| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
як дивно все стається у житті
ми любим тих, хто не полюбить нас
нас люблять інші, тонуть в забутті,
а ми живемо тільки один раз
живемо, але все ж не розуміємо
кого прощати, а кому сказати "досить"
за те тонути в почуттях ми вміємо
в ненАвисті, любові, всьому, що підносить.
немає більше щирості, немає і кохання
і день за днем, вбиваєм гарні почуття
і кожен розуміє, що життя - змагання,
та люди стають схожі на сміття
бо натягли усі ми свої власні "маски"
усе здалось несправжнім і фальшивим
немає в цьому світі навіть ласки
ми робимо наш світ ще більш жахливим
в чому ж мораль оцих рядків простих?
та просто все - ти тільки будь собою
зроби в житті свій власний штрих
і не ховайся за фальшивою "стіною"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2015
якось переживемо, все що на душі осіло
ми поле перейдем, бурхливу річку подолаєм
ти все ж не хочеш, щоб життя твоє марніло?
ми навіть до поганого звикаєм.
і не важливо, плачеш ти або кричиш
немає вирогідності, що буде це почутим
ось буде щастя, ти не раз злетиш
не дай лишитися забутим
і навіть коли страшне усе ж станеться
і навіть якщо щастя ще мовчить
та головне, щоб у години страшну мить
був той, хто скаже : все налагодиться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2015
***
А він зайшов так непомітно
І притаївся у кутку, окутаний туманом
Провівши поглядом своїм магнітним
Дівчину, що була його "романом"
Любов для нього то було ніщо
Він радше їсти буде душу
Ніж вірити у "казна-що"
У фейкову великодушність
Та може часто так буває з нами,
Обпікшись лиш уперше, боїмося вдруге
Така лиш фобія себе-омани
І не привітність до самої туги
А він кохав її, не вірячи в кохання
Вона для нього краща за Мадонну
І через це, він витерпить страждання
Та і вона була безоборонна
А він стоїть, і знає це усе без краю
І повторяє ці пекучі слова болю́
" Я тебе так ненавистно кохаю,
Я так тебе нестримно лю́блю."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
[i]Одного разу у суботній ранок
він казино відвідать захотів
" Хоч трохи грошей виграть наостанок"-
під носа все собі він бурмотів
йому було десь сорок років
він був багатшим за весь світ
тож він, зробивши пару кроків
зайшов в середину і сів
усе дзвеніло, клекотіло
і звуків виграшу тут чуть,
а люди все щось гомоніли,
а люди гроші свої ждуть
вони були неначе ненажери
їм тільки гроші, гроші, гроші
кому потрібні ці папери,
брудні, погані й не хороші?
та правили вони всим обітованим
купити треба щось, полікувати?
без гро́шей, будеш ти змарнованим
якщо по-їхньому ми будем міркувати
а й справді, ти куди не глянь
ти без бумажки цеї не підеш нікуди
ти за цю лінію тільки заглянь,
багатство й бідність разом йдуть усюди
Якої дурості це людство зазнавало
Ти тільки вислухай оцю химеру!
та людям завше буде усе мало
Тепер життя наше залежить від паперу
Давайте разом позбавлятись від стіни
Давайте разом будем розуміти одну річ:
що краще, найвеличніше, достойне -
поза ринкової ціни
І Якби багачі там не хвалились
Як не доводили б, що гроші - це усе
Та краще, хай вони б вдавились
Бо гроші їхні це усе пусте
Ми можемо їх розірвати і спалити
Бо цінності ніякої не мають
А от любов, турбота - ось що нам хвалити
Вони у серці навіки́ засяють
Він вийшов з казино, і оглянувсь навколо
На радісних, захоханих людей
І в серці щось йому тут сильно закололо
В нього нема нічого крім грошей. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015