| Сторінки (1/45): | « | 1 | » |
Анастасіє,
А хто б закинув у часи Еллади й Одіссеї,
Аби пізнати первинне джерело твого імені,
Аби спитати тих богів таємниці втілені
У слові сакральному, такому ж коханому
Й відчайдушно бажаному! Там зорі омріяні,
Там думки лиш теплом майбуття завіяні!
Воскресіння у кожній літері твого імені
Завше магічне для чуттів та душі моєї!
Промовляю “Анастасія” я кохано!
Промовляю ніжно, квітно і тендітно!
Вимовляю пристрасно й запально́,
Наче маю бути я надновою фінально!
Анастасіє, ти мій сапфір,
Океанічна глибина мого серця,
Якої безкраїй темний колір
Синього символізує безмежне
Й споконвічне кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Зімкнути мрію наші палко ру́ки,
Зійти у тихий затінок дерев.
Не віднайти такої ще сполу́ки,
Щоб замінила усмішку твою!
Знайшов же щастя запору́ки:
Лиця емоції ніжні́,
Смішок співучий та магічний,
О звуки, ті хмільні́…
Підемо ж по пухкій мура́ві
До схилу наших вічних гір,
А ніжки ті твої, коха́ні,
Літатимуть у росах, повних зір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Пісня води від земного тяжіння,
Ми споглядаємо тонни каміння.
Вітер вколи́сує гамірні ду́мки.
Ти неозоро оки́дуєш лу́ки...
Погляд - сміливий, невипадковий.
Стан твій всевладний вільний,
Готовий все подолати, перемагати!
Наші розмови - річки прозорі,
Чесність буття передати готові.
Ти ґраціозно багаття складаєш,
Жертву на розпал заздалегідь маєш.
Па́смо волосся вітри́ зачесали,
Димом війнули і заквітчали.
Мила миттєва усмі́шка з'явила;
Ми понесемось, розправивши крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Іскрами піщинок блима пори року
Часу хащ вічнозелених, вкритих млою,
У круговерті джбанку по спіралі,
Що десь здійнятий у Чумацькім Шляху.
І ось несеться на іржавій колісниці,
Навколо витять клуби з пряним листям,
Осінь у кістлявій плащавиці.
Одіж клена до коліс їй припадає, упокорено торкає,
Після шепоту закляття, вістрям
Врізнобіч в багрянці розлітає.
Простилається залізною рудою стежка часоплинною прямою.
Прошмигнула плащавиця.
Завтра миготітиме інакше:
Хтось посипле часового зілля, щоб на краще!
Оберемок зимних променів проллється срібною рудою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2019
Скажи, який на смак космос?
Скільки митей його куштуватиму,
Доки смерті цілунок не перейме
Мні тієї вакуумної трапези?
Де б я замовив збірку рецептів
Про освоєння нових широт?
Чи може просто розіп'є мене
На безмежну кількість атомів
Плин часу?
А вони розсипляться у ті глибинні простори...
За вікном наша міні-домівка, тераріум.
За вікном шелест радісних дерев укупі.
За вікном відгомін вранішніх пташок.
За вікном вирує те, чим щодень жиємо,
Чим сповнюємо свої бажання та мрії.
Та невідчутно смаку всесвіту
У призмі відведених літ на
Існування в ідеальному акваріумі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2019
Переправа тролейбусом 9 —
Невизначена випадковість
Вечірнього часу.
Із пункту відправлення
До пункту призначення
Лінію щастя бачу.
Переправа тролейбусом 9 —
У келисі шампанського
Вогні блискочуть.
Миттєвих облич
сум’яття лотерейне.
Переправа тролейбуса 9 —
Крихта радості
В годину пік.
Валідаторів аж двоє
усмішки зелені.
Тролейбус 9 —
Біленька стрічка
На темнім полотні.
Шурхіт чеського мо́тору
У ритмах міського танґо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825468
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.02.2019
Не вчуєш "Blue Moon" тепера в затінках модерних барів.
Не сколихнуть повітря біґ-бенди свінґових тридцятих.
Не стрінеш пані, щоб повести танець в димному муарі.
Не глянеш їй у вічі у метушні солодких й ніжних ритмів...
А так би грав ванільний джаз
У виконанні італійського вокалу!
Її до танцю запросивши враз,
Промовив би: "Via сon me".
Під сотні саксофонних фраз
Без слів пізнали б серця спів!
Коли ж не маєш атмосфери привілеїв,
Коли жиєш у тіні світла тисячі екранів, -
Бува і не відчуєш серця стук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Нам треба з тобою зустрітися
В сум'ятті літніх алей:
Просив би в тебе пробачення,
Що серце позбавив ночей.
Нам треба з тобою зустрітися
За блиску спочилих зірок:
В них світло з тобою теплішає,
Заводить безсмертний танок!
Нам варто з тобою зустрітися!
Геть все тобі розповім:
Про очі твої небеснії,
Про думки твоєї красу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2018
Гадаю, волів би писати листи.
Листи - паперові та зовсім не з байтів,
Де міг би до купи укласти думки,
Створити міраж, що отримаю відповідь.
І мати хоча б на день-два теплу втіху,
Що лист у дорозі, його й не спалили.
Його не зім'яли незграбним шматком,
Як можна зім'яти безкуте сповіщення!
І міг передати тремтіння пера!
І міг передати щемління щоденне!
А так, лиш забачу малесенький знак:
"В мережі була", отже ти їй не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2018
Довгі ті роки я льоду вклонявся
Синяви моря як догми тримався
Ту нескінченність самотності днів
Бачив щоразу у шуміні хвиль
Кухлем вина упивався даремно
В праці чекання захмарився певно
Брили арктичні у серці зростив
Далі не знав чом на світі з’явив
Море холодне у зорях грайливе
Мов те життя без любови можливе?
Так колихалось і вірилось наче
Стежки по снігу плелися неначе
Ними гасав і шукав все утіху
Вірив у море у холод і кригу
Ось і застиг в неможливому
Спокої...
Ні!
Погляд не втратив бажання шукати!
Серце ще мало тепло скуте з м’яти!
Очі зустріли гарячі крижинки
Взору блакитного сонця сніжинки
Дівчини очі мов милі ожинки
Води блакитні терпко заграли
Хвилі співом взялися ласкаві
Серце забилося їм в унісон
Я не вгасаю! То — сон?
День вже минув а за ним мине інший
Час відчувати почав наче інший
Серце вже чую це справді не сон!
Б’ється гаряче
Відпустить Харон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2018
Ввівання липневого вітру теплом та піщинками снів;
Кохання правічного дуба - нехитке́ у безлічі днів.
І ми поросли отим дре́вом, долаючи тисячний гнів,
Жаринками серць обпеклися - поринули в ме́жі степів.
Твоє сонцесяйне волосся заграло злаково в високій траві.
Твоя життєдайна усмішка й на віддалі гріє в приємній марі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
При ночі сузір'їв
стоять одиноко
тролейбуси шерхлі.
Думки їхні далекі.
Думки їхні глибокі.
От наче туманність,
ледь видка у тому депо.
За полуднем газів
шмигають наміченим шляхом.
Думки їхні похмурі.
Думки їхні стурбовані.
Не можуть й поглянути
люду у вічі.
Не можуть спокійно
триматися дроту.
Їхні вуса надсумні
з навислих терзань.
Вони б і спочили,
дихнули б на повну.
Легень же не мають.
Та й нащо вони!
Коли їх навколо
пекельне повітря,
заткане сполуками із вуглецем.
За блиску ліхтарного
міста примарного
вони розуміють:
вже близько кінець.
Усюди ж реклами.
Усюди екрани,
неонові лампи
і вежі сміття.
Тролейбуси далі кружляють
по місту.
Серця їхні великі.
Серця їхні гучні.
Із віком ридають
все більше та більше.
Ці сльози іржі
ллють даремно вони...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2017
Підземелля житомирські
ваблять прісно.
Хто-зна кілько давніх
грішників там кохалося?
Скільки їхніх нащадків
муміфікувалося?
Так і ти мене
манила глухою темницею,
шерхотом вмощених
цеглою стін.
Тягучих потопельних
цілунків вистачило,
аби вхоронити
мене в нижніх ярусах.
Підземелля житомирські
душать намертво,
твоєю любов’ю
до мене сповнені.
Поросла уся архаїчним
грибом з
посполитих часів.
Ти збудувала ще
кращі проходи з
кісток своїх коханців.
Кожне серце сповнювало
твою релігію.
Темінь та вогкість.
Підземелля житомирські
слухають лагідно
стогони кісточок
арок і стін.
Так і мене вони чують
успішно.
Стукоту ж серця
не вчує ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745593
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.08.2017
Забуті народних пісень оберемки.
Не слухає вітру людська дітвора.
Камінно застигло у просторі й часі
Проміння разюче, нащадок совка.
А в’ється молочне плетиво стежок,
Біляво кружляє раптовими снами,
Ніколи не винайти часу порок,
Аби ще пройтися отими шляхами.
Трава вигинається, хвилями ходить.
Дерева лопочуть легенди собі.
Озер широченних шикарнії столи,
Там риби розводять байки німі:
“Про рибу й наживу”, “Про рибу й поживу”.
Ніхто, окрім щуки, не ловить в цю днину.
Тварини ширяють у товщі води.
Загроза найменша — гачка ти не жди.
Ще їхні прабабці з переказів знали:
Людина пропала — її не чекай.
Вітаю читаче, вітаю читачко!
Надіюсь піймали, краплини відчай!?
Чому це пропали, куди ся поділи?
Вони, якщо знаєте, дозу зловили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2017
реактора
крівля.
усюди
пилюка.
рентгена
світило.
людини
спокута.
дозиметра
цифри.
робота́
спроби.
деталей
складання.
скроней
тріщання.
дерева
іржаві.
паяння
світанні.
тіло,
вичерпне,
духу
нікчемне.
думки
безмежні,
променем
биті.
щодень
походи,
коридором
проходи.
браття
навколо.
гробики
скоро.
лишить
стежину
радій
нікому.
мила
удома.
нітиться
вбога.
діток
зітхання.
батька
страждання.
поки
складання
деталей,
проводки.
напруги
подача.
технологій
нестача.
тепера
назнали,
квапливо
створили.
життями
пожертву
вони
понесли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2017
[url="https://drive.google.com/file/d/0B2ZuCRC_pfsGczlmaHNJODYzMTA/view?usp=sharing"]Читати за посиланням (pdf)[/url]
Житомир, 2014 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735888
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2017
Пи́шне й духмяне цвітіння акацій.
Ле́тке й відча́йне блищання цято́к:
Гинуть миттєво за сонця овацій,
Тонуть іскристо у товщі води.
Тетерів вітром здіймає намисто,
Снігом тополь нанизає струмки,
В сонячнім морі в течі́ї збирає,
Мрійним в волосся по всяк запліта́.
Хмара пихата вгорі пропливає,
Ген в океані вона лиш одна.
Поні малого та пишногривого
Хтось на роботу упе́вно веде.
Цокіт асфальту зву́чно лунає,
Близенько ж чується: "Photo let's make".
Я предчуваю липи цвітіння.
Я предчуваю весни́ гоніння.
Дні ці останні, дні ці дівочі
Сяють красою різних прикмет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2017
Ідея нації - родина
Міцних та відданих сердець,
Яка готова до загину
Бронити кожен городець!
Ідея нації - це мова,
Яку плекаєм крізь віки,
Якою влучно оперуєм
Наперекір всій сатані!
Ідея нації - Вкраїна
Квітчатих сте́пів та вершин,
Лісів й боліт непроходимих
У шелесті містичних сил...
Неси з собою цю ідею!
Виконуй догми золоті!
Зривай усі москальскі пута,
Зчищай із зе́млі всеє зло!
Бо наша воля ген розкута,
Вона - тривка і неприступна,
Тож нумо, браття, - уперед!
Вставаймо дужо із окопів
Та гайда ворогів косить!
Не буде змія-супостата
Ніколи в Україні, вщент!
Тому карбуймо вдосвіта́:
"В ідеї нація міцна!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2017
Спадання нот у легкість стуку ритму,
Твоє лице в кружлянні танцю пам’ятаю.
Бокали терпкого вина у дзенькоті нічнім,
Вогні тих вулиць, що ми разом обійшли,
Споглядаю спогади у киселі думок гіркім.
Ще й шепче сей рожево-дивний цвіт акацій,
Що знову стрінемось у місті світу окрай,
У зеленавім сяйві пальм й екзотики вібрацій,
Десь близ жвавого Ріо-де-Жанейро ґрацій.
Твоє тепло в ранковій тиші моря уявляю...
Які ж слова ще мні начарувати?
Які мо’ технології опанувати?
Аби почути мелодійність серця!
Аби узріти пристрасність усмішки!
Аби іще хоч раз повести мрійний танець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2017
Хитання маятника брязкотом гармат із пекла у математичну тлінність пронзаючих днів,
Що обпікає плечі, стишуючи крик людський, котрий твочеться варінням душ із пнів!
Війнуло з-за кутка багатоповерхівки: Чорнобог спустився в пізнії лягови. Мрячно. Лячно.
Повизирали з-за вікна надсумнії дерева, а з-поза цегляних завалів виліта опир завчасно.
Панує зрада навкруги, і в’язне десь смолистими потоками сумління; миттєве замертвіння...
Душі моєї. О пелено густого моросяного туману, розвійся, подружко! Гей, ріжки оніміння,
Покажіться, не стидіться! Ось хутро теє, димчасте, дибки стояче, багнюкою полите і повите.
Здоров, аріднику, вже дочекався!? У пекло не збираюсь, та тілько в сумі я за світ сей потопаюсь.
Але дарма: іде весна – зови братів своїх пухненьких, із хвостиками червоненько-чепурненьких:
Танок станцюєм за землицю нашу, чарку поведем й Чугайстра голого в гущавині знайдем.
А, може, всеє се мара, і бицівників тих нема? Але чому душа моя спокійна; танок теж не ведем?
Кругами сяйво миготіло, зеленоподібне, здається, десь блакитне; повіки ледь відкрились...
Дерева пісеньку співали та бруньки свої соком напували; світанкові промінчики відбились...
Вітер першої зорі гуляв тоді межи будинків, а хвилі неба, зрожевілі, додолу плинно покотились...
Несе мене на колісниці, як всіх істот, буденність – ся неуловима плинна зверхність.
Вона усюди підпирає твій випадковий бік, і прояви її всебічнорізні – то її упертість.
Се може бути маршрутенція проста, що їде борознючи ефір міський, немов літак і небеса.
Ти лиш побач, що тіні поміж рам тонесенького скла міняють кут падіння і невпинно, неспроста!
Я вирішив лишень любити та бачити незнанії пейзажі, торкаючи поодиноко взором
Повсякденність.
Ось моя упевність!
Сонце уклалось на хмарку, гейби дитя, котре сперлось об тин і нишком всміхнулось...
Повітря спелехатано завіяно ввійшло в легені і свіжо там вхрестилось, пікантно розтіклось...
Немає віроломства, нема нечистих, нема злобливих посіпак, кохання – се пречистий знак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2017
А знаєш, я сьогодні бачив сніг весни!
Лапатий і пухнатий, дещо незначний.
За зриву вітру він здіймався догори
й лопочучи хмарками падав до землі.
Знаєш, спробував парфуми неземні!
Вони літали ген навколо і були в мені.
Варто лиш легеням дати волю та собі.
Варто тільки сонця усмішку пронести
У мріях днів весни до затінку душі.
Знаєш, я тримав за теплу руку Вітер!
Услухав море відчайдушних літер.
Пізнав ще трохи радостей життя
За дружньої підтримки сил буття.
Ти, начебто, вже нітишся питанням?
“Де ж ти зустрів це все прекрасне!?”
Навесні́,
При тривкім теплі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732405
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2017
Мрійливе те глибоке дивне небо.
В нім листя літа летке і миттєве.
Чому о цій порі усе таке суттєве!?
От люду глянеш в вічі – сіро та буденно,
А у собі, мов геть відлюдник, – нітишся хиренно…
То дівчина із листопадовим волоссям.
То дівчина, яка се небо оповила,
Яка початки осені промінням освітила!
Ех, хай би грець йому настав:
Нестрима рветься серце, мов улітку в став!
Осінні дні, ви пристрасні підступні.
У вихорах душі, немов у барвах листя затямущі.
Її веснянки, наче втіха в дощовій порі.
Вона зігріє місяць жовтень – тепер екватор надворі.
Вона усі вітри з Гольфстріму прижене.
Усі холоднії течії вмить скує.
А лиш магічною ходою свій погляд біля мене пронесе.
Ти поки дівчина із Іпанеми…
Та знай-не-знай торкнувся чар Венери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016
Нас паморочить танцю сміх, в очах шалена мить!
То бальбоа, фокстрот чи невгамовний балу свінґ?
Ти ґраціозна.
Рук чуття ліан у сьому вирі осяянні
Вогнями в переливі мерехтіння джазу ритмів
Ті каблучки твої паркетиком кружля нірвані.
Стисну́ сукенко́ я усе сильніш, крокуй-крокуй…
Дівча, ми кальвадосу смакували до нестями,
Тепер ж до лінді-хопу перейдемо на світанні!
Ти еластична.
Дзиґну́ло безліч нот над нами
Іскріння. Реґтайм, рахманне серць гоніння.
Парам-парам-парам, пухкі вуста, торкання
Завше п’янкі́, містичні ніжки з-під спіднички.
Мені зійде у оберті усе твоє прекраснеє кохання,
Ніщо не висловить то краще саксофону поривання!
Мені лиш стане сил зіниць зоріти, плинути, хотіти!
То повсякчас нехай дзвенить сей пост-воєнний ритм,
Пара-пам-пам, сей романтичний вічний ритм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016
Ось тіні згаслих арок й вулиць.
Ось вітер голосіння цвіркунів.
Ритмічна коловерть у літню спеку
Не стрима свіжості з рослин.
Вмива буйний басовий плин
Здогадки голосів минулих днин.
Відкриті вікна кожної з квартир,
Щоб заколисував спізнілий вир,
Де бачиться і колір й потойбічне,
Можливо, думка гра у чари ночі,
Сплітаючи комічне?
Ось шумінь шин, поспішність
Людства видка й в темінь зір
Ось та недовідома вічність!
Ось та мелодія німа, захована
У сувій йменням “Фарби чорних дір”...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2016
Миттєва нота – в серці здриг.
Реклами сяйво від зелених криг.
Мережива тепло у тишині душі;
Таємні звуки пробираючо-німі … легкі…
Камінно-мармурово морем веселково
Цукрами обплетись – лежи у травах вічно й довго!
Гущавина все цілуватиме тебе спокійно,
А ти у снах злітатимеш судинно.
Гітара гратиме буття твоє у блисках світла,
І йтимеш ти нестримно – падіння за падінням!
Неупинно.
Увагу злиш у скрині потойбіччя:
Дивись лише на тінь свою у віддзеркаленні узбіччя,
Що світло кидатиме мляво й випадково.
Життя – не тільки повсякденність із їдко-рідким вкрапленням кохання.
Життя – різкий потік фотонів волі, що з віком поглинатимеш по болі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2016
Геть сум!
Згадай царів сирійських, окутуйся пісками блідних височин доколумбійських;
Розкрий всі таємниці гіркоти жагучі, поринь у світ тямущий темінь неминучий.
Пірни в Америку, а радше - Мексику, але чумних часів походів візантійських,
Коли на мітлах відьми пантрували людей Європи, ми вже конче спам’ятали.
Крокуй лісами біля озера Тесоко, здіймись на піраміду, друже, ген високо…
Полегшено подумавши, зіжми в руках клинка, прижмурившись на праве око,
І виривай серця-а тих, хто арідника вважав за брата, а інших зневажав, мов ката!
Здійснивши ритуал, полинь, птахове, вічними лісами, кукурудзяними полями,
А знайдеш зерна насолоди, то завітай на напій, що нам дістався від природи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673938
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.06.2016
Жирафи кольору щоразу пада листя золотаве,
Осінні віти зблискують проміння солодкаве,
Вітрисько ж збільшує у кубі свою люту міць;
То перли в холоді світанку – тепло уберись.
Ебоніту на німих асфальтах вже не видко…
Легенький іній, навколо лишень млосно-хитко.
Иии в думках від ранньо-неочікуваних студнів;
Сопрано чується у нотах чаю тяжких буднів,
Та ти не мружся котиком, а шарфик зодягни!
Яблука червонясті зобери, осінній цвіт лови!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673905
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.06.2016
Ти потерпаєш клятим та строкатим натиском суспільства звідусіль?
Ти мнешся у в’язниці міста, шпарин шукаючи, немов тварина сіль???
То не єство твоє – ся жити у циклонах звивини різкої куряви буття,
Гортаючи сторінки прожогом, пекти подушки пальців та без вороття!
Навчання, нібито кохання, веселощі і сум, – як наслідок зітхання, отож,
Роби, що вмієш: досхочу напийся чи кавою смакуй до смерті наставання.
Тіла щосекундно-механічне каверзне здригання - є щастя поторкання!
Забудь про всіх хиренних і на довгі миті, живи безсмертно упирем,
Полинь далеко битим шляхом, деінде прикидайся циркачем.
На мінімум-прожиток забираючи, а поночі води морів впиваючи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2016
О цвіте лип, о цвіте лип,
Впліта мережива галактик,
А я там, наче зореліт...
О цвіте бджіл, о цвіте бджіл,
Вбачаю кошики небесні,
Вбачаю їх на зелен тлі...
Жарке цвітіння,
Міським тліном вкрите,
Не намилуєшся тобою,
Не знайдеш літньою порою
Щось краще за твої світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673510
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.06.2016
Бодай не знати лиха, а дохнути сплетінням будня!
Розходження сузір’їв, фінансова гонитва студня!
То не того ми рощені були, аби склепіннями ходити,
Аби із дня у день, із дня у день часоплини славити,
Квітчати! І мрії з місця не рушати - в камінні запухати…
Ми зречені на неминучий тлін падіння.
Ми сповненні нести у світ зовсім'о не тямуще:
Зле, пронирне, фіктивненько наукою зомите.
Породжувати міжусобиці щорік, зате спонтанно,
При цьому вірити в добро, неначе боючись гестапо,
Та по, та поки їде межи потяг, маленької когорти,
Немовби справді людства,
Що цвіт з собою у могилу забира!
Ми ж будемо спивати часоплини будня,
Коктейлі смакувати, світити на фінансове буття…
Але когорта знання у могили відбира…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2016
Походжа дівча коханням цмока думки упива.
Ся ніч міська алейна, поди́вом поглядів зайнята.
Ся ніч легеньким вітерцем невимушено стята.
Десяток поглядів спідничками вітристими
Окутані, бо власницями замагнічені перистими
А от хлопчисько двох дівчаток у душі коха.
Ба, цього він ще мо не зна:
Йому у відповідь бо буде кинуто: “Фіг на!”.
Цеглинок хвилі під дубками тінями омиті,
Зненацька виринають символи сумирні.
Ся ніч ліхтарно-електрична темносяйна
Споконвічна… Бум-бум годинник лине б`є,
Іде мужчина в сутіні акацій, невимовно п`є.
Матерія тривка кується крихко у німому небі.
Туди іскринки поглядів містично молодята
Ген кидають сіють, споглядають потерчата
Їх та шклянки кальвадосу не смакують,
А в очікуванні дивного руками гріють…
І вкотре виринають символи сумирні,
І відчувається останніх фар суцвіття.
Росте та замиває місто тиша-тишина:
Година ночі віяло спускає навмання.
Пусті дороги…
У колиханні часу наступила середа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657783
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.04.2016
У відображенні листків рослин кімнатних доходить стежку осінь, вітром дуючи захлисно.
У затінках кори дерев, обрізаних, зголених навмисно, міські пейзажі мовлять норовисто…
Пливе мій корабель, моя іспанська шхуна, у хвилях атлантичних, у бурю сонцесяйну та німу,
Що голосом своїм торкає: «Згадай минувшину! Поринь у зла джбанок! Зопий терпкий трунок!»,
Мене у відчай сорому згортає, «та є нові країни, нові імперії незримі», нехай пливе іспанська шхуна!
День у день китів очами зрію, та лиш душевних зламків море в океані завше тоскно сію…
Монтесуму скинули удало, інків скинемо не менш зухвало, та у серцях лежить страшна тортура.
Се ще для мене важча увертюра: очистити сумління, зійти на берег із духом мудрим Тюра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016
А за вікнами сніг, кохання мерехтіння супокійне,
Ось рук тепло твоє, ось квітка, що несе нестримне.
Даруватимеш засмагу щастя — зорелітно-мелодійне.
Даруватимеш обійм цілунок — небесно-гармонійне.
Пірнемо ж в глиб спокус снігів далеких та арктичних!
Візьмемо все з життя у хвилі жаркі й ненастанні.
Вслухаймося у ноти, що німо лилися в чеканні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Хиткими випарами ночі поблякло жовто-мляво місто несходиме.
Сувоями вплітається у вись невпале ниць краплисько невловиме.
Все романтичні лячні потойбічні надто тривкі чаю такти я ковтаю,
Але ще не зрікаю, як в північ надурбаністичну я руки догори здіймаю.
Я сам на сам чи сам-вігвам, та пристрасть милої то ніжно-тихий шарм…
Чекаю вісточку у хвилях сподівань, відкривши глибину всіх моїх карм.
Очікуючи миті невблаганні, що соковитіші за фрукт, порослий у нірвані!
Існую рухами душі по обрію хиткому; у тінях де-не-де крижі –
Молитви мої на склянім ножі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603105
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.08.2015
О теміне ясна, тримай мене у путах надм’яких, зіграй мені всі ноти легкості свої!
Злітати буду я у тактах блюзу в північ надтонку своїм сум’яттям та надто тривку…
Хай все німе захоче небокраю, а я зітхатиму в окові темного густого чаю.
Світитиме струнка мінлива лінія бічного тротуару в тремтінні енної зорі,
І гратиме до нескінченності серцебиття гітара у суміші вмикатимуться ліхтарі…
О напівтемрява жадана, що ж за дарунок ти несеш мені?
Можливо, тротуари кам’яні, що блисками граніту доносять доторки хмільні?
Не хочу бачити рідкого сходу сонця, а хочу чути лишень блюзу звуки у сяйві темного віконця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2015
Колишеться хвилясто Тетере́ва синь; коханої волосся в сум’ятті зеленавих віт …
Увівання погляду теплом, здригання бітом серця берегів, миттєвий вітру зліт.
О, сонце пухнато-промінясте, вершково-запашне, даруй любові вічний цвіт!
Кришталь душі, овіяний торканням листа із дібров умитих очеретом довгих літ.
І згуки карколомні, незвідані, окутані зірковим поглядом зіниць із-під повік…
Весняною водою кохання наше всіяне навік!
10.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2015
Півострів кави неосяжний із доторком терпким тепла і гіркоти;
Зривання серця з-над оковів млості міста і страхів метушні.
Ся піна – пухириста, неоном всипана із листа пікантної Космеї.
Коханої обійми, що здужають Пандору, неначе дивні ті археї!
І ось лечу над зеленню травневою, лопочучи крильми барвистими,
Узорами десь попелистими від сонця гри сяйливої, енергії мрійливої,
Немов зірками, кинутими злісно, але вберу я все її із висоти глухої,
Незрячої, все ж не німої, а нотками, покинутими випадково, коханої,
Що мовить солодково!
Гей, гнів підвалів та бруднющих тротуарів, під’їздів просторових
І пацюків раптових, тікай подалі, кам’яній, здригайся, цементуйся,
Забувайся…
Моя любов розіб’є кристалічні ґратки, алмазів та карбонів усі латки!
І залунає спів смачний, мов кава, здійметься пар його пронизливий нестямно,
А танець душ споріднених навік
Зруйнує дельти хижих рік!
04.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2015
Клавіші втискаються сполохано вагою тіл рогатиків неспокійненьких.
Торішнє листячко вихриться і клика хмари хитрих вітерців раденьких.
Гостинець поміж бору та діброви заплетено, мов стрічечка байдикувата,
Проповза. Рученята та копитця, спелехатаний кожух і ніченька строката.
Трубачі до піднебесся куряву мелодії пускають: раз по раз місцями бас…
Берези і тополі вітами тріпочуть, до жбанку таємно увіллявся контрабас.
Засвічені краплиська пада й стука тоном повзання химерного паву́ка
об кору міцного завійно́го незграбно́го тіньово́го десь страшного бу́ка.
Водограйчиками злета й зависа, пускай, оркестре, нездійсненну утопі́ю,
А ноти приспустивши, як росянисту павутинь, водою бризни симетрі́ю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564818
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.03.2015
Здійнялась його обпечена рука на мить темно-багряну в затхлому клубчастому повітрі,
І сморід їдкий всипав ніздрі сажею липкою, мов чорний колір лиш краплиною в палітрі.
Палала суміш, тупіт ніг у дряхлому студеному взутті, де пальці чорнотою обліпились…
“Гей, хлопці, БТР на краєвиді!”, “Мерщій убік!!!”, “Сюди коктейлі!!!”, ґноти запалились.
Летіли сповнені ідеєю пляшки, гарячий дощ зі скла горючого бензину. Бух-склаць-бух!
Пекуча кров струмками руку оповила, її краплинами у небо рушив хлопця сірий дух,
А хтось відчув сі доторки текучі такого патріота, від дірки у щоці спіткала бідного нудота.
І БТР уже десь там палало, невідомо де луна “Урааа!!!”, тіло звугл́ений тулуб обгорта…
Резина землицею змішалась, бруківка криком потопалась, зоря світанкова уже здійнялась,
Десятки тіл до сотні приєднались. “О Україно, де сини твої зостались!?” – Кров’ю запеклись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564817
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2015
Не узріваючи тьмяніших функцій небосхилу, ти йдеш, ступаєш спрямлено, фікційно,
Спиваєш чашу позолочену, розмочену хмарками, що виринає молячи пестливо
До серця твого, вбачаючи красу всього, здається, неживого. Дерева засіяли вітами,
Канати мосту геть повисли у океані випадкових сутінкових змов, які окутали повітами,
Де різні види краєвидів пірнають спільно водопаду, милуючи тебе холодною порою.
Ось – мить! І постать твоя стоїть схилившись понад коливальною, вітальною водою.
Чумацьким шляхом всіялась водиця, коржі заледенілих кульок убралися в спіраль.
Вітрисько ж протестуючи, пройшовши десь поза чолом, зоплів там скіфську пектораль.
Все повертаючись навколо, ти губишся, позиркуєш раптово, а там поникли в височінь
Зовсім недбалі кострубаті труби, котельні, машини шмигають злобливі. Раптове – “дінь!”,
І чаша поза грушею сховалась, а хвилі збільшали та склом пошерхлим, наче вкрились…
Рожево-синьо-мерзлі градієнти проходили молекулами річки, думки, мов снігом збились…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564787
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2015
Квітчате маревне кохання пливе парками хвиль під темінь прісну,
Бруківка за бруківкою подзенькує принишклості дрімоти,
Немов вбачаєш мавку ти узлісну.
Усмішка, життєрадісне лице – війнуло кроною сліпучою від сонця.
І тануло в повіках, серце стріпотіло, осяяні фотончики віконця.
Притиски талії, сплетіння рук овалом вранішнього сяйва схилу.
Діброви виросли над нами … а
Хряскіт талого снігу, лід біло-мерзлий, я удаюся пустельному диву
Мрійливо, із милою оповившись руками, глянцем днів увібравшись…
Опливає Лютий береги грайливо-білих днів, морозом притушившись.
Накинулись дерева напівпрозорою листвою, жовто-летко-багряною
Німою.
Та все ж сукупність паморозних вражень заклякла у мені тисячолітньо.
13.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2015
Освітлене все місто, день пливе, а фари блищать сонячним дарунком.
Корало-потойбічно-видкий океан здійнявсь високо, торкає поцілунком.
Все ж вікна стишують сю всесвітню стихію, але я завше млію…
При узріванні водограчиків життєвих межи скель цементних зло розвію.
Синь, блакить, перисто-недосяжний шар, прозоро-сніжна мить.
Часопис лютого у се буття – то сонячне проміння, предвесянкове голосіння.
Температура ячить-скиглить: “Моє веління бути ниць!”,
але вже сливе підсніжниково-тале моросіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564514
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2015
Картина поза склом, укритим пилом, тягла тенетами і павутинням,
А дерево маячіло на тлі громіздких височин, обплетене іскрінням.
Пласти зелено-темних відтінкових фарб налазили все дужче й дужче…
Дошкульне небо в’їдало пазурами пекла, огненними очима неминуче.
Панянки йшли, тримаючи пряму услід дороги; таємні доторки гнітючої дрімоти.
Се марево сих відблисків, на склі проміння, відсвічує сумне зелене гілля.
Понура будівелька тиснеться заслоном річки, цемент упав, але він проти!
Нищівні тріщини зміюками січуться, і виринають перші прояви сухоти…
Відкинувши стрілу, що вловлювала злобу полотнини, я стрів безмежну р́іллю.
А де ж ліси, струмки, волога, немов та патока солодка, віддав би душу я оп́іллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564513
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 05.03.2015
Мерзлячі ліхтарі всипають бляклим світлом, стираючи думки безплідні,
А я іду попід сузір’ям спогадів та затишку німого; машини мимохідні.
Дорога світить сим тертям прудких коліс по віддзеркаленню туману,
Що ген несеться між стовпців, заломлюючи душу, – гуркіт балагану.
Настелене краплинами зав’юги окутує мене у хутро кам’янистих стін;
Тече усе затьмарено, примружено, повільно, вечірнє небо, відгомін,
Який летить від мого взору, кружляє, відбивається навколо вічних зір,
Шукаючи невидимих, укритих таїною, піднятих висотою чорних дір.
Це грудень пошморгами, грудками багнюки від коліс все зачаївся і поріс...
І в кожному із нас таїться думка незбагненна про чай поварений з меліс,
Але ти йдеш, ти мариш все змаганням ліхтарів, сузір’їв та прожекторів...
Під феєричне шоу, закрученого в плескіт вітру із дощем, тролейбус просвистів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564296
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 04.03.2015
О, гнівне віяння душі моєї, чому спадаєш ти на мене?
Ти змушуєш полинно плакати, немов та рідна, нене!
Коли плекала ніжними руками, та віяв смертний дим…
Він змушував дерева гнутись, лишаючи мене ні з чим!
А хвої ржою вкрились, і роси з хащ не спали їм на крони.
О ні, ті дивні спогади, що линуть смертю. Тяжкі перепони.
Дорога обплелась окрайцем електронів, вільних, літних.
Негативних. Не стало обіч стежини жителів корінних…
Встелило все тяжкою плівкою урану, побільшало обману.
Покапує обезпритулена водиця із прип’ятського крану.
Дивлюсь у вікна й бачу постаті, промінням обездолені,
Свинець звисає, протигаз тримають руки, обезкровлені.
А ліс, болітця і полинні трави, поникли у надмірній волі…
Ніхто не подарує їм жаданої не мутаційної любові!
Прикрі сі зітхання, крапне темний дощ із хмари обпікання,
Летить за небокрай, і не спита спадає плямою вітання…
4 цифри на дозиметрі “Прип’ять”.
Атоми сяйва миготять.
Дозріє ґроно, під плескіт річки Прип’ять!
А я помру від перевищення порогу…
І злечу в пекло я за гріх, за кілька тисяч нищівних проріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564291
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.03.2015