| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Намалюю твій погляд
На чистому аркуші літа.
Розіллється тепло
Від яскраво-природних зіниць.
Я хотіла тебе
У метро чи в під’їзді зустріти,
А знайшла у багряному спалаху
Літніх зірниць.
Віднайду я твій подих
У теплому клекоті буднів.
Він розшарпає землю
Й зірвуся пелюсткою вниз.
Я хотіла, щоб ти
Бачив зорями наше майбутнє,
Ти ж відлунням печальним
у наше минуле дививсь.
Заховаю свій спогад
У терпкість густого туману.
Розітру тихий біль
На сухі порошинки століть.
Ти віддав наше літо
Осінньому смутку зарано.
Я не зможу тепер ні відчути тебе,
Ні зігріть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Сонце! Сонце! Я в морі сонця!
Я пірнаю, тону, живу!
Я тягнуся до тебе, сонце,
Я до тебе в блакить пливу!
Обцілована теплим сміхом,
Ластовиннями зацвіла.
Небо! Радість! Жагуча втіха!
Я у сонці! Така мала!!
В жовтій спеці як в ополонці,
Задихаюсь, тремчу, сміюсь!
Захлинуся гарячим сонцем!
До безпам’ятства ним нап’юсь!
Барви й світло в шаленій гонці,
Аж вихлюпується блакить!
Сонце! Сонце! Я в світі сонця!
Воно щастям в мені горить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Похмурий ранок.
Вороння кряче.
І тіні в стріхах ще гнізда в’ють.
І кава в ліжко.
Така гаряча,
Така пекуча, яку не п’ють.
Похмурий ранок.
Сіріє небо.
І сірість терпне в твоїх очах.
Я добре знала.
я йшла до тебе.
Я йшла від тебе в своїх думках.
Похмурий ранок.
Гаряча кава..
Нестерпне завтра – байдужий ти.
Якби ж то знати
Де переправа.
Як можна смуток цей перейти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Сніжинки, як білі вівці,
тікають від сонця-вовка,
Ховаються в поміжліссі
осінньо-засмаглих трав.
Які вже давно заснули...
і мабуть їм літо сниться,
і мабуть їм заздрить вітер,
який вже сто літ не спав.
Сніжинки, мов білі вівці,
пасуться на скронях неба.
Їх вабить його прозорість,
його незбагненна суть.
І дивляться, мов у вічність,
із-поміж прасонних стебел.
Збивають нестримним гуртом
танцюючу каламуть.
І в"яжеться тепла ковдра
для сонних беріз і сосен.
Між біло-пухкої вовни
сни радістю заплелись.
Виблискують срібні спиці...
Тьмяніє спогад про осінь...
Сніжинки, мов білі вівці,
Під хмарами розбрелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Тихі плеса твоїх очей
Зігрівають, мов кава мокко.
Розчинитись в них ненароком –
Це найлегше з усіх речей.
Це найтяжче з усіх речей –
Не піддатись твоїм долоням,
Не лишитись навік в полоні…
В тихих плесах твоїх очей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015