| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Она прекрасна. Возможно, не возможно, -
я просто дурак.
Она живет очень неосторожно,
а я живу не так,
как бы хотелось другим,
как бы надо.
Но горит в моей груди
огонь. Одна ему есть отрада:
это ты, моя милая и далекая,
как птица
в небе. Твое сердце глубокое.
(Почему не спится?)
Но сердце твое также,
вместе с моим,
погибает в краже
чужих чувственных руин.
Мне нечего сказать
больше ночью,
которая повторяется вспять
и разбивает меня на клочья.
21.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568213
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2015
Все, что было отброшено в прошлое,
там останется до скона тех дней,
когда были еще мы хорошие
и корились зову огней.
Тех огней, что горели страстями
и желаньем менять гнусный мир.
Что же сталось со всеми нами?
Нам не хочется шествий и пир
нашей жизни не кажется ярким.
Мы не видим теперь больше благ,
что когда-то давали нам марки
наших новых одежд. Я не маг,
не могу изменить то, что стало
с нами. Раньше были другими мы все,
никогда нам не было мало.
Наша жизнь теперь стала, как смесь
неизвестных каких-то вещей.
Не способен найти я ответ
на вопросы последних дней,
что пророчат ненужный бред
и неловкость простого бытья.
Но проблема здесь только в одном:
вместо жалких страданий нытья,
надо строить с любовью свой дом.
02.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557156
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2015
Ты открыла сердце только однажды
пообещав себе не делать глупости дважды.
Ты смотрела сквозь меня уходя прочь,
в твоих глазах отражалась ночь.
Ты улетала по ночам топтать цветы,
чтобы я не смог дарить их, воплощая мечты.
Ты делала мой чай очень сладким,
когда я не отгадывал твои загадки.
Ты летала только по ночам
не тревожа мой сон и тягу к палачам.
Ты завязала в волосы синие ленты
надеясь услышать от него комплименты.
Ты ответила на поцелуй холодным взглядом,
не желая размазывать помаду.
Ты отвесила скромный поклон,
не обязуясь, видится потом.
Ты не произносила слова на «л»,
для тебя это, как не по назначению использовать мел.
Осколки твоего разбитого сердца
помешали закрыть моего дверцу.
08.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556948
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2015
А що важливіше за музику,
мелодію душі, пластичність рухів,
коли цілком ти поглинаєшся у позу ту,
котра є відображенням ритмічних звуків?
Коли тебе захоплює зненацька так,
що ти не можеш опиратися ритмічності,
ти починаєш рухатися в такт
утраченій навколишній статичності.
І ти летиш крізь час, і простір підкоряється
твоєму тілу і танцюючій свідомості.
Немає рук і ніг нема, немає і лиця,
бо все стає суцільним на шляху до невідомості.
Є тільки рухи і нічого більше зовні
та всередині тебе уже нема.
Усі обмеження стають умовні,
а реальність робиться німа.
Твій світ ідей наповнений вершинами,
у тебе ціль одна, одна й мета –
лишень у музиці купатися годинами,
секундами, хвилинами,
аж поки не настане простота
усього, що складним без ритму стало,
що втратило свою статичність
і в реальності існує дуже в’яло.
Ключ до гармонії – ритмічність.
26.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Какие-то отношения,
желание понравится.
Поиски решения.
А какая разница?
Сражения проиграны,
насмарку все бои.
Расставание оговорено –
сошлись на ничьи.
Глухая ночь
или день в разгаре.
Когда нечем помочь,
одиночество парит.
Зажглись маяки,
но нет больше кораблей.
Мы всего лишь игроки,
ты ничья и я ничей.
Растворился закат
в лучах нового рассвета.
Кто виноват,
тому шли приветы.
Послушаем джаз,
потанцуем немного
без лишних фраз
и будем в восторге
от того, что конец
не так и похож на начало.
Да, я подлец,
ведь ты опьяняла
и крышу рвала
в ритме джаза хмельного.
Только отблеск стекла
от света ночного
падал на рвения
обнаженного тела.
Позабудь сомнения,
ты ведь это хотела?
30.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556045
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2015
Я не люблю прості слова такі, як «знову» й «досі».
Багато що змінилося: зима змінила осінь.
Прийшла зима не гадано, не привіталась навіть.
Прийшла в кімнату і сказала: я буду із тобою замість
Тієї осені старої, яка була пропащою.
Можливо ти не згодний навіть і скажеш, що найкращою,
Але повір, ілюзії душа твоя не сприйме.
Нехай на дворі і в душі у цей час буде зимно.
Іще одне скажу тобі: всі бачать оболонку.
Ніхто не зазирає в душу, в якій одні обломки.
Тож одягай яскраву маску і посміхайся щиро.
Назовні пристрасним ти будь, в душі хай буде сиро.
15.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Не пиши плохих стихов о людях,
Ведь они тебе даны за все дела.
Есть хорошие, плохие тоже будут,
Главное, чтоб мать твоя жила.
Все дела, что ты когда-то делал
Из хороших и не очень побуждений, -
Отражение твоей души. Шагай же смело
И не думай о составе чужих мнений.
Ты один родился и умрешь один.
Так носи же смело имя – человек!
Будь с огнем в груди посреди льдин
И не бойся ничего в свой век!
Ну, а если средь людей нет дружбы,
Так ищи её в природе и в себе.
Может, я животным буду в службу,
Раз плохой такой в своей среде.
Послужу природе и все будет
У меня на этом свете хорошо.
Но люблю я вас, мои все люди,
И не променяю ни за что.
18.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555062
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2015
Сижу в полумраке под покрывалом ночи,
пью крепкий кофе и читаю чужие стихи,
когда душа больше ничего не хочет
и ей не холодно зимой. Не нужны мехи,
которыми можно укрыться от туманной погоды
в знойные вечера такие, как этот.
Не нужно ничего больше вечерней свободы:
выпить кофе, почитать стихи, вспомнить лето.
Ушедшее лето уже в двадцать первый раз
от меня очень быстро и без особых терзаний.
Все так же есть «я» и нет, все еще, «нас»,
и нет уже больше дурацких школьных заданий.
Нет велосипеда и долгих поездок на речку,
чтоб ехать час и купаться тридцать минут.
Остается такому лету только поставить свечку.
Закончилось детство. Нас великие дела ждут.
Потому-то в зимний туманный вечер
я согреваю себя теплым ветром воспоминания
о хорошем времени, которое оставило мои плечи,
чтобы легким был шаг и ровным дыхание.
21.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555061
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2015
Ну що ж,
я починаю примітивно.
Було нам разом добре?
Якось так.
Та ось, що дуже дивно,
у голові моїй ще й досі той бардак.
Не можу звикнутися,
все пройшло,
минуло навіть те,
чого й не сталось.
Ми не змогли подарувати
одне одному крило.
Ми різні надто,
різні ми замало.
Та що я говорю?
займенник зайвий.
Ні «ми», ні «нас»
ніколи не було.
Та Ви, мадам,
прошу одне Вас: знайте,
пливе по-колу човен
із одним веслом.
Я не повчати намагаюсь.
Слово честі.
Я не учитель,
як предметом – почуття.
Ви самі бачили,
що деколи я черствий.
Не буду плакатись,
таке моє життя.
…
Помітив Вас я вже давно,
десь близько року.
Та тіло бачити –
не бачити душі!
Я був тоді безсилий
для сердечних кроків,
Тому й писав про карооку всі вірші.
Яке прокляття –
віддавати душу римам,
вичавлювати з кров’ю ці рядки.
Але змішавши із вином
і цигарковим димом,
нарешті ставити в кінці рядків крапки.
Так само і минулої зими,
вона мене змінила,
Ви змінились, -
я сам собі сказав: зніми
із серця зайве, й набирайся сили.
Тоді народу України накипіло.
Я відчував тоді рішучості порив
і ми пліч-о-пліч билися
за браве діло
Своєю силою, без сподівання див.
І засиніла на плечі моєму «Воля»,
патріотизм назовні вийшов мій.
На все життя я українця
вибрав долю.
Хтось менше пристрасний
хай каже, що я дурний.
Я це пишу,
бо це мене хвилює
так само,
як хвилюєте і Ви.
Готовий проміняти
ручку кулькову на кулі
й автомат,
бо з вірою у серці я живий.
Прошу пробачити мене.
Душа глибока,
якщо одне зачепиш,
тягнеш все відразу.
Я Вам бажаю, леді кароока,
щоб у життєві грози
були Ви міцності алмаза,
щоб на щоках були
лише від щастя сльози.
Я по собі лишаю німий звук
у ці січневі слизисті морози.
З любов’ю,
Юра Конончук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Ти така, яка ти є.
Я такий, якому мало
Лишень чекати, щоби стало
Те, що хочу - лиш моє.
Я буду йти навпроти вітру,
Збивати ноги об каміння.
Навчатись, розвивати вміння,
Вбирати все найкраще світу.
До тебе я пройду крізь бурі,
Своє судно пущу у шторм.
Піду на будь-який підйом,
Не були б очі твої хмурі.
Я пронесу тобі єдиній
Свою любов крізь вимір, час.
Нехай мене не буде, нас,
Та слово на століття в силі.
Навколо так доріг багато.
Але потрібну я знайду,
Мені потрібну, саме ту,
Якою зможу все сказати.
Кохання має сотні слів.
Я кожне вимовлю для тебе,
Щоб возвеличувать до неба
Це - найсвітліше з почуттів.
Але слова так мало значать
Тебе щасливу я зроблю,
Лебідку ніжну, не мою,
Для мене кисень – ти, неначе.
10.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Давайте расходится не спеша,
словно мы и не были здесь никогда.
Умолкает тихая душа
заслушавшись, как течет вода.
Мне бы улететь на север.
Все на юг, а я хочу от всех,
чтоб никто не наседал на веру,
что можно в жизни тихо, без помех
двигаться или стоять на месте,
но снаружи, а в душе лететь
устремившись вдаль, но вместе,
не размениваясь на серебро и медь.
Разве в этой жизни сложно
верить в простоту чудес?
Я докурю за Вами, можно?
Без Вашего кивка я не имею вес.
Я мог бы говорить не умолкая,
Нести какую-то, без толку, чепуху
и, постепенно все в душе теряя,
умирать, живя со всеми на слуху.
15.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553978
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.01.2015
Сумно стало в Україні,
що ж поробиш, така днина,
коли війна зі сходу суне,
до нас іде бійцями в трунах.
Щось байдуже – сприймати складно,
здається вчора був порядним,
а вже сьогодні рвешся в бій,
а не готовий ти. - Так стій. -
тобі навколо кажуть люди,
- Такі, як ти, там зайві будуть,
бо ви не знаєте нічого
ні про війну, ні дядька злого,
котрий прийшов до нас тихенько
і нищить нашу рідну неньку.
То ж я не знаю, що робити.
Новинами не будеш ситий,
коли навколо люди гинуть.
Не скаже більше мати: Сину,
вдягай картуз, там сонце світить.
Не вернуться вже більше діти,
не вернеться вже брат і батько,
чийсь тесть, хрещений, дядько.
Не вернуться бійці Вітчизни
на рідну землю. Їм вже пізно
давати ордени й медалі.
Не за відзнаки вони вмирали!
А за свою землю рідненьку,
за Україну – нашу неньку,
за українців – серцем вільних
і головою світлих, сильних!
За тих, хто вистраждав цю волю,
хто вільну виборов нам долю.
Тепер солдати, добровольці
виборюють нам шлях під сонцем,
щоб ми жили в країні вільній,
рішучій, сильній, неподільній.
Щоб ми могли вставати зранку
і посміхатися світанку
знаючи, що ми всі вільні
в країні вибореній спільно.
Нам залишилось не багато:
чекати мирно, чи воювати,
сприймати все, як даність долі,
чи брати в руки свою волю
і йти у бій із криком в горлі,
щоб ворог втратив шкіри колір
від страху і тікав чим дужче.
Або ж убити падло суче,
котре життя псує нам здавна.
Загоїти свої всі рани
і жити так, щоб внуки жили
за нас щасливіше і берегли могили
своїх дідів, котрі за неньку
свої життя віддавали сміло.
Хай скажуть лиш слова тихенькі,
що ми чинили браве діло!
23.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553977
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.01.2015
У нас впереди целая ночь!
Мы можем делать, что захотим.
Хочешь, возьмем с полки скотч
и заклеим окна от зим?
Сделаем лето вечностью нашей,
пустим по кругу песню одну,
сварим на утро гречневой каши
и полетим во сне на Луну.
Будем мечтать и думать о вечном,
выпьем вина целый графин.
Только позволь обнять твои плечи,
чтобы я чувствовал, что не один.
21.12.014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553692
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2015
Да, я знаю не много, не мало,
только льется стихов ручей.
Моя жизнь меня приучала
не кориться зову очей.
Не привязывать сердце навеки
ни к кому, ни к чему в лунный свет.
Но, когда разливаются реки,
разве может согреть мокрый плед?
И способно ли сердце слепое
полюбить, словно прошлого нет?
Я согласен пойти за тобою,
если видишь ты в будущем свет.
Я кориться судьбе не способен.
Но готов ей отдаться в плен,
если стану, на миг только, годен
ощутить твою нежность колен.
Не прошу ничего в жизни больше,
лишь мгновение ночи с тобой.
И пусть миг этот длиться подольше
моей прежней жизни земной.
10.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553691
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2015
Моя біда
не в тому зараз,
що я пишу це без душі,
а в тому,
наді мною хмари
накреслюють сумні вірші.
Здається непогано наче:
я все встигаю, знаю як.
Але у грудях серце плаче
малюючи печалі знак.
Один рядок,
за ним – наступний.
Я не задумуюсь, пишу
повільно настрій
сірих буднів,
а висновок лишу ножу…
Ви не хвилюйтесь,
все нормально.
Це лиш миттєве відчуття.
Не здатен я на аморальне,
бо так люблю
людське життя!
Люблю усе, що маю в ньому
і я ніколи не віддам
його здобутки, радість,
втому
в пекельний, чи небесний храм.
Я сам – суддя, я сам –
очільник.
Я сам – творець своєї долі.
Я тілом і душею вільний
іду вперед,
лише до волі!
01.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
До безкінечності хочеться напитися
води солоної, що в морі.
Приїдаються усі типові й аморальні лиця,
що ховаються під картузи чи парасолі.
Мої кроки кволі,
поволі рухаюсь на зустріч волі,
поїхати б до моря, бо в ньому повно солі...
Розміреним кроком кожен день від мене йде
і це важливо стає лише вночі, коли світять ліхтарі.
Я б'юся об заклад, закладаю парі,
що не мають безкінечності хвилі морські,
що вони до берега підходять лиш для мене,
щоб змивати із фігурами пісочними проблеми.
Омивають ніжно ноги для нових далеких звершень,
очищають та лікують мою душу, як уперше.
Потім тихо відступають, щоб не налякати,
і ховають в мою сумку нові маршрути й карти...
Я готовий навіть морю поклястися в коханні
і відверто сказати, що з вечора й до рання
я дивлюся у блакить. І вітру поривання
навіює мені нові палітри й кольори.
Якщо немає що сказати, так про море говори...
30.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Мне вьюга зимняя напомнила тебя.
Уже казалось, позабыл, что было.
Как ты в руке держала розу теребя
ее иголки. Моя душа тогда простыла
былыми нежными мгновениями встреч.
Туман накрыл мое сознание хмельное
и я не слушал и не слышал твою речь,
а лишь хотел с тобою полететь на волю.
Куда-то далеко, где все другие
еще ни разу не ступали там ногой.
Где душами мы сможем быть нагие
и защищенные от мира. Лишь с тобой
хотел бы я сидеть в метелицу
у теплого камина и пить чай.
А за окном пусть стелиться
белокурая, холодная печаль.
Пусть накрывает, не давая нам дышать,
всю землю белым покрывалом снега.
А мы вдвоем, обнявшись, не спеша
будем мечтать. Пусть нашим оберегом
Останется одна лишь только память,
чтоб тех ошибок больше нам не делать.
Чтоб в одиночестве никто из нас не замер
и мы вперед вдвоем шагали смело.
07.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553163
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2015
Досить драм,
досить плакати безперестанно.
Я нічого е винен вам,
що надворі погода погана
і зима ця не схожа на зиму,
бо немає в ній білого снігу.
Зупинитися б на хвилину,
відпочити від буденного бігу.
А куди я біжу? – сам не знаю.
Мені б тільки вперед і вперед.
До воріт пекла, чи раю
доведе дзенькотання монет?
Не важливо, куди я іду,
головне, щоби рухався далі.
Маю мрію маленьку, просту:
утекти від усього подалі,
загубитися десь і забутись.
Із плечей своїх зняти весь світ
і вдихнути на повні груди
свободи гірської політ.
12.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015