Тріумф

Дружні побажання в день народження.

Богом  будь  благословенний,
Добрий,  вірний  і  спасенний,
Чистий  серцем,  мудрий  словом  –
Під  Господнім  будь  покровом.

Він  візьме  тебе  за  руку,
Забере  твій  страх  і  муку,
Мир  і  радість  подарує,
І  достатком  повіншує.

Будь  щасливий,  завжди  радий!
Щезнуть  геть  усі  завади,
Й  доля  мило  посміхнеться,
Хай  добро  тобі  ведеться.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016

Життя людини, наче мить.

Дано  життя  людині  -  лише  мить,  щоб  зважила,  куди  і  з  ким  у  вічність  полетить.  

         Господь  Бог  –  Творець  неба  і  землі,  і  всього,  що  існує  –  
Один-Єдиний.  Нажаль,  існує  Його  і  наш  ревний  ворог,  сатана,  який  є  автором  різного  роду  зла  і  великої  кількості  «богів»,  божків  -  ідолів.  Господь,    Бог  вічний,  Якого  ніхто  не  родив,  не  врозумляв,  не  виправляв,  ні  допомагав  Йому,  в  займи  не  давав  ні  розуму,  ні  грошей,  ні  сили,  ні  мудрості,  ні  величі    сказав  Адаму,  що  не  їж  із  дерева  пізнання  добра  і  зла,  бо  коли  з’їсиш,  то  помреш!  А  що  сказав  перший  філософ  у  Всесвіті,  сатана?  –  «Не  помреш».  Він  додав  лише  часточку  «не»,  і  його  вчення  –  філософія    запанувала  у  світі.  Адам  –  перша  людина,  повірив  йому,  і  тим  самим  дав    право  панувати  над  ним  і  над  його  потомством,  тому  людство  вірить  сатані,  який  править  у  світі  до  часу  повернення  Ісуса  Христа,  і,  який  потрошки,  то  тут,  то  там  спотворює  істину  Божу,  вловлюючи  людей  у  свої  тенета.  Люди  роблять  те,  що  велить  їм  їх  князь,  зневажають  Господа  своїм  невір’ям.    Господь  у  першій  заповіді  сказав,  що  Я,  Господь  Бог  твій,  і  хай  не  буде  у  тебе  інших  богів  перед  лицем  Моїм!  Арістотель  зі  своїми  учнями,  а  пізніше  і    Тертуліан  у  ІІІ  ст.  сказали,  що  ні,  не  один,  а  три  в  одному.  У  2-й  заповіді  Господь  каже,  що  не  роби  зображення  і  не  поклоняйся  їм,  не  служи  їм,  бо  Я  Господь  Бог  твій,  заздрісний,  що  карає  провину  батьків  на  синах  на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих,  що  ненавидять  Мене,  і  що  чинить  милість  тисячам  поколінь  тих,  хто  любить  Мене,  і  хто  виконує  Мої  заповіді.  
Сатана  каже,  що  роби,  малюй,  цілуй  ці  малюнки,  фрески,  мозаїки,  проси  мертвих  про  допомогу,  і  вони  тобі  допоможуть.  Господь  каже,  що  будеш  проклятий  до  четвертого  покоління,  і  винищений  за  такі  діла.  І  ось  тепер,  коли  увесь  світ  у  такій  скруті,  а  слуги  диявола  кричать  всюди  і  в  пресі  і  на  сайтах,  що  вони  не  хочуть  єврейського  Бога,  не  розуміючи  елементарного,  що  своїм  безголовим  базіканням  накликають  біду  на  країну,  на  всю  землю,  ображаючи  Владику  Всесвіту.    Люди    привикли,    за  інерцією,  вірити  тим  байкам,  які  проповідуються  різними  засобами,  і,  часто,  не  мають  нічого  спільного  із    Всемогутнім  Господом  Богом,  а  являються  оманою  диявольською.  Багато  засліплених  людей  не  жадають  пізнати  Всевишнього  Бога,  щоб  постав  за  поневолених,  обдурених,  обграбованих,а  танцюють  під  диявольську  дудку,  нехтуючи  Божою  милістю.    В  3-й  заповіді  Господь  велить,  щоб  ім’я  Його  не  вимовляти  на  марне,  бо  буде  покараний  кожний,  хто  це  робить,  за  зневагу,  а  люди  філософствують,  як  заманеться,  на  свій  розсуд,  своїм  невір’ям    і  симпатією,  або  відкритим  поклонінням  тому,  хто  не  бог,  зневажають  Творця,  збираючи  гнів  Господній  на  день  гніву.  
 
Кожне  слово  Боже,  то  –  наказ  Господній,  –  зневажені.  Першим  зневажив  князь  світу  цього,  сатана,  а  тепер  зневажають  ті,  хто  йому  служить,  не  покоряючись  Господу.  І  послання  Івана  5:10  «..Хто  не  вірує  Богові,  той  вчинив  Його  неправдомовцем».  Богові  по-мирському,  по-своєму,  вірити  неможливо,  бо  марною  є  така  віра.  Не  віриш  2-3  словам,  то  до  Господа  не  додзвонишся.  Коли  ми  помилково  наберемо  одну  цифру,  то  не  додзвонимось  до  того,  до  кого  хочемо,  і  не  одержимо  ні  відповіді,  ні  допомоги,  а  лише  розчарування.    Прийшов    кінець  цьому  всесвітньому  безбожжю,  тому  всі  сили  зла  ополчились  так  проти  Бога  Одного  і  Істинного,  і  проти  дітей  Божих.  Підсувають  легковірам  ще  й  духів  предків,  різні  братства,  філософський  камінь,  різного  роду  магію,  ведуть  до  загибелі.  Засліплене  людство  вірить  усьому  не  Божому,  але  не  вірить  Тому,  Хто  є  все  і  у  всьому,  Ким  створений  увесь  світ  і  все  у  світі,  годує,  напуває  і,  по  великій  милості,  дає  мудрості,  сили  і  пробуджує  вранці,  щоб  дати  ще  одну  можливість  покаятись,  прийти  до  Господа  і  бути  спасенним  для  вічності.  
   
           Дух  життя  людині  дає  Господь.  Коли  Він  Свого  Духа  забирає,  то  трупи,  що  залишились,  –  гниють,  перетворюються  у  порох  земний.  Яких  же  духів  вчать    кликати?  Ми  всі,  європейці  походимо  від  Патріарха  Яфета.  Симіти  –  від  Сіма,  жовта  і  чорна  раса  від  –  Хама,  синів  Ноєвих.  Кого,  люди,  кличете  на  гнів  Божий?    
Наші  предки  годувалися  халдейськими  вигадками,  магією  і  різними  видуманими  дияволом  таїнствами.  Починають  відроджувати  волхвування,  займатися  магією,  слухати  медіумів,  а  не  Господа.  Не  знають  бідолахи,  що  за  це  смерть,  бо  таким  чином  людина  кличе  сатанинських  духів  і  демонів.  Книга  Левит  20:6  «А  душа,  що  звертається  до  померлих  духів  та  до  чарівників,  щоб  блудити  за  ними,  –  то  Я  зверну  Своє  лице  проти  тієї  душі,  -–  і  винищу  того  з-посеред  народу  його».    
         Багато-хто  поняття  ‘’віра’’  тлумачить  по-своєму,  по-людському,  бачить  її  у  звичаях,  обрядах  перекручених  служителями.  Господь  Ісус  дає  уточнення  про  віру  в  Єв.  від  Івана  7:38  «Хто  вірує  в  Мене  так,  як  говорить  Писання,  то  ріки  живої  води  потечуть  із  утроби  його».  Коли  людина  вірить  кожному  слову  Божому,  вона  наповнена  Богом,  мислить  і  чинить,  як  навчає  Господь,  бо  лише  Він  знає,  що  найкраще  для  неї.  Лиш  тоді  в  серці  її  панує  мир,  радість,  любов  до  кожного  ближнього  і  бажання  чинити  добро.  Про  якесь  зло,  навіть,    не  народжуються  помисли  –  це  віра  Божа  -  довіра  Богу  –  кожному  Його  Слову.  Написано  в  Єв.  від  Івнв  4:24  «Бог  є  Дух».  Людина  стає  храмом  Духа  Святого  (І  Коринтянам  3:16).  Господь  Бог  жадає  всього  тебе  і  не  збирається  тебе  ділити  із  сатаною,  тому  Він  каже:  «Поселюсь  в  них  і  ходитиму,  буду  їм  Богом,  а  вони  будуть  народом  Моїм!  Вийдіть  тому  з-поміж  них  і  відлучіться  –  каже  Господь  -    і  не  доторкайся  нечистого,  –  і  Я  вас  прийму,  і  буду  вам  за  Отця,  а  ви  за  синів  і  дочок  Мені  будете,  –  говорить  Господь  Вседержитель»  (2  Коринтянам  6:15-18)  Для  Господа  всяке,  навіть,  найменше  відхилення  від  Слова  Божого  –  всяке  тлумачення  є  нечистим.  Частка  ‘’не’’  вічне  життя  в  радості  зробило  мукою  в  пеклі.  Без  повної,  абсолютної  віри  Богу,  нема  надії,  що  в  тебе  все  в  порядку  з  Господом  Богом,  і  ти  –  дитина    Божа,  і  підеш  на  небеса  –  у  вічність.    Коли  не  йдеш  слід-у-слід  за  Господом  по  слову  Його,  Біблії,  то  дорога  лише  в  озеро  вогняне.  А  що  ж  говорить  ворог  людський?  Він  вчить,  що  всі  підряд  ідуть  на  небеса,  що  нас  наші  померлі  дорогі  бачать,  допомагають  нам,  всі  ідуть  в  Рай,  бо  всі  діти  Божі.  Так,  все,  що  на  небі  і  на  землі  являється  Божою  власністю.  Але  вічність    і  діти  Божі  не  мають  нічого  спільного  з  чистилищем  і  страстями,  звичаями  і  обрядами,  віруваннями,  легендами.    
Віра  не  залежить  від  кількості  прочитаних  сторінок  Біблії.  Поки  не  повіриш:  вірю  кожному  Слову    Божому,  доти  віри  Богу  нема.  Нехай  ти  прочитав  якусь  кількість  сторінок,  і  якусь  частину  істини  ти  прийняв,  і  заспокоївся,  що  все  гаразд,  цього  достатньо.  Чи  ти  віриш  прочитаному,  більше  чи  менше,  не  має  значення,  бо  та  решта  місця  у  серці  заповнена  мирським,  людським,  николаїтським  –  диявольським.  От  тому  натворили  і  різних  богів,  релігій,  ікон,  звичаїв,  обрядів,  «святих»  і  поклоняються  їм,  блудячи  і  заводячи  в  блуд  і  інших.  Цим  самим  вони  проти  Христа,  бо  не  вірять  тому,  що  каже  Христос  в  Євангелії  Ісуса  Христа,  не  підкоряються  Христу,  –  антихристи.  Бог  же  велить:  «Вийди  і  відділись  від  нечистого!»,  бо  все,  що  не  по  Слову  Божому,  не  по  Біблії,  для  Господа  Бога  є  нечисте,  воно  проти  Христа,  воно  від  антихриста.  
Кожному  дав  Господь  право  вибирати  самому,  з  ким  йому  проводити  вічність:  з  Господом  в  Раю,  Царстві  Божому,  чи  з  сатаною  в  озері  огняному.
Господь  всім  серцем  прагне,  щоб  усі  люди  спаслись  і  прийшли  до  пізнання  правди  (І  Тимофія  2:5).  Господь  Бог  –  Один  і  Істинний.  Він  любить  вас  і  кличе:  Вийди  із  всякої  неправди,  навіть,  не  торкайся,  не  дивись  в  бік  неправди,  щоб  вона  не  проковтнула  тебе,  а  прийди  до  Господа  такий,  який  ти  є,  і,  по  Своїй  великій  любові  і  милості  Він  тебе  врятує  від  дня  страшного  суду,  який  гряде  на  всю  землю.  Написано:  Земля  і  всі  діла  на  ній  згорять.  Спішить  заховатись  під  Господнім  крилом,  залишивши  усі  небилиці.  Запитайте  себе:  "Чию  Євангелію  (Добру,  спасаючу  вість)  я    прийняв  -  повірив  їй?  Чиїм  ім'ям  христився?  Кому  присягав  у  вірності,  з  ким  зайшов  у  заповіт  через  хрищення?  Що  я  обіцяв  Господу?"  Не  скажеш,  бо  тебе  взяли  немовлям  охрестили  язичницьким  обрядом  і  ти  не  Господній.  Тому  Господь  кличе:  Покайтесь  і  прийдіть  до  Мене!  Хто  хоче  мати  частку  з  Господом  Богом,  [b]Вседержителем,  Отцем  Небесним  повинен  вірити  кожному  Його  слову,  і  ввійти  з  Ним  у  заповіт,  через  хрищення    так,  як  велить  Господь  у  Слові  Своєму,  в  Біблії.  Дії  Апостолів  2:37-39  "Як  почули  оце  (Євангелію  Ісуса  Христа),  вони  серцем  розжалобились,  та  й  сказали  Петрові:  "Що  ж  маємо  ми  робити,  мужі-браття?"  А  Петро  до  них  каже:  "Покайтеся,  і  нехай  же  охриститься  кожен  із  вас  у  Ім'я  Ісуса  Христа  на  відпущення  ваших  гріхів,  --  і  Дара  Духа  Святого  ви  приймете!  Бо  для  вас  ця  обітниця  і  для  ваших  дітей,  і  для  всіх,  що  далеко  знаходяться,  кого  б  тільки  покликав  Господь,  Бог  наш"  [/b]  Господь  сказав,  що  у  Ного  ніколи  нічого  не  змінюється,  і  як  Він  говорить  у  Слові  Своєму,  так  чинить.[b]  Мені  дуже  жаль  тих  хлопчиків,  що  поклали  свою  голову  за  Батьківщину,  не  ввійшовши  з  Господом  у  заповіт,  бо  в  чиє  ім'я  охристився,  тому  ти  й  належиш.  Вічність  лише  у  Господа  Ісуса  Христа,  коли  ти  віриш,  як  написано  в  Його  Євангелії.[/b]
Не  вір  нікому,  і  мені  не  вір.  Візьми  чисте  Слово  Боже,  не  толкування,  а  Євангелію  Ісуса  Христа,  бо  лише  Він  Спаситель,  і  перевір  своє:  ‘‘вірую’’,  щоб  спастись.  Вір  не  релігії,  а  Господу  Богу  одному  і  Істинному,  бо  скільки  релігій,  стільки  "вірую".  [b]Покайся  і  прийди  до  Господа,  бо  ‘’завтра’’  може  і  не  бути.    [/b]  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016

Двадцять п'ятій річниці Незалежної України присвячується.

[b]
[b]Впадуть  люті  воріженьки.[/b]

Вірний  Бог.  Господь  –  правдивий,
Правду  завжди  каже.
Як  говорить,  так  і  зробить,
І  ще  й  ґудзь  зав’яже.

Впадуть  люті  воріженьки
Між  двома  морями,
Бо  плюндрують  нашу  неньку,
І  топчуть  ногами.

Палять,  нищать  супостати,
Крівцю  п’ють  з  народу,
Та  не  зможуть  нас  зламати  –
Козацького  роду.

Будем  жити  ми  щасливо  
В  Вільній  Україні!
Дасть  Господь  багате  жниво
Господній  дитині!

Засмердиться  ворог  лютий,
І  весь  світ  побачить,
Що  без  Господа  і  сильний
Нічого  не  значить.

Пророцтво  Господнє  через  Пророка  Йоіла  2:21-22.  
«А  цього  північного  ворога,  віддалю  Я  від  вас,  і  його  в  край  сухий  та  спустошений  вижену.  –  його  перед  до  східного  моря,  його  ж  край  –  до  того  моря  західного.  І  вийде  злий  запах  його,  і  підійметься  сморід  його,  бо  він  лихо  велике  чинив.  «Не  бійся  ти,  земле,  а  тішся  й  радій,  –  бо  велике  Господь  учинив!»»  

ХАЙ  І  ПО  НАШИХ  ЗЕМЛЯХ  НЕ  ХОДЯТЬ.
Марно  загиблим  синам  України  присвячується.

Позаростали  стежки-доріжки,
Там,  де  ходили  милого  ніжки.
Позаростали  зіллям-травою,
Де  ми  любились,  милий,  з  тобою.

Нам  посміхались  місяць  і  зорі,
Щиро  вітали  у  рідному  морі.
Нам  здавалося:    буде  –  навіки,
Повнитись  будуть  радістю  ріки.

Лише    ті,  що  «дарують  свободу»,
Кинули  в  край  чужого  народу.
Месників  куля  вразила  в  груди  –
Пісні  твоєї  більше  не  буде…

І  всі  доріжки  позаростали,
І  мої  коси  сивими  стали.
А  на  могилі,  в  угорському  краї,
Вітер  про  волю  пісню  співає.

І  їх  тополя  віття  схиляє,
Коренем  тисне,  серденько  крає.
Згляньтеся,  люди,  будьте  вже  пильні,
Більше  не  множте    купи  могильні.

Хай  і  по  наших  землях  не  ходять
Ноги  чужинські.  Більше  не  родять
Маків  кривавих,  кров’ю  политі,
Поля  українські  сльозами  вмиті.

Станьмо  всі,  браття,  дружно  –  стіною,  
Нашу  любов  візьмімо,  як  зброю.
Всі  до  одного  –  за  Україну!
За  Батьківщину  нашу  Єдину!  

Так,  Незалежну!!!  –  Ворог  сміється.
Скільки  б  не  вилась,  нитка  –  порветься,
І  розсипляться  вражії  пута!
Україна  –  не  буде  закута!

Жити  буде  в  віках  Україна,
Благословенна  Богом,  Єдина.
Так!  Самостійна,  мирна  і  добра.
Господь  –  її  щит!  З  Ним  –  непоборна!

[/b]


[b]Будьмо,  браття,  ми  єдині![/b]

Хай  же  згинуть  воріженьки,  як  на  сонці  іній!
Заживемо  в  мирі,  браття,  в  рідній  Україні.
Будуть  жити  наші  діти  в  достатку  на  волі  –
Зацвітуть  усюди  квіти  щасливої  долі.

[b]Слава  Богу  й  Україні  і  хвала  навіки.
Будьмо,  браття,  ми  єдині,  як  із  морем  ріки.
Слався,  рідна  Україно,  з  заходу  й  до  сходу  –
Мир  і  щастя,  вічна  радість  твоєму  народу.  [/b]

Зашумить,  заколоситься  золота  пшениця,
І  не  буде  більше  в  тебе  ‘  молода  вдовиця’.
Хай  любов  і  мир  царює  завжди  в  Україні,
Мова  рідна  не  змовкає  у  нашій  родині.

[b]Слава  Богу  й  Україні  і  хвала  навіки.
Будьмо,  браття,  ми  єдині,  як  із  морем  ріки.
Слався,  рідна  Україно,  з  заходу  й  до  сходу  –
Мир  і  щастя,  вічна  радість  твоєму  народу.  [/b]

Зацвітуть  сади  квітучі  з  півночі  до  моря.
Любім,  браття,  Україну,  щоб  не  знати  горя.
Дай  нам,  Господи,  з  Тобою  жити  й  процвітати.
Із  неправдою  в  двобої  зло  перемагати!

[b]Слава  Богу  й  Україні  і  хвала  навіки.
Будьмо,  браття,  ми  єдині,  як  із  морем  ріки.
Слався,  рідна  Україно,  з  заходу  й  до  сходу  –
Мир  і  щастя,  вічна  радість  твоєму  народу.  [/b]


Галина  Яхневич.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016

Ріка життя і радості.

Ріка  життя  і  радості.

Господь  багатий  милістю,
Любов’ю  і  добром,
Чекає  з  терпеливістю.
До  нас  не  йде  із  злом  –

Життя  навіки-вічного  
Невпинне  джерело.
Прийди,  душе  скалічена.
І,  що  б  там  не  було,

Зцілить  тебе  і  простяться
Гріхи  твої  усі  –
Згори  ти  знов  народишся,
Мов  вмиєшся  в  росі.

Ріка  життя  і  радості
Крізь  серце  потече.
По  Слову,  в  вірі  й  святості,
Прийми  Його  плече.

Зроби  Його  –  опорою
І  кров  Його  святу.  
Прийди  уже,  з  покорою,
Почуй  трубу  оту,

Що  кличе  всіх  покаятись,
Вернутись  з  манівців,
Не  мудрувати  й  маятись.
Не  слухай  горобців.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016

РОДИННЕ СВЯТО.

Нині  свято  в  Гарбузенків.
Їдуть  діти  в  Городенку
У  тачках,  на  лімузинах,
Мотоциклах  і  дрезинах.

Дід  Гарбуз  їх  зустрічає,
І  привітно  всіх  вітає:
-    Будьте  всі  живі  й  здорові,
Із  родини  –  Гарбузові!

Він  стоїть  посередині
В  вишиваній  сорочині,
У  червоних  чобіточках  –
Нагадав  нам  колобочка.

Дід  онуків  всіх  цілує,  
Лизаками  їх  частує.
Інших  –  медом    пригощає,
І  усіх  підряд  питає:

-  А  чи  живі,  чи  здорові  
Всі  родичі  Гарбузові:
Мої  милі  і  любенькі
Діти  й  внуки  дорогенькі?  –

Гарбузенко  й  жовта  диня  –
Гарбузова  господиня,
Дуже  тішаться,  стрічають
І  родину  всю  вітають.

Розкажу  вам  при  нагоді:
Нині  свято  у  господі.
В  Гарбузенків  –  народини,
День  народження  дитини.

Їдуть  рідні  привітати,
Щастя  й  долі  побажати,
Щоб  велося  їм  в  господі,  
Й  все  родилось  у  городі.

Всі  вітають  маму  й  тата,
Із  нагоди  цього  свята:
І  гарбузки  й  гарбузята  –
Гарні  хлопці  і  дівчата.

Ось  приїхали  тачками
Баклажани  з  кабачками.
Всі  в  зелених  капелюшках.
Разом  з  ними  і  петрушка.

Огірочки  з  Перчаками,
Дині  разом  з  кавунами,
Патисончики,  мов  груші,
Із  городу,  що  в  Петруші.

Свояки  рядами  стали,
Дядька  Гарбуза  вітали:
 -  Дядьку,  жий  і  будь  здоровий,
І  весь  рід  твій  гарбузовий.  –

Привітала  і  квасоля:
 -  Буде  хай  щаслива  доля!  –
Морква  в  ріст  увесь  постала,
І  сусіда  привітала:

 -  Гарбузовому  народу
Зичу  добру  всім  погоду:
Сонце  й  дощ  –  усе  до  міри,
Батьку  Гарбузу  –  довіри!  –

Цибулина  зняла  шати,
Щоб  сусіда  привітати:
Заридали  раптом  гості,
Бо  розчулились,  не  з  злості.

Чувся  голос  часниковий:
-    Мій  сусіде,  будь  здоровий!
Фітонциди  я  дарую,
Коли  треба,  полікую!  –

Обізвався  Буряченко:
 -  Хоч  живу  я  далеченько,
Живі  будьте  і  здорові,
Всі  родичі  Гарбузові!  –

Хрін  гукну  здаля,  з-під  тину,
В  цю  щасливую  годину:  
 -  Будьте  ви  живі  й  здорові,
Всі  родичі  Гарбузові!  –

Обізвалась  ріпа,  редька,
Із  городу  дядька  Федька.
Обізвалася  капуста
Із  городу  дядька  Юста,

Кукурудза,  помідори,
Із  сусідської  обори,
Гарбузенків  привітали
І  добра  їм  побажали.

Сонях  в  жовтім  капелюсі,
Теж  продовжив  в  тому  ж  дусі.
Біб,  поважний  їх  сусіда,
Слово  добре  всім  повідав:

   -  Гарбузенки  –  люди  мирні,
Як  сусіди,  добрі,  смирні.  –
Обізвалась  горошина:
 -  Добра,  чесна  вся  родина!  –

Обізвався  м’яч  гумовий:
 -  Вибач,  батьку  Гарбузовий,
Ми  з  Петьком  учора  грали
Й  листя  трохи  поламали.  –

 -  Ну,  звичайно,  я  прощаю.
Зла  на  тебе  не  тримаю.
Дуже  добре  –  сам  зізнався,
А  не  втік,  не  заховався.  –

І  Петько  зрадів  тій  мові:
 -  Будьте,  дядьку,  всі  здорові!
Нині,  завтра  і  навіки,
Хай  течуть  любові  ріки!  –

 -  Щиро  дякую  я  Богу
За  всю  милість,  допомогу,
Що  нас  щедро  поливає
І  насінням  наповняє!

І  за  сонце  –  за  погоду,
За  хорошу  нашу  вроду,
І  за  землю  всю  родючу,
І  за  все,  чому  нас  учить.

Ось  прийшла,  немов  цариця,  
Справжня  панночка,  Пшениця.
Сяє  росами,  міниться,
А  в  обімах  -  паляниця.

Любі,  милі,  вас  вітаю,
Свіжим  хлібом  пригощаю:
Їжте  всі  і  веселіться,
На  городах  всім  родіться!

Будьте  мудрі  і  в  любові,
Всі  родичі  Гарбузові!
І  ви,  "братики"  сусіди,
Будьте  мирними  завсіди!  –

Обізвалась  кукурудза:
 -  Не  шукаймо,  братці,  ґудза,
Будьмо  всі    живі  й  здорові  –
Білобрисі  й  чорноброві!  –
 
Качки,  гуси  і  індики  –
Всі  заграли  у  музики:
 -  Будьте  всі  живі  й  здорові
В  селі,  в  місті  і  в  діброві!  –
   
Курка  з  двору  заглядає,
І  з  пошаною  вітає.
Пес  Бровко  забив  у  бубен:
 -  Жити  будем!  Будем!  Будем!  –

Обізвалася  калина:
 -  Хай  живе  моя  Вкраїна!  –
Підхопили  всі  завзято:
 -  Мир  хай  буде  в  кожній  хаті!  –

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016

БУДЕМ БОГА ВЕЛИЧАТИ.

Геть,  всі  змії  і  гадюки!
Не  візьмемо  ми  вас  в  руки
І  не  будемо  ліпити,
Малювати,  ані  шити  –
Символ  вражого  насіння!
Нам  Ісус  приніс  спасіння!
Будем  Бога  величати
І  Його  лише  вінчати!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016

Боротьба Патріархатів.

Любі  мої,  
Навіщо  вам  чужі  Патріархати?
Навіщо  вам  чуже  –  людське?
Найкраще  в  Господа  спитати:
«Твоє  ж  бо,  Господи,  яке?»

А  те  Господнє,  що  у  Слові,
Що  нам  дає  Господь  Ісус.
Воно  одне  -  на  кожній  мові,
Бо  правда  Божа  –  з  Божих  вуст.

І  там  нема  Патріархатів,
І  релігійних  бунтарів,
Нема  ікон  в  руках  і  в  хаті,
Й  державам  служащих  попів.

Там  є:  люби  один  одного,
Не  вбий,  на  Бога  не  бреши;
Не  обкрадай  ти  брата  свого.
Ісуса  в  серце  запроси

Там  вічно  жити  й  царювати,
І  бути  Господом  життя.
Тоді  не  будеш  воювати  –
Пізнаєш  Боже  відкриття.

І  зрозумієш,  що  диявол
Кругом  підсовую  своє.
І  через  тих,  хто  в  церкві  править,
Спокусу  людям    піддає.

Вони  несуть  її  на  плечах.
В  образі  тліють  їх  серця,
Бо  вірять  їм,  як  та  малеча,
І  ще  не  бачиться  кінця.

Та  вихід  є:  повір  Ісусу!
Покайся,  Бога  попроси!
Спасай  заблудшу  свою  душу,
І  гріх  вже  більше  не  носи!
 
Я  кличу  до  Господа  Бога  -  Ісуса  Христа  Спасителя.  Коли  ми  дзвонимо  і  набираємо  одну  лиш  цифру  помилково,  то  ніколи  не  дозвонимось  -  це  в  людському  суспільстві.  Чомусь  люди  думають,  що  до  Владики  Всесвіту  можна  набирати  будь-які  цифри?  І  Він  -  мусить,  зобов'язаний  почути  і  відповісти  одразу?  Та  ще  й  так,  як  нам  здається,  що  правильно.  Є  Довідник  Божий  -  Євангелія.  Написано,  що  той  матиме  спасіння  і  життя  вічне,  хто  вірить,  як  написано  в  Писаннях  -  Новому  і  Старому  заповіті  (Євангеліє  7:38).  У  Ісусі  ми  -  одно  ціле,  тіло  Христа  і  не  покликані  Господом  воювати:  під  ким  бути  -  Росією,  чи  Україною,  чи  кому  мають  належати  храми  в  Україні.    Роздирати  її  ще  релігіями.  Мабуть  уже  досить  дозволяти  лисичці  класти  одну  лапку,  потім  другу,  а  потім  і  хвостик.  Невже  Українці  вже  настільки  довірливі,  що  ідуть,  як  вівці  на  убій.    Їх  Патріарх  благословляє  заколотників  і  плачених  убивців  вбивати  наших  синів,  а  українці  ідуть  хресним  походом  відстоювати  його  владу  в  Україні.  Такого  не  знайде  ніхто  ніде,  ні  в  одній  країні.  Не  дивно,  що  нас  топчуть  і  нищать.  Про  яку  вірність  Творцю  і  Спасителю,  і  про  який  патріотизм  можна  говорити?  Подивись,  народе,  на  цю  картинку  і  подумай,  кого  ти  шукаєш:  Бога?  Божої  волі  і  царства  Божого,  чи  як  допомогти  москалям  з  середини  зруйнувати  Україну?
Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016

Відкриття.

Сонце!  Сонечко  зійшло!
Всім  нам  радість  принесло!
А  наш  півник  заспівав,  –
Весь  пташиний  рід  підняв.

-  Люба  донечко,  вставай,
Очки  швидше  розкривай.
Доню,  ти  не  забувай:
Перше  Господа  вітай,

Бо  в  Ісусі  всім  життя  –
То  від  Бога  відкриття.
Силу  Він  дає  тобі.
Твій  тягар  –  бере  Собі,

Щоб  веселою  була,
І,  як  квіточка,  цвіла.
Все  дає  Він  для  життя,
І  щасливе  майбуття.

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016

ПАМ’ЯТКА.

ПАМ’ЯТКА.

Від    гріха  втікай  далеко  –
З  ним  у  пеклі  страшна  спека!
Там  вогонь,  горить  смола,
Вороття  назад  нема!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016

Буде жити в віках Україна!

Ще  з  радянських  часів  у  Луганську  стоїть  величний  пам’ятник  К.Є.Ворошилову  на  коні  (це  той  Ворошилов,  який  заявив:  «Ми  свідомо  пішли  на  голод,  тому  що  нам  був  потрібний  хліб»  і  з  ініціативи  якого  напередодні  Другої  світової  війни  було  винищено  36  тисяч  офіцерів  Червоної  армії)  -  (витяг  з  Інтернету)

У  грудні  2015  року  у  Луганську  був  поставлений  пам’ятник  вбивці  народів  --  Сталіну,  за  наказом  якого  було  закатовано  майже  2000000  українців  –  цвіт  нації,  24000  поляків  і  інших  національностей.  Нинішні  спадкоємці  Сталіна  погрожують  народу  розправою  тому,    хто  буде  голосувати  за  Україну.  Очевидно  готують  народу  ще  одне  Рутченківське  поле,  що  в  Донецьку,    де  таємно  закопані  в  траншеях  50000  замордованих  «ворогів»  народу.  На  цьому  полі  виділено  місце  для  побудови  гаражів.  Тепер,  замість  Меморіалів  пам’яті,  внуки  без  страху  і  совісті,  побудували  гаражі,  і  їздять  по  кістках  замордованих  дідів-  прадідів  на  дорогих  іномарках,    копають  нові  траншеї,  продавжують  справу  своїх  вождів.  Ганьба  людині!

Не  заздри  ніколи  злодіям,
Ні  тим,  хто  спотворює  право,
І  не  слідуй  їх  варварським  діям  –
Впадуть,  як  підкошені  трави,

І  горітимуть  полум’ям  злоби,
Також  їхні  ідоли  з  ними,
Бо  Богом  прокляті  з  утроби
Всі,  разом  з  ділами  своїми.

Бо  вони  ж  всі  танцюють  на  грудях
Їх  предків,  недавно  побитих.
Брешуть  підло  собаки  на  людях,
Продовжують  кров  людську  пити.

Вони  знову  копають  траншеї.
Та  вже  не  вночі,  –  серед  днини,
Щоби  вкинути  люд  свій  до  неї,
Й  танцювати  народу  на  спині.

Та  понищені  будуть  всі  вбивці,
Боввани  їх  і  нацисти,
Всі  диявольські  слуги  –  «мисливці»,
Згинуть  мислі  їх  вражі,  нечисті.

Не  лякай,  не  гордися,  нещасний,
Не  вбивай  і  не  прагни  чужого,
Бо  світильник  твій  раптом  погасне
І  не  треба  вже  буде  нічого.

Сталін  і  Ленін  більше  не  встануть  –
Їх  духи  до  зла  направляють,
Й  тими  хижими  птахами  смерті
Вже  знову  над  світом  літають.

Поіржавіють  крила  залізні,
Розсиплються    долі,  як  порох.
Потьмяніють  їх  погляди  грізні,
Як  в  Леніна  й  Сталіна.  Морок.

Тож,  покайтеся,  вбивці  народів,
Бо  часу  нема  –  лиш  хвилина!
Ті,  зогнили  давно,  хто  вас  зводив,
 Занечищена  кров’ю    людина.

Буде  жити  в  віках  Україна,
І  славити  Вічного  Бога!
Щезне  кляте  насіння  зміїне  –
В  насильства  проклята  дорога.

Після  злочину,  тепер  живе  четверте  людське  покоління,  але  сатана  кинув  їх  знову  у  спокусу  і  злочин,  піднявши  вбивчий  радянський  дух,  щоб  прокляття  продовжувалось  далі.  Через  Вселенський  Закон  Божий  Господь  попереджує:  Не  поклонись  ідолам;  Я  –  Господь  Бог  і  іншого  нема  Бога;  Не  вбивай;  Не  лжесвідчи  –  не  бреши;  Не  пожадай  чужого  нічого;  Шануй  батька  і  матір,  і  діда,  іпрадіда,  і  всіх,  всі  свої  покоління,  люби  ближнього,  як  самого  себе.  Люби  себе  і  своїх  дітей,  внуків  і  правнуків,  щоб  не  вводити  їх  під  прокляття.

Я  тебе  не  суджу,  зазомбований  брате.
Я  сумую  у  серці  моїм  і  кричу,
Щоб  проснувся  і  міг  розпізнати,
Й  не  пустити  у  дім  саранчу.

Пожере  вона  все,  що  побачить,
Не  залишить  нічого  тобі.
Абсолютно  для  неї  не  значить:
Будеш  в  радості  ти,  чи  в  журбі.

Подивись  на  Сірійські  пустелі,
Що  лягли  на  квітучих  містах,
І  закрий  свої  двері  в  оселі  –
Розберись:  хто  твій  друг,  а  хто  враг.


Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016

На все є свій час.

Мій  любий  синочку,
До  Бога  іди.
Хай  держиться  серце
Слів  Божих  завжди.
Він  дасть  тобі  розум.
Ти  й  мудрість  проси.
Прийде  не  одразу  –
На  все  є  часи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016

Добра настанова.

Ой,  котуню  мій  любенький,
 Вчись  і  ти,  мій  дорогенький,
 І  читати,  і  писати  –  
Досить  вже  байдикувати!
 Бо  не  любить  Бог  лінивих,
Ще  й  до  того,  вередливих.  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016

Шлях до Бога.

Свинка    Хрося  –  замазура
Й  нині  вмитися  забула.
Любить  бруд  –  своє  болото,
Там    усі  її  турботи.

-  Ти  не  будь,  як  свинка  Хрося!
Наш  Господь  нас  кличе,  просить:
«Всі  прийдіть  до  Мене,  діти,
Щоб  сміятись  і  радіти,

Жити  в  радості  й  любові.
Шлях  до  Мене  –  в  Моїм  Слові!»
А  Я  –  завше  вас  чекаю,
Хто  прийде,  благословляю.

Галина  Яхневич.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Не продай свій рідний край.

Не  спалось  дідові  Данилу.
Всю  ніч  стояв  біля  вікна.
Стиснуло  серце  і  занило.
«Це  що  мені  за  новина?»

Напроти  –  скверик,  в  центрі  міста.
Бульдозер  рив,  чи  щось  копав.
Хтось  там  стояв,  і  тракториста
Значками,  ніби,  підганяв.

Коли  вже  рів  той  був  готовий,
Під’їхав  критий  грузовик.
З  кабіни  вийшли  два  військові
Й  скидали  щось.  «Ой,  черевик…?

Людину  ж  тягне  той,  за  ногу!
Це  жінка,…  цей  вже  чоловік…»
Не  міг  здолати  страх,  тривогу:
Заслаб,  знеміг  –  похилий  вік.

Коли  розвиднилось,  побачив
Там  чорний  ґрунт,  три  деревця,
Навколо  бігав  гурт  собачок,
І  нюшкував    щось  без  кінця.

Котрісь  вже  й  порпати  почали
Та  їх  відгонив  наглядач.
Відтоді  дід  не  спав  ночами,  
Все  наслухав:  вчувався  плач…

Кому  казав,  –  «ну  що  ж  –  старенький…
Лишив,  напевне,  діда  глузд.
Потрохи  –  й  буде  сквер  новенький,
А  дід  –  у  вигадках  загруз…»

«Куди  піти?  Кому  сказати?
А  може  там  ще  хто  живий?
Старий  –  не  можу  розкопати».
Пішов  в  Міськраду.  –  «Ти  дурний!

Хто  в  центрі  може  закопати,
Тим  більше,  вбити  ще  й  людей?
Йди  звідси,  діду,  лягай  спати!
Не  сій  дурних  своїх  ідей!

Бо  за  такі  бунтарські  дії
До  каземату  загримиш!
А,  може,  шлють  тебе  злодії?
Ти  провокацію  залиш!»

І  дуже  швидко  дід  ізнидів,  
І  дух  свій  Господу  віддав.
Я  не  пишу,  щоб  ненавидів.
Пишу  для  того,  щоб  ти  знав:

В  чужого  –  серце  не  заплаче.
Ти  правди  в  нього  не  шукай.
Не  будь  запроданцем,  козаче,
І  не  продай  свій  рідний  край.

Як  пробрехались  комуністи,
І  вже  відкрили  їх  архів,
Насправді,  там,  посеред  міста,
Знайшли  побитих  бідаків.

А  хто  ж  вони?  То  –  українці,
Дівчата  й  хлопці.  Уночі  
Їх  повбивали  бузувірці*
Без  суду  й  слідства  –  палачі.

Чому?  За  що?  Питати  марно.
Щоб  рабство  сіяти  і  жах,
Щоб  мудрі  згинули  замарно,
В  очах  живих  світився  страх.

Червоні  вбивці  і  нацисти
По  головах  народів  йдуть,
І  свої  помисли  нечисті
В  лукавих  посмішках  несуть.

Мабуть,  не  знають,  чи  забули,
Що  за  таке  –  всім  буде  суд:
За  всіх  обкрадених,  побитих;
За  всіх  заведених  у  блуд.

Звичайно,  мусимо  простити,
Як  наш  Господь  Ісус  простив  –
Та  лише  в  хату  не  пустити,
Щоб  Змій  Горинич  там  не  жив.

Бузувір*  -  жорстока  людина;  мучитель,  гнобитель,  недолюдок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2016

Життя вінок.

Життя  здається,  мов  вінок,
З  колючок  і  ромашок,
Із  незабудок,  співанок,
Пахучих  ніжних  кашок.

Як  ти  стинав  їх  на  стеблі,
То  плакало  те  соком.
Життя  стинає  наші  дні
Щодня,  і  рік  за  роком.

Дарма  -  у  Господа  нема.
Дарма  -  Він  не  трудився,
А  щоб  з'єднався  з  усіма,
Щоб  Він  в  тобі  відкрився.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2016

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Диваки.

 Диваки.
(Правдива  історія)

Йшов  народ,  музики  грали.  –
Демонстрація  у  нас.
Що  є  сили,  викрикали
Всі  разом,  робочий  клас:

Слава  Партії  навіки!
Хай  живе  КПРС!
Голосніше  –  чоловіки.
То  любов,  чи  інтерес?

Як  з  трибуною  рівнялись,
Натягали  шию  так,    –
Мало  жили  не  порвались.
Раптом  вигукнув  смільчак:

«Слава!  Слава  Україні!»
Підхопив    хтось:  «Навіки!»
Пам’ятаємо  донині…
Дехто  кажуть:  диваки!

По  всіх  кафедрах  шукали,
Визначали  пильно  стан.
В  КДБ  –  там  припускали:
Хтось  проліз  із  каторжан,

Бо  тоді  вже  повертались
Каторжани  всі  домів.
Хто  сильніший  –  врятувались.
Хто  –  замерз,  а  хто  –  згорів.

Бо  колись,  у  п’ятдесяті,
Українцем  хтось  та  був,
Хто  гукнув,  як  ті,  завзяті,
Той  на  каторгу  загув.

Віднайшли.    Богдан  признався,
Що  то  він  те  погукав.
-    Сам,  нікому  не  піддавався,
І  ніхто  не  спонукав.

 Чому  слово  «Україна»
Навело  такий  ось  жах?
Це  ж  бо  наша  Батьківщина.
І  чому  ж  так  на  ножах?  –

-    А  ти  знаєш:  двадцять  років,
Може,  й  цілих  двадцять  п’ять?
Безголових  кілька  кроків  –
На  папері  ось  –  печать!

Ти  –  ніхто  у  Батьківщині!
І  –  ніякий  факультет!...
Твоє  місце  –  у  хатчині!
Віз,  батіг  –  пріоритет!  –

Всіх  так  «Родіна»  учила:
Таврувала,  як  волів,
Пообрубувала  крила,
Як  ЦК  тоді  велів.

А  тепер  його  насіння
Йде  швиденько  в  буйний  ріст.
В  серці  виросло  коріння,
І  живе  той  комуніст.

Не  поб’є  усіх  Богданів,
І  не  купить  всіх  за  гріш.
А  лиш  ті,  від  Бога  дані,
Зроблять  свій  священний  кіш.

Тріснуть  вражії  тенета
Від  Господньої  руки,
Поржавіють  їх  багнети,
Танки,  гради,  літаки.

Ми  –  до  Господа  вернемось,
І  ввійдемо  в  заповіт,
В  силу  Божу  обгорнемось  –
На  сухому  –  вийде  цвіт.

Не  баріться  і  покайтесь.
І  змиріться  геть  усі!
У  гріхах  своїх  признайтесь,
Бо  ви  –  в  Бога  у  руці.

І    ніщо  ті  міліарди,
Що  всмоктали  павуки,
Бо  вони,  що  в  авангарді,  –
В  пеклі  перші  –  навіки.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679831
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.07.2016

Ти навчи мене співати.

Як  же  гарно  ти  співаєш,
Сонце  вранці  зустрічаєш  –
Цілу  ніч  не  спочиваєш,
Бога,  Господа  вітаєш.

Бо  Один  Він  гідний  слави  –
Цар  наш  миру  і  держави.
Спів  твій,  пташко,  cолов’їний,
Ніби,  мова  України!

Ти  навчи  мене  співати  –
Будем  разом  прославляти,
Через  пісню  солов’їну,
Бога  й  нашу  Україну.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016

Діти, славмо Бога!

Любі  дітки,  славмо  Бога:
Він  -  Життя  нам  і  Дорога,
Мудрість  наша,  слава,  сила,
Все,  що  радість  і  красиво.
Дуже-дуже  Він  нас  любить  –
Хай  пізнають  в  світі  люди!
Він  тепло  нам  посилає,
Щедро  всіх  обігріває,
Всіх  годує,  одягає,
Поїть  щедро,  захищає.
Він  –  спасіння  пропонує,
Хто  не  чув  –  нехай  почує.
Всі  приходьте  –  не  баріться,
І  Ісусу  поклоніться!

Галина  Яхневич.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016

Славмо, діти Бога!

Любі  дітки,  славмо  Бога:
Він  -  Життя  нам  і  Дорога,
Мудрість  наша,  слава,  сила,
Все,  що  радість  і  красиво.
Дуже-дуже  Він  нас  любить  –
Хай  пізнають  в  світі  люди!
Він  тепло  нам  посилає,
Щедро  всіх  обігріває,
Всіх  годує,  одягає,
Поїть  щедро,  захищає.
Він  –  спасіння  пропонує,
Хто  не  чув  –  нехай  почує.
Всі  приходьте  –  не  баріться,
І  Ісусу  поклоніться!

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016

Правда.

Правда.

У  помисли  подався  світ  –
Лишив  Святого  Бога.
Неправда  викинула  цвіт  –
Широка  їй  дорога.

На  правду  шикає  лиш:  ша,
Бо  він  неправді  служить,
І  з  філософського  вірша
До  неї  око  мружить,

І  каже:  «Праведних  нема  –
То  вигадки  і  казка,
І  Богу  вірити  –  дарма.
В  житті  –  лише  поразка».

Якщо  ж  додати  частку  «не»,
То  маєш  вже:  неправда.
Комусь  здається:  незначне,
І  тягнеться  віддавна.

Тепер  до  Божого  лиш  «не!»
Лукавий  прикладає,
Щоб  Боже  здалося  смішне,
Що  правди  вже  немає.

Та  правда  Божа  –  ожила!
Вона  навік  воскресла!
Всіх  вірних  правді  повела,
До  Сина  Божого  вознесла.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016

Світ не знає.

Світ  тепер  ось  пожинає,
Що  диявол  сіє.
Він  не  хоче  і  не  знає,
Що  Ісус  –  Месія.

Зупиніться  вже,  безбожні,
Ісуса  ганьбити,
На  путі  смертельні,  ложні
Наш  люд  виводити.

Бо  не  буде,  як  ти  кажеш
І  граєш  героя.
Клеєм  очі  людям  мажеш.
Брехня  –  твоя  зброя!

Ну,  а  той,  хто  аплодує
Безчинству  і  блуду,
Пам'ятайте,  успадкує
Зрадника  Іуду.  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016

Серцю хочеться співати.

 
Ступаю  босою  ногою,  
Духмяний  трунок  п’ю,  
Голублю  поглядом,  рукою,
Вінок  барвистий  в’ю.

Немає  слів,  щоб  розказати
Усі  ті  почуття.
І    серцю  хочеться  співати
Від  радості  буття.

Ромашки    дивляться,  мов  очі,
І  шепче  вітер:  Рай…
І  посміхаються  дівочі
Вуста  щасливі  вкрай.

І  як  же  цю  красу  назвати?    –
Імен  не  знаю  їх.  
Спасибі,  –  хочеться    сказати
Творцю  за  нас  усіх.

Моя  це,  рідна  Україна,
Квітуча,  запашна.
І  буде  жити  Батьківщина  –
Від  Бога  нам  вона.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016

Спам’ятайтесь, Українці!

Спам’ятайтесь,  Українці!
Залиште  майдани!
Мало  горя  вам  по  вінця?
Скиньте  ви  кайдани,

Що  лукавий  накладає,  
Лихому  вас  учить,
Бо,  хто  Господа  лишає,
Того  ворог  мучить.

Легковірним  в  вухо  бреше:
Підуть  всі  на  небо
Та  не  каже,  що  найперше,  –
Покаятись  треба,

І  прийти  із  покаянням
До  Святого  Бога,
Бо  не  йде  з  протистоянням
У  Царство  дорога.  

Не  прийде  через  майдани
Ні  щастя,  ні  воля,
А  нові  й  нові  кайдани!
Без  Бога  –  недоля!

Бунтувати  і  кров  лити,
Немов  ту  водицю,
І  з  озлобленням  ходити
Й  сіяти  щирицю,

Що  росте  і  заплітає  –
Геть  усі  майдани,
Бо  у  Бога  не  питає:
«Що  Тобою  дано?»

Не  питає  і  не  просить
У  Ім’я  Ісуса.
Україна  вся  голосить
Сплюндрована,  боса…

Тож,  покинь  усе  не  Боже,
Моя  рідна,  люба!
І  не  слухай  ти  вороже,
Бо  від  нього  –  згуба!

Слухай  чисте  Слово  Боже,
Складай  його  в  серці  –
І  тоді  лише  ти  встоїш
У  смертельнім  герці.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016

Владу добру хочеш мати?

Владу  добру  хочеш  мати?

Сатана  і  вишиванку  
Вбира  при  нагоді.
Краснорічить  ще  від  ранку
Масненько  в  народі.

Витяг  всіх  богів  із  аду
І  ще  духів  предків.
Легковірним  радить  раду:
Як    швидше  померти.

Кличе  він  в  непослух  Богу,
Господу  Ісусу,
І  показує  дорогу:
Як  втратити  душу.

На  нові  майдани  кличе,
Щоб  Бога  гнівити.
А  на  Божих  –  гнівно  риче,
Щоб    із  толку  збити.

Каже  Бог:  начальство  слухай,
Підкорися  владі,
Не  закрий  від  правди  вуха  –
Повір  Божій  раді!

І  не  слухай  так  бездумно
«Горепатріота»,
А  проси  усе  розумно
В  Бога  Саваота.

Владу  добру  хочеш  мати?
То  проси  у  Бога.
Та  лиш  треба  пам’ятати:
В  покорі  дорога.

Те,  що  вибрав,  –  підкорися!
Не  спіши  кричати.
Дуже  добре  роздивися,
Перш,  ніж  вибирати,

Щоби  більше  на  майданах
Не  лилася  крівця,
І  не  борсався  в  кайданах  –
У  лукавих  слі́вцях.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016

Пучка духу.

[b]Виливаймо  на  папері
Усі  наші  думи.
Хай  Господь  нам  допоможе  
Зачепити  струни,

Щоб  заграли  загуділи  
На  всю  Україну!
Всі  ми  дружно  разом  встали  
За  Матір  Єдину.

Та  самі  ми  –  пучка  духу,
Що  вийде  без  сліду  –
Наближаймося  до  Того,
Хто  не  дасть  в  обіду.

Хто  могутній  і  всесильний,  
Хто  усе  в  усьому,
До  Господа  Саваота  –
Сила  вся  у  Ньому.

Він  і  Цар,  і  Бог  у  світі  –
Великий  Єгова.
Не  паплюжте,  любі  діти,
Господнього  слова.

Не  жонглюйте  іменами,  –
Не  все  вам  відкрито,
І  язиком,  і  ділами
Не  топчіть  ви  жито.[/b]

Імена  Господа  Бога  перелічити  просто  неможливо.  Він  Сам  оголошує  Своє  Ім’я,  залежно  від  ситуації.  Відкидати  якесь  з  імен  Його,  або  зневажати,  може  лиш  людина  безглузда,  обмежена,  яка  за  йменням  класифікує:  чиїм  Богом    являється,  або  не  являється  Бог  Всемогутній,  Владика  Всесвіту  –  Господь  Бог.  Найперше  Він  –  є  Дух  (Івана  4:24),  і  Він  же  Господь  і  Бог  духів  і  всякого  тіла  (Числа  16:22),  який  створив  усе  і  всіх  «розумників»,  у  тому  ж  числі.  Нехай  боїться  людина  боротись  із  Богом  Всевишнім,  прагнучи  втиснути  Його  в  рамки  своїх  знань  і  свого  розуміння.  Коли  людина  робить  це  не  від  імені  свого,  підкреслює  себе  великим  «пророком»  від  імені  всього  народу  України,  то  тягне  в  прокляття  весь  народ  України.  Побійтесь  Господа  Бога  «патріоти».  Господь  Ісус  –  Спаситель.  Це  славне  новозаповітнє  Ім’я  Господа  Саваота  (Ісаї  8:13  –  18).  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016

ЩОБ СТАТИ ЩАСЛИВИМ.

ЩОБ  СТАТИ  ЩАСЛИВИМ.

Хто  щасливим  хоче  стати,
Мусить  швидше  утікати
Від  усього,  що  є  лишнє,
Що  є  гордість,  що  є  пишне,

Бо  воно  тебе  тримає
І  до  муки  спонукає,
І  до  заздрості,  до  блуду,
А  на  очі  шле  полуду,

Щоб  не  бачили,  що  гоже,
Що  по  -  правді  і  що  Боже,
Щоб  усе  ви  загрібали,
Миру  й  спокою  не  мали;

Щоби  ви  не  наситились
І  в  дурницях  не  втопились,
Загубивши  Царство  Боже,
А  натомість,  –  що    негоже.

Проженіть  ви  геть  лукавство,
А  любіть  всі  Бога  й  братство!
Разом  Господа  чекайте:
Ймення  Боже  величайте!
 
Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2016

Значення.

 Значення.

Не  має  значення,
Чи  скажеш,  друже,  гарно.
А  має  значення,
Що  сіяне  не  марно.

І  має  значення:
Чиє  ти,  брате,  сієш:
Боже?    Тлумачення?
Кому  ж  бо  ти  радієш?

Проси  пробачення,
І  не  дивися  грізно  –  
Все  має  значення.
Допоки  ще  не  пізно.

В  серця  все  падає,
Там  корені  пускає,
Сій  те,  що  радує,
І  щастям  проростає.

Немає  доброго:
Ні  щастя,  ні  радості,
Де  не  –  [u]лиш  Господнє,[/u]
Там  зло  і  гріх  –  заздрощі.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016

Наша історія

[b]Стала.  В  дзеркало  дивлюся
Тай  собі  гадаю:
Що  це,  вправо  я  хилюся  –
Плечко  опускаю?

Сіла.  В  спогади  втопилась.
Ти  ж  хіба  ж  не  знаєш?
Мало  жому  наносилась?
Трави  всі  збираєш

Та  мішком  додому  носиш  –
На  зиму  ховаєш.
Скільки  того?  Капка  з  носа,
Як  повисихає.

Зими  довгі,  страшні  люті,
З  снігом  і  з  морозом.
 -    Як  це  жити?  І  як  бути?
Дай  же,  Боже,  розум.

Прости  мене,  Боже,  бідну,
Не  суди  суворо.  –
Відібрали  землю  рідну.
От,  –  краду  на  сором.

 -    Ходім,  доню,  по  солому  –
Гріх,  я  не  перечу.
Лячно  йти  вночі  одному
В  люту  холоднечу.  

-    Ти  мене  учила,  мамо:
Не  роби  гидоту…
Що  нехай  те  буде  мало,
Але  з  свого  поту.

 -    Гірко,  доню,  моя  мила.
Серце  сором  крає.
А  корова  зголодніла  –
З  голоду  здихає.

Як  корова  наша  здохне,
То  й  ми  поздихаєм.
Серце  в  «Родины»  не  тьохне.
Якось  дочвалаєм  …-

Наскубли  в’язки  соломи  –
Аж  пучки  горіли
Тай  пішли  хутчіш  додому,
Бо  уже  сіріло.

Завірюха  завиває,
Куди  йти,  –  не  бачим,
Уже  й  сорому  немає.
Йдемо  й  гірко  плачем.

Того  снігу  –  до  коліна,
Ледве  тягнем  ноги.
Руки  й  спина  –  вже  зомліли.
Дійшли  до  дороги.

Калатало  серце  в  грудях
Від  страху  і  втоми.
І  не  скажеш  те  на  людях.
Вже.  Нарешті.  Вдома.

По  стеблині  зазбирали
В  обійстю  солому
І  від  страху  вже  не  спали:
Що  ж  буде  потому?

Виглядаю  з-за  фіранки,
Аж  стукають  зуби  –
До  обіду,  аж  від  ранку.
Боже,  що  ж  то  буде?

На  дорозі,  недалеко,
Вже  сторож  з’явився.
Заглядав,  немов  лелека,  
Бо  слід  загубився.

Походив,  поматюкався
І  назад  вернувся.
На  бариш  він  сподівався,
І  ось  так  спіткнувся.

«Як  не  маєш  чим  платити,
То  плати  собою,
В  казематі  будеш  гнити:
Полагодь  зі  мною!»

А  скирти  оті  чорніли,
Згнивали  до  літа.
Ну  а  люди  –  щоб  не  сміли
Взяти  «своє»  з  жита.

Кожен  день  із  гучномовця
Язиком  плескали:
Все  це  наше!  –  Й  урядовці
Бариші  збирали.

Отаке  життя  вдовицям…
Комунякам  –  сором.
Сумно,  гірко  подивиться,
Що  було  з  народом.

Глитаї  оті  радянські
Все  собі  згрібали.
Все,  що  можна  було  взяти,
Скрізь  позабирали.

Оголили  Україну,
Голову  побрили
І  отруту  їх  зміїну
По  землі  розлили.

Знову  множаться  вдовиці,
І  сироти  плачуть.
Виють  вражії  вовчиці
І  в  них  біси  скачуть.

Тягне  їх  на  Україну
Сльози  умножати,
Неньку  рідну  солов’їну
Чоботом  топтати.

Бо  не  мають  де  подіти
Бомби  і  гармати  –
Поспішають  вражі  діти
Крівцю  проливати.

Та  як  ви  ж  такі  багаті
Та  мудрії  люди,
Робіть  лад  у  своїй  хаті
Та  не  лізьте  всюди.

Не  вбивайте  та  не  цькуйте,
Не  живіть  брехнею,
І  для  воєн  не  працюйте,
Не  тіштесь  бронею.

Свої  лапті  підкували  –
Підошви  залізні,
Щоби  знову  збиткували,
Несли  біди  різні.

Гей,  проснися,  Україно,
Витри  свої  сльози!
Йди  до  Господа,  дитино,
І  Він  допоможе!

Нехай  блудні  твої  діти
Господа  шукають,
Бо  без  Нього,  як  ті  віти,
Всі  позасихають.

Дай  нам,  Боже,  спам’ятання,  –
Виведи  із  блуду.
Я  від  вечора  до  рання
Прославляти  буду.

Бо  Ти,  Боже,  хочеш  правди,
Пізнання,  покори.
Милосердний,  добрий  завжди  –
Ти  рівняєш  гори.

І  всю  велич  їх  і  силу,
Могутність  і  славу
Робиш,  наче  жменька  пилу
Бурі  на  забаву.

Хто  ж  то  може  сперечатись,
Господи,  з  Тобою
І  бездумно  величатись?
Вмиється  сльозою.

Станьмо,  браття  Українці,
Разом  всі  –  стіною.
І  на  Божій  станьмо  гілці
Буйною  листвою.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016

Навіки щоб доля розквітла.

[b]
Навіки  щоб  доля  розквітла.

Ой,  доки  ж  ми  будемо,  люди,
Жити  байками  й  вмирати?  
Спасителя,  Вічного  Бога,
Гнати  від  нашої  хати.

Він  жити  дає  і  радіти
Все  добре  –  лише  від  Нього.
Кажіть,  хай  же  знають  всі  діти,  –
Славлять  лиш  Бога  Святого.

Бо  Дух  Його  в  нашому  тілі,
Ще  ми  живі  і  не  вмерли.
A  всі  від  брехні  очманілі,
Топчемо  Божії  перли.

І  небо  від  нас  не  закрите.
Ми  ж  бо  закрились  від  Бога.
А  серце  –  байками  сповите,
З  тернями  наша  дорога.  

Всі,  браття,  виходьмо,  до  світла
Бога  Одного  Святого,
Навіки  щоб  доля  розквітла  –
Світу  спасіння  у  Нього!

Галина  Яхневич.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677096
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.07.2016

Голос з небес…

[b]
Голос  з  небес.

Степанко  любив  збрехати
І  ще  –  слово  не  тримати.  
-    Ти  не  маєш  віри,  друже,  
Бог  таке  не  любить  дуже!  

-  То,  що  маю  я  робити?
Рот  сам  хоче  говорити!
А  коли  не  дозволяю,
Наче  хвіст  собі  виляє.  

Кажу  я:  «Не  говорити!»,  
А  він  каже:  «Ри-ри-рити!»  
Кажу:  «Досить!  Замовчати!»
А  він  ще  каже:  «Ні!  Почати  

Бити  Петрика  й  Івана,
Щоб  боялися  Степана,
І  всю  шану  віддавали,
Язика  свого  тримали!»    

Голос  з  неба  –  та  як  гряне:
-  Не  чекай  чудес,  Степане!
Ті,  що  брешуть,  ображають,
Царства  Божого  –  не  мають![/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016

Не плач.

Нехай  не  плачеться  тобі.  
Ти  серденько  віддай  Ісусу.  
Не  будеш  більше  у  журбі.
Він  зцілить  хвору  душу,

Наповнить  миром  і  життям,
Бо  те  купив  тобі  Собою.
Прийди  до  Нього  з  каяттям,
І  буде  Він  завжди  з  тобою.

І  Божий  мир  святий  в  тобі
З  Ісусом  в  серці  буде,
А  ти  затям  усе  собі:
Роби,  як  Він,  а  не  як  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016

Cердечно запрошую…Я чекаю Тебе, прийди!

[b]Сердечно  запрошую  вас  відвідати  мій  новий  твір.

http://blahovichennj.blogspot.gr/[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016

Навіки любов.

Навіки  любов.

Моя,  любко,  кохай
І  літай  попід  хмари
Та  завжди  пам'ятай,
Випиваючи  чари:

Щоби  в  серце  тобі,
Хтось  часом  не  «нагадив»
Й  не  стогнала  в  журбі,
Коли  він  тебе  зрадив,  –

Його  тому  віддай,  
Лиш  хто  цього  вартує.
Лиш  для  Нього  співай  –
Він  лиш  любить,  шанує.

Коли  в  серці  Ісус,
То  пізнаєш  кохання  –
Не  лиш  слово  із  вуст,
А  всю  радість  чекання.

І  навіки  любов,
І  всю  велич  польоту:
Все  життя,  знов  і  знов  –
Навіки  і  достоту.

Не  посміє  пожар
Твоє  серце  палити,
Бо  любов  –  то  не  жар.
Він  научить  любити.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016

З Днем народження.

З  Днем  народження.

З  Днем  народження  вітаю
Вас  у  дружнім  крузі.
Вам  всі  квіти  посилаю,
Що  ростуть  у  лузі.
Будьте  радісні,  щасливі,
На  добро  багаті.
Мир,  любов  на  вашій  ниві
І  у  вашій  хаті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016

Душе моя…

Душе  моя,  сліз  не  тримай,
Не  мордуйся  так  тяжко,  голубко,
І  все,  що  приходить,  приймай,
Бо  давно  воно  сіяне,  любко.

Душе  моя,  плач  досхочу
Та  не  рвися  уже  на  частини
З  тобою  у  вись  полечу
Я  котроїсь  прекрасної  днини.

Душе  моя,  тішся,  радій  
І  не  будь  полонянкою  мрії,
Не  сій  в  своє  серце  надій  –
Не  смоктатимуть  серденько  змії.

Душе  моя,  птахом  літай  –
Не  шукай  золоченої  клітки.
В  лугах,  у  садах  розцвітай
І  на  травах,  мов  роси,  лелітки.

Душе  моя,  ніжно  співай.
І  твою  пісню  милий  почує,
А  в  серце  чужих  не  впускай  –
Хай  неправда  в  тобі  не  ночує.

Душе  моя,  Господа  слав,
Бо  Один  лиш  Господь  слави  гідний.
То  Він  тобі  Духа  прислав  –
Хай  буде  прославлений  Рідний!


http://blahovichennj.blogspot.gr/

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016

Не бійся!

Роки  утікають  шалено,
Як  сказав  хтось:  неначе  їх  б’ють
Диявольські  страхи  щоденно
Силу,  красу  нашу  п’ють.

Не  бійся,  прийди,    не  барися,
Залиши  ту  проказу,  –  гріхи,
У  крові  Ісуса  омийся -
Всіх  їх  змиє,  як  дощ  порохи.

Тоді  вже  не  матиме  влади
Над  тобою  диявольська  смерть.
І  згинуть  проценти  на  вклади,
І  весь  страх  утікатиме  геть!

Не  думай,  що  гріх  найсолодший,
Що  без  нього  немає  життя.
Бо  з  ним  тільки  вік  твій  коротший
На  всю  вічність,  на  все  майбуття.

Земля  –  лише  старт  для  польоту,  
Перешкода  йому  –  то  є  гріх.
Боїшся,  не  знаєш  достоту,
Що  готове  для  люблячих  всіх.

Люби  правду  і  Господа  вірно,  
І  до  Нього  в  покорі  прийди.
Тоді  перед  Ним    станеш  гідно  –
З  тобою  Він  буде  завжди.

Не  старість  тобі  в  нагороду,
А  Ісус  подарує  життя,
Мир  і  радість,  Свою  насолоду:
Шукай  лиш  Його  відкриття.

Сердечно  запрошую  завітати.
http://blahovichennj.blogspot.gr/

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016

Нема народу, Як втратить мову той народ!

     Поема

Бабуся    вишиванку  шила.
Уже  зметала  всі  куски.
Чогось  душа  її  тужила…
А  може  роки  вже  взнаки.

Так,  ніби,  хтось  постукав  в  двері.
Ой,  Боже,  що  це,  на  добро?
Пішла  кульгаючи.  Відкрила.
Поштар  протягує  перо.

Вам  лист.  Державний.  Розпишіться.
Шкребла.  Не  слухалась  рука.
 -  Спокійно,  тітко,  схаменіться,
Бо  ще  оказія  яка…  –  

А  серце,  ніби,  в  п’яти  впало,
Осіла  злякана,  бліда.
 -  Читай,  не  можу,  щось  напало...
Аби  хоч,  Боже,  не  біда.  –


 -  Ну,  що  ж  ви,  тітко  Катерино?  -
 -  Не  можу  я.  Бери,  читай…
Читай,  читай,  моя  дитино.
Листів  з  гербом  боюся  вкрай.  –

Поштар  швиденько  відкриває,
І,  мовчки,  сам  читає  лист,  
А  потім  –  тяженько  зітхає.
Зібравши,  весь  докупи  хист

До  Катерини  промовляє:
«Вас  просит  Родина  простить:
Отец  ваш  осуждён  несправедливо»
Їй  світ  погас,  в  очах,  в  ту  ж  мить.

І  заніміла  Катерина,
І  на  вустах,  немов,  печать…
 -  Ну,  що  ви,  тітко,  вже  година  –
Допоки  будете  мовчать?  –  

Ну,  хоч  заплачте,  вголос,  з  горя,  
Або  силенно  закричіть.  –
 -  Ніхто  не  вичерпає  моря
І  того  болю,  що  болить.  –

 -  Та  ми  живемо!  Будем  жити!
Ніхто  не  може  вбити  нас.
І  хоч  прийшлося  нам  служити  –
Та  прийде  воля  –  уже  час!  –

 -  Прийде,  синочку,    наша  воля
І,  не  хапатимуть  вночі
Нас  чорні  ворони  в  неволю,  
І,  не  сичатимуть  сичі.  –

Сорочка  вишита  лежала.
Закрався  вечір.  Уже  й  ніч.
І  мати  хлопця  вже  шукала,
А  він  –  все  слухав  тітки  річ.

Коли  була  я  ще  маленька  –
Ходила  лише  в  п’ятий  клас,
Ридала  з  горя  наша  ненька:
Вночі  забрали  тата  в  нас.

І  стали  ми  «враги  народа»  -
П’ять  сиріт,  діточок  малих.
Ніде  нам  не  давали  входу,
Наїлись  горя,  лиха  –  лих…

Найменші  –  з  голоду  померли.
Нас  трійко  вижили,  живі.
А  хліб  наш  «Родина»  пожерла.
Нас  Бог  спасав  на  кропиві,

На  лободі  і  на  щириці,
На  всім,  що  вилізло  з  землі.
Ми  пили  воду  із  криниці  –  
Хоч  це,  не  взяли  москалі.

Куди  підеш  –  ворожі  діти.
Нема  дороги,  лише  біль.
Як  повідрубувані  віти.
На  хлібнім  полі,  як  кукіль.

Так  все  життя.  Усіх,  як  воші,
Душила  «Родина»  чужа:
Натурою  податки,  гроші  –
Під  страхом  тюрем  і  «ружжа».

Так  ворогами  й  посивіли,
Батьки  зогнили  в  рудниках.
«Брати»  усе  в  усім  посіли,
А  нам  –  кайдани  на  ногах…

Роти  заклеїли,  зашили,
Посіяли  глибоко  страх.
Це  в  спадщину    нам  залишили:
Он  –  світить  в  кожного  в  очах!

І  всі  бояться  обізватись,
Щоб  не  образився  наш  «брат»,
І  щоб  не  ввічливим  не  здатись.
Такий  сьогодні  толерант.

Вітають  кожного  заброду
І  слухають,  відкривши  рот.
[b]Та,  годі  вже!  Нема  народу,
Як  втратить  мову  той  народ![/b]

Немає  в  роті  два  язики,
Двох  не  бува  державних  мов.
Смішні  не  будьмо  і  безликі,  
Щоб  не  топтали  знов  і  знов!

Хай  вчаться  жити,  як  сусіди
І  поважати  той  народ,
Який  топтали  скрізь,  завсіди,
Хай  не  бещестять  хоч  свій  рот.

І  хай  зупинять  небилиці,
І  вже  не  топчуть  цілий  світ!
Брехливі,  підлі  і  безлиці
Принесли  людям  море  бід.

 -  Забрали  й  нашого,  Катрусю.
Спустіло  геть  тоді  село.
Діди  старі,  жінки,  бабусі,
А  чоловіків  не  було…

Сивіли  з  горя  молодиці:
Як  рятувати  діточок?
Нема  ні  жита  ні  пшениці  –
Шукали  й  поміж  подушок.

Забрали  все.  Мов    подуріли,
Бо  заглядали  навіть  в  піч.
Боялись,  пікнути  не  сміли.
Страшний,  голодний  був  той  рік.

І  їм,  рідненьким,  теж  не  з  медом,
Голодним,  босим  в  Сибірях,
Під  голим  і  морозним  небом
І  під  прикладом,  в  кандалах.

За  що?  За  що  така  наруга?
Ненависть  вовча  у  людей.
Чи  кров  у  вас  вже  чорна,  друга?
Морити  голодом  дітей!

Два  мільйони  й  двісті  тридцять  вісім  тисяч!
Згубив  запеклий  ворог-брат!
Посіяв,  де  не  повернися,
Свою  ненависть  і  розбрат.  

Як  те  забути  й  поклонятись
Катам  всесвітнім,  глитаям!
Пора  нам,  люди,  спам’ятатись:
Ми  не  раби  –  собі  затям!

І  своїм  «каком»  закріпити
Кацапську  мову  назавжди,
Щоб  Україну  задушити,
Щоб  не  вилазила  з  нужди.

Щоб  нас  від  Бога  відділити,
В  розпусту  кинути  в  розбрат,
І  вчили  нас  брехати  й  пити
Й  щоб  ненавидів  брата  брат.

І  всіх  лякають  без  упину
І  сіють  град  свій  і  брехню.
Лишають  родичів  дитину
Й  життя  попалену  стерню.

Тож  просипаймось,  українці,
І  скиньмо  вже  оте  ярмо,
Бо  горя  випили  по  вінця,
В  очах,  неначе,  в  нас  більмо.

І  ми  не  бачимо,  не  чуєм.
Куди  нас  пхнуть,  туди  і  йдем,
І  один  одного  бичуєм,
І  один  одного  клянем.

Тож,  спам’ятаймось,  браття  милі!
До  Бога  вдаймося  усі!
Щоби  не  впасти  нам  в  могилі,
А  бути  в  Господа  в  руці.

Бо  Він  лиш  –  нам  за  оборону
Від  тих  ракет  і  літаків,
Як  уклякнемо  біля  трону
До  ніг  Отця  усіх  Світів.

Як  ми  залишимо  не  Боже,
Усі  байки  і  всіх  божків,
Тоді  спасти  усіх  нас  зможе  –
Отець  всіх  духів  і  Світів.*

*  -  Числа  16:22  "Боже,  Боже  духів  і  кожного  тіла!"  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674393
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 25.06.2016

Человекоубийца?.

Мир  тебе,  дорогая,  сестра.  Ты  хочешь,  чтобы  тебе  написать  о  жизни  вечной  и  об  умерших.  Я  буду  писать  тебе  местами  из  Писания,  чтобы  не  вышло  иного  писания  чем  то,  что  проповедано  Апостолами  Иисуса  Христа.  В  послании  к  Галатам  1:8  Господь  предупреждает,  что    если  кто  проповедует  иное  писание,  перетолкованное    -  да  будет  Анафема!  –  проклятие.  С  Богом  шутить  нельзя!
Что  же  такое  «жизнь  вечная»?
Иоанна  17:3  «Это  же  есть  жизнь  вечная,  да  знают  Тебя,  Единого  Истинного  Бога,  и  посланного  Тобою  Иисуса  Христа».    Так  в  чём  жизнь  вечная?  В  знании  Единого  Бога  Истинного,  и  посланного  Ним  Иисуса  Христа.  «знаю,  в  Кого  уверовал!»  Чтобы  знать  кого-то,  нужно  быть  знакомым  с  ним  лично,  а  по  рассказам  других  можно  знать  только  о  Нём  и  только  мнение  рассказчиков,  которое  никогда  не  совпадает  с  оригиналом.  Пока  ты  сам  не  познакомишься  с  Ним,  будешь  знать  лишь  толки  и  кривотолки  о  Нём.  Один  человек  мне  написал,  что  он  прочитал  7  раз  Библию  и  стал  атеистом,  к  сожалению.  Как  и  где  можно  познакомиться  с  Господом,  ведь  Господь  –  есть  Дух  (Ев.  от  Иоанна  4:24)  и  Он  невидимый.  Господь  только  в  Слове  Своём,  в  Библии.  Если  будешь  верить  каждому  слову  Его,  ты  познакомишься  с  Ним  лично,  и  если  сердце  твоё  будет  жаждать  Его,  то  он  будет  открываться  тебе,  и  ты  узнаешь  Его  во  всей  полноте.  Но  если  ты  с  лукавым  сердцем  придёшь  к  Нему  то  написано:  «С  милостивым  Ты  поступаешь  милостиво,  с  мужем  искренним  –  искренно,  с  чистым  –  чисто,  а  с  лукавым  –  по  лукавству  его;  ибо  Ты  людей  угнетённых  спасаешь,  а  очи  надменных  уничижаешь.  Ты  возжигаешь  светильник  мой,  Господи;  Бог  просвещает  тьму  мою».    Так  вот,  каждая  группа  людей,  о  которых  написано  в  Псалме  17:26-29  будет  говорить  о  Господе  по-разному.  И  кому  верить?    Нужно  самому  познать  Господа.  Господь  только  в  Слове  Своём,  Библии,  а  в  толковании  Библии,  кто-то  уже  выразил  свою  точку  зрения.
             4.  Я  прославил  Тебя  на  земле,  совершил  дело,  которое  Ты  велел  Мне  исполнить…  6.  Я  открыл  имя  Твоё  людям,  которых  Ты  дал  Мне  от  мира…».
                 В  Новом  завете  Господом  открыто  Одно  Имя  –  Господь  Иисус.  Да,  у  Господа  в  Ветхом  Завете  много  Имён,  но  Ему  было  угодно  открыть  людям  в  Новом  завете  только  одно  Имя  –  Иисус  (Спаситель).  Кто  я,  или  ты,  чтобы  нам  исправлять  Господа?  Ты  помнишь  Галатам  1:10?  «У  людей  ли  я  ныне  ищу  благоволения,  или  у  Бога?  Людям  ли  я  угождать  стараюсь?  Если  бы  я  и  поныне  угождал  людям,  то  не  был  бы  рабом  Христовым».  Не  угождай  никому,  сестра,  а  угождай  только  Одному  Богу,  чтобы  не  проповедала  другого  Евангелия,  умолчав,  или  добавив  что-то.  Ведь,  дьявол  добавил  только  частичку  «Не»  и  вышло  другое  евангелие,  и  проповедующий  змей,  вместе  с  непослушным  человеком,  попал  под  проклятие.  (Галатам  1:9)
               Хусто  Л.  Гонсалес.  История  Христианства.  Ст.  25  «На  городских  площадях  и  рынках  царило  всеобщее  смешение,  так  что  с  трудом  угадывалось,  кто  есть  кто  изначально.  В  такой  атмосфере  на  иудеев  и  христиан  смотрели  как  на  упрямых  фанатиков,  поклонявшихся  своему  Единственному  Богу,  как  на  чуждый  элемент,  который  следует  удалить  из  здорового  общества».  Отсюда  и  гонение  и  злоба  на  евреев  до  сего  дня,  ибо  они  не  поклонились  их  богу,  созданному  Тертуллианом,  и    утверждённому  в  325  году  в  Никее.  В  свой  пантеон  богов,  добавили  своего  Тертулианосотворённого  бога,    а  Единственного  Бога  отвергли.  Всех  истинно  верующих  христиан  сожгли  на  кострах,  но  они  не  поклонились  зверю,  ибо  знали  Единого  Истинного  Бога  и  посланного  Им  Иисуса  Христа.  Их  мытарства  закончились,  они  получили  вечность  Верой,  потому  что  были  с  Ним  здесь,  на  земле.    «Верой  праведный  жить  будет!»    
         Позже,  всех  тех,  которые  приняли  излитие  Духа  Святого,  и  выразили  протест  против  отклонений  от  истины  Библии,  стали  называть  протестантами,  бунтовщиками  и  еретиками.  В  нынешнее  время,  мир  начал  побеждать,  и  многие  возвращаются  в  лоно  «матери-церви».
История  говорит,  что  именем  новосотворённого  бога,  было  сожжено  на  кострах  50  миллионов  христиан,  не  отступивших  от  веры  в  Единственного  Бога  пришедшего  в  плоти  Господа  Иисуса  Христа.  Эти  люди  приняли  смерть  за  Христа  Иисуса.  Они  познали  Его  и  поверили  Ему,  что  кто  верит  и  идёт  за  Ним,  будет  там,  где  Он.  У  них  был  выбор:  сгореть  с  верой  в  Иисуса  и  идти  в  вечную  жизнь,  или  при  всенародно,    перед  язычниками  «новоиспечёнными  христианами»,  отречься  от  Единого  Истинного  Бога  и  посланного  Им  Иисуса  Христа.  Они  избрали  жизнь  вечную:  «Праведный  (любящий  и  делающий  правду)  верою  жить  будет!»  Наша  жизнь  на  земле  это  мгновение  данное  Господом,  чтобы  определиться,  где  мы  желаем  проводить  вечность.  Они  поверили  обетованиям  данным  в  Слове  Божием,  и  получили  их.  Людям  хочется  всё  видеть  сейчас,  сию  минуту,  но  всё  приходит  по  вере.  «Будет  тебе  по  вере  твоей».  Ведь  ты  сама  не  только  веришь,  но  убеждена,  что  это  совершенно  верно  –  несомненно.  
             Тебя  интересует  вопрос  об  умерших.
В  Слове  Своём,  в  Библии,  Господь  велит  молиться  за  всех  живущих  на  земле,  живых  :  верующих,  неверующих,  руководящих,  начальствующих  в  церкви,  в  народе,  за  живых  наставников,  за  всех  несущих  Евангелие  по  всему  миру  всякой  твари,  за  всех  слушающих,  чтобы  все  пришли  ко  спасению.  
                         Молиться  за  мёртвых,  или  к  мёртвым  о  помощи  –  великий  грех,  это  замена  Спасителя  мёртвой,  сгнившей  плотью.  Это  великое  оскорбление  Истинного  Бога  –  Господа.  Откровение    14:13  «…они  успокоились  от  трудов  своих  и  дела  их  идут  за  ними»  -  за  них  и  к  ним  молиться  бесполезно  и  грешно,  ибо  это  молитва  к  мёртвым  –  махровое  язычество.  Умершие  святые,  тоесть,  бывшие  послушные  Господу,  исполнили  перед  Богом  свою  миссию,  служение  и  успокоились  от  трудов  своих.  Господь  запрещает  обращаться  к  мёртвым,  кем  бы  они  ни  были,  через  волшебников,  вызывателей  духов  или  непосредственно  беспокоить  их  самому.  Левит  20:6  «Если  какая  душа  обратится  к  вызывателям    мёртвых  (или  же  сама  будет  молиться  к  ним),    то  Я  обращу  лицо  Моё  на  ту  душу,  и  истреблю  её  из  народа  её».      Обращение  к  мёртвым  было  принесено  в  христианство  из  язычества.  На  поминках  пытаются  исправить  то,  что  человек  сделал  по  своему  выбору  и,  что  исправлению  не  подлежит.  Он  повелевает  в  1  Петра  16:13-17  «Поэтому,  возлюбленные,  препоясав  чресла  ума  вашего,  бодрствуя,  совершенно  уповайте  на  подаваемую  вам  благодать  в  явлении  Иисуса  Христа.  Как  послушные  дети  не  сообразуйтесь  с  прежними  похотями,  бывшими  в  неведении  вашем,  но,  по  примеру  избравшего  вас  Святого,  и  сами  будьте  святы  во  всех  поступках;  ибо  написано:    будьте  святы,  потому,  что  Я,  Господь,  Бог  ваш,  свят.  И  если  вы  называете  Отцом  Того,  Который  нелицемерно  судит  каждого  по  делам,  то  со  страхом  проводите  время  странствования  вашего…»    Исаи  8:19,  20  «…не  должен  ли  народ  обращаться  к  своему  Богу?  Спрашивают  ли  мёртвых  о  живых?  Обращайтесь  к  Закону  и  Откровению.    Если  они  не  говорят,  как  это  слово,  то  нет  в  них  света».  Иеремии  17:5  «Так  говорит  Господь:  проклят  человек,  который  надеется  на  человека  и  плоть  делает  своею  опорою,  и  которого  сердце  удаляется  от  Господа».  Ибо  если  человек  надеется,  даже,  не  на  живого,  а  на  умершего,  молится  ему,  чтобы  иметь  благоволение  от  Господа,  то  он  гневит  Его,  ибо  делает  обратное  указанию  Господню  –  молитвой  своей  вызывает  духов  умерших.    К  тому  же,    делают  мёртвому  человеку  изображения,  поклоняются  им,  нарушая  вторую  заповедь,  попадают  под  проклятие  до  четвёртого  рода.  Называя  себя  христианами,  не  надеются  на  Иисуса,  а  на  умершего  человека,  заблуждаясь  и  вводя  в  блуд  других.  Псалом  2:8  «…Он  охраняет  пути  правды  и  оберегает  стезю  святых  (верующих  Ему)  Своих».  Только  Иисус  надежда,  помощь  и  спасение  наше.  
Умершие  нас  не  видят,  и  нам  не  помогают,  и  им  не  поможет  наше  ходатайство,  ибо  они  успокоились,  и  дела  их  идут  за  ними.  В  послании  к  Галатам  6:18  Господь  велит  через  Апостола  Павла  молиться  за  всех  живых  святых,  чтобы  проповедовалось  Слово  Божие,  и  молиться  за  всех  живущих  на  земле:  за  царей,  за  рабов,  за  здоровых,  за  больных,    за  неверующих…,  чтобы  Господь  открыл  им  глаза  веры,  чтобы  все  пришли  ко  спасению.  (1Тимофею  2:1-4).  Ведь,  пока  жив  человек  может  покаяться  и  Господь  простит  его,  а  когда  не  успел  или  не  хотел,  то  конец.  Галатам  4:2,3  «Будьте  постоянны  в  молитве,  бодрствуя  в  ней  с  благодарением;  молитесь  также  и  о  нас,  чтобы  Бог  отверз  нам  дверь  для  слова,  возвещать  тайну  Христову».  Да,  умерли  наши  дорогие  родители,  наши  любимые,  у  кого  и  дети,  –  мы  их  помним,  но  к  ним  молиться  нельзя.  Как  видит  их  Господь?  Книга  Екклесиаста  12:7  «И  возвратится  прах  твой  в  землю,  чем  он  был,  а  дух  возвратится  к  Богу,  который  дал  его».  Греция  –  страна  с  каменистой  почвой,  в  которых  делать  ямы  для  погребения  очень  тяжело,  потому  умерших  оставляют  на  3  года  в  гробу  в  земле,  пока  сгниёт  труп,  а  потом  вынимают  кости,  моют  от  остатков  гнили,  и  складывают    в  ящики,  оставляя  в  общем  хранилище  до  пришествия  Иисуса  Христа,  до  воскресения  из  мёртвых.  То  кому  ж  молится  человек  прогневляя  Господа?  Каких  родовых  духов  –  духов  Рода  зовут,  призывая  на  помощь?  Люди  взрослые,  с  седыми  волосами,  но  верят  дьявольским  сказкам  себе  на  беду  и  всему  народу,  ибо  призывают  от  имени  всего  народа  духов  Рода.  Бог  дух  Свой  забрал  и  не  велел  мёртвым  молиться.  Рассудите  и  скажите:  кто  может  винить  Господа,  что  Он  молчит?  Его  не  просят  ни  о  помощи,  ни  о  прощении!  
Многие,  призывающие  мёртвых,  говорят:  Я  люблю  Иисуса,  Иисус  во  мне,  я  тело  Христа.  А  почему  он  идёт  просить  мёртвых  о  помощи,  о  ходатайстве,  унижая  тем  самым  Спасителя?  Ведь,  Иисус  Спаситель,  Ходатай  в  тебе  –  говори  Ему,  проси  Его.  «…Я  в  них»  (Ев.от  Иоанна  17:26).  Он  Единственный  Посредник  между  Богом  и  человеком  –  так  говорит  Писание.  А  ты,  человек,  пишешь  иное  Евангелие,  поклоняясь  мёртвым,  прося  их  о  помощи  и  защите.  Убойся  Бога,  брат,  покайся,  приди  с  повинной  пока  ещё  есть  «сегодня»,  ибо  «завтра  может  и  не  быть.  Написано:  «Кто  верует  в  Меня,  как  сказано  в  Писании,  у  того  из  чрева  потекут  реки  воды  живой»  Филипийцам  4:6  «Не  заботьтесь  ни  о  чём,  но  всегда  в  молитве  и  прошении  с  благодарением  открывайте  свои  желания  перед  Богом»,  ибо  никто  не  спасает  и  никто  не  помогает  –  только  Господь  Бог.  
Тот,  кто  учит  обращаться  к  мёртвым,  желает  человеку  погибели,  ибо  учит  непокорности  Слову  Господа,  а  это  –  грех,  а  за  грех  –  смерть,  это  –  закон      Вселенной.  Этот  учитель  становится  человекоубийцей,  сам  того  не  подозревая    –  убивает  себя  и  того,  кто  верит  в  его  ложь.  Всякая  ложь  от  диавола.  Смиритесь,  покайтесь,  братья,  пред  Богом,  возвратитесь  к  Господу,  и  будете  спасены.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016

Слухай, синку любий, тата.

         (Байка)
Має  тато  діточок  –
Стільки  їх  багато,
Як  на  небі  зірочок,  –
Завжди  у  них  свято.

Їм  хотілося  б  завжди
Лиш  відпочивати,
Ну,  а  часу  на  труди,
Щоб  не  марнувати.

Щоби  тато  не  повчав,
А  щоб  сам  учився,
Час  новий  уже  настав  –
Світ  перемінився.

Тато  каже:  не  довби
Вавку  біля  носа,
Бо  наробиш  сам  біди  –
Так  насієш  проса!

Вийде  всюди:  там  і  тут!
Ой!  Яка  ж  бо  втрата!
Глянь  бо  –  всюди  уже  жнуть,
І  винують  тата!

Бо  Він  каже  їм:  Не  руш!
Лиш  Мене  послухай,
Бо  малий  іще  ти  муж!
І  під  ніс  не  дмухай!

Не  шукай  собі  батьків,
Що  ладу  не  знають,
Бо  вони  із  тих  вовків,
Що  в  легендах  лають,

І  на  місяць  уночі  
Виють  –  завивають.
В  них  від  аду  є  ключі:
Всіх  зівак  збирають  –

Можна  все…усе  роби  –
Й  палицю  в  колеса…
Як  поб’ються  вам  лоби  –
Більше  інтереса.

Буде  привід  для  ганьби:
Бачиш,  Бог  дрімає?!
І  оте  своє  «якби»
В  серце  закладає.

Тай  шукають  всюди,  скрізь
І  нірван,  і  «тата».
Той,  не  каже,  що  «не  лізь!»,
Не  знущайся  з  брата!  

Головне,  що  вухам  блаж  –
А…  –  не      буде  мука!
Ти  не  віриш  –  серцем    зваж.
То  не  проста  штука!

Там,  де  правда  і  любов  –
Добре  би  послухав…
Як  сліпий  у  прірву  йшов,
То  на  тата  дмухав…

Що  ж  тепер,  коли  летів?
Де  ота  порука?
Ось  вона,  критична  мить.
Вовча  їх  поука!

Не  вхопило  НЛО,
Буда  не  проснувся  –
Все  згадав  він,  що  було  –
Пізно  схаменувся…

Бо  все  те,  що  більше  є,
І  що  не  від  тата  –
Все  те  болем  віддає.
Не  спіши  пізнати.

Світ  усе  твоє  краде:
Правди  ніде  діти.
Вже  останній  день  гряде  –
Кайтесь,  любі  діти!

І  усі,  що  є  не  Бог  –
Персонажі  з  казки.
Їх  їдкий,  отруйний  смог
Вивітри  із  хатки.

З  лісових  кривих  стежок
Вийди  на  дорогу.
Не  чекай  з  чужих  книжок
Більше  допомогу.

Леп  увесь,  що  так  наріс,
Лише  Словом  Божим
Можеш  зчистити  геть  скрізь!
І  тоді  –  все  зможеш.

Вийди  з  хаосу,  з  брехні  –
Нам  Господь  поможе!
І  спокусам    скажем:  «НІ!»
Всіх  прости  нам,  Боже!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016

Як би ж то лише сон…

Якби  ж  то  смерть  була  лиш  сон
І  всім  на  радість  воскресіння,
Усім  білесенький  вісон,
І  всім  нам  вічність  і  спасіння.  

Та  смерть  спочинок  лиш  на  час,
Настане  поки  та  година,
Коли  Господь  розбудить  нас.
І  спам’ятається  людина.

Що  не  туди  ішла  вона,
Не  тому  відкривала  вуха  –
Безодня  вічна,  вогняна…
Чому  ж  ти  Господа  не  слухав?

Він  був  в  полоні  тих  ідей,
Що  попід  хмари  людство  носять,
Лукавих  слухався  людей,
Що  вічну  муку  всім  приносять,

Бо  служать  тому,  хто  гребе
Усіх  підряд,  що  там  літають,
Величать,  славлять  лиш  себе,
А  правди  –  істини  не  знають.

Пишу,  пишу,  бо  тисне  сум,
Що  світ  загине  від  незнання,
Від  моря  філософських  дум,
Які  далекі  від  пізнання.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БОЖИХ.

1.    «Я  ГОСПОДЬ,    БОГ    ТВІЙ…ХАЙ  НЕ  БУДЕ  ІНШИХ  БОГІВ  ПРИ  МЕНІ.

2.          НЕ  РОБИ  СОБІ  РІЗЬБИ  Й  УСЯКОЇ  ПОДОБИ  З  ТОГО,  ЩО  НА  НЕБІ  ВГОРІ,  
І  ЩО  НА  ЗЕМЛІ  ДОЛІ,  І  ЩО  В  ВОДІ  ПІД  ЗЕМЛЕЮ.  НЕ  ВКЛОНЯЙСЯ  ЇМ,
І  НЕ  СЛУЖИ  ЇМ,  БО  Я  -    ГОСПОДЬ  БОГ  ТВІЙ,  БОГ  ЗАЗДРІСНИЙ,  ЩО  КАРАЄ  ПРОВИНУ  БАТЬКІВ  НА  СИНАХ  НА  ТРЕТІХ  І  ЧЕТВЕРТИХ  ПОКОЛІННЯХ  ТИХ,  ХТО  НЕНАВИДИТЬ  МЕНЕ,  І  ЩО  ЧИНИТЬ  МИЛІСТЬ  ТИСЯЧАМ  ПОКОЛІНЬ  ТИХ,  ХТО  ЛЮБИТЬ  МЕНЕ,  І  ХТО  ВИКОНУЄ  МОЇ  ЗАПОВІДІ.

3.        НЕ  ПРИСЯГАЙ  ІМЕНЕМ    ГОСПОДА  БОГА  ТВОГО  НАДАРЕМНО,  БО  НЕ  ПОМИЛУЄ  ГОСПОДЬ  ТОГО,  ХТО  ПРИСЯГАЄ  ЙОГО  ІМЕНЕМ  НАДАРЕМНО.

4.        ПИЛЬНУЙ  ДНЯ  СУБОТНЬОГО,  ЩОБ  СВЯТИТИ  ЙОГО,  ЯК  НАКАЗАВ
ТОБІ  ГОСПОДЬ,  БОГ  ТВІЙ.  ШІСТЬ  ДЕНЬ  ПРАЦЮЙ,  І  РОБИ  ВСЮ  ПРАЦЮ  ТВОЮ,  А  ДЕНЬ  СЬОМИЙ  –  СУБОТА  ДЛЯ  ГОСПОДА,  БОГА  ТВОГО:  НЕ  РОБИ  ЖОДНОЇ  ПРАЦІ  ТИ  І  СИН  ТВІЙ  ТА  ДОЧКА  ТВОЯ,  І  РАБ  ТВІЙ,  І  НЕВІЛЬНИЦЯ  ТВОЯ,  І  ВІЛ  ТВІЙ,  І  ОСЕЛ  ТВІЙ,  І  ВСЯ  ХУДОБА  ТВОЯ,  І  ПРИХОДЬКО  ТВІЙ,  ЩО  В  БРАМАХ  ТВОЇХ  –  ЩОБ  ВІДПОЧИВ  РАБ  ТВІЙ  І  НЕВІЛЬНИЦЯ  ТВОЯ,  ЯК  І  ТИ.

5.          ШАНУЙ  СВОГО  БАТЬКА  ТА  МАТІР  СВОЮ,  ЯК  НАКАЗАВ  БУВ  ТОБІ  
ГОСПОДЬ,  БОГ  ТВІЙ,  ЩОБ  ДОВГІ  БУЛИ  ТВОЇ  ДНІ,  І  ЩОБ  БУЛО  ДОБРЕ
ТОБІ  НА  ЗЕМЛІ…

6.          НЕ  ВБИВАЙ!

7.          НЕ  ЧИНИ  ПЕРЕЛЮБУ!

8.          НЕ  КРАДИ!

9.          НЕ  СВІДЧИ  НЕПРАВДИВО  ПРОТИ  БЛИЖНЬОГО  СВОГО!

10.      НЕ  БАЖАЙ  ЖОНИ  БЛИЖНЬОГО  СВОГО,    АНІ  ПОЛЯ  ЙОГО,  
АНІ  РАБА  ЙОГО,  АНІ  НЕВІЛЬНИЦІ  ЙОГО,  АНІ  ВОЛА  ЙОГО,
АНІ  ОСЛА  ЙОГО,  АНІ  ВСЬОГО,  ЩО  Є  В  БЛИЖНЬОГО  ТВОГО!»

(Повторення  закону  5:21)

«І  будеш  пильнувати    виконувати  їх,  як  наказав  вам  Господь,  Бог  ваш,  -  
Не  збочите  ні  праворуч,  ні  ліворуч…щоб  жили  ви  і  було  вам  добре,  і
Щоб  довгі  були  ваші  дні…»  (Повторення  закону  5:32,33).

Є  люди,  що  не  знають  Божих  заповідей:  ні  їх  змісту,  ні  призначення  і  намагаються  своїм  розумом  осягнути  Господа.  Вони  обмовляють  те,  чого  не  розуміють,  собі  на  біду  і  тим,  хто  хвалить  їх.  Кожен  розсуди:  не  мудро  пилити  гілку,  на  якій  сидиш;  не  варто  виливати  помиї  в  криницю,  бо  захочеш  пити;  не  можна  брати  голою  рукою  оголений  електричний  провід,  бо  вб’є;  безглуздо  збвинувачувати  того,  хто  попереджує:  ВИСОКА  НАПРУГА!  НЕ  ЛІЗЬ,  БО  ВБ’Є!  і  т.д.  –  безкінечно.
Так  само  безглуздо  посмішкуватись  із  заповідей  Господніх.  Це  Закон  Божий,  Закон  любові  і  життя  в  любові.  Коли  ти  мудрий  і  люблячий  тато  і  робиш  для  своїх  дітей  абсолютно  все,  що  для  їх  життя,  радості  і  щастя,  вчиш  їх,  що  я  –  ваш  Тато,  і  іншого  Тата  у  вас  нема;  ви  –  повинні  слухати  Моєї  науки,  робити  те,  що  Я  вам  кажу,  бо  Я  кажу  вам  на  добро.  Якщо  ж  ви  не  послухаєте  Мене,  то  є  той,  хто  краде,  мучить,  убиває,  бреше,  приносить  біду  (Єв.  від  Івана  10:10),  і  тоді  він  має  право  доступу  до  вас,  бо  ви  вибираєте  його  і  стаєте  послушні  йому.  Коли  ж  ви  непослушні  Мені  ,  то  Я,  за  законом  правди,  не  можу  покривати  неправду,  бо  Я  Отець  Правди  і  волі.  Кожен  сам  вибирає  собі  тата,  якщо  він  не  має  здорового  глузду,  бо  Господь  не  примушує  нікого,    –    Він  забираю  Свою  руку  захисту.  Тоді  в  житті  «волелюбної»  людини    хазяйнує  диявол  до  третього  і  четвертого  роду.  Не  може  людина  служити  двом  батькам,  тому  легковажні  вибирають  тата,  у  якого  все  можна,  і  всім  бідам  відкрита  дорога,  а  кінець  –  озеро  огняне.  Є  багато  спадкових  хворіб,  так  кажуть  лікарі,  а  насправді,  диявольські  духи  немочі  передаються  з  покоління  в  покоління.  Замість  того,  щоб  покаятись,  і  вернутись  під  Господній  захист,  люди,  навпаки,  ображають  Бога  з  покоління  в  покоління  і  дають  дияволу  право  господарювати  в  їхньому  домі.  Без  покаяння  і  очищення  Словом  Божим  і  кров’ю  Ісуса  Христа  Господь  не  ввійде  в  твоє  серце,  і  не  буде  жити  в  тому,  в  кому  живе  сатанинський  дух  –  сатана.  Господь  Бог,  Бог  ревнивий  і  Він  не  допускає,  щоб  людина  була  Його  –  наполовину.  Багато  людей  хочуть  зраджувати,  але  їх,  щоб  не  зраджували;  крадуть,  але  в  них  –  щоб  не  крали;  своїх  батьків  зневажають,  а  їх  щоб  любили;  хочуть  чужого,  а  їхнього  –  щоб  ніхто  не  рушив.  Але  за  законом  правди  буде  те,  що  сієш  –  вродить  в  40,  60  і  в  100  разів  більше.  І,  що  саме  цікаве,  обмовляють  Творця,  Господа  Бога,  поклоняються  іншим  богам,  а  Владику  злословлять  і  ремствують,  що  бог  мовчить  і  не  чинить  допомоги,  не  зупиняє  хаос.  Господь  у  Слові  Своєму  говорить:  «Нехай  твої  боги  тобі  допоможуть».  А  ви  –  всі,  що  любите  філософствувати,  побійтесь  Господа  Бога  –  Одного  і  Істинного,  бо  те,  що  сіється,  рясно  сходить.  Те,  що  вибрали  наші  прабатьки,  Адам  і  Єва,  непослух,  непокору  –  поїдає  землю  і  людей.  Диявол  біснується  в  агонії  і  творить  те,  що  бачите  навколо,  і  тішиться,  що,  наробивши  собі  богів,  не  слухають  Владику  і  звинувачують  Його  у  всіх  бідах.  Нехай  не  думає  хтось,  що  пишу  це,  щоб  образити  когось,  а  пишу,  щоб  хтось  опам’ятався  і  спасся.  Написано:  «Незабаром  іду  і  заплата  Моя  зі  Мною!»  Все  говорить  про  те,  що  часу  залишилось  дуже  мало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016

Сумно…

Сумно,  гірко  чути  всюди
Голос  порожнечі.
Дуже  часто  блеють  люди,
Мов  стада  овечі:

Що  закладені  в  їх  серці
Зло,  брехня  і  сором.
Бо  не  храм  вони  –  фортеці
З  сатаною  збором.

Бо  без  Бога  нема  храму,
Чистоти,  надії,
А  думки  їх,  як  ворони,
У  серцях  їх  змії.

Всі  шиплять  вони  на  Бога,
Тулять  різні  біди.
Та  не  з  Богом  їх  дорога  –
А  в  брехні  –  завсіди.

Блудять,  крутячи  словами,
«Мудрості»  набором,
І  мудруються  із  вами  –
Говорять  про  сором,

Про  лукавство,  бруд  і  заздрість,
Світову    розпусту.
Їх  безбожність,  легковажність  –
Січуть,  як  капусту.

Люди  тішаться  і  хвалять:
Як  мудро  і  гарно!
І  не  знають:  дрова  валять,
І  згорять  за  марно.

То  Господь  заклав  в  природу  –
У  душу  людині
Чистоту,  любов  і  згоду
У  світі  й  в  родині.

Що  ж  ви  лаєте  Владику
Брудними  словами?
За  любов  Його  велику  
Б’єте  батогами!

Галина  Яхневич.
Малюнок  автора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016

Если ты невеста, жди…

Бог  дал  клятву  и  исполнил      
В  муках  на  кресте.
Нас  надеждою  наполнил
В  правде,  чистоте.

Верным  будь  всегда  Иисусу,
Господу  Христу:
Исцелит  гнилую  душу,
И  твою  мечту.

Если  ты  врагу  поклялся,  –
Сделай,  не  беги.
Если  с  Господом  венчался,
С  честью  береги!

Если  ты  Его  невеста,
Жди,  пойдёшь  на  пир.
Там  тебе  готово  место  –
Пусть  смеётся  мир.

Пусть  он  верит  небылицам
И  в  не  божий  «свет»,
И  цветёт  на  умных  лицах
Заблужденья  цвет.

К  сожаленью,  цвет  завянет,
Опадёт,  конец.
И  навеки  прахом  станет
Умный  молодец.

Безвозвратно  ум  уходит,
Но  душа  жива
Та,  что  верит,  с  Богом  ходит  –
Господа  слова.

И  падут  все  вместе  боги,
Что  они  не  Бог.
Все  их  ложные  дороги,
На  которых  -  смог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016

Як добре!

Як  добре,  брате,  що  проснувся,  
І  віченьки  свої  протер.
Дарма,  що  дуже  так  жахнувся,
Бо  ти  подумаєш  тепер:

Чиї  насправді  «божі  чада»?
Чому  ж  то  світ  іде  у  ад?
Якого  бога  то  громада?
То  ж  повернувся  би  назад

До  Того,  Хто  поки-що  кличе.
Він  кров  Свою  пролив  за  всіх.
А  зло  все  робить  той,  що  риче  –
Лунає  скрізь  зловтішний  сміх.

І  він  радіє  і  святкує  –
Лукавий,  підлий  світу  цар,
Що  світ  його.  І  він  царює,
І  підливає  більше  чвар.

Та  Бог  Святий  дає  прозріння.
Хто  правду  хоче  віднайти,
Рости  із  Божого  коріння,
Той  за  Ісусом  буде  йти!

Він  не  згорить  і  не  потоне,
Неправду  серцем  не  прийме.
А  світ  з  сатаном  плаче,  стогне
Та  віри  Богу  все  ж  не  йме.

То  ж  поки  можна  вибирати,
Втікай  від  світу  до  Христа,
Бо  не  спасає  «усе  знати»  –
Спасає  Істина  свята.

Галина  Яхневич.
Монтаж-зображення  автора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016

З Днем народження вітаю.

Лесю,  сестро  моя  мила,
Я  тебе  вітаю.
Усі  квіти,  що  садила,
У  букет  збираю.

Прийми  в  дар  від  щиросердя,
Вітаю,  як  можу,
І  ще  Боже  милосердя,
І  любов  всю  Божу.

Хай  у  тебе  усе  буде,
Що  серце  бажає.
Хай  шанують  тебе  люди,
А  зло  –  обминає.

Нехай  буде  завжди  чиста
Водиця  в  криниці,
Щастя  й  радості  намисто  –
Замість  ґерданиці.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016

Друзі.

Вовчик  лісом  мандрував,
Ягідочок  назбирав.
Раптом  стрів  мале  зайчатко  –
Загубилося  від  татка.
Слізки  ніжно  повтирав,
Ягідками  годував.
Малюка  він  заспокоїв:
Гладив  лапкою-рукою,
І  ще  казочку  казав
Й  в  лісі  татка  відшукав.
Відтепер,  вони  вже  друзі
Разом  граються  у  лузі.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2016

По реке плывёт кирпич.

По  реке  плывёт  кирпич.
Ветер  дует  в  паруса.
Собралась  со  всюду  дичь.
Во!  Какие  чудеса!

Волк  бежит,  за  ним  медведь,
Страусята,  кабаны.
Подпевает  громко  медь
И  восторга  все  полны.

А  кирпич  всё  жрёт  и  жрёт
И  всем  вешает  лапшу.
Больше,  выше  и  вперёд  –
Прямо  в  Киев  по  Днепру.

Много  пил  и  много  жрал,
Ещё  больше  –  обещал.
Всё  орал,  орал,  орал  –
И  за  ним  народ  бежал.

Обожрался,  утонул…
Больше  нету  кирпича.
Опустел  кирпичный  стул,
Плакал,  ножкою  стуча.

Уж  другие  кирпичи,
Да  побольше,  поважней,
Созревают  у  печи  –
Переполнены  идей.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016

Что делать, как Богу угодить?

[b]-  Господь,[/b]что  делать,  как  Богу  угодить?  –      
[b]Иисус,[/b]  посмотрев  на  всех,  с  любовью    
[b]Ответил,[/b]  чтоб  в  серце  веру  пробудить:
[b]-  Главное[/b]  –  дать  Ему  верность  сыновью.

[b]Доброе[/b]  семя  всюду  сей  и  всегда.  
[b]Дело  [/b]всей  жизни  сумей  не  оставить,
[b]Верить[/b]  Богу  всегда  от  А  и  до  Я,
[b]Господу[/b]  –  Богу  петь  сердцем  и  славить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2016

Життя - то полігон.

Життя  
То  –  полігон  випробування,
Кожної  клітиночки  в  тобі.
Всі  радощі  твої,  страждання,
Що  посіяв  щедро  ти  собі.

Хто  ти?  І  як  живеш  наразі?
Як  думки  снуєш  у  голові?
Чи  відкриваєшся  заразі?  –  
Множиться,  як  миші  польові.

І  щупальця  свої  гидючі
Нищечком  стромляє  у  серця.
І  доторки  страшні,  пекучі.
Тій    муці  –  не  бачиться  кінця.

І  вже,  коли  ти  у  полоні,
Сліпий,  глухий  і  пустоцвіт,
Зараза  плеще  у  долоні,
Що  тобі  вже  зав'язала  світ.

Проснись  і  вітром  не  хитайся,  
Деревце  беззахисне  гінке,
А  Словом  Божим  наповняйся,
Бо  тоді  лиш  згине  все  гірке.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016

Верить, жить, гореть, бороться!

[b]Верить,  жить,  гореть,  бороться![/b]

[b]В[/b]ерить,  жить,  гореть,  бороться,
[b]Е[/b]сли  падаєшь,  вставать  -
[b]Р[/b]адость  в  сердце  отзовётся,
[b]А[/b]  печаль  –  гоните  вспять!

[b]Г[/b]оды  мчаться  –  не  догонишь.
[b]О[/b]чень  важно  –  не  проспать.
[b]С[/b]частье,  радость,  как  урониш,
[b]П[/b]робуй,  можешь  ли  собрать?
[b]О[/b]чевидно,  очень  трудно.
[b]Д[/b]аже,  если  очень  лень,
[b]У[/b]бегай,  не  вой  занудно.

[b]Б[/b]ыстро  выйди  за  плетень!
[b]О[/b]тряхнись  от  паутины,
[b]Г[/b]нили,  пыли  и  песка  –
[b]У[/b]ходи  от  этой  тины!

[b]С[/b]лёзы  вытри.    Вон,  тоска!
[b]П[/b]азли,  все  быстрей  на  место!
[b]А[/b]кварели,  на  мольберт!  
[b]С[/b]разу,  может,  выйдет  нетто,
[b]А[/b]потом  уж  и  портрет.
[b]Е[/b]сли  ты  уснул,  проснись  же!
[b]Т[/b]вой  Спаситель  –  у  двери!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016

Вера.

[b]Вера.

Уж  совсем  немного,  ещё  чуть-чуть,  
Придёт  она,  Любовь  Святая.
Осветит  ярко  всё,  а  также  путь,
А  тьма  навеки  вся  растает.

Пей  Свет  и  жажди  Света,    верь  Ему.
Никто  нас  никогда  верой  не  напоит.
Всегда  ты  верь  Ему  лишь  Одному  –
Вот  эта  вера  жизни  стоит.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016

Не залиш це щастя на колись…

[b]
Не  залиш  це  щастя  на  колись…

Дух  життя  Господь  дає  людині  –
Вірить  чи  не  вірить  –  всеодно.
Дихає,  живе  вона  до  нині.
Дух,  душа  і  тіло  –  все  одно.  

А,  коли  Він  духа  віднімає,
Кров  її  тоді  –  стає  вода.
Божий  Дух  до  Бога  відлітає.
І  не  стримає,  хоч  молода.

Тіло  наше  –  житло  є  для  Духа,
Бо  для  себе  всіх  Він  нас  сотворив,
Там  щоб  жив  і  кожний  подих  слухав,
Серцю  тихо  ніжно  говорив.

Як  малятко,  тулиться  до  тата,
До  Господа,  людино,  притулись.
Його  любов  дорожче  срібла-злата,
Не  залиш  це  щастя  на  колись.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016

Як у світі повелось…

Ні,  щоб  образити  когось,  –
Не  маю  на  меті.
Та,  як  у  світі  повелось,  –
Святе  шукаємо  в  смітті.
Бува,  знайдемо  те  колись  –
Та  не  цікаво,  йдемо  геть.
Піднявши  очі  свої  ввись,
Ми  лаєм  Бога,  славим  смерть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016

Жизнь наша фронт и огонь.

Можно  узнать  наперёд:
Куда  тебя  скрипка  зовёт
И  чей  ты  поёшь  куплет
На  протяжении  лет.
Жизнь  наша  фронт  и  огонь,
А  командир  –  без  погон.
Так,  научись  различать,
Чтоб  допеть  –  не  замолчать.  

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

Так близько щастя ще ніхто не бачив.

[b]Так  близько  щастя  ще  ніхто  не  бачив,
Хто  Ісусу  в  руку  долю  не  віддав,
Собі  і  всім  усього  не  пробачив,
І  Господа  всім  серцем  не  жадав.

Бо  лише  Він  зливає  Святим  Духом
Любов  і  щастя,  радість  назавжди.
Пізнай  Його  Живого,  не  лиш  слухом  –
Сама,  назустріч  Господу,  іди.

І  перед  Ним  отрута  розпадеться,
Бо  перетвориться  в  ніщо  вона.  
І  твого  серця  більше  не  торкнеться
Та  люта  і  ненависна  зима.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

Всю пий її до дна.

[b]
Всю  пий  її  до  дна.

Велика  Істина  одна
Вона  свята  і  не  рушима.
Всю  пий  її,  всю  аж  до  дна,
І  не  здвигай  плечима,

Що,  ніби,  знаєш  щось  іще,
Що  вище  істини  від  Бога.
Життя  хоч  швидко  протече,
Але  для  нього  є  дорога.

І  радість,  світло  і  тепло,
Любов  свята,  розчарування  –
В  усіх  нас,  все  в  в  житті  було,
І  не  закінчиться  пізнання.

І  не  закінчиться  життя,
Яке  нам  в  Істині  дається,
Якщо  твоє  велике  «Я»,
Само  до  Бога  повернеться.

Протягши  руку  до  Христа,
Ісуса,  Господа  Святого,
Ти  вічного  проси    життя,
І  відвернись  від  всього  злого.

І  долю  злісно  не  кляни  –
Її  сама  людина  творить,  
Бо  сіє  зло  і  бур’ни,
І  родить  те,  про  що  говорить.
[/b]
Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016

Самота.

А  самота  –  по  світі  бродить,
Лукавить,  блудить,  колобродить.
Десь  і  погріється  із  п’яна  –
І  знову  серце,  наче  яма.

Все  порожнеча  поглинає.
І  знову  там  добра  немає,
Бо  плоть  горить  і  знов  бажає,
Болить  і  плаче,  знемагає.

Вона  не  знає,  що  робити.
А  треба  –  Господа  просити:
Все,  що  болить,  щоб  оживити
І  все  на  світі  й  всіх  простити.

Господь  із  миром  і  спокоєм
Оселиться  в  твоїм  покої.
Тоді  лиш  в  мирі  і  любові
Здійсняться  мрії  світанкові.  

Галина  Яхневич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016

Стережись.

[b]Десь  між  зорями  витають
Їх  фантазії  й  думки.
Духів  предків  виглядають.
А  від  кого  ж  то  вони?

Було  в  Ноя  троє  діток:
Сим,  Яфет,  а  ще  і  Хам.
Дав  Господь  і  трьох  невісток
За  жінок  його  синам.

Як  зійшла  вода  Потопу,
Розмножалися  вони.
Жив  ще  Ной  багато  років
І  від  Господа  мав  сни.

Його  діти  розрослися  –
Стало  в  них  вже  три  роди.
Ось  і  ти  не  помилися  –
З  цих  родів  і  вийшов  ти.

Бо  то  дерево  –  із  Ноя,
А  гілки  –  його  сини.
Когось  мучить  параноя:  
Інший  рід  якийсь  вони.

Корінь  в  дерева  –  Господній.
Він  дає  для  гілок  сік.
Стережись,  щоб  у  безодню
За  зневагу  не  відсік.

Не  врятують  духи  предків,
Ані  Божища,  ні  Род,
Бо  не  править  світом  Сонце,
Хамів  внук,  що  то  –  Німрод.

Над  усім  –  Господь,  Владика!
Бог  лиш  Він,  Святий  –  Один!  
Честь    йому,  хвала  велика
Звідусіль,  зі  всіх  глибин!

Галина  Яхневич.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016

]Плюють на Месію.

Українці,  мабуть,  з  роду,
Пращура  Яфета.
Дав  Господь  цьому  народу
Волю,  не  тенета.

Всім  народам  дав  їх  землі,
Мову,  Своє  Слово
Та  вродилися  нікчемні  –
Прийняли  полову,

Що  диявол  щедро  сіяв,
І  зробив  їм  бога.
Він  не  Бог  і  не  Месія,
А  вража  підлога.

І  засліплені  шукають
Духів  свого  Рода.
Б’ють  поклони,  прославляють
Всіх,  лише  не  Бога,

Не  Одного  і  Святого,
А  усі  стихії.
Духів  предків  виглядають,
Плюють  на  Месію.

Як  же,  браття  мої  милі,
Дались  обманутись
Хитрій,  лютій  вражій  силі,
Від  Творця  вернутись?

Відцуралися  спасіння.
На  хресті  здобуте.
Враже  сієте  насіння,
А  Боже  –  забуте…

Не  обманюйтеся,  любі.
Завше  так  не  буде.
Йде  Господь,  труба  вже  трубить!
Схаменися,  люде!

Галина  Яхневич.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016

Любов на крилі.

 
Я  стою,  дивлюсь  на  воду,
Захоплює  подих  мені,
Бо  ще  не  бачила  зроду,
Що  діється  тут  в  глибині.

Звідси  й  до  іншого  краю,
Мов  небо,  та  синя  вода,
Зелень  відтінює,  грає,
І  дихає,  ніби,  жива.

Тихо  пливе,  як  істота,
На  сонці  блищить,  виграє.
В  неї  одна  лиш  турбота:
Дзеркалам  красу  подає.

Хвилі  пливуть,  мов  пластами,
Зверху  вниз  і  ще  й  знизу  вверх,
Різні  й,  немов  щільниками,
Наче  сітки  срібні  поверх.

Все  це  пульсує  і  скаче,
В  промінцях  міниться,  блищить,
Радіє,  сміється  наче  б,
І  серце  мені  веселить.

Крадьки,  вплелися  рослини
У  цей  веселковий  танок.
Тисячі  чудних  рибинок
Співають  своїх  співанок.

Відблиск  кидає  на  скелі,
Долоні  двох  кам’яних  рук,
Це  -  живе  диво  в  оселі:
Хто  бачить,  захоплює  дух.

Тільки  Тобі,  Боже,  слава  –
Творцю,  Богу  неба  й  землі!
Мудрість  Твоя  все  зіткала,
Принесла  любов  на  крилі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016

Сім’я.

[b]Сім’я.

Чи  то  може  хто  забути
Діаманти-роси?
Чи  то  серденьком    збагнути
Ту  безмежну  просинь,

Різноцвіття,  білі  кашки    
Та  дзвіночки  сині  –
Все  духмяне  оте  диво  
На  схилах,  в  долині?

І  здавалось,  їхні  очі
Мене  чарували,
В  мрії  всі  мої  дівочі
Разом  мандрували.

Босоногі  і  щасливі
Раділи,  сміялись
І  згори  всі,  галасливі,
Донизу  качались.
 
Заросившись,  аж  по-вуха,
Ми  щавель  «збирали»,
А  в  обід  своїй  родині
Борщик  насипали.

Їжте,  любі  і  хороші.
Дай  вам  Бог  здоров’я  –
І  на  Заході  й  на  Сході,
І  у  Придніпров’ї.

І  любіться  не  за  гроші,  –
А  братів  любов’ю,
Бо  за  все  ми  заплатили
Синівською  кров’ю.
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016

Світ – готується до бою.

[b]Світ  –  готується  до  бою.

Дай  проснутись  і  прозріти,
Любий  Господи,  усім,
Щоби  й  нам  і  нашим  дітям
В  мирі  жити  в  світі  цім.

Світ  засліплений  не  знає:
Де?  Куди?  Чого  іде?
Зло  добром  він  називає,
Проти  правди  постає.

Все  добро  –  лише  Тобою
Посилається  згори.
Світ  –  готується  ж  до  бою,
Заховавшись  в  табори,

Щоби  стати  в  день  Господній
На  останній  страшний  бій,
І  загинути  в  безодні
Всім  відомій,  вогняній.

Те,  що  писане  в  Писаннях,
Все  здійснилось  –  вже  збулось.
Дуже  мало  залишилось
І  воно  гряде  вже  ось.

Заридає  мудрість  людська,
Засоромляться  знання  –
Де  ж  вона,  дорога  вузька?
Ми  ж  бо  –  ходим  навмання.

Хто  іде  по  Слову  вірно
І  ступає  слід  у  слід  –
До  спасіння  йде  покірно,
В  нього  Божий  зріє  плід.

Ой,  як  важко  покоритись,
Подолати  горде  «Я»,
Перед  Господом  змиритись
І  сказати:  «Я  –  Твоя!

Буду  я  -  лише  з  Тобою,
Не  схилюсь  ні  перед  ким,
Стану  впевнено  в  двобої
Ні,  не  з  Божим,  а  з  людським».
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016

Господи, прости!

[b]Господи,  прости!

Господи,  прости  усе  мені  –
Усі  діла  недобрі,  злі,  
І  всі  ті  помисли  нечисті,
Все  те,  що  думала  всі  дні,

 І  всі  ті  клятви  урочисті,
 І  всі  слова  якісь  легкі,
 Бува,  дешеві  і  барвисті.
 Здавалось,  влучні  і  меткі.

Часом,  потоком  марнослів’я,  
Колись  образила  Тебе?
І  втратила  Твоє  довір’я?
Чи  я  підносила  себе?

А,  може,  гордувала  братством,
Мій,  Боже,  у  Твоїх  очах?    
Часом,  непослухом,  лукавством
Грішила  я  в  своїх  речах?

Чи,  може,  вірила  повір’ям,
Відкинувши,  Слова  Твої?
Чи  мала  в  серці  недовір’я,
Безглуздих  сумнівів  рої?

Прости  мене,  Великий  Боже!
Прости  мене,  Господь  Ісус!
Коли  простити  я  не  можу,  
І  по  людському,  поковзнусь.

Простити  кожного,  дай  сили:
І  друзів,  Боже,  й  ворогів.
Гадаємо,  що  всіх  простили.
Очисти,  Боже,  від  боргів.

Дай  мудрості  мені  й  любові,
Щоб  в  серці  не  тримати  зла.
Дай  щирості  у  кожнім  слові,
Щоб  правда  Божа  розцвіла.
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016

Тобі серце відкрию.

Тобі  серце  відкрию.

На  скелі  високій  
Я  крила  розправлю,
Полину,  мов  сокіл,
І  серце  забавлю.

До  тебе  я  лину,
Від  щастя  співаю  –
Тебе,  мою  милу,
Край  світа  шукаю.

Тобі  моє  серце
Навіки  відкрию,
І  –  з  срібним  весельцем
Поплинемо  в  мрію…

Незгоди  відступлять,
Всі  бурі  і  шторми.
Серця  наші  люблять.
Вони  –  неповторні.

Ми  разом  злилися
В  Христі,  у  Ісусі.
Всі  мрії  збулися
У  Божому  Дусі.

Без  Бога  не  буде
Нічого  родити.
Без  Нього  не  зможеш
Ти,  навіть,  любити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016

Не однобока ж та медаль.

Ісусе,  Господи  життя,
Чигає  світ  на  твою  славу,
Очорнює  Твоє  буття,
На  тебе  бреше  без  угаву.

Бо  шаленіє  їхній  князь,
І  тягне  всіх  він  за  собою:
«Сиди  в  звичаях!  Не  вилазь!
Ідіть  зі  мною  всі  гурбою!»

На  слово  Боже  він  плює.
Підсовує  сліпим  Німрода*  –
Тамуза*  Сином  видає
І  богом  Сонця*  твого  рода.

Багато  хто,  розкривши  рот,
Клюють  диявольську,    приманку.
І  обезбожнів  весь  народ:
На  сонце  молиться  від  ранку.

І  ллє  на  Господа  хулу,
І  «Матір  всіх  богів»  підносить,
І  віддає  їй  честь,  хвалу.
Безчестить  Господа,  поносить.

А  змія  –  носять.  Вражий  знак
І  на  браслетах,  і  у  вухах,
І  мають  вже  зміїний  смак.
Ісус  ще  кличе  –  тож  послухай!
 
І  поки  лине  Божий  клич  –
Нехай  безбожники  плюються.
А  ти  –  Ісуса  возвелич!
Впадуть  язичники  –  спіткнуться.

Не  допоможе  їм  сатан,
Що  їх  зв’язав  у  небилицях.
І  підсуває  їм  Шайтан
Брехню  свою  у  «божих»  лицях.

І,  як  оті  криві  мечі,
Що  правду  Божу  відсікають.
Вони,  диявольські    сичі,
Владику  Бога  відкидають.

І  величаються  самі,
Що,  ніби,  розумом  високі,
А  інші  –  забобонні  і  дурні,
Сліпі,  тупі  і  косоокі.

Не  однобока  ж  та  медаль.
А  що  там  є  на  іншім  боці?
А,  може,  на  очах  вуаль?
Хтось  щедро  сипле  скалки  в  очі?

І  згонить  люд,  як  тих  овець,
В  свої  диявольські  кошари  –
Спасіння  зводить  на  нівець,
І  виливає  вражі  чари.
 
Ісус  гряде!  Брехні  кінець!
І  «Таємниця  беззаконня»
Тобі  відкрита  вже,  «мудрець»,
Читай  її  –  та  не  з  просоння![/b]

*Німрод  -  перший  халдейський  цар,  внук  Хама.  Буття  10:8-10  "Куш  же  породив  Німрода,  він  розпочав  на  землі  велетнів.  9  Він  був  дужий  мисливець  перед  Господнім  лицем...      10  А  початком  царства  його  були:  Вавилон,  і  Ерех,  і  Аккад,  і  Калне  в  землі  Шінеар".  Він  наділений  від  Господа  мудрістю  і  знаннями  талановитий  будівничий,  побудував  перші  кам'яні  будинки,  палаци,  гідротехнічні  споруди  і  багато  іншого,  чого  люди  до  того  не  вміли  робити,  заклав  початки  геометрії,  геодезії,  астрології,  магії.  Німрод  створиі  перше  чудо  світу  "висячі  сади  Семираміди".  За  його  мудрість  всі  люди  почали  його  обожнювати,  а  він  став  видавати  себе  за  бога.  Таким  чином  став  автором  ідолопоклонства  (язичництва).  За  це  відступництво,  Сим,  брат  діда,  розрубав  його  на  14  кусків  і  розкидав  у  14  його  містах.  Дружина  Симираміда  із  усіма  тими  жерцями,  що  служили  Німроду,  як  богу,  почали  відкрито  славити  його,  як  бога  Сонце.  Так  з'явився  перший  людський  бог    Сонце  -  з  роду  Хама.  Той  самий  бог  Сонце  -  Ваал,  Веліар,  якому  поклоняється  весь  світ  до  нині.  Через  якийсь  час  удова  Симираміда  народила  сина  -  Тамуза.  Служителі  халдейських  містерій  оголосили  його  воскреслим  Німродом,  який  воскрес,  народившись  від  жінки.  Таким  чином  бог  Сонце  стає  і  ''сім'ям  жінки''  (ложним  звичайно),  яким  в  призначений  час  мав  стати  Господь  Ісус.  Німрод  стає  одночасно  батьком  і  сином,  а  Симираміда  -  "Матір'ю  богів",  яких  пізніше  понароблював  сатана  у  різних  народів  під  різними  іменами.  Поклоняючись  Сонцю,  люди  поклоняються  Німроду,  внуку  Хама  і  його  дружині  Симираміді,  в  честь  якої  Німрод  побудував  перше  чудо  світу  "Висячі  сади  Симираміди"  -  близько  2140  років  до  Христа.  Після  змішання  мов  люди  розійшлися  по  світі,  несучи  свого  бога  Сонце  в  серцях  своїх.  Внуки  їх  почали  дошукуватись  своїх  родів.  Бог  -  Сонце,  значить,  рід  Хама.
Детально  читай:  Александр  Хислоп  2  Вавілона;  і  Джим  Стейли  Истина  или  традиция.

Галина  Яхневич.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016

СЦЕНАРІЙ СВЯТА ПАСХИ. ДЛЯ СЛАВИ БОЖОЇ.

СЦЕНАРІЙ  СВЯТА  ПАСХИ.  ДЛЯ  СЛАВИ  БОЖОЇ.

Автор  віршів,  прози  і  текстів  пісень    
Галина  Яхневич  -  Середа.

З  двох  сторін  сцени  назустріч  один  одному  виходять  два  хлопчики.  Зустрівшись,  вітаються:
Перший  хлопчик:  Слава  Ісусу!
Другий  хлопчик:  Навіки  слава!
Обидва  разом:  Слава  Ісусу!
Всі  присутні  відповіли:
Навіки  слава!

Перед  закритою  завісою    обидва  хлопчики    прославляють  Бога.

Перший  хлопчик:
Слава  Тобі,  Господи  Боже!
Слава  на  небі  і  на  землі!
Ти  знаєш  все  і  все  можеш,
Все  у  світі  належить  Тобі!

 І  Твоє,  Господи,  небо,
Сонце,  земля  і  небо  небес!
Ти  всім  даруєш,  що  треба,
І  за  нас  Ти  помер  і  воскрес!

 Ти  -  Бог  любові,  безсмертний,
 Бог  милосердний,  людинолюб,
В  милості  щедрий,  безмежний,
Славить  Тебе  український  наш  люд!

Другий  хлопчик:
Господу  Богу  співаймо,
Разом  плещімо  в  долоні,
Радісно  всі  прославляймо
Всюди  і  в  Божому  домі!

 Бо  лиш  Господь  слави  гідний,
 Мудрість  Його  невичерпна!
Той,  хто  без  Бога,  безплідний  -
Дух  і  діла  його  мертві!

 Голос  Господній  лунає:
 «Слово  живе  -  вам  дорога!»
 Хто  Його  любить,  той  знає.
 Чуєш?  Вернися  до  Бога!

Відкривається  завіса.  Вся  родина  в  зборі.  Над  вогнем  печеться  ягня.  Дідусь  постійно  його  обертає,  покручуючи  за  ручку,  що  на  кінці  металевого  стержня,  який  проходить  через  тушу  ягняти.  Дідуся  обступили  онуки.  Чоловіки,розмістившись  зручно,  жваво  ведуть  розмову,  а  жінки  підготовлюють    овочі  для  салатів,  готуються  до  святкового  столу.

Відчинились  двері  і  зайшов    Андрій.

Андрій:

Ось  приніс  я  вам  новину,  браття  любі  і  сестрички,
 І  племінники  любенькі,Любий  татку,  люба  ненько!

Радіє  світ:  Христос  воскрес!
Хвала  Йому,  любов  і  честь!
Це  чудо  більше  всіх  чудес  –
Христос  воскрес!  Христос  воскрес!

По  всій  землі,  аж  до  небес,
Співає,  хвалить  Божий  люд:
Христос  воскрес!  Христос  воскрес  -
Спаситель  наш,  людинолюб!

Безправна  вже  над  нами  смерть,
Спасенні  всі  ми  у  Христі!
Спасіння  чаша  повна  вщерть!
Слова  правдиві  і  прості:

 Христос  воскрес!  Воскреснем  ми!
Навіки  будемо  всі  з  Ним!
Виходьмо,  браття,  вже  із  тьми,
Єднаймось  з  Господом  святим!

Всі  гучно  сказали:
«  Амінь!  Амінь!  Амінь!»  (заплескали  в  долоні).

Виходить  один  із  членів  сім’ї  і  співає  пісню:

ДОДОМУ  ХОЧУ!
(мелодія  серця)

 До  Тебе,  Отче  любий  мій,
В  надії  руки  піднімаю!
Вже  день  гряде  прекрасний  Твій,
З  Тобою  зустрічі  чекаю!
Приспів:

Додому  хочу  я,  на  небо,
Мій  любий  Отче  дорогий!
Всім  серцем  лину  я  до  Тебе.
Там  Отчий  дім  і  Ти  –  Святий!

Не  дай  заснути  в  тишині,
Байдужим  стати  і  лукавим.
Ти  Свого  Духа  дай  мені,
Щоб  Він  навчив  мене  й  направив!
Приспів.

Моя  Вітчизна  в  небесах.
Господь  Ісус  –  моя  дорога.
Вже  настає  останній  час,
І  я  зустріну  в  славі  Бога!
Приспів.

Всі  присутні  віддали  шану    Богу:  «Алілуя!  Амінь!»  Оплески.

Онук  Павлусь:
Господь  Ісус,  я  простягаю  до  Тебе  руки  (  здіймає  руки  до  неба)  і  прошу:  прости  мені  всяку  неправду,  що  я  вчинив,  очисти  мене,  омий  мене  кров’ю  Твоєю  святою  від  гріхів  моїх.  Господь  Ісус,    твори  мене  новим  творінням,  Твоїм  навіки  і  стань  Господом  мого  життя.  В  Ім’я  святе  Ісуса  Христа  прошу  і  дякую  Тобі  за  Твій  дар.  Амінь!    

Дідусь:
Слава  Богу,  Павлусю,  що  ти  прийняв  цей  дорогоцінний  дар.  Тепер  ти  -  дитя  Боже.
Ісус  заплатив  за  твою  вину  Своїм    життям  і  дав  тобі  дар  -  вічне  життя!

Другий  онук:
І  я  хочу  також  дар  вічного  життя!  Але  я  не  вмію  так  сказати!

Дідусь:
Кожен  сам  кличе  ім’я  Господа  Ісуса,  коли  увірував  по  Слову  Божому.  Якщо  ти  захочеш  покаятись  в  своїх  гріхах  і  залишити  їх  назавжди,  то  поклич  Ісуса,  і  Він  почує,  і  прийде.
Запроси  Його  стати  твоїм  Господом    навіки!

Другий  онук:
А  якщо  Він  не  захоче?  А  може  Він  не  любить  мене?

Дідусь:

Мої  любі,  Бог  любить  всіх!

Перший  онук:
Дідусю,  (показує  на  ягня,  що  печеться  на  вогні)  а  йому  не  пече?

Дідусь:
Ні,  Петрусю.

Перший  онук:
А  чому?  Хіба  вогонь  несправжній?

Дідусь:
Хочеш  перевірити?

Онук  простягнув  руку  до  вогню  і  миттю  відсахнувся,  скрикнувши,  і  взяв  палець  в  рот.
Всі  засміялись.

Другий  онук:
Дідусю,  а  навіщо  ти  купував  ягня?  Он  скільки  є  в  нас  поросят.

Дідусь:
Ні,  Івасику,  свиня  на  жертву  Богу  не  годиться!

Другий  онук:
А  чому?

Дідусь:
Вона  для  Бога  нечиста.  Він  звелів  своєму  народу  приносити  в  жертву  за  гріх  однорічне
ягня  без  плямки  і  вади.

Третій  онук:
А  хто  Його  народ?

Дідусь:
Народ  Його  той,  хто  любить  Його  і  виконує  Слово  Його.

Третій  онук:
А  звідки  Він  знає,  хто  Його  любить?

Дідусь:
Бог  дивиться  на  серце  і  бачить,  хто  любить,  а  хто  лиш  вдає,  що  любить.

Перший  онук(  закрив  своє  серце  руками  і  каже):
 «А  мого  не  бачить!»

Дідусь:
Бачить-бачить.  Все  бачить  і  чує.  Той,  хто  вірить  Йому,  вірить  Його  Слову  і  тримає  слова  Його  в  серці  своєму,  а  від  Слова  Його  нічого  не  сховаєш.

Третій  внук:
Дідусю,  ну  що  ви  таке  говорите?  Хіба  слово  має  вуха,  чи  очі,  що  воно  бачить  і  чує?

Дідусь:
Так  написано!  Що  Боже  Слово  живе  і  діяльне,…і  судить  всі  людські  помисли.

Третій  онук:
А  я  сховаюсь!

Всі  дружно  засміялись.

Дідусь:
Нема  творіння,  щоб  сховалось  від  очей  Його.  Все  відкрите  перед  Ним.  Йому  дамо  звіт.

Третій  онук(задумався,  а  тоді  каже):
Дідусю,  а  Він  знає,  що  я  вам  збрехав,  що  не  лазив  в  сусідський  сад  за  грушами?

Дідусь:
Ну  звичайно,  знає.

Перший  онук:
І  що  я  з’їв  геть  всі  цукерки,  що  бабуся  на  завтра  залишила?

Знову  всі  засміялися.

Дідусь(посміхаючись):
Звичайно!  Бог  бачить,  чиє  серце  наповнене  Божим  Словом,  а  чиє  людськими  вигадками.

Четвертий  онук:
А  хіба  можна  відрізнити?

Дідусь:
Звичайно.  Боже  Слово  веде  до  спасіння,  а  людське  -  в  погибель.

Четвертий  онук:
Дідусю,  а  ви  колись  бачили,  щоб  слово  когось  вело?

Дідусь:
Діточки,  Слово  Боже  веде  до  Бога.  То  істина!  А  істина  –  одна.  Двох  істин  не  буває!

П’ятий  онук:
Дідусю,  а  що  то  є  істина?

Дідусь:
Істина  –  то  Ісус,  а  де  нема  Ісуса,  там  нема  істини!

П’ятий  онук:
А  де  нема  Ісуса?

Дідусь:
Де  нема  Ісуса,  там  буде  страшний  суд.  Отож  вибирай,  куди  йти  і  з  ким  бути:  з  Ісусом  вічно  в  раю,  чи  без  Ісуса  –  в  пеклі  в  вічних  муках.

Перший  онук:
Дідусю,  а  цей  страшний  суд  дуже  страшний?

Дідусь:
Так,  мій  хлопчику,  дуже  страшний!

Перший  онук(  корчить  на  обличчі  гримасу):
Отакий,  дідусю?

Всі  сміються.

Другий  онук:
Такий,  як  у  дядька  Івана  пес?

Знову  сміх.

Дідусь:
Ні,  мої  любі,  набагато  страшніший!

Перший  онук:
Отаки-и-и-и-й(піднявши  руки),  як  найбільший  динозавр,  з  отакенними  зубами,  як  мечі,  і  отакенними  кігтями(  показує  руками  їх  величезний  розмір).  Бр-р-р-р!(струснув  тілом  в  знак  страху  і  огиди).

Знову  всі  засміялися.

Дідусь:
Ще  страшніший!

Перший  онук:
Тоді  я  не  хочу  цього    страшного  суду!

Другий  і  третій  онуки:
І  я  не  хочу!  І  я  не  хочу!

Четвертий  онук:
Дідусю,  а  хтось  все-таки  піде  на  цей  страшний  суд?

Дідусь:
 Кожен  сам  собі  вибирає,  куди  йому  іти:  до  Бога,  щоб  мати  спасіння,  чи  без
Бога  –  у  вічну  муку!

Четвертий  онук:
А  як  це  зрозуміти?

Дідусь:
Бог  попереджає  всіх:  за  гріх  –  смерть!

Шостий  внук:
А  от  коли  я  виросту  і  побудую  велику  гарну  церкву  для  Бога,  або  капличку,  то  Бог  дасть  мені  спасіння  і  життя  вічне?

Дідусь:
 Людина  сама  не  може  ні  заробити  ніякими  добрими  ділами,    ні  купити  своє  спасіння,  бо  воно  дається  в  дар.

Шостий  внук:
То  хто  ж  тоді  може  мати  спасіння  і  життя  вічне?

Дідусь:
 Бог,  по  своїй  великій  любові  і  милості  дарує  людині  спасіння  по  вірі  в  Євангелію  Ісуса  Христа.  Спасіння  і  життя  вічне  куплено  для  нас  Самим  Богом!

Шостий  внук:
Я  вірю,  дідусю.  А  що  ще  мені  треба  зробити?

Дідусь:
Покликати  те,  єдине  Ім’я  під  небом,  яким  людина  може  спастись!

Третій    внук:
А  яке  ж  то  ім’я?

Дідусь:
То  Ім’я  Ісуса  –  Сина  Божого!  Хто  кличе  Господа  Ісуса  і  кається  в  своїх  гріхах  –  залишає  їх,  то  Бог  прощає  і  милує  –  дарує  спасіння!

Четвертий  внук:
 Якщо  хтось  вбивця,  чи  брехун,  чи  злодій,  то  Син  Божий  вмер  і  за  нього  і
Йому  простив  всі  гріхи?

Дідусь:
Так,  мій  дорогенький.

Четвертий  онук:
Він  хіба  не  бачить,  хто  до  Нього  прийшов?  Ви  ж  казали,  що  Бог  все  бачить  і  все  знає!

Дідусь:
І  правду  казав.

П’ятий  онук:
Нічого  не  розумію!

Дідусь:
Як,  от  Максимчик  наприклад,  збрехав  мені,  то  що,  я  перестав  його  любити?  Ні!  Бог  любить  нас,  людей  ,  але  ненавидить  гріх!  Дуже  ненавидить!

П’ятий  онук:
Дідусю,  а  який  гріх  найбільший?

Дідусь:
Бог  не  міряє  гріхів  на  великі  і  малі.  Гріх  є  гріх,  а  за  гріх  –  смерть!  Але  найперший  гріх,  коли  не  віримо  Ісусу!  Так  написано  в  Євангелії.

Другий  онук(  задумався,  надув  губи  і  запитав):
Дідусю,  а  мене  Він  любить?

Дідусь:
Дуже  любить.

Другий  онук(  повеселішав,  радісно  запитав):
Дідусю,  дідусю,  остільки,  чи  остільки  (показує  руками,  умовно,  відрізки  –  приблизно
10  см  і  40  см)?

Перший  онук  (розгорнув  руки  навитяжку  і  сказав):
А  мене  любить  остільки!  Правда,  дідусю?

Всі  дружно  засміялись.

Дідусь:
Ні  стільки,  ні  остільки(імітує  відрізки),  а  так  нас  любить  Бог,  що  дав  Сина  Свого  Єдинородного  за  нас  в  жертву  –  за  гріхи  наші!

Третій  онук(перелякано):
І  Його  пекли  і  з’їли?

Дідусь:
Ні,  любий.

Другий  онук:
Дідусю,  а  які  тоді  гроші  були?  Як  і  тепер?

Дідусь:
За  наше  спасіння  заплачено  життям  Ісуса,  Сина  Його.

Третій  онук:
І  за  моє?

Дідусь:
Якщо  ти  будеш  вірити,  що  Ісус  Христос  –  Син  Божий  вмер  замість  тебе  на  хресті,  то  не
вмреш,  а  будеш  з  Ним  жити  вічно!

Перший  онук:
А  як  Він  вмер,  то  Його  в  землю  закопали?

Дідусь:
Його  за  нас  мучили  і  розп’яли  на  хресті,  а  потім  поховали  в  печері  у  гробі.

Другий  онук:
І  Він  там  лежить?

Дідусь  (радісно):
Ні!  Він  там  не  лежить!  Третього  дня  Він  воскрес!  Все  сталося  саме  так,  як  про  Нього
було  написано  в  Писаннях.

Четвертий  онук:
А  де  Він  тепер?

Дідусь:
Він  тепер  на  небі!

П’ятий  онук:
І  що  ж  він  там  робить?

Дідусь:
Він  заступається  за  нас,  щоб  кожний,  хто  ввірує  в  Нього,  не  загинув,  а  мав  життя  вічне.

Шостий  онук:
Дідусю,  я  вірю,  що  Ісус  –  Син  Божий,  наш  Спаситель,  що  Він  помер  за  мене  і  воскрес  для  мене,  -  щоб  я  мав  життя  вічне!  А  я  ще  щось  повинен  зробити  для  мого  спасіння?

Дідусь:
Вірити  Йому  і  любити  Його!  Бог  нас  перший  полюбив  так,  що  дав  Сина  Свого  за  нас  на
муки,  щоб  ми  по  вірі  в  Нього  були  спасенні.

Третій  онук:
Дідусю,  ви  і  ми  всі?(обводить  рукою,  показуючи  на  всіх  присутніх)  То  ми  вже  на  суд  не  підемо?

Дідусь:
Хто  вірить  в  Сина  Божого,  той  на  суд  не  приходить  –  так  написано!

Шостий  онук:
Я  чомусь  не  розумію,  який  зв’язок    між  ягням,  що  печеться  і  Сином  Божим  Ісусом  Христом?

Дідусь:
Ось  це  ягня,  що  печеться,  символізує  Сина  Божого,  якого  в  Святому  Писанні  названо
Агнцем  Божим,  бо  на  Нього  Бог  поклав  весь  тягар  гріхів  всіх  людей  всього  світу,  і  Він
Страждав  за  нас  всіх!

Шостий  онук(  показує  на  ягня  і  каже):
Я  пригадую,  як  ви  його  різали,  як  воно  кричало  і  як  річкою  текла  з  нього  кров,  то  й  їсти  не  хочу!  Дідусю,  а  з  Ісуса  також  так  дуже  текла  кров?

Дідусь:
Так.  Там,  де  Його  катували,  і  весь  шлях  на  Голгофу,  де  Його  розпинали,  -  все
було  полите  Кров’ю  Ісуса  –  це  плата  за  наші  гріхи.

Шостий  онук:
Якщо  я  вірно  зрозумів,  то  ми  смажимо  ягня  на  спомин  про  те,  як  за  нас  страждав  наш
Господь  Ісус  Христос  –  Агнець  Божий!

До    розмови  приєднується  Павло  –  син  дідуся:
Вірою  ми  приймаємо  цю  Святу  жертву.  Написано,  що  вірою  праведний  жити  буде  і  що  нема  іншого  імені  під  небом,  яким  би  ми  могли  спастись!

Другий  онук:
Тату,  а  звідки  ти  це  знаєш?

Павло:
Від  твого  дідуся  і  від  мого.  Отож,  пізнаймо  нашого  Спасителя  Ісуса  Христа.  В  Його  Крові    життя.  Він  –  наш  щит,  наше  спасіння!

Син  Петро:
Чуйте,  браття,  хто  де  є:
Благодать  нам  Бог  дає
В  Сині  Господі  Христі,
Що  здобув  Він  на  хресті!

Всім  дає  нам  без  платні!
І  умови  всім  одні:
Примиріться  з  Богом  вже!
І  залиште  все  чуже,

Що  не  Боже,  не  Його  –
Не  тримайтеся  того!
Лиш  Ісус  спасає  нас,
Покриває  Кров’ю  й  вас!

Жертву  ви  Його  прийміть
І    з  Ісусом  лиш  ходіть!
То  є  пропуск  наш  у  рай,
Ось  ти,  друже,  вибирай!

Всі  дружно  прославили  Бога:  «Алілуя!  Алілуя!  Алілуя!  Амінь!»                      

Дідусь:
Отож,  дорогі  мої,  написано:  «Наша  Пасха  –  Христос  за  нас  в  жертву  принесений».  Ми  обмились  Кров’ю  Ісуса,  освятились,  оправдались  Іменем  Господа  Ісуса  Христа  й  Духом  нашого  Бога!

Павло:
Прийміть  Ісуса  в  своє  серце,  щоб  Він  там  жив,  бо  хто  злучається  з  Господом,  стає  одним
Духом  із  Ним.  Ісус  Христос  поселяється  в  нашому  серці  і  ми  стаємо  з  Ним  одно  –  так  написано  в  Слові  Божому.

Дідусь:
Нема  потреби  когось  просити  клопотати  за  нас  перед  Господом,  коли  Сам  Спаситель  в  нашому  серці,  любить  нас  і  чекає  спілкування  з  нами.  Сам  Він  просить,  щоб  ми  віддали  Йому  всі  наші  проблеми,  і  він  їх  вирішить  Сам.


Павло:
Бог  же  Господа  воскресив  із  мертвих,  воскресить  і  нас  Своєю  силою!

Пісня:
Величаю  я  Бога  чудес!
(мелодія  серця)

Руки  до  неба  здіймаю,
Сподіваюся,  кличу,  Ісус!
Кожен  день  я  тебе  виглядаю.
Славлю  Господа  я  і  молюсь.

Приспів:

Хай  святиться  Ім’я  Твоє  –
Алілуя  -  летить  до  небес!
Віддаю  Тобі  серце  своє,
Величаю  я  Бога  чудес!

В  серці  без  Тебе  пустеля:
Камінь  і  спека,  мертва  трава.
Я  -  Твоя,  Боже,  оселя!
Ти  –  водиця  цілюща,  жива!

Приспів.

Красна  весна  солов’їна,
Мій  Спаситель,  з  Тобою  прийшла,
Щастям  мене  напоїла
І  пустеля  моя  зацвіла.

Приспів.

Вірш:  ДАР  СПАСІННЯ  У  ІСУСА.

-Де  знайти  Тебе  я  можу,
Вгамувати  біль  і  тугу?
Тож,  скажи  мені,  мій  Боже,
Хай  не  ходжу  я  по  кругу.

-Ти  залиш  свої  дороги,
Повернися  до  Ісуса,
Не  шукай  там  допомоги,
Де  не  Я,  а  людська  участь.

Сумнів  хай  тебе  не  мучить,
Бо  людське  не  вище  Бога!
І  людському  хай  не  учать  –
Через  Кров  Мою  дорога!

Поспішай  і  не  барися,
Дар  спасіння  у  Ісуса!
Ти  прийми  його,  омийся,
 Я  до  тебе  обізвуся!

Станеш  ти  навіки  вічні
Вже  Моїм  любимим  сином!
Поспіши!    Дні  скоротічні,
Дорога  моя  дитино!

Всі  заплескали  в  долоні  і  прославили  Бога:  «Ісус,  хвала  Тобі,  любов  і  честь!»

Дідусь:
Нумо,  діти,  веселіться,  у  танок  мерщій  беріться  !

(Дії  в  хороводі  прості,  з  притупуванням  і  радісними  вигуками):

-  Христос  воскрес!  Христос  воскрес!

 Всі  разом:  «Істинно  воскрес!»
     -  Хвала  Йому,  любов  і  честь!

   Всі  разом:  «Алілуя!  Алілуя!  Амінь!»
 -  Хвала  Тобі,  Спаситель  наш  Ісус!

   Всі  разом:  «  Алілуя!  Алілуя!  Амінь!»
   -  Несемо    дар  –  хвалу  із  уст!

     Всі  разом:  «Алілуя!  Алілуя!  Амінь!»

-  Твоє  Святе  Ім’я,  Ісус,  хай  славиться  завжди  і  всюди  навіки!

     Всі  разом:  «Амінь!  Амінь!  Амінь!»

Один  із  братів  (звертається  до  всіх  інших  присутніх)  :

Нумо,  браття  українці,
Господа  вітати!
Коломийки  верховинські
Будемо  співати!

(Колектив  вибирає  сам  спосіб  виконання.)

Заспіваймо  коломийки,  любі  верховинці.
Хай  же  радість  цю  почують  усі  українці!

Ой,  заграйте,  музиченьки,  на  всю  Верховину,
Бо  воскрес  Ісус  -  Господь  наш  тай  на  третю  днину!

Як  пророки  те  казали,  так  усе  ся  стало  –
Молодеє  Його  тіло  тай  за  нас  страждало!

Він  узяв  усі  провини  і  гріхи  всі  наші,
Та  прокляття  споконвічні,  ворога  поправши!

Ой,  співайте,  веселіться,  всі  Божії    діти,
Боже  Ім’я  величаймо  у  цілому  світі!

Бо  в  Ісусі  нам  спасіння  і  більше  ні  в  кому!
З  Ним  прийдемо  ми  до  неба  –  до  нашого  дому!

Ви  просніться,  схаменіться  тай  співайте  з  нами,
За  Ісусом  поспішайте,  а  не  за  байками!

 Як  будемо  лінуватись,  Бога  не  питати,
 Не  прийдемо  ми  до  неба  –  до  Отчої  хати!

Мий  же  очі  водицею  та  очисти  вуха,
Щоб  ти  Боже  Слово  бачив  і  в  пошані  слухав!

Для  Ісуса  відкрий  серце,  запроси  там  жити,
Перестань  уже  нарешті  ти  бовванам  служити!

«Алілуя!»  всі  співаймо.  Алілуя  Богу!
Станьмо  всі  уже,  нарешті,  на  Божу  дорогу!

Прославляймо  і  хвалімо  Господа  і  Бога,
Бо  в  Ісус  нам  спасіння    –  у  вічність  дорога!

Дякуй  Богу  за  Кров  Його  на  святій  вечері,
Бо  вже  скоро  благодаті  закриються  двері!

Поспішай,  мій  любий  друже,  та  вже  не  барися  –
В  Крові  Божій  Ісусовій  дочиста  омийся!

Не  ввійде  у  Царство  Боже  тай  ніщо  нечисте,
А  Ісус  наш  дарував  нам  святості  намисто!

Алілуя,  алілуя,  алілуя  Богу!
Лиш  у  Біблії  знайдете  до  Бога  дорогу!

Всі  повертаються  на  свої  місця.

Вірш:  «  Усе  в  Христі  Ісусі».

Для  нас  усе  в  Христі  Ісусі
Є  в  небесах  і  на  землі.
Скажімо:  «  Ні!»  усім  спокусам  -
Чуда  побачимо  тоді

В  житті,  в  серцях  і  у  достатку,
І  де  торкається  рука.
І  буде  все  у  нас  в  порядку,
Коли  Ісус  ввійде  в  життя.

Він  зацарює  в  нашім  серці
І  стане  Господом  в  усім.
Лиш  Він  оживить  всіх  із  мертвих  –
Хутчіш  серця  Йому  несім!

Він  їх  наповнить  миром,  щастям,
Зіллє  любов  святу  Свою!
Не  зможе  ворог  більше  вкрасти
Щасливу  будучність  твою!

Ніхто  не  зможе  описати
Те  милосердя,  благодать.
Спіши  сам  Господа  пізнати
І  в  благодаті  пробувать!

 Дідусь:
Дорогі  мої  діточки  і  онуки,  давайте  схилимо  голови  в  спільній  молитві.  «Дорогий  наш  Отче  Небесний,  дякуємо  Тобі  за  Ісуса  Христа  –  Сина  Твого  Єдинородного,  Господа  і  Спасителя  нашого,  за  велику  любов  і  милість,  що  Ти  дав  нам  спасіння  по  милості  Твоїй  –  по  благодаті  в  Христі  Ісусі  через  віру  в  Євангелію  Ісуса  Христа  й  піклуєшся  про  нас  і  охороняєш  нас  від  зла.  Дякуємо,  що  Ти  зібрав  всю  нашу  родину  живою  і  здоровою  за  цим  святковим  столом.  Дякуємо  Тобі  за  життя  і  здоров’я,  за  сонце  ясне,  за  мирне  синє  небо,  за  те,  що  Ти  щоденно  пробуджуєш  нас  зі  сну,наповнюєш  силою  і  мудрістю  Твоєю,  навчаєш,  захищаєш  і  ведеш  нас  Духом  Твоїм  Святим.  Дякуємо  Тобі,  що  Ти  наш  Бог  –  Один  Єдиний!  Поклоняємося  Тобі,  Богу  Одному,  Живому,  Святому,  що  створив  небо  і  землю,  і  все,  що  на  них!  Тобі,  Володарю  неба  і  землі  -  нашому  Господу  Богу,  вся  честь,  слава,  хвала!
Дякуємо  Тобі,  люблячий  наш  Отче,  за  всі  ці  щедрі  дари,  що  Ти  послав  нам.  В  Ім’я  Ісуса  Христа  благослови  і  освяти  цю  їжу,  щоб  вона  була  нам  на  користь,  а  Тобі  на  славу!
В  Ім’я  Святе  Ісуса  Христа  просимо  і  дякуємо  Тобі!  Амінь!»

Всі  сказали:  «Амінь!»  (  дружно  почали  займати  місця  за  столом).

Завіса  закривається.

Перед  завісою  залишився  Павло.

Павло:

Хай  всім  вам  щастить!  Будьте  благословенні!  Прийміть  Божий  дар  –
спасіння,  яке  чекає  на  вас!  Ісус  Христос  заплатив  за  нього  Сам,  приходьте  і  беріть  без  плати,  без  грошей  –  даром!Вірте  в  Євангелію  Ісуса  Христа,кличте  Господа  Ісуса  в  своє  серце,  щоб  Він  став  Господом  вашого  життя  на  завжди!  Поспішайте,  не  баріться,  час  бо  близький!  В  будь-яку  мить  можуть  двері  закрити  –  тоді  буде  вже  пізно!(Помахав  всім  рукою)  До  зустрічі  на  небі!

Присутні  відповіли:  «Амінь!»


Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016

Вийду, стану, подивлюся На Чернечу гору,

[b]Богу  Господу  молюся.

Я  читаю  «Катерину»
І  тихенько  плачу.
Свою  милу  Україну  
В  Катерині  бачу.

«Кохайтеся,  чорнобриві,
Та  не  з  москалями.
Бо  москалі  –  чужі  люди
Роблять  лихо  з  вами»  (Т.Г.Шевченко)

Не  слухала  чорнобрива,  
Москаля  любила,
І  на  горе  своє  й  лихо,
Байстрят  народила.

І  не  люблять  тебе,  ненько,
«Задовбана»    кличуть.
Свого  тата  –  волоцюгу
«Спаситель»  -  величать.

Град  залізний  возить  вправно
І  їх  пригощає:
Не  соромиться,  а  явно,
Байстрят  поливає.

Наче  в  «кайфі»  кокаїну,
Москаля  кохають.
Неньку  рідну,  –  Україну,
На  ножах  тримають.

Що  ви,  діти-байстрючата,
Плюєте  на  матір?
Та  «задовбана»  Вкраїна
Буде  вас  приймати.

Вона  –  мати  з  добрим  серцем.
Байстрюки  –  теж  діти.
Москаль  кинув,  насміявся.
Хто  ж  буде  глядіти?

І  хто  ж  буде  підіймати
Байстрюків  на  ноги?
То  вона  –  Вкраїна-мати,
Як  вийде  з  облоги.

Вийду,  стану,  подивлюся
На  Чернечу  гору,
Й  Богу  Господу  молюся:
 -  Стань  нам  за  опору.

Ворог  хоче  утопити  
У  Дніпрі,  у  крові.  -
 -  Україна  буде  жити
В  радості  й  любові!  -

Будь  же  ти  благословенна,
Рідна,  Україно,
І  від  Господа  спасенна.
Ти  –  Його  дитина.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016

[b]Щира подяка. [/b]

[b]
Любі  і  милі,  щира  подяка,
За  ніжну    любов  і  теплі  слова.
Низький  уклін  –  пошани  ознака,
Чоловік  бо  сім’ї  голова.

Любі,  хороші,  будьте  щасливі,
Хай  повниться  піснею  наша  земля,
 І  любов  виростає  на  ниві,
 Будуть  щасливими  мати  й  маля.

Ви,  наші  рідні,  -  честь  України,
Соколи  ясні  і  вірні  сини
Святої,  одної  навік    Батьківщини.
Хай  квітнуть  у  серці  квіти  весни,

Посміхаються  ніжно  кохані,
Завжди  дарують  обійми  палкі.
Хай  щастя  і  мир  в  житті-океані
Настануть  у  світі  на  віки  віків.

Хай  Господь  береже  вас,  кохані,
Всюди,  у  всьому  і  кожен  ваш  крок,
І  в  любові,  в  ніжнім  коханні  –
Дар  то  Господній  для  нас  є,  обох.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016

Відповідь атеїсту.

[b]Ти  кажеш:  «Бога  у  мені  нема».
Це  не  твоє,  а  враже,
Бо  косить  люд,  як  та  чума.  
Святої  правди  –
Ніколи  він  не  каже.
Раз  ти  живий,  то  Бог  іще  в  тобі
І  терпить  різні  теревені.
Дає  ще  сили  в  боротьбі,
А  Дух  Його  не  втримаєш  у  жмені.
І  правда  лише  у  Христі,
У  Господі  Ісусі.
Та  знають  правду  не  усі.
Вона  у  Біблії  –  в  Святому  Дусі.
Ні  Сонечко,  ні  біліони  зір  –
Нікого  не  спасають.
І  око  всевидюче,  
Круг  шиї  обвилось  –
Оте,  гидке  гадюче,
Всі  люблять  і  не  знають.
Під  тягарем  халдейських  зір,
Себе  марнують,  убивають.
І  демони,  як  лютий  звір,
В  зневіреного  серце  розривають.
Чи  варто  марнувати  те,
Що  дав  Господь,
Для  радості  і  щастя  -
Життя  святе?
Довірся  Господу,  приходь  –
Залишить  тебе  трясця,
Бо  Він  –  Господь,
Спасіння  нам  і  щит,
Всім  захист  від  нещастя.
І  поки  кличе  Він,
Почуй  і  вийди  із  полону
Містерій,  таїнств  і  руїн,
Від  Люцифера  з  Вавілону.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016

Бо лише з Ним.

Ісус    гряде!
Не  спи,  а  приготуйся,
Народе  мій!
І  з  Богом  не  торгуйся,
І  перед  бовваном  
Навколішки  не  стій!
Покайся,  поки  ще  не  пізно
Й  земля  з  її  гріхами  не  горить.
Прийди  з  повинною,  покайся,
Бо  вже  гряде  ця  грізна  мить.  
Бо  лише  з  Господом  
Розквітне  Україна,
Бо  лише  з  Ним
Щасливо  й  вічно  буде  жить.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016

Чи то з глузду світ зійшов?

[b]Чи  то  з  глузду  світ  зійшов?[/b]
[b]
Люди!  Страшно,  як  читаєш.
Чи  то  з  глузду  світ  зійшов?
Чи  то  розуму  не  має?
Чи  то  в  серце  блуд  ввійшов?

Чи  ж  то  можна  так  здуріти,
Щоб  зневажити  Творця?
І  в  крадіжці  підозріти,
І  в  безглуздях  без  кінця?

Чи  ж  Господь  у  Вавілоні
Ті  скрижалі  там  покрав?
А  вже  потім,  на  Сіоні,  
Він  євреям  їх  віддав?

Чи  спите  ви,  і  вам  сниться?
Чи  об’їлись  блекоти?
Ці  безглузді  небилиці
Вам  нашіптують  чорти.

Чи  ж  ви  діти  Вавілону
І  НімРод  вам  бог  і  цар?
Не  шукайте  ви  полону
У  халдейських  яничар.

Мати  вам  Семираміда  –
Богородиця  богів?
Не  шукайте  винних  в  бідах,
Коли  любите  чортів.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016

Закономірність.

Закономірність.

Ніколи  сам  не  сердься
І  іншого  не  сердь,
Щоб  не    страждало  серце.
Принести  можеш  смерть.

І  все  оте,  що  сієш,
Повернеться  тобі.
Що  іншому  ти  дієш,
Те  матимеш  собі.

Посієш  сльози,  горе
Комусь  там  у  житті  –
Прийде  аж  ціле  море
До  тебе  в  майбутті.

Юнко  чи  козаче,
Щоб  сад  твій  зародив,
Нехай  же  той  не  плаче,
Що  він  тебе  любив.

То  ж  сійте  щастя,  радість
І  –  вродиться  в  сто  раз,
Тоді  ніхто  не  зрадить  –
Все  буде  добре  в  вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016

Любіть і будьте щасливі

[b]    Що  раптово  приходить,  те  й  раптово  зникає,  як  видіння.
Любов  жива,  вона  зачинається  і  будується  в  нашому  серці  клітинка  за  клітинкою,  створюючи  той  фундамент  терпіння,  на  якому  вона  стоятиме  непохитно,  всім  життєвим  бурям  наперекір.  Вона  народжується  в  солодких  муках  чекання,  здобуваючи  навіки  свій  простір,  випромінюючи  тепло  і  радість,  не  покоряючись  віку  і  часу,  і  чужій  волі.  Все  мине,  а  любов  залишиться  чи  то  на  яву  чи  то  в  спогадах.  Вона  не  вмирає,  не  засихає,  не  холоне,  не  замерзає,  її  не  можна  заховати,  як  сонце.  Вона  є,  її  видно  у  погляді,  в  дотику  руки,  на    усміхнених  вустах,  її  чути  у  лагідному  слові,  у  пісні,  в  щебеті  пташки.  Вона  буде  завжди  солодкою,  теплою,  ніжною    і  завжди  в  теперішньому  часі,  бо  Автор  і  Творець  її  –  Сам  Господь.  Він  заклав  у  Своє  творіння  часточку  Себе  –  Вічної  Любові.  Господь,  Бог  Живий  і  живе  вічно,  тому  і  любов  вічна.  Вона  ніколи  не  перестає,  не  гнівається,  не  кричить,  не  надувається,  не  збиткується,  а  чекає  і  все  прощає,  добра  сподівається  і  не  шукає  свого.  Зникне  багатство,  слава,  мудрість  і  сила,  а  любов  залишиться.
             Не  квапся  кохатись,  а  спочатку  роздивись:  твоє  це  чи  перохоже,  бо  твоє  є,  воно  прийде.  Май  терпіння,  вчись  розпізнавати:  хто  є  хто.  Він  обов’язково  прийде,  не  спіши,  щоб  не  помилитись,  щоб  не  пропустити  те,  що  лише  твоє.    Вчись  бачити  і  розуміти,  вчись  спочатку  любити.  Щоб  не  спопелити  свого  серця,  не  зазнати  розпуки  і  розчарування,  збудуй  міцний  фундамент  і  на  цьому  фундаменті  збудуй  дім  любові,  щоб  кохання  мало  опору,  свій  дім  і  свою  прописку,  щоб  не  скиталось  по  чужих  ліжках  і  нічліжках,  притулках  бездомних  і  закутках.  Годуй  своє  кохання  екологічно  чистими  продуктами  любові:  ніжністю  і  ласкою,  милосердям  і  терпінням,  повагою  і  щирістю,  напувай  чистою  водою  без  домішок  егоїзму,  зневаги  і  байдужості,  зверхності  чи  корисливості.  
Всяку  споруду  добрий  господар  доглядає:  заштукатурює  всі  тріщинки,  щоб  вони  не  розрослись  і  не  зруйнували  споруду,  забілює  всі  плями,  і  забуває  про  них,  що  вони  там  були,  щоб  жити  радісно,  комфортно  і  щасливо.  Народна  мудрість  говорить,  що  часом  і  дурного  треба  послухати,  бо  й  він  може  дати  добру  пораду.  Отож,  пильнуйте  своє  щастя  і  будьте  щасливі![/b]

Ці  вірші  і  багато  інших  творів,  підтверджують,  що  кохання  без  любові,  це  лиш  пристрасть  плоті,  тому  не  слід  рвати  серце  і  душу,  що  хтось  не  оправдав  надій.  Вчімось  любити.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648597
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648065
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597790
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648647

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016

[b]На все життя, навіки покохає. [/b]

[b]
Кохання  -  спалах,  мить,  вогонь,
Що    лічені    хвилини
Палає  в  дотику  долонь,
І  вибухає  з  середини.

Коли  вже  час  отой  мине,
У  серці  полинами
Гірчить,  здавалося  ясне.
Щось  коїться  між  нами…

Метал  холодний  не  тули,
Бо  там  не  буде  спайки.
Вогонь  погас.  Ми  там  були.
Залишилися  лайки.

Не  плачте,  любі,  не  кляніть,
Не  проливайте  сльози,
Образу  в  серці  не  носіть,
А  киньте  поміж  грози.

Не  стійте,  не  марнуйте  час,
Зачніть  вже  будувати
Любові  справжньої  палац.
І  не  спішіть  кохати.

Бо  в  поспіху  усі  сліпі.
Любов,  то  не  кохання.
Тому  вмирають  в  боротьбі
Надії,  сподівання.

Любов  –  то  є  живе  дитя.
Поволі  виростає.
А  виросте  –  на    все  життя,
Навіки  покохає.  [/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016

Сніг любов'ю розтоплю.

Нарти  мчать  з  гори,  як  вітер!
Дух  захоплює  нам!  Сміх!
Як  же,  друзі,  не  радіти,
Як  закоханий  і  сніг.

Небо  чисте  нас  вітає  –
Синь,  бездонна  глибина…
В  діамантах  сніг  палає  –
Божа  біла  дивина.

І  під  снігом  десь  сховалась,
Спить  ромашка  чарівна,
А  в  серцях  вже  просипалась
Цвітом  яблуні  весна.

І  вогнем  палали  щоки,  
Шепіт  вуст:  тебе  люблю…
Хоч  мороз  іще,  допоки,
Сніг  любов’ю  розтоплю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016

Признатись важко, я страждаю.

[b]
«О,  ні.  Я  більше  так  не  можу.
Бо  нитка  рветься  –  вже  тонка.
Люблю,  терплю  і  все  відводжу,
Та  це  не  варте  й  п’ятака...».

«Пішла.  Нарешті!  Не  прощалась…
А  де  ж  ти,  радосте?  Нема…
Гіркота  в  серденько  закралась
Й  колюча  тиша  і  німа…

І  як  я  можу  зрозуміти:
Як  ти  була,  я  не  хотів.
Тепер  не  хочеться  і  жити.
Здавалося:  тебе  терпів…

Не  ти,  а  сльози  -  я  втираю.
І  хочеш  вір,  а  хоч  не  вір:
Признатись  важко,  я  страждаю.
Страждає  той,  що  в  мені,  звір.

Я  знову  спробую  впросити.
Не  соромно?  Вже  стільки  раз…
Вона  ж  то  любить  і  простити…
Ох,  скільки  сліз  і  злих  образ…».

Стараймось  в  гніві  не  палати,
Не  сипати  на  рани  сіль…
Хто  любить  нас,  –  хоч    цінувати,
Щоб  зло  не  з’їло  всіх,  як  міль.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016

Думи мої, думи …

«Думи  мої,  думи  мої,  
Лихо  мені  з  вами!  
Нащо  стали  на  папері  
Сумними  рядами?»

І  вас  вітер  не  розвіяв  
В  степу,  як  пилину.  
Хоче  лихо  нас  приспати,  
Як  свою  дитину!

Щоб  над  нами  панувати
У  нашому  краю,
Щоб  від  Бога  відірвати,
Як  Адама  з  Раю.

Бог  –    наш  Батько  всім  навіки,
Україна  –  мати.
І  поля,  сади  і  ріки  
Будем  захищати!

А  брати,  як  нас  так  люблять,
Хай  будуть  братами,
А  не  тільки  лише  трублять  –
Глумлячись,  над  нами.

Наш  Тарас  далеко  бачив,
Переніс  на  шкурі:
Знав  неволю  й  що  те  значить,
Як    то  є  в  натурі.

І  що  є  ще  супостати,
Як  у  «Сні»,  при  слові,
Що  готові  все  продати,
За  пів  дулі  Вові.

А  за  цілу,  то  готові
І  поклони  бити,
Заднє  місце  у,  любові,
Лизати  і  мити.

Спам’ятаймось,  українці,
Не  будьмо  рабами,  
Горя  випили  по  вінця,
І  правда  за  нами.

Всі  у  світі  самостійність
Кров’ю  здобували  –
Засвідчили  свою  гідність,
Не  стали  васали!

Не  хитайтесь,  українці,
Як  верби  на  вітрі,
Щоб  не  стер  нас  ворог  хитрий,
Як  мак  у  макітрі.

Тож  живімо  в  дружбі  й  мирі
І  пильнуймо  хати.
Будьмо  справжні,  дружні,  щирі,
Щоб  більш  не  страждати.

Бо  брехня  обводить  світом,
І  в  морі  потопить.
Розцвіте  лиш  правда  цвітом
І  щастям  покропить.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016

Призначили: що й кому!

Психотропи  звідусіль
Ворог  сипле  наче  сіль.
Розпиналася  «Свобода»,
А  тепер  –  «Всё  для  народа»:

Відгодовані  бички
І  підсаджені  качки
І  насмішки,  і  страшилки,
І  підстрижені  кобилки.

Туди  скік  і  сюди  скік  –
Так  минає  рік  у  рік.
З  усіх  сил,  лиш  без  «обіди»,
Надриваються  сусіди:

Психотропи  і  своїм  –
Кий  на  мозок  буде  й  їм.
Україні  і  Європі  –
Будуть  інші  психотропи.

Призначили,  що  й  кому.
Кому  грип,  кому  чуму;
Кому  бомби  на  «коробку»,
Кому  ще  якусь  «хоробку».

І  буває,  що  чума,
З  смертю  ходить  –  не  сама.
Враз  туди  вона  звертає,
Де  ніхто  там  не  чекає.

Сама  робить  собі  баль:
Б’є  невинних  -  ось  що  жаль!
Стали  всі  несамовиті  –
Зомбі  байкою  забиті,

Бо  мізки  їх  набакир:
Із  технічним  маслом  сир  –
Не  привабить  і  ворону.
Все  в  війну  і  в  «оборону».

Все  на  бомби  і  на  «град»  -
На  диявольський  парад,
Бо  їх  Родина  лякає:
Україна  нападає!

Може,  люди,  вже  пора?
Досить  вам!  Як  дітвора.
Треба  всім  протверезитись:
В  рот  тих  СМИ  вже  не  дивитись!

Хай  їх  мамі  буде  грець!
І  брехні  прийде  кінець!
Хто  із  смертю  йде  до  хати,
Буде  в  пеклі  прозрівати!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016

Господь і Природа.

[b]Господь  і  Природа.[/b]

[b]Нам  Господь  створив  природу:
Сонце,  місяць,  трави,  воду,
І  дерева  й  співи  пташки,
Мед  бджолиний  і  комашки;

Фрукти,  овочі  чудесні  –
Вітаміни  там  небесні
Для  здоров'я  і  для  сили,
Щоб  у  радості  прожили.

Засадив  усе  квітками
З  чудернацькими  листками,
Ліс,  суничками  засіяв:
Все  для  щастя  –  чудасія.

А  на  небі  дав  заграву
Всім  на  радість,  на  забаву,
Щоби  роси  заіскрились,
Діамантами  відкрились.

То  є  дар  людському  роду.
Рід  –  звеличує  природу.
Що  ж  ви,  люди,  схаменіться,
І  до  Господа  верніться!

Чи  ви  чорні,  жовті,  білі  –
Всі  однаково  ж  бо  милі.
Всіх  однаково  Він  любить.
Непослушних  лиш  –  погубить.

Бо  до  того  розпустились,
Що  самі  вже  освятились.
І  шукають  собі  Рода.
Богом  стала  їм  Природа[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016

Щоб з нами в борні йшов, Господи , Ти!

Світ  цей    затхлий  і  вкрай  лицемірний,
Править  ним  ворог  людський  –  Люцифер.
Він  підступний,  у  люті  безмірний,
І  хоче  другом  назватись  тепер.  

І  годує  усіх  Україна
Тих,  хто  голодний  і  просить  води.
Встала  на  неї  зграя  зміїна.
Господи    Боже,  спаси  від  біди!

І  помилуй  за  всяке  безчестя,
Безбожжя,  ідольський  штат  –  пантеон.
Ти  ідеш,  і  гряде  вже  Пришестя,
Згасне  їх  величі  й  слави  неон.

Дай  нам  мудрості  правду  пізнати
І  проти  волі  Твоєї  не  йти,
Щоб  навіки  Твоїми  нам  стати,
Щоб  з  нами  в  борні  йшов,  Господи,  Ти.

Слава  Тобі  хай  буде  навіки
Поміж  народів  на  мовах  усіх!
Хай  тече  твоя  Правда,  як  ріки,
Змовкне  назавжди  диявольський  сміх.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016

Синьоока мрія.

Де  ти  ходиш,  бродиш,
Синьоока  мріє?
Що  зі  мною  робиш?
Серце    моє  мліє:

Як  тобі  сказати,
Що  тебе  кохаю?
Де  ж  то  відшукати?
У  словах  блукаю.

Може  ти  впізнаєш
Долю  в  вирі    світу.
Може  й  ти  шукаєш
Папороті  цвіту.

Де  цвітуть  блавати,
Я  тебе  зустріну,
Буду  цілувати
Ту,  мою  єдину.

Буду  напиватись
Її  вуст  росою.
Буду  любуватись
Милої  красою.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016

Від Бога осторога.

Чи  вірить  Богу  хто  чи  ні,
Те  –  кожного  проблема.
Сказати  правду,  а  чи  ні,
Для  когось  є  дилема.

Все  щось  тримає  на  гачку  –
Застряла  правда  в  роті,
І    йде  на  згоду  він  таку,
Що  суд  за  неї  потім.

За  місце,  гонор  і  калач,
Для  поцілунка  руку  –
Прийде  розкаяння  і  плач:
Та  пізно  буде.  –  «В  муку!»

Весь  світ  обдурений  мовчить,
Неправді  б’є  поклони.
Шалено  час  уже  біжить,
А  в  пекло  –  ешелони.

Покайтесь,  люди,  хоч  в  цю  мить!
Верніться  всі  до  Бога!
Бо  зло  й  неправда  вся  -  згорить!  –
Від  Бога  осторога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016

Чи варто?

[b][/b]Думи  світом  походили,
Вибивалися  із  сили.
Та  куди  лиш  не  прийдуть,
А  неправда  -  тут-як-тут!

Бо  диявол  в  світі  править.
Правда  в  нього  для  забави:
Чуть  мазьне,  перефарбує:
І  брехня  уже  панує.

Правда  знівечена  бісом.
Ходить  десь  вона  під  лісом.
Мало-хто  її  здибає
І  у  серце  запрошає.

А  хто  правду  хоче  знати  –
В  Слові  Божому  шукати!
Не  в  тлумаченнях  людських
І  не  в  звичаях  мирських.

Правда  лише  -    у  Ісусі!
Відкриття  –  в  Святому  Дусі!
Йди,  бери  і  напивайся,
І  з  Ісусом    повінчайся.

Правда  -  Правдою  і  буде,
І  побачать  її  люди:
Бо  то  Істина  засяє  –
До  спасіння  запрошає

Ідолян,  усіх  глумливих,
І  служителів  фальшивих,
Невгамовних  депутатів
І  брехливих  супостатів.

Час  збіжить,  він  вже  збігає,
А  людина  знемагає:
Все  гребе,  не  насититься.
Упаде  і  –  все  скінчиться.  

То  ж  чи  варто  оббирати,
Ненавидіти,  брехати,
Під  кінець,  щоб  одуріти  -
за  те  зло  повік  горіти?

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016

Не вір неправді.

Ми  куплені  всі  кровію  Ісуса:
Хай  знають  це  великі  і  малі!
Сказав,  із  сумнівом  Господь,  послухай:
«А  чи  знайду  Я  віру  на  землі?»

Нам  варто  мабуть,  всім  опам’ятатись,
Змиритися  і  впасти  до  колін,
І  щиро  Господу  в  гріху  зізнатись:
Таки,  не  марно  сумнівався  Він.

Світ  не  шукає  Господа  Ісуса,
А  славить  далі  ідолів  своїх.
За  вас,  усі  брати  землі,  молюся.
Господь  вас  кличе  і  приймає  всіх,

Хто  своє  серце  принесе  Ісусу,
Прийме  спасіння  –  Божий  дар  святий.
Не  вір  неправді,  не  впадай  в  спокусу,
Бо  світ  лукавий.  Править  ворог  злий.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016

Молімось, браття, Господу і все мине.

Країна  і  народ  дорівнює  –  одне.
Нехай  же  клятий  ворог  не  мудрує.
Молімось,  браття,  Господу  і  все  мине.
Господь  спасе,  бо  бачить  все  і  чує.

Повикидаймо  бовванів  усіх  своїх
Із  свого  серця,  з  хати  і  з  подвір’я,
І  не  бажаймо  ми  брудних  ворожих  втіх.
Повірмо  Господу,  щоб  мав  до  нас  довір’я.

Щоб  ми  усі,  нарешті,  вийшли  із  пітьми
До  Світла  правди,  що  лише  в  Ісусі.
Уся  країна,  всі  ми,  разом  із  дітьми
Вклонились  Господу  –  в  Святому  Дусі*!
   
*  В  Дусі  Святому  -  згідно  волі  Божої,  тобто  так,  як  написано  у  Слові  Його,  в  Біблії.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016

!Україна нападає!

(сміх  крізь  сльози).

Психотропи  звідусіль
Ворог  сипле  наче  сіль.
Розпиналася  «Свобода»,
А  тепер  –  «Всё  для  народа»:

Відгодовані  бички
І  підсаджені  качки
І  насмішки  й  страшилки,
І  підстрижені  кобилки.

Туди  скік  і  сюди  скік  –
Так  минає  рік  у  рік.
З  усіх  сил,  лиш  без  «обіди»,
Надриваються  сусіди:

Психотропи  і  своїм  –
Кий  на  мозок  буде  й  їм.
Україні  і  Європі  –
Будуть  інші  психотропи.

Призначили,  що  й  кому.
Кому  грип,  кому  чуму;
Кому  бомби  на  «коробку»,
Кому  ще  якусь  «хоробку».

І  буває,  що  чума,
З  смертю  ходить  –  не  сама.
Враз  туди  вона  звертає,
Де  ніхто  там  не  чекає.

Б’є  невинних,  ось  що  жаль!  -
Сама  робить  собі  баль.
Стали  всі  несамовиті  –
Зомбі  байкою  забиті,

Бо  мізки  їх  набакир:
Із  технічним  маслом  сир  –
Не  привабить  і  ворону.
Все  в  війну  і  в  «оборону».

Все  на  бомби  і  на  «град»  -
На  диявольський  парад,
Бо  їх  Родина  лякає:
Україна  нападає!

Може,  люди,  вже  пора?
Досить  вам!  Як  дітвора.
Треба  всім  протверезитись:
В  рот  тих  СМИ  вже  не  дивитись!

Хай  їх  мамі  буде  грець!
І  брехні  прийде  кінець!
Хто  із  смертю  йде  до  хати,
Буде  в  озері  палати!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016

Вибори.

[b]2  Петра  3:  9.  Не  бариться  Господь  із  обітницею,  як  деякі  вважають  це  барінням,  але  вам  довготерпить,  бо  не  хоче,  щоб  хто  загинув,  але  щоб  усі  навернулися  до  каяття.
10.  День  же  Господній  прибуде,  як  злодій  вночі,  коли  з  гуркотом  небо  мине,  а  стихії,  розпечені,  рунуть,  а  земля  та  діла,  що  на  ній,  погорять…

Вибори.

Гонитва,  гроші,  боротьба  за  владу,
Продажність,  підкуп,  підлість,  хай  там  що,
Аби  лиш  зверху,  з  владою.  Позаду  
Тримайтесь  всі,  бо  ви  –  раби,  ніщо!

Ісус  гряде!  Ось-ось  уже  побачить  
Цей  загребущий,  ненаситний  світ.  
І  все  багатство  те  –  ніщо  не  значить.
Усе  згорить,  що  гордо  так  стоїть.  

І  всі  святі,  що  їх  самі  робили,
багатство  й  честь  і  помпа  –  звідціля
Ввійдуть  разом  до  вічної  могили.
Їх  скине  в  пекло  змучена  земля.

«Покайтесь,  люди,  поки  ще  не  пізно,
Бо  час  уже  до  півночі  іде!»  -
   Усіх  Господь  вас,  браття,  просить  слізно,
   Хто  не  покається,  той  пропаде![/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016

Кузница жизни.

[b]19  "Итак,  братия,  имея  дерзновение  входить  во  святилище  посредством  Крови  Иисуса  Христа,  путем  новым  и  живым,  20  который  Он  вновь  открыл  нам  через  завесу,  то  есть  плоть  Свою,  21  и  имея  великого  Священника  над  домом  Божиим,  22  да  приступаем  с  искренним  сердцем,  с  полною  верою,  кроплением  очистив  сердца  от  порочной  совести,  и  омыв  тело  водою  чистою,  23  будем  держаться  исповедания  упования  неуклонно,  ибо  верен  Обещавший.26[color="#ff0000"].  [b]Ибо  если  мы,  получив  познание  истины,  произвольно  грешим,  то  не  остается  более  жертвы  за  грехи,  [/b[/color]]
27.  но  некое  страшное  ожидание  суда  и  ярость  огня,  готового  пожрать  противников.  28.  Если  отвергшийся  закона  Моисеева,  при  двух  или  трех  свидетелях,  без  милосердия  наказывается  смертью,  
29.  то  сколь  тягчайшему,  думаете,  наказанию  повинен  будет  тот,  кто  попирает  Сына  Божия  и  не  почитает  за  святыню  Кровь  завета,  которою  освящен,  и  Духа  благодати  оскорбляет?  
30.  Мы  знаем  Того,  Кто  сказал:  у  Меня  отмщение,  Я  воздам,  говорит  Господь.  31.  Страшно  впасть  в  руки  Бога  Живого!  
(Послание  к  Евреям  10:19-31)[/b]

В  кунице  жизни  гвозди  куются:
Больше  иль  меньше,  любя    суету.
В  сердце  болью    тебе  отзовутся,
Ибо  вонзаешь  их  в  сердце  Христу.

«Отче,  прости!  –  без      устали  просит  –
Я  на  кресте  заплатил  его  долг,
Всё  Моя  Кровь  смывает,  уносит.
Сам  он  с  повинной  ко  Мне  уж  пришёл».

Кто  любит  тьму,  тот  крест  ненавидит,
Злобно  смеётся  над  Словом  Христа  –
Будет  поздно,  когда  он  увидит,
Всё!  Ох,  закрили  уже  ворота…

В  кунице  жизни  цепи  куются
На  ноги,  на  руки  и  на  сердца.
Тот  владеет,  кому  отдаются.
Служить  ему  будут  аж  до  конца…

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642118
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2016

Чому ти обходиш мене стороною?

Чи  ж  я  не  красива?
Чи  ж  я  не  хороша?
І  я  ж  не  спесива,
Здається,  при  грошах.

Та  все  лиш  на  трішки  –
І  –  розчарування.
Де  ж,  ти,    моя  радість,
І  ніжне  кохання?

Чому  ти  обходиш
Мене  стороною?
Де,  доленько,  бродиш,
Не  дружиш  зі  мною?

Й  вона  відповіла:
«Не  була  ти  собою.
Ти  любити  не  вміла,
А  йшла  з  ворожбою.

То  й  платиш  за  щастя,
Що  хвильку  тримає,
Бо  Бог  те  не  любить  –
Не  благословляє».

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016

Перемога буде за нами!

[b]Друга  заповідь  Господа  Бога  Живого  і  Істинного.  «Не  роби  собі  різьби  і  всякої  подоби  з  того,  що  на  небі  вгорі,  і  що  на  землі  долі,  і  що  в  воді  під  землею.  Не  вклоняйся  їм  і  не  служи  їм,  бо  Я  Господь,  Бог  твій,  Бог  заздрісний,  що  карає  за  провину  батьків  на  синах,  на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих,  хто  ненавидить  Мене,  і  що  чинить  милість  тисячам  поколінь  тих,  хто  любить  Мене,  і  хто  держиться  Моїх  заповідей».[/b]

Перемога  буде  за  нами.

Браття,  забули,  згадаймо  заповідь  Божу,
Не  виправдовуймось,  не  впадаймо  -  в  невір’я,
І  всі  викиньмо  з  серця  всю  «правду»  ворожу.
Даймо  Господу  Богу  Святому  довір’я.

Не  молімось,  брати,  ні  до  зір,  ні  до  сонця,
Ні  до  святих,  чи    дерев,  ні  до  блискавиці.
А  молімось  до  Господа,  Бога  Святого  
І  всі  пиймо  життя  із  Святої  криниці.

У  Бога  Всевишнього  просім  допомоги,
Бо  лише  Господь,  нам  –  лише  Він  допомога,  
Спасіння  і  мир.  Богу  віддаймо  тривоги.
Він  щит  наш  –  Скала,  сховок  наш  і  перемога.

І  нехай  вороги  кажуть,  що  собі  хочуть,
Брешуть,  лякають,  плюють,  літають,  як    круки.
Не  даймо  слову  ваги  –  на  себе  пророчать.
Господь  нам  укріпить  серця,  наші  ноги  і  руки.

[b]Господу  слава,  хвала  і  уклін.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016

За пазухой не носим смерти.

Не  верьте,  мстить  мы  не  пойдём,
За  пазухой  не  носим  смерти,  –
Всё  в  руки  Богу  отдаём:
Весь  мир  в  кровавой  круговерти.

И  пусть  смеётся  «старший»  брат.
Не  стыдно,  милый,  быть  хохлами.
Не  будет  к  прошлому  возврат.
Господь,  как  был,  так  будет  с  нами.

Ты  научился  врать  и  брать,
Чтоб  были  все  тебе  покорны;
И  «…измы»  кровью  утверждать,
Чтоб  все  держались  твоей  нормы.  

Не  ищешь  мира,  но  терор
Ты  делаешь  другим  народам:
Бомбёжки  и  огня  фурор.
А  завтра  что  под  небосводом?

А  завтра  –  месть  и  терроризм  –
Не  защитят  тебя  Асады.
Опомнись,  брат,  остановись!
Не  существует  им  преграды.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2016

А чи повернеться?

Гарно  говориться
І  гарно  співається.
Доля,  як  водиться,
Не  всім  посміхається.

Плечми  обернеться,
І  геть  піде  мандрами.
А    чи  повернеться?
Чи  сни  будуть  марними?

Серце  аж  колеться
І  впаде  осколками,
Богу  помолиться.
Ти  –  мій,  неприборканий.

І  я  чекатиму
Від    рана  до  вечора,  
Тобі  співатиму,
Туди  пошлю  качура.

Нехай  закрякає
В  краю  солов’їному  –
Буде  ознакою
Тобі  лиш  єдиному.

Я  вже  втомилася,
Тебе  так  чекаючи.
Чи  хоч  приснилася,
Тебе  виглядаючи?

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016

10 заповедей.

[b][/b]
Беда  моя,  твоя  есть  в  том,
Что  лезем  все  мы  напролом,
Не  видим  знак,  что  там  есть  «Стой!»
Не  видим  десять,  дорогой,

А  видим  мы  лишь    только  сем,
«Таво»  и  «съехали»  совсем.
И  каждый  день  все  распинаем,
Чего-то  ищем  и  не  знаем:

Куда  бежим,  чего  желаем,
И  как  мы  Истину  узнаем?
Она  одна,  она  в  Иисусе.
Поверить  Ему  и  –  в  жизни  участь.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2016

Плач Музи.

[i]Байка.[/i]
Ходить  лісом  Муза  й  плаче:
Ніби  я  й  не  я,  неначе…
Обскубли  вже  мої  крила…
Що  ж  я,  люди,  вам  зробила?

Я  натхнення  вам  давала
І  на  крилах  піднімала.
Всіх  здіймала  аж  за  хмари,
І  гасила  людські  чвари:

Щоб  ви  серцем  говорили,
Зла  і  бруду  не  носили,
І  кохало  щоб  серденько
В  мирі,  в  радості,  тихенько.

Поробились  всі  поети,
Мчать,  як  в  космосі  ракети.
Всі  скубуть  і  роздягають  –
Встиду  й  сорому  не  мають.

Не  русалка  ж  я  Поліська,
Але  ходжу  ось  –  голіська!
Люди,  змилуйтесь  –  благаю.
Я  ж  бо  вас  не  ображаю.

Голу  виставили  –  сором!
І  витріщуєтесь  збором!
Люди  добрі,  схаменіться!
Хто  напився,  –  тверезіться!

Будьте  газди  в  себе  в  домі,
Щоб  не  згинути  в  Содомі!
Заберіть  мене  з  обложки!
Майте  сорому  хоч  тхрошки(і).

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641023
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 03.02.2016

Собі на біль, собі на жаль.

Горить  вогонь.  Кує  коваль,
І  гріє  ще,  гартує  –
Собі  на  біль,  собі  на  жаль.
Тепер  він  лиш  міркує:

"Не  запізнитися  б  часом  –
Без  мене  діло  стане.
Брудне?    Нічого.  Смерть  разом
До  вечора  настане".

В  брудну  ганчірку  завивав
Тих  дев’ять  товстих  цвяхів.
Пішов  швиденько  і  шептав:
"Розі́пнуть  сіромахів.

А  як  же  Той?  Він  не  вбивав,
Не  крав  і  не  образив;
Надію  людям  всім  давав  –
Та  дав  би  все  одразу!"  -

Він  встиг,  і  цвяхи  подавав.
Рука  чомусь  тремтіла.
А  кат  ті  цвяхи  забивав
Без  жалю  в  Боже  тіло.

Кричало  зборище:"  Розпни!
Цього  Царя  не  треба!
На  нас  хай  буде  кров  вини
Й  на  дітях  наших  –  з  неба!"

На  деревині  підняли
І  кров  по  ній  стікала.
Уже  зробили,  що  могли  –  
В  полудень  ніч  настала.

Не  кляв,  не  плакав,  не  кричав  –
За  тебе  Він  молився,
Отця  Небесного  прохав,  
Щоб  гріх  тобі  простився.

Стиснулось  серце  в  коваля
І  раптом  він  заплакав:
Побіг,  летів  із  відтіля,
Зів’яли  ноги  з  ляку.

"Господь,  Святий,  прости  мене!
Упавши  на  коліна,
Благав  коваль,  хай  помине
Нас  гірка  чаша  Сина!"

Малюнок  автора  -  Яхневич  Галини

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640247
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.01.2016

«Задовбана» Україна.

Кохайтеся,  чорнобриві,
Та  не  з  москалями.
Москаль  любить  та  й  покине  –
Буде  горе  з  вами.  (Т.Г.Шевченко)

Не  слухала  чорнобрива,  
Москаля  любила,
І  на  горе  своє  й  лихо,
Байстрят  народила.

І  не  люблять  тебе,  ненько,
«Задовбана»    кличуть.
Свого  тата  –  волоцюгу
«Спаситель»  -  величать.

Град  залізний  возить  вправно
І  їх  пригощає:
Не  соромиться,  а  явно,
Байстрят  поливає.

Наче  в  «кайфі»  кокаїну,
Москаля  кохають.
Неньку  рідну,  –  Україну,
На  ножах  тримають.

Що  ви,  діти-байстрючата,
Плюєте  на  матір?
Та  «задовбана»  Вкраїна
Буде  вас  приймати.

Вона  –  мати  з  добрим  серцем.
Байстрюки  –  теж  діти.
Москаль  кинув,  насміявся.
Хто  ж  буде  глядіти?

І  хто  ж  буде  підіймати
Байстрюків  на  ноги?
То  вона  –  Вкраїна-мати,
Як  вийде  з  облоги.

Будь  же  ти  благословенна,
Рідна,  Україно,
І  від  Господа  спасенна.
Ти  –  Його  дитина.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638579
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.01.2016

Главное, что ты идёшь.

Не  страшно,  нет,что    заблудился,
А  главное,  что  ты  идёшь.
И  важно:  лжи  не  поклонился!
Ищи!  Ты  Истину  найдёшь.

Как  выйдешь  вон  из  казематов,
Из  плесени  и  пауков,
Найдёшь  ты  Истину,  что  свята  –
Была  и  есть  для  всех  веков.

И  лишь  Она  восторжествует
На  веки  вечные  жива.
Мир  призраков  пока  бушует  –
Сотрут  их  Божьи  жернова.

И  Бог  Один  –  Живой  и  Вечный,
Восстанет  снова  над  землёй.
А  мир  гнилой,  в  грехах  беспечный,
Под  ноги  ляжет  весь  –  золой.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2016

Мрія.

Я  до  тебе,  кохана,  
Мов  на  крилах  лечу
І  ще  вдосвіта,  зрана
Соловейком  примчу.

І  затьохкаю  щемно
Я  в  саду,  під  вікном,
Поцілую  таємно,
І  тобі  стану  сном.

У  квітках  яблуневих
Я  джмелем  загуду.
І  в  трояндах  рожевих
Я  до  тебе  прийду.

І  пагінчиком  дуба
Проросту  на  зорі  –
Посади  мене,  люба,
Хоч  у  себе  в  дворі.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016

Історія одного кохання.

Позаростали  стежки-доріжки,
Там,  де  ходили  милого  ніжки.
Позаростали  зіллям-травою,
Де  ми  любились,  милий,  з  тобою.

Нам  посміхались  місяць  і  зорі,
Щиро  вітали  у  рідному  морі.
І  нам  здавалось:    буде    -  навіки,
Повнитись  будуть  радості  ріки.

Та  лиш    ті,  що  «дарують  свободу»,
Кинули  в  край  чужого  народу.
Месників  куля  вразила  в  груди  –
Пісні  твоєї  більше  не  буде…

І  всі  доріжки  позаростали,
І  мої  коси  сивими  стали.
А  на  могилі,  в  угорському  краї,
Вітер  про  волю  пісню  співає.

І  їх  тополя  віття  схиляє,
Коренем  тисне,  серденько  крає.
Згляньтеся,  люди,  будьте  вже  пильні,
Більше  не  множте    купи  могильні.

Хай  і  по  наших  землях  не  ходять
Ноги  ворожі,  ноги  чужинські,
Маків  кривавих  більше  не  родять
Поля  Батьківщини  -  поля  Українські!

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016

Для тебя – стану Я небом.

Для  тебя  –  стану  Я  небом.

Спешу  к  любимой  моей
И  песнь  о  любви  сочиняю.
Пою  для  неё,  как  соловей,
И  звёзды  с  небес  собираю.

Прекрасна  ты!  И  Я  для  тебя
Цветами  дорогу  покрою.
В  моём  серце,  родная,  любя,
От  бурь  и  невзгод  Я  укрою.

Ну  а  если  захочешь  ты  пить,
Я,  для  тебя,  стану  водою.
Ну,  а  если  захочется  плыть,
Я,  для  тебя,  стану  рекою.

Ну,  а  если  захочешь  ты  есть,
То  Я,  для  тебя,  стану    Хлебом,
Ну,  а  если  захочешь  лететь,
То  для  тебя  стану  Я  –  небом.

И  Я  для  тебя,  стану  мостом.
Лесом  пойдёшь,  –  стану    тропою,
И  стану  кровью  в  сердце  твоём  –
Навеки  так  буду  с  тобою.

Вот,  тебе  на  ладони  весь  мир,
А  звёзды  зажгу  в  диадеме,
И  открою  небесную  ширь:
Жизнь  вечную  в  Новом  Эдеме.
……………………………
Он  белое  платье  ей  подарил,
Расшитое  чудно  цветами,
И  на  облаке  с  нею  уплыл,
Радуясь,  вместе  с  друзьями.

Галина  Яхневич.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016