| Сторінки (2/105): | « | 1 2 | » |
Надежда Мартынова Данчак
ПЕРЕВАЛИ ЖИТТЯ
Красиві українські села та міста чудовою природою, веселими і сумними піснями, щирими і добрими людьми.
Придністров’я, Поділля - це край такої багатої історії.
Кого тільки не було на цій святій Землі, хто тільки не воював за цей благодатний край: турки і татари, поляки і німці, литовці і багато другого люду.
На правому березі Дністра розкинулася молдавська земля. Квітуча та дзвінка своїми піснями, чорнобровими дівками та стрункими парубками.
На лівому березі Дністра, через кручі, схили та долини ллється українська пісня, пісня солов’я, така чудова та дзвінка, до серця, в душу проникає, зачаровує, на очі сльози навертає. Буйним цвітом квітнуть сади, долини, пагорки своїми медоносними травами. Розмаїття цвіту, запаху і краси, зливається з шелестом столітніх дубів та щебетанням птахів, та розмірним “ку-ку, ку-ку”, що долинає із лісу.
Серед такого красивого, багатого природою та історією краю розкинулося село Кукавка, певно тут століттями кували зозулі в темному лісі дубів та яворів, ялин та сосен, тому люди назвали цю місцевість - Кукавка.
По-людським законам живуть тут люди зі своєю історією роду, звичаями. Є тут нащадки Гетьманського роду, роду графів Моркових, нащадки художника Тропініна, бунтаря Кармелюка. Нащадки турків, німців, поляків та багато другого люду зі своєю різновидністю генів. І вся ця генна розмаїтість, як в котлі зварилася, перемішалася в нових поколіннях жителів Кукавки, з такою багатою, трагічною, героїчною і щасливою історією.
Сім’я, це гібрид, злиття різних генів, родів, нащадків.
Сім’я Матвія Данчака із вільних козаків, переплелися в ній різні долі, світогляди, устої. Історію краю по ній можна писати і все це правдиво відображатиме історію України.
У Матвія Данчака було три сина високих та струнких, з носами як у греків, трішки рудих, розумних та кмітливих, веселих, говірливих. Пізнати їм хотілося як живеться і що коїться у цьому світі.
Матвій з ранку до вечора працює, столярує, землю обробляє. Синочки його роботящі, кмітливі, все горить в руках у них. Добрих помічників батько має.
Смута пішла по землі. Страшний голод в 32 році. Червоноармійці по селам урожай забирають, ні крихти не залишають.
У Матвія Данчака забрали все зерно, заставили його відвести до станції на пункт приймальний. Зерно приймали, перевіряли всі мішки, в одному дірочку знайшли. Матвія в холодний льох кинули.
"Судити будемо, в Сибір відправимо " – кричав один приймач.
Кинулися діти батька спасати. По нивах ходили у людей просили, зернятко до зернятка збирали. Три маленькі пригорщі золотого зерна зібрали. Стоять три синочки та й мати, у хустинці три жменьки зерна, принесли за тата віддати.
П’ять діб Матвій нічого не пив і не їв, у холоднім льоху сидів. Відпустили, він аж посивів. Обняв трьох синів і жінку, сказав: ”Треба виживати”.
В 39- му році старшого сина Василя, забрали до Радянської Армії служити.
На порозі війна – фінська. Слід залишила вона на тілі Василя. Відморожені пальці на ногах. Головне залишився живий, це радість для матері, батька, братів Василя. Але не може бути одна біда. У двері стукає, друга війна – Велика Вітчизняна.
Бідна мати Василева, спроваджує ще двох синів і чоловіка на війну вона. Такий крик та плач на селі стоїть, не чути солов’їв, зозуля кувати перестала.
Перші дні війни порозкидали в різні боки усіх братів та батька Матея . Середнього сина у Білоруські ліси, меншого десь у Карпати, старшого сина Василя, командира тягача, в гарматний взвод Київ захищати, а батька, у роту укріплення будувати.
Німці рвуться до Москви, Київ у руїнах. Спалені села та міста, якесь пекло на землі, крики, біль, смерть та біда, все це принесла страшна війна.
В тихі ночі затишшя думав Василь про братів, тата, маму, як там вони, чи живі, чи є, що їсти? Василь добре знав ціну голоду. Хоронили цілі села. НКВДісти роз’їжджали по селам забирали все до крихти, а мертвих зносили під косогір і засипали землею.
Пропадали цілі села. Хто жив біля лісу, збирали жолуді, коріння, гнилючки, все це варили і їли таку мішанину, щоб вижити. Ці думки про минуле, побачене, дуже гнітило Василя, а ще більше те, що люди від цього страхіття розум втрачали, не знали, що їм робити і як дальше жити.
Василеві серце говорило - надія на краще, переможе зло. Думки світлі, теплі про любов, про батьків, братів приходили, зігрівали його душу.
В холодний, сірий, дощовий день викликали його до командира роти, наказали як і всім бійцям написати заяву до вступу ВКПБ.
Сто грам, що дали в чорній брудній кварті, опустили його думки до розваленого, з брудною підлогою будинку, де розмістився КП. П’яний майор збирав заяви при цьому брудно лаявся за якісь помилки, за невміння писати, і за всі гріхи, що можна було придумати сп’яну.
Пізно ввечері тягачі гармат, гармати, різна техніка, теплушки були завантажені на поїзд і відправлені на Кавказ. Там йшли запеклі бої за перевал. Німці рвалися за всяку ціну заволодіти Кавказом, Каспійським морем, і далі.
Кавказький перевал. Дорога в горах. Круті підйоми, спуски. Техніка перегрівалася, виходили з ладу машини, тягачі з натугою тягнули гармати.
Пішов сильний дощ. Руки Василя чіпко тримали перемикачі тяги, двигун надривно гудів. Все тряслося, кожна ямка заставляла призупинятися, змінювати швидкість багатотонного тягача з гарматою, який повільно, їхав по гірській дорозі. Справа крута стіна гори, зліва чорніло урвище.
Попереду колони, як на вібростенді, підстрибував «уазик» з ком. складом, за ним дві полуторки з ротою стрільців, далі ще дві, вкриті брезентом машини. За колонною тягачів з гарматами, машини з піхотою, технікою, медперсоналом, боєприпасами, і в кінці колони коні тягнули польову кухню, якось ліниво, махаючи головами і хвостами.
Дощ то сильнішав, то переставав. Колонна повільно піднімалася до переправи через урвище. В цьому шумі Василь уловив якийсь монотонний гул двигунів. З-за гори вилетіли два німецьких штурмовика з хрестами на крилах. За ними, як стерв’ятник, розкинувши крила, наче повз по небу, летів бомбовоз. Піднялася метушня. З уазика вискочили два бійці з прапорцями, подаючи знаки притискатися до гори і їхати вперед, вперед, і тільки вперед.
Пікіруючи над колонною, штурмовики стріляли, скидали бомби. Пророкотав бомбовоз. Все здригнулося, тонни землі, каміння піднялися від вибухів, із страшенним гуркотом упали на колонну. Полуторку, ще дві машини, накриті брезентом розірвало і рознесло вщент. Щось важке ударило по тягачу, пішов дим. Василя оглушило, залило очі, не було чим дихати, але руки так чіпко трималися перемикачів, що він ривком, і з такою силою, потягнув на себе перемикачі, що тягач неначе підстрибнув, здав назад.
Попереду розірвалася авіабомба. Утворилася страшна чорна яма з уламками, із страхіттями від людських тіл, яка засипалася землею, камінням що летіли зверху. Василь відчув, щось тепле полилося по обличчю, за пазуху. В голові гуділо, в очах було темно від чогось липкого. Василь рукавом витер очі, різко потягнув на себе перемикачі. Тягач підстрибнув, залишаючись на місці.
Від криків, шуму, стрілянини, розриву бомб, здавалося що земля розривається навколо на шматки і все летить у прірву. Тягач пихкав, чхав, але з місця не рушав.
Василь нічого не чув, щось тепле текло по голові, якийсь монотонний гул, як сирена «цивільної оборони», дзвеніла в голові Василя. Очі заливало.
Рук не міг відірвати від перемикачів, вони задубіли. Щось знову сильно гуркнуло по кабіні, Василя підкинуло на сидінні, рука відірвалася від перемикача і якось машинально підвелася до очей, витерши їх. Він побачив щось страшне: спереду половина полуторки, горіли колеса, горіла ще одна машина. Свист, розриви снарядів, гул літаків, що раз за разом з’являлися з-за гори і летіли на колонну, викидаючи бомби. Земля здригалася, стовпи пилу і вогню шматували колонну. Василь нічого не чув, але все це бачив.
Він виліз з тягача, заліз на капот, всередині двигуна щось булькало, шипіло, але він цього не чув. Взяв рукою за клапан, повернув, від болю потемніло в очах, а в вухах щось закололо, запаморочилося. Хтось стягнув його з капоту.
На землі, проти нього стояв кремезний лейтенант. Схопив Василя за плечі. До них підбіг генерал. Генерал щось кричав, очі в нього вилазили з орбіт. В руці у генерала був пістолет, яким він розмахував перед очима Василя. Генерал з розмаху ударив пістолетом Василя по обличчю. В голові Василя ще сильніше загуділо, в очах потемніло. Василь витер рукавом очі, лице і схилився над двигуном. Шланг, який з’єднував насос і бак був зірваний, капала солярка. Напружуючи всі свої сили так, що знову щось тепле потекло по шиї вниз, а в очах спалахнули вогники, Василь потягнув шланг і з’єднав з насосом, тут він скоріше побачив, а не почув шкварчання шкіри на руці.
Двигун тягача запихкав, засвистів. Василь ледь не впав на лейтенанта, який ще стояв біля тягача і щось говорив, чи кричав, але перекривлене обличчя лейтенанта, стало трохи світлішим і правильнішим.
Василь вскочив у кабіну тягача, потягнув на себе перемикачі. Тягач здригнувся, передок піднявся з гуркотом переїхав яму, засипаючи камінням, землею все, що там було.
Василь їхав по дорозі перевалу з вибоїнами, з залишками техніки, на обочині, з криками ранених на полуторках, які стояли і пропускали техніку.
Урвище викинуло вверх хмару диму і вогню, і якийсь рокіт - то зірвався збитий літак. Молоденький, чорний від пилу і гарі солдатик кричав «Ура!», і дивився на клуби чорного диму, що піднімався з урвища.
Коли надійшла команда розташуватися, окопатися, Василь помітив, що він не чує слів, не відчуває рук, його радісно вітали, плескали по плечам, він нічого не чув.
До нього підійшов генерал з лейтенантом, подав руку, засміявся, але коли побачив руки Василя і не почув відповіді, чогось накричав на лейтенанта, похитав головою. Лейтенант відвів Василя до машини, де розгорнули польовий лазарет.
Через деякий час, коли Василь вийшов з шпиталю, його викликав політрук, довго вітав, гаряче обняв, дав фляжку солдатського спирту, яку Василь розпив з товаришами по роті і повідомив, що Василь нагороджений медаллю “ За оборону Кавказу”.
Дороги війни. Дороги долі. Дороги фронтового життя, вони так урізалися в пам’ять, що не відпускали, не давали спокійно жити, радіти, любити.
Наближалася розв‘язка війни. Звільнена Україна від коричневої чуми, збитки залишилися страшні. Села, були спалені вщент, одні труби хат стояли стовпами та голодні люди копошилися в попелі, шукаючи щось рідне, знайоме, дороге.
Починалася відбудова нового життя в Україні.
Війна ще вирувала. Ешелони з технікою йшли на Захід.
Старший сержант, командир роти тягачів, Василь Данчак, прибув під Кенігсберг зі своїм полком.
Завдання було взяти Кенігсберг, фортецю, цитадель фашизму, будь якою ціною, звільнити місто. Фашисти яро боролися за кожний дім, підвал, квартал.
Нищівної, руйнівної сили завдавала ворогові наша важка артилерія .
Було таке відчуття, що від цього арт.удару зруйнується усе. Земля гуділа під ногами. Неба не було видно від диму, пилу, полум’я і вибухів, не було чим дихати.
Запеклі йшли бої, дні за днями. Бійцям хотілося поспати, хотілося тиші, хотілося їсти, побачити сонце, чисте небо, хотілося спокою.
Нарешті стало тихо і тільки поодинокі постріли та черги із автоматів, зруйновані будівлі лякали людей, які ховалися у підвалах.
Наші воїни, як переможці, вийшли на вулиці, за ними потягнулися, оглядаючись і крадучись, із своїх схованок жителі міста і другий люд, ніяковіючи з острахом, дивилися на чужих солдатів.
Групами, солдати шукали де можна поїсти, поспати, перевести подих. Заспокоїтися, відпочити від багатотижневого протистояння, напруги, страху, нелюдських умов і страждань. Деякі групи бійців заходили в будівлі, такі розкішні, багаті, хоча потріпані війною. Такого багатства і розкоші вони в своїм, тяжкім житті, не бачили, уявити не могли собі, що можна так жити. Мати такий красивий, «царський» посуд, постіль, одяг. Одних це до печінок обурювало: “що вам ще треба було, чого ви лізли до нас, на наші злидні подивитися, в наших землянках пожити, щурів поїсти, солому гризти?”. Інші все розглядали, торкалися руками, милувалися картинами, дорогим посудом, одягом, брали: годинники, нитки, жінкам своїм кофтини. Більш спритні, забирали золоті часи, обручки, ланцюжки і всякі золоті прикраси .
Задоволені вояки йшли на кухню і там знаходили для себе рай. Випити, з’їсти небачене смачне, що ще залишилося від хазяїв. Таких вин вони з роду не бачили і від випитого, чи від голоду, зразу п’яніли, падали і засипали з щасливою усмішкою на вустах.
Вже перестали бити гармати, їх зачохлили, поставили під охорону. Бійців відпустили відпочити, подивитися на переможену фашистську фортецю, старовинне місто Кенігсберг.
Василь з двома товаришами йшов по місту, він був грамотніший від своїх друзів, знав дещо про це місто.
Василя приваблювала архітектура міста, він зачаровано дивився на будівлі, на вулиці, парки, сквери. Все це було до війни, красиве, охайне, багато оздоблене різними статуетками, статуями. Вулиці і тротуари вимощені гладеньким камінням.
Він дивився на цей новий, не бачений світ і милувався, і думав, і чого в рідній, чарівній Україні, з такими природними красотами, треба грузнути в багнюці, в бідності, голодними вимирати цілими селами, віддаючи комусь, потом зароблене зерно, худобу ? Чого воно так несправедливо, задавав він собі запитання, бо люди ми як люди, роботящі і кмітливі, голови є на плечах, руки й ноги на місці, а живемо в голоді і злиднях.
Товариші тягнули Василя до будівлі, з воріт якої виїхав штабний уазик. На задньому сидінні горою були поставлені ящики з німецьким маркуванням.
“Це мабуть шнапс” - тихенько сказав товариш Василю. «Підемо подивимося». Вони пішли прямісінько до воріт, де їх обігнало чоловік п’ять солдатів, які весело розмовляючи, сміючись, тягнули за собою молоденьку німкеню, яка з переляку, щось белькотала по своєму, але не опираючись, йшла за солдатами.
У дворі стояли дві розбиті цистерни, бочки, зліва поламані ящики за цистернами розбитий німецький вантажник, біля якого спало кілька солдатів. На ящиках сиділи ще якісь хлопці, мабуть піхота, спали в якійсь не природній позі, деякі із них тримали в руках банки, алюмінієві кварти.
Весело розмовляючи з панночкою, солдати увійшли в лівий бункер, двері якого були зірвані і висіли на одній завісі. На дверях жовтою фарбою було намальовано череп з перехресними лініями і написано «GIFT».
Якийсь дивний холод віяв з цього бункеру. Хлопці кинулися за веселою компанією, ледь не збивши якогось старшину, який виходив з бункеру. Старшина якось надривно стогнав, пригинаючись аж до землі. Василь кинувся до товаришів : « Хлопці, зачекайте, не пийте, це отрута, потравитеся». На підлозі лежало, сиділо кілька чоловік синюшного кольору.
Бункер був довгий. Цистерни були розташовані в два ряди і вмуровані в стіни так, що тільки крани і заглушки були повернені до колії, яка була посередині бункеру. На колії ще було дві вагонетки, завантажені бочками.
Василь бачив як товариші кинулися відкривати крани і наливати собі в кварти рідину, поспіхом випиваючи так, що вирвати від них кварти, було неможливо. Солдати які прийшли раніше і напилися цього «пойла», відходили, і бігли до виходу. Василь почав кричати : « Не пийте! Отрута!», але хлопці не чули. Несамовита радість захопила усіх. Деякі затягнули пісню, але на пів слові замовкали. Якесь безумство охопило весь бункер. Василь з силою вирвав кварту у товариша і кричав йому в вухо: «отрута, отрута, не пий!».
У двері заходили нові солдати, не дивлячись навкруги, бігли до кранів сміючись, якимось дивним сміхом. Василь тягнув товариша до виходу, той трохи опирався. Штовхнувши його за двері, підбіг до другого товариша, той щось белькотав, сміявся і дивився якимись туманними очима на Василя.
Василь знову кричав: « отрута, отрута!», тягнучи товариша за комір, із бункеру. Відкинувши йому голову назад, надавив на живіт, так, що той почав блювати. Перший товариш сам собі допомагав очиститися від отрути. Вони трохи приходили до тями, а Василь, ще двох солдатів витяг з бункеру і вовтузився з ними, коли знову ціла бригада, чоловік вісім, з криком “УРА!”, кинулися до цих бункерів.
Василь став на дверях у бункер і з усієї сили кричав: «отрута, отрута, потравитесь!», це насторожило солдатів, вони призупинилися, і Василь розказав, показав на тих солдатів, які немов би спали, не реагуючи ні на що.
Лейтенант, який прийшов з групою солдатів, хотів йому заперечити, але коли побачив синюшних солдатів, зайшов у бункер і через секунду вискочив, як ошпареній півень. Поставив біля дверей солдатів охороняти бункер, при цьому підперши двері двома бочками. Василь на дверях червоною цеглою написав “ЯД, СМЕРТЬ!”, а лейтенант пішов шукати комендатуру.
Василь із своїми товаришами, вийшли за ворота і попрямували у сквер, де на лавочці сиділа старенька фрау, і щось сама собі говорила. Не хотілося вже дивитися на скульптури, фонтанчики, яких було так багато у сквері, на всю цю красоту. Вони довго сиділи, думаючи кожний про своє.
Ще скільки буде фронтових маленьких подвигів. Василь Данчак буде нагороджений медаллю «За взятие Кенигсберга», другими медалями, проїде дорогами Польщі, Угорщини, Німеччини. Подивиться, подумає і порівняє: “чому німці, де рівень життя в десятки, а то і більше разів вище, заможніше, чим в Україні, Росії, чого вони так лізли до нас? Невже їм мало було, маючи такий високий рівень життя, для чого їм потрібна була наша бідна Україна?”
Філософське питання свердлило голову Василя: «Чого вам не вистачало?».
На нашій, милій Україні, у рідному селі Кукавка, багатою природою, землею, так хочеться на своїм полі жито жати, пісні співати, натхненно танцювати, любити, радіти, дітей ростити, руками дім свій будувати.
Пройшли ці лихоліття з 39 по 47 рік віддав він армії молодий свій вік. Додому повернувся, а тут біда, двох братів забрала ця ненависна війна.
ПЕРЕВАЛИ ЖИТТЯ
Голодомор, холод, якась напасть страшна.
Мати плаче і сміється, син і батько повернулися з війни, обидва з ногами, руками, цілі, за них дякувала Богу вона.
Молодість бере своє, дівчата бігають, придивляються до Василя, в невістки набиваються. Душа у Васі добра, всіх обняти радий, але припала до душі учителька чорненька, та маленька, така рум’яна з чарівним голоском, медовим, що заворожує і спати не дає. Оце вона - життя , кохання і бажання Василя.
Побралися вони, діточок собі родили, двох дочок Надійку та Галинку. Василь щасливий, життя налагоджується. Свою Ганнусю чорноброву, таку рум’яну і красиву він так любив. Любов його до неба піднімала, давала крила, щастям наповнювала. Садив Ганнусю на коліна, гойдав, як малу дитину.
Із дітками він грався, і радісно сміявся, від щастя млів, в душі співав, що доля щастям нагородила, за всі ті муки і страждання, за біди і недосипання, за тяжкі фронтові дороги, що ще дзвенять у вухах, як скрегіт гусениць і постріли важких гармат.
Василя направили відновлювати МТС. Красиві ці міста, ліси, поля на лівому березі Дністра. Природа і схили рідного Дністра, все розцвіло буянням цвіту, і діточки, як квіточки ростуть, весна у серці Василя, любов все серце забирає.
Та знову ці, якісь холодні дні, 60-ті роки, щось знову там не поділили, в країну смуту запустили, на грані нової війни. Через цей благодатний край летять по три, по п’ять літаки, туди на захід і танки йдуть через Дністер. Так, що знову, війна тепер, все забере з собою в прірву.
Дивиться Василь у небо, а поряд дві його весни, маленькі донечки. Так серце тугою покрилось, скупа сльоза скотилась. Визвали його в партком, рушницю дали, підпис взяли. Охороняти нафтобазу треба, лазутчики якісь нишпорять, диверсії почались.
Згоріла фабрика по виробництву тютюну, так що, по цьому факту об’являти вже війну, інструктаж прочитали і бути пильними всім наказали.
Вночі пройшла сильна злива, блискавка, грім гримів, страшенний вітер вив. На ранок, тільки все затихло, у дворі, зібралася вся МТСівська дітвора. З кошиками, торбинками у ліс, по лісові суниці, бо там такі суниці, як городні полуниці, та ще смачніші, запашні і солодкіші. Гуртом усі пішли до лісу. Ой крику, галасу було, гудів весь ліс. Із хащі, прямо на дівчаток, пригинаючись, вискочив солдат, високий на зріст, плечі промокли, чоботи в болоті .
Говорить він до них: « То ви не бійтеся, я заблукав у лісі, мені до Яришева треба в частину військову, з дороги збився, то покажіть куди мені іти?». Дівчатка дорогу показали, а самі швидко, побігли до батьків, наперебій, розказують про всі свої підозри.
Батьки сміялися: «розвідники ви наші», але Василь Матвійович подзвонив кудись. Захарія поставив нафтобазу сторожити. Так день чи два в напрузі жила вся МТСівська дітвора.
Через неділю чутка пішла, що тютюнову фабрику, об’єкт той стратегічний, спалив «шпіон», якого вже спіймали. Всі раді були, що лихо, тихо відступило і не зачепило.
Василь Матвійович на нафтобазі хазяйнує, пальним, колгоспи та радгоспи, забезпечує, все правильно і чесно рахує. На чани залізли перевірити, скільки палива залишилося і скільки треба ще долити. Чогось Захарушка збліднів, в припадку б’ється, весь спітнів, ось – ось зірветься, а висота до десять метрів.
Василь Матвійович його ухопив, притиснув до чана, голову накрив і відступила страшна “хворь”.
Пройшла неначе і не було, Захарій видужав, сказав, що скільки років він страждав на цю падку, страшну хворобу, і що його Василь Матвійович спасав, і спас, і другий шанс в житті подарував.
Проходить рік за роком, життя іде своїм широким кроком, дарує щастя, радість, біль і горе, міняє покоління і людські долі. Повиростали діти, онукам треба вже радіти. Із пам’яті вчинки, дати, дії, потроху вже стираються, приходить старість.
Василь Матвійович на пенсії уже і онуки є, життя бере своє. Здоров’я вже не те. З Ганнусею своєю, у Харкові, у дочки Галочки живе.
З онуками він бавиться, по дому допомагає. Якось провідати його, з онуком третім, таким, як дід руденьким, у молодості був, прийшла дочка Надія.
Дитя, до діда рученята простягає, біжить, сміється. Страшна вівчарка з прив’язі зірвалась, на малюка летить, ричить. Дід кинувся до онука і взяв його на руки. Дитя мале: «Ді – ді» лепече і радісно сміється. Він пригорнув до себе онука.
Щастя є, чого ще треба? Тиха і спокійна старість на порозі. А серце все бунтує і за роботою сумує, і хочеться літати, щоб щастя більше ще пізнати, і до зірок дістатись.
Яке життя об’ємне, хвилююче таке, біжить за горизонт від тебе, і манить, і притягує тебе.
А зорі в небі блимають, блищать і жити заставляють, і вічну пам'ять на землі про тебе залишають.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак , 2017
Свидетельство о публикации №217040701197
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017
Надежда Мартынова /Данчак/
СВОЯ ЗЕМЛЯ
Чи є у світі щось миліше,
Чим рідний КРАЙ, своя Земля,
І чисті води, пісні солов*я.
Душею прикипів до рідної Землі,
Де вся твоя сім*я, діди, бабусі,
Це все твоє рідне і близьке,
Чужого нам не треба, хай тільки все своє…
Радіють діти, онуки бігали свої,
І раді були всі на батьківській землі,
Що соловей співає,жужжать джмелі,
І сонце сяє, теплом всіх зігріває –
Це РАЙ на рідній матінці Землі.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2017
Свидетельство о публикации №117013004650
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2017
В1длуння
Надежда Мартынова /Данчак/
“Разом нас багато, нас не подолати”, -
Так радісно співали, що аж відлуння закричало,
-Як, що Вас так багато, пора гуманно вас кінчати,
Підвищив ціни в два-три рази, щоб олігархам-бідним дати,
А ви, той “сіренький народе”, тоді вже будете співати:
“Цінами можете нас подолати, в труну нас загнати,
І мільйона – два, три, п*ять нас не до рахувати».
Ми не бидло, ми не козли і не трусливі “хохли”.
Нас можна ще трохи як “кур” общипати та обібрати.
Ногами розтерти, на нас поплювали, пінку зібрати.
І в яму з непотребом нас поскидати, брехнею залити мізки...
То як воно сталось? – 50 мільйонів - треба звести...
П’ять /двадцять/ років добробут зростав, ВВП підіймалось.
П’ять, а то й більше, мільйонів куди подівалось?
А відлуння кричало : « нас стало, нас стало…».
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111050503633
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
Надежда Мартынова /Данчак/
БЕРЕЗКИ
Березки, вдоль дорожки,
Стройные, как елочки стоят.
Зеленою, нежною листвою,
Тихо шелестят, поют,
Свою мелодию любви,
Прошедших жарких дней,
И будто наверстать хотят они,
Те чувства, что давно ушли…
И не согрели, а листья пожелтели -
Утраченной любви не возвратить…
Колючий ветер нежность их забрал,
Осыпал землю лепестками и душу,
Оголил, и заморозил, остудил…
Березки, милые березки заледенели,
От стужи, льда как колокольчики,
Нежно, тонко, грустно зазвенели.
Глубокий сон окутал, околдовал.
Сосульками они стоят, качаясь на ветру,
Протягивая ветки к солнцу,
И ждут свою Красавицу - весну…
Она согреет, весенний ветерок,
Вдохнет и счастье и мечты,
И зелень, новой чистоты, покроет,
Милые березки, и бабочки любви,
Вновь прилетят, даря цветы…
Атласные листочки зашелестят,
Мелодию, нежной их любви …
Весною заиграет симфония,
Богатства, всей жизненной мечты -
О, счастье приди, приди…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111112605384
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669422
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2016
ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТЬ И ЖЕЛАНИЯ
Устал НАРОД от свинства и бесчестья власти,
И успокоить Гидру нету сил,
Как пьявка въелась в народ пристрастно,
Чинит насилие, воровство и беспредел…
О, бедная Земля – когда вздохнешь Ты,
Закончатся страданья и война,
И зацветут сады, наполнится Земля,
Здоровьем, радостью и счастьем.
Воспрянут люди от кошмара, ото сна,
И будут петь, и радоваться, наслаждаться,
Кристальным чистым воздухом дышать,
И Мир, свободу прославлять и улыбаться...
И Рай Земной - Божественное обновление,
Накроет НАС для счастья и труда,
А Детки, согреют наши усталые сердца,
Настанет РАЙ, для будущего поколенья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668489
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2016
Невероятное, но очевидное
Надежда Мартынова /Данчак/
НЕВЕРОЯТНОЕ, НО ОЧЕВИДНОЕ
То, что в Мире много чудес мы знаем с детства. Нам рассказывали разные сказки, былины повести и т. п., Но в жизни, на «яву»,
встретить что-то невероятное, загадочное дается не многим. Жить без фантастики было бы не интересно, поэтому придумывают всякие фантастические , страшные, сказочные истории .Сейчас очень трудно отличить где фантастика, выдумка , а где очевидное-невероятное.
Я себя считаю адекватной и здравомыслящей женщиной. Выдумывать и приукрашивать ничего не буду, все как было расскажу и поделюсь своими мыслями.
Так как я «старый» человек, хотя не очень хочется стареть, но природа есть природой и мы сделать, ни чего не можем. Жизнь идет своим чередом и по законам ПРИРОДЫ. В январе 2016 года зима взяла свои бразды , было снежно, потом сильнейший гололед. Муж отводил внука в школу и упал, получил перелом бедра и лежал дома я была на кухне когда позвонил сын и сказал, что отдал мне ключи, положил их на комод Я посмотрела на комод , но ключей там не было. Я начала искать ключи, обсмотрела все вокруг комода , обсмотрела все комнаты, но ключей не находила, начала нервничать так как в связке были ключи не только от входной двери, но от почтового ящика .Я провела рукой по комоду, посмотрела под салфеткой на комоде, ключи как испарились .Позвонила сыну и расстроенным голосом сообщила результаты поиска ключей Еще раз посмотрела на комод и ахнула на салфетке лежали ключи, я минуту назад проводила по ней рукой, ключей там не было…
Лет 10, а может и больше со мной произошел очень непонятный случай, но здесь я не могу сказать, что это было на «Яву» ночью я спала и во сне почувствовала, что кто-то трогает меня пальцем, давя в спину, я проснулась от этого. В комнате никого не было, но была какая-то «тяжесть». Этот случай я отнесла на счет своих болей в спине.
Но более невероятное произошло со мной в 2013 году после смерти моей любимой сестрички.
***
РАССУЖДЕНИЯ О ЖИЗНИ
«Конец света» - ЖИЗНИ, это конец определенного этапа жизни индивидуума, человека. После смерти человека начинается другой этап «жизни», существования. Прошу у ГОСПОДА прощенья, но не могу не поделиться своими рассуждениями о ситуации, которая случилась. У меня горе, умерла моя любимая единственная сестричка Галочка от рака. Младшая сестричка, которой я была в детстве няней, по жизни советчицей, наставницей, помощницей была мне очень дорога, но коварная болезнь забирает дорогих, любимых, единственных. Ровно через месяц, как она ушла от нас, я отдыхала в парке, ко мне прилетела и села на правое плечо прекрасная бабочка, я начала плакать и разговаривать с бабочкой, как с сестрой. Бабочка сидела минуты 3-2, потом улетела, покружилась и снова села на правое плечо, как будто смотрела и слушала меня, потом снова взлетела, покружилась и села на левое плечо. Я говорила внуку, я сидела на лавочке с внуком –« смотри, это наша бабушка ГАЛОЧКА, в образе прекрасной бабочки».Внук внимательно слушал, притих мы были в каком- то оцепенении…
Перед этим событием, после похорон, муж моей сестрички также рассказывал, что к нему прилетала несколько раз красивая бабочка, сидела и « смотрела» на него. Вот и рассуждайте, что мы знаем об этой жизни и что там за гранью ее, но факт остается фактом. Я думаю, что прав Великий СОКРАТ : « Я знаю, что Я ничего не знаю».
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №213091200690
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2016
Свидетельство о публикации №216041500594
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016
Надежда Мартынова /Данчак/
С Т А Т Т Я / сатира/
Журналіст статтю писав,
Гумор та сатиру підбирав,
В Інтернеті різні твори прочитав,
Все до купи підігнав,
Та редактору віддав.
Той, як звір, на журналіста накричав,
Ногами затоптав,
На голову пальцем показав.
Як стріла від нього вилетів писака.
Довгі ночі він сидів, пихтів,
Як редис зачервонів,
Але тему накачав,
Дві колонки написав.
Про політику і секс,
Економіку, прогрес,
І про м’ясо, хліб та сіль,
Та пахучу ту ваніль,
Як її застосувати,
Щоб усе пахло, не казалось,
Що десь трішки завонялось.
Будівництво в нас росте,
Темпами своїми - захід передожене,
Ціни, то давно вже там.
Пенсії, зарплати,
Років так за 20-ть,можуть їх догнати.
Всю статейку прочитав,
За вухом почесав,
Через секретарку,
Редактору віддав.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021902163
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
Надежда Мартынова /Данчак/
ВРЕМЯ
Жизнь нас сильно била,
И молола и крошила,
Но стояли мы скалой,
Поднимались над бедой.
Шли навстречу всем ветрам,
Твердо и Уверенно, Гордо,
С непокрытой головой...
Дождь хлестал свирепо, косо,
Слезы из души, бурною рекой.
Непоколебимым духом, МЫ с ТОБОЙ-
Жили светлою, прекрасною мечтой...
И все бури, ненастье и штормы, -
Преодолели, не сломили нас они,
Все невзгоды – прочь ушли…
Поседели в нас виски.
Тихо враг к нам подползает,
Здоровье, счастье убирает,
Дрожь в "коленах" добавляет,
Злейший враг судьбы, -
Время, друг старости, УВЫ.
Соберем в кулак силы все свои,
И покажем в этой жизни,
На что, еще способны МЫ,
Старость убежит, в небе яркая -
Звезда, будет НАМ светить…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113070607513
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654416
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2016
КВ1ТКА РУТИ
Надежда Мартынова Данчак
Не догуляла,
Не доспівала,
Не до любила.
В житті,
Все вірно,
Так робила...
-А сум чого?
І сльози на очах.
Серце -
Як кулак.
Тисне,
Розриває груди.
На волю,
Вирватися,
Хоче –
Та не може -
О, Боже!
Мені би,
Розірвати,
“Пути”.
Найти,
Прекрасну
Квітку рути,
Щоб зацвіла -
В душі!
Душа - зраділа,
Ніжно,
Заспівала.
Тепло, любов,
Свою віддала.
О, “квітка рути”...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Зимушка - зима
Надежда Мартынова /Данчак/
На крыльях,
Журавлей,
Осень отлетает...
Ключом пронзая,
Небо, облака,
Летят они на юг -
Уносят песню,
Осени и лета,-
Как благодатно все,
Солнышком согрето...
Уютно и тепло,
Палитра красок,
Жар и серебро...
Летят туда,
Где плещется вода,
И пенится прибой,
Маня, играя,
Приглашает за собой...
Остались позади,
Ветра и холода.
Льдом и снегом
Покрытая земля...
Белоснежным, чистым,
Как пух, ковром,
Спадает с неба,
Снежная фата,
Окутывая горы,
Поля, леса...
О, зимушка, зима...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111020303525
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623026
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ЗИМА
Зимонька - зима,
Белоснежная красавица.
Завьюжила и замела,
Засвистела мелодично,
Запела песенку Она -
Холодной «нотой».
Порывом ветра,
Снежинкой танца,
Закружилась вальсом.
Заблестела хрустальным
Глянцем, зеркалом,
Покрылась речка.
Зима, ты хороша -
Прозрачным воздухом,
Морозной дымкой
И блеском снега -
Прекрасная зима…
Кусает воздух
Румянцем, а детвора,
Щеки потирая,
В снежки весело
Играют, ух ты ЗИМА...
Какая красота!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2012
Свидетельство о публикации №112022002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620918
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2015
БАТЬКІВЩИНА
Талановита
Українська земля,
Тут люди мають хист,-
Cпівати, малювати
Плести мереживо,
І рушники-дороги –
Вишивати...
На цій святій Землі -
Матусі рідній,
Хліб сіяти, збирати,
Та волю Бога шанувати.
Народу не потрібно
Заважати, а крадіїв,
Та злодіїв,
У “шию” треба виганяти.
Сумлінні дочки та сина,
Свою країну люблять,
Ростять дітей, онуків,
Та славлять ВОЛЮ -на віки.
О, рідна Україно,
Перенесла Ти горе,
Голод та біду
І не зломився Святий Дух,
Та чисті помисли твої,
Про Землю цю святу!
27.10.10р
Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11105022213
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015
Действительность
Надежда Мартынова /Данчак/
Жизнь не имела красоты,
И вкуса, не было такого,
Если бы только, сладкие плоды,
И солнца - кусок золота большого.
Но горькое, соленное и черное-
Дает объем, всей окружающей среды,
Эффект превосходящей красоты.
Все в этом Мире дополняет,
Один другого...
04.03.09г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111042802786
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618561
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ВИСТУП ДЕПУТАТА
І знову вибори настали 2015 рік, історичний кругообіг , гумористично- саркастичне
На трибуні депутат Сухий,
Правдивий, чесний і прямий,
Так палко виступав, рукою,
З перснем дорогим махав,
І закликав з натугою кричав,
До чесності всіх призивав.
Про совість теж сказав, бо
Бідним пенсіонерам, треба,
Допомогти, кусочок “пирога”,
Їм дати і мінімум підняти...
Ой радість у народу, то така,
Захисники бомжів і обіднілих,
Пенсіонерів, що порпаються ,
У смітті вже на трибуні, в Раді.
Пальцем з перснями “махають”,
І кричать, до совісті “взивають”,
- Тільки в 10 раз “багатші МИ
Від вас, а ті, що в мільйони,
Поділяться, не сумнівайтесь “ВИ”...
Народ збіднілий вже до “хурі”,
І “без надійно” крутить владі ”дулі”,
Бо віри вже немає, то все брехня,
З високої трибуни постійно там лунає.
Розрив між ними, нами,
В геометричній прогресії зростає...
І ще “один” наш демократ, в якого ,
“Руки чисті”, а пальці теж в перснях,
Хай їде на “кулички, і не забуде
“рукавички”, бо бджоли можуть,
Покусати, коли “кишка тонка”,
Не треба виступати і брехати...
Усіх, тих брехунів, жлобів,
Бандитів, холуїв історія “піймає”,
Підвісить на гачок і кине в “казанок”...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111100704171
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Выпускница
/юмористический речетатив/
Выпускница в коротком белом платье, в красных туфлях,
в руке маленькая сумочка, через плечо красная лента с надписью «ВЫПУСКНИЦА»
На голове прическа « сосульки» торчащие вверх и в разные стороны. Радостно
жестикулируя
Ура! Закончились школьные годы, на волю пора,
Останется в воспоминаниях 10-А.
Как Петьке Стрыжову покрасила волосы,
А Нинке, на спинке, крылья тату, сделала я.
Теперь сплошные «гулянки»…
Девичники, стриптиз и «зажималки».
Легко вздохнуть и в свет большой взлететь,
«Потусоваться» и несказанно разбогатеть.
Чтоб отдых на Багамах и красный мерседес,
Салоны красоты, «прикид» от Кутюрье и фитнес.
Вот сдам экзамены и все будет мое,
Не за горами звездное будущее вижу свое.
У Томки папа генерал, местечко теплое ей подыскал,
А Сашка в ресторанном бизнесе уже,
И Лизка в Чехии, Египте побывала, мулаткой прямо стала.
(С огорчением.) Одна я, какая-то неустроенная.
Пришла домой, бабуля на пороге,
Кричит, что стали мы такие недотроги.
Стирать, готовить, убирать и не умеем, не хотим.
Гулять, курить, «балдеть» и тасоваться только можем.
С базара мамочка сумки тяжелые «приволокла».
Отец к полночи пьяный приползет,
И до рассвета учить он маму будет жить.
От брани этакой, ну хочется мне просто выть.
Как только утречко настало,
Бабуля наша заворчала, запричитала.
Отец не выдержал, как закричит:
«Ты долго гусеница старая будешь нас точить?
Как наливное яблочко ты душу искусала, погрызла,
Разрушила мой благодатный кров,
Слюней очаг семейный заплевала».
Услышав это, я тихонько из дому сбежала.
(Воодушевленно.) Хожу, гуляю, мысли разные одолевают,
Что делать мне, куда податься, к кому наняться,
Как мне в бомонд прорваться?
Чтоб стать, если не звездой, так звездочкой!
На экране одни модели, примы, балерины,
Ну, ни одной, «посредственности» нет.
Так как взлететь к тем небесам?
Где дарят, раздают брильянты, шубы, красный мерседес!
(Удрученно.) Сижу, рыдаю на обочине дороги.
От скрежета вздрогнула я,
Остановилась милицейская машина возле меня:
« Ну что, пойдем, моя ты малолеточка».
(Запинаясь.) « Я, я, потеряла здесь, здесь пакет, ищу его я».
(С сарказмом, мент) « Смотри, чтоб честь свою не потеряла».
« А у меня экзамены, я все отличненько сдаю,
В театральный поступать я буду на телезвезду.
Сбудется моя мечта,
В бомонд так попаду я,
И мерседес, и шубы, все добро,
И слава, счастье и любовь, постигну я, взойдет моя звезда!»
(Мент с сарказмом.) « Ты песню знаешь, что малолеточку продали за таблеточку?»
(Я,удивленно) «Ну что вы, я же не товар и взрослая уже!
Артисткой стану, в кино сниматься буду,
И жизнь свою я правильно спланирую, не загублю».
(Мент) - « Ну ладно, иди домой, быстрей беги».
-Хожу, гуляю я, домой не хочется идти,
Смотрю по сторонам, к какой компании пристать бы.
Вот «пацаны», покуривают какие-то бычки, и девочки гогочут как гусыни.
На лавочке сидят старухи, старики,
И громко обсуждают нас они:
« На, что похожа эта молодежь?
И что ты с них для старости возьмешь?»
Я, гордо голову задрав, прошла.
Остановилась, повернулась и показала языка, и повертела у виска.
- Пора уж успокоится, на отдых вам пора,
А я в бомонд, в артистки на фабрику ушла.
Мечтая так, домой пришла.
(Удрученно.) Как только дверь открыла, так оплеуху получила.
Мой папа за ухо меня схватил.
« Ты шлялась где и с кем крутилась?».
Но мама за меня грудью заступилась,
« Ты видишь, деточка не ела и не пила,
К экзаменам готовилась,
Физику учила!»
Бабка, семечки грызя, кричит:
« Отстань, проклятая ты пьянь, от внученьки моей».
Пошла такая кутерьма,
Словесная брань, ругня…
Но, наконец, остыли все, собрались в кухне, у окна.
Ведет совет счастливая семья,
Куда послать меня,
Чем занять и кем буду я?
(Разведя руки в стороны, жестикулируя.)
Теперь торгую я «бомондом»,
Есть на обложках шубы разные и красный мерседес.
Все звезды у меня в руках, бери, какую хочешь, я все продам!
Теперь ведь я - базарная звезда!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021506116
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614155
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2015
Надежда Мартынова Данчак
ПАРТОРГАНІЗАЦІЯ У ЛІСІ
/БАЙКА/
У нашій партії, вовків –
Партчистку влаштувати треба,
Бо завелися підлі гризуни,
Гризуть самі, гризуть і їх,
- Треба вже батіг , та по всіх...
Позвати кабана,
Страшного звіря –борова,
Понатикає всім він стусана,
Під зад і в бік такого кликана.
В шерензі і вовки стоятимуть, піджав хвости.
А лис, як розбиратися почне -
То, заяча “тусовка” зникне...
Бо це, хитрюче , риженьке створіння,
Всіх закусає, об хитрить до самого коріння.
Чого чекати від лисячого хотіння...
На дубі всі повісили листи –
Де пропозиції, накази та хисти,
Щоб кожний знав, що тут робити,
Кому колючу шкуру мити,
Кого за хвіст трясти...
Нема у лісі нашому,
Ані ожини, ні малини -
Порозбирали всі поганки, маслюки.
У норах тільки хробаки,
І повзають погані слимаки.
Борсук порив собі ходи,
І бігає сюди – туди,
-У лісі “наркоту” збирає?
- Та ні, обнюхує старі гілки,
Хтось мітку тут зробив,
І лісу відхватив собі шматки...
У кожного своє хазяйство,
Ведмедя, барлога під горою,
Його усе - з горою.
Лисиця, справжня молодиця -
ЇЇ підлісок з горобиною,
Туди не тільки горобці,
Поласуватися збираються зайці.
Де вікові дуби, розчісують себе,
Та труться в них зубри.
Великі та страшні,
Ліниві та “тру сливі”.
Чоловіками, якби були
Боялися би їх вовки.
Отак вся зграя, лісових звірів,
Реве і завиває, під керівництвом,
Хижаків, плюгавих та старих вовків.
Вони хвости тут розпустили,
Та скавучать, огризками зубів сучать.
- Дивись , вовчиця хилиться до лиса,
Бо з вовка “клоку” шерсті вже нема,
Ума - як у барана...
То, що він зможе тут зробити,
Коли пуття і в дома вже нема.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021701719
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Надежда Мартынова Данчак
Ж У Р Н А Л І С Т / сатирична мініатюра/
Журналіст статтю писав,
Гумор та сатиру підбирав,
Думки в голову не лізли,
Голова якась пуста,
Наганяй одержав від редактора.
“Бос” премії лишає,
“Відпочинок” - забирає,
Що робити?
-В Інтернеті треба ритись!
Ідей там тьма,
Сатира, гумор,
Та всяка всячина.
Можна скільки накачати,
То для чого голову собі ламати?
Яка то сила Інтернет!
Глобальний розум, паритет,
Закачав колонки інформації,
Коми поміняв,
З анекдотів перчику узяв,
Гостроти добавив,
Політикою приправив,
Моделями та чутками розбавив.
- А яка в нас економіка?
- Прогноз свій дав.
- Потепління вже іде?
- Сахара, в нас скоро буде.
Метеорит десь близько пролетить!
В цілях економії, збереження,
Закривайте всі квартирки -
По теплу обмеження!
Бо протягне ,
Та на Марс ще витягне.
Там голову знайшли,
Звідсіля розгледіли.
- То майбутнє наше там?
- Ну, це як сказати Вам.
Наука наша вже дійшла,
До всесвітнього рівня!
Хоча грошей у них нема,
А в голові, у науковців,
Думка, то така ясна -
Як прискорити прогрес,
Замінити масло, сіль,
На пахучу ту ваніль.
Треба - то зробили!
Хліб та бульбу замінили,
М’ясо штучне виростили!
Молоко, як воду вже качаємо -
Чогось трішки підливаємо,
От “прискорили” процес!
І людей в пробірці виростив прогрес!
Замінив там всякі “шури - мури”,
Приставання, віддавання,
Любовні переживання,
Раз і в дамках - діти є.
Клаповухі, головаті,
Але всі свої,
Милі, дорогі.
- А тепер, що будемо робити?
- Їсти, пити,
Жіночку свою любити,
А на стороні, то в вихідні.
На рибалку, в баню будемо ходити,
Ми, що так прості?
Що, не зможемо жінку обдурити.
Ми народ весь задурили,
Про щасливе світле майбуття,
Вже сьогодні повно генного добра.
Швидко так росте воно.
Нас накормить, та напоїть,
Будемо і ми , як на дріжджах рости.
Доберемося,
До світлої МЕТИ!
Для стариків комуністичної,
Для нас - капіталістичної.
Статейка буде, хоч куди.
Рейтингова, гостра, ділова,
За неї гонорар, одержу точно я,
Бо Журналіст – талановитий я!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021805956
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Осенний натюрморт
Рисует осень,
Красочный ковер.
На Земле-матушке,
Горит, пылает,
Радужный узор.
И ярким солнышком,
Палитра цвета,
Играет и волнует…
Возбуждая -
Радость нам дает.
Небо, небо - ярко- голубое...
Рябина жарко так горит,
И птицы кружатся,
Летают, и звонкой песней,
Осень восхваляют.
Воздух, воздух –
Чистота кристальная…
Дыханье ветерка,
Прохладой легкою,
Так манит:
«Смотри, какая красота!»
И сыплет осень на тебя,
Кусочки янтаря,
Сверкая переливом солнца,
Окутывая, согревая,
Лаская и играя,
Листвой, богатою палитрой,
Накрывая…
О, осень золотая!
20.10.08г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111070601832
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611343
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
РАССУЖДЕНИЯ О ЖИЗНИ
«Конец света» - ЖИЗНИ, это конец определенного этапа жизни индивидуума, человека. После смерти человека начинается другой этап «жизни», существования. Прошу у ГОСПОДА прощенья, но не могу не поделиться своими рассуждениями о ситуации, которая случилась. У меня горе, умерла моя любимая единственная сестричка Галочка от рака. Младшая сестричка, которой я была в детстве няней, по жизни советчицей, наставницей, помощницей была мне очень дорога, но коварная болезнь забирает дорогих, любимых, единственных. Ровно через месяц, как она ушла от нас, я отдыхала в парке, ко мне прилетела и села на правое плечо прекрасная бабочка, я начала плакать и разговаривать с бабочкой, как с сестрой. Бабочка сидела минуты 3-2, потом улетела, покружилась и снова села на правое плечо, как будто смотрела и слушала меня, потом снова взлетела, покружилась и села на левое плечо. Я говорила внуку, я сидела на лавочке с внуком –« смотри, это наша бабушка ГАЛОЧКА, в образе прекрасной бабочки».Внук внимательно слушал, притих мы были в каком- то оцепенении…
Перед этим событием, после похорон, муж моей сестрички также рассказывал, что к нему прилетала несколько раз красивая бабочка, сидела и « смотрела» на него. Вот и рассуждайте, что мы знаем об этой жизни и что там за гранью ее, но факт остается фактом. Я думаю, что прав Великий СОКРАТ : « Я знаю, что Я ничего не знаю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609201
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2015
ЧУДНАЯ ПОРА
Осень, бабье лето,
В серебро и золото,
Земля, леса одеты…
Улетело быстро лето,
Закружило золото листвы…
И краса природы,
Навевает чудные мечты…
Жемчугами паутины,
Покрываются кусты.
Россыпи калины,
Гроздьями маня –
Жарче яркой краски,
На ветру «горят».
Осень, осень золотая,
Чудная, прекрасная пора,
Лепестками - письма,
Посылаешь, поцелуями,
Землю накрываешь,
Шлешь приветы,
Лета жаркого, желаешь,
Сохранить тепло,
Счастье и добро…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111093003374
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606091
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ОСЕННЯЯ ПОРА
Плывут,
В тумане,
Деревья,
Рощи,
И луга.
Парным,
Пенистым,
Молоком,
Наполнена,
Река.
В нежные,
Осенние,
Шелка,
Одета матушка,
Земля.
С небес,
Спадает пелена,
Вуаль,
Кристально,
Чистая,
Роса.
Прохладой дышит,
Золотом маня,
Земля, леса,
Осенняя,
Прекрасная,
Пора.
.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111022806099
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604874
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Богатство осени
И снова осень наступила,
Всю Землю янтарем укрыла,
Пылает жарко, тепло даря,
Плодами одарена Земля.
Души и жизни отдала долг,
Обогатила сочными плодами,
И переливом красок одарила.
Калины, огненной маня,
Легкою прохладой воздуха,
Свежего дыханья ветерка,
Так манит, завораживает,
Прекрасная осенняя пора ...
Поля в медовом аромате,
Леса окутаны туманом.
Осень, осень золотая,
Вложила в нашу жизнь,
Прекрасный смысл и радость,
Благодать, палитру красок.
Наполнила ты «закрома»,
Богатством, счастье принесла,
Надежду и покой, и Мир,
Пришел с тобой…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2012
Свидетельство о публикации №112031605260
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604346
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2015
Осень,ты прекрасна
Надежда Мартынова /Данчак/
Осень, ты прекрасна!
Чистым небом голубым
Воздухом кристальным,
Багряным цветом золотым,
И запахом как мед, приятным.
Осень, пора итоги подбивать.
Смотреть как жил, творил,
Что сеял ты, и что ты говорил,
Какой богатый урожай собрал.
Осень, осень, то небо чистое,
То туча налетела, срывает листья,
А ветер воет песенку свою.
То тихо, благодать, как в раю…
Вдруг дождь косой в лицо.
Бросается холодною водой.
Порывами, закручивая листья,
Несет, несет осенний, золотой листок.
Осень, осень, осень ты прекрасна.
Мечтами о любви, о счастье,
Что наполняет жизнь,
Богатством чувств, желанных,
Осень, осень, осень, осень.
Ложатся листья тепленьким ковром,
Согревая Землю матушку своим теплом.
Музыка звучит, в осеннем воздухе твоем…
Осень, осень, осень какая благодать,
В багрянце золотом леса стоят,
И манят, призывая шелестом листвы,
Богатый урожай, приди, возьми…
Осень, осень ты дышишь,
Влажным воздухом хмельным,
И мысли навеваешь о близости зимы,
И воем ветра призываешь, ее прийти...
Осень, в саду опали листья,
На пожелтевшую траву.
Колючий ветер воет песенку свою,
И птичка тихо в гнездышке забилась.
Все напряглось, застыло,
Ветви, черные – причуды,
Деревья, свечками стоят,
Все в ожидании - снежного чуда…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113082606533
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603410
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2015
Надежда Мартынова /ДАНЧАК/
ОСІННІЙ НАСТРІЙ
Зриває вітер осінній, жовтий лист,
Та завиває похмура, сіра, осінь,
І не збагнеш який у неї хист –
То холодно, то вітряно, то так морозить...
Чого останній теплий подих,
Перетворився в морок, дощ,
А настрій відлетів , на подив,
Накрив всю душу, смуток – хвощ...
Підкралась лінь, обняла тіло,
Не хочеться творити, говорити,
І смуток лізе в душу так уміло,
Боротися із ним - так надоїло...
То сніг зривається, то дощ колючий,
Пориви вітру, кидають з ніг.
Кусає холод, такий болючий,
Дрож тіла, утихомирити не міг...
Та знову сонце виглядає і тепло так,
Стає, осінній промінь гріє, грає..
Вся смута враз зникає, радість -
Тепло охоплює, та тіло накриває...
Співає радісно душа, вона щаслива,
І літає, тепло своє, природі, людям,
Віддає і зігріває, а навкруги чудова осінь,
Така мінлива – то сонця жар, а то зими пориви...
10.10.09р.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113090302511
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Осень
Надежда Мартынова /ДАНЧАК/
Накрывает желтый лист,
Землю – Матушку родную,
Пух- ковер согреет,
В стужу ледяную - Землю дорогую.
Краски осени - палитра,
Желто – красная игра,
И мазки ложатся метко,
Вся покрыта Матушка – Земля.
Окружающему Миру – Осень благодать,
Сердцу радость, счастье - не объять!
Улетает вдруг ненастье,
И окутывает нежное пристрастье...
Вновь пришла любовь. И тебя,
Накрыла Осень сладким миром.
Запахом медовым, терпким напоила,
Ароматным, божественным вином.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113110502773
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602605
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ЧУДНАЯ ПОРА
Осень, бабье лето,
В серебро и золото,
Земля, леса одеты…
Улетело быстро лето,
Закружило золото листвы…
И краса природы,
Навевает чудные мечты…
Жемчугами паутины,
Покрываются кусты.
Россыпи калины,
Гроздьями маня –
Жарче яркой краски,
На ветру «горят».
Осень, осень золотая,
Чудная, прекрасная пора,
Лепестками - письма,
Посылаешь, поцелуями,
Землю накрываешь,
Шлешь приветы,
Лета жаркого, желаешь,
Сохранить тепло,
Счастье и добро…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111093003374
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598374
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Гармония
Мне нравиться – ветер в лицо,
И вьюги порывы, чтоб снегом несло.
Морозом «кусало» лицо,
И дух прерывало, а сердце стучало…
Чувства, неслись высоко,
И с тучами в танце сплетались,
На землю дождем проливались,
Сеяли только добро...
Гармония бури и штиля.
Яркого солнца – огня.
Обильного с ветром – дождя,
И тихого снега – с небес пелена…
Мне нравиться это богатство,
Подарок природы, для нас,
Чтоб жизнь не казалась, нам маслом,
И радость, и боль – пополам...
06.04.09г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111051301499
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595274
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ПОЛИТИКА
Нас много - непокоренных,
Не прирученных и свободных.
Идем своей «извилистой» дорогой,
К вершине истины - стремимся!
Всей своей душой желаем,
В этой жизни - определиться.
Иметь свою позицию,
И почитать традицию -
Народа, рода своего,
Не предавая – ни кого.
Веру, честь нести -
Достойно, благородно, высоко!
О, грязная, бесчестная –
И лживая политика,
За «грош» ты покупаешь-
Приверженца и аналитика.
Он так «тебя» - представит,
Что с головы на ноги,
Все обставит, а надо –
То наоборот или навыворот,
Ведь все у нас водоворот...
И со времен Христа,
Не видела Земля -
Правдивого и честного - Политика,
Который, как Иисус Христос -
Во имя счастья на Земле,
Правдой и любовью -
Служил многострадальному -
Народу.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111040803213
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595095
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ХРОНОЛОГИЯ ЖИЗНИ
Родили, /Какое счастье иметь ребенка/
Крестили, /Крестить и Бога за него благодарить/
В школе учили, /Вот выросло ДИТЕ и в школу отдано/
Первая любовь, /Волненья, слезы - от чего, от первых чувств любви/
Муки, взлеты, огорченья, /Вы годы школьные трудны, переживанье от любви/
Увлеченья, /И как влекут идеи новые, песни и стихи/
Поступления, /Но без науки не понять, процессов обновления/
Университет, /Пора науку познавать в процессе обучения/
Интересная работа, / Мысли, души порывы в цель внедрять/
Взлет, /Душа так просится летать /
Падение, /Но жизнь на землю опустила/
Замужество, /А так хотелось быть счастливой/
Огорчение, /Нет общих интересов, увлечений/
Детей рождение, /Без них нельзя любить никак/
Семейное унижение, /Судьба «злодейка» издевалась/
Душевное неудовлетворение, / И кинула, и била больно так/
Озлобление, /Но, мы не покоримся, не сдадимся/
Безвыходное положение, /Поднимемся с колен,выпрямимся /
Старение, / Наперекор судьбе и ветру, бури/
Падение, / Пойдем, сметая на пути своем невзгоды /
Инвалидности приобретение, / И радость, счастье мы приобретем/
Уныние, / Смеясь в лицо ненастью бури /
Апатия, депрессия, / И радуясь, что побеждаем /
Души агрессия, / В борьбе удачу и /
Божественная милость, / Счастье получая/
Озарение, / Бога прославляем… /
Поэтическое наваждение, /Благодарим ЕГО за Дар/
Сатирическое преображение, / Жизни, СЧАСТЬЯ/
Возвышение, /Духа и ЛЮБВИ /
Радости приобретение, / Благодарим, благодарим, благодарим/
Душевное рвение, /Славим, славим, славим/
Воодушевление, /Признали нас, какое счастье/
Прошение - /О Господи, благодарим!/
О, Господи, пошли ТЫ нашим детям, внукам здоровья и добра,
Благодарю я БОГА И СУДЬБУ!
За все, что есть, Тебя благодарю!
Вот и жизнь вся.
У вас, не так,
Скажите как!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111042802698
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592427
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ВЫХОД / ирония жизни/
Выход есть простой,
От тоски и нищеты.
Пьешь «бормотуху», алкоголь-
Он отшибает все мозги…
Становится и легче, веселей,
И песня льется, радостно-
Привольно нам живется,
Не думая о трудностях судьбы…
И мысли нет, пустая голова-
Как завтра жить, по волчьи,
Выть или смеяться, и, «под»
Забором кантоваться, где спать?
Бутылки все собрать и сдать,
Чтобы до чертиков напиться,
Лежать в грязи - но мы ведь не паны,
Нам не нужны «ихние понты»…
Бутылку – хлоп и мы летаем…
Такая жизнь бывает, смеемся и рыдаем,
И жизнь свою мы проклинаем…
Тоска вся «напрочь» улетает,
И радость, благодать и хмель,
Всю душу накрывает…
Да если не было бы водочки,
Родной, любимой «бормотушки»,
Свихнулись сразу, повяли ушки,
От жизни «этакой» - свободной и привольной…
16.09.10г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021506204
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська мова, ти така чудова,
Два слова, пісня ллється нова,
У глибину, у душу проникає, а серце,
Чарівність , ніжність обгортає...
Ти не проста, божественна, свята,
Бо Богом нам дана - творити, жити.
На крилах думку піднімаєш до небес,
Своєю ніжністю, спонукаєш нас любити...
Слова із серця, з глибини душі,
В рядочок виростають, у стовпець,
І бризками сльози, алмазом - словом,
Грають, як чистою водою душу омивають ...
О, рідна мова, наснагу, силу ти даєш,
І міцність маєш, честь, порядність, “рацію”...
Словами ніжність, ласку віддаєш,
Народ об’єднуєш в єдину сильну націю...
16.11.09 р.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111051001373
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
У Бога счастья попроси
Где можешь,
Правду ты найти?
Склониться,
Помолиться.
Очистить душу,
От тоски,
И чистой,
Любовью -
Как водой упиться…
Слова найти,
Проникновенные,
Такие, чтоб
Дошли. И душу –
Волновали.
Глаза увидели,
Вдали, тот образ,
Своей любви -
Так зажглись,
Душа, чтоб пела и,
Смеялась...
Твое лицо,
От счастья, так сияло...
Сердце, там внутри,
Песней отзывалось…
Прийди и помолись,
Покайся, прислонись.
У Бога счастья -
Попроси,
Благословенья и
Любви…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021706991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Д У Ш А
О неозорий світ,
І загадкова ця душа,
Це музика одна!
Душі горіння,
Натхнення і творіння,
Не зможеш розгадати ти її.
Піймати за крило,
Політ Душі – та ні!
Змінити мрії всі її – ні!
Не накладеш ТАБУ,
На бистрокрилу думку,
І в клітці не закриєш,
Бо перепон вона не має,
Летить туди, куди бажає,
І мріє, та кохає,
І щастя так чекає...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111031001866
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Б І Л Ь
Слова - розпечене залізо,
До серця, а воно болить,
Слізьми цей біль не окропити,
Воно як матриця прошите,
Це діри від печалі та журби,
Як коди їх не прочитаєш ти,
Любов’ю не загладиш.
Втікають ласка, спокій,
А витікає гіркота та біль,
Якою б не була велика ціль,
А серце вже розбите,
Як матриця прошите,
Новим його не замінити...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11103171484
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
П А М *Я Т Ь
А ми щасливі,
Молоді, красиві -
Нема війни!
І можемо сказати ми,
Що нам діди, батьки,
Щасливе, світле майбуття,
Завоювали, віддали -
Для світлої мети!
Життям своїм закрили,
Вигнали та розгромили,
Орду фашистської чуми...
Вона повзла, як чорна хмара,
Народ наш убивала,
Розруху, смерть,
Страхіття і біду,
І голод , холод принесла,
Забрала у людей Життя...
І молоді, старі -
Лягли на полі бою,
Земля їм шану віддала.
Дідів, батьків уже нема,
Та ПАМ*ЯТЬ на віки у нас жива!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111040701859
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
юмористический рассказ
ТЕАТР
Надежда Мартынова /Данчак/
Театр – храм духовности, культуры и любви.
Здесь играют комедии и интермедии,
И превозносят жизненные ценности на рассуждение публики.
Но наша жизнь такая штука,
Что так закрутит, перекрутит, перевернет и долбанет,
Выбьет все прекрасное, духовное, святое и так опустит низко-низко,
И выть заставит, плакать и скулить, и думать, как нам дальше жить?
В театре музкомедии – свои трагедии.
Репертуар хорош, актеры тоже, служить искусству рады,
Зрителя хоть мало, но все свои, стойкие -
Закоренелые старушки, два учителя пенсионера,
А молодежь? – Так, где ж ты их возьмешь?
По дискотекам, клубам, барам.
Чем ты заманишь их в театр,- десятилетним репертуаром?
Реальность так страшна, что кружится не только голова, и ноги отпадают.
Как только наш оркестр заиграет - балкончики немножко «проседают»,
И старость, сырость, запах - все с новой силой возникает.
Вот занавес открылся, и музыка полилась.
При звуке ноты «ДО» из люстры сыпется стекло.
На сцену выплывает звезда немолодая,
А вслед Альберто задыхаясь, неся свои 125 кило, а петь ведь надо, пенсии то не хватает.
Так разозлился Главный режиссер, что сбора нет,
На представленье не раскуплен ни один билет.
Нотации всем прочитал, составил график и сказал:
«С бюджета денег не видать, но надо положение спасать!
Своими силами мы восстановим храм культуры.
Фасад и вестибюль, партер и сцену.
Обновим репертуар, гастроли, выезды, концерты.
Все будет, это, обещаю вам.
Нам дружно надо взяться за ремонт.
Альберт, фасад поправит, подмарафетит красным кирпичем.
Джульетта стены побелит.
Панели красить - предложим Травиатте,
А Мышь Летучая с портьер и занавесей сдует пыль».
Не выдержала Мышь: «Я не летаю, а пою,
И честь актерскую еще я берегу».
«Кому она нужна? – на пенсию через два года идти пора».
«Пришлю я мужа генерала-отставника, он сделает все вместо меня».
«Так он гвоздя забить не может», взбесился Режиссер.
«А мне кормить семью, детей и внуков, и не могу я пропустить отпев,
И на двух свадьбах тамада я, церковный хор, не заработаю в театре так я.
Так, что адью», пропела Дездемона.
«Ромео, быстрей ты мощи поднимай, беги, уйдет ведь плотник, ждать не будет».
«Ну, что за труппа, рухлядь прямо. Куда бежать, кого мне нанимать?
Как положение спасать? А! Хотите деньги получать?
Вперед, строительные специальности осваивать!».
И так вот год, и два театр ремонтируется.
Мышь на пенсию ушла, и Травиатта вслед туда.
Ромео тут как тут, у входа, у двери, хранит культуру с наружи.
Высокое искусство, жизнь так реально опустила.
Кричит и злится режиссер, восстановить театр не может он.
И вот, второго плана певичка-стрекоза, пропела крася вестибюль-
«Давайте сделаем аукцион, и продадим наш храм культуры.
Деньги тихо отдадим - разделим, выплатим долги.
Тихонько поднимать начнем культуру.
Найти нам нужно богатую кандидатуру,
Кому мы вручим наш талант».
От предложения такого у Главного перехватило дух.
Застряло в горле что-то. Он сел, задумался, вскочил и вскрикнул:
«ДА, ДА, ДА. Найти теперь нам спонсора такого,
Ну, например, Братка Кривого.
Два банка, супермаркеты, завод и баня.
Министры парятся, клиент с большим влиянием. Поможет, спору нет».
Звонки и встречи, расставанья, согласованья.
Из барского плеча Кривого благотворительность пошла.
Культура расцвела, театр восстал из пепла.
На сцене вновь игра, и повалила публика.
И пьесы пишет нам братва, и все при деле,
Всем Ура.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11102192199
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570222
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ВЕСНА /весенний экспромт/
Весна, жизнь оживает снова,
От ледяных оков, освобождается земля,
И к солнцу тянется листва, трава,
И нежным цветом покрываются поля…
Прозрачной дымкой, окутаны леса,
И сад в тумане молока, не шелохнется ветка…
Застыло все и ждет весеннего тепла,
Чтоб буйным цветом засверкать,
Напиться соком возрожденья…
Проснуться от зимы и зашептать,
Прохладным ветерком, горячим лучиком-
Пришла весна, пришла весна…
В зеленые одежды нарядится земля,
И излучает блеск - сочная листва…
И синью первоцвета, зацветут овраги леса,
Пришла весна, и сердце радует она…
Все, возрождается и просыпается от сна…
И сердце так поет, отбросив все печали-
Пришла весна, пришла весна,
Подарит счастье и любовь на все года…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111030201811
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565342
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
МАТЕРІ
Моя матусю, Ти, в моїх думках,
Я бачу образ твій, рідненька.
Твій голос лагідний, тихенький,
Твій сміх, усмішку на губах.
Ти в серці слід свій залишила...
Ласкаво, ніжно нас – своїх дітей,
Любила, пестила, учила, наставляла,
Діяти по справедливості, по честі,
На вчинки наші вказувала і казала,
Поради нам давала, з любов’ю,
Ніжно, до нас ти промовляла...
Пісні співала, вірші читала.
О, матінко, ти рідна наша –
Ти так далеко, в душі близенько,
Ти в серці назавжди, у мене залишилась...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111041003465
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ОСЕННЯЯ ПОРА
Плывут,
В тумане,
Деревья,
Рощи,
И луга.
Парным,
Пенистым,
Молоком,
Наполнена,
Река.
В нежные,
Осенние,
Шелка,
Одета матушка,
Земля.
С небес,
Спадает пелена,
Вуаль,
Кристально,
Чистая,
Роса.
Прохладой дышит,
Золотом маня,
Земля, леса,
Осенняя,
Прекрасная,
Пора.
Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111022806099
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562100
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2015
Проза в стихах
РЕАЛЬНОСТЬ
Прошла любовь,
Как летняя гроза,
Измучилась от чувств,
Влюбленная душа.
Была объята -
Нежностью и лаской,
Остались в памяти,
Те чувства навсегда...
Да,жизнь жестока,
Бьет больно иногда.
Сегодня от любви,
Млеешь и сгораешь,
А завтра от ненависти,
От злобы ты изнемогаешь...
Контрасты жизни,бытия,
Их изменить нельзя...
Гроза гремит,
Дождь льет -
Как из ведра.
Вдруг солнце,
Ярко засияло,
Жарко стало...
Реальность наша,
Жизненного бытия...
Чувства поглощают,
Захватывают, окрыляют...
Ты летишь ,как птица,
Над Землей - паришь,
От счастья сердце,
Млеет,душа поет,
Радостно мелодию любви.
Вот звездочка -
Взойдет и засверкает...
Но, холод вдруг,
Повеял, все заледенело,
И снегом занесло,
Замерзло и затихло...
Реалии из жизни,
Жестоки и страшны -
Что чувства им? Свои,
Законы пишет жизнь...
Мысли так стучат,
Вой в висках сиреной,
И пелена в глазах...
-О, как решить проблемы?
Боль эту превозмочь...
Душу успокоить, но нет сил...
-Остался ты один...
Не унывай, вставай!
Ведь у тебя в душе,
Высокая мораль,
Преграды жизни,
Смело преодолевай...
Счастье птицей,
Синей возвратится,
И жизнь подарит -
Прекрасный -Земной Рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559423
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.02.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ПРИШЛА ВЕСНА
Весна, умытая и обновленная Земля,
Весенним утренним дождем,
И свежим, теплым ветерком,
ОНА согрета солнечным лучом …
Весна, весна, веселье птиц,
И аромат рябины пышной,
Яблони, белый дым одел сады,
Окутал, букетами цветущей вишни…
Красавицы ромашки расцвели,
Зеленой дымкою накрылись поля,
Нежным запахом дышит Матушка Земля.
Весна, весна пришла, какая КРАСОТА!
Атласною листвой поет березка,
Свою симфонию несбыточной любви,
Трепетно от чувств и нежности,
Лепестками на ветру, играет арию свою…
Вокруг так радостно, светло,
От красоты на сердце так тепло.
Счастье, благодать и Рай земной,
Бери и наслаждайся, ПОЙ…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2012
Свидетельство о публикации №112050102775
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557878
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2015
КРАПЛИНКА РАДОСТІ
Чогось так сумно,
Сіро та погано,
І радості нема -
Нема тепла...
Чого чекаю -
Сама не знаю,
Але все думаю,
И спокою не маю...
Кого спитати?
Яку у Бога,
Віру треба мати,
Щоб праведну ,
Дорогу вибирати...
Життя таке важке,
Свої закони має,
І крутить нами -
Невблаганно,
І завертає, туди -
Куди воно бажає.
Дає краплинку радості,
Подує подихом тепла,
А щастя все нема, нема -
Любові, ніжності,
Та теплоти...
Скажіть, а де мені -
Блаженство , це знайти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ФИЛОСОФИЯ ЖИЗНИ
Зачем шумит прибой,
И ветер воет над пустыней?
Леса качают кроной - головой,
А тучи низко – низко, плывут над нашею Землей.
Какой - то смысл заложен в том,
Чтобы контрастна жизнь была,
И медом не казалась она,
И ложка дегтя в ней была - для разнообразия.
Как многогранна жизнь -
Интересна и прекрасна,
Нелегка, опасна.
Противоречива, несправедлива…
- Но счастье в жизни есть!
- Да и нет…
Один без совести и чести,
Нагреб себе, живет прелестно.
Правдиво и без лести,
Живет – Трудяга чести!
Ему и счастья хочется, любви,
И все невзгоды обойти…
Любовь, ненависть, порядок, честь,
Разврат, предательство и лесть,
Переплелись, как спрут соединились,
Нельзя все перечесть…
- Мораль должна ведь в жизни быть!
- Но общество, то без морали…
Прогресс стирает грани,
Добро и зло, все в одно.
И облик человека изменяя,
Превращая в существо.
Свои условия диктуя,
И жизнь, и общество меняет всуе...
- Да, философия проста!
- Реальность жизни так сложна,
В каноны не вписывается она.
Скорее химия, с процессами-
Превращения и обновления...
-Но человеческие ценности, незыблемы они!
- Все в Мире разрушается, и ценности - меняются.
Прогресс - стремительно идет вперед,
И «гений мысли» набирает оборот...
- Но без морали и души,
Одним накалом мысли,
Мы мир перевернем!
- Картина мрачного прогресса.
Зачем детей рожать,
Картины рисовать,
Мечтать, любить и наслаждаться,
И изменений в жизни обходить, всего бояться...
- Философия и истина -
Так проста – « Любовь и Доброта!»
Все изменится и, мир наш расцветет,
На нас Любовь и Доброта взойдет!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021706860
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555853
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ЛЮБИ – ДОБРО ТВОРИ /пафосно-ліричне/
І сказано: ” Люби!”
І сказано: ” Добро твори!”
Та підлого ти не зроби,
Лихого, не наговори,
Щоб квітка – щастя,
Не змарніла та зав’яла,
А аромат тобі віддала,
Зігрій теплом душі,
Радій її красі,
Ти приголуб і приласкай,
Та ніжно поцілуй її...
І насолоду ти відчуй!
О, як тремтить,
Струна душі -
То музика любові,
Дзвенить у кожнім слові,
І так тебе чарує,
Словами ніжно зацілує,
То бережи її,
Люби, добро твори...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111033003529
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ПОРОКИ
Ох, не судите меня строго,
За наивные слова, стихи.
Порою выть от безысходности,
Душа стремится, есть грехи…
Мои стремления, пороки- птицы.
Вдруг налетают, окутывают –
Не пускают, а мысли вьются,
Затягивают, поглощают, убивают…
Навевают развязку ситуаций –
Как сложно в этом Мире устоять,
Понять и ложь, и правду, месть,
И тонко сплетенную лесть…
О, Боже, Ты поможешь мне узнать,
Разобрать, зерно от мусора, плевел,
Но, увы, правда – ложь, как близнецы.
Перемешаны и сплетены - иуды.
Зерна проросли, хоть честны мы,
А силы не хватает, сдвинуть глыбу лжи.
Хотим солнца, теплоты и правды…
Журчанья чистого животворящего
Ручья и воздуха кристального глотка…
О, Боже, помоги, спаси, наставь,
И покажи Дорогу праведную, как идти.
Куда нам путь держать, уйти от этой,
Всепоглощающей и безнадежной Тьмы…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2012
Свидетельство о публикации №112022808011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554796
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ЗАПАХИ ДИТИНСТВА дитяче оповідання
Запахи дитинства залишаються з нами на всі роки, дають нам силу, наснагу, тепло душі від якого жити і переживати всі негаразди легше.
Нашу районну Яришівську МТС будували до війни, посадили сади , дуже багато різноманітних плодових дерев, кущів, квітів, маленький сквер з бюстом Сталіна, то до 50-х років, це були дуже великі крислаті дерева, кущі бузку, по висоті, виросли до даху домів. Все перебувало в такому розкішному буянні цвіту, що з ранньої весни до пізньої осені ми жили в ароматі квітучих абрикосів , яблунь , бузку аж до аромату стиглих яблук, та горіхів, глибокої осені. Навкруги МТСу поля, ліси додавали свій аромат. Повітря було кришталево чисте, сонячне сяйво наповнювало нас силою, здоров*ям і щастям.
Наша матуся з ранку варила нам запашну, смачну мамалигу з молоком , давала ромашковий чай з медом. Щодо мамалиги, то можу сказати, з сумом , через 5о років, кукурудзу так засипали різними хімічними елементами , що зараз вона /кукурудзна/ мука має зовсім інший колір та « поганий» смак. Тато включав радіо, чорний капелюх, з якого звучала ранкова пісня « На зарядку становись…»
Перед обідом матуся була заклопотана , а ми награвшись на дворі сіли за стіл малювати, за стіною, у тьоті Олі, по радіо звучали пісні , мені теж дуже хотілося, щоб у нас «радіо співало». Я підтягнула стіл до етажерки , де було наше радіо,залізла на стілець, на стіл і взяла «вилку» радіо, щоб включити в розетку. Я бачила, як це робив тато,але на стіні було дві розетки. Мене затрясло і відкинуло аж на 4-5 метрів, до дверей кухні. Більше я ні чого «не пам*ятаю». Проснулась я від того , що тато гладив мене по голові, біля мене стояла тьотя Оля , мама чогось схлипувала, а моя Галочка / маленька сестричка/ голосно плакала. Тато мені лагідно говорив, щоб я ніколи не включала радіо, а там так гарно співали, хотіла відповісти я , але не могла говорити.
Самий «великий клопіт» в осінню пору. Всі працюють на городах, садах , ходять в ліс по гриби, збирають ягоди сушать, варять, заготовка продуктів на зиму. У нас свої клопоти –школа, де нас сварили за «чорні руки та губи», але батьки доказали, що їсти горіхи дітям потрібно, то вчителі змирилися з цим брудом. Скоро і зима прийде. Ми будемо кататися в лісі з гори на палицях, поки батькам не надоїсть зашивати рвані пальта і вони зроблять нам санки. Казкова пора дитинства.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2015
Свидетельство о публикации №215012300958
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
В О В К И /сатира/
Кого там, у Юрбі,
Знедолених, Слабких,
Нам розірвати на куски,
Собі схопити, не малі, а,
Величесенькі шматки...
«Хилих»- затоптати,
Себе так вихваляти,
Що тільки я, та тільки
Я –Геніальна фігура,
А ти, та, що там ти,
Сиди і в дві дірки сопи.
Бо ми вовки, а ти,
Не лізь нікуди, бо це ми -
Розітремо та зацькуємо,
Ноги витремо, та на смітник...
Бо це було завжди.
Від зграї не втекти,
Вона не тільки дожене,
А закусає та розтопче,
Бо виходу у них немає,
Інстинкт збереження тут грає.
Або ти, або тебе, з*їсть зграя,
Закусає, розірве та розкидає...
Біжи, бо виходу не має.
“До чого Україна чи Литва” -
Ми ж вовки, російські, скажені пси,
Як не з’їмо, то заженемо у кутки.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111030803727
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ДИТЯЧЕ ОПОВІДАННЯ - СУСІДСЬКІ ВІЙНИ /оповідання/
Наш Могилів-Подільський , це місто де зійшлося багато націй, народностей .Тут проживають общини циган євреїв, вірмен , румун, поляків, росіян, українців, молдован, і ще дуже багато різних націй Це зрозуміло, бо це був ШЛЯХ і на Захід, і на СХІД , і на ПІВНІЧ, а на КРИМ, то прямо по річці ДНІСТЕР. Наш Яришівський МТС на горі , над Дністром, 7 км від нього, це така відстань, як від Яришівської школи, де ми училися.
У МТСі жили різні люди по національності і по характеру. Наша сусідка тьотя Оля мала красуню доцю Лену, яка училася в 9 чи 10 класі з сусідським хлопчиком Мойшею/ Мішею/. Це такий період, як говорила моя мама, що любов «нечаянно нагрянет». Хтось з сусідів помітив, що Мойша з Лєною держалися за руки, весело сміялися і розказали тьоті Олі. Вона зробила Лєні допрос, сварила її за що, не ясно.
В нашім домі зробили маленький ремонт, побілили, щось замінили , а вечером залили цементом порожки, бо діти, тай дорослі спотикалися. То ми, діти , сиділи дома і чекали вечерю, яку мама варила, я вибігала , бо дуже смачно пахло у кухні. Ось тут мене підкараулила тьотя Оля, дала мені цукерку , подушечку, дуже смачну. Тихеньким голосом сказала, що дасть ще більше цукерок, якщо я допоможу їй відвадити «жениха « Лени. Я правда ні чого не зрозуміла, але зразу сказала «да». Вона дала мені завдання нацарапати на порозі Мойші якесь слово ЖИД, що я і зробила, але мама помітила, що я кудись вибігала і зробила мені «допрос» Я була чесною дівчинкою, збрехати мамі я не могла, а підвести тьотю Олю з її цукерками я теж не хотіла, то я мовчала. Через деякий час у дворі почувся крик Еті Яківлівни, мами Мойші. Вона так кричала так, що всі сусіди повибігали і кинулися до неї, бо треба було її спасати. Етя Яківлівна кричала, що ці «грязні хохли і кацапи « не дають їм життя. Вони лізуть в їхнє життя, пьючи їхню « чисту благородну єврейську кров» Вони, євреї, мають гордість і честь, ні кого не кривдять, а тут нові «фашисти» зживають їх зі світу. Етя Яківлівна довго кричала про свою честь, свободу, совість. Кричала на свого чоловіка, що Ізя не може захистити свою сім*ю від цієї «здичілої свори». Моя мамочка підійшла до Еті і хотіла її заспокоїти, але вона, показувала на поріг і кричала, що це могли зробити тільки «фашисти» Мамочка моя говорила, що це п*яний дядько йшов з чайної і міг таке зробити, на що Етя Яківлівна відповіла: «Ганю, я вас дуже поважаю, але не робіть з мене тупу єврейську дуру», на що мама довго переконувала її, що вона дуже толерантна , гарна жінка. Завтра все перероблять і знову зацементують поріг. Етя Яківлівна пішла до кімнати «гризти» свого Ізю.
Ось і наш татусь прийшов з роботи , мамочка тихенько розказала про цей казус. Батько взяв ремінь і пішов на мене, я з переляку полізла під стіл. Так ми з татом кружляли він за столом , а я під столом , увертаючись від ремня.
»Вилазь і стань в куток, і будеш держати портфель над головою, щоб знала як розпалювати «міжнародну ворожнечу» - сказав тато. Я відповіла , що не буду брати цукерки у тьоті Олі. Тато пішов до сусідки поговорити , що вона наробила, натравила дітей.
Вранці поріг Еті Яківлівни був залитий цементом. Етя Яківлівна, сказала, що в цьому «ГЕТЕ» вона більше жити не може, через деякий час вони виїхали з МТСу . Тьотя ОЛЯ була надзвичайно рада.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2015
Свидетельство о публикации №215012001351
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
ДИТЯЧЕ ОПОВІДАННЯ 3 /ПРОДОВЖЕННЯ /
СКАРБИ
Культурний центр нашого МТСу був КЛУБ, де з одного боку були квартири , а з другого клуб , бібліотека та сільськогосподарська лабораторія, де проводили наукові досліди на різних злакових культурах, на якість, «всходи» при посіву. Два рази на тиждень, по четвергам та суботам привозили фільми , перед Великими святами прїзжджали артисти. Велике свято для нас був Новий рік. Бібліотека була не популярна, а магічна кімната «лабораторія» притягувала дитячу увагу. Кімнату закрили і вона деякий час не працювала, але через шибку у вікні ми роздивлялися, що там було, а там був для дітей казковий світ. Стояли якісь колбочки . Великі ваги , аж чотири, або більше коробочок з гирями, різноманітними пластинками. Керамічний посуд різних розмірів, ступки і ще всякий стікляний посуд .Але дуже приваблювали нас мішечки, які гіркою були складені в ніші за пічкою. Це мабуть «скарби», так сказали старші хлопчики, вони читали книжки , де скарби ховали в мішечки. То наше велике бажання було пролізти в цю кімнату і заволодіти скарбами. Старші хлопчики розробили стратегію і якусь тактику. Позвали мене з моєю коровою БАЛАЄЮ, поставили корову так, щоб та закрила шибку вікна, розбили шибку і залізли до кімнати. Вони довго роздивлялися , що там є, аж я не втерпіла і теж полізла в шибку. Я була зачарована колбочками, мисочками, мензурками, що не знала , що ж мені брати. Хлопчики набивали собі в майки мішечки з скарбом . Коля, товариш по козі, разновіси, а за великими вагами сказав , що прийде іншим разом. Ми так були зачаровані цим скарбом, що не почули грізний голос якогось дядька , що прокричав «виходьте» злодії. Хлопчики «повілазили» з вікна , а я заховалась під стіл. Дядько держав когось за вухо однією рукою, а другою схопив стіл , де я тремтіла від страху, став його совати, кричати, щоб я вилізла, а то, він забере мою корову . Я перелякалась і вилізла плачем сказала , що не треба забирати Балаю, бо ми повмираемо з голоду, так говорила бабуся, що якби не Балая , то ми повмирали би з голоду. За такий проступок тато мене поставив на коліна в куток, під фікус і прочитав цілу лекцію , що брати чуже не можна. Хлопчикам теж влетіло від батьків, бо якби вони відкрили ті мішечки з скарбом , то побачили там зерна кукурудзи , пшениці і різних злаків. Батьки сказали їм , що ці зерна травлені і їх не можна давати навіть голубам . Через деякий час «зачаровану» кімнату кудись вивезли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
А Т Л А Н Т И К /гумореска/
Дівчина красива та струнка,
Найшла молодика,
Ніжно усміхалась,
До нього притискалась,
В танці еротично,
Голову схиляла,
Очі в верх так піднімала ,
Губки надувала,
Як лебідка крильцями,
Шийку обнімала.
Ой горить всередині,
Опікає груди,
Почуття так рвуться,
Два сердечка в такт б’ються,
“та візьми скоріш мене,
Мій Атлантик, щастя буде”.
Привела його в квартиру,
Стіл накрила, постіль постелила,
Вийшла на хвилину,
А Атлантика трясе,
Колотуном б*є
Піт градом ллє.
Хильнув коньяку чарчину,
Поперхнувся, гикнув і заткнувся.
З горя молодик присів,
Носиком тихенько засвистів,
З усієї сили захропів...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11102171771
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ИГРА
«Судьба играет человеком»,
Угодно ей - и ты счастлив,
Не так - и все переменила,
Все с ног на голову свалила…
И жизненные полосы сменила -
То белые, то черные они,
Мелькают книгой сказок…
Затишье, радость, благодать.
Вдруг ветер налетел и воет-
Бросает, с ног срывает,
Крутит, поднимает вверх -
Вихри снега, безжалостно швыряет,
Злобно и свирепо, заметает…
И отнимает здравый смысл,
Капельку любви, тепла,
Что согревает сердце иногда,
Не мерзла бы душа, от вьюги,
И мороза, ледяного воздуха,
А, мы, наперекор судьбе,
Вперед, стремительно идем,
«Все невзгоды, обойдем,
Птицу счастья мы найдем»…
Приласкаем, сбережем,
Свою любовь. Мы приплывем,
К счастливым берегам …
Наперекор всей тяжести судьбы,
Мы будем счастливы…
19.02.10г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111062903784
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552851
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2015
Надежда Мартынова/Данчак/
Політичні слова / актуальне і сьогодні/
Слова, слова – де ваша правда?
Одна суцільна маячня, брехня!
Співали радісно батьки, діди,
Про плани грандіозні Батьківщини,
Про щастя та любов сім’ї -
Як «вышел в степь донецкую,
парень молодой» з натхненням,
Місто, шахту будував, дім свій піднімав...
Тяжко, важко працював, але
Життя іде, ідея щастя - вперед веде.
Пройшли роки, все говорили –
Що світле майбуття, так близько...
Слова, слова - одна брехня...
«Вышел в степь донецкую» -
Дід каліка з бабою кривою,
Подивився навкруги, а Донбас –
Весь в “руїнах”, на колінах,
-“Славный наш шахтерский край”...
Вітер виє, завиває та гуде,
Вугільну пилюку по місту несе,
І стоять без Дахів, і дверей,
Почорнілі, похилившись хати –
Таке видовище, страшне...
- Де ви хлопці - молодці?
- А тепер каліки ми, бомжі.
Наша хата на “по мийці” і смітті.
Пані та пани, у розкоші,
В Раді, на балах, прийомах,
У нарядах, “брендах” від кутюр,
Так хизуються на перебій,
Та показують шик свій...
Бач, які бали у Осадчої, а яка їда –
Подивися! Безробітна, вся українська бомжа.
Які царські там прийоми –
Та еліта вся своя, доморощена,
За які – такі “доляри” чи гроші,
Може ще другі там папірці...
Щоб одіти, напоїти елітарну цю “свору”-
Обікрали всю державу...
Кріпаком, Шевченко сон побачив,
Та тепер картина та –
Що в страшнОму сні – Явна!
Бо людина,та проста, осталася -
Без роботи, без тепла.
І що їсти, і що пити –
Як грошей нема...
Влада, пани “нові”,
У когорті світовій.
А, народ - в хвості і на межі.
Шепочуть баби у дворі,
- Там чекають - на горі,
- Коли вже ми, немічні -
Беззубі та убогі старики,
Нещасну свою душу віддамо.
Тоді у них – земля , багатство...
Та щось прорахувалися вони -
- А де ж раби, робоча та худоба ?
Хто на землі робити буде?
Багатства, гроші заробляти,
Що б “нам” кармани набивати...
Кричать правителі –
- Ми за народ,
- За їх добробут,
- За щастя й мир -
Але своя сорочка ближче...
- Народе, а ти листочком,
Фіговим прикрийся і не мийся,
Не буде так боліти голова,
І кризи ти переживеш, переповзеш,
Мівіну і на перше, друге, третє,
Ковтати будеш і водичкою зап’єш,
Така хороша та поживна і смачна,
Для бідного народу ця їда...
Вода у нас? - то дармова – хоча?
Народе, як вийдеш, виберешся?
Із цього страшного лайна...
Ой степ донецький - вугільна сторона.
У нас держава, вся така...
Україно, Матінко моя, тобі таке,
Багатство дано Богом, Земля, як масло,
Люди трударі, всі сили віддають свої,
На благо, щастя своїй Землі...
Але “свора”, ще не наїлася -
Гнітить та обкрадає, обдирає
Народне все добро – собі, собі,
Та по “карманам розпихає”,
Вивозить та ховає все...
- Та ні! – Ми дочки та сини,
Прекрасної Землі,
І не дамо себе гнітити,
Нам допоможе - Господь Бог,
Ми будемо сумлінно все робити,
Щоб наш шахтарський край,
Буковину, Галичину -
Підняти на арену світову.
Не словом, ділом доказати -
Що ми народ Великої країни –
України!
2011 р.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111040502393
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ПОЛИТИКА
Нас много - непокоренных,
Не прирученных и свободных.
Идем своей «извилистой» дорогой,
К вершине истины - стремимся!
Всей своей душой желаем,
В этой жизни - определиться.
Иметь свою позицию,
И почитать традицию -
Народа, рода своего,
Не предавая – ни кого.
Веру, честь нести -
Достойно, благородно, высоко!
О, грязная, бесчестная –
И лживая политика,
За «грош» ты покупаешь-
Приверженца и аналитика.
Он так «тебя» - представит,
Что с головы на ноги,
Все обставит, а надо –
То наоборот или навыворот,
Ведь все у нас водоворот...
И со времен Христа,
Не видела Земля -
Правдивого и честного - Политика,
Который, как Иисус Христос -
Во имя счастья на Земле,
Правдой и любовью -
Служил многострадальному -
Народу.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111040803213
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Желание
Я в общей серой массе,
И серость, неприглядна,
Не хочется так, Боже!
Дай яркой, чистой краски,
Чуть- чуть, немножко..
Твоей всевышней ласки…
Мне душу растопить, –
И от тоски согреться.
Капельку любви отдать -
Толпе, чтоб ожила она,
И начала творить, любить.
Цветом радуги сверкала
Жизнь, песней звонкой стала.
Зазвучала - эхом в поле,
Отозвалась. Соловьи-,
В садах , такие трели
Пели, а сердце умилялось…
Боже, так мало я прошу,
Искорку в душе своей,
Храню, ношу. Я так хочу -
Убрать из жизни, все плохое,
Серое, убогое, ничтожное.
Наша жизнь красивой стала.
Лучами солнца, засверкала.
Дорога, «малахитом» услана, была,
А небо, синь над головою,
К счастливой жизни нас вела.
Божественная милость на людей,
«Взошла», Божья благодать была…
© Copyright: Надежда Мартынова /Данчак/, 2011
Свидетельство о публикации №111072001727
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551725
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
ПОЧУТТЯ / ліричне/
Весна іде і сонце припікає
Чогось той смуток, як хвощ
У душу проникає, розриває...
Пече і спати не дає, тривожить -
Душа згорає, а тіло де?
Воно пливе, в життєвому,
Бурхливому і мутному потоці,
О камінь б’ється не здається,
На берег вибереться, стане і піде,
Куди? Туди - до заповідної мети,
Де щастя та любов, де ходиш ти.
Так хочеться тебе знайти,
Щоб душу відігріти, відійти,
Від смутку, болю та біди,
Такі слова знайти ласкаві,
Щоб в вирі закружляли ми,
Та почуття накрили і поглинули,
В єдине ціле нас злили...
Тоді воскресне і ДУША, і ТІЛО,
Щастя обгорне НАС назавжди...
© Copyright: Надежда Мартынова /Данчак/, 2011
Свидетельство о публикации №111040902316
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
СЧАСТЬЕ
Я помню, помню те слова,
Что поразили так меня ,
Я была когда-то молода,
И жизнь, счастливая была…
Не думала и не гадала я,
Останутся на все мои года,
Красивые и нежные слова,
В душе они звучат всегда…
«С всех цветов люблю я розы,
А из девушек – тебя , ты моя звезда!»
Жизнь моя, судьба моя -
Я не смогла сберечь твои слова…
Жизнь, так жестока, я одинока.
Она крутила и больно била –
Но я была пряма – меня ты не сломила,
Вперед меня вела мечта…
Моя судьба, не знаю я,
Что потеряла, что нашла…
Себя не уронила, не отступила,
Гордой, справедливой в жизни была.
К чему пришла – мечту нашла,
Благодарность в жизни получила,
Счастье – мои сыновья, –
Спасибо жизнь за них и за себя!
19.06.09г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113092302878
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547933
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2015
Надежда Мартынова /Данчак/
Материнська любов
Душа дитя – криниця
Чистої води.
Словами віддаєш
Ти капельки її.
Любов та ніжність.
Сміх, як передзвони
Кришталю, співаєш
Звуками кохання,
Що ллються прямо
З глибини душі,
Охоплюють і обнімають,
Тремтіти заставляють,
А на очах, роса
Алмазна виступає…
О, мила ти моя,
Наївна, зачарована,
Душа дитя -
Живи в чудовій казці,
У мріях, в небесах,
В солодких снах.
Літай в хмаринках,
Білосніжних, пливи
У променях зорі,
Купайся в ніжній
Материнській ласці,
Обіймах та любові,
І переливом сміху,
Охоплюй, наставляй
На море втіхи -
Материнської опіки,
Бо ти життя
І світ її навіки!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111031501587
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ЖИЗНЬ - КНИГА
Пророчица сказала -
На жизненном пути,
Все пополам дели…
А вслед судьба смеялась, -
Постой, не уходи,
Возьми в дорогу счастье,
Как милость от судьбы…
Годы летели,
Листая Книгу жизни,
Страницы горькой -
Моей судьбы, увы,
Не находилось,
Крохи счастья,
Для поддержания,
Спокойствия души…
И непрочитанная Книга,
Осталась «чтивом»,
На столе, в пыли…
Открыл бы Кто-то окна,
Впустил весенний ветерок,
Луч солнца золотой,
Нарушил бы покой,
Перевернул листы,
И нежным шепотом,
Листвы он прочитал,
Мои мечты…
24.01.2011г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113060302515
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547005
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
КОХАННЯ
Я так тебе люблю -
Жадана ти моя красуне,
Як синє небо - очі голубі, твої
А губки – полуниці стиглі,
Волосся, як стрімка вода і водограй,
Що на плечах твоїх, пливуть...
А ніжки , як дві стрункі тополі,
В такт вітру, витанцьовують,
Замислювати па.
О, ти божественна краса,
Що Богом так мені дана,
І серце мліє та летить,
Від щастя тіло все тремтить,
І я пливу у небесах,
Зігрітий промінцем кохання,
Я тану, тану в почуттях,
До тебе, моя любов -
Моє кохання!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111030402654
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
БАТЬКІВЩИНА
Талановита –
Українська земля,
Тут люди мають хист,
Cпівати, малювати
Плести мереживо,
І рушники-дороги –
Вишивати...
На цій святій Землі -
Матусі рідній,
Хліб сіяти, збирати,
Та волю Бога шанувати...
Народу не потрібно,
Заважати, а крадіїв
Та злодіїв,
У “шию” треба виганяти...
Сумлінні дочки та сина,
Свою країну люблять,
Ростять дітей, онуків
Та славлять ВОЛЮ -на віки...
О, рідна Україно,
Перенесла Ти горе,
Голод та біду -
І не зломився Святий Дух,
Та чисті помисли твої,
Про Землю цю святу...
27.10.10р
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111050202213
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Життя поета
Коли “важке” життя,
Як сонце йде на захід,
А серце стукає, живе -
Гаряча кров пульсує,
І думки в голові,
Як вихрі на землі,
Народжують ідеї,
Грандіозні і нові...
Хочеться сказати,
Голосно кричати –
Не все ще зроблено,
На цій святій землі.
Але роки не приховати,
Не зупинити біг життя,
Ідуть, спішать як ті часи,
А може серцю приказати,
Тихо, ніжно так сказати:
-ТИ не спіши, стукіт убери,
Дай, помилуватись сонцем,
Небом голубим, квіточкам,
Що так цвітуть барвисто...
Послухати птахів, солов’їв,
Журчання бистрих, чистих,
Крижаних, гірських струмків...
Яке багатство світу,
Яка багата гамма кольорів,
Я все обняти це хотів...
Любити, народити, все пізнати,
Багато чого - я не вспів...
Але я так хотів, ще жити -
Співати і творити...
10.03.09р.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111062701994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Надежда, вера и любовь
А жизнь завьюжит,
Вьюгой, ураганом,
Сметая все мечты,
Не оставляя теплоты…
Несет, бросает подминая,
Счастье и мечты…
О, жизнь, жестока ты,
Не приласкаешь,
Не согреешь солнышком.
На флейте не сыграешь,
Чудесную мелодию,
Любви и красоты…
Ты рвешь струну,
Моей души, мечты…
Чувства грустью,
Покрываешь и смысл,
Надежду отнимаешь...
Но, нет, открою я,
Лицо, навстречу вьюге,
Урагану – не быть-
Здесь балагану…
Я в жизнь свою,
Впускаю счастье -
Надежду, веру и любовь.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111022005496
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546330
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Уютный дом
Заледенело, засвистело - пришла зима.
Завыла вьюга, сугробы снега намела,
И все белым – бело, какая красота,
А на душе радостно, празднично светло...
Белым, бела - покрыта снегом, земля,
«Кусает» холод, а в доме уют, жара,
В душе натянута струна, а сердце,
Так стучит, и вырываются слова...
Мороз покрыл узорами стекло.
В уютном доме счастье и тепло.
С любовью, вырастает детвора,
И чувства преподносит до небес она...
О, дети, вы наши «крохи» и вселенная,
Все в вас поглощено, отражено,
И чувства, и надежды, и любовь,
И день вчерашний, и будущее все твое – мое….
А за окном сугробы намело – Зима…
Там вьюга песенки поет, и стонет,
Завывает, а в танце кружатся снежинки,
«Дороги, заметая и тропинки»…
В уютном доме так тепло, тепло.
Любовью, нежностью согрето,
И звонким детским голосом «одета» -
Семья. Уютный дом, где есть любовь...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111052102469
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546066
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Материнська любов
Душа дитя – криниця,
Чистої води.
Словами віддаєш
Ти капельки її.
Любов та ніжність.
Сміх, як передзвони
Кришталю, співаєш
Звуками кохання,
Що ллються прямо
З глибини душі,
Охоплюють і обнімають,
Тремтіти заставляють,
А на очах, роса
Алмазна виступає…
О, мила ти моя,
Наївна, зачарована,
Душа дитя -
Живи в чудовій казці,
У мріях, в небесах,
В солодких снах.
Літай в хмаринках,
Білосніжних, пливи
У променях зорі,
Купайся в ніжній
Материнській ласці,
Обіймах та любові,
І переливом сміху,
Охоплюй, наставляй
На море втіхи -
Материнської опіки,
Бо ти життя
І світ її навіки!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111031501587
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ДИТЯЧЕ ОПОВІДАННЯ - МТС / РІК КОЗИ -2015/
Світлі дитячі враження залишаються на всі роки життя.. Десь в 50-х роках, коли наша сім*я проживала в ЯРИШІВСЬКІЙ МТС /Могилів-Подільський/ на кордоні з Молдовою. Нам дітям жити було щасливо та весело. .Навкруги були ліси з такими смачними лісовими горіхами, ожиною, та гронами ягід / не можу згадати, як називалися , ці ягоди, кісточки були плоскі, як в калині, але сама ягода була більших розмірів і коли дозрівала , то була чорно-масляниста, як густе повідло, дуже смачна ,то діти ходили замурзані , але щасливі , бо наїдалися до схочу. В лісах було неймовірно багато різної суниці, ягід. Біля будинків, де ми проживали, росли горіхи, яблуні та різнокольорова «шовковиця», великих розмірів, різні сорти абрикосів, персиків. То діти МТСу наїдалися «від пуза», до не хочу і ніколи не були голодними. Звичайно , для цього різномаїття ягід , фруктів та овочів, що вирощували на горОдах , в садах приклали руки наші батьки , вони голодували і дуже знали ціну голоду. Тому у кожній родині були по три, а то і більше горОдів , які були в садах. Було багато свійської птиці, корови, свині, кози тай ще чогось, бо вже не припомню. Жили весело, відмічали усі свята і радянські , і церковні. В школу нас возили «нашим автобусом», який зробили батьки, збили з дощок будку, після того , як нас, дітей поморозили зимою в 30 градусний мороз, везли із школи додому на полуторці. З машини нас знімали як " поліна",
бо всі перемерзли. Мамочка моя майже місяць мене поїла парним молоком, та мазала сметаною і медом. Руки і ноги теж відпарювала та мазала якимись мазями, всі діти майже місяць були на карантині, /домашнім лазареті/, але всі ми вилікувалися, тільки деякі трішки оглохли, у деяких злізла шкіра на носах, пальцях рук і ніг, а так все було добре. Зимою у нас було подвійне свято - МТСівська ялинка з подарунками, дідом Морозом, ми читали вірші, танцювали, співали. Ми одержували по два подарунки від Діда Мороза, нам дуже «завідували» шкільні друзі. Після поїздок в школу на «відкритій» полуторці, зимою у мене почалися негаразди з вухами, моє «поліно» знімали з машини майже без хустини і я дуже застудила вуха .Моя дорога матуся старанно мене лічила, то я стала через місяць трішки розмовляти і чути, а потім все стало так як потрібно…
Канікули для нас як Новий рік, хтось їхав до бабусь, а хтось гасав цілими днями, без всякої потреби, благо сади і ліс рядом Правдива басня КРИЛОВА, про «стрикозу» -скільки не гуляй,а в школу йти потрібно... На мені були обов*язки, по вихідним дням пасти нашу корову БАЛАЮ, це закон , який приписав мені батько. В неділю я із товаришем «по біді», йому треба було пасти козу, вигнали свою худобу на пагорб , за «нафтобазою», там ріс дуже крислатий горіх і росла густа трава, що для худоби «манна небесна». З Колею, так звали «хозяїна» кози, ми каталися на козі, підганяли її під боки, щоб хуткіше возила нас, залишили її пастись , а самі залізли на горіх і зробили собі концерт. Коля грав на офіцерській сумці , клацав язиком і підкрикував в такт , а я співала
якісь пісні, сильно викрикуючи слова. Ми дуже були заняті своїм концертом, що не помітили , як Коліна коза підійшла до мого підручника з російської літератури і почала їсти листки з книжки. Я пулею злетіла з горіха, але було пізно. Клята коза з*їла листки тексту, який я повинна була вивчити на пам*ять. Нам задали вивчити частину тексту «Чуден ДНЕПР при тихой погоде» і коза мені відплатила , за те, що я їздила на ній…
В школі довго сміялися , бо учителька , як знала, першою визвала мене прочитати текст.
Наука осталась на все життя, навіть кози мають свою гідність...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2014
Свидетельство о публикации №114122006604
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ДИТИНСТВО - щаслива пора / оповідання/
1. В спогадах дитинство саме щасливе і прекрасне
Народилася я після війни в 48 році, на весні , в красивій, чудовій КУКАВЦІ, якраз на ЗЕЛЕНІ СВЯТА, тому село гуляло по двум причинам. Раді були надзвичайно моя бабуся і дідусь, я перша онучка від любимого синочка, який однин з трьох синів повернувся з проклятої війни. Стало дитятко рости на радість дідусеві і бабусі. Мати працювала учителькою1-4 класів, батько в тракторній бригаді обліновцем, дідусь був дуже хорошим столяром і був «на розхват». Треба було розбудовувати села. На моїй дорогій бабусі Ганні Константинівні, була турбота про дитя та «гектарний» горОд, який вона обробляла, не розгинаючи "спини". В серпні , коли мені було уже 5 місяців, горОд потребував більше усиль, то щоб дитя не дошкуляло, бабуся прив’язала мене за ногу до дерева, дала дві дерев*яні ложки,щоб я гралася ними, а сама «закопалася» в горОд, то так , що не замітила часу, Дитя стукало ложками , кричало , повзало,зробило своє діло , та розвезло його по всім дворі.. Тут і матінка прийшла із школи видовище привело її в шок, треба було бачити цю картину, бо розповідати «срам». Поміркувавши про життя-буття у КУКАВЦІ, батьки вирішили переїхати. Батька взяли на роботу в Яришівську МТС на «нафтобазу», бо він був знавцем по пальному .
2.Коли люди роботящі і мають здоровий глузд, то їхнє життя буде хороше. Мати трудилася дома, Завела курей, індичок , качок. Купили корову, нашу любиму БАЛАЮ, яка давала по два відра молока, завели свиней .Батько в лісі зловив бджолиний рій , від якого розвів пасіку , аж 12 вуликів, тому голоду в ті роки ми не знали. Батько був дуже чесний, справедливий за це його люди поважали. На нафтобазі він навів такий лад , що ні одна крапля пального не виливалась і не проливалась коли він заправляв бензовози. Вся МТС община була дуже дружна, відзначали всі св*ята в нашій їдальні, де можна було в любий час купити цукерки , пряники. Батьки їздили в Могилів-Подільський на нові кінофільми, вистави, були в захваті від танцювальних колективів. В Яришівській МТС у нас народилася моя дорога сестричка Галочка При одній такій поїздці, вони нас з сестричкою закрили дома, а нам було скучно , Галочка дуже плакала і я її хотіла розвеселити, то взяла її «на керкоші», то якби на плечі, і почала возити по кімнаті, але в мене не хватило сил, мені було 6 років , а Галі 2 рочки. То Галочка упала, через мою голову «плашмя» на підлогу. Розквасила собі носа , так , що я злякалася, тому що кров не зупинялася, я взяла тазик налила води і засунула голову Галі в воду , ледь її не втопила... Життя йшло своїм чередом. Наш сусід по «п’яні», піднімав руку на свою жінку, так мій батько, так його «відчитав», що той перестав дебоширити. Коли Галочці виповнилося 2,5 рочки, вона граючись наїлася якоїсь трави, її зробили операцію, всі діти МТС приходили провідати , коли вона виписалась.Я пам*ятаю, батько дуже переживав і навіть кричав на маму, що та недогледіла дочку.
В вересні, в знаменитому /зараз/ селі ЛЯДОВО, проходили великі осінні ярмарки. З Молдови привозили виноград, соки, баклажани, перець і всяку огородину, що не росла у нашій місцевості. На ці ярмарки з*їзджалися, продавати та купувати з всього краю. З МТСу давали машину і возили
на ярмарок. З такого ярмарку наша матуся привезла нам подарунки, виноград , великий кавун, пальта, осінні. Виноград ми їли за дві щоки, взяли по півнику/ це такі цукерки/, оділи нові пальта та пішли гуляти і показувати свої обновки. Наш дім, в стилі «барак» , був довгий , на 10 сімей, а може і більше, то повиходили діти із своїми подарунками. Я з своєю сестричкою, облизуючи свого півника підійшла до нашого «Моря-океану», це дуже велика «калюжа», де плавали качки, гуси, то батьки її не засипали. Півник розтанув в роті і я , дуже активна дівчинка, почала будувати міст через калюжу, на «щастя « хтось завіз цеглу.
Я тягла цеглу до калюжі, будуючи «міст» через калюжу. Було дуже важко, але метр, а може і більше я побудувала , і «по слизнулась», упала в калюжу. На допомогу кинулася моя 3-х річна сестричка Галочка, без страху ступаючи в калюжу і прямуючи до мене, але вона теж по слизнулася і вся занурилася в калюжу. Я на «четвереньках» полізла її спасати… Перша зайшла до дому я, плачем показувала на пальто, за мною моя сестричка, яка була мокра з голови до ніг. Цілу неділю ми сиділи дома .
В МТС були три сади яблунь, люди посадили горіхи, яблуні, різні плодові дерева, а під вікнами різнокольоровий БУЗОК, перед домом клумби з різноманітними квітами, матіолою і.т.п. Зробили дітям стадіон, карусель. Який «шухер» зробили, ми, діти, нам було менше 10 років, коли ми пішли в ліс по суниці, горіхи і заблукали, але десь о 22 годині вечора знайшли дорогу і сміючись виходили з лісу, по доріжці з двух сторін якої росла «висока» кукурудза, то нас не було видно , тільки чути, як ми сміялися.Наші батьки, чуть не збожеволіли, шукаючи нас цілий день. Моя матуся втратила дар мови, її відкачували. Батьки розказали нам, що в тому лісі не можна ходити без дорослих, там залишилося багато розтяжок з війни, мін і всякої зброї.
3.Школа, які чудові роки. Перша моя учителька була Надія Іванівна.Вона розповідала нам, про буремні часи війни, які пронеслися над нашим Подільським краєм, багато сіл були спалені, а тепер Ми, учні, чудової школи і треба бути чемними і добре учитися. Чемність наша виражалась в тому, щоб не гратися у війну, і не бити одне одного. Школа наша була 2-х етажна , то ми гасали по етажам, збиваючи собі коліна, штовхаючи одне, одного. Мої гени , батьківської справедливості уже проявились в 2 класі, коли Коля Нідзельський , лупив нашу , осиротілу однокласницю Олю Танащишину, за яку я заступилася і получила кулаком в ніс, так , що в мене в очах посипалися іскорки, але я зібравшись з силами і з усієї сили нанесла удар портфелем по голові Колі , це тобі за Олю, кричала я.
Десь в 6-7 класі у нас /учнів/ почався любовний бум, так "закладено" природою, тут ні чого не вдієш, природа є природою.Чогось мене хлопчики і з нашого , тай старших класів , любили "щіпати", бігали за мною, обнімали і дуже сміялися, від цього, я ніяковіла. Появилася перша любов, не у мене, а у
хлопчика з 9-10 класу, він гладив мене по голові і називав мене цим "гидким» словом "красуня". Десь в 7 класі наш керівник Федір Дем*янович посадив мене за парту із своїм сином Вітею, може , щоб він «списував « у мене, так , як він учився так собі, але одного разу, Вітя прйшов в клас пізніше і Федір Дем*янович став бити його ногами біля дошки , тут я зірвалася і накинулася на учителя , кричала , що Віті боляче, і не можна так бити дітей. Федір Дем*янович перестав бити Вітю, клас завмер , багато хто полізли під парти від переляку .Я сама була перелякана, але кричала, що так не можна бити дітей./Через 50 років Вітя пояснив вчинок батька, бо він утік із дому і на перекладинах поїздів доїхав аж до Луганська, міліція відправила його назад до дому.Батьки були смертельно налякані./ Може тоді у серці ВІТІ щось до мене прокинулося, що тільки я одна його захистила, цього я вже не узнаю. На мене, щось "найшло" в 7 класі, коли я побачила в " світлі " свого однокласника Андрія Костинюка, який вчився нижче середнього, але я з останьої /де я сиділа/ парти, через весь клас підказувала йому відповіді, не зважаючи ні на учительку , ні на учнів. Це була моя перша ЛЮБОВ. У мене, якось серце виривалося з грудей, я червоніла, ніяковіла, а одного разу, коли ми були на «горосі», нас посилали із школи збирати горох, я його приревнувала, плакала від "обіди", і говорила, що напишу повість «Любов на горосі», тому що він звернув увагу на другу дівчинку Пасеку Галю, яка у нас була першою красунею в школі. Я йшла додому,ридаючи, треба було іти 7 км, до мене підійшов хлопчик з нашого класу Вітя Шаповалов і сказав:"Надю, давай я тебе проведу до дому". На що я йому в грубій формі відповіла , що не потрібно /Знала би я , що цей хлопчик любив мене з 6 класу і все життя, це я узнала через 50 років/.
4.Закінчила я 8 класів, і з подругами хотіла поступити в Каменець- Подільський технологічний технікум. Поїхали "кагалой", здали документи, почали готувитися до єкзаменів. Перший єкзамен диктант, написали всі, як перевірили по 10 , а то і більше помилок зробили майже всі. Сіли горювати, тут хтось позвонив у двері, визивають мене, якийсь курсант, у мене «знакомого» тут не було, ні кажуть мене , показують, що дівчину з "такими грудьми". Боже, який позор для мене, я розплакалася і сказала, що ні куди не піду.
5.Провалились наші екзамени , я пішла в 9 клас, Кукавської ср.школи, в Кукавці жила моя старенька бабуся їй треба було допомагати.
Настали 60 роки, розцвіт авіації, я багато читала, мені дуже подобалась фізика, математика, особливо задачки на 12-14 відповідей, почала добре малювати, це від батька , який дуже красиво малював оленів, пейзаж і т.п. Пробився у мене " талант" писати, я написала фантастичний твір "Майбутнє КУКАВКИ" , який планували на конкурс , але мабудь загубили. Мама купила мені, бо я дуже її просила набір «конструктор планерів» Я зробила /склеїла/ планери і віднесла до школи , там теж мабудь їх загубили . В 11 класі у нас відбувся КВН з 10 класом, назву нашій команді, наша вчителька фізики, дала з моєї ініціативи " ИДИОТ", яка звучала як - " ИДЕАЛЬНЫЕ ДРУЗЬЯ И ОТЛИЧНЫЕ ТОВАРИЩИ" Конкурс ми програли з різницею в 1-2 бали,10 клас радів . що умніші за нас.
Настав випускний, я була шокована, бо побачила, що з нами випукаєтся мій однокласник з Яришівської школи, ВІТЯ Шаповалов. Він ніяковів, сидів на консультаціях, але більше була шокована я, тому, що в 10 класі я получила від нього листа з любовним віршем, де були слова: "С всех цветов люблю я РОЗЫ, а из ДЕВУШЕК ТЕБЯ, ТЫ моя ЗВЕЗДА!" и т. д., а я відповіла йому по -хамськи, бо я любила Андрія Костенюка і в цей час получала від нього з Армії, хороші листи. Не можу зрозуміти, він був в Армії, а я училась в 9-10 класі, але , то було після війни і у нас училися переростки в віці.
Через 50 років « судьба», життя, звело мене з Віталієм Шаповалом, він уже полковник , сім"я, діти, внук, але тяжке життя забрало здоров"я. Встигла я з ним поговорити по телефону. Вічна йому пам"ять. Життя іде своїм чередом і не вблаганно ставить перепони, але людина вибирае свій шлях...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2014
Свидетельство о публикации №114121803965
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
СТАРОСТЬ
О старость, ты «злодейка»,
Крадешь здоровье и успех,
И не желаешь поступиться -
Крупицу счастья подарить,
На радость или тебе на смех…
О мудрость, богатство мысли,
Деяний праведных и рассуждений, -
Но не горит душа и не пылает жаром,
Все так спокойно и нет движений,
Застыло все, приходит старость, «даром»…
Утихли страсти, погасли чувства,
Пропали, накрыла серость пеленой,
Сплошным туманом, серой мглой,
Сковала душу жизнь, свинцовым холодом,
Усталость, все под прессом старости, хромой…
Не даст Крупицу счастья нам в подарок,
Жизнь, каплю – крови, выдавит наспех,
Запутает и «угнетает» мысль и речь,
О старость – ты паутина, плесень,
Легкость, бодрость убежали, накрыла лень…
Душа кричит и плачет - ВЕРНИ,
Верни мне молодость, ясность и любовь,
Я не хочу бросаться в омут головой,
Хочу тобою наслаждаться – ЖИЗНЬ.
Уйди с моей дороги старость - брысь…
Хочу рассвет встречать и слушать соловья
Прохладным, свежим воздухом дышать,
И всем невзгодам наперекор, стоять.
Продли мне жизнь и счастье, лучик мой,
И я скажу - СПАСИБО ДОРОГОЙ!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак 2, 2012
Свидетельство о публикации №21207020284
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544384
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ЗИМА
Зимонька - зима,
Белоснежная красавица.
Завьюжила и замела,
Засвистела мелодично,
Запела песенку Она -
Холодной «нотой».
Порывом ветра,
Снежинкой танца,
Закружилась вальсом.
Заблестела хрустальным
Глянцем, зеркалом,
Покрылась речка.
Зима, ты хороша -
Прозрачным воздухом,
Морозной дымкой
И блеском снега -
Прекрасная зима…
Кусает воздух
Румянцем, а детвора,
Щеки потирая,
В снежки весело
Играют, ух ты ЗИМА...
Какая красота!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2012
Свидетельство о публикации №112022002791
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544179
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ФИЛОСОФИЯ ЖИЗНИ
Зачем шумит прибой,
И ветер воет над пустыней?
Леса качают кроной - головой,
А тучи низко – низко, плывут над нашею Землей.
Какой - то смысл заложен в том,
Чтобы контрастна жизнь была,
И медом не казалась она,
И ложка дегтя в ней была - для разнообразия.
Как многогранна жизнь -
Интересна и прекрасна,
Нелегка, опасна.
Противоречива, несправедлива…
- Но счастье в жизни есть!
- Да и нет…
Один без совести и чести,
Нагреб себе, живет прелестно.
Правдиво и без лести,
Живет – Трудяга чести!
Ему и счастья хочется, любви,
И все невзгоды обойти…
Любовь, ненависть, порядок, честь,
Разврат, предательство и лесть,
Переплелись, как спрут соединились,
Нельзя все перечесть…
- Мораль должна ведь в жизни быть!
- Но общество, то без морали…
Прогресс стирает грани,
Добро и зло, все в одно.
И облик человека изменяя,
Превращая в существо.
Свои условия диктуя,
И жизнь, и общество меняет всуе...
- Да, философия проста!
- Реальность жизни так сложна,
В каноны не вписывается она.
Скорее химия, с процессами-
Превращения и обновления...
-Но человеческие ценности, незыблемы они!
- Все в Мире разрушается, и ценности - меняются.
Прогресс - стремительно идет вперед,
И «гений мысли» набирает оборот...
- Но без морали и души,
Одним накалом мысли,
Мы мир перевернем!
- Картина мрачного прогресса.
Зачем детей рожать,
Картины рисовать,
Мечтать, любить и наслаждаться,
И изменений в жизни обходить, всего бояться...
- Философия и истина -
Так проста – « Любовь и Доброта!»
Все изменится и, мир наш расцветет,
На нас Любовь и Доброта взойдет!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021706860
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543643
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Ж И Т Т Я
Набатом стук серця,
Пульс у скроні,
Життя на долоні.
Радість і біль,
Горе і щастя,
Життя прекрасне!
Чуттєвості мить,
Думки стрімкий політ,
Струна в серці ніжно бринить...
Життя брильянт, діамант,
Гранями грає,
Різнобарв’ям переливає.
Історія свого й чужого життя,
Як казка, але це дійсне буття,
Стрімке, захоплююче майбуття.
Читаєш сторінки,
Чужої, своєї “судьби”,
Збираєш квітки пелюстки.
Життя, життя ти рози квітка,
Життя, життя її шипи,
Життя, життя, ти щастя збережи.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111032004219
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Р Е К А
Не близко, не далеко,
Не узко, не широко,
Несла речушка воды,
Кристальные как слезы.
Играли в ней рыбешки,
На солнышке сверкая,
Подпрыгивая и взлетая,
Друг друга догоняя.
Клонились ивы над водой,
Камыш шумел,
Покачивая головой,
И отражалось небо в ней, своею синевой…
Река, река ты глубока,
Несешь, ты води сквозь века,
И солнце радуется, отражаясь,
От глади- зеркала.
Ты записала в память,
Историю народа своего,
Источник мудрости и счастья,
Радости - Ты для него…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111030702207
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543174
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ТЕАТР / сатира/
Театр – храм духовности, культуры и любви.
Здесь играют комедии и интермедии,
И превозносят жизненные ценности на рассуждение публики.
Но наша жизнь такая штука,
Что так закрутит, перекрутит, перевернет и долбанет,
Выбьет все прекрасное, духовное, святое и так опустит низко-низко,
И выть заставит, плакать и скулить, и думать, как нам дальше жить?
В театре музкомедии – свои трагедии.
Репертуар хорош, актеры тоже, служить искусству рады,
Зрителя хоть мало, но все свои, стойкие -
Закоренелые старушки, два учителя пенсионера,
А молодежь? – Так, где ж ты их возьмешь?
По дискотекам, клубам, барам.
Чем ты заманишь их в театр,- десятилетним репертуаром?
Реальность так страшна, что кружится не только голова, и ноги отпадают.
Как только наш оркестр заиграет - балкончики немножко «проседают»,
И старость, сырость, запах - все с новой силой возникает.
Вот занавес открылся, и музыка полилась.
При звуке ноты «ДО» из люстры сыпется стекло.
На сцену выплывает звезда немолодая,
А вслед Альберто задыхаясь, неся свои 125 кило, а петь ведь надо, пенсии то не хватает.
Так разозлился Главный режиссер, что сбора нет,
На представленье не раскуплен ни один билет.
Нотации всем прочитал, составил график и сказал:
«С бюджета денег не видать, но надо положение спасать!
Своими силами мы восстановим храм культуры.
Фасад и вестибюль, партер и сцену.
Обновим репертуар, гастроли, выезды, концерты.
Все будет, это, обещаю вам.
Нам дружно надо взяться за ремонт.
Альберт, фасад поправит, подмарафетит красным кирпичем.
Джульетта стены побелит.
Панели красить - предложим Травиатте,
А Мышь Летучая с портьер и занавесей сдует пыль».
Не выдержала Мышь: «Я не летаю, а пою,
И честь актерскую еще я берегу».
«Кому она нужна? – на пенсию через два года идти пора».
«Пришлю я мужа генерала-отставника, он сделает все вместо меня».
«Так он гвоздя забить не может», взбесился Режиссер.
«А мне кормить семью, детей и внуков, и не могу я пропустить отпев,
И на двух свадьбах тамада я, церковный хор, не заработаю в театре так я.
Так, что адью», пропела Дездемона.
«Ромео, быстрей ты мощи поднимай, беги, уйдет ведь плотник, ждать не будет».
«Ну, что за труппа, рухлядь прямо. Куда бежать, кого мне нанимать?
Как положение спасать? А! Хотите деньги получать?
Вперед, строительные специальности осваивать!».
И так вот год, и два театр ремонтируется.
Мышь на пенсию ушла, и Травиатта вслед туда.
Ромео тут как тут, у входа, у двери, хранит культуру с наружи.
Высокое искусство, жизнь так реально опустила.
Кричит и злится режиссер, восстановить театр не может он.
И вот, второго плана певичка-стрекоза, пропела крася вестибюль-
«Давайте сделаем аукцион, и продадим наш храм культуры.
Деньги тихо отдадим - разделим, выплатим долги.
Тихонько поднимать начнем культуру.
Найти нам нужно богатую кандидатуру,
Кому мы вручим наш талант».
От предложения такого у Главного перехватило дух.
Застряло в горле что-то. Он сел, задумался, вскочил и вскрикнул:
«ДА, ДА, ДА. Найти теперь нам спонсора такого,
Ну, например, Братка Кривого.
Два банка, супермаркеты, завод и баня.
Министры парятся, клиент с большим влиянием. Поможет, спору нет».
Звонки и встречи, расставанья, согласованья.
Из барского плеча Кривого благотворительность пошла.
Культура расцвела, театр восстал из пепла.
На сцене вновь игра, и повалила публика.
И пьесы пишет нам братва, и все при деле,
Всем Ура.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021902199
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Квітка рути
Не догуляла,
Не доспівала,
Не до любила.
В житті,
Все вірно,
Так робила...
-А сум чого?
І сльози на очах.
Серце -
Як кулак.
Тисне,
Розриває груди.
На волю,
Вирватися,
Хоче –
Та не може -
О, Боже!
Мені би,
Розірвати,
“Пути”.
Найти,
Прекрасну
Квітку рути,
Щоб зацвіла -
В душі!
Душа - зраділа,
Ніжно,
Заспівала.
Тепло, любов,
Свою віддала.
О, “квітка рути”...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11107010183
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Мысли о жизни
Без любви, без ласки,
Жизнь прожита зря…
Все по жизни краски,
Серые и тусклые - полутона,
И такая пустота…
Не дочитанная книга,
Без начала и конца…
Так сумятица одна…
А душа желает солнца,
Теплоты, улыбки и любви…
Ураганом и дождем,
Пронеслись холодные деньки…
Все застыло от тоски…
Как же тучи разогнать?
Все ненастья и дожди,
Прогнать? И заставить,
Солнышко сиять, улыбаться-
Наполняя душу счастьем,
И от радости смеяться…
Богом Жизнь дана,
Нам необходимо,
Чтоб наполнилась она,
Смыслом, счастьем и добром…
Постарайся и пойми-
Счастье есть, все впереди…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111040304373
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542729
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
CМЫСЛ ЖИЗНИ
Что такое жизнь, -
В масштабах Мира,
Полет кометы, вспышка,
Яркая, упавшая звезда…
Душевно ария пропета,
Несыгранная роль - забыта,
И партитура – заброшенная,
Плачущее соло скрипача…
И брошенная роза вслед,
Идущего за гробом почитателя…
Нет слов, забытая мелодия…
Мышиная возня мечтателя,
Он замечтался, а дела –
Мысль потухла, не дала плода...
Жизнь прожита и нет следа.
Как жаль, была мечта,
И молодость была,
Жизнь урок дала,
Жестоко била, не жалела,
Но роза расцвела,
Со временем увяла,
Лепестки, свои роняя -
Оставила прекрасные плоды она,
И радуют они и огорчают,
Но смысл жизни оставляют…
Своими семенами –
«Поле» засевают…
24.02. 2011г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111051702513
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542491
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2014
Надежда Мартынова Данчак
Краски жизни
Мы видим –
Один процент,
Жизни, которая,
Нас окружает.
Мы слышим –
Несколько октав,
Звуков, которые,
Нас нежно обнимают.
Душа стремится,
Все познать…
Звуки и слова, нас -
Поглощают,
Наполняют,
И Мир вокруг,
Преображают.
Палитра красок,
Так богата и,
Семицветной радугой,
И синевой,
Манит за собой...
Переливам жизни –
Нет предела!
Замысловатые слова,
Идут из глубины,
И рвутся вверх –
Словесной музыкой,
Мир наполняя.
Сверкает жизнь,
Алмазом чистым,
Радуя и восхищая.
Великолепный Мир,
Ждет нас своею благодатью.
Раскрой глаза, и
Душу обнажи.
Впусти в себя,
Чарующие звуки и слова.
Они откроют –
Свет богатства.
Любовь и счастье,
Подарят на века.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111031703302
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542486
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Ж А Р Л Ю Б В И
Когда пылает и горит душа,
А пульс стучит в висках набатом,
И сердце вырывается с груди, -
Нежданно так пришла любовь,
Ты тихо, сам себе скажи, благодари…
Одна лишь мысль об образе родном,
Волнует кровь, кружится голова,
И жар охватывает тело, так умело,
Что дрожь пронзает с головы до ног,
Ты ввысь летишь, объят любовной негой…
Сливаясь, растворяешься,
Не чувствуя ни тела, ни души,
С природой ты соединяешься,
Блаженством наполняешься,
Любовью, трепетом своей души.
Любовь, любовь, какая сила в ней,
Мощь, нежность колоссальная,
Вулкан страстей и море ласки,
И нежности, дыхание утреннего ветерка.
И жара поцелуя слития…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111030903564
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542256
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ДНИ ЖИЗНИ
Идут года стремительно,
Куда бегут пронзительно,
Не сосчитать и не объять,
Счастливых дней – так много,
Их не на что не променять…
То ярко солнышко сияло,
То ветер выл, бросая дождь,
Ненастьем, брызгая в лицо, Но,
Не отдам я ни за что, этих дней,
Не подарю, а память сберегу…
Летних дней погожих, дождевых,
И жарких чувств и негу, что накрыла.
Все в жизни было, было любовь,
Горе и печаль, и расставанье вновь,
Как отрывало часть души, Увы,
Осталось яркое пятно и чувства,
В душу так вошли, накрепко…
Не возвратить, и не исправить,
Все прошло - остались мысли,
Думы и тоска, всего – то, ничего.
Нет счастья, радости, а только боль,
Хрустальной вазой дом, не тронь,
На мелкие осколки разлетится,
И не останется следа, вот судьба…
Дарила счастье иногда, теперь тоска,
Зияет жизненная пустота, но,
Любовь была, калина отцвела,
Оставила плоды, горькие они,
То не беда, без горечи жизнь,
Пресная, бледна не полная…
Сладость, горечь - по полам,
Ценнее жизнь становится тогда,
Чем больше граней, вкуса, запаха,
Как чаша, она полна и не пуста…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2012
Свидетельство о публикации №112032002382
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
М И Р
Как создан МИР, ВСЕЛЕННАЯ?
Кому подвластны небеса?
Какой узор сплетения белка и ДНК?
И где, гармония в спирали жизни, бытия?
Неуловимо сложные процессы,
Происходили, умножались, превращались,
Как в Мировом котле переплавлялись,
Миры, Созвездия, Планеты.
Не верится, не может быть!
Чтоб «стройность» Мира и Вселенной,
Произошла от хаоса, движения газа и материй -
Без мысли Превечного и Высшего ума!
Грандиозность Мира и Вселенной,
И сложность человеческого индивидуума -
Все до крупицы, атома, молекулы, ядра,
Соткано в полотнище Творца!
Он сотворил живую миро - ткань.
Освободил сознанье от пределов,
Благословляя, возлагая длань,
На каждое возвышенное дело…
Ведь хор, оркестр без дирижера, партитуры,
Испускает набор звуков без смысла и аббревиатуры.
Я верю – все ниспослано с Небес!
Земля, трава и первозданный лес!
Росли и развивались города.
Жизнь наполнялась смыслом.
Обновлялась матушка Земля.
Ликовали и радовались Небеса.
Рождались поколения, сменяя друг друга,
Внеся свой ум, умения и творения,
В развитие общества, страны, планеты.
Глубинно улучшая Мир людей и их общения...
О, Человек! Одумайся! Уймись!
Сейчас, ты как агрессор, разрушаешь высь,
Природу, Землю, Небеса, уничтожаешь замысел Творца.
Ведь этот МИР и НЕБЕСА - подарок БОГА для тебя!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
І знову вибори /сатирична мініатюра/
-Товариші, панове, господа,
На вибори іти пора,
Ми ролики вже крутимо,
Про те, як нам живеться,
Як Вас ми любимо!
Прийдіть, проголосуйте,
За нас і тільки нас,
А ми тоді для Вас,
Пенсії добавимо,
Зарплати і субсидії,
На масло, молоко,
Дотації введемо,
І м’ясо завеземо...
-Чого, трясешся бабко?
Немов осина на вітру.
- Одержала п’ять гривень,
До пенсії своєї,
Від щастя й затрусило.
Мівіни пачок п’ять купила,
Банкет собі зроблю!
-Чого, стара, так опустилась?
- Синочку, та я дітей учила.
Щоб чесні, справедливі були,
Вони, про все забули...
Тепер ми “чесні та старі”,
Порпаємося в багні...
Нам трішки ще прожити,
На життя Ваше подивитись,
І порадіти чи погорювати...
Навіть я, учителька,
Не знаю, що сказати?
Наші, нові, ці пани,
Показують свої,
Хороми та прийоми,
Їдять ікру,
Французьким запивають,
Делікатеси в писок,
Поспішно запихають,
І коньяком їх заливають.
Розумні личка роблять,
Ведуть свої розмови,
Про те де взяти мільйони,
Кого надути, кого провести,
І як свій бізнес “чесно” вести...
Про нас промовили словечко,
Що може, ще дадуть на молоко.
Спасибі Вам низенько,
Мівіни на неділю хватить,
А за квартиру заплатити -
То нічим –
Боюсь “кондражка схватить”...
Але я чесно, як на духу скажу -
Пляшки збираю і здаю,
Хоча, там конкуренція страшна,
Коли добавите на літр молока -
Проголосую я за "вас",
Голос свій віддам , хоча це срамота...
Діватися нема “Куда” -
Бачиш, хоч стара,
Вам поміч буде, то ще й яка.
- Не бійся бабко, проживеш...
Мівіну з молоком ковтати будеш.
Проголосуй за нас,
І все в ажурі буде,
У Вас і в нас...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111072601725
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ПАРТОРГАНІЗАЦІЯ У ЛІСІ
/БАЙКА/
У нашій партії, вовків –
Партчистку влаштувати треба,
Бо завелися підлі гризуни,
Гризуть самі, гризуть і їх,
- Треба вже батіг , та по всіх...
Позвати треба кабана,
Страшного звіря –борова,
Понатикає всім він стусана,
Під зад і в бік такого кликана.
В шерензі і вовки стоятимуть, піджав хвости.
А лис, як розбиратися почне -
То, заяча “тусовка” зникне...
Бо це, хитрюче , риженьке створіння,
Всіх закусає, об хитрить до самого коріння.
Чого чекати від лисячого хотіння...
На дубі всі повісили листи –
Де пропозиції, накази та хисти,
Щоб кожний знав, що тут робити,
Кому колючу шкуру мити,
Кого за хвіст трясти...
Нема у лісі нашому,
Ані ожини, ні малини -
Порозбирали всі поганки, маслюки.
У норах тільки хробаки,
І повзають погані слимаки.
Борсук порив собі ходи,
І бігає сюди – туди,
-У лісі “наркоту” збирає?
- Та ні, обнюхує старі гілки,
Хтось мітку тут зробив,
І лісу відхватив собі шматки...
У кожного своє хазяйство,
Ведмедя, барлога під горою,
Його усе - з горою.
Лисиця, справжня молодиця, -
ЇЇ підлісок з горобиною,
Туди не тільки горобці,
Поласуватися збираються зайці.
Де вікові дуби, розчісують себе,
Та труться в них зубри.
Великі та страшні,
Ліниві та “тру сливі”.
Чоловіками, якби були
Боялися би їх вовки.
Отак вся зграя, лісових звірів,
Реве і завиває, під керівництвом,
Хижаків, плюгавих та старих вовків.
Вони хвости тут розпустили,
Та скавучать, огризками зубів сучать.
- Дивись , вовчиця хилиться до лиса,
Бо з вовка “клоку” шерсті вже нема,
Ума - як у барана...
То, що він зможе тут зробити,
Коли пуття і в дома вже нема.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021701719
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
А Т Л А Н Т И К /гумореска/
Дівчина красива та струнка,
Найшла молодика,
Ніжно усміхалась,
До нього притискалась,
В танці еротично,
Голову схиляла,
Очі в верх так піднімала ,
Губки надувала,
Як лебідка крильцями,
Шийку обнімала.
Ой горить всередині,
Опікає груди,
Почуття так рвуться,
Два сердечка в такт б’ються, -
“та візьми скоріш мене,
Мій Атлантик, щастя буде”.
Привела його в квартиру,
Стіл накрила, постіль постелила,
Вийшла на хвилину,
А Атлантика трясе,
Колотуном б*є
Піт градом ллє.
Хильнув коньяку чарчину,
Поперхнувся, гикнув і заткнувся.
З горя молодик присів,
Носиком тихенько засвистів,
З усієї сили захропів...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №1110
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
П Р И Б У Т О К / гумор/
Сів розхлябано – щасливий,
Бізнесмен,
В 600 мерседес,
Вуса хвацьки підкрутив,
Борідку знизу він підбив,
Щоб торцем стояла,
Підморгнув собі в дзеркальце,
Потягнувся, губи облизав,
Дав на газ, зірвався,
Мов шалений вітер гнався.
Радість неймовірна,
Бо його прокрутка,
Принесла прибутки.
Вже його ласкаво обнімало,
Тепле море азіатське,
Та банани і кокоси ,
Сипались з гори,
І стрункі дівчата – амазонки,
Танцювали навкруги.
Ноги гладив їм,
Шийки цілував,
А найвродливішу
Ніжно так обняв,
А вона до себе,
Його прихилила,
І махнула рукавом...
Щось заскреготало,
Підкинуло вверх,
В голову дало,
Аж чоло на склі,
Печатку поставило,
Носом підписало,
Зубами зажало.
Відривали всім ПОСТом,
І збирати будуть усім медперсоналом.
Мерседеса- на металолом,
А мораль така:
“Не лови за пір*я півня,
Бо синиця вилетить із рукава”.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021701747
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Ж У Р Н А Л І С Т / сатирична мініатюра/
Журналіст статтю писав,
Гумор та сатиру підбирав,
Думки в голову не лізли,
Голова якась пуста,
Наганяй одержав від редактора.
“Бос” премії лишає,
“Відпочинок” - забирає,
Що робити?
-В Інтернеті треба ритись!
Ідей там тьма,
Сатира, гумор,
Та всяка всячина.
Можна скільки накачати,
То для чого голову собі ламати?
Яка то сила Інтернет!
Глобальний розум, паритет,
Закачав колонки інформації,
Коми поміняв,
З анекдотів перчику узяв,
Гостроти добавив,
Політикою приправив,
Моделями та чутками розбавив.
- А яка в нас економіка?
- Прогноз свій дав.
- Потепління вже іде?
- Сахара, в нас скоро буде.
Метеорит десь близько пролетить!
В цілях економії, збереження,
Закривайте всі квартирки -
По теплу обмеження!
Бо протягне ,
Та на Марс ще витягне.
Там голову знайшли,
Звідсіля розгледіли.
- То майбутнє наше там?
- Ну, це як сказати Вам.
Наука наша вже дійшла,
До всесвітнього рівня!
Хоча грошей у них нема,
А в голові, у науковців,
Думка, то така ясна -
Як прискорити прогрес,
Замінити масло, сіль,
На пахучу ту ваніль.
Треба - то зробили!
Хліб та бульбу замінили,
М’ясо штучне виростили!
Молоко, як воду вже качаємо -
Чогось трішки підливаємо,
От “прискорили” процес!
І людей в пробірці виростив прогрес!
Замінив там всякі “шури - мури”,
Приставання, віддавання,
Любовні переживання,
Раз і в дамках - діти є.
Клаповухі, головаті,
Але всі свої,
Милі, дорогі.
- А тепер, що будемо робити?
- Їсти, пити,
Жіночку свою любити,
А на стороні, то в вихідні.
На рибалку, в баню будемо ходити,
Ми, що так прості?
Що, не зможемо жінку обдурити.
Ми народ весь задурили,
Про щасливе світле майбуття,
Вже сьогодні повно генного добра.
Швидко так росте воно.
Нас накормить, та напоїть,
Будемо і ми , як на дріжджах рости.
Доберемося,
До світлої МЕТИ!
Для стариків комуністичної,
Для нас - капіталістичної.
Статейка буде, хоч куди.
Рейтингова, гостра, ділова,
За неї гонорар, одержу точно я,
Бо Журналіст – талановитий я!
Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021805956
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ЖИЗНЬ - КНИГА
Пророчица сказала -
На жизненном пути,
Все пополам дели…
А вслед судьба смеялась, -
Постой, не уходи,
Возьми в дорогу счастье,
Как милость от судьбы…
Годы так летели,
Листая Книгу жизни,
Страницы горькой -
Моей судьбы, увы,
Не находилось,
Крохи счастья,
Для поддержания,
Спокойствия души…
И непрочитанная Книга,
Осталась «чтивом»,
На столе, в пыли…
Открыл бы Кто-то окна,
Впустил весенний ветерок,
Луч солнца золотой,
Нарушил бы покой,
Перевернул листы,
И нежным шепотом,
Листвы он прочитал,
Мои мечты…
24.01.2011г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113060302515
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Зимушка - зима
Надежда Мартынова /Данчак/
На крыльях,
Журавлей,
Осень отлетает...
Ключом пронзая,
Небо, облака,
Летят они на юг -
Уносят песню,
Осени и лета,-
Как благодатно все,
Солнышком согрето...
Уютно и тепло,
Палитра красок,
Жар и серебро...
Летят туда,
Где плещется вода,
И пенится прибой,
Маня, играя,
Приглашает за собой...
Остались позади,
Ветра и холода.
Льдом и снегом
Покрытая земля...
Белоснежным, чистым,
Как пух, ковром,
Спадает с неба,
Снежная фата,
Окутывая горы,
Поля, леса...
О, зимушка, зима...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111020303525
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541290
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.12.2014
Надежда Мартынова Данчак
Романс любви
Как обожаю я тебя, люблю и восхищаюсь я.
Небесной красотой и нежностью твоей,
О, милый мой ты ангелок, я счастьем полон впрок.
Судьба тебя мне подарила, как солнцем душу озарила.
Подарок Бога и судьбы, все это ты, все это ты.
Люблю глаза твои, они как васильки,
И губы алые как розы лепестки.
А голос- колокольчик на ветру,
Что так волнует душу всю мою.
И поднимает чувства до небес, и я лечу, лечу.
Твои слова как шепот в поле ветерка.
Твоя улыбка как заря, что освещает всю тебя
Ты так прекрасна и нежна, все это ты одна, одна.
С тобой прожить мечтаю я, не расставаясь никогда.
Цветы дарить и нежно, нежно о любви все говорить, все говорить.
Рассвет встречать и слушать соловья, вдыхая аромат тебя.
Как переменчива судьба,
Миг счастья, и сплошная пустота,
Веселье, смех и наслаждение,
И слезы горькие и огорчение, все кануло туда, туда.
Душа рыдает и зовет,
Приди ко мне, моя любовь, мой ангелок.
Зову тебя я снова в жизнь свою,
И без тебя я жить на свете не могу и не хочу.
Я жду тебя, как солнца после ночи, я так тебя люблю, люблю.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021406580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541062
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.12.2014
Действительность
Надежда Мартынова /Данчак/
Жизнь не имела красоты,
И вкуса, не было такого,
Если бы только, сладкие плоды,
И солнца - кусок золота большого.
Но горькое, соленное и черное-
Дает объем, всей окружающей среды,
Эффект превосходящей красоты.
Все в этом Мире дополняет,
Один другого...
04.03.09г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111042802786
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540864
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Часопис – навіяно думками про життя
Казали люди -
В стародавні, ті часи,
Ходили тут якісь,
Стрільці,
Чи козаки,
Якоїсь раті,
Вояки.
Чого шукали?
В полі вітру,
Чи біду –
На буйну голову
Свою.
Там в чистім полі,
В небі ясному,
Співали жайворонки,
Ранні,
І соловей витьохкував,
Свої пісні.
У затінку дерев,
Серед трави,
“Жужжали” волохаті,
Страшні джмелі,
І бджоли мед збирали,
Із соковитої
Дурман – трави.
О, стародавні ті часи...
Пройшли віки.
Картини страшної,
Війни – вже промайнули.
Ми піднялися.
Відбудували,
Своє життя.
Намалювали
Красиве і щасливе,
Майбуття -
Комунізм -
Капіталізм,
Та нам все рівно –
Який там “ізм”,
А би людині,
На столі “пиріг”.
І діти гралися,
Співаючи пісні.
Здорові і щасливі,
Всі. І тихо та спокійно,
На дворі.
Де так співають,
Солов’ї.
Прогрес тихенько,
Йшов...
Щасливі, раді,
Були всі,
Але там на “горі”,
Спокою, радості ,
Не мали.
Все ті багатства,
Та мундири,
До себе приміряли.
Війна там йшла,
У тих верхах,
Не на життя,
На страх,
Летіли голови...
В людей вселяли,
Жах.
Повіяв вітерець.
Він відігнав ,
Страшний кінець.
Дав людям,
Свіжого повітря -
Подих,
Ковток джерельної -
Води.
Надію щастя -
На віки.
Але це ми,
Людини - дочки і сини,
А нами правлять,
... Ті -
Що не дають нам,
Щастя у житті.
Творити - на благо всім...
БО благо – все собі.
Крадуть, немає совісті,
Ні честі...
Крихти, кості –
То юрбі - народові.
Отак історія кружляє,
У круг все завертає.
І ні початку, ні кінця.
Ця історична “чехарда”.
У пісні є приспів,
І хвиля море піднімає,
Циклічно воду,
Вона гойдає.
Весна на літо,
Осінь змінює зима,
І обертається Земля.
А сонце гріє,
Нам сміється,
- Як Вам живеться?
- Та хороше й погано.
І мріємо всі ми,
Щоб наші дочки та сини,
Щасливі були та багаті,
В любові жили - не тужили,
І Богу дяку - приносили.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111050302152
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
До подій лютого 2014 року
То хто сказав, що він віддасть,
Оте зароблене руками і мізками,
Свої «труди», книжки -
Написані « своєю» головою»,
Ночами довгими із словниками.
О, Боже, які наївні МИ,
Бо дивимось в ці «чесні» очі,
І слухаємо «свори» похвали.
Скоріше голови всі полетять,
І згине « добрий цей народ»,
Який «віддав йому оплот»,
І право «правити Собою»…
Він не віддасть усі «свої»,
Украдені і «підлабузні» подарунки.
Скоріше згинеми всі МИ,
І пропаде ця славна Україна,
Віддасть її він зграї, безумної «шпани»
Бо «жажда» правити тут на віки
Веде його до прірви, краю,
Баланс життя – добро і зло,
Собі миттєве щастя і добро,
Народові страждання, зло,
Кинуло безумця в таке багно,
Піднятися з якого не дано…
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2014
Свидетельство о публикации №114022603995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
С П І В у Мукачеві
На площі пісня ллється,
Слова у серце проникають,
І як барвінок вона в’ється -
Та зачаровує, слова ті надихають...
Душа зігріта співом про Христа,
У радості та щасті розчинялась.
Слова прекрасні, про небесного Отця.
Любов’ю - до неба піднімались...
У хорі альт виводив спів,
Високим нотним диво співом,
Та сонце виглядало з-за куполів,
Все заливало золотим промінням...
І благодать на люд зійшла,
Затихла площа від чудового мотиву,
Та проникаючого почуття,
Божественного співу...
Тихенько чорна баба підійшла,
Прокльони, кинула в юрбу вона,
На хор анафему в звела,
Ворона в такт їй каркнула.
І засміялася юрба,
А пісня лилася в небеса,
“Хвала матері Божественного дитя”,
Стояла слухала юрба,
Любов’ю Бога обнята...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111041702261
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ВИНО
Грає, “виграває” молоде вино,
Старе кисне, закисає, хміль,
Свій набирає , міцність, смак,
Градус піднімає, здобуває марку так воно....
Хмелем в голову вдаряє молоде.
Думати нас заставляє старе.
Не все солодке та хмільне хороше,
Кисле та гірке - то таке пікантне...
А життя-буття, як те вино -
І солодке, і бридке воно.
То у гору піднімає, дарить лаври, шик
Кине раптом, затуманить розум - пшик...
Погойдає, поколише хвилею хмільною,
То безжалісно так кине і поб’є,
Заб’є об камінь головою,
Життя, життя - хмільне вино...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111031101613
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Надежда Мартынова Данчак
ХРОНОЛОГИЯ ЖИЗНИ
Родили, /Какое счастье иметь ребенка/.
Крестили, /Крестить и Бога за него благодарить/.
В школе учили, /Вот выросло ДИТЕ и в школу отдано/.
Первая любовь, /Волненья, слезы - от чего, от первых чувств любви/.
Муки, взлеты, огорченья, /Вы годы школьные трудны, переживанье от любви/.
Увлеченья, /И как влекут идеи новые, песни и стихи/.
Поступления, /Но без науки не понять, процессов обновления/.
Университет, /Пора науку познавать в процессе обучения/.
Интересная работа, / Мысли, души порывы в цель внедрять/.
Взлет, /Душа так просится летать /.
Падение, /Но жизнь на землю опустила/.
Замужество, /А так хотелось быть счастливой/.
Огорчение, /Нет общих интересов, увлечений/.
Детей рождение, /Без них нельзя любить никак/.
Семейное унижение, /Судьба «злодейка» издевалась/.
Душевное неудовлетворение, / И кинула, и била больно, счастья не давала/.
Озлобление, /Но, мы не покоримся, не сдадимся/.
Безвыходное положение, /Поднимемся с колен,выпрямимся / .
Старение, / Наперекор судьбе и ветру, бури/.
Падение, / Пойдем, сметая на пути своем невзгоды /.
Инвалидности приобретение, / И всем бедам радость, счастье мы приобретем/.
Уныние, / Смеясь в лицо ненастью бури /.
Апатия, депрессия, / И радуясь, что побеждаем /,
Души агрессия, / В борьбе удачу и /
Божественная милость, / Счастье получая/.
Озарение, / Бога прославляем… /
Поэтическое наваждение, /Благодарим ЕГО за Дар/.
Сатирическое преображение, / Жизни, СЧАСТЬЯ/,
Возвышение, /Духа и ЛЮБВИ /.
Радости приобретение, / Благодарим, благодарим, благодарим!/
Душевное рвение, /Славим, славим, славим!/
Воодушевление, /Признали нас, какое счастье/,
Прошение - /О Господи, благодарим!/
О, Господи, пошли ТЫ нашим детям, внукам здоровья и добра,
Благодарю я БОГА И СУДЬБУ!
За все, что есть, Тебя благодарю!
Вот и жизнь вся.
У вас, не так,
Скажите как!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111042802698
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540155
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Т В О Р Ч І С Т Ь /моя думка/
Поезія
Це пісня душі,
Яка виривається,
З глибини її.
Натхненно захоплює.
Всю душу охоплює.
Душа
Це тонка матерія,
На рівні “флюїдів”,
Яка перепони немає,
Летить туди,
Куди бажає.
Думка
Це концентрація вібрації душі,
Та відображення її ,
Піднесенням, розпачем.
Радості та хвилюванням.
Щастям та милуванням.
Емоції
Спонтанний прояв,
Реакція викиду енергії,
Хорошої чи поганої,
Залежить від стану,
Та настрою душі.
Настрій
Комбінація,
Думки, емоції,
Проявленні на лиці,
У вираженні, у русі,
У міміці.
Всі ці критерії, категорії,
Настрій ,емоції, сплетіння,
Думки, душі горіння,
Викладаються,
В поетичне створіння.
Поетичним віршем -
Де напруга почуттів,
Солодкість,
Гіркота образів.
Політ душі за обрії,
Щастя, радість творіння.
Божественного горіння.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111042102680
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Осенний натюрморт
Рисует осень,
Красочный ковер.
На Земле-матушке,
Горит, пылает,
Радужный узор.
И ярким солнышком,
Палитра цвета,
Играет и волнует…
Возбуждая -
Радость нам дает.
Небо, небо - ярко- голубое...
Рябина жарко так горит,
И птицы кружатся,
Летают, и звонкой песней,
Осень восхваляют.
Воздух, воздух –
Чистота кристальная…
Дыханье ветерка,
Прохладой легкою,
Так манит:
«Смотри, какая красота!»
И сыплет осень на тебя,
Кусочки янтаря,
Сверкая переливом солнца,
Окутывая, согревая,
Лаская и играя,
Листвой, богатою палитрой,
Накрывая…
О, осень золотая!
20.10.08г.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111070601832
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539932
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
Б І Л Ь
Слова - розпечене залізо,
До серця, а воно болить,
Слізьми цей біль не окропити,
Воно як матриця прошите,
Це діри від печалі та журби,
Як коди їх не прочитаєш ти,
Любов’ю не загладиш.
Втікають ласка, спокій,
А витікає гіркота та біль,
Якою б не була велика ціль,
А серце вже розбите,
Як матриця прошите,
Новим його не замінити...
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11103171484
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
ИНТЕРНЕТ /по Нике Новиковой/
Интернет. Всем привет!
Я здесь – новый абонент.
Кляц по мышке – МИР объят,
Кляц – ты в МИРЕ без преград.
Так давай, подключай,
Принимай и вникай…
Спрос и предложение,
Открытие и обсуждение,
Тактика, стратегия,
Реальность и наваждение,
Новшества и изменения,
Все меняется, обновляется!
С новой силой разрАстается,
И в эффект волны превращается,
Наполняя ЗЕМЛЮ, НЕБЕСА,
И ЗЕМЛЯ скорей вращается,
Полюса перемещаются
Климат изменяется…
Ноосфера раскаляется,
Все процессы ускоряются,
И ПЛАНЕТА накаляется,
Как « ИКАР» летит,
Будто к СОЛНЦУ приближается,
В солнечных лучах купается…
Плазма и волнение,
Пульс и напряжение,
Диалектика притяжения,
Однополюсное отторжение,
Обновление и превращение
В новые жизненные формы…
Сколько нужно нам понять,
Осязать и воспринять,
Подумать и сказать,
Свое мнение «создать»,
После в споре доказать,
Что твоя позиция верна.
Мысль ЧЕЛОВЕКА глубока,
Смысл ее несет за облака,
Нужно все объять, познать.
Находясь в СЕТИ, твори
УМ свой развивай и вникай,
ИНТЕРНЕТ умом своим – обогащай.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113080502117
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014
ЗОЛОТАЯ РЫБКА / юмористический рассказ/
Надежда Мартынова /Данчак/
О, сколько превращений чудных готовят деньги нам, и лет так 60, как в сказке «Старик и Золотая рыбка», исправить можно на 25. В наш прогрессивно-электронный век, реально сделать то, что бабка так хотела – быстро и результативно. Взглянула в зеркало: «О боже, баба – 60, страшна и целый центнер веса, седая, сморщенная, в халате дырка, рваный тапок и зуб один торчит во рту – тьфу, то сигарета, склероз вдобавок одолел».
« Держись, судьба - злодейка!»
Надела новое трико, а топик не налез, то балахон одела. Час в салоне красоты сидела. Прошу: «Подкрасьте губы, брови подведите и маску наложите».
« Мадам, вам кардинально физию сменить? Здесь не помогут ни утюг, ни краска. Здесь нужен силикон, укол и тряска. Конфетку сделаем мы с вас, проблемы нет! Платите
тысяч … адцать пять, и все в ажуре будет – 25!»
« Я, я – согласна. Давайте сразу, не тяните, я заплачу. Пожалуйста, скорей».
Укол, отсос, присос, подтяжка, силикон, где нужно и растяжка. На вибростенде- тряска. Строжайшая диета, соки, спецдобавки.
Ой, таю на глазах, и в облаках летаю. Какая радость – в 46 влезаю. Еще чуть-чуть, и цель уже близка: мне 35, на горизонте где-то 25!
Но ноги? Ноги, ноги, что делать с вами не пойму? Везде уж бегала, ходила так много консультаций получила, а денег сколько отвалила! Фу, наконец-то получилось!
Смотрю, глазам не верю: не я, какая-то особа молодая, красивая, стройна, ну просто Мерелин Монро она. «О, боже, это я!». Чтоб стать такой, я всю заначку отвалила, которую всю жизнь свою копила.
Пришла домой. Звоню, а внук не открывает: «Иди, коза, туда, кто подковал тебя и голос бабушки забрал, а то ОМОН я вызову сейчас, и посажу в кутузку Вас».
Ну, что мне делать? Сын в командировке, дочь на сносях, в больнице, вот-вот рожает, а внук домой не пускает, а в кошельке ни гроша и так кружится от счастья голова.
Хожу, гуляю, природой наслаждаюсь, и страшно как-то, все молодые мне моргают. Не знаю как себя вести, что отвечать, отстала я от этого так лет на 35.
Подумала: так что ж, я деньги даром отдавала за красоту такую?! Пора воспользоваться этим! Встрепенулась, голову высоко подняла и павой поплыла.
О, что тут было: «Дэвушка постой! Красавица взгляни! О Мерелин Монро пошла! Откуда взялась такая красота?»
И крылья выросли, и закружилась голова, и трепет с ног до головы обуял всю меня.
«Принцесса – пошли, угощаю я ».
Фу, пошлость. Ну, разве я, красавица такая, с высоким интеллектом могу унизиться, упасть, ну нет, я с благородным воспитаньем.
Иду, гуляю по Бродвею, Арбат, Тверская уже и кольцевая. И вдруг, откуда не возьмись - Оно остановилось, улыбнулось, подошло, легонько надавило, так что хрустнуло бедро и вкинуло в машину.
Вот это да, 60 летняя звезда, 20 летний не распознал какая я краса.
Он начал заливать:
«Давай покурим, выпьем, поедим и в казино сыграем, погалдим, моя ты крошечка, иди сюда, наверно, от всего немножко кружится «балда!» Мой пупсик, поиграй со мной! Еще немножко, косячок один, другой. Поедем мы к тебе?»
О боже, дети, внуки там: «Ко мне нельзя никак».
А воздух, зелень, парк, луна на небе, звезды блещут!
Куст, травка молодая…
Проснулась - утро. Солнце светит.
Мац, мац, все на месте, нет сумки, паспорта и чести, но губы, бюст и ноги все при мне, а голова на полпути, еще летает где-то.
Иду, шатаясь баллов 5, и слышу как в тумане:
«Дэвушка, красавица постой. Пошли, подрыгаем ногой ».
Срываюсь я, бегу, лечу домой и слышу в след: «Красавица постой!»
Казалось в радость, смотри с тобой ведь молодой. Но точит, что-то не пускает.
Махнуть на все и загулять …
А дома крики, плач, «ругня», и каждый день сынок разводится, и дочь в четвертый раз рожает.
О боже, дайте мне свободу! Почувствовать себя на взлете, молодой. Подрыгать там (можно в кустах) ногой, и вслед, чтоб мне кричали: «Дэвушка постой». Всю жизнь мечтала я об этом. Копила денежку, считала, и, наконец, когда я губы, грудь, и где-то что-то накачала, подрихтовала, прилепила и убрала – ну стала в 60 на 25, но как бы голову мне поменять? Чтоб мысли, думы не одолевали, а те заботы, тягости судьбы, тот груз, что за спиной, убрать!
Попрыгала, порадовалась я, а спонсора так и не нашла.
И снова дети, внуки, радость бытовая. Все вновь нахлынуло, как набежавшая волна. Но мужественно я стою, где надо маску наложу, массаж, компресс, скакалка, фитнес.
Сражаться буду до конца, тогда я буду молода!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11102146634
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539534
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 26.11.2014
НАДЕЖДА /по э. д/
Надежда Мартынова /Данчак/
Не покидай меня НАДЕЖДА!
Дай СИЛЫ,ВЕРЫ и ЛЮБВИ!
ТВОРЕЦ прости меня - НЕВЕЖДУ!
И на ПУТИ - БЛАГОСЛОВИ!
О СЧАСТЬЕ я молю, СПАСИТЕЛЬ!
ЗДОРОВЬЕ близким подари,
Мой ПУТЬ пришел в ТВОЮ ОБИТЕЛЬ,
В том истина моей ЗАРИ!
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №113102902543
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539532
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.11.2014
Надежда Мартынова /Данчак/
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська мова, ти така чудова,
Два слова, пісня ллється нова,
У глибину, у душу проникає, а серце,
Чарівність , ніжність обгортає...
Ти не проста, божественна, свята,
Бо Богом нам дана - творити, жити.
На крилах думку піднімаєш до небес,
Своєю ніжністю, спонукаєш нас любити...
Слова із серця, з глибини душі,
В рядочок виростають, у стовпець,
І бризками сльози, алмазом - словом,
Грають, як чистою водою душу омивають ...
О, рідна мова, наснагу ти даєш і силу,
І міцність маєш, честь, порядність, “рацію”...
Словами ніжність віддаєш та ласку,
Народ об’єднуєш в єдину сильну націю...
16.11.09 р.
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111051001373
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014