| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
«…Така то задума
спиня мою руку,
що людськую бачу
кругом себе муку,
недолю та сльози –
і думка зрина:
нащо тут здалася
ця праця дрібна?»
Леся Українка
Муки… Лиш вічні муки
На цій планеті, названій Земля.
До неба високо підношу руки:
«Для чого дано нам оце життя?
Не я одна питанням мучу
Твій простір, що не має меж.
Коли ж Ти відповідь озвучиш?
Як світ у полум’я вбереш?
О небо! Не мовчи, благаю!
Не муч душі, заплутаній у «треба»…
Вона не бачить десь захованого Раю,
На захист посланого їй від Тебе.»
Мовчить… Не з нами буде говорити,
Чи може вже комусь розповіло
Й не хоче знову повторити?
Той, хто почув не скаже все одно,
Хоч, може, й розповів усім,
Та ми і слухати не забажали –
Зробили пекло тілу і душі,
І Рай самі від себе заховали.
Так важко в серці гіркоту тримати,
Що світ вливає кожному безжально.
І хочеться на небо накричати:
«Сьогодні день живу останній!..»
Гарячі сльози голос дусять,
А небо хмарами укриється, заплаче:
«Не я бажаю болю вашим душам!
Самі обрали шлях – ставайте на інакший!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
(Не розчаровуймо Бога, Він вірить нам.)
У досконалості життя системи
Ні краплі сумніву і не було.
Все йшло по точній схемі,
Доки гори не взяло зло.
Була на світ надія:
А щезла віра і любов.
Свій план Творець утілив,
Та щось не так пішло…
Руїни навкруги лежать,
Ні сліду від країн колишніх.
Тіла всі щезли, душі – сплять.
Нічого доброго не вийшло…
Стоять навколішках гріхи,
Схиливши голови в покорі:
Їм праведності ланцюги
Навіки закували мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Тихо. Хтось спить.
Не включаєм світла.
Життя його пролетить
Швидко та непомітно.
І нас така доля земна
Чекає десь за дверима:
Світле чи хмуре життя
За горизонтом незримим.
Сядем, згадаєм минуле –
З горнятком кави
Все зле оминули.
Пісню тихенько заграли,
Щоб сон не порушити друга.
Усмішки серце зігріли,
Зняли всю денну напругу
(Ми ж на роботі горіли)…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
На небі чисті хмари
І сонце виглядає,
Шалений вітер обриває листя.
Нове життя лежить в колисці:
Душа маленька, справді чиста,
Що плаче дзвінко ненавмисне.
З колиски сяють щирі очі,
Лиш ласки та любові хоче.
Дитя ангелик захищає,
Про всі незгоди добре знає.
Батькам від щастя ринуть сльози:
«Чи виростити добре зможем?»
Життя планують, долю,
Та це не справдиться ніколи…
Виросте і піде шляхом свОїм:
Квітками встеленим або смолою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Самотність виїдає нашу душу,
рве розум на шматки великі –
така вже людська сутність,
нічого ми не можемо зробити.
Нам не дано з усім справлятись
без допомоги з сторони
і мусимо самі собі признатись:
любов і дружба – два скарби.
Ми нехтуємо їхню цінність,
бо горді, вперті та дурні.
самі не здатні бути вірні,
а кажем, що це всі такі.
Хто купить дружбу за «лимони»
для вигоди лише собі,
одразу потрапляє у велику зону,
де лиця всіх зажурені, сумні.
«У нас в житті все дуже класно!» -
ніхто не каже, що погано.
і справжній друг трапляється нечасто:
ми звикли просто до обману.
Мало хто є нашим другом,
а ми знайомих всіх так величаєм.
боїмося, що ударять плугом –
на це усе життя чекаєм.
Або самі готуємось до зради,
щоб першим біль не відчувати.
даю я вам одну пораду:
друзів цінуйте – вас будуть цінувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
(Казка про пори року)
Так сонце ще ніколи не сіяло,
А хмари не всміхалися услід:
Зима у Літо закохалась,
Воно вже встигло розтопити лід.
І весело лунав пташиний спів
В душі у завжди смутної красуні,
Та й не могла знайти ніде тих слів,
Щоб висловити всю любов у сумі.
Диво з див – стоїть заквітчана, з косою,
Промінчик- погляд скаче по траві.
Умилась наречена срібною росою,
Рушник коханому тримає у руці.
А він красивим гордим кроком
Та мимо від дівчиноньки- зорі
Ступає так не перший рік за роком,
Лиш холод залишає їй в душі.
«Ах, що ж робити? – гірко плаче
І рве в руках весільний той рушник. –
Не може він вчинити вже інакше?
Мені цей вибрик так давно обрид!»
Поплакала і знову серце льодом затягло.
У смутку тихому пішла в ліси далекі
Під ковдрою сховати, що на душі було,
Й чекати вірно першого лелеки.
Той птах розкаже про сім’ю, любов.
У серці знов прокинеться стара надія.
А ця історія повториться із ними знов,
Хоча вона у краще сильно вірить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Задушно у брехливих
Міських просторах:
Тут забагато хтивих
І заздрісних особин…
Менше стане? Скоро?
Лиш чую стогін,
Плач та крики
Душ безсилих.
Усі вже звикли
Дихати обманом;
Світ полонили підлості тумани,
Що правду закривають
У похмурій сірині,
В страхУ тримають
Зал́ізними зубами.
Не бачимо в імлі,
Що роблять з нами
Паскудні «друзі»,
«родичі» й «сусіди».
Одержать по заслузі?
Ні! Дітям дістануться
Всі кари й біди;
А предки їх сміються,
Зло чинять всюди.
Їх амплуа велике:
Обмовки, пересуди,
Пороби, вроки…
Зухвалі та безликі
Перевертні з пороком!
Кленуть, ворожуть…
З мене досить!
Я більше не можу
Дихати як люди:
Повітря душить,
Давить в грудях.
Хочу подалі
Від мін обридлих –
хижацької зграї.
Серце розривається
від слів їх огидних,
А вони не каються…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551999
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2015
В вас з'явилася нагода
не зважати на погоду?
Це – роботу ви знайшли.
та чи справді до душі?
Світ всіх виганяє з хати:
без роботи – помирати.
На хліб заробляєм гроші,
решту – лікарям хорошим.
Хто до праці перший йде?
На землі нема таких ніде.
Всі лишаєм свої сили:
пан начальник попросили.
Кому пил з столів стирати,
іншим з вулицями розмовляти:
замітати трупи- листя.
(Хочу бути ще в колисці!)
Джипи, мерси, блиск і шик –
від роботи тільки пшик.
Зранку до ночі всім горіти.
Хто придумав так нам жити?
Вже відкрили мілліард заводів:
нащо здалась нам природа?
Нищимо, зате будуєм,
ми роботу всю цінуєм.
Робить кожен, хто що може:
біль ми легко переможем,
полікуєм душі й спини
(час повільно й довго плине) .
На здоров’я ніколи зважати:
дітей треба одівати, годувати.
Тяжка праця копійки коштує –
значить, ми цього вартуєм.
Ми собі так світ створили:
олігархів своїм потом миєм.
Тож для чого нарікати?
Дружно йдемо працювати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551706
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.01.2015
(Усім батькам…)
Чому так сильно любим?
(Лиш Бог єдиний знає.)
Коханих ми цілуєм і голубим,
Сміємся разом і ридаєм.
Чому не кожен знайде
Свою жадану половинку?
Невже це кара за гріхи,
Що прадіди у спадок нам лишили?
Так життя тихенько пройде,
Залишиться пуста хатинка:
Давно повиростали дітлахи,
Що у кімнатах снили.
Та не було любові там!
Для чого ж ви ділили
Завжди холодне ліжко,
Купляли разом різний хлам,
Руками землю рили,
Читали дітям книжку?
Так бути не повинно!!!
В любові мають виростати діти
Й свою шукати безупинно,
Любов має серця вам гріти!
Коли ви душу віднайшли,
Що лиш для неї серце б’ється,
Оберігайте від усякої біди!
Тоді лише життя почнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Слова! Ви - тінь думок.
Потрібно ставити на рот замок,
Бо люди перестали відчувати,
В яких порядках їх (слова) складати.
Жорстокі й підлі вам відразу
Промовлять найсолодшу фразу,
Та й серце познімає усі коди -
Самі ж собі завдали шкоди!
Слово, скажете, не є ножем.
Поріже душу - завтра заживе?
Та ні! Ви кров не спините так скоро,
До смерті лишитеся тяжко хворим.
А коли слово не одне? Десятки!
А що душі? Ховатися у п'ятки?
Вона так зробить і поставить ґрати,
Щоб не змогли слова її дістати.
Не допоможе! Бо людей багато,
У кишенях за словом не будуть шукати.
Гіркі чи медові - все треба стерпіти,
Вмирати від болю, але дальше жити.
Скажете: "Нема смертельних фраз!"
Душа потоне у ріці образ:
Широка, бистра. Крижана вода,
Берегів не видно, миля десь до дна.
А хто врятує від погибу?
Хіба рибак, що ловить рибу.
Ні! В самого сіті-пили,
А плисти далі нема сили...
Та може кине хтось круга-надію
(Хоча, сама у це я слабо вірю)
І витягне з обіймів вічного спочинку
На рік, на день, чи на хвилинку.
Ви викиньте зі словника рядки образ!
Даруйте крила - виростуть у вас,
Теплом зігрійте, наче сонце навесні,
Не раньте словом серця і душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Україно наша, юная дівчино!
Продаємо рідну за 2 копійчини.
Ми не маєм, бідні, як кістки носити -
І себе, й тебе мусим погубити.
Ти пробач, нещасна, за тяжкії муки:
Ми без мила, тільки кров'ю миєм наші руки.
Обливаєм брудом твій чесний народ,
А на правду закриваєм і очі, і рот.
Президенти все хапають, та собі в кишеню,
А народу хоч би дали зерняточок жменю.
Так живемо, а чого не знаєм,
Рідну матір-Україну заживо ховаєм.
Уряд клятий долю нам малює,
А та доля українська нас забетонує -
На асфальті не виросте ні будяк, ні квітка.
Ой, ти нене Україно, бідная сирітко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551580
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.01.2015