| Сторінки (4/307): | « | 1 2 3 4 | » |
Сумом день народження сповито.
Спогадів нахлинули рої.
Ще один безплідний рік прожито.
Знов невтішні роздуми мої.
Я прийшла у світ не для кохання,
Не для серенади під вікном,
А для горя, муки і страждання.
І щоб називатися лайном.
Я жила не ради слави й грошей.
Не моє було то, не моє.
Мріяла зустріти тут хороших
Друзів. Тільки доля не дає.
Не дає ні друзів, ні родини,
Ні умов, щоб знятися з Хреста
Проклятої Господом людини.
Все життя - міраж і марнота.
Хрест кармічний нелегкий, сутужний,
Я нести приречена сама
І терпіти наклеп осоружний,
Зраду, лихослів"я. А пітьма
Часом поглинає бідну душу.
Я тону в липкій трясовині
Спогадів. З них вибратись не можу.
Вже недовго животіть мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Не люблю я дощі.
А вони, як на гріх,
Йдуть і вдень, і вночі,
Позбавляють утіх.
В парк не можна піти.
Там панують хлющі.
Знемогли від води
Всі дерева й кущі.
На алеях вода.
Квіти тонуть у ній.
Накриває сльота
Навіть лавки сумні.
Гей, осінні дощі,
Не марнуйте всі дні,
А від щастя ключі
Скиньте з неба мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Снилась нині альма-матер
І я - знову молода.
Ось біжить у клас куратор,
Однокурсник вигляда.
Він мені знайомий ніби,
Та чомусь не впізнаю.
Сяйво сонця очі сліпить.
Почуваюсь, як в раю.
У руці яскраві квіти.
Сукня стильна - просто клас!
Ех, нема чого радіти:
Хрипуна мелькнув анфас.
Викладач він - просто диво,
Ерудит - найвищий клас!
Тільки залік неможливо
Здати й другий, й третій раз.
Перебірливий, суворий
Пан цей. Вже таких нема.
Я хвилююсь... Сон моторний
Зник. Я бідкалась дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Я не керую цим світом.
Світ не належить мені.
Правлять у ньому бандити,
Схиблені геть на війні.
Жадність, брехня і облуда -
Справжнє обличчя війни.
Гинуть, калічаться люди.
Так було ще з давнини.
Важко, нестерпно тут жити,
В Тартарі, а не в Раю,
Дивлячись, як всі бандити
Нищать планету мою.
Я - непримітна комаха,
Бідна, безправна, слабка.
Я розумію: невдаха -
Наша планета крихка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
ЧужинА, чужинА
Непривітна, нелюба, недобра.
В нашій Неньці війна.
Українці воюють хоробро.
Ворог нищить людей,
Не жаліє старого й малого.
Скільки горя й смертей,
І утрати всього дорогого!
Сплюндрувало майно
І дороги, і рідну природу
Росіянське лайно.
А здавалось, одного ми роду.
Ні житла, ні харчів
У понівеченій Україні.
Лиш юрба втікачів
Порятунку шукає в чужИні.
Емігрантське життя -
(А бодай би не знати нікому!)
Туга, сум, каяття
І жага повернутись додому.
Так тривало завжди
У нещасній моїй Україні:
Від війни і біди
Наш народ рятувавсь на чужИні.
Там вже, як пощастить.
Там не знаєш, чого слід чекати.
Тільки серце щемить:
ЧужинА - то не лагідна мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
В бутик не ходжу взагалі.
Який сюрприз? Хіба що ціни.
Вони й в крамницях чималі.
А в продавчинь не очі - міни.
( Коментар до твору автора G-style "Заходжу інколи в бутик")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Літо швидко пролетіло.
Знову осінь, холод, бруд.
Потерпає бідне тіло:
Некомфортно жити тут.
Ген, депресія вже мчиться
І ковІд чи, може, грип.
Всюди злі, похмурі лиця,
Лайка і зубовний скрип.
Літо, літо, миле літо
Промайнуло, ніби мить.
Осінь хмуриться сердито.
Дощ набридливий мрячить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Ластівки літають до вікна,
Для малят будують гніздечко.
Вірю: в Україну йде весна.
Перемога вже недалечко.
Пропадуть безслідно вороги
І настане мир в Україні.
У краю, що серцю дорогий,
Прозвучать пісні солов"їні.
І прийдуть додому вояки.
Їх зустрінемо, як годиться.
І гармати змовкнуть на вікИ.
Байрактар такОж зачохлиться.
Ми загиблим шану віддамо
І міста відродимо знову.
А кордон з катами - на замок.
Вірю в Україну чудову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
Прошумів над полем вітерець грайливий,
Обірвав, розсипав з квітів пелюстки.
А обабіч поля коник норовливий
Поїдає смачно росяні листки.
У маленькій річці, що побіля мосту,
Качечки збовтали водну каламуть,
Жабеняток ловлять крихітного зросту.
Ластівки в польоті човником снують.
Раптом пронеслася з гуркотом ракета
І на поле впала вогняна стріла.
Розкидає всюди смерть свої тенета,
Палить, ненаситна, все живе дотла.
Знищили природу злі російські свині.
Не впізнати поле: скрізь горять жита.
Вижити у пеклі неможливо нині.
Гине українська земленька свята.
Вітер хмари гонить, а внизу чорніє
Випалене поле, урвище без дна.
Вітер виє, тужить так, що серце мліє.
В Україні-неньці точиться війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Краю мій, Україно моя,
Ти страждаєш в нерівній борні.
У запеклих, жорстоких боях
Гине молодь твоя на війні.
Знає Бог, не твоя це вина,
Що підступний, зажерливий звір
Підкупив цілий світ, сатана,
І, підкравшись,напав, наче тхір.
Бачу я руйнування страшні.
Бачу лють, похвальбу ворогів
І молюся щоденно. Та ні,
Вгамувати не можу свій гнів.
Неможливо терпіти ганьбу,
Глузування чужинських еліт,
І беззбройну вести боротьбу,
Лицемірний боронячи світ.
Ворог сильно знущається. КАТ.
Гідну відсіч йому не дамо.
Небо нам не закриє наш "сват".
Ми серЕд ворогів живемо.
Хто надасть допомогу нам? Хто?
Як же вистояти в цій війні?
Для Європи це - цирк шапіто.
Лиш поради ідуть від "рідні".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
О, мій язиче, друже,
Життя твоє не дуже
Було легке. Я знаю
І щиро співчуваю.
Ну, що вже тут казати:
Не можу я запхати
Тебе, мій любий друже,
За зуби. Це не гоже,
Щоб ти сидів у роті,
Як жаба у болоті.
Все. Досить голосити.
Не слід когось ганьбити.
Не слід розумним бути -
Сміятимуться люди.
Тебе я знаю добре.
Ти, мій язик, хоробрий.
Та інколи буваєш
Нестримним. Не вгаваєш.
Мій Боже, милий Боже,
Язик бува ворожим.
У ці криваві днини
У рідній Україні
Він, капосний, скрекоче,
В тюрму, дурненький, хоче.
І через це по пиці
Дадуть старій дівиці.
Язиче мій, язиче,
Ти знов біду накличеш.
Напевне, варто нині
Нам жити на чужИні.
Не знаю інші мови,
Не вестиму розмови
І буду там я радо
Тебе не розпускати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Жила-була Хмаринка
Легенька, як пір"їнка,
Пухнаста, ніби киця,
І біла, як годиться.
Вона жила у мами
З сестричками й братами.
Сім"я була гостинна,
Весела, доброчинна.
І був ще батько, Вітер,
Зчиняв не раз гармидер.
Він обертав хмаринки
В чаруючі картинки.
Хмаринка волохата
Не слухалася тата,
Любила мандрувати
Подалі десь від хати.
Одного разу небом
Вона пливла над степом,
Аж раптом чує:наче
Якесь малятко плаче.
"Ти хто така, дитино?"
Запитує Хмарина.
"Телятко я маленьке,
Безпомічне без неньки.
Матуся десь поділась.
От я і заблудилось."
"Не плач, телятко миле.
В сльозах немає сили.
Іди за мною слідом.
Ця тінь тобі є гідом."
Хмаринка покрутилась,
Корівкою зробилась.
Вони помандрували,
Пригоди зустрічали.
А через час по тому
Прийшло теля додому.
Подякувала мати
Хмаринці біля хати.
Хмаринка пораділа
І далі полетіла
Шукати знов пригоди
За гарної погоди.
А ви б хотіли, діти,
З Хмаринкою дружити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Знову біль і страждання тілесні,
І пригнічена горем душа.
А молитви до Бога, словесні,
Не дають злим думкам відкоша.
Як вчинити? Скоритись в знемозі
І терпіти біду до кінця
Чи боротися далі і в Бозі
Заслужити із терня вінця?
Ех, ти, доле підступна, зрадлива,
Час від часу жорстока, мов звір,
Ти, хоч як шаленій, норовлива,
Не погасиш в душі світло зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
В ранковій небесній блакиті
Біленькі хмаринки пливуть
І змінюють кожної миті
Свій образ і вибрану путь.
Жене їх вітрище пихатий
В далекий, небачений світ.
Уміють хмарки обертатись
У дивний казковий нарід.
Прямісінько над головою
Якийсь чолов"яга пливе,
Погрожує всім булавою.
Обличчя у нього криве.
Ген, киця сидить в капелюсі.
У неї на хвостику бант.
За нею - корівка на лузі,
Ягня й старомодний сервант.
Цікаві, веселі мавп"ята
Замріяно дивляться вниз,
А далі прямує завзято
Хмаринка, е...ні, то - карниз.
Пронісся табун білих коней
По небу галопом і зник.
За ним поспішає ще сонний,
Розлючений чимось, візник.
Ведмеді, вовки, крокодили,
Слони, велетенський дракон
По небу також походили,
А потім - у цирк, на поклон.
Овва! Голова королеви
В короні (ну, чистий кришталь!).
Поважно ступають два леви,
Несуть у зубах пишну шаль.
Кудись чимчикують манірні
Панянки і купа собак.
Ні, рибки то, дивні, химерні.
Ой! В небі такий кавардак!
Які небеса дивовижні!
Фантазії буйство без меж!
В просторах, нам даних Всевишнім,
Хотіла б я плавати теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Сталева птаха кружляє наді мною,
Реве натужно і пирхає вогнем.
Сталева птахо, ранковою імлою
Не забирай ти життя моє земне.
Ніхто не знає, як важко помирати
І самотою іти в незнаний світ.
Життя коротке дає Господь і мати,
І в Божі справи втручатися не слід.
Убивця-птаха у небі швидко зникла.
Внизу палає зруйноване село.
До страху смерті населення вже звикло.
Десь плаче ангел з поламаним крилом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Зробили з України полігон.
Населення приречене на смерть.
Багаті дременули за кордон.
В голоти все життя йде шкереберть.
Ми друзів нерішучих завели.
Рашистів полякалися вони:
Далекобійну зброю не дали.
Без неї нам не виграти війни,
Не захистити небо від ракет,
Не вберегти населення від втрат,
І не зламати ворогу хребет
Лиш мужністю й хоробрістю солдат.
А світ спостерігає цю війну
І робить ставки, ніби все це - гра:
"Цікаво, переможе Сатану
"Окраїна" чи Бог її скара?"
Біснується ворожа, хижа рать
І нищить землю-матінку мою.
В руїнах села і міста лежать.
Про допомогу Господа молю.
"Наш Отче, що на небесах єси,
Допоможи нам у трагічні дні.
Від знищення нарід, прошу, спаси.
Дай ворога здолати в цій війні."
06.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
Замри, паскудная россия.
И не качай свои права.
Ты думаешь, что ты - Мессия?
Украми сожжена москва.
Вы убирайтесь с Украины.
Здесь оккупантов ждет облом.
За наши города в руинах
Мы задницу вам надерем.
Мы вам припомним все: бомбежки,
Страданья женщин и детей.
Кремлевские ядрены вошки
Ждет ад! За тысячи смертей
Людей, невинно убиенных,
За пытки, слезы матерей,
Расстрелянных военнопленных
Ждет ад рашистских сыновей.
5.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Ви кинули мені в обличчя
Важкі, образливі слова:
"Нацистка - ти". І тихий відчай
Враз охопив мене. Ов-ва!
Що я ганебного вчинила?
Чим викликала вашу лють?
Ограбила когось чи вбила,
Чи катувала мирний люд?
Удерлась до чужої Хати
І безлад всюди навела?
А хто пручався, то з Гармати
Спалила Хату їм дотла?
Дітей чужих я гвалтувала
І їхніх матерів? Еге ж?
Тортури ці зафільмувала
Щоб хизуватися без меж?
Е, ні, не ці жахливі речі
Вас розлютили. Ні, не це.
Ви зрозуміли, що нарешті
Залишилось пусте Сильце.
У ньому я була одвічно.
Вбивали ви моїх дітей
І твердили мені цинічно,
Що вільна я поміж людей.
Тепер, коли я незалежна
Між інших націй на Землі,
свою Хатину я безмежно
Люблю. І мову. Москалі
Взялись мене ганьбити разом,
(А ви, до речі, теж москаль)
Що я - нацистка, це - зараза,
У мене схиблена мораль.
Нас майже сім мільярдів нині,
Таких "нацистів", на Землі,
На нашій спільній Батьківщині.
Нацисти справжні - у кремлі.
Кати, убивці, людожери.
Не шкода їм своїх людей.
Мов пітекантропи з печери,
Фанати мавпячих ідей.
То ж не ганьбіться ви словами,
Бо правди в них - ані на гріш.
Зруйнуйте всі кремлівські брами
І кодло, щоб не стало гірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Заграва вогняна над краєм.
Земля від вибухів тремтить.
Навколо все горить, палає.
Бій не вщухає ні на мить.
Спитаєте:"Що це? Мутанти
Враз вийшли з черева Землі?
Можливо, все це - пекло Данте?"
Ні, Маріуполь в наші дні.
В оточенні чужинців лютих,
Приречені на вірну смерть,
Страждають тут цивільні люди,
Потрапивши у круговерть
Війни. Жінки, старенькі, діти.
Хто від біди врятує їх?
Рашисти кажуть:"То бандити,
Потрібно знищити усіх."
Так їм велів кремлівський карлик,
Мерзотник підлий, мстивий, злий.
Йому давно пора на нари.
В гріхах вже тоне лютий Змій.
І тільки пригоршня сміливих,
Нескорених в боях, бійців
Тримає оборону. Диво!
Нащадки січових стрільців
Рятують неньку-Україну
У Маріуполі в ці дні.
І гинуть наші хлопці, гинуть
В неоголошеній війні.
Кричить, волає Маріуполь:"
Рятуйте, просимо, дітей.
Ми захищаєм ваші дупи,
Європо, досить вже смертей!"
Але мовчить чомусь Європа,
ООН, Червоний Хрест і США.
Невже замучила хвороба:
Бояться дати відкоша
Пройдисвіту-рашисту? Боже!
Тебе Єдиного, молю:
"Врятуй наш Маріуполь. Схоже,
Що тільки Ти спасаєш люд."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
То не ветер ветку клонит,
Не дубравушка шумит,
То наш славный Мариуполь
Враг без устали бомбит.
Злобный карлик оземь бъется:
Съела грусть его, тоска:
Мариуполь не сдается.
Не сломать его никак.
Извела печаль, кручина
"Добра молодца" в кремле:
"Гуттериш - дурачина,
Нет пророка на Земле.
Вот додавим Мариуполь
И Одессу мы возьмем,
Вся война пойдет на убыль.
Славно, братцы, заживем."
Только вот беда какая:
В Мариуполе - Азов.
Не боятся вертухая
Эти черти. будь здоров!
Бедный карлик горько плачет:
"Мариуполь нам не взять.
Тот москаль здесь, хто не скачет.
Что теперь народу лгать?"
Эх, постыла жизнь такая.
Мучит "молодца" тоска.
Скоро ль, скоро ль гробовая
Скроет грудь его доска?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Розквітли вишні на кладовищі.
Розносить вітер скрізь пелюстки.
Чим прогнівили ми Сили Вищі,
Що знов настали страшні роки?
Лютує ворог - сусід. Вражина
Немилосердно руйнує світ.
В борні запеклій вся юність гине
За Україну в цвітінні літ.
Вітрець весняний зриває квіти,
Прикрасив ними могилки скрізь.
Чи довго будуть тривати біди
І море крові, і ріки сліз?
Надію маю: майбутнє світле.
Моя країна врятує світ.
І знову юність її розквітне,
Неначе вишень шалений цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Мої вірші - то стан душі.
Вона у мене чудернацька:
То дуже добра, то зненацька
У неї мов вселився біс
І ахінею він поніс.
І я своїй душі дивуюсь
І серджусь часто. А любуюсь
Я настроєм душі тоді,
Коли сиджу на самоті
І про природу щось римую.
Я помічаю вже не раз:
Душі приємний творчий час.
Вона тоді така спокійна,
Чутлива, ніжна, благодійна
І розуміє все. Ов-ва!
Це не душа, а голова
Думки римує і в слова
Їх одягає стильно. Wow!
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Летіла ракета
З далекого краю
Та влучила прямо
В містечко за гаєм.
Ой, то не ракета -
"Дарунок"від брата.
Вона прилетіла
Сестру убивати.
А брат на чужині
Продався вражині,
Купив собі хату
За зраду Вкраїни.
Ракета упала,
Людей повбивала.
"Ой, братику, милий,
Якби мати знала.
Якби мати знала,
Які в мене біди:
Від тої ракети
Загинули діти.
Якби мати знала
Про твій "подарунок,"
Тобі ще малому
Дала б вона трунок."
Летіла ракета
З далекого краю.
В зрадливого брата
Сестри вже немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Ненавиджу війни, страждання і смерть,
І холод, і голод,
І те, що життя враз іде шкеребЕрть,
Напруження молот.
Ненавиджу підлість зрадливих еліт,
Цинізм, боягузтво,
Байдужий до горя чужого наш світ,
Задурене людство.
Ненавиджу брЕхні політиків теж,
Продажних, мов шлюхи,
Вояччини наймитів, лютих без меж,
Що чинять розруху.
Дивитись на муки і сльози дітей
Не можу спокійно.
Скалічена війнами доля людей -
Важка, безнадійна.
Де нині гармонію можна знайти?
Їй-богу, не знаю.
Напевне, мені час до Бога іти,
До пекла, не раю.
Здається, що тільки у пеклі знайду
Я спокій і втіху.
В чортячому братстві - гармонії дух:
Там тепло і тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Чому прийшов до мене в сон? Чому?
Про що попереджаєш ти мене?
Про біди, горе, зраду чи тюрму?
Втручаєшся в життя моє земне
Без дозволу Небесного Отця
Чи, може, маєш дозвіл Сатани?
Слова давно спочилого мерця
На фоні осоружної війни,
Можливо, заспокоїли б мене,
Дали б надію вижити. Однак
Передчуття тривожне і сумне.
Твоє мовчання це - недобрий знак.
Колись ти був розумним, говірким.
Дитям я часто слухала твої
Повчання і поради. А книжки,
Що ти приносив, кликали в краї,
В яких панує злагода, любов,
А зло там переможене добром.
Дотримувалась мудрих настанов
Я все життя. Аж раптом за бугром,
В Росії, у чужинській стороні,
Прокинувся шалений, хижий звір.
У божевільній нинішній війні
Все йде твоїм думкам наперекір.
В країні рідній смерть панує скрізь.
Вбиває чужоземний бузувір
Народ мій мирний. Вже немає сліз.
З бандитом неможливий договІр.
То що сказати хочеш ти мені?
Вже натякаєш, що іти пора
До тебе, в потойбіччя? Навесні
Мене чекає земляна нора?
Мовчиш?Мовчи. Я смерті не боюсь.
Що б не було зі мною, то пусте.
Про захист України я молюсь,
Тебе прошу і Воїнство Святе.
Допоможіть нам, пращури й Господь,
Здолати цю навалу навісну
І зло вселенське духом побороть,
Вітчизну врятувати і Весну.
4.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Небо блакитне, безкрає.
Білі, пухнасті хмарки.
Сонце сідає за гаєм.
Сплять чепуристі хатки.
Спокій в повітрі розлито.
Всюди панує весна.
Бавляться весело діти.
А на порозі - війна.
Небо темніє над краєм.
Стихли, заснули пташки.
Раптом з"явилася зграя:
Вражі летять літаки.
В небі багряна заграва.
Полум"я лиже хатки.
Всюди триває розправа.
Нищать людей хижаки.
Гинуть, калічаться діти.
Пеклом охоплений світ.
Кидають бомби бандити
На український нарід.
Заговорили зенітки.
Падає вражий літак.
Мужності дати одвітку
Вистачить в наших вояк.
Б"ються відважно і з хистом
Всі України сини.
Запам"ятають рашисти
небо шалене війни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Десь, на шляхах війни, пропали друзі.
Ворожою зробилася рідня.
А дякуючи підлому катюзі-
Рашисту, я живу, немов ягня,
Ягня, що прирекли ви на заклання,
Як жертву богу Молоху війни,
Зневажили мої земні страждання.
Ви - дійсно любі друзі Сатани.
Брехливі, лицемірні і цинічні,
Ви - вся еліта матінки-Землі,
До влади й грошей жадібні одвічно,
Руйнівники природи, гірші тлі.
Немов п"явки, зажерливі без міри,
Ви смокчете енергію людей.
Немає вам ні прощення, ні віри
За ваші "ігри"з масою смертей.
Ви граєте народами у війни,
Неначе в покер, інколи - ва-банк.
В смертельні нас штовхаєте обійми.
Життя людей ви обернули в панк.
Я розумію: мій народ заплатить
Ціну високу за земний ваш гріх.
Та знайте ви, лихі елітні гади,
Господь до пекла забере вас всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Вони називали нацистами
Увесь волелюбний нарід,
Бандерівцями, терористами,
Яких ще не бачив цей світ.
Вони прасували нас танками,
Бомбили селян і містян,
Брехливими їх обіцянками
В зрадливий манили капкан.
Вони з нас відверто знущалися,
Не знаючи жАлю й вини.
Та вперто і мужньо трималися
В борні України сини.
І навіть, якщо ми утратимо
У цій м"ясорубці війни
Свободу й державу, світ знатиме,
Що справжні нацисти - вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Знов розпачливо виють сирени,
В укриття всіх негайно зовуть.
Буде ніч у містечку буремна.
Нахабніє загарбників лють.
Почорніло все небо безкрає.
Ген, сталеві круки вже летять.
Розбомбила містечко за гаєм,
Повбивала людей хижа рать.
Нас топтали ординці Батия
І німецькі фашисти товкли.
А тепер наші" браття" з Росії
Україну в облогу взяли.
Виють, стогнуть сирени натужно
І мовчать у гаях солов"ї.
Українці тримаються мужньо.
Йдуть жорстокі, запеклі бої.
Ми здолаємо ворога. Вірю.
З нами Матінка Божа й Господь.
Натовчем пику "руському міру".
Україну й народ не збороть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Как ныне сбирается русский упырь
Отмстить неразумным укропам
За то,что презрели его монастырь
И дружат с нелюбой Европой.
Украинцы гибнут. Детей слышен плач.
Пылают все селы и нивы.
Но не уничтожит свирепый палач
Запал наш свободолюбивый.
Єднаймося, браття. На битву виходь
За нашу свободу й Вкраїну!
Хай нам допоможе в борні цій Господь.
Здолаємо вражу личину.
And you, Anglo-Saxons, our treacherous friends,
I wish you were never betrayed
By those who chattered and twittered like birds.
But actions speak louder than words.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Нещасна моя Україно,
Ти шлюхою завжди була,
Неначе наївна дитина,
Пiд ворога й зараз лягла.
Ти досi чекаєш на свято
У власнiй домiвцi. Ну-ну!
А "друзi" твої швидко й радо
Тобi вже готують труну.
Напхали, немов наркомана,
Всiлякою зброєю вщерть,
Пiдштовхують з-за океану:
"Ганьбись, бо iнакше всiм -смерть."
Кричать:"Слава, слава Вкраїнi."
Якiй Українi, -скажiть,-
Отiй, що воює в руїнi
Чи тiй, що на Захiд спiшить?
А, може, тiй хвойдi елiтнiй,
Якiй на країну начхать,
Свої громадяни огиднi,
Чужина їй -"родiна-мать"?"
Ех, Нене моя, Україно,
Важка нинi доля твоя.
Я бачу майбутнє в руїнах,
В постiйних, запеклих боях.
23.02. 2022
P.S.В Українi почалась повномасштабна вiйна з Росiєю. Ненавиджу вiйну i ненавиджу загарбникiв так, як i кожен громадянин своєї країни.Я не росiянка, я -українка i я - на своїй землi.Єднаймося, браття українцi, бо нас чекає велике випробування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
Стежки, стежки, стежки моєї долі,
Вузенькі, ледь помітні і слизькі.
По тих стежках я пленталась поволі,
Долала перепони нелегкі.
Закінчую своє земне блукання.
Стоптала черевики. Не одні.
Там, на стежках, надії і бажання
Розтанули, мов крига навесні.
По тих стежках вже ходять інші люди.
Можливо, йтиме хтось близький, з рідні.
Але мене ніколи там не буде.
Залишилися спогади сумні.
14.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022
Де знайти слова, щоб описати
Глибину страждання від утрати
Любої, коханої людини?
Спогади щодня і щогодини
Линуть на голівку, труять душу.
Горе якось пережити мушу,
Побороти тугу, безнадію.
Серце бідолашне плаче, мліє.
Все здається: Ось, вона, близенько.
Бачить, чує, розуміє ненька.
Говорю я з нею, як з живою.
Та немає відповіді. Млою
Затягло мій світ. В очах темніє.
У душі пекучі суховії.
Я молюся пристрасно і ревно.
Бог почує, допоможе певно.
12.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Говорять, що націй не буде
І зникнуть всі мови. Овва!
Хто заприсягне, що забуде
Матусі пестливі слова
І ті чарівні, мелодійні,
Хвилюючі душу, пісні
Сумні, жартівливі, застільні,
Що чули не раз від рідні?
А мова поезії - диво!
В ній перлів коштовних краса,
Сліпучо-барвиста, грайлива
Струмує димком в небеса.
Потічків розмірений гомін
Вчувається в мові мені,
В каміні дровець тихий говір
І спів солов"я навесні.
Збираю на нитку перлини-
Слова різнобарвні, рясні,
Гаптую чудові картини,
Такі дивовижні, ясні.
У ноуті чи на папері
Я словом змалюю красу
Багряного листя у сквері,
Спекотного липня грозу.
Кохання шаленого трунок
Звучатиме в мові моїй
І Господа щирий дарунок -
Батьків заповітні краї.
Зневажили мову чужинці.
Триває в країні війна.
Шануйтесь, брати-українці,
Матусина мова - одна!
Які б не пройшла руйнування
Свята українська земля,
Нехай переможе кохання
І мова прекрасна моя!
6.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Буває смерть милiша за життя.
Спитаєте: "Чому?" Це очевидно.
Все нинiшнє життя страшне, огидне.
Не знаєш, як прожити без ниття.
Поїду у Нiгерiю, мабуть.
Там тепло i немає Нафтогазу,
Електроконтри (та iще зараза!)
I з громадян три шкури не деруть.
Одна бiда: там є Боко Харам.
Не любить ця братва нi бiлошкiрих,
Нi християн та iнших маловiрних.
Отступництво - то завжди "стид i срам".
Ну, що менi робити? Ви скажiть,
Куди тiкати з рiдної планети?
Ковiд, тарифи, цiни i РАКЕТИ...
Там, наверху, прошу вас, не грiшiть.
Не псуйте карму матiнцi-Землi.
Ми пливемо в дiрявому Ковчезi,
До Бога iдемо усi по черзi.
Пришвидшувати цей процес не слiд.
Негармонiйне нинiшнє життя.
Над ним я мудрувала до пiвночi,
Нi на хвилину не стулила очi
I не знайшла надiйне укриття.
5.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Птахи летять у пошуках весни
У ті краї, де сонячно і тепло.
Немає осоружної війни.
Життя там не обернуто на пекло.
Птахи летять у синяві небес,
В далечині зникають непомітно.
Чекаю несподіваних чудес,
А дійсність безнадійно непривітна.
"Птахи, птахи, візьміть мене у світ
Свободи, щастя, миру і кохання."
"Для вас, людей, життя нема без бід,-
Птахи щебечуть,- скрізь лише страждання.
Не вмієте ви жити, як птахи,
Живитися, чим Бог пошле щоднини.
Затягують у пекло вас гріхи,
Важкі гріхи безмозкої людини."
Птахи замовкли. У вечірній млі
Поглинули їх небеса безкраї.
А для людей, на жаль, на всій Землі
Ні затишку, ні спОкою немає.
30.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
По склу вiконному
В салонi сонному
Маршрутки повзала
Якась комаха.
Зривалася зi скла,
Уперто вверх повзла,
Не мала виходу
Ота невдаха.
Маршрутку всю трясло
I деренчало скло.
Народу байдуже.
Де та підмога?
Ще трохи, он, вона,
Щiлина рятiвна,
На самому верху...
Ех, знов пiдлога.
А за вiкном весна
Барвиста i ясна.
Свобода i тепло
Бентежать душу.
Дзижчить мала на склi
В ранковiй сизiй млi:
"До волi, до дiток
Вернутись мушу."
Повзи хутчiш, давай!
Тебе чекає рай.
Тiкай iз пастки геть!
Ось-ось... Ще трошки...
Займалася зоря.
Мов крапля янтаря,
Виднiлася на склi
Маленька мошка.
28.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Який чудовий сон
Приснивсь мені!
Поміж зелених крон
Літала в сні.
Внизу, в траві густій -
Квітковий рай.
В красі цій неземній
Увесь мій край.
У тому сні була
Я не одна.
Знов матінка прийшла
В сльозах, сумна.
Чом сльози на очах?
Мовчить вона.
Морозиться в садах
Моя весна.
Тривав цей дивний сон
Лиш мить одну.
Думок наринув сонм.
Вже не засну.
28.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Не смерті нам боятись треба, люди.
Народження страшніше набагато.
Не знаємо, яка в нас доля буде:
Хто бідним народивсь, а хто - багатим.
Хтось матиме добробут, волю, щастя.
У когось хліба на столі не буде.
Хтось переборе злигодні й напасті,
А декого зневажуть й знищуть люто.
Не знаємо нічого в час появи
У світ наш підлий і жорстокий дуже.
Лякає смерть лише в людській уяві.
Народження буває осоружне.
Не все, на жаль, залежить від людини.
Точніше, все залежить не від неї.
І, Як би не дурив цей світ дитину,
Життя завжди - це та ще лотерея!
26.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
З бабцею трапилась прикра пригода:
Неїстівне щось упхала до рота.
Бабця пішла у найближчу аптеку,
Щоби подбати про власну безпеку.
В наших аптеках є все, що потрібно.
Можна прожити до ста років плідно.
Правда, на ліки там ціни високі.
Хочеш купити щось - втратиш свій спокій.
То півбіди, а проблема, бач, в тому,
Щось без рецепту не візьмеш нікому.
Треба сімейного лікаря мати,
Він дозволяє всі ліки узяти.
Бабця нервує і дуже страждає:
Лікаря в неї і досі немає.
Всіх лікарів розібрали швиденько.
Ну, а нових не родила ще ненька.
Мучить бабусю хвороба підступна.
Тут прийняла жінка рішення згубне:
"ПІду в народну аптеку до лісу
І приготую настій із меліси.
Ліки прийму і молитимусь Богу.
Може, надасть Милосердний підмогу."
Чим закінчилася прикра пригода?
У бур"янах пропадає госпОда.
23.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Війна. Яке коротке слово!
А скільки муки і страждання!
Війна - то є звіряча мова,
То - смерті час і час прощання
З комфортом, радістю, любов"ю.
Війна - то світ, залитий кров"ю,
НенАвисть, відчай, страх, знущання.
Війна - антонім до кохання.
Січень, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
Жменька попелу залишиться вiд мене.
В жменьцi тiй - весь пiдсумок життя.
А воно було коротке i буденне,
Без любовi, й певно, без пуття.
Безталанна i беззахисна людина
Долю злу терпiла стiльки лiт!
Все здавалося, ступаю по крижинах,
По крихких крижинах в льодохiд.
Не здiйснилися фантазiї амбiтнi.
Зникла радiсть у життєвiй млi.
Залишився попiл сiрий, непримiтний.
В ньому суть прожитих мною лiт.
Не судiть мене, коли спочину в Бозi,
Що дарма жила я на Землi.
Жменьку попелу розвiйте по дорозi.
З нею зникне мiй останнiй слiд.
9.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Біда прийшла у світ людей.
Ні, справжнє горе.
Побільшало страшних смертей.
Їх стало море.
Сердешні мруть по всій Землі.
Немає спасу!
Старі вмирають. А малі -
Питання часу.
Ковід з мутантами - кошмар,
Обвивсь, як гаспид.
Від нього здохне й олігарх
У Кончі-Заспі.
Як дати відсіч ворогам?
Та є вакцина!
А тільки нині дорога
Вся медицина.
Від фармацевтики ділки
Рахують гроші.
Ця вакцинація - такий
Гешефт хороший.
Чи від ковІду помирать,
Чи від вакцини?
Не дасть гарантію вся рать
Від медицини.
О, Боже наш, почуй же Ти
Мольбу людини
І від ковіду захисти...
Й від медицини.
9.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Місяць кольору бурштину
Тихо котиться по тину.
В небі зорі, як перлини.
Тонуть у снігу хатини.
Ніч зимова. Холоднеча.
В теплій хатці спить малеча.
Сняться їй казки чудові
І гостинці кольорові.
Снів чарівна павутина
По селу поволі лине.
З неба падають пір"їнки,
Засипають всі стежинки.
2016 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Накотили на мене, "наїхали",
Напливли на голівку думки,
На папір увірвались, як віхола,
Обернулись в печальні рядки.
У рядках тих немає гармонії
І метафора там не сяйне.
Не вдаються словесні симфонії
Про думки, що тривожать мене.
Я записую в зошиті поспіхом
Примітивні, нікчемні думки
Про життя що пронизане посміхом,
Про жорстокі, брехливі плітки.
Гей, думки, ви занадто нав"язливі,
Ніби літньої ночі комар,
Не мордуйте людину, напасливі,
Обертаючи світ на кошмар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Густий туман вкриває рідне місто.
Крізь білу млу ледь блимають вогні.
Засипані пожухлим, бляклим листом,
Сплять вулиці. Надворі пізня ніч.
Туман розп"яв свої вологі лапи.
Холодна мжичка сіється з небес.
Стоять дерева - темні, мокрі шкапи.
Багно летить постійно з-під колес
Автівок, що зринають, мов примари,
В густій осінній темряві нічній.
Затягне їх безслідно незабаром
Туман-павук - зухвалий, підлий, злий.
Агонія автівок. За хвилину
Залишиться лиш вихлопів дурман.
Все місто загортає в павутину
Густий, липкий, неначе крем, туман.
28. 11. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Ходила бабця по лікарнях,
Шукала лікаря. Дарма.
Є лікарів чимало гарних.
Для бабці жодного нема.
Сімейний лікар в дефіциті.
Його не знайдеш з ліхтарем.
Коли зустрінеш, тої ж миті
Говорить:"Вже набрав гарем."
У бабці ноги дуже хворі,
Слабке серденько - був ковІд.
Чи знайде лікаря? Надворі
Панує двадцять перший вік.
24.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Cьогодні снилася бабуся
І з нею вся моя рідня:
Дядьки і дядини. Дивлюся -
А біля них сиджу і я.
"Ну, як живеш?- питає мило
Бабуся,- вже ідеш до нас?"
"Та я б до вас ще не спішила,
Хоча скрутний наразі час.
Коронавірус нині" в моді",
Вбиває без розбору нас,
Чи ситі ми, а чи голодні,
Калічить гірше, ніж Донбас.
Чекаємо на порятунок,
А на планеті скрізь біда.
Всім добрим людям колять трунок.
Як не вколовся, пропадай.
Не пустять навіть до крамниці,
Ні на роботу, ні в метро.
Ох, дати б зараз там по пиці
Отим, хто чинить нам "добро".
Корони справжнє божевілля
Мене тепер лякає менш,
Ніж влади нинішнє свавілля,
Що на Землі не має меж.
Бабусю, мила, дорогенька,
Що б ти порадила мені?"
Заплакала моя старенька
І зникла враз у тому сні.
3.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Хотіла б я потрапити в той край
Серед степів, порослих ковилою.
Там пінивсь невеличкий водограй
Над річкою з прозорою водою.
А береги, скелясті і круті,
Природа пишним різнотрав"ям вкрила.
Над бистриною верби у воді
Свої розкішні коси розпустили,
Латаття жовте в коси заплели
І слухали історії кохання.
Водяник ними з мавками діливсь
Під хвиль неспішний шепіт і зітхання.
Неподалік стояв густий гайок.
Там розквітали проліски весною,
І соловейка ніжний голосок
В гайку лунав погожою порою.
Чудовий світ, загублений в степах
Прекрасної моєї України,
Тепер існуєш ти лише у снах.
Нещадний час вкрив бур"яном стежини.
Зустріла нещодавно я одну
Гарненьку мавку в одязі дівчини,
Натомлену, печальну і сумну.
Вона розповіла страшні новини:
"Загиджена, засмічена ріка
Вражає каламутною водою.
Зрубали верби. Вже нема гайка
І тих степів, зарослих ковилою.
Наш соловей в Італію подавсь,
Піснями іноземних фей чарує.
Водяник вже у Польщі прописавсь,
На полі полуничному гарує.
А мавки всі по світу розбрелись,
В путанах, у прислузі на чужині.
Чарівний край, знайомий вам колись,
Змінивсь.Його ви не впізнали б нині."
"Хто це зробив? Хто знищив цю красу?-
Спитала я,-негідники-чужинці?"
Змахнула мавка зі щоки сльозу:
"Свої красу згубили. Українці."
5 серпня 2021року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021
Останнi крапельки життя
Ловлю я спраглими вустами
I тiшуся, немов дитя
В обiймах лагідної мами.
Мене чарує кожна мить
Мого земного iснування.
А час чомусь так швидко мчить.
Можливо, кожна мить - остання?
I кожен Божий день менi
Здається подарунком долi.
Подiї радiснi й сумнi
Чергуються. Проблем доволi.
Та я сприймаю без ниття
Мої проблеми й негаразди.
Не дам поганим почуттям
Життєву насолоду красти.
Життя моє, люблю тебе
Я вiд народження й до згину.
Але гукнув Господь з небес:
"Прямуй до вiчностi, людино."
12.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Ти не любив мене.
Дитя твоє одне
Було тобi чомусь
Завжди не миле.
Життя моє земне
На пекло вогняне
Ти обернув, вiдтяв
У долi крила.
Ти вже давно помер
I байдуже тепер
Тобi до мук моїх
I до страждання.
Страждання без вини.
Чому ти так вчинив,
Що донечку свою
Зневажив зрання?
5.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Народила мати,
Як би це сказати,
Цапа-відбувайла.
Ех, доле моя, доле.
Цапа-відбувайла.
Кинула дитину
У чужу хатину.
Ех, доле моя, доле.
У чужу хатину.
Збиткувались люди.
Зло чинили всюди.
Ех, доле моя, доле.
Зло чинили всюди.
Всі дитя шпинали,
За дурненьке мали.
Ех, доле моя, доле.
За дурненьке мали.
Виросло у бідах,
А робити ніде.
Ех, доле моя, доле.
А робити ніде.
Заміжжя невдале -
Все життя пропало.
Ех, доле моя, доле.
Все життя пропало.
Ні сім"ї, ні статку,
Ні своєї хатки.
Ех, доле моя, доле.
Ні своєї хатки.
Постаріла рано.
Смерть зустріла радо.
Ех, доле моя, доле.
Смерть зустріла радо.
Нащо було, мати,
Це життя давати
Цапу-відбувайлу?
Ех,доле моя, доле
Цапа-відбувайла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
Вночi я проснулась вiд тихого стуку.
То дощик прилинув здаля.
Вiд гуркоту грому, небесного злюки,
Здригалась в тривозi земля.
Вiкно вiдчинилось. Маленькi краплинки
Упали на руки мої.
Подув вiтерець. Дощик вщух, а хмаринка
Гайнула в далекi краї.
А я залишилась i стала гадати,
Як завжди, самотня й сумна:
"Якщо завiтає хмаринка до хати
Колись, то не буду одна."
Травень, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Сонце повiльно сiдає за обрiй.
Вечiр тихенько крадеться у мiсто.
Чути в травi цвiркуна спiв хоробрий.
В небi сiяє зiркове намисто.
Гамiр вщухає. У вiкнах будинкiв
Вже загорiлись вогнi кольоровi.
Повнi спокою i тишi хвилинки
Щедро дарує нам вечiр чудовий.
Мiсто неквапно у сон поринає.
Мiсяць зникає в хатинцi з хмаринок.
Темну хустину свою напинає
Нiч i заходить до мене в будинок.
Будемо з нею тепер до свiтанку
Бесiду вести за чашкою кави.
Знову потiшу я нiчку-панянку
Думкою, пiснею, вiршем цiкавим.
А як зажеврiє небо на сходi,
Нiч помандрує в далекi країни.
В збуджених нервах, весь день на роботi
Буду чекати вечiрнi хвилини.
Травень, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
А дощ iде. То ллє, немов з вiдра,
То мжичкою сiчеться по дорозi,
Буркоче щось у ринвах, на порозi,
Води налив у скверах i дворах.
Усюди бруд, волога i сльота.
Вже вулицi - мов рiки повноводнi.
З дахів стікають крапельки холоднi.
В калюжах теж хвилюється вода.
А на травi, куди не глянь - роса,
Мов розсипи коштовного камiння.
А тiльки нетривке це мерехтiння:
Повiє вiтер - зникне вся краса.
2.06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
А що, якби всi "добрi люди"
Насправдi добрими були?
Була б гармонiя усюди
I люди б вiйни не вели.
Не гинули б намарне дiти.
Калiк не бачив би цей свiт.
Не мали б вдови сльози лити.
Дiвчат не в"янув пишний цвiт.
Який у кого колiр шкiри,
Нацiональнiсть, статус, стать,
Яку сповiдує вiн вiру -
На це було б усiм начхать.
На всiй Землi було б спокiйно
I їжi б вистачило скрiзь.
Пощезли би сусiдськi вiйни
I жах економiчних криз.
Єдине, що людей гнiтило б -
Капризи матiнки Землi:
Стихiйнi, незборимi сили,
Лихi, жорстокi, чималi.
Але коли є добра воля,
Поряднiсть, совiсть, єднiсть теж,
То людству не страшна недоля,
Бо розум наш не має меж.
Ми - хомо сапiенс! Аж раптом
Заверещав будильник мiй.
Холодним i похмурим ранком
Вiн знищив ланцюжок iз мрiй.
30 травня 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
Погадаю собi на ромашцi.
То дарма, що стара я i сива.
То нiчого, що вже некрасива.
Щастя хочеться кожнiй комашцi.
На ромашцi собi погадаю.
Може, суджений раптом зустрiне
I надiя до мене прилине:
Я жива ще. Я все ще кохаю.
Обiрву пелюстки я без жалю.
Вiтерець вiднесе їх у поле.
Ой, ти, доле, нещасная доле,
Чом наповнюєш серце печаллю?
2014 рiк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Коли вщухає гамiр дня
I мiсто засинає,
Пливе по небу навмання
Лиш мiсяця окраєць.
А свiтлофори унизу
Пiдморгують лукаво:
"Залиш небес нiчну красу,
Ходiмо пити каву."
Буркоче тихо вiтерець,
Не спиться волоцюзi.
Таксi долає путiвець
У швидкiснiй напрузi.
А там, в небесній вишинi,
Вальсують зорi з хистом.
Спiває колискову нiч:
"Спи, рiдне, миле мiсто."
Травень, 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Там, у горах високих,
Кришталевi потоки
По камiнню стiкають
У стрiмкий водограй.
Двоє лебедiв бiлих
Опустились на схили,
Очевидно, гадали,
Що потрапили в рай.
А над тим водограєм
Сонце бризками грає.
А на скелях дерева,
Як примари, стоять.
Йде туман понад краєм.
Шум води не вщухає.
Бiлi лебедi тихо
Щось своє гомонять.
Раптом вiтер-шулiка
З гiр метнувся, мов пiка,
Льодяною водою
Буйнi трави облив,
Водограєм крутнувся.
Лебiдь враз стрепенувся,
I вiд бризок кохану
Вiн крилом затулив.
Лютий, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Коли помирають ілюзії,
В душі прокидається пекло.
Мов після важкої контузії,
Здається, що світло померкло.
Коли помирають ілюзії,
Ми раптом втрачаємо віру
У сенс існування, дифузію
Любові, блаженства і миру.
Самотність, зневіра, розгубленість
І відчай панують у серці.
Думок плутанина й напруженість
Кружляють в шаленому герці.
У повені спогадів тонемо.
В них в"язнемо, ніби в болоті,
Бредемо безцільно і втомлено
Наосліп, утратою скуті.
А світу до мук наших байдуже.
У нього є власні турботи.
Життя нині зовсім не райдужне.
Скрізь повно лайна і сволоти.
Як виживемо, розчаровані?
Життя без ілюзій тьмяніє.
А розум, нам Богом дарований,
Уперто породжує мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Засиніли проліски в гайочку.
Заспівала пташка край вікна.
Забриніли бджоли у таночку.
В Україну знов прийшла весна.
Вітерець холодний повіває.
Не розтанув ще в ярах сніжок.
Навкруги природа оживає.
До тепла залишився лиш крок.
З нетерпінням я весну чекаю.
Скресла крига у душі моїй.
Я надії радісні плекаю
І сплітаю перевесла з мрій.
2014 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
В під"їзді лампочку
Хтось викрутив тихенько.
Створив той дядечко
Проблему чималеньку.
Немає лампочки!
В під"їзді дуже темно.
Панове й панночки
Бурмочуть щось нечемно.
Вечірні "оргії"
Тепер тривають часто.
В травматології
Усіх рятують вчасно.
Електроконтра й ЖЕК
Про наші біди знали,
Та коштів у бюджет
На лампу не заклали.
Недавно пан один
Приїхав з Гондурасу.
Порадив щиро він
Не марнувати часу,
Купити в складчину
Ту лампочку трикляту.
Та це ж небачено,
Щоб гроші витрачати
З кишені власної
Та на суспільну хату!
Нехай із владної
Візьмуть нам на зарплату.
Твердять нам тридцять літ,
Що до Європи йдемо
І доять наш нарід.
До лампочки їм демос!
Про те, що тут "село",
Нічого я не знаю.
Та хай хоч НЛО,
А мОя хата з краю!
Під"їзд стоїть в пітьмі.
Багато часу плине.
Як будемо німі,
То весь народ загине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
На нашiй планетi
Iснує двi мови:
То г'валт кулеметiв
I мова любовi.
НенАвистi мова
Жорстоко вбиває.
Людину здорову
Iз глузду зсуває.
Ту мову звiрИну
Впiзнаєш вiдразу.
В нiй - смерть i руїни
I повно маразму.
А мова любовi -
В матусинiй ласцi,
У доброму словi,
В бабусинiй казцi,
В суцвiттях калини,
В пiснях солов"їних,
У працi людини
Для блага країни.
Пороблено наче
Здавен i донинi,
Що мова звiряча
Милiша людинi.
А мову любовi
Усi зневажають.
У рiках iз кровi
Столiття минають.
Одначе пiд Небом
Всi ми - бiомаса.
Дiлитись не треба
На нацiї, раси,
На бiдних, багатих
(Елiту i демос).
Як вибухне Хата-
Земля, пропадемо.
Навіщо дав, Боже,
Дві мови людині,
Зберігши ворожі
Інстинкти тваринні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
Сидять собі в своїх америках,
Сідниці гріють у шинках,
Пліткують у тінистих сквериках,
А чи за кухликом пивка,
Усіх "туземців" намагаються
"Порятувати" від "біди".
Війська там їхні опиняються,
"Демократичні", хоч куди!
А ненаситні корпорації
Пасуться на планеті всій,
Закабаляють раси, нації
І їм перечити не смій!
У них закони, демократія.
Держава - захист громадян.
А в Україні лиш "понятія",
Обман, дурман і дерибан.
Народу б вижити в країні цій
СерЕд війни, серед біди
І пандемії. Чуєш, Боже мій,
Наснаги дай перемогти
Нам олігархів і чиновників,
Продажних шльондр і брехунів,
Чужинців з-за кордону-гопників.
А недолугі ті півні,
Що так чудесно кукурікають,
Коли втекли за окіян,
Паплюжать націю, базікають,
Вони нам,що козі - баян.
Нехай сидять за океанами
І лижуть дупи ворогам
Країни рідної. З шайтанами
Господь вже розбереться сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Я дякую вам, вороги,
За вашу безцiнну науку,
За те, що кармiчнi борги
Сплатила, пройшовши крiзь муку,
Страждання i вiдчай душi
Самотньої, болi тiлеснi.
Я вдячна за зради чужi
I збиткування безсловеснi.
О, як ви старались щодня
Бруднити мене у багнюцi!
Плiткам дивувалась рiдня
I вiрила кожнiй гадюцi.
Вся ваша пiдлота, брехня...
Намарне вони не пропали.
Я знала,що та маячня
Характер менi гартувала.
Терпiла наругу вiд вас,
Пiд гнiтом злоби не ламалась.
Хоч падала в прiрву не раз,
Та вперто звiдтiль вибиралась.
Коли я пiду за межу,
На мить озирнусь на дорозi
I тихо усiм вам скажу:
"Я вдячна за все, "любi" друзi."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
У мене є собака,
Собака-забіяка.
Такий скандальний псисько,
Справжнісінький чортисько.
Велосипед, автівка,
Хлоп"ята, кіт чи дівка -
Пес вмить стає скаженим,
Шаленим, навіженим.
На диво незавИдний,
Очкастий і огидний,
Маленький, рудуватий,
Ще й хвіст, як в поросяти.
Простенький, безпородний,
Завжди чомусь голодний,
З"їв курку і ковбаску
І просить ще добавку.
До того ж мій собака -
Страшенний задавака:
Постава в нього - лева,
Хода, як в королеви.
І попри всі ці вади,
Йому я завжди рада.
В очах його собачих
Любов і ласку бачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Ми чекаємо прибульцiв.
А вони вже тут давно
Оселилися на Кульцi,
Шкодять людям.( От, лайно!)
Люди - нерозумнi дiти,
Вiрять здавна у дива,
У прекраснi краєвиди
Десь у Всесвiтi. (Овва!)
Браття iнопланетяни
Принесуть до нас прогрес
I надивляться земляни
Ще небачених чудес.
Ми зустрiнем, як годиться,
Гуманоїдiв прилiт.
Гострий розум - не дрiбниця.
Ми - володарi Землi!
А тих скептикiв учених,
Що вiщують купу бiд,
Ми пiдсмажемо. З печенi
Подамо гостям обiд.
А мiж тим, на нашiй Кульцi
Уподовж тисячолiть
Причаїлися прибульцi,
Тихо змiнюючи свiт.
Їх приносять нам комети -
Мiжпланетнi кораблi,
Астероїди - ракети.
Там запаси чималi!
Невiдома вража сила
(В чужака страшне мурло.)
Нас мільйонами косила.
Порятунку не було.
А коли наука наша
Досягла значних висот,
Стало ясно:сила вража,
Вiрус, нищить весь народ.
Це маленьке, незавидне
I безмозке казна-що,
Кровожерливе, огидне -
Смерть дорослих й дiточок.
Вiрус є на всiх планетах,
У мiжзорянiй iмлi.
Всесвiт весь в його тенетах.
Вiн - господар на Землi!
Ми вiйну оголосили
Цьому покидьку.( Дарма.)
Та чи вистачить нам сили?
В цьому ясностi нема.
Я не знаю, що казати.
Кепськi справи, друже мiй.
Мабуть, вижене нас з Хати
Гiсть незваний i чужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Давно було це діло.
Піввіку пролетіло
Відтоді, як на світі
З"явилось каченя.
Воно було слабеньке,
Худеньке, поганеньке.
"Там нІ на що глядіти,-"
Казала вся рідня.
Невесело жилося,
Страждати довелося
Занедбаній дитині
У рідній стороні.
Качки її щипали
І кури насміхались.
Ганялись щогодини
Розлючені півні.
Але кача терпіло.
Воно вже розуміло:
В житті нелегко буде
Без вроди і чеснот.
Коли терпіть не сила,
То мріяло про крила,
Польоти дальні всюди,
Ген, аж за горизонт,
У світ блакиті Ясний,
До лебедів прекрасних,
До братньої родини,
Комфорту і тепла.
Не всім судилась воля.
Позбиткувалась доля
І крила лебедині
Качаті не дала.
Хоч як воно старалось,
На ніженьки спиналось,
А качкою зробилось...
Сумненька байка ця.
Природу не обманеш.
Лебідкою не станеш,
Якщо ти народилася
З качиного яйця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
І не думалось, і не гадалось,
І в жахливому сні не верзлось.
Певно, Господу мук наших мало.
Дистанційне життя почалось.
Хижий вірус напав на планету.
Карантин можновладці ввели.
"От, якби не було інтернету,
Люди всі здоровенькі були б".
"Тю, що ти таке мелеш, дурепо?
Глянь, вбиває зараза народ.
Рятуватись від кОвіду треба.
Одягни швидше маску на рот.
Зберігати дистанцію, значить,
Всім потрібно усюди й завжди:
І в громадських місцях, і на дачі,
На роботі й у сексі..." "Зажди!
А у сексі... це ж як його, теє...?"
"То вже ти лікарів розпитай.
Ковід - це не якась гонорея.
Як підхопиш його, пропадай.
Порятунок від нього, як бачиш,
Лиш один - дистанційне життя,
Медицина, освіта...Ти плачеш?"
"Як без сексу родити дитя?"
"Тю, дурненька, що секс дистанційний,
То є ще усього півбіди.
Ось роботу хорошу, надійну
На Землі неможливо знайти.
Всі країни закрили кордони
І тремтять, ніби миші в норі.
Тільки вірусу ці перепони
Не страшні, бачить Бог угорі.
Та якби лікували пристойно,
Адже в Бозі всі рівні. Однак
Олігархів лікують, "достойних",
А без грошей в лікарню ніяк.
Ми вмираємо мовчки і тихо
У холодних домівках своїх.
Влада каже:"Всесвітнє це лихо.
Нас, чиновників, лаяти гріх.
Ми купили вже маски медичні,
Апарати з Китаю везли.
І чого ви волаєте звично,
Що ми знов "дерибан" почали?"
Ходить кОвід усюди по світу,
Зводить з розуму, нищить людей.
Дистанційне життя множить біди.
Не рятує воно від смертей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Ах, Боже мій! Вже знову осінь
І день народження також.
Душа уперто вЕсну просить.
Чого, питається, чого ?
Оці дощі, нудні, холодні,
Пожовкле листя і сльота...
Капризні вибрики погодні
Я не люблю. Краса не та!
Весна - то зовсім інша справа.
Яскраве сонечко. ТеплО.
Цвітуть сади і пахнуть трави.
Ой, не туди щось занесло
Мене у мріях на Пегасі.
Яка весна у шістдесят?
Вона тепер вже не на часі.
Не вернеш молодість назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Посадила калиноньку при дорозі,
Тільки долю незавидну їй дала.
Незабаром вже сама спочила в Бозі.
А калина підростала, зацвіла.
Кожен день сприймала так, неначе свято,
Дарувала людям пахощі свої.
Зустрічались біля неї молодята.
І співали на калині солов"ї.
Познущались випадкові перехожі:
Жартували і понівечили цвіт.
А вітрище, знахабнілий і ворожий,
Поглумився, обірвав листочки з віт.
Засихає бідолашна сиротина.
Роси скрапують з покручених гілок.
Не побачить осінь кетяги калини -
Від сердешної залишиться пеньок.
Не садіть, прошу, калину при дорозі
На поталу завидющим ворогам.
Оцінити подарунок ваш не в змозі,
Хто в душі своїй краси не має сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Заспівай мені, люба матусю,
Ті пісні, що співала колись.
Їхніх чарів душею торкнуся
І в уяві полину увись.
Я побачу звідтіль Україну
Всю, немов на долоні моїй,
І потічки гірські, і долини,
І степи, й солов"їні гаї.
Он, у гАю стоїть дівчинонька.
Сльози котяться з карих очей.
Що коханий пішов на війноньку.
Скільки бідній страждати ночей!
На горі наростає напруга.
То женці там пшениченьку жнуть.
Майорить під горою хоругва:
Козаки вже з походу ідуть.
Попереду ступа Сагайдачний,
Наливайко і Гонта за ним.
Всі хоробрі, але необачні:
Ворогам Україну здали.
Ні, не їхня вина, що країна
Опинилась в неволі важкій:
Всюди розбрат,а Схід у руїнах.
Недолугі тепер ватажки.
За долЯри, за владу, за статки
Іноземним панам продались,
Занедбали країну нащадки.
Козаки нині перевелись.
Заспівай ще ту пісню печальну
Про три Ясеня біля села,
Звідки доля жорстока, безжальна
На чужИну тебе повела.
Ти не плач, що так склалось невдало
І життя все пройшло в чужинІ.
По світах українців чимало
Батьківщину навідують в сні.
Та нехай вороги наші плачуть!
Жартівливі пісні утнемо.
Хоч життя наше нині собаче,
Тільки що з того? Раз живемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Зоряним вечором вийду я в сад.
Сріблом блищить на травинках роса.
Осінь насипала листя в саду.
Може, я в казку чарівну іду?
Мишка-полівка ховається в хмиз.
Падають яблука з яблуні вниз,
Килимом щільно вкривають траву.
Що це? Можливо, я сплю наяву?
Місяць ліхтариком сад освітив,
Пензликом яблука позолотив,
Айстри, жоржини, кущі хризантем...
Сад став похожим на Божий Едем.
Заворушились в кущах цвіркуни.
Пісню веселу утнули вони.
Вітер прокинувся, зашелестів
І підхопив той чудовий мотив,
Садом пронісся, бешкетник. За мить
Пісня про місячне диво дзвенить.
Квіти кивають голівками в такт.
Зачарувала та пісня кота.
Кіт по садочку у справах бродив.
Чую - муркоче знайомий мотив.
Раптом зірвалася зірка з небес.
Ще одна, ще одна... Скільки чудес
В пору вечірню творилось в садку!
Ви не повірите в казку таку.
Золото й срібло внизу і вгорі.
Сяють яскраво зірки-ліхтарі.
Ллється по саду вечірній шансон.
Шкода, недовго триватиме сон.
Хмари погасять небесний ліхтар.
Зникнуть коштовності - місяця дар.
Вітер-пустунчик засне між гілок.
Темрява ночі поглине садок.
Стихне натомлений хор цвіркунів.
Певно, пора йти додому мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Кружляють повільно листки золотисті.
У теплі краї відлітають птахи.
До сонця всміхаються квіти барвисті.
І знову до школи ідуть дітлахи.
Сміється, щебече, пустує малеча.
Над нею лебідками линуть хмарки.
Грайливий вітрець щось привітно лепече.
Мандрую думками в дитинства роки.
Будинок старий на околиці міста.
З біленького ситцю шкільний фартушок.
Подвір"я маленьке, затИшне і чисте.
Усміхнена вчителька. Гурт діточок.
Надіє Семенівно, я не забула
Всю Вашу науку і серця тепло.
А тільки дитинство, мов сном, промайнуло.
Багато подій з того часу пройшло.
І знову погожий осінній деньочок.
Сьогодні проводжу свій перший урок.
Я дуже хвилююся - нервів клубочок.
Не легко дається в професію крок.
А потім рутина: уроки, педради,
Гуртки позакласні. Напружені дні.
Знаннями ділилася щиро і радо.
Не завжди щастило у школі мені.
А час плине швидко. ПосИвіли коси.
Стою на лінійці, останній в житті.
Мені усміхається, зваблює осінь:
Розсипала щедро листки золоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Рум"янить сонце яблука в садах.
Пожовкле листя скупчилось на ганку.
Любові паж, маленький, сірий птах,
Пісні вже не витьохкує до ранку.
Ідуть холодні і нудні дощі
І вітер у полях сердито свище.
Зловісно ухають в гаях сичі.
Пожухла вся трава на пасовищах.
Відходить літо у далекий край,
Спекотне, щедре, благодатне літо,
Залишивши нам спогадів розмай
І вражень, що дають наснагу жити.
23.08. 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Потемніло. Загриміло.
Завертіло. Закрутило.
Затопило. Залило.
Дощ промчався над селом,
Наробив у полі лиха,
Потім вщух і стало тихо.
Вигулькнуло сонечко,
Поманило донечку.
Вийшла доня погуляти
По стежині біля хати,
Милувалася садком,
Росянистим квітником.
А над полем засіяла
Враз веселка і пропала.
Дякувала донечка
Подарунку дощика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Хтось не мислить життя без Пегаса.
День і ніч на коні він гарцює,
Пише вІрші Хтось преміум-класу.
А народ їх чомусь не цінує.
Пише кров"ю Поет про кохання
І по клаві вистукує спритно,
Смисл життя бачить у віршуванні.
Тільки слави і грошей не видно.
Дехто вірить, що сенсу немає
Ні в кар"єрі, ні в славі, ні в грошах.
Він живе і віршів не читає,
Хоч складають їх люди хороші.
Кров цей Дехто не тратить на вІрші.
Марна справа - пусте віршування.
Є в житті речі зовсім не гірші.
Ось, наприклад, взаємне кохання.
Мабуть, спину нам гнути не варто
Над віршами, шукаючи рими.
Краще випити з друзями кварту
Пива біля кафе десь, у Римі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
У безкрайніх степах України
Йде війна вже багато років.
Вибухають снаряди і міни
І винищують нас, бідняків.
Гинуть там українські воЯки.
Поглинає земля їхню кров.
Нашій владі війна ця - до ср...ки,
Мають гроші й піар, будь здоров!
Вкрили цвинтар троянди і маки.
Поминальний настав нині час.
Не одна побивається мати,
Я молюсь і звертаюсь до вас:
"Повертайтесь, вояки, додому,
Повертайтесь живими, прошу.
Тільки краще б на долі нікому
Не зазнати війни, так скажу,
Щоб не бачити згарищ навколо
І смертей молоденьких солдат
І не чути нікому й ніколи,
Як скрекоче в полях автомат."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Там, де немає зими,
В царстві густої пітьми,
В далечині від скорбот
Спить безтурботний народ.
Міцно сповитий тим сном,
Всіх "небожителів"сонм.
Світом не правимо ми
Там, де немає зими.
Там не існує розлук,
Горя, страждання і мук,
Щастя, кохання, пригод,
Почестей і нагород.
Всі ми - лиш Божі сини.
І бідняки і пани,
І простаки й мудреці -
Тихі, байдужі мерці.
Тільки ти не поспішай
В Богом покинутий край.
В нетрях глибокого сну
Ти не зустрінеш весну.
Слід цінувати життя,
Щирі людські почуття.
Зрештою будемо ми
Там, де немає зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872379
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2020
У печерах, де жили неандертальці,
Не було санітарії, лікарів.
Помирали бідолашні ті страдальці,
Хоч шаман про руки щось там бурмотів.
Трохи згодом вже з"явилась гігієна,
Та одначе недостатньою була.
Всім стражденним вперто твердив Авіценна:
"Мийте руки, щоб чума вас не взяла".
Ми сьогодні досягли вершин науки,
Відкриваємо незвідані світи.
Нині знову пандемія:" Мийте руки -
Це єдина панацея від біди".
Щось не віриться мені в прогрес науки.
Ще пройдуть століття. Скаже ескулап:
"Епідемія. Мутанти, мийте руки.
Порятунок - в дезинфекції всіх лап".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868277
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.03.2020
Коронавірус в Україні -
Страшне, важке передчуття.
У цій країні дохнуть свині,
А "на кону" - людське життя.
Я не дивуюся, що вірус
Таки знайшли. Всього один!
На всю країну! (Плюс чи мінус?)
Оголосили карантин.
Ну-ну... Цікаво. Що там далі?
Я вже шокована сама.
Кому вручатимуть медалі?
Бо ж медицини в нас нема.
Совдепівську вже розвалили,
А страхову ще не ввели.
"Реформі" шкодять "вражі сили":
Вже навіть маски продали.
Та що ті маски?! Все начиння
В лікарнях - ще з часів "совка".
Надія лиш на "доброчинність"
Олігархату є слабка.
То що робити громадянам,
У карантині сидячи,
А також тим заробітчанам,
Що вдома вже? Мовчать? Мовчи!
О, ви, чиновники від влади,
Народу нашого свини,
На вас покашляла б я радо,
Не мала б на душі вини.
Коронавірус - зла личина.
Та буду вдячна я без меж,
Якщо то є зручна причина,
Щоб олігархи дохли теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020
Летять, летять сніжинки,
Кружляють біля хати.
Пливуть, пливуть хмаринки
Великі, пелехаті.
Жене їх вітер дужий
В краї чужі, далекі.
Лишаються в калюжі
Лиш відбитки маленькі.
Летять, летять сніжинки
Легенькі і холодні.
Метелики, перлинки
Враз тануть на долоні.
Вже матінки-хмаринки
За обрієм щезають,
А крихітки-сніжинки
В калюжах пропадають.
Життя людей, здається,
На ті сніжинки схоже:
Спочатку гарно в"ється,
Закінчиться негоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864221
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2020
Отримала бабця
"Лист щастя" з міськгазу.
"Бодай же їм трясця!-
Сказала одразу,-
З народу здирають
Останню копійку.
Гешефт, значить, мають
Чиновники-змійки.
За газ, за розподіл,
За воду і труби...
Халепа та й годі!
Надерти б їм дупи,
Щоби не доїли
Народ, мов корову.
Ім - яхти і вілли.
Громаді - полову."
Як діяти бабці?
Боротись не сила.
Заплакала. Вранці
Пішла. Заплатила.
Всю пенсію майже
В бабусі забрали
Чиновники вражі.
Зажерливі стали.
Немає поради
Цій бабці й не буде,
Допоки у Раді
Сидять "бідні" люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863302
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2020
А раптом завтра я помру
І перестану існувати,
В холодну, земляну нору
Піду, туди, де батько й мати.
Для чого я прийшла в цей світ
В лиху, важку, страшну годину?
Зазнати мук, страждань і бід?
Навіщо Бог дав цю дитину,
Каліку, виродка, таку
Огидну з вигляду "чортину",
Самотню, бідну і слабку,
І непотрібну всім людину?
Чому не знищили мене
В дитинстві? Адже так старались!
Батьки, сусіди, все земне
Мені ворожим виявлялось.
Хто рятував мене тоді,
Коли вже смерть ось-ось ухопить?
Допомагав у тій біді
Хто? Ангел? Чорт? І де він ходить?
На ці питання вже ніхто
Не відповість мені ніколи.
Не потривожить і Христос
Це тіло бідне, захололе.
А на планеті, як завжди,
Життя продовжить вирувати.
Не повернуся я сюди.
Мене тут нІкому чекати.
Сиджу, сумую. Гасне день.
Печаль у душу заповзає.
Враз чую - у мізках "дзелень":
Хтось есемеску відправляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862405
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 24.01.2020
В безсонні дивилась на стелю.
Щось дивне вночі приверзлось.
Привиділась раптом пустеля
І марево десь узялось.
У тій африканській пустелі,
Де пальми, верблюди, пісок,
Жила-була дівчинка Нелі.
Лунав скрізь її голосок.
В житті їй не дуже щастило
Тому, що не мала рідні.
Матусю хвороби згубили,
А татко пропав на війні.
Війна в тій пустелі (от, лихо!)
Тривала вже досить давно,
Еліті приносила втіху,
Народ обертала в лайно.
А Нелі була необачна,
Наївна, довірлива. Жах!
Що думала, (вірите - лячно!)
Те в неї було на вустах.
От, якось вона ненароком
В крамниці, заповненій вщерть,
Сказала, не кліпнувши оком:
"Всі війни приносять нам смерть.
Вцілілих страждання і біди
По світу женуть, мов циган.
А влада продовжує стригти
Сім кіп із овець-громадян."
Ще трохи цікавих словечок
І досить сміливих думок -
І враз біля Нелі "овечок"
Зібравсь чималенький гурток.
Тим часом сумний, невеселий
В крамницю зайшов "патріот".
Почувши базікання Нелі,
Надумав закрити їй рот.
У тій африканській пустелі,
Де пальми, верблюди, пісок,
Немає вже дівчинки Нелі.
Не чути її голосок.
Ой, мабуть, я справді заснула.
У дивному сні голосок
Сказав (ніби вітром війнуло):
"Язик - ворог мій".- і замовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860222
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 04.01.2020
Викручуюсь, як муха в павутинні,
Потрапила недолі на гачок.
Тепер життя у ненці-Україні,
Як в "екшинах", що не для діточок.
Без грошей зараз неможливо жити,
Хоч кажуть, щастя наше не в грошах.
Еге, за комуналку заплатив ти,
А їсти що? Без грошей нині жах!
Хтось, чую, каже:"Знов стара дурепа
Свою огидну пісню завела.
Якого дідька скиглити їй треба,
Коли в країні коїться бедлам?"
На це старенькій нічого сказати.
На Батьківщині не життя - кошмар!
Коли гуркочуть на полях гармати,
Втіче звідтіль і муха, і комар.
Людське життя, відомо всім, коротке.
Радій, коли до старості дожив.
А те, що старість вельми не солодка,
То винен сам: таку вже заслужив.
Бач, не хотів ні красти, ні брехати,
Ні зраджувати друга за мідяк,
Панам служити, дупи їм лизати,
То ж на державу не гріши ніяк.
На Бога також ти не сподівайся.
Не любить Милосердний бідняків.
Чи кайся у гріхах, а чи не кайся.
Не дасть Господь і жменьки мідяків.
Ото ж крутись, як муха у окропі,
Не бідкайся, що тут життя важке.
ПівУкраїни зараз у Європі.
Там рабство добровільне теж гірке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860040
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2020
Понуро схилились дерева.
Занудливий дощик мрячить.
Погода похмура, жовтнева,
Не тішить і не веселить.
Але то не жовтень надворі:
За десять хвилин - рік новий.
Та де ті морози суворі,
Пухнастий покров сніговий?
В небесному офісі, певно,
Пустує чиновницька рать,
Втомилась трудитися ревно.
Ну, що з тих лінивців узять?
Європу засипало снігом
І Мексику теж замело.
А в нашій країні (от, лихо!)
Зими наче і не було.
Бреду по калюжах додому,
Ялинку несу у руці...
Сльозою дощ в році новому
Стікає униз по щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Хотіла купити гірчицю в крамниці,
Та ледь не отримала там же по пиці.
Я завжди терпіла, та ось яке діло:
Я, бачиш, на пенсії дуже збідніла.
Не можу дозволити м"ясо і птицю.
То хоч на хлібець не завадить гірчиці,
Як спомин про "темне" радянське минуле,
Гірчицю в їдальнях... Ой, бабця забула,
Що нині змінились часи в Україні.
Яка там гірчиця! Скрізь видохли свині!
Ми їх імпортуємо з цілого світу,
З Європи, Америки, навіть з Єгипту.
Хіба тільки свині не водяться нині?
Ми землю прос...ремо й волю в країні.
Не буде землі в нас - не буде і хліба.
І бабці гірчиця тоді вже не треба.
Ось так міркувала я вголос в крамниці.
За це ледь не вдарили бабцю по пиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2019
Душі моєї храм геть занепав.
Незатишно їй, бідоласі, в ньому.
Який це дідько тіло занедбав?
Щодня я відчуваю слабкість, втому.
Ні, то не біс руйнує бідне тіло.
Його я занехаяла сама.
У злигоднях воно ледь животіло.
Дарма на знос трудилася. Дарма.
Тепер сиджу в своїй убогій хижці.
Шматує біль нещасний організм.
В кістках лютує, навіть в кожній кишці.
А в голові - суцільний катаклізм.
Ех, старість вже підкралась непомітно,
Важка, журлива, невесела, зла.
Життя безцінне прожито негідно:
Я храм душі від бід не вберегла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858483
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 19.12.2019
Шістдесят - не Осінь, а Зима.
Сніг на скронях, а в очах туман.
У душі панує Заметіль,
А по тілу вештається біль.
Я хотіла б трішечки тепла.
В Літо Хуга стежку замела,
Закувала в кригу цілий світ.
Не вернути молодості цвіт.
Я благаю:"Зимонько, стривай,
Не морозь мене. Не поспішай.
Дай, прошу, осіннього тепла,
Щоб душа зігрілась, ожила."
"В шістдесят,- промовила Зима,-
Ти сумуєш, нудишся дарма.
Розтопи любов"ю серця лід -
Засіяє барвами весь світ."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2019
У батька був один-єдиний син -
Його надія, втіха і розрада.
В АТО пішов. Нестримний часу плин.
Медаль дали. А потім вбили. Гади.
Залишився старий один, як перст.
Засватана дівчИна сина, Галька.
Війна триває. На могилі хрест.
А на стіні виблискує медалька.
О, люди, нащо дочки і сини?
Утіха і підтримка у родині
Чи м"ясо для безжальної війни?
Ця думка не дає спокою нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847530
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2019
Як мало потрібно для щастя людині:
Притулок і їжа, родинне тепло,
Щоб мир був і спокій у рідній країні,
А також кохання на долі було.
О, мрії простої, наївної жінки!
У звивинах мозку кружляють вони.
А в буднях жорстоких уявні картинки
Щезають, як перший сніжок восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2019
Коти мої! Пустунчики пухнасті,
М"якенькі, шовковисті і прудкі,
Рябенькі, рудуваті і смугасті,
Спокійні, заклопотані, меткі,
За мишкою полюєте в коморі,
Горобчиком ласуєте в садку,
Ганьбитесь між собою десь, надворі,
Спите, згорнувшись бубликом, в кутку.
Шаную вас, творіння дивовижні,
Чудовий подарунок від Отця.
Ви не були в житті моєму лишні,
Коли біді - ні краю, ні кінця.
Прийдеш з роботи, зла, немов мегера,
Чи втомлена, неначе віз пом"яв.
Бурчить живіт. Болить нога. Холєра!
І раптом долинає тихе "Няв!"
Торкнулась киця хвостиком легенько
Ще й спинку плавно вигнула і вмить
Прогнала гнів, розрадила серденько.
Хто може краще душу звеселить?
Філософи мої і сибарити.
Позаздрити вам міг би Епікур.
Коли помру, то хочу відродитись
Я кицею або котом. Мур-мур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019
Приїхав принц на білому коні.
А я його давно вже не чекаю.
Пройшли у смутку молодості дні,
У клопотах, ілюзіях розмаю.
Приїхав принц і каже:"Вибачай,
Що я в дорозі трохи забарився.
Бач, запросили дружбани "на чай"
І через це до тебе запізнився.
Але тепер ми будемо удвох.
Тебе ніколи, любко, не покину."
Зітхнула я:" Помер вже цар Горох,
З"явився ти, на жаль, в лиху годину.
У мене є болячок цілий віз:
Отит, хондроз і дуже хворі ноги.
Яка любов? Бракує навіть сліз.
Ще й ти припхавсь з далекої дороги.
Вертай додому, любчику, хутчіш.
Можливо, там тебе чекають радо.
Про мене думку ти навік облиш.
У Бозі я знайду свою відраду."
Прокинулась - ні принца, ні коня.
Це ж треба отакому приверзтися?
Не слід в інеті "плавати" щодня.
Шкідливі нА ніч сало і гірчиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019
Шістдесят мені вже. Шістдесят.
Не повЕрнеш молодість назад.
Все життя пролинуло, як мить.
Тільки серце інколи щемить
І сумує, нудиться душа,
І сиджу, як завжди, без гроша.
Не любили дитинча батьки.
Змарнувала я свої роки.
Слугувала людям, як могла,
А себе від зла не вберегла.
"Любі друзі" й вороги були,
Познущались, брудом облили.
Ось, тепер, мені вже шістдесят.
Я знайшла в собі багато вад.
Світ, між іншим, не змінився. Ні.
Просто скрізь побільшало брехні.
А мені пора на Божий Суд.
Не важливо, що спіткає люд.
Смутить душу думка, труїть дні:
Вже не бути дівкою мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843351
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2019
Не піду на вибори, не піду.
Я біду в країні не відведу.
Для багатих створено дійство це:
Потирають радісно черевце.
Дурять нас негідники 30 літ.
І глузує з дурників цілий світ.
Ми наївно віримо в доброту,
Олігархів нинішніх прямоту.
Не піти на вибори чи піти?
"А яка різниця?" - Спитаєш ти.-
"Як жили у скруті ми,бідняки,
Так і далі буде. Не навпаки".
На добро це буде чи на біду -
Не піду на вибори. Не піду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2019
"Земля - театр",- сказав поет натхненно.
Це дiйсно так? Не знаю достеменно.
Менi здається, свiт земний - в"язниця.
Тут правила тюремнi, як годиться.
Елiта наша - пахани "в законi".
Чиновники - наглядачi "на зонi".
А решта люду - то є "шiстки" певно.
Їх гнобить влада, дурить досить ревно.
"Працюйте,-каже,- наживайте статки,
Шануйте нас, як матiнку i татка,
I буде вам "респект та уважуха",
Як за життя, так й на тiм свiтi, в Бога."
Куди не кинеш оком, всюди люди
Iз шкiри пнуться, прагнучи здобути
Матерiальнi блага цього свiту,
Та щоб собi пролiзти у елiту.
А що вельможi? Не в тюрмi, можливо?
Питання те ще!В тiм, це - не важливо.
Вони, сердешнi, геть не помiчають,
Що у душi своїй в"язницю мають.
У клiтцi золотiй, давно вiдомо,
Немає волi, лиш нудьга i втома.
Не вiд роботи втома, вiд утiхи,
I страх, що втратиш все, як прийде лихо.
Земна в"язниця згубна i пекельна.
Навколоземна - мертва i пустельна.
В нiй взагалi не вижити людинi.
Куди тiкати з Всесвiту? Ох, нинi
Думки мої сумнi i невеселi.
Як жити далi в цiй земнiй оселi?
Змиритися з тюремним iснуванням,
На волю потойбiччя сподiванням?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2019
Витьохкують у травні солов"ї
Пісні неперевершені свої.
Яке блаженство чути солов"я!
Здається, світ навколо засіяв.
Маленьку, сіру пташку між гілок
Не видно зовсім. Тільки голосок
Лунає так, що у вухах лящить,
Бентежить душу, вабить, веселить.
Звучить любов і радість в тих піснях.
О, соловей - чудовий Божий птах!
Є на Землі багато різних див.
Одне з чудес - то солов"їний спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834553
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2019
Сумні думки, як знавіснілі мухи,
Снують навколо кожен день і ніч,
Мені приносять сум, печаль і муки.
Агов, думки! Летіть від мене пріч!
Прийшла весна чарівна і духмяна.
Дерева вбрались в білосніжний цвіт.
А я сумую й скиглю, ніби п"яна
І мутить розум, нищить душу гніт
Думок пустих, нікчемних, примітивних,
Важких, страшних, мов потойбічний світ,
Провісників моєї долі дивних,
Які псують весняний краєвид.
Думки мої, безрадісні, гнітючі,
Прошу вас, забирайтесь з хати геть!
Можливість дайте цій весні квітучій
Наповнити красою душу вщерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833180
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 18.04.2019
Я не люблю світ людей,
Підлий, жорстокий, брехливий,
Заздрісний, несправедливий,
Повний хижацьких страстей.
Не розумію цей світ.
Дивна істота - людина.
Чинить, як справжня скотина.
Зовні - мов персика цвіт.
Дехто уїдливо так
Скаже:"А ти - не людина?!"
Жінка мене народила.
Факт не спростуєш ніяк.
Дуже шкодую про це.
Тільки нічого не вдію.
Жити, як ангел, не вмію.
Не приховаю лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833063
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2019