| Сторінки (1/44): | « | 1 | » |
We could have affinity
Be the type of something
Looking for prosperity
Looking where's nobody.
Words deny my freedom
My inmost that hidden
You're an overrage reader
Got your common number.
Perpetual naggings are poems
Appealing for and to you.
If you ask somebody honest
Could I live with others true?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746074
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.08.2017
Если двое равны третьему,
То они равны между собою.
Мы не знаем о планетах,
Бог ли спрятан за звездою?
Если двое равны третьему,
Пусть ничто не беспокоит
Где, есть вера - есть учение
Что то небо над тобою.
И равны между собою,
Кто живут на этом свете
Обезглавлены судьбою
Могут видеть все планеты.
Памяти великой учёной, философу, математику и астроному, Гипатии Александрийской, которая была убита ("потом, обнажив её, умертвили черепками, [разорвали на части], а [куски] тело снесли на место, называемое Кинарон, и там сожгли") христианами-параболанами в 415 году за свои открытия, смелость, великодушность, а также за то, что была женщиной, которая покоряла, а не покорялась, что по их трактировке Библии было возмутительным.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719034
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 18.02.2017
I know forever is that what for nothing
And one by one we drink not wine
I need the fairytall about happy Master
Who brings the life from sevege lion.
I needn't know we spend the time in vain
Believing every miracle and every envy game
And need the whispering i have an aim
You say, all words are saing in ur name.
I know what is painfull after nothing
As previous hurted as it hurted before
I take the place without any asking
Be sure you have done it even more.
I have no vision how could days to be
I have no vision should we struggle or not
We were created without possibility to see
It was like snow - the snow that was for me.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716738
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2017
Усипані кипарисами-небесами,
Що труять нам життя згори
То так не вічно, що між нами
Сріблясті тіні восени.
Хіба слабка? Говорить втома
По кожній кліточці весни
Ти будеш вдома, і як нова
В обійми серце жаль бери.
Там, де межу малюють мрії
Немає злету для пташок
Нас жде загибель, на загибель
Ми хворі духом багатьох.
Olena Bilukha.
*******************************
Л. Українка
Що я тепер, о боже! жить мені для чого?
Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема,
Тінь марна я, мене жаль-туга обійма,
Самої смерті прагну, більше вже нічого.
Не будьте, вороги, ненависні до того,
Хто в серці замірів владарних не здійма,
Бо муку більшую, ніж має сил, прийма,
Не довго втримувать вам лютість серця свого!
Згадайте, друзі, – ви, котрі мене любили, –
Що я без щастя-долі у житті сьому
Нічого доброго зробить не мала сили;
Кінця бажайте безталанню мойому,
Бо вже коли я тут недолі досить маю,
Хай буду я щаслива там, у іншім краю!
************************************
У вірші "Остання пісня Марії Стюарт" 1888 року Л. Українка відкриває історії знаменитої шотландської королеви М. Стюарт, яка 1586 року була засуджена на смерть Єлизаветою, де у темниці каторжниця написала останній свій сонет, мотиви якого втілені в поезії Л. Українки. Поетесса вдається до паралелізму доль, говорячи, що брак сил - найгірша зброя. Варто сказати і про те, що астенія є першочерово хворобою тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2017
Розмірковуючи над питанням «веде чи тягне нас життя», важливо придивитись до того, який набір цінностей ми несемо з собою. Про категорії добра та зла було вже сказано не одноразово, численні праці з’являлись і обґрунтовували ці поняття зі сфери релігійного, філософського, етичного, культурного тощо. Цікавим є формулювання «Людини і добро», адже таке співвідношення відсилає нас до роздумів, бо ж, по суті, «добро в людині» чи «добра людина», чи «людське добро» звучать більш окреслено, а значить перед нами питання масштабного, і водночас, індивідуального характеру.
Відома письменниця, Емма Андієвська починає «Роман про добру людину» цікавими рядками, у яких демонструє свою історію добра та людини. Авторка пише, що безмежна доброта перетворилася на рідкість, феномен прекрасного поступово нівелюється, поки добру людину «затоптують», а за браку сил – висміюють. Дуже гостро звучать слова, що така людина завжди гине, причому існування її не буває марним, адже вона є не лише фігурою на вагах світової рівноваги, а й «нагадує нікчемним сотворінням про божественність людського покликання». Роман, у якому концепт добра постає темою, проблемою, назвою та першопричиною усього, – це перший роман, який має свою власну філософію, оригінальність якої розкривається за допомогою конкретних прикладів із життя.
Емма Андієвська добре розуміється на природі людської моральності, а тому розмежовує вади / хиби та власне-цінності. Недосконалість людських вчинків може зумовлюватися рівнем досвіду, а недосконалість людських думок та намірів – ступенем людяності. Такими зображено любителів випити отця Ґудзія та Стецька Ступалка, а також варто зарахувати до них і Дмитрика, який був злодієм лише формально, адже глибина духовних порухів слугує її змістом. Саме тому герой проходить шлях своєрідного катарсису, поступово пристаючи до позиції «не чинити злого», з чого випливає не менш цікава ідея, що місце зла зовсім не є рівноправно-протилежним добру, а є його вихідним пунктом, найнижчим ступенем на шкалі «Людяності», діставшись до якої можна бути Богом, щоб творити, як-то відведено митцям і поетам – духовним провідникам.
Цінною є іронізація авторки над високо освіченими персонажами твору, яким бракує елементарної добрих якостей, показника «Людини». Дуже важливою ланкою для розуміння світобудови є саме усвідомлення того, що розум – це пошук шляхів дії, а «кордоцентризм» за визначенням українського філософа Г. Сковороди або «філософія серця» за термінологією П. Юркевича – усе ж «квітка папороті» і для того, щоб її знайти потрібно неабиякої сили та, звісно, віри. Не мало на пам’яті історії геніальних політичних лідерів, розум яких знищував мільйони, добре розраховані тактики та стратегії безжалісно вбивали, руйнували, калічили, а тому варто врахувати значимість однієї з провідних думок роману, що все ж роль інтелекту в порівнянні з людськими якостями не повинна бути переоціненою.
Глибина закодованої апеляції до дитячого внутрішнього світу в казках зумовлена метою виховати духовно. Нині побутує думка, що дорослі потребують казок більше, ніж діти, яка звертає до певних умовивидів. Очевидно, що цей жанр чи не єдиний, що майстерно передає у сконденсованій формі провідну ідею людства «Добро завжди перемагає зло! Бо якщо перемагає зло – значить це ще не кінець». У «Казці про пальців» вміщено суттєвий філософський підтекст, що пальцям з країни Рук зовсім не важливо визначатися, хто є кращий, принцип конкурування не повинен засліплювати людське Я, навертати до зла, до люті чи бажання кривди іншому. І в цьому плані Емма Андієвська є добрим вихователем, оскільки підсумовує казковий сюжет словами: «Але коли рука виконує щось справді велике, то завжди два невидимі пальці допомагають їй це вершити, хоч цього, звісно, ніколи ніхто не помічає. Що й не дивне, бо, як відомо, все найвище й найдосконаліше, завжди – невидиме», з чим неможливо не погодитися.
«Казка про Яян» досить інтелектуальна, а тому радити її можна навіть дорослим. Історія як власне тло суттєвого значення не має, адже слугує засобом розкриття морального коду. Яяни постають перед нами як жителі, –це свого роду люди, об’єднані територіальними межами в силу спільних якостей, які вони отримали. З назви казки розуміємо, що Яяни – те ті, хто зосереджені на задоволені власних бажань та потреб, егоїстичність їх натури проявляється у неможливості вимовити «Ти», що передбачає думку про те, що в цій країні світ розвивається у межах однієї закритої системи Я, а тому «Ти» там просто не існує. Письменниця уміло завершує свою оповідь нагородою героя, який прийшов у цей світ з відкритим розумом та тверезими очима, зумів не просто вимовити «Ти», а й співвіднести з ним людське життя, подібне собі, за що й отримав нагороду. Фінал, як правило, містить подяку, але це не варто кваліфікувати як маніпуляцію дитячою свідомістю, а прямою імітацією законів праведного життя, бо за законом діалектики, що раніше було прописане Біблією, повертається. Тому важливо не боятися віддавати частинку себе і не потребувати за це винагороди, бо Всесвіт – матерія довершена, яка відчуває потребу віддячити тілам, які роблять його кращим.
Подібну ідею знаходимо і в «Казці про говорящу рибу», яка за своєю балакучістю не помічала інших, за що була вислана з водойм і була змушена жити на березі. Там вона потоваришувала з рибалкою, а згодом загинула за аналогічних обставин, адже жінка рибалки була теж любила безупинно говорити і просто не почула слів риби – і зажарила її. Уміння слухати – одне з найцінніших умінь, що з часом набуває статусу дару.
Сюрреалістична мініатюра «Джалапіта» відкриває світ неймовірного в деталях, що нагадує чарівний вимір, раніше зображений у світовій літературі М. Матерлінком у його «Синьому птасі». Не дарма головного героя Джалапіту дослідники називають полісемантичним персонажем, адже він є у всьому і розом з усим набуває щоразу нового значення. Прозово-поетична мініатюра зображує на рідкість доброго Джалапіту, наївного і в усьому слухняному, якому світ приносить як смуток, так і радість. Перипетії різнобічних ситуацій становлять складність прийти до логічного упорядкування Всесвіту. Не можливість догодити кожному, як і бути всюдисущим в ідеалі – не найпростіша задача, що показує абсурдність жити життям інших. Джалапіта практично не думав і не розмірковував над пріоритетами власних інтересів, бажання ж догодити кожному оберталося для нього стражданнями. Будучи вигаданою, містичною, але чарівною істотою він дійшов до думки: «Чому не можна вмерти на день», що свідчить про втому боротися з життям, і водночас, служити йому. Перфекціонізм Джалапіти перетворює його найщиріші старання в муку. Тому, варто взяти до уваги те, що людина не в силі не завдавати шкоди іншим, поки людство взаємопов’язане і взаємозумовлене одне одним. І ті породи штучних песиків, які виводить Джалапіта, його найближчі послідовники в реальному вимірі не можуть не завдавати клопотів хазяїну, адже якби вони були здатні до автономності, то цикл би порушився, бо навіщо тоді власники, господарі та наглядачі. Привабливим з плані міркувань є й висловлювання головного героя: «Людина усвідомила собі, що в неї є душа, тоді, коли вигадала подушку», яке може знаходити низку різнобічних потрактувань. Гадаю, Джалапіті слів спинитися, спочити, подумати, відвести душу уві сні, аби зрозуміти силу власних dream (снів та мрій), адже є дещо про що ти просиш сам себе, твій тихий час, індивідуальне – вже не колективне.
Резюмуючи вище сказане, творчість Емми Андієвської, ніби своєрідна модерністична подача Заповіту, виховательська діяльність перетворена в творчу манеру. Попри всю складність сюрреалістичної та герметичної стилів композиції, зразки високоморальних ідей добре сприймаються та засвоюються, формують досвід та потребу жити праведно, відчувати, що живеш у гармонії зі своїм Я, де нагородою є тихе щастя. Тому, концепт добра розкривається в творчому доробку письменниці, поетеси та художниці в повній мірі, найяскравіше відбиває благородний авторський задум. І наостанок дамо відповідь на питання,як звучить філософії добра Емми Андієвської: «Людина, яка знає, що таке добро, – хоч вистачає навіть не знати, а лише прочувати, – мимоволі залюблююється в нього…» Прагнути, це більше, ніж не бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706255
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2016
Із легкістю порухів на устах
Моє ім'я є Безталанна
В твоїх очах блакитний птах,
Що до небес мене. Осанна!
Безмірний шепіт на словах
Я тільки витвір інтро-світу
І кожен мій наступний змах
Станцює краще від обріти.
Той голос в'ється на світанні,
Що марево друкує, як любов.
Мені тебе не треба у реаллі,
Де сині очі, синя й кров.
Звільнить би пута своїх мрій,
І розписать би по скрижалях
Хто той, що мной заволодів,
Хто звав оманою кохання?!
(за мотивами повісті Докії Гуменної "Мана")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
Янголи не помирають
Крізь сотні вік не стулять очі
Вони сьогодні там, де квіт,
Вони сьогодні - теплі ночі.
У майбуття даремности нема,
Хоча ж і на вагах закони
О скільки болю, скільки зла
Розбиті церкви ...та ікони.
Втікать за вітром, безустанно йти
Як добре, що дороги ті до раю
Не знаю втоми, бо є ти
І ТИ - це все що маю.
Тих потоків горя - океан
Ми не зумієм переплисти
Яка ж то велич, світло, храм
Мої думки були квітчисті.
Так сипле смерть із рук
Істота, хто її не знає?!
Нас сотні тисяч - тихий гук
Ми вас благали і благаєм.
І на останок..вже без сліз
Я обіймаю твої очі.
Ми повернемось! Тільки вір!
Розквітнуть мальви серед ночі.
ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702935
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2016
we are living in the shallow time
please don't ask me
he appeared for a while
whose the name's Damaskin
it was gripping to survive
being dying slowly
maybe worthy is the life
as a lier Tommy
we are living in the shallow time
and my body is bloody
who can tell me why
we have no Gandi
be my solace for a night
consolate my spirit
don't allow me to deny
what is lost, but vivid.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2016
Ми злітали в Париж, на Мальдіви
Щоб дізнатися ім'я небес
Ти – король, мої мрії
І ти - царство чудес.
Все злетіло у вись понад нами
Де так не доладно казки
Напишеш мені між рядками:
"Я там буду, де ти!"
Пролягає наш хрест через долю
З вмістом суму, журби,
Але щастя – то очі знайомі
І там бути, де ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
То не моря, что ждут рассветов
Из области заветной по краям
Мы, люди, не фантасты из буклетов,
А день повествований жития.
Мне очень просто в даль земную,
Услышит ли кто оттудова меня .
О здравствуй море синевое,
Меня предаст моя земля!
И я без слёз и поражений
Уйду неведомо куда.
Где нету жадных искушений,
Где счастье быть у алтаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697851
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.10.2016
Співвідношення духовне – тілесне в романі Д. Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей»
Роман «Коханець леді Чаттерлей», написаний 1926 року, став своєрідним знаменням на шляху до «розкріпачення» світоглядних принципів та життєвих установ. Зрозуміло, чому протягом тривалого часу про його існування замовчується, але лише до Другої сексуальної революції, після якої твір активно розглядають літературознавці. Неможливо оцінити твір і за певною шкалою значущості, бо він покликаний відтворити дійсність людського існування, подати його таким, яким задумав Бог істоту, а тому мовчання реципієнтів виступає не інакше, як «застій», як свого роду боязнь нового, духовна сліпота. Важливу роль тут відіграє співвідношення духовного з тілесним, що представляється як одна з найбільш складних проблем людського існування. Твір кваліфікують як еротичне писання, маючи на увазі, що це відтворення низького, так званого «примітивного огляду подій», але не все тілесне, що хоча й має інстинктивний характер, є по-справжньому меншовартісним.
Першим перекладачем «Коханця леді Чаттерлей» Д. Лоуренса була Т. Лещенко, яка так виразила своє бачення головної ідеї твору: «Роман уразив мене своєю цнотливістю, чесним ставленням до любові. Книга мені дуже сподобалася тим, що сприймалася мною як важкуватий ляпас англійському лицемірству», з чим неможливо не погодитися. Автор без фальшу говорить про любов як основу буття, про любов проблемну, яка є рушієм подальших думок та дій. Безвідносно до зовнішнього тла ми розуміємо, що головні герої Конні, її чоловік Кліффорд та коханець Меллоурз не є одиничним випадком такого специфічного трикутника, не фантазія, покликана захопити всесвітньої уваги. Оскільки життя в деякій мірі імітує мистецтво, нове покоління потребує розгляду подібних моментів, де проблема духовного і тілесного постає чи не найбільш актуальною за своїм рівнем складності.
Після участі у воєнних діях Кліффорд отримує тяжкі ушкодження, а згодом опиняється в інвалідному візку. Констанція всіляко підтримує чоловіка, виявляє благодушність по відношенню до нього, повагу. У певний момент ми розуміємо, що Конні справді переживає не меншу, ніж її чоловік духовну кризу, яка змушує її бачити світ інакше, не таким, яким він є для звичайного подружжя. Поки існує чоловік та жінка, які якимось чином прив’язані один до одного, тілесність буде відігравати свою роль і не лише як маркер тягучої тілесної різниці. Життя організму, тіла - це життя відчуттів і емоцій. Конні знайшла у собі потребу відчувати, тому що її сенсорні канали потребували живлення, де любов є її першопочатком і першопричиною.
Тіло відчуває голод, жагу, його радує сонце і сніг, воно одержує задоволення від аромату троянд і виду квітучого куща бузку. Гнів, печаль, любов, ніжність, тепло, пристрасть, ненависть, горе – все це природні відчуття, зумовлені людською натурою. Безсумнівно, всі ці види емоцій та почуттів належать тілу, але усвідомлюються розумом. Усе це різко контрастує з атрофованим або «приглушеним» клітинним організмом Кліффорда, який містить у собі частково неживе, те, що не потребує живлення у біологічному сенсі. Інтимні стосунки є необхідною і важливою ланкою існування організму, - і що важливо,- не повинні тлумачитись як щось аморальне, принаймні для модерністичного суспільства, для людей, що еволюціонували разом з теорією.
Світ тіл покликаний взаємодіяти, де «тілесність» не рідко витлумачується як «речовинність». Берегти тіло на перевагу духовності є досі не обгрунтованим вибором, традиційщиною, оскільки вагу має лише те, що представляється рідкісним, а таким є духовний вимір людського існування, невичерпність його переживать та внутрішня побудова себе. Власне, в цьому, на мою думку, і закладена новаторська ідея роману «Коханець леді Чаттерлей».
Визначальним є вчинок Конні, що різко протиставляє її Пушкіновій Тетяні, яка кредом життя обрала девіз: «Но я другому отдана и буду век ему верна». Конні не боїться порвати з традиціями, не боїться потерпіти поразки, бо формальний бік її благополуччя втрачає цінність перед потребою жити відчуттями, відчувати життя. Героїня лишає свого чоловіка, немічного аристократа, заради звичайного дроворуба, у чиєму емоційному наповненні знаходить свою втіху та спокій, при чому виразником такого психологічного взаємопроникнення слугує інстинкт, тілесність, яка втрачає своє первинне значення на фоні емоційної потреби висловитись. Помітно, що слова ідеального мікросвіту, почуттєво-інтуїтивний лад думок забезпечує кохання, здатність до емпатії, яка досягається лише засобами емоційного. На такому рівні зближення сає кульмінацією любові, а тілесність нівелюється як така, адже тут слугує лише засобом, а не власне метою.
Властиво, що література відображає культуру людства, тепер сексуальність постає як проблема, яка більше не має змоги мовчати, тому її розгляд починається зі скандального роману, який демонструє кризу зовні благополучної Вікторіанської епохи, а виходом з неї займався не менш відомий психоаналітик З. Фрейд, основи праць якого стали поштовхом для інтерпретації приватного життя в реаліях та літературі.
Для того, щоб контекстуально правильно трактувати подібного роду співвідношення, а саме "отілеснена духовність" та її інваріант, варто врахувати ставлення героїв до нього, базуючись на індивідуальні, а не колективні принципи. У внутрішньому монолозі Конні зустрічаємо: «Смогу ли я жить с ним и дальше вместе, поняв, как он мне ненавистен?», де почуття ненависті диктується не лише сексуальним невдоволенням, а й відсутністю знання про те, що друге «Я» або партнер здатен відчувати також, здатен бути іншим, виявляти ніжність. Думки Кліффорда дещо відрізняються у цьому плані, він говорить: «Уверен, что развитая цивилизация сможет избавить нас от большинства физических недостатков и все, что связано с отправлением любви, - это тоже должно исчезнуть». Чоловік Конні розуміє секс як звичайну бесіду між чоловіком та жінкою, щоправда мовою фізіології, але чи є так насправді, адже чи була би потрібна така диференціація у їх зовнішній будові, якби природа мала на меті не любов як першопричину миру та щастя, а розмову, бесіду?
Автор зазначає, що відчуття непристойності породжується лише у тому випадку, коли розум зневажає тіло і боїться його, а тіло ненавидить розум і противиться йому. Провідною думкою є намагання примирити тілесне з духовним, оскільки індивід є складною структурою, взаємозалежність його компонентів обумовлена природою, а отже зробити зворотній хід в історії людства - згармонізувати внутрішнє з його зовнішнім виявом.
Роман пояснює закони існування живого у межах соціального, на прикладі шлюбу, що відрив від природних ритмів інколи є трагічним. Так само, як не можна рвати зв'язок із землею і сонцем, космосом, не треба нехтувати природніми імпульсами. Закономірно, що й любов між лісником і Конні знаходить своє втілення на лоні природи - у лісі, бо ті, хто ближчі до землі, до природи, краще пізнають світ.
Резюмуючи все вище сказане, якби мене поросили лаконічно відповісти, чим викликана така постановка співвідношення і як вона втілена в художньому творі Лоуренса, то моя відповідь звучала би так: Меллорз і Констанція як взірцево рідкісне явище особливо на той час, але і нині від суто фізичного потягу досягнули найвищого духовного рівня розвитку, ім’я якому ЛЮБОВ.
І хоча не прийнято закінчувати розповідь цитуванням, проте іноді треба/ можна відійти від канону, як зробив то Лоуренс.
Питер Хег: «Все думают что секс – это кульминация близости, на самом деле это только едва начало ее!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694864
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 17.10.2016
Исключает бытие собой
Жизнь на показ
Так зачем же мне герой,
Из хрустальных глаз?
Я с таким в неволю
Вольной не пойду
Коль прожить эту весну,
Так прожить свою.
С нелюбимым горько
Всё, как на войне,
А с любим лучше, но
Болит вдвойне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694621
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.10.2016
Потребность излагать себя
В молчании, на манеже
Один для всех один,
А для него все те же.
Я думала о нас
Чего там думать? Ну же!
Ты мой навеки муж,
А я тебе по дружбе.
Слова шли босиком
Своим незримым ходом
Ты был моим цветком
Ты был моим Исходом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690624
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2016
Под аккорды бренного времени
Фальшиво-ценностных ориентир
Так важно из чего мы сделаны
И как пуст вокруг весь мир.
Один другому: "Я умней!"
Неистовыми волчьими глазами
Как много было в море кораблей,
Которых сердцем не встречали.
Мне было больно может быть
Смотреть безмолвное молчание,
Но так бывает только с теми
Кто полн любви, но опечален.
(with inspire from Sapfo)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689222
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.09.2016
Створена для нічого,
Ти обіцяв мені смерть.
Немає краю другого,
Круговерть, круговерть!
Створена для нічого,
Вже не потай, перед Богом.
Хто із ким і хто для кого,
Ти ж бо знав мою дорогу.
Створена для нікого,
Магія пораненой душі
Тобі ж то не знайомо
Надміру чути і вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016
Як у мареві зомліла
Без тіні вітрил.
Не той янгол, що є крила,-
Той, що не згубив.
У Едемі солод меду
І дарів безцінний дар.
Ти хотів мойого серця -
Ось його терпкий кришталь.
Ясно-ясно при дорозі,
Роздоріжжя врозтіч нас.
Ти кохай мене по змозі
За обох, за час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Ми з пробаченням,
Відчаєм, плаченням,
Як то бувало колись.
Вона обіцяла зі значенням
В перламутрових, золотих
Сходах сонця отих.
Так ніби з очима дитячими,
А цілувала без них.
І кохав-то, дуже.
Вже і якось сутужно,
Кричав би: "Змирись!"
Вона ж цілувала без значення
І все стало - "колись".
Я благав дати руку,
Щоби без муки.
Вона з літака - і в розлуку,
Чи ж в неї немає святих?
Благав про прощення,
Благав про вінчєння
Клітин її духу самих.
Вона ж бо без значення,
Які передбачення?
Ти стала чужою з чужих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
С полуоборота, полурассвета
Ты любовью одета, нужна!
Я целую тебя Мариетта,
А вокруг, а вокруг - тишина.
Ты говоришь умно и тонко,
Кому нужны слова?
Ты ангелом - ребёнком,
Ну а мной, пожалуй, cатана.
И вот ты отпускаешь руки,
Уходишь из Едема одной
Отдать себя на муки
Накрест кованой душой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680665
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2016
Forget at once? It is no wonder!
I was forgotten long before
I lied in brave one hundered
And seem to live in it and more.
The Muse is getting deaf and blind
In grain is smoldering on ground.
And after to rebel like Fenix
In blue ether from ash basic.
Olana Bilukha, 2016
***
Забудут? - вот чем удивили!
Меня забывали не раз,
Сто раз я лежала в могиле,
Где, может быть, я и сейчас.
А Муза и глохла и слепла,
В земле истлевала зерном,
Чтоб после, как Феникс из пепла,
В эфире восстать голубом.
21 февраля 1957. Ленинград.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677871
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2016
I'm asking not your love,
It's in the safe place now
Believe that I do not write
Jealous letters to your bribe.
But accept my wise advice
And let her read my poems,
let her store my photoes
As do gracious men and lovers!
These silly women are in need
With full conscious to lead,
There are no friendly conversations
And no light additionally to it.
More necessary is the memory
First tenderness, money and happyness.
You'll live out with such dear
For satiated soul everything is clear
Don't go into my night. It is red
And not for visitor's heart.
I don't know you! Don't come in!
And how could I help you?
In healing your happyness
I will never win.
Olana Bilukha, 2016.
***
Я не любви твоeй прошу.
Она теперь в надежном месте…
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты -
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней…
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло -
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.
Анна Ахматова, 1914
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677666
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2016
І час од часу схлипує очима
Той янгол: той, що за плечима.
Немає долі - будуть крила
Я Вас любила, Вас любила.
Хто дорогою, а хто думками
То все між нами, то між нами
З первоцвітами в тумани
У марення моєй омани.
І як тепера бути по весні,
Коли розплетені в красі
Мені обрізали Ви крила?
Я Вас любила, Вас любила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
И если бы суровым взглядом
Любимым французским нарядам
Сказали - "Не права!"
Я взяла с собою зонт,
Взяла бы и ушла.
Нас учили науки
А чем она тогда была?
Либо с деньгами - и без труда.
Либо с любовью - и до самого дна.
Ты говорила мыть руки
А я: "Мама, это не еда!"
Говорят бедность - не порок
Был бы Бог, было бы да!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670253
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.06.2016
Душа и вера
Отбросили тело
Быть выше, чем небо
Смелее, чем смело
Белее, чем бело
Больнее болело
Едва ли живая
Есть ключ, нету рая
Пришёл обнимая
Спасибо, родная
Я здесь ли? - Не знаю
Белее, чем бело
Сильнее болело
Едва ли живая
Земля мне чужая.
Тебя вспоминая
Тридцатое мая
Трагедия. Музыка. Громко
Из старости в ребёнка
Во мне огонь горел
Сгорел!
Мертвее, чем мел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669103
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.05.2016
Цієї весни
облудник фальшу і краси
Просить свою ляльку
"За-сни!"
Рученята склала до плеча.
Кімната. Тиша. І свіча.
Ти міцно спиш. А я тобі чужа.
Куди чужіш моя душа.
Вір мені до світанку, бо зранку
Я - і не лялька, і не коханка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2016
История оставляет в нашей памяти множество знаменитых фигур. Сегодня не для кого не секрет, что творческие личности составляют одну из более уязвимых категорию людей. Это обусловлено скорее внутренними предрасположенностями, нежели какими-то внешними факторами. Многие исследователи в области психологии и медицины пытаются объяснить природу психических расстройств среди одарённых людей. Но, к сожалению, единоверного ответа не находят, поскольку его не существует. Каждый индивид имеет собственный ряд генетических характеристик, стало быть, обобщённый поход не является актуальным для научно-развитого общества. Известно, что достоверных фактов о связи творческого потенциала с нарушениями мозговой активности не существует, но мы имеем не малое количество представителей с такими ярко выраженными симптомами. К примеру, всем известный Ф. Ницше, который большую часть своей жизни посвятил мышлению, а вернее – борьбе с ним. Стоит упомнить и о Винсенте Ван Гоге, Вирджинии Вульф, Тони Хенкоге или Робе Уильямсе. Казалось бы наличие некой связи между нездоровой психикой и творческими способностями является очевидным. По результатам 15 из 29 исследований на 1998 анализированные явления вовсе не имеют ничего общего. Но, творчество и жизнь одарённых людей на протяжении долгого времени опровергают научные данные. Безусловно, представители креативной деятельности более подвержены нервному беспокойству, нежели люди физического труда. Это легко объяснить не только отсутствием активного мышления, большим расходом энергии и нарушением эмоционального баланса, но и многим присущего самокопания, то есть, самоанализа и обсервации. Тем не менее, важно отметить, что не всегда психические расстройства есть подлинной болезнью, ведь иное мировоззрение и нестандартное поведение при полноте творческих сил для дальнейшего творения формируют уникальность человека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652630
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 19.03.2016
Я вижу, Вы меня узнали,
Читаете мои стихи.
Как-будто нас вдвоём венчали,
Что Ваши взоры так тихи.
Молчанье - немой знак,
И он уж точно не к разлуке.
Оно то то, оно то так,
Дабы не опускались руки.
И дверь тихонько отворя,
Теперь уж входите без стука.
Да лучше Вам не знать меня.
Нет горьше, чем молчание муки.
И снова слабостей моря,
Мои неутолимы звуки,
Искали у небес края
Не так у смерти, как в разлуке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652352
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2016
Не читайте з моїх очей,
Там усе про кохання.
Недоспаних кілька ночей-
Це не вірш, це зізнання.
Не читайте з моїх очей,
Вони опущені так низько.
Моя душа услід Вам - Ей!
Ви були надто близько.
Хто помітить, тільки Бог.
Яке дивне розуміння!
Я називаю це "любов"
До стогону, до оніміння.
Не читайте з моїх очей!
Вони ж кохають Вас дуже.
І вже сутності інших речей
Їм не знати, мій друже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Я думала: ты ведь существуешь:
Приходишь, смотришь -
Значит, - да!
Я знаю: ты ведь чувствуешь:
Возможно, даже тоже,
Что и я.
Я понимаю: всё у власти минут,
И пока ты держишь мои руки -
Они живут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2015
Зіграй зі мною, Музо, мелодію жалю.
Вінчаймо пам'ять років і тих, кого люблю.
Моїх сумних дитячих кроків. Ще зовсім юних,
одиноких. Ніким не співаних пісень, -
Летючих днів нестримну карусель.
І нас з тобою, закружених любов'ю
Відносить по світах. У своїх доль домівки.
Майже навіки. Зустрінемося в снах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
Дарую квіти миттєвості життя,
Що подумки таїла прохолоду.
Хто ти, вчений без ім'я,
І нащо крадеш мою вроду?
Береш?! Бери мене за руку:
Куди сьогодні сонце - ми.
Тут очі не говорять про розлуку,
Тут будемо дітьми.
За часом - світ, за виром - мир,
Мій подорожній майже втомлений.
Сумні подуми - геть! Покинь!
А завтра буде новий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
Я с ним росла,
Вокруг души его танцую.
Он любил меня как дочь,
А я его, как мужа.
Я им жила,
И даже в гости приходила.
Он говорил умно,
А я с ума сходила.
Я ему пишу,
И эти строчки тоже.
Он любил меня как дочь,
А что ещё быть может.
А здесь ещё абзац бы нужен
Ну, хорошо!-
- А я его, как мужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587701
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.06.2015
Прийшов в мій світ
Різноманіт
Окрилена душа словами
Вами
Натхненням сипались рядки
Квітки
Від дотиків руками?!
-Ні, устами.
"Нет на земле второго Вас. "
Марина Цветаева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
No, you aren't such
In the wildest world,
Where is so much
About beauty told.
Yes, their's true
Dying type of girl
Is not you?
No, your soul's kind
I know your mind.
Carpe diem, carpa vita
My dearest, Lolita.
Amore, more, ore, re
Your voice - divorce
I'll forever remember.
Never stuck in a rut
France women's mood.
Wish and fly - but sorry
Aut agere aut mori.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586444
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Хвилина миттю промайне
А за нею пристрасть довга
Хай буде викинутим те,
Що завтра вимолиш у Бога.
Хвилина вимірює життя
Малість - майже всю, до втоми
Там не закінчено буття,
Де сипляться з душі погроми.
Так бреши, знеслав словами
Всих інших, юних недорісших
Хто Ви, що море розміряли
Хвилини у живій душі порісших?
О малість! Мізерність! Дрібнота
У славного Царя Щедро́ти
Славнішого у царстві нема, ніж
Напис: "Минуть дні скорботи"-
На перстні...На шляхах зворотніх
Ким не виміряна суєта
Циферблатних Аравії твоїх
І маятників маята́?
Хвилина, витвір із уявності, що
Мотлох уповілюнює галопом.
На нас розміреной буденності
Накинула незримим оком.
О, як я рвусь той світ полишить,
Де маятники душу рвуть,
Де вічністю моєю править
Одвічна думка, що хвилини йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
Когда твоя рука с моей
Пытались строки выводить,
Я думала уже тогда:
Ещё один, с которым мне не быть.
Когда встречаясь взглядом,
Ты мимо проходил.
Я улыбаясь про себя шептала:
"О как же мил!"
Дни, по которым мы не скорбим
Запишу в дневник.
Ещё один мной не любим,
Моей души несчастный пленник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583589
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.05.2015
Вже надвечірні зорі сяють у вікні,
Земний трунок полонить мене всю.
Будь соловейком, заспівай мені,
Без твого голосу вже ніч не сплю.
Там вечір пахне любов'ю-м'ятою,
Вже потемніло в літніх садах.
І ти задуманий п'янкий зі мною
Збираєш квітки у моїх косах.
Вже й місяць зтемнів для віршів-
Там стільки миті для закоханих.
Настав вже час для мрій та снів,
Одвічною любов'ю переповнених.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
Самотність виражали на папері,
Тривогу - в стиснутих руках.
Чекали: по закінченню дуелі
Всі музи розійдуться по місцях.
Ми писали один одному листи,
Ходили між рядками книжок.
Я не насмілилася сказати "ти"-
Ще один невдалий мій стрибок.
І руки дотиків не забувають,
І не стираються повік слова
Він же лишив мені на пам'ять
Недописані вірші і все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Ещё одно невольное движение
И я припаду к Вашим ногам.
Казалось, будет поражением
Признание в любви не Вам.
Ещё несколько слов в глаза
И я не чувствуя самой себя
Услышу, как поёт моя душа,
Как из-под ног уходит земля.
Позволь мне выбросить стихи
На один миг счастливой стать
Я знаю, Вы ведь влюблены
И я в Вас влюблена раз пять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576438
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2015
Чи можна поетично оспівать бажання?
Знімати одяг і скидать в траву.
У переможеної останнє прохання -
Кохай мене весь вік одну.
Чи можна поетично оспівать кохання?
Закрить собою від весіннього дощу
Життя так мало для вагання
Сміялись навздогін "не відпущу!"
В любові ні імен, ні цифр не знають,
Кордоцентризм виправдає сум'яття!
Давно вже з Едему не виганяють
Хранителів найвеличнішого почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Коли втомлений, і вже без відчуттів
Ти новим бідам відкриваєш двері,
Коли від болю вже не вистачає слів,
Поклич мене в свою оселю.
Як друзі будуть тільки в злагоді,
І час розквітне лиш на мить.
Не потурай ти злу чужому, моді-
Вовкам єства не виправить.
Коли в знемозі, припадаючи до ніг
І в безупинних обертах сансари,
Із сотень не знайдеш рідний поріг
Тобі завжди відкриті мої двері.
Я проведу тебе крізь цілі роки
Водоворіт самотності і болю
Крізь мости і розбурхані ріки
Я обіцяю бути завжди з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
[i]Мне кажеться: я не смогу себя вернуть
Себя к себе , без одиночества.
Так усердно уже вороны клюют
На асфальте смерть - пророчества.
Мне серость города заступает
Жизни молодость одну.
И идёшь, и переступаешь,
А что за тем "перешагну"?
И как там нас учили в школе:
Где грустны помыслы видны,
Пиши с начало о природе,
Потом зачем мы рождены.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575491
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2015
It was stuff from the burning light
And his looks like sun rays.
I barely startle inside
He already me tames.
Bend to me and going to speak
Drained blood from my face
Let the stone lies like weak
On all my life, not on grace.
(Anna Akhmatova)
-----------------------------------------
Было душно от жгучего света,
А взгляды его — как лучи.
Я только вздрогнула: этот
Может меня приручить.
Наклонился — он что-то скажет...
От лица отхлынула кровь.
Пусть камнем надгробным ляжет
На жизни моей любовь.
(Анна Ахматова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574695
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 15.04.2015
With cure
You was reaching me,
Not more
Than a cup of cold tea.
I fall in love intrinsically
And my affection to you
Make me stamme magically
And weak you too.
With cure, not more...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574693
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 15.04.2015
Рядками, та з любов'ю,
Щоб ти про це дізнався.
Мої стежки вкриті журбою:
До них амур підкрався.
Я бачу волю і тебе-
Всім серцем посміхаюсь.
Настане день-мій біль мине,
Подам руку прощаючись.
Кладу в конверт душу свою,
Нехай летить з роками.
Де вночі писано "люблю",
Нехай навіть з помилками.
Рядками, та з любов'ю,
Щоб ти про це дізнався...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015