| Сторінки (1/74): | « | 1 | » |
До Венеції чужі припливали кораблі…
Та команді не давали доторкнутися землі.
Бо була пора сумна, вирувала скрізь чума,
Тож була одна умова, щоб не ширилась вона:
Сорок днів на рейді мусять відстоятися човни…
Своєрідна перевірка, чи нема на них чуми.
А коли спливе цей термін то галяра вартових,
Підпливе й огляне мертвих, або ж навпаки живих.
Всі здорові!? То чудово! Просимо ласкаво вас!
В порт Венеції скоріше швартувати свій баркас!
А як нашу ви куаранту пережити не зуміли…
То звиняйте, ваше судно ми спалили і втопили!
З того часу «в сорок днів» теж шануємо мерців.
Це трагедія і свято одночасно у жильців.
НайцікАвіша константа, серед різних величин,
Італійська ця куаранта, що зродила - КАРАНТИН.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Уріжуть, скоротять, замнуть, ліквідують
Освіту, культуру, усе…
До чого, так палко, нас знову готують,
Яку доля звістку несе.
Неначе у сон поринає реальність
Покинула зморена світ
Забувши про устрій та відповідальність
У вільний зірвавалась політ.
Сьогодні у масках, а завтра у касках…
Окопи лопата довбе…
Усіх проклинаємо в наших поразках.
Усіх! Та ніколи себе.
Скриплять мегафони та виють сирени,
Допоки прожектор не згас,
Крокують невпевнено аборигени,
Туди, де іде парастас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Казав мені мій мудрий дід,
Що світ схопив психічний снід.
Все через паніку і страх,
В людських буремних головах.
Бо є такий пекельний ЗМІй,
Що в тілі робить буревій.
Із телевізора й газет,
Проліз, падлюка, в інтернет.
Який там секс, яка любов,
Коли холоне твоя кров,
Від заголовків тих статей,
Що так залякують людей.
Неначе ми не на планеті,
А як мікроби у клозеті.
Чекаємо той судний час,
Коли нас змиє в унітаз.
А що робили наші предки?!
Вони не дихали в серветки.
Щит у руці, і в другій - меч!
Усім напастям всупереч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Церков стає більше, а жити все гірше.
Не віра тут винна, а спрага тваринна.
Бо молимось ми так давно Капіталу,
Що бога цього не зместИ з п’єдесталу.
Трясуться фундаменти вже під хрестами.
Як долу впадуть, що то буде із нами?
Заручники стресу у сінях прогресу,
Останню в житті пережити б нам месу.
Лунають у далечі грізно фанфари,
Антихрист іде об’єднати отари.
Він велич поверне свою Вавилону,
Зодягне на голову чорну корону.
І воском стечуть піраміди Єгипту,
Відкривши Анубіса сховану крипту.
Усе пропаде, а натомість повстане -
Нове, що наступною правдою стане…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Приїжджаєш в Україну напиватися?
Поза межами своєї відриватися?
Безконтрольна та безкарна територія?
Є звичайною для тебе ця історія.
У своїй країні, ангел той неначе,
Жінка, діти, і шкарпетки від Версаче.
А в моїй стаєш геройським супер бидлом,
Що гостинністю смакує як повидлом.
Та душа твоя, яку ти так потвориш,
Байдуже, що лиш англійською говориш,
До якого б не належала народу,
Не дозволено гріху давать свободу…
Поважай ту землю, де гостюєш,
За своєю поки не сумуєш.
Бо коли повернешся в родину,
Теж не схочеш бачити руїну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861097
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2020
Злітати легко та нажаль
Приземлення для нас не буде.
Лише безмежна тиха даль,
Розіпне просторові груди.
Складний віраж, за ним піке
За що…Навіщо… Яким чином…
Буття коротке та крихке
Наповнене гірким полином.
Не досягнули ми землі.
Приречені повік літати.
В пустельній мороку імлі
Тужливою луною стати…
Замовк двигун мрійливих дум
Покинули межу радарів
Залишився ледь чутний шум
Від крил загублених Ікарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860908
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.01.2020
Ніхто не має часу, і тільки час має всіх.
Ніхто не знає долі, і тільки доля знає всіх.
Де правди корінець, якщо стеблина волі ледь видніє.
Чому життя кінець нам шле нові надії.
Як віра стримує й кидає в прірву без вагань.
Як сонця світло й сяйво місяця полярні.
Закрити б джерело одвічних нарікань
Великим корком приторних бажань.
Ідеї дивовижні й геніальні…
Де все, що так було потрібне нам…
Завершилось новим початком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860685
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2020
Ялинка…Вогники…І лемент дітлахів…
Дві пачки майонезу в олів’є…
Розкидані по хаті шкірки мандарин…
Цей рік минає… Вже новий іде…
Писати про здобутки чи про мрії,
Як тріпати запилений диван.
Ці спогади немов старі повії,
Працюють та не тягнуть до нірван.
Радіти… Плакати… А може стане краще…
Співати… Грати… Чи стріляти ворогів…
Залишити робоче, а ледаще
Нагородити свистом батогів.
Ялинка… Вогники… І лемент дітлахів…
Дві пачки майонезу в олів’є…
Той часу крик ніколи не німів
Цей рік минає… Вже новий іде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860490
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2020
Колись на Землі свята трійця блукала,
Немало на Ній вона дров наламала.
Був Яхве, Ваал та мокренький Дагон,
Що римському папі віддав згодом трон.
Та поки вернімося в давні часи,
Коли ці боги із народом на ти
В єдиному колі собі проживали,
Забавами різними бешкетували.
Почнемо із Яхве – цікавий був тип,
До певного племені тісно прилип.
Таємно поцупив з Єгипту він плем’я,
До моря повів, ну а далі - пустеля.
Ступивши на берег гукнув він Дагона,
Бо чув за спиною прокльон Фараона.
-ПрошУ, обміли мені братику море…
-Бо буде цим людям справжнісіньке горе.
Дагон мілину втікачам показав,
І нарід стурбований в брід почвалав.
Зімкнулись за ними бурхливії хвилі,
Залишивши військо Рамзеса стихії.
В дорогу «морський» гідро мапу їм дав,
Щоб спраги ніхто з них ніколи не знав.
Від голоду чудо-казан дивнуватий
Який,що захочеш, умів готувати.
Та була зіпсована та «мультиварка»,
Одна тільки в ній готувалася манка.
Тому в раціоні людського сніданку,
Не хочемо їсти цю кашу щоранку.
Відтак у пустельний незвіданий світ,
Усіх за собою ЯхвЕ поволік.
Посеред юрби ВІН улюбленця мав
В дорозі Мойсею поради давав.
До себе у гості на гору збирав,
Скрижалі законів йому дарував.
Та Мойша незграбний був трохи вассал,
Таблиці ті з глини не раз розбивав.
І поки той вештався з богом окремо,
Повстала в народі семітськім дилема.
Кому поклонятися…?Вперте питання
Крутило думками надсильне бажання.
Недовго гадали,коштовне зібрали,
Тільця золотого із того зваяли.
Навколо стрибали,кричали,співали,
І оргію дику собі влаштували.
З тих пір у диму дискотечного шалу,
Поклін віддаємо і шану Ваалу.
У владі його,хто Макдональдс кохає,
І БУЛки* телячі зі смАком ковтає.
Як Яхве узрів ту дикунську гулянку,
Схотів порішИти там кожну горлянку.
Мойсей перед НИМ на колінах благав,
Щоб ТОЙ пощадив,і людей не вбивав…
І стишив ВІН гнів,але того Ваала
Духовне начало ЙОГО б розірвало.
Та й золота було ще трохи замало,
Що вправно з землі ЙОМУ плем’я виймало.
Земля ж тоді бУла великим кар’єром,
Де різні боги будували кар’єру.
Від ротора* рани – моря,океани,
Зачеплені жили підземні* ковшами.
Обтесані гори і зрізані шпилі-
-ДЕРЕВА високі,КРЕМЕЗНІ*,красиві.
І те що ми зараз зовемо всі – ліс…
То мох,що тоді біля НИХ тАкож ріс.
Де бачили поклади «добрих» копалин,
Туди з неба бомби потужні скидали.
Найбільше родовище – «око Сахари»*,
Там наші боги діамант добували.
І чубились зАвжди за це між собою,
На честь бога ВІЯ це звали – ВІЙною.
Рабів божих їли,ТОПИЛИ*,вбивали,
Але ті ніколи на це не зважали.
Бо люди так жИли, скоріш - виживали,
Та все ж тих богів до безтями* кохали.
І храми величні для них будували ,
Де божі інструкції в мозок приймали.
Ми досі у казці,в легенді, чи міфі?
Дари ЇХ лукаві вже нІде подіти:
Таблетки,смартфони,ТБ, мікрочіпи,
І тішимось тим, як малесенькі діти.
Історія теж не відкриє нам штори,
Бо також походить по суті із(с)Тори(я).
Талмуд, чи пожовклі сторінки Корану…
Щоб більше заплутати лЮдську отару?
Можливо у римського папи спитати,
Чого від майбутнього слід нам чекати.
Спочатку Люцифера,що зачарує?
Пізніше Ісуса,який порятує?
Чи може нашестя прибульців картатих,
Які прилетять у тарілках плескатих?
Чи фалос з хрестом* у дворі Ватикану
Покаже у шати Осіріса браму?
Нема на планеті цій справжнього Бога,
Давно заросла до Любові дорога.
Одна лиш надія в повітрі витає,
Що, може, колись, все ж сюди завітає.
*Яхбулон – ім’я бога.Використовувалося в масонських обрядах.Уособлює трійцю основних богів семітських племен.Яхве(Іегова),Ваал(Баал),Дагон-бог риба.
*булка – походження з англ. БУЛ – бик.
*ротор – тут означає роторний екскаватор з ковшами.
Використовується для добування корисних копалин в верхніх шарах грунту.
*жили підземні – водяні артерії,які під час видобування зачіпаються ескаваторами в кар’єрах.Після цього зазвичай кар’єр швидко заповнюється водою і утворюється водойма штучного походження.
За альтернативними джерелами колись на Землі не було океанів та морів.Тільки ріки та озера.Вся солена вода була схована глибоко під землею.
*око Сахари – гігантський ударний кратер діаметром 50км.За альтернативними гіпотезами кратер утворився під час удару об поверхню планети небесного тіла(астероїд) фантастичного розміру.Або це була бомба фантастичної потужності.
*топили – мається на увазі потопи,які були на планеті частими.Останній приблизно у 1600му році.Про це свідчать засипані глиною центральні частини великих європейських міст(Рим,Венеція,Санкт-Петерсбург та ін.).
Входи в старі будинки зараз фактично з другого поверху,а підвали – це і є перші поверхи.
Просто ,коли люди верталися у міста після таких катаклізмів,їм не вистачало сил відкопувати ці будинки і вони просто вирубували нові двері в другому поверсі.Про це свідчать картини видатних художників того часу-Джованні Паніні,Роберт Юбер,Гварді Франческо Лаццаро,Джованні Антоніо Каналєтто,Аллєсандро Маньяско,Ніколас Пітерс Берхем...
*безтями – не тямили,кому поклоняються…
*фалос з хрестом – обеліск бога Озіріса, головного бога пантеону.Зараз ці обеліски стоять по всьому світу у багатьох містах різних ключових країн – Рим(основний у Ватикані+ще по всьому Риму 25шт.),Париж,Лондон,Н’ю-Йорк,Вашингтон,Одеса та багато інших.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708152
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.12.2016
У шатах Знесіння,промінням обмита,
Високого Замку сусіда,
Потопом великим від ока закрита,
Старенька стоїть піраміда.
Як свідок безмовний часів тих чудовних
Могутньої Гіпербореї,
Забула давно серед змін невгамовних
Лічити свої ювілеї.
Дісталися якось питливі вандали
До чат її темного чрева.
Та ікло велике у ній відшукали
Гірського, поважного лева.
Тоді й нарекли цю місцину горою,
Де цар усіх звірів спочинув.
Печеру запнули землею сирою,
Щоб пам’яті дух теж загинув.
Та було не раз потривожене чрево,
Найбільш більшовицьким народом.
Тривалі,об’ємні, цілком потаємні
Роботи вели перед входом.
І врешті ксьондзи чи попи приблудили,
Усе покропили потрохи,
Хреста на вершині гори встановили,
Як символ нової епохи.
Тепер, це улюблене місце студентів,
І іншого пішого зброду,
Що в полум’ї пристрасних експериментів
Так любить псувати природу.
Скарбниця легенд стародавнього Львова
До себе манить і вражає.
Лікує свідомість нам силою слова,
Лиш тим, хто просвіти бажає.
У шатах Знесіння, промінням обмита,
Високого Замку сусіда,
Потопом великим від ока закрита,
Чекає свій день піраміда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2016
Хтозна звідкіля причвалав до нас ГРИП.
Чому він до нашого тіла прилип.
І кожного року мордує людей:
Стареньких,дорослих,найбільше дітей.
Мутації вірусу… знову нові…
Лякають з газети повчальні статті.
І ось вже мокріє спітніле чоло,
В аптеки усі ми чимдуж біжимо.
А там, як у казці, все біле,прозоре,
І напхано ліків- вселенськеє море.
Пакетики,туби,флакони,таблетки,
У стразах бальзами,бинти, і салфетки.
До горла,до дупи,спини, і печінки,
Щоб зміг чоловік, для критичної жінки.
Для нирок,колін та від втоми очей,
І купа ще інших звабливих речей.
Стоїш у аптеці,усе би купив,
Так гарно хтось весь цей товар розмістив.
Та глип трохи ближче,з очей пелена,
Яка ох….тєльна всюди ціна.
Вертаєш до тями,туману нема…
-Будь ласка від грипу, пакетиків – два.
-З яким вам смаком: апельсина,малини?
Пита продавщиця із тембром дитини.
Секунди спливають бо мозок завис,
Лиш погляд блукає то вгору то вниз.
Нарешті поглянувши впевнено в вічі
Ти кажеш свій вибір нахабній кобіті.
Схопивши рукою два рідних пакета
Ти рвешся до волі, на двір, як ракета.
І думи в твоїй голові, мов комети,
Виписують дивні,складні піруети.
Колись тільки раз у період зимовий
Бував організм наш від вірусу хворий.
Тепер навіть літом під сонечком ясним
Конаємо в ліжку ми кволі й нещасні.
H3N2 йой… H1N1 (один)
Хто штами недуги цієї створив?
Чому міністерство здоров’я все знає…
Про неї так точно нам дати складає.
Тут змова,кажу вам, конкретно є ЗМОВА…
Свиня вже хворіє,на черзі корова.
Нам скоро не буде що пити і їсти,
Нас знищують вперто якісь терористи.
Розпилюють певно заразу в метро
А далі у місто,а потім в село
Повітряно-крапельним шляхом летить,
Шукає того,хто би зміг прихистить.
Що ж твориться?Лишенько!Хай тобі грець!!!
Невже наближається світу кінець.
Кому так завадили тут на Землі?
Для когось МИ зайві?Це правда,чи ні?
Ошукані жертви дурної реклами,
Зомбують нас змалечку телеекрани.
Купуємо все, і нове,й традиційне,
Із вірою в те,що воно нам потрібне.
Бо вірус постійно сидить в голові,
І люди самі собі стали чужі.
Та де ж відшукати правдиву вакцину,
Щоб в мить розсмоктати брехні павутину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701589
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 19.11.2016
Усі ми божевільні
Довірливі наївні
Раби порад похмільних
Святих отців недільних
Усі ми божевільні
І погляди дебільні
Муштрують інстаграми
Мобільні наркомани
Усі ми божевільні
Військові та цивільні
Через війну й газету
Потворимо планету
Усі ми божевільні
Бо внески добровільні
На справи благодійні
У руки ненадійні
Усі ми божевільні
Філософи свавільні
Вчимо як треба жити
Не маючи освіти
Усі ми божевільні
Бо лабухи весільні
Співають краще тих
Відомих і крутих
Усі ми божевільні
Бо можновладці вільні
Плекаючи обман
Не спинять дерибан
Усі ми божевільні
Бо модні й прогресивні
Винишпоримо стенди
Ходячі секондхенди
Усі ми божевільні
І хтиві і фригідні
Змінили зміст кохання
На шкурницьке злягання
Народжені у стресах
Не в наших інтересах
Прожити в адекваті
Не гоже це в «палаті»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701352
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.11.2016
Лікуєм горілкою мудрість
У колі образливих фраз.
Найкраще сприймаємо дурість,
Бо тільки на неї є час.
Пливемо в міжрядді крамниці,
На знижці купуючи все.
І вже розпирає сідниці
Та знову нам хочеться ще.
Читаємо злісні новини,
На добрі охоти нема.
Бо хочемо знати причини
Чому вже не мир, а війна.
Прикуті до власних смартфонів
Очима мандруємо ми
Залишивши ноги в спокої
Чужі пролітаєм світи
У цих парадоксах людини
Прихована відповідь є
Секунди,хвилини,години…
І врешті кінець настає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2016
Рубаєм,пиляєм та валим дерева
На довідки,папки,газети й журнали.
Бажання людського надмірного чрева
Природи свободу украй доконали.
Рубаєм ,пиляєм та валим дерева,
І дозволу звісно у них не питаєм…
А нащо? Для чого? Кому це так треба?
Dominatur homo! Ми краще все знаєм!
Рубаєм,пиляєм та валим дерева,
Щоб витерти писок брудний на бенкеті.
Шматуєм рулони,коли є потреба,
Щоб врешті підтертися ними в кльозеті.
Рубаєм,пиляєм та валим дерева…
Хай тішаться святом зашмаркані діти.
Ялинка на площі, у цяцьках, зелена.
Та доля на звалищі потім чорніти.
Рубаєм,пиляєм та валим дерева
Щоб морда з білборда єхидно всміхалась
Із бюлетнів креслених перла взірцева
До Ради прокралась, і там заховалась.
Рубаєм, пиляєм та валим дерева
Французу,поляку чи німцю продати.
Ця справа не є безкорисна й дешева,
Пеньками прикрасимо рідні Карпати.
Тож будемо далі пиляти й рубати,
Допоки усім не забракне повітря.
Не звикли навколишній світ шанувати,
Не в силі ми дати йому довголіття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614882
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.10.2015
Мені наснився сон із мрією життєвою:
Я був твоїм Адамом, а ти моєю Євою.
На безіменнім просторі єдині ми блукали,
Життєвий шлях новому людству разом торували.
Не знаючи гріхів, без заздрості та болю
Плодами раю смакували в тиші і спокою.
Серед пахучих ніжних трав, серед барвистих квітів
Кохання наше лоскотав легенький теплий вітер.
У нім тебе я обіймав і кожен день цілунками
Згори донизу покривав, тонкими візерунками.
Тримаючись за руки, ходьбою босоногою,
Ми йшли назустріч світлу, єдиною дорогою.
Мені наснився сон із мрією життєвою:
Я був твоїм Адамом, а ти моєю Євою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Брешуть,брешуть,
Язиками чешуть,
Правду тешуть
Неправдоньку крешуть.
Пруть,пруть,
Розчищують путь,
Штовхають,ведуть
Народ в каламуть.
Ссуть,ссуть,
На крові цвітуть,
Облизують рани,
А потім жеруть.
Метуть,метуть,
Сліди заметуть,
Останні шматочки
Собі заберуть.
Плетуть,плетуть,
Усе заплетуть,
Як гаряче стане,
Візьмуть й утечуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2015
Україну розвалюють,
Як арматуру розварюють,
Гвинтики викручують,
Мешканців накручують.
І жодної люстрації,
Одні мобілізації,
Лиш пафос в інтонації
Та куплені овації.
Мільйони молитов
На популярних шоу,
Не спинять з рани кров,
Що снайпер проколов.
Нескорені війні,
Змінивши так на ні,
Тікають тихі дні
Із матінки Землі.
Вкраїну пошматують,
Розірвуть,розчленують
На різні острови…
Де буду я?Де ти?
Холодна інформація,
Болюча деформація,
Лиш топлять аналітику
В забруднену політику.
Всі цінності півкуль
Помножені на нуль.
Обдерлася емаль
Божественних скрижаль.
Духовній бутафорії
Бракує траєкторії.
Немає території…
Усе.Кінець історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589638
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.06.2015
Я подарую тобі сон,
Лише засни у мене на руках.
Візьму тебе у ніжний свій полон,
Гойдатиму, як бджілку, в пелюстках.
Проситиму здоров’я і краси,
І мужності, і мудрості тобі.
Лише добро у серці ти неси,
Комусь даруй і не жалкуй собі.
Рости високий, клен мій молодий,
Широке листя та гнучкі гілки.
Не гордий будь, але завжди твердий,
Бери ту міць з джерельної води.
Люби безмежно, так, як я тебе,
Долай, у пристрасті, вершини своїх мрій.
Для щастя не жалій себе,
Ніколи не кидай своїх надій.
Синочку рідний, впевнено лети,
Я кожне пір’ячко у твоїх крилах знаю.
Лиш шлях той, праведний, собі знайди,
Й це не останнє, що тобі бажаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578427
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.05.2015
Обсирати вміють всі
І дорослі, і малі.
З голови і аж до ніг -
-популярний завжди гріх.
Брудом з рота поливати,
Нахамити, обізвати…
В цьому своя благодать,
Курва дошка, твою мать.
У думках когось згадати,
І давай його картати.
Той - рагуль, а та – вівця,
Без фігури, без лиця.
Руки з дупи, ноги з вух,
Клаповуха, недолуг.
Бреше, смалить, і краде,
Спить, гуляє, пропаде.
Завжди хтось комусь щось винний,
Безталанний і злочинний.
Через нього, через неї,
Гинуть всі мої ідеї.
Навкруги одні поганці,
Тільки ти один у рамці,
Зі святим блискучим німбом,
Ошокований цим бидлом.
Обсирати люблять всі,
І дорослі, і малі.
Лиш не люблять, коли їх -
- З голови і аж до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576133
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.04.2015
Ми харкотинням змащуєм дороги…
Навіщо нам такі потуги ці.
Плюємо ідучи собі під ноги,
Прочищуємо нутрощі свої.
Недопалки кидаєм, де скурили…
Не в урну,що поблизу завше є.
І пляшку,що без змоги не допили,
В травичці залишаємо будь-де.
Бо ми самі – сміття, і більш нічого,
Невіглаством наповнений живіт.
Нам все по барабану, й гонорово -
- продовжуєм забруднювати світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576130
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.04.2015
Навіщо один одного не любимо,
Черстві стаєм, холодні, і чужі.
Зло пам’ятаємо, добро забудемо,
Чому себе ж вбиваємо в собі.
Приховуєм у посмішці нещирість,
Словами ображаєм в суєті,
І Богу потрапляєм у немилість
За витівки небажані оці.
Чому ж нас так кидає в круговерті
Антиморальних вчинків та ідей.
Чому лише перед обличчям смерті,
Стаєм подібні завше до людей.
Галопом в церкву,сповідатись ревно,
Опісля знову братись до пригод.
Забули ми про совість та даремно,
Вона ж якраз рятує від негод.
Про що тут ще балакать й говорити...
Учити дочок,наставлять синів!
Щоб віру щиру знову відродити,
Яка - найбільший спадок прабатьків.
Традиції і звичаї народу -
Єдиний опір блуду і пітьмі.
Ковтаймо й бережімо їх як воду,
На рідній нашій матінці землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2015
Ніхто не має часу….І тільки час має всіх
Ніхто не знає долі…І тільки доля знає всіх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572795
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2015
І вже ніщо не допоможе
Нам врятуватись від журби,
Коли заколять серце гоже,
Тверді трояндові шипи.
Це знак і символ передвістя,
Чекати слід тобі біди.
Впаде з дерев на стежку листя,
І згубить всі твої сліди.
А ти їх так топтав ще змалку,
Без сліз, емоцій, без жури.
Та зараз -не знайти ту палку,
Щоб листя долі розгребти.
Була ж десь тут та стежка клята,
Не раз по ній шпацерував,
Якби не ця земля картата,
Давно б на вірний шлях попав.
Стоїш – загублена дитина,
Збираєш сльози на рукав.
І де ж витає та причина,
Через яку тут заблукав.
Так з нами бавиться кохання,
У лісі нашого життя.
То радість сипле, то страждання,
Сліди були, і вже нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Хтось завжди чекає твоєї помилки.
В умі сподівається, марить оцим.
Смакує занепади, лічить зупинки,
І поглядом заздрості стежить німим.
Так гірко, що діло підтримки немає,
А просто спадає під критики прес.
Так гірко,що хтось так тебе зневажає
За твій особистий, життєвий процес.
Всі судять про когось частіше плітками,
Не знаючи «кривдника» навіть в лице.
Ковтають чутки і стають ворогами,
Невіглаством власним здуривши себе.
Це смішно і боляче є одночасно.
Кружальцем з під вій тихо настрій блищить.
Не бажаним бути для когось завчасно,
Лиш тільки за те, що тобі більш щастить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571749
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2015
Під прикриттям патріотизму
Ми далі нищимо Вітчизну.
Безмежно вдячні ворогам
За допомогу в цьому нам.
Чи дійсно ми когось кохаєм,
Про когось думаєм,чи дбаєм.
Чи справді нас болить душа,
Чужу недолю возвиша.
На сході палять і стріляють
На заході в танок ідуть.
Півкулі наші засихають,
Не розуміючи цю суть.
Ми божеволієм думками
Стрибаючи у боротьбу,
Все ж залишаємось рабами
Своїх амбіцій і табу.
Клянемо всіх авантюристів
За заподіяні проблеми,
Не знаючи,що то лиш листя
На гілці стовбура системи.
Х…ло, х….ло ми кричимо.
Ла,ла,ла,ла звучить усюди.
Себе ж самі женем в багно,
Інтелігентні,добрі люди.
Чужих гріхів в нас повний рот,
Плюємось ними в спілкуванні.
Хто проти цього–ідіот.
Такому місце-у вигнанні.
Так прагнем світ перемінити
Лиш постами у соц.мережі
В реальності ж, і далі гнити,
Сідіти в хаті, як у вежі.
Якщо десь збрешем–не біда,
То все-ж-таки лише слова.
Біда, що віримо в брехню,
А правду шлем за маячню.
Ми патріоти до межі
Городу власного і хати.
Якщо ж порушити її,
Почнемо сильно скавучати.
У світу просимо одно,
Щоб дали ще нам копійчину.
Відмити з губ своїх лайно,
Й купити ще одну хатину.
Під прикриттям патріотизму
Ми далі нищимо Вітчизну.
Щораз чекаючи біди,
Нам щастя так і не знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570955
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2015
Життя - лиш мить,коротка мить…
Незчуєшся, як догорить.
У повній чаші видно дно,
Його торкнешся все одно.
Кидай камінчика в ріку,
Ріка тече, камінчик тоне.
Яку б ідею ти не мав стрімку,
Всерівно втопиться і охолоне.
Та все ж кидай, жбурляй в потік.
Хай слизькає по нім ріка.
Спрямована у вдалий бік,
Камінням змащена,прудка.
Важливі мрії у тобі…
За межами ще важливіші.
Ось тільки б глибші стали дні,
А ночі трішечки мілкіші.
Щоб час морщини не точив,
А мудрість посилав з лихвою.
Щоб вуса сильно не рідив,
Надії не щербив іржою.
Життя - лиш мить, коротка мить…
І встигнути усе - намарне.
Лиш одиницям таланить
Попасти в розділ «антикварне».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569161
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2015
Який насправді ти митець,
Копіювальник чи творець,
За справедливістю гінець,
Чи просто хитрий молодець.
Плекає мрію про відомість,
Не покладаючись на совість,
Чи світу cенс свій відкриває,
Правдиво прагне й відчуває.
Складе, поріже, підлатає,
Та душу й серце не вкладає
Фальшиві помисли сумує,
Та з меценатами воркує.
А другий пише день і ніч,
Кидає томники у піч,
Над ними плаче і страждає,
Бо визнання його минає.
Один ідею украде
Та й зробить з неї щось таке.
І ось народ йому за це
На сцену квіти вже несе.
А інший все чогось чекає,
Надію скривджену плекає
І горе спиртом заливає,
Його ж навколо все цурає.
Та добре, що в нас вибір є,
Бо знаєм - кожному своє,
Де вірний наголос у справі,
А де лиш помисли лукаві.
Коли прийде життю кінець,
Осяє правди промінець ,
Яким героєм був митець:
Копіювальник чи творець?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2015
Лабухи і музиканти
Однакові їх таланти
Лиш різниця у смаках
Не в акордах а в думках
Думка в кожного своя
З міста родом чи з села
Все одно на ті думки
Хтось та й клюне все-ж-таки
Ці два різні полюси
Мінусовки і плюси
Самограйки і роялі
Вишиванки і вуалі
Добре то чи може зле
Невідомо ще але
Правду годі тут шукати
Їй давно на це начхати
Просто кожен обирає
Те чого душа бажає
А рогульське то чи ні
Розбирайтеся самі
На котрому боці ви
Опинитися б змогли
Захищаючи тили
Все ж цурайтеся війни
Лабухи і музиканти
Однакові їх таланти
На весіллі чи концерті
Гонорари у конверті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566042
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2015
Можливо це є недоречно
Шукати в комусь кал і бруд
Коли і сам живеш безпечно
Серед смердючих цих отрут
В чуженький нужник зазирнути
Велика є охота та
А свій тихенько оминути
Закрити кришечку і ша
Потрібно все ж прийти до тями
І не вдихати ті пари
Піднятись з вигрібної ями
Та залишатися людьми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562762
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2015
Вівці,кози,і барани!!!
Скоро рік новий повстане!!!
Будем бекати разом
В терцію, і в унісон.
БЕ бе бе бе, БЕ БЕ БЕ,
Ми вітаємо себе.
Якщо справжній ти козел,
Приєднайся до капел.
Забебекаєм у світ,
Новорічний шлем привіт.
Я баран, а ти вівця,
П’єм, гуляєм до кінця.
Рознесемо на друзки
Негативні враз думки.
Роги всім понаставляєм,
То найбільше полюбляєм.
Мелодійні наші беки
Ми запишемо у треки.
І лунаючи із деки,
Будем рвати дискотеки.
Вівці,кози,і барани!!!
Свято наше йде кохане.
Рік великого ЦАБЕ!!!
Ме ме ме ме, Бе Бе Беееееееееееее…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544336
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 17.12.2014
Андрій,Андрійко,Андріан!!!
Вітаєм цих парафіян!!!
Живіть без клопоту й біди,
І збитки нам робіть завжди!!!
Початок імені це «А»
Велика,щира, і проста.
Тож бути першими наснаги!!!
В абетці нашої поваги!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Руки терпнуть від спогадів різних,
Що в думки нам життя закликає.
Серед хмар їх пухнастих та грізних
Знову двері в той світ відкриває.
Скільки зроблено справ не для себе,
Скільки буде ще створено далі.
Чи важливо це було для тебе...
Чи потрібні мені ті медалі...
Повз донизу даруючи крила,
Повертався штовхнути вперед.
Діставав і ковтав твою кризу,
З гіркоти повертаючи в мед.
Без підтексту, без користі, просто,
З серця брав і давав допомогу.
Я чекав не свого, твого росту.
Я програв за твою перемогу.
Дивні спогади линуть потоком.
Так багато…не хочу лічити.
Огорожа-свідомість під током,
Все одно цю юрбу не згубити.
Вдячність – є, і невдячність – існує...
Просто вибір у кожного свій.
Хтось поможе,а хтось просачкує -
- особистий життєвий двобій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2014
на вулиці тихо
це темрява звук поглинає
самотньому лихо
не знає куди заблукає
з останньої сили
вишукують очі дорогу
та зорі згасили
й не видно хатини порогу
іду навмання
зі скронь викалатує серце
якась маячня
поволі нарощує герци
і раптом ліхтар
слабенько назустріч заблимав
божественний дар
його я нарешті отримав
насилу добіг
знесилений сперся об нього
старий оберіг
лиш скрипнув чекаючи цього
в обіймах таких
ми довго обоє стояли
допоки небесні пани
нічну пелену не зірвали
і врешті погаснув ліхтар
то сонце його замінило
без слів без емоцій і чвар
собою на світ засвітило
та в мене зостався той дар
частинка цілющого світла
яку залишив мій ліхтар
що вірою в серці розквітла
і знаю які б не були
безстрашні і сильні ми люди
бажаємо завше тепла
у променях світлих усюди
і вкотре в затьмарений час
чекаємо ми допомоги
в залізних стовпах
що міцно стоять край дороги
бо кожен із нас
так прагне у темряві стріти
свій рідних ліхтар
який зможе шлях освітити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Я забув, як писати вірші…
Ті вірші,що є родом із серця.
Переконливо щирі,прості…
Мрій нестримних глибокі озерця.
Я хотів ними зрушити світ,
Поламати системи опори,
Потрощити невігластва лід,
І підмести брехні коридори.
Я бажав їх тобі донести,
Не згубивши й краплини в дорозі.
Я приніс!Відсапнувся!А Ти!?
Не зустріла мене на порозі.
Вже й забув,як писати вірші,
Мрій нестримних глибокі озерця.
Переконливо щирі,прості…
Ті вірші,що є родом із серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Як швидко змінюється думка
В людей позбавлених чуття.
Їх голова – жіноча сумка,
Всередині одне шмаття.
Псевдо-смаки свої плекають
І посилають на загал.
А їх за це, ще й вихваляють,
Оваціями сипле зал.
Летять їх вислови крилаті
З екранів наших голубих.
Незграбні, куці, й дурнуваті,
А ми, все дивимся на них.
Перевернули з ніг на плечі
Реальний стан простих речей.
І що скажу своїй малечі
Я завтра про бардак оцей.
Бо вибір став давно вже міфом:
Дивися -це,а слухай -те.
Піар-реклама хижим грифом
Над нами похапцем снує.
Ми-зомбі,чесно,тихі зомбі.
Не сперечайтеся,це - так.
В квадраті, в кубі, може в ромбі
Нас закопали без ознак.
Вже й над могилою луна
Сумної пісеньки фанерка.
На дошці вибиті слова:
«Було гімно, тепер - цукерка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541981
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2014
Збройні сили України
Ви повстали із руїни
Філософію Бандери
Вам привили волонтери
Дяка нашому народу
За духовну перемогу
Армію підняв з колін
І за це йому уклін
Наших воїнів вітаєм
Стерти ворога бажаєм
Вже не бути більш руїні
СЛАВА НЕНЬЦІ УКРАЇНІ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541801
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2014
Чи хтось себе помилкою вважає?
Чи всі так впевнені в потрібності своїй?
Хто власну суть питаннями карає,
Зі совістю вступаючи в двобій?
Своє єство притиснуте до стінки,
Зі шарпаниною в розбещеній душі.
Зірвавши геть вуаль самооцінки,
Завдати власний прочухан собі.
Чи здатен зруйнувати хтось основу
Нікчемного, байдужого буття?
З добром знайти нарешті спільну мову,
В нечулий ум вернути каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2014
Та скільки ж тих порадників на світі,
Життя які не знають, але радять.
Повчають всіх у власнім пустоцвіті,
Самі ж своїм проблемам не зарадять.
Приліпиться до когось паразитом,
До того, що без глузду і без волі.
Й давай ділитись досвідним коритом,
Щоб часом не спідкав гіркої долі.
Розчеше так, що звивини у мозку,
Крізь пори повилазять і засохнуть.
Пояснить - що, де, звідки "відморозку",
Що взагалі без нього можеш здохнуть.
Бо він пророк, світило, і учитель,
Як той шампунь, що має три в одному.
Він, твій таємний чудо-покровитель,
І байдуже, що жодної освіти в ньому.
Ох, як такі цінують всі твої таланти…
Ой! Не цінують, а ціну торують.
Такі як він, то супер комерсанти,
Чужими руцями добробут свій будують.
Порадників таких повно на світі
І їхній хитрості немає краю.
Та цих гріхів нікуди не подіти,
І межі будуть їм – ВОРОТА РАЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2014
Розуму стільки, що хоч відбавляй,
Мудрості ж крапля заледве знайдеться.
Рота лиш широко не роззявляй,
Витече мудрість і вже не вернеться.
Розум-такий, він присутній і буде.
То, як професія - просто набуте.
Мудрість примхлива, не всяк роздобуде.
З віком прийде, але може й забути.
Дві паралелі крізь наше життя,
Що не підвладні законам належним.
Десь перетнуться, а десь без злиття
Шляхом ідуть незалежним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541021
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2014
Нестачею живемо день у день.
Чогось бракує, а чого – не знаєм.
Ось щойно, щось здобули ми лишень,
Та через мить вже більшого бажаєм.
Перекладем з великого в маленьке,
І знову чаша мрій у нас пуста.
Долити б щось у неї чепурненьке,
Щоб не рідка була надія, а густа.
Прибавити, прибільшити, додати,
Примножити, підсилити також.
Так прагнемо такої благодати
Завжди крутитися серед вельмож.
Не вистачає просто кардинально
Якогось бонусу до нашого життя.
Свої ми рамки розтягли фатально,
Що з цього прагнення не буде вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2014
Товчемо по життю ногами,
Як м’ясо б’єм на відбивні.
Приправи сиплем гарними словами,
Солодкі вчинки робимо й гіркі.
В киплячі справи вгрузнем з головою,
Обпечені буваємо не раз.
Змерзаєм літом,танемо зимою,
Майбутній у минулий лиєм час.
З’їдаєм вечори,спиваєм ранки
Покраєм день, поділимо на ніч
Зашторюєм душі цупкі фіранки,
Щоб не світити власних протиріч.
Накоплюємо масу із амбіцій,
Ховаючись від совісті чуття.
Готуємось до нових коаліцій,
Старі свої трамбуючи в сміття.
Товчемо по життю ногами,
Допоки ще зозуля нам кує.
Напевно, щось не те є завше з нами,
А те що треба, завше теж не є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2014
Автобус на цвинтар курсує щодня,
Маршрутом цим їде героя рідня.
Відлуння від пострілів шани гуде
І ось вже за ним знову «кача пливе».
Ховається совість,печаль, і розлука,
Їх місце займає пекельна розпука.
Розбиті думки, як об голову град,
І більше немає інакших принад.
Повітря важке, неможливо вдихнути,
Хіба що насилу у себе впихнути.
Пірнає під ноги провалля глибоке,
І ти серед люду такий одинокий.
Стоїш та зітхаєш, а той, що навпроти,
Лежить, і не має такої щедроти.
А як він хотів ще б подихати теж,
Та поки живий, то цього не збагнеш.
Личаківський цвинтар…Автобус буксує…
На черзі наступний сюди вже прямує.
Як ніби маршрутка,що ходить постійно,
Так впевнено їде, і так безнадійно.
Кому ж то потрібний цей клятий маршрут?
Чому наших хлопців постійно везуть?
Хто відповідь дасть і припинить питання,
Що лиє слізьми всенародне страждання.
Невігластво,слава,і влада,і гроші…
Ось відповідь вам, громадяни хороші.
Допоки вони на цім світі живуть,
Маршрутка на цвинтар продовжує путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2014
Як ми бракує літа
Коли печаль пригріта
І топляться ледачі
Під сонечком невдачі
Як ми коня бракує
У полі що гарцює
На ньому без упину
То вгору то вдолину
Як ми ріки бракує
Що хвилями керує
Камінчика жбурнути
Розбігтися й пірнути
Як ми бракує гір
Де ходить дикий звір
І вітер трембітає
Для тих хто там блукає
А небо сіє зорі
Блискучі та прозорі
Кидає у діброву
Зелену смерекову
Вечеря на природі
Із цвіркуном в городі
Повітря злотоквітне
Солодке і тендітне
Як ми бракує літа
Коли душа зігріта
І кожен день світання
У серце шле кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
У спокої гине печаль,
Без порції спритного нерву.
Коли опускає вуаль
Любов, ідучи на перерву.
В думках повний штиль замість хвиль,
Що високо мрії здіймали.
На сотні і тисячі миль
Довкола життя розкидали.
Втомились бажання і сплять,
Ніщо не турбує їх більше.
Назустріч їм сни вже летять
І вкотре спрямують на інше.
Що було тепер, то – колись.
Все мчить і біжить у минуле.
Десь нові події сплелись
Та знову про них всі забули.
І гине в спокою печаль,
Без порції спритного нерву.
Коли опускає вуаль
Любов, ідучи на перерву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2014
Я назбирав тебе дві повні жмені,
Нажаль вхопити більше вже не зміг.
А так хотів зібрати всю на цій арені
Та зупинив мене цинічний сміх.
Я обдивився!Боже!Скільки люду!?
На мій двобій життєвий забрело…
Та битися сьогодні я не буду,
Набридло веселити ваше зло.
Я думав, гладіатори лиш в Римі…?
І то колись, не зараз, але ж ні…
Стою, дивлюсь, а всі мов одержимі-
-кричать, свистять, і лаються мені.
Пішли ви геть! Невігласи скажені!
Сьогодні вихідний єдиний мій.
Я назбирав любові повні жмені
І йду щасливий порпатись у ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2014
Хоч би скибочку світла
В цю голодну пітьму
Запиваючи вітром
Прісний присмак жалю
Загортаючи мрії
У сувій забуття
Відірвавши надії
Від життя на шмаття
На краєчок бажання
Крихту щастя б зронити
І краплину любові
У думки націдити
Як летіти за ними
Й досягнути таки
Лиш би долі смачними
Здались ці дрібки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538860
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.11.2014
Я не хочу твоєї брехні,
Я не хочу обману твого.
Краще бути самотнім в пітьмі,
Не питати- кого і чого?
Існувати залізним стовпом
Та іржею зсередини гнити.
Краще в морі блукати човном,
Весла тихо на дно опустити.
Серце – іграшка дуже болить,
Мабуть трішки втомилось від ритму.
Ритму щастя, що билось колись,
Об загострену долею бритву.
Почуття засмоктались в пісок,
Залишивши на сонці шматок.
А колись тут пишався лісок,
Весь у пахощах трав і квіток.
Перехрестя необраних слів,
Що хотілось кричати до сліз.
Наді мною мов хмари зійшлись
І залили небесний поліс.
Божевільному легше мабуть,
Поважає життєвий свій путь.
За межею реальності хто,
Не потрібне там- нащо й за що.
Все! Набридло сичання змії
З під кашкета брудного мого.
Більш не хочу твоєї брехні…
Більш не хочу обману твого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2014
Спогади… Я їх збираю на стіні.
Спогади… Найкращі спогади мої.
У фотографіях отих, пробитих цвяхами журби,
Де, мої друзі й вороги, завмерли разом, назавжди.
Біля багаття світлих мрій,
Я з вами душу свою грів,
Під теплим подихом надій,
Тенета дум шалених плів.
Хотів сказати те, що знав,
І показати те що мав.
Хотів розвіяти туман
Із злих ілюзій та оман.
Поміж землею і водою,
Хотів би бути я стіною.
З одного боку відчувати блакитних хвиль сонливу ласку,
З барвистим плескотом злітати і поринати в тиху казку.
А з другого кричать від болю,
Від гострого як ніж каміння,
Що розрізає мою долю,
Що точить кров з мого коріння.
Так, рідні спогади мої, колись приходить старість,
І поєднає на стіні мою печаль і радість…
У фотографіях отих, пробитих цвяхами журби
Де, мої друзі й вороги, завмерли разом, назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538649
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2014
Ідемо по колу,
По колу кружляєм.
Пильнуєм, міркуєм,
І вкотре звіряєм.
Трактуємо вдало,
Вишукуєм, знаєм.
І знову безвихідь
Собі обираєм.
Воюєм, відстоюєм,
Б’ємось, стріляєм…
Та врешті у себе ж,
Як завше, влучаєм.
Прямуєм вперед
Та за мить вже звертаєм.
Бо йдемо по колу,
по колу ж блукаєм.
Як в’язні в неволі,
Прогулянка в колі.
Усе що дозволено,
Все що ми маєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538536
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2014
Заграють скрипкою думки
То раптом завмирають.
На будь-якій з відомих нот
Потік свій зупиняють.
Байдужий став їм нотний стан?
Мій ритм, моя тональність?
Мої думки – вони такі…
У них своя ментальність.
Погордою до них
Не хочу захворіти.
Це ж бо ріднесенькі думки,
Завжди як милі діти.
Не проконтролювати
Цей хід, і плин, і біг,
І кинути за грати
Ніхто не в змозі їх.
З’являються й зникають
То кволі,то бадьорі.
Живуть завжди зі мною,
І в радості, і в горі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
Немає часу на терпіння,
З’їдає рік наступний рік.
І жодних докорів сумління,
Сягнувши піку, в новий пік.
Дрейфують острови – проблеми,
Між них корабликом пливеш.
То ти щасливий, то зелений,
Морських хворіб не оминеш.
Злітають постріли гарматні
Нових ідей у новий день.
Лягають на життєвій карті
Сюжети свіжі до пісень.
Так сильно віє у вітрила
Шалений вітер майбуття,
Що гублять своє пір’я крила
І з ним - у вирій почуття…
Солені мрії б'є кормою,
Змиває похапцем вода.
Колись були вони зі мною,
Тепер на дні, то не біда.
Біда, що хід цей не спинити,
Бо якір втратив корабель.
На цьому світі не спочити,
Із ним одвічная дуель.
Пливемо далі,будь що буде,
На горизонті ген земля…
Можливо там дозволять люди
Пришвартувати корабля.
Як не дозволять то все рівно
У інший бік не поверну.
Я розігнався так надійно,
Що іншу гавань не знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2014
Хвилини за хвилинами минають,
Проходять, відлітають в небуття.
Вони, напевно, забагато знають
Але, кому потрібні ті знання…
Хтось на вершині радості стрибає,
А хтось підвали смутку сокотить.
«Сьогодні» є, а «вчора» вже немає.
Коротка віра у найдовшу мить.
Летить, дзижчить у вухах рій картатий
З думок – комах, не виведеш нічим.
І анекдот, прадавній, бородатий –
Веселий джміль, придуманий ніким.
Лоскоче ніс знайомий гострий запах
Залізних брам, дверей, зелених куполів.
Облізлий пес сидить на задніх лапах,
Від духу пива злегка захмелів.
А леви, косять поглядом холодним
Прибулих, як траву перед дощем.
Тут завжди залишаєшся голодним,
Зодягнутий бажанням як плащем.
Калюжі скрізь, з них виглядають мрії,
Й кружальцями зникають по краях.
Звисають долі, і лежать надії
На лавах та розбитих ліхтарях.
Парує кавою тендітна філіжанка
Звабливий стан охоплює рука
Для всіх вона - найкраща коліжанка.
Гаряча, ніжна, приторна, гірка...
Хвилини Львова – не хвилини часу,
Яскраві вогники в закоханих очах.
Без майстра сформувались у прикрасу
Опалим листям замаїлись на плечах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2014
Йду спати ,бо пізно…
Блищать за вікном в небі зорі,
Промінчики свої кидають прозорі.
Йду спати…
Бо завтра мені треба рано вставати…на хліб заробляти…
Весь день прогуляти,пробігати і пролітати…
Як в колесі білка - життя відстрибати…заснути…
і спати…і спати…і спати…
А зорі все світять крізь вікна до хати
І сон на промінні гойдають.
Ще трішки і зможу його я злапати,
Вони тільки цього й чекають
Так хочеться ще щось важливе згадати,
Про дещо подумати варте.
Та через ту впертую плівку дрімоти
Звільняю свідомість від варти…
ЙДУ СПАТИ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
І вкотре я сумую за весною…
Сиджу в полоні тихім соц. мереж.
Розкидую всім фото із собою
Де я, де ти,де інші люди теж.
Пишу у статус філософські тези,
На “стіни” розкидаю власний спам.
Шукаю для думок нові “протези”,
Бо зараз в голові суцільний хлам.
Гортаю сторінки численних друзів,
Яких ніколи не пізнаю у біді.
Канапка буркотить в моєму пузі,
Зникаючи в шлунковій кислоті.
І ніби все як завше… В моніторі
Виблискує і манить штучний світ.
Але не пахне він бузком медовим
Й травою не лоскоче босих ніг.
Не дасть він доторкнутися до тебе
Й відчути поцілунок ніжний твій.
Не розбере солодке чи солене
Тікає з-під моїх ріденьких вій.
Не відрізнить кохання від розлуки,
Не зрозуміє радості й жалю.
І не візьме у пристрасті на руки,
І не закрутить з криком «я люблю».
Так,в тому світі ми усі герої,
Знаходимо у собі ідеал.
Та тільки вимкнуть світло!От такої!
А замість «замку» – хиленький підвал.
І ось в такі безелектричні миті,
З облегшенням поглянувши в вікно.
Я вкотре засумую за весною…
Та згодом в “нет” повернусь все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
І знову я один
сиджу в полоні смутку
лиш зграйку дивних рим
в думках складаю в купку
загублені слова
у скронях десь блукають
та виходу нема
вони ж цього не знають
і буде як завжди
тривале це блукання
не вийти не зайти
жорстоке існування
ще глибше запихну
настирливі куплети
в свідомості пітьму
пробачать хай поети
несказані вірші
придумані і вбиті
проїздом із душі
в “розбитому кориті”
і образи яких
руйнують адекватність
реакція на них -
затьмарена реальність
чому ж вони в мені
з’являються порами
і креслять в голові
незвичні діаграми
ця зграйка дивних рим
яку складаю в купку
коли сиджу один
в полоні свого смутку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537297
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2014
Коли вона пішла огорнута зимою,
Чомусь душа моя наповнилась весною.
Коли вона пішла залишивши лиш вітер
Та він мені приніс солодкий запах квітів.
Коли вона пішла спустивши легко вії,
То захопили враз мене шалені мрії.
Коли вона пішла не кажучи ні слова,
Серед моїх думок про неї лиш розмова.
Усе по колу йде, і знаю,повернеться
Та,що колись пішла - частинка мого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
Завили шакали, відчувши поживу -
-безличні голодні ссавці.
Лежить серед поля ковтаючи зливу
З гранатою воїн в руці.
Останній свій погляд в небесні простори
З надією він утопив,
А тіло, так рясно присипане горем,
В дарунок землі залишив.
Коротшає сповнений галасом й риком
Між ним і тваринами шлях.
Та дух повертає зусиллям великим
Життя відчуття у ногах.
Зігнувши коліна, вітаючись з болем
Й надривом в затерплих руках,
Свій стан підіймає над згореним полем
З іскринкою в сірих очах.
Шакали вже поруч, смердючі пащеки,
Оголені зуби гнилі…
Та воїн не чує у цім небезпеки,
Спокійно стоїть на стерні.
Він змучився бути і вже не боїться
Зайти за незнаний поріг.
До смерті байдужий, що поряд чаїться
З метою тягти у барліг.
Вже й коло замкнулось…Його обступили...
Гранату стискала рука...
Наш воїн всміхнувся, рвонувся щосили...
В повітря злетіла чека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536795
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.11.2014
Над нами клекотання птиць,
Під нами хрумкіт хробаків,
Ліворуч стогони дівиць,
Праворуч лемент парубків.
Зима весну, а літо осінь
у свій бордель по черзі просять.
постійно нас під їхнім ігом
забризкає дощем і снігом.
провалля слів і скелі фраз,
що лиш доводять до образ.
холодний дотик майбуття,
яке не знає каяття.
це все так сумно і шкода,
що сліз в очах давно нема.
не виробляє їх душа,
прикрила лавочку і ша...
укол снодійного усім!!!
старим,дорослим,молодим!!!
свідомість йде на відпочинок,
найоптимальніший це вчинок.
ну все, приспали трохи нас.
в лікарні зараз тихий час.
і тільки погляди за грати
кидають голуби в палати.
лише у сні не варті ми
пізнати справжньої біди.
закриті помисли свавільні
між стін високих божевільні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536552
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.11.2014
І вкотре, все лиш тільки починається,
Зірвуть гранати і проллється кров.
Ворота раю тихо відчиняються,
Нових героїв запросити знов.
А час затерли ніби гумкою
І простір цей заповнив дикий біль.
Хапаючи життя ковтками з мукою
Із ран свободи вибираєм сіль.
О,як її на них багато сипано,
Втрамбовано,наліплено туди.
Та все ж зціпивши зуби вкриті піною,
Позбудемось ганебної біди.
Брудні обличчя та яскраві очі,
Засвітять новий день і новий лад.
І вже не буде більше ночі
Кривавих масок й барикад.
А буде світло,безліч світла,
Від сонця,усмішок,тепла.
Забуде кіптяву повітря,
У грудях забринить весна.
Та вкотре, все лиш тільки починається,
Ревуть гармати, витікає кров.
Ворота раю тихо відчиняються,
Нових героїв запросити знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536548
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.11.2014
Нам скасували рейс у рай,
Бо несприятлива погода.
Лиш погляд мчить за небокрай,
Туди, куди була нагода
Летіти разом, та нажаль
Ми всі заручники природи.
І нам залишилась печаль,
Чекати тут нової спроби.
Терпіти і минати дні,
Скорочувати довгі ночі.
Ховати погляди сумні,
Які натерли сильно очі.
Іти вперед, повзти назад,
У різні боки вигинатись.
Стискати мовний апарат,
Крізь зуби мило посміхатись.
А мрії все ж летять в той край
Туди, куди була нагода…
Та скасували рейс у рай,
Бо несприятлива погода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536393
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2014
Знати шлях й пройти його
Не одне й те саме
Теза ця уже давно
Викликає драми
Один вперед до зір летить
Мов швидкісний літак
А другий вслід йому кричить
Куди попер дивак
Все рівно голову звернеш
Об когось на шляху
А я допоки ти летиш
На старті постою
Побачу здалеку твої
Пригодницькі діла
І потім друзям розкажу
Що суть така ж моя
Бо знати шлях й пройти його
Не є одне й те саме
Хтось ділом досягне свого
А хтось лише словами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536347
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.11.2014
Сидить на радіо чувак,або чувіха
І творять для людей суцільне лихо.
Смаки свої невігласні плекають
І на загал усюди виставляють.
В ефірі фрази їх вульгарні і тупі
У вуха враз хапають слухачі.
Сказали вже давно цензурі – ні,
Веселі ці й «кмітливі» хохмачі.
Зарплата в них – подачка від бандита,
Що власником зоветься гордовито.
Він дух святий медійної градації,
«Правдивої» основа інформації.
Реклама,джингли,рок,попса,шансон
Зливаються в єдиний унісон.
І кожен день ця маса з приймачів
Зомбує всіх дорослих й шмаркачів.
Ведучі,ви - двигун прогресу.
Для відпочинку дані нам,не стресу.
Якщо у цих віршах себе впізнали,
Це значить лиш одне, що кепські ваші справи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536222
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 11.11.2014
Дивлюсь вперед,
Уявні лінії малюю,
Складаю в силует
І подумки цілую.
Сьогодні тихо…
Попіл не літає…
Втомилось лихо
та й собі дрімає.
У ці хвилини
Я з тобою мила,
Очищую від глини
Свої крила.
Вже щастя близько
І далеко небезпека,
Літаю низько -
- зранений лелека.
На мить коротку
Прилетів тебе сягнути.
Без змоги
Доторкнутися й відчути.
Кричу тобі,
Курличу над полями,
Зриваюся…
Вертаюся до тями.
Навколо ніч…
В ній радості нема.
Бо завтра січ,
Безладна і складна.
Гарматний стрекіт
Принесе луна.
Лелечий клекіт
Обірве війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535894
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.11.2014
Тримаюся… хвилина за хвилиною…
Злітаю,падаю,стріляю, і мовчу...
Не знаю, чи залишуся людиною.
Від розпачу, не від страху, тремчу.
Скрипить пісок зі смаком нікотину
На жовто-сірих стиснутих зубах .
Сьогодні я напевно не загину,
Хоча до мене смерть давно торує шлях.
Хапну на повні груди знову диму
І видихну назустріч ворогам.
Броню поправлю, порівняю спину,
Голодним спогадам себе всього віддам.
Та лемент куль не дасть спокійно мріяти,
Нагадуючи про свою мішень.
Потрібно виживати, треба діяти,
Шукати ціль і вихід в новий день.
Тримаюся…хвилина за хвилиною…
Черговий відробляючи наказ,
Не знаю,чи залишуся людиною,
Себе в собі катуючи щораз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535668
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.11.2014
І тільки з бідності світ вигляда багатше
І тільки знизу дуже добре видно верх
Коли кишені повні думається важче
Коли бурчить у шлунку легше йти вперед
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2014
Весілля в когось – пік життєвої кар’єри,
Розлука в іншого – новенький сенс буття.
Хтось всі проблеми посилає до холєри,
Хтось навпаки до серця близько притиска.
Здобутки валяться на плечі пласт за пластом
Для тебе радість, декому тягар.
Хтось залишається для когось лиш баластом,
А хтось у парі зможе доторкнутись хмар.
Один втрачає легко, другий – набуває,
Шукає друзів серед ворогів.
Хтось нас кляне, а хтось благословляє,
Хтось йде по стежці, хтось поверх голів.
Цікаві випадки, оказії, трафунки,
Пригоди, епізоди, інцидент…
Від Бога чи Люцифера дарунки ?
Та однозначно їх експеримент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2014
Вже треті ворота відкриє інферно
На заклики грізні володарів світу.
Їм, бачте - не зручно вже, і не кошерно,
Ділити із нами цю Землю нагріту.
Занадто багато приплоду у людства?
Чи може якісь ще існують причини?
Як?! Більше вживать рукоблудства?!
І пестику зась до стрункої тичини?!
Так, ми ж вже «модерні»!!! Й не тільки з жінками…
Слухняно крокуємо вашим прогресом.
Та знову ви вкрай невдоволені нами,
Плюєтеся награним стресом.
Затіяли гру?! Фарисеї безбожні!!!
Злягатися вам з мертвяками!!!
Забули,що ви – так як ми – переможні.
Закінчиться все хробаками!!!
Вже втретє пащеку розверзне інферно,
Хапаючи цілі народи.
Володарі світу загрались майстерно,
Та з цього не буде погоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535398
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.11.2014
На захід і схід, і за морем великим
Немає для нас друга й брата.
Лиш гостра сокира із задумом диким,
Готова нам шиї рубати.
Не сплять хробаки, шурхотять у землі,
Бажаючи нову поживу.
А ми – дураки, заблукали в імлі,
Чекаючи щораз на диво.
Летять в круговерть обіцянки пусті
І вигуки «Слава Вкраїні».
Напевно «там» з нас вже сміються святі
-«Дивіться! Мурашник в руїні».
Епоха брехні! Коли ж твій кінець?!
По вінця тебе вже набралось…
А правдоньки кволий, сухий корінець,
Для нього роси не зосталось?
Так, ми – нерозумні, і в цьому є рай,
Бо серце відкрите до всього.
Бо віримо в Бога,і в свій рідний край,
І більше не треба нічого.
І тим ми смішні?...Хай так буде повік!!!
У нас вже забракло терпіння…
Ми вичавим з себе кривавий потік,
Щоб правди підлити коріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535397
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.11.2014
Готується війна на земляній пательні,
Кривава і брудна, як ті, що попередні.
Кипить,пінить «содом» з «гоморрою» у парі,
Даруючи дурдом знесиленій отарі.
Загралися у мир …все… вистачить…на коду
Тепер для круків пир ввійде швиденько в моду.
Старої ж віри люди - помолимося в скруті
І не дозволим серце занапастить отруті.
Хай наші вороги зі скривленим лицем
Ударяться чолом перед новим взірцем
Потонуть у пітьмі шукаючи прозріння,
І зрадивши собі забудуть про спасіння.
Готується війна, і голосно, і тихо.
Та принесе вона лише повсюдне лихо.
І свідками цього ми будемо із вами,
Тому що не змогли залишитись рабами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535026
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.11.2014
Руки терпнуть від спогадів різних,
Що у мозок життя закликає.
Серед хмар їх пухнастих та грізних
Знову двері в той світ відкриває.
Скільки зроблено справ не для себе,
Скільки буде ще створено далі.
Чи важливо це було для тебе...
Чи потрібні мені ті медалі...
Повз донизу даруючи крила,
Повертався штовхнути вперед.
Діставав і ковтав твою кризу,
З гіркоти повертаючи в мед.
Без підтексту, без користі, просто,
З серця брав і давав допомогу.
Я чекав не свого, твого росту.
Я програв за твою перемогу.
Дивні спогади линуть потоком.
Так багато…не хочу лічити.
Огорожа-свідомість під током,
Все одно цю юрбу не згубити.
Вдячність – є, і невдячність – існує...
Просто вибір у кожного свій.
Хтось поможе,а хтось просачкує -
- особистий життєвий двобій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014
Слухати пісню і чути її,
Тут ці властивості різні.
Лиш би збагнути, відкрити собі
Цінності автора слізні.
Просто у вухо, чи далі в думки,
Кожен своє вибирає.
Хтось потанцює, а хтось все таки
Долю свою розпізнає.
Вири мелодій в озерах зі слів
Тягнуть на дно без упину.
Вирватись важко, і хто, все ж зумів,
Знову пірнає в пучину.
Музика,музика,музика скрізь
З нею ростем і вмираєм
З нею нас ненависть ранить наскрізь
З нею ж нестримно кохаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014
Багато нас на матінці Землі
По волі наших предків опинилось
Обжилося у місті і в селі
Від Господа талантами покрилось
Хтось дар свій знайде з малечку буття
Комусь й життя не вистачить для цього
І на заміну заздрості дитя
зародиться всередині у нього
Отруює твій мозок і думки
Не мають вже й краплиночки спокою
Здобутки іншої людини як голки
Впиваються морокою страшною
Куди там власний план життєвих дій
Якщо десь поруч той хто більше має
Успішний й популярний добродій
Котрого твоє Его зневажає
Та суть цього контексту ось така
Ми всі панянці заздрості підвладні
Перетравити цю нахабу є жага
Та ці знання не всім принадні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2014
Х…ЙЛОВІН, Х…ЙЛОВІН...
Цілий рік чекаєм свята.
Х…ЙЛОВІН,Х…ЙЛОВІН...
В нетерплячці кожна хата.
Орки,привиди,вампіри,
Запрягайте коні в фіри.
І гайда народ лякати,
Про інфаркти натякати.
Тато – зомбі, мама - відьма,
Образи беруть з життя,
Повикочували більма -
Страшно, аж тремтить земля.
Діду роги причепили,
Бабі - гострі пазурі.
Двері навстіж відчинили
І товчуться на дворі.
А навколо вурдалаки,
Кикімори лісові…
Лиця наче биті ср….ки,
Наче справжні москалі.
Перевертні волохаті
Лементують як дурні,
Фреді Крюгери картаті,
Франкештейни й упирі.
Збожеволіла країна,
Добре, хай так зараз є.
Але нащо нам чуже то,
Коли маємо своє.
Леся, наша Українка,
Коцюбинський теж те знали
Українську, рідну нечисть
Всю у творах описали.
Мавку краще б зобразили,
Потерчат, лісовика,
Перелесника вчудили,
І бісицю, і чура…
Українська нечисть краща
За весь імпортний кагал.
В основному вся карпатська
То для мене – ідеал.
Х…йловін, Х…йловін…
Нумо кожного шугати.
Х…ЙЛОВІН,Х…ЙЛОВІН…
Треба НАШЕ шанувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534775
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 04.11.2014
Наші хлопці вмирають за мрії багатих,
За амбіції владні, скупі.
Наші хлопці вмирають та нема винуватих
За ганебні події оці.
Наші хлопці вмирають й вертаються мамі
У забитій холодній труні.
Наші хлопці вмирають, а ми на дивані
Тупим очі в екрани свої.
Наші хлопці вмирають - катовані діти,
Щоб похованим бути в землі?
Наші хлопці вмирають за цвинтарні квіти?
І за погляди слізні й сумні?
Наші хлопці вмирають гартуючи долю
Тим, хто поруч і досі живий.
Наші хлопці вмирають,плекаючи волю
Задля тих, хто є їм дорогий.
Наші хлопці вмирають за нашу свободу,
Що тепер лиш правдива стає.
Наші хлопці вмирають для свого народу,
Що з колін терпеливих встає.
Наші хлопці вмирають сьогодні і завтра,
Без емоцій,страху,і жалю.
Наші хлопці вмирають - небесная варта,
Щоб ми жили у ріднім краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534774
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.11.2014