| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
- Тебе підріжуть колись за твої слова, -
казала мені одна, допиваючи келих вина на своєму балконі.
- Підріжуть за суть твого ремесла, нові міста і за жінками погоні.
Хоча за погоні скоріш, ніж за слова.
Говориш ти вміло, тому і плекають тебе міста.
Порахуєш до ста, і в тобі не буде жодної краплі крові.
Жодного граму повітря в легенях.
Тай не даремно запхають тобі у горляну ножа
або пошрамують твоє миле обличчя.
Зазвичай таких просто кидають у воду, перед тим зв"язують ноги,
тай роблять з них поплавка.
Везуть до застави чи до дамби якої і кидають камінь у воду, а далі шнур, ноги, голова - все поглинає вода.
Вона говорила так, наче це часто робить.
Зі смаком вина на губах і картиною моєї смерті.
- Сказати відверто, - продовжила - ти борсався
би не довго.
- Звідки такі ненависні думки про чоловіків, що вчора руйнували твої світи своїм тілом і диким бажанням повтору?
- запитав я, не розуміючи, що за фігня твориться в її голові віді вчора.
- Та знаєш, нічого, напевно, просто розуміння того, що мій чоловік нарік таку долю всім, хто посміє мене зачепити.
Сказав, що жоден із вас не захоче більше води, ні вина просто нічого не захоче пити.
Його поглине імла, вода, неважливо - собаки доіідять його тіло.
-А що ж ти хотіла, за справжнє платять не гроші.
За справжнє платять життям.
Ти готова сплатити мене за свої гріхи?
І наступних ногами у воду!?
-Тебе - не готова, інших - так.
Вибач за цю розмову, це просто вчорашній коняк б"є в голову після міцного вина.
- Тебе - не готова, а інших - так, - сказала, пошепки молячись в келех.
- Ти гарно говориш і чимось чіпляєш, а знаєш, живи собі.
Нехай ще хтось відчує запах твого тютюну.
Забачить, як гарно живріє люлька.
Розібраний рюкзак, каремат і всі ці приладдя для первобутнього люду,
-казала вона, поставивши келих собі на коліна.
-А зараз ти мій, - докуривши цигарку -
зараз ти - мій поет, коханець і лицар.
Можливо, то ницо казати отак, але ти зараз мій чоловік, коханець і зрадник.
Бо завтра, зібравши рюкзак, скажеш: "Прощай", і осядеш, як пил у новій квартирі.
Neyden Reed©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Вийди на людну площу і прокричи "Допоможіть!!! "
Ти побачиш як різко люди підуть в протилежний від тебе бік.
Шепни "кохаю" і відчуй як швидко об тебе витруть ноги.
Скажи "Давай допоможу" і зрозумієш, що тебе нещадно юзають.
Не кажи нічого.
Тебе ніхто не слухає.
Тебе ніхто не бачить і не гріє.
Ти скажеш "мене гріє сонце"
Вибач, але в нього така робота.
Така ж як у хірурга - робити аборти.
Ти скажеш "море мене прийме до себе."
Але море завжди тікало у небо!
І сумно падало дощами на землю
Кинуте Богом на муки.
-"Земля вона моя мати!
- Вона годує своє чадо"
Знаєш могла б вона плюватись плювалася би нами десь у сторону Венери.
Пробач але у цьому світі плюють на тихі будинки.
Пробач але у цьому світі кохаються заради економії на опаленні.
Не розчаровуйся.
Так має бути.
Так має бути.
Але прошу одне.
Коли кохатимешся з депресією.
Не кричи голосно - розчарування любить тишу.
Neyden Reed©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
На бога!
Скільки вас іще буде!?
Скільки імен ще з вуст прозвучить.
Як багато тіл спробують пальці і губи!?
Яка з вас якоюсь фігнею заразить?
Яка з вас душу всушить!?
Як часто дзвонитимете?
Як настирно!?
І взагалі, чи потрібно?
Пройде час.
Пройде сила.
Забудутся вдихи.
Забудутся зорі разом.
Ранки тихі.
Тай секс до світанку
І млості оргазмів.
Забудется все.
Все де ми були разом.
Пройде час...
Прийде нова,
безіменна, безлика.
І знов алгоритм.
Знов та сама полеміка.
Позбавте мене цих змакнутих циклів
Neyden Reed ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Він не романтик.
Він просто вірить в те,
що давно забули.
Не цинік.
Просто відкидає те,
що вважає сміттям.
Не агностик.
Просто не може
сказати напевне.
Дим коноплі тепліший
ніж материнська турбота.
Голос вітру -
єдине кого слухає.
Стутік коліс - єдине,
що дає надію на завтра.
Потерті джинси і пляшка
води з монастиря
щоб запити ранковий перегар.
Плеєр, котрий грає затерті диски.
Пачка цигарок на випадок сильної зливи.
Проститутки його дружини
А сам він щасливий.
Neyden Reed ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Прокурені легені та
пропита до дірок совість.
Запах сотні жінок змішалися
в міцний блудний коктель.
Темне кашимірове пальто і гола шия.
Швидкий крок.
Навушники в вухах
нашіптують настрій.
Промоклі від снігу
ноги просять тепла.
Промокла від чужих
сліз душа просить пекла.
Потертий джинсовий ранець.
Неохайна зачіска і чергова цигарка -
візитна карта мандрівного поета.
Поїзди стали йому домом - провідниці сестрами.
Життя триває від міста до міста.
Генделики при дорозі
зігрівають материнським теплом,
а дешеві дівчата навівають радість.
Пляшка портвейну і голі думки -
все, що берется в дорогу.
Neyden Reed ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Це мав бути тихий вечір.
Простий. Без алкоголю і важкої їжі.
Цигарок та наркотиків.
Ти сиділа на підвіконні, вдивляючись в потужні грозові хмари.
Вони змушували тебе забагато думати.
Мої переломлені кості почали нити на погоду.
Ти почала нити на мене:
"Не той!
Не єдиний!
В твоїй голові лиш слова і порізані душі! "
А крізь москітну сітку пробивались краплі.
Розбивались на пил і осідали на моє обличчя.
Запах дощу, твої крики і моя дика натура.
Пляшка лікеру, міцні цигарки , пальто, дощ, перон назавжди.
Зламаний косяк в нагрудній кишені, вимоклі сірники.
На квитку написано "десь туди. Назавжди "
Це мав бути тихий вечір.
Без алкоголю і важкої їжі.
Neyden Reed ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Безсоромна
Я навчив тебе бути повією.
Ти була монашкою, лише без одягу.
Навчив пити горілку з горла і курити
Marboro Red на всі груди.
Цілуватись на вулиці і
безсоромно чіплятись до себе.
Моя гейшо, залишся до рання.
Цілуй п'яні губи і гострі вилиці.
Тобі не простять цього вулиці.
Та і нехай.
Не простять, хоть точно знатимеш.
Пекло твій дім, не інакше.
Напевно, тому ти настільки гаряча.
Напевне, тому ти настільки гаряча.
Носила корсет під мою сорочку
Не носила лівчик.
Пила вино повними ковтками,
доїдала мене своїми устами.
Врізалась нігтями мені в груди.
Розкусувала до крові губи.
При кожнім сквірті втрачала свідомість.
А я, натоміст, вважав себе твої богом.
Твої ноги плелись по мені, мов ліани.
Ночі були близкі нереальним.
Та потім, пішла по рукам моя кішка.
Напевно забагато дозволяв тобі в ліжку.
Neyden Reed ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Навіть у пеклі не судять.
Знаєш, а за наші безчинства не придумали ще гріхів.
За наші безчинства навіть у пеклі не судять.
За секс в келіях і підсипану травку в кадилі не судили ще жодну тварину.
За голі тіла на дзвіниці та крики оргазму з-за стін вівтаря
буду горіти десь гірше ніж в пеклі, будеш горіти десь там де і я .
Але, знаєш, байдуже, що у ночі ми творили:
На ранок все покриє імла.
Ми підемо до отця і ти скажеш: "Простіть, отче, згрішив він і я"
Він гляне на нас очима Творця і скаже: "Прощаю, діти, йдіть до вівтаря"
Ми підемо, наче нічого не було, з'їмо "тіла" і вип'ємо трохи винця.
Пропросимо благословення в дорогу у того ж, до біса святого, отця.
А знаєш, я ніколи не забуду:
Дзвіниця, вівтар, келія.
Neyden Reed ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Я напевне помру від цигарок.
Захлинуся смолою липневого ранку.
Розталою від твоііх гарячих обіймів.
Я колись помру від раку.
І перед смертю попрошу цигарку. Бо я не курив ввечері, та й не курив зранку.
Я колись помру від твоііх скандалів.
"Для чого ти куриш!?
Що буде далі!? "
Я буду курити і пити "нектари".
Котрі типу "рятують" від запаху гарі.
Ти ламатимеш пачки і кидатимеш ііх в молоко.
Я діставатиму нову і палитиму знову і знову.
Смола ніжно стелитиме горло і лягатиме на дно моііх чорних легенів.
Ти спитаєш: "Для чого!? "
Я відповіді не дам.
Ти знову покличеш психолога і з ним ми куритимемо десь там.
На балконі.
Я непевно помру від цигарок.
Захлинусь смолою липневого ранку.
Лише лікар швидкоіі запише: "смерть"
І гляне на час і дату.
Ти завісиш дзеркала і закриєш штори й фіранки.
Знайдеш моіі цигарки і будеш палити кожного ранку.
Аж поки лікар не напише "смерть" і хтось інший закурить
до чорного і без того сірі фіранки.
Neyden Reed©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
А коли накриватимеш нас простирадлом
не забудь вимкнути світло.
І дихання.
Щоб я відчував лише твої пальці на моїх губах.
Твої поцілунки на моїх грудях.
Твій погляд на моїх руках.
А коли прокинешся зрання...
І мене вже не буде...
Прочитай записку на столі.
"Пробач.Ми просто люди."
Сядь на підвіконня і дивись
на сліди полишені мною на літнім болоті.
Ми діти однієї ночі.
Родичі однієї країни.
Ти знала, що завтра моя подальша дорога.
І чим закінчиться ця вписка.
В пляшці більше немає вина, лиш трошечки віскі.
Не пий, залиши.
Ти знаєш, я люблю,
на дно трохи льоду .
І тебе з вимкненим світлом.
Почекай ще пару десятків годин.
Я прийду.
Я не робитиму візу.
Neyden Reed©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015