Тетяна Вериківська

Сторінки (1/4):  « 1»

Любовь. .

Любовь...Чуства...Теплота...
Все  это  когда  то  уже  чуствовала  она.
Сейчас  она  не  знает,что  твориться
Она  опять  хочет  в  него  влюбиться.
Зачем  ей  это  надо?  -  пока  ответа  нет.
Открыла  свой  ноутбук  и  зашла  в  интернэт.
Там,как  всегда  на  фотографии  он  улыбаеться...
Она  вроде  опять  в  эту  улыбку  влюбляеться...
Смотря  на  фотографии,она  начинает  вспоминать,
Как  весело  и  мило  было  с  ним  гулять.
Как  нежно  -  нежно  целовались,
Отпускать  друг  друга  они  вовсе  не  пытались.
Из-за  воспоминай  слеза  покотилась...
Ведь  когда  она  рядом  с  ним  находилась.
Сейчас  она  тут...А  он  где  то  там...
Сидит,разговаривает  с  какой  то  "мадам"...
Но  зачем  ей  опять  влюбляться?
Мучать  его,а  потом  расставаться...
Ответ  таки  она  и  не  нашла,
Вышла  с  интернэта  и  ложиться  спать  пошла.
Но  мысли  все  еще  не  спят...
Они  рвуться  на  волю,куда  то  летят...
Она  думает  о  нем  во  сне,
Вспоминая  улыбку  на  его  лице.
Зачем,зачем  она  снова  хочет  полюбить?
Искала  ответ...пыталась  позабыть.
Когда  то,отпуская  его,она  не  знала,что  такое  бывает  -  
Через  некоторое  время  она  -  "любовь"  опять  всплывает.
Поздно...Ответ  так  и  не  нашла...
С  мыслю"зачем  влюбляться"  -  она  спать  пошла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015


Люблю тебе, як зорі люблять небо…

Люблю  тебе,  як  зорі  люблять  небо.  
Як  люди  люблять  жайворонка  спів.  
Люблю,  мов  квіти  сонечко  у  небі,  
Коли  б  і  ти,  коханий  так  любив!  

Люблю  іще  дивитися  на  тебе:  
Коли  смієшся,  чи  коли  притих...  
Говориш  ти  -  неначе  ангел  з  неба  
На  струнах  арфи  грає  золотих.  

Смієшся  -  наче  перли  розсипаєш.  
А  ще  -  коли  мене  ти  обіймаєш.  
Здається  серед  моря  суєти  
Усе  мілке  стає  таким  мізерним!  
Одне  вагоме  -  тільки  я  і  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015


Зранений ангел.

Тихий  ангел  пролетів,
Усміхнувся,  пригорнув,
Світ  любов’ю  обігрів…
І  у  просторі  втонув.
Він  стояв  серед  стежок
У  полоні  самоти,
В  глибині  моїх  думок
Жив,  коханий,  тільки  ти.
Це  була  чарівна  днина:
Падав  сніг,  були  морози,
Й  заметіль,  і  хуртовина,
І  в  душі…  -  найперші  сльози.
Я  тебе  згадала  враз:
Тихий  вечір,  порятунок,
І  мільйон  брехливих  фраз,
І  фальшивий  поцілунок.
«Ти  мій  Ангел»,  «Я  люблю»,-
Ніжне  серце  задрижало,
Бо  воно  ту  ніч  палку
Назавжди  запам’ятало.
Твої  руки,  твої  очі,-
Моє  серце  завмирало,
Бо  якраз  тієї  ночі
Воно  вперше  покохало.
Я  тебе  зачарувала
Лиш  на  мить,  не  назавжди,
Я  ридала,  я  страждала,
А  ти  крикнув:  «Відпусти!»
Я  забула,  відпустила,
Хоч  у  серці  ще  кохаю,
Одяг  сльозами  зросила,
Все,  прощай,  я  відлітаю.
Лечу  назустріч  почуттям,
Лечу  у  хвилях  теплоти,
А  ти  будеш  моїм  життям,-
В  моєму  серці  тільки  ти.
Прошу:  не  забувай  мене,
Мене  сюди  прислав  архангел,
Ти  знай,  що  я  люблю  тебе,-
Навіки  твій  чарівний  ангел…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2015


Я - жінка!

Я  -  жінка.  Я  -  актриса  ексцентрична,
вгадай,  яку  я  граю  нині  роль.
Я  -  жінка.  Я  -  володарка  велична,
мені  вклонялись  злидар  і  король.

Я  -  жінка.  Я  -  рабиня  безталанна,
що  знала  лиш  солоний  смак  образ.
Я  -  жінка.  Я  -  пустеля  невблаганна,
що  спалить  всі  гріхи  твої  за  раз.

Я  -  жінка.  Я  слабка  і  я  всесильна.
Моє  життя  -  зі  злом  жорстокий  бій.
Я  -  жінка.  Ти  поводься,  любий,  пильно,
а  раптом,  стріли  послані  тобі...

Я  -  жінка.  Я  -  жага  непереможна,
я  мушу  все  стерпіти  і  знести.
Я  -  жінка.  Я  -  те  щастя  найдорожче,
котре  не  зміг  впустити  в  душу  ти.

Я  -  жінка.  І  тому  я  небезпечна.
Вогонь  і  лід  зійшлись  в  мені  одній.
Я  -  жінка.  Я  прекрасна,  безперечно,
і  в  юності,  і  в  старості  моїй.

Я  -  жінка.  І  у  світі  всі  дороги
ведуть  до  мене  втомлених  прочан.
Я  -  жінка.  І  за  це  я  вдячна  Богу,
хоч  Він  мені  гріхів  не  пробачав...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571617
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.04.2015