| Сторінки (1/45): | « | 1 | » |
Ти ніби ноша, що впилася в мозок,
З тобою я не зможу бути,
Я про початок лиш жалкую,
Це все так хочеться забути.
Ну ось, дзвоню, ну що, ти рада?
Ти! Рада?! Чуєш, так чи ні?
Я так втомився, так погано,
Навіщо ти здалась мені?
Ниття, істерики і сльози -
Нічого іншого нема!
Тебе щасливою не бачу,
Раніш була ти не така..
Раніше очі аж горіли,
Усмішка сяяла завжди,
Тепер лише сумною ходиш.
А як сумна, то й далі йди!
Від тебе лиш постійна втома.
Від тебе тільки один біль.
Не йди до мене, сиди вдома!
Я не твоя життєва ціль!
Роби, Ірино, щось з собою,
Бо сумнів з часом лиш росте.
Псуєш мені життя поволі,
Я так жалкую про це все..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756003
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.10.2017
Я буду найдовшою піснею, не слухай їх,
За погляд гарячий, аж злісний і в дощ, і в сніг.
Я буду лунати так довго і тихо, мені повір,
Та ти не звір, як кажеш ти, мені не звір.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
Відчуєш мій подих десь там за спиною - я пісню співатиму тихо тобі.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
То ,може, й розтануть, неначе весною, могутні замети твої снігові.
Я буду найдовшою книгою, не слухай їх,
І звідти слова й всі вірші мої - тобі до ніг.
Мої сторінки не закінчаться швидко, мені повір.
Та ти не звір, як кажеш ти, мені не звір.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
Відчуєш мій подих десь там за спиною - я пісню співатиму тихо тобі.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
То ,може, й розтануть, неначе весною, могутні замети твої снігові.
Я буду будь-чим, як захочеш ти, не слухай їх,
Щаслива, спокійна, засмучена, без думок своїх.
І втома нізащо мене не здолає, мені повір,
Та ти не звір, як кажеш ти,мені не звір.
PS. Ця пісня в моєму виконанні: https://youtu.be/U9JYubx_8lc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
В його очах важка пітьма,
В його душі тісна тюрьма,
По тілу вени холод носять,
На серці лиш одна зима.
Ніжніші шовку його руки,
Пізнаєш ласки з ним і муки.
Його зустрінеш - не відпустить.
У тишині потонуть звуки,
І в саме пекло з ним поринеш,
Усе близьке собі покинеш
Й усе забудеш, не згадаєш,
В його бажаннях втонеш, згинеш.
І не чекай жалю від нього,
Не пошкодує він нікого,
Бо не людина, а Диявол,
Нема нічого вже святого.
Із ним укласти договір
Бажають ледь не всі, повір,
Хоча й для кожної він різний:
Коханий, пристрасний чи звір.
[quote]P.S. Те, що остання строфа не дуже співзвучна з іншими знаю. Так хочу.[/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727912
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2017
В терпкій пітьмі втонули звуки,
Безслідно зникнувши у ній.
Боялась з ним пізнати муки,
Та муки - дихати одній.
Вчувались вдихи одночасні,
Вчувались видихи гучні,
Думки ж безглузді і невчасні
Вмикали гальма у мені.
"Я ж бачу, що ти цього хочеш,
Дарма пручаєшся, дарма
Соромлячись, ховаєш очі..
Тут неприємного нема."-
Почулось тихе шепотіння.
Я підкорилася йому
Й відраз проснулось нетерпіння
Скоріш полинути в пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Щокожну ніч політ у небо -
Забути про проблеми треба
Й летіти вище, швидше, швидше,
Це ж не твоя, його потреба.
Щокожну ніч новенькі ролі:
Банальні й збочені доволі.
Для них богиня задоволень,
Лиш би відкрила груди голі.
Щокожну ніч грайливі очі:
Зелені, карі - як захоче.
Ти - низ суспільства і еліта,
Щодня одна й друга щоночі.
Щокожну нiч по личку сльози,
По змучених ногах морози,
Ти б утікла кудись далеко,
Покинула б мінливі грози.
Щокожну ніч огида в тілі,
По шкірі мокрі плями білі.
Хто зна, можливо, так і треба,
Шляхи твої незрозумілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723618
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.03.2017
Мої очі просили обіймів.
Їхній блиск не приховував це,
Він відверто дразнив, і спокійно
Все ж поранив іскрою лице.
Його дотик, неначе за ґрати,
Палке тіло тоді ув'язнив.
Знали ми, що потрібно мовчати -
Усе погляд без слів говорив.
Мої очі благали про ласку,
Подих сам мимовільно стих.
Ми хотіли потрапити в казку,
Та здалось, що ніхто не встиг.
Так бажали яскраву розв'язку,
Так хотіли потрапити в рай,
Що зняли всім з очей пов'язку,
Що впустили у власний край.
Зупинився раптово усюди
Невблаганний відведений час.
Не хотіли нас бачити люди,
Не хотіли і чути нас.
Так й загинули ми поодинці,
В протилежних холодних кутках.
У яскравій моїй обкладинці
Заточились страхи у клітках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Навіщо прагнути верхівки,
Якщо так легко впасти вниз?
Тікайте, люди, у домівки
Й петлю кидайте на карниз.
Погляньте крізь віконну раму
На хворий нецікавий світ,
На молоду сп'янілу маму,
На купу байстрюків-сиріт,
На збожеволівших маньяків,
На безробітних і дурних,
На ожирівших псевдо-дяків,
Що наживаються на них,
На батька, справжнього тирана,
На інкубатора-доньку,
На сина профі-наркомана,
На шприц у лісі на пеньку.
На фрази під вікном даремні:
"Кохана, я тебе люблю!",
Хутчіш засуньте штори темні,
Й сміливо лізьте у петлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2017
Розкинувся рум'янець по щоках,
Мороз по шкірі полум'ям пробігся.
Ми уявляли це в сміливих снах,
Та кожен дотик в пам'яті зберігся.
Ми були тінню в полум'ї пітьми,
Пообпікали один одного цілунком,
Гарячий подих відчуваючи грудьми,
Оголення вважала порятунком.
І несподівано все ж розтопивши лід,
Сп'янити розум твій мені вдалося.
Ця зустріч назавжди залишить слід
В моєму серці, так чомусь здалося.
Хотілося не думати про час,
Забути і проблеми, й зволікання,
Та все ж, нажаль, вогонь невчасно згас,
А разом з ним і мрії, й сподівання.
Бажання нових дивовижних втіх
Росте насправді ледь не щохвилини,
А серце хоче знов почути сміх,
Що проникає з темряви в глибини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Вода стікала кров'ю по гілках,
З прозорою із цноти пеленою.
Я думала, що це поїхав дах,
Мене ж вітали радісно з весною.
Огидний колір перегнивших трав,
Що пережили місяці під гнітом снігу,
Мов ковдра все навколо огортав,
Не натякаючи нам на весняну втіху.
Я була впевнена, що мозок кудись зник,
Забравши сприйняття навік з собою,
Та раптом наш місцевий жартівник
Спитав, наскільки "схудла" я зимою.
Я не помітила, як враз розтанув сніг,
Неначе оголивши землі душу.
Невже на совісті такий жахливий гріх,
Що знов з зимою я прощатись мушу?
Я сподівалась, що це просто страшний сон,
Що п'ять хвилин і все ж от-от проснуся,
Та раптом сніг з зимою в унісон
Промовили:"Я скоро повернуся.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720931
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2017
Він подивився своїй смерті в очі
І засинав, прощаючись з життям,
З тривогою в душі ледь спав щоночі,
Ввісні теж переймався майбуттям.
Той сон порушував лиш звук болючий
Від куль, які несуть біду і смерть.
На нас усіх чатує ворог злючий
Із його нападом пішло все шкереберть.
Згадає раптом матері обійми,
Коханої цілунок, як той мед.
Й захочеться забути усі війни,
І як звучить у дії кулемет.
Невтомний ворог жалю все ж не знає:
Радіє смерті брата як не як..
Радіє й усміхаючись вбиває,
Забувши навіть, що таке "земляк".
Він подивився своїй смерті в очі
За Україну, за своїх братів.
Бо щастя у сім'ї єдиній хоче,
Як змалечку уже давно хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693452
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.10.2016
А без тебе не треба і Всесвіту,
А без тебе і світ цей немилий.
Почуття, як найтонше мереживо,
Наша ніжність, як сильнії зливи.
Люди скажуть:" Дарма це затіяла,
Бо щаслива й без нього ти будеш!"
Я не слухала їх, тільки мріяла -
Маячню лиш говорять ці люди.
Я сміялась їм вслід і не вірила,
Я сміялась й все цим було сказано:
Що не дарма я все це затіяла,
Що не все чужим людям розказано...
А вони лиш кричали розлючено
І дурною мене називали.
Потім йшли, вже втомившись, змучено,
А навіщо крийчали й не знали.
Розуміли ж, що я не повірила,
Розуміли ж, що мрія - є мрія.
І не раз я уже перевірила,
Що лиш правда все ж душу зігріє.
Ще спитають мене:" Чому, дівчино,
Ти на світ споглядаєш закохано?
Про любов міфи ж ще не розвінчано
І твій норов іще невгамовано.
Чому, крихітко, хрест ти поставила,
Покохавши негадано й рано.
Ще й споко́ю себе ти позбавила,
Спричинила болючії рани?.."
Тихо слухала їх, лиш мовчала
Й посміхалась. Насправді ж всередині
Я в істериці гучно кричала,
Проклинавши весь час свій відведений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
Власноруч знов створила собі Бога,
Тепер сама від рук його я гину:
В душі живуть лиш смуток і тривога,
А серце все одно не знає спину.
Не можу я ні жити, ані вмерти,
А йому байдуже на мене вже давно.
Чому не можна просто пам'ять стерти?
І Бога не створити знов свого?
Забула б я усі свої тривоги,
Коли б забула я цукровий смак цих губ,
Його створила й закохалась в нього,
І я тепер, пробачте, живий труп.
Якби ж я тільки знала, що все марно,
Якби ж я знала, що так буде все.
Я б не писала ці вірші бездарно,
Я б не сміялась долі у лице.
А я вірші писала і сміялась,
А я створила Бога й через це,
Все прикро й некрасиво з нами сталось,
Помстилась доля за дурне слівце.
Помстилась тим, що прирекла на муки:
Тепер у мене власний строгий Бог.
Я простягнула на колінах долі руки,
Вона ж закінчила назавжди діалог.8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016
Я знову спалахну вогнем від твого погляду,
Займусь без сірника, коли його зловлю,
Залишусь серед праху свого одягу,
А губи лиш прошепчуть: "Я горю.."
Вогонь мою пекельно обпече всю шкіру,
Сліди і ззовні, і зсередини залишивши мені,
А ти, очей не зводивши, забудеш міру
І залишатимеш палати у вогні.
Стерплю жахливі муки хоч всю вічність,
Лиш тільки б бачити красу твоїх очей,
В них заховалась загадкова потойбічність.
Я в ній згорю, забувши всіх людей.
Бажаннь не посоромившись, в багатті
Я вся дотла, до попелу згорю,
Від твого погляду - довічного прокляття,
Загубить небо ще одну зорю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
Я б хотіла тоді загубитись
Серед лісу небачених див.
Щоб і промінь мене не помітив,
Щоб і вітер мене не зловив..
Щоб сліди знов не наздогнали,
Щоб заснули стежки в самоті,
Щоб лиш квітки й дерева знали,
Що блукає хтось там в забутті..
Та не зглянулись в небі сили,
І не взяли мене у сім'ю,
І до себе у ліс не пустили,
І мою погасили зорю.
І тепер за помилки мої всі
Кожен день найціннішим плачу́,
Я плачу́ й потім знову пла́чу,
Бо цей ліс вже навряд чи знайду..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678503
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.07.2016
Пробило літо браму мого міста,
Хоча в мій дім йому шляхів нема.
Насправді бійтесь, люди, літа,
І не радійте, що пішла зима.
Пройшла весна, я з нею лиш змирилась,
Вже скрізь трава і холодом не дме.
Та в спогадах з коханою лишилась-
Із зимою, що зупиняє все.
Характер свій знов сонце показало
І осушило землі всі свої.
Мабуть, йому здалося все ще мало
І відібрало лагідні дощі.
Пообпікало душу всю жахливо,
Залишивши в середині сліди.
Без тебе, літо, я живу щасливо,
Прийшло ти швидко, так назад і йди.
Пробило літо браму мого міста,
Я відтепер йому чужа.
Навіщо, літо, в дім мій лізти?
Дарма це робиш ти, дарма..
Пройшла весна, забрала прохолоду
Останню, що залишила зима.
І відібрала в мене всю свободу,
Як літо є - мене нема..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2016
Засну міцним навіки сном,
Залишу все, піду на світло.
Моря вітають мене дном
І носять хвилі - його діти.
Я стану часткою води,
Там жити, дихати волію.
Залишусь в морі назавжди,
Я стати хвилею зумію.
На шиї камінь, мій тягар -
Обов'язковий пункт для моря.
В воді нема грози чи хмар,
Біди, нещастя або горя.
Не розумію, чому ми
Повинні жить під синім небом.
Шепоче море знов:"Засни",
Йти просить під своїм знаменом.
Позбався суші і землі,
Усіх турбот, проблем, страждання.
Послухай ці морські пісні,
Вони здійснять твої бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2016
Тихо дівчинка мрію малює,
Водить лінії, то́нку дугу.
Увесь світ навкруги не хвилює
"Я цей світ на папір заберу."
І уважно за твором слідкує,
"Щоб там рівно, а там більш темніш.",́
Її мрія її ж і дивує,
То не мрія - фантазії ліс.
Нема часу на всякі завдання
Чи обов'язки: в неї своє.
В неї мрія - її вподобання,
Вона нею і в ній лиш живе.
Тихо дівчинка спить на підлозі,
У руці той папір й олівець.
Зупинилася на півдорозі,
Цим спинила мільйони сердець,
Що жили в неї там на малюнку,
Що жили лиш вночі, як зоря
Не приспала ще гарну пустунку,
Її мрії й фантазій моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634670
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2016
Непотрібна тобі, непотрібна,
Ти не чуєш промовлених слів.
Не кохана тобі і не рідна,
Загубись серед тисячі снів.
Змушуй іншу не спати до рання,
Потопати разом в темній млі.
В мене є лиш єдине прохання,
Загубись, як той сніг на весні.
Утамуй свою сильную спрагу
Десь деінде, і слухай собі
Мої гучні чи тихі благання:
"Загубись на планеті Землі."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016
Десь там, де небо вогняне,
Яке вогнем давно вже зайнялося,
Де сонце радості не принесе,
Де воно зникло, так здалося.
Де зе́мля тоне в відчаї від болю,
Де зникло розуміння й сприйняття,
Де вже нема кінця двобою,
Де назавжди втрачаються життя.
Там дух війни, як вдома розгулявся
І на "широку ногу" грає пір.
Там дим до місяця піднявся,
Там не злічити помарнілих зір.
Війна - це страх,жахливий час для людства,
Її бояться люди скрізь і всі,
Тепер назад навряд чи повернуться,
Чи буде мир колись на цій землі?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630136
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.12.2015
Тепер вже поруч,навіть,подумки нікого,
І погляду ворожого чекаю,злого.
Мій смуток серце не посміє залишити,
А душу не зігріє тепле слово.
Розчарування вмить по венам розлилося,
Вже після цього знову не спалося.
Самотність - гарна річ,ні слова проти,
Мені її прийняти довелося.
Хоча й сама я винна,помилилась,
Не дуже вчасно знову зупинилась.
Дізналась те,чого не треба знати,
Моя маршрутка щастя запізнилась..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
А над гніздечком знов орел полює,
На пташенят бідненьких кожен день чатує.
Очима грізними,як полум'ям стріляє,
А поглядом по черзі кожного з'їдає.
Дві голови,як гори височіють,
Як лезо дзьоби під світилом золотіють.
Гостріші пазурі ворожого меча
І серця під крилом не вистача.
І неокріпші,ще незрілі пташенята,
Летять від ворога домівку захищати.
Та в одну мить впивається орел у тіло
І в небо голови він возвишає білі.
Багато падало пташок вже без крила
В гніздечко,де чекала їх сім'я.
Неповноцінні,та у бій ішли знов сміло
З надією на перемогу і на диво.
Хоч день у день орел птахів вбивав,
Ледь-ледь надію їх не поховав,
Надія їхня більше не помре,
Її орел повік не роздере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627913
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.12.2015
Молода і юна,дихає красою,
Свіжа,наче ранок пізньою зимою.
Очі,як дві зірки,шкіра,мов би шовк,
Як її побачив увесь світ замовк.
Коси її темні,як бездонна нічка,
Наче Шлях Чумацький,у волоссі стрічка.
Вуста гарні,ніжні і ледь-ледь червоні
І такі прекрасні,лагідні долоні.
Усмішка красуні назавжди чарує,
Спокій і блаженство,вічність нам дарує.
Гарні намистинки шию прикрашають,
А росинки вранці личко умивають.
У вінку квітучім, вишиванці гарній,
Йде на сході сонця по землі янтарній.
А душа – віконце, чистая сторінка,
«Хто ж вона?»- питаю. «Мабуть, українка.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627314
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.12.2015
Тоді був день ясний і теплий,
На диво сонячний,чогось.
Та не раділо тільки небо
Й землі чомусь знов не спалось.
А все тому,що кулі вражі
Повітря різали,як ніж.
Будинки ж всі у чорній сажі,
Відкриті двері скрізь навстіж.
Усе ридало і кричало,
Їх душі згнили,зникли всі.
Ніхто,ніщо тут і не знало,
Чи буде мир на цій землі.
А там за сотні кілометрів,
Хтось тихо плакав,не мовчав.
І серце в пеклі відчувало,
Той плач йому сил надавав.
Та шкода,що те сильне серце
Від куль і ран не вберегло.
І ті два голубих озерця
Згасають,знищуючи зло.
Й через шляхи кілометрові,
Не встигнуть тіло відвезти.
Солдат помре від втрати крові,
А біль рідні не винести..
Бо знаєш: втратив собі рідне,
Що віддало життя народу.
І в серці одна думка квітне,
Що він в раю відчув свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626730
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2015
У мене мрія прижилася на вікні,
Плекаю кожен день тепер її.
І відчуваю,скоро,в цю хвилину
Ось-ось і ощасливить будь-яку людину.
Вона,як квітка розцвіла на підвіконні
І будить кожен день обличчя сонні.
Чарує ароматом,сяйвом пелюстків,
Дарує нам віночок ідеальних снів.
Цвіте ж лише тоді,коли земні дива
Панують серед лісу,міста чи села.
Зірки в тандемі з мрією співають колискову,
І починають все спочатку знову й знову.
У мене мрія розквітає на вікні-
Єдине диво,що намріяла собі.
Ось-ось і квітка знову оживе,
До світу див на крилах віднесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2015
Не скоро ми ще зможемо,нажаль,зустрітись,
Між нами ріки,гори,тисячі доріг.
Та все ж бажати вже не в змозі зупинитись
Й не відчуваю під собою ні землі,ні ніг.
В холодний день слова твої зігріють,
Віршовані рядки підкажуть,що робить.
Хоч і не всі мене тут можуть зрозуміти,
Мене ти й подумки не зможеш залишить.
Цілком ймовірно,наші різні долі
Ніколи не зустрінуться і годі сподівань.
Та твої вірші не поселяться в коморі:
Серед любові будуть жити і моїх бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2015
А калину вітер низько нахиляє,
Близько до землі,що та траву торкає.
Та вона не плаче: думка її гріє
Про Вкраїну,на якій калина зріє.
Згадує,як кожен рік веселі
Діти бігали завжди до неї.
Як кислий плід не дуже смакував.
Та кожен рік калину все ж хтось рвав.
А калину вітер відпустив з обіймів
Й залунали пісні в лісі мелодійні,
І побігли діти з теплої хатини,
Вирвать плоду кислої калини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623912
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.11.2015
Дим в моє тіло легко проникає,
Від цього задоволення отримую завжди.
Всередині вся чорна,хоч це не помічають.
Й позбавлена уміння бачить сни.
Мої кістки роз*їв той дим за три хвилини,
Мій одяг пахне ним,тепер і тіло теж.
Вже не залишилось мене-людини,
Я звір жорстокий,голод мій не має меж.
Мені прийдеться кинути це тіло,
Відправитись в далеку й важку путь.
Куди завжди не всі летіть хотіли
І звідки вже людей назад не ждуть.
Мене терпіти значить твоя смерть,
Мене любити - величезний гріх.
Зі мною піде доля шкереберть,
Без мене ти позбавишся утіх.
З твариною,яка не розуміє слів
І годі спроб якось порозумітись.
Мій дух людини вчора спопелів,
Сьогодні я не знаю куди дітись.
Погляну в зеркало і розчаруюсь знов:
Свого лиця ніколи не побачу.
І не дізнаюсь,що таке любов,
Собі цього ніколи не пробачу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623088
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2015
Дощ ллє в моїй квартирі день і ніч,
Ніяка парасоля не рятує.
Вже телевізор не показує облич,
Водій мовчить і більше не жартує.
А хмари люстру люто заступили,
Розмокла книга,глючить телефон,
В під*їзді дуже пахне їдким димом,
Давно вже не працює домофон.
Гроза моя заполонила усе місто,
Всі у плащах,високому взутті.
Я почуваю себе років десь на триста,
Немає сенсу у моєм житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622828
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2015
В аду я встретила любовь,
Он был несчастен,впрочем,как и все.
И все страданья вновь и вновь,и вновь,
Легко он переносил,будто на земле.
Здесь люди после жизни не живут,
Здесь вам не рай у божества под боком.
Здесь радости уже не ждут.
А я любовь нашла,я глупая немного.
Зато среди агоний и смертей,
Где души плачут,просят облегченья,
На протяженьи нескольких недель
Любовь нашла живую,без сомненья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622470
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2015
Застиг твій образ в мене на вікні -
Єдине,що залишилось від тебе.
І як тепер без серця жить мені?
І де я знов знайду ті сонце й небо?
Коли засвітять зорі в небесах?
Коли прийде весна і тепло стане?
Коли вже зникне нездоланний страх
І битись моє серце перестане?
Чому у мене стільки запитань,
А відповідь ніколи не почую?
Від залишку цих невідомих знань
Не сплю ночами і чийсь голос чую.
Дізнаюсь,скільки мені мук
залишилося знову пережити.
Тоді відчую ніжність рук,
Тоді цей світ не зможу залишити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Вітер тихо колихає листя,
Яке залишилось ще поки на деревах.
Так само колихає хтось кохання,
Що в серці поки залишилось в тебе.
І холодом повіяло з надвору,
Він розбудив мене,як та гаряча кава.
Сховаю літні речі у комору,
Там пилом спогади мої припали.
А хмари сонце щільно затулили
І сонний кисень гучно всі вдихнули.
І я згадала ту осінню пору,
Як люди,звірі,трави всі заснули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621099
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2015
Один Демон в моїй голові
Не дає мені часом спати.
Гордий він,і без меж,ще й пихатий,
Може вказувать тільки мені.
Мою душу зсередини нищить,
Їсть,кусає і кров п'є до дна.
Й через нього я знову одна,
А в душі в мене вітер свище..
Мої губи давно вже в крові,
Мої очі давно вже безбарвні.
Розум втратила,певно,в травні,
Живе Демон відтоді в мені.
А всі думають:"Що за створіння?",
Без душі і без карих очей.
Що змарнує багато ночей,
Коли Демон дасть покоління..́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619199
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2015
Я не жалкую,що такою стала,
Що суму моєму нема кінця.
Це Осінь й Небо радість відібрали
Й назвали мене просто так,"Зима".
А я змирилась тихо з вироком жорстоким,
Та все ж,маленька часточка душі.
Що пам'ятала те дитятко карооке,
Не вірила в ім'я,жила життям своїм.
А стала я незламною Зимою,
На серці й у душі лиш лід і заметіль.
Із раною глибокою,тяжкою,
Що непомітна жодній тут душі.
Розтане лід і скресне крига,
Прокинусь свіжа й більше не засну,
Для того лиш,хто сповнений емоцій
Все ж подарує мені лагідну Весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
Залишусь тінню у твоїй душі,
Яскравим спогадом в короткому житті.
Приємною,як лагідна весна,
Чуттєвою,як ранішні пташки.
Ти втратив те,що довго так шукав:
Свою любов,що кожну ніч чекав.
Ти зрозумів,кохання - не твоє
І новим,безсердечним став.
Ти - в зимню пору люта завірюха,
Ти - музика,що дуже ріже вуха,
Ти - це святий,з гріхами за плечима,
Ти - це мій біль,моя нестерпна мука.
Я зрозуміла: ти - це не моє бажання,
Не знаєш ти нічого про кохання.
Іди світ заочі,далеко від Землі,
Забудь мене,залиш тяжкі страждання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015
Не треба слів,коли вже все сказали..
Не треба сліз,коли вже все пройшло..
Коли змерзаєш наодинці знов ночами,
Не треба сумувати,гірше теж було.
Не треба забувати батьківщину,
Хоч як би жити тяжко не було,
Це - твоя мати,ти її дитина,
Дасть відповідь вона на все добро.
Не треба ображатися на зраду,
Бо в зрадника - гнила душа.
Для нього "друг" - це ще одна посада,
Хоча в самого друга теж нема.
Не треба відпускати страх на волю,
Сильніший ти за будь-який твій страх.
А він - це видумка,придумана тобою,
Без нього не людина ти,а вільний птах.
Не треба мріяти ніколи забувати,
Бо мрія - це мета,якою ти живеш.
І перешкоди будеш на шляху усі долати,
Коли весь сенс життя і мрій збагнеш.
Не треба забувати:ти -людина,
Завжди,будь-де про це ти пам'ятай.
Ти неповторний,ти один такий у світі,
Не забувай тому,не забувай..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602547
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2015
А пам'ятєте,як ми були дітьми?
Боялися створінь під ліжком і пітьми?
Вночі,коли злякалися грози,
Ми мчали з криками до мами:"Обійми!"?
Як вишні у сусідському саду
Так вабили,як тільки в двір зайду?
І ми,коли вже вечір на дворі,
Ласуєм вишні,майже в тишині.
Зимою,коли по коліно снігу,
Організуєм чемпіонську лігу.
І,наче сніговик додому повернемось,
У стані "як впадем - не підіймемось"?
А пам'ятаєте ті золоті часи,
Коли ми щирими і чесними були?
Нажаль,час швидко плине,ми ростем
І вже дитинство вряд чи повернем..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596467
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.07.2015
Сьогодні будем тільки ти і я,
Все інше неважливе,поки я з тобою.
Від тебе так приємно пахне ранньою весною,
Коли цвіте усе,цвіте моя душа.
Сьогодні день лиш ласки і любові,
Ми будемо купатися у ніжності словах.
Побачу світлий вогник у твоїх очах:
Бо так приємно покупатися у ніжнім слові.
Сьогодні все,неначе в перший раз:
Окутані теплом обійми,перший поцілунок.
Для мене ти - найкращий подарунок,
Що доля дарувала за весь час.
Сьогодні ти - моя єдина ціль на світі,
Сьогодні ти - одне моє бажання.
Бо ти подарував мені кохання,
Тепер з тобою в серці буду жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
Застогне дуб,заплаче мати,
І сяде сонце,і замовкне птах.
Немає вже чого втрачати,
Байдуже все,байдужий страх.
Вже бачили і муки,і страждання,
І як від болю ниє тіло та душа,
І як життя усе,і як усі бажання,
Повільно відлітають в небуття..
Коли нема вже часу далі жити,
Коли між ним,реальністю росте стіна,
Тихенько так промовить:"Мама...
Коли ж нарешті вже закінчиться війна?"
Засвище вітер лютий,наче в бурю,
Пригнуться до землі дерева і трава.
Бо там один у полі воїн помирає,
А як один у полі - воїна нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2015
Напевно,як помру,потраплю я у пекло,
Мені за всі гріхи дадуть медаль.
Взійду на трон,почнеться бій запеклий,
Я стану смертю для усіх,нажаль.
Нажаль для вас,для всього покоління,
Мене влаштовує,як швидко плине час.
Від оболонки жінки залишилося одне лушпиння..
Тепер я Смерть,Смерть для усіх вас.
Чума,рак,ебола,туберкульоз,
Грип,СНІД - це неважке завдання.
Все це я не сприймаю вже всерйоз,
Для цього треба лиш моє бажання.
У муках душі людства будуть жити,
Ну,жити..Як?Життям це не назвеш!
Будуть благання,сльози,жалісливі крики,
Страждання їхньому не буде меж!
І вічність або кілька буде це тривати,
Мої союзники спокон-віків - Диявол,Сатана.
Вони не змушують тут жодного чекати,
І рушать долі людства,їх серця.
Це - пекло,це - життя,вже після смерті,
З ним не зрівняється ніякий рай!
Молитви - просто сторінки старі,затерті,
Мене це все влаштовує і вас також,нехай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015
Мне лучше скрыться с глаз твоих долой,
Уйти во мрак,потом не возвращаться.
С такой ничтожною судьбой,
Уж лучше с этой жизнью попрощаться.
Ведь жизнь несет мне только боль
И закрывает сердце,душу в злости и печали.
Собой я представляю полный ноль,
Меня ведь в жизни никогда не замечали.
А остальные счастливы - у них все удалось,
Они купаются лишь в счастья слезах.
А я вновь получу лишь в спину нож
И искупаюсь в ледяной печали грезах.
Но ничего,я всем им отомщу,
Тем всем,кто счастлив в этой жизни,
От них их счастье отведу,
И пропадет в людей существованья смысл.
Ведь справедливости я тут не наблюдаю,
Нечестно все,неравны люди меж собою,
в жестоком мире понемногу умираю,
Не повезло,наверно,мне с судьбою
Но в чем я виновата,в чем моя вина,
Чем они лучше,что есть у них такое,
Что совсем нету у меня,
Что не подарено судьбою?
Да ладно,я уже привыкла,
Ведь знаю:не дала она мне ничего.
Эх,жизнь становится все хуже,
Не выжить в этом мире людям все равно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576122
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.04.2015
Ох,цей мій сон про вільну Україну,
Про те ,як не крадуть її майно,
Не змушують ставати на коліна,
В якій нема війни,не буде й не було.
Де жадібні у Раді депутати,
Не забирають те,що їхнім не було.
Де кожен місяць видають зарплати
Так щоб й на їжу,одяг і житло.
Де люди там - порядні громадяни,
Які не смітять,не псують життя сусіду.
Де люблячі,відповідальні мами,
В яких цінніше в світі - діти.
Освіта безкоштовна,медицина,
Цвіте в душі людей культура і знання.
Культурна де,освічена людина,
А не,як кажуть "не людина,а свиня".
Ох,цей мій сон про ідеальну Україну,
Напевно тільки сон і більш нічого...
Та,якщо разом будем,як одне-єдине,
То розвидніється до щастя нам дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Залишся тут навіки, назавжди,
Не в серці,не в душі загоюй рани.
Не залишай мене,прошу не йди.
Бо тяжко жити дівчині без мами.
Все забирай,карай,замкни в кімнаті,
Якщо я провинила,то прости мене прошу.
Тільки не смій свій слід від мене забирати!
Без тебе,матінко,здається що помру..
Коли не прийду ти весела завжди,
Все зрозумієш,що тобі не розкажу.
Ти люба,рідна,ти найкраща мати,
Без тебе впаде небо на землю́.
Впаде й примусить жити під собою,
Нести важкий тягар в душі.
Та вже не прибіжу і не побачуся з тобою,
Тепер самій прийдеться вибирать мені.
Матусю,назавжди лишайся поруч,
Даруй тепло і не кажи,що вже стара.
Так невблаганно швидко час пливе,минає,
І забирає все,що ти мені колись дала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
Пишу листа,листа туди,де пекло,
Туди,де злились небо і земля.
Туди,куди в сльозах всіх проводжають,
Й живуть молитвою за їхнє майбуття.
У мене стільки запитань,солдате,
А чи здоровий ти?Чи тепло,ситий ти?
Готовий за Вкраїну помирати
Солдат,іде у бій,залишивши думки.
Коли все стихне,сяде у "домівці",
Й побачить на столі листа,
Який писала я,так довго,так старанно,
Конверт відкриє й потеплішає душа.
Я на полях сердечка малювала,
І усмішки,і котиків малих.
І побажань багато написала,
Розповіла про себе і запитую про них.
Солдат із усмішкою лист мій прочитає,
Й побачить ззаду на листочку номер мій.
Хай,знає,що і я його чекаю,
Дзвінок чекатиму завжди,солдате,твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563180
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.02.2015
І знов війна,війна прийшла страшна,
І хлопців кличуть молодих до бою.
А їхнім матерям рана тяжка,
В душі,край переповненої болю.
Бо ж наче вчора бігав хлопчик біля хати,
Грав у м'яча,із друзями проводив час.
Та вже сьогодні на війну час вирушати,
Бо кличе Батьківщина на свій захист і на наш.
І вже сивіє в неї голова,
І в зморшках лице й руки.
Бо дуже вже пережива,
Всі ті страшенні муки.
Сумує мати тоді,плаче,
Не спить ночами більше.
І сенс життя зникає наче,
Життя стає все гіршим.
Та,може,прийде щастя в дім:
Живий син повернувся!
І наче,сам тоді Бог їм,
На радість усміхнувся.
Та й нам не оминути горе..
І гинуть хлопці там.
І серце ниє в них від болю,
Так сумно матерям..
Бо разом з сином помира,
Частина серця мати.
І розривається душа,
Від тяжкої утрати.
Герої теж,ті матері,
Чиї сини солдати,
Які вмирають на війні,
Хоч рано їм вмирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563104
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.02.2015
Вишневий сад,чарує захід сонця,
На вулиці вечеряє сім'я.
Сів соловейко на хатиночки віконце
І залунала пісня солов'я.
Задумалася молода дівчина,
У мрії її пісня завела.
І засміялася,мов та мала дитина,
І погуляти в поле з маками пішла.
А небо,наче полум'ям палало,
Бо захід сонця- неописана краса.
І поле,ніби кров'ю розлилося,
Бо квітка маку вже запахла,розцвіла.
Малюється їй матері лице:
Така щаслива усмішка і очі,як зоря.
А на лиці з'явилася вже перша зморшка,
І у волоссі перша сивина.
Зірвала квітку маку для матусі:
Зрадіє рідна і засвітиться від щастя,
Адже для цього мало так потрібно,
Якась дрібничка й зникнуть всі ненастя.
Знайома дівчині уже доріжка,
Веде додому,де чекає її мати,
якій приготувала подарунок,
Ще батько там,її маленький братик.
Ось вже видніється та вишенька в саду.
Не чути сміху - всі зайшли у хату?..
Щось дівчина не здержала сльозу,
Та посмішка раптово почала зникати.
Нема у дівчини уже нічого:
Вогонь татарський все забрав з батьками,
Не жалкували навіть братика малого,
Залишився лиш попіл і болючі рани.
Уже немає матері у доні,
Вона в сльзах присіла на траву
І залишилась там із квіткою в долоні,
В зеленому вишневому саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015