| Сторінки (1/33): | « | 1 | » |
Ми не птахи, ми просто люди.
Птахам немає в цьому світі заборон.
Душею ми літаємо усюди,
а розум нас блокує, стоп, кордон.
Ми не птахи, ми просто люди.
Птахи летять на зиму в чужину.
Якими би краї солодкими не були б.
Додому по вертають в рідну сторону.
Ми не птахи, ми просто люди.
Нам подаровано прекрасне почуття .
Кохати вміють і не тільки люди
Для лебедів, кохання, то на все життя.
Ми не птахи, ми просто люди.
Та мріємо літати в теплії края.
Для птаха легко ввись у небо полетіти.
Для нас простори подолати, справа не легка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Сидить при дорозі ніхто не спитає.
Чом малеча у лахмітті руку простягає?
Спід тих лахів виглядає сирота дитина.
Одинока в цілім світі наче та белина.
Чом малеча у лахмітті руку простягає?
Темні брови, темні очі, а щастя немає.
Люд за людом обминає наче «скарлатина»
Гола, боса, вся у бруді, маленька дитина!
В неї руки, ноги, очі, як у всіх навколо.
Лишень бідність виділяє з поміж люду того.
Лишень коси довгі, темні, давно не сіяють.
Материнська рука стрічку в них не заплітає.
Чиста суконька у неї, вдосталь їжі й грошей.
Гарна постіль, рідні стіни, ні в кого не просить.
Посміхнулася малеча, вся сльозами вмилась,
зажила немов у казці, жаль що це приснилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2015
Забудь. Біль не вічний він мине.
Забудь. Все, що вперше, руку обпече.
Не зійшлися . Стежка поділилася на дві.
Розійшлися. Ти поплач у мене на плечі.
Сльози твої знову по щокам біжать.
Обманули серце, залиша печаль.
Біль не вічний, він скоро мине.
Доля хитра вирішила все.
Десь по світу, ти у це повір,
б’ється серце разом в такт з твоїм.
Ти не плач і щоки обітри.
Почекай, ще трішки, дай себе знайти.
Хай сердечко твоє знову заживе.
Всі страждання й муки, ти забудь про це.
Я попрошу зорі, щоб йому вказали шлях.
Не хвилюйся , не заблудиться в стежках.
В багатьох буває втрачена любов.
Так болить мов в жилах стигне кров.
Перша біль та перше почуття.
Нам відчути дали неспроста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Яблуневим цвітом пахне біля хати,
на порозі неї стоять мама й тато.
Батьківська доріжка вкрита первоцвітом,
у хатині завжди пахне свіжим хлібом.
Всі стежки у світі тягнуться до дому,
де би я не була у краю чужому,
якби наша доля нас не розкидала,
в пам’яті хатинка, де я виростала.
Яблуневим цвітом пахне біля хати,
рідний глос чути мами мої й тата.
Теплі, рідні руки обіймають міцно,
зустрічають близькі затишно й привітно.
Приїжджай частіше у батьківську хату,
де тебе чекають завжди мама й тато,
бо батьки не вічні, а час летить швидко,
повертай додому поки стежку видно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Кохання влучило у серце.
Пташки співають в животі .
Неначе ти не жив до цього,
неначе все було в вісні.
Кохання влучило у серце,
до нього віднайшло ключі.
Сади в цей час усі розквітли,
любов моя розквітла у душі.
Кохання влучило у серце.
Усе довкола ожило.
Освідчився в коханні вперше,
раніш такого не було.
Душа співає, грає Моцарт,
мелодія в вухах дзвенить.
Луна симфонія любові,
в грудях сердечко стукотить.
Кохання влучило у серце.
За це подякую тобі.
Найкраще відчуття у світі,
яке подарував мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2015
Пусті дома нечутно ані слова,
то містом прокотилась атомна війна.
Війна та не звичайна , то чорнобильська хвороба.
Чорнобильська аварія - чорнобильська війна.
Людей нема, хвороба швидко покосила.
Туманом сірим покотилась, мов жива.
Забрала без жалю радіаційна хвиля.
Спустіли села й навкруги міста.
Горить реактор, а за ним і другий.
Звучить наказ: потрібно полум‘я гасить.
Малинова заграва небо окрасила,
не знають воїни, не довго залишилось жить.
Пусті дома не чутно ані слова.
Лише скрипить зажурлива сосна.
Неначе тут не було і нікого,
людська нога неначе й не була .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Ми не вічні, все не вічне, думки розганяю.
Що колись мене не стане, а я і не взнаю.
Перед Богом на коліна душа моя стане
Розпочнем довгу розмову, часу вдосталь маю.
Але поки Господь милий, нам літа дарує.
Я подякую, все маю, що я потребую
За домівку, а в ній тепло, за мою родину.
Що Господь великодушний подарив два сина.
Буду вдячна милосердний чим довше пожити.
Аби внуків і правнуків на руках носити.
Аби сісти за стіл круглий у велике свято,
Діти, внуки, правнуки, я і їхній тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Дощ стукає в вікно, йому немає заборони.
Усе накрив собою, наче пелена.
Для тебе дощу не написані закони,
помив дахи і вмилась вся земля.
Омив, очистив все, від бруду пилу,
неначе грішну землю освятив.
Трава позеленіла, заблистіла звідусюди.
Коралі свої на дерева почепив.
Затихло все, мелодія дощу лунає.
Природа насолоджується ним.
Все навкруги у діамантах виглядає.
Все заблищало і омилось від скверни.
Так теплий дощ у травні виглядає.
Так виглядає під дощем весна.
Для тебе дощу заборон немає,
робота в тебе дощу не легка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
́Ти мене чекав аж вісім років
Я мужніла в тебе на очах
І відтоді я не одинока
Ми з стобою наче Інь і Янь
Я тебе для себе відшукала
Ти мій вибір, мій ти ідеал
Ти мене чекав аж вісім років
Скільки перешкод ти подолав
Йшли роки, а ми з тобою досі разом
На шляху було багато перепон
Ти мене чекав аж вісім років
І напевно стільки ж почекав
В нас тепер сім я, дітей в нас двоє
І у нас історія одна
Ти мене чекав аж вісім років
Проживімо разом до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Кажуть люди найгарніші ті, що чорноброві.
А я кажу найгарніші ті, що най любимі.
Ті, що мають чоловіка і діток багато.
Найгарніша й най любима то є жінка-мати.
Найгарніші й най любимі, жінки-господині.
Затишок, тепло у домі, все самі зробили.
Все самі в своїй любові в домі оповили,
чоловік іде додому й теплотою віє.
Найгарніші, най любимі, то кохані люди.
Ти для нього найгарніша і старою будеш,
і морщинки не старіють твою гарну вроду,
ти для нього най любима у любу погоду.
Найгарніша, най любима з сивиною будеш.
Із коханим золотаве весілля відбудеш.
Постаріти то не страшно, якщо тебе люблять.
Найгарніші най любимі, наші рідні люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
Я молода та вірю в щирість почуттів,
у них ниряю наче в бездну з головою,
все тіло ниє від обіймів пристрасних твоїх,
горить душа у полум’ї любові.
Шалено, палко, ніжно обіймай,
стискай до себе, задуши собою.
У ритмі танго тіло моє вигинай,
нехай порине у гріхи з тобою.
Так я грішу, себе не можу зупинити.
Я віддаюсь тобі, себе тобі дарю.
Без тебе дня не в силі я прожити,
кохай мене, я закликаю, я молю.
Ти мій володар, я твоя рабиня.
На все готова, тіло виділяє жар.
Пориньмо в поцілунках в океан любові,
стискай собою, мій ти ідеал.
Здаюсь, фортеця впала, переможець,
ти чемпіон, немає рівні, Донжуан.
Коханець пристрасний, ти еталон любові.
Я твоя шлюпка, ти мій капітан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
Я напишу в рядках як тебе я кохаю,
свіжий подих весни подарую тобі.
Напишу ці слова і душа заспіває,
заспіває любов’ю моє серце тобі.
Ця мелодія вічна час і простір долає,
їй ніщо на шляху відтепер не стоїть.
Дзвін кохання мов струм кров по тілу ганяє,
заставляє любов серце битися знов.
Я тобі в цих рядках увесь світ подарую.
Океани й моря, всі належать тобі.
Всі небесні тіла лиш для тебе кружляють.
Всесвіт весь, вся Земля приналежить тобі.
Я тобі в цих рядках напишу, що страждаю.
Жаль життя лиш одне, його мало, так жаль.
Всі моменти свої із твоїми єднаю,
проживімо разом їх у цьому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Жити важко кажуть люди й не дякують Богу,
що не голі, не голодні, бо ситі й здорові.
Бо в теплі їх рученята та не босі ноги
Чого ж стали так грішити й не вдячити Бога.
Сидимо у теплій хаті і чай попиваєм,
а сирітка боса й гола куска хліба не має.
Адже є ж у цьому світі дійсно бідні люди,
що не мають ані хати, ні речей ні шуби.
Їх життя чомусь так злісно, так страшно карає,
найпросте у них забрало, що людина має,
найпрсте у них відняло і бродить по світу
шука собі куска хліба й аби щось одіти
Ось кому на світі дійсно важко жити.
Зима окаянна не дасть відпочити.
Закликаю люди станьмо трішечки добріші
Помагаймо людям, яким за нас гірше
І давайте не будемо більше грішити,
що на цьому світі стало важко жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015
Депресія іди від мене геть!!!
Піди , закрий будь-ласка двері за собою.
Печаль, тривога, смуток пропади,
минайте мою душу стороною.
Проміння сонячне ці двері освіти,
допоможи депресії скоріш піти з журбою.
Зігрій теплом, надію подари,
зроби заміну від печалі до любові.
Депресія іди від мене геть!!!
У мене сто причин, щоб не дружить з тобою
Найголовніша рідні всі здорові та живі
А я все борюся, все борюся з тобою.
Навколо радість, сміх дитячий навкруги.
В парках матусі няньчаться із дітворою,
пташки щебечуть і пісні присвячують мені,
неначе все вітає день початий їх зі мною.
Депресія ти зрозуміла хто тут головний!
Я шеф, начальство, не здаюсь без бою.
Знайду управу, місце твоє віднайти
щоб попрощатись назавжди з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Прийшла весна.
Древа шати будуть приміряти.
Озера, ріки та ставки із неї сил стали черпати.
Аби наповнитись сповна,
щоб береги позаливати.
Вітри повіяли теплом.
Земля прогрілась від морозів.
Пташки гуртуються кругом,
весну стрічають на порозі.
Прийшла, собою землю оповила.
Дала усім про себе знак.
Цвітучим проліском пробила
й подарувала просто так.
Усе покриє гама кольорова.
Пейзажі всі здобудуть макіяж.
Зима програла битву і весна чудова
Здобуде запах квітів ,
а листки замість прикрас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Прийшли часи коли ми стали виживати
Газ подорожчав, він напевно «їстівний»
Ми прості люди і зарплати смішні всюди.
Бензин по двадцять гречка досягає тридцяти.
Так ми не вині що лихі часи настали.
Хто ж як не ми відчули на собі часи,
чиновникам зарплату піднімають,
А ти як жив за свою, так собі й живи.
Від слів моїх нікому легше тут не буде.
Так і мовчати ми не зможемо уже.
Покращення напевно вже й не буде,
ми виживаємо, ціна як на дріжджах росте.
Приймайте міри, вам Майдану мало,
вам мало війн та кровопролиття?
Зробіть усе належне, щоб ми легше жили,
а не робіть як робите тепер важке життя.
Вам не важливо, простим людям важко!
В кишенях в вас багато хабаря.
Щоб вас життя місцями поміняло.
Щоб в вас в політиків була зарплата столяра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Не буде більше сліз, не буде серцю важко.
Воно уже не те і вже мені не страшно.
Мені вже не болить , камінь любить не вміє,
душа майже пуста, вогонь не животіє.
Багато сліз мені подарував, замість квіток, дарунків.
Ні разу слова не сказав : « пробач», і море поцілунків.
Так, ти не вмієш вибачатись, я роблю перший крок сама.
Ти над стосунками умієш познущатись,
для тебе ми ніщо, ти сам собі, а я собі сама.
Не має сил, це вже кінець… ,
мене ти зруйнував, я так тебе кохала.
Ні я не буду більше йти вперед,
фінал, порожній зал, виставу відіграла.
Тепер я маю ціль, себе в руках тримати,
щоб ти відчув, що таке біль, і як когось втрачати.
Щоб зрозумів нарешті ти , самотність гірше муки.
Можливо буде пізно вже і часу не вернути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Гаряча кров пролилась по землі,
немов вода наповнила джерела,
бійці лежать холодні у багні,
хто з них живий, у кого перебиті «крила».
Хто з них живий, того Господь тримає
дає терпіння , силу, витерпіти біль.
Але гаряча кров, силенну землю окропила
Потоком рік, дощем, пролилась звідусіль .
Чому людей гармата перебила?
Чому землею котиться війна?
Хіба ми цього дійсно заслужили,
хіба заслугою являється війна?
Та перша кров пролита на майданні ,
то перша сотня полетіла до небес.
Війна прийшла та покотилася землею
Поповнюється лава - «воїнів небес».
Іди від нас, лиши усіх в спокою,
минай домівки, обходи їх стороною.
Хай мир прийде, і згине та війна.
Щоб мати зустрічала сина із сльозою,
сльозою щастя, що закінчилась війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
О повелителю ясний,
мій друже тихий та сумний
коли в останнє з висоти
мої страждання слухав ти,
навколо тебе тінь страшна
холодна мрака і пітьма,
суворий вітер колиха
змертвілії твої вуста.
Тобі не лячно ти могутній,
ти поводир в нічну пору,
своїм яскравим білим світлом
ти служиш людям в доброту.
Початок дня для тебе ворог,
кінець твій вірний побратим,
по всьому небу вільно ходиш,
для тебе небо - рідний дім.
Мовчиш …………,
не в змозі слів мені ти проказати,
а я з тобою знов поговорю,
ти не людина і не вмієш ображати
слова болючі в серці залишати
дивитись в очі й запросто брехати,
ти місяць, я тебе за це й люблю.
Чи віриш ти у дружбу,
вірність, вдяку, у доброту людську,
у щедрість без вагань,
бо я не вірю так життя навчило й
ти не плекай даремних сподівань.
Весь світ здається їде з глузду
ми злі усі, похмурі, знову злі
нема в очах проміннячка любові,
чому, хіба ми стали всі такі?
Чомусь почали всім не довіряти
у магазині гроші двічі рахувати
бо люди дурять, люди ж ми самі!!!
Де похибка , де кістка та зарита,
те лишнє в нас, в наборі днк.
Чи можна якось нас перелатати
Переробити, віднайти мету?
Щоб без страху відкритися,
себе подарувати,
і не отримати у відповідь стрілу.
Та похибка із давнини прямує,
то Каїн зрозумів, що таке гріх.
Так просто брата рідного убити
Й подарувати в спадок нам цей гріх
Цей світ хіба не ми побудували,
ми то цеглина, що в фундаменті стоїть.
Ні, ми не винні, що такими стали,
слабкий не виживе, тому ми всі такі.
Нехай слова ці будуть тільки на папері,
Ми не тирани, всі ми хочемо любові,
теплоти, ми не тирани, ми звичайні люди,
потрібно тільки віру свою віднайти.
Стараймося шаблони руйнувати,
що брат за брата не стоїть.
Цей світ потрібно докорінно поміняти
Аби в майбутньому плоди творіння позбирати
Плоди: любові, вірності, надії, доброти.
О друже мій ,найкращий мій ти слухачу
сьогодні слухав розповідь мою,
завжди мовчиш, та це для мене як порада,
в якісь я мірі цьому навіть рада
ти друг, ти вмієш тайни берегти
себе потрібно тільки віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
Дякую матусю за твою важку роботу
за недоспані ночі, за твою турботу.
За любов та ласку, що мені дарила,
та за перші кроки, що сама зробила.
Дякую матусю за твоє натхнення,
за твою підтримку та благословення.
За відкриті двері у батьківську хату,
де мене чекають мама і мій тато.
Дякую за віру у момент падіння,
ти моя надія, ти моє терпіння.
Ти наша лебідка, й під крилом тримаєш,
пір’ям своїм теплим всіх обігріваєш.
Дякую за тебе, й перед сном молюся,
щоб була здорова, моя рідна Люся .
Щоби не хворіли ні ти, а ні тато,
довго в мирі жили, немов молодята.
Ти найкраща в світі мати та бабуся,
Рідна моя нене, матінко,матуся,
хай Господь дарує батькам довгі роки,
аби діти знали, що не одинокі.
Завжди пам’ятатиму за своє коріння,
за батьківську ласку, за любов, терпіння.
За ночі недоспані ні в мами, ні в тата,
Ви живі здорові - я така багата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Очі, чому ви не вчилися брехати?
Чому їх легко так читати,
вони не слово, що злітає з вуст,
то дзеркало в яке дивлюсь,
то синє озеро, то океан,
кохання відблиск, діамант.
О очі, очі ви ясні,
чому являєтесь в вісні,
чому приходите щоночі,
чиї ви сині, сині очі ?
Хто ваш господар, де його душа?
Чи ще живий, чи вже його нема?
В вісні прийшов до мене чоловік,
на вигляд сто із гаком літ,
на голові сіренька шляпа
в руках солом’яний мішок
у жмені білий та сріблястий,
у ній виблискує пісок.
Старий , та має сині очі,
це ви приходите щоночі?
Хто ви, полуда чи мара ,
чия блукаюча душа?
Ні те, ні інше, людський я сон оберігаю
до кожного щоночі прилітаю
знімаю важкість на душі
щоб спали в мирі, у теплі,
в мішечку в мене порошок,
який у очі засипаю
допомагає бачить сон
кому який розподіляю.
І ти поспи, тобі пора,
присниться ранішня весна,
на серці туга пропаде
і щастя в сон твій увійде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Подаруй мені казку я прошу
з неба зірку мені подаруй,
щоб прокинулась зранку о шостій
постіль встелиш квітками мою.
Щоб пташки під вікном щебетали
сповіщали про ранішній день,
щоб зозуля життя накувала
довголіття, здоров’я та мир.
Щоби в світі добро панувало,
зло, як хмиз хай згорить.
Щоб ніяка дитина не знала
що таке заболіти й хворіть.
Всі недуги, хвороби розтануть,
ліки нові учені знайдуть,
мир та спокій у світі настане
всі хвороби у раз пропадуть.
Подаруй людям щастя та спокій,
всі проблеми хай в бік відійдуть.
Проведи по казкам та легендам,
радість в серці дай людям відчуть.
Аби знову дитиною стати й
десь далеко в собі віднайти,
віру в щось не здійсненне та казку
і по ній полетіть на коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Донбас вставай з руїн та пилу зміцнись та відродись,
хай згине ворожа сила, настане спокій як колись.
Всі муки плач і сльози зупиняться на мить
Вставай Донбас, Україно , вставай та відродись.
Хай вернеться час на хвилину коли ще не було війни,
і люди ще ті не загинули, і матері не було сльози.
Всі дома у мирі й достатку сідають за круглим столом
немає війни ще початку, немає війни за вікном.
Але це в минулому було давно вже немає людей
«стара» їх усіх позбирала, поповнила лаву гостей.
В тім полі на місті спочинку,солдат невідомий лежить,
та мати з надією кличе, додому синочку вернись.
Та марно надіє плекає, пропала синочка душа
рясніє з очей на долоню солона гаряча сльоза,
рідненького сина , дитину, якому в’язала, плела
без сумніву та без зупину, «стара» із собою взяла.
Це сон , це кошмар серед ночі приснилось жахіття в ночі,
немає тієї хвилини немає тієї війни,
і кров та не буде пролита та мати не буде в жалю,
не буде чекати солдата, дівчина у ріднім краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Батьки любіть дітей плекайте,
носіть їх на руках та колихайте.
Поки можливо з рук не випускайте,
бо виростуть з гніздечка полетять
Любіть свою кровинку, жалійте,
не наказуйте дітей,
тихенько у куточку заспокійливе попийте,
ви все забудете, дитина ні.
Любіть дітей, та будьте побратимом
у важку хвилину,
підтримка розуміння це найголовне,
дитина не піде до матері в важку хвилину
піде до друга, другом станете для нього ви.
Ростіть дітей навчаючи турботи
до ближнього, до друга, до рідні,
вкладайте в голову насіннячко любові,
бо що посадиш у майбутньому пожнеш.
Цініть момент коли ще діти поруч
час пролетить вони в життя підуть
залишитесь одні в пустому домі,
а поки…., ви дитину обійміть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Твої вуста несуть до мене гріх
вони торкаються невинних вуст моїх
хоч це ховає маска ночі, підглянуть можуть і лихії очі.
Ось бачиш місяць він сріблом облива верха дерев,
тут поклянися перед ним на крилах ночі,
що будеш вірним допоки не закриються навіки очі.
Якщо ти зможеш мені пообіцяти,
що ця любов буде як полум’я палати
і не погасне від стрімких вітрів.
То у цей день у цю ж годину у саду
ми скріпим поцілунком обітницю святу.
Таємні зустрічі, цілунки та шалені ночі,
страсні обійми та кохання море зорепад.
Та навіть місяць має свої очі,
ті очі світло, пожира пітьму з небес.
Прийдешній день усе собою замите,
усі сліди, що вдало ніч лишила.
Ніхто ніколи не дізнається про те,
що ми подружжя, ми єдине ціле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2015
О Боже надай Україні ті крила, які підняли б іі верх
звільнили від катів від бруду та пилу очисти її від війни.
Питною водою обмий її рани, солдатів додому верни
звільніть нашу землю ворожая сила, Господь нас усіх збережи.
Спусти нам спасіння від хижого звіра,
дай силу нам рівно іти, дорогу стели від падіння важкого,
каміння усе прибери.
Звіряча людина ввірвалась на землю паскудить і грабить її
стріляє в притул у свого побратима без совісті мук і жалю.
Я молюсь за тебе моя Україно,
тримайся, борися, живи,
народ не покине у важку хвилину, і ти не здавайся терпи,
бо разом ми міцність хоробрість та сила
ми впевнено йдем до мети,
очистимо землю від вражого сина,щоб в мирі життя провести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Всі проти наших зустріч, я у це не вірю,не вірю що цьому прийде кінець, тепер
з тобою більше не зустрінусь, не відчуватиму тепло твоє, невже кінець?
Я мовчки плачу, серце моє виє, неначе вовк на місяць молодий,
записка: «рідна моя мила…., я розриваюсь, я тебе люблю, не хочуть
відпустить тебе зі мною, я потайки через вікно вкраду».
Я ожила, немовби відродилась, вкради і віднеси мене скоріш,
без тебе жити я тепер не в силі, ти моє небо, а я твій рубіж.
Чекаю, речі всі зібрала тихо, в записці метері слова: «простіть ви мамо,
грішную дитину,не поминайте лихом, відпустіть,
без нього мамо я на світі згину, простіть молітесь, злоби не держіть.
Прийшов, прийшов , я так тебе чекала, неси мене мій вовче в далину
з тобою на край світу я полину, на гору, чи додолу упаду.
Живу, живу тепер на повні груди кохаю, тану в поцілунках знов і знов,
якби спіткнулась в рішенні своєму, то не дізналась що таке любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Щаслива я людина, бо маю чоловіка й двох дітей,
краса моя розквітла , стала мов перлина,
заміжня жінка, ще немає навіть тридцяти.
Два ще маленьких ,водночас дорослих сина,
вони вітрило моє, свіжий подих ранньої весни.
Щаслива я людина , бо маю власний дім,
який зігрітий затишком й любов’ю
де є нащадкам, внукам підрости
в якому молодість і старість хочу провести
куди завжди я буду повертатись,
мій дім фортеця, це мій замок від біди.
Щаслива, бо живі батьки, хоч сивиною
коси заблистіли, але вони такі ще молоді, душа не тіло,
красу душі ми в змозі зберегти.
Багато хто вважає щастя в грошах й шатах,
у віллах , яхтах і в наявності слуги,
а я вважаю щастя в тому: здорові діти, чоловік , живі батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Схаменіться люди добрі не вбивайте брата
ми же разом воювали проти супостата,
не знущайтесь над тілами наче то скотина
яка мати хоче мати труну, а не сина.
Схаменіться не вбивайте там же малі діти,
у садочку чи у школі нікуди же дітись.
Схаменіться ви же також маєте дитину ,
де б хотіли щоб із граду по ній промінь линув.
Схаменіться люди добрі то ж жива людина,
яка має свою хату, є й своя родина.
Не боїтесь ви нікого , навіть кари Бога, бо
не стали б убивати побратима свого.
Схаменіться люди добрі і моліть прощення,
все що скоїли із братом, осквернили землю.
За гріхи тут ваші, вас ніхто не суде,
пом’ятайте про суд Божий він нас всіх розсудить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554435
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.01.2015
Чому не маємо знання машину часу змайструвати
захтів назад в вісімдесяті , або в майбутнє полетів.
Поглянути на динозаврів, які літають чи біжать,
на мамонта чи на дракона про них поему написать.
Злітати б в гості до цариці, попили б чаю за столом,
я б розказала за майбутнє за новий створений айфон.
До Клеопатри й фараона, до візантійського царя
на зустріч з ними з гардеробу, я б міні-юбку одягла.
Я полетіла перша в космос і там би стала я своя
бо незадовго би до цього мене тарілка занесла.
Я б повернулась у моменти коли коханого знайшла,
де я уперше стала мати, де ще я дівчина була.
Але це мрії , не реальність, скоріше просто маячня,
та як кортить щоб ці моменти, я знов у мріях прожила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Росою умилась, сонце рум’янець мені дарував,
а вітер суровий волосся у косу широку заклав,
калина червона лежить на губах,
колосся пшениці повите
серпанком сріблястим у моїх косах.
Матуся рідненька навчила любити землю,
де я народилась, де там я й помру.
Де буду ростити синів і дочок,
а внукам на вечір читати повчальних казок.
Цю мудрість батьківську в віка пронесу
і своїм нащадкам як моя матуся у серце вкладу.
Цініть свою землю, плекайте рідненьку землю
красу її вічну і мову таку золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Тихий вечір, зорі сяють,
місяць ковдрою укривсь
хмари ніжно позіхають
пелюстками верболіз,
ніжний вітер повіває
листя падає у віз,
білі лілії співають
чешуть коси у беріз.
Все ожило наче в казці
все говорить, не мовчить,
ожили жучки і пташки,
ліс гуде, лунає дзвін
по річкам і по озерам
йде відлуння голосів.
Хто шукає свої долі
й не боїться темноти
у цей вечір йде до лісу,
щоби квітку там знайти.
По легенді впіймеш вдачу,
зловиш її за хвоста,
віднайдеш скарби , й багатство,
а як впустиш з рук біжи
й не розказуй про чудацтво, неймовірної краси.
Люди водять хороводи і приспівують пісні
всі дівчата й молодиці шлють віночки по воді,
на Івана на Купала хочуть щастя віднайти,
аби з милим і красивим долі свої поплести
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Минає день за днем ,
роки летять, і я не молодію.
З роками стала немічна й стара,
пропала іскра у очах, залишалась печаль.
Роки пройшли, вони промчали, наче і не було
вчорашнім днем коли була ще молода.
Здається ми недавно йшли до школи,
здається ми ганяли у квача,
та ні, роки пройшли і було це не вчора,
гортаю знов альбом, злетіла вниз сльоза..
О, як хотіла б повернути, ті дні безумні
ті шалені ночі, в яких залишили
ми молоді літа.
Де нас чекають незакінчені розмови
де нас чекають не закінчені й несказані слова,
слова прощення, а можливо і слова любові,
злетіла вниз пекуча та гірка сльоза…
І знов сторінка перегорнута альбому,
сторінка перегорнута життя.
Моїм минулим і прийдешнім друзям
ви виконай те чого не виконала в молодості я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015