| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Цей рік повинен пройти, опершись на теплий «Колдплей». У нашій квартирі тепер є теплий кіт і велетенська помаранчева чашка. Вірю, що буде кохання і буде любов. Не під в’язами, так під теплоелектростанцією. Там, з урбаністичним пейзажем за вікном, куди виходитимемо вранці, коли вже буде тепло, і питимемо чай за кількарічною традицією, як пара старих англійців. Тільки чорний, з красивого заварника і аристократичних чашок. І тільки теплий.
Поки що зима. Холодно. Але «Колдплей» – теплий. Тепле покривальце і півлітра гарячого чорного чаю в постіль. І теплий кіт, який гріється, намагаючись перекинути дві гітари. За які йому загрожує як мінімум політ з балкона від Лізи. Дуже любить свої гітари (хоча, може навіть трохи не свої). Але не більше ніж брови. Ну добре, приблизно однаково.
У мені роїться багато теплих думок про теплих людей. Гріють думки про теплий шоколад на уже холодному морі і мрії про те, майбутнє, до якого обов’язково треба буде дістатися цього літа. Бажано – з теплими людьми. Можна навіть без теплого спальника.
Тепле світло лампи тепло обмацує холодну кімнату. Будь-яка теплота приємна тільки коли знаєш з чим її співставляти. І цінуєш її тоді набагато сильніше. Бережеш від протягів і морозів. В кожної людини має бути щось тепле. А куртка чи кохання – то вже нюанси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566745
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.03.2015
Лиш в дорозі страхи – це уже не страхи
Так, зарубки на пам’ять про те, що хотів здобути
Ламаються ноги, б’єш коліна і тарілки
А ти все ще лишаєшся там, де не хочеш бути.
Де туман все густішає з кожним днем
Де далеке стає недосяжним, минуле – вічним.
Ти ніби поруч з омріяним кораблем,
Там, де вітрила червоним майбутнє зичать.
Просто поруч стоїш, в дерев’яний бік обіпершись –
Тільки ти по воді не ходиш - це він на мул сів.
Ви обоє в піску по корму, здобуваючи першість,
Вас занесло туди, звідки виходу зась. Де чортів вхід?
Над вологим піском вечоріє, туман піднявся.
Там, над вашим туманом, розкішно рясніють зорі.
Може, бачити їх – це найвище відведене щастя.
Краще вітру в волоссі відкритого моря.
Краще, ніж обіймати когось і шаліти від щастя:
Знати, що є зоря і вона над тобою.
От тільки шкода, що знову туман піднявся.
Я зір не бачу – здогадуюсь, що бувають.
І так щоночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566744
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2015
колись,коли ми були дорослими,
настільки дорослими,
що їли багато морозива,
і пили кока колу,
переховуючи запальнички в далеких кишенях,
щоб не знайшли діти,
і не сварилися на нас за наше куріння...
а ми подумки сміялися
і думали,
що все на краще.
розумієш,
одного погляду на цей світ - замало,
або забагато,
щоб сприйняти його таким,
яким він є.
із всіма фарбами і переплетами,
із подихами і долонями,
і духом лісу,
що ховається в дуплах
столітніх дерев,
які ми набиваємо пляшками з-під коли
і недопалками,
за які на нас сваряться наші діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562182
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 24.02.2015
когда-то, когда мы были еще детьми
и смеялись, когда нам было грустно,
каждый вечер перебирая яблоки
и конструктор
мечтали, что вырастем, станем
умными и сильными.
настолько сильными,
что нам хватит смелости
рассказать друг другу
о своей ревности.
мы выросли.
стали умнее.
по крайней мере,
нам так кажется.
своей силой мы распорядились одинаково.
ты женился и начал пить.
я стала журналистом.
зарабатываю тем, что копаюсь в душах и ошибках людей.
нам так и не хватило силы
сказать друг другу
о своих мечтах.
мы стали умнее
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2015
Застуджено блукаю стежками. Дворами.
Сухими, холодними.
Ангел мій - вже не мій. Тільки згадую
й силоміць відпускаю в просторі.
І молившись колись за кожного...
Хіба можна молитись за ангела?
Я його відпускаю простором.
Хай блукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Біжи сама і розкажи іншим:
дитя, тут нема куди іти.
Все що тут є - це вірші.
Писані попелом на стіні.
Все, що тут є - скелети...
чомусь переконані, що живі.
Стискають і розтискають щелепи.
Здається, щось кажуть.
Мені?
А ти біжи, дитя, якнайдалі.
Біжи, ну а потім іди, повзи.
Повз бетонні коробки,
блискучі медалі,
не заходячи в гості і [b]не беручи чужі ключі[/b].
Все одно і тебе піймають.
Вже піймали, якщо ти читаєш це.
Але поки ще можеш - біжи якнайдалі.
Не втечеш.
Але хоч не втратиш лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Темний сон полонить, я провалююсь у задзеркалля.
Ти мій кріль божевільний, не підкажеш, на котру прийти?
Я провалююсь тихо, ніби нори - єдине бажання.
Чи єдина можливість
піти.
Я вже в плаття блакитне не влізу - виросла.
І щоб далі рости мені, кролю,
дай більше грибів.
Ти не вчив мене як справлятись з приростками.
Я вже й ніби з грудьми, а ніби й без них.
Ти скажи мені, кролю, де можна знайти капелюшника.
Нам, дорослим, потрібно на радощах випити.
Поки я провалюсь у сон - можеш вірити,
що в цих норах ще дійсно є
куди йти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
я не хочу писати вірші
в них є щось не від Бога, несправжнє
я не хочу писати вірші.
тож чому вони лізуть самі?
і чому на чорнило так вперто лягає вчорашнє,
а сьогоднішнє - ні?..
Я не хочу писати вірші
в поїздах, на балконах, в кав'ярнях
щоби вперто вилазили образи й тихі спазми в душі:
напиши...
Я не хочу писати вірші.
Я не хочу писати вірші,
та пишу, бо без них ще нестерпніше
відчувати, ловити життя.
Більше болю і менше лестощів -
лиш папір і я.
Я пишу, бо навколо стихає все.
Залишаюсь слова і я.
Ручка ковзає вперто. Нижче ще -
вже й мене нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
здається... падаю.
і книга тягне в небо.
із більш рішучим спплавом почуттів
відтягує, нагадує про себе,
й про те, що зміг того,
що не хотів.
і зіткана з тремтінь, утиснусь в стіну -
я тло без візерунку і фактур.
я совість світу. й світовою сіллю
засмачу дощ.
як ти - мою весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2014
Надмірна чутливість - як неналежна старість
дискомфорт викликає, тільки й того
улови трохи часу і випий слабеньку каву
вже і серце не те - кофеїн на зло
Вже і дотики в біль, вже і спогади - тяжкість
Карусельок боїшся ще більше, ніж віщих снів
Обійняти когось щоби він не заснув - це радість
Краще, ніж розуміти: обійняти не вспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Діти попелу слів й непроглядних людських висот,
ми живемо сумно і молимось до дахів.
"Дай нам, Даше, кохання і меду сот,
Дай нам, Даше, любові і зрілих умів".
Ми пригнічені страхом до різних журналів мод.
Ми жуєм пелюстки і чекаємо на месію.
"Научи нас, Даше, не читати страшних книжок,
І забути слова: те жнеш, що сієш".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2014
Ця любов виривається з мене п’янкими потоками.
Відчуваєш?. .
Так
Я
Тебе
п’яню!
Хоча швидше мене: цими вихрами спокою.
Сонце плавить в сплетінні мою броню.
Десь між двох живописних ключиць і розрізом ребер:
серединою, яка вже не захистить легень,
Мене щось як потоком з тобою з’єднує:
І схрестили душі, як шпаги.
[b]Дзень![/b]
Вириваючись з мене, до іншого себе тягнешся.
Поза мною прагнеш до нього,
із ним сплестись.
Щоб, нарешті, знайти гармонію в заздрощах,
Що ми, врешті, змогли. Щоби ми знайшлись.
Очі? Сірі, холодні. Свята інквізиція.
І мурашки по тілу, як вищий, найтонший альт.
Як струна, що на скрипці не стягнута – так, пришпилена.
І струною холодною – ніжно
по голих ногах.
Твої біси тебе не контролюють, та часом вискакують.
Тими іскрами, фразами і певними діями,
які так часто точно не я одна згадую
і які точно не в одному тобі втілені.
І твоє обличчя, розкуте і завжди стомлене,
і ті грядки - Не ямочки! - на щоках,
вони ніби з іншого світу, чужого простору,
поки мало знаного в наших, земних, світах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541909
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2014
я живу у собі десь настільки ж, наскільки мимо
стільки сонних доріг, несвідомих і не живих,
я блукала навколо чогось, захищаючи спину
й право на помилки,
доки падав крислатий сніг.
доки сонце світило, а люди навколо спали
і сміялися з чогось, що дійсно вважали смішним,
я проснутись хотіла й пила вже тоннами каву,
та проснутися так і не можу без них
боягузка: от-от втечу. це якщо не запла́чу.
прокидатись самій недостатньо знайшла причин.
я до чогось молюсь і надіюся на удачу.
мо, хтось поруч проснеться.
ну а я вже проснусь за ним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2014