| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
Разбуди меня завтра отъездом,
Я слезу непременно сдержу.
Ты кого-то находишь вместо,
Я сто раз от тебя ухожу.
Разбуди меня завтра простудой,
Я любил твой сопящий нос.
Погреми напоследок посудой,
За окном заскрипит мороз.
И всплывут поплавочки пауз,
И по стенам глаза побегут.
Мне твоя нелюбовь - как парус,
Как веревка, как нож, как жгут.
Разбуди меня завтра пораньше,
Я хочу на тебя посмотреть.
Не с тобой становиться старше,
Не с тобой начинать стареть.
Разбуди меня завтра дыханьем,
Задрожи на моем плече.
Что для бабочки есть порханье
На ее неизбежной свече?
Я запомню тебя по кусочкам,
Я забуду тебя целиком.
Расскажи сыновьям и дочкам,
Что нельзя уезжать тайком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2018
Час вимикати звук,
Просто сидіти в тиші…
Падає келих з рук,
Дощ розмиває вірші.
Байдуже, що один.
Сліпить вогнями місто,
Глушить мечеті дзвін,
Пахне за рогом тісто.
Час проганяти те,
Що принесло юрбою…
Буду один, зате
Я залишусь собою.
Дайте мені ожить,
Дайте відкрити очі.
Хоч на коротку мить
Стати таким, як хочу.
Час розтопити лід,
Глянути в темну воду…
Заблокувався світ
Й боги не знають коду.
Падає келих з рук,
Моляться люди в тиші.
Крапель у вікна стук:
Дощ розмиває вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Він знає, що то – фінал,
Що далі покажуть титри.
Пустіє глядацький зал
(Спішить на свої пів літри).
Він знає, що на землі
Ніщо не буває вічним
Ні в серці, ні на столі.
Він виє морозним січнем.
Він лютим скаженим псом
Хапає за горло пам’ять,
Стає первородним злом.
Зірки припиняють сяять.
Він березнем ожива.
Він квітне на тих могилах,
Де ще молода трава,
Де теплі хрести на схилах.
Він червнем лікує сни,
Він липне вночі до тіла.
Він ставить біля стіни,
Й водночас дарує крила.
Він вереснем б'є в вікно,
Вистукує дивні ноти.
І келих несе на дно
(І ти вже не знаєш, хто ти).
Він - болісний листопад,
Що вітром відносить рідних.
Він тягне кудись назад,
Лишає скорботний віддих.
Він знає, що то – фінал,
Нестерпний і нелогічний.
Під титри пустіє зал.
Ніщо не буває вічним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2017
Я випиваю склянку ночі,
Брешу собі, що все мине,
І на блокнот лягає почерк:
Я починаю гру тіней.
В ній ти мовчиш і довго куриш,
І думаєш про щось своє.
В ній наш балкон і “Димна суміш”,
Чумний сусід сусідку б’є.
В тій грі ти дивишся крізь мене,
Шукаєш шляху до дверей,
Течеш мені по хворим венам,
І засихаєш, наче клей.
В ній стільки болю і тривоги,
І щастя дикого мого,
Що я не можу стать на ноги.
І кров кипить, мов той кагор.
Я випиваю склянку ночі,
Сміюсь і плачу, сплю і ні.
Стає розбірливішим почерк,
Та щось лишається в тіні.
Те щось мене бере і душить,
І розриває на шматки.
І ранками нестерпно сушить,
Народжуючи ці рядки.
Ти, відвернувшись, глянеш в стіну,
Скорботно видихнеш фінал,
І встромиш ніж у голу спину…
Таксі посуне на вокзал.
Ніхто нікому не коханий.
Голосить дум скажених хор.
Відкриті всі на світі крани,
І крапле кров. Або кагор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016
Бабуню... ти мені снилась:
Усміхнена, сива, жива.
Вже хата твоя покосилась,
Вже скоро почнуться жнива.
Без тебе так тоскно, так тихо,
Нема з ким про все гомоніть.
Он журяться пташки на стріхах,
І в небо кричать: "оживіть".
Бабуню, тут темно і страшно.
Тут ходить містами війна,
Мордує героїв відважних:
Іде за труною труна.
Без тебе ніхто не питає,
Чи я вже щасливий, чи ще.
Ніхто так з Різдвом не вітає.
Розмилось життя під дощем.
Бабуню, я пам'ятаю
Рожеве дитинство своє:
Без суму, без болю, без краю.
І ти НЕ БУЛА, ти ЩЕ Є.
Хай осінь приносить розлуку,
Хай не підібрати слова.
Ти глянеш і візьмеш за руку:
Усміхнена, вічно жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
… І тримати тебе за руки,
І вдихати твої слова,
І в пітьму видихати звуки,
Від яких не болить голова.
І водити тебе світами,
Де немає ні душ, ні тіл,
І обмінюватись життями,
І кроїти серця навпіл.
І будити тебе до ранку,
І навчатися мові риб,
І сидіть голяка на ганку,
Пити каву і їсти хліб.
І чекати тебе з роботи,
І махати тобі услід,
Шепотіти ночами: “хто ти”,
І вогнем запивати лід.
І співати тобі про чари,
Про любов, що не має меж,
Про безумно щасливі пари,
І нестерпно нещасні теж.
І хотіти тебе убити,
Випивати до краплі кров,
І від болю та жаху вити.
Не вмирає така любов.
І тримати тебе за руки,
І вигадувати казки,
І зникати в диму розлуки
На хвилину чи на віки.
І водити тебе світами,
І знаходити світу край,
Крокувати удвох мостами
Й відчувати, що це - мій рай.
І будити тебе до ранку,
Рахувати разом зірок,
Відкриватися до останку,
Помирати від цигарок.
І чекати тебе з роботи,
Прислухатись до шин таксі
Аж до паніки, до нудоти,
до шалено високих сі.
І співати тобі про чари,
Про секрет, що в собі несеш,
Про красиві та юні пари
І про зовсім старенькі теж.
І хотіти тебе забути,
Щоб пригадувать знов і знов:
Куштувати-торкатись-чути.
Не вмирає така любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2016
Ми звикли, що хтось вмирає,
Що поряд кричить війна,
Що вічно йдемо по краю,
Що зовсім не видно дна.
Що швидко тікає літо,
Що довго пливе зима.
Ми в’янемо, наче квіти,
І кажемо: “все дарма”.
Ми селимось в Інтернеті,
Блукаємо в матрицях.
Тіснішає на планеті,
Сумніше по п’ятницях.
Ми звикли безбожно пити,
Молитись, як припече.
Купуємо штучні квіти,
Ридаєм в чуже плече.
Ми чахнемо на роботі,
Зливаємось у юрбі,
Рахуємо кляті злоті,
Зриваємося з орбіт.
Ми - продані мертві душі,
Ми - привиди за вікном:
Несмілі, бліді, недужі
(Під теплим сухим вином).
Голодні вовки подерті,
Ми тягнемось до вікна,
І виємо, аж до смерті.
Та зовсім не видно дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2016
Не вернеш те, що розгубив:
Наївність, молодість і силу,
Прозорий солов'іний спів,
Незайманість, таку красиву.
Вони розтанули, мов дим,
Солодка вата чи сніжинка.
Пливуть вінки серед води,
І плаче десь чиясь дитинка.
Не вернеш те, що розгубив,
Що віднесла машина часу,
Що ненавидів чи любив,
Що брав фальцетами чи басом.
Воно не варте дум та сліз.
Життя очікує продовжень,
Воно надіється на приз,
На вічне щастя без запрошень.
Не вернеш те, що розгубив
В очах коханок випадкових,
У кабаках, де майже жив,
У каяттях чумних ранкових.
Вони пожухли, мов трава,
Зів'яли, як осінні квіти.
І вже сивіє голова,
Та хочеться ще більше жити!
Не вернеш те, що розгубив,
Як крокував по лезу бритви.
Не склеїш те, що вже розбив.
Летять шматки життя й молитви...
Це - репетиція, ескіз?
Життя очікує продовжень.
Воно надіється на приз.
На вічне щастя. Без запрошень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2016
Ти більше сюди не прийдеш,
Не вимовиш свій "привіт",
Й ніколи вже не повіриш,
Що ти - це і є весь світ.
Ти будеш мені, мов привид,
Ввижатися у юрбі.
І лиш лікувати зриви,
Напевне, вже не тобі,
Не бійся, я не забуду
(Бо пам'яті ж не зітреш).
Хай давить і б'є у груди,
Хай плаче й не має меж.
Ти більше сюди не прийдеш,
Не глянеш сумним щеням,
І поруч не постарієш -
Забудеш моє ім'я.
Ти будеш, мов та примара,
Блукати в моєму сні.
Навічно мені ця кара,
Ці дивні напівпісні.
Не бійся, я все ж чекаю
На хрипле твоє: "привіт".
Я іншого й не шукаю,
Бо ти - це і є мій світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016
Я певен, що десь попереду,
В дитячій малій руці
У літню спекотну середу
Побачать листа бійці.
Там буде дитячим почерком
Про те, як пішли батьки
З ранковим осіннім дощиком
(В нікуди і навіки).
Про те, як палає вулиця,
Як падають стіни мрій,
Як спини надій сутуляться,
Та йдуть на смертельний бій.
І будуть стискати пальчики
(Холодні, та ще живі)
Листа про дорослі танчики,
Що їхали по крові,
І душі давили загнані,
І рвали шматки життів.
А очі дітей нажахані
Дивилися на катів…
Я певен, що десь попереду,
В дитячій малій руці
У літню спекотну середу
Прозріння знайдуть бійці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2015
В небі летить НЛО,
В море ідуть кораблі.
Щастя моє відцвіло,
Келих пустий на столі.
В небі летить НЛО,
В землю лягають старі.
Скільки їх буде й було?
Душі спішать за поріг.
В небі летить НЛО,
Я натискаю на старт.
Вітер відносить тепло,
Сипле колодою карт.
В небі летить НЛО.
Мама і тато живі:
Вчать де добро і де зло,
Вчать, де прямі та криві.
В небі летить НЛО,
Хочеться дихати ще.
Хочеться жити назло,
Литись осіннім дощем.
В небі летить НЛО,
Діти ідуть на війну.
Скільки їх буде й було?
Скільки життів на кону?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2015
Гублячи людей в дорозі,
Я дивлюсь у небеса.
На чиєму я порозі?
Чи врятує світ краса?
Вже кінець чи ще початок?
Скільки далі берегів?
Шепотіти чи кричати?
Добрі вісті чи лихі?
Гублячи себе в питаннях,
Я втрачаю всі крапки,
І вдихаю, мов востаннє
(І беру себе в лапки).
Вже на дно чи ще нагору?
Дайте знак. Спиніть війну.
Поверніть додому море,
Хай прокинеться від сну.
Гублячи останні крихти,
Я лишаюсь сам на сам
З тим, до кого вічно бігти,
Плисти, їхать по мостам.
Вже кінець чи ще початок?
В небі не злічить птахів.
Вже мовчать чи ще кричати?
Як спокутати гріхи?
Гублячи дітей у світі,
Повнім щастя і лайна,
Батько й мати - наче вбиті
Від прозрінь та від вина.
Я схиляюся в молитві,
П’ю отруту чи бальзам,
І крокую, мов по бритві…
І навік лишаюсь сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
Як ти там, на тому півдні?
Там співають мертві півні.
Там живуть нормальні люди.
Там ніхто не вірить в чудо.
Як ти там, на тому морі?
Там розсипалися зорі.
Там немає з ким померти –
Відсиріли сигарети.
Як ти там, у тому пеклі?
Друзі-вороги запеклі
Чи приносять цукру-солі?
Чи на серці ще мозолі?
Як ти там, на тому світі?
Чи літають хмари з квітів?
Чи печуть на свято паски?
Чи на ніч знімають маски?
Як ти там, на тому півдні?
Там співають мертві рідні.
Там вмирають давні друзі,
Там росте трава на лузі.
Як ти там, на тому морі?
Люди в щасті чи у горі?
Там немає з ким ожити,
Мерзне-в’яне-сохне жито.
Як ти там, посеред раю?
Як воно, іти по краю?
Як воно, душити долю?
Як воно, не знати болю?
Як ти там, в моєму серці,
У нескореній фортеці?
Я, готовий до поразки,
Назавжди знімаю маску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2015
В таємних глибинах її очей
Ховаються війни й муки,
І сива коса спада з плечей,
Тримають намисто руки.
Печальна і зовсім уже стара,
Вона пригадать не може,
Лишитися їй чи вже пора,
І ледве шепоче: “Боже…”
В таємних глибинах її душі
На землю скидають бомби.
Там крики дітей, летять ножі,
І лопаються, мов тромби,
Надії на те, що все мине,
На те, що крові не литись.
Вона пам’ятає лише одне:
Від смерті ніде не дітись.
Вона притуляється до вікна,
Ковтаючи смак розлуки.
Їй не додивитись цього кіна,
Тримають намисто руки.
Намисто з останків її синів,
Зі сліз одиноких дочок.
Диявол його їй напам’ять сплів,
А Бог забирать не хоче.
Розгублена, світла, така сумна
Вона пригадать не може,
Для чого до неї прийшла війна?
Й ніхто вже їй не допоможе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Хочеться тиші , до мами і теплого молока,
Сміятись разом на кухні і не знати війни.
Та з телевізора ллється кривава ріка,
І знов пів країни дружно наклало в штани.
Хочеться взяти свободу, і випити аж до дна,
Не знати ніяких обмежень і стати живим.
Більше не бути актором нудного кіна,
Пустити життя по спіралям і вільним кривим.
Хочеться спеки морської і вітру колючих гір,
Скидати зі світу одяг і не знати страхів.
Щоб закінчились конфлікти розірваний вір,
І воронів обертати на поштових птахів.
Хочеться тиші, до мами, обіймів, гарячих кав,
І спати з дитинством поруч, щоб спина до спини.
Щоб усвідомити зранку, ким був ти і став,
І двері не відчиняти примарам війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2015
Я бігтиму, поки є сили.
Хто зна, чи далеко фінал…
Ми миру навчитись не вміли,
Палає пекельно вокзал.
Палають будинки, й угору
Здіймаються душі і дим.
Чи війни закінчаться скоро?
Чи вернеться вирваний Крим?
Я бігтиму, поки є правда
В руках, у серцях, в голосах.
Чи брат добиватиме брата?
Зашкалює на полюсах,
Зашкалюють біль і тривога.
Солдатські думки у пітьмі
До мами шукають дорогу,
І губляться в руській тюрмі.
Я бігтиму, тільки б чекали
Країна, дитина, Вона.
Праворуч і зліва – шакали,
А з неба донизу – стіна.
А знизу до неба – Надія:
Замучена, схудла, бліда,
Та кліпають стомлені вії,
Стікає щоками вода.
Я бігтиму, поки молитва
Не вижене ворога геть.
Я – Віра, я – виграна битва.
Я – церква, я – Бог, я – мечеть.
Чи війни закінчаться скоро?
Чи ще синьо-жовтий Донбас?
Солдат піднімається вгору
За мир, за країну, за нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Я тобі намалюю зимою
Небеса на твоєму вікні.
Я тебе зачарую весною,
Пробіжу зайченям по стіні.
Я тобі подарую ранок,
Я тебе уночі присплю.
Поцілую тебе наостанок.
Я навіки тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
Мне говорят:
“Окончен бой.
Тела ребят
Летят домой”.
Мне говорят:
“Ложись и спи.
Все было зря,
Но без обид”.
И я иду
По площадям.
Меня ведут
Ко всем чертям.
И я иду
Почти живой.
В больном бреду
Бреду домой.
Мне говорят:
“Давай, живи”.
Тела ребят
В пыли, в крови.
Мне говорят:
“Про все забудь”.
Все было зря?
Весь этот путь?
И я иду:
Дома, дворы.
И я краду
У детворы
Себе покой.
Я, как в аду,
Почти живой
Домой бреду.
Мне говорят:
“Утихнет боль”.
Во мне горят
Сердца под ноль.
Мне говорят:
“Спокойно спи.
Все было зря,
Но без обид”.
И я иду
Увидеть мать.
Я не найду,
Что ей сказать.
И я иду,
И шкалит ртуть.
Но я пройду
Весь этот путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582136
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.05.2015
Курити у кватирку
Відчувати шкірою дух свого часу
Тут люди, мов під копірку
Другого сорту, третього класу
Курити в темне небо
Рахувати вікна пустих будинків
Тут нікому нічо’ не треба
Галас базарів, сморід ринків
Курити й захлинатись
Малювати сльозами дощі на вікнах
Я не зможу тобі зізнатись
Просто залишусь, просто звикну
Курити під Кобейна
Придивлятись до зморшок облич не рідних
Пропливти від Дніпра до Рейна
Брати в багатих, красти в бідних
Курити в повній тиші
Уявлять як диктатори гинуть в пеклі
Як гризуть їхні голови миші
Як їх кістками грають в кеглі
Курити й промовляти
Дивні мантри про випивку, секс і море
На даху напівголим стояти
Бачити щастя, слухати горе
Курити й запивати
Танцювати вільним сліпим шаманом
Вовкулакою п’яним співати
Жити під планом, жити без плану
Курити і забуватись
Видихати дух часу у вибиті вікна
Я не зможу тобі зізнатись
Просто залишусь, просто зникну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Оставьте меня побыть
С надбитой душой бокала
(Не раненым волком выть -
Молчать уцелевшим шакалом).
Оставьте курить в окно,
Уже не мечтать, что брошу
(Знакомых - полным полно,
Друзей только нет хороших).
Оставьте меня в тоске
Дышать, зашивая вены
(И не говорить ни с кем,
И глухонеметь постепенно).
Оставьте вязать петлю,
И знать, что не хватит духа
(Я больше себя не люблю,
Я впредь не паук, а муха).
Оставьте меня смотреть
В дыру предрассветного неба
(Раскаиваться и стареть,
И склеивать рифмы нелепо).
Оставьте меня допить
Бурлящую кровь стакана…
(Спешите, спешите жить,
И не уходите рано).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579189
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.05.2015
Скажений собака все бреше і бреше,
Горланить старий соловей,
І сонце пече, як востаннє чи вперше.
Все добре. Все гуд. Все о’кей.
Летять небесами сумні миротворці
На засрано-засцяний схід,
А юні фашисти сидять на уроці,
Щоб потім піти у похід.
Поставлені цілі все ближче і ближче,
Тремтить на прицілі рука,
І вітер збиває, тривожить і свище,
І вена бурлить, як ріка.
Диявольське літо асфальтовим пляжем
Тягає червоний трамвай,
Де бабця-кондукторка вузлики в’яже.
Життя, як війна: убивай
Або ж заховайся в своїй двокімнатній
(Броньовані двері спасуть).
Смердять туалети громадсько-безплатні,
І знов піднімається ртуть.
Зозулі співають приреченим діткам.
Так буде, напевно, завжди:
За кимось закриється зварена клітка,
А хтось не потрапить туди.
Скажений собака все бреше і бреше.
Все добре. Все гуд. Все о’кей.
І сонце пече, як востаннє чи вперше.
От тільки замовк соловей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2015
Когда, отчаявшись искать
Кого-то близкого, ты вспомнишь
Про нашу кухню и кровать,
Ты позвонишь мне, и всего лишь
Придется прошептать: “прости”,
Открыть своим ключом, и снова
Мне твой горящий крест нести
От подоконника к засову.
Когда устанешь смаковать
Своих надутых манекенов,
Их пеленать и паковать,
И выцеловывать до пены,
Ко мне – не бойся – заходи,
Я также молод и приветлив.
Я так же, в общем-то, один,
И – видишь – вот, не лезу в петлю.
Я сохранил твои стихи,
Твой старый свитер, наши тайны.
Я отпустил твои грехи,
Я стал талончиком трамвайным,
Я стал твоим спокойным сном,
Я стал Признаньем и Забвеньем,
Чернильным въевшимся пятном,
В котором Пропасть и Спасенье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578651
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2015
Вы живы.
Значит, все не зря.
Я свой молитвенник целую.
Мы вновь поднимем якоря,
Под ветром или ветродуем
Раскрасим кровью паруса.
Вы живы.
Я совсем не спал,
Склонялся перед Вашей болью,
Хватал за шею и сжимал,
Чтоб рану не кропила солью.
(Ведь кровь вкуснее, чем роса).
Вы живы.
Значит Вам теплей,
И кто-то за руку Вас держит,
Или стоит возле дверей…
Я тонким карандашным стержнем
Пишу Вам робкое “люблю”.
Вы живы.
Я совсем озяб,
Склоняясь перед монитором,
Соседский заглушая храп
С самим собою разговором.
Вам нужно жить: я так велю.
Вы живы.
Значит, будет дождь
В окно ноябрьское стучатся,
И я усну, как старый ёж,
Которому не нужно мчаться,
К которому пришел покой.
Вы живы.
Я совсем пропах
Балконной сыростью и мятой,
И шелком глаженых рубах…
Полураздетый и распятый,
Хочу кричать: Я Ваш. Я – твой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578650
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2015
Я к Вам письмом лечу неловким,
Запиской через много лет,
Там сказано, что я – обломки,
Что я – потерянный билет.
Там буквы будто ускользают
И нервно смяты уголки.
Теперь я – право – и не знаю,
По ком горели угольки.
Теперь я точно и не вспомню,
Вдыхая сигаретный дым,
О ком я плакал в преисподней
Под свист своих сердечных дыр.
Письмо навеки опоздало,
Не взбудоражит, не спасет.
И в зеркало совсем устало
Все тот же смотрит, да не тот.
Я к Вам письмом лечу затертым,
Оно ко всем, кто растоптал,
Оно ко всем, живым и мертвым,
Ко всем, кому “люблю” шептал.
Вы уходили так жестоко,
Так беспощадно, сгоряча,
Спеша и не прощаясь толком,
Как скальпель мудрого врача,
Меня Вы резали по венам,
По старым шрамам, свежим швам.
Я превращался в лужу пены,
Я посвящал все это Вам.
Я к Вам лечу письмом забытым,
Хоть смутно помню адреса.
Я помню дождь, бордюры, плиты,
Совсем немного – голоса.
Письмо тогда не долетело,
Но я прочесть СЕЙЧАС велю…
А что со мной – не Ваше дело,
Ведь я Вас больше не люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578376
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.05.2015
А можно, я Вас буду Таней
Осмеливаться называть?
Вы, как цветок весною ранней,
Вас хочется нарисовать.
Вас хочется представить птицей,
Дотронуться, расколдовать,
Вдыхать Вас с медом и корицей,
И сохранить, заспиртовать.
А можно, я Вам буду другом,
Писать на мыло ерунду?
Я стану Вам на карте югом
И пол Европы украду.
Вам не найти иных названий,
Вас невозможно срисовать.
Так можно я Вас буду Таней
Осмеливаться называть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578375
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.05.2015
Ты ускользаешь в зыбучих песках,
Таешь туманом, снегом, рассветом.
Дробь барабанная в бритых висках.
Мертвым орлом приземлилась монета.
Ты замерзаешь, спускаясь в метро,
Руки сжимаешь в потертых перчатках.
Ты превращаешься в карту таро,
В зимнее солнце над детской площадкой.
Ты уплываешь спокойной рекой,
Неводом, рыбою, ракушкой, штилем.
Ты превращаешься в сон и покой,
То в миллиметры, то в целые мили.
Ты разливаешься красным вином
В рюмки, бокалы, глотки и мимо.
Ты то вершина, то самое дно
Без сожалений, без масок и грима.
Ты остаешься чернильным пятном,
Первым лучом предьянварского света.
Я все забуду, конечно же, но
Лучше бы решкой упала монета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578245
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.05.2015
Холодный апрель затуманил проспекты и площади,
Вокруг манекены бегут от зеркал к зеркалам,
А я на такси, как на старой заезженной лошади,
Тащусь до вокзала, и режется путь пополам:
Я слева оставлю смятенье, порывы и запахи,
Я справа забуду того, кто запомнит меня.
Все то, что держало за плечи, за руки и за ноги,
Приснится однажды, уже за собой не маня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578244
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.05.2015
Мой ангел, эти строчки Вам,
Я не умею признаваться,
Не так уж много было дам,
С которыми хотел остаться.
Но с Вами я хочу прожить
До полной остановки сердца.
Вы можете меня скрошить
Голодным голубям, и греться
В моем цветном пуховике.
Я согласился быть не первым,
Я согласился быть никем,
Изменой приправлять консервы.
Мой ангел, Вы меня сожгли,
Я не успел и оглянуться.
О как Вы, ангел, так смогли,
Что мне, уснув, уж не проснуться?
Что мне, уснув, смотреть на Вас
И до будильника, и дальше
Без суеты, без лишних фраз,
Без призраков вины и фальши.
Давайте жить в моем бреду,
В морском вокзале постаревшем.
Я Вам кричу, я к Вам иду.
Я ошалел, оглох, опешил.
Мой ангел, обещайте мне
Мерещиться в холодной Польше
Или в любой другой стране,
Мерещиться мне ярче, дольше.
Я не ищу прощальных встреч,
Ведь не сумею оторваться,
И не сумею уберечь
Того, чему судьба остаться
Лежать на мерзлом берегу…
Я не умею признаваться,
Но точно знаю, что смогу,
Если попросите, остаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577732
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.04.2015
Вас больше нет.
Я грею руки.
Совсем зима. Совсем тоска.
Совсем раздет.
Летают звуки
И рушат замки из песка.
Вы где-то там.
Вы одиноки.
Вам дышится порой с трудом.
Я все отдам,
Умру в дороге.
Вернитесь! Всё потом, потом.
Вам снится март.
Вас любят люди.
Вам молятся, но вы одни.
Козырных карт
Уже не будет.
И гаснут гОрода огни.
Вы так близки,
На старом фото
Мы улыбаемся взахлёб.
Любовь – куски…
Забылись ноты.
И я целую воздух в лоб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577731
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.04.2015
Со старых любимых фото
Они улыбаются мне.
Они не спешат на работу,
Под рамками, здесь, на стене,
Они уплывают в вечность,
Родные, живые мои.
Все призрачно, все быстротечно,
Все меркнет под ядом змеи.
Со старых любимых фото
Они обнимают меня,
Салютами нового года
В прекрасные сны маня.
Они остаются где-то
В подушках и в зеркалах,
В тетрадках, в стихах, в конфетах.
Все гаснет, стучится страх.
Со старых любимых фото
Они призывают жить
И вечно искать кого-то:
Того, кто умеет любить.
Они мне прощают строки,
Наивные вирши мои.
И я остаюсь одиноким,
И меркну под ядом змеи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577088
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.04.2015
Я смотрю из окна
На спешащих людей,
Но не вижу их лиц – только ноги.
Я – вино и вина.
Я смотрю на детей:
Где их финиш и где их истоки?
Я смотрю из окна
На дождливый проспект,
На зонты, затопившие осень.
Я – глаза и спина.
Полутьма, полусвет.
Перекрестки машины заносят.
Я смотрю из окна
На бродячих собак,
Я их чувствую чем-то подкожным.
Я – и дверь, и стена,
Исцеление, рак.
Мне простое мерещится сложным.
Я смотрю из окна
На разрушенный мост,
Тонут призраки прошлого века.
Я – и мир, и война.
Неудавшийся тост
Превращает шампанское в реку.
Я смотрю из окна,
Замираю и жду
Продолжения мертвого мира.
Выпивая до дна,
Я горю, как в аду.
Только это - всего лишь квартира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577087
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.04.2015
Как жутко тебя терять.
Потупившись, глядя в спину,
Сжимаю рукой рукоять
Холодного карабина.
Как сложно не дать уйти,
Не выстрелить по затылку,
Считая шаги до пяти,
Хватаясь за нож и вилку.
Как больно гореть в аду
Огромной пустой квартиры
Под привкус вина во рту,
Под старые фильмы Киры.
Как страшно осознавать
Твой беглый последний профиль
И то, что тебе наплевать.
Я – свергнутый Мефистофель.
Как холодно у окна
Смотреть на твою походку,
И близкую проклинать
Троллейбусную остановку.
Как громко идут часы
Над рамками старых фото.
Под хрипы ночной грозы
Я все еще жду кого-то.
Как жутко стоять у стены,
Вовсю разгибая спину,
И чувствовать привкус вины,
Спуская курок карабина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576391
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2015
Уснула ты. А мне не спать.
Чтоб равновесие не рушить,
Я не улягусь на кровать,
Я сяду возле. Буду слушать
Твое молчание на дне
Сопящих снов, цветных и быстрых.
И пробежится по стене
Паук на лапах серебристых.
Уснула ты. Шумит вода.
Несчастный кран никто не чинит.
И не починит никогда
По той засаленной причине,
Что я могу лишь петь да пить.
Я стану дальше воду слушать.
Но я не стану говорить,
Чтоб равновесие не рушить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576389
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2015
Река течет кровавой массой
В ней клоуны и шум
Река течет тропой экстаза
Дорогой грустных дум
От наслажденья до привычки
От берега к кустам
Мой сон обрывками напичкан
Но я смотреть не стал
Я встал и музыка взорвалась
И загорелись огоньки
Из ниоткуда появлялись
В огне горящие венки
Я брал их в руки плакал пеплом
Я ел сгоревшие цветы
Я кровью написал как мелом
Что грешник стал почти святым
Река бежит впадая в небо
Как бесконечный путь
Вам надо зрелищ или хлеба
Я поднимаю ртуть
Где явь швыряют серпантином
Там сны сплетаются в клубок
И черно-белая картина
Вонзает нож под правый бок
От наслаждений до привычки
Меня бросает в жар и пот
А дальше вырвана страничка
Никто не жил и не живет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576154
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.04.2015
Кілька слів, і закриються двері.
Кілька тихих приречених слів.
Я лишусь на зім’ятім папері:
“Вибачай. Я не зміг. Не зумів.”
Кілька рим, і таксі понесеться,
Відвезе у майбутнє, у ніч.
(Там, де серце - здається - не б’ється).
Не пиши. Не тривож. Не клич.
Кілька нот, і замовкнуть звуки.
Кілька болісних вирваних нот.
Я минуле візьму на руки,
То - мій приз, мій трофей, джек-пот.
Кілька поглядів, кілька кроків,
Кілька видихів віч-на-віч,
І залишимось одинокі.
Не пиши. Не тривож. Не клич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
Ти йдеш один,
А світ смердить війною,
І в небі літаки.
Горить бензин,
Готуючись до бою.
Усе навколо - навпаки.
Ще вчора брат -
Тепер затятий ворог.
Такі криваві сни...
Едемський сад
Перетворився в порох:
Залишився кордон війни.
Ти йдеш один,
З усіх усюд - новини,
З усіх будинків - страх.
Ось - магазин
(Старий підвальчик винний),
Тепер там тільки біль і жах.
Ще вчора брат -
Сьогодні взяв за горло
І видихає дим.
Безжальний кат!
Любов - вона ж не порно.
Ніколи не вертай сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Ніколи не знаєш, коли все скінчиться,
Й від того повніше живеш.
Життя часом мед, а часом гірчиця,
І все ж ти від нього береш
Все те, що, можливо, тобі й не згодиться
На власнім небеснім суді.
Та падати потім, а поки ти птиця -
Лети і польоту радій.
Ніколи не знаєш, коли попрощатись,
Й від того прощаєш усім,
Бо часу немає на всіх ображатись.
І ти посміхаєшся тим,
Хто був біля тебе, в тобі й поза грою,
Хто плакав з твоїми слізьми.
Залишся безсмертним останнім героєм,
В якому залишимось ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Мне чудится, что вы еще со мной:
В рождественской разбившейся игрушке,
В перчатке у комода шерстяной,
В изображении смешной зверушки,
В тумане молодого января,
В колоде карт, крапленой неумело,
В подвижности чудного снегиря
И в детских россыпях цветного мела.
Мне чудится, что вам не уходить –
Наоборот – подолгу оставаться,
Чтоб не порвать и не утратить нить,
Которой свойственно тончать и рваться.
Мне чудится негаснущий камин,
Он освещает и людей, и вещи.
Я слышу запах спелых мандарин,
Я чую вас и кое-что похлеще.
Мне чудится лежак, гамак, кровать,
Я вижу вас, я так хочу коснуться,
Я так хочу одежду разорвать,
Я так боюсь в отчаяньи проснуться…
И просыпаюсь. Битое стекло,
Туман, перчатки, фрукты, птицы, елка.
И время стрелкой дальше потекло,
А я сижу, похожий на ребенка.
Мне помнится пустеющий вокзал,
Холодная железная скамейка.
Я волосы тогда не обрезал,
На вашем платье заедала змейка.
Тогда в последний раз я попросил:
“Пишите мне. Пишите хоть немного”.
Мне чудится, что не осталось сил,
И я шепчу: “Вернитесь.
Ради Бога”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575207
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2015
Я уступаю темноте,
Гашу светильники и люстры,
И в этой тесной комнате
Я слышу песни Заратустры.
Я медленно схожу с ума,
Вишу под потолком, как муха.
И свита пауком тюрьма,
И нож: от уха и до уха.
Я уступаю тишине,
Выбрасываю телевизор,
Тону в полусухом вине,
И тонет истина эскизом.
А люди за окном бегут,
Часы надеты на запястья.
И люди лгут, и людям лгут,
И верят, и вдыхают счастье.
Я уступаю пустоте,
Я бью хрусталь, я режу пальцы.
Мне слишком сложно в простоте,
Мне слишком больно просыпаться.
Миры утонут в зеркалах,
Исчезнет в никуда квартира,
Исчезнет пух, исчезнет прах
В иллюзию иного мира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575206
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2015
О, где тебя настигнет смерть?
В блаженном сне или в пивнушке?
На дне пустой железной кружки,
В которой ты привык стареть,
В которой ты привык смотреть
На потаскух, юнцов и старцев
(На время, пахнущее кварцем)?
Там можно тихо умереть.
О, где тебя настигнет бес?
В воскресной церкви или в бане?
В граненом выпитом стакане?
В ночной рубашке или без
(Ты жил, ты умер, ты исчез)?
За сколько продана душа?
Она не стоит ни гроша.
Диез-бемоль. Бемоль-диез.
О, где тебя настигнет Бог?
Во сне блаженном или в яви?
Простит тебя или оставит?
На запад или на восток
Тебе прикажет твой пророк
Идти искать окно в окне?
Там, в зеркале, на самом дне -
Дорога всех земных дорог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574954
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2015
Мимо больничных окон,
Мимо тяжелых туч
Он уезжает к Богу
Гладить ладонью луч.
Он оставляет дома
Деньги, жену, детей,
Паспорт, бутылку рома,
Диктора новостей.
Он завещает верить
Сердцу, а не ушам.
Он закрывает двери,
Топает не спеша.
Он забывает коды
Вечных кредитных карт.
Он отстает от моды,
Он никому не рад.
Мимо прилавков хлеба,
Мимо летящих птиц
Он улетает к небу
Гладить рукой синиц.
Он оставляет дома
Золото и серебро,
Шкаф и бутылку брома,
Зло и к нему – добро.
Он завещает верить
Утренним хрупким снам.
Он закрывает двери,
Чувствуя близость дна.
Он забывает детство,
Маму, игрушки, смех.
Он придается бегству,
Он забывает всех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574953
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2015
Залившись дорогим вином,
Ложась под купол пыльной люстры,
Я думаю о выходном.
Собачий лай со снежным хрустом
Доносятся из-за окна,
И так мне жалко эту псину,
Что снова не дождаться сна
(Стихами заполнять корзину).
Залившись дорогим вином,
Я вижу призраков голодных,
Они заполнили мой дом,
Я узнаю их, злых, бесплодных.
Залившись дорогим вином,
Я чувствую, как память душит.
Так душит, как не душит днем,
Так тихо, что не слышат уши.
Залившись дорогим вином,
Я замерзаю на балконе.
Внизу – театр и гастроном,
Вверху молчат, как на иконе.
Залившись дорогим вином,
Шепча молитву на коленях,
Я будто выпиваю бром,
И вяну под ковром в оленях.
Залившись дорогим вином,
Так хочется набрать твой номер,
Но я едва с тобой знаком,
И не с кем созвониться кроме.
Залившись дорогим вином,
Сухой, тревожный и невинный,
Я (бледный, словно полотно)
Вдруг выльюсь на ковер в гостиной.
Залившись дорогим вином,
Я чую запах парафина
И спящей кошки под столом,
И недопитого графина.
Залившись дорогим вином,
Бросаю в пол бельё и маску,
И чувствую, что скоро дно,
И чувствую саму развязку.
Залившись дорогим вином,
Под нераскрытым парашютом
Я падаю и слышу гром
Аплодисментов и салюта.
Залившись дорогим вином,
Я разбиваюсь / воскресаю
Фонарным городским столбом,
И снова выпивать бросаю.
Залившись дорогим вином,
Я наконец-то засыпаю
Простым спокойным долгим сном.
И, как весенний снег, растаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574673
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2015
Я так живу, мне нужно погибать,
Дышать морозным воздухом на грани,
Уничтожать и тут же возвышать,
Висеть на облаках в подъемном кране.
Я так живу, я брезгую людьми,
Я их жалею, после ненавижу.
И этот крест – попробуй – подними:
Я лезу вверх, а опускаюсь ниже.
Я так живу, я не смотрю в глаза,
Ложусь на дно прокуренной квартиры,
И стрелки будто пятятся назад,
И будто растворяются пунктиры.
Я так живу, мне важно понимать,
Зачем я просыпаюсь среди ночи.
Мне слишком велика моя кровать,
Пространство меня душит и хохочет.
Я так живу, я вою от тоски
На лестнице знакомого подъезда,
Заглядывая в темные глазки,
Раскаявшийся пьяница и бездарь.
Я так живу, мне хочется сгореть,
И теплым прахом полететь по миру,
Не угасать, не чахнуть, не стареть,
Не быть мишенью посредине тира.
Я так живу, я плавлю парафин,
У зимнего окна глотаю вина,
Подмешиваю кровь и клофелин,
Графин опустошив наполовину.
Я так живу, как скажут голоса,
Как сумасшедший за стеной больницы,
Мечтающий увидеть небеса,
Которому не естся и не спится.
Я так живу, мне нужно чуять боль,
Кипеть, взрываться, рваться, там, где тонко,
И слышать в песнях ветра си бемоль,
И отправлять свои стихи ему вдогонку.
Я так живу, я верю в пустоту,
Я верю в то, что все это исчезнет.
Я верю в сны, я верю в простоту,
Я верю в исцеленье за болезнью.
Я так живу, я мчусь по городам,
Ищу друзей и тут же их теряю.
Мне не остановиться никогда,
Мне не дойти до ада или рая.
Я так живу, мне нужно воскресать,
Лететь на облаке в подъемном кране.
И, улыбаясь, на краю плясать,
Над пропастью, над бездною, на грани…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574672
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2015
Я пахну твоїми руками
вночі та удень. Вночі та удень.
Я пахну своїми роками
і сумом пісень. І сумом пісень.
Я бачу твоїми очима
удень та вночі. Удень та вночі.
Тремчу між твоїми плечима,
ховаю ключі. Ховаю ключі.
Я вірю твоєму мовчанню
сьогодні й завжди. Сьогодні й завжди.
Я вірю твоєму пручанню,
та тільки зажди. Будь ласка, зажди.
Я правлю твоїм повноліттям
зі мною і без. Зі мною і без.
Я пахну двадцятим століттям,
та запал не щез. Ще запал не щез.
Я сиплюсь твоїми пісками
угору і вниз. Угору і вниз.
Я марю твоїми казками,
ти – просто ескіз, найкращий ескіз.
Я льюся твоєю водою
вперед і назад. Вперед і назад.
Сумую твоєю бідою:
сильніш – і на спад. Страшніш – і на спад.
Я сліпну твоїм білим сонцем,
таким молодим. Таким молодим.
Живу стариганом і хлопцем:
як вогник і дим, як попіл і дим.
Я пахну твоїми руками,
моїми – не ти. Моїми – не ти.
Я пахну твоїми думками.
Я зможу піти.
Я зможу піти?
Ти пахнеш моїми віршами,
будуєш мости, ламаєш мости.
Ти пахнеш моїми ножами.
Ти зможеш піти.
Ти зможеш піти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Ніколи мед не був таким п'янким,
Ніколи світ не був таким великим.
Мені здалося, ти - це на віки.
Мені здалося, ми разом навіки,
Та мед розлився кров'ю і слізьми,
Минуле стало втраченим, далеким.
Дорослі обернулися дітьми,
Кують зозулі над гніздом лелеки...
Ніколи дощ не був таким рясним,
Ніколи сніг не падав так сміливо.
Мені здалося, ти - дочка весни,
Мені здалося, що життя - це диво,
Та дощ розмив, пролився, загасив.
Вчорашній сніг сьогодні став сльозою.
Кому тепер ти серце віддаси?
Кого тепер вмиватимеш росою?..
Ніколи спів не був таким сумним,
Ніколи сон не був таким веселим:
Мені здалося, ти біля стіни,
Мені здалося, ти на каруселі.
Та я один в пітьмі холодних стін.
Немає змін. Мовчать атракціони.
Немає змін. Давно немає змін.
У телефоні - факси та АОНи...
Ніколи секс не був таким жарким,
Ніколи лід не був таким гарячим.
Мені здалося, ти - попри роки.
Мені здалося - вічність, та (одначе)
Розлився мед, змішався зі слізьми,
Минуле стало тихим і далеким.
Дорослі обернулися дітьми.
Мовчать зозулі над гніздом лелеки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Тримай його за руку та мовчи,
Тримай свою ментолову цигарку.
Я повертаю подаровані ключі,
Я повертаю непрочитаним Ремарка.
Даруй йому дароване мені,
Даруй мені за те, що завтра осінь.
Я був на небі й на землі. Я був на дні,
Та вже ніхто моїх автографів не просить.
Лети за ним на захід та на схід,
Складай йому вірші жовто-гарячі.
Я перетворююся з полум'я на лід.
Згасає сонце, гаснуть очі, вже не зрячі.
Плети йому вінки з моїх зіниць,
Вплітай мої вірші в його волосся.
Я стану птахом, що літає між дзвіниць,
Я стану тим, що вже навіки не збулося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Коли ти виростеш,змужнієш, відлетиш,
Я так тужитиму, молитимусь за тебе.
Батьківська доля - нагостріший в світі ніж.
Я все прийму за те (весь дощ, всі сльози неба),
Щоб ти щасливим був, війни не скуштував,
Щоб день за днем ти прокидався на свободі,
Щоб мало брав і щоб багато віддавав,
Щоб не зламався у раптовій непогоді.
Коли ти виростеш, я десь на самоті
Весь час чекатиму від тебе на привіти.
І хтось заплаче на старенькому CD,
А під балконом знову гратимуться діти.
Тоді згадаю я твій перший звук та крок,
І першу кров, коли просився ще на руки,
І першу ненависть, і двері на замок,
І перший біль, і перші місяці розлуки.
Коли ти виростеш, я вирву, відпущу,
І серце битиметься гучно та тривожно.
Та ти прости мені, я теж за все прощу,
Бо нам не можна не прощати. Чув? Не можна.
Батьківська доля - вічно ждать біля вікна,
І вічно думати за тебе і про тебе,
Молитись Господу, щоб не прийшла війна,
І все прийнять за те: весь дощ, всі сльози неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Ще один подих – і осінь,
Гнізда покинуть птахи:
Може замерзнуть в дорозі,
Може впадуть на дахи.
Ще один подих – і люди
Душі сховають в пальто.
Люди самі себе судять,
Більше не судить ніхто.
Ще один подих – і мати
Знову обійме дитя,
Буде за руку тримати,
Слухати серцебиття.
Ще один подих – і воїн
Піде на довгу війну.
Він не захоче покою,
Піде по темному дну.
Ще один подих – і раси
Змиються, як береги.
Знімуть дешеві прикраси
Друзі, а не вороги.
Ще один подих – і люди
Душі сховають в пальто.
Люди самі себе судять,
Більше не судить ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Нема нікого – тільки ти.
За сотню клятих кілометрів
Я голим-босим буду йти
Серед зими в самому светрі.
По бездоріжжю і в туман,
Полями, вкритими снігами,
Я буду йти, смалити план,
Давити в землю біль ногами.
Нема нікого – тільки ми.
Я сотні літ шукати буду
Ключі від нашої тюрми.
Нема вини – немає суду.
Тебе тягає по світам,
Кидає в море, б’є об скелі.
Я мудрість віддаю літам,
Проводжу в небі паралелі.
Нема нікого – тільки я.
Струна заплаче і порветься,
Зупинить серце скрипаля
Й на тому світі десь озветься.
Я бачу тих, кого нема.
Я чую те, що зупинилось.
Змішались світло і пітьма,
І вже нічого не лишилось.
Нема нікого – тільки Бог
Вмикає в парку каруселі,
І робить так, щоб я не здох.
Він місить свіжі акварелі.
Я голим-босим буду йти
За сотню клятих кілометрів.
Я знаю – там чекаєш ти
Серед зими в самому светрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Змінилося знов покоління,
І діти зробили дітей.
У землю упало насіння
І виросло: пахне й цвіте.
Змінилися мода і віра,
Згубилась між ними душа,
Вдихнула прямого ефіру
І вмерла під лезом ножа.
Змінилися звуки і тиша,
Я часом їх плутаю вже.
Ніхто тепер віршів не пише,
Тепер усі пишуть ЖЖ.
Змінилися хлопці й дівчата,
Їх тяжко тепер відрізнить.
Їх вчать не боятись почати,
От тільки не вчать закінчить.
Змінилося знов покоління,
І вийшло тримати Майдан.
Настало велике прозріння:
Тікають, як пси, Цар і Пан.
Змінилися правда і кривда,
Зустрілися зло і добро.
Дарма, що життя, мов корида,
Мов кинуті карти таро.
Змінилися небо і поле.
З'явилися жовте і синь,
І вдягнений став, наче голий,
Лежачий помчав, наче кінь .
Змінились жінки і мужчини.
Між нами літає душа
І вперто шукає причини
Воскреснуть під лезом ножа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Шалено мчать в нікуди поїзди,
Не сняться сни замерзлим пасажирам.
Не квітнуть їм за вікнами сади,
Не пахне виноградом та інжиром.
Вони в тюрмі наївних сподівань
(На те, що ще далеко до фіналу),
Утомлені від вічних розставань
Під куполом дірявого вокзалу.
Шалено мчать в нікуди поїзди,
Самотні залишаються перони.
І де-не-де лежать чиїсь сліди,
І де-не-де димлять чиїсь патрони.
Не буде світ таким, як я хотів,
Не стануть молодими батько й мати.
В п'яти кутах немає вже ходів,
Нема кому за руки нас тримати.
Шалено мчать у прірву літаки,
Розбовтуючи відра із шампанським.
Летять роки, шалено мчать роки,
І рветься шов між панським та кріпацьким.
Ким будеш ти, як сяде цей літак?
Коли політ нарешті закінчиться?
Що має сенс? Слова? Душа? П'ятак?
Чому ти зміг навчити і навчиться?
Шалено мчать у прірву літаки,
Горить пальне, а разом з ним — століття.
Пливуть рікою пущені вінки.
Моя країна хвора на безпліддя,
Вона в тюрмі прихованих зізнань
(В надії, що далеко до фіналу).
Втомились ми від війн і розставань
Під куполом дірявого вокзалу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Під звуки давніх оперет
Він наливає аж по вінця
Й сідає пити теплий мед,
І пахне на весь дім кориця.
Сьогодні він не працював,
Нікуди не спішив, не падав,
Не бився, не переживав,
Не танцював з життям ламбаду.
Він дослухався до думок,
Важких, печальних та гнітючих.
Він зачинявся на замок
Від спогадів, таких болючих.
Йому ввижалися батьки,
Тіла, цигарки, душі, фарби.
Він уявляляв себе таким,
Яким, напевно, бути мав би.
Та не складався в купу пазл:
Не той складач, не ті деталі.
Його в дитинство віз камаз,
Він натискав на всі педалі...
...І прокидався сам не свій.
І сам не свій на підвіконні
Кричав: я хто? я де? я чий?
Ламав листки старих бегоній.
Під титри вічного кіна
Він наливає аж до краю
Свого останнього вина,
І без жалю все випиває.
Не буде сліз, не буде дна,
Не буде поминок і чаю.
Він викидається з вікна,
І з нашого вірша зникає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Кривавими кроками,
Важкими й повільними
Відходить зима і мовчить.
Пліткарки сороками
Сідають під стінами,
І котрась із них вже сичить
Про весни нерадісні,
Чужі і невидимі,
Про літо занадто жарке,
Про слабкість на старості
Між злими небритими
Дідами.
І ще щось таке.
Неспішними водами,
Червоними й білими
Відходить в нікуди зима.
Брудними розводами,
Грудьми переспілими
Здригається та, що сама,
Як кішка вмивається,
Чекає на гостя і
На стіл кладе зайвий прибор.
А він не з’являється,
Й до крові на постілі
Вона рукоблудить позор.
Ридає від горя,
Вклоняється низько,
Збирає жертовний букет,
І хоче до моря,
Де щастя, як військо,
Чекає.
І ще щось таке.
Скупими салютами,
Замерзлою квіткою
Зима повертається в сон.
Тісними каютами,
Нерідною тіткою
Реве корабель, як бізон.
І в небо на палубі,
Вусатий і вицвілий,
Вглядається чийсь капітан.
Чи є в нього алібі,
Чи зможе він вистрелить,
Чи разом пропан і бутан?
Весна не спізнилася,
Весна увірвалася,
Весна одягла щось легке
Й на трон свій усілася.
Зима обірвалалася
І зникла.
І ще щось таке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015