| Сторінки (1/78): | « | 1 | » |
Ніяких змін нема на краще…
Душа вже змучилась від ран .
А що ця нація обряще ,
Коли керує знову клан ?
Не українці біля влади ,
Хоча це титульній народ …
Не було , навіть не пригадуй ,
Добра , братове , від господ …
Та це вони п’ють кров гарячу
Кравці , банкіри , шинкарі …
Хто має вдачу поросячу ,
Хто на фінансовій горі …
Війна «котлів» і домовини ,
Солоні сльози на губах …
Це плаче ненька Україна ,
Страждаючи від «мирних» плах.
«Угоди» на смертельний постриг
Біля врат раю килимком ,
Аби не було лиш загострень
Налаштували тризнапром …
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
На грішну землю із-за хмар ,
На люд держави Україна
Випробуваннями бездар
Сліпеє горе знову лине…
Як сон з небес святих вітрил
У лоно праведної волі
Низ послано нам сотню стріл
Стражденної «лихої» долі .
Герої впали на Майдан ,
Серця гарячі йняли віру ,
Що згине вражий ятаган
У логово сліпого звіра ,
Що сонечко осушить слід
Гірко-солоної сльозини …
Останньою буде ця з бід
Від надважкої домовини .
Бринить повітря болем ран ,
Над прапорами «плине кача»,
Гуртує гідності Майдан ,
Пульсує в жилах кров гаряча !
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Стомилось серце від чекання ,
Бабуся молиться щораз
І перед сном , і на світанні
За Сотника , що її спас .
Війна коричнево-червона
Йшла через долі їх Карпат ,
Два самодура хтіли «трона»,
Яким ще володів Пілат !
Тріскоче кулемет , гармати
Руйнують вирвами село ,
Загинули вже батько й мати ,
Її теж зранено було .
Несамовитий біль проймає ,
Тікати геть бракує сил,
Стрілець на руки підіймає ,
Несе від цих живих могил
До гір , де чисті води грають ,
Де вільний подих всіх п’янить …
-Я так давно тебе кохаю ,
- Моя лебідонько ! Болить ?..
- Ти зачекай , криївка поруч ...
Доніс її він на руках,
Ділив надалі радість , горе ,
Літав неначе білий птах …
Та щастя куля обірвала
Раптово якось в одну мить .
З часів тих серденько чекало ,
Жертовно й досі ще болить .
Перед іконою сльозина
Залишила солоний слід …
А під грудьми її дитина
Продовжить Сотниковий рід…
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Нам серце крають поступово
Із муками болючих втрат,
Аби зреклися ми Любові,
Зреклись духовних її свят.
На цих теренах пили волю,
Вдихали непокірний Дух,
І хоч «малі були і голі»,
Ще й досі він у нас не вщух.
Кріп у борні усім на диво,
Крізь час ніс генетичний код,
Зберіг в потоці рік бурхливих:
- Ми український є народ !
Несемо в світ свою культуру
І поціновуєм чужу ,
Не відгороджуємось муром,
І не будуємо межу .
Лиш розправляємо вітрила,
Страху пред завтрашнім не ймем.
У цьому міць і наша сила ,
Семи вітрам назустріч йдем !!!
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Пишу вірші з повагою
До Вкраїни – неньки.
Честь велика і благо є
Втішити серденько .
Це розрада, віддушина -
Соловейка пісня.
Це кохання зворушливе –
Перше , променисте.
Відродити рідне слово
На власних теренах ,
Де Кобзар поклав основу,
Несучи ЗНАМЕНО,
Крізь роки і тернії ,
Муки злої долі
До вершини Генія
В боротьбі за волю!
Доторкнутись, продовжити
Цю нелегку справу,
Долучитись , примножити,
Зберегти державу .
Борг віддати , засіяти
Родоводу ниву
Радісними мріями
У переддень Дива !
Воно стоїть на порозі
Кожної оселі .
Знаю , вірю, що у змозі
Думи невеселі
Розвіяти в чистім полі
Як попіл по вітру .
Веселкову, ясночолу
Змінити палітру ,
Для рідного свого краю
Миру попросімо ,
Бо ХРИСТОС ся нам рождає :
Славімо ! Славімо ! Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Гірка сльоза з очей котилась ,
Як та образа за народ .
Бо ейфорія полонилась ,
Усім не вистачило квот .
Мудрість приходить лиш з роками ,
Так було досі, зазвичай .
І йдемо знову ми до храму
Омріяний шукати рай .
Надія будить нас що ранку ,
Свідомість прибира до рук
Все поглинає до останку
Знов відчуваю серця стук .
Воно в тривозі за державу ,
За землю нашу , за дітей ,
За ті клейноди , за булаву .
Вкраїна кличе знову : ГЕЙ !
Проснись ,козаче, годі спати !
Скінчився летаргічний сон .
Вже час прийшов з колін вставати
Та позбавлятись перепон .
На Січ рушай , вона чекає .
Та нагостри перо своє .
Державна воля утікає .
Хто її зараз продає ?
Болючі примхи долі злої
У котре хоче повторить .
Чи те він відає , що коїть ?
Невже те серце не болить ?
Тернистий шлях випробування
До волі йдемо сотні літ
І кожен раз ніби в останнє ,
Знов вирушаючи в політ ,
Згадаємо дітей Вкраїни ,
Котрі за матінку в боях
Все віддавали до краплини ,
Забувши з рештою про страх .
Сьогодні сила у єднанні .
Спасіння наше в цьому є .
Не в перше, мабуть й не в останнє
Таке питання постає .
Чи з рештою навчить нас доля
Власне коріння цінувать ,
Бо ще з часів татар , монголів
Ми втратили не тільки рать .
Щось важливіше , генетичне .
Адже ми нація , народ
Талановитий , поетичний ,
Достойний жити без господ
Тут на землі своїй квітучій ,
Де гори наші і гаї ,
Де наш Дніпро тече , Славутич ,
Де рідні навіть солов’ї .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Сторінки власного життя
З нас кожен сам гортає.
В минувшину верта знов тя,
Коли біля врат Раю
Постане раптом земний гріх,
Як слушна перепона …
Чому ж це я серед усіх
Порушував Закони?
Чому спокуса у полон
Свідомо мене брала?
Жах переповнює мій сон -
Добра творив замало...
Не було в серці співчуття
До ран чужого болю.
Не вистачає каяття ,
Коли я Бога молю .
До ближнього залишив гнів,
Пробачити не силий ,
З душі образу не зумів
Прогнати , не навчили …
Цей світ – пора випробувань
І час в нім швидко плине.
Та без молитви й покаянь
Не визнаєш провини.
Свої думки теплом сповий,
Засій подяки ниву,
І кожну мить свідомо грій ,
Як пташку полохливу…
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Голодному ситий братом
Хіба може бути ?
Він же звик все потурати
Та сіяти смуту
Поміж люди, злобу, чвари ,
Зневіру у Бога ,
Срібниками лише марить,
Себе за «крутого»
Видає і вдень , і в ночі…
Це йому пасує .
Роги має , зуби точить ,
На здобич чатує .
Замордує рідну матір
Знесилену віком ,
Аби лишень тільки стати
«Крутим чоловіком» .
Все йому чогось замало ,
Крам чужого мучить ,
Заздрість сон вже відібрала ,
Невже є ще «круче» ?..
Вік короткий . Оглянувся,-
Турбота все з’їла …
Марив крутизною , пнувся…
Та замало діла ,
Добра мало . Все жадоба
Клята полонила .
Так і не набив утробу …
На що тратив сили ?..
Сергій Бабінчук . Лютий . 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
Пливуть хмаринками принади ,
Махнула доленька крилом .
Невже все краще вже позаду -
Що відкладалось на потом ?
Літа майнули , як примари ,
Не стримати , не повернуть .
Голубка з голубом – це пара ,
А я чомусь не міг збагнуть .
Шукав , надіявся і вірив ,
Що попереду кращі дні ,
Що стану зрештою кумиром
Та буду завжди на коні .
Сонце на захід повернуло ,
Ніхто не в змозі час спинить .
Ловлю на думці себе : було
Та пролетіло все за мить .
Десь там залишилось кохання ,
Роки рожеві , молоді .
О , Зіронька , моя ти рання ,
Ти відображення в воді .
Ніби і поряд та в уяві ,
Ніби ось тут , але нема .
Примхлива , як велика слава ,
Біла , холодна , як зима .
Ти бажана та невловима ,
Нестримна , як гірський потік .
Була лише перед очима ,
Але за мить твій образ втік .
Куди подівся сам не знаю ?
У пошуках усе життя .
Земного всі чекають раю ,
Але він там , де небуття .
Сергій Бабінчук . 13.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
О нене , рідна , пробудись ,
Поглянь , навколо стільки жаху .
Хіба так мріялось колись ,
Коли свідомо йшли на плаху ?!
Віру несли крізь табори ,
Без нагород , надій на славу .
Чекали світлої пори –
Своєї , вільної держави ...
Діждались . Вже свої пани
Нічим не ліпші за минулих .
Стереотипи сатани
Люди на собі вже відчули .
Там журналіст пішов з життя ,
А там полюють на людину .
Ні , не почуєш каяття ,
Коли стрілятимуть у спину .
Знов пропонують обирать
Із обраної вже еліти .
І крісло міряють під стать
Та кріслечка своєї свити .
А нам каліфорнійський грип
На кризу знову перемножать .
Так , так старий стереотип ,
Як, безперечно , кара Божа .
Чи хтось у змозі осягнуть
Жорстоку дійсність безнадійну ?
Куди „правителі” ведуть
Державу , як телицю дійну ?
Ні , пане – брате не чекай ,
Нема до них давно довіри .
Краще Тараса пригадай
Та добре вигостри сокиру ...
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
Нас опустили знов до балалайки ,
Совковий рівень запліта байки .
Серед політиків лише брутальні лайки ,
Цинічні Йолкіни блотують залюбки .
Зійшли „спасителі” на грішну Україну ...
Інокомисліє навколішки стоїть .
Здається розум цю державу вже покинув
На тлі безглуздих проффесорських розмаїть .
Антоша Чехов став українським поетом ,
Ганя Ахмєтова підкорює Донбас .
Куди прямуєте ? Що, хлопчики, несете ?
Порожняки тупцюють на Парнас .
Здоровий глузд не має свого місця ,
Все реформується під власний інтерес .
Те , що не тоне , що лиш здатне плисти ,
Що для суспільства забезпечує регрес
На авансцену вперто і нахабно лізе ,
Плете мереживо липучих павутин ,
Мабуть на розум наступила таки криза
Чи то обявлено на нього карантин ???
А час біжить . Для балакучих грати
Спішать „блакитні” забезпечити щораз.
Та час прийде за все відповідати ,
Страждатиме за це колись Донбас …
Сергій Бабінчук . 2013рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Над Вами зорі пломеніють ,
Горить святе причастя .
Але нічого вже не вдієш ,
Коли земного щастя
Не вистачає тут щоденно .
Нерозуміння всюди .
І ніби лагідні та чемні
До Вас приходять люди .
Поспівчувають , обігріють ,
Але ці довгі ночі
Ніби холодні , мокрі змії
Серденько щире точать .
Сльоза невільно щічку вмила
Сон вкрав гнітючий спокій .
Була і бажана , і мила ...
Ця постіль одинока
Несе щовечора до ранку
У нескінченні муки .
Кохання випить до останку ,
Відчути сильні руки ,
Що талію знов обіймають
І гладять ніжно груди ,
Любові тіло так бажає ...
Невже її не буде ?!
Літа несуть красу дівочу
У небуття , у вирій .
Кохання хочу , хочу , хочу
У побажанні щирім .
Бабінчук Сергій . 23.12.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Життя біжить , як з гір вода потоком ,
Лиш добавляючи на скроні сивину
Та віддаляючи джерельнії витоки
Від нас , як непорушну данину .
Колись отут зробив я перші кроки ,
Невпевнено долаючи шляхи .
Кохав із солов’ями карооку
Та пролетіли швидко ті роки .
Лише думками простір розтинаю
І лину знов в минувшину свою
До рідного для серця небокраю ,
Де молодість я тільки пізнаю .
Та час прийшов податися до міста ,
Студеєм був , освіту здобував ,
Долаючи дорогу цю тернисту
Я крила для польоту тренував .
Не скаржився , а ніс уперто ношу,
Від спраги губи тріскались не раз .
У будзагонах терлися підошви ,
А вільний час весь поглинав парнас .
До творчості я мав таємний поклик ,
Римуючи думки на полотні ,
Аби політ їх був завжди високим ,
І були вони завжди на коні .
Але життя – це не суцільне свято .
У сірих буднях переважно основне ,
-Не поспішай , застерігав наш тато ,
Бо все на сіті швидко промайне .
Залишаться лиш спогади про тебе ,
Вірші , котрі з піднесенням писав .
Коли у голубінь покличе небо ,
Достатньо маючи на це своїх підстав .
Бабінчук Сергій . 2010 рік .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Як часто мужності бракує ,
Не вистачає сили волі.
Світ не зважає , світ не чує ,
Глухим стає до твої долі .
Невже і ти по цій стежині
Прямуєш повз чужії сльози ?
Що діється із нами нині ?
Зима у душах і морози
Лютують , вітер в полі свище ,
Вовки із яру завивають,
Їх голоси все ближче й ближче ,
Оскалились , вже не тікають .
Чи звикли йти уже між люди ?
Часу свого вони не гають .
Нам наступають знов на груди
І так упевнено волають !..
Страх обіймає наші душі ,
Принизливо до ніг проймає .
Не помічаємо порушень,
Тут ніби нас уже не має …
Як часто мужності бракує ,
Байдужими стаєм до болю ,
Від нього нас вже не лікують
На лоні вкраденої волі .
Сергій Бабінчук . Листопад . 2014 рік .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Непомітно якось сталось
Серед депутатів
Місця всім забракувало
В Верхній палаті:
Варто сказать , що в Глевасі ,
Підтверджують „Вісті”,
Для такого контингенту
Є достатньо місця .
Тому прошу гонорових
З Регіонів щиро ,
Якщо ви такі панове
Будьте там кумири .
Пані Ганю особливо ,
Таку вже речисту .
Розчесала б краще гриву ,
Вбралася б в намисто .
Адже жінка ви публічна ,
Представник держави !?
Мову нашу не калічте
Для чужої слави !
Звідкіля вам світить сонце ?
Нас воно не гріє .
Заглядає у віконце
Та чомусь радіє .
Сіє розбрат в Україні ,
Відбирає волю .
Гірко ніби від полині
Повторювать долю ,
Як не стало вже Богдана ,
Історія пише ,
Відкриватись стали рани ,
Завелися миші
Та точити стали стіни
Нашої будови .
Що нам знову на коліна ?
У ярмо те знову ?
Відкрий очі , мамо , сину ,
Дай мудру пораду ,
Хай по совісті він чинить ,
Помічає зраду .
Яка в сутінках чатує
На кожну помилку .
Чуєш , Вікторе , ти чуєш ?
Затряслись піджилки ,
Коли мову ми завели
Про кордон і НАТО .
Закрутило в носі зело .
Обізвався „тато” .
Ото , бачте , не існує
Нас , як українців ,
Малороси ми , холуї .
Нас всіх по одинці
Нищать , зваблюють грошима,
Аби грабувати .
То хіба для них брати ми ?
Навіщо їм НАТО ?
Це кордон і заборона
В чужі справи лізти ,
Двоголовій тут короні
Не буде вже місця !
Ось чому завелись служки
У Верховній Раді .
Ми не в змозі самотужки
Вистояти зраді .
З рештою своє коріння
Стали забувати .
Адже котре покоління
Не відчува свята .
Раптом випала нагода
Вирватись з обіймів .
Чи козацького ми роду ?
Чи телиця дійна ? І нашу державу
Нумо , браття , до свободи ! Україна наша мати !
Залікуєм рани . Слава їй же , слава !!!
Кремлівського Квазімоду ,
Вічного тирана
Заставимо поважати Сергій Бабінчук
. .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Ми волю не навчились цінувати
І націю не вмієм берегти ,
Невже насправді з краю наша хата ?
Чи нам судилось досягти мети ?
У “насолоді” майже 300 років .
Із діда прадіда скрипіло те ярмо.
Несли його спокійно крок за кроком ,
В свідомості ще й досі несемо .
До цього часу мирно спонукаєм
Ту долю , що низпослана з висот .
Невже вважатимемо й досі її раєм ?
Та все чикатимем отих небесних квот ?
Відведено було малі хатинки
Соломою покриті до весни .
У полі нам родили наші жінки .
То хто ми в цьому світі , поясни ?
Скінчаються нарешті ті примари ,
Москаль вже не лишає байстрюків .
Матусі Катерин своїх не сварять ,
Кохають вони вірних козаків .
Сергій Бабінчук . Листопад 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Козацька січ. Лиха година.
В жалобі ненька Україна.
Хто винен в цій різні кривавій?
Кому довірили «Булаву»?
Питання постає нам знову:
Хто не напився досі крові?
Кому завжди всього замало?
Із білокам’яної жало
Спрямовано у наші спини…
Їм заважа наш цвіт калини.
Нема Вкраїни, як держави –
Є територія кривава,
Є полігон чужої влади,
Де шалапутінські бригади
Випробування чинять зброї,
А ми, панове,тут ізгої?..
Тут, де батьків святі могили,
Де вперше ніженьки ступили,
Зізнався вперше, що кохаю,
Садок вишневий,хата з краю.
Лунають соловейка трелі,
Дитятко спить собі в купелі,
Курносе смокче мамі груди…
Ми, з рештою, є мирні люди.
Ми толерантні, дуже чемні.
Але літа прийшли буремні,
Де звичне все до цього – рушать
Оті, що лише «б’ють баклуші»,
Для кого «пєчка» на колесах,
На ній нероба,чи «повєса»
Вже тридцять років там просидів
І зла у цьому ніц не видів.
Чуже так вабить його очі,
Брехню у світ несе, стрекоче,
Чекаючи при цьому плати,
За вільний дух, політ крилатий…
О, Господи! Надай нам сили
Не втратити ці вільні крила!
Сергій Бабінчук . 30.05.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Пекельний дух , як чорна хмара ,
Покрив вже солов*їнний край .
ХАМлович править і Бездаров …
Гей розуме, поспочивай !
Подоба ми вже Гондурасу ,
Шановне панство, вибачай .
Подяку жителям Донбасу
Несіть тепер всі зазвичай .
Так, це вони усім обрали
Того , хто сіє тільки страх .
Пожертви нашої замало .
Невже поїхав таки дах ?
Та все ж залишилось питання,
А в чому винні , власне , ми ?
На «любих друзів» сподівання
Марні , бо там лише «куми»…
Кочують в кабінетах влади ,
Як старці з торбами валют .
Не знає світ такої зради ,
Нема у світі важчих пут !
На ренесанс зника надія ,
Козацьку СІЧ не відродить .
Не патріоти . Лиходії
Взялись державу «боронить».
Сергій Бабінчук . 8.04.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
За що нам , браття , така кара
І те знущання ворогів ,
Що з волі скоїли примари ,
А з себе нам - земних богів ?
Там , за лаштунками , сміються ,
Як ми чекали марно див ,
Як наші спини тепер гнуться ...
Чому Господь це допустив ?
Знов смутком матір оповита
Від сьогоденної доби .
Не допоможе оковита ,
Козацтво чухає лоби ,
Бо не змогли , не об’єднались ,
Невже вам це не до снаги ?
Хотіли дуже п’єдесталу ? -
Отримали на пироги ...
А час біжить , в безодню плине .
Вільних стриножили коней ,
Що тут гуляли , в Україні
Нема кому гукати :”Гей!”
Ніхто не кається , не плаче ,
Мовчки тортури зносить сам .
Мабуть таку ми маєм вдачу ,
Тому і править нами ХАМ .
Сергій Бабінчук . Квітень 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
За грати . Посадить за грати
Іще вчорашнього «кумира» .
Продав нахаба рідну матір
У логово сліпого звіра .
Поникла в сором свята воля ,
Від щему серце заніміло ,
Образа завдає нам болю ,
Губи до крові закусили .
Ярмо скрипить . В натузі жили .
За що таке випробування ?
Не вберегли свого уділу ,
Згаса над нами зірка рання .
Циклічність долі радість верне ,
Хоча в свідомості сумління ,
Пройти у друге через терніі
Не вистачить усім терпіння .
Нас поділяють знов на квоти
У відповідності «затрати» .
Нема в державі патріота ,
Кожен нагадує Пілата .
Сергій Бабінчук . Квітень 2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Підстав коритися не маю
Та плисти в купі на загал.
Кого суспільство обирає?
Кого зведе на п’єдестал?
Невже приниження бажає
Ця нація, оцей нарід?
За що Господь нас так карає
У вирії сучасних бід?
Крізь тернії випробування
Буремну долю віднайдем
Століттями були в вигнанні
Ще й досі там таки живем.
Нами ще й досі потикають,
Таке вже було тут колись.
Чому минуле не навчає?
Вкраїно, матінко, проснись!
Та пробуди «хиренну» волю,
Яку Тарас пророкував.
Прошу, благаю, щиро молю
Стань в лоно праведних держав!
Залиш оте середньовіччя,
Котре нав’язує сусід.
Свідомі помисли калічить,
Та нищить наш козацький рід.
Сергій Бабінчук . 18.05.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Важко , коли все так відразу ,
Коли пульсує в жилах кров .
Чому наноситься образа ?
І звідкіля ця нелюбов ?
Прямо відверто плюють в душу ,
Смакуючи усі слова .
Невже не бачете порушень ?
Чиї тут попрано права ?
Сьогодні всі ті сподівання
Трощать жорстокі жорнова .
Нема надій на покаяння.
Нас знову брудом полива
Східний сусід , бо він не знає
Що в світі Україна є !
Імперська думка заважає ,
Вона відносини псує .
Руйнує всі оті стосунки ,
Хоча у світі визнають ..?
Схоже іудині цілунки
Між нас торують собі путь .
Куди поділась власна гідність
І гонорові почуття ?
Чи страхом всі уже вагітні ?
Чи миле отаке життя ?
Свідомість звикла до кайданів ,
Несучи генетичний шок .
Раптом піднесення Майдану
Нас повернуло до виток .
Згадали , що ми українці ,
Що ми нащадки козаків ,
Що настраждалися по вінця ,
Що з нас зробили батраків .
Скінчився сон вже летаргічний ,
Гірке пробудження чека .
І це скажу я вам логічно ,
Коли від волі відвика
Цілий народ . Своє коріння
Потроху стали забувать ,
Хоча вже час настав каміння
Не розкидать , а собирать .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Брати знову над тобою наругу вчинили .
Невже ми ось тут ізгої , де батьків могили ?
Україно , ненько мила , то чиї ми діти ?
Ти ж нас пестила , ростила ? Як нам далі жити ?
Коли мову колискову не можна вживати ?
А за своє рідне слово - нас же і карати ?!
В усі рупори волають за права меншини .
Хоча дуже добре знають , що нема причини .
Ніхто їх права не рушить . Все згідно закону .
Не беріть гріха на душу . Це ми із полону
Вирватись бажання маєм ,та з колін повстати .
Це над нашим милим краєм двоголові кати
Триста років панували та кров нашу пили .
Чи не досить з нас потали ? Чого наші жили
Рвете без жалю жорстоко ? Це ж все надприродно ?
Ми бажаєм мати спокій по волі Господній .
В своїй хаті газдувати лиш на власний розсуд
Відчепіться пани-брати , не битимем посуд !..
Власне звичка – це натура , але не найкраща .
Так Росія , баба –дура роззявляє пащу
Все ковтнути зараз хоче енергозалежних
Марить вдень і марить вночі , з кремлівської вежі
Доносяться знов погрози . Це не випадково .
Коршуном за нами стежить .Досить з нас , панове !
Сергій Бабінчук . Червень 2008 рік .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Омана полонила нас ,
Несучи біль , хаос , страждання .
Наруга , бездуховний час
Кличе сердечне покаяння
На звіт . Доба минає . Із пітьми
Гріхами повниться свідомість ,
Не хтось грішив , грішили ми
Вчора , сьогодні, тут натомість …
По нашій волі допустив
Політ думок не завжди щирих .
А зараз кажемо : «Прости!
Подай нам злагоди і миру!»
«Врятуй державу від біди ,
Втамуй суху свободи спрагу
Струмочком чистої води
Ті душі пред Тобою нагі!»
На покаяння йтимем всі
Новонароджені і зрілі ,
Омивши ноги у росі
Допоки ще у цьому тілі .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Червоний сніг покрив поріг.
Гірка сльоза туманить очі.
Ще не познав любові гріх
А вже покинув дім свій отчий…
На долю дехто наріка,
Мовляв , шлях вибрав незворотній.
Чому ж керуюча рука,
Штовха в горнило преісподні,
Людське безвиннеє дитя?
Питання це його моралі .
Ні ! Не почуєм каяття ,
Нема до ближнього там жАлю.
Жадоба полонила все .
Сну позбавляє крам шалений ,
Що ця війна йому несе ?
Солдат Донбасом убієнних ?
Мільйони зранених там душ ?
Каліцтва молодої статі ?
Ти ж обіцяв , державний муж ?
Твоя дружина теж є матір ?
Твоїх синів те омине ,
Вони окопів не пізнають ,
Світ білий їх не пом’яне
І не відкриють врата Раю ,
Бо Він земним напевно став
Сьогодні обраної Ради ,
Не маючи зовсім підстав ,
Ти все ж вдаєшся до бравади .
Мине і ця гірка доба ,
Кривава Січ , Небесна Сотня
Із серця вижене раба ,
Його відправить в преісподню .
Але ж червоним став поріг .
Сльоза гірка туманить очі .
Береш на душу , пане , гріх ,
Коли грішмИ її лоскочеш … С. Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Розквітла квітка, в насолоді
П*є роси вранішні , манить
У світ кохання надприродній ,
Де серце солодко щемить .
Вже не пручаюсь я бажанню ,
У снах до неї лину знов
О ! Зіронько моя ти рання ,
Чом так пульсує в жилах кров ?
Вже білий сніг ляга на скроні ,
Роки зрадливо полонять …
Лягають почуття в долоні ,
Не в силах їх чомусь прогнать .
Незвідане - стає вже знане ,
Свідоме – загадкова мить .
Уже забуті давно рани
Вітер пробуджує , ятрить .
Жита високі п*янять розум ,
Мрію думками поверта
Ні що не варті ті погрози ,
Котрі навіюють літа ...
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
(В піст )
Мовчатиму во ім*я України .
Смиренний дух на користь буде їй .
Аби Господь нас з вами не покинув ,
Коли очільником раптово став злодій .
На біле чорную вдягли мерщій сутану ,
Болючих ран не задівай , не тронь .
Народ ведуть дорогою омани.
Палахкотить в жертовниці вогонь .
Давно блищать гіркі , солоні сльози ,
Свідомість страх холодний перейма ,
Паралізує думи , серце , розум .
Холодна ніч панує скрізь сама .
Не сіється зерно добра і злуки ,
Вже не співа в садочку соловей ,
Від добрих справ відвикли наші руки
Лиш розбрат , хаос знов серед людей .
Сергій Бабінчук . 1/01/2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
Ми всі тут і ліві , і праві
У душах посіяли гнів .
Живемо в одній же державі ,
То чом не находимо слів ?
Чому знову брат йде на брата ?
Невже ми , як Авель і Кайн?
Вкраїна – це наша є мати ,
Загальний , улюблений край .
То що нам ділити овчину ?
Та рвати її на шматки ?
Мабуть таки влада злочинна ,
Коли вній завелись „братки”.
Шукаю слова я для злуки ,
Щоб спокій посіять в душі .
Назустріч протянуті руки-
Про це лиш писав би вірші .
Як квітне моя УКРАЇНА,
Кругом чути радісний сміх ,
Як пісня між гори й долини
Пробуджує весело всіх ,
Як лагідні промені сонця
Вмивають дитину без рук ,
Заглядують в кожне віконце ...
Не прагнем чом цих запорук ?
Родина і теплі стосунки ,
На кожнім столі білий хліб.
Нам варто шукать порятунку
В молитві за наш кращий світ .
Давно вже та хата не з краю,
Надкушувать яблук не слід .
Бо твердо я вірю і знаю ,
Що це наша гірша із бід .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Надзвичайна це є мука
Цілого народу ,
Коли лицарів онуки
Не знаходять згоди .
Їх помилки не навчили ,
Що Богдан накоїв .
В Бозі предки ті почили –
Ми й досі ізгої
Тут , де по весні калина
Квітне білим цвітом ,
Де тугу косу дівчина
Заплітає житом ,
Де рясні дощі вмивають
Землю мою милу ,
Щиру пісню де співають ,
Розстилають килим ,
Обв’язують рушниками
Подружжя щасливе
Та вшановують віками
Родючую ниву .
Україно , ненько мила
Збери своїх діток
Та надай наснаги , сили
Аби їм злетіти
Жайвором під небесами
До жаркого сонця ,
Щоби ти могла радіти
З кожного віконця .
Пробуди любов родинну ,
Любов генетичну ,
Хай наслідує дитина
Все палко й велично !!!
Сергій Бабінчук . Листопад 2009 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
*Чому усе так ?*
Були помаранчеві.
Хіба в цьому суть?
Майдани , майданчики
Ще й досі збагнуть
Не в змозі , не в силах .
Це наш Президент ?
Що владу трусило?
Чому раптом вщент
Розбита команда?
Не йде в давнину ,
Коли проти банди
Всі вели війну?
Чому раптом роздріб ?
Чому усе так ,
Лебідка угору .
Назад щука й рак ?
Чому всіх собак
На Прем’єршу валить?
Чому все це так ?
Невже не болить
За нашу державу
Те серце , душа ?
Що слава козацька
Не варта гроша?
Ми вірили щиро у ті кольори .
То хто в решті решт
В цьому світі є ми ?
Багато в свідомості є запитань,
З’явилось натомість і купа вагань.
А далі жде іспит
Ще важчий на нас .
Слабе нині військо .
Вогонь вже погас.
Де ділось піднесення ?
Душі де порив ?
Знов на перевесла
Біль сором і гнів ,
У душах людських
Знов притулок знайдуть?
У друге в піддих
Та й далі у путь ?
Чекав на полегшення
Мужній народ .
Та ці усі звершення
Для вас ваших квот.
Скінчився нарешті
Довіри кредит,
Бо досі по волі
Ще ходить бандит.
Казали , що місце
Його у тюрмі .
Верхи ділять крісла .
Низи знов німі.
Байдужі , зневірені
Очі у них,
Загнаними звірами
Похмурих та злих
Вкраїна побачила
Рідних дітей.
На що стільки трачено
Марних ідей ?
Предтечі мабуть
Це одна із ознак .
Чи можу збагнуть ,
Чому це все так ???
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Поміж нас Господь вселяє,
Знай , Святого Духа .
Цим Вкраїну визволяє
З темряви . Чи слуха
Зараз кожен своїм серцем ?
Чи закам’яніло ?
Чи живе ще те озерце ?
Чи вже обміліло ?
Як нам , братці , оживити
Святії потоки ?
Лиш Йому дано творити
Із Небес високих .
Тож най нам наповнить душі
Святою водою.
Так . Я знаю ,вірю , мушу
І рани загою ,
Що століттями ятрили
На вітру холоднім .
Край мій любий , добрий , милий !
Адже це природньо:
Я вкраїнець на Вкраїні,
Знать у себе дома .
Поклонятимусь калині ,
Дереву святому
Для всіх нас в часи розрухи ,
Пошуків духовних .
Господи Святого Духа
Дай з Своїх долоней .
Зверни погляд на громаду,
Ми є твої діти.
Згоди хочемо , поради ,
Щоби Заповіти
Жили завжди у родині,
В сімї вольній , новій ,
Тут у нас , на Україні,
Де колись Зіновій
Розпочав ходу велику
За вільну державу.
Та чомусь не тих покликав
Розділити славу .
Зруйнували січ козацьку,
Привласнили землі.
Лише з Криму шлях чумацький
Залишили . Ревно
В Московію сіль возити
Хохлам дозволяєм.
По указці звідтам жити.
Отакого раю
Нам земного ці сусіди
В ярмі дарували.
Та сулили сльози , біди ,
Коли ,,братом” стали.
І умова - чомусь старшим ...
Щоби керувати ?
Та мабуть під їхні марші
Знов нас муштрувати .
Так Кобзаря на Аралі
Пошили в рекрути.
Царедворці ,лютий Сталін
Всіх не осягнути.
А за ними кров і сльози ,
Смертельнії рани .
Та сибірськії морози
Терпіти Іванам .
Тому так уклінно прошу
В Господа свободи,
Аби не давав ту ношу
Для мого народу.
Сергій Бабінчук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Душа втомилась нині від чекання
Тих добрих змін у нашому житті .
Чому так трапилось ? Стоїть одне питання .
Невже залишили нас праведні святі ?
Розрадою стає розчарування ,
Бліда свобода вже за обрій порина .
Чому так трапилось ? Стоїть одне питання .
Мабуть від того скроні вкрила сивина ?
Летять літа , несучи мою долю .
Випробування кличуть знов на звіт .
За діток лише щиро Бога молю
Й молитиму аж до скінчення літ ,
За землю цю , державу Україна ,
Ліси і гори , поміж них струмки ,
Аби цвіла нам завжди тут калина
Та вільними були мої думки .
А мова Черемошом чистим грала ,
Поміж горами піснею лилась .
У націю народ оцей єднала ,
Що українською колись тут нареклась .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
На терезах завжди оті „за” і ті „проти”.
Та життя нас гартує кожну мить , кожен час ,
Залишивши сліди від тієї спільноти ,
Котра в серці карбує відповідний парнас .
А між тим все біжить , не збавляючи кроків .
Старість гору бере над отими , хто спить .
Ні . Мабуть не болить упродовж оцих років ,
Бо вже знов за старе – все собі підкорить .
Ніби з гуся вода постікало сумління .
Як дорвались до влади –все забули за мить .
Огортає біде вже котре покоління ,
Але з Ради поради нема як получить .
Серце не защимить , бо воно скам”яніло .
А ті сльози і біль , як змогли спричинить ?
Ні, цинізм не приспить так нахабно і сміло
Ту єдиную ціль – слово заборонить .
Скоро думи й слова матер”яльними стануть ,
Відтворивши бажання сотні тисяч ідей ,
Бо сама не нова ця ідея , що ранить
Та в напрузі чеканням морить вперто людей .
Де ж ті сили знайти , джерело самовтіхи ?
Щоби душі сповить вірою теплоти ,
Де раділи б я й ти , позабувши огріхи ,
А духовная сить відтворила мости .
Ті мости поєднання над бурхливим потоком
Сьогодення делем нашого битія .
Каменем спотикання від низьких до високих
Була вічною з тем між Всевишнім і „я” .
Сергій Бабінчук . Серпень 2007 року .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Образа знов знайшла тебе , козаче .
Що дня молитвою спокутуй власний гріх.
Та щирою сльозою передплачуй .
Тебе ж бо обрано сьогодні серед всіх .
Пройдуть роки і ці земні митарства
Посіють сумнів вже у власній правоті .
Коли на прощу у Небесне царство
Душу нестимуть ангели святі .
Тут всі проходять лиш випробування .
На руку кожного покладена печать .
Одному світять всюди зорі ранні ,
А іншого чомусь вони не вчать .
Чи здатен ти приборкати гординю ?
Та до смирення будувать мости .
І як подяку – гіркоту полині
Через земне життя достойно пронести ?
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Вечір . Спускається туман,
Травинки вкрилися росою .
Твій силует і ніжний стан
Ніби пливе над осокою .
Злегенька вітер повіває ,
Звиса розпущена коса ,
Ляга на струни водограю
Ця майже неземна краса !
У лузі соловейка трелі …
А ми удвох : лиш ти і я ,
П*єм сік любови із купелі .
Я твій навіки . Ти моя .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Нас , люблячих свою державу
Достатньо в цьому світі є ,
Але чому ж її знеславлять ,
Чому зозуленька кує ?
Чом яйці наші гнізда гріють
На унітазах золотих ?
І правлять нами знов злодії
Поза увагою святих …
Такі важкі випробування
За нами тягнуться , як тінь .
Чи то ми зовсім безталанні
Впродовж десятка поколінь ?
Чи вже така сирітська доля
Що відібрали в нас кермо ?
Як дуб могутній серед поля
Вітрам на втіху стоїмо …
C.Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Душа купається в любові
І плине в вирій повсякчас ,
Де карі очі , чорні брови ,
Де ще вогонь горить , не згас …
Де ще панує подих літа ,
В задусі трав п*яніє кров ,
Зве колискова хвиля жита ,
Таємно кличе знов і знов ,
Вертаючи мою свідомість
В чарівну юність крадькома .
Два серця міряють жертовність .
Випробування ждуть . Зима
Все перемріяне остудить
І заспокоїть серця стук ,
Що ніби пташечка у грудях
Тепла бажає твоїх рук .
Осінні барви . Прохолода
Бере в полон солодкий сон
Темніють вже прозорі води ,
Вже стріл шкодує Купідон .
Реалії забрали казку ,
Чекання втомлюють щомить .
Верни мене прошу , будь ласка ,
Туди , де серденько щемить …
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Живе , раз болить . Чого воно хоче ?
І сну позбавляє щораз .
Сьогодні Тарас примарився вночі ,
Та Думи його в нічний час .
„Вкраїна помилки повторює нині .
Чатує на них вже „орел”.
З нас кров п’є , сидячи на нашій калині ,
Як воду із чистих джерел” .
Козацькая січ генетичне коріння
Спроможна лише повернуть.
Питання у тому , чи це покоління :
Спроможне усе осягнуть ,
Коли вже повага до себе відсутня ,
Нема гонорових виток .
Втрачаєм надію у власне майбутнє ,
А це є останній місток .
Зв’язок поколінь , традиції , мова
Та наша в кінці кінців честь ...
Ось що варто взяти усім за основу ,
Бо низ послано це із Небес .
Сергій Бабінчук . 2008 рік .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Душа вже зцілення бажає .
Натомість вабить її гріх,
Не відає ,того не знає ,
Що ця проблема давно - всіх
На перехресті полонила
Спокусами життєвих вад ,
Підступно розстелила килим ,
Завуальованих принад .
Свідомість манить у безодню
Думок примарних і надій ,
Не десь , колись , а вже сьогодні
Спокушує підступний змій .
Вдає із себе саму милість ,
Омріяний сулить вам рай .
Та поміж тим відсутня щирість –
Що головним є за звичай .
Сергій Бабінчук . 20.08.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
П’ять років швидко промайнули ,
Ніби на крилах пронеслись .
В майбутнє нам тягти минуле
Не варто, друже , не молись
На черепки часів трипілля ,
На геноцид , голодомор .
Не демократія . Свавілля
Навколо нас веде дозор .
Нема порядку і не буде .
Бандитам тюрми відчини ,
Не поливай Прем’єра брудом ,
Не роздавай кумам чини .
В судах хабарники , злодії .
Їм до лампади цей народ .
І шахтарі , і гречкосії
Існують лише для господ .
На кожнім кроці „чисті руки”,
Сорочка біла , ніби франт .
Держава потребує злуки ,
Коли ти з рештою гарант ...
С. Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Марати мусиш ти папір
Скажу про це я стисло .
Візьми собі , як сувенір
Те спікерськеє крісло .
На кухні сядь і дембелюй ,
Коли до влади спрага .
Для регіонів ти холуй –
Це гірше ніж салага .
.......................................
А як Гогадзе , пан Мороз?
За кого ви нас мали ?
Для українських коза-ностр
Ви рідним татом стали ...
Колись було , Я пригадав ,
До Канева на прощу
Господь четвірочку послав ,
Щоби вклонились мощам.
А ті , бажаючи посад,
За пляшкою горілки
Там влаштували маскарад
Для КДБ й соцспілки.
І сором зовсім вже пройма,
Коли Мороза в Раді
Азаров Коля обійма ,
Радіючи тій зраді .
.................................
Із ВІЧЕ позбирала пінки.
Казали всі – оригінал .
Так творить „голуба” лиш жінка ,
Тому стражда її онал .
...........................................
Від переповнених прекрас
Проймає сором кожен раз.
Але чому страждать повинна
За все це матінка-Вкраїна.
Надію мав , що прийде час –
В родину вернеться Тарас .
Але душа у нього квола
Тому ганьбить син Чорновола.
Продав його політпарнас
Цей невгомовний невіглас.
Служить нахабно, дуже чинно
Владі блакитный і злочинній
Тому забув і сам Господь
Обдарувати його плоть .
..........................................
Звісно , що політика брудна справа , але ж не настільки . Повинні ж існувати
хоча б елементарні етичні норми. Хіба можна цілувати пані ЮЛІЮ , а через добу кидатися в обійми пана Азарова . Зміна кольорів , зміна орієнтації , зміна , зміна , зміна ...
Я знаю , що „товариш” Мороз пише вірші . Це Божий дар . Заперечувати не буду . Іуда Іскаріот був також одним із найбільш талановитих учнів ІСУСА , та його доля вам ,надіюсь , відома ...
Іуда з УКРАЇНИ .
Зруйновано козацьку Січ
З очей котились сльози
І було це в купальську ніч ,
Купили вас Морозе !
А далі хто довіру цю
Поставить на торжище ?
Хто слідуючий є пацюк ?
Кому до серця блище
Оте ім”я Іскаріот ?
Це було , зустрічали .
Він срібло поміняв на злот .
Таке таке начало .
Сан Санич , ти обрав шляхи
Для чрева лиш угодні .
Пройдуть роки . Пройдуть віки ,
А ти у преісподні
Місце собі зрезервував
Душа туди полине .
У президенти не попав
Іуда з соцобщини .
Час по місцях розставить все ,
Йогоніхто не спине .
Зрада лиш горе принесе
Тобі і УКРАЇНІ .
А де ж той бонус „за народ”?
Невже для вас ми стадо.
Сан Санич ти Іскаріот,
Бо маєш його вади .
Насущний хліб тобі не став
Сьогодні за причину .
Примкнув до протилежних лав ,
Щоби ділить овчину .
Це УКРАЇНА , де Тарас
Страждав ,любив і плакав .
Невже ти на його парнас
Отак нахабно квакав ? (какав)
Знай УКРАЇНА буде жить
Без тебе , без Мороза ...
А все ж душа чомусь болить
І на очах знов сльози .
Сергій Пасічник ( серпень 2005 року) .
..................................................................
Нам Господь його послав
Та забув про розум .
Хто ще досі не пізнав
Сивого Мороза .
То вже політичний труп,
Скажу вам відверто .
Він найкраща з усіх дуп –
Політична жертва .
Тому варто залишить
Його без уваги ,
Щоби міг спокійно жить
Цей політ-бродяга .
...............................................
Спікер 5 скликання .
Чи ви чули , чи не чули ?
Спутали пегаса .
Запрягають вже , як мулу
Та лиш для прикраси
Утримують простофілю
У тім важнім кріслі .
Хай радіє літ на схилі
Та правицю тисне
Тим , хто нашу Україну
Доїть , як телицю .
Політичная путина
Чи лайна копиця ?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Лиш стук коліс . Блакитні очі .
І тихе , лагідне «пробач».
Цілую перли я дівочі ,
Не плач , голубонько , не плач !
Ми вдвох назавжди , вдвох повіки.
Нас не спроможні розлучить
Життєвих негараздів ріки ,
Від котрих серденько болить .
Минеться все , теплом повіє
І яблоні знов зацвітуть .
Буя свідомість, шаленіє ,
Всього не в змозі осягнуть .
На нас удвох одне повітря,
На нас удвох цей білий світ,
Те поле , де буяє жито .
Крила , розправлені на зліт,
Веселка в небі ген за обрій ,
Свої ховаючи кінці .
Перше кохання , перші спроби…
Слова даровані оці .
С.Бабінчук. 4.09.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Манить незвідане у простір ,
Шукає праведних думок .
Фізично, розумово постить ,
Всіх уникаючи пліток .
В присутності Святого Духа
Свідомо серденько щемить .
Вкраїно , матінко , послухай
Тебе Господь Сам боронить .
Сьогодні маємо надію
Молитвою змінити світ .
Вона єдина душі гріє ,
Лікує , кличе у політ ,
Не полишає в час тривоги ,
Коли біда вночі не спить
Та оббиваючи пороги ,
Болючі рани знов ятрить .
Свіча горить і слово лине ,
Несучи з вуст гарячих мир ,
Як щирі побажання Сина ,
Котрий всім нині Поводир !
Сергій Бабінчук . 25.09.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Кобзарева мелодія
Наді мною грає .
Так , це воля Господняя ,
Він нас поєднає
Крізь роки і тернії ,
Крізь сльози та муки .
Чи почую генія ,
Як досягну злуки ?
Через мене оспіває
Він земнеє царство
Нагороджує , карає
Літами в митарстві .
Ніхто ще не розуміє ,
Що цю важку ношу
Несу і благоговію
Та в Господа прошу ,
Аби дав хороших друзів .
Сивину на скроні ,
Соловейка в чистім лузі ,
Долю на долоні .
Та музики в кожне слово ,
Що струмочком ллється .
Українська наша мова
Знову повернеться .
Повернеться і зігріє
Серденько і душу .
Пронесу це . Я зумію ,
Знаю , вірю , мушу .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Як можна Землю не любити ,
Де зріс , пив роси , покохав ?
Весна , зелене в полі жито ,
Туман , у верболозах став ?..
Тут перші кроки , мама й тато ,
Із печі хліб вже на столі ,
Штанці від брата у заплатах ,
У синім небі журавлі ...
По вечорам казки бабусі ,
Пахуче сіно у копні .
О , Господи , Тобі молюся !
За щастя послане мені ,
За те , що це усе я бачу ,
За вірш на білім полотні ,
Радію сонечку і плачу ...
І майже завжди на коні .
Причин журитися не маю .
Життя прекрасне , друже , знай !
Свідомість так усе сприймає -
Адже це рідний серцю край !
Сергій Бабінчук . 12.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Кастровані на гідність власну.
Вас за державу не болить,
Продалися за гречку, масло,
Задовольнивши свою сить.
Стадна свідомість в повній мірі
Панує , коли розум спить.
Не доброзичливі, не щирі,
Здатні за течією плить.
Життя десь за вікном минає,
В чужому просторі біжить.
Розраду в грошах всі шукають.
Кожен гребе собі, копить.
Повзучі стали всі , безкрилі,
На долю кожен скавулить.
Без мрії там на небосхилі
І без надії творче жить .
Новітнє острах викликає ,
Нема чим душі боронить,
Бо досі в них живе ще Каїн,
Що взявся Авеля судить…
Сергій Бабінчук . 29.10.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Вивчай українську !
Бери в свої руки
Допоки злочинську
Державу для злуки .
До змін радикальних
Совкового стану
Ти прагни тотально ,
Вкраїна постане
З колін , щоби волю
На повнії груди
Вдихнуть . Тебе молю
Шевченківський ЛЮДЕ !!!
Повстань , пробудися !
Це сон літаргічний .
На крила зіпнися ,
Патрі-о-тичні !
Не гай більше часу ,
В ярмі важко жити .
Ти не біомаса !
Тебе не скорити !
За власную гідність ,
За честь до Свободи !
Кайдани –вагітні
Скинь з себе НАРОДЕ !
Будь газдою в хаті ,
Як предки навчили !
Розумні , багаті
У Бозі спочили .
Не сміли коритись !
На СІЧ , пане-брате !
За власнеє жито
Не варто страждати !!!
Сергій Бабінчук . 5.03.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Послав Господь непотріб:
- На, дивись!
Закрив повік усі важкі питання.
Запалюй свічку, брате, помолись!
Гірке тебе чекає покаяння…
Радій , коли ще веселковим світ
Ти здатен бачити у цих випробуваннях,
Що не хижак сьогодні і не кріт,
Що сходить над тобою зірка рання,
Розрізнюєш людські ще голоси,
На добре і погане поділяєш…
Духовного здоров*я лиш проси,
Якщо його ще й досі ти не маєш?..
А щастя – це, звичайно, відчуття !
Це те, як ти навколо все сприймаєш.
Таким мабуть і є твоє життя.
Ніхто вже не спитає - як ся маєш?
Холодний погляд ковза по душі,
Сирітку не сприйма , не помічає .
Я молитовно прошу : не гріши !
Коли перед тобою врата Раю .
Сергій Бабінчук . Листопад 2014 рік .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
П’ять років швидко промайнули ,
Ніби на крилах пронеслись .
В майбутнє нам тягти минуле
Не варто, друже , не молись
На черепки часів трипілля ,
На геноцид , голодомор .
Не демократія . Свавілля
Навколо нас веде дозор .
Нема порядку і не буде .
Бандитам тюрми відчини ,
Не поливай Прем’єра брудом ,
Не роздавай кумам чини .
В судах хабарники , злодії .
Їм до лампади цей народ .
І шахтарі , і гречкосії
Існують лише для господ .
На кожнім кроці „чисті руки”,
Сорочка біла , ніби франт .
Держава потребує злуки ,
Коли ти з рештою гарант ...
С. Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Кохання щирого не знає ,
Зросла в поталі власних мрій .
За що Господь її карає
Тут оселивиши , серед змій ?
Чарівний стан , блакитні очі ,
Вродлива , як сама весна.
Принади має всі жіночі ,
Та позбавляє хлопців сна .
А щастя власного не має
Лиш споглядає часу плин,
Котрий за вікнами минає
Грішних , спокусливих картин.
Гарячих губ палкі цілунки
На її перли не лягли .
Чека від долі порятунку ,
Але не відає , коли ?
Коли омріяні картини
Любові втіляться в життя ,
Тоді ніхто вже не зупине
Сліз благодаті, каяття …
Сергій Бабінчук . 9.04.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Болить серце в грудях , брате ,
За нашу Вкраїну .
Чому таку важкую плату
В нелегку годину
Із Небес випробування
На нас випадає ?
Чи замале покаяння ?
Чи Господь не знає,
Що цей край від болю стогне
Не перше століття .
Біля храму дзвонять дзвони,
Знову лихоліття,
Знову суне горе в хату,
На поріг ступає.
Ой, як тяжко, пане – брате,
Серце в грудях крають.
Мова стала на заваді
Козацького роду.
Відбирають п*ядь по п*яді
Чужинцям в угоду
Найдорожче, що зосталось
Прабатьків коріння .
Дочекались, дочекались
Мовного успіння…
Потирають руки сміло,
Паства – людське стадо
Вже зневірене, безсиле,
Якесь безпорадне…
На Майдан не йде на ВІЧЕ,
Ярмо не пускає .
Воля плаче, воля кличе,
Воленька благає:
Від сну пробудись, козаче,
Та на повні груди
Вдихни мене молодую,
Веселіше буде.
Не зрікайся, поціновуй
Козацькую славу ,
Українське рідне слово,
Матінку державу .
Тут ти зріс, кохання роси
Пив солодкі, чисті .
Розплітав дівочі коси,
Дарував намисто,
Цілував родзинки милі,
Шепотів – кохаю…
Та чомусь буремні хвилі
Рушать стіни раю,
Несуть розбрат поміж люди,
Чвари, ворожнечу .
Чи ще довго таке буде?
Лягає на плечі
Непосильний тягар знову ,
Бо хтять відібрати
Українську нашу мову,
Мову мами й тата !
Сергій Бабінчук . 24.09.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
А серце розтривожено піснями ,
Нам знов із вами поверта літа
Той ніжний погляд , теплі руки мами .
Любов її завжди була свята .
Вона ніколи нам не скаржилась на долю ,
Несла свій хрест без зайвих на то слів .
Тут , на землі , за неї Бога молю ,
Хоч за життя цього я не зумів .
Літа летять невпинно у минуле ,
Зрадливо скроні вкрила сивина .
Лиш зараз ми цінуємо , що було ,
Коли у спогади свідомість порина .
Там бігли дні бурхливого дитинства
І голубів на хаті ніби рій .
О , матінко , прости нам всі безчинства
І , як колись, у сні хоч пожалій .
Самі ми стали вже давно батьками .
На дітях бачимо ті власні помилки .
Прости рідненька , мила наша мамо !
Торкнись сльозинкою до нашої щоки ...
Сергій Бабінчук . 2008 рік .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Сидить кобзар на могилі
Та пісню співає :
„Вітре буйний” – неси хвилі
Аж до небокраю .
Волю в клітку посадили ,
Кайдани на руки .
Ой , Тарасе , брате милий ,
Нема й досі злуки
Поміж Заходом і Сходом ,
Нема розуміння ,
Що ми є одним народом ,
Збирати каміння
Час настав , прийшла година
Нас всіх об’єднати
У соборну Україну ,
Вона ж наша мати !
Чому розбрат поміж люди
Сіють „патріоти” ?
Та клянуться , б’ють у груди
До сьомого поту
Вихваляють того Хама
Що духу , що сили .
Гіркі сльози з очей мами
Рясно землю вкрили .
Ой , кобзарю , не рви душу ,
Не край моє серце .
Адже тут я жити мушу ,
Тут я мушу вмерти .
В муках слово породити
Для нового злету .
Часу обмаль . Відпочити
Не дадуть поету .
Хліб насущний – рідну мову
Чомусь зневажають ?..
Насупили свої брови .
За кого нас мають ?
Штами ставлять та волають
Чужими словами .
Та чи відають ? Чи знають
Звідкіля ті штами ?
Хода Хресна . Повторюють
Знову ті ж помилки .
Москва прагне Вікторії ,
Трясуться піджилки ,
Коли чує : Україна
Стала незалежна ,
Квітне в лузі знов калина
Та пахне безмежно .
Ще не вмерла у лабетах
Кремлівського пана .
Пишуть власнеє лібрето ,
Відомо це , знамо .
Знов на часі доба княжа ,
Моляться русини .
Чи пошле Господь , чи вкаже
На долю Вкраїни ?
Перед Ним лише ми станем
На свої коліна .
На ворога підем таном
В пориві єдинім .
Не руш неньку , її рани
Досі кровоточать .
Не будуй на неї плани
Та жадібних очей
Роззявляти не смій „брате”
Сьогодні з похмілля .
Пригадай , що нас багато
Тебе на весілля
Ми запрошувать не будем
Не твоє це свято ,
Досить з нас твого Іуди ,
Досить нас карати !!!
Вести через оті терна
Босоніж без жалю .
Безсоромна Ганя Герман –
Вдає з себе кралю ...
Приберися , промий вуха ,
Не заздри без тями ,
Не нагадуй всім свекруху
З помийної ями !
Так , ми маємо Лебідку ,
Маєм свою долю .
А за тебе , Ганю , бридко
Не задавай болю ...
Завдяч цій землі в поклоні ,
Що тебе зростила .
Сивина вже вкрила скроні ,
Але ти безкрила
Виступаєш за лжесвідка ,
Зараз в його ролі .
Бридко , Ганю , дуже бридко ,
Аргументи голі .
Пронизує сором душу ,
Образа проймає .
Це сказати тобі мушу ,
ВІН попереджає .
Не ті шляхи обираєш
Для випробування ,
Тому й маєш те , що маєш .
Нема покаяння .
А Вкраїна має доню
Розумну і щиру .
Молимось усі в поклоні ,
Маємо довіру .
Це її маленькі руки
І серце гаряче
Дуже прагнуть для нас злуки .
Вона все пробачить
Ворогам , бо нема часу
На сварки сьогодні ,
Будувати ті гримаси
Ніби з преісподні .
Вітре буйний , неси пісню
Аж до небокраю !
Бо її у грудях тісно .
Співає , співає
Кобзар в полі , на могилі
Про рідну державу .
Ковила несе на хвилях –
Українську СЛАВУ!!!
-2-
Поміж нас вже завелися
Служки – московіти .
Доню , прошу , не корися ,
Не дай володіти
Булавою на Вкраїні ,
Марати клейноди .
Прапор наш є жовтосиній ,
Не давай їм згоди
Нашу неньку грабувати ,
Не кинь на поталу
Те , що є для нас всіх свято .
Свої п’єдестали
Збережи . Ми присягнемо
Державі служити .
Не зрадимо , не звернемо .
Адже кров пролита
За свободу , незалежність ,
За право любити
Так віддано , так безмежно .
Так несамовито ...
Нації верни коріння ,
Пам’ять генетичну .
Лише крок нам до успіння .
Нація велична
Вже пройшла через тортури
Триста з лишком років .
А той згадує Батурин .
Дай нам , пане , спокій .
Не про тебе той Батурин ,
Бандера , Мазепа .
Третього б не було туру ,
Де б ти був , дурепа ?
Оце є твоя подяка ,
За душевні рани ?
Президенте , неборака ,
Підтримуєш клани ?
Вона винна , що ти втратив
Розум на похмілля ?
Це вже , пане , забагато !
Таке то ти зілля ...
То хто зрадив нам , Майдану ?
В кого чисті руки ?
Ні , не входить в твої плани –
Прагнути до злуки .
Отруєння на сміх курям
Не зумів довести .
То кого тут врешті дурять ?
Де медичні тести ?
Вже сміється з нас Європа ,
Кого обираєм ?
Хоча їм все те до попи ...
Маєм те , що маєм .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Спокуса дарувала тобі крила ,
І знов торує в невідоме шлях .
Це вже було . Колись тебе купила ,
Коли прибрала віковічний страх .
Писав про владу правду завжди голу ,
На ризик наражаючи себе .
Бо той , хто рветься хижо до престолу
Відомо , кожного у землю загребе .
Залиш політику , пиши вже про кохання
Насолодись цнотливістю вірша .
І так роби це ніби , як в останнє .
Наснага хай тебе не полиша .
Згадай батьків , пиши про рідну хату ,
Увіковіч себе у слові сам .
Не наражайся , друже , на дебати .
Це є безплідний , непотрібний крам .
Навчись радіти сонцю , вітру , хвилі ,
Що розбива об камінь свою міць .
Міняй думки , пиши у легкім стилі ,
Пий воду із освячених криниць.
Бабінчук Сергій . 18.09.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Вас не любити майже не можливо
За мудрість , філософію вірша .
Для мене це сьогодні надважливо ,
Тому розчулена у почуттях душа .
Життя веде нас в лабіринти , дійсно .
Та все залежить тут від сприйняття .
Шукаймо в нім гармонію , чи пісню
А саме краще з обома злиття .
У вічність лине , в насолоді тане ,
Які це неповторні відчуття !
І хай нас навіть на Землі не стане
Але ж прекрасне все –таки життя !
Сьогодні ще світ білий надто милий ,
Хороше бачиться , сприймається єством .
Шляхи земні , це ми по них ходили
Адже нам добре зараз є обом !
Не цінувать , не вірити у щастя,
Закрити очі на живий росток ,
Відчужитись , не мати і причастя
До очевидних , праведних виток ?!
Назвати зрадою , цього мабуть замало .
Покликати скоріш до каяття .
Жалітися нам зовсім не пристало .
Яке ж прекрасне все-таки - ЖИТТЯ !
Серній Бабінчук . 2010 рік .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
***
Як моторошно стало в світі жити!
Не кидай , хлопче , бісер у лайно .
Ти хтів щоб зрозумів тебе хто ситий ?
Існує в світі істина давно :
Крізь роки суперечок і пожарищ ,
Крізь тернії випробувань життя
Ніколи він не був тобі товариш ,
Від нього не почуєш каяття .
За те , що зняв сорочку вже із тебе
Та нагим випустив гуляти в білий світ .
Під українські зорі в чистім небі .
Не скінчився для тебе геноцид .
Сьогодні честь насправді пасе задніх
І зрада на огиду не рясна .
Підступні , злі , жорстокі , безпощадні .
Не скоро тут буятиме весна .
Одні виймають з пазухи каміння
І точаться на ближнього ножі .
Не мучить серед ночі їх сумління ,
А підлі думки коять віражі .
Забуте вже давно поняття : СОВІСТЬ,
Маразматичні в душах почуття .
Всіма керують гроші , прибутковість .
Елітним зветься отаке життя .
Сергій Бабінчук . 21.01.08р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Діючі особи : ХАМ – всім відомий ЗЕК (ОПЕНЬОК).
КЕПКА – Лужков Ю.М.
Ми хотіли державності ? Тепер її маєм .
Це природньо , не крайності .
Кепці це заважає .
І за що він ненавидить , друже нас з тобою ?
Українські краєвиди не дають спокою ?
Ви що , пане , кепку з’їли ? Замість шкурки з сала ?
Невже так от зголодніли ? Чи Москви замало ?
Президент у вас маленький , велика держава .
Візьміть нашого ОПЕНЬКА , тримайте на славу .
Коли треба – випускайте , коли ні – за грати !
Майте , хлопці, його „майте” – він голубуватий .
За таким ото Віктором , що Лужков так любить ,
Нам не шкода , лише сором – проникає в груди .
Крим бажаєте забрати ? Ще й пів України ?..
Ви що ,хлопці , поросята ? Путіну –путану !
Мілкота Москвою править ,
А ще з нас кепкують .
Мир нас знає , як державу ...
Та вони не чують .
На МАЙДАН , панове , треба
Щоб промити вуха .
Там ЛЮБОВ нам ллється з НЕБА
Від СВЯТОГО ДУХА !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Ви звикли до ярма , шановні .
В задумі серце не болить .
Чи то своє ярмо , чи з зовні ...
Аби , як кажуть , свою сить
Задовольнить .Чому так сталось ?
Адже зросли на цій землі ?
Невже цього для вас замало ?
Тут босими ще малі
В росі купали ноженята ,
Вам тут співали солов’ї .
Перше кохання . Мама й тато
Зросли також на цій землі .
Літа летять немов на крилах .
Коротким є людське життя .
Вже скроні ваші побіліли
І час настав для каяття ...
Так довго нищилось коріння .
Сьогодні це найбільша з бід ,
Модифіковане насіння
Привносять в генетичний рід .
Чому зника бажання волі ?
Героїки держави слід ?
Втрачається у чистім полі
Наш український родовід .
Козацтво , Січ , Дніпра пороги ,
Із люльки тютюновий дим .
Це все нам , братчики , від Бога ,-
Тому є рідним і святим .
Не вберегти свою культуру ,
Цуратись мови прабатьків .
Вклонивши голови , понуро
Іти , як вівці , знову в хлів ?
Минувшина все далі й далі
Ніби в безодню десь зника .
Незгідних політична паля
Уже застругана чека .
Нас час не вчить . Усе минає .
Скорбота в душу торить шлях .
Невже не чуєте ?.. Волають :
-Убережіть державний дах !!!
Ми клали голови , кров лили
Та боронили рідний край .
Тут , в цій землі наші могили
А це святе - запам’ятай !
Не плазувать на світ з’явились
Ні , ти ще й досі не прозрів ?
Ми завжди лише боронились
І не шукали ворогів .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Оскаженіли Іродові бранці,
Шукають жертву власної вини .
Здоровий глузд не має навіть шансів
Проникнути в свідомість Сатани.
Подоба лжелюдини на престолі
Шикує перевтілене життя ,
Ламає безсоромно людські долі ,
Не визнаючи сутність каяття .
Пролита кров героїв України .
Катують , розпинають , як Христа .
Здригнувся світ , мурахи вкрили спини…
Во істину ти, МАТІНКО, свята!
До волі твоє прагнення нестримне,
Молитва щира знову лине ввись .
Вже скоро заквітує нам калина,
Як тисячі років цвіла колись .
Та кров плоди , нагадуючи знову ,
Краплинами стікає до землі .
Покинув соловейко вже діброву
В вогні згоріли дітоньки малі …
О, Господи , помилуй наші душі ,
Втамуй цей біль , що відбирає сон !
А спрагу волі , що вуста так сушить ,
Молитвою верни нас до ікон .
Сергій Бабінчук . 17.12.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
Козел капусту боронити взявся ,
Бо бачте він , як справжній «поліглот» ,
Вкраїнської завжди чомусь цурався ,
Во істину , ну майже патріот !
Тут ріс нахаба , пив святії роси ,
Скоромне сало наминав у піст .
Нас ненавидів , що ми малороси ,
Що маємо до слова певний хист .
Що ми цінуєм власнеє коріння ,
Несемо з гідністю свою культуру в світ ,
З народження свого і до успіння ,
Коли Господь позве уже на звіт .
Як можна не любити землю рідну?
Край хаяти , де зрештою , сам зріс ?
Не боляче йому і не огидно
Сувати скрізь свій поросячий ніс .
Черстве серденько аритмійно б*ється ,
Ганя по жилах зовсім дурну кров .
Чого тобі «мій голубе» не йметься ?
Чим коперсуєш ти тут знов і знов ?
Сергій Бабінчук . 9.04.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
Ні ! Не навчили ріки крові ,
Що на асфальті запеклась .
Невже на Сході вже готові ,
Щоби ще й їхня пролилась ?..
Чи не достатньо ще пожертви ?
Світ білий полонила знов
Злоба , як тінь чужої смерті,
Не випускає із оков .
Небесна сотня в Небо лине ,
Про ВОЛЮ в Вись несе свій звіт .
Отця , Святого Духа , Сина
Молитимем ще сотні літ .
Холодне серце пробудити ,
Вернути Авелю життя
Ми зобов’язані служити
Во ім’я діток , майбуття !..
Тут чорний пил вітри Майдану
Перемітають в закутки ,
Ятрять живі одвічно рани ,
Спіралі сходження витки .
Ми маєм честь служити Богу.
Земний нести на собі Хрест ,
Як захист , як пересторогу ,
Надії , волі , віри тест .
Сергій Бабінчук Квітень 2014 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Сидить козак на могилі ,
Позвисали вуса .
Приречено та безсило
Чита рядки Стуса .
Читаючи пломеніє ,
А скінчить – погасне …
Чому нація не сміє
Мати право власне
На історію , культуру ,
Мову , врешті , долю ?
Серце його у зажурі ,
Думки у неволі .
Ми не маєм патріота
На гетьманське крісло ,
Тому й ділять нас на квоти ,
Біомасу в числах …
Згаса віра , що ми можем
Дати собі раду .
Втратив безумовно кожен ,
Зникла десь бровада ,
Куражу нема . Знесилі
Думки якісь стали .
Сидить козак на могилі ,
Вуса позвисали .
Підсвідомо з душі рветься
На зовні спокуса :
Повернути б Україні
Світлу пам*ять Стуса !
Відродити б генетичне
Прабатьків коріння ,
Власне , гонорове , звичне
Сіяти насіння ,
Аби мати запоруку
На чисте майбутнє ,
Досягти єднання , злуки .
Державу могутню
Будувати на просторах
Титульного люду .
Мабуть буде це не скоро ?
Та чи воно буде ?..
Тому й сидить та сумує
Козак на могилі ,
Чи побачить , чи почує ,
Молиться Василю :
- Поглянь , брате , на Вкраїну
- Із Небес блакитних .
- Ділять Неьку, як овчину ,
- Ріжуть лезом бритви .
- Розтинають та сміються ,
- Кепкують над нами ,
- Не зважають і не чують
- За стінами брами .
- Он дитя під тином плаче
- Зникла породілля ,
- Десь гуляє та пиячить
- Знову на похмілля .
- А вони собі радіють ,
- Немає загрози ,
- Загнуздали всі надії ,
- Проборкали розум !
Вітер віє , туга крає
Серце на шматочки ,
Маєм , брате , те , що маєм –
Ні сина , ні дочки …
Сиротиною зробили
Матусю сьогодні .
Тчуть нахабно вже свій килим
Діти преісподні !!!
Ой , козаче , пробудися ,
Собери ватагу ,
Щиро Богу помолися ,
Шабельку витягуй .
Пробуди жадану волю ,
Бо її приспали ,
Щиросердно тебе молю
Та цього замало .
Варто кожному розплющить
Ті сонливі очі ,
Та відчути себе мужем
В державі дівочій .
В них по матері ведеться ,
Інша віра , брате ,
Грошами вона зоветься –
Це і мама, й тато .
Нема давно за душею
Нічого святого .
Чи то ми тут є ізгої ?
Чи виросли роги ?
Газдувати нам належить
У власному домі ,
Коли ми є незалежні ,
Коли ще свідомі . Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Козацька січ. Лиха година.
В жалобі ненька Україна.
Хто винен в цій різні кривавій?
Кому довірили «Булаву»?
Питання постає нам знову:
Хто не напився досі крові?
Кому завжди всього замало?
Із білокам’яної жало
Спрямовано у наші спини…
Їм заважа наш цвіт калини.
Нема Вкраїни, як держави –
Є територія кривава,
Є полігон чужої влади,
Де шалапутінські бригади
Випробування чинять зброї,
А ми, панове,тут ізгої?..
Тут, де батьків святі могили,
Де вперше ніженьки ступили,
Зізнався вперше, що кохаю,
Садок вишневий,хата з краю.
Лунають соловейка трелі,
Дитятко спить собі в купелі,
Курносе смокче мамі груди…
Ми, з рештою, є мирні люди.
Ми толерантні, дуже чемні.
Але літа прийшли буремні,
Де звичне все до цього – рушать
Оті, що лише «б’ють баклуші»,
Для кого «пєчка» на колесах,
На ній нероба,чи «повєса»
Вже тридцять років там просидів
І зла у цьому ніц не видів.
Чуже так вабить його очі,
Брехню у світ несе, стрекоче,
Чекаючи при цьому плати,
За вільний дух, політ крилатий…
О, Господи! Надай нам сили
Не втратити ці вільні крила!
Сергій Бабінчук . 30.05.2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
Сльоза слід білий на щоці
Зовсім без сорому лишила .
Десь там , за кадром , у руці
Зброя злочинця спокусила .
Свідомо тисне на гачок …
І плаче безутішна мати .
Вогонь від тисячі свічок
До Раю душі проводжати
Сьогодні буде, у наш час ,
Ніби в роки середньовіччя .
То хто такий віддав наказ ?
Кого Іуда вперто кличе ?
Як посягнути на життя
Посмів цей виродок кривавий ?
Тому прийшов час каяття
Отих , хто дав йому «булаву» !..
Це ви причетні до цих сліз ,
До болю в серці тої мами
Суспільства щонайгірший зріз ,
Раби жадоби , свого краму !!!
Це ви осліпли у пітьмі
Регіональної потвори .
Ви , винуватці є прямі ,
Від вас по Україні горе
Повзе зміюкою в хати ,
Сліди лишивши попід тином .
Сучасні покидьки – кати
Забрали в матері дитину …
Сергій Бабінчук . 25.02.14р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
РІДНА ХАТА.
Вояку УПА присвячується..
Зникли вже палкі бажання ,
Канули у літа.
Не звучить тут у вигнанні
Чарівна тримбіта.
Час , як вітер повідносить
Пам”яті сторінаи .
Кличуть мене , досі просять
Черемоші дзвінкі.
Поверни шляхи , козаче ,
До рідного краю ,
Хай душа твоя поплаче ,
Бо я твердо знаю ,
Що тут думками що ночі
Серце туга тисне .
Чорні брови , карі очі
Згадуєш навмисно
Аби якось відігрітись
На ріднім порозі ,
Але роки підкорити
Ніхто з нас не в змозі .
Вони лік ведуть уперто ,
Хвилини не гають .
З рідним краєм лиш відверто
Душею співаю .
Бо одне я певен знати :
А там за межею
Чи згадаю рідну хату ,
Та чи буду з нею ?
Роки бистро промайнули ,
Виросли вже діти .
Та чи важко мені було ?
Чи мав право сміти ?
Мабуть ні . Ні те , ні інше ...
Не скаржусь на долю .
І скажу без перебільшень –
Боровся за волю!
За те , аби завжди мати
Червону калину ,
Щоб ніхто не смів попрати
Мову солов”їнну .
Прапор гідно хтів тримати ,
Прапор УКРАЇНИ .
Твердо вірити і знати ,
Що є її сином !
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Пишу вірші з повагою
До Вкраїни – неньки.
Честь велика і благо є
Втішити серденько .
Це розрада, віддушина -
Соловейка пісня.
Це кохання зворушливе –
Перше , променисте.
Відродити рідне слово
На власних теренах ,
Де Кобзар поклав основу,
Несучи ЗНАМЕНО,
Крізь роки і тернії ,
Муки злої долі
До вершини Генія
В боротьбі за волю!
Доторкнутись, продовжити
Цю нелегку справу,
Долучитись , примножити,
Зберегти державу .
Борг віддати , засіяти
Родоводу ниву
Радісними мріями
У переддень Дива !
Воно стоїть на порозі
Кожної оселі .
Знаю , вірю, що у змозі
Думи невеселі
Розвіяти в чистім полі
Як попіл по вітру .
Веселкову, ясночолу
Змінити палітру ,
Для рідного свого краю
Миру попросімо ,
Бо ХРИСТОС ся нам рождає :
Славімо ! Славімо !
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Тараса Дух мене пройма ,
Коли за нього Бога молю .
І матінка стоїть сама ,
А ми малі , ще й досі голі .
Так звана східная «сестра»
З обійм своїх не випускає .
Із двоголового нутра
На світ з*явлється знов Каїн.
Жорстоко викида з гнізда
Усіх подобин свого роду ,
Не залишаючи сліда ,
Своєму шлуночку в угоду .
Паразитує поміж нас ,
Стираючи усі кордони ,
Один маленький невіглас
Та «руський» мір попа Гапона .
Чим завинила ця земля
Сльозою , що туманить очі ?
Тим , що родючі тут поля ,
Що люд недосипає ночі ?
О , Господи , нам миру дай
І ворогам прости провину !
Хай квітне рідний серцю край ,
Хай квітне наша Україна !!!
Сергій Бабінчук . 2014 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014
Сльоза гірка в важку годину
Зросила смуток у серцях.
Небесна сотня. Домовина.
Скорбота вічна по бійцях.
Герої наші не вмирають,
За волю звіт у Вись несуть.
Для них відкриті Врата Раю,
Дзвіниця вказує їм путь.
Ми тут без Вас осиротіли,
Не маючи достатньо слів.
О , Господи, надай нам сили
Свідомо загнуздати гнів,
Покластись на Всевишню волю,
Простити наших ворогів ,
Я на колінах Тебе молю,
Аби мене цього навчив.
Пошли нам мир, як нагороду,
Наповни душі і серця
Цієї Нації , Народу .
Во ім’я Сина і Отця !!!
Бабінчук Сергій . 3.09.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014
Роману Шухевичу !
Для них важливе визнання
Від вільної уже держави .
Не нагороди . Не звання .
Не почесті . Не гучна слава .
Вони боролись за цей день
І клали голови на плаху .
Мільйони згинули без ймень.
Пухом земля хай буде праху .
Це діти ,матінко, твої ,
Котрі співали : ЩЕ НЕ ВМЕРЛА ,
Це соловейки , солов”ї...
Свідком була тому ГОВЕРЛА .
На неї сходили не раз ,
Щоби з висот на УКРАЇНУ
Крізь роки осягнути час ,
Як вільна пісня усім лине .
Діждались , мамо , коли ти
Врешті вдихнеш на повні груди .
По волі божій всі кати
Залишили тебе . Це чудо .
Найбільше чудо із чудес
І чисте їх святе бажання .
Тож най поглянуть із Небес ,
Як сходить сонечко нам раннє ,
Як жайвір від його щедрот
Ллє пісню і пшениця зріє .
Наш генерал був патріот
Тому про це він щиро мріяв .
Між тим кістьми на Соловках
Одні лягали за свободу ,
Інші за межами в бігах
Себе частинкою народу
Вважали й гордими за те
Були , що діти України .
Для них це все було святе ,
Як цвіт пахучої калини .
Нас Божа матір боронить .
Про це хай кожен пам”ятає ,
Тому не будемо судить
Тіх , хто стоїть біля Врат Раю .
Вони хотять лиш визнання ,
Не пільг , бо за життя не звикли .
Не нагород і не звання
За подвиг свій земний , великий !
Сергій Бабінчук . Серпень 2007 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Прошу , мій Боже , зупини
Цю ворогів навалу!!!
Найкращі гинуть без вини ,
Їм гинуть – не пристало…
Лише повстали із колін
У праведну годину;
Хотіли – волі , добрих змін …
Та раптом ніж у спину …
Терпінню край … В душі протест…
А на щоці сльозина …
Революційний ЕВЕРЕСТ …
Кров в жилах наших стине …
Знов пробудилася від сну
Надія на майбутнє …
Прогіркло все від полину
І бджоляра , і трутня …
Чому ця нація несе
Такі випробування ?..
Пройти через горнило … все
Без тіні на вагання …
Не допусти нам ворогів …
Звільни нас від кайданів …
Вгамуй у серці нашім гнів …
Та залікуй нам рани …
Сергій Бабінчук . 27.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
«ПОРАДА»
Твори добро в віршах , словах і прозі
У відчайдухи навіть запишись .
Чому ж сама пожать його не в змозі ?
Невже відклала знову на колись ?
Літа летять . Хіба зника потреба
В добрі і щасті вже сьогодні жить ?
Чому ж минають , не ідуть до тебе ?
То як тоді стороннім розсудить ?
Ти сій добро в віршах , словах і прозі ...
Але жнива чекають вже на злих ,
Бо це вони у тебе на порозі
Порозсипали свій байдужий гріх .
Ти сій добро , чекай на своє щастя ,
Як манни з неба від отих святих .
В реаліях живемо . Не у казці .
Тому нам замість манни випав сніг .
А ти добро продовжуй висівати
Поміж каміння , в тернії , на сміх.
Чому ж воно не завіта до хати ,
Аби порадувать вже зараз разом всіх ?
Бабінчук Сергій .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Ми історію пишемо
І встаємо з колін .
Так . Ми дітям залишимо
Вільний дух поколінь .
Сльози очі заповнили ,
А в душі гіркота .
Станьмо , браття , колонами ,
Аби наша мета
Була ближчою й легшою ,
Без колючих шипів ,
За рахунками – першою ,
Загнуздаємо гнів ,
Щоби розум туманами
Не покрився зовсім ,
Ми колонами станемо
І покажем отім ,
Що сидять в кабінетиках –
Ми є вільний нарід !
Проффесорські багнетики ,
Знати б це уже слід .
Ваш цинізм переповнює
Чашу наших терпінь ...
Ми стаємо колонами .
Бог є з нами . Амінь .
Сергій Бабінчук .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
То яку сьогодні мову слід охороняти ?
Завели в Верховній Раді такії дебати .
Для Азарова ця тема не дуже приємна ,
Бо для нього українська – мова іноземна .
За ці роки і ведмедя навчити вже можна ,
Але тільки без комедій , коли так тривожно
Постає питання мови , тут на Україні ,
Адже це першочергове , ясно і дитині .
Це традиції , культура і наше коріння .
І кого тут , врешті , дурять ? Котре покоління ?
Ми не знаєм , нас не вчили ... Не маєм бажання .
Чого власне рвати жили , ніби як в останнє ?
Ще потерпить , перетреться , ослабне держава ,
А там може повернеться влада знов миршава ?
Де ми були малороси , імперська окрайна .
Права нам сувати носа в справи надзвичайні
Не давали , бо хохли ми , ніби нижча раса .
А ті братськії обійми та оті гримаси
Бутафорія не більше . Артистична маска .
Аморальне лицедійство чи невдала казка ,
У яку так свято вірять більше триста років .
То чи ми сьогодні вільні ? Чи маємо спокій ?
Чому граються в забавки на наших теренах ?
На Вкраїну робить ставку москаль навіжений .
Віддай йому Севастополь та Кримськії землі ,
Бо тут вони грабували , сидячи у Кремлі .
Загарбали собі тихо і володарюють .
Що від цього комусь лихо? – Так вони не чують .
Ведуть в чужій хаті війни , а ми потикаєм .
Раз потрапивши в обійми , вважаєм - це раєм .
То де з рештою коріння , наше генетичне ?
Прийшов час збирать каміння . Адже не етично
Під чоботом „брата” бути . Досить зволікати .
Розірвемо оті пута .Скінчемо дебати !..
Сергій Бабінчук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Любіть Україну , як неньку любіть:
Степи , гори , ріки й долини .
Бо з рештою дітям , онукам тут жить .
Нехай для них родить калина .
Про неї співатимуть ніжні пісні ,
Тепло хранить будуть родинне .
Ми вільні нарешті і це не ввісні
І вільною є УКРАЇНА !
Лелеки звиватимуть гнізда у нас ,
До моря Славутич наш лине .
Кобзар на чужині про цей мріяв час
І бачив такою Вкраїну .
Нам Богом дарована ця благодать ,
Він з нами , Він нас не покине .
З колін ми спроможні тоді лише встать ,
Коли перед Ним на коліна
У щирій молитві постане народ ,
Згадаєм своє ми коріння .
Та врешті дістанемся власних чеснот …
Прийшов час збирати каміння .
Сергій Бабінчук . Жовтень 2007 року
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Соловейка пісня лине
З гаю понад ставом .
Ненько моя , УКРАЇНО !
Слава тобі! Слава!
Дарована втретє воля ,
Нам жити в цім часі .
Своїй вдячні будем долі
Та її прекрасі .
Браття , мусимо цінити ,
Що предки плекали .
Слізьми гіркими полита
Вікова потала .
Ніби сон . Ми незалежні .
Ми врешті держава .
На просторах цих безмежних –
Небесам цим слава !
Дочекали . Три століття
Носили кайдани .
Хто були ми на цім світі
До подій Майдану ?
Безіменні , безсловесні ,
Чужим лиш придатком .
Несли все на перевеслах,
Не маючи гадки ,
Що ми нація окрема ,
Без старшого брата .
Врешті рішена делема ...
Дочекали свята .
Соловейка пісня лине
З гаю понад ставом .
Ненько моя , УКРАЇНО !
Слава тобі! СЛАВА !!!
Вересень 2007 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Пішли у небуття літа буремні ,
Залишивши могили там і тут .
Будьмо , братове , до героїв чемні ,
Вшануймо разом всі героїв Крут !
Ці хлопці рідну землю боронили
Від напасти червоної чуми .
За волю , за державу нашу лили
Гарячу кров . Їх , Господи , прийми !!!
У молитвах земних не забуваймо
За кого віддали своє життя .
Майже століття боронили тайну ,
Й патріотичні до Вкраїни почуття .
Нове століття і нові погрози .
Рясно вмивають землю, ніби дощ
Гірко-солоні материнські сльози .
У Небо Янголи несуть знов сотні прощ !
Між тим Господь нам шле випробування :
До волі шлях перетинає знов війна !
Та віримо , що зійде зірка рання ,
Сіятиме над нами знов вона !!!
21.12. 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014