artur gladysh

Катя

А  Катя,  Катя,  Катерина,
А  в  Катерини  іменини.
Вітайте  Катю  й  пощедріш,
Цілуйте,  хто  є  сміливіш.

А  Катя  рада  подарункам,
Вгощає  нас,  щоб  добре  шлунку.
Вино  й  горілку  в  чарки  ллєм
І  за  здоров’я  Каті  п’єм.

Цілують  Катю  молодці,
Цьомки  солодкі  і  гіркі,
Але  солодких  цьомкав  більш,
Бо  Катя  тортика  не  їсть.

Каже  спасибі  за  дарунки,
Але  мовчить  за  поцілунки,
Та  найсолодший  пам’ятає,
Щоб  цьомкнув  знов  той  хлоп,  бажає.

Вже  ніч,  вже  час  іти  від  Каті,
Тортом  й  спиртним  шлунки  багаті.
Тому  ж  ,  хто  цьомкнув  од  всіх  ліпш,
Катя  всміхнулась  наймиліш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027216
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Овечий бізнес

     Процвітав  бізнес  у  підприємця  Барашкіяна.  В  десятках  карпатських  сіл  пастухи  випасали  його  овець.  А  вівці  –  це  шерсть,  це  м*ясо,  це  бринза.  Вже  багато  років  Барашкіян  займався  овечим  бізнесом  і  тут  його  знайомий,  також  бізнесмен  на  прізвище  Шерстіян  захотів  купити  у  нього  отару  овець  у  150  голів,  і  Барашкіян  замислився,  бо  у  нього  такої  одної  отари  не  було,  а  майже  всі  отари  по  100  овець.  То  ж  потрібно  було  брати  овець  з  двох  отар,  але  умовою  Шерстіяна  була,  щоб  вівці  були  з  однієї  отари.
   І  Барашкіян  подумав-  Вівці  у  мене  добре  плодяться.  Так  чому  ж  їх  як  було  роки  назад  по  100  в  отарі  так  і  залишилося  тепер.  Може  то  мене  пастухи  обманюють?
     Приїхав  Барашкіян  до  одного  з  пастухів  і  запитує
   -  Скільки  під  твоєю  опікою  овець?
   -  Сто  –  відповідає  пастух.
   -  Але  ж  на  око  видно,  що  тут  не  менше  200  овець  –  заперечив  бізнесмен.
   -  Зараз  порахую  –  каже  пастух  і  давай  рахувати  овець.
   Спостерігає  бізнесмен  і  бачить,  що  пастух  нарахував  100  овець  і  заснув.  А  в  отарі  ще  не  менше  100  овець  лишилось.
   Почав  будити  Барашкіян  пастуха,  а  той  не  прокидається.  Вилив  підприємець  на  пастуха  кухіль  води,  аж  тоді  той  прокинувся.  
   -  Стережи  овець  –  каже  бізнесмен  пастуху  –  а  я  другу  частину  отари  буду  рахувати.
   Рахує  він,  рахує,  нарахував  100  овець  і  також  заснув.
   Прокинувся  Барашкіян  од  того,  що  пастух  дуже  тряс  його  за  плече.
   -  Міцний  у  вас  срн,  пане  Барашкіян  –  каже  пастух.
   -  Я  зрозумів!  Я  зрозумів!  –  вигукнув  бізнесмен-  Коли  рахувати  моїх  овець,  то  дорахувавши  їх  до  100  засинаєш!
     Перерахував  таки  Барашкіян  своїх  овець  по  всіх  селах  Карпат  і  зрозумів,  що  дуже  збагатів.
     Знайшов  вихід  Бізнесмен  як  рахувати  його  овець  –  до  кожної  отари  він  прикріпив  двох,  а  то  і  трьох  пастухів,  по  одному  на  кожну  сотню  баранів.
   Потім  Барашкіян  і  Шерстіян  зустрілись  і  Барашкіян  запропонував  напарнику  поїхати  оглянути  отари,  щоб  той  вибрав  собі  підходящу  для  купівлі.
   -  У  мене  багато  отар  –  каже  Барашкіян  Шерстіяну  –  є  отари  на  150  баранів,  є  більші.  Вибирай  отару,  рахуй  овець  і  купуй.
   Поки  їхали  вони  на  машині  від  отари  до  отари,  то  Шерстіян  помітив,  що  біля  котроїсь  з  отар  два  пастухи,  біля  котроїсь  –три,  а  біля  котроїсь  –  один  рослий  пастух,  а  другий  зовсім  маленький.
   -  Поясни  чому  так?  –  зацікавився  Шерстіян.
   -  Розумієш-  каже  Барашкіян  –  коли  рахувати  моїх  баранів,  то  дорахувавши  до  сотні  засинаєш.  Значить  де  2  пастухи,  там  200  баранів,  де  один  рослий  ,  а  другий  низенький-  там  150  баранів,  де  2  рослих  пастухи,  а    один  низенький  –  
там  250  баранів.  Маленькі  пастухи  тому,  що  низенькі  засинають  після  нарахування  50  моїх  баранів,  швидше  засинають  ніж  високі.
       Вибрав  собі  отару  для  купівлі  Шерстіян  і  дійсно  побачив,  що  високий  і  низенький  пастухи  заснули,  коли  полічили  150  баранів.
     Але  покупкою  Шерстіян  був  задоволений,  бо  руно  у  куплених  ним  овець  було  добрим,  ще  й  Барашкіян  знижку  дав,  бо  якби  не  він,  то  не  знав  би  Барашкіян  скільки  у  нього  овець,  на  скільки  він  збагатів,  бо  пастухи  звітували  йому  усе  по  100  та  по  100  овець  у  кожній  отарі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027187
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Голод

М  арю  я  у  снах  про  страви.
Е  х,  хоча  б  чорного  хліба.
Н  е  ситий  я  вже  місяцями.
І  з  кожними  днем  ближчий  до  неба.

П  оїсти  хочеться,  ой  страшно,
О  д  голоду  німіють  ноги.
Т  рава-кропива  їжа  наша,
Р  абів  і  тих  кормили  трохи.

І  чим  панам  ми  завинили,
Б  одай  лишили  зерна  діткам.
Н  і,  нічого  не  лишили.
-А  помирайте  –  кажуть-  світом.

Ї  сти  дайте  вже  сьогодні!
Ж  ита  трохи,  ми  голодні!
А  в  відповідь…  наган  до  скроні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027121
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

Помідор

П  очастуємо  салатик,
О  гірки,помідори.
М  ожна    сметаночки  додати
І  цибульки,  щоб  здорові.

Д  о  столу  прийде  вся  сім*я
О  двідає  салатик  славний.
Р  едиска  на  столі  своя,
О  д    страви  тішиться  рідня.
Г  ород  при  хаті  має  мама.

І  славно  так  в  цей  літній  день,
Р  одиною  сидіть  за  стОлом.
О  й  наспіваємось  пісень.
К  рай  наш  згадаєм  ,  рідне  поле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027071
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024

День, від мови до куріння

День  почався  з  мови
- Добрий  ранок,  мила.
Ти  вже  фарбуєш  брови,
Кави  заварила.

Далі  іде  мова
-Як  спалось,  казкова?
Ти,  сьорбнувши  кави,
Кажеш  –  Пречудово.

День  почався  з  мови,
Але  я  курець,
Сказав  тобі  три  слова
І  тягну  тютюнець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027004
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

Футбольне поле

Щоб  гравці  чесніше  грали
На  футбольнім  полі,
Треба  щоби  судді  мали
Індикатор  болі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026921
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Щоб…

О  як  то  добре  зранку  встати,
Коли  лиш  випала  роса,
А  на  столі  на  всю  зарплату
Горілка,  сало  й  ковбаса.

І  щоб  зарплата  величенька,
На  горілку  в  3  відра,
А  ковбаса  була  смачненька
В  колечко  нАвколо  села.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026870
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Що будеш їсти?

-  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
І  бачу  коник  біжить  риссю.
-  Дорога!-
Милу  гукаю
-  Приготуй  но  мені  рису.

-  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
А  на  вулиці  так  сиро.
-  Дорога!-
Милу  гукаю
-  Приготуй  но  мені  сиру.

 -  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
Глянь  сусід  гуляє  наш.
-  Дорога!-
Милу  гукаю
-  Приготуй  мені  гуляш.

-  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
Тут  =Тарас  Бульба=  син  читає.
-Дорога!-
Милу  гукаю.
-Я  щось  бульбочки  бажаю.

-  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
Бачу  сусідка  =скаче  в  гречку=.
-  Дорога!-
Милу  гукаю.
-  Мені  би  гречечки  горшечок.

-  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
Донька  ж  пускає  мильні  бульки.
 -  Дорога!-
Милу  гукаю.
-  Прошу  підсмаж  мені  цибульки.

-  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
Бачу  хтось  щось  у  когось  просить.
-  Дорога!-
Милу  гукаю.
-  Звари  мені  кашу  із  проса.

-  Що  будеш  їсти?
-  Та  я  не  знаю…
А  кругом  темно,  не  видАти.
-  Дорога!-
Милу  гукаю.
-  Я  вже  ситий.  Пішли  спати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026803
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024

Котик

       Жили-були  чоловік  та  жінка.  І  була  у  них  дитина,  однорічний  хлопчик.  І  все  було  би  добре  в  їх  сім*ї,  але  майже  щоночі  дитина  прокидалась  і  плакала.  Прокидалась  дитина  від  того,  що  чомусь  чашка  чи  ваза  раптово  падали  і  розбивалися,  бувало  книжка  падала  з  шафи,  а  бувало,  що  хлопчик  просто  починав  плакати.
     Звертались  батьки  і  до  лікарів  і  до  ворожок,  але  це  не  допомагало,  дитина  плакала  майже  кожну  ніч.
     Якось  мама  посадила  сина  у  коляску  і  пішла  на  пташиний  ринок,  щоб  купити  кішечку.  На  ринку  поки  розглядала  кошенят,  помітила,  що  в  коляску  до  сина  забрався  котик  і  сидить  там.
   -  Ану  іди  но  звідси,  не  лякай  мені  дитину!  –  сказала  мама  котику  і  почала  проганяти  його.
   -  А  це  мій  котик  –  сказала  продавець  котів  –  І  чому  він  туди  забрався?
     Мама  побачила,  що  дитина  спокійна,  кіт  не  ображає  синочка  і  рішила  того  котика  купити  і  забрати  у  свій  дім.
     І  як  не  дивно  у  першу  ж  ніч,  як  з*явився  кіт  у  домі,  дитина  спала  спокійно.  Спокійно  дитя  спало  і  в  наступні  ночі.
     А  чоловік  зауважив  таке
   -  Якогось  дивного  ти  кота  купила,  жінко.  Він  цілими  днями  спить.  Цікаво,  що  він  уночі  робить.
     -  Не  знаю,  що  він  там  робить  уночі  –  каже  дружина  –  але  ти  помітив  що  наше  дитя  почало  спокійно  спати  і  вже  не  падають  книжки  та  чашки  по  ночам.
     Якби  котик  умів  говорити,  він  би  розповів,  що  по  ночам  він  розважає  барабашку,  щоб  той  не  будив  дитину.  Бо  раніше  барабашка,  котрий  завжди  активний  уночі,  будив  хлопчика,  бо  барабашці  було  сумно,  він  хотів  бавитись.  А  тепер  котик  відводив  барабашку  по  ночам  на  кухню,  спілкувався  там  з  ним  на  казковій  мові,  бавився  у  хованки,  а  в  цей  час  в  кімнаті  дитина  і  батьки  солодко  спали.
     Батьки  ж  завжди  залишали  повні  блюдця  їжі  для  котика  на  ніч  і  казали  зранку
     -  А  у  нього  хороший  апетит.
     Бо  ж  вони  не  знали  і  того,  що  котик  пригощав  своєю  їжею  ще  і  барабашку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026711
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

Рушниця

     Було  це  давно.  Жив-був  коваль.  Був  він  справжнім  майстром,  зробити  підкову,  огорожу  чи  викувати  меч  ,  так  зверталися  до  нього  мешканці  села  де  він  жив  та  і  мешканці  інших  сіл.
   Були  у  коваля  три  сина.  Добрими  вони  були  працівниками  і  людьми  ,  але  не  ладили  поміж  собою.  Як  не  мирив  їх  батько,  нічого  не  допомагало,  сварилися  сини  поміж  собою,  або  ж  і  не  розмовляли  один    з  одним.
   Пройшов  час,  став  старим  коваль.  І  коли  він  відчув,  що  смерть  його  близька,  то  попросив  усіх  трьох  синів  прийти  до  нього.  Зібрались  сини  коло  батька,  а  той  каже
 -  Смерть  моя  близько,  сини  мої,  але  більш  сумно  на  душі  не  од  того,  що  помираю,  а  що  ви  не  можете  жити  дружньо.  То  ж  заповідаю  вам  дім  і  господарство,  продасте  їх.  А  на  виручені  гроші  купите  кожен  собі  хату,  подалі  один  від  одного.  А  тепер  хочу  з  кожним  з  вас  по  окремості  поговорити,  залишись  старший  сину,  а  ви  ідіть.
     Вийшли  з  кімнати  середній  і  молодший  сини,  а  батько  каже  старшому
   -  Зробив  я  зброю,  сину.  Такої  зброї  не  має    ні  у  кого  у  нашій  окрузі,  і  далеко  за  її  межами.  Сильна  ця  зброя,  з  нею  можна  одному  і  на  ведмедя  іти.  Покажу  я  тобі  цю  рушницю  і  навчу  нею  користуватись,  але  тобі  не  віддам,  а  сховаю  так,  що  ти  не  зможеш  її  знайти.  Але  якщо  прийде  біда,  то  ти  цю  рушницю  знайдеш,  я  вірю  в  це.
     Як  сказав  коваль,  так  і  зробив.  Навчив  він  сина  вправлятись  з  рушницею  ,  а  потім  каже  
   -  Йди,  мовчи  про  цю  рушницю  і  поклич  середнього  брата.
   Зайшов  до  батька  середній  син  ,  а  батько  йому  каже
   -  Дам  я  тобі  рушницю,  але  не  навчу  як  нею  користуватись  і  не  дам  патронів  до  неї.  Сховай  цю  зброю  вона  тобі  колись  знадобиться.  Я  вірю,  що  якщо  прийде  біда  у  твій  дім,  то  ти  знайдеш  того,  хто  вміє  управлятись  з  цією  рушницею  і  знайдеш  того  у  кого  бойові  набої  до  рушниці.  А  зараз  сховай  рушницю  під  плащ  і  не  кажи  за  неї  нікому.  І  поклич  до  мене  молодшого  брата.
         Розповів  коваль  молодшому  сину,  що  є  зброя  і  що  вона  сильна  і  дав  молодшому  сину  бойові  набої  до  цієї  зброї.  Сказав  коваль  сину  сховати  ті  патрони  і  нікому  про  них  не  говорити.  Сказав  коваль  сину,  що  можливо  прийде  час  і  він  знайде  зброю  до  якої  бойові  набої  і  того,  хто  вміє  користуватись  тією  зброєю.
     Пройшов  час,  помер  коваль.  Його  сини  продали  батьківський  маєток  і  почали  жити  зі  своїми  сім*ями  подалі  один  від  одного  ,  в  різних  куточках  великого  села.
   Тільки  облаштувались  сини,  тільки  завелись  худобою  у  господарстві,  як  в  лісі,  що  був  біля  села,  з*явився  нечуваний  і  небачений  звір.  Був  великий  той  звір  як  ведмідь,  спритний  як  пантера,  хитрий  як  лис,  злий  як  вовк  і  ненажерливий  як  гієна.
     Багато  шкоди  наробив  той  звір  мешканцям  села.  Поїдав  він  худобу  то  з  одного  то  з  іншого  двору,  і  навіть  руйнував  будівлі,  таку  мав  силу.
     Що  тільки  не  робили  мешканці  села,  які  пастки  на  звіра  не  ставили,  нічого  не  допомагало.
     Зруйнував  звір  маєток  і  поїв  худобу  молодшого  брата.  І  пішов  той  жити  до  своїх  друзів.  А  не  до  братів,  бо  ж  брати  лише  зраділи  з  його  горя.
   Та  пройшов  час  і  той  звір  поїв  худобу  та  зруйнував  маєтки  спочатку  середнього,  а  потім  і  старшого  братів  і  ті  стали  жити  у  своїх  знайомих  і  бідувати.
     Пройшов  рік  після  смерті  батька.  Так  трапилось  що  брати  прийшли  на  могилу  до  батька  всі  в  один  час.  Зустрілись  брати,  почали  згадувати  батька,  потім  почали  говорити  про  біди  од  лихого  звіра  і  старший  брат  каже
   -  Перед  смертю  батько  показав  мені  рушницю,  навчив  нею  користуватись,  але  де  її  заховав  не  сказав.
   -  Я  заховав  батькову  рушницю  біля  лісу  -  каже  середній  брат.
   -  А  у  мене  є  бойові  набої  до  цієї  рушниці!  –  вигукнув  молодший  брат.
   Зраділи  брати  і  рішили  разом  поквитатись  з  лихим  звіром.
   Ніхто  в  селі  не  вірив,  що  брати  зможуть  справитись  з  звіром,  бо  ні  спис  ні  стріли  не  брали  страховисько.  Але  брати  наважились  вполювати  того  звіра,  вистежили  його  і  старший  брат  з  трьох  пострілів  таки  вбив  чудовисько.
   У  подяку  мешканці  села  допомогли  братам  збудувати  будинки,  що  стояли  по  сусідству.  Брати  зажили  щасливо  і  дружньо,  ходили  один  до  одного  в  гості  і  більше  не  сварилися.
   Якось  зібрались  вони  утрьох  і  старший  брат  каже
   -  Батько  мені  сьогодні  приснився.
   -  І  мені  в  цю  ніч  батько  снився  –  каже  середні  брат.
   -  Дайте  но  і  я  перекажу  свій  сон  -  каже  молодший  брат  –  батько  нічого  не  казав,  а  лише  усміхався.
     Так  трьом  братам,  в  одну  ніч,  приснився  той  самий  сон.  І  стало  у  братів  на  душі  радісно,  а  потім  і  трохи  сумно.  Усі  троє  братів  подумали  ,-  навіщо  ж  було  раніше  ворогувати  поміж  собою.  Але  сум  поволі  пройшов  і  брати  усе  говорили  про  батька,  якою  він  був  доброю  і  розумною  людиною

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026478
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Вірус N

       Світ  облетіла  звістка,  що  в  країні  N  спалено  одночасно  багато  тон  наркотиків.
                   Але  після  цієї  події  у  країні  N  почало  відбуватися  дивне.  Люди  зовні  почали  змінюватися.  У  них  почали  з*являтися  риси  обличчя  того  чи  іншого  відомого  світового  лідера.  Ці  зміни  торкнулись  і  простих  людей  і  високих  посадовців.  Президент  країни  став  негром  і  змінився  рисами  на  лиці,  у  парламенті  країни  можна  було  помітити  і  негрів  і  людей  з  рисами  обличчя  європейських  лідерів  і  навіть  були  такі,  хто  набув  зовні  вигляду  лідера  країни  з  котрою  N  була  у  стані  війни.
       Серед  простих  людей  також  мало  хто  не  змінився  зовні,  хтось  став  темношкірим,  хтось  подібним  до  того  чи  іншого  світового  лідера,  чи  лідера    рідної  країни,  хтось  подібним  до  ворожого  воєначальника.  І  такі  зміни  рис  обличчя  людей  можна  було  зауважити  і  в  армії,  і  в  поліції,  і  серед  лікарів,  та  всюди.
     Пройшло  кілька  днів,  як  почали  відбуватися  зміни  облич  в  країні  N,  і  подібні  зміни  трапились  в  сусідніх  з  N  країнах.  На  щастя  вірус  N,  так  назвали  хворобу  ,  торкався  тільки  громадян  з  18  років.
   ВОЗ  оголосив  пандемію  і  вчені  шукали  засоби,  як  боротись  з  вірусом  N.
     Дослідження  вчених  пояснили,  що  вірус  N  виник  від  спалених  наркотиків  і  розповсюджується  вшир  від  країни  N.  Що  люди  набувають  рис  обличчя  тих  осіб,  яким  вони  симпатизують.  Так  трапилося  і  з  президентом  країни,  який  симпатизує  темношкірому  лідеру  впливової  країни  А,  темношкірими  стали  і  білошкірі  громадяни,  які  також  є  симпатиками  темношкірого  президента,  а  ті  хто  набув  рис  обличчя  ворожого  лідера  –  просто  зрадники.
   Але  вірус  N  шириться  світом,  треба  було  щось  робити.
     І  знайшли  таки  причину  з*явлення  вірусу    і  як  з  ним  боротися.  Причина  –  пари  від  спаленного  наркотику,  котрі  далі  ширяться  світом.  А  щоб  побороти  цей  вірус,  потрібно  зробити  щеплення  цим  жеж  наркотиком  котрий  спалювали.
     Була  оголошена  всесвітня  вакцинація  наркотиком  і  люди  ,  котрі  набули  змін  в  обличчі,  знову  стали  повертатись  до  свого  попереднього  вигляду.
     Наркомани  Роберт  і  Роза,  обличчя  котрих  зміни  не  торкнулись,  змогли  таки  вакцинуватись  по  5  разів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026179
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

Рудий заєць

           В  одному  лісі,  в  одній  заячій  сім*ї  народилося  три  зайчики,  два  білих  і  один  рудий.  У  всій  заячій  зграї  не  було  жодного  рудого  зайця,  тому  спочатку  всі  були  здивовані,  але  великого  значення  тому  не  надали.  Але  коли  зайчики  почали  вже  самі  їсти  травичку.  То  у  зграї  помітили,  що  рудий  заєць  любить  бувати  біля  ставочка,  де  ловить  там  і  навіть  їсть  жаб.  У  заячій  зграї  почали  називати  рудого  зайця  виродком.
     Ріс  зайчик  ріс  і  обганяв  у  своєму  зрості    братів  і  все  їв  жаб.  І  все  було  б  добре,  коли  б  рудий  заєць  не  підріс  і  не  посварився  з  іншими,  вже  дорослими  зайцями  із  зграї.  Посварилися  вони,  сильно  побились,  та  так  побились,  що  рудий  заєць  загриз  іншого  зайця,  а  потім  і  з*їв  його.
         Рішила  зграя  прогнати  рудого  зайця  у  те  місце,  де  водяться  у  лісі  вовки  і  лисиці,  коротше    кажучи  на  вірну  смерть.
     Взяли  зайці  гострі  патички  і  ведуть  рудого  зайця  до  вовків  і  лисиць  і  щось  там  не  розрахували,  бо  напнулись  на  зграю  лисиць.  Обступило  зайчиків  багато  лисичок  і  хочуть  з*їсти,  але  рудий  заєць  ступився  за  побратимів,  зажер  трьох  лисиць,  а  інші  лисиці  повтікали.
   Повернулись  разом  зайці  додому  і  все  розповіли  головним  зайцям.  Ті  вислухали  і  не  знають  що  робити  з  рудим  зайцем,  бо  ж  врятував  він  інших  зайців  від  лисиць.
     І  послали  зайці  гінця  у  сусідній  ліс  до  знахаря,  чорного  зайця,  щоб  той  дав  їм  пораду.  А  чорний  заєць  сказав,  що  чув,  що  у  давнину    вже  був  подібний  рудий  заєць  і  його  силу  зайці  використовували  собі  на  користь,  він  обороняв  інших  зайців  від  вовків  і  лисиць.  І  що  буде  той  рудий  заєць  м*ясоїдом,  поки  не  спробує  конюшини  з  жовтими  квіточками.  Тоді  він  почне  їсти  лише  траву,  моркву  і  капусту.
     Розповів  гонець  зайцям  усе,  що  сказав  йому  чаклун  і  зграя  вирішила  не  проганяти  рудого  зайця,  нехай  їх  обороняє  і  всі  повинні  були  тримати  у  секреті  новину  про  дію  на  зайця  конюшини  з  жовтими  квіточками  і  робити  усе,  щоб  той  якось  не  з*їв  її.
     Лисиці  і  навіть  вовки  спочатку  самі  йшли  у  лапи  рудого  зайця,  не  розуміючи  його  сили.  Рудий  заєць,  що  виріс  до  велетенських  розмірів  міг  справитись  навіть  з  вовчою  зграєю.  От  і  вовки  і  лисиці,  котрі  вже  не  могли  поласувати  заячим  м*ясом,  через  рудого  зайця,  рішали,  як  же  ж  здолати  того  рудого  зайця.
     І  якось  удача  хижакам  усміхнулась.  Спіймали    вони  зайчика,  що  відбився  від  зграї.  А  зайчик  той  каже
   -  Не  їжте  мене,  я  розкажу  вам  секрет  рудого  зайця.
     І  зі  страху  заєць  розповів  вовкам  і  лисицям,  що  якщо  рудий  заєць  скуштує  конюшини  з  жовтими  квіточками,  то  стане  травоїдним,  а  значить  перестане  їсти  вовків  і  лисиць.
     Вовки  і  лисиці  наче  вбили  двох  зайців  одразу,  і  дізнались  секрет  рудого  зайця  і  з*їли  того  ,  хто  його  розповів.
     Назбирали  вовки  і  лисиці  конюшини  з  жовтими  квіточками,  підманили  рудого  зайця  і  той  покуштував  ту  конюшину,  і  ой  як  вона  йому  сподобалась.
     Осміліли  вовки  і  лисиці  і  накинулись  на  заячу  зграю  і  декількох  зайців  з*їли.  Але  і  самі  постраждали,  бо  багатьох  лисиць  і  вовків  рудий  заєць  роздер.
     Став  рудий  заєць  травоїдним,  але  сила  його  не  пропала,  і  далі  він  захищав  своїх  побратимів.
     Час  плинув,  зайці  народжувались  і  помирали.  Рудий  заєць  їв  травичку  і  оберігав  від  лисиць  і  вовків  свою  зграю.  Колись  і  його  час  мав  прийти  помирати.
     А  у  заячій  зграї  раділи  новим  народженим  зайченяткам  і  все  надіялись,  що  у  них  в  зграї  знову  народиться  руде  зайча.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026163
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

У тролейбусі

Бабуля  в  тролейбус  зайшла,
Побачили  це  пасажири.
Студент,  депутат,  хлоп  з  села
Зіскочили  з  місць  де  сиділи.

Весь  тролейбус  зіскочив  із  місць,
Всі  бабцю  хотять  посадить.
- Вам  краще  на  моє  місце  сість!
- Ні,  краще  моє,  не  сквозить!

І  почали  бабусю  тягати,
За  комір,  рукав,  все  тріщить.
Всі  хочуть  бабусі  вгодити,
На  місце  своє  посадить.

Та  каже  бабуля  –  Зупинку!
Мені  лиш  зупинку,  сходжУ  я!
Тривала  возня  дві  хвилинки.
Зупинка,  і  вийшла  бабуля.

Та  дідуся  на  цій  зупиночні  видно.
- Скільки  їхати?  –  спитав  голос  чийсь.
- Та  зупинок  із  5  –  каже  дідо.
І  з  місць  зіскочив  тролейбус  увесь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026086
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Казка у школу

           Восьмикласник  Максим,  отримав  завдання  в  школі,  придумати  казку.
За  допомогою  він  звернувся  до  мами,  але  мама  сказала
   -  Вже  великий,  тобі  задали  завдання  от  і  придумуй    сам.
     Максим  звернувся  до  тата,  а  той  відповів.
   -  Та  який  я  казкар.  Наш  кіт  Паша  напевно  видумає  кращу  казочку  од  мене.
     Максим  погладив  котика  Пашу  і  промовив  з  сумом
   -  Паша,  вся  надія  на  тебе.
   А  кіт  дрімав  собі.
   А  Максим  вирішив.  Що  казка  почекає  і  пішов  гратись  у  ігри  на  комп*ютері.
   Побавився  трохи  в  ігри  і  згадав  про  Пашу
   -  Мама,  а  де  кіт?  –  запитав  Максим.
   -  Я  його  випустила  погуляти  –  відповіла  мама.
   -  Ага,  за  казкою  пішов  –  пожартував  Максим.
   А  казка  Максиму  ніяк  не  придумувалась.
   Через  деякий  час  подзвонив  хтось  у  двері.
     Батько  відчинив,  а  у  дверях  стояли  дід  Андрій  і  кіт  Паша.
   -  Кіт  ваш  під  дверима,  а  зараз  з  прогулянки  зі  своїм  песиком  буде  повертатись  сусідка.  От  я  вам  і  подзвонив,  щоб  ви  впустили  котика.
   -  Дякую  вам,  діду  Андріє    -    мовив  батько,  а  Паша  шмигнув  у  квартиру.
   До  дверей  підійшла  мама
   -  Діду  Андріє,  ви  такий  видумщик,  складіть  для  сина  казку,  йому  потрібно  у  школу,  а  я  вас  чаєм  і  печивом  пригощу  –  запропонувала  мама.
     -  Чому  б  і  ні  –  погодився  дід  Андрій.
     І  попиваючи  чай  розповів  таке
   -  Колись  жив  дракон.  Вважався  він  мудрецем  і  чарівником.  Дракон  був  самим  головним  для  звірів  на  великій  території  лісів,  гір  і  степів.  Жив  дракон  у  велетенській  печері  разом  зі  своєю  дружиною-  драконихою.  В  печері  на  сіні  були  яйця  драконів  і  діток  драконів  охороняли  у  печері  вовки.
     Вовки  не  були  найсильнішими  звірями  у  окрузі,  набагато  сильнішими  були  леви  чи  тигри,  але  дракон  довірив  охороняти  майбутніх  дракончиків  саме  вовкам,  бо  вважав  вовків  найвідданішими  серед  звірів.
   За  те  щоб  служити  дракону  змагались  і  інші  звірі,  але  три  вовки  і  лише  вовки  охороняли  печеру  з  яйцями  драконів,  бо  дракон  так  вирішив.
   Змагались  звірі  за  прихильність  дракона  і  тому  ,  що  дракон  був  крім  того  що  могутнім  ще  і  чарівником  і  умів  зцілювати  од  хвороб.
     Та  якось  три  леви  зговорились  і  вирішили  зайти  у  печеру  драконів,  коли  їх  там  не  буде,  знищити  яйця  драконів,  а  провину  звалити  на  вовків.
   Так  леви  і  зробили.  Вовки,  хоч  були  слабкіші  од  левів,  але  не  відступили  і  хоробро  обороняли  яйця  драконів.  Коли  у  розпал  бою  прилетіла  дракониха,  то  один  з  вовків  уже  загинув,  двоє  інших  були  поранені,  а  леви  запевняли  дракониху,  що  це  вони  боронили  її  яйця  од  вовків.
   Дракониха    прогнала  поранених  вовків  і  залишила  левів  охороняти  її  малят  Але  коли  повернувся  дракон,  то  він  сказав  –  Не  вірю!
   -  Так  подивись  у  свою  чарівну  криницю  і  впевнишся  –  сказала  дракониха  –  Бо  от  я  вірю  левам.
   -  Що  це  за  чарівна  криниця?  –  спитав  один  із  левів.
   -  Котра  не  лише  зцілює  ,  але  й  показує  що  було  –  відповів  дракон  і  наказав  левам  –  Ідіть  зі  мною!
   Дракон  і  леви  підійшли  до  криниці  з  високою  водою
   -  Суньте  леви  лапи  у  криницю  –  наказав  дракон.
   Леви  виконали  наказ,  ткнули  передні  лапи  у  криницю.  Води  крилом  торкнувся  і  дракон  і  на  поверхні  води  усі  побачили  бій,  як  на  екрані.  Бій  був  між  левами  і  вовками  і  було  видно,  що  вовки  захищають  немовлят  драконів.
   -  Так  було?!  –  грізно  запитав  дракон.
 Але  леви  у  відповідь  мовчали.
-  Поверни  вовків!  –  наказав  дракон  дружині.
 Коли  два  поранених  вовка  зайшли  у  печеру,  дракон    зцілив  їх  рани  водою  із  криниці  і  запитав  у  вовків
   -  Чого  ви  хочете  за  свою  відданість  і  смерть  друга?
   -  Нам  достатньо  твоєї  прихильності  –  сказав  один  вовк.
   А  другий  вовк  сказав  таке
   -  Драконе,  а  ти  не  міг  би  левів  зробити  малими.  Бо  вони  більші  од  нас  і  сильніші.  А  мені,  як  вовку  трохи  хочеться  попанувати  над  їх  породою.
   Дракон  розсміявся    і  сказав
   -  Буде  так!
 А  потім  схопив  левів  за  хвости  і  ткнув  хвости  у  криницю.
 Коли  дракон  відпустив  хвости  левів,  леви  драпанули  з  печери,  а  дракон  знову  розсміявся  і  сказав
   -  Ніколи  вовки  не  дружили  з  левами  чи  тиграми.  Але  тепер  у  цих  трьох  левів  народяться  маленькі  кошенята  і  вони  будуть  малі  розміром  і  започаткують  нову  породу,  котру  ви  вовки  зможете  досхочу  поганяти.  А  то  дійсно  якось  не  добре,  що  вовки  завжди  у  програші  перед  великими  кішками.
     Пройшло  багато  часу.  Дракони  вимерли,  а  вовки,  леви  і  коти  залишились.  А  собаки  .  як  ви  знаєте,    це  колишні  вовки  і  як  ви  знаєте  собаки  не  дружать  з  котами.
     От  така  от  моя  казочка.
   За  дверима  почулося  гавкання  і  мама  Максима  сказала
   -  То  сусідський  пес.  Він  завжди  гавкає,  коли  проходить  мимо  наших  дверей.
   Рідня  подякувала  діду  Андрію  за  казку,  а  дід  Андрій  подякував  за  частування.
   Дід  Андрій  пішов.  А  Максим  взяв  свого  котика  на  руки  і  сказав
   -  Ходи  нащадок  левів,  будем  записувати  казку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026023
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

З інопланетянами на трьох

                 Сталося  це  влітку.  Я  з  двома  товаришами  поїхали  на  машині  до  озера  порибалити.  Приїхали  ми  раненько  у  суботу  з  вудочками,  з  хробачками  і  звичайно  ж  з  горілочкою.  І  взяли  із  собою  палатку,  щоб  вніч  на  неділю  переночувати  в  ній,  а  ввечері  у  неділю  з  уловом  назад  додому.
     Порибалили  ми  у  суботу,  зварили  з  риби  ухи,  ще  й  насмажили  рибки.  За  день  випили  дві  пляшки  на  трьох  і  пішли  увечері  спати  у  палатку.  А  мені  не  спиться.  То  ж  вийшов  я  із  палатки,  сів  на  пеньочку,  закурив  і  милуюсь  природою.  Біля  озера  тиша.  Легенько  на  берег  набігають  хвильки,  над  озером  молодий  місяць,  по  озеру  проходила  блискуча  місячна  доріжка.
       І  раптом…Що  це?!  Очам  своїм  не  вірю.  Над  озером  з*явилось  НЛО.  Зупинилось  НЛО  у  повітрі  недалеко  од  берега,  потім  знизилось  над  озером  і  з  того  НЛО  вийшли  ,  ступаючи  прямо  на  воду,  троє  інопланетян.  Один  з  них  білого  кольору  і  одяг  у  нього  білий,  другий  червоного  кольору,  а  третій  –  синій.  Стоять  вони  на  воді  і  не  тонуть.  По  сторонам  дивляться  і  раптом  ,  о  жах,  помітили  мене  і  прямо  по  воді  ідуть  до  мене.
       Підійшли  інопланетяни  до  мене,  вийшли  на  берег  і  щось  на  своїй,  для  мене  не  зрозумілій  мові,  запитують.
   -  Хто  ви  і  з  якої  ви  планети?  –  запитую  я
   А  вони  знову  щось  незрозуміле  говорять.
 -  Я  вас  не  розумію  –  кажу-  говоріть  на  мові  землян,  якщо  можете.
   А  червоний  щось  вийняв  з  свого  вуха  і  дав  ту  штучку  білому.  Білий  цей  маленький  предмет  всунув  собі  у  вухо  і  раптом  я  чую  од  червоного  зрозумілу  мені  рідну  українську  мову
   -  Ми  повинні  були  налаштуватись  на  твою  мову,  землянину,тому  задавали  тобі  питання  на  своїй  мові,  щоб  ти  відповідав.  Тепер  я  і  мій  білий  товариш  розумієм  тебе,  а  ти  нас.  Все  завдяки  ось  цим  пристроям.
       Білий  інопланетянин  вийняв  із  вуха  предмет,  подібний  на  бірушу.  Показав  мені  його  і  засунув  пристрій  назад  у  вухо.
   -  З  якої  ви  планети?  –  запитую  я.
   -  Ми  не  знємо,  як  наша  планета  зоветься  у  вас  землян,  а  якщо  я  назову  її  на  нашій  мові,  то  ти  все  одно  не  зрозумієш.
   -  А  як  вас  зовуть?  Мене  от  звати  Василь.
   -  Зови  нас  О,  Рі  і  Он.  Правда  Рі  тебе  не  розуміє,  бо  у  нього  пристрою-  перекладача,  який  ми  тобі  показували,  не  має  в  вусі.  А  мене  зовуть  О  –  каже  червоний-  а  мого  білого  друга  –  Он  і  ми  з  тобою  зможемо  поспілкуватись.
   -  Можна  я  своїх  товаришів  покличу?  –  кажу  я  –  Вони  сплять  у  палатці.
   -  Не  потрібно  –  відмовив  О  –  нехай  собі  сплять.  Доречі  і  тебе  потрібно  перевірити.
   І  О  дістав  щось  подібне  до  ліхтарика,  посвітив  ним  на  мене  і  усміхнувся.
   -  Дуже  добре  –  каже  О  –  вірусу  чхі  у  тебе  не  має,  так  що  будем  спілкуватись  і  далі.  До  речі  ми  не  ідемо  з  вами  землянами  на  контакт,  бо  багато  хто  з  вас,  є  носієм  вірусу  чхі.  Колись  одного  землянина  ми  забрали  з  собою  на  нашу  планету,  а  у  нього  виявився  вірус  чхі.  Ой  багато  тоді  на  нашій  планеті  не  тільки  перехворіли  ,  але  й  померли.
   -  Так  ви  значить  трохи  знаєте  про  Землю?  –  запитую  я.
   -  Знаєм  –  каже  О  –  навіть  трохи  ваші  звичаї  знаєм.
О  щось  на  своїй  мові  сказав  Рі,  Рі  підійшов  до  О  і  О  вийняв  з  його  рюкзака  три  маленьких  кубики  і  маленький  флакончик  з  рідиною.  Потім  О  посвітив  своїм  ліхтариком  на  кубики  і  ті  виросли  у  три  стаканчики.  Потім  О  крапнув  рідини  у  стаканчики,  натиснув  якусь  кнопочку  на  ліхтарику,  посвітив  на  рідину  у  стаканчиках  і  стаканчики  стали  повними  рідини.
   -  Наша  випивка  ,  твоя  закуска!  –  усміхаючись  каже  О.
   -  Зараз  принесу  –  кажу  я.
   -  Не  треба!  Нікуди  не  ходи  –  зупинив  мене  О  –  Я  так  жартую.  У  нас  і  закуска  є.
     Вийняв  О  з  рюкзак  Рі  якісь  зернята,  натиснув  якусь  кнопочку  на  ліхтарику,  посвітив  на  зернята  і  ті  перетворились  на  великі  плоди,  схожі  на  наші  яблука.
   -  Чудеса!  –  не  стримався  я  
   О  усміхнувся,  подав  мені  стаканчик  і  каже
   -  За  знайомство!
   Я  взяв  стаканчик  і  запитую
 -  А  для  Рі  чому  не  налили?
   -  Йому  не  можна,  він  поведе  корабель  –  відповів  О.
   Випили  ми  утрьох.  Закусив  я  чудо-плодом,  а  він  на  смак  як  наш  ананас,  хоч  на  вигляд  як  яблуко.  А  напій  на  смак  як  хороший  коньяк.
   -  Розкажіть  про  свою  планету  –  цікавлюсь  я.
-  Подібна  наша  планета  до  вашої  –  каже  О  –  але  як  бачиш,  ми  вміємо  з  маленького  робити  велике.  Візьми  от  в  одну  руку  зернятко  яке  я  збільшив  і  в  другу  руку  фрукт  до  якого  я  це  зернятко  збільшив.
   Я  так  зробив  і  відчуваю,  що  маленьке  зернятко  і  фрукт  однієї  ваги.
   -Однакові  по  вазі  –  кажу.
 -  Правильно  –каже  О  –  У  нас  також  є  магазини,  ринки  на  котрих  можна  купити  не  лише  харчі,  та  одяг,  але  й  мініатюрні  машинки,  вантажівки,  трактори  і  навіть  будинки,  на  котрі  потім  посвітивши  ліхтариком  і  вони  збільшаться  до  велетенських  розмірів.  Ось  до  чого  додумались  наші  вчені.  І  як  ти,  Василю,  вже  напевно  зрозумів,  що  маленька  модель  авто  чи  будинку  важить  стільки  ж  скільки  і  велике  авто  чи  будинок.  І  коли  ми  винайшли  такі  збільшувачі,  то  у  нас  виникла  проблема  з  дорогами,  бо  не  всі  дороги  витримували  вагу  будинку,  не  говорячи  уже  про  хмарочоси.  Але  ми  навчились  будувати  потрібні  спец  дороги  і  подолали  цю  проблему.
     -  У  нас  також  проблемні  дороги,  але  подолати  цю  проблему  ніяк  не  можемо  –  кажу  я  інопланетянам.
     О  знову  капнув  у  стаканчики  по  крапельці  рідини,  посвітив  на  неї  і  її  стало  багато.  Випили  ми  утрьох,  закусили  яблуком  зі  смаком  ананасу  і  розмовляєм  далі.
     -  А  якщо  вашим  чарівним  ліхтариком  посвітити  на  зернята  наших  плодів  то  вони  збільшаться?  –  цікавлюсь  я  
   -  Звичайно  –  каже  О.
   Я  почав  шукати  по  кишеням  якесь  зернятко  від  яблука  чи  кісточку  від  сливи,  які  вчора  їв,  але  не  знайшов.  Але  бачу  під  ногами  жолудь.
   -  Ось  –кажу-  посвітіть  на  нього.
   О  посвітив  ліхтариком  на  жолудь  і  той  перетворився  на  маленький  дубок.
   Викопав  я  ямку  і  посадив  цей  дубок  у  землю.
   -  А  хто  ви  по  професії?  –  цікавлюсь  я.
   -  Я  –  продаю  будинки  –  каже  О  –  Он    торгує  автомобілями,  а  Рі  космонавт.  Ми  з  Он  туристи,  вірніше-  космічні  туристи.
   Випили  ми  ще  і  О  каже
   -  Нам  час  летіти.  Добре,  що  крім  тебе  нас  ніхто  не  помітив.  Нам  взагалі  наказано  все  робити  непомітно  на  вашій  планеті.  Так  що  закон  ми  трохи  порушили,  але  твоїй  розповіді  про  нас,  все  одно  не  повірять.
   -  Візьміть  щось  на  згадку  про  Землю  –  кажу  я.
   -  От  ,  візьмемо  ось  цей  жолудь  –  каже  О  –  у  нас  таких  дерев  немає.
   -  Ви  мене  пригостили  випивкою  і  я  теж  хочу  вас  пригостити  –  кажу  я  –  Дозвольте  сходжу  тихенько  до  палатки,  у  нас  там  є  горілка.
   -  Дивись  товаришів  не  розбуди  –  погодились  інопланетяни.
   Я  тихенько  вліз  у  палатку,  взяв  пляшку  горілки  і  назад.
     О  посвітив  ліхтариком  на  жолудь,  який  збирався  забрати  із  собою,  потім  посвітив  на  пляшку  горілки  і  каже
   -  Вірусу  чхі  і  тут  немає,  то  добре.
   Випили  ми  разом  за  успішний  політ  і  інопланетяни  зібрались  іти  до  свого  корабля
   -  А  як  вам  вдається  по  воді  іти?  –  цікавлюсь.
   -  Це  все  спеціальне  взуття  –  каже  О  –  думаю  і  у  вас  колись  таке  придумають.
       Потисли  ми  руки  один  одному  і  через  кілька  хвилин  корабель  зник.
       Була  вже  глибока  ніч  і  я  пішов  у  палатку  спати.
       Зранку  мене  будять  товариші  рибалити.  Я  не  пішов  з  ними.  Бо  надто  хотів  спати.
       Потім  товариші  знову  мене  будять
     -  Де  горілка?!  –  запитують.
       Я  товаришам  розповів  про  інопланетян.  Хлопці  звичайно  ж  не  повірили  і  сильно  образились  на  мене.  Рибалити  вже  ніхто  не  хотів  і  ми  поїхали  додому.
     Пам*ятаючи  ,  як  сприйняли  мою  розповідь  про  НЛО  товариші,  я  вирішив  нікому  нічого  більше  про  них  не  говорити,  і  так  не  повірять.
     На  наступну  суботу  я  запросив  своїх  товаришів  до  себе  у  гості.  Пригощав  і  частував  їх.  І  вони  мене  пробачили  і  все  жартували  над  мною
   -  От  придумав  ти,  Василю.  Сам  випив  пляшку  горілки,  а  звалив  все  на  інопланетян.  Таку  рибалку  зіпсував.
     Що  ж  ,  треба  буде  знову  везти  хлопців  на  те  ж  місце  на  рибалку.  І  на  цей  раз  візьму  одну  пляшку  горілки  прозапас.  А  раптом  знову  інопланетяни  прилетять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025876
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Фотоапарат з стоп-кадром

                               ФОТОАПАРАТ      З      СТОП-КАДРОМ

       В  магазин  прийшов  хлопака
       І  в  продавця  спитав
     -  А  чи  не  має  в  вас  фотоапарата,
     Щоб  дивно  так  знімав…

     -  Доброго  дня,  шановний  покупець  –  відповів  хлопаці  продавець  –  У  нас  магазин  фотоапаратів  і  ви  можете    вибрати  собі  фотоапарат  на  свій  смак.
     -  Це  дуже  добре  –  мовив  хлопака  –  Мені  потрібен  фотоапарат  зі  стоп-кадром.  Я  поясню  –  от  я  когось  фотографую  і  той  кого  фотографую  після  фотоспалаху  завмирає  на  секунд  5.
     -  Це  неможливо!  –  відповів  продавець  –  Такого  фотоапарата  ще  не  винайшли  у  світі.
     -  Та  десь  напевне  такі  є  –  каже  хлопака  –  Просто  у  вас  в  магазині  не  має.  А  ви  замовте.
     І  пішов  хлопака  з  магазину.
     На  другий  день  той  хлопака  знову  приходить  в  цей  ж  фотомагазин  і  запитує  у  того  ж  продавця
     -  Ну  що,  поступили  до  вас  фотоапарати  зі  стоп-кадром  про  який  я  розповідав?
     -  Звичайно  ні.  –  відповів  продавець.
   -  Погано  працюєте  –  мовив  хлопака  і  пішов.
   Та  на  слідуючий  день  хлопака  знову  приходить  у  той  фотомагазин
   -  Надіюсь  уже  є  ці  фотоапарати?  –  запитує  він  у  цього  ж  продавця.
   -  Я  ж  казав  вам  що  це  неможливо  –  відповідає  продавець.
   -  Можливо-можливо  –  каже  хлопака  –  просто  у  вас  магазин  поганий.  Замовте  мені  такий  фотоапарат,  я  ще  прийду.
     І  набридав  той  хлопака  тому  продавцю.  Заходив  і  заходив  у  магазин  і  все  запитував  за  той  диво-фотоапарат  з  стоп-кадром.  І  все  казав  що  ще  прийде  за  тим  фотоапаратом.
         Продавець  фотоапаратів  трохи  розбирався  у  своєму  товарі.  І  так  йому  набрид  той  хлопака.  Що  продавець  сам  вирішив  зробити  той  фотоапарат  зі  стоп-кадром.  І  таки  зробив.
     Приходить  знову  хлопака  в  той  магазин  і  знову  запитує  за  фотоапарат  зі  стоп-кадром.
     -  Так  ,  з*явився  у  нас  такий  фотоапарат  –  каже  продавець.
   -  Ну  от,  я  розумію,  що  ви  стали  краще  працювати  –  мовить  хлопака  –  Якби  не  я  ,  то  ви  би  напевно  і  не  знали  ,  що  такі  фотоапарати  існують.  Я  купую.
   -  Дуже  добре  –  каже  продавець  –  Ми  завжди  хочем  вгодити  покупцю.  Скажіть,  а  для  чого  вам  такий  фотоапарат?
   -  А  ви  продемонструйте  мені  його  роботу  –  каже  хлопака.
   -  Добре  –  каже  продавець  –  От  фотографую  рибок  в  акваріумі.
   Натиснув  продавець  на  кнопку  фотоапарата,  той  клацнув,  а  рибки  в  акваріумі  завмерли  на  5  секунд.
   -  Секунд  5  стоп,  я  так  зрозумів  –  каже  хлопака.
   -  Так  –  відповідає  продавець.
   -  Ну,  то  вистачить  мені.  Непоганий  фотоапарат.  А  ви  ним  ще  щось  сфотографуйте.
   -  Ну,  от  покотіть  м*ячик  по  підлозі  магазину  –  каже  продавець.
   Хлопака  копнув  м*ячика,  продавець  клацнув  фотоапаратом  і  м*ячик  завмер  на  5  секунд,  а  потім  знову  покотився.
   -  Добре  –  каже  хлопака-  беру.
   -  Так  для  чого  такий  фотоапарат  вам?  –  знову  цікавиться  продавець.
     -  Треба.  Бо  моя  дівка  кинула  мене.  А  скоро  Івана  Купала.  Вона  буде  з  новим  хлопцем  стрибати  через  вогонь,  от  я  їх  і  сфотографую  цим  фотоапаратом,  щоб  вони  погоріли.
   Почув  це  продавець  і  навів  фотоапарат  на  хлопаку  і  фотографує  його.  П*яти  секунд,  на  скільки  хлопака  завмер,  вистачило  продавцю,  щоб  зв*язати  недобру  людину.  А  потім  продавець  викликав  поліцію.
     Приїхала  поліція.  Поліцейські  здивувались,  що  такий  худенький  продавець  справився  з  таким  величезним  покупцем.  Але  коли  вислухали  продавця,  то  все  зрозуміли.
   Хлопаку  забрали  у  поліцію  і  фотоапарат,  як  доказ  з  собою  прихопили.
   Поки  що  не  визначили,  чи  ті  фотоапарати  зброя,  чи  просто  фотокамери.  Тому  їх  не  видно  у  продажу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025692
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Коли мрії збуваються

                             КОЛИ    МРІЇ    ЗБУВАЮТЬСЯ

     Жили-були  Марічка  і  Іванко.  Жили  вони  в  невеликому  містечку  Залізняки  і  їх  хата  знаходилась  десь  на  окраїні  того  містечка.  Були  вони  ще  молодими,  не  більше  тридцяти  років  і  виховували  вони  сина,  котрому  було  5  років.
   Марічка  працювала  на  птахофермі,  а  Іванко  уже  2  роки  як  був  безробітним.  І  підтримував  Іванко  сім*ю  матеріально  тим,  що  вирощував  у  себе  на  городі  картоплю  і  цибулю  і  продавав  їх  на  базарі.  А  ще  Іванко  заробляв  тим,  що  збирав  чи  скуповував  металобрухт  і  здавав  його  у  пункт  прийому  металобрухту,  відвозячи  туди  метал  на  свому  старенькому    =вухастому=    =Запорожцю=.  Біля  хати  Іванка  була  гора  металобрухту  і  коли  вона  збільшувалась,  то  Іванко  здавав  той  брухт  і  мав  якусь  копійчину.
     Якось  увечері  лежали  Іван  і  Марічка  у  ліжку,  дитина  вже  спала,  а  Марічка  запитала
   -  Іванку,  а  яка  у  тебе  мрія?
   -Сама  знаєш  –  відповідає  Іванко  –  роботу  знайти,  щоб  був  постійний  заробіток.  А  то  набридло  за  копійками  бігати  і  радіти  копійці.
   -  А  я  б  хотіла  сфотографуватись  біля  Ейфелевої  вежі.
   -  Та  мені  на  білет  до  Парижа  і  назад  рік  працювати  –  мовив  Іванко.
   -  Я  знаю.  Була  б  поїздка  дешевшою,  було  б  добре.  Я  би  тільки    сфотографувалась  біля  вежі  і  назад.  І  не  треба  мені  сувенірів,  французьких  ресторанів,  дорогих  магазинів,  лише  б  на  власні  очі  побачити  вежу  і  біля  неї  сфотографуватись.
   Іванка  засмутили  слова  дружини.  Він  любив  Марічку  і  завжди  робив  усе,  аби  купити  їй  плаття,  що  їй  сподобалось  чи  якусь  прикрасу.  Часто  траплялись  і  бідні  дні,  коли  надто  приходилось  економити  на  усьому,  але  деколи  випадала  гривенька  за  продаж    картоплі  чи  цибулі,  чи  здачу  металобрухту  у  пункт  прийому  і  тоді  Іван  щось  та  дарував  Марічці.
Дружина  раділа  подарункам  і  Іван  думав,що  їй  вистачає  його  уваги.  І  Марічка  ніколи  раніше  не  говорила  і  не  запитувала  про  мрії,  а  виявляється  у  неї  он  яка  мрія.
   -  Та  це  ж  неможлива  мрія  –  подумав  про  себе  Іван.
   Але  проходили  дні  і  хоч  Марічка  більше  не  згадувала  про  свою  мрію,  про  Ейфелеву  вежу,  але  її  слова  запали  у  душу  і  розум  Іванка.  Йому  навіть  згадався  анекдот    =Збираю  на  Мерседес.  Але  сьогодні  зірвався  і  купив  собі  Кока-  колу=
   Але  Іванко  сильно  любив  Марічку.  Але  коли  він  думав,  як  же  ж  виконати  мрію  коханої,  то  перед  очима  з*являлась  велетенська  стіна,  котру  не  обійти,  через  котру  не  перелізти  і  котру  не  пробити.
   Та  одного  дня,  коли  Іванко  порався  біля  свого  металобрухту,  то  він  побачив  велосипедиста  біля  свого  дому.  То  був  чоловік  середніх  літ,  на  гарному  велосипеді,  з  рюкзаком  за  спиною.  По  всьому  було  видно,  що  той  чоловік  іноземець.  І  Іванко  був  здивований,  що  той  начебто  іноземець  звернувся  до  нього  на  чистій  українській  мові.
   -  Добрий  вам  день  –  сказав  незнайомець  –  Я  турист  із  Франції.  Подорожую  по  світу.  Чи  не  приймете  на  нічліг?
   В  Івана  наче  щось  змінилось  у  середи.  У  грудях  він  відчув  поштовх  і  приплив  тепла.  Бо    ж  пан  із  Франції,  там  де  Ейфелева  вежа!  Про  неї  ж  так  мріє  Марічка!  Цей  пан  же  ж  розповість  усе  про  мрію  Марічки!  Це  ж  можна  сказати,  що  крихта  вежі  сама  приїхала  до  Марічки!
   -  Звичайно,  пане!  Заходьте!  Будемо  вам  тільки  раді!-  запросив  Іван.
   Потім  Іван  підбіг  до  хвіртки  ,  відкрив  її  перед  паном  і  запитав  у  нього
 -  А  звідки  ви  так  добре  українську  мову  знаєте?  Чи  не  з  українців  ви,  що  живуть  у  Франції?
   -  У  мене  напевно  талант  до  вивчення  мов  –  відповів  вело  турист  –  в  яку  країну  не  приїду,  трохи  поспілкуюсь  з  її  мешканцями  і  вже  знаю  мову.  А  сам  я  француз.
   -  От  дивина!  –  сказав  Іванко  –  І  це  добре,  що  ви  француз.
   Іноземець  усміхнувся  і  зайшов  на  запрошення  Івана  до  хати.
   Як  раз  в  цей  час  Марічка  у  хаті  вкладала  сина  спати.
   -  Марічко  –  каже  Іван  –  До  нас  гість.  Чоловік  француз,  подорожує  зараз  по  Україні.
   -  Добрий  день  –  привіталась  Марічка  –  Де  ж  ти  Іванку  знайшов  француза  у  наших  краях?  Чи  мою  мрію  згадав?
   -  Твою  мрію,  Марічко,  пам*ятаю.    А  цей  пан  сам  знайшов  нас.  Попросився  до  нас  на  нічліг,  він  подорожує  по  світу.  А  біля  нашого  будинку  зупинився  випадково,  може  доля  привела.
   -  Зараз  щось  приготую  на  стіл,  тільки  сину  на  добраніч  скажу.
   А  дитя  було  уже  сонне,  що  закривались  оченята.  Марічка  поцілувала  синочка  і  на  кухню.
   Накрила  Марічка  на  стіл  і  горілочку  і  до  горілочки.
   Сіли  утрьох  до  столу,  а  Іванко  каже
 -  А  моя  Марічка  мріє  сфотографуватися  біля  Ейфелевої  вежі.
 -  Так,  це  наш  символ  –  каже  француз  –  Хоч  збудували  вежу  більше  ста  років  тому  і  за  цей  час  є  збудовані  у  світі  складніші  за  конструкцією  і  можливо  навіть  красивіші,  вищі,  але  все  одно  вежа  притягує  людей  до  себе  з  усього  світу.  Хоч  таку  вежу  могла  би  тепер  збудувати  собі  кожна  країна,  але  все  одно  туристи  їхали  би  в  Париж,  до  нашої  вежі,  щоб  подивитись  на  її  висоти,  подивитись  з  неї  на  місто,  на  його  красу.  Вежа  як  дорогоцінний  камінь.  Котрий  колись  знайшли  і  цінність  його  не  зменшується  завдяки  історії,  що  у  цього  каменю,  хоч  і  дорожчі  дорогоцінні  камені  знаходили  і  пізніше.  Вежа,  мов  дорогоцінний  камінь,  у  котрого  оправа  стає  все  величнішою  і  гарнішою,  а  оправою  можна  рахувати  весь  Париж,  усе  що  бачиш  знаходячись  на  вежі.  І  звичайно  сама  вежа  і  так  звана  її  оправа  мають  неповторну  ауру,  ця  аура  –  дух  Парижа,  французи,  сама  Франція.  Я  до  речі  маю  з  собою  сувеніри  із  Франції.  
     І  француз  дістав  із  свого  рюкзака  фігурку  Ейфелевої  вежі  і  подарував  її  Марічці.
   А  Іванко  вже  і  не  знав  чи  радіти  йому  чи  ні.  що  у  них  такий  гість  у  домі.  Бо  розумів,  що  тепер  Марічка  захоче  побувати  біля  Ейфелевої  вежі  ще  більше.
   Ще  трохи  поспілкувались  за  столом  і  пішли  спати.
   Про  своє  бажання  Марічка  нічого  не  згадувала  Іванку.  Зоставшись  з  ним  наодинці,  а  лише  сказала
   -  Дякую,  що  запросив  цього  туриста  до  нас  –  і  поцілувала  Іванка.
   Зранку  турист  знову  зібрався  у  дорогу  і  попросив  Івана  про  таке
   -  Не  знаю  чи  завітаю  в  ваші  краї  ще,  але  маю  прохання.  Зроби  фото,  Іване  на  мому  фотоапараті,  на  фоні  цієї  купи  металобрухту.  Хочу  щоб  було  твоє  фото,  твоєї  дружини  і  моє.  Одну  плівку  я  собі  заберу  ,  а  іншу  вам  залишу  на  згадку.
   Француз  дістав  дві  фото  касети  і  сфотографувались  так,  як  він  хотів.
   Одну  фотоплівку  француз  залишив  Івану,  а  іншу  забрав  собі.
   І  коли  в  фотоательє  Іван  зробив  фотографії  з  фотоплівки  то  почались  чудеса.  Марічка  на  знімку  була  не  перед  горою  металобрухту,  а  позаду  неї  стояла  Ейфелева  вежа,  як  у  Парижі!  Інша  фотографія  була,  як  і  мала  бути,  як  і  фотографувались,-  Іванко  стояв  біля  купи  свого  брухту.  А  на  фото  де  мав  бути  француз,  його  не  було  видно,  а  було  видно  лише  велосипед  француза  на  фоні  металобрухту,  що  біля  Іванової  хати.
   Марічка  зраділа  і  здивувалась.  А  Іван  знову  пішов  в  фотоательє.
   А  там  йому  відповідають
   -  Фотошопу  на  знімках  не  має!
   І  кажуть,  що  його  Марічка  наче  справді  фотографувалась  в  Парижі  біля  Ейфелевої    вежі.
   І  Іван  поїхав  до  Києва,  в  саму  Наукову  академію.  І  розповів  там  науковцям  про  ті  дивні  фотографії.
   В  академії  задавали  Івану  питання  і  запропонували  йому  за  фото  аж  299  доларів.
   -Але  зробіть  мені  з  фото  копію  і  я  згідний  –  відповів  Іванко.
   Зробили  в  академії  копію  з  фотографії  де  Марічка  біля  вежі,  а  на  копії  Марічка  біля  брухту  металу.
   Сказали  про  це  Івану,  а  він  каже
   -  Я  не  хочу  ваших  грошей,  бо  ж  ця  фотографія  мрія  моєї  Марічки,  де  вона  біля  Ейфелевої  вежі.
     Науковці  запропонували  Івану  на  день  затриматись  у  Києві,  бо  самі  мають  порадитись.
   Порадились  науковці  і  кажуть  Івану
   -  Таємниці  берегти  вмієш?
   -  Вмію  –  відповідає  Іван.
   -  Про  інопланетян,  котрих  впіймали  американці  і  досліджують  чув?
   -  Чув  і  такі  слухи  –  каже  Іван.
   -  Так  такий  самий  секрет,  щодо  твого    =туриста=  і  його  фото  буде  і  у  нас  в  Україні.  Не  розповідай  про  цей  випадок  нікому.  Фото  ми  будем  досліджувати  на  якому  твоя  дружина,  а  тобі  дамо  зарплату  вченого  на  3  роки  і  організуєм  твоїй  Марічці  поїздку  у  Париж,  до  Ейфелевої  вежі.  Згідний  на  такі  умови?
   -  Раз  Марічка  зробить  собі  нову  фотографію  біля  Ейфелевої  вежі  то  згідний.    І    обіцяю  що  таємницю  буду  берегти.
   -  От  і  добре.  До  тебе  приїдуть  наші  вчені,  так  що  біля  своєї  хати  нічого  не  міняй,  хай  буде  так,  як  коли  приїжджав    =турист=,  чи  хто  там  він  насправді.  Можливо  ще  колись  до  тебе  навідаємось,  думаю  ти  не  будеш  проти.
   -  Та  будь-ласка  приїжджайте  –  відповів  Іван,  радий  такій  угоді.
   Приїхав  Іван  додому,  розповів  усе  Марічці,  а  та  його  розцілувала  і  була  на  сьомому  небі  од  щастя.  Бо  ж  вона  поїде  у  Париж  до  Ейфелевої  вежі!
   Невдовзі  приїхали  вчені  з  Києва  до  Івана.  Щось  там  міряли,  заміряли,  розпитували,  забрали  і  фотоплівку  і  поїхали  назад  в  академію.
   Потім  Марічка  з*їздила  у  Париж  і  повернулась  щаслива,  бо  ж  виповнилась  її  мрія.  Показала  Марічка  Іванові,  по  котрому  вже  встигла  скучити,  фотографії  біля  Ейфелевої  вежі,  і  Іван  теж  був  щасливий  бо  вдалося  вгодити  дружині.  Та  і  його  мрія  виповнилась,  бо  з  грошенятами  стало  краще.
   Але  одна  фотографія  Марічки  біля  вежі  Іванка  особливо  зацікавила.  Ця  фотографія  була  прямо  копією  фотографії  котру  Іван  віддав  вченим.  Іван  навіть  понюхав  цю  фотографію  і  йому  здалось,  що  запахло  грошима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025472
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Годинник

Г  роші  й  час  цінуємо,
О  дні  миті  чудові.
Д  рузям  час  даруємо.
(  И  –  буква  перша  в  слові  )

Н  еприємні  ,  наче  мука,
Н  ападають  миті  теж.
(  И-  буква  в  слові  друга).
К  радешся  час,  а  чи  летиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025315
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024

Таблетка

Т  и  така  маленька,
А  користі  багато.
Б  іленька  чи  жовтенька,
Л  ікуєш  від  болячок.

Е  нергія  є  в  тОбі,
Т  ака,  що  біль  тіка.
К  овтнув  й  ти  диво  робиш,
А  як,  мало  хто  зна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025222
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

Морозиво

М  ама  купила  сьогодні,
О  ддАла  за  нього  грошІ,
Р  адий  синок  насолоді,
О  й,  радий,  приємно  душі.

З  а  нього  матусі  цілунок.
(И  –  буква  в  слові  тут  шоста.)
В  се  з*їв  синок,  ну  а  пакунок,-
О  бгортку  в  сміття  кинув,  просто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025150
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Самогон і цигарка

Самогон  й  цигарка  пара,
Дружня  сім*я  бУла.
Але  трапилась  в  них  свара
І  любов  минула.

Бо  закохався  самогон
В  квашену  капусту.
Трапились  в  цигарки  стони,
В  родині  їх  не  просто.

Що  в  самогону    і  цигарки
Далі  вам  рішати.
Я  покурив  і  випив  чарку,
Зараз  іду  спати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025089
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

Грушечка

Г  одуєш  ти  мене
Р  ік  у  рік  плодОм.
У  тебе  віти  є,
Ш  елестиш  листОм.

Е  х,  же  ж  плід  смачний,
Ч  ереву  аж  втішно.
К  личу  рід  весь  свій
-  А  ну,  скуштуйте  грушку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025006
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024

=П=

Пішов  Пилип  пиво  пити.
Поруч  пішов  Петро  Пильний.
Пішли  повз  поле,  Павла  плити.
Прийшли.  Пили  пивасик  пінний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024953
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024

Достаток

Д  ав  другу  в  борг  і  не  останнє.
О  мари,  ой,  як  вже  набридли.
С  ховавсь  вареник  у  сметані.
Т  орт-велет  з*їсти  не  зуміли
                                                                                             
А  автобуси  непереношу,
Т  аксі  я  викличу  так,  так.
О  дівсь  ,  наївся  і  не  босий.
К  упую  5  зірок  коньяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024951
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024

Довга секунда

Д  ивиться  на  мене  ствол.
О  т  спалах  й  летить  куля.
В  она  летить  до  мене  скоро.
Г  ляжу  на  неї  й  думаю.

А  куди  ж  поцілиш  ти,
С  ерце  раниш,  лоб?
Е  х,  мав  би  час  я  одійти.
К  уди  там,  куля  от.

У  плечі  жахлива  біль.
Н  естерпно  як  болить  плече.
Д  онизу  клонить,  я  присів.
А  от  і  кров  струмком  тече.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024896
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024

Коров*ячі хвости

       Був  гарний  погодній  день.  На  пасовиську  паслись  дві  корови.  Так  трапилось,  що  одна  корова    підійшла  близько  до  другої    і  біля  неї  скубає  травичку.  Хвости  обох  корів  побачили  один  одного  і  забули  про  свою  роботу,  відганяти  від  своїх  господарок    джмелів  і  мух  і  почали  ті  хвости  вихвалятись  один  перед  одним
   -  Я  красивіший  од  тебе,  –  каже  один  –  бо  я  довший.
 -  Ні  я  красивіший  ,  -  каже  другий  хвіст  –  бо  на  мені  більше  ворсинок.
   І  так  сперечались  хвости,  що  почали  між  собою  битись.
   А  в  цей  час  одну  корову,  як  вкусить  джміль.  Корові  боляче  і  її    хвосту  звичайно  ,  також  боляче.  Тож  один  хвіст  припинив  бійку  з  іншим  хвостом  і  почав  відганяти  джмеля.  А  другий  хвіст  почав  сміятися  з  першого  хвоста  і  в  цей  час  його  корову  вкусив  джміль.  Другий  хвіст,  котрому  також  стало  боляче,  перестав  сміятись  і  взявся  за  роботу,  відганяти  джмеля.
   Корови  розійшлися,  але  через  деякий  час  знову  підійшли  близько  одна  до  другої  і  коли  хвости  знову  зустрілись,  то  не  ображали  один  одного,  а  тільки  чемно  привітались  і  приступили  до  своїх  обов*язків,  відганяти  від  своєї  господарки  надокучливих  мух,  джмелів,  а  то  і  самим  стане  боляче,  коли  ті  вкусять  господарку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024862
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024

Темна ніч

Т  ак  висОко  світять  зорі,
Е  хом  чути  птаха  крик.
М  ісяця  неповне  коло,
Н  е  чути  голосів  дзвінких.

А  вжеж,  бо  час  відпочивати.
Н  е  видно  світла  у  віконцях.
І  мені  вже  час  йти  спати.
Ч  орні  тонИ  до  сходу  сонця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024813
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

Хочу каву

Х  орший  сонячний  ранок.
О  діспався  за  дні  трудові.
Ч  ашка  кави  мені  на  сніданок.
У  стами  торкаюсь  її.

К  ава  бадьорить  смачненька.
А  рабіка,  назва  відома.
В  ливаю  у  себе  тихенько.
У  тікає  ранішня  втома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024774
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

Математичний

Cos  (косинус)  –  косить  траву.
   Y  (ігрик)  -    в  ігри  не  награється.
   Tg  (  тангенс)  –  до  танго  зове  братву.
 Sin  (  синус)  –  в  сіні  валяється.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024689
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024

Площа

Є  у  Львові  площа  Ринок,
Древня  площа  і  прекрасна.
В  центрі  площі  є  будинок
-тут  Ратуша,  тут  міста  власті.

Гарна-гарна  площа  Ринок,
Ратуша  милує  око.
А  на  Ратуші  годинник,
Він  каже  час  вже  сотні  років.

Пречудова  площа  Ринок,
Труд,  відпочинок  тут  й  живеться.
Тут  наступає  справжній  ранок,
Як  промінь  годинника  торкнеться.

Тут  музеї,  тут  кав*ярні,
Тут  артисти  й  музиканти.
Звідсіля  малий  трамвайчик
Покатає  екскурсантів.

Тут  сувеніри,  смачні  страви,
Тут  хочеш  просто  так  гуляєш.
Площа  Ринок  для  держави,
Кажуть  значення  та  має.

Площа  Ринок-  Львова  серце.
Навколо  Храми-  оберіг.
Площа  служить  вірно  й  чесно
За  віком  вік,  за  віком  вік.

Богів  скульптури-  площі  окраса.
Стоять  велично  й  бачать  все.
Вже  звикли  до  фотоапарата,
Аромат  їм  кави  до  душі.

Древні  боги  бачать  всі  зміни
На  площі,  в  настроях  людей.
Вони-картини,  ми  їм  –  картини,
Кінотеатр  літ  подій.

Площа  Ринок  наче  вулик.
Свято  у  вулику  в  свята.
Про  площу  цю  далеко  чули
І  у  віках  років  по  ста.
                                                                                               
Не  спить    вніч  площа,  лиш  дрімає.
Дрімає  Ратуша  й  будинки.
О,  як  вона  багато  знає!
Годинника  йдуть  далі  стрілки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024479
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

Хусточка

                                                                   ХУСТОЧКА

     У  селі  Гостинне  було  велике  весілля.  Одружувались  Олег  і  Дарина.  Були  звичайно  ж,  гості  із  рідного  села,  а  також  із  сусідніх  сіл,  і  навіть  з  міста.  Наречені  одружувались  по  любові.  Весілля  гуляли  два  дні.  А  на  третій  день  сталося  таке,  що  все  село  стало  гомоніти.  Олег  в  понеділок  увечері  зібрався  і  поїхав  від  нареченої  до  іншої,  у  місто.  Люди  не  розуміли  чому  так  трапилось,  бо  ж  усі  бачили,  що  Олег  і  Дарина  люблять  один  одного.  Гомонів  народ  гомонів  і  зійшлись  на  тому,  що  місцева  зачарувала  Олега.
     А  Дарина  плаче  і  плаче.  Плаче  тому,  що  не  витримає  позору,  плаче  що  любить  Олега,  плаче  .  що  не  розуміє  чому  Олег  так  поступив,  бо  ж  і  на  весіллі  і  у  шлюбну  ніч  казав,  що  кохає  її.
     До  Дарини  прийшла  мама  Олега  і  розпитує  ,  і  заспокоює  дівчину.  А  Дарина  
   -  Я  накладу  на  себе  руки!
   Мати  Олега  ,  як  може  заспокоює  Дарину  і  взнала,  що  тая  місцева  подруга  Дарини,  що  Дарина  і  не  помічала  аби  Олег  задивлявся  на  місцеву,  чи  вона  на  Олега.
     -  А  я  їй  ще  й  хусточку  подарувала  –  плакала  і  скаржилась  Дарина.
   -  Яку  хусточку  ?  –  зацікавилась  мати  Олега.
   -  Та  ту  котру  мені  дав  Олег  на  весіллі.
   -  Ой  глупа  ти  глупа  дівчина  –  каже  мати  –  А  Олег  розповідав  тобі  історію  цієї  хусточки?
   -  Ні.  Лише  казав,  що  ви  казали  дати  мені  цю  хусточку  у  першу  шлюбну  ніч.
   -  Так  цю  ж  хусточку  лелеки  принесли  з  народженням  Олега  –  каже  мати.
   -  Вибачте  мамо,  але  мені  не  5  років  і  я  знаю,  що  дітей  приносять  не  лелеки  у  хустинках.
   -  Послухай  но,  Дарино,  у  день  народження  Олега  лелека  приніс  із  свого  гнізда  ось  ту  хусточку.  Лелеки  тоді  поселились  біля  нашої  хати,  я  як  раз  була  вагітна,  а  чоловік  підгодовував  птахів.  А  у  перший  день  народження  Олега,  один  лелека  вилетів  із    гнізда  і  поклав  із  дзьоба  переді  мною  хусточку.  Навіщо  ж  ти  віддала  її  міській?
   -  Подруга  побачила  ту  хусточку  у  мене,  сказала  що  збирає  антикваріат  і  попросила  її  у  мене.
   -  Видно  не  дарма  тоді  приніс  лелека  ту  хусточку  –  казала  мати  –  Видно  у  ній  якась  сила.  Олег  же  ж  так  тебе  любив.  А  тут  міська  тільки  поїхала  з  твоєю  хусточкою  і  Олег  за  нею.  Потрібно  забрати  ту  хусточку  назад.  От  глупа  ти  глупа,  дівчино.
     Дарина  знову  розплакалась,  а  мати  Олега,  знову  її  заспокоювати  як  може.  Потім  запитала  адресу  дівчини  із  міста  і  сказала  що  поїде  до  неї  і  забере  хусточку  і  певно  і  Олег  повернеться.
     У  середу  мати  приїхала  в  місто.  Зайшла  до  міської  дівчини,  а  Олег  побачивши  маму,  каже  їй  прямо  з  порогу
   -  Я  Дарину  розлюбив,  я  покохав  цю  дівчину!
   -  І  от  так  одразу  прийняла  тебе  ця  дівчина?  –  запитує  мати.
   -  Так  –  відповідає  Олег  –  Сказала,  що  спочатку  не  звертала  на  мене  увагу,  а  коли  поверталась  додому,  то  лише  про  мене  і  думала.  А  коли  я  приїхав  до  неї,  то  була  щасливою.
   -  Хустинка  де?  –  спитала  мати.
   -  Яка  хустинка?  –  каже  Олег.
   -  Хустинка  лелеки,  котру  ти  Дарині  на  весіллі  подарував.
   -  Не  знаю  –  відповідає  Олег  –  Певно  залишилась  у  Дарини.
   Мати  звернулась  до  міської  дівчини  з  питанням  про  хустинку  і  попросила  аби  та  віддала  їй  хустинку.
   -  Добре  –  відповідає  міська  –  Хустинку  я  віддам,  але  Олег  залишиться  тут,  бо  ми  любимо  один  одного.
     Мати  забрала  хустинку  і  назад  у  село.  Приїхала  у  Гостинне  і  одразу  ж  віддала  хустинку  Дарині.
   А  на  другий  день  у  селі  вже  був  і  Олег.  Він  просив  пробачення  у  Дарини,  просив  прийняти  його  назад,  казав,  що  любить  тільки  Дарину,  що  зробив  величезну  дурість,  що  поїхав  од  жінки.
   А  Дарина  лише  сказала    -  Хустинка  од  лелеки…
   Олег  не  зрозумів  чи  пробачила  його  Дарина  чи  ні  і  все  просив  і  просив  простити  його  і  все  говорив  і  говорив  що  любить  тільки  Дарину.
   -  Десь  тут  і  моя  вина  –  мовила  Дарина,  усміхнулась  і  обійняла  Олега.
   Потім  Дарина  і  мати  розповіли  Олегу  про  долю  хустинки  від  лелеки.  Що  це,  що  хустинка  опинилась  у  міської  дівчини,  певно  і  вплинуло  на  поступок  Олега.
   Олег  згадав,  що  коли  мати  поїхала  з  міста,  забравши  хусточку,  то  він  і  міська  одразу  охолоділи  один  до  одного.  Але  не  став  про  це  говорити  Дарині.
     Пройшло  пів  року.  Олег  і  Дарина  жили  у  любові.  Дарина  берегла  дивну  хусточку.  Була  весна  і  до  їх  хати  прилетіли  лелеки.  Дарина  вважала  це  за  добрий  знак,  бо  поки  що  не  була  вагітною,  хоча  хотіли  дитя  з  чоловіком.
     Пройшло  ще  4  місяці.  Хоча  лелеки  все  ще  були  у  гнізді,  але  Дарина  так  і  не  стала  ще  вагітною.
   -  Можливо  лелеки  хочуть  забрати  хусточку?  –  запитала  мама  у  Дарини.
   -  Не  віддам  –  відповіла  та.
   -  Доню,  нехай  птахи  самі  вирішують  –  мовила  мати.
   І  впросила  Дарину  покласти  хусточку  посеред  подвір*я,  а  самим  відійти  подалі  від  гнізда.
   І  сталося  таке  –  один  лелека  злетів  з  гнізда,  підлетів  до  хустинки  і  забрав  її  у  гніздо.
   -  Ой!  –  зі  страхом  зойкнула  Дарина.
   -  Птахам  краще  знати  –  заспокоювала  мати.
     Побоювання  Дарини  не  справдилися.  Олег  і  далі  її  сильно  кохав.  Пройшло  ще  майже  два  місяці,  Дарина  не  завагітніла,  але  осінню,  коли  вже  чекали  відльоту  лелек  сталося  таке.
     Дарина  вийшла  у  двір  і  побачила,  що  посеред  двору  лежить  хустинка.  Дарина  зраділа,  підняла  ту  хустинку  і  це  з  вигляду  була  ця  ж  сама,  що  забрали  у  гніздо  лелеки,  хустинка,  котру  Олег  подарував  їй  на  весіллі.  Дарина  поділилась  радісною  новиною  з  чоловіком  і  матір*ю.  А  через  місяць  Дарина  зрозуміла,  що  вагітна.  І  коли  про  це  дізналась,  то  хустинку  од  лелек  вийняла  із  шафи  і  поклала  її  у  свій  одяг,  поближче  до  животика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024347
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024

Чоботарі

Ч  еревики  й  тапочки
О  дягають  всі.
Б  ілі,  чорні  ,  в  крапочку,
О  ранжеві  й  руді.

Т  ак,  взуття  всі  носять.
А  й  в  мене  кілька  пар.
Р  емонту  часом  просять.
І  тут  є  чоботар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024140
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024

Магазин

В  магазині  закупився.
Та  щось  забув,  чує  сердечко.
В  магазин  входить  бабуся
-згадав,  забув  купити  гречку.

Закупився  в  магазині,
Та  забув  щось,  відчуваю.
Бачу  хлопці  ідуть  п*яні.
Я  за  горілкою  вертаюсь.

Знов  купив,  неначе  все
Та  у  чомусь  я  забувся…
Бачу  гурт  дітей  іде.
І  за  Кіндером  вернувся.
                                                                 
Знов  купив  неначе  все
Та  у  чомусь  я  забувся…
Бачу  красунечка  іде.
І  за  персиками  вернувся.

Знов  купив  неначе  все.
Та  щось  забув…  ,  усе  гадаю…
В  магазин  тут  бомж  іде.
Згадав-  грошей  більше  не  маю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023994
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

Може

Ти  признайся  мені
Звідки  в  тебе  ті  чари.
Як  можеш  ти  30  днів
Прожить  на  пенсію,  що  дали.
Може  десь  у  лісах
Ти  чар-зілля  шукала.
Сонце-руту  знайшла
І  в  ломбарди  віддала?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023918
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024

У коваля

В  селі  коваль  оселився.
Гарно  справу  знає.
Просять  зробити  те  чи  інше.
Добре  заробляє.

До  ковАля  прийшла  жінка,
Собою  гарна  досить.
Каже  з  грОшами  скрутнинка,
трохи  позичить  просить.

А  коваль  ій  молоточком
Як  по  пальцю  дасть.
-Тепер  будеш  жіночко
Мати,  що  поїсть.

Замість  нігтів  шпарагівка
В  тебе  буде  рости.
Зросте,  ріж  і  на  тарілку.
Що  стукнув  я  ,  прости.

Ой,  і  жінка  та  зраділа
І  ковАля  цілувати.
Хоч  грошима  не  вгодив  він,
Та  що  їсти  буде  мати.

До  коваля  ж  знов  інша  жінка,
Собою  гарна  досить.
Каже  з  грошима  є  скрутнинка
Трохи  позичить  просить.
                                                                                                 
А  коваль  по  нігтю  стук
Молотком  легенько
-Нігті  перцем  стануть  тут,
Правда  він  гостренький.

Гострий  перець  замість  нігтів
В  тебе  буде  рости.
То  ж  на  базар,  чи  на  тарілку…
Що  стукнув  я,  прости.

Ой,  і  жінка  та  зраділа
І  коваля  цілувати.
Хоч  грошима  не  вгодив  він,
За  що  прожити  буде  мати.

Звичайно  перець  й  шпарагівка
Не  манікюр  то  звісно.
Та  трохи  вступлять  красі  жінки,
Як  нема  що  їсти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023851
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024

Ванна

В  одиченька  тече,
А  і  в  ванну  білу.
Н  атру  милом  плече,
Н  атру  милом  все  тіло.

А  вода  цілюща,
Д  арує  чистоту.
У  полотенце  загорнуся.
Ш  ик!  Змив  грязюку  всю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023783
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024

Рудоволоса вчителька

                                                           Рудоволоса    вчителька

     15  жовтня  до  директора  школи  села  Алібки  прийшла  молода  жінка.  Було  їй  на  вигляд  років  25-27  і  була  вона  рудоволоса.
   -  Вам  не  потрібен  вчитель-філолог?  –  запитала  вона  у  директора  школи.
   -  Потрібен  –  відповіла  Ольга  Василівна  –  Ви  ж  знаєте,  як  з  учителями  у  сільській  місцевості.
   -  Я  також  можу  викладати  і  англійську  мову  –  сказала  рудоволоса.
     -  Чудово!  –  мовила  директор-  Ви  для  нас  просто  знахідка.  І  документи  у  вас  про  закінчення  вузу  є?
     -  Так,  будь  ласка  –  і  рудоволоса  дала  Ользі  Василівні  два  дипломи.
   Директор  зазирнула  у  дипломи  і  сказала
   -  Все  гаразд,  Діана  Степанівна.  Можу  вам  запропонувати  години  по  українській  мові  і  літературі,  зарубіжній  літературі  і  англійській  мові.
   -  Я  згідна  –  радо  погодилась  рудоволоса.
   -  А  жити  вам  є  де?
   -  Я  б  погодилась  жити  в  котрійсь  із  домівок  села,  за  оплату  звичайно.
     -  Допоможу  –  мовила  Ольга  Василівна  –  Є  у  нас  бажаючі  здавати  помешкання,  заробити  копійчину.
     І  вчителька  Діана  Степанівна  оселилась  в  одному  з  будинків  села,  а  16  жовтня  уже  почала  викладати  уроки  у  школі.
   На  думку  директора  школи,  нова  вчителька  була  умілим  педагогом,  і  спільну  мову  з  дітьми  знайшла  і  знання  мала.  Ну  дійсно,  просто  знахідка  для  їх  школи.
   А  рудоволоса  вчителька  навчала  учнів  шкільним  предметам  і  придивлялась  до  кожного  із  них.
   Справа  у  тому,  що  менше  ніж  за  рік,  Діана  повинна  була  стати  господаркою  трьох  чарівних  цукерок.  Одна  з  цих  цукерок  нагороджувала  чудовою  пам*ятью,  того  хто  скуштує  цю  цукерку,  друга  цукерка  нагороджувала  того  хто  її  з*їсть,  бажанням  до  оволодіння  знаннями,  а  третя  цукерка  нагороджувала  людину  такою  рисою  характеру  як  щедрість.
   Діана  бажала,  щоб  три  дитини,  котрим  вона  дасть  ці  чарівні  цукерки  навчались  в  одному  класі  і  її  вибір  впав  на  9-ий  клас.
   У  цьому  класі  серед  інших  учнів  навчався  хлопець  Максим,  котрий  був  розбишакою  і  без  бажання  вчитися.  Але  Діана  якось  побачила,  як  Максим  заліз  на  дерево  і  допоміг  котику  спуститись  з  дерева  .  А  котик  тоді  ще  й  так  жалібно  мявкав.
     Діана  думала,  що  можливо  Максиму  дати  цукерку,  котра  зробить  чудовою  його  пам*ять  і  він  буде  добре  запам*ятовувати  шкільний  матеріал.  Але  сама  собі  заперечила.  Діана  остерігалась,  що  Максим  буде  добре  пам*ятати  свої  нехороші  вчинки,  коли  виправиться,  і  спогади  будуть  гнітити  його.  І  Діана  вирішила  дати  Максиму  цукерку-  бажання  до  оволодіння  знаннями.
   А  цукерку,  котра  робить  відмінною  пам*ять  Діана  вирішила  дати  Світланці,  котра  зі  слів  її  батьків  і  інших  вчителів,  дуже  старанна,  але  забудькувата  і  наприклад  для  вивчення  вірша  їй  потрібен  цілий  тиждень,  і  то  потім  збивається  розповідаючи  вірш.
     Цукерку  ,  котра  нагороджує  щедрістю,  Діана  вирішила  дати  Юлі,  дочці  досить  таки  успішного  і  багатого  фермера.  Бо  надто  вже  жадібною  була  ця  дівчинка.  А  ця  риса  могла  нашкодити  їй  у  майбутньому  житті.
   Майже  рік  Діана  навчала  дітей  школи  і  прийшла  їм  до  душі.  
   А  14  жовтня  вона  сказала  9-му  класу
   -  Дітки,  у  мене  день  народження  і  я  хочу  пригостити  вас  цукерками.
     І  Діана  роздала  дітям  по  три  цукерки  кожному  і  роздала  так  ,  щоб  Максиму  попалась  цукерка,  котра  дарує  бажання  до  знань,  Світлані  –  котра  дарує  пам*ять  добру,  а  Юлі  –  котра  дарує  таку  рису  характеру,  як  щедрість.
   -  Ой,  а  у  мене  обгортку  однієї  цукерки  обплітає  волосинка  –  мовив  Максим.
   -  І  у  мене  –  сказала  Свєта  розгортаючи  цукерку.
   Обгортала  волосинка  і  одну  з  цукерок  Юлі,  але  та  промовчала  про  це.
   Максим  з*їв  одну  цукерку,  а  дві  інших  віддав  дівчаткам  з  класу.  Ті  радо  прийняли  цукерки,  усміхнулись  і  були  здивовані  такому  жесту  од  Максима,  бо  він  зазвичай    сіпав  дівчат  за  коси.
     Юля  також  з*їла  цукерку,  на  котрій  була  волосика  на  її  обгортці  і  віддала  дві  інші  цукерки  своїм  однокласницям,  котрі  були  також  вражені  Юліним  вчинком.
   А  Свєта  з*уївши  цукерку  з  волосинкою  на  обгортці  вигукнула
   -  Згадала!
   Потім  підійшла  до  Діани  Степанівни  і  сказала
 -  Діано  Степанівна,  мені  потрібно  терміново  додому.  Я  згадала  куди  поклала  ключі  од  татової  машини.  Ми  вчора  їх  весь  вечір  шукали  і  сьогодні  зранку  шукали  і  не  знайшли.  Тато  не  може  виїхати  на  роботу.  Він  вчора  дав  мені  ключі  і  сказав  покласти  їх  на  стіл  у  кімнаті,  а  я  поклала  їх  у  свою  скриньку  і  забула  про  це.  Аж  тепер  згадала!  Відпустіть.
   -  Біжи  –  дозволила  Діана  Степанівна  і  усміхнулась.
     Діана  знала,  що  життя  у  Максима,  Свєти  і  Юлі  стане  кращим.    У  Свєти  буде  чудова  пам*ять,  Юля  буде  мати  багато  хороших  друзів,  а  у  Максима  з*явиться  тяга  до  науки,  труда  і  добрих  вчинків.
   Але  Діана  після  закінчення    уроків,  підійшла  до  Ольги  Василівни  і  попросила  звільнити  її  по  сімейним  обставинам.
   -  Жаль  –  мовила  Ольга  Василівна  –  Хоч  те,  що  ви  надто  часто  міняли  місце  вчителювання,  мене  одразу  насторожило.  Але  добре.  Бажаю  вам  успіхів.
     І  Діана  знову  відправилась  шукати  іншу  школу,  напевно  що  сільську,  бо  там  легше  було  знайти  роботу  вчителя.
     І  14  жовтня  наступного  року  вона  знову  подарує  трьом  дітям  три  чарівні  цукерки,  на  котрих  діти  знайдуть  волосинки.
   Діти  школи  Алібки  розповіли  Ользі  Василівні,  що  Діана  Степанівна  частувала  їх  цукерками  в  честь    свого  дня  народження.
   -  Але  ж  у  неї  день  народження    8    березня…  -  здивувалась  Ольга  Василівна.
   А  про  себе  подумала  –  Дівчата,  жінки…  мало  день  народження  чого  вони  подеколи  відзначають.
   Так  ,  у  Діани  день  народження  був  8  березня.  А  14  жовтня  на  її  голові,  над  чолом  з*являлись  три  волосинки  –  сива,  що  дарувала  пам*ять,  коли  з*їсти  цукерку  обгорнуту  в  цю  волосинку,  біла  –  котра  дарувала  бажання  до  знань  і  чорна  –  котра  дарувала  рису  характеру  щедрість.
   Діана  у  18  років  вийшла  заміж  і  дуже  любила  свого  хлопця.  Але  той  через  два  роки  після  їх  спільного  сімейного  життя  подав  на  розлучення,  бо  закохався  в  іншу.
     У  Діани  тоді  було  жахливо  на  душі.  Вона  любила  свого  чоловіка,  дуже  бажала,  щоб  він  знову  повернувся  до  неї,  згадувала  чудові  часи  їх  спільного  життя.  Але  той  не  повернувся.  А  коли  йшов  розподіл  спільного  майна,  Діана  дозволила  колишньому  чоловіку  забрати  усе,  що  той  побажав.
   Йшов  час,  а  Діана  все  згадувала  свого  колишнього  і  бажала  його  повернення.
     Допомогла  Діані  жінка,  котра  торгувала  медом.  Діана  любила  мед  і  нерідко  купувала  його  у  однієї  і  тієї  ж  жінки.  І  якось  та  жінка  сказала  Діані
   -  Запроси  мене  до  себе  на  чай  і  я  принесу  тобі  такий  мед,  що  забере  усі  твої  печалі.
   -  Так  помітно?  –  запитала  Діана  у  жінки  і  трішки  зніяковіла,  бо  ж  інші  люди  помічають  її  смуток.
   -  Все  пройде  –  мовила  продавщиця  меду.
   І  за  чашечкою  чаю  Діана  розповіла  тій  жінці  про  свою  печаль.
   Жінка  вислухала  Діану,  потім  дістала  із  сумки  три  маленькі  баночки  з  медом  і  каже
   -  З*їж  по  пів  ложечки  меду  з  кожної  баночки  і  печалі  пройдуть.  І  кожного  року  14  жовтня  ,  на  твоїй  рудій  голівці  будуть  з*являтись  три  волосинки,  сива  –  що  має  дар  пам*яті,  біла-  що  дає  дар  бажання  до  усього  доброго.  І  чорна-  що  надає  рису  щедрості.  Туги  і  душевні  муки  твої  пройдуть,  ти  лише  висмикуй  ці  волосинки.  А  висмикнеш,  не  викидуй  їх,  бо  обгорнувши  кожною  із  волосинок  цукерку  в  обгортці  ти  подаруєш  хорошу  рису  тому,  хто  з*їсть  цю  цукерку,  звичайно  без  волосинки.
     З8їла  Діана  по  пів  ложечки  меду  з  кожної  баночки  і  пройшли  її  страждання.  А  чарівні  цукерки  обгорнуті  в  волосинки  вона  рішила  дарувати  дітям,  бо  ж  була  вчителькою.
       Ще  Діана  пам*ятала  слова  продавщиці  меду
     -  Волосинки  допоможуть  тобі  і  знайти  свою  вірну  половинку.  Якщо  14  жовтня  на    твоїй  голові  з*являться  волосинки  не  різного  кольору  а  усі  три  сиві,  значить  ти  знайшла  нове,  справжнє,  ще  міцніше  кохання.
     15  жовтня  Діана  зайшла  у  іншу  сільську  школу.
     У  холі  школа  вона  побачила  молодого  чоловіка,  певно  вчителя
   -  Ви  не  підкажете  де  кабінет  директора?    -  запитала  Діана.
   -  Я  вас  проведу  –  запропонував  приємний  молодий  чоловік  –  Нам  доречі  потрібен  філолог.  Ви  ж  вчитель?
   -  Так  –  відповіла  Діана.
   Погляди  двох  молодих  людей  зустрілись  і  якщо  хтось  зі  сторони  бачив  як  вони  дивляться  один  на  одного  то  подумав  би
   -  Закохались.  А  що,  гарна  пара.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023725
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024

Пенсія

П  озолити  же  ж  ручку  поштарю.
Е  х,  ледь  я  дотягнув  до  твого  приходу.
Н  арешті  ти  прийшов,  тебе  люблю.
С  ідай  же  ж,    поговорим  про  політику,  погоду.
І  стало  веселіш  і  так  добряче.
Я  чаєм  пригощу  і  гривеньку  тобі  даю  на  вдачу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023644
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024

Свиня

С  ало  любе  всім,
В  ріжу  собі  біле
И  –и-и…,так  шматочків  з  сім,
Н  аллю  чарку.  І  з*їм.
Я  ке  ж  все  стане  миле!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023592
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024

Безкоштовний ринок

                                               БЕЗКОШТОВНИЙ      РИНОК

     Зустрічаються  двоє.  Один  каже
   -  Сьогодні  був  на  базарі,  помідори  5  грн.  за  1  кг,  огірки  6  грн.  за  1  кг,  цибуля  4  грн.  за  1  кг,  м*ясо  40  грн.  за  1  кг.  Накупив  усього  потроху  і  грошей  багато  потратив.
     А  другий  каже.
-  Так  ти  не  знаєш,  що  у  місті  відкрився  безкоштовний  ринок!  Ти  не  на  ті  базари  ходиш!  Так,  так,  так!  То  влада  такий  подарунок  зробила  городянам  до  свята.  От  послухай  як  на  тому  ринку,  а  там  все  безкоштовно!  Приходиш  на  ринок  і  бачиш  магазин  під  назвою    =Помідор=,  і  продаються  там  помідори.Та  що  я  кажу  продаються,  віддають  задарма!  Але  є  одне  але  –  вхідний  білет  у  той  магазин  коштує  10  грн.  і  забрати  з  магазину  можеш  не  більше  2  кг  помідорів.  А  ще  на  тому  ринку  є  магазин    =Огірок=,  і  роздають  там  огірки,  але  єодне  але,  за  вхід  платиш  18  грн.  і  забрати  собі  можеш  не  більше  3  кг  огірочків.  А  в  магазині    =М*ясо=,  де  продається  м*ясо,  взагалі  фантастика!  Платиш  там  за  вхід  80  грн.і  набираєш  собі  хоч  2  кг  м*яса.А  там  ще  оголошення  висить  -  =візьмеш  собі  безкоштовно  1  кг  м*яса,  додамо  тобі  20  грн.=  От  ,  як  на  тому  ринку,  майже  комунізм!  А  в  магазині  =Цибуля=,  де  роздають  цибулю  аж  по  10кг,  лише  за  вхідний  білет  треба  заплатити  40  грн.,  ще  й  таке-  там  можеш  їсти  ту  цибулю  скільки  схочеш!  Правда  на  вході  в  магазин  у  тебе  хліб,  сало,  що  приніс  з  собою  вимагають  поставити  у  камеру  схову.
   -О  то  так!  –каже  перший  приятель  –  О  то  так  здивував!  А  певно  до  іншого    свята,  наші  торговці  ще  чимось  нас  порадують!
   -  Та  напевно!  –  сказав  другий.
   І  приятелі    розпрощались.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023519
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024

Ліс

                                                                                                 ЛІС

               Молодий  мужчина,котрий  приїхав  у  Карпати  в  відпустку  і  оселився  в  одному  з  будинків    =зеленої  оселі=    вирішив  назбирати  грибів.  Прийшов  він  з  кошиком  у  ліс  і  бачить  бабцю,котра  йде  з  сумками  і  як  не  дивно  ,  з  старенькою  сокирою.
   -Допоможи    мені  юначе  донести  сумки  до  хати.  Хата  тут  у  лісі,  недалеко.  А  я  тобі  грибне  місце  покажу,  швидко  наповниш  кошик.  –  каже  бабця  –  Іду  з  базару,  несу  молоко,  м*ясо,  курочку,  моркву,  а  сил  зовсім  вже  не  має.  Ледве  до  базару  донесла  на  продаж  гриби  та  ягоди.  Допоможи.
     Згодився    молодий  мужчина  допомогти  бабці.  І  вона  старенька,  і  місце  грибне  обіцяла  показати.  Взяв  у  бабці  сумки  і  йде  за  нею.
   -  Бабцю,  а  навіщо  вам  сокира?  –  не  стерпів  і  запитав  молодий  чоловік.
   -  Та  знайшла.  Бачиш  старенька,  але  у  господарстві  пригодиться.
     І  далі  йдуть.  Так  дійшли  вони  до  галявини  .Бабця  сіла  на  пеньочку  і  каже
   -  І  ти  легеню  присядь,    відпочинемо.    
     Сидять  вони  поруч.  Бабця  зірвала  ягідку  і  каже  хлопцю.
         -  Скуштуй  ягідку,  побачиш  які  вони  у  нас  у  лісі  смачні.
       Не  відмовив  юнак,  бо  і  спекотно  було,  а  ягідка  була  великою  і  соковитою.  Кладе  юнак  ягідку  до  рота  і  бачить  .  що  бабця  стебло  від  тої  ягідки  собі  до  рота  кладе.  З*в  хлопець  ягідку  і  в  очах  у  нього  потемніло,  а  коли  прийшов  до  тями,то    бабцю  не  побачив,  а  побачив  біля  себе  надзвичайно  гарну  дівчину.
     -  Дівчино,  а  де  бабця?-  запитав  хлопець
   -  Утекла  –  відповіла  дівчина.
   Хлопець  вже  не  хотів  згадувати  про  ту  бабцю  ,  а  дивився  і  дивився  на  дівчину,  такою  гарною  вона  була.
   -  Подобаюсь?-  з  усмішкою  запитала  дівчина.
   -  Дуже,дуже  подобаєшся!    Я  ще  не  бачив  такої  дивної  вроди.
   -  А  так  подобаюсь?  –  і  дівчина  скинула  з  себе  плаття.
   Хлопець  кинувся  до  дівчини,  обійняв  її,  розцілував  і  покохав.
   А  коли  став  одягати  свою  сорочку  ,  то  помітив,  що  тіло  у  нього  стало  старим,  як  у  діда.  Ще  більш  жах  він  відчув,коли  доторкнувся  до  свого  обличчя,  воно  було  все  у  зморшках,  як  у  пристарілого.
     -  Ти  мене  зачарувала?  –  запитав  він  у  дівчини.
   -  Хіба  що  своєю  красою-  відповіла  дівчина  –  А  старість  на  тебе  послала  бабця.  Але  ти  не  турбуйся,  я  допоможу.  На  от  з*їж  ці  дві  ягідки,і  все  буде  добре.
     Нікуди  діватись,  з*їв  хлопець  дві  гарні  чорну  і  червону  ягідки  і  помітив,  як  од    червоної  ягідки  дівчина  їсть  стебло.  Але  нічого  вже  і  промовити  не  зміг,  бо  знову  втратив  свідомість.  Коли  прийшов  до  тями,  все  ще  був  день.  Хлопець  лежав  на  галявині,  пам*ятав,що  йшов  в  ліс  за  грибами,  але  як  тут  опинився,  і  чому  спить  не  розумів.  Біля  нього  не  було  нікого,але  галявина  була  вся  вкрита  грибами.  Хлопець  відчував  втому,  але  знайшов  сили  наповнити  кошик  грибами  і  пішов  до  своєї  оселі.  Повернувся  він  до  хати  з  повним  кошиком  грибів,  а    господар  оселі  каже
     -  Молодець,швидко  впорався.  А  чому  твій    =магазин=    розстібнутий?
     Хлопець  подивився  на  свої  штани  і  не  знав  ,  що  відповісти
   -Та  ходив  по  маленькому,  забув  застібнути  –  відмовився  хлопець.
     Поки  господар  оселі  смажив  гриби,  молодий  чоловік  рішив  піти  поспати.  Що  з  ним  трапилось  у  лісі  він  не  пам*ятав.
     А  дівчина-красуня,  що  була  з  ним  у  лісі,  з*ївши  стеблину  від  ягідки,  знову  перетворилась  на  бабцю.  І  поки  хлопець  спав,  пішла  до  краю  галявини,де  під  деревом  у  кущах,  сховала  свої  сумки  і  сокиру.
     -  Ну  от,  на  місяць  сил  набралась  –  мовила  до  себе  бабця-  Гарний  був  хлопець,  жаль  мені  з  ним,  коли  він  молодого  вигляду  не  можна,  та  й  коли  він  молодий,  то  таку  стару,  як  я  не  схоче.
     Легко  несучи  сумки,  дійшла  бабця  до  глибин  лісу  і  на  невеликій  галявині  вдарила  старенькою  сокирою  по  пеньку  і  на  його  місці  з*явився  невеликий  будиночок.  Розпакувала  бабця  сумки  і  до  однієї  з  сторін  будинку  принесла  куряче  м*ясо,  до  другої  сторони  моркву,  до  третьої  м*ясо  теляти,  а  біля  входу  у  будиночок  налила  в  тарілочку  молоко.  Через  деякий  час  біля  будинку  з*явились  дві  лисички  і  почали  їсти  курятину.  З*явились  два  зайчики,  вони  частувались  морквою.  Вовк  і  вовчиця  ділили  між  собою  телятину.  Прийшли  і  їжачки,  вони  пили  молоко.  Звірі  їли  і  не  звертали  увагу  один  на  одного.  А  бабця  підходила  до  кожного  з  них,  погладжувала  їх  рукою  і  казала
     -  Їжте  мої  дорогі.  Я  знову  сильна.  Зберу  ягід  і  грибів,  піду  на  базар  і  завтра  ще  вам  принесу  гостинці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023438
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024

Горілочка

Г  адаю  ти  не  встоїш,
О  д  мене  ти  не  встоїш.
Р  ачки  будеш  повзать
І  говорить  хрю-хрю.
Л  агідний  буль-голос,
О  тець  пшеничний  колос,
Ч  арочки  не  досить,
К  оли  й  реклама  просить.
А  х,  пий  же  ж,  ще  наллю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023375
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

Пензлик

                                                                 ПЕНЗЛИК

         Якось  художник  вирішив  відвідати  місцевий  зоопарк.  Подивився  він  різних  звірів  у  зоопарку  і  помітив,  що  біля  досить  такої  просторої  клітки  слона  зібралось  багато  людей.  Художника  це  зацікавило  і  він  підійшов  до  цієї                            
клітки  і  побачив,  що  люди  спостерігають,  як  слон  тримаючи  у  хоботі  пензлик  малює  різними  кольорами.  Звичайно,  творчість  слона  важко  було  назвати  малюнками,  так,  -лініїі,  барви,  але  натовп  і  художник  були  вражені  побаченим  і  зацікавлені.
     Художник  надивившись  як  малює  слон,  вирішив  намалювати  картину  і  подарувати    її,  а  ще  і  пензлик  слону  і  зоопарку.  За  декілька  днів  художник  знову  був  у  зоопарку  і  вже  з  картиною  і  з  неновим,  але  хорошим  пензликом.
   -От,  помітив,що  у  клітці  ваш  слон-художник  один,  то  ж  намалював  слониху,щоб  слону  було  веселіше  і  колезі-художнику  слону  хочу  подарувати  пензлик  –  сказав  художник  директору  зоопарку.
     Директор  радо  прийняв  дарунки  і  дійсно  у  клітці  слона  з*явилася  картина,  на  котрій  була  зображена  слониха,а  сам  слон  почав  малювати  подарованим  пензлем  і  йому  це  подобалось.
       Десь  через  тиждень  часу  після  цієї  події  у  зоопарку  сталося  таке.  Доглядач  за    слоном  помітив,що  у  клітці  слона  з*явилась  картина,  на  котрій  був  намальований  пензлик  і  пензлик  був  зображений  із  сумними  очима,  ротиком  без  усмішки  і  знаходиться  пензлик  у  неволі,у  клітці.
     Звичайно,  слон  таке  намалювати  не  міг,хоч  вияснили,що  картина  намальована  фарбами,  котрі  були  у  клітці  у  слона,  і  малюнок  був  професійний  і  зроблений  на  одному  з  полотен,що  були  у  клітці.
     Хто  ж  намалював?
   Директор  зоопарку  звернувся  до  художника,  котрий  подарував  зоопарку  і  слону  картину  слонихи  і  пензлик.
   -  Так  виконано  професійно  –  мовив  художник  –  так  мій  почерк  малярства.  Але  повірте,  я  не  проникав  у  зоопарк  вночі  і  тим  більше  не  заходив  у  клітку  до  слона,  і  я  не  малював  цю  картину.
     То  ж  загадка,звідки  взялась  картина,  так  і  не  була  розгадана.
     А  художник  все  думав  про  картину  у  зоопарку  і  про  пензлик.  Художнику  пригадалось  як  бувало  пензлик  наче  сам  робив  якийсь  штрих  керуючи  його  рукою    і  цей  штрих  був  вдалим  і  потрібним.  Художнику  пригадалось,  як    він  деколи  вагався  який  колір  підібрати  для  полотна,  і  пензлик  наче  сам  занурювався  у  вдалу  фарбу  і  цей  колір  виявлявся  найкращим.
     То  ж  художник  пішов  у  магазин,  купив  новий  пензлик  і  прийшов  до  зоопарку.
   -Я  б  хотів  обміняти  пензлики  –  сказав  він  директору  зоопарку  –  От,  нехай  слон  малює  новим  пензлем,  а  старий  я  б  хотів  забрати  назад.
   Директор  не  був  проти  такого  обміну.
   Прийшовши  додому,  художник  помив  пензлик,  поставив  його  на  полицю  і  так  як  було  вже  пізно,  пішов  спати.
   А  зранку  він  був  дуже  здивований,  бо  побачив    картину,  на  котрій  був  зображений  він  із  пензликом  в  руці,  а  у  пензлика  раді  оченята  і  усмішка  на  губах.
       -  Я  так  і  думав!  Ти  у  мене  чарівний  !  –  вигукнув  художник  –  І  ти  не  хотів  знаходитись  у  клітці  зі  слоном.  І  картина  котру  ти  намалював  в  зоопарку  це  був  знак  мені,  щоб  я  тебе  забрав  назад.  Вибач  мене,  пензлику.
     Художник  натхненний  такою  новиною  намалював  прекрасний  пейзаж.  Він
Малював  і  радився  з  пензликом  і    художник  був  упевнений,  що  пензлик  його  розуміє.
     Настав  вечір.  Час  було  йти  спати
   -Я  вирішив  про  твої  чарівні  здібності  нікому  не  розповідати-  мовив  художник  пензлику  –  І  тебе  я  вважаю  своїм  помічником  і  другом.  Дай  знати,  якщо  згідний  зі  мною,  друже.
   Художник  пішов  спати.  А    зранку  він  побачив  нову  картину,  на  котрій  були  зображені  він  –  художник  і  усміхнений  пензлик  і  вони  трималися  за  руки,  а  над  ними  сяяла  дугою  райдуга.
   -Чудова  робота,  друже  –  мовив  художник  до  пензлика  –  Я  тебе  зрозумів,  наша  таємниця  буде  лише  нашою.
   Художник  взяв  у  руки  пензлик  і  лагідно  погладив  його  рукою,а  потім  і  притис  до  серця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023304
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024

Паралельний світ

     -  Тату,  а  чому  білорусів  називають  бульбашками?
   -  Бо  вони  бульбу  люблять.
   -  А  чому  вони  так  полюбили  бульбу?
   -  Бо  колись  давно,  існував  над  нашою  земною  твердю  інший  паралельний  світ.  Той  світ  був  у  хмарах  і  над  хмарами  ,  що  пливли  над  землею.  Мешканці  того  паралельного  світу  могли  бачити  землян,  а  земляни  не  бачили  той  паралельний  світ,  і  не    знали  про  його  існування,  вже  не  кажучи  ,що  діється  у  тамтому  світі.
     І  якось  у  людей,  що  населяли  територію  Білорусії,  стався  великий  голод.  Жителі  паралельного  світу,  що  за  хмарами,  пожаліли  білорусів  і  зробили  бульбовий  дощ.  Картопля  посипалась  з  неба  на  всю  територію  Білорусії.  І  жителі  Білорусії  були  врятовані  від  голоду  і  полюбили  бульбу  і  розійшовся  той  плід  по  усій  Землі.
     -  А  чому  українців  салоїдами  називають?
     -  Бо  у  мешканців  котрі  населяють  територію  України,  також  колись  давно  стався  голод.  І  жителі  паралельного  світу  пожаліли  українців  і  зробили  дощ  із  поросят  і  свиней  із  свого  світу,  над  територією  України.  І  українців  цей  дощ  врятував  і  полюбили  українці  свинину  і  зокрема  сало,  а  свині  з  території  України  розповсюдились  по  всій  Землі.
   -  Тату,  а  грузини  люблять  баранину,  бо  овечки  впали  на  них  дощем  із  паралельного  світу,  що  за  хмарами?
   -  Вірно,  синку.
   -  А  корівки  як  з*явились?
   -  Був  голод  на  території  Індії.  І  впав  на  них  дощ  із  телят  і  корів.  Але  індіанці  не  стали  їсти  тих  корівок,  бо  стали  вважати  їх  священними.  Але  індіанців  врятувало  молоко  од  корівок.  А  ті  корівки  розійшлись  з  Індії  по  всьому  світу.
     -  Тату,  а  куди  ж  дівся  той  паралельний  світ?
     -  Колись-  колись,  щось  там  у  тому  світі  сталося  не  так,як  би  мало  бути.  І  щоб  вижити,  людям  із  паралельного  світу,  котрий  над  землею  у  хмарах,  треба  було  переселитись.  І  усі  спустились  вони  із  свого  світу  на  територію  Китаю  .
     -  Тепер  зрозуміло  чому  китайців  так  багато.
   -  Молодець,  синку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023224
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024

Лампочка

Л  лється  світло,
А  час  вже  спати.
М  анить  світло
П  очитати.

О  дкрию  книгу,
Ч  итам  сторінки.
К  оли  набридне,
А  п,  й  світло  вимкну.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023189
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

Дощ

Д  ень  дуже  похмурий,
О  сінь  за  віконцем,
Щ  ебіт  птах  не  чути,
Я  не  бачу  сонце.

К  рапельки  із  неба,
І  з  неба  аж  рікою.
З  емлі  вологи  треба.
В  се  залилось  водою.

І  пада  дощик,  чути.
Д  ерева  напоїв.
Р  ічки  стали  могутні.
А  х,  осінь,  пора  злив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023181
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

Горілка нова

Ті  американці
До  винаходів  здібні,
Придумали  горілку
Газоподібну.

Відкриваєш  пляшку,
З*являється  джин
І  каже  –  Зараз  сп*янієш,
Мій  господин.

Джин  той  робить  –  пук!
Ти  аромат  вдихаєш
І  горілки  смак
У  роті  відчуваєш.

Потім  джин  зникає,
Ти  сидиш  п*яненький.
Результат,  мов  випив
Пляшечку  ціленьку.

Горілка  газоподібна,
Результат  наук.
На  пляшку  один  джин,
Що  робить  один  пук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020738
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024

Картопля

К  олорадськії  жуки,
А  також  люди  в  Греції
Р  аді  тобі,  одні  смаки.
Т  ільки  конкуренція.

О  скільки  з  тебе  різних  блюд  –
П  ляцки,  варка,  чіпси.
Л  юблять  тебе  поляк  і  курд.
Я  к  любо  тебе  їсти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020734
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024

Плов

Чом  ти  не  прийшов
Нині  після  обіда?
Я  ж  наварила  плов,
Самогонки  купила  в  діда.

Але  ти  не  прийшов,
Поступив  не  гідно.
Та  не  пропав  мій  плов,
Ним  накормила  діда.

З  дідом  я  гуляла,
Пловом  пригощала,
Самогонку  пили
І  тебе  сварили.

Дід  плову  наївся
На  мені  оженився.
Потім  поїв  плову
І  оженився  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020266
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024

Шкарпетки

Я  крутіший  від  Іваська,
І  як  не  вихваляться-
В  шкарпетках  діри  маю  в  п*ятках,
А  в  нього  діри  в  пальцях.

Коли  прийдемо  ми  у  гості,
Моїх  дірок  не  видно.
А  Івасько  знову  в  злості,
Бо  з  нього  ржуть  єхидно.

Каже  Івасько  –  Поміняймось!
Та  я  не  дам  шкарпетки.
Їх  обоє    в  дірках  маємо,
Та  в  мене  –  там  де  п*ятки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020265
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024

Ліверка

Якось  пішов  я  в  магазин,
Купити  щось  для  своїх  псин
Й  купив  я  ліверку.

Коштує  мало  грошенят,
Але  смачна  для  цуценят,
Ліверка.

Ліверка,
Як  добре  в  магазині  є.
Ліверка,
Касир  всміхнувшись  чек  дає.

Ліверка,
Її  додому  я  приніс,
Ліверку,
Запах  з  порогу  зачув  пес.

(  Мелодія  -
Al  Bano  &  Romina  Power  –  Liberta)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020170
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024

Літр beer

Пиво  –  beer    по  американськи
І  можливо  по  мексиканськи,
Тож  зрозуміють,  як  напишу
Літр  бір.

Пиво  п*ють  у  всьому  світі,
Його  пробували  і  діти,
В  магазині  пляшки  різні
Літр  бір.

Літр  бір,
Літр  бір,
Ніби  є  непогано
Для  Миколи,  Івана,
Літр  бір.

Літр  бір,
Літр  бір,
Продають  в  магазині,
Етикетки  красиві.
Літр  бір

(  Мелодія  -  The  Beatles.-  Let  It  Be)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020169
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024

Самогон

Радість  самогон,
Велика  радість  самогон.
З  самогоном  добре,
З  ним  уже  хоробрий,
Радість  самогон.

Радість  самогон,
Велика  радість  самогон,
А  як  є  шмат  сала,
То  і  пляшки  мало,
Радість  самогон.

Радість  самогон,
Велика  радість  самогон.
Замінить  він  горілку,
А  часом    і  дівку,
Радість  самогон.

(  Мелодія  -Riders  on  the  Storm  -  The  Doors)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020094
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024

З моря

Поїхала  Людмила
В  січні  на  море  Чорне.
Поїхала  з  прізвищем  Біла,
Повернулася  з  прізвищем  Чорна.

Бо  на  морі  вийшла  Людмила
Заміж  за  Чорного  Мирона.
Тож  ,  хоч  і  не  загоріла,
Та  повернулася  з  моря  Чорна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020093
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024

Барабашка

Пропали  гроші  із  шухляди,
Я  на  жінку  розсердився.
А  вона  –  Так,  то  не  ладно.
Напевно  хтось  у  нас  завівся.

- Хто  завівся?  –  я  питаю
- То  кража  чи  пропажа?
А  вона  –  Відповідь  знаю,-
Завівся  барабашка.

І  життя  наше  змінилось,
То  барабашка    =вкраде=    гроші,
То  напевно,  що  напилось  –
У  барі  пляшечки  порожні.

Я  брешу  і  жінка  бреше,
І  все  на  барабашку.
Хто  із  нас  поцупить  швидше
Спрогнозувати  важко.

Не  має  грошей  у  шухляді,
А  до  зарплати  дві  неділі.
І  бар,  що  був  колись  багатий,
Став  зовсім  спорожнілим.

Сиджу  сумний,  жінці  кажу
- Наш  барабашка  зник,  здається.
А  жінка  ,  витерши  сльозу
- Через  два  тижні  вернеться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020027
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024

Пательня

Маю  гарну  я  пательню,
Хай  одна  лиш  штучка,
Дуже  люблю  ту  пательню,
Бо  є  у  неї  ручка.

А  в  пательні  ручка,
Ручечка  з  металу,
А  в  пательні  кучка
Бульбочки  із  салом.

А  в  пательні  ручка,
Ручечка  нагрілась,
Поїмо  ми  кучку,
Бульби  з  салом  наїлись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020026
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024

Несе Галя воду

Несе  Галя  воду,
Коромисло  гнеться,
А  за  ней  Іванко,
Як  барвінок  в*ється.

- Іванку,  ти  Іванку,  
Не  вийся  наче  в  танці.
Іванку  ти  Іванку,
Дотримуйся  дистанції.

А  у  Галі  маска
І  у  Іванка  маска,
Бо  вся  Земля  прекрасна
Коронавірусу  підвласна.

- Галю  ж  моя  Галю,
Дай    води  напиться.
Зніми,  Галю,  маску,
Дай  хоч  подивиться.

- Водиченьки  не  дам  я,
Бо  іще  заразиш,
А  масочку  я  зніму,
Як  прийду  в  хату  нашу.

Ти  стань  за  віконцем
І  мною  милуйся,
Я  буду  без  маски,
Тобі  ще  й  усміхнуся.

Зайшла  Галя  в  хату,
Руки  продезінфікувала
Й  Іванку  у  віконце
Усміхатись  стала.

Галиночку  без  маски
Іван  в  вікно  вбачає,
Бачить  вроду  прекрасну,
Від  радості  стрибає.

А  Галя  усміхалась,
Чесала  косу  русу
- Зніми  маску,  Іванку,
Побачу  твої  вуса.

Зняв  маску  Іванко,
Як  Галя  і  прохала,
Глядить  Галя  на  вуса
І  також  застрибала.

З  двох  сторін  віконця
Стрибають  милий  й  мила,
Аж  до  захід  сонця,
Поки  не  стемніло

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019946
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024

Лаванда

Завелася  моль  у  шафі,
Що  маю  робити?
Щоб  не  поїла  та  моль  лахів,
Не  буду  моль  терпіти.

І  у  мене  щодо  молі
Дуже  ворожі  наміри.
Організую  я  для  молі
Газовую  камеру.

Лаванда,
Гарна  квітка  лаванда,
Пахучая  лаванда,
Дуже  гарні  квіти.

Лаванда,
Гарна  квітка  лаванда,
Для  людей  прекрасна,
А  для  молі  біди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019944
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024

Чік-чірік

Чік  –чірік,
Так  каже  горобець.
Чік-чірік,
То    є  його  рідненька  мова.
Він  літає
Косо  й  навпростець
І  їх  зграйку  
У  кущах  я  бачу  знову.

Чік-чірік
Це  значить  геть  усе,
Чік-чірік
Це  -=небезпека=    і    =кохаю=.
Горобчиха
Знов  яйце  несе,
З  нього  буде
Чикчиринятко  ,  знаю.

(  Мелодія  -    ABBA  –  Chiquitita)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019810
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024

Кабачок

Роберт  ішов  містом,
Захотів  він  їсти
І  знайшов  у  куртці  п*ятачок.

Дорога  повз  базару,
Там  людей  навалом,
Побачив  на  прилавку  кабачок.

За  п*ятак  не  купиш,
а  в  куртці  п*ятачок  лиш,
а  Роберт  дуже  сильний  голод  мав.

Тож  рішив  згрішити,
Шлунок,  щоб  набити,
коротше  кажучи  кабак  він  вкрав.

Роберт  вкрав
Кабачок,
Роберт  вкрав
Кабачок,
Бо  в  кишені  тільки  п*ятачок.

                           (Мелодія  -Rocking  Son  of  Dschinghis  Khan)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019809
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024

Узимку

Я  виглянув  в  вікно,
Там  хлоп  копає  яму.
Спотів,  з  нього  текло,
Трудився  хлопець  вправно.

На  хлопа  зазираю,
Він  за  віконцем  в  крок.
В  кімнаті  замерзаю,
А  хлоп  од  поту  змок.

Змок  хлоп  од  поту,
Мокрі  волосся  і  сорочка  теж.
Змок  хлоп  од  поту,
Піду  поможу  і  зігріюсь  я  авжеж.

Змок  хлоп  од  поту.
Я  теж  спотію  за  хвилинок  5.
Змокну  од  поту,
Зате  зігріюсь,  бо  стану  я  копАть.

(Мелодія  -  Deep  Purple  -  Smoke  On  The  Water)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019711
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024

Котлетка

К  омусь  смакують  сильно
О  млети  чи  спагеті,
Т  а  у  нас  в  родині
Л  юблять  всі  котлети.

Е  ге  ж,  такий  кругленький
Т  ой  кулінарний  витвір.
К  отлеточки  гарненькі
А  х  ,  і  смачні  і  ситні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019710
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024

Казка про двох братів

Два  брати-близнюки  Іван  і  Петро    виграли  путівку  в  Андорру.  Але  їх  там  чекало  лихо,  бо  влучила  в  них  блискавка,  та  так,  що  Іван  від  удару  блискавки    залетів  у  Францію,  а  Петра  віднесло  в  Іспанію  і  брати,  на  щастя  залишились  живими,  але  втратили  пам*ять  і  забули  мову.
Івана  у  Франції  приютили  фермери  і  почали  його  вчити  французької  мови.  І  Петра  в  Іспанії  приютили  селяни  і  почали  його  навчати  іспанської  мови.  Через  пів  року  брати  вже  знали  французьку  ,  а  другий  іспанську  мови  ,  а  влади  країн  взнали  про  них  і  організували  їм  зустріч.  Брати  зустрілись  і  хоч  пам*ять  до  них  не  повернулася  і  говорили  вони  на  різних  мовах,  та  через  перекладача  кожен  з  братів  говорив  одне  і  теж  –  Я  тебе  не  пам*ятаю,  але  ти  такий  самий  як  я  і  у  мене  прокинулась  до  тебе  братерська  любов.
І  брати  обійняли  один  одного.  Почали  брати  радо  жити  удвох  в  Андоррі,  а  влада  країни  вияснила,  що  у  братів  є  дружини  в  Україні,  також  близнючки  і  зовуть  їх  Оксана  і  Наталя.  Привезли  дружин  до  братів  в  Андорру  і  кожен  по  французьки  і  іспанськи  говорив,що  пам*ять  не  повернулась,  але  дівчата  такі  гарні,що  вони  наче  знову  у  них  закохалися.
Коли  у  братів  запитали,  яку  долю  вони  для  себе  бачать,  то  ті  сказали,  що  хочуть  повернутись  на  Батьківщину,  до  своїх  рідних,  разом  з  дружинами  і  надіються  ,  що  пам*ять  до  них  повернеться  і  на  Батьківщині  будуть  вчити  рідну  мову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019636
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024

Спотикач

С  ильна  горілка,  то  є  добре,
П  опив  і  вже  душі  гарненько.
О  т  в  мене  кум  дуже  хоробрий,
Т  ак  запитав,  як  був  близенько

- И  –и-и  ,  куме,  скільки  вип*єш?
               К  аже  він,-  що  як  коли.
- А  пляшок  на  трьох  скільки  приймеш?
- Ч  ужих  –  безмірно,  своїх  –  три.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019568
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024

Як нині

- Чи  час  провів  ти  добряче,
В  двохтисячний  рік  від  Різдва?
- Так,  я  сьогодні  пиячив.
Горілка  добра  була.

- А  що  буде  літ  через  100,
Яка  в  цьому  думка  твоя?
- Та  придумають  якесь  ще  бухло
І  будуть  пиячить  як  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019567
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024

Мова

Ти  паляниця  і  кохання,
Ти  полуниця  і  життя,
Ти  надія  й  сподівання,
Ти  примара  і  буття.

Із  тобою  часом  сльози,
Із  тобою  радість  й  сміх,
Любов  з  тобою,  а  чи  грози,
З  тобою  святість  ,  а  чи  гріх.

У  тобі  щастя,  а  чи  лихо,
У  тобі  сотні  тисяч  слів.
Одне  слово  –  часом  втіха,
Іншим  словом  когось  вгрів.

Ти  потужна,  знає  кожен,
Ти  панацея,  ти  і  біль,
Тобою  ощасливить  можна,
А  чи  занести  в  душу  гниль.

Ти  пам*ять  предків,  пам*ять  долі,
Струмок,  що  в  діточках  тече,
Ти  заклик  до  свободи  й  волі,
Ти  пісня  –  дружнєє  плече.

Ти  розум,  ти  в  книжках  прислів*ях,
Ти  підтримки  сильне  слово,
Ти  отрута  і  чар-зілля,
Твоє  Ім*я  –  рідна  мова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024

Вояк, вояк

У  напрузі  кожен  день,
У  напрузі  кожна  ніч.
Вояк,  вояк
З  побратимом  пліч  в  пліч.

Звідусіль  ворог  іде,
Звідусіль  куля  летить.
Вояк,  вояк
Спасіння  доля  і  мить.

Вояк  –  хоробрість  і  гарт
І  в  нього  син  і  мать.
Б*ється  за  них  він,
За  волю  й  життя.

Пекло  бачив  вояк,
Не  казав  зраді  –  Так.
Йому  уклін
І  в  свій  дім  вороття.
                           
(  Мелодія  -  Desireless  –  Voyage,  voyage.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019477
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024

Олімпіада

О  –го  ,  як  швидко  бігають!
Л  іта  по  полю  м*ячик.
І  ,  як  швидко  плавають!
М  едалі  завойовують,
П  отів  хто  й  має  вдачу.

І  грами  вони  зовуться,
А  бокс,  то  не  дитячі.
Д  о  фінішу  стрілою  рвуться,
А  переможці  ті,  хто  кращі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019402
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

Пада сніг

П  рийшла  зима  і  пада  сніг,
А  х,  яка  краса!
Д  ерева  впорошити  зміг,
А  ще  він  на  домах.

С  ипе    донизу  білий  пух,
Н  абІло    усе  скрасив.
І  захоплює  аж  дух,
Г  арненький  вид,  прекрасний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019401
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

Є сир…

В  домі
Тримаю  я  папугу,
Годую
Її  сиром  я.
Папуга
Вимагає  часом  муху,
Та  сир
У  клітці  є  зраннЯ.

Є  сир
У  папуги,
І  не  голодний  з  дзьобом  птах.
Є  сир
У  папуги,
З  тої  їжі  море  благ.
             
(Мелодія  –Baccara-  Yes  Sir  I  Can  Boogie)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019323
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

Бо лікар приписав

Був  у  лікаря  вчора  в  лікарні
І  він  приписав  молоко.
Новини  для  мене  не  гарні,-
З  молока  блюю  я  в  відро.

З  молока  мене  тягне  в  відро,
А  солодке  люблю,  аж  гину,
То  ж  їм  тверде  молоко,
Їм  цукерки    =молоко  пташине=.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019322
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

Бо то моє

Свище  вітер  за  вікном,
Вже  рано  сонечко  встає,
Їм  сосиску  за  столом.
Тобі  не  дам,  бо  то  моє.

Знайшла  парубка  Зоряна,
Усик    чорних    знову  б*є,
Жую  жуйку,  смак  банана,
Тобі  не  дам,  бо  то  моє.

Коти  кричали  до  пів  ночі,
Дощик  ніби  з  відра  ллє.
Знав  би  ти  чого  я  хочу…
Але  не  скажу,  то  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019241
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024

Які люди!

Дві  красуні,  обидві  Люди
Прийшли  до  нас  до  хати.
Які  Люди!  Які  люди!
Як  тут  не  сказати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019240
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024

90

90  у  Надії
Бедра  й  груди  з  мірки.
Ой  лихії,  ой  лихії
90-ті  в  дівки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019177
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024

Хитрий

Я  лінивий,  не  люблю  трудитись.
Та  хитрий,  -  як  свята  прийдуть,
Рвусь  до  праці,  щось  хочу  робити,
Та  інші  мені  не  дають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019176
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024

Олівець

О  дин  малює  щось  тобою,
Л  исти-малюнки  хвалять  люди,
І  ний  од  пам*яті  худої
В  блокнот  письмо,  щоб  не  забути.

Е  кономний  ти  є,  так.
Ц  іна  тобі  колись  п*ятак.
(  Ь,  тут  =Ь=  ).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019065
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024

Таксомотор

Т  аксі,  вони  потрібні,
А  вто  –  це  поміч  людям.
К  ружляють  вони  різні
С  тамбулом,  Львовом,  в  Відні,
О  дним  словом,  усюди.

М  ені,  тобі,  та  іншим
О  д  них  користь  не  раз.
Т  аксі,  як  є,  то  ліпше.
О  скари  ,  Жанни,  Міші
Р  улять,  рятують  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019064
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024

Вечір

Славний  є  він  –  вечір  зимовий,
Літає  тихо  білий  сніг,
Яскравий  лід  скував  водойми,
Зростає  килимом  барліг.

(  Барліг  килимом  зростає,
Водойми  скував  лід  яскравий,
Сніг  білий  тихо  літає,
Зимовий  вечір  –  він  є  славний  ).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018985
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024

Борщ

Що  за  страва  є  у  хаті  вождь?
То  звичайно,  є  із  м*ясом  борщ.
До  борщу  додай  сметанку,
Маєш  сили  випий  чарку.
Головна  у  хаті  страва  –  борщ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018984
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024

Пляцок

П  отру  бульби  з  кілограм,
Л  іпше,  якщо  натру  й  цибулі,
Я  йце  і  борошно  додам,
Ц  е  все  змішаю  у  каструлі.

О  лії  крапну  на  пательню,
К  ладу  суміш  на  гаряче,
З  асмагне  бік  і  переверну
І  другий  смажу  аби  смачно.

С  мажу  блінчиків  багато.
М  оя  сім*я,  всі  пляцки  люблять.
Е  лементарне    блюдо  наче,
Т  а  всі  по  5,  по  6  пригублять.

А  як  смачно  із  сметанкою,
Н  овий  й  новий  проситься  в  ротик.
О  бідом  смачно,  смачно  зранку.
Ю  ний  й  старий  пестить  животик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018922
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024

Чашка чаю

Ч  ом  би  не  випити  чаєчку,
А  роматного  напою.
Ш  умить  вже  чайник  з  кип*яточком,
К  ип*яток  на  листя  влию.

А  куратно  сьорбну  з  чашки,
Ч  ашка  й  напій  є  пригарячі.
А  ристократам    чай  є  в  ласку,
Ю  ним  корисний  чай,  до  речі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018921
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024

Не сердись

Вчора  я  перебрав,
Повалив  вина  груз.
Усю  ніч  міцно  спав,
Зранку  я  прийняв  душ.

Кіт  на  мене  ой,  злий,
Був  без  їжі,  біда.
Вчора  я  ніякИй,
Та  цілюща  вода.

Дорогенький  котик,  знову  в  формі  я.
Голова  не  болить,
У  плечах  не  свербить,
Люба  знов  кожна  мить.

Дорогенький  котик,  знову  в  формі  я.
Корму  дам,  от  поїж,
Не  тримай  люту  злість,
За  цю  ніч  не  сердись.

(  Мелодія-  The  Eagles  –  Hotel  California.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018482
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024

Парашут

П  овітря  тут  інакше,
Аніж  нижче  703.
Р  озкрився,  значить  дальше,
А    ктивніше  стропи  веди.

Ш    умить    приємно    вітер,
У  низ  мило  глядіти,
Т  ак  радісно  летіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018481
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024

Телекухня

     Вчені  придумали  телевізор  з    =мишкою=    і  зверху  телевізора  вмонтованою  мікрохвильовою.  По  якомусь  телеканалі  рекламують  піцу,  ти  оплачуєш  за  неї  дотиком  банківської  карти  до  телевізора,  наводиш  курсором    мишки  на  цю  піцу  і  переставляєш  її  голограму
в  мікрохвильову.  Включаєш  піч  на  кілька  хвилин  і  виймаєш  з  неї  чудову,  ароматну  піцу,  котру  рекламували.  Чи  на  іншому  каналі  рекламують  товари  Макдональдса    і  ти  так  само  можеш  їх  купити  і  мати  у  себе  вдома.  Таку  телекухню  придбав  собі  Яків  і  був  задоволений,  бо  коштував  і  піцу,  і  гамбургери,  і  делікатесні  блюда,  на  приготування  яких  потрібні  були  такі  інгредієнти,  котрі  у  магазині  важко  знайти.  Був  задоволений  телекухнею  Яків  і  надіявся,  що  вчені  сконструюють  телешафу,  щоб  можна  було  з  телевізора  отримувати  речі,  котрі  потрібні  і  сподобалися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018406
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024

Вигуки

Коли  футбольний  матч    глядію.
То  таке  гукаю  –
Або  згадую  повію,
Або  чиюсь  матір  сварю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018404
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024

Бо винуватий

-Татку,  татку,  я  певно  знаю,
Хто  винуватий,  що  лід  й  все  в  снігу!
Бо  ж  двірника    прибирати  сніг  заставляють.
Значить  він  винуватий,  татку?
-  Угу.

-А  ще  він  винуватий,
Що  падає  листя,
Бо  ж  йому  прибирати.
-Так  ,  синку,  звісно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018332
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024

Різноманіть…

Різноманіть  своє  життя,
Щоб  веселіше  стало  –
Сьогодні  кілька  до  пиття,
А  завтра  до  горілки  сало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018331
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024

Летить в бік

По  мішені  я  стріляю,
Влучить  в    =яблучко=    бажаю,
Але  куля  знов  і  знову
Летить  в  бік.
Цілюсь  я  неначе  вправно,
Але  куля  знову  вправо,
Від  десятки  знову  вправо
Летить  в  бік.

Летить  в  бік,
Летить  в  бік,
Слухай,  ти  господар  тиру,
Налаштуй  рушницю  вміло.
У  рушниці  збита  мушка,
Тому  куля  непослушна,
Летить  в  бік.

Летить  в  бік,
Летить  в  бік,
І  клієнти  знов  без  призу,
Бо  рушниця  із  капризом,
Бо  у  не  приціл  збитий,
Тому  знову  куля  спритна
Летить  в  бік.

(  мелодія  -  The  Beatles-  Let  It  Be)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018252
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024

Пиятика

Ти  наливай,  не  жалій,
А  ти  до  дна  все  іспий.
Потім  ще  ми  наллєм,
Під  тости  гарні  поп*єм.

За  цигаркою  цигарка,
За  чарчиною  чарка,
За  тостом  гарним,  знову  тост,
А  потім    ходим,    як  матрос.

Земля  іде  із-під  ніг,
Ми  напилися  –  не  гріх,
Друг  другу  морди  не  б*ємО,
Понапивалися  й  спимо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018250
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024

Свято забов*язує

День  мужчини,  осінній  цей  день,
Цей  день  і  день  туалету,
І  день  ресторану  цей  день,
Цей  день  і  день  паштету.

Якщо  ти  справжній  мужчина,
Іди  в  ресторанний  туалет
І  скажи  офіціантці  –  дівчинІ,
Щоб  принесла  в  кабінку  паштет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018112
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024

У пошуках

Я  перший  парубок  в  селі,
Та  і  в  місті  не  останній.
Час  женитися  мені
І  я  послав  сватів  до  Тані.

Свати  до  Танечки  прийшли,
На  неї  почали  дивиться,
Й  такеє  кажуть  ,  як  пішли
- Не  гарна,  бо  не  круглолиця.

Я  з  циркулем  ходжу  по  селах,
Перевіряю  ним  дівиць.
Є  і  гарні  і  веселі,
Та  не  бачу  круглих  лиць.

Та  круглолиця  все  ж  знайшлася,
Допомогла  мені  сестриця.
- Приходь,  дивися  своє  щастя.
Дівчина  гарна,  круглолиця.

Як  ту  побачив  у  сестриці,
То  не  шукав  інших  дівОк.
Бо  дівка  гарна,  круглолиця!
Ну,  колобочком,  колобок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018111
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024

Дід

Є  в  селі  дід,
Міцний,  як  Бред  Піт.
Він  всіх  в  селі  б*є,
Прочухана  дає.

Нестримний  той  дід,
Кулак  немов  лід.
Узриш  його  вдаль,
Краще  втікай.

Іде  дід,  утікай!
Мерщій  усі  у  хату.
Іде  дід,  утікай.
В  діда  сили  багато.
Іде  дід  ,  утікай.
На  дворі  день  чи  вечір.
Іде  дід  утікай!
Тебе  спасе  лиш  втеча.

(  Мелодія  -  Sandra  –  In  The  Heat  Of  The  Night)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018011
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024

Бувай, рудий Тузик

Купив  тато  картуз,  
Я  у  ньому  мов  туз.
Тато  каже  –  Носи
І  картуз  бережи.

Якось  в  вітер  я  біг,
У  такий,  що  валив  з  ніг,
Картуз  вітер  зірвав
І  од  мене  погнав.

Але  Тузик  рудий,
Він  хороший  такий,
Картуза  упіймав
І  на  ньому  лежав.

Я  до  картузика  свого,
Я  погладив  рудого.
Пес  картузик  віддав
І  хвостом  помахав.

Бувай,  рудий  Тузик,
Врятував  ти  мій  картузик.
А  інакше  б  загубився
І  на  мене  б  тато  злився.

(  Мелодія  -  The  Rolling  Stones  -  Ruby  Tuesday)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018009
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024

Надавачі здібностей

Випив  Іван  вина,  зветься    =Танці=,
І  став  добрим  танцівником.
Випив  вина    =Пісня=    Вася
Й  став  добрим  співаком.

Випив  вина    =Оратор=    Сергійко
Й  зачарував  всіх  язиком.
А  Петро  випив  горілки,-
Став  оратором,  танцюристом  і  співаком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017933
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024

Пиво

А  якщо  вип*єш
Пива  із  літр,
Захочеш  одному
Морду  набити.

А  коли  вип*єш
Пива  два  літри,
Захочеш  двом
Морду  набити.

А  коли  вип*єш
Пива  3  літри,
Рішиш  зможеш  трьом
Морду  набити.

А  коли  випив
Пива  відро,
Од  того,  хто  літр  випив
Получиш  в  чоло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017932
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024

Про корівку Бренду

До  воріт  двору  винороба  під*їхала  машина  з  причепом.  Винороб  вийшов  до  гостей  і  побачив  старого,  котрий  сказав  –  Гарне  робиш  вино,  виноробе.  У  мене  до  тебе  прохання  і  пропозиція.  У  причепі  корівка  Бренда,  їй  сьогодні  2  роки  і  її  мама.  Дозволь  моїм  коровам  попастися  на  твоїх  виноградниках,  а  я  тобі  віддячу.  Ти  ж  виноград  вже  зібрав?
Винороб  уже  зібрав  виноград  і  хоч  прохання  старого  незнайомця  було  дивним,  та  він  вирішив  виконати  його  бажання.
Дві  корови  дійсно  їли  виноградне  листя.  А  коли  наїлися  досхочу,  незнайомець  каже,  що  дарує  корівку  Бренду  виноробу.
- І  не  забудь  Бренду  подоїти  –  сказав  на  прощання  незнайомець  і  поїхав.
Подоїв  винороб  корівку  і  був  здивований,  бо  з  корови  ішло  не  молоко  ,  а  червоний  виноградний  сік.  В  соках  і  винах  винороб  розбирався,  скоштував  він  того  соку,  а  сік  чудовий  на  смак.
Коли  корова  їла  листя  винограду  білих  сортів,  то  давала  зелений  виноградний  сік.  Винороб  поекспериментував,  дав  корові  листя  від  яблуні  і  корова  дала  яблучний  сік.
Винороб  у  містечку  став  вважатись  диваком.  Бо  або  брав  задарма  у  городян,  або  осінню  скуповував  за  малу  ціну  листя  від  фруктових  дерев  і  виноградників.  А  це  готував  корм  винороб  для  своєї  корівки  на  зиму  і  весну.
Коли  Бренді  виповнилося  4  з  половиною  років,  то  вона  знову  здивувала  виноградаря,  так  як  надоїв  він  з  корови  відро  легкого  вина,  міцністю  в  4  з  половиною  градусів.  І  потім,  чим  корівка  ставала  старшою,  тим  міцніше  вино  вона  давала.
І  коли  корова  дала  міцне  15-ти  градусне  вино,  а  було  їй  15  років  ,  то  виноградар  сказав  до  Бренди  –  А  чи  доживемо  ми  з  тобою  до  часів,  коли  ти  пригостиш  бренді    і    коньяком?
Ішли  роки,  виноробу  виповнилось  80  років,  довгожительці  корові  було  40  років,  але  вона  все  ще  приносила  бренді  для  сім*ї  винороба.  Вже  внуки  доглядали  за  коровою  виноградаря.  І  ось  у  цей  рік  зайшов  внук  в  кімнату  винороба  з  склянкою  коньяку  і  сказав  –  Діду,  пригощайтесь  коньяком  від  Бренди.
Спробував  винороб  коньяку  і  був  задоволений  його  смаком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017856
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024

Свєта і погода

     В  сім*ї  народилась  дівчинка,  назвали  її  Свєта.  І  все  було  би  добре,  але  дитина  народилась  влітку  і  погода  в  цей  же  день  у  місті  стала  близько  нуля  градусів  по  Цельсію  і  трималась  така  погода  весь  рік,  доки  дівчинці  не  виповнився  рочок.  Тоді  погода  в  місті  стала  +1  градус.  Вчені  не  могли  пояснити  чому  така  погода  в  місті,  а  батьки  Свєти  почали  здогадуватись  про  надздібності  своєї  дочки,  але  щоб  уберегти  її  мовчали,  бо  усьому  місту  з  колишнім  європейським  кліматом  було  лихо  від  холоднечі  весь  рік.
     Коли  Свєті  виповнювалось  18  років,  то  вона  розповіла  їх  сімейну  таємницю  своїй  найближчій  подрузі,  котра  обіцяла  нікому  не  розказувати,  але  звичайно  розтріпала  язиком.
- З  завтрашнього  дня  буде  у  місті  +18  цілий  рік,  бо  завтра  Свєті  виповнюється  18  років  –  сказала  подруга  іншим  своїм  подругам.
Так  місто  взнало  Свєтин  секрет,  але  місту  добре  з  температурою  +18,  та  й  добре  було  коли  температура  підвищувалась,  поки  Свєті  не  виповнилось  35  років.  Спека  у  місті,  люди  страждають.  А  потім  що,  і  40  і  50  градусів  терпіти?!
     То  ж  коли  Свєті  виповнилось  37  років  і  температура  у  місті  стала  +37,  то  вже  подумували  умертвити  Світлану,    бо  жодне  інше  місто  на  планеті  ,  Свєту  з  таким  даром,  прийняти  не  хотіло.
   Пішов  батько  Свєти  до  мудреця  за  порадою  –  що  робити,  бо  ж  його  дитину  хочуть  вбити.  А  мудрець  каже  –  А  ти  піди  до  паспортистки  в  поліцію,  дай  їй  хабара,  скільки  скаже  і  нехай  твоїй  дочці  дадуть  новий  паспорт,  де  їй  на  сьогодні,  нехай  22  роки.
     Зробив  так  батько  і  температура  у  місті,  після  отримання  Свєтою  нового  паспорта  стала  +22.
     Батька  і  паспортистку,  були  бажаючі,  котрі  хотіли  засудити  за  підробку  документа,  але  більшість  населення  міста,  були  проти.  То  ж  вирішили,  що  хай  Свєта  ще  з  5  років  поживе  з  підробленим  паспортом,  а  коли  їй  виповниться  27  років,  то  дати  згоду  на  підробку  нового  паспорта  ,  десь  на  21-22  роки  віку  для  Свєти.  То  ж  місто  зажило  добре  з  прийнятною  температурою  повітря.  А  ще  казали,  що  Свєта  наче  помолодшала  з  новим  паспортом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017762
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024

Піаніст і піаніно

     Підійшов  піаніст  до  піаніно  у  своїй  квартирі  і  каже  –  Важко  мені,  голодую.  Доведеться  тебе  продати.
     І  раптом  у  піаніно  самі  по  собі  клавіші  почали  натискатись  і  воно  говорить    
- Не  продавай  мене.  Я  тобі  ще  знадоблюсь.
Піаніст  подумав,  що  це  від  голоду  йому  вже  чудиться,  але  запитав  у  піаніно  –  А  як  знадобишся?
Клавіші  знову  самі  по  собі  почали  натискатись  і  піаніно  каже  –  А  ти  натисни  на  ноту  До  сім  разів  і  виймай  потім  з-під  моєї  кришки  ДОкторську  ковбасу.  Натисни    сім  разів  ноту  Ре  –  і  буде  під  кришкою  пучок  РЕдиски.    Натисни  ноту  Мі  сім  разів  –  і  буде  тобі  МІнеральна  вода.      Те  саме  зробиш  з  нотою  Фа  –  і  з*явиться  під  кришкою  ФАнта.    
Нота  Соль  дасть  тобі  сіль.  Нота  Ля  –  рибку  ЛЯщ.    А  нота  Сі  -  СІк  .Так  що  надалі  не  будеш  голодний.
Піаніст  натиснув  на  ноту  До  сім  разів,  заглянув  під  кришку  піаніно,  а  там  паличка      =докторської=.А  хто  знав  біду,  як  кажуть,  той  їсть  ковбасу  без  хліба.  То  ж  піаніст  нарізав  ковбаску  і  однією  рукою  її  їв,  а  другою  рукою  радо  виконував  улюблені  мелодії  на  піаніно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017717
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024

Морозиво

М  ені  так  хочеться  тебе,
О  д  тебе  стільки  насолоди.
Р  от  зустрічі  з  тобою  жде,
О  рганізм    жде  прохолоди.
З  *їм  тебе  і  стане  ліпше.
(  И  –  буква  має  значення  ).
В  роті  і  шлунку  холодніше.
О  сь  таке  покращення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024

Штори

Радість  нам  од  штор,
Радість  нам  од  штор.
Рятують  нас  од  сонця
Й  хто  загляда  в  віконце.
От  і  радість  нам  од  штор.

Радість  нам  од  штор,
Радість  нам  од  штор,
Вони  дому  окраса
Й  що  ти  не  бідний  ясно,
От  і  радість  нам  од  штор.

 (Мелодія  -  The  Doors  –  Riders  On  The  Storm  )                                                

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017648
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024