| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
У мене на губах залишився ще досі смак шоколаду
від твоїх слів…
А знаєш який я обожнюю?
Не білий,молочний,а чорний…терпкий.
Він якийсь якомога справжній,без лишнього солоду.
А ти знаєш,мені ще досі в пам’яті залишилися слова,
що так запали в душу і зараз безпощадно ранять її..
І хочеться написати безліч віршів,і навіть прози,
щоб якось звільнитися й позбавитись лишніх прикрас,
бо я тобі вірила..
Наївно,як вірить дитина в дива
Та знаєш,ліпше спогади зібрати в маленьку шухлядку
й сховати на шафі,
і ніколи,чуєш,ніколи не звертати на неї уваги.
Купити плитку шоколаду,заварити чаю… без цукру…
Бо я ще досі вірю в щирі людські стосунки.
І в любов…справжню…щиру..
Без ГМО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2015
Найсамотніше тоді,коли ти поруч мовчки,
тобі є що сказати,але ти дивишся в тишу.
А ребра ламає від несказаних слів,
що рвуться на волю всі і одразу.
Ліпше говорити відразу,коли почуття ще живі,
і вони таки комусь потрібні,
бо миттєвість пройде і вони вже набриднуть.
Мулятиме очі сірий спогад в кишені,
таки недоречно,коли мовчати давно
вже приречений.
Найстрашніше,коли ті кому непотрібен
сто років і більше
твердять,що ти для них все, вони і стають
власним Всесвітом і скоро повернуться.
Та поки що,за любов не платять кредитною
карткою чи купюрами з євро.
І ліпше не стояти поруч з такими як ти,
навіть мовчки, бо і так порожньо,
ти будеш уже не моєю помилкою.
Хтось литиме літр сліз щоночі і ще
трішки...
Під ранок
Ти візьмеш той самий ранець,і словом не зраниш.
Стоїш на зупинці (в) сьогодні.
Незнаючи, про що мовчатимеш
вкотре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2015
Люди завжди повертаються,
Різким пронизливим вітром.
Серця нахабно торкаються,
Тоді,коли непотрібно.
Люди щодня прокидаються,
Грають одну і ту ж роль.
Із щирістю,завше,прощаються.
Хто ні,той,мабуть,герой.
Люди завжди повертаються,
Тоді,коли їм потрібно.
Деякі назавжди залишаються,
Та буває запізно.
Люди,іноді, прикидаються,
Друзями,навіть коханими.
Нитками долі вплітаються,
Зазвичай з не жаданими.
Люди завжди повертаються,
Ранішнім рейсом у тиші.
В спогадах їх тінь зберігається,
А про деяких пишуться вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015