denyk

Тато герой

"А  розкажи  мені  про  Рай"-
До  мами  доня  промовляє
"Вже  пізно,  спи,  мала,  давай
На  небі  місяц  вже  куняє..."

А  тато,  точно  тато  там?
І  бачить  все?  За  нас  радіє?
Так,  люба,  він  Герой  у  нас,
А  ти  його  велика  мрія.

Він  не  бажав  сусіду  зла,
А  московит  наче  сказився.
Прийшов  із  зброєю  до  нас,
Немов  би  біс  в  нього  вселився  

І  так  було  не  раз,  не  два
Спокон  віків  з  ордою  бились.
Та  це  вже  наш  останній  шанс
В  славетний  час  всі  ми  зродились...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022

Я - президент.

Я  -  Харків,  Миколаїв,  Волновоха.
Я  пологовий  Маріуполь,  я  -  Изюм.
Я  Україна,  що  розгорнить  крила.
Хоч  і  ридає  з  болю  і  жалю.
Я  президент,  я  воїн,  доброволець
Я  медик,  я  пожежний,    волонтер  
Я  Українець,  що  вже  став  до  збої,
На  радість  окупантам  не  помер.
Тремти,  сусід,  мене  ти  не  злякаєш.
Хоч  сто  разів  на  день  мене  бомби
Тут  дикі  гуси  й  ті  тебе  "вітають"
І  шлють  в  росію  цинкові  гроби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022

Назар Стодоля

́Чи  добрий  ранок  чи  ні,  Назар  ще  не  зрозумів.  Погода  була  гарною,  але  покою  не  давала  учорашня  розмова  з  дружиною,  коли  вона  назвала  його,  свого  чоловіка,  ватником.  Іра,  в  яку  він  вкладав  всю  свою  душу,  ображала  його…  
Машина  ковзала  поміж  інших  і  врешті  хлопець  під’їхав  до  офісу.  Чашка  кави  і  веселі  посмішки  колег  таки  схилили  ваги  у  сторону  гарного  ранку.  Та  думки  поверталися  до  учорашньої  розмови.
- Не  хочу  проверять  у  ребенка  домашние  работы  по    украинскому  языку…  потому  что  не  знаю  его  и  не  хочу  учить  –  заявил  он  .  
- Так  ти  ватник  і  сепаратист  ,  -  почув  він  у  відповідь  від  дружини.  –  я  тепер  в  цьому  домі  буду  розмовляти  тільки  рідною  мовою,  не  розумієш  –  не  їж  те,  що  я  приготувала.  
Зазвичай  лагідна  і  весела  дружина,  кидала  на  Назара  злі  погляди.
- Нет  никакого  украинского  языка,  его  придумали,  как  и  страну  Украину.  Вот  в  СССР  было  хорошо  жить,  я  с  родителями  на  море  по  бесплатной  путевке  ездил…
- Ага  і  ковбаса  по  два  двадцять  була,  і  батько  твій  був  молодим  і  здоровим,  не  те  що  зараз:  ранок  починається  с  пігулок  і  вечір  зустрічає  пігулками…  Відчуваю  в  твоїх  словах  інтонацію  свекра.  ..
Дзвінків  від  клієнтів  не  було,  тож  хлопець  вирішив  трохи  поритися  в  інеті,  почитати  за  своє  ім’я.  
Не  дарма  ж  батьки  назвали  його  таким  красивим  російським  ім’ям.  А  ще  красиве  прізвище  -    Валуєв,  отримане  від  батька,  офіцера  чи  то  військової  розвідки  чи  КДБ.      Ну  да  писав  его  однофамілець  циркуляр.  Так  забороняв  українську  мову,    так  кому  ж  вона  потрібна?
Перший  запит  у  гуглі  видав  словосполучення  «Назар  Стодоля»
Хлопець  вже  хотів  перегорнути  на  наступну  сторінку,  та  якась  сила  спогадів  затримала  його.
Ще  б  пак,  Стодоля…  дівоче  прізвище  мами…  То  він  по  мамі  Назар  Стодоля.  Що  б  це  означало  :
- Сто  долей  ?  Сто  процентов?  
І  Назар  натиснув  на  посилання.  Відкрилася  сторінка  і  чоловік  с  подивом  прочитав  :
Тарас  Шевченко  —  Назар  Стодоля
- К  чему  имя  украинского  поэта  в  сочетании  с  его  именем  и  фамилией.
Як  дитина  військового,  Назар  не  вчив  української  мови,  був  звільнений,  на  його  думку,  від  пустої  трати  часу.    Та  одружившись  на  Ірі,  яка  іноді  розмовляла  до  нього  рідною  мовою,  він  розумів  майже  все.  Але  слухати  і  читати  виявилося  різні  речі.  Та  бажання  довідатися  ,  що  то  за  Назар  Стодоля,  перемогло  і  юнак  почав  намагатися  читати  твір.  
«Злі»  клієнти  весь  час  телефонували  і  відволікали.  До  кінця  робочого  дня  він  подужав  лиш  з  десяток  сторінок.  Та  й  з  них  зрозумів  не  більше  половини.      
До  дому  майже  летів,  і  повечерявши  і  буркнувши  під  ніс  –  «Спасибо»,  закрився  у  кабінеті  і  почав  гортати  сторінки  електронної  книги,  куди  завчасно  закачав  твір  Тараса  Шевченка.  
- Вот  бы  Ирка  удивилась  увидев,  что  я  читаю,  не  дождется…  прочту  и  сотру.
Події  розгорталися  доволі  швидко  і  склавши  до  купи  все  що  зміг  зрозуміти,  Назар  представив  собі  образ  сильного  і  сміливого  юнака,  який  кохає  дівчину  і  ладен  померти  та  не  відступитися.
А  ще  той  хлопець  –  козак,  як  Кубаньські  козаки?  А  чому  військо  запорізьке?
Відволікшись  від  книги,  Назар  почав  сьорфити  інетом  в  пошуках  інформації.  Те  що  він  знаходив,  видавалося  йому  м’яко  кажучи  дивним.  Спочатку  були  запорізькі  козаки,  потім  їх  пересилили  на  Кубань…  
Коли  він  скінчив  читати,  була  пізня  ніч.
Прокравшись  до  ліжка,  намагаючись  не  розбудити  дружину,  тихо  вмостився  на  краєчку.
Не  дивлячись  на  час,  сон  ніяк  не  йшов.  Згадалося,  як  він  дізнався  дівоче  прізвище  мами.  Він  з  ненькою  зробив  реферат  на  тему  «Моє  генеалогічне  дерево»  отримав  за  нього  найвищий  бал,  а  коли  показав  батькові  той  розізлився  і  посварився  з  мамою.  Дивно,  що  за  своє  життя  батьки  майже  не  розповідали  йому  про  дідусів  і  бабусь.  Коли  він  був  малий  йому  сказали  –  вони  живуть  далеко  і  йому  було  цього  досить.  Маминої  любові  вистачало,  щоб  хлопець  не  відчував  потреби  у  спілкуванні  з  родинами  батьків.  Тепер  це  йому  здалася  дивним.  Тож  на  найближчі  вихідні  він  запланував  поїздку  до  батьків.  Дивно,  але  після  цієї  думки  він  миттєво  заснув.
Прокинувшись  від  звуків  будильника,  Назар  навшпиньках  прокрався  на  кухню  і  почав  варити  каву.  Це  був  звичний  ритуал,  бо  обід  і  вечеря  були  на  дружині,  а  ранішня  кава  і  сніданок  –  це  його  чоловічий  обов’язок.  Розливши  напій  по  філіжанках  і  нарізавши  сиру  він,  як  зазвичай  попрямував  у  ліжко  до  дружини.  Вона  вже  сиділа  і  дивилася  останні  вечірні  новини  по  телевізору,  прокинувшись  чи  від  бурчання  кавоварки  чи  від  ароматів,  що  поширювалися  кімнатою.  Отримавши  каву  Іра  тихенько,  щоб  не  розбудити  сина,  сказала
- Дякую.
- Будь  ласка,  -  відповів  чоловік  прямуючи  на  своє  місце  у  ліжку.
Боковий  зір  сказав,  що  щось  трапилось.  Повернувшись  він  побачив,  що  дружина  витирає  краплини  кави,  які  розлила.  
Посміхнувшись,  Іра  сказала
- Не  очікувала  почути  від  тебе  рідну  мову…
- Якщо  чесно,  то  я  і  сам  не  очікував,  -  подумав  Назар,  але  веселе  обличчя  коханої  його  також  потішило,  -  ранок  дуже  чудовий  і  день  буде  такий  самий!
- Хочу  на  выходних  съездить  к  родителям,  надо  расспросить  маму  о  предках…
- Я  не  проти,  але  якщо  тобі  потрібна  інформація,  то  вона  в  мене.
Зістрибнувши  з  ліжка,  дружина  порилася  в  якихось  паперах  і  витягла  звідти  конверт.
- Це  мені  дала  твоя  мама,  сказала  віддати  якщо  помре,  або  якщо  ти  запитаєш  про  пращурів.
Очі  хлопці  стали  як  колеса  у  його  автівки.  Тремтячими  руками  він  дістав  листа.  Там  було  прізвище  і  адреса.  
- Це  твій  дід,  по  маминій  лінії,  якщо  хочеш  –  можемо  його  навідати.
- А  ти  откуда  это  знаешь?  –  очі  хлопця  ще  збільшилися.
- Як  ти  гадаєш,  про  що  ми  розмовляли  з  твоєю  мамою,  коли  ти  з  батьком  дивився  футбол  і  обсмоктував  переваги  есересер  над  піндосами…
- На  цих  вихідних  нічого  не  плануй,  хочу  познайомитися  з  дідом.      
Робочий  тиждень  пролетів,  як  година.  Не  було  нічого  незвичного,  хіба  що  син  Дмитро,  прийшовши  зі  школи,  під  час  вечері  заявив,  що  хоче  зачіску,  як  у  друзів  і  показав  фото  з  мобільного  –  декілька  однолітків  на  голові  мали  тільки  чуба.  
- Ну  хоть  жарко  не  будет,  лето  ж  вот  вот,-  відповів  Назар,  на  що  очі  Іри  стали  величезно  здивовані…
- Я  сама  підстрижу,  -  підсумувала  дружина,  -  маю  кілька  варіантів.
   В  четвер  вона  здійснила  свою    обіцянку  і  наступного  дня  Назар  отримав  від  сина  фотку  на  вайбер  де  три  першокласника  стоять  у  вишиванках  і  з  козацькими  чубами.  
- Гарно  вийшло,  такі  золоті  руки  у  Іруні,  -  подумав  хлопець.
І  ще  чим  відрізнявся  цей  тиждень  від  попередніх  –  після  їжі  Назар  дякував  дружині  на  українській  мові.  І  отримував  неймовірне  задоволення  від  її  реакції.
Зранку  суботи  зібравши    подарунки  і  заправивши  машину  по  вінця,  хлопець  погрузив  дружину  і  сина,  включив  навігатора  і  рушив  за  підказками  жіночого  голосу.  Дорого  була  досить  не  погана,  машин  було  не  багато  тож  за  декілька  годин  машина  в’їхала  до  Чигирину.  Ще  кілька  хвилин  і  вони  припаркувалися  біля  невеликого  приватного  будинку  на  околиці.  На  зустріч  їм  вийшов  старий,  але  міцний  дід.  Здавалося,  що  він  чекав  на  їх  приїзд.  Бо  одягнений  був  святково,  як  на  погляд  Назара.  З  волосся  на  голові  був  чуб  і  розкішні  вуса.  
- Здоров  будь  синку,  здоров  будь  козаче,  здоров  будь  красуне  ,-  по  черзі  промовив  він  до  онука,  правнука  і  жінки.
Малий  з  розгону  застрибнув  на  діда
- А  шаблю  покажеш?  –  
- Звичайно  козаче,  а  підростеш  то  й  подарую…
- Що  за  шабля  і  звідки  син  про  неї  знає?  –  думки  роїлися  в  голові  Назара
- Спочатку  за  стіл,  потім  екскурсія,  -  наказовим  тоном  сказав  дід  Василь.
Тож  забравши  речі  з  машини  всі  пройшли  до  вітальні.
Перше,  що  кинулося  в  очі  Назару  це  фоторамка  з  зображення  його  сина,  що  стояла  на  самому  видному  місці.  Поруч  лежали  декілька  книжок  авторства  Василя  Стодолі.
- Це  ж  мій  дід,-  подумав  хлопець,  а  у  слух  посміхнувся  і  сказав  :  я  вимагаю  пояснень!  
- Я  так  розумію  починати  треба  від  Ноя,  -  сказала  Іра.
- Ну  якщо  коротко,  то  твого  діда  засудили  за  вірші,  ще  за  часів  есересер.  Твоя  мама,  всупереч  волі  діда  вийшла  за  військового,  тож  вони  майже  не  спілкувалися.  Але  вона  мені  розповіла  сімейну  драму,  я  відшукала  діда  і  підтримувала  з  ним  стосунки.  До  речі,  минулого  року  я  сказала,  що  поїхала  до  мами  –  це  я  була  з  дідом  у  лікарні,  йому  робили  операцію…
Назар  закляк…  Щоб  якось  прийти  до  тями  він  узяв  книгу  діда  розкрив  на  першій  ліпшій  сторінці  і  почав  читати
- Мову  у  Народа  не  віднімеш
- Хоч  ти  бий,  а  хоч  його  стріляй
- Пороши  людей  по  білу  Світу
- Чи  усіх  на  Соловки  зганяй.
- Мова  скрізь  і  навіть  у  Сибіру,
- Л’ється  в  простір,  як  кришталь  дзвенить
- Радує,  бадьорить  на  чужині
- Чи  слова  кохання  говорить.
- З  мовою  -  у  бій  за  Батьківщину,
- На  весілля,  в  радість  чи  біду
- З  нею,  щоб  дісталася  нащадкам  
- На  Голгофу  з  піснею  піду...    
Роздуми  перервав  дід:
- До  столу,  нагодую  вас  козацькою  їжею.  
- Спершу  покажи  шаблю,  -  не  вгамовувався  Дмитрик
- Добре,  -і  дід  зняв  зі  стіни  величезну  шаблюку.
На  ній  був  викарбуваний  напис:  ТВОЇ  ВІРШІ  ПІДТРИМУВАЛИ  НАС  В  ЗАСЛАННІ.  В  НИХ  НАСНАГА  ДО  ЖИТТЯ  І  ВОЛІ.    СЛАВА  УКРАЇНІ!
- Її  викував  майстер  Дмитро  Перебийніс,  найкращий  товариш  із  заслання.  До  речі  я  дуже  прохав  твою  маму  назвати  тебе  на  його  честь,  він  був  справжнім  Українцем..
На  декілька  секунд  запанувала  тиша,  Назар  зрозумів,  чому  Іра  наполягала  назвати  сина  Дмитром…  То  вже  тоді  вони  були  знайомі.  Поза  його  спиною…Та  він  не  відчував  ні  злості  ні  розпачу…  Єдине,  що  він  знав  –  його  життя  вже  не  буде  таким,  як  раніше.
За  столом  всі  шуткували  і  весело  чокалися  келихами  з  квасом,  який  дід  робив  сам  по  старинному  рецепту  і  який  був  дуже  смачний.
Два  дні  були  наповнені  подорожами  і  екскурсіями  до  Холодного  яру.  А  скільки  нового  дізнався  Назар  про  своїх  пращурів…  що  вирішив  скласти  генеалогічне  дерево…
Коли  ночували  перший  день  у  діда,  він  сказав  
- Кімнати  то  для  дітей  і  літніх  людей,  а  молодь  на  сіновал
І  хоча  було  не  звично  спати  на  соломі,  та  з  ранку  і  в  Іри  і  в  нього  світилися  очі  і  вони  виглядали,  як  закохана  пара…
На  другу  ніч  дід  сказав  що  в  домі  кімнат  достатньо  і  раз  вони  вже  спробували  козацьку  постіль  то  можуть  спати  в  домі.
- Е  ні,  діду,  сіновал  так  сіновал  ,-  запротестувала  Іра  ,  а  Назар  її    підтримав  і  вони  навипередки  побігли  до  драбини.
Задоволена  коханням  дружина  миттєво  заснула,  позначилися  довгі  піші  прогулянки.  А  хлопець  лежав  і  не  міг  заснути.  Щось  його  тримало  при  тямі  І  раптом  в  голові  забринів  голос:
- Мова,  наче  та  перлина,
Що  зростала  десь  на  глибині
І  ввібрала  в  себе  за  століття
Мелодійність  і  красу  Землі.
І  дзвенить  вона  по  всій  Планеті
Не  спинити  ворогу  її
Мова  -  джерело  натхнення
І  маяк  для  всіх  на  чужині.
Зрозумівши,  що  записати  нічим,  Назар  включив  диктофон  на  мобільному  і  записав  свої  думки,  що  підкоряючись  чи  то  ямбу  чи  хорею  струнко  марширували  по  його  свідомості….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021

Старий Новий рік (продовження)

п’єса  в  2  діях.(усяка  схожість  з  іншими  сюжетами  чи  стилем  викладання  –  не  більше  ніж  схожість  двох  нот  «до»  у  різних  композиторів)
Дійові  особи:
«Броня»  -  позивний  бійця.  Коли  він  у  числі  добровольців  йшов  на  фронт  то  зробив  собі  дві  «броне-плити»    засунувши  під  прес,  що  тільки  знайшов,  навіть  декілька  мисок…
«Дід»  -  сержант  тридцяти  років,  але  з  сивими  скронями…
«Суглоб»  -  сержант  невизначеного  віку,  не  здивуюся  якщо  за  50  років.
«Гюрза»  -  кримський  татарин,  з  великою  тату  змії  і  написом  «Воля  або  смерть»
«Санта»  -  бізнесмен  у  минулому,  але  і  тепер  доволі  заможна  людина,  отримав  позивний,  бо  готував  подарунки  на  Дні  народження  побратимам.
Дія  перша
Біля  вогнища  було  трохи  гамірно.  Бо  на  посту  зібралися  дві  зміни  бійців.  Зі  «старих»  були  Дід  і  Броня.  Конспект  не  діждався  ротації  –  важко  захворіла  мама  –  тож  поїхав  у  відпустку  раніше.  Із  нових  були  «Суглоб»  -  немолодий  чоловік,  який  весь  час  мазав  ліктя  –  щоб  той  не  хрустів…  Але  всі  знали,  що  не  в  хрусті  справа..  а    у  артриті.  Гюрза  і  Санта  –  новоприбулі  солдати,  трохи  відгорнувши  палаючи  дошки,  загортали  картоплю  у  гарячий  попіл.  Дід  і  Броня  накривали  на  стіл.  Смаколиків  цього  разу  було  море.  Волонтери  наготували  куті,  а  Санта  замовив  доставку  делікатесів.  Розпаковуючи  хамон,  Дід  розмірковував  у  голос:
- Це  мабудь  коштує  шалено  дорого..
- Не  переймайся  –  живемо  один  раз  –  промовив  Суглоб,
Відчувалося,  що  він  повторював  слова  Санти.
-  Він  годує  нас  смаколиками  доволі  часто  –  сержант  кивнув  у  бік  бізнесмена.
- Сідаймо  за  стіл,  -  чи  то  запропонував  чи  скомандував  Дід.
Всі  були  голодні,  тож  двічі    не  треба  було  пропонувати.  Хвилин  на  десять  залягла  тиша,  було  чутно  тільки  звук  щелеп.  Тишу  порушив  Гюрза
- Як  у  Вас  тут?  Тихо  чи  сепари  пострілюють?  
- Тихо,  але  сепари  пострілюють..-  якось  загадково  посміхнувся  Дід.
- Що  ти  маєш  на  увазі?  –  пожвавився  Санта
- Те,  що  якщо  бандюки  довго  себе  не  проявляють  –  за  них  починає  діяти  Броня.
- То  ти  знав,  що  то  я  ?  –  здивовано  запитав  хлопець  -  і  ні  разу  не  здав  мене?
- А  чого  мені  тебе  здавати?  Я  і  сам  люблю  постріляти,  та  й  тиша  бісить.
- А  можно,  так  щоб  усі  зрозуміли?  –  запитав  Санта
- Ну  я  іноді  відповзав  метрів  на  100  у  бік  ворожої  позиції  робив  яму  у  землі,  пару  шматочків  сухого    спирту  на  дно  –  один  набій  від  калаша  –  і  до  себе  на  позицію.
Як  шмальне  –  ми  починаємо  в  бік  сепарів  з  усієї  наявної  зброї  стріляти,  то  вони  тиждень  носа  з  окопів  не  показують.
- А  чому  один  патрон  –  треба  декілька-  наче  черга  з  автомату,-  зауважив  Гюрза
- Молодо  –  зелено,  -  заржав  Дід.  -  Перший  набій  гасить  вогнище,  у  двох  патронах  немає  сенсу.
На  деякий  час  знову  запанувала  тиша.  Бійці  насолоджувалися  святковою  вечерею.  Раптом  неподалік  хруснула  гілка.
- Піду  до  вітру,  -  промовив  Броня  і  взявши  автомата  заслав  патрон  до    ствола.




Дія  друга
Тримаючи  калаша  на  готові,  Броня  почав  віддалятися  від  вогнища  в  сторону  лісу.  
- Це  ти  Чортяка  ?  –  вилазь  не  ховайся,    я  сьогодні  добрий.
- И  ножом  угрожать  не  будешь?  –  трохи  з  побоюванням  з  за  дерев  вийшла  нечиста  сила.
- Що  ж  тебе  привело  до  нас?  Рознюхуєш  на  користь  сепарів?
- Не  ,  пожрать  охота,  у  вас  такая  вкусная  картошечка  в  мундирах  получается.
- А  тобі  звідки  це  відомо?  
- Так  ви  пепел  выбрасывали,  а  там  пару  картошин  осталось…  А  с  сепарами  я  не  яшкаюсь,  вон  что  они  мне  сделали  –  і  чортяка  показав  обсмалену  шкіру  на  руці.
- За  що  вони  тебе  так?
- Пытался  у  них  картошку  из  костра  себе  вытащить,  так  они  меня  горящей  головешкой  по  руке…
- Ну  красти  не  добре…  Зараз  почекай  тут,  я  тебе  покличу,  -  солдат  попрямував  до  вогнища.
……..
- Хлопці,  не  лякайтеся,  тут  до  нас  у  гості  не  звичайна  особа,  -  промовив  Броня  до  хлопців.
- Якого  біса  нам  лякатися...  після  6  років  війни  з  москалями,  -      засміявся  Санта
- Справжнього  Біса,  але  лякатися  не  варто,  не  так  він  страшний,  як  його  малюють
- Йди  сюди,  не  бійся,  -  Броня  покликав  чорта.
- Я  не  боюся,  -  сказала  нечиста  підходячи  до  вогнища,  ви  ж  на  відміну  від  сепарів  слово  тримаєте…
- Ну  приєднуйся  до  столу,  тільки  копита  оброби  антисептиком  –  короновірус  пля,  -  заржав  Дід.
- А  що  брати  можно?  –  ніби  ніяковіючи  запитав  рогатий
- Що  бачиш,  те  й  бери,  он  картопля,  огірки,  м’ясо,  он  кутя  ,  -  Дід  кивнув  на  стіл.
- Ага,  кутя,-  здригнувся  чорт,  -  ще  б  святої  води  запропонували,  -  і  вхопивши  картоплю  не  чистячи    засунув  її  до  рота.
- До  речі,  про  святу  воду,  -  промовив  Санта,  дістаючи  синю  пляшку  –  не  проти?  
Він  глянув  на  Суглоба.
- Питай  у  Діда,  він  поки  що  головний  на  цій  території.
Дід  узяв  пляшку  до  рук  і  почав  роздивлятися  написи.  
- Чивас….  Роял….  Салют….  21  рік  витримки…  0.7  …  замислився  сержант…  це  ж  усього  по  140  грамів  рідини  на  брата.
- А  я  посчитал  по  120…  ,-  засмутився  дідько.
- От  Чортяка,  тебе  не  порахував,  вибач  не  зі  зла,-  посміхнувся  Дід.  
- Розливай,  ти  сьогодні  сомел’є,  -  кивнув  він  Санті.
- Як  не  вульгарно  наливати  таку  рідину  у  пластикові  стаканюри..  але  що  поробиш  на  війні  як  на  війні,-  намагаючись  розлити  порівну  сказав  той.
Хлопці  за  раз  опорожнили  пляшку  живої  води  і  знову  запанувала  тиша,  яку  зрідка  порушував  стукіт  ратиць  бісової  дитини  об  дошки.
- Тихо  у  сепарів,  напилися  і  сплять,-  промовив  Броня.
- А  може  того  їх,-  запитав  Гюрза.
- Того  …  чого?-  запитав  Суглоб.
- Ну  трохи  розворушимо  їх,  я  б  поближче  до  них  багаття  розвів…  з  одним  патроном..  я  все  пам’ятаю…
- А  це  ідея  ,  -  загорівся  Броня.-  Я  за  допомогою  нашого  гостя  ,  -  він  кивнув  на  чорта,    влаштую  стрілянину  ну  і  трохи  розважимося.      
Відчувалося,  що  рідина  почала  свою  справу  в  тілах  хлопців.  І  до  природної  сміливості  додалося  бажання  розважитися.  
- То  які  ідеї,  зважаючи  на  те  ,  що  я  можу  опинитися  посеред  їхньої  бази  оминувши  поле  з  розтяжками?  –  запитав  Броня.
- Ну  я  гадаю,  треба  закласти  щось  підривне  біля  їхньої  сральні,  і  як  хтось  її  займе  підірвати,-  запропонував  Дід
- Ну  ти  злий  ,  -  заржав  Суглоб,  -  ти  ще  б  вигадав  в  яму  кинути  гранату  …
- Я  зараз,-  вигукнув  Дід  і  пішов  до  землянки.
- Дивіться  що  в  мене  є,-  і  сержант  показав  хлопцям  коробку  з  різними  піротехнічними  засобами.
- Навіщо  тобі  ця  хрінь,  бойових  гранат  замало?  –  запитав  Суглоб
- Син  прохав  привезти  справжню  гранату,  а  я  привезу  страйкбольну,  він  малий  не  розрізнить,  ця  так  бахкає  що  ого  го…
- Беру  три,  не  обіцяю  повернути,  посміхнувся  Броня,  
- Ну  що  трохи  гульнемо?  –  і  він  подивився  на  чорта
- Конечно,  командир,  гулять  так  гулять..,  -  і  охопивши  солдата  знявся  у  небо.
- А  він  точно  його  не  здасть  сепарам?  –  запитав  Санта
- Ні,  а  як  щось  не  так  піде  –  відіб’ємо,  ми  ж  своїх  не  лишаємо,  -  пробубнів  Дід
- Тепер  на  позицію  і  чекаємо,  як  повернуться  так  відкриваємо  вогонь.
Ти  часом  нові  товариші  опинилися  на  позиціях  ворога.  
- Де  в  них  сральня,  -  запитав  солдат
- Он  за  тими  кущами,  відповів  чорт.
І  вони  почали  слідкувати  за  блокпостом.  За  деякий  час  звідти  вийшло  п’яне  тіло  і  попленталося  в  напрямку  туалету.  
- Час  починати  фієсту,  -  Броня  по  черзі  зривав  чеку  і  жбурляв  гранати  в  бік  кущів.-  ну  все  нам  пора,  -  останні  слова  потонули  у  вибухах.
Останнє,  що  вони  побачили  злітаючи  у  повітря  ,це  те  як    сепар  зі  спущеними  штанами  вискочив  з  кабінки  і  почав  з  автомата  гасити  в  сторону  кущів.  Його  підтримали  подільники.  А  вже  за  хвилину  Броня  опинився  в  своєму  окопі  і  хлопці  відкрили  вогонь  в  бік  ворога.
- Мабудь  досить  ,  -  дав  команду  Дід,  -  треба  залишити  набої  на  вашу  зміну.,  сепари  надовго  запам’ятають  старий  новий  рік.
- Всем  спасибо  ,  еще  как  нибудь  наведаюсь  в  гости,  у  вас  хорошо,  -  сказав  чортяка  і  зник.
- На  добраніч,  -  услід  йому  кинув  Броня.  
-  Гюрза,  ти  зараз  на  варту,  тебе  змінить  Броня,  -  всі  відпочивати,  свято  скінчилося  ,  -  промовив  Дід.
Роздягатися  Броні  було  ліньки  ,  до  того  ж  скоро  треба    міняти  Гюрзу,  і  він  повалився  на  ліжко  і  миттєво  заснув.
- Брат,  прокинься,  пора  на  пост,  -  крізь  сон  Броня  почув  голос  Гюрзи.
- Я  зараз,  тільки  сон  додивлюся,  такий  веселий  наснився…
- Ти  головне  магазини  набий  ,  бо  в  тебе  обидва  порожні,  сказав  татарин  і  розчинився  у  темряві…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021

Святвечір, п’єса в 2 діях. 18+

Людям,  без  почуття  гумору,  вагітним  і  сепаратистам  краще  не  читати!  
(усяка  схожість  з  іншими  сюжетами  чи  стилем  викладання  –  не  більше  ніж  схожість  двох  нот  «до»  у  різних  композиторів)

Дійові  особи  і  голоси:
Голос  автора,  незрозуміло  навіщо  і  звідки  звучить.
Голос  Примадонни,  тверезий  але  з  матюками.
«Броня»  -  позивний  бійця.  Коли  він  у  числі  добровольців  йшов  на  фронт  то  зробив  собі  дві  «броне-плити»    засунувши  під  прес,  що  тільки  знайшов,  навіть  декілька  мисок…
«Конспект»  -  боєць,  що  кинув  навчання  в  універі  заради  порятунку  Батьківщини…  
«Дід»  -  сержант  тридцяти  років,  але  з  сивими  скронями…
Терешкова  –  чокнута  бабця,  з  мізками  просоченими  сечою  Сталіна  і  Путіна
Кісєльов  –  політична  шльондра
Поклонська  –  звичайна  шльондра
Ані  Лорак,  шльонра  з  українським  корінням  і  вмінням  широко  розсовувати  ноги.  
Матвієнко,  Валентина  –  політична  шльонда  з  українським  корінням.  


Дія  перша
Біля  вогнища  сиділо  декілька  бійців,  що  отримали  їстівні  подарунки  від  рідних  і  волонтерів  і  ділилися  хто  мріями,  хто  наболілим.  Алкоголь  був  під  забороною,  та  і  в  підрозділі  аватарів  не  було  –  всі  були  ідейні.  
- А  що  тобі  кохана  написала?  –  запитав  Дід  у  Броні.
- Пише,  що  любить  і  чекає  на  мою  відпустку,  а  ще  хоче  подарунок.
- Новий  айфон?  –  заржав  Конспект
- Ні,  кулькову  ручку,  -  писати  конспекти.  –  єхидно  відповів    Броня,
- А  якщо  чесно,  то  черевички,  як  у  Примадонни.
- Щоб  я  всрався,  -  не  витримав  Дід,-    а  з  Британської  королеви  їй  не  підійдуть?  Бо  скоро  до  неї  в  гості  поїду..
Хлопці  дико  засміялися  і  мабуть  сполохали  чи  то  птахів,  чи  то  дикого  звіра  –  бо  в  кущах  щось  зашаруділо.
- Може  глянути?  –  Броня  подивився  на  Діда  і  кивнув  на  кущі
- Не  треба,  бойовики  вже  п’яні,  то  дичина,  та  і  Славко  спить  не  реагує
- А  в  нього  ж  на  них  чуйка…
- А  що  в  твоїх  листах?  –  запитав  сержант  у  Конспекта.
- Ну  в  мене  дівчини  не  має…  ще      …я  з  мамою  у  вайбері  перемовляюся.  Також  чекає  на  мою  відпуску.
- І  мене  кохана  зачекалася.  І  двоє  діточок…  -  Якось    сумно  видихнув  Дід.  
- Мабудь  втомився  я  воювати.  Вірніше  нічого  не  робити,  от  якби  наступ…
- А  що  діточкам  і  дружині  подаруєшь?  –  неугамовувся  Конспект
- Ну  для  діточок  в  мене  купа  подарунків  –  і  два  новеньких  телефона  і  цукерок  море.  А  ще  хочу  нашого  Славка  їм  завести,  старий  він  вже  для  передової  та  і  харчування  там  буде  краще.
Бойовий  пес  Славко,  що  колись  забрів  від  сепарів  та  і  залишився,  мирно  спав  поруч.          Чи  чув  крізь  сон  ті  новини  чи  не  чув  –  та  пару  раз  погойдав  хвостом  у  вісні.  
- А  дружина  без  подарунку  залишиться?  –  підтримав  розмову  Броня.
- Ні,  я  повечеряю,  скажу  дружині  вкласти  дітей  спати  і  зроблю  подарунок.  А  потім  викурю  люльку  і  ще  раз  подарую  себе.  Ну  і  на  ранок  втретє.  Щоб  запам’ятала…
Солдати  зареготали  і  в  кущах  знову  щось  зашаруділо.
- Піду  до  вітру,  -  сказав  Броня,  взяв    свого  калаша  і  заслав  патрона  у  ствол  пошвендяв  у  напрямку  лісу.
- Ти  там  сепара  не  вполюй,  бо  змарнуєшь  нам  свято,  будемо  потім    у  штаб  пояснювальні  писати.-  промовив  сержант
Чи  боєць  його    не  чув,  чи  зробив  вигляд,  що  не  чує…  зайшовши  за  дерева  він  гадав  чи  не  стрільнути  в  повітря,  щоб  трохи    розвіяти  хлопців,  імітувавши  напад  на  відділення.  Та  ще  потім  відмовлять  у  відпустці…  тож  він  просто  вирішив  справити  малу  нужду  і  повернутися.  Тільки  він  почав  свою  справу,  як  з  під  листя  щось  вискочило  і  вчепило  в  нього  з  криком  
- Бля,  опять  обоссали.
- От  ***  сепар,  -  ругнувся  Броня,  краще  б  напився  і  спав  у  Святвечір.
- Сам  ты  сепар,  -  відповіло  щось  волохате  і  підхопивши  солдата  злетіло  над  деревами.  
Трохи  прийшовши  до  тями,  Броня  почав  роздивлятися  і  у  світлі  місяця  він  чітко  побачив  рогату  голову  і  копита.  
- От  чортівня,  як  не  сепар,  так  інша  нечисть,  -  про  себе  вилаявся  солдат  .  Як  вб’ю  його  –  падати  високо  -  не  виживу.
І  він  міцно  охопивши  чорта  за  шию  підніс  до  горла  фінку,  подаровану  хлопцями  на  День  народження.
- Ой,  больно,  убери,  я  пошутил,  -  благав  чорт,  
- Я  отнесу  тебя  назад  или  куда  захочешь,  ты  же  хотел  к  своей  девушке?
- От  ***  так  ти  підслуховував,  то  віднеси  мене  до  Примадонни.
- Как  скажеш  солдат.
І  вже  за  кілька  хвилин  вони  пролетівши  над  Кремлем,  опустилися  на  дах  будинка.  
- Она  там,  -  чорт  кивнув  униз,  отпусти  меня.
- Ага,  так  я  і  повірю  чортяці,  спочатку  перевірю,  до  того  ж  у  мене  «ту  вей  тікет»,  зрозумів?  
Зв’язавши  руки  чорта  за  спиною,  він  прив’язав  його  до  міцного  шпиля.  Потім  вставив  в  одну  руку  РГД5  вирвав  чеку  і  показав  чорту.  Тримай  міцно,  бо  діточки  не  дочекаються.  

 Дія  друга.
В  Колонному  залі  Дома  Союзів  вже  зібралася  строката  компанія.  Біля  імітованої  барної  стійки  сиділа  Примадонна.  З  під  занадто  короткої  сукні  виглядали  мережні  чулки  низ  яких  був  вінчаний  червоними  черевиками  з  такою  ж  червоною  підошвою.  
Поряд  сиділа  Терешкова  і  судячи  з  усього,  була  напідпитку.  Бо  п’яним  голосом  наспівувала
- Я  женюсь,  я  женюсь,  я  женюсь  Король  сказал…
- Бля,  она  еще  раз  сфальшивит  і  я  ее  грохну  бутылкой  по  голове,  -  чи  вголос  чи  про  себе  промовила  Примадона,  та  жінка  космонавт  замовкла  і  трохи  відсунулася  убік.
 У  центрі  за  столом  сиділи  Гоблін  з  Поклонською.  Остання  тримала  образ  з  зображенням  Путіна,  що  скоріше  за  все  мироточив.        І  від  того  сукня  шльондри  мала  мокрий  і  неприглядний  вид.
Зліва  від  них  сидів  Кісєльов,  і  було  не  зрозміло  чи  він  сьогодні  працює,  чи  просто  приперся  пожерти  і  посвітити  обличчям.
Біля  імітованої  сцени  з  ялинкою  сиділа  Кароліна.  І  здавалося,  якби  не  майбутній  виступ,  вона  б  вже  нажерлася  до  поросячого  визгу.
- Маладой  человек  пригласите  танцевать  ,  -  знову  зфальшивила  
Колежанка  київського  мера  Льоні.
Рука  Примадонни  потягнулася  за  бутлем,  що  стояв  на  барній  стійці.
Але  в  цей  час,  щось  трапилося,  що  спасло  Примадонну,  якщо  не  від  тюрми  ,  то  від  «всенародного  порицания»      
Небеса  відкрилися  і  давши  чергу  з  автомата  з  них  на  канаті  опустився  Броня.  
- Украинский  десант,  -  прогарчав  Кісельов.
- МММ,-  тільки  і  промичав  Гоблін  підхопившись  разом  з  Поклонською,  бо  боєць  опустився  біля  їхнього  столу.  
- Не  дуже  раді  ви  від  нашої  зустрічи  судячи  з  мокрих  штанів  і  сукні,  -  зауважив  Броня.
- Это  Путин  с  иконы,  -  намагалася  виправдати  мокрий  одяг  Поклонська.
- Охреніти,  один  український  воїн  у  Москві,  а  Гоблін  і  Путін  обісцялися…  -  сказав  боєць  і  пустивши  ще  чергу  в  повітря  направився  до  Примадонни.  
Черга  прошила  пару  шарів  з  наповненням  з  фальшивих  доларів  і  купюри  почали  сипатися  униз  ,  а  глядачі  почали  збирати  їх,  забувши  про  десант.  
- Еще,  еще,  -  повторювала  Лорак  засовуючи  купюри  під  смужки,  що  слугували  за          сценічний  костюм.
- Доброго  вечора,  Алла  Борисовна,  -  привітався  Броня.
- І  тобі  доброго  вечора,  -  доволі  чистою  мовою  відповіла  співачка,  -  і  гульф  закрий  бо  не  зрозуміла  ціль  твого  візиту.
- Вибачте,  тут  таке  трапилось,  -  почав  виправдовуватись  солдат,  намагаючись  закрити  гудзики  на  штанах.
- А  ціль  мого  візиту  –  попрохати  Вас  віддати  черевички  для  моєї  коханої.
- Візьмеш  ці  чи  підемо  в  мою  гримерку,  там  дві  пари  таких  і  вони  ще  не  ношені,  -  підморгнула  Примадонна.
- Тобі  пора,  -  пролунав  голос  автора,  маю  надію,  його  почув  тільки  Броня…
- Дякую,  беру  ці,  немає  часу  і  мені  треба  повертатися,-  сказавши  це  Броня  направився  в  бік  службових  сходів.  
За  декілька  хвилин  він  був  на  даху  і  відчував,  що  своєчасно  бо  до  будівлі  їхало  багато  машин  і  летіли  гелікоптери.
- Швидше,  руки  затерпли,  майже  закричав  чорт  побачивши  бійця.  
- Терпи,  це  ж  ти  сам  шукав  пригоди  на  свою  дупу  в  нашому  лісі.  До  того  ж  чеку  я  загубив  …  
Вийнявши  гранату  з  задубілих  рук  чорта,  солдат  жбурнув  її    на  сходи…  Вибуху  не  сталося    …
- Невже  запал  від  учбової,  може  й  добре  бо  ще  третя  світова  почнеться?  –  подумав  хлопець  і  відв’язавши  чорта  від  шпиля,  але  залишивши  руки  зв’язані  за  спиною.  Усівся  на  спину  і  дав  команду  –  тепер  до  моєї  дівчини.
Оксана  вже  спала,  тож  поставивши  черевички  на  стіл,  Броня  осідлав  нечисту  і  дав  команду  –  в  частину.  За  мить  вони  опинилися  на  тому  самому  місці  де  почалася  бійка.  
- Ще  раз  побачу  –  так  легко  не  відбудешся,  -  сказав  боєць  розв’язавши  чорта.  
- Никогда,  никогда  ,  -  повторював  чортяка  тікаючи  в  бік  сепаратистів.
……………………………………………………………………………………………………………………………..
Вогнище  догоряло  і  почавши  підмерзати  Броня  прокинувся.  Підкинувши  дров  він  окинув  поглядом  навкруги.  Конспект  спав  поруч,  а  Дід  розглядав  в  прибор  нічного  бачення  ворожу  теріторію.
- Насниться  ж  таке  ,  -  подумав  солдат,  а  від’єднавши  магазин  від  калаша  здивувався,  той  був  на  половину  порожній.
- Треба  уважніше  набивати  наступного  разу…  бо  ще  ворожа  атака…
В  цей  момент  дзинькнув  вайбер  у  телефоні.
Повідомлення  було  від  коханої
- Дякую,  подарунок  сподобався,  але  дуже  хотіла  і  тебе  побачити.
А  під  повідомленням  було  фото  красивих  ніжок  в  червоних  черевичках….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899204
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020

Їжа.

Все  гаразд?  Як  сидить  костюмчик?  –
Василь  посміхнувся  до  дружини,  але  за  стильним  респіратором  від  3М  вона  навряд  чи  побачила  посмішку.  
- Ну  не  знаю,  міняти    наш  майже  новий  позашляховик  на  старий  ОЗК  ще  та  авантюра…
- В  нас  ще  зосталася  малолітражка  і  є  можливість  потрапити  у  продуктовий…  туди  ж  без  респіратора  і  хімзахисту  зась.
- Ну  добре,  але  купи  побільше  усього.
- Звичайно!  
Ольга  з  подякою  подивилася  на  чоловіка,  що  ризикуючи  життям  відправлявся  на  полювання  за  їжею.
- Тільки  телефон  не  бери,  бо  як  його  потім  знезаражувати.
- Розумна  думка  –  погодився  чоловік  і  як  востаннє  окинув  поглядом  голодних  дітей  рушив  до  виходу  з  будинку.
Біля  машини  його  зустрів  домашній  пес.  Собача  їжа  вже  тиждень,  як  скінчилася  (не  без  допомоги  двох  синочків,  що  росли,  як  на  дріжжах  і  потребували  калорійної  їжі)  і  був  відпущений  з  будинку  на  вільні  хліба.  
Йди  ,  знайди  собі  що  пожерти…  тут  нема  чого  вже  охороняти,-  на  ці  слова  пес  зітхнув  і  поплентав  до  лісу.  А  Василь  погрузив  до  багажника  декілька  сумок  і  сумку  холодильник.    
- Так,  паспорта  взяв,  гроші  узяв,  можно  їхати…
Мотор  рівно  гудів,  його  монотонний  рокіт  зрідка  переривався  човганням  піддону  об  бугри.  В  ці  хвилини  хлопець  шкодував  за  своїм  позашляховиком,  але  голод  збивав  ці  думки.      
- Може  не  варто  було  їхати  на  дачу  на  карантин?  У  місті  все  ж  магазини  поруч…-  сумні  думки  перервав  жест  поліціянта,  який  показав  на  парковку.
Через  вікно  хлопець  тицнув  документи.
- Мета  поїздки?  Запитав  поліцейський.
- Купити  їжу  .  І  Василь  задоволено  показав  список,  який  підготувала  дружина.
- Аааа,  -  багатозначно  простогнав  держслужбовець  і  відвернувшись  пішов  геть,  що  означало  –  їдь  куди  хочеш.
Кинувши  машину  на  парковці,  Василь  з  сумками  став  до  черги,  яка  стійко  витримувала  дистанцію.
Не  дивлячись  на  кількість  людей,  черга  швидко  скорочувалась,  люди  заходили  і  зникали  у  пащі  магазину.  
- А  виходять  через  інший  вихід,-  здогадався  хлопець.
Аж  от  і  у  нього  виміряли  температуру,  обтерли  рукавички  хімією  і  запустили  …
Полиці  магазину  ломилися  від….  Горщиків  для  цвітів,  швабр  і  різного  садово-господарського  краму.  Полички    їжі  були  порожні.  Погляд  Василя  вихвачував  електротовари,  туалетні  єрші,    стоси  туалетного  папіру.
- Справді,  кому  тепер  він  потрібен?  –  навіть  собачих  консервів    немає..
Але  самий  серйозний  удар  чекав  хлопця  біля  виходу.  Полиці  містили  ОЗК  радянських  часів.  Глянувши  на  ціну,  Василь  зрозумів  що  виміняв  свій  позашляховик  на  запаску  від  горбатого  запорожця.  
Дорога  до  дому  здавалася  дорогою  на  Голгофу.
-  Мабудь  треба  зробити  сілки,  -  поблизу  дачі  він  бачив  перепелів.  І  чого  він  не  послухав  старшого  сина  і  не  зробив  дозвіл  на  зброю?  Зараз  би  пішов  на  полювання…
………………………………………………..
- Сонечко,  їжі  в  місті  немає…  пробубнів  Василь  через  респіратор.  
- Та  зніми  цю  хреновину,  ти  вже  дома…
Хлопець  скинув  захист  і  весь  його  організм  (мабудь  і  через  шкіру)    відчув  запах  їжі.
Такого  смачного    картопляного  пюре,  (без  масла  і  сметани)  він,  здавалось  ніколи  не  їв.
Те  саме  говорили  очі  синів.  
- Звідки  картопля?  Запитав  чоловік.
- Ми  з  хлопцями  накопали  на  городі  пів  відра.  Ту,  що  саджали  два  тижня  тому,  -  вона  навіть  не  проросла.  І  по  моїм  розрахункам  це  3-4  відра  можна  зібрати.  На  ці  слова  всі  четверо  весело  зареготали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869391
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2020

До весняних свят

Весняні  квіти,  посмішки,  вітання.
Всі  зичать  щастя,  гроші  і  любов.
А  я  бажаю  миру  на  світанні
І  в  день  і  в  вечері  бажаю  його  знов.
Щоб  поруч  були  друзі  і  кохані,
Здоров"я  зичу  і  веселих  свят,
От  тільки  хлопців  наших  не  забудьте,
що  на  постах  із  зброєю  не  сплять.
І  за  дівчат  у  формі  помоліться,
Щоб  ангел  не  покинув,  не  забув
І  щоб  скоріше  ця  війна  скінчилась
От    то  б  уже  на  повну  я  гульнув.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020

На шістнадцятиріччя дружині

Коли  тебе  немає  поруч

Ліс  завмирає,  не  шумить

Птахи  у  голос  не  співають

Струмок,  що  поруч,  не  бринить.

І  сонце  світить  та  не  гріє,

І  місяць  плаче  уночі…

А  я  сумую  наче  втратив

Від  Щастя  й  Радості  ключі.

Собі  я  не  находжу  місця

Туди  піду,  сюди  приткнусь

Ну  може  я  тобі  потрібен

Ти  тільки  клич  і  я  знайдусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018

Філософське

Себе  і  Бога  не  надуриш.
І  від  сумління  не  втечеш.
Батьків  на  інших  не  змінити
І  в  річку  двічі  не  ввійдеш.
Ти  можеш  жити  із  сім"єю,
А  можеш  бути  одинак
Та  лиш  побачивши  з  косою
Вирішуй!  Що  було  не  так?
Багато  друзів...  чи  робота?
Дитина?...  Ще  один  літак?
А  може  про  чужих  турбота
І  волонтерство  просто  так...  
А  ж  ось  Петро,  за  ним  ворота
А  ще  ваги,  добро  і  зло
І  не  важливі  тут  мільони
Суттєво,  як  життя  пройшло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2018

Від заходу до світанку, або від світанку до ДМБ.

                                             Від  заходу  до  світанку,  або  від  світанку  до  ДМБ.
(Мемуарири  про  армію  і  не  тільки,  людям  із  не  стійкою  психікою,  краще  не  читати)
                                                                                                             Початок

Ця  невигадана  історія  була  б  не  повною,  якби  починалася  в  далекому  1988  році,  коли  її  автору  надійшов  припис  з»явитися  до  воєнкомату.  Все  почалося  на  рік  раніше.  Закінчивши  10  класів  середньої  школи,  я  з  однієї  сторони  «домашній»  хлопчик,  з  іншої  –  патріотично  налаштований  юнак,  з  мізками  промитими  адептами  комуністичної  партії,  зібрав  лахи  і  сівши  на  потяг  Кременчук  –  Севастополь  поїхав  вступати  до  військового  вишу.
В  дорозі  з»ясувалося,  що  зі  мною  їде  ще  один  шукач  долі.  Десь  вже  після  Сімферополю,  по  вагонам  почали  шастати  військові,  перевіряючи  документи.  З»ясувалося,  що  ми  їдемо  в  режимне  місто  і  без  перепустки  чи  припису  туди  зась.  Але  в  нас  все  було,  тож  ми  благополучно  зійшли  на  вокзалі  і  почали  шукати  свій  виш.  Настрій  компаньйона  був  такий  самий,  як  і  в  мене.  Провести  30  днів  на  Чорному  морі,  відпочити,  а  там  як  Бог  дасть.
А  в  розкладі  у  останнього  не  входило,  щоби  два  земляка  зависли  в  місті  «руцькой  морської  слави»  надовго.  Це  з»ясувалося  при  перетині  КПП  училища.  Бо  два  нещасних  з  міста  на  Дніпрі  (прошу  не  плутати  з  містом  «Дніпро»)    подавали  документи  в  командне  училище,  а  їх    відправили  в  інженерне  училище  для  підводників.  
Уся  підсвідомість  сказала  –  НІ.  Тож  ми  вирішили  здати  іспити,  а  потім  забрати  документи  і  гайнути  в  цивільний  ВНЗ.  Тому  на  питання  «На  яку  спеціальність  вас  записати?»  було  питання  –  «А  куди  самий  високий  прохідний  бал?»  Це  виявилась  спеціальність  Хіміка-  Дозіметриста.  Він  був  єдиним  спеціалістом  на  ядерній  субмарині,  який  був  з  ядерним  реактором  на  «ТИ».  В  нього  був  один  помічник  сержант,  і  один  прямий  начальник  –  командир  субмарини.  Тож  посада  була  привілейована,  на  неї  була  черга  з  дітей  військовослужбовців.    
Розчарування  на  цьому  не  скінчилися.  Купатися  в  морі  ніхто  не  дозволяв,  а  в  відповідальних  за  нас  офіцерів    нічого  не  клеїлося.  Тож  керувати  нами  призначили  п»ятикурсника,  який  вже  пройшов  вишкіл  і  чекав  на  горде  звання  лейтенанту.  Кімнати  які  виділили  для  хіміків  були  на  десять  чоловік,  на  відміну  від  казарм  для  інших  на  сто  першокурсників  (чи  менше,  але  я  того  вже  ніколи  не  з»ясую).  Треба  було  тільки  наповнити  порожні  кімнати  меблями,  які  старіли  на  складах  неподалік.  Тут  з»ясувалося,  що  у  відмінника  п»ятикурсника  кеба  варить  трохи  не  так,  як  треба.  Бо  принісши  п»ятдесят  комплектів  із  сітки-ліжка  і  пари  брилець,  на  які  він  тицьнув  пальцем,  ми  побачили,  що  вони  не  підходять  один  одному.    Тоді  командир  запропунував  віднести  сітки  і  замінити  їх.  Але  замінити  одну  сітку  можуть  дві  людини  за  одну  ходку,  а  2  брильця  один.  Про  це  я  сказав  п»ятикурснику.  Відповідь  була  в  дусі:  «А  розумні  будуть  грузити  не  люміній,  а  чугуній»…
Мої  підозри,  що  з  мізками  у  випусників  не  все  гаразд  стали  підтверд-жуватися,    коли  інші  п»ятикурсники  розповіли  про  їхню  «автономку».  Це  вихід  у  море  на  субмарині  наприкінці  навчання.  Без  нього  не  можливо  стати  офіцером.  Так  от…  на  камбузі  жив  собі  тарган.  І  на  відміну  від  інших  він  був  «приручений».  Виходив  коли  всі  їли  і  їв  хлібні  крохи…  А  один  з  п»ятикурників  його  вбив…  Після  чого  лежав  у  лазареті…  Свої  побили…  за  таргана…  
Від  цього  ставало  страшно,  але  то  був  тільки  початок…  Іспити  нічим  не  відрізнялися  від  шкільних,  а  у  мізках  народжувалася  думка,  що  ми  у  тюрмі.
Щоб  якось  розвіятися,  ми  з  хлопцямі  вирішили  піти  у  самоволку  і  поплавати  у  морі.  Для  цього  потрібно  було  сісти  на  катер,  що  слугував  маршрутним  таксі.  Хоча  ми  були  одягнені  «по  цивільному»  та  подорожувати  треба  обережно,  що  не  натрапити  на  знайомого  офіцера.  Тож  ми  почали  парами    вибиратися  «на  волю».  Першими  йшли  двоє  сокурсників,  яких  я  знав  погано,  за  ними  мій  земляк  з  товаришем.  Замикав  колону  я  і  ще  один  майбутній  офіцер.  Раптом  середня  пара  зупинилася,  щось  вгледівши  на  землі.  То  був  досить  великий  жук,  фіолетового  кольору  в  сріблясту  крапку.  
- Не  чіпайте  його,  він  отруйний,-  вспів  сказати  я,  наздогнавши  друзів.
- Чого  це  отруйний?  Запитав  один  з  хлопців  і  взявши  його  до  рук  повернувся  назад  у  мій  бік.
В  цей  час,  жук  вистрілив  в  мене  отруйною  і  надзвичайно  смердючою  рідиною.  Очі  почали  нестерпно  пекти  і  я  з  дикими  криком  кинувся  до  води.
Промивши  очі,  ми  попленталися  на  пароплав.  Забути  цю  неприємність  не  давав  страшний  сморід,  що  не  дивлячись  на  плавання  у  морі,  протримався  до  вечора.  
Потім  була  медична  комісія,  занурення  у  батискафі  на  десять  метрів  під  воду  і  від»їзд  до  дому,  щоб  вступити  до  Радіофаку  КПІ.  Але  то  вже  інша  історія…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806639
рубрика: Проза, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2018

Кому присвячений і так зрозуміло :-)

Для  мене,  загадка  твоє  життя
Твої  портрети  і  твої  вірші.
Твоє  походження,  твоє  буття
Багато  неясно.  Це  найгірше.

Любив  ти  одну?  Для  неї  писав?  
Молився  на  музу,    як  же  інші?
З  ким  ти  кохався  і  пестив  кого?
Нащадків  не  мав?    І  це  найгірше...

Жив  ти  під  паном  частину  життя.
Муки  терпів,  за  інших  побільше.
Тільки  ж  свободу  отримати  зміг
Сів  до  тюрми...  І  це  найгірше...

Допит,    заслання    це  муки  одні
То  ще  хвороба,  борги  та  інше...
Друзі,  в  них  істина,  а  не  в  вині
І  я  так  гадаю-  це  найліпше!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018

Казка про дракона (для дітей та дорослих)

Я  чаєм  горло  промочу
І  діточок  скоріш  покличу
Я  казку  нову  розкажу
А  суть  батькам  дітей  залишу.
В  цій  казці  парубок  один
Багатий,  чемний,  трудоголік
Красуню  на  собі  женив
Та  приховав,  що  меланхолік
Що  гроші  дуже  полюбля
І  що  до  слави  він  охочий
Корону  хоче  і  не  спить
А  марить  думками  щоночі.
Аж  тут  дракон,  нехай  би  здох
Почав  біду  у  тій  країні
То  села  спалить,  то  людей...
І  гинуть  діточки  невинні...
І  каже  парубок  тоді:
Мене  на  трон  скоріш  саджайте
І  я  дракона  поборю
А  ви  всі  трохи  почекайте.
Віддам  корову  і  свиней
Нехай  їх  траст  сліпий  годує
З  дракона  шкіру  я  зніму
Нехай  труну  собі  готує.
Почув  дракон  вихвали  ті
І  з"їв  коня,  що  поряд  пасся
А  кінь  то  парубочий  був...
Від  того  парубок  затрясся.
І  військо  добреє  зібрав  
Гармати,  танки  і  піхоту
І  став  дракона  чатувать
І  у  неділю  і  в  суботу...
То  там  хвоста  йому  тисне
То  голову  якусь  зрубає.
Сусідська  тітонька  йому
Грошами  й  словом  помагає...
І  інші  добрії  царі
Підмогу  шлють,  хоч  не  гармати
Та  все  ж  корисливе  усе
Що  у  пригоді  може  стати.
Заслаб  дракон.  Не  має  сил
Щоб  із  усіма  воювати
Усе  б  покинув,повернувсь
Чи  до  палацу,  чи  до  хати.
Та  ж  там  його  народ  сидить
Злиденний,  злющий  і  голодний
Бо  нафта  впала  у  ціні
А  дім  як  і  раніш  холодний.
Хамон  і  яблука  і  сир
Уже  в  багнюці  потрощили
Синів  згубили  на  війні
Та  все  ж  бахваляться  що  сили
"Ракетний  зробимо  удар
Зітрем  тепер  усіх  на  порох"
От  тільки  б  із  колін  нам  встать
Бо  сильний  нам  дістався  ворог
Хфашист,  бЕндерівець,  садист
А  ми  як  завжди  рятувати
Чехословачину,  Афган
Нам  є  про  що  вам  нагадати.
............................
Та  хоч  злиденні,  -  вільні  ми
І  нас  нічим  не  налякати
Як  друг  прийшов  без  зброї  ти  
Заходь  же  гостем  і  до  хати.
Чарчину  випий,  сала  з"їж
А  як  ховаєш  в  штанях  ніж
То  лихо  станешь  відчувати
І  миттю  вилетиш  із  хати.
Здоров"я  лишишся  й  душі
Не  допоможуть  калаші
Ні  танки  й  Буки  і  земля
Приспить  тихенько  москаля.
А  я  втомився,  казку  цю
Іще  не  раз  вам  нагадають
Бо  в  ній  моя  душа  і  біль
За  хлопців  що  за  нас  вмирають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746186
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2017

Воля або смерть

́До  Волі  кроки,  наче  по  болоту  -
Вже  вибрався...  і  провалився  знов.
І  сил  немає  борсатись  в  багнюці,
Та  душу  гріє  справжняя  любов.
До  України-неньки  що  страждає
Що  ледь  стоїть  на  стомлених  ногах,
Що  хоть  бідує  та  усе  ж  чекає
Життя  без  війн  і  праці  не  в  боргах.
Ніхто  тобі  Незламна  не  зарадить
Нізвідки  й  допомога  не  прийде
Одна  надія  -  то  сини  і  доньки  -
Сміливе    покоління  молоде.
Воно  кайдани  розірве  і  знищить
Усіх  охочих  до  твоїх  чеснот
І  буде  свято  на  Землі,  що  Богом
Дана  народу  від  його  щедрот.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715748
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2017

У полоні…

Вологі  стіни,  сморід,  грати
Ще  біль  від  втоми  і  знущань
А  у  ві  сні  приходить  мати
Вінець  турботи  і  бажань.
Лікує  душу,  гоїть  рани
Додому  кличе  -  їй  болить
Синок  єдиний  у  полоні
На  голому  бетоні  спить.
Голодний,  хворий  та  незламний
Душа  прозора  як  кришталь
І  мрія  -  вільна  Батьківщина
За  неї  і  життя  не  жаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709837
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2017

Смуток і надія

Біль  неначе  гострий  ніж  хірурга
Ріже  душу  втомлену,  пусту
Почуваюсь  наче  загубився
На  покинутому  долею    мосту.  


Думи  й  ті  тікають  наче  миші
Серце  тисне  з  болю  і  нудьги
Батьківщина  тоне,  як  корабель,
Що  втрачає  рідні  береги...

Я  тону  із  нею,  наче  шлюпка
Що  набралась  до  країв  води.
І  нема  для  мене  порятунку
Хоч  туди  пливу,  а  хоч  сюди.

І  шуліка  поряд  вже  кружляє
Бо  чекає  він  на  слушну  мить
І  немає  сили  боронитись
Серце  все  стискає  і  болить.

Та  я  все  одно  не  кину  плисти.
Буду  із  останніх  сил  грести
Горе  і  війну  від  Батьківщини
Зможу  я  назавжди  відвести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2016

Відверта розмова

В  кімнаті  тихо,  лишь  вогонь
В  каміні  тішиться  й  тріскоче,
А  батько    сина  пригорнув
І  в  очі  дивлячись  шепоче:
"Єдиний  сину,  пам"ятай    
Усе  в  житті  можна  змінити
А  от  батьків  і  Рідний  край
До  смерті  треба  всім  любити.
Якщо  їх  зрадиш,  і  підеш
Шукати  щастя  на  чужині
Від  Долі  хлопче  не  втечеш
Вигнанцем  будеш  ти  віднині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696924
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2016

до 1 вересня

На  перше  вересня  готуюсь,  як  ніколи.
Причепурився  учень-  сяє  як  алмаз.
Бо  тато  каже  -  оженитись  можна  й  двічи
А  в  перший  клас  зайти  -  як  в  ріку  -  один  раз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2016

Осінь

Багряна  осінь  днину  вкоротила
Із  неба  сипле  сльози  дощові.
Лежить  в  калюжах  золото  із  листя
Гуляю  парком  я  на  самоті.
Лиш  вітерець  пустує  і  шепоче
Із  листям  і  водою  на  землі
І  хвилі  піднімає  і  лоскоче
Траву,  кущі    і  деревця  малі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2016

Полонянка

Смілива  і  спокійна,  аж    занадто.
І  посмішка,  що  викликає  лють
У  ворогів  безсилих  і  безжальних
Що  підкорить  не  зможуть  і  уб"ють.
Тримайся  доню,  доки  стане  сили
Читай  молитву  і  люби  життя
Воно  і  нам  потрібно,  як  ніколи
Думки  про  смерть  жени  -  вони  сміття.
Хоч  голодуєш  -  вище  підборіддя
Не  підкорити    український  дух
Сінів  і  дочок  Неньки  України
Ми  ще  побачимо  повстанський  рух.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653935
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2016

Очі янгола.

Ранок  був  добрий.  Так  здавалося  Ігорю,  доки  він  пив  каву  і  збирався  на  роботу.
 Але  вийшовши  на  вулицю  і  побачивши  завісу  дощу,  він  змінив  свою  думку.  Парасольку  Ігор  не  взяв,  тож  до  машини  біг  щодуху.  Всівшись  за  кермо  власник  новенького  БМВ  посміхнувся  :  "  Не  зможе  негода  зіпсувати  йому  настрій".
 Натискання  кнопки  старту  двигуна  недодало  відчуття,  що  мотор  завівся.  Приборна  панель  зосталася  темною.  Перша  думка  :  "  Забув  чіп  власника  удома"  дуже  стурбувала  і  засмутила  Ігоря...  Двічі  долати  відстань  від  дому  до  машині  йому  не  хотілося....
Провівши  рукою  по  куртці,  Ігор  відчув,  що    ключ  доступу  на  місці...  Діставши  мобільний  і  набравши  сервіс,  Ігор  розпочав  консультацію  зі  спеціалістом...  Запитання  чи  є  бензин  його  навіть  розсмішило.  Зрозумівши  що  ця  розмова  не  більше  ніж  лікування  водою  зарядженою  через  телевізор,  Ігор  розпрощався  пообіцявши  не  піднімати  капот  і  визвати  евакуатор.  Сховавши  мобільний  до  кишені  в  черговий  раз  натиснув  старт  і  відчув  легку  вібрацію  працюючого  двигуна.  Дякую  дорогенька,  погладив  кермо  хлопець.  Треба  було  поспішати  -  треба  своєчасно  приходити  на  роботу.
Машина  хутко  рушила  і  водій  почав  отримувати  задоволення  від  подорожі.
Проїжджаючи  повз  зупинку,  Ігор  побачив  на  ній  молоду  маму  з  дитиною  і  стареньку  бабусю.  Косий  дощ  забивав  під  кришу  і  всі  троє  вже  промокли.  Загальмувавши  навпроти,  Ігор  відкрив  двері  і  звернувся  до  них.  Сідайте,  підвезу  до  метро.  Жінка  з  дитиною  відразу  скористалися  нагодою,  а  бабуся  вагалася.  
-  Сідайте  швидше,  я  спізнююся  .  
-  То  хай  дитина  їде,  я  дочекаюся  автобуса  -  відповіла  старенька  -  ще  забрудню  машину.
-  Машина  не  більше  ніж  засіб  пересування,  сідайте  місця  всім  вистачить  наполягав  хлопець.
Старенька  вмостилася  на  передньому  сидінні  і  машина  рушила.  Вискочивши  на  магістраль  Ігор  додав  газу.  Аж  раптом  він  побачив  скупчення  машин  і  загальмував.  Повільно  проїжджаючи  повз  аварію  намагався  зрозуміти  що  трапилося.  Мабуть  так  роблять  всі  водії.  Виникла  думка  зупинитися  і  допомогти  ,    але  проблискові  маяки  швидкої  допомоги  дали  зрозуміти  ,  що  це  зайве...
Дивовижно:  було  відчуття,  що  аварія  відбулася  тільки  що,  а  вже  їхала  швидка...
Його  думки  відволіклися  на  звук  що  долинав  ззаду.  Поглянувщи  в  дзеркало  заднього  виду,  Ігор  побачив  очі  дівчинки,  і  зрозумів,  що  звук  іде  від  зубів...  Ти  змерзла?  по  батьківські  ніжно  запитав  він.  Дівчинка  хихикнула:  ТАК.
Ввімкнувши  обігрів  салону,  думками  Ігор  полинув  до  свого  дому.  Там  його  чекала  Поліна,  кохана  дружина.  На  жаль  у  них  не  було  своїх  дітей.  То  вони  були  надто  молоді,  а  потім  вже  не  вдалося  завагітніти...  Йти  до  клініки  дружина  не  захотіла  :  якщо  Бог  не  дає  дітей,  на  те  у  нього  своя  думка.  А  йому  так  хотілося  бути  батьком.  
Спереду  світилося  буква  М  і  водій  запитав  у  пасажирів  чи  зручно  їм  буде  вийти  біля  цієї  станції  метро.  Всі  відповіли  згодою,  а  бабуся  відповіла  стандартним  набором  подяки.  Зупинившись  Ігор  розблокував  двері  і  пасажири  хутко  залишили  салон.  Останньою  виходила  дівчинка.  Зазирнувши  в  очі  чоловіку  вона  сказала:  дядя  Ігор  дякую....  і  ще,  якщо  авто  не  заводиться,  це  не  завжди  погано.....    
Двері  зачинилися  і  машина  повільно  рушила....
Звідки  дівчина  знає  як  його  звуть?  Ігор  окинув  поглядом  салон,  чи  немає  де  підказки...  А  звідки  дівчина  знає,  що  авто  не  заводилося?  Він  точно  не  казав,  як  и  не  називав  своє  ім"я.  ..
Весь  день  чоловік  думав  про  дівчинку,  машину  що  не  завелася  і  аварію  в  яку  міг  потрапити...  Треба  розповісти  дружині    ...  бо  сьогодні  в  нього    другий  День  народження.
Купивши  шампанське  і  цукерки,  не  мов  на  крилах  він  вирушив  додому.
Відкривши  двері  він  несамовито  закричав:  ПОЛІНА  виходь!!  
Побачивши  шампанське  і  цукерки  дружина  зробила  круглі  очі:  ти  звідки  дізнався?  
-  Що  дізнався?  запитав  Ігор
Що  я  вагітна,  сказала  Поліна  вимахуючи  тестом  і  пританцьовуючи.
Я  все  знаю  посміхнувся  вдруге  народжений  чоловік  і  пригорнув  дружину  до  себе...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646436
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016

Замість тосту

Я  зичу  щастя,  благ  життєвих,  
Здоров\"я,  радості,  тепла
Бажаю  успіхів  і  грошей
Щоб  доля    Вас  не  підвела...
Я  зичу  миру,  хоч  не  в  Світі
А  тут  у  нас,  де  рідний  дім
Щоб  ви  не  втратили  кохання
Надію  й  Віру  поготів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632481
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2015

Образа

Ти  моє  серце  стисла  мов  лещата.
І  розум  мій  пригнічений  мовчить.
Про  себе  промовляєшь  ти  прокльони-
У  голос  тільки  погляд  твій  звучить.

За  двадцять  років  я  не  став  гарнішим.
А  як  на  мене,  й  гіршим  я  не  став.
І  ми  з  тобою  всеж  таки  подібні.
А  я  для  себе  майже  ідеал.


Тому  не  бачу  сенсу  я  мінятись.
Вода  тече  і  тихо  плине  час.
Ти  також  не  змінилася  з  роками.
Господь  лиш  зможе  розсудити  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629141
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2015

зима

Дощить,  мете,  лапаті  канделябри
Звисають  з  сосен  -  Новий  Рік  іде.
Зима  вкриває  пологом  дорогу.
Холодний  вечір  швидко  настає.

Птахи    і  звірі  мовчки  поховались-
У  норах  причаїлись  і  сидять
Малеча  ще  не  спить-  іде  на  гору
З  якої  санки  з  гуркотом  летять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628895
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2015

Клавдии Петровне и другим патриотам

Ребята,  я  сейчас  скажу,
А  вы  потом  уже  стреляйте
Я  скорректирую  огонь
А  вы  получше  попадайте

Вот  так  отлично,  молодцы
Две  Ноны  сразу  одним  залпом
А  вот  попался  бензовоз
Горит  как  свечечка  под  штабом
 
О,  снова,  новая  мишень
И  снова  залпы  все  в  десятку
Я  опыт  в  прошлую  войну
Нажила,  не  мозоль  на  пятку.


Тот  опыт,  парни,  не  пропьешь,
Не  проживешь  и  не  забудешь.
Ну  в  общем  хлопцы:  "БУДЕМ  ЖИТЬ"
Бессмертным  все  равно  не  будешь.

Я  пожила  свое,  застав
И  голод,  холод  и  разруху
Войну  вторую  и  рашизм
Не  забывайте  вы  старуху...

Для  вас  родные  я  жила
Была  верна  я  Батькивщине
и  НЕНАВИДЕЛА  ВРАГОВ
Ну  в  общем:  "СЛАВА  УКРАИНЕ"

http://xn--j1aidcn.org/87651-2/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628487
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2015

Переглядаю сторінки життя

Переглядаю  сторінки  життя
Гортаю  їх,  як  стару  добру  книгу
Відлунюють  веселі  почуття
А  іноді  немов  ламаю  кригу...

Або  босоніж  снігом  я  іду
І  ноги  мерзнуть  й  серце  б"є  по  волі.
А  поряд,  відчуваючи  біду,
Йдуть  люди-зомбі  мертві  або  кволі.


До  них  звертайся,  голосно  кричи,
Бий  батогом  -  у  тому  мало  сенсу
Їх  програмуй,  учи  або  не  вчи
Видовищ  прагнуть,  їжі  й  трохи  сексу.

Тож  я  іду,  туди,  де  їх  нема
Де  сонце  світить  і  цвітуть  дерева
Птахи  співають  і  росте  трава
І  де  свій  хрест  несуть  Адам  і  Єва...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627138
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2015

По Маяковскому…

Не  раз  Маяковский  крутился  в  гробу
Зубами  вгрызаясь  в  мандаты
Петь  оду  бумажке  страны  марабу  
Обязаны  пиит  солдаты.
Серпастый  на  тризуб  давно  поменял
И  капли  сомнения  нету
Мой  правильный  выбор  докажет  судьба
Бросая  меня  по  Свету.
Мой  синий  помятый,  но  все  ж  дорогой
Везде  берут  с  уваженьем
А  красный  серпастый  подобно  чуме
Как  гада  берут  с  отвращеньем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624612
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2015

Тамбовский брат россиянина…

Твой  брат  в  лесу,  что  под  Тамбовом,
Козу  неспешно  доедал.
А  ты  кричал,  что  русь-кий  тоже
И  братьев  ближе  не  встречал...

И  украинец  -  брат  до  гроба,
Латыш,  литовец  и  еврей
Мы  все  должны  любить  рОссию
Жить  кучей  вроде  веселей.

Гулять  то  да,  но  вот  работать
Ты  россиянин  не  хотел
Украсть,  а  может  быть  ограбить
Но  есть  терпению  предел.

И  вот  народы  возмутились
Не  нужен  онным  старший  брат
И  младший  тоже  им  не  нужен,
Будь  он  хоть  беден  хоть  богат.

Живи  один,    а  нас  не  трогай
Пей  водку,  недра  продавай
А  нам  идти  своей  дорогой
так  что  рассеюшка  гуд  бай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624331
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2015

Самолеты падают потому, что…… тяжелее воздуха……

Вошел  он  метеором  в  небо
Блестящий,  старый,  но  живой
Он  мог  бомбить  бы  гумконвои
Но  Бог  расклад  подал  другой.

Вдруг  ЭФ  шестнадцать  появился
И  мирно  погрозив  крылом
Он  вдруг  нежданно  рассердился
Ракету  выпустил...  облом..

Точнее  я  скажу  -  "обломки"
На  землю  падали  кружась
Ведь  воздух  легче  самолета
Шутил  задорнов  не  стыдясь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015

Безысходность…

На  отдых  в  Турцию  -  я  больше  ни  ногой.
Милее  Крым,  вот  только  б  не  татары...
Опоры  взорваны,  ну  хоть  собакой  вой
Беда  к  беде...  одни  судьбы  удары...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624022
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015

Розлука

Я  не  сумую,  сліз  ти  не  побачишь.
Мій  біль  минув,  а  з  ним  і  відчуття
Що  я  один,  і  небо  стало  чисте-
Душа  співа,  немає  каяття.

Вона  шукає  хоббі  чи  роботу,
А  може  відпочінок  і  любов.
Тобі  вона  вже  майже  співчуває
І  щастя  прагне,  це  ж  природи  зов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015

Келих червоного…

У  келиху  червоного  напою
Топлю  бажання,  сум  і  навіть  страх
Вино  грайливо  бавиться  зі  мною
Малюючи  туман  в  моїх  очах.

Крізь  цей  туман  я  бачу  твоє  серце
Холодне  й  неприступне,  мов  кришталь
І  почуття  мої  також  безсилі
І  час  тебе  не  змінить  вже,  на  жаль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015

Природа восени

Жовтіє  листя,  інде  червоніє,
Дощами  небо  плаче  і  тремтить.
Природа  ще  не  спить,  але  готує
Вже  білосніжну  постіль,  їй  болить.

Болить  відсутність  співу  літніх  птахів.
Турбує  ліс,  без  листя  що  стоїть.
Напружує  у  хмарах  чорне  небо,
Хоч  це  буває  у  продовж  століть.

А  на  весні  життя  скрізь  забуяє,
Дерева  вкриє  листя  молоде,
Птахи  повернуться  і  сонечко  засяє
І  радість  прийде,  ну  а  сум  мине...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621701
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2015

Осінній листок

Як  стигле  яблуко  на  землю
Летів  листок  і  відчував
Залишив  він  домівку  рідну
Немов  би  на  чужбину  впав.
Та  вмить  дитячи  руки  ніжно
Схопили  золотий  листок
Гербарієм  піде  у  школу
Він  на  ботаніки  урок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617449
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2015

Петрик, рятівник Всесвіту (казка)

Петрик  мамин  син.

Ранок  був  дощовим  і  тому  прокидатись  Петрик  не  хотів.  Але  над  подушкою  бринів  лагідний  мамин  голос:  "  Вставай  синку,  сьогодні  особливий  день!".    "Що  особливого  у  звичайному  осінньому  ранку?"
"У  вересні  ми  святкуємо  День  Віри,  Надії,  Любові  і  мами  їхньої  Софії.
Я  -  твоя  Любов,  а  бабуся  твоя  -  Софія.  Йди  до  неї.  Привітай  її  зі  святом.
Без  подарунка  вона  тебе  не  залишить"-  посміхнулася  мати.
Від  цих  слів  Петрик  підхопився,  сон  і  похмурий  настрій  минули.
Швидкі  збори  і  ось  він  вже  нагортав  вареники  з  картоплею  і  шкварками.
Домашня  сметана  плавилася  від  гарячої  страви  і  вареники,  наче  заворожені  Пацюком  із  Хутора  поблизу  Диканьки,  танули  у  роті  хлопця.  А  поряд  на  столі  вже  стояв  кошик  з  пиріжками  для  іменинниці.  "Невже  наша  старенька  бабуся  з"їсть  стільки  пиріжків"-  запитав  Петрик  у  мами.  "Звичайно,  що  не  сама"-  відповіла  вона  -  "  До  бабусі  прийдуть  гості,  вона  заварить  свій  улюблений  чай,  до  якого  додасть  свій  пиріг  і        вони  ще  й  пісень  поспівають".  
Ці  слова  розвеселили  хлопця  -  він  схопив    кошик  і  вистрибнув  із  хати.
Йти  до  бабусі  до  сусіднього  хутора  було  не  довго,  але  дорога  пролягала  через  невеличкий  ліс.  Крім  того,  дощ  розмочив  глиняну  доріжку  і  вона  стала  слизька.    Петрик,  щоб  не  замочити  взуття,  перестрибував  з  камінця  на  камінець.  Це  схоже  на  гру  і  дорога  не  здавалася  нудною  і  далекою.  Аж  ось  один  з  камінців,  на  який    готова  була  приземлитися  нога,  заворушився  і  стрибнув.  ЖАБА  -  миттєво  здогадався  хлопець  і  поставив  ногу  у  багнюку...
Черевик  зісковзнув  і  Петрик,  згубивши  рівновагу,  полетів  шкереберть.  
Відкривши  очі,  хлопчик  побачив  кошика,  що  лежав  поруч...  А  ще  нестерпно  боліла  нога.  Мабуть  вивих,  здогадався  хлопчина.  Що  ж  робити?  І  від  хати  відійшов  далеко  і  до  бабусиної  не  близько.  "Треба  зробити  милиці"-  сказав  хтось  поруч.  "Вивих  зрозуміло"  -  вголос  подумав  Петрик,-  "А  головою  я  ж  не  бився?".  Почухавши  макітру,  потерпілий  озирнувся  навкруги.  "Ні,  з  головою  в  тебе  все  добре"  -  почув  він  і  здогадка  блискавкою  осяяла  його...
Це  розмовляла  жаба,  яку  він  врятував,  хоч  сам  і  забився...  "Може  підкажеш,  як  їх  зробити,  чи  в  тебе  є  пилка  і  сокира?  "  .....          
"Ні,  інструменту  в  мене  не  має,  але  он  під  березою  лежить  палиця  з  розвилкою,  яку  за  допомогою  складного  ножика,  що  лежить  у  тебе  в  кишені,
легко  перетворити  на  милицю".  
Петрик  на  хвильку  задумався  -  "  Ти  не  звичайна  Жаба  раз  розмовляєш  зі  мною?"
"Так,  я  Жаба  Царівна  -  поцілуй  мене  і  стану  красивою  дівчиною!  "  -  зареготіла  вона.  "А  якщо  серйозно,  то  звісно  не  царівна,  а  все  ж  чарівниця."
"Стій  -  заволав  хлопець,  -  якщо  справді  чарівниця,  то  й  зроби  мені      милиці  сама,  а  ще  краще  перенеси  мене  до  бабусі  або  вилікуй  мене".  
"Ні,  -  відповіла  чарівниця  -  хочеш  так    йди  до  казки  "по  щучому  велінню"  
будеш  там  Петриком  -  дурнем.  А  поряд  зі  мною,  будеш  Мудриком,  бо  вирішувати  свої  проблеми  кожен  має  сам,  а  я  іноді  буду  підказувати,  як  це  зробити"  .    "Згоден"-  сказав  хлопець  і  почовгикав  за  палицею.    
Декілька  хвилин  роботи  ножем  і  Петрик,  підібравши  кошика  і  посадивши  жабу  до  кишені,  шкутульгав  до  бабусиної  домівки.  
Ось  і  хата  старенької.  Верби,  що  ростуть  недалеко,  схилили  свої  зелені  коси  до  води.  Хлопцю  зосталося  перейти  через  місток.    В  якийсь  момент  милиця  сковзнула  з  мокрої  дошки,  Петрик  не  втримав  рівновагу  і  полетів  у  воду.  Жаба  прудко  вискочила  з  кишені  в  очерет  і  зникла  під  водою.  Хлопець  закричав,  замахав  руками  і  ...................  прокинувся.
Біля  ліжка  стояла  святково  одягнена  матуся  і  посміхалася  -"  Рятував  Всесвіт?"    "  Ні  -  зашарівся  Петрик  -  жабу-царівну..."
"Іди  снідати  ,  бо  бабуся  Софія  вже  зачекалася  на  тебе"  сказала  мама.
Хлопчина  сів  за  стіл  і  глянув  у  вікно.    На  вулиці  накрапував  дощ.  А  на  клумбі  поряд  з  виноградним  кущем  сиділа  велика  бульката  жаба.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616261
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015

В роздумах про "ЗАПОВІТ"

Палає  серце,  груди  рве
І  знову  зраду  відчуває...
Часи  змінились,  та  життя
Без  справедливості  минає.
Де  ти  Шевченко,  чи  Франко?
Що  кликали  народ  до  волі...
Нові  пани,  старе  село
І  злидні  скрізь  -  надії  кволі,
Що  щастя  й  радість  повернуть
До  дому,  з  хитрої  чужбини
І  запанує  лад  і  мир
У  серці  кожної  людини.
Тоді  спокійно  я  піду
На  відпочинок  без  турботи
Залишу  музу  і  перо  
Пристану  іншої  роботи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2015

Аміні Окуєвій (на нагородження)

На  жінці  цій  -  медаль  як  квітка,
А  орден  сяє,  як  вогонь...
Немає  кращої  прикраси
Ні  для  грудей,  ні  для  долонь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613280
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2015

Саше Плеханову. . и его маме

Я  чую  ті  слова  і  серце  калатає
У  тих  словах  і  біль  і  радість  відчуття
Що  Божий  суд  не  спить  і  правда  переможе
А  вбивцю  і  катів  настигне  каяття

Жорстоко  це,  але  -  по  іншому  не  можна
І  смерть  прийде  до  них  пізніше  за  дітей
І  будуть  до  кінця  вони  страждати  також
Від  найболючиших  для  кожного  вістей.


https://vk.com/video12126441_167450761

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2015

#супердержава

В  Голландии  -  розы,  у  немцев  -  машины
Пшеница  и  сахар  к  примеру  у  нас...
И  только  в  россии  "вовек  некрушимой"
"Качают"  три  вещи  нефть,  водку    и  газ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601783
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015

Прапор України

Як  житне  поле  й  сонце  жовтий
Як  неба  синього  блакить
Наш  прапор  символ  волі  й  щастя
На  щоглі  гордо  майорить.
Та  як  на  нього  кров  прол"ється
Червоно  чорним  стане  він
І  боронити  Батьківщину
Із  зброєю  поїде  син.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601631
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2015

Моя надія - паперовий човен

Моя  надія  -  паперовий  човен
У  морі  страху,  туги  і  брехні
Вона  пливе,  а  хвилі  нагортають
І  так  спливають  невеселі  дні.
Сумую  я  за  мирним  синім  небом
Я  марю  ним  у  день  і  у  ночі,
А  щастя  було  поруч,  недалеко
Тримав  від  нього  у  руці  ключі.
Можливо  не  цінив  тоді  я  щастя
Як  щось  минуле  згадував  війну
Вона  чекала  слушної  нагоди
Щоб  вдовільнити  вОву  сатану
Та  користі  йому  тепер  не  буде
Ні  від  землі,  що  так  підступно  вкрав
Ні  від  грошей,  що  на  війні  заробить
Цю  партію  сусіда  наш  програв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601015
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2015

Ненависть

Я  можу  вмерти,  можно  мене  вбити.
Та  залякати,  я  гадаю  ні.
І  ненависть  мою  не  загасити  -
Вона  вирує  навіть  уві  сні.
Мій  ворог  -  це  не  путин  і  не  шобла
Організаторів  убивць  і  волоцюг
Мій  ворог  це  така  собі  рАссея
Компот  із  зомбо-стада  і  злодюг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600355
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.08.2015

Неньці Героя.

Не  плачте  мамо,  я  не  вмер
Хоч  наскрізь  кулею  прошитий.
Не  дихаю,  та  все  ж  живий
У  бронзі  я  стою  відлитий.
Ну  а  душа  моя  он  там-
Високо  в  небі  з  журавлями
Боронить  Вас  і  Рідний  край..
Веде  війну  із  москалями.
І  побратими  поряд  є,
Дітей  залишили  й  дружину
В  небесну  рать  ввійшли  вони
Щоб  захищати  Батьківщину.
Війна  скінчиться,  та  завжди
Патруль  небесний  дбати  буде
Про  мир  і  щастя  на  Землі
Тож  пам"ятаємо  їх  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2015

Волонтер

Не  плач  кохана,  я  піду...
Не  в  військо,  буду  волонтером
Можливо  воду  підвезу
Харчі  і  одяг...  БєТєЄром...
Стріляти  мабуть  не  моє
Окопи  може  буду  рити.
А  може  їжу  готувать,
А  може  зваркою  варити.
Я  зможу  все,  а  ти  чекай
Війна  вона  погана  штука.
Молись,  і  завжди  пам"ятай-
З  коханням  зменшиться  розлука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598277
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2015

доклад фюреру (ВВП)

Яволь  мой  фюрер,  мы  в  Донецке
Утюжим  с  Градов  там  и  тут
Вот  только  мы  не  знаем  точно
Здесь  ждут  нас  или  все  ж  не  ждут...
Теперь  давай  гуманитарку,
Снаряды  к  танкам  и  еду,
А  также  водочки  побольше-
Кормить  поить  свою  орду.
Мы  здесь  займемся  обороной
И  в  наступление  пойдем,
Увидим  пятки  добровольцев,
Победу  в  блюдце  принесем.
Вот  только  что-то  не  сложилось,
Нас  бьют  и  там  и  вообщем  здесь
И  деньги  кончились  так  быстро
Хотим  по  прежнему  мы  есть...
И  жить  так  хочется  мой  фюрер
Так  что  пакуем  чемодан:
Ну  знаешь  что,  встречай  рОссия...
Великий  город  Магадан...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597940
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2015

Люблю

Люблю,  коли  мене  не  лають
Люблю,  коли  розтанув  сніг
А  птиця  гомін  піднімає
І  зовсім  не  люблю  батіг.

Люблю  я  звірів,  рибу,  квіти.
Собак  все  ж  більше,  ніж  котів
А  не  люблю  я  змій,  шакалів
І  господарських  тарганів.
                                                                                                                                                                         
Люблю  я  спокій,  тишу  тобто.
І  РОК-еН-РОЛЛ  и  сир  ДОР  БЛЮ
А  от  північного  сусіда
Ніколи  я  не  полюблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597592
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2015

Український менталітет…

Як  вітер  віє  споконвіку
І  сонце  сходить  день  за  днем
Народ  країни  волі  прагне
І  словом  бореться  й  мечем.
не  може  довго  жити  в  рабстві
Не  треба  вождь  йому  і  цар
Він  миру  хоче  і  свободи
Бо  це  великий  Божий  дар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597169
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2015

І знову Вітчизняна…

І  знову  Вітчизняна,
І  знову    ворог  пре  ,
І  знову  син  єдиний
Нашесті  бій  дає.
Ніхто  не  дав  гармати
Іржавий  кулемет-
Один  у  полі  воїн
З  ордою  тет  а  тет.
Вночі  сходив  "у  гості"
Вже  має  автомат
А  вороги  з  блокпосту
В  канаві  вже  лежать.
Лежать-відпочивають
В  росії  ненька  жде
А  син  десь  на  навчаннях,
До  дому  не  прийде.
Він  йшов  як  визволитель
Від  Хунти  рятівник
Не  там  шукав  фашистів-
Садист  і  гвалтівник.
Тепер  відпочиває
І  серце  вже  мовчить
І  тільки  кров  із  рани
Потроху  ще  дзюрчить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596768
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2015

In God we trust

Я  вірю  в  Бога,  -  рік  тому  не  вірив...
І  в  церков  вірю,  тільки  у  свою,
Що  не  смердить  москвою  и  Содомом
А  молить  перемогу  у  бою.

Я  теж  молю,  і  в  спільній  цій  молитві
Вся  правда  Української  землі
Людей,  що  тут  живуть,  кордон  боронять
І  миру  прагнуть,  добрі  ж  бо  не  злі.

А  вороги  діждалися  хвороби
І  Неньку  кволу  на  частини  рвуть
Попи  московські,  фе-ес-бе  засланці
Орду  убивць  на  Землю  мою  шлють.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590686
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2015

Пам"яті Володимира Івасюка (записано на Личаківському цвинтарі)

Стою  я  поряд  й  сльози  вже  ковтаю
Навпроти  образ  в  бронзі  височить
Із  гордістю  в  очах  ти  споглядаєшь
На  неба  українського  блакить.
А  від  землі  у  небо  лине  пісня
Народжена  тобою  у  душі
Червону  РУТУ      славить  і  Вітчизну
І  іншіх  надихає  на  вірші.
Ти  не  скорився,  пісню  не  спинити
Таких  немає  в  Світі  ще  в"язниць.
І  підлий  ворог  юнака  вбиває
І  пам"ять  хоче  стерти  з  духівниць
Та  УКРАЇНЦІ  не  раби  від  ДОЛІ
І  пам"ять    наша  береже  усе
І  Кобзаря,  що  кликав  нас  до  ВОЛІ
Й  пісні  твої,  що  вітер  рознесе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015

Обычный день россиянина или снова ЧеТамУХохлов…

Прервав  чреду  кошмарных  снов...  
Задал  вопрос:  Че  у  хохлов?
Позавтракал  без  лишних  слов...
И  вновь  вопрос:  Че  у  хохлов?
Работа  -тяжелей  оков...
Я  в  интернет:  Че  у  хохлов?
В  соседях  вижу  я  врагов...
Где  ж  правда:  Че  там  у  хохлов?
Обед  -  с  загаженных  столов-
Мне  похер:  Че  там  у  хохлов?
Зарплата...  не  отдам  долгов
Совру  всем:  Че  там  у  хохлов...
Зажатый  ужин  меж  зубов-
По  ящику:  Че  у  хохлов...
И  хоть  мы  нация  рабов
Скажите:  Че  там  у  хохлов?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576689
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2015

Крим

Любив  я  Крим  за  теплу  воду,
За  скелі,  небо  без  хмарин.
Любив  повітря  і  свободу,  
Місцевість  зібрану  з  перлин.
І  кожен  рік  я  вів  машину,
Щоб  відпочити  на  воді,
Ловити  промені  від  сонця
І  ніжитись  на  самоті.
Та  півень  тут  розправив  крила,
Міняє  устрій  і  життя
Ворожі  він  завіз  гармати-
Старий  непотріб  і  сміття.
Татар  вбиває,  церкви  нищить
Нема  святого  в  них,  нема...
Свої  амбіції  він  бавить
Брехні  сполука  і  ярма.
Та  тризуб  півня  подолає
Засмажить  в  попіл  і  тоді
Розвіє  морем  і  заграє
Гербом  Вітчизни  на  воді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576303
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.04.2015

ЧЁ ТАМ У ХОХЛОВ?

Смотрю  я  ящик-  нету  слов
Один  вопрос:  Чё  у  хохлов?
Горит  Сибирь,  Алтай  горит
Местами  тонет,  но  молчит.
А  только  пробужусь  от  снов-
Один  вопрос:  Чё  у  хохлов?
Убит  Немцов,  но  похер  всем
Вот  Бузина  -  венец  проблем-
Погиб  поэт,  лишен  оков...
А,  кстати,  Чё  там  у  хохлов?
У  нас  вот  президент  пропал
И  вдруг  из  ада  он  восстал
И  в  этом  заговор  врагов-
Не  слышно?  :  Че  там  у  хохлов?
Ракеты  падают  опять-  
Их  сглазил  правый  сектор  бл@дь
Стрелять  ракетчиков  козлов
А  кстати:  Что  там  у  хохлов?
Открою  я  таки  секрет:
В  стране  пизд@ц  и  наш  сосед
Устал  уже  от  нас  -  врагов,
Вопросов  -  Чё  там  у  хохлов?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576246
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.04.2015

Поклонникам сифилитика (на падение памятника)

Тупая  вата...  Что  им  нужно?
Бутылка  пива,  водки  таз,
Чтобы  залить  глаза  пораньше
И  обрыгать  весь  унитаз.

Но  горе  страшное  настигло:
Священный  сифилитик  пал...
"И  как  же  жить  теперь  сынишка",-
Пьянющий  батька  вопрошал...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576071
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2015

Страшный сон мальчика Вовы.

Мальчик  Вова  родился  болезненным  и  очень  трусливым  мальчиком.  И  родители  с  раннего  детства  потакали  ему.  Поэтому  даже  в  голодные  годы  баловали  его  кусочком  сэкономленного    хлеба.  Но  Вова  был  балованным  и  частенько  недоедал  свою  еду.  И  тогда  мама  говорила  :  "Докушай  сынок,  а  то  кусочек  ржаного  хлеба  будет  гоняться  за  тобой  ночью."    Вова  трусливо  щурил  глаза,  не  зная  верить  маме  или  нет.  Но  с  годами  
он  все  больше  верил  в  это  и  часто  просыпался  ночью  в  холодном  поту  от  того,  что  за  ним  кто  то  гнался  и  кричал  Я  РОЖ....  Но  в  силу  глухоты  от  рождения  Вове  слышалось  :  "  ЯРОШ,  ЯРОШ".  И  Вова  возненавидел  это  словосочетание.  Поэтому  когда  он  женился  и  у  него  родились  дети,  он  все  детство  пугал  их  этим  словом.  А  когда    получил  доступ  к  волшебному  ящику  называемому  иностранным  словом  ТЕЛЕВИЗОР  -  он  всех  начал  пугать  этим  словом.  И  теперь  все  страна  боится  ЯРОША...  
От  така  куйня  малята.  
Сказку  лично  слышал  от  деда  Панаса  (или  приснилось...  не  помню....)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575574
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 19.04.2015

О Б С Е (акро)

[b]О[i][/i][/b]чей  твоих  уж  не  раскрыть  нам,
[b]Б[i][/i][/b]ез  совести  вещаешь  ты...
[b]С[i][/i][/b]кажи,  кому  ты  гнида  служишь?
[b]Е[i][/i][/b]й  богу-  царству  темноты..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015

Смуток.

Я  не  живу,  душа  ледь  ледь  жевріє
Шматує  душу  смуток,  наче  ніж
За  хлопців,  що  любили  Батьківщину
Й  життя  віддали-  знаю  "не  за  гріш".

А  діти  їхні,  чи  батьки  старенькі,
Бідують,  вдови  плачучи  живуть
А  інші,  віли  й  дорогі  автівки
Скуповують,  себе  "  не  бережуть"

Із  ранку  ходять  в  Раду  на  роботу
А  на  обід  у  модний  ресторан.
І  знову  тиснуть  кнопки,  аж  потіють,
Один  за  трьох,-  химерний  балаган.

Їм  байдуже:  хвороби,  голод,  холод
Їх  не  чіпає  смуток  Ваш  і  біль.
Вони  прийшли,  себе  щоб  збагатити
І  в  їх  очах  я  бачу  тільки  хміль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574429
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2015

Весна

Бруньки  розкрились,  всі  дерева,  
Чекають  літо,  радо  їм
Що  сонечко  їх  з  ранку  пестить
Теплом  і  променем  своїм.
Зима  холодна  і  колюча
Приспала  ніжні  деревця
Аж  ось  прокинулись  слабенькі
Відчувши  подихи  життя.
Ще  б  дощик  лагідний  і  теплий
До  коренів  усе  змочив
І  землю  що  з  глибин  холодна
Сльозами  з  неба  розігрів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015

Нестор Махно

Гуляє  степом  кінь  примара.
Сміливий  вершник  править  ним,
Тачанка  з  другом  кулеметом,
Суворим  та  не  мовчазним.

Коли  потрібно  -  він  говорить  
І  супротивник  вже  біжить,
А  хто  "сміливий"  чи  повільний
Той  вбитий  на  землі  лежить.

Про  Нестора  легенди  ходять
Бо  Неньку  щиро  він  любив
І  ворогів  він  нищив  вдало,
Любов  народа  заслужив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2015

Антихрист в рясе

Российский  "Бог"  несет  нам  всем  страданья
И  русских  призывает  на  войну-
Священную,  (  в  лице  бурят,  чеченцев)
Нацистов,  уголовников,  шпану.
Благославляет  и  грехи  прощает,
Им  надо  только  УКРов  убивать.
Я  правда  не  уверен,  что  спасенье
На  "свете  том"  он  смог  пообещать.
Кто  ж  он?  гундяй  или  антихрист  местный,
И  генерал  ГэБэ  иль  рядовой,
Он  с  Сатаною  договор  составил
И  орков  посылает  на  убой.
Но  не  учел  "божок",  что  Бог  все  видит
И  суд  его  настигнет  на  Земле,
И  спрятаться  от  Бога  и  народа
Не  сможет  он  ни  в  церкви  ни  в  кРемле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572853
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015

Поэтом можешь ты не быть, на "ты" с компьютером - обязан…

Звучит  красиво  -  "виндовз  восемь"
А  мне  милее  всё  ж  "экспи".
Ей  много  памяти  не  надо,
Так  что  "восьмерочка"  -  прости.

Я  новшеств  не  боюсь,  но  трезво,
К  твоим  "заслугам"  отношусь
Не  буду  ставить  я  "восьмерку",
Я  "старых"  "виндовс"  не  стыжусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015

9 мая…

Девятое  стучится  в  календарь
В  природе  -  май,  а  в  сердце  боль  и  слезы
Мы  не  забыли  тот  победный  день,
Но  порознь  мы  перед  лицом  угрозы.
Союзник  бывший,  "братом  назывался"
Подкрался  тихо  -  в  спину  нож  вонзил
А  чтоб  мучений  было  еще  больше,
Он  колорада  ленту  нацепил.
Ногами  тупал,  криком  исходил  весь
"Бандеровцы  проходу  не  дают"
И  ветеранам  бывшим  и  не  бывшим
Иголки  в  ногти  медленно  суют.
Готовят  пицу  точно  с  снегирями
Младенцев  любят  танком  распинать
И  чернокожих  любят  и  с  панами
По  польски  "мовят"-  вам  их  не  понять.
А  ты  одна  теперь  живешь,  россия,
Друзья  и  братья  бросили  тебя
И  на  помойку  Мира  и  прогресса
Идешь,  себя  лелея  и  любя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572427
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2015

Я змінююся. .

Я  українец.  Вільно  володію
Я  мовою  сусіда,  й  коментар
Коли  не  маю  слів,  чи  хтось  обурив
Я  сиплю  матом,  наче  чоботар.

Та  це  кінець.  На  цьому  ставлю  крапку.
Не  буду  я  вживати  вражих  слів.
І  буду  на  співучий  спілкуваться,
Чим  викличу  у  вати  тільки  гнів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015

Синдром Окунской (в поддержку Антина Мухарского)

Да...  черт  возьми,  я  слепну  понемногу,
Но  взгляд  мой  точно  стал  теперь  острей
Теперь  я  вижу  вас,  как  будто  насквозь
Натуру  вашу  вижу  до  костей.
Одежда  ваша  уж  не  спрячет  хитрость
И  взгляд  ваш  томный,  как  всегда  прямой
Уж  не  введет  меня  в  то  заблужденье
Не  бросит,  как  бывало  в  жар  и  зной.
Не  буду  ваши  прихоти-  желанья
Я  исполнять,  и  пусть  поблекнет  мир
Для  вас,  что  притворялась  слабой,  нежной,
А  кровь  пила,  как  опытный  вампир.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015

ШЕВЧЕНКО (акровірш)

Ш  ирше  моря  твоя  слава  і  пісні  гучніше,
Е  хо  віршів  лине  світом  та  все  голосніше.
В  ід  Сяну,  що  у  Польщі  до  Дону  в  росії
Ч  ути  слово  Кобзаря  -  нашого  месії.
Е  го  путіна  страждає  і  тиран  хворіє,
Н  аче  хоче  стать  відомим  і  від  того  мліє.
К  ануть  в  лету  вороженьки,  трястя  їхній  мамі,
О  т  тоді  ми  заживемо,  наче  в  Божім  храмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571605
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2015

Мой пес сошел с ума…

Как  зов  природы,  вечный  и  слепой
Наполнил  душу  и  она  запела
И  слух  мой  режет  страшный  волчий  вой
А  с  виду  доброе  собачье  тело.

Мой  пес  сошел  с  ума  -не  спит  не  ест,
А  рядом  где  то  спит  в  вольере  сучка.
А  он  мечтал  о  ней,  как  оптимист.
Но  дверь  закрыта  и  подперта  ручка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015

Прости нас Украина за грабеж

Прости  нас  Украина  за  грабеж,
За  смерть  сынов,  разруху  и  поборы.
Прости  нас  Украина  за  пизд@ж,
За  газовый  шантаж  и  крики  своры.

Еще  прости,  за  Надю  и  Олега,
Что  в  тюрьмах  не  сдаются  и  живут.
Борьбою  вдохновляя  миллионы
Бойцов  на  фронте,  что  не  подведут.

Не  смоет  кровь  тиранов  вашу  память,
Не  замолить  во  веки  этот  грех.
И  никогда  не  станет  россиянин
Вам  братом,  будет  пугалом  для  всех.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015

Акростих Яяяяяяяя

Я  безшабашный,  нудный  и  ленивый
Я  беззаботный,  грязный  и  больной
Я  р@спиздяй,  что  не  сыскать  по  свету
Я  не  алкаш,  но  парень  в  доску  свой.
Я  Ваш  сосед  и  Вы  со  мной  знакомы
Я  друг  Ваш,  сослуживец,  может  брат
Я  рядом  с  Вами,  даже  когда  плохо
Я  успокою  Вас  и  буду  рад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015

Я живу на своїй, Богом даній Землі

"Бог  дав,  бог  взяв"-  я  чую  це  з  дитинства.
Я  згоден  з  цим,  бо  це  є  сенс  життя.
Та  в  світі  є  ще  хтось,  хто  німб  собі  приміряв
І  хоче  цілий  край  відправить  в  небуття.

А  Я  ЖИВУ  НА  ній  -  СВОЇЙ  і  БОГОМ  ДАНІЙ
ЗЕМЛІ,  і  кращої  не  бачу  навкруги.
А  хтось  лютує  і  війська  кидає
Бо  всі,  як  я  -  для  нього  вороги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570839
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2015

Зраднику

Не  любишь  Неньку  й  мову  солов"їну,
Телячим  називаєш  її  спів.
Людей  не  любиш  з  Заходу,  бо  віриш:
Вони-  фашисти-  нищать  москалів.

А  ти  їх  бачив?  Іздив  ти  до  Львову?
Чи  просто  слухав  путіна  слова
Про  снігурів  забитих  і  стареньку
Що  восени  замучила  УПА.

Ти  кисельова  слухаєш  щоранку
І  млієшь  від  його  брехливих  слів.
А  думати  ти,  мабудь,  не  навчився
Та  й  вчитися  ти  з  малку  не  хотів.

Пиячити  із  ранку  і  до  ранку
І  хаяти  при  цьому  білий  світ.
А  що  зробив,  щоб  жити  стало  краще?
Російськомовний  горе  пустоцвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570715
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2015

Сонечко, руде цуценя

На  дворі  літо,  вечоріє
Та  не  темніє  навкруги.
На  небі  сонечко  загралось
І  гріє  гори  і  луги.
"Додому  йди"  -  вже  кличе  ненька
І  братик  місяц  підганя,
А  воно  бавиться  у  небі-
Грайливе  миле  цуценя.
А  у  дворі  сусідськи  діти  
Теж  грають,  весело  шумлять,
І  як  батьки  їх  вже  не  лають,
не  йдуть  до  дому,  гомонять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015

Я не россиянин, пить не буду!

В  болотах,  иль  лесу  дремучем,
Избушка  ветхая  стоит.
На  курьих  ножках,  к  лесу  задом,
Дымком  по  прежнему  коптит.
Внутри  старушка  -  злая,  злая
В  огромном  медном  казане
Варила  зелье,  горче  редьки,
В  угоду  другу  Сатане.
Дымило  зелье,  дым  с  избушки
По  лесу  полз,  как  хитрый  змей
Зверушки  прятались  по  норам
Дышать  тем  ядом  ты  не  смей.
Лишь  вдох  и  разум  станет  пьяным
Второй  и  нет  пути  назад
Навеки  там  оставишь  душу
И  будешь  этому  не  рад.
Кипит  работа,  прибыль  будет
Зеленый  змий  отравит  всех
А  в  очередь  собрались  люди  
И  громко  празднуют  успех.
Звенят  бокалы,  льется  зелье
И  Сатана  там  правит  бал
А  я  на  счастье  и  удачу
На  праздник  этот  не  попал.
Не  буду  пить  вино  и  водку-
Не  видеть  вам  мой  пьяный  взгляд.
Я  сока  выпью  "ЗА  ЗДОРОВЬЕ"
И  силы  получу  заряд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569903
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2015

Правому сектору

Тримайтесь  хлопці!  Ще  зарано
Ховати  зброю,  хоч  наказ
Від  зрадників  і  перевертнів
В  генштабі  вже  чекає  вас.

Вони  не  люблять  землю  нашу...
І  Маріуполь  і  людей
Вони  здадуть  без  бою  рАші
Де  б  ще  знайти  таких  свиней?

Зливають  все:  людей  і  зброю
Немає  значення  для  них,
Життя  солдат  і  сльози  неньки
Та  Божий  суд  чекає  їх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569889
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2015

"kill yourself" передано … вите януковичу

Они  решили  -  держат  Бога
За  бороду  и  клином  свет  
На  них  сошелся  и  Фортуна
В  кустах  им  делает  мин@т.
Но  видно  есть  предел  терпенью
У  Господа,  и  он  решил:
Пора  к  ответу-  наказанью
Призвать  зарвавшихся  мудил.
И  тут  один  прыжком  занялся
С  высотки,  где  не  бедно  жил
Второй  охотой  вдруг  увлёкся
И  в  спину  стрельнул...  недожил.
Вот  третий  пятый  и  десятый
Уж  "kill  yourself"  произнеся
Сказали  "ВИТЬКА  Янукович"
Витюнька  тонет  и  хрипя
Кричит  он  тоже  наставленье
Братану  саше  своему  
И  папе  что  в  Ростове  с  бл@дью
Дрожит  не  верит  ничему.
Так  Божий  суд,  взамен  земного,
Что  коррумпирован  и  сыт.
Наводит  на  земле  порядок
НИКТО  здесь  будет  не  забыт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015

Предателям из Крыма

Что  вова  путин  поматросил?
Вояк-предателей,  иуд.
Тех,  что  продались  за  похлебку..
В  Крыму  не  нужен  их  же  труд?

Камчатка,  Мурманск  и  Курилы-
Дождались  смены  вояков,
А  те  кто  ехать  не  решился,
Погоны  снял  и  был  таков.

Нам    не  нужны  и  вове  тоже:
Предавший  раз  -  предаст  ещё.
Никто  уж  не  всплакнет  за  вами-
Иуды,  жулики,  ворьё.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015

ПТНПНХ (акровірш)

[b]П[/b]ора  тебе  бежать  на  Кубу.
[b]У[/b]ж  мочи  нет  тебя  терпеть.
[b]Т[/b]ы  всех  достал  и  "осчастливил"
[b]И[/b]  враг  теперь  уж  твой  сосед.
[b]Н[/b]е  просим  помощь  -  гумконвои
[b]Х[/b]отели  б  мы  тебе  вернуть.
[b]У[/b]  нас  от  них  одни  проблемы-
[b]Й[/b]од  с  ватой  в  фурах...  это  жуть.  
[b]Л[/b]ети  в  Гаагу  с  журавлями-
[b]О[/b]бедать  будешь  сухарями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568157
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2015

Кава (акровірш)

Коли  прокинусь  вранці  я,
А  ще  і  ввечері  буває,
Варю  я  напій  запашний,
А  сон  солодкий  відступає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015

Я……………. . поет………………

Я    так  жалкую,  Божий  дар,
А  може  просто  моя  мрія,
Прийшли  запіздно,  я-  ПОЕТ!
Війною  створена  стихія.

Не  має  сенсу  вчити  ЯМБ,
ХОРЕЙ  по  дружньому  стискати.
Я  просто  так  пишу  все  те,
Що  серце  мусить  відчувати.

Хтось  надиктовує  слова,
Складає  риму  з  них  до  рими
А  я  слухняний  секретар
Готовий  все  писать  за  ними.

Мій  олівець  і  ноутбук
Завжди  підняті  по  тривозі
Я  встигну  записати  все
І  це  оцінять  по  заслузі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567827
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2015

Сподівання

Я  на  галявину  прийшов,
Щоб  промінь  сонячний  спіймати,
Бо  я  замерз  і  вже  втомивсь
Весну  з  її  теплом  чекати.

Я  все  чекав  -  вона  не  шла,
А  люта  стужа  знахабніла.
Ось  так  і  Ненечко  моя
Під  чоботом  чужим  марніла.

Як  промінь,  в  темряві  новин:
"Тиран  помер,  а  може  вбитий".
І  знову,  як  холодний  душ:
Спектакль  у  Пітері  закритий.

Ні,  я  не  вірю,  це  не  він:
У  роль  війшов  не  так  як  треба,
А  може  просто  фотошоп?
"Трійник",  що  впав  сьогодні  з  неба?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567825
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2015

Сортир русскАгА мира

На  сцене  вОва  выступает
В  экстазе  рукоплещет  зал
Поверьте  я  такой  порнухи
Ни  разу  в  жизни  не  видал.

"Мы...  бросим  ядерной  ракетой
На  тех  кто  будет  возражать"
Что  мы  хотим  земли  кусочек
Себе  для  "памяти"  отжать.

Вот  Севастополь,  город  славы,  
Как  будто  русской  и  морской
Ну  и  Одесса  вроде  пара-
Не  будет  парень  холостой.

Еще  Донецк,  Луганск  и  Харьков
Там  русских  много,  "русский  дух"
Витает  там  среди  приезжих...
"К  другим  же  мнениям  я  глух"

Кубань  -  россия,  Крым  -россия
Кусок  Финляндии  сожрем,
У  всех  себе  чуток  отрежем
Войска  конечно  же  введем.

Теперь  вы  будете  спокойны
Там    русский  дух  и  русский  мир
Ой,  а  воняет  как  оттуда-
Немытый  путинский  сортир...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015

Український снайпер

Кінцівки  мерзнуть,  тіло  терпне,
Та  гострий  зір  чекає  мить
Коли  в  прицілі  карабіну
Ціль  з  триколором  побіжить.
Ну  все,  нарешті  дочекався
Тамую  подих,  плавний  тиск
Свинець,  неначе  Божа  кара-
І  мертвим  пада  терорист.
Ну  все  -    я  схованку  міняю  -
Ворожий  снайпер  теж  не  спить
Кроваві  гроші  відробляє
У  нього  совість  не  болить.
Вона  померла,  ще  до  того
Як  народився  "руський  брат"
А  я  свою  не  заплямую,
Бо  я  не  вбивця,  я  -  солдат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567594
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2015

С. Е. К. С.

Мой  поцелуй  намочит  губы
И  разведет  огонь  внутри,
зрачки  расширит  и  прикажет:
Не  спи  любимая,  не  спи.

А  ты,  как  кошка  выгнешь  спину
И  когти  выпустишь  любя,
распустишь  волосы  и  мигом
Одежду  сбросишь  ты  с    себя.

Я  буду  морячком  и  копом,
Ты  школьницей  и  медсестрой.
Вина  любви  мы  выпьем  оба
Ты  будешь  счастлива  со  мной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2015

Навеяло

Ну  все  я  плачу  и  рыдаю,
А  на  стене  висит  портрет.
На  нем  ублюдок  в  ленте  черной
Сыграл  последний  менуэт.

Сбежал,  пропал,  а  может  умер.
А  я  так  вижу  что  ПОДОХ,
А  все  надеялись-  Гаага
Ему  на  всю  впаяет  срок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2015

Коханій

Година  пізня,  хтось  на  небі
Зірки  розсіяв  і  луна
По  колу  ходить  -їх  збирає,
Вона  сьогодні  не  одна.

Для  тебе  Сонечко  рідненьке,
Я  кошик  зірок  назбирав,                        
Намисто  гарне  і  яскраве
Із  них  тобі  подарував.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2015

На 8 березня ( від імені сина )

На  восьме  березня:  "рівняймось"
Команда  "струнко"  -  ми  стоїм
Аж  ось  і  "вільно"  -  з  татом  швидко
На  кухню  поспіхом  біжим.
Ми  варим  каву,  бутерброди
Готую  наче  свій  шедевр
Аж  ось  на  кухню  мама  входить
Щоб  розсекретить  наш  маневр...
Ой  ні!  Ще  трохи  не  готові.
Ми  з  татом,  кава  вже  кипить
А  чайник,  що  з  свистулькой  в  роті
"Не  своїм  голосом"  свистить.
Дарунки  маємо  для  мами
Та  найцінніший  -  то  любов
Хоч  неслухняні  ми  буваєм
Та  ми  залагодимо  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015

ПОМИНКИ (дай Бог правда)

Не  надо  водки  и  вина  не  надо...
Стреляй  шампанским  -  поми́нки  у  нас
Хороним  вову  -  настроенье  будто
Закончил  школу,  или  первый  класс.

Гармонь  порвали,  сапоги  стоптали
Гопак  наверно  вводит  вову  в  раж
Тут  вспомнил  я  -  ПРОЩАНИЕ  СЛАВЯНКИ
Пора  поставить..  просит  антураж.

Хотя  по  мне,  какой  же  ты  славя́нин.
Не  иудей,  хоть  КИПУ  ты  носил
Иудой  -  был  ты  вова  от  рожденья,
Хотя  под  "брата"  на  словах  косил.

Издох  "братан"-  туда  тебе  дорога..
Не  будешь  дорог,  так  в  последний  раз,
С  собой  забрать  и  челядь,  что  у  трона,
Сухим  платком  все  натирает  глаз?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566232
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2015

Кроха сын (по Маяковскому, но в современной интерпретации )

Крошка  сын  к  отцу  не  шел-
Пил  батяня  много
И  ответом  на  вопрос
Отвечал  он  слогом:

"Ты  ко    мне  сейчас  не  лезь
Видишь  папе  плохо
Выпью  водочки  еще"
Выдохнул  со  вздохом.

"Вот  тогда  и  приходи
Задавай  вопросы
Я  отвечу  я  смогу
Мы  ж  еДИНОРОСЫ"

Что  такое  хорошо?
Значит  брату  плохо
Плохо  нам,  когда  сосед
"набивает  брюхо"

Чтоб  не  пил  не  ел  сосед
Танками  ударим
Станет  плохо  у  него
Тут  мы  и  воспрянем.

Нам  насрать,  что  нех@р  жрать
И  пустые  полки-
У  соседа  то  война-
Тешимся  в  сторонке.

Водка  есть-  давайте  пить
наливай  по  резче.
Ты  сынок  пойди  проспись
Утром  будет  легче...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015

Метеорит

У  полі  жито  пахне  літом,
А  плавні  рибою  кишать...
Як  тільки  сонце  спать  лягає
Зірки  на  подіум  спішать.

Аж  ось  одна  спіткнувшись  впала
І  небо  ділить  її  хвіст,
А  я  дивлюся  й  відчуваю
В  душі  народжується  хист.

І  я  бажання  загадаю,
Щоб  Ненька  відродилась  знов,
А  ворон,  що  клює  рідненьку
Щоб  згинув,  в  небуття  пішов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566112
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2015

Я - интерНАЦИОНАЛИСТ

Я  не  люблю  жидов,  люблю  ЕВРЕЕВ
Кацапов  ненавижу,  видит  Бог                                                                              
А  РУССКИХ  обожаю,  вот  Есенин...                                                            
Ну  всех  бы  перечислить  я  не  смог...
 
Хохлов  любить  -  меня  вам  не  заставить
Вот  УКРАИНЦЫ  -  нация  борцов            
Люблю  ГРУЗИНОВ,  ЛАТЫШЕЙ,  ЛИТОВЦЕВ
Друзей  ВАЙНАХОВ  -  горных  храбрецов.

В  час  радости  -  они  смеются  вместе,
А  в  горе  -  вместе  с  ними  мы  скорбим.
Когда  война  заходит  в  наши  двери
Они  идут  на  помощь,  как  один.

Бывало,  что  и  мы  им  помогали
И  в  горах  кровь  славянская  лилась
Один  за  всех  -  нас  пули  не  пугали
Плечом  к  плечу,  под  танки  не  боясь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565109
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2015

Россіянину загарбнику

На  дні  спочив  у  річці  тихій
А  міг  би  няньчити  дитя,
До  жінки  міг  би  залицятись-
Нема  тобі  вже  вороття.

Хотів  поцупити  свободу
І  Землю,  нашу  споконвік,
А  лиш  накликав  ти  прокляття,
Й  життя  своє  ти  не  зберіг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564923
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2015

Коханій на 8 березня ( це вже 25 8 БЕРЕЗНЯ разом. . )

Не  зможуть  квіти  заміниті
Тепло  і  ласку  двох  ладонь
Що  так  торкаються  до  тебе
І  у  душі  горить  вогонь

А  кава  з  ранку  в  ліжко  тихо,  
Щоб  не  прокинулось  дитя
І  шепіт    ввечері  на  вушко
Тобі  одній,  що  ти  –  моя.

Моя  улюблена  принцесо
Твій  погляд,  твій  чарівний  стан
Зірки  рівняються  на  тебе  
Мені  позаздрив  би  султан.

І  я  щасливий  спать  лягаю
Бо  скарбом  володію  я.
Що  поряд  із  такой  красуней  
Проводжу  я  своє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2015

Сова (акро загадка)

С  идить  на  дереві,  гика́є,
О  півночи  лякає  всіх.
В  она  великі  крила  має
А  зір  найкращий  від  усіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564548
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 05.03.2015

Вовк (акро загадка)

В  ін  в  лісі  знає  кожну  стежку,
О  вець  полює  і  зайців.
В  ін  головним  би  був  усюди,
К  оли  б  ведмідь  того  хотів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564545
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 05.03.2015

Чечетов (акровірш)

Ч.................................,
Е.....................  .
Ч............................
Е..........................-
Т.............".................."
О........................,
В.........................!


PS  О  покойниках  или  хорошо  или  как  у  меня....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563783
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2015

Сепаратист

Ну  что  сепаратюга  доигрался?
С  утра  до  ночи  УКРОВ  матом  крыл
Теперь  затих,  вкушаешь  дух  безделья
Кусок  земли  собою  заслонив...
Рай  в  небесах,  тебе  козел,  не  светит
И  на  Земле,  что  с  милой  в  шалаше...
Пришел  ты  убивать  сынов  соседских
А  кормишь  мух  валяясь  в  неглиже.
Все  документы,  форму,  всё  забрали
Подельники,  убийцы-кореша
Чтоб  след  российский  меньше  был  заметен
Гуляй  и  пой  кацапская  душа.
Тебе  по  жизни  многого  не  надо
Любить  царя  и  оду  ему  петь  
Когда  покушав  водочки  прилично
Уже  не  можешь  на  нее  смотреть.
Стекаешь  кровью  -никому  не  нужен
В  россию  тело  дорого  везти
А  там  жена  была,  возможно  дети
И  тихо  молишь  Бога:"ОТПУСТИ"
Мои  грехи,  а  их  собралось  море
Бескрайнее,  как  озеро  Байкал
Но  Бог  не  слышал  занят  был    наверно
В  Раю,  тобой  убитых,  он  встречал...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015

Військовий план

Надвечір  тиша  перемогу
Святкує,  ніжиться  туман
А  я  виходжу  на  дорогу
І  маю  свій  "військовий"  план.

Зі  мною  поруч  -  друг  до  смерті
Собака  -  вірний  Лабрадор
Стежина  стелиться  мов  килим
Дерева  роблять  коридор.

Посеред  лісу  є  струмочок
Що  тишком  нишком  там  біжить
А  трохи  далі  ціла  річка
Що  вже  вирує  і  тремтить.

Нема  струмка,  не  зміг  пробити
Він  льоду  синюю  блакить
І  щоб  зарадить  цьому  лиху
Цей  склеп  потрібно  розтрощить.

Удар  ногою  грати  стогнуть
І  ось  краплини  вгору  б"ють
І  переможець  вже  потроху
До  річки  прокладає  путь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563565
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.03.2015

Надежда умирает последней…

Простите  меня,  кого  я  огорчу...  Но  пишу,  что  думаю  и  чувствую.  Борис  не  первый,  но  увы  будут  еще...  Все  знают  что  "Надежда  умирает  последней"...  И  это  я  о  нашей  Наде  Савченко.  
Эта  храбрая  женщина,  видимо  почувствовав,  что  ее  живой  не  выпустят,  решила  дорого  "продать"  свою  жизнь.  Кто  то  закрывал  своей  грудью  амбразуру,  кто  то  раненый  не  в  силах  больше  отстреливаться  вынимал  чеку  из  гранаты  и  ждал  когда  возле  него  окажется  враг...  Надя  в  мировом  масштабе  сделала  больше.  Она  запросила  за  свою  жизнь  гораздо  большую  цену  -  а  именно  свободу  Украины,  и  возможно  развал  россии  (прошу  простить  меня  за  возможные  ошибки  в  тексте,  но  название  страны  агрессора  я  принципиально  не  пишу  с  большой  буквы).
И  так,  продолжу...  Я  думаю,  что  вопрос  когда  перестанет  биться  сердце  молодой  патриотки,  не  принципиален.  Если  бы  мозг  не  был  съеден  ботоксом  -  пуйло  дал  бы  возможность  Надежде  умереть  в  Украинском  посольстве.  На  смерть  Немцова  Запад,  и  США  будут  смотреть  как  на  разборки  внутри  отдельно  взятой  страны.  Смерть  Савченко  -  это  будет  убийство  в  мировом  масштабе.  И  ответом  на  ее  ГЕРОИЧЕСКУЮ  ГИБЕЛЬ,  будет  помощь  оружием  Украине.  И  как  следствие  -  победа  на  Востоке  Украины  и  развал  педерашки.  Дай  Бог  чтобы  я  ошибался...
СЛАВА  НАЦІЇ  -  СМЕРТЬ  ВОРОГАМ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563483
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2015

Закончен бал ( памяти Бориса Немцова)

Погиб  герой,    и  вата  пляшет,
а  мы  скорбим...  ведь  кончен  бал...
и  кто  кого  то  в  этой  жизни
все  непременно  на@бал
В.Е.Н.



Закончен  бал,  задуты  свечи
И  деньги  кончились  давно
ПОЛОНИЙ  списан  -  снова  пуля
Решает  жить  кому  дано.

Убит  НЕМЦОВ  -  свеча  во  тьмище  
Погасла  с  искрою  надежд
Что  возродится  мозг  державы
Народ  проснется  наконец.

Мечты  не  сбылись  -  зло  вселенной
Засело  в  головах  людей
А  их  правители  страною
Давно  похожи  на  зверей.

Не  белок,  зайцев  -  травоядных
На  волка  "лютого"  того
Что  дичь  в  овраге  доедает
А  может  "брата"  своего...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015

Я - ХУНТА

Я  "ХУНТА"  -  вибачень  не  треба
Бо  Неньку  змалку  я  люблю.
"Фашист"  я  -  бо  найкраще  небо
У  ріднім,  у  моїм  краю.

І  наш  УКРОП  -  він  наймогутній
Із  спецій  -  що  на  кухні  мав
І  ворога  зітре  на  порох
Бо  найкорисніший  з  приправ.

Які  б  образи  не  волали,
Від  "друзів",  поряд  що  живуть.
Ми  впевнені,  що  справа  наша
В  майбутнє  прокладає  путь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563155
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2015

Увидеть Париж и …

Смотрю  я  телевизор  -  и  "рыдаю"
На  марш  в  мАскве  собрался  весь  "бомонд"
Вот  только  одного  не  понимаю
За  что  идете  строем  -  за  господ?
Иль  за  царя,  не  спящего  ночами
Чтоб  люд  простой  от  пуза  ел  и  пил
И  за  границу  съездить  мог  когда-то
Ну  это  если  денег  накопил.
Хотя  для  БыдлоВаты  заграница
Всего  лишь  звук,  похожий  на  гудок
Что  на  пероне  поезд  оставляет
Умчавшись  в  европейский  городок.
Не  надо  Альп,  Италии  не  надо
Там  водки  мало,  что  еще  смотреть?
Смотрю  я  телевизор  и  мечтаю
ПАРИЖ  УВИДЕТЬ  и...  не  умереть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562393
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2015

Кацапська вагітність

О  росіяни  -  шовіністи
На  дворі  двадцять  перший  вік
А  ви  так  знову  захворіли
Як  це  було  вже  споконвік.
Невиліковна  та  хвороба
Спіймала  й  душить  вас  живцем
Ну  не  повинен  краще  жити
Сусід,  кому  були  "взірцем"
Та  то  не  "жаба",  не    хвороба
Вагітність  -  точно  знаю  я
Вагітні  ви  лайном  і  люттю
Немає  ліків  -  співчуття
Також  немає  -  є  бажаня
Прохати  лікаря,  щоб  той  
Пухлину  вирізав  й  заповнив
Пустоту  хвору  добротой
А  другий  лікар  щоб  позбавив
Наркозалежність,  дебілізм
Щоб  заховали  ви  подалі
І  екстремізм  свій  і  фашизм
А  окулісту  теж  роботи
Дістався  непочатий  край
Бо  ворогів  в  сусідах  бачать
І  "стар  і  млад"  -  кого  спитай
Не  знаю,  є  ще  сенс  боротись?
За  тіло  хворе  і  старе.
І  евтоназію  миттєво
"Свідомий"  лікар  проведе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015