| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
А знаєте, що таке остання крапля?
Уявіть людину, у якої майже щодня трапляються якісь нещастя, невдачі супроводжують протягом всього робочого і неробочого часу... і тут.. раптом, здавалося б якась дрібничка, ручка перестала писати. І перестала як на зло, коли так необхідно записувати все, що каже бізнес-партнер, викладач перед сесією, кохана людина, яка диктує номер мобільного...
Відбувається вибух. Лайка летить в співрозмовника, наче вогняні стріли, всі речі рвуться, ламаються, підлітають угору і падають під натиском вчорнілих від злості рук... Людина втікає, розуміючи, що ж все таки наробила і біжить доки не потемніє в очах, шукає найвище дерево і забирається на нього так високо, як тільки зможе.
Проходить дві години, три, чотири... Пора спускатися і йти додому, щоб зранку знову повернутися у систему іі почати все спочатку, до наступного емоційного вигоряння, до нової зустрічі з уже знайомим деревом.
Ця людина - ти... і я... і кожен з нас.
Взагалі тебе можна порівняти з золотим келихом, який стоїть на величезному столі, в оточенні таких самих, скопійованих, ідентичних.. І кожну хвилину, секунду в тебе потрапляє нова крапля, наповнює тебе всього і дає поштовх для іншої, ще більшої.. Згодом, коли рідини стає надто багато, ти падаєш, розливаючи все...
Здавалося б: це кінець.. як келих може сам піднятись? А ніяк!
Просто у кожного є людина, яка підійде і сильною рукою, достатньо сильною, щоб підняти тяжелезне золото найвищої проби, переверне тебе і витрусить останні частинки горя, біди, щастя, кохання, ненависті, образи.. і поставить на широку ніжку, на те місце, де ти опинився після падіння.
І це все відбувається циклічно. Від кожного падіння до кожного підняття. Найголовніше - щоб ця людина поверталася...
Але буває і по іншому: одного разу ти докочуєшся до самого краю і випадаєш за межі цього столу, і стаєш на ноги сам під впливом короткого польоту, і не менш короткого удару.
Тоді ти потрапляєш на підлогу величезного будинку і продовжуєш мандрівку далі, до виходу з нього.. Тут вже менше тих золотих келихів, вони можуть бути темніші, брудніші, з тріщинами та подряпинами, але знову й знову прямують ближче до дверей доки не виходять у світ...
Тут вже відкриваються всі шляхи.. Людина йде за тобою піднімаючи щоразу і, здається, нема про що турбуватись, ти - вільний. Але світ так не думає і ти потрапляєш в глибоку яму, з якої вже не вибираєшся..
З тебе виливаються всі останні краплини почуттів і просочуються крізь глину, а потім висихають під палючим літнім сонцем. Тебе заносить піском та листям, заливає водою та брудом, доки ти не опинишся повністю прихований під двометровим шаром землі..
Потім через декілька тисяч років вже порожній келих викопують дослідники, і твій змарнілий, потрісканий скелет через декілька днів вже прикрашає приватну колекцію якогось зажерливого товстуна, або ж в кращому випадку, національного музею, та хоча б якогось музею...
Всі будуть проходити повз і дивитися на труп твоєї душі, бо ти вже мертвий і ніколи не зможеш вибратись з цієї скляної коробки.
1. Подивіться на себе та на світ, ми постійно падаємо і піднімаємось і так само дивимось на трупи душ поетів, письменників, художників. В наших силах додати блиску собі та іншим.
2. Насправді, з кожною краплею падає наше серце, але кожна нова крапля - це кожен його новий удар.
3. Пам’ятайте людей, які йдуть за вами куди б ви не йшли, і підіймають вас як низько б ви не впали.
4. Не бійтеся бути самі - це саме той момент коли, останній смуток повинен вийти з нашої душі.
5. Збирайте все золото, що знайдеться вам по дорозі і приймайте в себе як рідне, бо так ви зможете ввібрати в себе більше життя.
І головне: не так бійтеся простої води, яка потрапляє в ваш келих-душу, як хорошого вина, бо вино розбестить ваш розум і замість радіти від нового етапу життя ви будете жалкувати про втрачене минуле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570104
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Закружились в вечном танце,
Чье то сердце и душа.
Неразлучные повстанцы
Против боли и огня.
Их слова плясали в такт,
О любви, улыбке, страсти.
И не мог коварный страх,
Разлучить объятья танца.
Вновь и вновь играют струны,
Вальс все льется как ручьем.
Постарели уж танцоры,
Верх покрылся сединой.
А мелодия все льется,
Бунтари танцуют вновь,
И в сердцах их догорает
Вечный любящий огонь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548816
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.01.2015
Вона сумна сидітиме назовні -
Сміливі краплі сильного дощу,
Коханий голос, вибраний із сотні
І слізні очі, наче перламут.
Осіннє листя падає повз скроні,
Гаряча кров серц́я не омине.
Її відкинуть люди й тихий стогін
Злетить із вуст і сонце забере.
На зміну сонцю місяць чистий вийде,
Зірки танок станцюють навкруги.
Душа на спокій серцю прийде...
Її я вже не зможу стерегти.
Беззахисна, замучена і вбита,
Закинута, смілива і швидка.
Нескорена, нескинута, застигла -
Вона летить в майбутнії літа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
І знову я бачу прекрасну дорогу,
Вона приведе до причини всіх мрій.
Несу я в душі лише щиру промову,
Та тільки наврядче повірить хтось їй.
Спускаються сутінки з місячним сяйвом -
Собою прикриють всю землю казок.
Та все ж я лечу залишаючи зайвим
Старання ночей заглушити дзвінок.
Я все ж додзвонюся, і візьмуть там трубку,
Мене не залишать самотнім навік.
Прошепочуть адресу і викинуть в грубку
Записку від неба: "Це той чоловік"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
Коли я повернуся в небеса -
Побачу там яскраву власну зірку.
Відвідаю щасливі ті місця,
Де вперше я зустрів чарівну мрію.
Я знов згадаю дивне відчуття,
Коли в ліси ходитиму до духів.
Я з ними танцюватиму до дня,
В який повернуться всі демони й розруха.
Хаос завиє сильним вітрюганом,
Понищить всі поля, ліси й луги,
А воїни покинуть теплі хати,
Розпустять крила й огол́ять мечі.
І полетять вони на стр́ашне бойовище,
Загинуть всі й залишиться один.
Процвіркотить стріла і встромиться у груди
Й впаде на голу сніжну землю він.
Як тільки торкнеться цей воїн землі -
Пролунає оглушливий вибух.
І загине усе, і попіл злетить,
Закриваючи сонячний стимул.
Та недовго лунатиме стогін ночей -
Вийде місяць і тлін весь розвіє.
Лиш небесний той воїн, що помер та воскрес
Дивну оповідь цю зрозуміє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
Поэты пишут по ночам,
Под свет свечи и тихий голос.
Мы не подвластны палачам,
Природа наш титан и колос.
Поэты пишут по ночам
Вновь выводя чудные знаки,
Не разобрать их и врачам.
Поэты пишут лишь для правды.
Мы не подвластны временам,
Внутри у нас чудесный ропот.
Поэты пишут по ночам,
Словами заглушаю грохот...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535995
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2014
Чорнила ллються на папір,
Перо виводить дивні знаки.
В душі лунає стр́ашний спір,
Який відкине усі стр́ахи.
Загине небо й полетить
В мандрівку дивними світами.
Але душа спіймає мить
І закричить пустими снами.
Я розкидаю сіроту
Грозою з пристрасті й кохання.
Забуду все і знов прийду,
Щоб вбити небо вже востаннє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Ти знаєш, я все таки є...
Можливо не там де хотілось
Можливо не поряд цвіте
Та квітка яку закортілось.
Але я живий та іду,
Дорогою вічною, світлою.
Тебе я навіки люблю.
Але я не буду людиною.
Я демон, що бачить в пітьмі,
Я сила, що нищить будівлі.
Мені не збагнути де ти,
Бо ангели злому незримі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Иногда не понимаешь что случилось,
Кто ушел, кто улетел и кто устал.
И не думаешь, что силы милость
Не для всех и каждого всегда.
Постараешься все вспомнить и угнаться
За чужими и любимыми людьми.
Даже зная о исходе будешь рваться
В небеса, не дав другим уйти.
Они кричать все будут: "Отпусти же!",
А отпустить всё сердце не дает.
И голоса становятся все тише,
И продолжаешь ты души полет...
Иногда не знаешь что случилось,
Кто ушел, кто улетел и кто устал...
Силы милость все же подарила
Крылья что несут тебя к лесам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535645
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.11.2014
Коли я збагну чому все зникає,
Коли залишуся ні з чим на землі -
Я крикну на цілу планету "Літаю!"
Й загину від слів цих стрімкої луни.
"А й справді, тепер я вже можу літати" -
Собі шепотітиму наче у сні...
Та що мені з того, я мертвий, хоча і крилатий..
Тебе не побачу ніколи в житті.
Я вже неживий - лиш сльози співають
У мертвих, як темрява чорних очах.
Та я полетів, хоч ніхто і не знає,
Що люди все ж можуть по світу літать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014