| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Я не люблю оттенка серого
И пережитков прошлого,
Вина в стакане белого
И в спину слова пошлого.
Глаза печали полные,
Стук каблуков по цоколю,
Касание руки небрежное
И ожидания далёкого.
При штиле ветра резкого,
От друга слова мерзкого,
Раската грома громкого,
В бокале пива теплого.
Когда в дыму все волосы
И нету смысла в образе,
Идти на шёпот голоса,
Стоять в толпе в автобусе.
Жалеть о том, что совершил,
И осознать, что говорию.
Не зная, где я согрешил,
Но всё же я тебя люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Я не люблю оттенка серого
И пережитков прошлого,
Вина в стакане белого
И в спину слова пошлого.
Глаза печали полные,
Стук каблуков по цоколю,
Касание руки небрежное
И ожидания далёкого.
При штиле ветра резкого,
От друга слова мерзкого,
Раската грома громкого,
В бокале пива теплого.
Когда в дыму все волосы
И нету смысла в образе,
Идти на шёпот голоса,
Стоять в толпе в автобусе.
Жалеть о том, что совершил,
И осознать, что говорию.
Не зная, где я согрешил,
Но всё же я тебя люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Ось і скінчилась холодна зима,
Але туди не прилетять птахи.
Та і мирних людей майже нема.
Війну там відчутно. Розбиті хати.
Старенька бабуся живе там сама.
Бо немає куди їй більше піти.
Погляда, досить, щоб все зрозуміти,
Не треба питати і щось говорити.
На голові її чорна хустина
За неї сказала сама.
Ні чоловіка, ні дочки, ні сина -
Нікого нема. Всіх забрала війна.
З-під снігу до сонця пробиваються квіти,
Проліски то, тільки червоні, не голубі.
Для когось батьки, комусь вони діти -
Це загублені душі на клятій війні.
В наших серцях залишуться квіти,
Що тіло склонили на рідній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Волонтерам
Коли на Сході важко солдату
І допомоги просить тільки у Бога,
Серце б`ється дзвоном набату,
А надія згорає як в каміні папери,
Нерви на грані, наче з булату,
Як грім при грозі з`являєтесь ви – волонтери.
Не шкодучи зусиль, здоров`я та часу,
Готові ногами перейти Кoрдільєри,
Рятуючи людей без зайвого фарсу,
Лишивши сім`ю та успішну карєру,
Ризикуючи життям, не маючи страху ,
Ні кроку назад, тільки вперед, долаючи барєри.
Вам уклін до колін
За пророблену щиру роботу,
За посмішку мирну і гарну турботу.
Хай завжди тільки рівна дорога,
Те, що робити ви, то є мріями Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Цей вірш написав минулої ночі кременчужанин Андрій Зоря:
Ти стоїш
у засніженім полі,
Не загнаний в стадо,
як комсомолець,
За покликом долі
і зовом душі -
Звичайна людина,
патріот, доброволець,
Омріяний миром
на рідній землі.
Тобі не потрібні медалі,
чини, ордени.
Душу і тіло
готовий віддати
За благо і спокій
своєї сім`ї,
За розквіт країни
і погляд душі.
Ти не один,
вас дуже багато –
Відважні герої,
мужні солдати,
Ваш погляд до волі
такий ненаситний,
Відблиск очей
жовто-блакитний.
Проти агресії
ката
Готовий на смерть
ти стояти.
Ні вибухом «градів»,
ні залпом гармати
Ніколи тебе не зламати.
Тримайся, солдате,
я щиро молю,
Ти пройдеш це поле,
цю чорну ріллю,
Ти переможеш
в нерівнім бою,
Бо добре всі знають,
що в ріднім краю
Ніхто не зламає
ідею твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015