| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Прошло где то около месяца. Я медленно осваивалась в новом коллективе. С трудом находила аудитории, но всегда умудрялась попасть в нужную. Он появился в моей жизни с желтыми листьями октября и дождем. Пошлем к черту любовь с первого взгляда и даже со второго, на счету был номер четыре, ой, как же я не люблю это число. Бывает же такое – ненависть к цифрам и календарным датам, вот я и не любила это число. Но, не знаю, к сожалению или к счастью именно с четвертого взгляда я в Него влюбилась. Симпатичный мальчик с умными глазами за оболочкой очков. Мне всегда казалось, что он не такой как прошлые «влюбленности», есть в нем что то особенное. Может, то, что он умнее остальных, или, наверное, даже меня самой, но как говориться: «Любовь не задает вопросов».
Среда. Первое октября. Я была к Нему очень близко. Мы дышали одними молекулами. Еще чуть-чуть и я была бы в его руках, но моя удача не настолько удачлива. Сколько чувств я тогда потеряла, я не слышала окружающих звуков около меня, я не слышала биения своего сердца, я не слышала жизни.
Ступая темным коридором, я и не надеялась на встречу, но не тут-то было. Он прошел мимо меня и наши взгляды встретились. Тогда за долгое время провождение в университете на моем лице засияла радостная улыбка. Возможно, мне и показался его мимолетный взгляд, возможно это все мне просто приснилось, но я то знала, что Этот человек отыграет еще важную роль в моей жизни.
Как же отлично совпадали наши расписания в эти дни. Аудитории рядом и Его сердце рядом. Сам Он, наверное, не догадывался о моей уже почти заметной привязанности к Нему.
Четверг. Второе октября. Сегодня очень маленькая вероятность пересектись с Ним, но именно случайные встречи получаются тогда, когда их меньше всего ждешь. Вроде был взгляд в мою сторону, но я не уверена на все 100 %. Потом, я специально пошла смотреть на расписание, а Он там сидел, может, даже сидел и смотрел прямо на меня, но это все пустые догадки.
Пятница. Третье октября. Последний день в университете. Впервые не хочу идти домой. Два дня не видеть Его – болезненно. Сидел на диванчике – смотрел, проходил мимо – смотрел, да блин, Он всегда на меня смотрит, или это уже паранойя. Когда день подходил к концу, мысли мои уже небыли в аудитории на последней паре, я хотела поскорее выйти, а время так медленно бежало. До звонка оставалось пять минут, а я слышала Его шаги за дверью, я слышала его голос, хотя толком не знаю какой у Него голос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577322
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 27.04.2015
більше слів. більше емоцій. гуляй по нічному місту. кохайся у зоряному небі. мрій про щасливе майбутнє. живи тими мріями, бо інакше жити просто стане не цікаво. говори тихо. смійся голосно. люби довго. одягайся тепліше. обнімайся сильніше. цілуйся палкіше. живи. живи. живи. про це пише людина, котра не гуляє по нічному місту. не кохається у зоряному небі, трошки мріє про щасливе майбутнє. як не дивно, говорить тихо й сміється голосно. на жаль, не любить. звичайно, одягається тепліше. не має кого обняти й поцілувати. й напевно, просто живе. живе. живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566987
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.03.2015
з кожним разом я все більше оголююсь. ні, не в прямому сенсі, оголитися я встигла при нашій другій зустрічі. ти повільно роздягав мене. тобі було все рівно на мої почуття/відчуття. все було тільки заради твого задоволення, повторюся, ТВОГО задоволення. моє лібідо взяло верх над здоровою частиною мозку. й я віддалась тобі. а тепер я ГОЛА сиджу перед тобою й розказую про свою маму, котра вже «так хоче внуків», а ти так мило посміхаєшся і кажеш: «хоч якесь бажання твоєї мами здійсниться»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566983
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.03.2015
тримай її довго і не відпускай. не відпускай ту маленьку жінку. вона найпрекрасніше, що було в твоєму безглуздому сірому житті. ця жінка ще довго буде «тріпати» тобі нерви, інколи в тебе буде вистачати лише стільки терпіння, щоб притягти її до себе й поцілувати, сильно поцілувати. вп’ястися своїми губами до її таких м’яких і солодких. а ти цілуй її, цілуй, і ніколи не відпускай. звичайно, вона буде пручатися, буде називати тебе безсердечним власником, що повністю вліз в її веселкове життя, але ти все одно продовжуй її цілувати, тоді її крижане серце розтане, бо для чого створені жінки – пручатися, щоб потім їх палко цілували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566227
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2015
Любов моя, ти несподівано ввірвалася в моє життя. Я сподівався, що ніколи не зустріну щось подібне тобі. Але ти прийшла, ні, ти звалилася, як сніг на голову. Ніколи не дозволяв комусь залишатися в моєму ліжку до ранку, обіцяю, ти перша й остання, кому я це дозволив. Кожен ранок одягала мої футболки. Я дивувався з цього, адже в тебе їх повна шафа. Але потім я сам змушував їх одягати на тебе. Вони ж пропахли тобою наскрізь. Я обожнюю твій запах, ти пахнеш гарячим шоколадом. Давно не любив шоколад, а тепер це стало для мене наркотиком. Я завжди пам’ятатиму твої великі шоколадні очі. Моє життя переповнене шоколадом. Я ним залежний, так само, як і тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565947
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Жовте листя зривається з дерев й повільно падає на землю. Ми бродимо по напівзапустілим вулицях й слухаємо музику з одних навушників, підспівуємо. До бісу холодних злих перехожих, які дивляться на нас божевільними очима. Я тебе люблю. Тебе. Й більше нікого. Ой, вибач, ще ту, маленьку, яка ще не народилася. Дім. Тепло. Я зриваю з тебе одяг, до бісу "Шанель". Я тебе люблю. Тебе. Й більше нікого. Ой, вибач, ще ту, маленьку, яка ще не народилася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565945
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2015