| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
Про здоровий обмін енергії :
___
Поговори зі мною тишою.
Я вимовчу з себе біль усю:
Викладу римами , нанімо викричу,
Я для себе себе виплачу .
Я для себе СЕБЕ збережу,
З чорної пітьми винирну й залишусь.
Відпущу клопоти , травми і страхи,
Замурую себе нацупко в щасливі рядки.
Я для тебе себе розпишу,
Між неспокоєм тривогу залелію й притишу,
Обіцяю витримкою залишусь,
І для світу обов'язково пригожусь -
Поговорю з тобою тишою
Я з тобою ТВОЮ біль викричу
Викладеш римами, нанімо випишеш
Ти для ВСЕСВІТУ себе мовчки виплачеш.
Щоб надалі по колу ...тишою..
Ти для когось наступного
його
душу
з пекла
витягнеш.
Листопад 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Мабуть зустрінемось на мілині-
На дні із незгоди , розпачу й болю.
Там, де від світла залишились зорі
Там гріє спогад про дім в чужині
Мабуть промовчимо на мілині
В крику без голосу про наболіле
В місці мільйоннику , як у пітьмі
Блудиш самотньо в пошуку долі
Мабуть відгородимось на мілині
У беззмістовні пустій і мрійливій
Щоб відпочили думки сумні
Про реальність смутну і прозору.
Точно піднімемось із мілини
Віриш ? все вийде , хай навіть й поволі .
Бо часто дороги колючі й тяжкі,
Коли йдеш по поклику душі і долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
А поки - відпочиваємо , друзі , бо іноді буває і так:
__
Втома.
Це як ти одна , а насправді повно людей вдома ,
Іншим поміж тиші заважає сусіда зверху стук,
А в тебе тільки потік думок та в голові шум
Втома.
Це як живеш , ніби безмозглий робот ,
Яка пора року, який день і якими стежками йшла -
Не згадаєш , ніби зовсім не ти то була .
Втома .
Це як вранці наливаєш каву наосліп знову ,
Автоматом досипаєш в неї якийсь порошок..
Цукор чи сіль?
В тебе пауза , ступор і шок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
Про підтримку між тими , хто пише. І хто не пише . І між собою і собою теж.
***
Не відкликається своє життя - по стібці наново плети .
Не там /не з тими /і не так - ЛЕТИ ,чимдуш птахом лети.
Міняй країни /рамки/ дім , спалюй поламані мости ,
Цінуй свободу власних мрій,
І вмій, де хочеш, встати і піти .
Пиши про сміх / про біль/ про страх/ про гнів,
Про те, як берегла цей світ, а він чомусь навзаєм не беріг,
Про кожен бій за кожен крок уверх,
За кожен промах, розпач і летючість дій.
Пиши. Пиши сюди. Не затикай думки
Якщо ж змогла летіти, й їм ти дай піти
на аркуш/зошит/ байдуже, та де небудь,
Не затискай в собі себе - це ж ти.
Тож просто БУДЬ.
11.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Безпечна пристань - тепер підвали.
І то , безпечною вже не назвеш.
Бо в Українців безпеку вкрали,
Бо в нас забрали
впевненість всіх наших меж
І як поясниш, де ж ділась та сила?
Де та калина, де ті річки?
Де ті ворота , що серцю так милі?
Де та пшениця , що не вродила від бомб у росі?
А як скажеш внучці, про серце миле?
Розкажеш , де татковий був рідний дім ?
І як про дівчину й про русе волосся?
Й відданість й щирість тих пророчих слів
Як скаже мертвому синові, пошепки , а в тиші лиш тремор,
Що в серці живий й хай то тільки слова
Й здається що в думках він пише для тебе,
Щоб хоч у тілі залишалась жива?
Щоб залишалась для енонного сина
Еннної дочки загиблих в війні
Енною краплею , що стікає по шкірі
Енною тишею , що ледве квітне в пітьмі.
Як скажеш внучці, що татко безсило
Все би віддав, щоб теща у сні
Крізь проклинання зі всіх сили москвинів
Просто молилась : через сина ..
лиш "невістко, благаю , живи..."
Листопад 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Безпідставно й беззаперечно
Хтось знайде його серед роси
Хтось знайде його стомлені очі
Хтось прочує всі прокляті сни
Як кричав тихо, мовчки, спросоння,
Як боліло у північ в ввісні
Як просив: "Ну досить , доволі,
Відпочити б хоч ніч...в тишині"
Хтось знайде його горем розбитим
Десь такого ж як й ти у житті
Він дихав, о як він напрочур спокійно дихав..
Був мов птах підбитий своїми ж в пітьмі .
Він мовчав і вона десь насправді мовчала
Тільки очі в усмішці сумні,
Лиш він чув, як вона німо кричала
І молила про тишу в житті
Щоб на завтра нічого, нікому,
Щоб забути існуючі поруч світи.
Щоб прозоро дивитись
(Так світло дивитись)
Щоб не здатись божевільним собі.
08.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Ведеш.
Приймаєш подяку і полегшуєш нести кожного особистий хрест .
Непомітно ідучи поруч , не залишиш самотньо в біду.
Я ж - похапцем лапаю моменти, коли й фізично й морально живу
Я для Тебе сліпа, мов мале кошеня,
Бо не скаже ніхто в якому конкретному місті мала б ступати Твоя нога
Навкруги приберу, постелю ніжності гай і ще більше з любові луги
[u][i][b]Атеїсти лиш голосно моляться в польоті,
А віруючі допомагають нести чужі хрести
[/b][/i][/u]
Отак і живем :
В світі до біса гучних бездіяльних слів.
Отак і живем:
У ледь чутному шопоті важливих справ.
Подай руку від серця ,[i][u][b]хай[/b][/u][/i], коли хтось падав,
[i][b][u]Знайдеться такий самий[/b][/i][/u] , що неочікувано й міцно злапав
Й над прірвою на німо обійняв.
Між попелем кавалок душі віднайшов
І віру в людей воскресив .
Поглянь! (Ти ж для цього в цей диявольський світ прийшов.. ?)
Побачиш, [u][i] [b]як[/b][/i][/u] над прірвою хтось когось мовчки злапав й обійняв
Й можливо вже скоро відчую , що й [u][i] [b]Ти[/b][/i][/u] Нарешті
По крихтам
від цього жорстокого світу
Сам себе
до купи зібрав.
13.05.2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Стерти себе до дір, до пошматованих кавалків якогось пазлу з частинок тіл .
Забути про всі прожиті в минулому житті частки душі,
Накупити фарб : яскравих, чітких і водостійких
Довіритись собі, стати і вилити ВСЕ зверху на себе вниз...
А там ... якось буде:
домажем, доклеїм, затремо стики...
і залишимо, може, і проблиски болі
... і маленький навіть для себе приз .
І вийде щось ніжне і , можливо, трішки святе
І зовсім не буде гірко , як вийде щось зовсім..ну зовсім не те...
Право на шанс.
Право на біль.
Право маєм на будь якої емоції пил.
Право на сон, право на лінь.
Право бути людиною , як і кожен має право
на свою власну темну тінь.
02.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
І цілував її ребра
Й кожну родимку на животі
Диханням накривав, мов небом
Розсипалася ніжність по тілу , мов лапотиння..вночі
Розмовами гладив душу,
Сльози стирав - її біль.
Сміхом загоював рани ,
Задля неї ішов у бій.
Тихо палало небо
Голосно стиралосья з небом життя
В її сина були його очі.
В її сина його вуста.
7.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
І хай весь чорний світ поперхнеться.
Від таких, як ми безпідставно нічого не забереться.
Випльовуй . Задихайся. Гинь
Я можливо навіть подам тобі вариво з сирого рису й води..
А тепер вчись подяки , заспокійся , встань і йди.
Від таких, як ми не наситишся.
І повір, так просто не відбереш,
Єдине що передалось в спадок, цінне, що у нас є :
Свобода, надія і віра в УСЕ в тому проклятому світі СВЯТЕ
Не забувай , поруч мене ідеш і ти.
Я не віддам захований кавалок щастя,
Що відбила в нерівній битві у біди.
Збирайся з думкою , йди .
В пекло .
Куди і йшла.
Чортова .. Клята...ВІЙНА
7.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Некомфортні гості завітали в твій простір
І димом наповнили прозорості тил?
Не звірій, не грузись ...
Ти ж НЕ спроста той мутний дим
САМ у свій світ впустив.
Це твій кармічний пил, досвід , що даний лиш НИМ,
щоб ти це ВСЕ крізь себе від "а" до "я" пропустив...і прожив...
З наголосом на "ЖИВ"
Плив.. крізь незручність, Насолоджувався і так палко горів....
І зрештою все ж зумів
зрозуміти, крізь сили нескорених та дивних слів,
Крізь не прийняття , іноді навіть крізь свій власний притуплений гнів
Й залюбив.
І так до нестями. . й повірив..
І сам собі простив.
А далі й навчив
СЕБЕ... на енну кількість десятиліть,
На енну кількість непрожитих до того століть,
Як бути собою...бути З СОБОЮ.. з прогресією від " ніщо "
до направду сильних і невичерпано наповнених "ПО"
Потому. Це ж після того .
Посильно . Це так, щоб з силою паралельно іти.
Й повтор : я приймаю .
Приймаю, всі ці зверху дані світи.
14.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Не навчилась просити
І точно уже не навчусь
Не давала лиш серце розтягувати вкрай через силу
Не любила, як роблять того, чого я не просила.
І чекала тоді , як казали , що буду обік, як піду - повернусь. "
Опускала повіки, як знала, що бездумно корюсь..
Й несвідомо тремтіла до подиху хвилі,
де без жодної змови , без жодної клятви і сили, буду поруч , а як ні, обіцяю - приснюсь..
10.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Пробачай.
Закривай очі і забудь , як у темряві німо кричав.
Біль знесилим під чай,
Час заціним під сміх-
Рій забутих твоїх утіх.
Сміх до сліз,
Біль до дір,
Радість до спогаду, як життя жив ,
Мов справді жив.
Лід на пар,
Жар під тиск ,
Скільки серцю твоєму ховати блиск?
Хай баланс в ніч чи день.
Ти - єдина для себе мігрень
Ось і час. В часі все.
Скоро і те на вік відпливе.
28.11.23.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Запиши на диктофон МЕНІ ж мою мантру
Там, де сміюсь і від реготу задихаюсь від щастя
Так буває моментами. Справді.
Погоджусь, говорити про це.. ну зовсім не варто .
І можливо , нарешті, запам'ятаю , як буває й без алко.
Без призми в реальність і звісно ж без жодної краплі азарту.
Реготала щиро. До сліз. Як дурне не тямуще дитя
Це достатньо соромно, дико, та натомість без напасті думок я була легка і ....пуста
То було приторно, але ж до насолоди смачно
Це про те, як відчувати (свободу) хоч і з присмаком терпкуватого
(не)щастя
Це про солодку таку гіркоту,
що нищить до крові губи,
І здавалось, закрию очі, прочую ,
і з захватом в миті завмру
Везе , що у рецепторів є стабільний і не порушений поки смак
А там, мов від дюжини цукру зомлію і промайне: аби не був то мій сповільнений БЕЗПОВОРОТНІЙ крах.
Запиши на диктофон і прошу ВКЛЮЧИ,
Коли поламаю ВСІ БІСОВІ ДЛЯ ВХОДУ ДО СЕБЕ КЛЮЧІ
Як знесилить й повітря... і дихати стане зовсім не в "кайф"..
Ну що ж : "PLAY. Ну давай , музико, грай, грай .."
15.11.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Давай двоє у повню послухаєм ніч
Сконцентруйся ..тихіше ...тихіше
Хай спрага емоцій насититься швидше за звук.
Давай смійся... Сильніше ... гучніше
Й заспіваєм в пів тона Єримії удвох
щоб груз серце залишив ..скоріше...
Й поки очі повільно наповнює сон
Відпускай день хутчіше ...хутчіше
І хоч давить на скроні тиск недороблених справ
Розберемся по ходу . .пізніше
Як і сумнів огорне про наступний твій крок-
Ранок ночі мудріший ...ясніший...
Давай двоє у повню послухаєм ніч
Сконцентруйся ..
Тихіше ...тихіше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Десь там у заміськім болоті
Там, де відсутня краса,
Жила собі мавка
І в неї була душa
У тихому , темному лісі
Там , де не ходить ніхто
Забилась ущент між природу
І чаклувала.. добро ...
Байдуже відрікшись від люду
Без надії малювала дім
навіть, коли його там не було ..
Навіть , коли вона була ним
Болото повільно світліло
І звідкись не взявсь прозорий ставок
затихли від подиву жаби...
А там стало місце для двох
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Дорогі люди з проблемою вибору, Welcome до моє нової поезії!)
Ви не одні! І то є НОРМАЛЬНО
То просто таке в нас життя з гіпервідповідальністю
__________________________
Заберіть від мене вибір ,
Хоч нарешті завмру, як в музеї стіна.
Бо там, де чекають швидкої відповіді
Я коливалась, затихала і зникала за -енних чужих "а?"
Де потребувалось виваження в голосі - я мовчала ,
а в голові суцільні ріки-думки..
Й детально дивилась , ігноруючи кожні "і"
А дивилась на закиди життя так,
Що здалось СОБІ , що то був суцільний крах
Бо для когось питання ,там й відповідь - одразу ШАХ і МАТ...
.....Щасливі......
А я - ні вперед, ні назад
Для мене рух - то ТВІЙ суцільний самоістний кат.
Для якого ти - цар
Для якого ти - раб
Це - ТВІЙ суд . Ти -ТВІЙ перед домом сад,
Де садила рози .. І якщо вони не про-рос-ли,
То бо ТИ лиш вкладала в них замало води і крапка.
і більше ніхто.
Замало думки, любові, краси.
Бо там, де вкладаєш і даєш чомусь рости
Ти маєш часткову відповідальність за його потуги, наслідки і шляхи
Я довго вчилась .
Мабуть рік/два чи цілих двадцять вісім і п'ять.
А може і вічність, та й здавалось часом, що все було на повне фіаско , а зась..
Я пускала мурахи з тіла відвідати всі шляхи від мого вибору в вернісаж.
Я пускала відволікатись в книги і бродити. Збирала сили і ненавиділа свій же погляд в якому ти не "ти" і я без "я" .
Я складала відчуття , чи як кажуть "чуйку"
Та все лиш з часткою впевненності та знання
Бо всі свої заплутані світи, всі свої" але" / "почекати" /"вберегти"/,
Було для того , щоб знати , як справді для себе буде найбільш спокійно йти.
Бо зрештою виявилось, що вкрай забагато мені треба сил ,
щоб дивитись , навчитись і не втікти .
У світі де для себе" ти"
то є ТІЛЬКИ ти !
А не сусідні:
"надіюсь, розраховую і чи справді ти б змогла?"
Я тікала від очікувань і безправних оцінювань життя
Я задовго мовчала , і лиш думала , як зробити так
Щоб жити в спокої і мати свою вірну синицю в руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Іноді хочеться сказати настільки багато, що мабуть й в декількох мовах бракувало б слів.
А в інший раз - закрити вуста і прикинутись німою.
В будь-якому разі це не менш дієво.
_________________________________________
За скільки ти готова пробачити себе?
За те , що була певна, що робиш щось не те?
За те , що
"недо..."/"мало..." . Хоч й втома ..Ну й нехай!
А скільки перебрала з емоцій .. через край ?
Як довго пензлем часу творила міражі?
Бо там, де було "недо" - віддала сили всі
Бо там де було "через "- раділа, як дитя
Бо там "бездіяєво" насправді ти жила..
Між тими "недо" й "дуже " , а совість ж спить вночі .
Для чого ж губиш спокій, де мала б жити дні?
Заколихай тривогу , довірся Богу й дню...
І викинь ...врешті ваги , що спотворюють межу
_________________________________________
Обіймаю кожного , в кого зараз час -"недо"
Однаково й тих, в кого час - "через край"
Я впевнена ,що в вас обов'язково прийде момент ,коли буде САМЕ ТАК, на балансі
А поки , якщо проблема в тому , що вам здається, що ви замало задонатили на наших захисників та армію , то я з вами абсолютно згідна , час настав.. саме зараз пора . Хай це буде перший крок до вашої гармонії і еннний крок до нашої перемоги .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Як валиться стеля найгучніше гримить кришталева люстра
Бо там, де забагато "цяцьок" буває беззмістовно пусто
Як між обгорткою й світлом обрати засліплений шлях
Це не змінює право на щастя, і по іншому не освітлює час .
У нас була красива кришталева люстра.
Вона висіла у залі, де без неї здавалось було ну зовсім вже пусто.
У свята ми збирались усі й сідали разом за смачнезний стіл
Я дивилась на люстру і думала , як гарно буває, як дома є справжній красивий в всіх сенсах дім .
Раз на рік ми з бабусею знімали її і замочували в воду з" Галою " (в плин)
Потім годинами перемивали/ сушили і знову давали їй право світити з своїх кількасот красивих перлин
Ми говорили, сміялись , часом дідо знімав нас на відік , мені було п'ять
я мала серйозну місію - витирати й складати той непотрібний нікому кришталь
Так бувало що рік. Така традиція , як новорічна ялинка й пампушки на Боже Різдво
Не уявляла , як було без неї, і як взагалі було до.
А потім не стало для кого світити і виявилось , що люстра насправді важка ...
І тіні кидає, і мутна, і якась беззмістовна і навіть гидка..
Довго ходила , дивилась, а потім плюнула і зняла.
І аж тоді розпрощалась і скинула тіні-тягар.
В тіней ж також буває , аж зовсім не все гаразд....
Хай залишиться люстра з кришталлю у спогадах в гарний щасливий час..
Наповнити цінністю можна й пам'ять , якою б вона не була ..
І в ній може бути більше , ніж в цілому світі любові й тепла
Хай тримає кожного спогад цінніший ніж кришталь
Хай тримає , щоб не було, бо то наша захисна вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Випадковості не випадкові.
Одного разу доля мене звела з одною сонячною жінкою-лікарем. А потім читала її допис про ще одну історію бездушної війни і не могла й підібрати слів.
Ти бачиш людину рідко, але в той єдиний момент вона робить скільки добра для тебе і тобі важливого, що гріє твою душу на довго. І здається, що так буде завжди.
Але. Нагадування , що ідуть найкращі. Борячись як могли ..за нашу волю, свободу , за наш прапор і за нашу країну. Діями. І це стосується волонтерів /лікарів /воїнів. Всіх.
Навіть якщо це тобі незнайомі люди, а болить не менше.
Нагадування , яке варто закарбувати в пам'яті і ніколи не забувати кожну хвилину .
____________________________________________
Є "люди- каркас"
А без них розумієш , що падають стіни
Їх проміння тримає по зустрічі навіть за рік.
І як часто буває в житті і у вкрай важких фільмах -
Такі люди зазвичай відходять скоріше за всіх.
Є "люди - каркас"
Але часто про це і не знають..
Як і часто не думають "стіни "заради кому стоять
Бо так мало залишилось тих , хто про тебе ще дбає .
Бо так мало залишилось тих , хто з тобою не тільки мовчать.
І поки життя ще дозволить прожити сьогодні ,
І поки залишились ті, що розуміють без слів .
Що важливі для тебе вони ..нехай просто знають .
Бо жалкують вкінці лиш про те , що міг зробити, але НЕ ВСТИГ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
Підсвідомість з тобою завжди на " ти "
Як дозволиш почути її і вберегти
Хай називають її Хоронителем чи п'ятим чуттям
Але ти для неї всесвіт , твоє тіло для неї Храм
Пам'ятаєш дні , як огортали до зневіри важкі думки.?
І як снились потім навсупереч щасливі сни?
Такий собі відволікаючий кіносеанс?
Так ..Це про підтримку , і про баланс ..
Підсвідомість не любить горлати на всю..
Вона тихо шепоче й чекає на потрібну межу-
Там , де зможеш почути по букві всі її слова
Там, де зможеш змиритись, що ЧОТИРИ то не завжди про "ДВА на ДВА "
Ти відчуєш її , як забагато "бруду" побачив - болем в очах
Ти відчуєш її болем у горлі , як забагато мовчав..
Ти відчуєш її тиском у вухах , як забагато почув
Ти відчуєш її дискомфортом у грудях, як забагато відчув
Ти зумій полюбити її і захищати все своє життя
Бо вона твій хребет , твоя найвідданіша права рука..
І хай називають її Хоронителем чи п'ятим чуттям
Але ти для неї всесвіт , твоє тіло для неї Храм
21.08.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023
Так би видерти руль із судна
І довіритись лиш вітрилам
Щоб без сумніву в своїй ролі
І без докору, що" не треба.."
Так би видихнути серцевину
Полюбити шторми і зливи
І промокти до самої крихти
Й засинати під пісні дельфінів.
І розпутати моток думок -
мотлох випустити геть за обрій
Не розплановувати скрізь майбутнє
А обійми ділити з "сьогодні"
І у повню у віддзеркаллі
Аж до місяця доторкнутись
І у відблиску зірок в океані
З Андромедою зіштовхнутись
І прокинутись від шуму прибою..
І на пристані зупинитись..
Й голос тиші закарбувати у скронях... :
"А ти краще в небо дивись "
------------
І молись.
P.S. В подяку Тому, хто веде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Сьогодні трішки про самосприйняття і про вік
____
Так часто просили красу "вберегти",
Забрати від мене мої ж синяки під очима,
А я ж у них вкладала і досвід, й зусилля й роки...
А я ж в них топила всю втому , тривогу і силу
Так часто просили не мружити лоб,
Щоб зморшки не псували ще вкрай не постарівше тіло .
А я з ними вчилась сміятись ,попри мільярди невдалих спроб
І завдяки ним я мирилась із подивом , мовчала й вціліла.
Було дивувались, що розтяжки на шкірі зовсім не біда.
А з рештою в чому ж у смутку причина ?
Що просто свідомо жила і росла
І шкіра не витримала росту від швидкості думки і тіла
Мені 28 і у мене довга руса коса...
Моя молодість і моя дівоча сила
А про досвід і нагадування що я ще досі буду жива і своя
Розкаже кожний волос, як буду до останньої краплі сива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Де літають її думки, коли він без неї мовчав?
Коли ночами вкривав її оголене тіло?
На помацки проводив пальцями ..і безсвідомо сам здригав...
Від холодної .. гусячої шкіри..
Де літали її думки, коли вона зненацька дивилась вперед ,
Затихала між сміхом з очима пустими,
Потім закривала повіки , робила короткий вдих
І вмить поверталась, як ніби нічого й не встигла зробити ?
Де літають її думки, коли вона забувала про речі про які він казав?
І чому з провиною вибачалась , але дивилась невинно?
І для чого іноді блукала пустими вулицями сама?
І чому зазвичай засинала тоді , коли вже починали співати півні..?
Він часто дивився на неї і не розумів.
Вона й не перечила , казала що достатньо просто сприймати.
Він відчував себе з нею ЖИВІШИМ від всіх ЖИВИХ
Бо усмішка для нього її - то цільові кординати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
В кожного свої методи маленьких перезагрузок. Мене ж банально заспокоює вода.
Душ/ванна/ річка/басейн/море/океан. Головне контакт. Тому просто про ДУШ.
_________________________________________________
Стати під душ
Стерти з себе бруд
Ніби змити з мозку сто чудернадських думок приблуд
Замилити гелем душу
Порахувати до ста
Затримати подих
Уявити , як була в лоні сама і жива
Німа і сліпа .
Без повітря , чиста , як в джерелах вода
Там де самотність - там найбільш зрозуміла мета
Потрапити в світ і надихатись кожною часточкою свого нутра
А поки під душ
Віддерти від себе світ
Відмити очі від тих до біса болючих новин
Окріп на тіло зігріває сильніше ніж плед
Перезапуск щоб рухатись знов вперед.
6.08.23.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Ночами напрочуд думки найсвітліші
І навіть здається, що розумієш життя
І саме ночами чомусь пишуться вірші
І впевнена навіть про що просить душа
Розмови ночами найбільш сокровенні
й на кухоньці в північ найсмачніші торти
Ночами здається, що пройдеш крізь вічність
І матимеш силу і впевненість йти
Ночами чомусь надолужуєш згаяне
Всім тим, що посилює смаки життя
Бо ж книги ночами потрійно наповнені барвами
І ті самі фрази відкривають нове сприйняття
Ночами й молитви сильніші - з подякою
І потужно загострене передчуття
І тиша вколисує весь той неспокій,
Що вдень накопився від ритму життя
Ночами хоч й тіло паралічем сковує втома
Протилежно спускає з нутра ланцюги
І на ніч вже з легкістю повертаєш емоції додому
Й розуміння освітлює з підсвідомого сни
29.08.23.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
Люблю людей💛
Люблю людей.
Люблю.
Лиш тих - без фальші,
Що теплотою зігрівають і серця..
Які у світі меркантильності й досягнень
Не забувають , що таке душа.
Не забувають, що таке повага й совість
Які обіймуть, коли треба сил.
Які крізь виснаження й досвід
Все ж зберігають віру в справедливість й мир
Люблю людей , яких не задурити злому.
Бо навіть, коли очі виїсть пил
Вони напомацки, по відчуттю і вірі
Безпрограшно доходять до вершин.
Люблю людей , що дозволяють рости поруч,
Яким прийнятний той здоровий симбіоз,
Де в обміні енергії і думок
Не втратиш те, якою була до.
Люблю людей простих - вони ще глибші океану,
Щоб розгадати їх замало і років.
Люблю таких . Як книги й ранню каву,
Як гори та свободу, сонце й мир.
Ну як же не любити світ, коли наперекір усьому
Трапляються ще люди , ніби ліхтарі
Якщо і досі не було такого,
Міняй себе й шукай стежки нові.
12.07.23.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
На іншій планеті життя летить по магістралі
Мирне небо, спокій, поїздки на Балі
Найбільша проблема - яка на роботі дурня...
А в Україні- війна
Там теж прокидаються рано, виносять сміття
І намагаються жити, щось в дечому схоже на життя ..
Лиш інша дилема, куди , за які кошти і як іти
Якщо нелюди розгромили і будівлю роботи і дім і мости???!
І дома б купляли квитки і летіли на Балі
Якби б замість ракет літали компанії авіа .
І в суботу б готували за новим рецептом локшину під соусом карі
А не сиділи б в сховищі в холоднім підвалі
На іншій планеті "проблеми " морального плану
До психолога черга по повній програмі
Конфлікт інтересів , тривога, яким буде мер....
А в нас... Стресове нетримання сечі у дітей та ПТСР...
На іншій планеті проблема , яке взуття обрати
Тімберланд чи найк буде зручніше лежати?
В нас також проблема в взутті..
протез на нозі.. А в когось і на руці...
На іншій планеті проблема в автівках,
Що викиди шкодять здоров'ю землі
А хіба їм не шкодить, що ворог ракетами пятсотий день лупить по земній корі ?
На іншій планеті вибираються машини
За зручність , за якість життя і комфорт
А в нас -інвалідні коляски і каталки в лікарнях
Заміняють багато кому авто
Сусідні планети насправді формальність
Лиш іноді комом підтискає з нутра
Як в світі технологій й прогресу
Ще досі можлива та клята війна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Ти завжди приносила з городу квіти
духмяні ...вирощені твоїми руками в землі..
А я . .лиш купляю у квіткарні і намагаюсь себе надурити ,
Що залишаючи квіти у вазі на кухні , я роблю як ти.
Твої квіти з душею зів'яли вже 7 років тому
І у хаті вже зовсім не пахне , як було тоді
Вже сто раз готувала з твого зошиту рецептів...і знову
Всі страви виходять не такі , не такі, не твої
Вже сто раз переміряла дози в рецепті до граму .
Вигризала очима весь зошит, там почерк живий ...
Вже й дивилась в вікно, поки сходили дріжчі, як робили Ви, бабцю
Та беззмінно , а може і був там захований сенс..
Я сьогодні сиділа на кухні , А у вазі посохші троянди
В орендованій хаті , де і стіни навіть чужі
Телефон дзенчить: " Тай , де лопата і сапка?
Старі квіти пробились , посадила б ще поруч нові."
Не кажіть мені люди ,що сили зверху немає
Не кажіть , бо в дрібницях ховаються Божі посли .
Бо та клубма померла ще сім років тому!
Бо всі квіти , що я посадили ,вони не росли
Розвевілась від щастя, сльози капали в тісто .
І блокнота бабусі в руках не було .
Замісила ....зійшло , і запахло, мов вдома , так ніжно
Ніби знову в дитинство мене занесло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
У неї завжди були на все свої причини:
відсутність часу, відсутність досвіду за плечима,
відсутність коштів , наявність кота ,
забагато обов'язків, замало життя
Замало годин у добі...
Забагато подій у житті.
Подій , які зрештою абсолютно не грали ролі,
Які просто затягували в болото поволі.
І в голові робили густезний туман,
де не видно де правда , а де омана
У неї було все
Лиш так не вистачало повітря
Не вистачало ясності в голові
Не вистачало мужності , щоб зупинись і вийти
І просто банально залишити час собі.
Наступним був маштабний період віддачі
Емоцій/підтримки/ розділення сліз
А потім закінчився термін придатності
І у терпіння, і в усмішки, і навіть у слів.
Душа немов чаша, а ємкість у кожного інша.
Переповнений посуд не виконує функцій сповна .
У кожного стимул перезапуску інший
Та й інша причина відштовхнутись ногами від дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
Скільки людей впало безсило
В яр , де для тебе ж копали могилу ?
Скільки свідомо закривала ти очі ,
Там де й пів подиху були пророчі?
Тут вже не ясно, віра чи сила..
Стабільно надія , що душа заблудила.
Вдих . Зачекаю. Краще без слів .
Видих. Беззмінно. Лиш чути грім...
Сповна сарказму усміхнулась собі
Погляд додолу .. очі пусті
Скільки ж разів все твоє нутро
Невтомно кричало про підлість і зло?
Дощ б'є по шибах , стукіт у двері.
Вийму бокали , красиві тарелі..
Квіти стоять , їм не прорости..
А у душі шкребуться коти ...
Ну що ж , проходи, привіт, порожнеча
Сядем за стіл.... Розімну тобі плечі ...
Стомилася мабуть? Знов зненацька прийшла ?
Сідай , ти знов вдома ... Налию вина.
Що ж , не зненацька, я попереджала
То "тошнотою "до тебе кричала..
То окуляри рожеві ховала ...
Чого ж ти навмисно мене оминала?
Буду відверто , світ допомагає
Лиш біль у сплетінні ніяк не стихає.
Досвід лікує розчарування,
Іноді вихід - просто мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Ти знаєш, буваю щасливою
Іноді навіть красивою
Іноді навіть пошітною
Інколи трішки психічною
Повіриш... буваю .. та згодься
В цей безутішний час без сонця...
Між тими новинами , війнами
Ймовірніше стати стихією.
Стихією. Вщент деструктивною.
Холодною/ беземоціною
Підпалив-догораєш до тла
Загасив , а емоцій нема
Знаєш здавалось б вже досить
Тільки попустить , знов зносить
Хтось би назвав це - качелями
Я би скоріш епопеєю...
Масштабна подія , в якій ти заручник.
Ей ,хто розібрався , порадьте підручник...
І вже не підвладна ні серцю ні мозку
Лишилось лиш вчитись у воску .
В стихії води - будувати мости..
В стихії вогню - міняти форму і йти..
Сили б побільше й була би подія-
Стихію перетворити у мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Десь глибоко в серці стіни забутих меж
впевнена ..Стіни забули теж:
Осад від болю залив цемент.
Осад перебитий з життям ущент.
З осадом з кров'ю міцні щити
З осадом легше вперед іти
В осаді сила, можливо й сталь.
Осад цінний немов кришталь.
Десь поміж тим ще глибше сидить душа.
Курить й оголено йде до дна
Осад по факту її дім .
Стіни для неї її обігрів.
Сама збудувала. Сама й розіб'ю.
Сама ж наростила шкіру.. шириною в стіну.
В шкірі там досвід, маски , вина.
Тільки ж проблема - повітря нема.
Як задихнешся - сам собі палач.
На як вийдеш - тільки не плач.
Голому в світі місця нема .
З першого пострілу мертва душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Давай розкажу тобі казку
Про щастя і ласку
Про нас, щоб як будем старі
Не забували , які були ми
Мені 17 . Школа за плечима.
Тебе зустріла (смішно) в мережі
Прийшло "привіт". Подумала: "здається , влипла. "
Хлопчина старший .. мабуть не мені.
Тобі десь 23 . У тебе світ перед плечима
Там перспективи/ шанси/ змоги через край
Ця дівчина усміхнена та щира
Я буду з нею. Польща, прощавай.
Мені 17 й 3. . Боюсь іти на каву..
Вже енний місяць переписки по ночам ..
Він ж старший...але такий розумний .. вправний.
Та ще й живем по різним ми містам.
Пішла. На каву. Потім понеслося
Там Злагода... І Гражда.. скільки місць .
Щастя , емоції ...як добре було разом
Як би хотіла б бути поруч скрізь...
Я поступила. Медицина . Франик .
6 років й 200 кілометрів далени.
Валізи. П'ятниця. Два дні нам на кохання.
А решту переписки/ розмови - роки.
Не пам'ятаю місяць. Тільки страх.
Іду знайомитись з батьками.
Молюсь. Хрещусь. Що буде зараз? Крах?
А тут усмішка мами- "Як довго я чекала"
А потім їзданина крізь роки.
І блаблакар, автобус, електричка..
Безмежна жаль ,що так далеко ми.
І наслідок -
Кохання пережило відстань
Поїздки ,гори ,палатки , вогні..
Зупинка .Пишу на долоні" кохаю."
А потім вже перстень на моїй руці
Люблю. Буду збоку. Я обіцяю.
Мені вже 23. Тут біла сукня і фата .
І твої очі, ясні немов зорі .
Я згідна бути поруч крізь роки.
З тобою бути . в радості і горі.
А далі як у фільмі. Все за мить.
Кохались,плакали, сміялись і мовчали
Крізь все за руки йшли завжди опліч.
І смерті близьких разом проживали.
Інтернатура. Ковід і війна
Мені вже 27. Ми в Польщі .Я кохаю.
З днем Валентина, безмежно твоя .
Цілую . обіймаю . чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
У 27 у мене зморшки на лиці
Від усмішки-там , де цілуєш кожний ранок..
У ямочки ... Які тендітно на щоці
Чекають поцілунку на світанок
Я дякую тобі за кожну мить,
За те , ким я роблюсь з тобою
За ніжність , що роками п'янить
За філіжанку кави "з любов'ю"
Я дякую тобі за все ,що ти мені даєш
За впевненість у завтра ,за підтримку і опору
За те ,що ти живеш заради нас
За те , що почуття твої прозорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
У планети є супутник.
А в мене є ти
Я б віддала б тобі всі існуючі світи
Щоб пліч о пліч ..день у день з тобою йти
Я дякую тобі за залиті коханням роки..
Це тільки початок -
Одинадцять прожитків зими
Я знову пишу ці рядки.
Люби!
Я твоя. І в наповнений сонцем день і коли шалена гроза
Від "а" до "я"
Я твоя.
Пам'ятаєш в дванадцятому я казала, що ти мій маленький світ?
Ні ! ти мій сенс. Ти мій перед Богом звіт-
любити весь свій вік.
Чотирнадцять нуль два.
Я твоя.
Одинадцять років буття
Я дякую тобі за щасливе життя.
Кохаю. З всього нутра твоя Я💛
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Казали : "відьма - без емоцій , без слів"
Казали : "та, що наперекір сильна."
Ти знаєш, мила, ти лиш повір
В душі у відьми зовсім не спокійно...
Казали: "відьма ! усмішка і хист!"
Граційно йде по лезу застережень..
Ти знаєш, насправді, замало очей,
Щоб судити про внутрішній стержень
Кричали: "відьма! "Мовчки і без фраз
Палили полум'я на "добре діло"
Ти знаєш скільки ножів за раз
Проходили крізь її душу і тіло?
Ти знаєш скільки шипів занесло
В босі ноги- біль і помилки
Відьма заплаче? Хм, тільки не вір...
Все ж заживе, зарубцюється, зникне
Ні, покоління суддів і богів,
Так засудили ,що самій аж огидно
А у очах:"допомоги не проси,
Вмієш справлятись одна , ти ж сильна......"
А ми поглянем збоку , не кинемо круг,
Будеш топитись , пірнати й стонати
Це ж такий світ: видовищам пік....
Це ж така мить, що час виживати.
Ні, покоління суддів і богів
Краще , як відьма - самотність і віра .
Краще одній йти по темряві днів,
Чим бути залежним від вашого діла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Невже роки летять так швидкоплинно?
Що першій школі - цілих пятдесять!
Від всього серця хочем привітати
Й бажаєм ще мільйони таких дат!
Шкільна домівко , в це велике свято
Освідчуся в любові я тобі!
Й поклон низький за вашу вірну працю!
Наші чарівні й мудрі вчителі !
Нехай зі стін твоїх , рідненька школо,
Виходять добрі ерудити-школярі .
Щоб попри негаразди та незгоди
Завжди лишались справжніми людьми!
О школо , цитадель всіх знань і дружби,
Ти берегиня мудрості й буття.
Ти наш фундамент, база та опора
сходинка у реальне майбуття
Рідненька наша , ти найкраща школа.
Вітаємо тебе ми від душі
Хай сміх від перемог і від досягнень
Лунає крізь усі прийдешні дні!
Я вдячна за такий дарунок долі,
Бо справді пощастило саме тим,
Хто вчивсь й працював у першій школі,
Бажаю радісних й щасливих днів!
Коли вертаюсь на поріг твій, школо,
Стискає в грудях і бринить душа
Рости,цвіти і розвивайся люба,на многіі і благіі літа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Що таке дім?
Дім- це там , де чекають.
Будь- коли. Будь- як. В будь -якому вигляді. В будь -якому одязі. В будь -якому настрої. В будь -якій хвилині , годині, чи навіть порі року.
Це там де чекають не через щось , не через гроші, не через поступки , не через те , як ти заслужив це "чекання".
Дім. Дім має свій вигляд. Дім має свій смак .
Вдома чекають.
Як бабуся в дитинстві чекала . Запах пиріжків. Запах ніжності.
І буває, виходиш з "дому" а нікуди йти .
Ідеш в пустоту . Перебиваючи свої думки музикою в навушниках, несенітними балачками людей , що проходять поруч, просторами інтернету , пустими розмовами, пустими словами..
Ідеш, ідеш. А вертатись то нікуди .
Бо в тебе немає дому.
Того дому- де пахне спокоєм і атмосферою , де тебе чекають.
Дому , де на серці тишина, а з голови пропадають всі думки , що переповнювали твій мозок: турботи днів , очі - благання помічі, погляд , останню надію на тебе, ріки сліз, ріки болю. Гори всього , що пролітає попри тебе, як лимон через соковижималку. Тисячі людей. Тисячі історій.
І що вже тут гірше? Тікати від себе самого, шукаючи тишини в своїй голові, чи шукати душевної тишини вдома?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858195
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.12.2019
В лиці усмішка, а в руках перо...
Невже мені ще знов не все одно ?
Намалювала квіти, а в вазі - пустота ..
Не покидають розум мій твої слова .
Подарувала б світ від А до Я..
Невже забудеш всі мої слова?
А поки слід стосунків догора,
Спитаю: "ну яка ж я все-таки свята ?"
Замало болю словом віддала?
Чи може навпаки? скажи ,ну а?
Чому шукаєш злості у тепла?
Чому не даш любити просто так?
Комусь потрібно дії і слова,
Комусь, щоб я була лише жива
Чому ж до мене рвешся з під вогня?
А упрікаєш, що я все таки свята?
Що? в пеклі люблять сльози й плач ?
Що не прощають , не кричать "пробач"?
Що там утіхи крапля - у тілах,
Що? не сприймають люблячих невдах ?
А в мене рай, мені не палача !
Не чорта , ірода і сильного плеча...
Мені вуста солодкі трішки по губах
й любові тихої у відданих словах
Мені твої невдачі - не біда
Я завжди віддано ступала по слідах
Була у пеклі я з тобою і в раю..
Чому як проклята без тебе я горю?
Ти скажеш знов: " Та ти ж така свята!
і не вартує щастя палача !
ти сильна, й в світі сліз шляхи найдеш
і хоч земля тріщить ти не упадеш вниз
Ти маєш бути з ангелом, а я
Оберігатиму твій сон повік щодня
Хоч розум каже, що прощатися час
та відпускати - не з простих задач .
В лиці пуста усмішка , а в руках вино.
Ну так! мені не все одно!
Цигарка догорає до кінця
О Боже, ну яка ж я все-таки свята?
Усмішку вділа, стрілки підвела ..
Твоя свята пішла в світ болю й зла
Й якби хотіла крокувати я сама
то не любила б тебе - палача.
For Yu°Li
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
Я готовий пробачати її скандали і ревнощі,
Її червоні підбори і до біса коротку сукню...
Оченята в яких час від часу, мов відьми згорають у вогнищі,
І саму її , мабуть, готовий на день забути...
Я готовий змиритись з її перепадами настрою,
З її порозкиданими по хаті шпильками,
З плямами на футболках, з якими уже не справитись,
Бо готувати в них їй значно легше..
Я готовий годинами шукати по хаті речі,
Бо вона переставила і забула сказати...
Я готовий з захопленням слухати її ще одну med - history..
Хоч і зовсім нічого у ній не тямити.
Я готовий змиритись з її сльозами,
В перегляді якоїсь комедії,
Де єдиний сум - як в кажана на секунду загорілись крила..
А для неї - це повна трагедія!
Хоч небритість - простіше й комфортніше,
Я готовий бороду для неї збривати
Лиш би не лишати на її губах подразнення,
Бо потім не зможе мене цілувати...
Лиш би вона сміялась до мене... радісно,
Прокидалась від обіймів моїх ...п'яною..
І до тіла так ніжно чимдуж пригорталася..
Й залишалась для мене такою жаданою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Як загубитись від людей,
Від шуму днів, машин ,турбот
І потонути у тобі,
І розтопитися музикою нот..?
Як жити в днях, де вічно сміх?,
Де спокій - це життя удвох,
Де найсильніший в світі гріх-
Це засинати не разом :
Поміж кордонів і світів
Лягати з думкою про нас
І засинати поміж мрій,
Там де ми вдвоє повсякчас.
Це наше пекло , наш урок,
Щоб не забути , коли враз
У повсякденності життя
Пройде між нами грім образ
Зімкни повіки… вдих.. глибокий…
Згадай, як тяжко прокидатись,
І не найти мене десь збоку…
Не притулитись, не обнятись
Згадай, як серце затискало,
Як поміж телефонних слів
Ці кілометри убивали
Тебе, мене і НАШиЙ світ
Це наше пекло, наш урок..
це вічний знак, що не зітреш
Це татуаж , рубець, любов-
Там де залишив – там знайдеш..
Тому у грозах із образ
Найти б скоріше парасолю..
Яка не лишить місця болю,
Тих сліз , що капали на нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Не забувай мене, коли навколо ні душі,
Коли один стоїш посеред світу
Коли здається, що лишивсь на самоті,
Коли нема натхнення їсти й пити.
Не забувай мене, коли надворі дощ
Коли похмуро і туман, як море
Ти пам’ятай, що де би ти не був
Я через тебе перейду всі гори
Не забувай мене, коли у нас нелад
Коли я плачу, ну а ти десь б’єш по стінах
Не забувай, бо ти для мене клад
Все буде добре в нас, повір, мій милий .
Не забувай , коли мене нема
Ти в серденьку лишаєшся постійно
Бо спільна мрія в нас іще жива,
Тому іти нам ще далеко нероздільно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
Подай мені руку, я ступаю додолу,
Так, бачу, асфальт, і прірви нема.
Дай зігріюсь в обіймах твоїх у незгоду,
Хоч й ззовні зовсім не бракує тепла
Дай утнуся у щоку і опущу повіки,
Наповню легені повітрям твоїм.
Ти знаєш, без тебе - сильніша за вітер,
З тобою, мов щит знімаю з грудей.
Наповнюй мене своїми словами:
Про серце, любов, про свої почуття
Незнаю ще скільки часу між нами
Пройде, як збудуємо спільне життя
Убий в мені силу, твердість , тривогу,
Убий в мені міцність, забери цей тягар...
Тоді я упаду безсило додолу
Від легкості в твоїх сильних руках
Дай спруся чолом в твої мязисті груди
Дай видихну біль, що копився що раз,
Коли я була далеко від тебе
І лиш телефоном тримала баланс..
Мені так потрібно тебе біля себе
"В гармонії б жила б",- помрію я знов.
Стомилася твоя близька людина...
Ти чуєш? Коханий, агов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016
У чорному жакеті напроти тебе стояла
І цій погоді знов дивувалась..
Дивилась на очі і в них вже купалась..
Забувши про світ..
"Так зимно... Привіт,
Намальованих спільних мрій в наших серцях замало..
Я б у кожного художника їх бездушно крала
І маленькими частинками ескізи складала
Забуваючи про етикет.
Не зважай, подай мій жакет...
Я пущу в ріку свій букет,
І з тих тих слів, що один одному не знайшли,
Хоч і багато разом перейшли..
Стояла і дивилась , яким був ти...
У спогадах..
Пригадай,
Як то сидіти за одним столом і
Малювати, як в кіно
Теми, які б були на двох
Ох..
Досить,
Накинь все ж на плечі мій жакет
Я піду і закінчемо наш дует
Хоч єдине чого хочу я і ти -
Не йти. "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Ти не цілуй в заплакані вуста
Вони вже потонули у печалі...
Уся та сіль, що з серця утекла
Скотилася слізьми в холодну чашку чаю
Ти не люби , якщо не на завжди
І не роби словами боляче людині,
Яка лиш раз жила на світі і по нині
Помилки робить , як люба жива душа.
Ти поцілуй в заплакані вуста,
Не сип на серце знову натрій хлору
Без тебе, як верба, впаду додолу
І запанує в світі тільки пустота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016
Я тобі, хлопче, ладна дивитись в очі
весь вік
і зверху ще пару століть.
Я тут, обійми і прижми на мить
Я розкажу тобі, як чайник кипить, коли його переповнють почуття -
Його вода.
Я ж Твоя гроза
Ти у спеку, хлопче, ладен розтворитись в мені,
Як сироп в воді
на столі
Та зараз уже не жара.
Я гублюсь, у тобі прийшла зима?
Мені холодно.
Налий мені ще вина,
Я підігрію, додам палкі слова
І кориці, й гвоздики, й вогню.
Я в тобі втоплю зиму
І піду.
Засну.
Ти не буди мене, хлопче, а обійми,
я Герда, і я вже чекаю весни.
Не будуй із льоду свої холоднезні світи,
Поцілуй,
і так зроби,
Щоб в мою голову більш ні на секунду не прийшли думки
Що цей холодний Кай-
то справжній ти.
Закривай оченята..
Спи..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016
Як з мухи слона, так із слова стається образа.
Без твого життя ,моє ,як в старому кіно
Де чорне і біле -контраст лиш горя і щастя..
Скажи,ну для чого так жити дано?
У моїх очах ще крапля надії на диво
у твоїх - суцільні скляні кораблі..
Ти в них заховався і дивишся ніби повз вічність..
Ти стій! почекай! Не йди! Не пливи!
Ну добре, давай поістеримо знову.
Давай покричим і на місті зробим біду..
Давай ми у сльозах моїх потоним
Давай з твоїх криків навієм грозу.
Давай покидаєм на землю посуду
Давай кулаком у дверях ти зробиш диру
давай.. доки сил вже зовсім не буде..
А потім забудемо нашу вину...
А потім прийду й головою припнешся до лона
Я ніжно прижму і ти тихо вздихнеш..
Давай цілуватимеш засльозені губи...
"Ніколи не пущу"... і враз обіймеш
І сльози на щоках
І в серці комочок..
І зовсім реалія щось не така.
Давай ми пробачимо кожному своє.
Давай все почнемо з нового листа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
-Я вбиваю себе в собі краплями,
Малими долями, кораблями,
Що пливуть наче мрії вдаль.
-Біжи! Тікай!
-І не маю бути дитиною,
Що б'ється в розпачі істерією,
яка живе лише надією,
що забється під диван...
Я вбиваю в собі паніку,
Що виводить мене з ладунку..
Що тремтить все тіло разом і...
-Не спіши! чекай!
-Корегуючи своє бачення
Я вбиваю свої значення,
Я вбиваю в собі щастя те,
Щоб пливти в течії..
-Ну і що, мила, довбивалась?
Ти дивись, ато геть загралася.
Що ж ти в люстерко загляділася?
Чи хіба тебе там нема?
Погляд впевнений, геть напружений...
Рухи обачливі, не байдужії..
Не здивуюся, як всередині
в тебе замок зі скла.
Подивилася.. придивилася..
-Що ж ти, любая , зажурилася?
Вдих і видих... усміхнулася..
Ну і далі вперед пішла..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600390
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.08.2015
В моїх очах загублене: "тримай"
я так хотіла стати ідеалом,
ішла в житті з надією про рай,
хоча й про пекло толком і незнала.
Я так хотіла стати геть усім,
усім - щоб замінило все, що було,
я прокидалась й падала із ніг-
в твох обіймає сонних я тонула.
І кожен ранок, де би ти не був,
я все не вірила тому, що я літаю,
що це кохання - все ж не тільки сон,
і знову називала все це "Раєм"...
Я жила так, як вміла, і це факт,
і я незнала, як чинять щасливі,
я усміхалась, мріяла , жила,
та лиш лишала біль десь на обриві..
То урвище, що далі завело
у прірву недорозумінь і сварок,
мене із неба за руку звело
і я вмирала у диму цигарок..
на кухні,споглядавши у вікно,
я думала чому так ненавмисне
виходить біль принести всім хто близько,
а зрозуміти інших– не дано…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
[i]Я б знов писала б лист до Миколая -
Простила б нові іграшки, ляльки,
Та вже ми поховали в домовині
Дитячі щирі, раннії роки…
Я б знов писала б лист діду Морозу,
Та вже б благала миру і добра,
Просила б щастя у своїй країні,
Щоб мама все усміХнена була..
Та зараз коли ця брехня позаду,
І вже у Попелюшки північ йде,
А казка зрідка стукає у шибки
Хотілось би повірити у все:
У те, що надворі не буде зливи,
Що добре завжди переможе зло,
Що люди не бувають лицеміри,
Як любиш – щасливий завжди.
Та знову б"юсь в прозору тінь реалій-
У все що завжди вірити й жили-
Усе це переробки чиїхсь марень,
Усе це лиш задумки для мети.
І так в житті все хочеться зробити,
Щоб знов дитяча казка ожила,
І знов з думками архітектора поета,
Крокую мимоволі в майбуття .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536105
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.11.2014
Обіймай мене тепліше,
одягни на мене шапку..
Я буду твоєю ніжною,
Я буду твоєю й завтра..
І сьогодні і позавчора
і тисячі інших днів,
я буду твоєю лебідкою,
лиш би ти мене зігрів..
я буду тремтіти від холоду,
обіймати себе за плечі,
я буду чекати зустрічі,
хоч і в п"ятницю, в теплий вечір..
Ну а поки ти грій моє серце
У душі чи навіть у снах,
я буду ж твою ніжністю..
сьогодні і завтра в думках..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014
Від твоїх слів у мене гіпоксія,
Від своїх сліз у мене перевтома..
Ми знов похоронили наші спільні мрії,
На серці камінь, на очах - утома.
Від твоїх слів у мене ні вакцини,
Й імунітет уже не допоможе,
Для чого так псували в собі сили?
Любов вбивати , знаєш , так негоже..
Нема в житті ще кращої дієти,
Ніж сльози разом із недосипанням
І висновок не тішить позитивом -
Вбиває кілограми лиш кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014
Ті чайки , що могли над нами літати, давно вже в теплих краях..
Та це байдуже.
Ми з тобою в обіймах Дністра, перезимовуєм наші холоди вдвох.
Ми тримаєм один одного , ніби рука в руці 5 днів на тиждень, хоч і між нами 200 кілометрів, Всі решту днів без «ніби».
Той холод, що сквозить з щілин, закриємо дводенним щастям суботи та неділі.
Ми не змогли ідеально утеплити їх вже 3 осінь,та ще все попереду.
Це тому іноді протяг проходить по ногам..По ногам,а може й серці.
Та й це зараз байдуже.
Нас двоє.
Якщо звісно незважати на цю енну кількість людей,які чомусь живуть у нашому з тобою світі, і ходять поруч.
Нас двоє.
Ми повільно пливемо по Дністру, Моїм волоссям грається вітер, а ти знов з усмішкою намагаєшся зробити з моєї зачіски хоч щось подібне до нормальної.
Мою талію огортають твої сильні руки з такою ніжністю, ніби ти щодня береш уроки у дітей. Ми на носі катера, і одразу чомусь згадався Титанік..
Може й ми колись потонемо, але ще далеко не зараз Тепло, спокійно , любимо.
Нас двоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014
Притни мене до ліжка , чи може крісла, чи навіть до банального стільця..
Закрий мені вуста скотчем, чи навіть простою хустинкою..
Щоб я тихо кричала, ревіла, а може й мовчки випускала біль, як фабричні труби випускають хімічні пари і дим..
я б випускала того чорного комочка зсередин , що зачасту заставляє очі наповнюватись незрозумілою рідиною , гладити й, доторкатись до моїх щік…
Кричати з 7 поверху , знаєш дико. Вмирати в розмовах сама з собою ще гірше - бомба сповільненої дії..
А ти притни мене до ліжка, я буду спокійно задихатись в приступах гіпоксії, але дивитись на такі рідні очі..
Я буду дивитись в твої блакитні чи сірі кришталики, вони ж завжди хамелеонові, як і мій настрій..
І буду вгадувати твої думки..
Буду читати прозу не сказавши жодного слова. Мені буде легко, як пташці у вільному небі.. Мені буде спокійно, як під час зливи у теплій хатці десь на околиці міста, чи навіть села.
Ти притни мене , я не буду заважати..
Лиш незабуть взяти одну річ…
……Наручники для моєї правої і твоєї лівої руки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
Дівчинко, вже досить шукати намальоване небо,
Принца на білому коні і ідеальну чорну сукню,
В тобі не перетнуться всі горизонталі та вертикалі бездоганності
Та ти ніколи не зможеш не зважати на ті підлі пельки, що несуть лиш гам та брехню.
Дівчинко, вже досить дивитись в блакитне небо і чекати снігу, чи навпаки,
Світ не крутиться навколо тебе, ти лиш здатна підлаштувати його під себе, і то незавжди вийде.
Досить дивитись на щасливих пар і шукати в собі причини, чим ти гірша, чи краща, і взагалі.
За що їм подароване таке щастя, а тобі – нічого, як так - ти принцесса- і ти одна.
Дівчинко, якби ж ти знала, скільки вони пережили для щастя.
Якби ж ти знала, скільки ночей було проплакано,
скількома літрами цементу вони замуровували біди,
скільки сходинок проклали, щоб зробити його чи її хоч на секунду щасливішими.
Дівчинко, чуже щастя – не твоїх заслуг діло.
І не тобі судити, хто кому потрібен , хто кому підходить і хто кому що винен,
Знаєш, дівчинко, винні ми лиш матері, за те що породила.
А все решту – абсолютний непотріб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014