| Сторінки (1/81): | « | 1 | » |
Стало холодно нам у квартирах,
Чобітки на готові стоять...
А десь там, на замерзлих обширах...
Кошенята бездомні нявчать!
Ми вдягнули тепліші шкарпетки,
П'ємо в ковдрі гарячий чайок...
А тим часом, котисько маленький
Під дощем до шерстинки промок!
Ми у ліжках в клубочки скрутились,
І осінні рахуємо сни...
Кошенята ж малі застудились!
Чи дожити їм ще до весни?...
Сухоребрики йдуть за ногами,
Не красиві, голодні, брудні...
А якби не було у Вас мами?
Ви б так само жили, хіба ні?
Заберіть же кота із морозу!
До тепла швидко - швидко несіть!
Проявіть порятунком свій розум,
І свій лід у серцях розтопіть.
Не робіть для котів геноциду,
Бо байдужість - це смерть для малих.
Полюбіть кошеня, як дитину..
Бо крім вас, він не має близьких..
(Репеченко Сніжана 21.09.16)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2017
По темному місту я знову іду із собою,
І знову так дзвінко у вуха мовчання чиєсь...
Хтось хоче закрити мій світ кам'яною стіною:
Я знаю, він поруч, летить непомітно, мов ґедзь.
І ми мовчимо про розказані вже анекдоти,
Про побут, про сни, і про книги, що він не читав...
Я буду мовчати із ним попадаючи в ноти,
Він буде мовчати про те, як за мною скучав.
Пустими дорогами пахне затемнене місто,
Радіє від смерті і тиші радіє німій.
Ми з ним розуміємо - тиша буває зі змістом.
Воно свою тишу у серце вливає мені.
І ми полетіли, як дим, що стоїть над "Хімпасом"
І ми розчинилися там, де немає людей,
Лиш я і той ґедзь і натомлене місто Черкаси...
Тікаємо слухати як справжня тиша гуде...
26.01.2016
Сніжана Репеченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017
До крові брехню втирають
У скроні, омиті потом,
Із серця добро виймають,
Наповнюючи болотом.
У шрами вдягають душі,
Озброюють голі руки.
Й слабкі беруть гасло "дужі",
Натягуються, як луки.
Сліпі їх назвуть вугіллям,
І кинуть у піч горіти,
Але, хто не був камінням,
Тому Бог не дасть зітліти.
Жорстокість зачата бісом,
Усіх нас вогнем окропить,
Розплавиться там залізо,
А пуху воно не вхопить...
Сніжана Репеченко. 06.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016
[i][b]Переглянула фільм Зеленського "Слуга народа", без емоцій не лишилася...
Перше. що спало мені на думку - дана стрічка, скоріш за все, є хитрою агіткою пана Володимира. Маю резонні сумніви - скоро Зеленський піде на вибори. А перед виборами всі білі й пухнасті, розумні, добрі й радикальні. Щоправда, підхід підібрав оригінальний - люди ж тепер з насторогою відносяться до реклами, а тут вони її не розпізнали і ковтають інформацію не шукаючи заритої собаки. Правда ж хороша ідея завоювати публіку? А яка підтримка з"явиться!
Насторожив мене й головний герой даного фільму. Чому бідного вчителя зіграв Зеленський? Якби замість нього виступив якийсь інший невідомий актор - серіал був би більш правдоподібним. Бо трохи різли око кадри,типу як пан Володимир біг за маршруткою або ночував на лавці. Чому автор в такій ідеальній стрічці припустився такої композиційної помилки? А тому що це не помилка - зіграти роль президента потрібно було саме йому, щоб народ побачив як він буде діяти, словом, це теж є резонною підставою вважати даний серіал агітацією.
Тепер погляньте: уся стрчка базується на тому, що людяність має новий президент тільки тому, що звик до простого життя, пізнав бідність... так він примушує всіх високопосадовців жити на вузьку ногу, служити народові, а народ, у свою чергу, має відчути себе господарем...
А тепер повернімося до реальності. Скажіть, а успішний бізнесмен міг би стати таким президентом? Якщо "так" - чому Володимир Олександрович не зобразив головного героя багатенькимм паном? Тоді, схоже, що там і мав бути "простолюдин", тому зарубайте на носі: якщо багатенький пан Зеленський подасть свою кандидатуру на вибори - пам"ятайте: жодного кадру зі стрічки він не повторить і це буде нова, невідома історія.
Але як українці мають загалом ставитися до цього?"все таки, ніби й непогану річ штовхнув автор..." - подумаєте ви.
Я відповім: як бачимо - непоганий актор наший "слуга народа", але зауважте: всі наші президенти були хорошими акторами у передвиборчий час. Може досить з нас акторів? Давайте хоч раз не підемо на старому повідку.
Сніжана РЕПЕЧЕНКО[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648096
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
В епоху сорому я ство́рю інший світ,
Де не ганебно мати власну думку.
Там ба́тьківський ожи́влю заповіт,
Там сіятиму славу, а не муку.
І, може, мене знову проклянуть,
Зненавидять за те, що відвертаюсь…
Але та прірва, в яку всі ідуть
Мене не кличе, я її цураюсь!
Досію поле тут на пустирі,
Де лай собак і вічна холоднеча,
Де поселились погляди криві,
Де їсть серця пихата ворожнеча…
Тут все одно колись запахне цвіт,
Піде у ріст зерно, полите кров'ю,
І огляне́ться весь пропащий світ,
І замилується правдивою красою.
А я до прірви вперше підійду,
Дістану звідти всіх, хто заблудився,
І подарую всю оту красу,
Народові, який її гнітився.
31/01/2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
[b][color="#192ae6"]Подаруй мені простір у світі,
Я відмовлюсь назавжди від квітів,
Все буденне залишу для тебе -
Дай хоч раз подивитися в небо.
Подаруй мені простір без бруду,
Без пліток, без обману і болю.
Я піду з царства виродства й блуду,
І всіх зрячих гукаю з собою.
Я так довго училася жити
Під камінням чужого безумства,
Воно може мене розчавити,
Та зачерствіти більше боюся.
Подаруй мені простору трохи.
Де гріхи не впиваються в душу,
Щоб набралися сил мої ноги,
Бо боротися довго ще мушу...
16.01.2016[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Прийшли в кімнату сутінки осінні,
Обсипались троянди на вікні.
Ми обіймалися із привидами ліні,
Жили безглуздо, наче уві сні...
Пітьма встромляла кігті у повіки,
У сірий світ манила серебром...
Так бунтували, плакали каліки -
Останні дні осінні за вікном...
Усе вмирало, тліло, заклякало,
Відтінки хмар у поглядах людей...
Водночас щось боролось, виживало..
Надії, мрії, молитвИ дітей...
І він прийшов, як всі того хотіли,
Він танцював, кричав і підіймав!
Але в той день його не зрозуміли,
І ранок знову марно пропадав...
Людські надії заставляють жити,
А вчинки часто убивають світ...
Чи переможуть молитвИ і діти?
Чи згубить сам себе понурий гніт?
Козачка Репеченко Сніжана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
[color="#002bff"][i][b]Буває, втікаєш, навіщось, від себе,
Щось каже у грудях: "біжи, бо так треба"..
А очі назад все чомусь поглядають
Бо глосу того не чують, не знають...
І крила якісь огортають буває,
І ніби й журба непотрібна минає...
А очі про крила ті білі не знають -
Вони лиш назад все чомусь поглядають.
Так хочеться пам*ять розчистити часом
Лишитись з надійними лицями разом,
Та пам*ять на очі, нажаль, не впливає,
І погляд наївний в пітьму зазирає.
Потрібно хоч раз подивитися прямо,
Там світло зловити, залишити яму,
І очі самі будуть фарби шукати,
Коли їх наявність зуміють пізнати.[/b]
(с) козачка Сніжана[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
В нас спільні зростають десь діти,
Ми з вами далекі сусіди,
На всіх у нас рана одна.
Хоч можемо світ весь поїти,
В самих зараз спрага - війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2015
Не треба копатись в моїй голові,
Не йдіть в мою темряву, прОшу.
Там купа голок заховалась в траві,
Там тягну свою важку ношу.
Там порожньо дуже, лиш ехо і я,
Блукають кістляві примари,
Як добре, що світла моя голова
Ховає від світу ці чари.
Там холод і біль, і закрите вікно,
Яке вам не можу відкрити.
Я мовчки там питиму біле вино,
Й крізь скло буду світло ловити.
Рожева помада, усмІшка ясна,
Блакитні привабливі очі...
Але всередині кривава війна,
З якою все борюсь щоночі.
Ми вирвемось звідти, у мене є я,
Є сила і віра у Бога,
А завтра встановлю в душі ліхтаря
І стане світліша дорога...
(с) козачка Сніжана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
одивилась на життя сусіда, який проміняв сімм"ю на кар"єру... що з цього вийшло..
* * *
А тепер він один
У прокурених стінах,
В товаристві картин
І занедбаних мріях
Він дійшов до "зірок"
І всьому повелитель.
Та, вночі, крім пляшок
Нізким навіть тужити..
Трійка друзів, бува,
Завітає на пиво))
І в родини "братва"
Чимчикує щасливо...
...Ще не клонить на сон...
Фільм якийсь не цікавий...
Все мовчить телефон...
Світить місяць іржавий...
Валер"янка і сон.
І "зірки" поміж вії..
До яких не дійшов...
Бо не ті шукав мрії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015
Много снега, всюду вода...
Зинка кошка в снеге зашла....
Перегрызла все провода -
Ты, наверное, сегодня уйдешь навсегда!
Припев:
Мне не жаль тебя,
Мне жаль тебя, Зина,
Вновь роздерт диван - невыносимо!
Мне не жаль тебя,
Мне жаль эти вещи:
Платьев больше нет.
Ходить больше не в чем
Проигрыш(вокализ):
Много снега, чьи-то следы
Знаю, Зинка, - все это ты
Снова "праздник" - вскрыт мой комод,
Я смотрю в окно и знаю кому попадет!
Припев:
Мне жаль тебя, Зина,
Вновь роздерт диван - невыносимо!
Мне не жаль тебя,
Мне жаль эти вещи:
Платьев больше нет.
Ходить больше не в чем...
(с) Репеченко Сніжана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015
[b][b][color="#b50404"]Він не збагнув, коли затихли птахи,
А навкруги заколихався світ
Корона впала до очей невдахи,
Прикривши злотом пил злиденних стріх.
І голі руки, молоді та білі,
Що зачаїли в жменях мозолі,
У золотому від корони світлі
Йому здавались медом на столі.
Низькі поклони гріли гостру душу
І танці блазнів з іскрами в зубах…
Він біг за ними у брудну калюжу
З чужим багатством на чужих плечах.
Там чувся сміх, що в лицях не засяяв
І кров текла, що в м’язи не дійшла,
Лежав пиріг, що батько не докраяв
Й щаслива доля, що не дожила…
Він біг кудись,наставивши дві жмені,
Важка корона гепала об ніс…
Ще й випадково, у чиїсь кишені,
Забув свій сором, як до неї ліз…
Усяка влада хвалиться трофеєм:
В калюжу вождь "Нерон" сліпий загріб,
Хоч він її вважає Колізеєм,
Не зїстівний після калюжі хліб…[/color][/b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
Печеться в сонці мідне місто
Триває денна метушня
Хлюпоче ніжки в річці літо,
Танцює у парку гілля́.
Змінились в небі треті хмари
І монотонний шум машин...
Життя нечародійні чари:
Усе кипить, а ти один.
Прочитана наступна книга,
Ледь бадьори́ть холодний душ...
На серці, навіть в спеку крига,
Коли немає рідних душ.
Від сліз у біг швидкий втікати,
Втомився котрий тренажер...
Із серця в м'язи біль зігнати...
І знов
кімната,
чай,
торшер...
Наступна книга..., біла стеля,
Наступний вірш... і стеля ця...
Мольберт зарядка, пензлик, .... стеля.
Життя для себе - не життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590665
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2015
Болить душа, коли в країну рвуться
Страшні лаписька підлих ворогів,
Кричать: "Це наше все!" і жадібно сміються,
Як бачать голод, страх і гострий біль.
Тече сльоза, коли у мамин дворик
Прийшли вбивати братці-москалі,
За те, щовірно любим рідну мову,
За те, що є ще правда на землі.
В руці кулак, як чуєш, що "Вас нєту",
Французів, Шведів теж вам не було!
Росія, мабуть всю б нашу планету
Собі загарбала і мало б ще було.
Жахливі наслідки від гонору дурного -
Не варта смерті крадена земля.
А кров невинна змиє вам дорогу,
Бо з горя в розкіш шляху не бува!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Ось і переглянула я кілька довгоочікуваних серій комедії «Останній москаль»… Емоції важко передати словами…При всій моїй неприязні до москалів, виникає питання: чи патріотична ця комедія насправді? Хочеться вірити в краще, але все таки, гризуть підозри, що кінострічка є сатиричною, та спрямована на висміювання українців..
Спочатку я хотіла вимкнути це, на мій погляд, знущання, та все ж вирішила подивитися далі, аби переконатися в підозрах.
Уже за годину перегляду думки стали ще не приємнішими. Я приведу вам до прикладу моменти, (хоча вся серія лише з таких моментів і складалася) і ми разом поміркуємо, чи патріотично це.
− Велика жорстокість українців. (До рідного дядька приїжджає хлопчина москаль. Його б’ють ледве не всім селом. Дядько не приймає до себе небожа, голодного, обливши льодяною водою відправляє до лісу, у напіврозвалену хатину, де хлопець був змушений ночувати, попри дощ, який крапав просто йому на голову. Таких проявів жорстокості було безліч.)
− Українці – пияки. (За годину перегляду я не змогла перерахувати на пальцях, скільки наші земляки тягнули руку до чарки)
− Українці відсталі. ( Москаль їде в автобусі у якому п’ють, везуть курей і т.д. В селі ані мобільного зв’язку, ні магазинів. Люди дикі, злі. Москаль на протязі серіалу ж є ввічливим, на відміну від українців, якими їх «намалювали». Переселенця «намалювали» набагато цивілізованішим та адекватнішим. Чому в стрічці спів ставили Москву та село «Великі Вуйки»? Розумніше було б спів ставити Київ та російську «деревню», чи справедливіше – їхнє та наше село. Тоді кожен постав би у власному світлі, у виграші була б Україна, так, як її село значно краще російського, люди культурніші і добріші)
− Українці продажні, підлі (герої роблять усе за гроші, вчинки підлі, скажу більше, я не побачила жодного хорошого вчинку збоку українців)
− Українці дурні (москаль та українець залицяються до дівчини, де наший земляк є неадекватним. Цей контраст показує нас з гіршої сторони.)
Таких прикладів безліч. Якби комедію знімали патріоти росії – питань би не виникало. Але фільм «український» тому хочеться поцікавитися:
Чому несправедливими зробили нас?
Чому образ москаля не показує справжньої підлості росії?
Чому москаль постав не злим мужланом, який бажає нам зла, а невинним хлопчиною, який страждає через жорстокість українців?
Чому москаль не є об’єктом насмішок? Все, що з ним відбувається, заслуговує скоріше, жалю.
Так, посміятися можна і з себе, але це скоріше не гумор, а сатира.
Чому мене схвилював цей фільм? Зараз український народ розділяється в собі через протилежності поглядів, які формують різні фактори. Всім відомо, що нація, яка не є єдиною, як ті герої байки «Лебідь щука і рак» не зможе подолати труднощів. Росія розповсюджує «комедійну» інформацію про те, що ми, нібито фашисти. А «українська» комедія «Останній москаль» це підтверджує. Я гадаю, що в даний час, варто було б зняти щось, що могло б показати справжні лиця народів і допомогло українцям, яких переманює на свій бік агресор знайте себе. Чи заслуговує цей фільм бути відомим і чи варто взагалі випускати його в ефір? Я гадаю - ні. Хоча хотілось би помилятися, адже можливо, у подальших серіях усе зміниться...
З повагою, козачка Сніжана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Торкнувся ключиці метелик крилом,
Укрив сонне тіло м’яким полотном.
В махрових обіймах гойдає мене
Тихіше й тихіше… от−от, і засне.
Прийшли слоненята під віки мої,
З рахунку збиваюсь – гудуть солов’ї.
На крила їм впали дівочі думки,
У сон літні мрії понесли пташки.
А там свіжим сяйвом ромашки цвітуть,
На дереві сойки гніздечко плетуть,
Запахла трава під ногами м’яка,
У цвітові білім гілки вишняка.
Та, раптом , під’їхав великий КАМАЗ
І сонце затьмарив терпкий його газ.
Застрягли в асфальті кінцівки мої,
Відходи заводів течуть по землі..
Похмурі будівлі укрили мій сад,
Тримають між стінами плавлений чад.
Бензиновий запах , летить в очі пил,
Від спеки та спраги забракло вже сил.
На вулиці люду − нема де ступнуть.
Брудні, жовтолиці ідуть та ідуть…
Малі дітлахи, молоді юнаки,
В цім місці народ не старіє, таки.
Та знов, соловейкова пісня дзвенить,
І вирвались ноги з асфальту в цю мить.
Взяла мене птаха й віднесла у час,
Де ця біда ще не торкнулася нас.
Відкрилися очі.. і біль ріже їх:
Яка земля внуків чекає моїх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
[i][b][color="#ff6f00"]Про білочку
Білка вилізла на гілку
Гілка ломається,
Білка убивається.
[/color]
[color="#ff00a6"]Полунички
Влітку я біля кринички
Посадила полунички
Дуже їсти їх люблю,
Бо ночами тихо сплю.[/color]
[color="#00ff1e"]
2002 рік.[/color][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
[b][i][color="#ff009d"]Навесні біля кринички
Посадила полунички.
Я їх добре доглядаю,
Поливаю і сапаю,
Захищаю від птахів,
Пригощу всіх дітлахів.
Сніжана, 6 років.
[/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
[color="#112440"][b][i]Зараз ніч за вікном...
і холодна гроза...
Мій старенький альбом...
мокра їсть бірюза...
Мемуари у нім
переписує час...
Скажи, доле мені,
що малюєш цей раз?[/i][/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
[b][i]Біла вишиванка, сині оченята,
А в косах русявих маківка цвіте.
Лине з вуст червоних пісенька завзята,
Як дівча з Донбасу козаченька жде.
Зачекалась бідна, місця не знаходить,
На війні коханий − звісточки нема,
Дев’ятнадцять років хлопцеві надходить,
А в гаю зозулька стала, як німа.
Калатає серце, сіла на пеньочку,
Віченьки прикрила – милий у очах
Не прибра́ний в білу вишиту сорочку −
Камуфляж затертий, зброя у руках.
Плаче дівчино́нька, мочать шию сльози,
Похмурі́ло небо, яблуні риплять,
Дивиться в мобільний…лиш вологі коси
Липнуть до екрану, крутяться, тремтять.
Тут, як зойкне пісня – серце впало в п’яти!
Слухавку до вуха: «МИЛИЙ, ТИ ЖИВИЙ?!».
«В мене все чудово, а тобі чекати,
Довго не прийдеться, завтра вихідниий!
Я приїду, чуєш? Матінку обрадуй,
І мені смачного борщику зваріть!
Все! Мене вже кличуть! Я тебе кохаю!»
«Я тебе сильніше» – дівчина кричить.
Кулею побігла з радощів до хати,
Матінку цілує, смажить пироги...
Та біда, буває, б’є під самі п’яти
Зранку… не живого хлопця привезли́…
Досі прилипають до екрану коси,
Умивають сльози… й борщ і пиріжки…
Москалі за гроші убивають досі,
По-російськи чешуть наші язики...[/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
[color="#004dff"]Як щастя пахне, чим шумить, як свище?
Куди свій зір приткнути, щоб знайти…
У них воно, напевно, Сонця вище,
І чахне від своєї висоти…
А в мене щастя найсмішніше в світі:
Не квітне едельвейсами між гір,
В ліси й моря не застромило кігті,
Не гріє хутром із коштовних нір.
Вміщається у чашку… може в кілька −
Гарячого… й під ковдру молока,
І булочок з повидлом свіжих двійка,
Старий мультфільм про Вінні й П’ятака.
От повне щастя, от усі бажання,
А інше, постараюсь, дожену…
Щоб не картали марні сподівання,
Їх в голову від серця віджену.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Пародія на пісню В. Міладзе "Иностранец"
[color="#ff0000"]
"ИНОСТРАНЕЦ" (Моє бачення)
Не богатая была, родина моя,
Только улучшать ее не стремился я,
Слил России я свой дом, только вот беда,
Стерт с земли весь город мой, и пришла война.
Чего же, мой Путин,
В меня стреляет, я же сын родной его?
Убежал на Украину,
Приютил меня хохол.
Иностранец я повсюду,
И повсюду я вроде бы свой.
Словно лодка в океане,
Затерялся берег мой.
Я повсюду иностранец,
Забери меня, мама, домой.
Обещал Медведев мед – танками привез,
Обещал бесплатный газ – видел я мороз.
Украина мне жилье и тепло дала,
Почему же, вот беда, ей не верил я.
Будь проклят, мой Путин,
И обери свой "Русский мир" с моей земли!
Убежал на Украину,
Приютил меня хохол.
Иностранец я повсюду,
И повсюду я вроде бы свой.
Словно лодка в океане,
Затерялся берег мой.
Я повсюду иностранец,
Забери меня, мама, домой.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Я тут. Під небом.
Я під Богом.
Не плач, не треба
Гроз і грому.
Тоді у мене
Як і в тебе
Впаде сльозинка
З нею ж небо.
Ми зараз схожі:
Сірий колір…
Заходить в ложу
Сонця корінь.
В нас один погляд,
Битий, тихий,
Ми зовсім поряд
Тихше дихай.
В моїй душі
Твоя краплинка
Як у воді
Ікони лико..
Один малюнок −
Дві картини,
Один цілунок −
Дві людини…
Як зараз класно:
Спокій, тиша..
Хоч небо гасне,
А не лишить.
Затьмарить погляд
До світанку,
Та буде поряд,
Все ж, до ранку.
Воно без мене
Не прогнеться
В журбі не щезне,
Не заллється.
Себе на віки
Не затьмарить
Мене, лиш тільки
Чом не зрадить?
Завжди зі мною
Просто поряд -
Напівсамотній,
Йшов мій погляд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
В кріслі Рись розсілась зкриса,
З'їла рису з барбарисом,
Сиру, тирси і сосисок.
Розболілось серце в рисі.
Розрослася рись у кріслі.
Стало рисі в кріслі тісно
Зареклася зкриса їсти
Крісло досі ледь не трісне.
Рись не взмозі з нього злізти
Триста рисі світить різок,
І сказала рись та слізно...
Будеш красти - трісне писок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566305
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 13.03.2015
Ви знаєте, що в Жульки діатез?
Отож бо, що під шерстю вам не видно..
А чом волав всю ніч сусідський пес?
Не знаєте, і вам оце не стидно?
Він так благав про хоч якийсь компрес,
Сіркова голова боліла сильно…
Бо в того пса, між іншим давній стрес
Хіба для вас цього також не видно?
Помітили, що кіт три масний щез?
Вже не залазить у вікно настирно.
А що жує три дні сусідський пес?..
Вам все одно нічого геть не видно?…
Вгадайте, чому Жулька ходить десь,
І на живіт лягає якось дивно,
Ховає в лапи ніс з яких чудес?
У неї ж вуса! Це ж для дівки стидно!
Де взагалі всілякий інтерес,
До животатих…це, скажу, огидно…
Мабуть не знаєте й який в Сірка є прес
І як йому пальто ваше набридло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565824
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.03.2015
Каменюки не хочу на грудях,
Хрест над тілом моїм хай стоїть.
Щоби знову з'явившись на людях,
Богом душу свою захистить.
Мене б мальви і соняхи гріли,
І козацькі бадьорі пісні,
Що з куточку села прилетіли,
Щоб сказати "Все добре" мені.
Я б віночок із маків хотіла,
Щоб на хрестику так майорів...
По-дитячому б палко раділа,
Дар вдягнувши із наших країв.
Ви приходьте, мене не минайте,
Я обожнюю гостей і сміх..
У скорботу, прошу, не впадайте:
Рідна посмішка - щастя для всіх.
Я ходитиму часто із вами
По маленьких і теплих стежках.
Милуватимуся кольорами...
Що лиш в наших бувають краях..
Синє небо, що в став задивилось,
Золотаві густі комиші...
У красі тій і я загубилась..
Вам лишивши життя крізь вірші...
Репеченко Сніжана 19років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1408254162820249&set=a.1407848549527477.1073741828.100009070363855&type=1&theater
Безсмертна душа
Ви знаєте, чим дихає Вкраїна?
Не в землях її істина лише -
В думках людей вона одвічно вільна,
В руках героїв дух її живе.
Розірвана, розбита воскресала,
Бо тріщини зросталися її,
Мостами віра клаптики складала...
Віра безсмертних душ на цій землі.
Така душа і у Семена Гризла,
Який непереможних з ніг збивав.
Щоб Україну влада не убила,
Своїм життям в боях ризикував.
Хоробрий козарлюга любив правду,
Боров катів червоної Москви,
Щоб в Батьківщині все було до ладу,
Щоб в Україні рідній ми жили.
І ось, Семен з'єднав козацьке військо,
Знов курені на ноги підвелись,
І стало Більшовицькій владі тісно,
Новим вогнем Холордний Яр збудивсь.
Бої, повстання і переворпоти,
Дивізії каральні по кущах -
Це справедлива Гризлова робота,
Щоб визволити край наш від знущань.
Та колють злії очі добрі справи:
Кати зжили зі світу козака...
Лиш, героїчна смерть не губить правих -
Живе віками слава земляка.
Пишаюсь, що на вулицях, по яких я ходжу в маленькому селищі ще, 95 років тому ходили такі видатні герої... Певно, недарма в моїй крові тече така жагуча любов до рідної Батьківщини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2015
[b][color="#ff0000"]Пахне надворі весна,
Плаває свіжість легенька
В очі б’є правда ясна −
Знову прокинулась ненька.
Щедро набухли бруньки
Рвуться на волю листочки
Йдуть на Донбас козаки,
Ллються червоні струмочки.
Птах край небес цвірінчить,
Нижче гуде «Ще не вмерла»…
Світла і темна ця мить
Душу і тіло роздерла.
Небо у наших очах −
Небо в очах України,
Доки вона у серцях
Доти живі її стіни.
Рано цей рік розцвіли
Маки червоні на полі
Рано в боях полягли
Хлопців нескінчені долі.
Нині весна дощова:
Хмари тепло відділили
Плаче матуся й вдова −
Рідних москалики вбили.
Вітер реве голосний,
Бруд із дворів вимітає,
Встав козачок чепурний −
Теж на Донбас вирушає.
Неньку, сестру обійняв,
Чмокнув кохану дівчину..
«Я б за вас серце віддав,
Як і за рідну країну.[/color]
Ворог з Росії прийшов,
Люд убиває за землю,
Йду, щоб спинити ту кров,,
Вижену ворога й верну.
Тільки чекайте мене,
Чуєте, я повернуся,
Скоро війна вже мине,
Я за це слізно молюся»
Так він на фронт і пішов,
Фото приклавши до серця,
Щира козача любов,
Завжди в біді відізветься.
Він не боїться за те,
Як там на фронті прожити,
Серце тривожить лиш те,
Як цю війну зупинити.
Щоб вороги не прийшли,
В двір, де кохана і мати,
Щоб українці могли,
В мирі дітей виростати…
Стукають дятли в дубки
Вправно дерева лікують,
Зброю взяли козаки,
Землю від Раші рятують.
Пахне надворі весна,
Кров’ю цвіте Україна,
Буде чужинська рука
Жати, що тут вона сіє.[i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
[b][color="#ff0000"]І Київ заспівав тремтінням дзвонів,
Знак боротьби піднявся до небес.
Серця Вкраїнські ятрив шум патронів,
Дух гідності та волі знов воскрес.
Козацьку вдачу, чесну й непокірну,
В крові втопити мріяли кати…
Лилась, нестримна, досі палко й вірно,
Упав повстанець, крикнувши: «Живи!».[/color]
Замовкло тіло, серце ще палає,
Живі зостались мрії і слова,
Він янголом−хранителем витає
Щоб славилась Вкраїна вікова.
І сотня душ, що згинула за правду,
Стоїть на варті, досі в чаді шин
Як буде пекло на землі позаду −
Піде до мирних райських височин.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
Твоя шерсть...наче шовк, чи веснянеє листя...
Твоя морда.. як квітка Лілея плямиста...
Твої очі такі.. ненаситно великі...
Коли бачиш, як роіжуть сусіди індиків...
Божеволію я від твого животіна пухкого...
Полосатий, товстий... - більш ні в кого немає такого...
Вуса ходором ходять...коли чують, як смажать десь м"ясо..
Чом тебе я люблЮ? Я гадаю, це й так усім ясно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
“Горобець після бійки” ця зачіска зветься,
Завиватися в кільця почала борода.
Без копійки в кишені, з Україною в серці,
Він півроку в окопах, бо в країні біда.
Не жаліється і ні про що він не просить,
Закидає на плечі кулемета стрічки,
Що Бог дасть те і їсть, що дадуть – те і носить,
Мій найстарший синочок, дитя простоти.
І коли мене сумніви беруть похмурі,
І я знов почуваюсь не в сих і не в тих,
Заглядаючи в очі його волошкові,
Я знаходжу там спокій, як на ликах святих
Світла пам'ять...
Не відомий, поки що, для мене побратим Руслана
"Німця"
Він прикривав нас тілом уже вкотре?,
За мир боровся і за наші долі
Приймав грудьми усе палюче гостре
Щоб не дістали рідних такі болі.
Майдану голос у його гортані
В руках тримав відважно оборону
Продовжував боротися в Айдарі
Від заснування того батальйону.
Руслан Бобуров , «Німець» легендарний
Як говорили «сам він вартий роти»
До будь якої зброї завжди вправний…
Й сепаратисти знали ті чесноти :
Своїм новеньким подавали звістки
Мов, «стережіться Німця, особливо» −
Не утекти від вогнища зенітки,
Яку він «мамка» кликав жартівливо.
Не зникнути від «Машки» − кулемета −
Стріляв з душею і на всю потужність
За Німця смерть винагорода щедра −
Так муляла невірним його мужність.
Як кажуть про Руслана побратими −
Усі найкращі риси мав у серці,
Витягував з під куль нас, ледь живими,
Боявся не своєї – друзів смерті
В Георгіївці, якось, під час штурму,
У комір Німцевого «броника» застрягла
Й поранила губу ворожа куля,
Та навіть це не втримало Руслана.
Тоді він залишИвся воювати
І саме завдяки його «зенітці»
Утримали плацдарм наші «солдати»,
Хоч відступати мали в тому місці.
Історії про нього кожен знає,
Хто був хоч раз у цьому батальйоні,
Героїв, кажуть, слава не вмирає −
Він воював у рідному кордоні.
Хто знає що було в козацькім серці?
Боліло за сім’ю, за Україну,
Боялося щоб ворог той не вдерся,
Не розкотив до глибини руїну.,
На фронті як жилось йому, хто знає?
Сьогодні обіймає свого друга,
А завтра його ворог убиває
Несправедливість.. в серці знов розруха...
В Айдарі Німець з першого загону,
Там кілька сот знаходилось козацтва −
Не стало їх.. хто ранений, хто в Бога,
З них вмер Руслан останнім.. в місті Щастя..
Слова його правдивими лишились
«Я до кінця за мир боротись буду»
В бою роки бурхливі закінчИлись,
Повік добро те не забути люду.
Хай наболіле серце знАйде спокій,
Із Богом гляне з часом на Вкраїну,
Заквітне мир на цій землі широкій,
Заллє молитви мова солов’їна.
"для мене честь мати такого героя - земляка!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Виділіть,будь-ласка кілька хв. свого дорогоцінного часу, та від душі помоліться за наших полонених, поранених, та тих, хто в небезпеці! (я б порадила, читати їх щоденно, і ви будете у безпеці)
Архангельское приветствие ко Пресвятой Богородице
Богородице Дево, радуйся, Благодатная Марие, Господь с Тобою; благословена Ты в женах и благословен плод чрева Твоего, яко Спаса родила еси душ наших.
Псалом 26
(говорящий о стойкости верующего в гонениях и о утешении его покровительством Господа)
Господь просвещение мое и Спаситель мой, кого убоюся? Господь Защититель живота моего, от кого устрашуся? Внегда приближатися на мя злобующым, еже снести плоти моя, оскорбляющии мя и врази мои, тии изнемогоша и падоша. Аще ополчится на мя полк, не убоится сердце мое; аще востанет на мя брань, на Него аз уповаю. Едино просих от Господа, то взыщу: еже жити ми в дому Господни вся дни живота моего, зрети ми красоту Господню и посещати храм святый Его. Яко скры мя в селении Своем в день зол моих, покры мя в тайне селения Своего, на камень вознесе мя. И ныне се, вознесе главу мою на враги моя: обыдох и пожрох в селении Его жертву хваления и воскликновения; пою и воспою Господеви. Услыши, Господи, глас мой, имже воззвах, помилуй мя и услыши мя. Тебе рече сердце мое: Господа взыщу, взыска Тебе лице мое, лица Твоего, Господи, взыщу. Не отврати лица Твоего от мене и не уклонися гневом от раба Твоего: помощник мой буди, не отрини мене и не остави мене. Боже, Спасителю мой. Яко отец мой и мати моя остависта мя. Господь же восприят мя. Законоположи ми, Господи, в пути Твоем, и настави мя на стезю правую враг моих ради. Не предаждь мене в душы стужающих ми: яко восташа на мя свидетеле неправеднии, и солга неправда себе. Верую видети благая Господня на земли живых. Потерпи Господа, мужайся, и да крепится сердце твое, и потерпи Господа.
Защита при нападении врагов. Псалмы 26, 90
Псалом 90
1 Живый в помощи Вышняго, в крове Бога Небеснаго водворится. 2 Речет Господеви: Заступник мой еси и Прибежище мое. Бог мой, и уповаю на Него. 3 Яко Той избавит тя от сети ловчи, и от словесе мятежна, 4 плещма Своима осенит тя, и под криле Его надеешися: оружием обыдет тя истина Его. 5 Не убоишися от страха нощнаго, от стрелы летящия во дни, 6 от вещи во тме преходящия, от сряща, и беса полуденнаго. 7 Падет от страны твоея тысяща, и тма одесную тебе, к тебе же не приближится, 8 обаче очима твоима смотриши, и воздаяние грешников узриши. 9 Яко Ты, Господи, упование мое, Вышняго положил еси прибежище твое. 10 Не приидет к тебе зло, и рана не приближится телеси твоему, 11 яко Ангелом Своим заповесть о тебе, сохранити тя во всех путех твоих. 12 На руках возмут тя, да не когда преткнеши о камень ногу твою, 13 на аспида и василиска наступиши, и попереши льва и змия. 14 Яко на Мя упова, и избавлю и: покрыю и, яко позна имя Мое. 15 Воззовет ко Мне, и услышу его: с ним есмь в скорби, изму его, и прославлю его, 16 долготою дней исполню его, и явлю ему спасение Мое.
Молитва ко Кресту Господню
Огради мя, Господи, силою Честнаго и Животворящаго Твоего Креста, и сохрани мя от всякаго зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Боженько, милий, Чи довго ще буде,
Текти наша кров за нажиті гріхи?
Чи розум у горі лиш, може, прибуде:
Коли люди в щасті – пустують церкви.
Росіє, я знаю, ти теж віриш в Бога,
Піди, помолися за спокій та мир,
За це тобі краща прийде допомога:
У Господу сила − не в лезах сокир.
Вкраїнонько, мила, і ти приклонися,
Карає Всевишній бо не без вини.
Чи хто в суєті повсякденній молився,
Хто дякував Богу за хліб запашний?
Чи мир цінував, не сварився із братом,
Прозорим і вірним до ближнього був.
Ти так недарма застогнала під катом,
О земле моя, час розплати прибув.
Але не відчаюйся, знай, Україно,
Як батько, який любить сина свого,
Виховує строго, та добре й надійно,
Щоб в серце до його вселилось добро,
Так само, лікує Святий наші душі,
А значить, Він вірить, що буде з нас толк.
Коли до добра ми не будем байдужі,
Тоді з наших вулиць піде вражий полк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
[i]Затерті
Піриховані рядки...
Що не дійшли... чомусь...
до адресата.
Злизали з світу
Жовті язики −
На них не діє
клятва
Гіппократа.
Там, на лежанці,
в темряві
поет
Рахунком власних
творчих
недоробків
Зігрів свій біль,
згубивши той сюжет,
А в пам’яті..
не знищити
надгробків.
Величні строфи
тріском шепотять
Запахли димом витвори мистецтва..
Поети
справжні
СЛАВИ
не хотять..
Їх вірші –
Крик
окриленого серця.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Між травами шепче силабо−тонічним
Професор і гопник, гротеском комічним.
Розкутий, як промінь, міцніший каміння,
Він вирве із м’ясом найглибше коріння;
Тікає з-під ніг, каблуком перебитий,
Волосся січе, безсоромністю спитий.
У темряві вітами й нервами грає,
Керуючись тим, що про тебе все знає.
Закине в обличчя найпершим цілунком
Гукне на реванш з повним спогадів клунком.
У грудях холодних щось тепле зіжметься
З нутра гострим замком готичним, проткнеться.
Обірвана сукня твердіє від льоду
Мурашки на спині змінили погоду.
Конвалії чорними плямами вкрились
Вони у волоссі самі народились.
Пробігла болотом білесенька кішка
Зосталась самотня ти в мороці, Сніжка.
Ображений вітер б’є в очі із граду
Скоріше шукаєш свою рідну хату.
Це місце чуже, тут ніхто не чекає
Він римами скроні і далі вбиває.
Та прийде душа, і заступить із тиха
Не будеш, поете, оспівувать лиха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Крым озарил мою больную душу.
Нет, твой покой войною не нарушу.
Бред, полнейший бред кричит весь мир о мне опять,
Мол, Украину теперь я посмел желать.
России крест - уродства вечная печать
В связи из этим всех к себе готов принять
Нет не покидай меня безумная мечта
Хочу, чтоб в мире сокрушилась красота
И после смерти мне не обрести покой,
Я душу дьяволу продам, чтоб мир был мой.
Рай.. Обещают рай твои обьятья,
Дай мне Донбасс, а можно Закарпатье,
Знай, греховных мыслей мне сладка слепая власть
Безумец, в детствее - я не знал, как нужно "красть".
Я Украиной, словно бесом, одержим,
Твои поля и горы губят мою жизнь
Жаль, судьбы насмешкою я в рясу облачен
И рай украинский к тому же обречен
Хоть после смерти мне не обрести покой
В болоте будешь погибать вместе со мной .
Сон, светлый счастья сон мой, Украина,
Стон, снится стон и будто, ты руина,
Он, сорвался с губ и покатился танком в низ,
Разбит Донбасс , приходит к жизни мой каприз
Святая Дева, ты не в силах мне помочь
Запретной завести не в силах превозмочь,
Стой не покидай меня безумная мечта
Я запрещу на свете слово «красота»
И после смерти мне не обрести покой,
Я душу дьяволу продам, чтоб мир был мой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
[b][color="#ff0000"]Я стану на коліна перед тими,
Хто на колінах поміж куль несе
Поранену країну й побратима,
Підставивши за кожного плече.
В душі припущу прапор жовто−синій,
Поки́ тіла лягають у гроби,
Щоб українці спали мирно нині,
Не знали мороку й голодної біди.[/color]
У теплих ліжках судимо про долю,
Вже звикли до війни і до смертей,
Немає у серцях чужого болю,
І прожили так марно знову день…
А на Донбасі додаються втрати,
Сьогодні вбито й ранено людей,
Що думали вмираючі солдати,
Які для нас тримали мирний день?
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
[b][color="#ff0000"]Не холоне кров козача,
Линуть постріли із душ
Право−секторська удача
Ворогам – киплячий душ.
Сили кіборгів скуштуйте
В піт холодний упадіть,[/color]
В раші мовчки соплі жуйте
На Вкраїну не ходіть.
За Бандеру та Шевченка,
За Шухевича й Сомка
Ми зітремо воріже́ньків
З Українського лиця!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Iсусе Свят, спаси наш край.
Опанувати злу не дай,
Ні ззовні, ані зсередини
Побожні землі України.
Народів розум просвіти
І вторгнення не допусти
Задля насильної розправи
Із боку іншої держави.
Чеснійший, Милосердний Боже
Злі сили віджени, ворожі,
Зміцни народ наш та з’єднай
Добро панує скрізь нехай.
По волі буде все твоїй
А не по нашій хай.. Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Як гарно падав сніг на тепле листя...
І поверх нього знов лягли листки.
Зима чи осінь? Шарф або намисто?
Чиї село закутає хустки?
Але убив чийсь постріл шепіт вітру
І ї снігу кашу заварила кров.
Дістали "бажане" її цинічні діти
І мають нелюбов за нелюбов.
Ті, що бажали українцям смерті
І думали лише про власний рот,
Та дозволяли дім на шмаття дерти...
Он там... як туші на м'ясний завод.
Гризе в кутку дитя шматочок хліба
У згореному домі без даху...
Він точно бачив "щедрість" від Росії
І "допомогу" Путіна гірку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Стареньке вело «Україна»
Мене катало вулиця́ми
Які закутала калина,
Червоно-чорними руками.
Понагинали спини верби,
А на коліна не присіли,
І реготять ромашки небу,
Хоч злодії по них ходили.
Покошена трава запахла
Ще більше, ніж жива радіє −
Так більша слава їй і шана,
Вона ж накормить і зігріє.
……………………………..
Між барикадами кермую,
Бачу там гасло «Банду геть!»
А пацифісти галасують
«До провокацій не підем!»
Лякають зміни радикальні
Системи власної усіх
Лунають співи на майдані
З повстання роблять просто сміх.
Але шістнадцятого січня,
Після законоухваля́нь
Почув люд націоналістів
Й пішов за ними до повстань.
Там, на «Грушевського» події
Розставили крапки над «і» −
Все ж можна розгортати дії
В революційній течії́…
Вдалося «Яника» прогнати
У лютому лиш через те
Що більшість наших демонстрантів
Пішли за правими уже.
Однак система надто сильна..
Російська банда, що прийшла
Повстань процес призупинила
І бандюків уберегла.
Політики у перемозі,
Народ ні з чим так і зоставсь
Ціною жертв героїв сотні,
Формат у владі іншим став.
Та не пора «складати зброю»,
Корупція іще жива,
Вбивці «Небесної» на волі,
В політиці ідуть дива..
Реформ суттєвих не поча́лось,
У економіці обвал,
Люстрація, частково, стала
Формальною тепер, нажаль.
Майдан не був спокійним, тихим,
Та позитив приніс гучний,
Бо хтозна скільки злодій лиха
За рік правління б начворив.
Напевно Янукович взявся б
Виборювати новий строк
Звичним шляхом фальсифікацій
Здобув свавільну владу б знов.
Для нас величним є здобутком
консолідація людей,
Нові патріотичні рухи,
Та розвиток благи́х ідей.
Проте лишається факт фактом:
Не переміг іще майдан
Треба докласти сил багато
Щоб вирватися з тих оман.
Із пострадянським злим минулим,
Скінчити раз і назавжди
Де всяка людяність заснула
З яким жили ці двадцять три…
………………………..
Ми знаєм, що не зруйнувавши
Олігархічний кримінал
Не буде вільної держави,
Життя не буде знову нам.
Війна агресорів Росії
Боротись заважає теж
Та очевидне розумієм:
Розформувати треба все ж
В державнім механізмі сфери.
Країні зміни треба вкрай.
Нехай полишуть мародери
Мій найдорожчий рідний край.
………………………………
Я хочу їхати і далі,
І роздивлятись краєвид,
Он сонце піднялось медаллю
Нам за здобутий знову мир…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
«П Т Н П Н Х»
Не мастаки
На матюки -
То раш прерогатива!
Та за Вкраїну
Залюбки...
Упрем у жопу вила!
Олекса Удайко
[b]П[/b]утлєр бачить у кошмарах бандерят малих:
[b]Т[/b]опчуть прапор, двоголовий корчиться гиндик.
[b]Н[/b]е фашисти бандерята, то від страху сни:
«[b]П[/b]іна у руках монтажна − Вов, знімай штани.»
[b]Н[/b]іжно «ЛаЛаЛа» співали зранку снігурі.
"[b]Х[/b]то не скаче, той москалик!" – скачуть школярі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
(Пропоную пригадати оригінал)
Хуго : я так недолюбил… Свою Весну…
Весна Душе
покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю...
Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
за взятку только...
выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и...
недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
REMIX:
А він в душі…
Спокою не дає,
Я навіть вже..
Пишу про це сюжети,
Він уночі
мене чомусь зове
І я лечу
до нього, як комета…
Бо я……ще не доїв
свій бутерброд
Його тепло
Живе в моїх долонях
Вночі встаю
І йду шукать його
В зустрічних
повідкриваних лоточках.
В постелі кетчупу
Ще липне мокрий слід
Бо під футбол
Я їм так неуважно,
Давно засох
В кутку померлий кіт..
Хоча це ні до чого…
І не важно…
Немов крадій
почав вночі бродить…
Крізь лабіринт..
Пробрався в холодильник..
Там особистий
мій тарган сидить
Теж бутербродів
відданий прихильник…
Пил зобов’язань..
Слід бажань..
Та.. несподівані котлети…
Закрили двері всіх терзань…
Відкрили двері туалету…
Мені б годинку перебуть,
І на кота не наступити,
І прямо тут, щоб не заснуть…
Сусідів знов не затопити..
І народившись .. ніби знов..
Ще до котлеток мать любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Ти вождь босяків, алкоголіків брат,
Своїх громадян деградуєш,
Загониш у злидні невинних телят,
За гроші вбивати ладу́єш.
Де людяність, совість, чому ти ще цар?
За що, крім брехні поважати?
За те, що в Москві ще стоїть перегар
Й горять на чужинах солдати?
Хай Раша від серця плює тобі в лоб,
Побита, невільна і гола.
І встане свідомий російський народ
І витягне кістку із горла!
Та більшість людей звикла жити в багні,
На війни іде проти волі.
З затійником пекла боїться борні
І губить незаймані долі.
Та вічно народ твій не буде з ярмом,
Повстануть приречені діти.
"Якщо помирати - для чого лайном?" -
Це зможуть вони зрозуміти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
Я лю́блю ідеали всюди й скрізь,
Від нації здорової та миру,
До підвсідомо-нотного приливу,
І візерунків падаючих сліз.
Я лю́блю гумор і швидку ходу,
Чи навпаки – прогулянки мрійливі,
Щоб піднялись алеї гомінливі,
У хмари випаровуючи бруд.
Я не люблю́ цинізму і комиз,
Для мене простота – це геніально,
Коли життя по доброму банальне,
І так оригінальне проти мас…
Кохання, щире і міцне, люблю
І так, щоб до останніх днів з єдиним..
А на Різдво із козаченьком сином,
Ялинку ставити з тризубом на вершку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Якщо в дім іде грабіжник −
Не відказуй ні у чому
Дай йому гостинців різних,
Запроси його до столу.
Як стріляє – стій рівненько,
Щоби він не промахнувся,
Привиди йому ще неньку,
Щоб убити не забувся.
Кожен! Кожен Українець
Так робити зараз має
А зачепить лиш чужинця ,
То фашистом зразу стане.
Й ще одне важливе діло,
Той грабіжник геть не винен,
То Америка насіла,
На країни порчу чинить.
Пам’ятай Вкраїнець – бидло,
Без своєї навіть мови,
Без своєї думки…
Стидно!
Коли нас отак позорять!
Чом скривився? Що, ганчірка?
Ти не віриш в свої сили?
Це ганьба для чоловіка,
Піддаватися сопливо.
Пригадай, як Вишневецький
На воротях у Стамбулі,
З ворогів на краю смерті,
Глузував до в серці кулі.
Але що ж… перевилися,
Може.. й справді, йдіть в Росію,
Нащо ці лохи здалися,
Лиш позорять Україну…
П.С:
Може десь і нецензурно,
Але від душі, про правду,
Й по−козацьки солідарно.
Для щурячої громади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Що терпіти можна – я терплю́,
Та коли збігає молоко..
І стоїть на грані чиясь кров-
В стороні ніколи не стою.
Демократ добріший, чи диктат?
Це, як «вилка» в шахах, на народ…
Чи закрити грубо йому рот,
Чи піддати до чужих лещат?
Подали нам право для думок..
Думай, українцю, що збреде!
Звідки наш козацький рід іде:
Від бушменів? Може й Бог – Стрибог?
Чи Вкраїни зо́всім і нема,
Лиш відлуння від Московських стад,
Йдіть на зустріч хитрих пропаганд…
Щоб не знали, де наша земля…
Треба, треба нам тверда рука,
Що зведе усі струмки в ріку́,
І ніхто не спинить течію́,
Раз вона згуртована й стрімка.
І тоді, напевно, й не скортить
Пустосло́вити про вибір цей,
Коли буде щастя у людей…
Цей закон потрібно прихистить.
А закон – це зовсім не диктат!
Громадянам воля навіки́,
Та потрібно знати, чиї ми,
Поважати пра́дідів, відтак.
Буде лиш у нас такий указ?
Це тому, що, бачте дожились,
Зрадники довкола розвелись,
Ополченні злобою на нас.
Це не їхнє…це масонів зло..
І в цій пастці можуть бути всі,
Хай, як батько, держить у руці
Україну черговий Сірко.
Але правильно впізнай його,
У болото тихе не вступи
Бо смертями знову нагрішиш..
Як грішиш, мабуть, уже давно.
Мораль в анекдоті:
Сидить ворона на ялинці. Біжить заєць:
- Ворона, що робиш?
- Нічого не роблю.
- Можна я теж сяду, нічого робити не буду?
- Сідай.
Заєць сів під кущ, лапки склав … Повз лисиця бігла. Побачила зайця і з’їла. “Так, - думає ворона, - забула я сказати зайцеві: щоб нічого не робити, треба високо сидіти"
Поки що... багато українців не свідомі...
Тому давати вирішувати їм долю Батьківщини рано...
В Криму уже вирішили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Тихий вечір… сутеніє…
Ленін у яру видніє..
Йде легесенький сніжок…
З хат лелеками димок…
Новий рік через годинку,
Йде по телеку «Ялинка»
Призедент уже вітає!
Слухаймо ж що промовляє!
«Козаченьки,земляки,
Від Карпат і до Москви,
Всіх вітаю щиро й радо,
Із прийдешнім добрим святом!....»
А по «Інтеру» новини:
У Челябинську ялина,
Двадцять метрів в висоту,
Ще й з тризубом на вершку.
Ну а поки не дванадцять,
Побіжу я по шампанське,
Візьму гривню і куплю
Ще на здачу я ікру.
От, захожу я в шинок,
Там знайомий мужичок,
Вовчик Путін його звем
Він працює продавцем.
Обслужив мене дбайливо,
Я йому купила пива.
Я є й для нього Новий Рік!
Він вже добрий чоловік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
У кар’єрі горда постать
Поважно постала
Біля неї, зовсім поряд,
Собака наклала.
Кат вкраїнського народу,
Сюди поселився,
Як жирафа із вольєру
Вдаль він задивився.
Його ходять навіщати
Бува ненароком,
Хлопці та якісь дівчата…
Як приспічить, словом.
Урна замість капелюха,
Сніговик, та й годі,
Я за чучало придурка
Поставлю в городі.
І дітей буду лякати,
Скажу – це бабайка,
От таке майбутнє мати
Буде кат, і крапка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
сьогодні так хмарно,
і дощ накрапа́є
Біжить вітер п’яний,
Куди – сам не знає.
Ще сонце в зеніті,
А вже, якось темно,
Всі тепло одіті
Та це не про мене.
Хай горло болить,
Хай б’є дамби із носа,
Мені ж - просто жить!
Я уюту не прошу...
Я бігати хочу
По аеродрому,
Дивитися в очі,
Так рідно чужому.
Життя, ти втечеш,
Не сьогодні, то завтра,
Для чого товчеш,
Що комфорт – це розрада.
Що я проживу,
Сидячи́ на дивані,
Жуючи́ лиш ікру
В золотому жупані?
Війна… Хіба страшно?
Хіба, що за когось..
За себе не лячно…
Це смак весь – боротись.
За правду і честь,
За велике майбутнє.
Не ходити, як пес,
Добиваючись сучок.
Все одно життя – мить,
Проживу, не промрію,
Нехай страх догорить
Я в казки вже не вірю.
Геть ілюзії йдіть
Ідеологів хибних
У роках тихо тліть-
Це тюрма для людини.
Краще іскри і день,
Краще мить з простим жартом,
Люлька й пара пісень,
І під град з автоматом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Що то за стадія,
коли болить душа?
не по-здоровому занадто
і примхливо…
ввижаються сердечка
в калюжах,
І жадно в пустоті
чекаєш дива…
Куди пора,
як в серці щось свербить,
І б’ється божевільно
і так часто
І забуваєш, що для тебе
«мить» −
секунда або дні …
в чеканні щастя..
І коли «баста» ?
як звідти втекти…
Від того серця,
що набридло сумом..
Та він серцеві м’язи
скоротив..
Й тримає
міцно
електричним струмом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
В зім’ятих буднях старих книг,
В лугах, затоптаних словами
Голос душі, чуттів затих..
Не домінує понад нами…
І ми шукаємо легке,
Та невибагливо-жадане,
Що змінить перше «я» людське
Відкине болі та страждання…
Хтось із ліхтариком вночі
Малює потай добру фею,
Вона дає йому ключі
Які відкриють в щастя двері…
А хтось, крізь повсякденну млість
Не бачить матових стежинок,
У власному житті він гість,
Він ходить.. він же не будинок.
І виривається з проблем,
Але проблем не вириває,
Будує, рухає, іде
І звичні клітки розбиває…
Так і живуть вони... в думках
У світі власної особи..
Вперед… за руки… по квітках..
А не побачаться ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Містика на вулиці Леніна. (Дуже філософський вірш!)))
По темній вулиці іду
За мною місяць шкутильгає
Хтось тихо за кущем валяє
у кепці «Я за КПУу»
Холод і мряка, в серці страх
А збоку надпис блідим видом,…
Немов, погроза геноцидом,
«Вулиця Леніна» і «5»
Я набираю темп мерщій
І бачу – пам’ятник на площі,
А морда аж цеглини просить.
Якийсь обпльований Кощій.
Біжу додому… жах який,
Швиденько в постіль… спати з світлом..
А ось і ранок, гляну з вікон
Що то за вилупок стоїть..
Аж бачу – постаті нема…
То містика, або наснилось,
Але за кущиком лишилось…
Хоч вулиця… Залізняка !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Віднесіться з розумінням - вірш дитячий :)
Пливуть струмки, співають птахи,
Буяє квітами весна.
Втекла люта зима невдаха,
Та ще прийде, нажаль, вона.
Усе радіє, все сміється,
Це мов початок всіх життів,
Пора ця казкою здається,
У вирі світлих почуттів.
Мене ж ніхто не помічає,
Всі ходять, мов незримий я,
Не кормлять і не зустрічають,
Цей світ в очах моїх –тюрма.
Забув, як у «раю» жилося,
Тоді я був іще малим,
І щастя ріками лилося…
Тепер не треба я старим.
Я йду самотній і голодний,
В душі важкий глибокий стрес.
Вмощусь на діл цей при холодний.
Для вас це норма, бо я пес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Із морозу на вікні
Бачу візерунки.
Мабуть, скоро Дід Мороз
Принесе дарунки.
Та до мене він зайшов
Лише на хвилинку
Адже дуже поспішав
В садок на ялинку.
Він із лісу принесе
Білочок, зайчаток,
Щоб в садочку звеселити
Хлопчиків й дівчаток.
Ми їх щиро привітаєм
Віршами й піснями,
Всіх запрошуєм на свято
Веселитись з нами!
2005р........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Я знаю, що все то ілюзія,
Я знаю, що світ наш – неправда.
Для нас уся вигадка створена,
А ми у полоні, не в мандрах.
Ми можемо жити, як хочем,
Та й космос, і люди – це казка
Живем ми , неначе насправді−
Для нас це єдина поразка
Якщо це вже й так, то не треба
У глибінь його розуміти,
Достатньо повірити в небо.
Багато не треба уміти.
Ми можем літати у небі… все можем,
Лиш тільки не вірим.
Ми любимо жити собою,
І цим робим світ наший сірим.
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
А я звуся Марусенька,
З козацького роду,
Хоч і зростом я маленька,
Та гарна на вроду.
А я маю довгу косу,
Маю карі очі,
Палку душу, щире серце
І мрії дівочі.
Ой, не піду я за жінку
До кримського хана,
Бо у нього дурна слава
Й віра Бусурмана.
Я у полі жито жала,
Встріла козаченька:
Стрункий, чорний, кучерявий,
Шабелька гостренька,
Серцем вірний, очі сині,
Чоботи новенькі,
Виглядає із-за спини
Коник вороненький
.
Заплету в косу волошки,
Стрічку голубеньку,
Посміхнуся, заспіваю
Пісню веселеньку
Про красиву Україну,
Соловейка в гаю
І про те, як козаченька
Я свого кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Якщо не я, то хто?
Хто землю нашу вкриє,
Від холоду сховає,
Від сльозяних дощів?
Кожен її шматок
Старою кров'ю тліє,
Снопи життів тримає
Вздовж бойових віків.
Тож, покладу і я
Усе, що зможу, в жертву,
Аби, одним тільцем
Не загубити всіх...
Душа м"яка моя
Сердець не зрадить мертвих
І не допустить те,
Щоб забували їх.
Когось тепер нема,
Але лишились цілі..
Тож, каяття святе
Прийде до ворогів.
І ляжуть в укриття
Сніжинки білі-білі
І більше не впаде
Червоний цвіт на сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Їхав козаченько із війни додому
Довго довелося їхати одному
Їде він та й їде, пісеньку співає
А ще час від часу з конем розмовляє
Як удвох по світу доля їх носила
Тут ворожа куля коня підкосила
Він упав у трави, не зміг підвестися,
Козак бідолага над конем схилився
Чом упав на землю, може ти стомився
Від жалю та болю кінь сльозами вмився
Конику, мій коню, братику рідненький,
Я ж тебе на трави виводив раненько
Вороний мій друже, що тепер з тобою
Ти ж мене виносив раненого з бою
Ми ж бувало в скруті воду й хліб ділили
А тебе нещадно вороги убили
Прощавай мій коню бойовий мій друже
За тобою брате я сумую дуже
Із колін підвівся, шаблю підхопивши
І пішов він далі голову схиливши
Клятих бусурманів з другим бити буду
А тебе, мій коню повівк не забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Продовження до вірша Л. Костенко "Перекинута шпаківня"
Слова Л.Костенко:
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори,
Що шпаківню вітер чорногривий
Перекинув денцем догори.
Борсаються бідні шпаченята,
Як його зарадити біді?
Кліпають із пітьми оченятами:
— Випадемо, татку, що тоді?
Ще якби їм день чи півторадні,
Ще якби їм днів хоча б із п'ять!
Бо вони ще ж зовсім безпорадні, —
Падаючи, ще не полетять.
Як же, хлопці, хатку ви прибили,
Що її порушили вітри?!
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори...
(моє продовження)
Вранці друзі Петрик і Миколка
Підійшли провідати пташок.
«Подивись!» − враз вигукнув Миколка.
Петрик зблід, а друг його замовк.
Враз вони поставили драбину,
У руці застукав молоток…
Вчасно юні друзі підоспіли,
Удалось їм врятувать пташок.
Пораділи птахи мама й тато –
Не страшні хатинці вже вітри.
І зростають милі шпаченята
Де шумлять на греблі явори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Куди подітись
Он зірка падає у море−
Зірвалось то людське життя,
У когось може зараз горе,
А в когось щастя почуття.
Всі зорі, мов людськії душі
Із неба дивляться на нас…
Що я для них зробити мушу,
Чим допоможу у цей час?
Поки що пісню заспіваю,
А ви заплачте в вирі мрій,
Невдовзі я вас привітаю,
Бо з вами буде дім вже мій.
І я подивлюся на землю,
Побачу більше, ніж в житті,
Але не хочу в ту пустелю,
не хочу бути в самоті!
Та й не погоджусь я нізащо
Стати безсмертним, бо тоді
Всі люди кинуть кинуть світ,а я що?
Я знов зостанусь в самоті
[i]вірш написаний у 12 р)
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Я чекаю тебе
Знов вітер лоскоче мою тонку шию,
І пахощі ночі відчутно мені
Росою я босії ноги омию,
А холод пройдеться мені по спині.
Яка світла ніч ця, немов твої очі,
Мрійлива, безмежна, як в річці вода,
У них подивитись я знову так хочу,
Та на горизонті лише пустота.
Уже і світає… яке гарне сонце,
Мов рідне обличчя сіяє мені,
Дивилося вчора на мене в віконце,
І мрії палило мої у вогні.
Он щось заспівало, мабуть якась пташка,
Й згадала я раптом ті самі пісні,
Що слухали разом, і знову мурашки
Пробігли холодні мені по спині.
А он понад ставом туман розпустився,
Він схожий на тебе – він вільний завжди,
Назад у минуле туман не диивиився,
Й про завтра не думав, таким був і ти.
А раптом я ззаді, і як тоді бути?
Я знаю тебе, зможеш ти промовчать,
Не будеш ти долі своєї шлях гнути,
А я навпаки – не боюся ламать.
І дихання раптом твоє я відчую,
То вітер−обманщик сади лоскотав,
Я пахощі трав і квіток знову чую,
Сад запах парфумів твоїх дарував.
А там хтось іде, щось, мов кроки, почула,
Пам’ятаю, як ти підкрадався колись
Мелодія спільних сердець знов сяйнула ,
І світ у очах моїх раптом закривсь.
Долоні твої на обличчі у мене
Тепло те і досі присутнє отут,
Навіки я очі закрию напевне.
Не хочу без тебе дивитись на путь…
Ну ходімо вперед, нам не можна здаватись ,
Удвох не так страшно, повір лиш мені!
А хочеш, за руки ми будем держатись,
Не будем боятись в чужій стороні.
І крапає дощик, я ддивлюся вгору,
А сонечко миле злі тучі крадуть,
Але в них не вийде, нам можна не спорить,
Вони скоро згинуть, вони скоро вмруть.
Так само і біди минуться, й розлука,
І знову засвітить те сонце ясне,
І горе у наше вікно не постука…
Скоріше приходь, я чекаю тебе.
.......................2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Плаче у куточку котик
Бо маленький в нього хвостик.
Чим же мурав*їв лякати,
Чим пилючку підіймати?
Та прийшов до нього зайчик-
Невгамовний пострибайчик,
Та й говорить котенятку :
- Гайда з нами на зарядку!
А Мурко відповідає,
Сльозки лапками втирає -
Я ж хвоста малого маю!
І в "канатик" не зіграю.
Чим же хороше звёязатись,,
Щоб тоді перетягатись?
Тяжко мені в світі жити -
Соромно й на звірі вийти!
Але зайчик заперечив:
-Не нудьгуй про це, малеча! -
Розвернувся задки, й каже -
Я хвоста не маю, майже.
Тому в інші ігри граю
Тим, що по мені займаюсь.
В кожного ж свої таланти:
Хтось народжений літати,
Хтось,щоб плавати в воді
Чи співати по житті.
А ти вмієш щось робити:
- Я люблю мишей ловити....
То мерщій помий подушки
І пішли до шкряботушки!
В неї жваві дитинчата,
В "Кота й мишки" Люблять грати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Було то, як в минулому житті,
Я навіть вже не можу уявити
Ні поглядів, ні дотиків твоїх -
Колись, я не могла без цього жити.
Та всеж, в душі зостався теплий слід
Забуті мої сльози, твої зради.
Почути часом хочеться: "Привіт"
І серед натовпу твій образ упізнати.
Але сторінка та закрита назавжди.
Хоч бий чоло - вона не повернеться.
Лиш серця лід розтоплюють сліди
І сльозові утворюють озерця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Ступає нога на гарячу дорогу,
Автобус уже від’їжджає.
Удома мене не було дуже довго,
А пташка так само співає.
І запах села не змінився нітрохи
Духмянять покошені трави…
Так само волошки цвітуть край дороги,
Між житом виблискують мальви.
Он «Мокра Калигірка» − знак біля поля
На жовто−блакитному тлі.
Край добрих людей, козаків і героїв −
Цей край найрідніший мені.
Я тут перші кроки дитячі зробила,
Збивала маленькі колінка;
Ця школа мене знань і правди навчила,
Тут виросла я – українка.
І хоч тепер тут я не часто буваю,
Блукаю по світу далеко −
Мала батьківщино, тебе пам’ятаю,
І серцем з тобою, рідненька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Кум Панько із шинку вийшов
П'яною ходою.
В такі миті він не дуже
Дружить з головою.
Пропив гроші,
Але дуже
В розпач не впадає:
По селу нічному бродить
І пісні співає.
Навпростець, через городи,
По горбах замерзлих:
"Зараз кума я посію,
Буду один з перших".
Місяць освітив стіжок
І якусь фігуру -
Наш панько попрямував
Знайомитись з дуру.
"О, та кралечки такої
Я не бачив зроду!"
І давай її тягнути в садок із городу.
Обійма її, цілує,
Наче рідну жінку,
А вона його рогами
Прямо у печінку!
Кум упав, давай хреститись,
Захотів до мами!
А коза пройшлась по ньому
Чотирма ногами.
Оце ж треба будо куму
Дожити години,
Щоб уже не відрізнти
Козу від людини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Москалюки налетіли
все подвір'я засмерділи
Не злічити москалюк -
розвелося ії, як мух.
- Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати!
І побігли до гармат
Галя, Петрик і Кіндрат.
А гармати їм усим
Змайстрував старий Максим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Суть не у стосунках свіжих,ніжних,
Не в губах гарячих і очах,
Вечорах зимово-білосніжних,
В ароматних хатніх ялинках.
Суть тоді в шматку м'якого хліба
Й радості, що ніжні всі живі.
Вже не хочеш Інтернету, світла -
Лише затишку і спокою в теплі.
А коли в окрасу сизий іній
На травинках змійками присів -
Уявляються бійця замерзлі вії,
Який кілька діб не спав, не їв…
Мандаринки в горло, щось, не лізуть,
Хоч святково дражнять чуйний нюх.
Думаєш:… десь донька плаче гірко -
Не повернеться до неї вже татусь.
Тож, який там Новий Рік,салюти,
Як над кимось «гради», голод, біль?
Українські вірні й добрі Люди,
Над усе за Вас душа болить!
грудень 2014...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
(Віршик дитинства - 11 - 12 років)
Є у мене вдома кішка,
Дуже я її люблю,
Та нервую часом трішки,
Бо ночами я не сплю.
Щойно я лягаю в ліжко,
Вимикаю світло скрізь−
Почина ловити мишок
Мій котярисько Маркіз.
Глядь, гризе мою косичку,
Ще й муркоче «мур−мур−мур»
І об шубу точить кігті
Зроблену з лисичих шкур.
Якось бігла я до школи,
Поспішала, як завжди,
А Маркіз і кіт Микола
Занявчали «Підожди!»
Мова йшла про хижу пташку,
Що зловила кошеня –
Кицю Мурку, яка зранку
Гралася вдворі сама.
Що ж, потрібно визволяти,
В школу я вже не піду.
Ну а де ж її шукати.
Як тепер її знайду?
Та повз мене пролетіла
Дивна пташка із котом.
Раптом щось замуркотіло
І скрутилось колобком.
Це була кицюня Мурка,
Що лежала на мені,
Он уздріла вона курку
І ганяє вже її.
Ох, нелегко мені з ними,
Ця проблема назавжди,
Але я люблю їх сильно
Бо вони мої коти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Чатує в століттях Калини гора,
Хитає свої мокрі шати,
Це значить – Калигірка* наша жива,
І грозам її не здолати.
В великих серцях ще бринить калавур*,
Скликає братів на сторожу −
Йдемо захищати святиню свою−
Простори батьківські і Божі.
Джерела і скали, лісок і поля,
Ставки, річка, парк незабутній…
Це Мокро -Калигірська встала земля,
На наше велике майбутнє.
По венах козацька вируюча кров,
Біжить навздогін перемогам,
Малиновий колір розкутався знов
Надійним і втішним прогнозом.
*У селищі стояв великий колавур (пост), а в сусідньому - малий, звідси й назва сіл "Большая Калавурия" (Мокра Калигірка) та "Малая Калавурия" (Суха Калигірка) Сигнали постові козаки передавали, запалюючи смоляні бочки на сторожових вежах або вершниками.
* Мокра Калигірка - назва села, тлумачиться, як Мокра Калинова гірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
[i]Зізнаюсь, техніка не дуже - писала під враженням, спішила) але тут головний сенс)[/i]
Я маю у душі образи,
Які до раю не ведуть,
Ніяк, в усяких сенсах зразу −
Вони прощати не дають.
Я ображаюся на бли́зьких,
Вони і люблять хоч мене,
А я не вірю в це… як низько,−
В мені злий сумнів верх бере.
Вони ж також ходять під Богом,
І попід ними теж щось є –
Не помилятися нікому,
Доля гарантій не дає.
Бува неправдою злукавлять,
Чи під спокусу попадуть.
А душу гнів на це так давить,
Хоч знаю – це нечисті звуть.
Не можна зло в душі тримати,
Хоч й неумисним є воно,
На кривдника вік ображатись –
Не бути кращим за нього́.
І оправдання в мізки б’ються,
Що я ж не винна, плачу, мру,
А нечестиві все сміються,
Адже від них думки беру.
Не люблять рід людський злі сили,
Їх щастя наше розрива,
Ламають долю тим щосили,
Хто в їх лукавство попада.
А ти тримайся, будь сильнішим,
Тобою править їм не дай,
Добро робить будь сміливішим,
Слова Біблійні пригадай.
Не вдар, не вбий, не зрадь, будь чесним,
Дай і воздасться, вір і май,
Сила цих слів повік не скресне,
Ти тільки в душу їх впускай.
Приходив Свят Ісус на землю,
Щоб показать, як треба жить,
Тож є можливість гарна в тебе,
Прощення в нього попросить.
Але з’їдає нас гординя,
Жадоба, заздрість по життю,
Несемо цей тягар на спині
Щоб краще падати в смолу.
Повір у Господа святого,
Як їжі, Біблії жадай,
Могутня сила є у нього,
Він переможе, пам’ятай.
[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Як жалко, що ти стала не святою.
Ти квітнула прозорістю так мало,
У серці правди цільної не стало
Надгризяна стікала тихо кров’ю.
Не витримала тиску якась пломба,
І піддала беззахисну на вирок
І поселила підлих пасажирок −
Кохання й біль, що тиснули, як бомба.
Навіщо вірила, чому занадто щира,
Для чого віддавала все, що мала
Чим дорожила … гордо зберігала
Те на сімнадцятому році відкришила.
Напевно, цвіллю гідна розцвітати.
До тебе говорю, пропаща душе,
Через твоє уміння плакать мушу −
Судити по собі і довіряти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Хмарне небо, жовте листя,
Туман п’яно розпустився…
Прохолодно, але тихо,
Свіжий запах рветься дико
В мої ніздрі – дужче, грізний
Ніс закладений, наївний.
Славно граються ялини,
Бризнули роси на спину.
Що ж робити й ще крислатим,
Не дано їм засинати.
Я люблю таку погоду,
Коли тихо, без народу,
Коли голі плечі в пальта
Заховали всі дівчата,
Менше стало і гріхів.
Спеку вересень доїв…
Загартовує дощами
Сталь у душах так старанно
І слова колючі зайві
Вимиває із сльозами,
Аж чорнило виступає,
Добре, туш його сховає.
Мчить за кроками минуле,
Щось шепоче, ціпить скули
Воно в’яле, під ногами,
Зжовкло, впало неслухняне
І, настирне, ще лютує…
Цить, бо грім тебе вполює,
І дощами заплює,
Май тепер життя таке.
А я хочу ще пройтися,
Парку, милий, вгомонися,
Не ламай гілок дерев,
Не скрипи, як лютий лев.
Я з добром до тебе в гості,
Щоб позбавитися злості
Мені осінь помогла,
Щоб журба моя втекла,
Зникла, наче літня муха.
Бо ж лікує всі недуги,
Горда діва золота.
Вона тушить жар пекучий,
Сушить терени колючі,
Обриває наболіле
Що між костями пригрілось.
І стає видніше небо,
Тільки виплакати треба
Сірину важких повік
Що скопилися за вік.
Й мої очі синім сяйвом
Хмурі небеса осяють,
Проженуть важкий туман,
Спіймуть хмари у капкан,
Дві веселоньки розстелять
Мотузками в срібні двері,
Заброньованих дощів,
Та й вогнем розчинять їх
І душа моя пізнає
Як насправді щастя сяє
І яке воно безхмарне,
Без думок болючих, марних
Справжнє є моє життя −
Добра й правдоньки злиття.
Раптом подих мій пробився
Хвойний запах в груди впився
Себе щиро дарував −
Із полегшенням вітав,
Кроки стали сміливіші
Впевнено пішли, рівніше,
Як і все моє яство
Загартоване добром…
Десь розтала у парку я,
Кручусь, граюся, милуюсь,
Разом з вітерцем, гілками,
Листя кидаю руками
І кружляючи в танку,
Розумію річ таку:
Що людина і природа −
Спільна плоть, одна свобода,
Мати силу вдарить в тіло,
Якщо в неї душу втілять,
То ж робіть це вже робіть,
Розумійте і живіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Щасти тобі, за небо впале сонце,
Удачі, доленько, яка уже пішла,
Живіть спокійно, друзі, у сторонці,
Якщо не треба дружба вам моя.
Ідіть, товариші, шляхами щастя
Та не чіпайте лиш мого життя.
Не говріте більше що ми браття,
Якщо нажива ваших слів мета.
Душа від зрад слізьми стікала часто,
Продажні стопи бігали по ній,
Її, як здобич, кидали у пастку,
Гострили ніж за спиною мені.
Я вірно віддавала ближнім душу,
Я поруч була в радості й сльозах,
Та мабуть не існує тої дружби,
Вона живе лише в моїх думках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Людське життя… – проста, банальна фраза.
Так часто чула помисли про це.
Дискусії, сварки, розбиті вази,
Застрягли в звивинах, насупили лице…
І знов я думаю в п’ятнадцятий трильйон раз,
Шаткую пошатковані думки…
Скільки чекати – тиждень, рік, чи зараз
Мені складуть на грудях дві руки?
Та ні, хаха, жартую, знаю точно −
Господь незграбні стопи укріпить.
Та не спіткнеться кожне дитя Боже,
Яке надіється на Нього кожну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
[i]Що зробила Україна
Для тебе, Тарасе?
Ти сухим був як пір’їна,
Жив, як булка з маслом?
Як лілеяла, любила,
Що тобі давала?
Ситим паничем зробила,
Чи помордувала?
То чому ж ішов за неї,
Нащо серце краяв,
Свою волю із ріднею
В самоті зоставив?
Все поклав країні в жертву,
Не сховав за душу…
А вона ж твоєї смерті
Все бажала, друже…
Так і зараз люд белькоче:
Нащо Батьківщина?
Вижимає нас, як хоче,
Б’є ножами в спини…
Та я відповім: Громадо,
Хто це з вами робить?
Ті, що брешуть нам у Радах,
Чи, що жито родить?
Те що пахне у кордонах
Золотом і хлібом,
Чи олігархічні морди
Що крадуть у бідних?
Що зоветься «Україна» −
Вічно хитра влада,
Чи домівка наша рідна,
Гори, водоспади?…
Чом постала серед світу,
Царя подарунок?
Або їй хоробрі діти,
Дали порятунок?
Положили свої долі
За святу свободу,
І, здобувши рідну волю,
Подали народу
Змогу далі розвиватись,
Щастя здобувати...
Через терен просувались,
Щоб нащадкам дати
Непохитну врешті й сильну
Нашу Україну,
Щоб опорою служила
Для її дитини.
Це й Тарас казав частенько:
Борітеся, браття,
Захищайте бідну неньку,
Йдіте проти ката…
А ми що? а ми нічого…
На тому й спинились!
Незалежні – слава Богу.
Упс..., чом зажурилась?
Гей, чому не процвітаєш,
Де твоє багатство?
Нас чому не одягаєш?
Дивись, яке панство
Порозводилось довкола,
А ми, наче в наймах...
− Це тому що в вас, панове
Руки по карманах!
Віддали свою країну
Будь−кому в долоні,
Ну а він її в руїну
Розкрада поволі.
Віддали напризволяще
Олігархам клятим,
І говорите, ледаща:
«Нема в тобі правди».
Але є ще люд свідомий
Що боротись прагне,
Поклик серця невгамовний
Лився й на майдані.
З білих скронь стікала кров’ю
Правда непотрібна
Для бандитського розбою
Територій рідних.
Може скаже хтось з громади:
«То чого добились,
Київ перемордували,
До смерті побились?»
- Справа в тому, що для того,
Щоб державу звести
Треба всім нам по одному
Кремінцю принести.
Тоді й будівництво буде,
Будуть результати..
Та не кладуть "цегли" люди…
Тож, за всіх пахати
Одиницям довелося.
Важко працювали...
Та все й краще обійшлося б,
Щоб не заважали!
Йдуть дурні й аполітичні,
Йдуть проти народу.
А чого – самі не знають,
Дали їм наводку…
То й побігли, як овечки −
«Влада вимагає!» −
Справжній президент, до речі,
Чесних не карає...
Будьмо ми хоч із Тарасом,
Проти куль і кийок.
Українці, гайда разом,
Скоро буде вибух!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2014
Я виростала у своїй сім'ї,
Вона у душу змалечку вкипілась,
Вона вростала у кістки мої,
Вона навік у серденьку пригрілась.
Я виростала в співах солов'їв,
Я бігала в садках, плодами вкритих,
На цій, для мене пресвятій, землі,
Якій ніяк не можна не коритись.
Я тут зросла, моя це батьківщина,
Це моя гордість, те, чим я живу,
Що не продам, ніколи не покину,
За що з життя без сумніву піду.
Вона впліталась квітами у коси,
Укарбувалась в пам'ять Кобзарем,
Вона в мені сидить в великій дозі,
Її зрікатись – різати себе.
Я не піду, де є життя зручніше,
На зраді щастя вити не згрішу.
Для мене гідність – це найважливіше,
Країна й мама не рівня грошу.
Я їла її хліб, пила водицю,
Вчепилась в неї міцно корінцем.
Не вирвеш мене з рідної землиці,
Не вимочиш багно моїм лицем.
За неї, з нею, в ній во віки вічні −
Я цим живлюсь, палаю, дорожу,
Це гарно, модно, справжньо, довговічно,
Це всі побачать, я це докажу!
Я удихнула вперше Україну,
Повітрю завдяки цьому живу.
Тепер якщо її, сердешну, кину −
У себе доступ кисню відберу.
Тут тато, мама, друзі і коханий,
Моя історія, кістки моїх дідів,
Наш край великий, вигідний, жаданий,
Не дивно, що в нас безліч ворогів.
Козацька кров у венах України
Ще циркулює в русло перемог,
Козацький дух, хоробрий і невпинний,
Доб'ється кращого, позбавить нас тривог.
Я мовою її писати вчилась,
Із нею плакала, сміялася, росла,
За землю рідну Богові молилась,
Аби вона в тенетах не була.
Лиш українським буде моє слово,
Я споживаю лиш її продукт.
На молоці - то не на кока-колі,
Верхи над «слівками» «вершки» беруть.
На фоні неба хай танцює прапор,
Напоготові хай стоїть тризуб,
Хай вишиванки колють очі зайдам,
Які на Україну псів своїх цькують.
Це не нахабність, не думки фаната,
Не жадібність і не самолюбов −
На Україні просто моя хата,
Мої діди лили за неї кров.
Я просто поважаю Батьківщину,
Я просто захищаю її суть.
Вона уваги просить, як дитина,
Якщо покинеш – злодії вкрадуть.
Живімо ж ми надіями Шевченка,
Згуртуємось в один міцний кулак.
Хай бачать всі, яка вона чудесна,
Її ніхто не розіб'є ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537951
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2014
Блищало з відкритого вранці вікна
Щось тепле, м’якеньке й барвисте.
Пересипалося бісером з блідого плеча
І ніжно пахло любистком.
Тонесеньким голосом ніжить вона
Усе, що навкруг може чути.
І піднімаються вище квітки і трава,
Хоч нікому цього збагнути.
Це ж та! з найпрекрасніших в світі жінок…
Вона ж з України, погляньте!
Ви подивіться, який в неї пишний вінок,
І губки налиті мов маки.
А шия у злоті важкому уся,
В намисті з янтару по пояс,
Овва, не прикраси то – руса коса,
Блищить недоплетений колос…
Сидить на віконці як вазочка та,
По контуру схожа на неї,
І укриває їй тіло парча золота −
Волосся міражне, блаженне.
Не треба косметики їй і вбрання,
Що вигідно має лягати,
Хитрих підборів, корсетів, тісного взуття,
Щоб зайве побільше сховати.
Господь Україні дав кращих жінок,
І кращих дружин Українцям,
Патріотичних і чесних усім діточок,
Достатку в природі по вінця.
Тож друзі, цінуймо усе, що в нас є−
Не можна добро забувати.
Бо дочекаємось, що око чужий покладе,
Й прийдеться за це воювати.
Закрилося раптом віконечко те,
А я так і не схаменулась,
Вже заквітчала юначка волосся густе,
Й пішла, а я досі милуюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Рано в полі роса спала
Чи копитом збита…
Орда чорна, ніби море,
По степу розлита.
Плаче, стогне Україна
Під ярмом проклятим,
Під турецьким яничаром
Та під польським катом.
Славні хлопці−запорожці,
Файні козаченьки,
Боронили рідну землю –
Україну-неньку.
Вірний кінь та шабля гостра,
Дзвінка пісня в полі
Не давали запорожцям
Гнобитись в неволі.
Не один там неборака
Впав на полі бою
І за віру християнську,
І за вільну долю.
Височіє серед степу
Старенька могила,
А над нею, ніби прапор,
Червона калина.
Простягає свої віти,
Листячком торіпоче,
Вітру в полі, сонцю в небі
Заспівати хоче.
Заспівати−розповісти
Про ті дні неволі
Про козаків-запорожців
І про їхні долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014
Дивиться з болем, але без страху,
Тягне й по смерті на плечах ярмо.
Як і раніше на губи цвяхи
Б’ють Україні, катують добро.
Рветься кров наша, кайдани плавить,
Та попри біль відкриває вуста.
А він нас трощить, все більше давить,
Мутить свідомість ворожий диктат.
Тягне з болота народ країну −
Ось незалежно стукочуть серця.
Та завелося і тут свавілля,
Розвитку знищити хоче борця.
Править достаток безпечним світом,
Славить його запах моди й грошей.
А ми цінуємо інше світло −
Промені правди у душах людей.
Глянув на біди Шевченко скоса,
І на героїв, які мужньо йдуть…
Коли і владі втирають носа −
Значить і волю свячену спасуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014