| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Мій птах,що має два крила ,у небі десь кружляє,
Саме без крил свого життя мій птах не уявляє.
Куди ж без них він, то й нікуди,
Без крил не звикнеш,не злетиш,
Не обіймеш, а лиш впадеш.
Життя він крилам присвятив,бо їх оберігає,
Вони зростають на очах,він їх обожнює,плекає.
Дарує щиро їм любов,щодня їх обіймає.
Для птаха-не простий той шлях зростання,
Бо , не одразу ,впевнено стає він на крило,
З гнучкого перетворює в незламне,
З колючого й струбатого - в пухке.
Як птах, не хочу впасти я в польоті,
Боюсь невпевненості крил,
Зростаючи весь час в турботі,
Не вибивайтесь ви із сил.
Я зичу вдачі моїм крилам,
Не маю меж я своїм мріям,
В давно осяянім польоті
Я бачу образи свої:
Полине птах у вись далеку
На мить забуде про безпеку
На молоді опершись крила,
Піднявшись вгору,що є сили
І оминаючи негоду,
Відчує кайф і насолоду.
Безмежне щастя я відчую,
За свою мрію я зрадію,
Коли побачу вас в польоті.
Розправивши на повну крила
На кораблі, де є вітрила,
Мої сини-мої два дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Я подарую тобі сон,забудеш ти свої печалі,
Згадаєш радісні пісні,а може- не згадаєш.
Я подарую тобі ніч,полинемо в небесні далі,
Знайдемо зірку чарівну, а може - не знайдемо.
Я колискову прошепчу,утомлені відкинеш крила,
З тобою в мандри полечу,ти будеш радісна й щаслива.
Я обійму тебе міцніш, в обійми схоплю наші перли,
На мить розтану , наче сніг, а може- не розтану.
Таке блаженство-над усе: омріяні,осяяні,сонливі,
Таке блаженство-ми спимо:засапані,закутані,спітнілі.
Під ранок приземляємось у ліжко
І, прокидаючись, вдіваєм стерті крила,
Піднявшись ,знову попливем спросоня спішно,
Розправивши життям пожмакані вітрила.
Я подарую тобі день,забудь вже ти свої печалі,
Згадай лиш радісні пісні,
Полиньмо знов в небесні далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Ми так міняємось з роками
Літа течуть, немов вода
Вже стали майже всі батьками,
А хтось вже внуків догляда.
Пройти ми Крим і Рим вже встигли,
Дещо побачить, оцінить,
Комусь вдалось щось заробить,
У когось інші є здобутки.
Ми щось втрачали, щось знайшли,
Не раз шторми пережили,
Хтось вже не виплив, не добрів.
Нам пощастило- ми борсаємось й далі,
Життя проходить в радості й печалі.
Давно пройшли вже школьнії літа,
Минули роки наші безтурботні,
Та в душах, й досі жевріє свіча
Теплом пробуджуючи спогади забуті.
Ми вдячні вам – мої учителі,
Плекали нас ви в ласці й доброті,
А ми цього тоді не цінували,
Уроки пропускали, гарували.
Ви нам товкли ази науки,
Ми упирались , як могли,
Ви свою душу вивертали,
А ми ледачими були.
Та все ж , були й у нас здобутки,
Цікаво в школі нам жилось,
Ми вчились, грались і влюблялись,
Співали, бігали,змагались.
Вірші завзято ми читали,
В агітбригаді виступали,
Перемагали в баскетбол,
Любили дуже ми футбол.
Нас брали в мандри і в похід,
Ми мріяли про свій політ,
Ніхто не знав яким він буде,
Ніхто не знав, чи долетить.
Всі розлетілись, розгубились,
Розсипались в усі кутки,
Чогось в житті вже досягли,
Залізли в мушлі і закрились.
Ми зовні трішки лиш змінились,
В душі незмінними лишились.
Сьогодні час про всіх згадать,
Своє тепло подарувать,
Комусь подякувать, когось обнять,
Комусь пробачить і поцілувать.
Возбранний Сергій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Мрія
і надія
Моя земля-прекрасна Україна
Описана в легендах і в казках,
Оспівана і закарбована в віках.
Вона є матір»ю незламного народу,
що живучи в кайданах, все ще мріє,
вона багатства має і природу,
та віра в людяність й порядність уже тліє.
Що «слуги» мають – то народу зась,
Ми – є лиш інструментом їх збагачень,
Лиш мрію маєм, і летимо у пекло,
Мені нас жаль, і нам уже допекло.
Давно готові вже до зрушень позитивних
Ми зустрічаєм лиш новини негативні,
Занурена країна в схемах корупційних
І вступ в ЄС вже є – неперспективним.
Пройшли Майдан із втратою Героїв,
Просили слуг якнайскоріш підти,
Змінили владу,відтепер вона з народу
В черговий раз відсвяткували перемогу.
Занадто довго ми вже святкували,
Батони ділили і час плюндрували,
По-братськи Криму ми позбулись,
По-братськи віддаємо мирно Схід.
Йде гра у політичні шахи
В якій ми ложим голови на плаху.
Це нас міцнить,згуртовує в кулак,
Знімає ширму щодо братського народу,
Розлючує,розорює,гнітить,
Формує націю українського народу.
Ще ми зустрінем ранішню весну,
І доспіваєм пісню солов»їну,
Послухаємо тишу лісову,
І обіймемо радісну дитину.
Цінуймо все,що нам дало життя,
Кохаймо тих,хто завжди поруч нас,
Оглянемось,а час уже спливе,
А ми лиш маєм мрію і надію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015