| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Надія є...
А ось її вже знов немає...
Бідненьку вкрало кляте чортеня.
І так постійно з нами "вищий" грає,
Спочатку дав, потім забрав,
І так щодня...
Щодня вона приходить і втікає,
Щодня вона приносить радість, потім сум...
Надія - це скрипаль що грає...
Надія - це герой всіх дум...
Як є - радій, бо скоро зникне,
Як є - ти дихай нею і живи!
Бо як не буде, ти притихнеш
І будеш думати - "помри"
Як зникне - будеш сумувати,
Ти будеш проклинати всіх і вся,
І думати одну єдину думку:
Навіщо взагалі прийшла?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015
Мільйони посмішок, мільярди сивих душ,
Занурені у власний спокій і ненависть.
Герої дум, хлипочуть власний сум,
І жебрають щосили свою зависть.
Приховують обличчя масками буття,
В танку́ життя щосили проклинають.
І ненави́дять, люто ненавидять всіх і вся,
А жити, лиш одиниці починають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
Пульсує серце від війни,
І кров гаряча правгне волі.
Прийдіть, Донецькії степи,
Ламайте, рвіте юні долі.
Скалічте й мою, не жалійте,
Порвіть на друзки, розірвіть.
Життю навчіть, або ж убийте,
І килим волі застеліть.
Я буду тим, ким мушу,
Опорою дя вас, мої брати.
Як зможу, цілий світ я зрушу,
Не відчуваючи за це вини.
Я прагну крові й не боюся смерті,
Її бояться дурні і жиди.
Я прагну бою в коловерті,
Бо Молот Тора, захищає зі спини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015
У мене зараз дві душі,
Одна літає, друга ні,
Одна закохана, а інша хвора,
Одна вже зібрана, а друга гола.
У мене зараз два крила,
Та тільки на однім імла.
На другому ж самий пісок,
Донизу миля, вгору крок.
Дві чашки: біла і чорнява,
В одній же чай, а в іншій кава.
Одна солодка, дурга ні,
Вгадай же, друже, що в душі?
І дві людини у житті,
Здається, різні?...але ж ні.
Одна чудова, інша ж просто гарна,
Надія є....надія марна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
Коли душа вже майже потонула в мо́році,
Й тоненькі струни скрипки не бринчать.
І навіть вдень темніють всі околиці,
Червоні леза зі спини стерчать.
Коли надія десь висить у шафі,
Повісилась, бідненька, не змогла.
І голова чиясь лежить на таці
Пуста, безсила вже, та ще жива.
Приходиш ти, приходиш так невчасно,
І знову усмішка, здається, на лиці.
Мені вже знову нічорта не ясно,
Заплутаність панує у душі.
Твій сміх прекрасний, але він не той,
Не те лице, не та усмішка.
І щирість ця твоя також не та,
Та ти мене не зрадила, як чорна кішка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Байдужість поступово поглинає все,
Як чорні діри, в себе затягає .
Хихоче хтось...мене трясе!
Та пустота, вже в скроні проникає.
І як коваль, гартує свою сталь,
Так само й люди, гартують мою душу.
І як ріка, тече далеко в даль,
Так само й зрада, тривожить мою тишу.
Бринить кришталь, і вітер дме навколо,
Палає ліс, палає і душа.
Лиш серце не палатиме ніколи,
Бо камінь, всім відомо, не пала.
І дзвони б'ють, посеред лісу,
Та чорним градом, розбивають світ.
То ще одна людина, напотіху,
Пхає у спину, свому другу ніж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Зігнив цей світ, зігнили почуття,
Зігнило все, включаючи життя.
Дме тихо вітерець надво́рі,
Сумує пташка, радісно на волі.
А люди йдуть, існують, скачуть,
Та рідко плачуть, рідко плачуть...
Бо щирі сльози зараз рідкість,
У більшості з очей струмує гидкість.
Як важко, коли людина не твоя.
Як сумно, коли вона- усе твоє життя.
Та ти терпи, будь ласка,не здавайся.
Співай і мрій, та як дитина грайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Зрада. Незмога глянути у очі.
Плювок у душу, спину, рот.
Надиво спогади пророчі,
І виявлення всіх твоїх гидот .
Страх. Сказати правду твій кошмар.
Судоми будуть мучити у тілі.
Тепер- це пожиттєвий твій тягар,
Твій хрест на спині, змученій і білій.
Як смієш в очі глядіти ти мені,
Як смієш посміхатися в лице?
Це лицемірство чи гній з душі тече?
Ой ні, я не пробачу, надто сильно вже пече!
Друг. Було для мене не просто слово.
Я вірив...такого навіть не чекав.
У тебе зараз все прекрасно і чудово,
По лікоть в моїй крові твій рукав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2015
Я не закоханий, я просто хворий,
І цим хворію вже не перший рік.
В душі я голий, просто голий,
І вичавив вже весь можливий сік.
Я захворів тобою досить так давно,
Я лікувався...марно, не допомагає.
Колов уколи, з вен тепер тече вино,
Та що поробиш, світ слабких не залишає.
Я марно прагну лікуватись,
Всі лейкоцити загинули давно.
А я відкритий, перед тобою я відкритий!
Як світ великий, як безмежне полотно!
Ти не хворієш, ти кохаєш...
Правда, кохаєш не мене.
Це неважливо, ти ж не страждаєш,
А я страждаю, та скоро це мине...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Душа змикається в клубочок,
Безперестанку пропікає мою суть.
А ти плетеш для себе радісний віночок ,
Смієшся до людей. що йдуть.
Для мене була ти ідеалом,
Про твою душу я складав вірші.
Та в результаті проколов свою кинджалом ,
Думки й слова тепер німі.
Я дуже прошу, стань ніким,
Або поїдь кудись далеко звідси.
Тепер ти мариш тільки ним,
А я - ніхто, на компасі зламались стрілки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
А я не можу без очей твоїх, не можу.
Весняні пута загорнули й затягнули вмить,
Пробили кам'яну стіну й зламали огорожу,
Затягнута петля, душа на вішалці висить.
Та все здається як завжди,
Односторонна і така банальна мука.
Напевно, не досягну своєї я мети.
Але ніколи не скажу до тебе "Сука"
Минула осінь, пролетіла вмить зима,
Біль і надія вже зліпились купи.
Можливо...ну можливо, змінить щось весна?
Та ні, лиш виглянуть назовні мої трупи.
Я безліч раз вже був душевно вбитий,
Зарізаний і розчленовий до кісточок.
Шлунковий сік стікає по душі, розлитий,
Навіщо знову прагну до зірок?
А я не можу, я просто не витримую без тебе,
Постійно манить і притягує твоя душа.
І як же важко...мені тебе так треба,
Будь ласка, не ставай мені чужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Навіщо знов даєш мені надію,
Я ситий ними вже по вінця вух.
І кожний раз я знову мрію,
Чудово чую серця свого стук.
Здавалось все...пішла нарешті,
Забув, поглинув й розлююбив.
Не тут то було, не так легко!
Мій голос в серці люто вив.
Ну нащо знов даєш мені надію!
А потім ще й з відсотками береш її назад!?
Ну нащо мучити мене, не розумію,
Розквіт у чорне, колись червоний сад.
Ти знов і знов даєш мені надію ,
Хоть щось приймаю в дар від тебе я.
Та пройде час й нарешті зрозумію,
Що без надії серце б'ється вже не так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Мені паскудно, не зажили ще рани,
Душа гноїться потічком.
Я бачу лиш безмежні океани,
Ні метра суші, видно тільки гній кругом.
Самотня постать з закривавленим лицем,
Ковтає залишки душі своєї.
Ця постать поглинає їх живцем,
Перетираючи всі залишки війни тієї.
Війни з собою, самим собою,
Що вже триває рівно рік.
Прийшов кінець, закінчилась журбою,
І клекіт журавлів, здається, вже притих.
Сумне обличчя, кров по всьому тілу,
Проте на зовні ран нема.
П'янкий, німотний запах хлорофілу,
Видихується, прагне каяття.
Лиш пляма, велика чорна пляма,
Зробилась там - де швидше, була моя душа.
І сірувата, однотонна гамма,
Покрила світ...зігнили почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Те відчуття, коли тебе так тягне до людини,
Те неземне, блаженне почуття,
Коли магнітом душу розриває зсередини,
І тягне, тягне, тягне за собою в небуття.
І ось тебе вже звабила її душа,
Та спокусили ніжні й щирі очі,
І медом манить її внутрішня краса,
Ти мрієш і надієшся на щось що ночі.
Те відчуття, коли симпатія переросла в кохання,
Те болісне і гостре почуття,
Коли їй наплювати на твої зізнання,
І чхати на твоє швидке серцебиття.
Те відчуття, коли ця дорога тобі людина,
Не гляне в очі, а відводить погляд в бік,
І серце вмить зупиниться, і стане як крижина,
Й холодний лід, нещадно всі надії вмить обпік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Впав сніг...почали знов боліти рани,
Загоєні вже досить довгий час.
Розірвані артерії та капіляри,
Знов кровоточать раз у раз.
І знову вирвалися марні мрії,
Наївність проїдає до кісток.
І знову спогади оці лихії,
Мій мозок плавлять в казанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Я не любив, я просто загубився,
Пустні надії та ілюзії плекав.
Якби ти тільки знала, як я вже втомився,
В агонії мій голос дико верещав.
Я не кохав, я просто прив'язався,
До тебе, до твого характреру й тепла.
Це все ілюзія, я аж ніяк не закохався...
Але чому ж так хочу пригорнутись до твого крила?
Ні, я не кохаю, я симпатизую,
Мені подобається голос твій, і рух...
Твоя душа, твої манери,
Я не помер, а просто від самотноті оглух.
Кого ж я все-таки дурю,
Я так кохаю, так тебе люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
За що боролися герої,
За що стояли місяці?
Щоб знов розлились ріки крові,
І люди падали в рови тісні?
Спочатку згинула аж сотня,
Зараз ж тільки тисячі.
І плаче не одна вже дівчина самотня,
Чому ж ви всі такі сліпі?
Упала сотня - виродок, імпічмент!
Упала тисяча - продовжуй, пане Президен!
Чому ж такі дурні ви, схаменіться!
Тече ментальність гноєм з ваших вен.
Та більшість з вас вже не змінити,
Ментальність в'їлася у кров.
Можливо, час вже щось робити,
Чи хочете рабами бути знов?
Свиня загризла цілу сотню,
Та шоколад втопив вже тисячі.
Брехливі зайчики блювотні,
Зливають все, що твориться на цій війні.
Жиди вже знов у колізеї,
Дурний народ переобрав їх у царі.
Та не написані ще наші епопеї,
Візьми стилет і шкрябай кров'ю на стіні.
Жидів ти бий, рубай та вішай,
Або ж у пічку їх кидай.
Бо то не люди - то свинота.
Розстрілюй і нікого не прощай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015