| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
Тримайте мене за руки за ноги за плечі
мене на хвилях несуть сірі стіни
Чомусь вони різко стали м'якими
І мене засмоктує як полуницю
що впала у вершки
Такий різкий контраст
цих кольорів і станів
Меланхо-білий
Збужженно-червоний
Прорізуючи м'якість
Ставати більш твердим
ніж ти насправді є
В збудженності червоного
Опираючись твердому
Поглинати його ще м'якше
Меланхолійністтю невинності
своєї вершкової чистоти
...
Такі собі вершки в розрі́́зі полуниці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664570
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.05.2016
Вустам в поцілунках жилося що далі, то тяжче,
Та пухлі від слів вже мовчки лишаються цноти.
"Ох, знову і знову",— протяжно лунає, неначе
Із ламаних клавіш видавлюють ламані ноти.
На втому розміняно щастя, і спокою мантра
Давно відзвеніла, лишаючи спокій вустам.
Принаймні сьогодні залиш нам ще одне завтра,
На страту за фальші мелодій не кидай катам.
Я знаю, що вуст піаніно чомусь розладналось
І грати на ньому так тяжко буває, та знаєш...
Якісь піаністи над ними жорстоко знущались
А ти – хай жорстоко, хоч прошу, та зовсім не граєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Більш під серцем немає тривоги,
Під ним не сидить вороння.
Я не буду стирати вкров ноги!
Я не буду іти навмання!
Я не буду, не хочу, не бачу, не чую:
Ділити пошарпані стежки — не буду
З минулим що мене зачинало — не хочу
З відцвівшими липами в кронах — не бачу
З кривими вустами, що шепчуть — не чую
Я пізнаю, відчую, пробачу, злікую:
Що я зачинаю сьогодні —пізнаю
Тримаючи три різні пензлі — відчую
Кого намалюю думками? — пробачу
Хто душу поранить вже завтра? — злікую...
Більш під серцем не буде тривоги,
Не осяде під ним вороння!
Будуть бігти нові все дороги,
Та не буду іти навмання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2015
Ты мразь, ты шлюха
Мой безбожный Бог
Ни у одной собаки нет такого нюха
Опять и снова находить грехам предлог
Ужалить смертным ядом любящую душу
Когда зажжет — намазать рану медом
И поливать слезами выжженную сушу
Похоже, даже богам страх наш людский ведом
Тебе ведь тоже грудь ночами душит?
Прося проститься
Или пряча боль
Ты можешь даже к чертям в ад смеясь спуститься
Там раздирают плоть и жарят слезы в соль
А ты там с бесом пьешь вино и куришь трубку
А на закуску просишь грех печаль и похоть
Безбожный Бог пред скукой очень-очень хрупкий
Его от скуки смертной лечит только хохот
От слез тебя ведь, сука, сразу мутит.
Так развлекайся
Жаль меня опять
Потом пади к моим ногам и яро кайся
Я не хочу тебя в свой ад, к чертям пускать
Я задержу тебя как грех в душе и теле
Ты трупный сладкий яд, ты скорпиона жало
Ты брат, сестра, мечта, ты боль, ну а на деле
Ты кайф и страх, сама любовь, тебя мне мало...
Безбожный Бог, теперь я на пределе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606767
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.09.2015
Місяць заливає моє знесиленне тіло своїм блідим світлом. Я лежу на вологому грунті такої ж знесиленної землі. Нерухое тіло обліпив вологий одяг. Піт змішаний з кривавим брудом і страх в'їлися в шкіру. Я наче сполоханий слизень. Замер; зачатував подих; пустив по своїх венах жах, що збиває з пантелику інстинкт самозбереження; заховав подалі бажання йти далі. Я просто очікую наступної миті. Я чекаю того моменту, коли чекати вже не зможу, коли забракне страху навіть просто віддатись течії подій.
Я маю піднятись. Я маю піднятись, як рослина, що після довгої посухи ковтнула краплину води: краплина води — то моя надія. Я маю ожити. Я маю ожити, як жінка, що після полону самоти отримала краплину кохання: кохання — то моя сила. Я маю наздоганяти. Наздоганяти, як левиця, зморена голодом, назоганяє свою здобич: здобич — то моє життя.
Та моє тіло вже обм'якло, а розум мій наповнився дурманним туманом. Я вже не можу слухати себе. Не тому, що не чую, а тому що слухати нема чого. У скронях б'є, гарцює кров, що підганяється жахом. Дихання збивається скрежетом страху, благанням.
Дивлячись в зоряне небо, я чи не вперше в житті згадую Бога: "Чи варто тебе про щось благати? Коли прохання порятунку, це перше, що злітає молитвою з моїх вуст, чи стане тобі бажання мені допомогти?". Я не знаю про що думають боги, я не знаю чого вони бажають. Я знаю лиш те, що вони не вмирають. Не вмирають, бо не жили. Нести на собі тяжкий хрест життя можуть лише люди.
Я хочу згадати хоч щось з свого життя, за що могло б вхопитися моє животіння. Та я згадую лише морок та місячне світло. Я бачу лише свою смерть. Вона ще не повністю оволоділа мною та я вже відчуваю холодне, гостре лезо, що торкається моєї шиї. Вона хоче скосити моє життя, наче сепневі трави. А я можу лише впасти на примерзлу осінню землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601802
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015
Ти бачив як сонце палає у мене в очах?
Те сонце ти сам запалив і лишив догорать.
Ти бачив як в мене у ніг помирала земля?
Ти сам її вбив і сам мені в ноги кидав.
Ти чув як у горлі моєму цвіте океан?
Той плач океану ти сам так давно заховав.
А може ще й чув як в долонях зліта пташеня?
Його стукіт крил ти до ритму сердець наших звів.
Ти знаєш, що в чреві моїм оселився Господь?
Хоч ти і не віриш, сам в нього просив Нам життя.
То може повіриш? Я нас прирікаю на Ра!
Щоб ти збудував для нас другий Едем між небес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2015
Липнева літня спека;
Липневі очі Ночі;
Липневі мріїї вже мені шепочуть
"Не забувай мене. Я вже ДАЛЕКО..."
Далеко... манять мрії
Туди, де косять, носять
Серпневі трави, що тепер колосять
Очиці-квіти і пелюстки-вії.
Серпневий сум у грудях.
Сум мириться з коханням
Липневим, спраглим, дещо без зізнання —
Його дороги холодом не студять.
Я необачна, знаю
І необачні думи
Ховають сором свій, сплітаюсь в рими
Достигле, соковите "Я к...х...ю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2015
Забагато того, чого мало бути не може.
Тихий Шепіт яблуневого граду під вікнами ,
Знає Шепіт як зростатись з Мовчанням волокнами
І для того багато стелить вже сплетене ложе.
Так тікати вже хочеться від профіциту людей.
Кожен шепіт з мовчанням сплітає волокнами "Я";
"Твій", "твоя" та "твоє" на "моє", "мій", "моя" проміня,
А привласнених місць стало більше, ніж в церквах свічей.
Профіцит думок — липка ностальгія під шкірою,
На ній липкий піт проступає дрібними вінця́ми.
Мій погляд на речі помітно потоншав місцями:
Харчується й без того дієтично вірою.
Профіцит "не того" штурляє під боки щомиті
І поки сидиш закутаний в ковдрі кохання,
Не побачиш вже стерте з долоні питання:
То чого з профіциту лишилось у нас в дефіциті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2015
Здіймає вгору перса
І чути подих в тиші,
І погляд твій продерся,
Крізь вії в очі інші.
Гаряче твоє серце,
Обпечене з роками,
Не стука більш у дверці,
Що ти тримав руками.
Прикрита шовку шкіра
Цілунками, вустами.
Живе в цій миті віра,
Покрита вже страхами.
Тремтять мої бажання,
Думки і кожне слово.
Бери мої зітханя
І знову йди на лови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015
Тільки дзижчання і мухи заповнюють білі кімнати.
Я неодмінно побачу, пробачу у вікнах себе.
Двері зачинено навстіж, мені би у навстіж пірнати.
Тільки дзижчання... що далі, то більше терпіння шкребе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2015
Його знайшли мертвим. Він затуляв своїм застиглим, здерев'янілим тілом світло лампи, що висіла під стелею, ледь тримаючись на голому дроті. Його знайшли приреченим. Приреченим забути страждання, які перетягнув той грубий зашморг білої мотузки, що дряпав тепер вже синюшну шкіру. Його тіло не було шокуючим чи надто незвичайним видовищем, воно радше вдало підкреслювало сірий інтер'єт залишений ще нещодавно живим господарем. Інтер'єр самотності, безпомічності, втоми, кволості, безрадісного життя, словом — депресії. От і тіло збавлячючи темп, депресивно погойдувалось в повітрі, ніби танцюючи свій посмертний вальс... одиндватри... одиндватри... одиндватри. "Танцюючи на власних кістках".
Криміналісти, що промацували кожен міліметр цієї гнилої атмосфери, винесли вирок його тілу — самогубство.
Він, що висів під скошеною стелею підвалу, виніс вирок своїй душі — нікчемність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581608
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Повітря іноді таке тяжке. Обпікає тобі легені. З кожним подихом. Але ж воно наркотик. Ти і сам не розумієш, що відбувається, а твої легені знову обпекло... знову.
Лежу посеред кімнати і насолоджуюсь болем. Мені здається, що я вся суцільний біль. Можеш уявити? Я — сама насолода. Насолода щоденна, щогодинна, щосекундна. І вже немає навколо нічого більш значущого, ніж те блаженство.
Чуєш? Моє серце б'ється! Боже, що за банальність, звичайно не в такт з твоїм. (Ніколи з нас не буде ідеального тандему. Галіма з нас пара. Якщо хтось скаже інакше, я дам тому в пику. Ну... як зможу так і дам.) То що? Як б'ється твоє серце? Я ж не чую, бо ти не даєшся в обійми. Гадаю, воно перегоріло, десь зламалось... Спаяти, чи що?
Лежу на підлозі з заплющенними очима. Мої вени — прозорі трубочки. Я, здається, вся з того розгалужного, димного плетива. Прозорий, сплутаний клубок, як розплутаєш, то пошматуй, порви... Подаруй мені насолоду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581343
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Вже знов зазвучали трембіти,
Знов смерть покосила у горах проклятих синів.
Живим же потрібно прозріти:
Вмирають убогі, не стане колись і панів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2015
Руками матері проторені стежки,
Тугої нитки ніжний візерунок.
І в квітах-маках збіглися стьожки
І знов, і знов цвіте палкий малюнок.
В тих маках загубилася печаль,
В тих маках не побачиш й крихти горя —
Вони ж небесно чисті, мов кришталь:
В них сміх і радість лиш, крокують поряд.
І знову мати сіла до свічі...
Тепер новий малюнок вишивати.
Вже ясні очі втомлені вночі
Говорять, що давно вже час лягати.
І п'яльцями обрамлений весь світ,
Невтомно голка на канві танцює.
Спасибі, мамо, за пророчий квіт!
Бо він щасливе майбуття дарує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572893
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.04.2015
Коли йде дощ, то не слова про жалість,
То не слова про сум і про печаль.
То для тих слів що навівають радість,
Коли проміння зніме вогку шаль.
Коли йде дощ, слова не прагнуть литись —
То прагне литьсь втоплена душа.
Вона захоче знов слізьми умитись,
Коли її світанок не втіша.
Коли йде дощ, то плачуть лиш поети,
То плачуть лиш ображені митці:
Їх дощ манить в розірвані тенета,
Хоч мають змогу їх сплести в доціль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571385
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2015
Ось твої руки сплітає зелена лоза
І тягнеться вище і душить за шию.
Тіло твоє все тугіш і тугіш переза...
"Я кров'ю-вином тебе, милий, умию:
Глитай свої соки, напийся солодким нектаром,
Глитай свою жить і співай пісню страху і болю!
Я вб'ю тебе милий — прийми свою смерть кращим даром,
Я здам твою душу до пекла чи в рай запроторю!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571286
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.04.2015
Соткан из дыма с глазами лисьими
Я же твоя лиса
Дым напускаю стреляю письмами
Но ты
Слышишь лишь голоса
Часами не связан пущен на волю
Мне лишь считать часы
Я им собою играть не позволю
Но ведь
Бьют и стучат басы
Сумерки липнут и тянут усталость
Тащит меня ко дну
Чувство тривоги все ниже спускалось
Только
Не оставляй одну
Тик - В голове одурманеной мыслями - так
Крути шестеренки
Время жестоко и время наш враг, так?
Наверх
Тяни за веревки
Тик-так - перевес в сорок две минуты...
Минут повелитель
Перетянули минутные путы —
Я и
Покоя хранитель
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570750
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2015
Я про вічність у неба постійно забуваю спитати.
А чи воно, а чи хтось інший щось знає про неї?
А чи хтось пам'ятає вічність?
Коли так, то хай розповість дитині весни
В яких травах і квітах,
В яких морях і вітрах,
В яких медових дзвонах бджіл,
В якому ранковому світлі,
В якому вечірньому мареві,
В яких чорних тінях,
В яких опалих дощах
Заблукала вічність?
А чи зможу я її віднайти серед...
Трав, квітів, морів, вітрів, медових дзвонів, світла, марева, тіней, дощів..?
А чи побачить мене сама вічність серед...
Трав, квітів, морів, вітрів, медових дзвонів, світла, марева, тіней дощів..?
Що б я сказала вічності, коли б її знайшла?
Що я — сама вічність,
Що сама вічність — то я!
Бо переді мною вічності не було, і після мене вічності не стане —
Для мене...
Мене не було до вічності, після неї мене теж не буде —
Для вічності...
Мене не існувало і не буде існувати для нас:
Бо я не існую окремо від неї.
Талою водою текла в її жилах — до...
Розчинюся в її життєвих соках — після...
То що великого я зробила МІЖ?
Просто... ОЖИЛА... серед...
Трав, квітів, морів, вітрів, медових дзвонів, світла, марева, тіней дощів...
І що маю зробити до того ПІСЛЯ, щоб не розчинитися даремно?
Просто... ЖИТИ... заради...
Трав, квітів, морів, вітрів, медових дзвонів, світла, марева, тіней, дощів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562592
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.02.2015
Я тебя находить хочу снова и снова,
Меж потеряных, грязных, промозглых дорог.
Пусть не скажешь мне больше и теплого слова
Я нести буду крест и безумия рог.
Ты воскресла! Не нужно — дух не воскреснет!
Ты меня все равно у себя не приймешь —
Ты живешь в только чертям видимой бездне,
В глубине своей злости кого-то зовешь.
Ты проклятьем жива, ну а местью убита.
Ты прости... я тебя никогда не пойму:
Раньше в душу твою допускалась лишь свита,
А теперь в твою душу бродяги плюют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562404
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 25.02.2015
Не питай -
Бо вірші мої краще за мене все знають.
Не шукай...
У них сорому критого я не ховаю.
Не кори -
Я не буду слугою у твоїх печалях.
Не жури...
Не вини ні мене, ні себе у тих чарах.
Не приходь:
Сновидіння давно вже утратили розум.
Не підходь,
Бо від тебе я знову впадаю у роздум.
Не кохай,
Бо кохання те стане печаллю для мене.
Не зітхай...
Не корилась, не буду, тече то у венах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Коситься зелене море трав,
Ллється пахощами поміж світом.
Я тих пахощів давно чекав
І милуюсь їхнім дивним цвітом.
І так світить сонце у очах,
Огортає сім думок, розшитих
Тим промінням, що не помічав
Я в тих ницих і буденних митях.
Ой дарма собі все нагадав...
Я сумую за теплом блакиті.
Вже давно я так не сумував
За деньками, що росою вмиті.
О Краса, врятуй мене, рятуй!
І поклич Весну до мене в гості.
Я скажу їй: "Ти вже почастуй
І мене квітками на помості.
На помості тім, що із землі,
Що страчали там на ньому зиму,
Віддаючи трон, що у імлі
Заховав погожу, ясну днину.
Я втомився бачити сніги,
Хоч які б не були зимні ночі!
Та прохати Зорі до снаги
Лиш тобі, лиш в тебе світлі очі.
Попроси за мене гарних снів
Всій землі, коли та ляже спати.
А річкам я б попросив вогнів
Тих купальських, берег прикрашати.
Попроси для себе більше сил,
Щоб рясніше лилося проміння,
А для інших пір я б попросив
Трохи мужності, а ще тепіння.
Ох Весна, тебе я зачекавсь!
Надягай скоріш свою корону.
І хоч я раніш її боявсь
Але ж так пасує вже до трону!"
Ой чи слухала б мене Весна?
Монолог мій зовсім недоречний?
Та радію я тепер сповна...
Догукавсь тебе слуга неґречний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560707
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.02.2015
Даже мертвое тело возможно любить,
Прикасаясь к холодной и матовой коже.
Я боюсь лишь того, кто тебя смел убить,
В полночь меряя шаг, наслаждаясь от дрожи.
Даже мертвую душу возможно согреть,
Обнимая холодную мятую вату.
Я боюсь лишь того, кто ее смог терпеть,
Забирая себе слишком малую плату.
Даже в темные ночи возможно светить,
Просыпаясь от лепета или от крика.
Я боюсь лишь того, кто ее смел затмить,
Пробираясь все тише, все дальше, безлико.
Даже веря во тьму можно делать добро,
Прикасаясь к чудному, хрупкому телу.
Я боюсь лишь того, кто забрал все тепло,
Подчиняясь поганому, грязному делу.
Даже лежа внизу можно тронуть звезду,
Рассыпая лед и огонь в небесах.
Я боюсь лишь того, кто меня ждет внизу,
Превращая все звезды в пепел и прах.
Даже тая как лед можно плакать огнем,
Оставляя ожоги на коже и сердце.
Я боюсь лишь того, кто не плачет дождем,
Лишь смеется и кружится в бешенном танце.
Даже меряя дни можно жить как во снах,
Мечтая о крыльях, полетах, любви.
Я боюсь лишь того, кто потерян в мечтах,
Засыпает под крики, лепет весны.
Пусть я буду смелее, открывая мечты,
И я верю во все, что еще не сбылось.
Я боюсь лишь тебя, невозможное — ты
Разгадать твою тайну мне не удалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559275
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 13.02.2015
Намалюй мене, [b]будь ласка[/b], намалюй
В чорноті своїх зіниць блискучих,
Відображенням думок пекучих,
Свій малюнок у собі сповна відчуй.
Упіймай мене, [b]будь ласка[/b], упіймай
У ті пута, що зплітав незрячій,
Несерйозній, від тривог тремтячій
І тобою урятованій — приймай!
Покажи мене, [b]будь ласка[/b], покажи
Відображення своїм сліпучим,
Мною заколисаним, дрімучим.
Розкажи мені, [b]будь ласка[/b], розкажи
Те, що я про себе не пізнаю.
Розкажи, поки́ тебе тримаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2015
Я мріяла відчути твої крила,
Що вітром наповнялись мов вітрила,
В яких жила та величезна сила,
Що з обрію мої думки знесла.
Ті крила затуляли мені горе,
Несли мене над світом понад гори.
"Їх в світі жодна сила не поборе", —
Аби Ти їх угору підіймав.
І не кидали тіні над землею,
Світили мені ясною зорею,
"Ще не покрилися багном, іржею,
Як в тих, що опустили їх давно?"
Жага була тих крил твоїх торкнутись...
У їх тепло безмежне загорнутись,
І крилами СВОЇМИ простягнутись
До тих вершин [b]що Ти... що я... що ми...[/b]
[i]Та вже не манять крила поза обрій,
Бо так багато у жаги теорій.
І на пандем байдужості ти хворий:
Байдуже вже...[b] що ти?.. що я?... що ми?...[/b]
[/i]
Попередня версія:
Крилатий
Так хочеться відчути твої крила,
Що вітром наповняло мов вітрила,
В яких живе та величезна сила,
Що з обрію мої думки знесла.
Ті крила затуляють мені горе,
Несуть мене над світом понад гори.
Їх в світі жодна сила не поборе —
Аби Ти їх угору підіймав.
І не кидають тіні над землею,
Хоч світять мені ясною зорею,
Ще не покрилися багном, іржею,
Як в тих, що опустили їх давно.
Як хочу я тих крил твоїх торкнутись...
У їх тепло безмежне загорнутись,
І крилами СВОЇМИ простягнутись
До тих вершин що Ти... що я... що ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Шипами проколоте серце троянди
Вона не зів'яне лиш кров'ю стікає
Занадто ж кохає свої деферамби
Що кожної ночі для вітру співає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
Така сіра і довга війна,
Такі ж чорні у неї руки:
Дуже довго терпіли муки
Ті, до кого їх тягне вона.
Вже багряні у неї вуста,
Крові повні. Жорстокі очі—
Іще більше і більше хоче.
Веде голод собі на вівтар.
Вже заручена з вічним болем,
Крах під руку проходив полем,
Плач і сльози цілують в ноги.
Давить, полозом, шию життя,
Крик відчаю для неї дитя.
Всюди жаль оббиває пороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2015
Этот закат поджигает все тени.
Они бредут меж веками веков
И ждут пока падут к ногам ступени,
Что их скрывал от глаз ночной покров.
А ворон кружит над гробами павших,
Что тени не успели искупить.
Народ рыдает над копьем восставших,
Что смел неукротимых укротить.
Ступени храма резко потускнели,
Ступени к богу — так же невидны.
Народ рыдал, людей карали тени
За то, что были предкам неверны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557268
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.02.2015
"Не уходи, такая настоящая.
Ты мне нужна", — шепчу пока ты спишь.
Я здесь одна, а рядом ты — незрячая,
Во снах своих от ужаса кричишь.
Ты не проснешься завтра и сегодня,
Ты будешь жить в своих иных мирах.
Мой мир и твой отныне стали сводней.
Не потеряйся на своих семи кругах.
Ты вся дрожишь, ну что же тебе снится?
И с кем ты там? Тебе там хорошо?
Я здесь с тобой и мне теперь не спится,
А за окном зима, тепло уже прошло...
Ты слышишь зов, тебя он не отпустит .
Он просит быть с ним вечность и всегда:
Он там один, он утопает в грусти.
И ты идешь к нему, ты им уже больна...
Реальный мир тебе не интересен —
Уходишь в сон все дальше от меня.
И без тебя мой мир настолько пресен...
Ей, вы! Подсыпьте чутку специй и огня!
"Не уходи!", —Прошу уже с истомой.
"Ты мне нужна" — срывает плач на крик.
Следы слезы горячей и соленой.
"Вернись ко мне хоть на короткий миг!"
Твоя душа блуждает меж мирами,
И не вернуть ее мне, уж прости.
Он манит взор твой чудными мечтами,
Где от иллюзий некуда уйти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557234
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2015
Палюче сонце надто довго гріє
І пропекло в мені діру... я [i]млію[/i]...
За холодом сумую надто щиро:
Не покидай мене в теплі, Зневіро —
Без голосу твого тут надто зимно,
[i]Тож говори зі мною тихо, димно[/i] —
Від твоїх слів мені спекотно, дуже,
Від того, що до них я не байдужа.
Мовчи... мовчи, не промовляй ні слова,
Така ж палюча твоя димна змова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557025
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2015
У моїх грудях свище зимній вечір,
А за фіранками сховалася журба.
Давно зима звалилася на плечі
І я схилилась у печалі як верба.
Ти не журися, я того не прагну,
Не підіймай з підлоги битий нами час.
Я граюсь лиш словами надто вправно,
Якби та гра так вчасно оминула нас.
Не йди від мене, залишись на трохи,
Я лиш затримаю тебе, що стане сил,
Та ти ідеш в потьмарені епохи
І ніби залишитись в мене не просив.
Зимовий вечір вже тебе закутав
І так свищить, що голос мій йому програв.
Зимовий вечір, хто тебе послухав?
Лиш той, хто в себе в грудях тебе, вечір, мав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2015
[b]Занадто безумна[/b]... кохалась з словами:
Лічила безмежні, дурні поцілунки.
Кохатись хотіли зі мною вандали —
Блювати ж хотіла на їхні дарунки.
[b]Занадто маленька[/b]... хотіла літати:
Збирала докупи я пух і пір'їнки.
Та довго ж потрібно на крила збирати,
Коли їх кладеш на маленькі жаринки.
[b]Занадто дурненька[/b]... любила любити:
Складала усмішки собі до кишені.
Усмішки любили за пальці кусати....
Криваві краплинки складала до жмені.
[b]Занадто розумна[/b]... не вміла прохати.
Запхати би ваші прохання до дупи...
Аби тільки потім встигала втікати,
Бо гордість втіче до своєї шкарлупи.
[b]Занадто абстрактна[/b]... постійно не з всіми:
Блукаю сама в лабіринтах у Фавна.
"Казки для дорослих не можуть буть злими" —
Сказала собі та дивачка примарна...
[b]Занадто безтактна[/b]... не вміла мовчати
І зараз плююся на когось віршами.
Коли слина ллється навіщо тримати?
Труїтись не хочу я цими словами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
От имени мужчины...
Не выкуришь горе сигарой,
Но дым разъедает мечты.
Остался лишь красной помадой
Твой след на изгибах щеки.
Как муха в окно, в моих мыслях,
Ты бьешься с приходом весны.
И не прочитать в твоих письмах
В объятьях какой ты страны.
И жаль не утопишь в бутылке
Прохладу того октября,
Потухший фонарь в переулке
И волны как шлейф корабля.
Покинула город высоток
Твоя не святая душа.
Я думал не выдержу суток,
В квартире разлукой дыша.
Не буду я думать ночами
О том, для кого ты поешь,
Но клясть буду всеми речами
Того, кого ночью зовешь.
Прощаться с тобой не посмею —
Я жду тебя с новой весной.
И образ твой в памяти грею:
Уста, очи, слезы рекой
Не выкуришь горе сигарой,
Не выкуришь с памяти дней...
Моей ты ведь стала отрадой...
Болезнью ты стала моей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556320
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2015
А ви готовi рвати та вставати?
Дiлити брата з братом в час пiтьми?
А ви готовi стежку поливати
Гiркими та кривавими слiзьми?
А ви готовi чути скрежiт лютi
Та вогнянi удари у тишí?
А ви готовi позривати пу́та,
Що самi зав'язали на душi?
А ви готовi всi стерпiти кльони,
Що ллються вiд несправджених надiй?
А ви готовi враз забути лоно,
Що захищало вас вiд бoлячих падiнь?
А ви готовi холоду вiддатись,
Серцями тулячись до теплого вогню?
Чи ви готовi щиро посмiхатись,
Згадавши про залишену рiдню?
А ви готовi не прохати долю
Пробачити за ницiсть у бою?
А ви готовi не пiддатись болю?
I не зiрватись, залишившись на краю?
А ви готовi все що є вiддати,
Щоб вдячнiсть зiгрiвати у серцях?
А ви готовi всiх навкруг зiзвати,
Щоб знов пiдняти синьо-жовтий стяг?!
А ви готовi?
—Так, завжди готовi!
А ви пiдете?
—Так, завжди пiдем!
А ви готовi?
–Ми клянемся в словi!
А ви пiдете?
—Так, ми ВЖЕ iдем!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556311
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2015
Бiлi квiти, запах кровi.
Чорне сонце, жовте море.
Свiт крiзь призму — око хворе
Бачить вбивства кольоровi.
Свiт червоний — тiла соки.
Чую порух — звiра кроки,
Небезпека в хижiй змовi.
Тиха пiсня крик любовi.
Бiль у скронях — звуки строгi.
Квiт життя — пелюстки вбогi,
Їхнiй сморiд смертi зброя.
Запах страху... присмак горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556236
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.01.2015
Розмалюй мої думки в яскраве,
Щоб iскрилися мої веселi очi.
Розкажи менi про щось цiкаве,
Щоб дива тi снилися менi щоночi.
Поцiлуй, коли я буду спати,
Щоб солодшими отi видiння стали.
I надiнь на серце металевi лати,
Щоб його у тебе не забрали.
Прокричи моє iм’я коли сумуєш,
Щоб прийшла сховати твоє горе.
I не йди вiд мене, як на щось лютуєш —
Я втоплю в собi ту лють, як в морi.
Подiлись зi мною тим, що бiля серця,
Щоб душi твоєї я торкнулась.
Коли йду вiд тебе у свiтанок — сердься,
Щоб узрiла гнiв i схаменулась.
Мрiй про мене, коли в сни крокуєш,
Щоб прийшла до тебе, як захочу.
I прийди до мене, як мiй клич почуєш,
Може, я вiд страху в снах трiпочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2015
[b]В очах[/b] твоїх димних ховаються мрії:
Дурні та не дуже, квітчасті, розквітлі,
Ще не погасли, тихесенько тліють,
Кидають тепло, причудливі тіні.
[b]На віях[/b] твоїх тримається море:
Срібне, гаряче, прозоре, солоне.
Бринить і бринить, по щоках, через горе
І потім лиш біль ударяється в скроні
[b]В волоссі[/b] твоему всі запахи світу:
Сонця та вітру, моря та снігу,
Тим запахам, нині, немає вже ліку,
Тільки мого там немає і сліду.
[b]В долонях[/b] твоїх засинає безсоння:
Мрійливе, крилате, бентежне, звабливе.
Воно оповите тобою сьогодні,
До цього ж було занадто зрадливе.
Це все, що у тебе? Чи може ще буде?
Чи мрії погаснуть? Безсоння розбудить?
Чи море відлине? Чи запахи зникнуть?
Повір, все ще буде, зосталося — вірить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555746
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.01.2015