| Сторінки (3/210): | « | 1 2 3 | » |
Ти не побачиш ознак невідомого,
Той зміст вже давно кимось вивчений.
А що ж тоді там, за межею свідомості?
Чи є щось твоє під чужими обличчями?
Вивчаєш сповільнені рухи миттєвостей,
Щоб переграти закони уявного.
Хотілось би знати природу місцевості,
Твої відчуття рано стали безбарвними.
Ти проводжаєш додому не тих птахів,
Зустрінетесь в небі, то з ними не говори.
Не показуй дорогу і не малюй шляхи,
Як не знаєш сам, куди віднесуть вітри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
Як тільки ти вирішив дотримуватися правил,
Усіх, без винятку, не задумуючись про наслідки,
Світ зник, забравши із собою всі причини,
Занурився у темряву, так і не побачивши світла.
Пішов під воду. Може. Там. Краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
Ходила. Так землю спокійно різала,
Немов залишала навічно слід.
Немов прожила, що тобі написано,
Любила вино і колючий глід.
Вони залишають сліди однакові
На тілах, що несуть прохолодний дощ.
Нічого не скажуть про тебе нащадкові,
Що виросте сам – як бур'ян, як хвощ.
Зачепиться іскрою за землю порізану,
В ній зникають сліди почорнілих зерен.
Не читай нічого, що про тебе написано,
Обираєш сам, чи ростити терен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
Палає світ. Ніхто вже не виходить
Зустріти сонце. То було раніше.
Покинула свій прихисток свобода,
Пішла ховатись. Раптом стане гірше.
У гніздах прокидаються сміливці,
За спинами вже дозрівають крила.
Покаже час, хто з них наступний вбивця,
А хто покірно впустить в тіло стріли.
Та згинуть всі, не знатимуть причину,
За що їх покарали смерті очі.
Подивляться на душу, скажуть «Винна,
Проходь, бери своє. Горіти хочеш?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Ти вимовляла правильні слова.
З відтінками несправжніх істин
Шукала спільну мову, не змогла.
Дарма наповнювала шепіт змістом.
Ти загубила у відтінках суть,
Пробачила самотності нещирість.
Куди тепер ті крила занесуть
Гірку поразку та невіру в сірість.
Ти час ламала на частинки днів,
Порушила відтінки втоми.
За вікнами ж ніхто не зрозумів,
Навіщо сутінки лишились вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Годинник стукає у двері смерті,
Він проводжає тих, хто досі ще не жив.
Рахує дні і ночі, вміє бути впертим,
Не розраховує на нескінченність див.
Не зупиняється, в очах пустелі бачив,
Іде шляхами розпачу у світанковий час.
Він забирає тих, хто досі ще не плаче,
Роздмухує багаття, але вогонь вже згас.
Повільно витікає зі скроні недовіра,
Збираються докупи потоки сірих днів.
Час не врятує тих, хто досі ще не щирий,
Він так уже втомився закопувати гнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
І присмак чебрецю розповів їй про все,
Перетікає досвід в заплутане есе.
Гірка краплина правди далеко не втече,
Хто куштував отруту, завжди попросить ще.
Той присмак зіпсує солодку легкість ранку,
Та чаю не відмовиш, з ним будеш до останку.
Гіркі примари ночі знайдуть ходи для втечі,
Від тебе не відступлять, з тобою стрінуть вечір.
Наповнена водою напівпорожня склянка
Нагадує про спраглу забуту обіцянку.
Тобі належить правда гіркого порятунку,
Напівзабутий присмак надійного притулку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Голова у світі тримається на словах,
Не відкусиш їх, у повітрі літають,
Між пластами хмар пливуть,
Недостатньо їм живої матерії.
Хочуть дізнатися першими,
Як воно — бути безпорадним.
Коли ніхто не чекає,
Не принесе води з криниці,
Чистої, як пісок десь далеко,
Де ще не було ноги людської,
Хоча куди її тільки не заносило.
Водою змивало останні перешкоди,
Та з'являлися перші.
І доводилося все спочатку
Будувати, руйнувати...
Щоби потім було що забути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Жовтень усе ще дозбирує яблука,
Попід деревами вирує життя.
Слимаки та мурахи під кулями ходять однаково,
Доля спільна — від смерті нема укриття.
Хочу знову до сонця шукати шлях,
Щоб сказати птахам про підступність тепла,
Може, встигнуть втекти чи на крилах, чи на кораблях,
На тих самих, що осінь своєю журбою давно обплела.
Під дощем забагато відступників — хочуть у рай,
Заплющують очі, щоб їх не побачили пси.
Пояснення зайві, ти бийся або втікай,
До неба зосталося декілька крапель роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Ти навіть не привид, ти – невидимка,
Хитаєш планети, ковтаєш зірки.
Світогляд приречених змінюєш стрімко,
Ховаєш від світу свої помилки.
Щодуху втікаєш від правил безпеки,
В’язницею стала вчорашня сльоза,
Що висохла вранці, не стримавши спеку,
Залишила безліч незвичних ознак.
Зачовгані сходи благають про тишу,
Холонуть слова на віконному склі.
Вони точно знають, що їх не напишуть,
Вони для паперу іще замалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Тут ще нікого не було,
Ти перший, хто прийшов зустрітись
Із одурманеним теплом.
Йому не вистачало світла.
Бо жоден вогник не горів.
Боявся, що впаде додолу,
Потрапить в хуртовину слів,
І згине мовчки. Вийде з кола.
Музѝка більше не загра,
Відчули ноти смак поразки.
Бо не за правилами гра,
Можливо, час вдягати маски?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Позаду море, що пройшов ти,
Не знаючи про океан,
Який чекає сонце жовте,
Зірок яскравих караван.
Списами небо прокололи
Дерева, що тамують біль.
А думав ти – уже ніколи
Не будеш куштувати сіль.
Вода дерева поховає,
Укриє листям небосхил.
Птахи цей час перечекають
Під захистом могутніх крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Гарячий чай і тепла посмішка світанку,
Стає нестерпним літо, та куди подітись.
Жагуча спека виповзає до сніданку
Хоч трохи прохолодою напитись.
І далі йти, хапаючи повітря,
Всередині розпалювати потаємний гнів.
Комусь в цей день не вистачило вітру,
Бо він ввійти до пекла не посмів.
Отак відмовитися можна від рахунку,
Що пропонує доля оплатити.
Ти й досі в черзі за солодким подарунком -
Холодним небом з домішками жита.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Між іншим ти позбувся світла,
І не помітив, як пішло.
Кудись далеко, де розквітла
Надія на крихке тепло.
Зійшлися недостиглі душі
Просити про початок жнив.
За ними стежить незворушно
Той, хто на землю їх пустив.
Чи то був бог, а чи диявол,
Хіба сьогодні розбереш,
На кого всесвіт нас зоставив.
Чи він не розуміє теж?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Цей безкінечний горизонт,
У ньому день, у ньому ніч
Ховають безліч перепон,
Та не приховують облич.
Їх зустріч мала б дивний смак,
Була б гіркою, мов полин.
Бо розійшлись не просто так,
Бо кожен знає, що один.
Упертий достигає цвіт,
Поволі змінює свій шлях.
Ніч-день, цей чорно-білий світ
Застиг на крилах журавля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Прозоре повітря сповільнює втечу
Від сонця яскравого в затишну тінь.
Ти знову відчуєш себе недоречним
У світі спекотних примар-сновидінь.
Не час проводжати метеликів часу,
Тримайся за крила, допоки є кров.
В душі помиратиме промінь щоразу,
Як ти розбиватимеш сходи церков.
Назовні спливає забута порада,
Що дав колись вітер в пориві дощу.
Буває, потрібно покинути стадо,
Щоб бачити сенс у «не відпущу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Ніщо не робиться миттєво,
Садок так швидко не росте.
Поглянь навколо – всюди Єви,
А фруктів обмаль. Щось не те.
Не стало яблук, всі згоріли
В очікуванні співчуття.
Душа давно уже без тіла,
І не болить таке життя.
Вужі клянуть, та не кусають,
Навіщо їм ковтати ртуть.
Отруйних не беруть до раю,
Кого ж тоді туди беруть?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Прадавні проліски приймають правду, як є,
Без наголосів. У неправильному місці
Пророщують зерно. Збирати будуть
Його не ті, Хто жив і бачив паростки
Пшениці на кордоні
Між божевільними, що прагнуть крові,
А не зерна.
Тікайте всі подалі
Від правильних порад. Бо хто їх дав,
Не скаже вам, що пропонує в жертву
Кістки своїх рабів. Хіба?
Закінчилося рабство. Не для вас.
Воно живе всередині, чекає
На здібних ворогів, щоб у полон віддати
Те, що залишилось від проклятої волі.
Тріпоче ще в тобі той дух,
Що називають сильним.
Та праведники закінчились. На землі
Немає рівних.
Рівніших за своїх – брудних і вірних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Понад усе на світі весна любила тишу,
Вона втомилась від вражаючих новин.
Тепер ніхто не скаже, що саме він – найвищий,
Навіщо вихвалятись, коли ти сам-один.
Звір не встигає правду перетворити в попіл,
Уникнути не вийде безглуздих запитань.
Навіщо ти існуєш? Куди подівся спокій?
Хто зберігає наші обгортки від бажань?
За двері ще не можна, комусь і досі смішно,
Посеред ночі холод повзе в неволю снів.
Понад усе на світі весна любила тишу,
Та ще вона любила свободу теплих днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
І знову сни об’єднують зусилля,
Без компаса знаходять хибний шлях,
Яким тебе не поведуть, бо вільних
Не дозволяють бачити в сльозах.
Немає згадок про каміння волі,
Що носить кожен, хто тримає світ.
Дощ котиться під стріху парасолі,
Впаде, та не зламає стиглий цвіт.
Зросте свобода під вчорашнім хмизом,
Ковток повітря змінить хід думок.
У тебе сонце котиться донизу,
А десь на небо робить перший крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Розкопуєш минуле, з могили пам'ять дістаєш,
Вона ж слова усі забула, облич не розрізняє теж.
Навіщо розбудив? – питає. – Тобі я правду не скажу,
Її сама іще не знаю. Хіба, давай, поворожу…
Цей дзвін у вухах натякає, що хтось втомився бути сам,
Хтось досі вірить, що розтане під сонцем золотим роса.
Криваві роси не зникають, лежать під захистом дощів,
Небесні сили доглядають усіх, хто землю пережив.
Шукає кисень порятунок в легенях хижих павуків,
Із ними досягне до краю затьмарених вином віків.
Можливо, спробує вчепитись за павутинку чистоти,
Повітря стомлене зцілити. Можливо, легше буде йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Прощання…Багато у цьому є слові –
Вузенькі доріжки із листям кленовим,
Що червоніє на кінчику носа,
Птахи до крайнеба уже не запросять.
Рожеві світанки із присмаком м’яти,
Сонце продовжує нас дивувати.
Прозорими краплями б’ється роса,
Прощається з небом, та день не згаса.
Тіні казкові у скошених травах,
Гойдаються бджоли на квітах яскравих.
Жагуче прощання, цвіт той зів’яне,
І нова пора для щастя настане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Боюся, але хочу
Писати про життя.
Не дочекавшись ночі,
Прийнявши забуття.
Історія покличе,
Втомилась від гріхів.
Нескорена криниця
Тримає ґрунт віків.
Земля все пам’ятає,
Наївну сліпоту.
Дарма ворожі зграї
Паплюжили святу.
Даремно, бо не вбили,
Не можна вбити суть.
На зморені могили
Несуть її, несуть.
Пообіцяли дітям -
Та то таке, пусте -
Що день останній світить
Проміння золоте,
Що завтра вже не буде,
Сьогодні - все, що є,
Хоч жити будуть люди,
Та завтра - не твоє.
Порожні обіцянки...
На смерть з ними не йдуть.
Йдуть бачити світанки
І неба каламуть.
Хай бачити востаннє,
Та то таке, пусте.
Не губиться в тумані
Проміння золоте.
Зігріє рідну землю,
Заплаче кров'ю цвіт.
Скажи, чи не даремно
Спимо ми стільки літ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873657
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2020
Про те, що сталося давно,
Не скажуть правду все одно.
Лиш будуть плакати, мовчати,
Ламати іграшкові грати.
Не вИзнають своєї ролі
У помилках чужих історій.
Всепроникаюча іржа
Знайде потрібного ножа.
Запізно стінам говорити,
Стоять занедбані й невмиті.
Дощ оминає свідків ночі,
Ставати спільником не хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Нічийні схованки примушують шукати
Володарів і тих, хто йде не з ними.
На вічний суд запрошення де взяти?
Щоб світ побачити, та власними очима.
Порожні сідла кличуть у дорогу,
Давно ніхто вже вгору не дивився.
Ти взяв коріння сонячне в облогу,
Не дочекався ночі і розбився.
Шукали коні вершників даремно,
Хто знає шлях, не подолає відстань.
На захисті вже не стоять тотеми,
Бо ти не знав, як керувати змістом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2020
Забирають усе, що тобі не належить,
Сльози, правду, ім’я…Та хіба ж це твоє?
Потрапляєш у пастку – у псевдобезмежність,
Відчиняй вікна й двері, ключі в тебе є.
За тобою стоять незруйновані хмари,
Намальовані небом під звуки дощу.
А той дощ…У дитинстві він ким себе марив?
Непомітно прийшов, непомітно ущух.
Розливається щастя, час повені близько,
Пролетять над землею чужі журавлі.
Ні до чого не змушує спільна колиска,
Бо не знаєш, ким виростуть діти малі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2020
Сонце шукає за обрієм сон,
Згорає між пальцями променів день.
Знову співають зірки в унісон,
Знають мелодії вічних пісень.
Важливі слова лягають на дно,
Місячне сяйво заплутує ніч.
Лишилися ті, кому все одно,
Не помічають різниці облич.
Холодний вечір зробив все, що міг,
На небі лишив намисто із душ.
Кидає вітер солодкий до ніг
Розбиті серця бурштинових груш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871349
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2020
Зачепитися б за недостатню наявність себе,
Не скотитись би в прірву очікувань кращого світу.
Ти давно поховав під руїнами все, що живе,
Сам стоїш на поверхні, боїшся під сонцем зітліти.
Захищаєш позбавлених пекла підземних рабів,
Полягли не за правду, її вже ніхто тут не знає.
Ти шукаєш останки дощу, що у вербах шумів,
Похилилися верби, коріння давно в них немає.
Запитання порожні з’являються в сутінках дна,
Незворушно стоять заколисані тіні голодні.
Ти чекаєш надію, бо з нею приходить весна,
Починають хитатися стіни крихкої безодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2020
Зозуля втомилась роздавати літа,
Бо світобудова вже зовсім не та.
Ніхто не послуха поради птахів,
Та їх і раніше ніхто не хотів.
Прийшов час розумним лягати на дно,
Знайти переваги в німому кіно.
Живуть же в глибинах риби без слів,
Може б, і ти так прожити зумів.
То дощ, а не сльози, побільше налий,
Для вічності всесвіт іще замалий.
Не кидай свободу в чужі кораблі,
З тобою їй краще, тож будь на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2020
Ти просто не існуєш у визначених термінах,
Для тебе ще не вигадали місця на Землі.
Із висновків неправильних будується нова стіна
Чи зможуть повернутися у вирій журавлі?
Хитаються навколо тонкі, уявні лінії,
Не витримаєш поглядів минулих поколінь.
Написано у книгах, що треба бути сильними,
Що недостатньо стати героєм сновидінь.
А сніг лапатий падає – не тут, не нам, наляканий,
Він має більше спогадів, то ж попрощався сам.
Ховається за хмарами, лякає долю знаками,
Дає свободу дихання безжальним небесам.
А ті ковтають промені невинного ліхтарика,
Здогадується темрява, куди подівся день.
Злітають з губ невиправдані істини-метелики,
У світі залишаються під виглядом пісень.
Птахи приносять знахідки незнаного походження,
З них проростають сумніви, що заколишуть цвіт.
Коли ж пусте наповниться і прийде дух відродження?
Коли ж розплющим очі, щоб врятувати світ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2020
Себе потрібно полюбити
І полетіти в ті краї,
Де хочеться наївно жити.
Чи там співають солов’ї?
Чи правлять всесвітом цикади,
Що граються чужим життям?
Вже не знайдеться того саду,
Де міг би залишитись сам.
Собою бути – це непросто,
Звикає тіло до зірок.
Коли душа – безлюдний острів,
Ніхто не робить перший крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2020
Не вистачило снігу, зима була незвична,
У випадкових променях шукала свій кінець.
Прощалася із холодом, збирала воду в січні,
Дорогу загубила, побігла навпростець.
Із неба сонце скоса на землю поглядає,
Не впізнає розгублені обличчя диких міст,
Що до сльоти всі звикли, але її немає,
Доводиться розгадувати долі чорний зміст.
Втомились білі фарби розвеселяти вічність,
Немає в них бажання продовжувати гру.
Не вистачило снігу, зима була незвична,
Дощі змивають з тіла потріскану кору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866578
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2020
Непросто бути порожнім,
Шукати причини для смутку.
Постійно когось обожнювати,
Любити чужі здобутки.
Наповнити несвідоме
Уявленням щастя дорослих.
Позбутися крапки і коми
В умовах слабкого росту.
Знати про світ із нотаток
Мандрівника тривожного.
Можливо, вже час починати
Вірити. Та не кожному.
Artwork “Fire sale” by Robert Del Naja and yellow 📎
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
Нитками обплутаний, дорогою темряви
Ти поспішаєш котитися вниз.
Надії на спокій лишились даремними,
Ти сам підпалив назбираний хмиз.
Згорає блакитна душа твого всесвіту,
Вагомі причини придушують бунт.
Усміхнені губи вдають, що їм весело,
Очі ж досліджують спалений ґрунт.
Ти помилився, ти віриш у погляди
Чужі, недоречні й уперто-цупкі.
Скажи мені правду, посип її солодом,
Та не сподівайся на муки легкі.
Картина Івана Марчука 'Скажи мені правду'
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2020
Знову нічка на порозі,
Засинають дітлахи.
А твій сон іще в дорозі,
Заколисує птахів.
Пташенята хочуть спати,
Місяць, сильно не світи.
У хмаринках волохатих
Засинай скоріше й ти.
Лине пісня колискова,
Спить маленьке пташеня.
Завтра гру почнемо знову,
Сходить сонечко щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865340
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.02.2020
Ти чекаєш наказу зверху,
Сяє сонце, розбиті мости
Потрапляють у першу чергу
До встановленої мети.
Сяє сонце, сопілка грає,
Звинувачено в зраді мости.
Хто впаде, того пробачають,
Безневинного легше нести.
Сонце сяє, але недовго,
Залишається вгору йти.
Збайдужіло-туманний погляд
Поховає наївні мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2020
За обрій твій погляд біжить, не спиняючись,
У мандрах загублений, хоче втекти
Від тебе, від світу. Не озирається,
Знає, що поруч завжди будеш ти.
У пошуках слів, забутих пророками,
Ходять землею сухі бур’яни.
Стежать уважно за вашими кроками,
Знають – недовго іти до весни.
Щастя в очах проростає кульбабами,
Сонячні пасма лоскочуть траву.
Світ вибухає яскравими фарбами,
Бачить і досі сни наяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2020
Світ в голові ніяк не вдається розширити,
Перешкоди трапляються навіть в порожніх тілах.
Світ пручається, хто ж ризикне втихомирити,
У дрібних початківців породжує страх.
Світ спрагу тамує безбарвними краплями сорому,
Невинних пов’язує ниткою рукостискань.
Світ марно збирає чутки про тих, кому холодно,
Завтра ті самі розкажуть, що спека – то символ страждань.
Світ зарано почув слова незнайомого значення,
Невпинно ростуть колоски божевільних подій.
Світ просто заснув, не діставшись до пункту призначення,
Зашерхли зіниці, зникають сліди на воді.
Artwork 'Splitting the atom' by Robert Del Naja
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862633
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2020
Вдих-видих, вхід-вихід, комусь направо, комусь наліво,
Коли ж наплачеться небо, коли закінчиться злива.
Стоїш в будинку навпроти, тримаючи парасолю,
Не ризикуєш виходити, в повітрі багато солі.
Тебе чекає сумління в будинку через дорогу,
А ти втікаєш від правди, дощем змиває підлогу.
Коли скінчиться ця злива, коли наплачеться небо,
Коли ж хоч хтось посміхнеться недосконалому Фебу*?
*Феб - Аполон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862186
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 22.01.2020
На шматки роздирають килими різнотрав’я
Канави, канали, каміння. Вода ледь пливе.
Намагаєшся знову побути забутим ‘я’,
Всередині знайти й зачепитись за щось живе.
Пораховано зраджених, пальці забули сон,
Ти готуєшся знову відчути війну сторін.
Закінчились пророки, замовкли всі в унісон,
Хто захоче змагатися без голосних причин?
Паперовим метеликам крила не віддадуть,
Доведеться пливти, пізнавати мову рідин.
У глибинах тобі, хоч не хоч, а покажуть суть,
Мовчки ляжеш на дно – сподіватися, що один.
Картина Архипа Куїнджі 'Дніпро вранці'
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020
Зігрійся сам і розпали багаття
Для тих, кого прирік на забуття.
Собі не поспішаєш зізнаватись,
Що з радістю віддав би півжиття.
Воно згорить даремно у неволі
Історій, правди, непостійних слів.
Стоять, загрузнувши в снігах, тополі,
Безсилий світ від болю побілів.
Вже близько ворог, та ще ближче спокій,
Не дозволяє рухатись на схід.
Ти бачив сонце, та не з того боку,
Воно святе. Горітимеш. Твій хід?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2020
Запала тиша. Залишили спокій
На відстані невидимого кроку.
А ти цим часом дивишся в вікно,
Де замість тебе падають на дно,
Клянуть останні миті днів життя.
Минає час, немає каяття.
А ти і досі дивишся в вікно,
Створив ілюзію, в якій усе одно.
Збирається непереможний пил
Іти на пошуки чужих могил.
Ти відчинив розгублене вікно,
Побачив світ, що був колись давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861055
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2020
Ще й досі не має значення,
Що ти прийшов нізвідки.
Чекає нового призначення
Коріння голодної квітки.
Пливуть пелюстки цукрові,
Шукають, кого б зцілити.
Втрачено сенс у розмовах,
Кому потрібно те світло.
Згасає привид пророка,
Давно закотилося сонце.
Поспати б ще тисячу років,
Побути землі охоронцем.
Картина 'Дихнула запахом земля' Івана Марчука
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860367
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2020
Я є. Нічого з цим не вдієш.
Немає марних сподівань.
Непередбачені події
Звільнили всесвіт від вагань.
Лунає пісня просто неба,
Втекло впольоване тепло.
Розбився дзвін. Було так треба.
Зате тепер не все одно.
Знайомі обриси на стінах
Застигли, перегравши час.
Я просто є. Ніхто не винен.
Вчимося жити без прикрас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859938
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2020
Закінчується рік. Життя стирає лезо
Невідповідних прагнень, що бачать свій кінець.
Стрибок у невідоме – то підсвідома теза
Про вимушене щастя, що принесе творець.
І ти тут ні до чого, ти просто стій і дихай,
Давно вже написали для тебе хід подій.
Іди, не озирайся, позаду вже не тихо,
То сиплеться із неба зерно майбутніх мрій.
Не треба незнайомих думок, одне й те саме
Вкладається у скроні, щоб доживати вік.
У кожного в житті бувають темні плями,
Та лезо вже не те. Закінчується рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2019
Вже місяць життя немає,
Затихли пташині розмови.
Вже місяць ніхто не вмирає,
Раніше ж…знову і знову
Під землю текли, божевільні,
Стирали сліди перемоги,
Боролись за дихання вільне,
Тепер не зосталось нікого.
Малюнки не скажуть правду,
Вони не існують ʺпозаʺ.
Цей світ ще доволі уявний,
Хто-зна, хто пише нам прозу.
Хтось заховався за хмари,
Звідти жорстоко сміється.
Внизу лиш рахують удари,
Скільки лишилося серцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2019
Не залишай думок в присутності людини,
Ти знаєш сам, що недостатньо сил
Боротися із почуттям провини,
Коли втрачаєш розум. Бо один
Ідеш назустріч власному мовчанню
Дорогою розкиданих причин.
Ти знаєш, що очікує прощання,
Та плакати не будеш. Бо один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Солодкий. Гіркий. Дощем зіпсований.
У сонця просиш останній згусток сил.
Не знаєш правди, чомусь так соромно,
Висушив сльози, та знову впертий пил.
У шкаралупках ховаєш замисли,
Кидаєш відповідь до стомлених ніг.
Та запитання досі не виросли,
Блукаєш безоднями замість доріг.
Ти не чужий, та м’якість оманлива,
У серці тримаєш подрібнену сіль.
Звичними стали ранки з туманами,
Наповзає роса, тече звідусіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857600
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2019
Кидаєшся у вир розхристаних емоцій,
Шукаєш виходи з потрісканих глибин.
Чи здогадаєшся, що досі світить сонце,
Чи віру втратиш, попливеш один?
Ти смак життя відчув, та побоявся впасти,
А раптом не потрапиш у досконалий рай,
Де кожен кожному бажає лише щастя
Й до пекла двері відчиняє. Що ж, бувай.
Твій слід залишиться в історії звичайній,
Хтось вирішить за тебе, чи достатньо слів.
Невчасно плавав ти дорогами мовчання,
Тепер ніхто не знає, жив ти чи не жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2019
За крок до потойбіччя заснула тепла осінь,
Закінчились розваги, час замести сліди,
Поринути у мрії, насолодитись вдосталь
Теплом м’якої ковдри. Ти тільки не буди.
На самоті з льодами побудь, згадаєш спеку,
Навчишся довіряти словам яскравих душ.
Співати сонцю будеш, адже птахи далеко –
Цвірінькають над ставом жовтогарячих руж.
Лягає білий ранок на заспане волосся,
Мороз біжить в легені на пошуки тепла.
За крок до потойбіччя заснула тепла осінь,
Горіхово-медова. Невже вона була?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856633
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.12.2019
Спостерігаєш мовчки, не підходиш,
Ще час не твій, ще не горять зірки.
З тобою не укладено угоду,
То ж відпочинь, скуштуй мигдаль гіркий.
Нехай всередині палахкотить ікона,
На себе молишся, чому ж такий сліпий.
Чому ж не звільнишся із власного полону?
Не розумієш ти, чому мигдаль гіркий.
Чому навколо тебе ходять люди,
Збирають недочитані кістки.
Чекаєш новий день? Його не буде.
Закінчився мигдаль. Він був гіркий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856326
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2019
Ти втратив право забувати.
Коли зайшов не в ті ліси.
В полоні правди забагато,
Звільнити всю забракне сил.
Ти марив правом на майбутнє,
Немов не бачив долі хід.
Розмов з собою вже не чути,
Десь потонув останній пліт.
Ти проковтнув ворожий спокій,
Позбувся права співчуття.
Під сонцем стигнуть мокрі щоки,
На два поділено життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855954
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2019
В повітрі танеш, ніби у болоті,
Не відчуваєш дотику весни.
Ти право дихати відклав на потім,
Причини не сказав, не пояснив.
Хотів втекти, та втеча ця підступна,
Не підступитись до підвалин снів.
В очах землі ти будеш лиш наступним,
Коріння вглиб пустити не посмів.
Залишив слід, та натовпів багато,
Зітруть, затопчуть, заберуть на дно.
І саме там навчишся ти літати,
Казок-бо не буває.
Навіть у кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2019
Медузи розривають плин
Життя, що тане десь у горах.
Вода втікає до глибин,
Неначе світ – заклятий ворог.
Хлюпочеться отруйна кров,
Між берегами ходять люди.
Нагадують прибулим знов,
Що випадковостей не буде.
Потоки світла не пройдуть,
Їх зловлять щупальця миттєво.
Вони пропустять лише лють
В напівзруйновану місцевість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854688
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2019
А хвилі все ідуть, ідуть,
Перемагають невідоме.
В собі шукають вічну суть,
Залишать світові на спомин.
Перетинають океан,
Сміливості їм вистачає.
Не помічають власних ран,
Бо співчуваючих немає.
Лиш кораблі, які плюють
У душу чисту й незнайому.
Аж поки міцно не заснуть
На дні душі, скорившись втомі.
А хвилі все ідуть, ідуть,
В собі несуть послання часу.
Та чи потрібна світу суть?
Життя без замислу прекрасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2019
Біжить струмок, пісок біжить,
А я стою посеред світу.
Не знаю ще, куди подітись,
А від життя лишилась мить.
Ловлю повітря у полон,
Комусь не вистачить свободи.
А я під натиском негоди
Сідаю знов не в той вагон.
Туман заповнює вікно,
Запитують легені «Де ти?»
А я – вже з іншої планети,
Мені, повірте, все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2019
Самотній Бог чекає на серця.
Колони йдуть нескорених вигнанців
Землею, що втомилась від Творця,
Забула все, набридли вічні танці
Життя та смерті. Забиває дух.
Поволі прокидається свобода,
Запам’ятовуй кожен її рух,
Бо проростає лише той, хто сходить.
Століттями стиралося на пил
Бажання діяти усупереч неволі.
У зграї пекла недостатньо сил
Всіх поховати в замкненому колі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2019
Під мостами живемо, ховаємо вулиць початки,
Налаштовані прясти історію з крапель дощу.
У тумані стоять чи то хлопчики, чи то дівчатка,
Кожен хоче додати до плетива нитку свою.
Та мереживо, сплетене іншими, змін не приймає,
Бо стежок забагато і так, та хто ж ними йде?
Невибагливе людство, що завжди усе пробачає,
Чи колона пітьми, що ховає обличчя бліде?
Хибні кроки камінням лягають в порожню безодню,
Приростають корінням до паростків свіжого дня.
Обіцянки не гріють, життя знову стало холодним,
Догорає під сонцем зіпсована часом стерня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853534
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2019
Який варіант обрати?
[b]Варіант 1[/b]
Спочатку згадок не було
Про людство та основи світу.
Та народилося тепло
І враз історія розквітла.
Хиталося нерівне дно,
Землі нових хотілось вражень.
Все тіло залила вином,
Про це в легендах хай розкажуть.
Буденність заколише час
Неврівноважених пророків.
Вони ще ходять поміж нас,
Та пропонують штучний спокій.
[b]Варіант 2[/b]
Спочатку згадок не було
Про людство та основи світу.
Та народилося тепло
І враз історія розквітла.
Хиталося нерівне дно,
Землі нових хотілось вражень.
Все тіло залила вином,
Про це в легендах хай розкажуть.
Буденність заколише час,
Впадуть до ніг небесні мури.
Пророки ходять поміж нас
На факультети режисури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2019
Не для того пишу я вірші,
Щоб ховатись за спинами літер.
Ніяк не звикну до світу в іржі,
Все благаю, щоб хтось її витер.
Чужі слова прикривають дно,
Мене лякає слабкість підлоги.
Промили мізки червоним вином,
Забути змусили цінність дороги.
Збирають пил повсякденні думки,
Ніхто не здатен їх поховати.
Шукаєш в душах пусті сторінки,
Та з них давно вже збудовано грати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2019
Незахищена шкіра. Тобі не загрожує спека.
Від сонця ховаєшся, промені прагнеш змести.
Перекручуєш символи, віриш у слово «безпека»,
Намагаєшся світлу віддати свій страх висоти.
Та воно не сховається, марно готуєш кайдани,
Місця не знайдеш, де б зміг дочекатися зла.
Ти поспішаєш, та в цих перегонах останній
Виграє, інших затопить нескорена пеклом смола.
Повітря не вистачить, скільки ще будеш мовчати?
Знаєш, що правда ніколи в руках не жила.
Так, спроби були її поховати, сховати за грати,
Та ще не вдалося нікому спинити життя джерела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851837
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.10.2019
Захищай свою правду, вона не потрібна нікому,
Окрім тебе не прийде ніхто на могилу її.
Відмовляються від протиріч стародавні знайомі,
А ти стій до останньої грудки живої землі.
Запитає про тебе лише покалічене листя,
Ти для нього ніхто, та воно пам’ятає своїх.
З вільним вітром навіки думки твої переплелися,
Відтепер ти живий, хоча смерть подолати не зміг.
Неминуче приходять часи пророків свободи,
Обіцянками живлять наївних, ведуть до мети.
Та чи довго стоятимуть наспіх змайстровані сходи,
Коли ті, хто вгорі, зрозуміють – нема куди йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851311
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2019
Колючий дріт нерозбірливих думок
Проколює мозок, неначе метелика голка.
Ці розмови з собою
Ведуть до неправильних висновків. Знаєш,
Ти даремно чекаєш пояснень. Від кого
Ти їх хочеш почути?
Їй-богу, від кого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850093
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2019
Не спиться. Вкотре. Ніч прийшла невчасно,
Перебуваєш в зоні очікування снів.
Дива в житті твоєму трапляються так часто,
Що навіть місяць срібний не світить, потьмянів.
Шукаєш свіжих вражень, перебираєш зорі,
Ось цю – лишити в небі, оцій – додати сліз.
Додому не чекають викрадачів історій,
Ніч забуває тих, хто покотився вниз.
Коріння пам’яті пересихає швидко,
Перегнивають рештки спустошених клітин.
Все, що ти можеш – знову схопитися за нитку,
Що приведе у світ, в якому ти – один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2019
Мить. Навколо неї все життя. Проходить повз
Історія медових прагнень і думок.
Ти вибачай, що досі поруч, що заповз
У серце всесвіту отруєний струмок.
Ти вибачай, що відмовляюся повзти
До тебе в пекло пити кров невинних душ.
Тепер ні кроку, чуєш? без мети.
Не розраховуй на вигнання, бо з калюж
Води не заслужив. Твої вуста
Сичать неправду, що пронизує наскрізь.
Ти не боїшся смерті без хреста?
Чи, може, віриш, що пролізеш скрізь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849111
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2019
Про що мовчать троянди серед ночі?
Чи знають таємниці сьогодення?
Чи у хвилини відчаю захочуть
З тобою поділитися натхненням?
Стоять під пильним поглядом людини,
Не знаючи, коли життя скінчиться.
Впадуть під ноги пелюстки. Хто ж винен,
Що мрія на майбутнє не здійсниться.
Ти запитай, чи в когось є сумління,
Чи зникло в хащах - проклинати світло.
Якщо вже рвуть, то краще із корінням,
По колу смерті бігати набридло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2019
Де ти живеш? Де б ти не жив, в тобі живе
Ні, не душа. Хоча вона також жива.
Бо що поробиш з цим життям? Немає сліз,
Що б витекли на волю, попливли
Мов кораблі, наповнені вчорашнім щастям.
Знаєш, ти вигадав, що в тебе є душа.
Всередині, десь глибоко, на дні
Ховається солоне озеро неправди,
Йому хвилини вистачить, щоб затопити
Свідомість смутком. Бо прийшов той час,
Коли виходять з берегів прокляття.
Знайдуть тебе. Де б ти не жив. Такий вже час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848065
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 13.09.2019
Лягло проміння золоте
На дно струмка та вмить згоріло.
З думками знову щось не те,
Хочуть звільнитися від тіла.
На березі руйнуєш час,
Очима п’єш крихку природу.
Це все створили ще до нас,
Та дякувати не виходить.
Пусті слова затоплять світ,
Не вбереже ковчег історій.
Для чого людству заповіт?
Його не слухатиме море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019
Невагомий світ на кінчиках пальців моїх
Тримається. За уламками щастя біжить,
Не вагаючись, поміж тінями дивних істот,
Поринаючи у вранішні спогади – теплі,
Мов ковдра вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Мігруємо на південь, на північ... Схід чи захід?
Таки не разом двоє. Заплутуємо світ
Оцими незалежними думками про свідомість.
Чи є вона у кого чи дожила вже вік?
Не доживе майбутнє до перевірки істин,
До виважених правил, що б’ються до кінця.
Вже правда не належить тому, хто пробачає,
Свободу п’ють відважні, такі малі серця.
І кожен подих – перший, у ньому – ціла вічність,
Лиш крок до потойбіччя. Доводиться повзти
Шляхами, що розкажуть – каміння ще не гостре,
Потрапиш у пустелю, тоді пізнаєш суть.
Вже бути не захочеш ти свідком під дощами,
Що вимивають правду з корінням, до ниток.
Шматками виривають з обіймів ледь гарячих,
Несправжніх, недоречних, але хіба чужих?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847226
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.09.2019
Неначе спалах блискавки, вночі згоріло літо,
На згадку залишило духмяно-теплий слід.
Грайливе небо хоче стежки дощами вмити,
Послухати розмови замурзаних чобіт.
Холодні барви ночі втрачають легковажність,
Пояснюють свій настрій відсутністю тепла.
Тенета павутини спіймають неуважних,
Дарма, що стільки часу їх доля берегла.
Казкові краєвиди зникають з мапи світу,
Проміння золотаве впаде на чорне тло.
Неначе спалах блискавки, вночі згоріло літо,
Та ми і не помітили, бо грому не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2019
Забракло слів. Тобі ж бракує тиші.
Передчуваєш зміни на пусте.
Тріпочеш крилами, та все ж не вища,
В неволі правда вгору не росте.
Твоїм притулком стане чорне листя,
Дощі візьмуть усе твоє тепло.
Всі протилежності переплелися,
Вчорашніх втрат неначе й не було.
Твій подих перетворює на попіл,
Горять кістки спотворених думок.
Злітають іскри з уст антиутопій,
Під куполом ледь жевріє струмок.
Розлитись мусить повною рікою
Та досягти пустелі спраглих душ.
Ти, Правда, завжди будеш не такою
У світі, де всі звикли грати туш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2019
Чого ж ти, вербо, похилилась?
Чи стала трунком та роса,
Що твої віти затопила
На сході сонця? Ніч згаса.
Літа спливають за водою,
Марнуєш час, марніє світ.
Верба над ставом ще постоїть,
Ще не зломила осінь віт.
Ще вітер не забув про коси,
Гойдає пасма золоті.
Світанок зронить теплі роси,
Йому б хоч раз на самоті
Побути з ніжною вербою,
Почути залишки пісень.
Та перед сонцем ніч не встоїть,
Збирає зорі стиглий день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843831
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.08.2019
У піжмурки гра. Що ж ти приховуєш?
Потрощену радість, денне буття.
Нескорений світ – він усе ще є,
Хоч небо й затягує спраглим сміттям.
Не дочекаєшся чесної сповіді,
Спати примусили, скоро зима.
Від чужорідних ховаються поглядів
Прості запитання, яких ще нема.
На колінах стояти навчився, та годі вже,
Заростають стежки, нащо їх берегли?
Підійматись не хочеш – без крил живеш,
Час летить за тобою. Впіймає коли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2019
Вперто крокуєш дорогою спогадів,
Немає вже з ким іти до мети.
Раніше ховався від жадібних поглядів,
Сьогодні не можеш себе віднайти.
Невидимий світ, невидимі зрадники,
На тебе чатують свої ж шпигуни.
Не допоможуть очі порадами,
Тіло твоє – у стані війни.
Ворог в тобі – його варто побачити,
Глибоко в ньому живе справжня суть.
Ти помираєш. Яке має значення,
Що тебе вб’є – проміння чи ртуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841507
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2019
Самотній місяць зазирає в очі,
Шукає душу з темними кутками.
Від правил всесвіту спочити хоче,
Хоча б на мить сховатися за браму.
Розійдуться дороги хмар бузкових,
Зірки запалять ліхтарі на небі.
Прокинешся і, зовсім випадково,
Побачиш, що зробили все без тебе.
Тепер шкодуєш про початок світу,
Ти й сам не уявляв таких обмежень.
У просторі тобі не загубитись,
Хіба що вірити почнеш у протилежне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2019
Принаймні ти навчилася літати.
Вчорашні сумніви вже стимулів не мають
Продовжувати існування. Десь без тебе
Вони знайдуть, звичайно, порятунок.
Та то таке. То буде не з тобою.
Птахи прихильно зиркають з-під лоба.
Не вистачає неба. На всіх.
Хто вирішив, що бути незалежним
Не всім під силу? Покажіть
На ту людину пальцем. Хай згорає
Від сорому.
Допоки вчинки не промовлять
Хоча б звук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838954
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 16.06.2019
Ти обираєш всесвіт у пелюстках троянди,
Тендітний рай без домішок турбот.
Щоранку сонце зустрічаєш на веранді,
Щоночі огортає дощ промінням теплих нот.
Ті пелюстки не визнають кордонів світу,
Бо вітер їх на волю відпустив.
Стежки лежать перед тобою, щоб відкрити
Безмежність простору в руках у справжніх див.
На землю падають – обпечені росою,
Троянди пелюстки жартують над життям.
Їм хочеться сміятися – не плакати – з тобою,
Та переграти долю ти можеш тільки сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019
Зіграймо в шахи. Дошка вже готова,
На світлих покладемося ще раз.
Поглянемо, як ця, остання, змова
Згуртує залишки недосконалих нас.
На шахівниці вдосталь невідомих,
Свого покликання іще не визнають.
В очах зароджуються теми для розмови,
А в душі проникає справжня суть.
Буває, досвід роз’їдає крила,
Втрачаєш здатність втілювати сни.
Шукаєш правду – ще не вся згоріла,
Чекає волелюбної весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837686
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2019
Який варіант обрати?
[b]Варіант 1[/b]
Відмовитись від власної безпеки,
Порушити закони незнайомців,
Впритул наблизитися до живої спеки,
Померти з думкою, що бачив сонце.
Все це, можливо, в мріях не здійсниться,
Ти відчуваєш – вкотре зрадив небо.
Не стануть рідними чужі столиці,
Побудувати дім ти маєш сам. Для себе.
Розкидані вітрами квіти правди
Зів’януть в пошуках легкої долі.
Ну скільки можна бути безпорадним?
Надворі дощ? Іди. Без парасолі.
[b]Варіант 2[/b]
Сьогодні вкотре забуваєш жити,
Стежки не ті, не той туман навколо.
Застерігає музика трембіти,
Що досить тобі бігати по колу.
На те вона і мрія – не здійсниться,
Ти відчуваєш – задалеко небо.
Не стануть рідними чужі столиці,
Побудувати дім ти маєш сам. Для себе.
Розкидані вітрами квіти правди
Зів’януть в пошуках легкої долі.
Ну скільки можна бути безпорадним?
Надворі дощ? Іди. Без парасолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2019
Хто загубив ключі від сонця
Не знайде місця навіть під дощем.
Бог вирішив побути незнайомцем,
Зіграти роль, щоб запросили ще.
Бур'ян зроста, ногами вже не топчуть,
Блукає суходолом сарана.
Немає стін, попадали всі – мовчки,
Під натиском розпеченого дна.
Ти схибив, ціль не там. Позаду ворог.
Казки розказують позбавленим думок.
Розплавили всі дзвони, щоб на сполох
Не били ті, хто серцем ще не змовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836825
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2019
Немає дна у цій безодні
Неправди, злості, темних слів.
Хтось, звісно, скаже – це природно,
Та чи лишитися під сонцем ти б хотів?
Змивають руки позолоту
З очорнених минулим душ.
Вмирати подумки ти будеш потім,
Та чи стоятимеш, коли промовлять ‘Ані руш’?
Відволікають дивні речі
Від неминучого тепла.
Будуєш стіни з прісних речень,
Та чи повернеш правду, що зі всесвіту втекла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2019
Вдихай, не дихай, справа не в повітрі,
Тілам не вистачає чистих душ.
Роками не збувались мрії світлі,
У серце заповзла змія, не вуж.
Готова отруїти все навколо,
Перетворити на пустелю ліс.
То лиш здається – бігаєш по колу,
Ти по спіралі котишся. Униз.
Не заслуговуєш на власний розум,
Бо слухати не вчився до кінця.
Посипалися з неба ранні грози –
Омиють краплями забруднені серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835534
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2019
Посипалися камінці самообману
У тріщини душі, в яких згасає день.
Думки нагадують, що настрій буде хмарним,
Слова таки знайшли свою мішень.
Оборонятися від пилу не виходить,
Дощ змиє паростки, але не знищить суть.
Бути заручниками чесної природи
Не всім під силу, та бої ідуть.
Повітря дихає отруйними сльозами,
Чекати свіжості несила вже давно.
Хтось поза обрієм нові складає драми,
Птахи вмиваються міцним вином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834925
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2019
Співають трави пісню колискову
Своїй землі, що, стомлена, не спить.
Вслухається в нечесані розмови,
Що заперечують небес блакить.
Слова пісень вплітаються в коріння,
Бо хочуть жити всі. Без виключень.
І шансів на майбутнє вже немає рівних,
Світ забирає непотрібний день.
А ти мовчиш, ти дуже хочеш жити,
Чи хочеш… Взагалі, скажи, чого?
Чому отруту сиплеш ти на квіти?
Чужі. Бо що у тебе є свого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2019
Не вірити тому, чого не бачиш,
Хтось дав тобі пораду на життя.
Минули вже давно часи пробачень,
Покірно світ відходить в небуття.
Та твій союз із темною рікою
Плодів не принесе, бо зникнеш сам.
Світ стане свідком марного двобою,
В якому знов програєш небесам.
Не зцілять трави, їхній світ згасає,
На вперте існування вже забракло сил.
Даремно сподіватись, виходу немає.
...в пророчих снах ще чути голоси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2019
Політ відкладено. Чекайте на весну.
Так склалося, чи то задумав хтось,
Що птах виводить пісню голосну,
А ми шкодуємо про те, що не збулось.
Розкидане проміння золоте
Знаходить кожного, хто мріє про тепло.
Чиє насіння вгору проросте,
Не зникне в темряві, неначе й не було.
Віками вітер змішує світи,
Солодкий попіл сповнює легені.
Шукаєш стежку, прагнеш віднайти,
Де ж заховався слів останній геній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2019
Всі війни починаються зі слова,
Розгублені на перехресті не мовчать.
Все змінить зустріч – ніби випадкова,
Та під сценарієм вже підписи стоять.
Слова знайдуть притулок у безодні,
Одвічний голод затуманить біль.
Звикай, що дотик рук тепер холодний,
Вітри кидаються на тебе звідусіль.
Безодні байдуже, що ти безгрішний,
Бо вибір зроблено, хоча не в цьому суть.
Прощаються зі всесвітом часи колишні,
Але на зміну їм нові чомусь не йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2019
Волохатий павучисько
Павутину плете низько.
Роздивляюсь, не лякаюсь,
Бо в тенета не піймаюсь.
Завеликий я для нього,
Не отримає нічого.
Хай чатує на комашок,
На допитливих мурашок.
Працелюбний волохатько
Вмить собі збудує хатку.
Все обплутає нитками,
Не жартуйте з павуками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832719
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.04.2019
Куди поділося тепло?
За вікнами туман дощу.
Ти розбиваєш темне скло,
Щоб сонце пити досхочу.
Ти дихаєш своїм життям,
Радієш кожному ковтку.
День починаєш з відкриття
Очей, душі, комах в садку.
Яскраві квіти ваблять бджіл,
Природа всіх годує щедро.
Дивуєшся – збирають пил,
Але ж чому так пахне медом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2019
Проходиш повз обмежені думки,
Не помічаєш підступу гіркого.
Так скоро все вже буде навпаки,
Блукатимеш болотом, нащо ті дороги…
Говориш з незнайомими братами,
Та губишся у небезпечних горах.
Не тільки сонце має свої плями,
Каміння сиплеться, стирає душу в порох…
Спостерігаєш зоряне падіння,
Рятуєш залишки холодних істин.
На зміну сонцю прийде час осінній,
Земля потоне під торішнім листом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2019
Ще не наслухались розмов із того світу?
Тріщать кордони недопоховань.
То, може, нам усім вже кров'ю вмитись,
Щоб ви знайшли причини для зітхань?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Краплини надвечір’я збираються в тенетах
Дерев холоднокровних, що прагнуть зацвісти.
Невимушена зустріч – не час розмов відвертих,
Про відчай потаємний писатимуть листи.
Впадуть з небес на землю безсмертні чари ночі,
Розтане слід багаття на горизонті мрій.
Прибою не відмовиш, коли казки шепоче,
Пісок слухняний знає, що програно двобій.
Змітає вітер хмари зі столу потойбіччя,
У лабіринтах всесвіту немає стін тривких.
Сузір’я знають правду – на них чекає вічність,
Лиш треба оминати поставлені пастки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2019
Життя без музики – то не життя,
Моменти щастя зберігаєш в нотах.
В шаленстві ритму вгадуєш турботу,
В сумних акордів просиш забуття.
В житті без музики ти проклинаєш світ,
Знаходиш порятунок у неволі.
Сидітимеш без мрій в німому полі
І не почуєш від дощу привіт.
Без музики в житті бракує крил,
Блукаєш незнайомими стежками.
Гармонію шукатимеш роками,
Та все ж не стане ближчим небосхил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2019
Ніхто не відчинить для тебе двері,
Не звільнить світ занедбаних думок.
Загубленого бранця у пустелі
Врятує знайдений лиш ним струмок.
Продовжувати йти не всім під силу,
Пояснень в цьому світі не дають.
Щодня доводиться ховати крила,
Зізнаєшся – одразу відірвуть.
Ти маєш зрозуміти божевілля,
Щоб загубитися у натовпі зірок.
Шукаєш, як від світу бути вільним,
Та закривається новий замок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2019
Не запитуй богів про власне майбутнє,
Передбачити хаос не можуть вони.
Зачаровані силою вільної лютні,
Під ногами зростають уламки весни.
Стоголосий світанок знеструмлює сумнів,
Не лишилося темряви в чистих думках.
Підраховуєш втрати у стаді розумних,
Ти навчився знаходити сенс в помилках.
Уяви, що за тебе стоять не відважні,
Хочеш бігти, та ноги в багні.
Не кажи чужим привидам, як тобі важко,
Все одно не отримаєш місця на дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Спаковані валізи стоять на роздоріжжі,
Куди податись далі? Знайоме відчуття.
Невпевнені у щасті та несвідомо грішні,
Втікають якнайдалі від звичного життя.
Холодні зливи ночі наступних жертв шукають,
Яскравими зірками затопить небокрай.
Шляхи ведуть додому, та дому ще немає,
Уява відмовляється змальовувати рай.
Свідомість поступово сплітає павутину,
Зневірених затягує нитками доброти.
Не вистачає вікон у вигаданих стінах,
Перед очима пустка. Тоді навіщо йти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2019
Прийшов для скрипок час заграти,
Посіяти у серці сум.
Зі струн побудувати грати,
Ввімкнути електричний струм.
Мелодія зруйнує спокій,
Сльозами вмиється душа.
Скажи, ну скільки тобі років,
Що досі муза спокуша?
Роками слухаєш безмежність,
На волю лине світ думок.
Ти прагнеш бути обережним,
Та під дощем музичним змок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Пропускаєш крізь пальці нікчемні залишки вічного,
Вітер їх забере, бо любить життя недоїдки.
Залишатися краще на волі – простими зустрічними,
Хоча можна і в клітку. Може там солодко?
Водоспадами ночі милуєшся в затишку сонного вогнища,
Світ зірок необачно зіграє з тобою у піжмурки.
Проковтне ненаситна безодня і тихо попросить ще,
Розростається рай для нескорених долею грішників.
Заглядаєш у вікна давно вже покинутих квітами пагорбів,
За хвилину зів’янеш, привернеш увагу всесвіту.
Зійдуть промені сонця і вкриють цілунками лагідно,
Час іде, а ти досі шукаєш теми для бесіди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830818
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2019
Йде дощ… Малюнки на вікні…
В розмитих написах на стінах
Читаєш правду уві сні,
Шукаєш, хто і в чому винен.
Так хочеш пити… Де той дощ…
Посіяв паростки прощання
В очах забутих нами площ,
Забрав надію днів останніх.
Рядки дощу… Пророчий зміст…
Нагадує душа про осінь,
У гніздах небезпечних міст
Весна притулку вже не просить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019