Nonie

Сторінки (1/8):  « 1»

Про нерішучість.

Не  кисни  –  ти  не  огірок.
І  не  мусиш  сидіти  в  банці.
Звільнись  від  порожніх,безглуздих  думок.
Працюй  головою  –  не  тисни  курок,
Який  розірве  тобі  голову  вранці.
Мій  ритм  –  смішний,як  у  казці.
Про  хатку  яку  збудував  собі  Джек.
Де  автор  мусолить  кожну  деталь,
Щораз  повертає  назад  –  у  даль.
От  точно,як  ти  –  безнадійний  поет.
Який  не  сміє  рушити  вперед.
Повільно  вгрузає  в    болото  старе.
При  цьому  здавалось  би  творить  нове,
Але…
Давно  вже  позбавлене  сенсу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015


Балада оптиміста

Хворобливо  плямисті  листки  каштану,
Мокрі  стіни  сусідніх  багатоповерхівок.
Якому,  в  біса,  божевільному  шарлатану
Захотілось  таких  депресивних  кінцівок?

Навіщо  писати  про  жорстоку  реальність,
Робити  наступні  події  страшніше.
Ти  краще  притримай  свою  безжальність,
Бо  ж  насправді  казка  стається  частіше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575362
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.04.2015


Євромайдан

Куди  втікаєш,наш  тиране.
Де  зникла  посмішка  щаслива?
Не  знав,що  твій  народ  повстане?
Чи  думав,нам  вже  не  важливо

Як  жити  .В  бідності  чи  вмерти?
За  те  майбутнє  покоління,
Що  мало  б  зберегти  країну
Хоча  б  за  покликом  сумління.

Ти  не  хвилюйсь,нам  вже  не  вперше,
Кров  лити  за  свою  країну.
Не  залякаєш  нас  «пташками»
Яких  між  нами  ти  покинув.

Не  стали  люди  їх  терпіти.
І  не  втекли,  і  не  злякались.
Нас  стало  більше,ми  сильніші.
Ну  що  ж  шановні,ви  –  попались.

Ми  знову  разом,з  нами  сила.
Ваш  «Беркут»  стрімко  відступає.
Скількох  загнали  у  могилу,
У  грудях  ненависть  палає.

Нарешті  страх  скував  все  тіло,
Не  хочеш  більше  воювати?
Тоді  прошу,йди  добровільно.
Тобі  нас  більше  не  злякати.

Це  дохлий  номер,все  даремно,
Нарешті  «пішаки»  повстали.
І  в  пам’ять  про  «Небесну  сотню»
Свою  ідею  відстояли.
                                                                                                     23.02.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575161
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2015


Тупа ваніль

Як  нестерпно,ти  не  уявляєш.
Щодня  чекати  зізнань  вирішальних.
Нехай  неприємних,нехай  негативних,
Брутальних,тотальних,чи  навіть  прощальних.

Мені  остогидло  постійно  чекати,
Не  знаю  для  кого,не  знаю  для  чого.
Хоч  не  перестанеш  мене  надихати,
Штовхаєш  на  створення  чогось  значного.

Та  досить  терпіти,завершуй  цю  драму,
Бо  ж  прикипіла  до  сцени  намертво.
Та  в  своїй  мирній  та  добрій  виставі.
Ти  вкотре  ліпиш  із  мене  жертву.

Ну  скільки,скажи  мені,можна  чекати?  
Ти  хочеш,щоб  я  збожеволіла  певно?
Скажи  мені  правду,не  треба  брехати.
Бо  я  ж  захворію,не  тілом,душевно.

Мине  не    день,і  не  два,а  вічність,
Я  встигну  багато  чого  зробити.
Нехай  в  цих  словах  відсутня  логічність,
Та  я  вже  втомилась  тебе  любити.
                                                                                                             23.02.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575158
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2015


Метросексуал

Давай,продемонструй  свою  бездоганність.
Покажи  що  кращий  за  всіх  навколо
Ти  ж  такий  чемний,добрий,прекрасний.
Ми  ж  лиш  псуємо  ідеальне  соло.

Хай  кожне  слово  пахне  гордістю,
Хай  кожен  рух  покаже  впевненість.
Куди  там  боятись,ти  ж  твориш  подвиги,
Щодня,подумаєш,  що  лиш    для  себе.

Куди  поспішаєш?Поглянь  у  дзеркало.
Ну  що  в  тобі  може  бути  поганого?
Хіба  не  ти  зробив  себе  красенем?
Хіба  не  створив  себе,ідеального?

Так,тобі  гидко  від  тих  істот,
Що  лиш  дратують  своєю  ницістю.
Та  не  зважай,  не  плямуй  думок
Вони  ж  бо  вражають  лише  таємничістю.  
                                                                                                               16.02.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574959
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.04.2015


Помилка

Мені  давно  вже  час  зрозуміти,
Не  має  сенсу  моє  існування.
Я  давно  вже  могла  б  все  змінити,
Зупинити  ці  вічні  страждання.

Хоч  давно  вже  совість  мордує,
І  бажання  вчепилось  зубами
Та  мене  це  чомусь  не  хвилює
Раз  я  знову  лишаюсь  із  вами

Неіснуюче  покоління
Що  ховається  за  монітором
Здавалось  ще  трохи  терпіння
І  ми  розпрощаємось  з  цим  клятим  прибором.

Та  даремні  наші  надії
Ми  ж  осліпли  давно  вже  й  забули
Що  таке  сни,спогади,мрії
Та  й  коли  ми  востаннє  десь  були?

Я  вже  вкотре  про  все  це  шкодую
Скільки  всього  я  пропустила
Скільки  мрій  вже  навряд  чи  збудую
Лиш  тому,  що  піти  не  зуміла.
                                                                                                                             19.01.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015


До зими

Приємне  для  мене  очікування,
Очікування  прекрасного.
Не  милуватимусь  більше  квітами,
Не  побачу  більш  неба  ясного.

Зірок  споглядати  не  буду,
Хоч  досі  їх  безліч  на  небі.
Я  літа  цього  не  забуду,
Та  все  ж  так  чекаю  на  тебе…

Холодна,примхлива,неясна
Твій  подих  холодний  приспав  увесь  ліс.
Та  для  мене  ти  завжди  прекрасна,
Не  було  б  тебе  не  раділи  б  весні.

Знай  я  досі  чекаю,
Коли  випаде  білий  сніг.
Та  поки  маєш  ти  бути  благаю  -
Не  забирай  його  з-під  наших  ніг.
                                                                                                     29.10.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574653
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.04.2015


Я чую шепіт…

Я  чую  шепіт  холодної  осені,
Знав  би  ти  про  що  мріє  вона...
Досить  йти,зупинися,прислухайся
Таємничість  її  неземна

Так  вабить  мене,  притягує
Наче  вічність  її  краса
Мов  дівчина  увечері  зваблює,
Та  зникає  пізніш,як  із  сонцем  роса.

Вітер-це  її  руки  тендітні
Що  гілки  золотаві  гойдає.
Небо-це  її  очі  глибокі
Що  красу  цю  слізьми  заливають.

Тугою  наповнені  очі  прекрасні
Це  осінь  безжально  ридає,
Вам  мабуть  здалося  -  вона  не  розумна
Та  повірте  все  вона  знає.

Сумує  через  свою  непотрібність,
Її  ж  ніхто  не  чекає
Вона  просто  проміжок  між  зимою  і  літом,
У  смутку  зароджується,у  ньому  ж  зникає.
23.09.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015