| Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
Я бачу сузір'я у твоїх очах,
Ті самі сузір'я, що бачать поети.
Поети кохають, цілують в думках,
І всі їх думки осядуть в сонети.
Їх надрукують книгарні й газети,
І дівчина в парку читатиме їх.
А потім складе хтось ноти й куплети.
І хтось закохається в пісню на мить.
Папір весь пожовкне, та що йому з того,
Що люди запишуть там декілька слів.
Поети складатимуть знову і знову
І друкуватимуть знову свої рядки.
Та літньої ночі ті сплять газети
Під казки цикад про очі. І в небі
Там бачать із іскор сузір'я поети
Такі ж як у тебе. Але то у секреті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Знімай шкарпетки, черевики,
Сорочку, джинси і пальто.
Сідай у крісло і сонети
Читай як сумно б не було.
Та слухай, слухай скрип у дошках,
Дзижчання мух. І голоса,
Які розповідають казки,
Що ти не знав, хоча й дарма.
"Мені так сумно...""А чи знаєш,
що хтось чекає не тебе?"
"Не вір безглуздю...""Що роздітим
ти є, зніми з себе лице!"
Не бійся, любий, то все скрипи,
А голоси давно в тобі.
Зніми шкарпетки, потім - черевики.
Чекай. я прийду до весни.
Шаленій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Уйди из моей жизни, ты же призрак.
Уйди и ни слову не верь.
Надень домашние тапки и свитер.
Закрой же окна, запри же дверь.
Пей кофе, кури сигареты.
Гуляй за гранью и вне,
И семь кругов ада, как развлеченье,
Пройди, чтобы казаться смелей .
Читай романы в золотом переплете.
Пей виски, коньяк и ром.
И сладкий мед, объятья и похоть
Заполнят твой разум и дом.
Пиши картины, рисуй обнаженно,
Углем выводя силуэт.
Я буду скучать. Но может быть поздно…
Выключи свет и падай в постель.
Не спи, просыпайся, тебе не до сна!
По комнате старой шагает она,
К тебе, без сомненья, лежит ее путь.
Царя преисподни давно слуги уж ждут.
Тяжела корона и давит на плечи уныния плащ.
Дай Грусти и Радости издать свой приказ.
Впервые свободен и ты - это ты.
Ступай смело и гордо, само величие тьмы.
Отвыкай дышать, тебе не идет дыханье.
Зови меня и рушь тогда мое сознание!
И вынимай из меня элементы, части,
И собири меня из чистой страсти.
… … … … … … … … … … … … … … … … … … …
Уйду из своей жизни, я же призрак!
Уйду жить без слова “поверь”.
Надену домашний халат на свитер,
Закрою окна, захлопну дверь.
Напившись кофе и шоколадом
Гуляю за гранью и вне
И семь кругов ада, как развлеченье,
Пройду, чтобы забыться скорей.
Читаю романы в золотом переплете.
Пью виски, коньяк и ром.
И сладкий мед, объятья и похоть
Проникнут в мой разум и дом.
С меня пишут картины, и даже обнаженной...
Углем разрисую себя.
А будешь скучать? Но может быть поздно…
Включаю свет до самого утра.
Не сплю, просыпаюсь, мне ж не до сна!
По комнате старой шагает она,
Ко мне, без сомненья, лежит ее путь.
Как жертву природы меня уже ждут.
Тяжела корона и давит на плечи уныния плащ.
Не дам портить кому-то мой первый приказ.
Впервые свободна, казнить бы меня.
Ступать бы смело и гордо. Неужто я - это я?!
Отвыкаю дышать. Говорят, не идет дыханье!
Зови меня и рушь тогда мое сознание!
И вынимай из меня элементы, части.
И собири меня из чистой страсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672023
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.06.2016
Дивись, мені бракує слів!
Про тебе слів мені бракує.
Я ненавиджу голос твій.
Я задихаюсь, кисень не рятує.
Мені бракує. Мене бракує.
Я наче лист із маркою. Врятує.
Під маскою в акваріумі квіти.
Горять мов в полум’ї. Роздіті
Думки та почуття немов би музи.
Я доторкаюсь. Я шаленію. Губи
Палають. Я кричу до слів забутих:
“Ідіть, не повертайтеся у груди.”
Полиш мене, не рухай, дай згоріти.
Забудь та викреслити зі списку. Світе
Прийми без розуму. Зігрійте.
Мені бракує. Мене бракує.
Рівніший подих. Якось буде.
Мені бракує. Мене бракує.
Без слів рятуйте. Мене врятує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016
Не пиши вже більше слів.
Напиши мені лиш звуки.
Протягни у темряві вогні.
Дай забути твої руки.
Розкажи, куди літають звуки.
Покажи, куди тікають руки.
Не мовчи коли кричать мов круки
Непрочитані бурхливі думки.
Та заглушають розпади зірок салюти.
І хоч кричи, та неможливі рухи.
Прости, занадто довгі набридають букви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Дурні рядки з чужих пустих листів.
Дурні думки, які давно без слів.
Пусті дороги, кораблик у воді,
Дроти, рядки, дурні й пусті.
Ніщо не варте жалю й сліз.
Усе забуть ніхто не зміг.
Тому і опускають люди очі,
Ховають в них душевний злочин.
Не боляче і майже все одно,
У натовпі чомусь так сумно.
О люба музо, хто, коли не ти
Почує крики в пустоті.
І спогади вже пилом заміло.
Не варте пам'яті усе.
А б'ється серце сильно-сильно,
Дурне, дурне, дурне.
Уже не страшно і не сумно
То все не гідне часу мрій.
У "непрочитаних" давно вже пусто.
У “непрочитаних” лиш голос твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Так тепло в холоді тепер
Від ковдри чи від тебе, мила?
Мила, де ти, коли крізь терен
Мені іти уже не сила?
Де ти, коли один я?
Де ти, коли вона
Без стуку лізе в душу,
Холодна, темна і слизька.
Гарячий чай, а може кава
Обпалює мої вуста.
Ти ж не одна, моя кохана?
Я ж знаю, що ти і не сумна.
Я ж знаю, що тебе немає.
Ти ж вигадка моя, нажаль...
Моя прекрасна ніжна панна.
Цілую. Люблю. Забуваю час.
Так часто з тобою наодинці з собою.
(Тебе ж немає.) Моя фантазія - печальна кара.
Під ковдрою із чашкою я замерзаю.
Де ж ти? Де ж ти, моя кохана?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
Не рань меня в последний раз
Словами с кнопок как алмаз,
А может быть стекло, вода, не важно.
Ведь все пройдёт, забудется отважно.
Сотрутся, удалятся, не в этом дело.
Смогу ли я опять, не смело
Принять, поверить и доверить
Словам от человека? Хватит бредить!
А может все же паутина, нити, связи,
Контакты, адреса, нет смысла даже...
Стирать, и написать опять же
Все то же, и все так же.
Боясь опять бояться снова
Не силы,а бессилья слова.
Признаться, что скучаю...
Признаюсь, в мыслях улетаю.
Туда куда-то где тепло,
Но где во льдах, снегах так далеко.
Я знаю, глупо и безумно знать:
"Наверно, мысли не отнять."
Но все же здесь, я все же здесь.
"Сейчас" звучит как ложь, как бред.
Забудь меня. Забудь, что весь
Сошёл с ума безумный свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621440
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2015
Ты мне приснился ещё завтра
И рассказал мне о вчера,
Что я сегодня разучусь, наверно,
Листать листы календаря.
Ты мне приснился. Это чудо,
Что мне приснилось в эту ночь.
А вдруг я до вчера забуду
То, как начинался дождь?
Ты мне приснишься, знаю точно,
Опять, и снова, и еще.
Ты мне приснишься, очень срочно,
Ведь мне во сне так хорошо.
Не спи. Не спи коль нет уж смысла.
Не спи коль не с кем или не один.
Не спи, поговори со мной, по-тише,
Все спят, одни лишь мы молчим.
Тебе приснится это завтра,
А может и вчера ещё,
Что я сегодня не разучилась снится,
Ведь я не снилась так давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619185
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2015
Ти напиши мене фарбами,
Багряними барвами, тихими парками
І запахом дощю.
Вкладай мене спати,
Спитай як мене звати.
Забула, не змогла згадати.
Спитаю, потім запишу.
Далекими мандрами, високими хмарами,
Полони себе тайнами, іншими планами,
Дивними казками і дотиком льодів.
Я буду тобі янголом, білим маревом,
Загубленими чарами, яскравими барвами,
Тією примарою, що малює краплею
Талої води забуті всіми ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2015
Розкажи мені про свої сни,
Про рицарів, принцес, про вежі й замки,
Розкажи вигадки й казки,
Про жахи, мрії, сподівання, мандри.
Розкажи де ти бував.
Розкажи чому літав.
Покажи мені країни чар.
О, милий мій, як би ти знав.
Ті сни реальніші за все життя,
Нема синтетики, обману,
Не штучна там людська краса.
Шкода, що це розтане зранку.
Та обіцяй мені запам'ятати правду.
А завтра ми уже удвох
У снах сховаємось, щоб зранку
Змінити світ на казку із казок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2015
Я піднімаю очі. В небі
Не бачу я нічого. І не треба
Солодких мрій. В солодку далечінь
Летять лелеки. Співай же янголе
Для мене. Так спогад про минуле
Ніжно. Торкнись долонь моїх
Між хмар. Тонка душа,
Немов обман. Немов жарини -
Твої очі. Й немає краю
Спогадам. Та серед ночі
Уже всі сплять. Словами б не сказать...
Але ж не вистачає сили. Чекать
Немов казкове, немов би диво. Немов чаклун
З-за небосхилу. Та скільки він ховатиме ще мої мрії?!
Від світу,
Щоб не вкрав. Де зорі
На орбітах. В моїй вуалі
Там заховалось літо. Між хмар
У небі загубилось. Не правда,
Так думки мої звільнились.
І мрії птахами, за край світу.
Крила надії у мене за спиною.
І світ в долонях. Я обіцяю, буду сильною.
Далекий звук, мабуть, здалося.
Невже мені таке приснилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Грешна душа, что не любила,
А тот, кто раз хоть согрешил,
По-век он не забудет имя
Того, кого он полюбил.
И ты грешна, моя родная,
И ты любила, и ты прощала
И ты страдала и взлетала.
Мой ангел, как же ты летала!
Ты изгнана давно из рая,
Твоя душа как птичья стая,
Дикая, холодная, ужасная,
Моя милая, моя прекрасная.
Твой грех тяжёл, твои уста сладки,
Твой рай далёк, но души наши так близки.
Но где пожар в твоих глазах?...
Лишь яд остался на губах...
Твой грех, он так далек и близок в одночасье
Ты любила и была любима, но это раньше.
Но это в прошлом, а сейчас, устала.
Моя милая, помнишь, как ты летала?
Первую любовь уже не повторить
И мне его не заменить.
А может к черту все, и все те небеса?
Мы здесь, вдвоём, и до утра.
Мой грешный ангел, ты упала!
Опять земля, опять начало,
Опять уста, слова и ночь,
Ты, моя павшая неба дочь.
Ты на коленях пред госпожой Судьбой,
И мир отдаст тебе покой.
Мой ангел, будь со мной, прошу.
Твой яд пронзил давно мне душу...
Моя душа грешна,
Твоя любовь близка,
Твоё имя -мои уста,
Сквозь время, сквозь века.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574627
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2015
А що, якщо я стану
Тією дівчинкою з рожевими думками?
А що, якщо я і буду
Тим звичайнісіньким щоденним чудом?
А що, якщо я буду посміхаться?
А що, якщо почну сміяться?
А може мені слід радіти
Тому, що розпускаються повсюди квіти?
А може мені слід співати
І більше вже нудьги не знати?
А що, якщо у мене будуть сині коси?
Чи змінить це прогноз на осінь?
А може смайл лишити на сторінці
Якоїсь там сумної та печальної дитини?
Ах, якби б це все, та й зупинило б війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Холодні долоні вітру не зігріть,
І на руках руках лишится тінь.
Так, зараз у вічності без змін.
Так тихо-тихо замерзає лід.
Слова такі повільні і далекі.
Немов забуті та відверті.
Так необхідні, і такі прості...
А поки вітер по руці.
І знову хтось цілує руки
Замезлі пальці, і долоні, й звуки,
Зап'ястя, і плече, і губи.
Таємно, нишком, без науки.
Тихенький шепіт в темноті -
Якісь безглузді балачки.
Чи правда то була, чи ні,
Вже неважливо темряві в вікні.
Навпомацки шукачи своє,
Під вітром крижаним, у повній темноті,
Здаєтся, що життя просте,
Здаєтся, що і люди не такі вже різні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
Жива.
Тремчу, лякаяюсь.
Чого? Куди? Навіщо? Час.
Не піздно. Поспішаю. Не спиняюсь.
Радію. Плачу. Нащо? Жаль.
Хвилина. Мить. Пора в дорогу.
Годинник б'є тік-так, тік-так.
Старий годинник, скільки часу
Мені лишилось так чекать?
Набридло все. Старі шпалери.
Ходімо. В путь. Пора. Пора.
Ключі. Дверцята. Сходи. Двір.
Нове граффіті. Сивий хміль.
Провулок. Двір. Шалені люди.
Ай! Боляче! Колючка. В груди
Немов встромляють стріли. Люди,
Хіба вам не все рівно, що зі мною?
Так не питайте і не лайте за спиною.
Я боса. Дивно. Забула черевики.
Вітрина магазину.
Я майже вся роздіта.
То не важливо. Час спливає.
Біжу.Біжу. Тебе немає.
Мабуть причинна.
Мені немає діла.
Гукаю. Кличу. Та порожня днина.
Галявина. Узлісся. Квіти.
Заквітчаюсь і буду так ходити!
Співать веснянки. Може не замерзну.
Чекать, чекать до літа. Й з весни
Я стану часом. І думками
Я полечу на край. У вирій, із пташками.
Шукать, шукать. Тік-так, тік-так.
Годинник на зап'ястку. Руки сильні.
То дотик. Мої долоні чомусь вже сині.
Га́ряче. Тепло. Хто ти? Чи ще важливо?...
Я боса. Гай. Узлісся. Зимно.
Квіти. В волоссі сині-сині.
Та сніг - холодна ковдра. Стиха
Твої гарячі руки... Не поламали крила!
Жива.
Тремчу. Лякаюсь.
Жива. Так по-дитячи посміхаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
Почему мы видим сны?
Почему нам что-то снится?
Почему боимся мы,
Что сон с реальностью может слится?
Почему мы ложимся с верой
И с мольбами чтоб приснился рай?
Хоть наша звезда не была первой,
Мы всеравно ждем подареный ею май.
Почему мы верим в сказку?
Так глупо улыбаемся открыв глаза?
Мы во сне снимаем маску
И превращаемся в самих себя.
Почему мы со страхом, надеждой ждем
Чтоб утонуть во снах?
Как дети друг-другу колыбельные поем,
Ждем на сновидений полях.
Почему мы гуляем в сновиденьях,
Живем так же как и не во сне?
Даже в привидихшихся паденьях,
После мы в сказочной стране.
А вдруг вся наша жизнь нам просто снится?
Вдруг мы спим и видим сны?
Но всеравно за счастье бится
Мы будим пока у нас есть есть мечты.
Почему мы видим сны?...
Почему нам что-то снится?...
Почему боимся мы,
Что сон с реальностью может слится?...
Но это все не важно
И ты засыпаешь.
И пусть десять розовых слонов
Спугнут злость и ужас приведений.
Спокойных снов
И чудных сновидений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558641
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2015
Отпусти меня, зима!
Отпусти туда, где не бывала.
Забери меня ,весна!
Забери туда, где я мечтала.
Пусть обнимет меня ветер!
Пусть согреют меня дожди!
Но падает снег, как падает пепел,
Пытаясь потушить огонь внутри.
Оставить холод!
Забыть тоску!
Для подвига повод -
Вера в весну.
Устали мерзнуть плечи.
Крылья хотят летать.
Закрываю черные очи,
Еще миг, и все бы заново начать.
Отпусти, холодная зима!
Отпусти живые души!
Отпусти, пусть они летят.
Твой холод огонь их не потушит.
Пусть летит тот, кто мечтает!
Они живи, их твой холод не пугает!
Пусть они подарят свой полет
Тем, кого весна уже не ждет.
Они взлетят!
Падут твои стальные цепи!
За живыми пришла весна,
С тобой остались, кто не смог уйти..
Насыпь над ними белые курганы.
Несите надежду!
Дарите любовь!
Не будет как прежде,
наступит мир иной!
Отпусти меня, зима!
Отпусти туда, где не бывала.
Забери меня ,весна!
Забери туда, где я мечтала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558448
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2015
Струны гитары под окном,
Строчки из старой песни.
И кто-то хриплым голосом
Поет забытые вести.
Шум проводов под напряжением
И шорох шин об асфальт.
Две секунды перед падением,
Свободным полетом в даль.
И звезды ярче с каждым мигом,
И громче стают голоса.
А белый шум не заглушают крики!
Их скроет ночная тоска.
И все в глазах,
Которые ты видишь в небе,
И шепот на пылающих устах.
Забыл о всей надежде, вере
Сердце рвется в родную даль.
Мотив забытой песни
Снова в память увлечет.
И ты будешь как в детстве,
Плюшевый мишка
Колыбельную споет.
Уснешь под звездным небом
И будешь спать под крики пустоты.
Шум дороги, проводов и струны
Не были, не будут пленом.
Проснись же там, где ты мечтаешь.
И проснувшись увидь глаза.
А те глаза безумно любишь.
Зачем же еще жизнь дана?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557501
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2015
Научи меня любить,
До последней капли крови.
Научи меня губить,
Чтоб не делать мучительно больно.
Научи меня спасать
Тех, кто способен еще дышать.
Научи меня мечтать,
Чтоб в мечтах не погибать.
Дай мне силы вновь взлететь,
Нету смысла не гореть.
Дай мне сил, чтоб улыбаться,
Просто я хочу смеяться.
Дай мне силы, чтобы верить,
Надоело волей бредить.
Дай мне сил, чтоб говорить,
Не хочу я молча жить!
Давай уйдем,
Туда, где мы исчезнем.
Ты веришь, мы не пропадем.
Давай сбежим,
От всех людей подальше,
Оставим то, чем не дорожим.
Давай уснем,
В настолько сладких
Объятьях радости и счастья.
Давай уснем,
Мы так мечтали
Быть свободней, чем были тогда.
Давай уснем в объятьях ветра,
А проснемся в солнца лучах.
Давай посидим на краю света
И звезды на наших плечах
Станут солнцами в чьих-то очах.
Научи меня дышать!
Я не умею солнце ждать.
Давай просто будем летать
Там, где не будут никого осуждать.
Научи меня любить!
Научи меня как жить!
Дай мне сил, чтоб улыбаться!
Дай мне сил, чтоб в жизнь влюбляться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556814
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2015
Надеюсь, ты веришь, что я еще жива.
Ты говорил: «надежда никогда не гибнет в свете тьмы.»
И мы будем вместе с тобой идти
На свет своей мерцающей звезды.
Я верю, наступит день,
Погаснем свет, остынет темнота,
И даже камень не бросит тень
На искры, что не поглотила пустота.
И маленькие искры, уверена, взлетят.
И вновь падет ночь во вселенной.
Своим первозданным светом они солнце затмят,
Не будет свет такой уж тайной.
Я верю, что в нас еще тлеет искра,
И ярче солнца когда-то вспыхнет она!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556653
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2015
Мій юний друже, як я тобі заздрю,
Ти й досі ще в моїй країні мрій.
Тобі своє дитинство віддаю я,
Біжино, грайся, смійся і радій!
Ти знаєш, в тій країні мрій
Можливо все, і навіть чудеса!
У тій країні кожен свій.
І з мармеладу там роса.
Там рицарі сміливі
І прекрасні пані.
Там є дракони, вершники,
Там самураї, шаблі.
На бал там поспішає Попелюшка,
А Білосніжка принца там чека.
Там Шрек, Осел і Кіт (який він душка),
І Румпельштільцхен коралеві програва.
Там фей чарівні крильця сяють,
І пісні їх лутають цілу ніч.
А звірі з феями у шахи грають!
Отак, усі разом, пліч-о-пліч.
Там мудрий ворон й хитрий лис
Із вовком водять хороводи.
На тістечках там надпис "з'їж",
І кіт чеширський неземної вроди.
Там Міккі Маус, він завжди веселий,
І Дональд Дак, куди ж без нього нам.
Там Гуфі - дружній пес, такий високий.
І всі радісні, веселі, не сумні.
Там Чіп і Дейл
Вправні як завжди,
А Гайка -майстер на всі руки,
І Рокфор з стаї кенгуру.
Там черепашки десь живуть в каналах
І вчитель їх мудрець-пацюк.
В яких ти не блукав би далях,
А казки там повсюли чути звук.
І побувати в тій країні легко!
Та кажен з нас у ній бував.
В сні, там є дитинства плесо,
Дорослий світе, ти згадав?
Так повертайтесь до своєї казки,
Хоч іноді, хочаб в солодких снах!
Вже не прокатять ті відмазки,
Що діти лиш бувають у казках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Я вже молюсь на телефон,
Але, мабуть, не допомагає.
Це вже якийсь кошмарний сон,
І я вікно вже відчиняю.
Вже скільки днів, років, століть
Живу в руках із телефоном.
А хтось там, мабуть, тихо спить,
Захований від всіх паролем і кордоном.
Я напишу йому: \"Привіт) Як справи?\"
А вранці може він прочитає та відправить
Дурні слова без докору та кари,
Без сенсу, слів і без моралі.
В моїй руці нулі та одиниці,
Лиш безіменні коди від людей.
Побачить б посміх на твоїй сторінці,
І більше б і не треба новостей.
Ми у своїх давно світах
Де віртуальні навіть звуки,
Колись і ми згоримо в огнях
Як наші віртуальні муки.
Тим часом я і досі тут.
Online. Не бачу і не чую. Я,
Не я, а фейк, дурне минуле.
Змінила статус. Все. Забула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
От времени желтеют страницы,
Но память не пожелтеет никогда.
Мысли летят как раненые птицы.
Я обещал помнить тебя всегда.
Все пройдет,
Все угаснет и разгорится.
Мир уснет,
Увидит сон и вновь проснется.
Падут стены,
Сотрутся имена,
Высохнут реки, вены,
Свалится на Землю Луна .
Все переменно.
Все, но душа…
Там, в глубине, где сердце бьется ровно.
Даже у призраков есть она.
Глупо? Безумно?
А как иначе?
Ужас ходит с красотой.
Они так неразлучны порой.
Уйдут в небытие писанья.
Книги потеряют свою суть.
Я не забуду свое обещанье.
Глупо и уже не важно, и пусть…
Я не забуду тебя никогда,
Несколько букв – одно слово…
Я буду помнить всегда.
И даже не в обещании дело…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556433
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2015
Чей-то голос тихо шепчет:
"Я люблю, и это вечно.
Но я кричу, а ты не слышишь,
Я молчу, а ты ровно дышишь."
Чей-то голос тихо говорит:
"Тень не любит, но обнимет."
А кто-то надрываясь кричит,
и другой в ответ молчит.
Чей-то голос тихо шепчет:
"все пройдет, а это вечно.
Все забудешь, а меня
будешь помнить до последнего дня."
чей-то голос тихо говорит
" ты не устанешь это любить"
всю жизнь кто-то помнит,
а кто-то сможет до утра забыть
И последовать примеру можно,
Не замечать других ведь очень просто!
И крик - как шепот ветра,
Но ведь для некоторых и тьма лишь отраженье света!...
Чей-то голос устает кричать:
"Пожалуйста, не надо молчать.
Знаешь, ты перестаешь меня пугать.
Я забываю, как тебя вспоминать..."
Чей-то голос устало будет шептать :
"Я помню, о чем тебе хотелось мечтать."
И чей-то голос тихо ответит:
"Я о тебе не устану бредить."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556081
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2015
Тяжелые капли ложатся на плечи
И вуаль дождя скрывает лицо.
А глаза ее как свечи,
То ли слезы, то ли капли падают на пальто.
То ли радость, то ли горе застыло
На белоснежном ее лице.
То ли голубя, тотли ворона впустила,
И дернулась душа, как огонь на свече.
Зарождается или догорает пламя
Девочки, стоящей под дождем.
То ли пауза, то ли кончилось время.
Еще немного, и мир вспыхнет огнем.
Праведный огонь, сожжет ли он греховность,
Или не изменит и на каплю свет?
Но для девочки это условность,
Все кроме дождя отныне бред.
Намокли хрупкие плечи,
Капли ломают и бьют лицо,
А в глазах все еще свечи
Горят ярче, и мокнет пальто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555706
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.01.2015
Танцуй, танцуй же, ты так хотела
Танцевать, пока жива.
Танцуй, танцуй же, ты так любила
В танце кружиться до утра.
Танцуй, родная, танцуй, пляши
В высоком тронном зале
Освещенном пламенем свечи
Пред икон рыцарской славе.
Танцуй, родная, танцуй и пой
В свете полной луны.
Прекрасен образ, родная, твой,
Блещет танец твоей судьбы.
Танцуй, родная, танцуй и плачь!
Ты видишь, как восход горяч,
Ты слышишь, как смеется палач.
И в небе вороны, а не грач.
…
Танцуй, моя ведьма, танцуй, хохочи
В огромном старинном зале,
Где на портретах лорды и лишь короли.
Танцуй с молчаньем в паре.
Танцуй, моя ведьма, танцуй и пой
На пустынной оперной сцене.
Нарушь столетний ее покой,
Она устала томиться в плене.
Танцуй, моя ведьма, танцуй и пляши ,
Я давно под твоим колдовством.
Давай же, ведьма, давай, кричи,
Твой театр уже объят пожаром!
Танцуй, моя ведьма, танцуй на костре,
Нет сил с тобой бороться.
И предан я уже тебе,
И за тобой я в небо, в звезды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555648
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.01.2015
Потерялся…
Запутался, исчез…
Так много их, а я один.
Один над городом парю.
И миру я не отдан, не подарен,
Я наказание миру сему.
Я как и вы, судьбы своей не знаю.
Летаю, крыльями машу
Я даже плачу когда грущу.
И когда капают слезы – идут дожди,
И от слез на асфальте лужи.
Бьюсь стекла.
Разбиваюсь до самого конца.
Может камнем с неба?
Все равно, какая разница?
Там закат, а тут рассвет.
Там луна, а тут солнца свет.
Ложь! Все не так.
Все слилось в единый бред…
Я потерялся…
Дороги, лабиринты лиц.
Пустые лица и пустота во взгляде.
Они не помнят пения птиц,
Они не видят, как падает лист.
Запутался…
Куда бежать?
Для чего? Для чего им это все?
Вся суета не видя цели…
Звезда им не указывает путь.
Они ослепли! Ну и пусть, и пусть…
Я наверное последний,
оставшийся ангел в живых.
Но я ухожу,
Я исчезаю.
С каждым мигом все меньше меня
Я не знаю, чья это злая игра.
Я падаю.
Крылья разбиты о стекло.
Холодный лед укроет теперь землю.
Радуйтесь, люди, больше не пойдет дожди!
Плачьте, люди, ангелы ушли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555422
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2015
І я не хочу знову плакать,
Та сльози котяться самі.
І мабуть я уже втомилась.
На вулиці вмикаються вогні.
А кляті ці думки рояться
І б’ються в стіни, стіл, вікно,
Летять кудись далеко… Бо бояться?
Та ні, ще дужче б’ють! Вже пізно…
Вже пізно. Годі. Треба спати.
Я вимикаю монітор.
І наче у пустій кімнаті
Де хмари цілі із думок.
Рясним дощем на мене ллються,
І падають краплини зі щоки…
Я прошу, заберіть мене чи заберіться звідси.
Я вже втонула, але ще живу …
І я не хочу потонути,
Та хіба хтось питав мене?
А може так і краще, так і треба?...
Врятуй, врятуй мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2015
Я не зелена фея абсенту,
Що сп'янілим поетам вночі,
Лежачи на їх брудному предпліччі,
Нашіптувала нишком вірші.
Я не зелена фея абсенту,
З якої втомлені митці
Малювали свою Джоконду
На старому пожовклому листі.
Я не зелена фея абсенту,
Яку оспівують в піснях
Найкращі поети епохи.
Чия мова в їх хриплих голосах.
Я не зелена фея абсенту,
Із пожовтілих старих сторінок,
Що дивится на вас з них, зверху,
Із тих давно прочитаних казок.
Я не зелена фея абсенту,
Я навіть ще не навчилась літать.
Мої уста без того смаку,
П'янкого смаку, та й що казать...
Я не зелена фея абсенту,
Яку ти кликав так всю ніч.
Хочеш, я залишуся тут, з тобою,
А хочеш, я піду. Полиш.
Я не зелена фея абсенту,
І навряд чи стану нею колись...
А хочеш, я заміню цю кляту музу
І буду як вона! Дивись!
Я як зелена фея абсенту!
Тепер я дух, я тінь, я пустота!
Забудь свою порожню душу,
Забудь усі дурні слова!
Тепер я є твоя зелена фея
Зелене мариво, зелений світ.
Тепер я твоя муза, твоя доля
В зеленому тумані сонця віт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Плевать на все, а небо голубое.
Когда наступит ядерная зима
В мире свободы спасенье любое
Не заменит людей глаза.
Мне все не важно,
В кислотности осадков
Я укрою тебя плащом.
Мир рушится вокруг, забавно.
Я так хочу забыть о всем.
Через снеговые заносы,
Сквозь вечность я к тебе приду.
Ультрамариновое сердце - розы
Ультрамариновым льдом согрею.
Смертельная доза ядерного излучения
На атомы пусть разорвет меня.
Я буду там, где нет спасения,
И заберу с собой тебя.
Вдвоем с тобой, как Кай и Герда,
Во льдах останемся стоять.
Ядерная зима- лоскутное одеяло.
Нет сил смеяться и рыдать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555096
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2015
Я не боюсь твоїх холодних рук
І не боюсь холодних поцілунків долі.
Я лиш боюсь почути стук
Серця затихаючого поволі.
Я не боюсь обіймів страху
І не боюсь п'янкої пустоти.
Я лиш боюсь забути волю
І душу полишити на землі.
Я не боюсь людських очей.
Та я боюсь їх чорних дум.
Я не боюся темряви ночей.
Я лиш боюсь того, що наганяє сум.
Я лиш боюсь забути маму,
Забути брата і сестру,
І зрештою, боюсь згубити віру
У те, що сильно так люблю.
Я так боюся втратити себе
І зрозуміть, що ми - вже не - "живе".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Ти є солдат, наш янгол охоронець,
Ти наша кров, надія, почуття.
Солдате, дякуєм за мужність,
За відданість, за силу, за життя!
Та що слова, вони лиш на папері,
В твоєму серці наші є серця,
Ти в кожній нашій тихій тій молитві,
В найпотаємніших мріях і словах.
Ти там боронеш Батьківщину
За нас усіх, хто тут, в теплі.
Борися до кінця за рідну Україну,
Немає кращої за неї на землі!
Солдате, знай же, ми завжди з тобою,
Бо ми єдині, ми одна сім'я.
Ми кожної хвилини поруч, за спиною,
Завжди з тобою, по іншому ніяк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554875
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2015
О любий вчителе,
Ти вже для нас і друг, й порадник, й друга мати.
Ти знаєш краще нас ніж ми самі себе,
І любиш нас такими як ми є.
Ми від усього серця вдячні
За кожну ту краплинку знань.
Хоч іноді було і лячно
Від карт, параграфів, завдань,
Та ми, як рицарі оті,
Сміливо йшли у бій за командиром.
Ви нас вели до наших мрій
Із кожним днем, з новим уроком.
Ви перед нами цілий світ відкрили,
Чудовий і безмежний край.
І нас туди вже майже відпустили.
Та ми ніколи не забудем вас!
Пробачте нас, що неслухняними були,
І вірші часто ми невчасно вчили.
Хоча ми, мабуть, й досі ще такі,
Великі ледарі з дитячими очима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551845
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2015
Так тихо-тихо замерзает лёд,
И снегом покрываются ладони.
И птица песен даже не поёт,
Хоть ей ведь и не писаны законы.
Так тихо-тихо, что никто не слышит
На цыпочках крадется в темноте,
То ужас мой, или моё спасение дышит
В холодной тёмной пустоте.
А все, что остаётся - холод. Небо,
Все также безупречно в красоте своей...
Безумный взгляд забыть не так уж просто,
Его величие достойно королей!
Замерзли пальцы, и на ресницах лёд.
А холод же проникает глубже.
Уже добрался в мой безумный сон
И мне не важно, что будет позже.
Так тихо-тихо замерзает... Лёд.
И от него не освободить мне душу.
А искры, как безумия плод,
Все рвутся к небу, им наружу.
Так тихо-тихо замерзает лёд...
Постойте! Я ещё ведь верю!
А может... Может даже холод так пройдёт?
Ведь и простуду лечат, помню...
Так тихо-тихо, что никто не слышит
На речке замерзает лёд.
О холод, отпусти, меня не небо ищет,
Меня там ждёт другой полёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551838
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2015