| Сторінки (8/763): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Любити землю, рідну, – то не честь –
Обов’язок свідомої людини,
Що пам’ятає, кров чия тече
У неї в венах і в її дитини.
Любити землю, рідну, – не ганьба –
Вона життя дала тобі й зростила,
І виріс ти з покірного раба
В борця, що має гідність, гордість, силу.
Любити землю, рідну, – сином стать
Чи відданою, вірною дочкою,
У лігві власнім ворога дістать,
Бо іншої землі нема такої.
16.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684440
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.08.2016
Росія й Русь – два надто схожі слова,
Та різний мають свій життєвий сенс:
З них перша – то імперії основа,
Котра для світу біль-біду несе.
Вдяга вона кайдани на свободу,
Щоби Москві учились козирять,
Росія ж не дарма – тюрма народів,
Туди утрапивши, приречені згорять.
А Русь – то інше, то взірець для світу,
Це в ній колись жив гордий, вільний люд,
Для всіх слова її є заповітом:
Любов і воля, й повсякденний труд!
2.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684423
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.08.2016
[u]Часто закидають людям, що залишили Україну, неоднозначні звинувачення в тім, що вони не патріоти своєї землі. Багато з наших колег теж змушені покищо жити поза межами нашої держави. У мене на це свій погляд.
[/u]
Давно життя їм виткало умови:
Землі чужої долю вибирать,
Забути про свою співучу мову,
А прийде мить – у чужині вмирать.
Та долю нашу ділять вони з нами
І в радісний, і в чорний день біди,
Смак чужини й розлук також пізнали,
Та українцями були і є завжди.
Коли ж весна розбудить водограї
І сонце срібло стане пить з води,
Серця щоразу кличуть їх до краю,
Котрий колись в любові народив.
І в сни приходять гори й полонини,
Такі далекі й серцю дорогі,
На крилах спогадів тоді додому линуть,
Адже земля в облозі ворогів.
14.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684253
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2016
Вона ввірвалась в Клуб у поетичний,
Мов чисте джерело в святу ріку,
І теми, і слова, не зовсім звичні –
Немало ж пережито на віку.
Усе життя шукала правду в світі,
Купалася у травах росяних,
І колисала сни в вербових вітах,
Й страждає від «гібридної» війни.
Любов свою до неньки України
Через життя, мов хліб святий, несла,
Й вона не тільки не перегоріла,
А навпаки – з бідою й ще зросла.
Вона – дрібна краплиночка народу –
Такою сотворив її сам Бог,
Нема ніколи в цій душі негоди,
А Мудрість є, і Гідність, і Любов.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684246
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2016
Порожні села і міста…
Суцільні ночі…
Руїни сірі тут і там…
Хіба ж не злочин?..
Таким сьогодні є Донбас
Під світлом «Градів»:
Росія то ґвалтує нас
І «колоради».
Там подих «братньої» війни
З розуму зводить,
Адже воюють там сини,
І смерть там бродить,
А вдома бідні матері
Сивіють рано,
Спинити хочуть тих звірів,
Лікують рани,
Що душі застелили їм, –
Важка утрата…
Внучатам скажуть що своїм
Про вбивство тата?
І думка думку проганя:
Що буде далі?
Чи будуть гріти хлопченя
Батька медалі?
5.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684033
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.08.2016
Летять літа, неначе сиві птахи,
Й назвали шлях той коротко: життя –
Твоє воно, чи звіра, чи комахи,
Та кожне потрапляє в небуття.
Ти теж береш початок з лона мами,
Пройдеш, поки останній зробиш крок,
Засієш Землю дочками й синами,
Добавиш небу декілька зірок.
І стежку після себе ту залишиш,
Дзвенітиме де пам’ятна струна,
А в душах внуків-правнуків запишеш
Слова, серед яких нема – «війна».
І хай пливуть літа, мов за водою,
Де кожен рік – то помах є весла,
Не раз іще зустрінешся з бідою,
Молись, щоб доля вчасно пронесла.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2016
О люди, як життя минає живо!
Чи віддаєте звіт самі собі:
Війна завжди збирає чорне жниво,
І очі ваші гаснуть у журбі.
Коли ж прийшла до нас лиха година:
Відсікли Крим, зруйновано Донбас –
Чуття єдиної великої родини
Повинне об’єднати усіх нас.
1.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683823
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.08.2016
Збилися з дороги хмари мовчазні,
Сповнені тривоги, що зросла в війні,
Крапельками плачуть сірі небеса…
Личенько юначе оживля краса.
Осінь у порозі листя вишива,
А юнак в дорозі: їде воювать
За Донбас і землю, матір і Дніпро,
За свободи зерна ладен все збороть.
Все позолотила осінь навкруги,
Він і побратими б’ються до снаги,
Віддано боронять волю і дітей…
Тут не за корону бій іде щодень.
Листя опадає золотом до ніг…
Ранній укриває землю білий сніг,
«Градів» нескінченний по солдатах шквал...
Офіцерські зради… Танки шле Москва…
Збилися з дороги хмари мовчазні,
Сповнені тривоги, що зросла в війні.
Крапельками плачуть сині небеса
За життям юначим… Гине ж бо краса…
А як сніг розтане під крилом весни,
Мир у нас настане… Прийде день ясний…
22.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683820
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.08.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.08.2016
Привезли чоловіка із зони АТО,
Щоб у рідній землі поховати.
А чому не з війни, те не скаже ніхто…
Боїмося війну ми війною назвати?..
Що війна це, те визнав уже цілий світ,
І вогонь там смертельний літає:
України воює найкращий там квіт
І вночі, і удень, і коли ледь світає.
Поховають бійця, як належить, як слід,
Та від того матусі не легше.
Смерть і цю проковтне Україна і світ?
Втрата сина далеко не перша.
Тисячі полягли у нерівнім бою,
І без бою також вже без ліку,
Захищаючи землю, родину свою,
Люди ж ті були різного віку.
Прогримить над могилою залп – не салют,
Спорожніє душа і знеможеться серце.
І усі цю війну у думках проклянуть.
Завтра ж знову в АТО відправлятимуть берци…
1.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683680
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.08.2016
Гортає час воєнні сторінки,
Де все сплелося у велике горе,
Коли народи, поряд живучи віки,
Таки зненавидять один одного скоро.
Народ, який пройшов через Майдан
І шлях собі намітив у Європу,
І той народ, своє майбутнє що віддав
Царю, ні, Путіну, відчувши в нім пророка.
«Хіба ж війна народжує любов?» –
Хотілося б у нього запитати,
Хоч сивина йому підкаже вже, либонь,
Що всьому світові утомиться брехати.
Та прийде, вірю, істини той час,
Коли на гострий спис його піднімуть
Свої ж і зрозуміють, врешті-решт, і нас,
Й синів ховать уже не будуть німо.
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683403
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2016
[u]Тролю Марсіанину, Бешеному Їжаку, він же Маня Папироскина і він же Олександр Акентьєв.[/u]
В темний ліс темний Марс
скинув нам Їжака-бідолаху,
Той не бачив давно
українських багатих полів,
Коли виповз, тоді
з несподіванки голосно ахнув,
Україна ж не та,
Україна устала з колін.
Руськомовним зростав,
мову «укрів» для віршів засватав,
Та частенько не міг
розпізнати «політ» і «пілот»,
Таким місця нема
в українській білесенькій хаті:
Україна ж не та,
і не той, уже виріс народ.
Не терпітиме тих,
хто нам війни на землю приводить,
Сіє чорні думки
безнадій, гіркоту полину,
Ворогів вихваля. Мій народ –
трохи інша порода
Люди вже прокляли
цю російсько-фашистську війну.
Для таких, як Їжак, –
темний ліс, Марс далекий, Росія –
Карта вибору є
й для від’їзду відведений час.
І на сайті уже
лжеполітику нічого сіять,
Бо завжди був і є
українським і Крим, і Донбас.
І не Африка ми –
ми держава, соборна, велика,
Європейська, з минулим
і великим майбутнім своїм,
А на вас зачекавсь
суд людський і Гааги, і лихо,
Бо такою була
і є доля усіх холуїв.
Скоро кінчиться ніч,
тінь війни відповзе у минуле,
І не «русская» вже –
наша мирна настане весна,
І радітиме світ,
що Москва нас таки не нагнула,
Засміється і Збруч,
і могутній Дніпро, і Десна.
Відшумує весна,
в теплих променях виспиться літо,
У осінню печаль
приберуться і небо, й земля,
Й довгождана зима
прибере у сніги землю й віти,
І різдвяні пісні
в українськім краю зазвучать.
Вже нового життя
смак пізнає нова Україна,
Тільки пам’ять людська
не дозволить ніколи забуть
Тих, хто впав у борні,
хто країну підняв із руїни,
І у інше життя
освятив нам омріяну путь.
Прийде зоряний час.
Зцілить рани свої Україна,
У сім’ї у одній
заживуть і Карпати, й Донбас,
На землі і в собі
відбудує народ наш руїни,
Та потрібен ще час,
тільки час,
тільки час…
19.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683400
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2016
Літа у осінь разом піднялися,
Зорею щоби внукам спалахнуть…
Опало пожовтіле зріле листя,
Намалювавши в косах сивину.
На скронях срібно-білі заметілі,
Та не змовкає ніжності струна:
– Літа мої, коли ж ви пролетіли?
Чом сонце мою душу обмина?
Чи може, притомилися в польоті?
Мені ж життя другого не лиша:
Землі своєї бути патріотом,
Жила й живе лиш цим моя душа.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683191
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2016
Жорстокий світ наш,
непростий,
Для кожного із нас –
єдиний,
Життя подарував,
зростив,
Дав назву горду:
«Ти людина!»
Коли ж захочеш
світ змінить,
Додай краплиночку
любові.
Життям навчися
дорожить
І зміниться він теж
з тобою.
10.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2016
Знов сипле час подіями сумними,
І падають найкращі у борні…
О люди, будьмо ж мудрими, земними –
Не буде переможців в цій війні!
І довго ще, поки земля схолоне,
І рани ще не скоро заживуть,
Не всі й живими вернуться з полону,
І винних теж не скоро назовуть…
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683023
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.08.2016
Вийшла з хати стара мати
Зустрічати сина,
Вкотре Бога попрохати
Зберегти їй сили,
Стріти щоби, як годиться,
Бо ж живий... приїде –
Не потрапив до темниці
Чорного Аїда*.
Не прийшов він, а приїхав,
Хоч і з костурами,
Син її, її утіха:
«Здрастуй, моя мамо!»
Губи в мами затремтіли,
Плечі затряслися,
Очі раптом запотіли,
Руки – обнялися.
Всі сусідоньки – навколо,
Друзі, як родина.
На селі ж свої закони:
Швидше скатертину.
Стіл багатий накривали
Салом, пирогами,
І раділи, і співали.
Біля сина – мама…
Ще усміхнено-красиві
Щоки її, губи,
Тільки коси стали... сиві –
Їх синок голубить.
Люди розійшлися з хати,
Костури ж – при сині,
Помагає йому мати.
Ноги – в ранах, сині…
Та радіє ненька-мати:
Біди всі минуться,
Можна усе подолати,
Тільки б не зігнуться,
Бо не має вона права
Зараз околіти,
Ліки відшукає, трави,
Виходить до літа…
Аїд* – цар підземного царства
26.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683019
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.08.2016
Коли червоний з чорним
Зіллються кольори,
Саме таким учора
Виднілося згори
Все небо… Колір болю
І туги, і біди,
А виросло з любові,
Що всіх вела сюди.
І боляче, і гірко
І серцю, і душі:
Прийшли Пушилін, Гіркін,
Чеченці – всі чужі.
Що в нас вони забули?
Прийшли народ карать?
Дурить людей з трибуни,
Чи м’язами пограть?
Чому ж Донбас піддався
Кремлівським холуям?
Чому не розібрався?
Ще скільки треба ям
Для тих, хто під роздачу
Потрапив? Кулі… «Град»…
Одна у нас задача:
Загарбників прогнать.
Всім миром, усім разом
Стрілять, як вош, давить
Чужу бридку заразу,
Кордони відновить.
І спустить небо диво
У степовий той край,
І зможе все Людина,
Й земний збудує рай!
15.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682659
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.08.2016
Ромашкова долина відцвіла,
І пісня, солов’їна, притомилась
В гаю, що підступився до села.
Ця знов краса в осінню ніч наснилась:
Я озером ромашковим бреду,
У піні, білій, грузну по коліна,
І душу мою повнять, молоду,
Любові почуття, святі, нетлінні.
Чарує очі неземна краса,
Долина схожа з тихим білим раєм,
Над нею виснуть сині небеса,
Й душа моя на арфі соло грає.
Злетіла й інша пісня в небокрай –
То жайвір зачепився за хмаринку,
Здалось на мить, я втрапила у рай,
Знайшовши у долину ту стежинку.
21.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682655
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.08.2016
Він знав війну , чужу, важку, далеку,
Де чигала смерть часто із-за скал,
Де не росли ні сосни, ні смереки…
Служив тоді в радянських ще військах….
Він знав війну зсередини – не збоку,
Коли вогнем важким палав Афган,
Мав спогади, правдиві і глибокі,
Й літа свої лічити не встигав.
Аж і його вже розрослося гілля –
Трьома синами збільшилась сім’я –
Для старшого вже відгуло весілля,
Й онук у світ поніс його ім’я.
А дід радів його дзвінкому сміху
І крокам першим ледь кривеньких ніг.
Так першому душа радіє снігу,
Тож зупинити щастя теж не зміг,
Коли зненацька вже на Україну,
Війна тепер котилася з Кремля…
«А що, коли синок його загине,
Коли Донбас поїде визволять?
А внук ростиме напівсиротою –
Чи ж зможе він пробачити собі?» –
Із думкою зустрівся він святою:
За Україну воювать тобі!
Щоб гілля розросталося, міцніло,
Онук гордився дідовим ім’ям –
Він воєнкому глянув в очі сміло:
«За сина буду воювати я!
Ще маю порох у порохівницях.
Й душа пізнала істину й любов,
На ризиковій бою шахівниці
Боротимуся сміло за обох!»
3.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682468
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.08.2016
Наситившись донесхочу свавіллям,
(Під ним жилось нам більше трьох століть)
Тепер народом стали гідним, вільним,
Який в майбутнє здійснює політ!
І крила нам уже не надрубати,
І шлях вперед – нікому не спинить,
У власній хаті будем панувати,
Яку відстоять дочки і сини!
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
Та нація, яку шанує світ,
Державу відбудуємо з руїни
І виконаєм пращурів завіт:
Любити землю й житом засівати,
Творить любов і дарувать добро,
Бо Україна – в нас єдина мати,
Як і один на світ увесь Дніпро!
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.08.2016
Немає у історії кінця,
А є причини, наслідки, поразки,
І не бува держави без лиця…
Історія – це факти, а не казка.
Сьогодні хочуть нас переназвать,
Щоб зникла з мапи наша Україна.
Тобі ж, Росіє, хочеться сказать:
Народ мій не поставиш на коліна.
За всі роки він так їх позбивав,
Що кровоточать ще і досі рани.
Кордони він свої позакрива
І не потерпить жодного тирана.
Важкий наш путь, та ми, таки, народ,
І досить вже знущань і горя, й збочень,
Й маленький українець – патріот,
Поплатишся, Росіє, за свій злочин.
17.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682310
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.08.2016
Капіталізм, соціалізм і комунізм –
Чиєї партії завжди були слова ці?
Я би добавила сюди й канібалізм.
Скількох ще -ізмів треба для «овацій»?
Саме під цей загальний одобрямс
Людей карали тричі голодом, війною,
Лякали, що то – Натівський альянс
Був, є і буде усьому виною.
І хоч його іще й в природі не було,
Та їм здалося, це і не важливо.
І втратило господаря село,
І птахи заспівали теж тужливо.
Сьогодні наш народ – не обдурить:
Він зна давно ціну усяким -ізмам,
Тож розбереться в тім, що йде згори,
Його не купиш дутим популізмом.
22.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682304
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.08.2016
Нашій любій донечці Яринці
День припас новесенькі гостинці:
Жмутик сонця кинув і тепла,
Щоб весела донечка була,
В коси кинув стрічку й гребінці,
У альбом поклав їй олівці,
Щоб училась гарно малювати,
Ще й бинти, щоб ляльку лікувати.
Вдень не буде вільної хвилинки
В доні – у маленької Яринки.
11.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682134
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.08.2016
У гори вечір сонце опустив,
Спізнитися боявся з солов'ями,
Над лісом сірі сутінки згустив,
Розбавив їх пташиними піснями.
А ніч коли на землю упаде
І зачарує снами все навколо,
Лиш павучок не спатиме – спряде
Собі хатинку, ходячи по колу.
16.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682126
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.08.2016
Усе життя моєї України –
Червоне й чорне, й хліб, що колосивсь...
Терзали її, гнобили й гноїли,
Та це лиш добавляло їй краси.
Народе, скільки ще ж тобі терпіти
То азіатів, то нацистів гнів?
Допоки будуть гинуть наші діти
Від рук неофашистів-ворогів?
Народжені вбивати, руйнувати,
Каїни по коліна ці в крові.
Яка ж, перевертні, вас народила мати?
Чи дикий рок на землю цю привів?
Раби, обдурені, ви ниці і безгласі,
За чим прийшли? За волю покарать?
ЇЇ ж не вбили навіть у ГУЛАЗі.
Ще гніву Божого попереду пора!..
Тоді не плачтесь на немилість долі,
Вам кров, невинна, нагада про те,
Що суд настане Істини, відомий,
І ковилою слід ваш заросте!..
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682010
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.08.2016
Спіткнувся липень
об стерню у полі,
У чебрецях
жарке дрімало літо,
А біля шляху
геть стара тополя
З вітрами заходилась гомоніти.
Й повідали вони
їй про Вкраїну
І сиву давнину,
й козацьку славу,
Й про тих, хто стяг
підняв тоді в Берліні
У Вітчизняну.
Їх давно не стало…
Дізналася багато
про минуле,
Немолода,
їй точить біль коріння.
Від вітру дерево
аж трішечки зігнулось.
«Чи прийде, – дума, –
до людей прозріння,
Що Україна –
то не є Росія,
Що споконвіку
шлях їй мітить воля,
Щоби хліба
народ для себе сіяв,
Кував щоб сам
собі майбутню долю…»
Прозріння прийде,
і обов’язково,
Живильним соком
кожного напоїть,
І через мову рідну,
й мами колискову,
Й ті рани, що в корінні,
теж знеболить.
9.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682009
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2016
Це що за війна в нас
без права стріляти,
Освячена Мінським миром?
Ми тут не для того,
аби прогулятись, –
Бороним країну милу.
АТО – не війна
(у історію пишем,
Мовляв, терористів ловим).
Тоді, як Росія
в нас «градами» дише,
«Війна» загубилось слово.
І лінії фронту
війна ця не має
(А кращі ж із нас там гинуть),
«Брати» за мішень нас,
«беззбройних», тримають…
Не тир це – ми – Україна.
1.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681729
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.08.2016
Черствіє душа на війні у солдата…
І що тут гріха таїти?..
Адже, щоби відповідь ворогу дати,
Душа має… посивіти.
Не просто людину уперше убити –
Потрібно себе зламати…
Ніколи такі не забудуться миті:
Обох десь чекає мати,
Квилитиме чайкою бідна у небо
Й кипітиме кров у серці,
І перше, що прийде в свідомість: не треба!
Та інші закони в герці…
І він… убиває. І з цим – вже до скону,
Бо душу ж не замінити…
О Боже, не дай це відчуть нікому
Й війну поможи спинити.
28.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681727
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.08.2016
Місяць був між зірок уповні,
На Чумацький утрапив шлях,
Слухав думи мої, ніби сповідь,
Про життя, що з тобою пройшла:
«Вмію я і любить, і прощати
(Захисти тільки, Боже від зрад),
Важко буде тебе залишати,
Бо коханий – це більше, ніж брат.
Не заплачу я, не заридаю,
Коли підеш без слова «прощай»,
Хоч не раз кожен рух твій згадаю,
І не згасне любові свіча.»
Слухав місяць, котив кругле тіло,
Щедро ніч з ним ділила печаль…
І зненацька зоря полетіла,
Ніби біль за наш спільний причал.
7.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Єдиний лист…
Пожовклий…
Спить в шухляді
Вже не один десяток довгих літ.
Він найдорожчий
серед інших кладів –
Це – лист від батька –
із війни привіт…
Він батьковою
писаний рукою,
І почерк його схожий так на мій…
Плило життя
бурхливою рікою…
Папір потерся.
Трохи потемнів.
Торкаюся,
й мов подих чую тата,
Адже згубився образ від часу:
В два рочки
не змогла запам’ятати…
І ранить серце знову
біль і сум.
Від давності
геть букви розповзлися,
Адже писав хімічний олівець,
Та деякі слова
все ж збереглися:
«Чекайте.
Скоро вже війні кінець».
І думка, сива,
повза мимоволі,
Перебирає наші з ним літа:
Чому ж із ним
так повелася доля?
Якби хоч раз
не в сні він завітав!
2.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681616
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.08.2016
Зібралися у вирій вже літа…
Той шлях – далекий.
Уже до внуків наших приліта
Тепер лелека,
Подарувати щоби правнучат
Мені й родині,
І заясніють в серці, зазвучать
Щасливі днини.
Знов повертаюсь я у ті літа,
Далекі, милі,
Коли синок у мене підростав
Й дочка Людмила,
Уже і в них пробилась сивина –
Цвіте на скронях,
І доля їхня, й доленька моя –
В моїх долонях.
Я не лічу давно уже літа –
Не хочу збитись.
Звучить в мені мелодія ота –
Боюся впитись…
Ще не достигли сіяні жита
В моєму полі,
Бо ще не випита, не випита до дна
Загадка долі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2016
Життя – не сон, що кінчиться під ранок,
Й не кожен сон збувається в житті.
Життя – це біль, а іноді і рани,
Які здобудеш на шляху крутім.
Життя – це бій, постійний і без правил,
Де ти і доля вийшли сам на сам,
Падіння й злети, і колючий гравій,
І ніжних пелюсток побачена краса.
Життя – любов, звичайна і висока,
Що заставляє плакать і творить,
Й ненависть поряд, підла і жорстока,
Й обов’язок свободу боронить.
04.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2016
Лежать на землі
безіменні герої…
Холонуть бійців тіла…
«Хто рани твої,
Україно, загоїть?» –
Ридає німа земля.
І крешуть вогнями
нові «Урагани»
Прямісінько в Мінський мир.
«Чи варті синів
папірці ті погані?» –
Волає народ. Стомивсь…
І знову іде
у атаку під «Гради»,
Бо ж рідна за ним земля.
Коли ж пропаде той,
хто мир у нас краде –
Кривавий тиран Кремля?
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681269
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.08.2016
Вдяглося тепле літо у шовки,
Де кольори усі переплелися:
Там – голубінь упала у ставки
Й завмерло на воді зелене листя.
Чарує мак вогнем весь білий світ,
У житнім полі виріс він, духмянім,
Ромашечок розлився диво-цвіт,
А далі – сад, де яблука рум’яні.
Садив його колись іще мій дід
(Рука легка була, казали в нього),
Напевне, знав дідусь уже тоді,
Що бігтимуть сюди маленькі ноги
Моїх, зеленооких онучат,
А я тим тішуся і рідного згадаю –
І струни-спогади легенько зазвучать –
У пам’яті архів я їх складаю.
Бур’ян від спеки трішечки прив’яв,
Та не здаються трави у долині,
Й колише вечір пісня солов’я,
Що заховався в кучерях калини.
6.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681267
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.08.2016
Коли люди втрачають совість,
Світ біднішає. Ні, нездужа,
Й прилітатиме вже натомість
Темнокрила страшна байдужість.
Коли люди втрачають спокій,
То нормально є? Ні, важливо.
Адже кожен живе допоки,
Доки миті шука щасливі.
Коли падають в небі зорі,
То є теж із чиєїсь волі.
І не все у житті – прозоре.
Загадкові є наші долі.
Коли сонце мандрує світом,
Все, що є на землі, радіє.
Це воно посилає звідти
Нам життя і нові надії.
1.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2016
Коли життя вже тче осінню казку,
В очах веселість з тихим смутком обнялась,
Я ще чекаю ніжних слів і ласки,
Щоб піснею із глибини душі лилась.
Зчарована осінньою струною
Вино осіннє жадно стану допивать.
Літа мої, ви все життя зі мною,
Й про пережите все ж не вправі забувать. 12.08.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681038
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2016
Коли чую Шевченкове слово,
Праве й мудре, про волю й людей,
Розумію: народ є основа
І держави, і влади, й ідей.
Він творець мелодійної мови,
Що влилась в солов’їні пісні,
Що з любов'ю святою у змові,
Їм простори степів затісні.
В піднебесся знялись вони птахом,
Де гуляють лиш вільні вітри,
Й зазвучали без відчаю й страху,
В них надії вогонь аж горить.
Хоч історії роки губились,
Пам'ять все підняла на льоту,
Небагато часу знадобилось,
Щоби чисту вплести в них сльоту,
Бо життя без сльози не буває,
Як без поту не родять жита,
Хто за землю свою вболіває,
Стане прапором пісня їм та,
Що і серце охопить, і душу,
Яка змусить творити добро,
І за волю боротися змусить,
За Шевченкове слово й Дніпро.
Хай же мова живе барвінкова!
Життєдайний не згубим Тризуб,
Скуємо ще для щастя підкову,
Пересилим Москви ми грозу.
03.01.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2016
Росте калина у городі,
Розкішна, гарна і… гірка,
Відлунням долі є народу.
Чому ж була і є така?
Живем в раю, але убого,
Й вік найкоротший на Землі.
Чи розгнівив народ наш Бога?
Чи сили в нього замалі?
Калину сонце все ж обійме,
Зігріє ніжно ягідки.
Людей здійсняться світлі мрії!
Народ господарем таки
Постане на землі праотчій,
Калину й хліб буде ростить,
Вже не допустить різних збочень –
І честь, і гідність захистить!
20.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680879
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.07.2016
Благословляю небо за любов,
І першу квітку, й крапельку-росу.
І хай пробачить вже мені сам Бог,
Що це я в слові людям понесу.
Благословляю матір і дитя,
І той вогонь, що їх єдна обох,
І колосок, рятує що життя.
Нехай пробачить вже мені сам Бог.
Благословляю після ночі день,
Пташини пісню першу і стрибок.
Відкрию в слові душу для людей.
І хай поможе в цім мені сам Бог.
Благословляю сонячну весну
І красне літо, й осінь, й зимобор,
І на землі побачену красу.
Тобі я вдячна. Збережи нас, Бог!
Пробач за безнадійно хворий світ.
Я знаю, переможе все любов.
Багатшим стане і ряснішим цвіт,
І радий буде за усіх нас Бог!
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680725
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.07.2016
Усе, з чим зустрілись ми, є тимчасове:
І ті ж Порошенки, і Яценюки,
А вічним земля є, душа й людська совість,
Вони лиш народ наш тримали віки.
На них не дарма замахнулась Росія
Й чи варто коли-небудь цим торгувать,
Чи мудрості зерна у дітях посієм
Й заходимось ворога вже «частувать».
Пора нам, пора свою націю мати,
Розсипало котру по світу життя,
Тож досить, напевне, мовчать і дрімати,
Гіркого щоби не було каяття!..
14.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680718
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.07.2016
Давно дерева в листя одяглись
І весняні відшумували грози,
Росою трави в лузі упились.
Стояло літо сонячне в порозі.
Воно дощем умило чебреці
І сиві квіти викупало м’яти,
Зміцнило мички свіжих корінців,
Хоч стебла легко їх було зламати.
Між листям зачепилися плоди:
Блищать на сонці вишень намистини,
Розтали в травах згублені сліди,
В чеканні ласки яблуні застигли.
5.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680576
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.07.2016
Давно живу у долі на крилі.
Довбусь весною в чорній я ріллі:
Саджу і сію, і пересіваю,
І ремствую, що долю таку маю,
Та не перестаю любить ріллю,
Коли саджу у ній, коли полю,
І коли колють землю перші сходи,
Що так радіють, коли сонце сходить!
Тендітний пагін на очах тоді росте.
А скільки світла, сонце як цвіте
У кожнім соняху! Ще й медом пахне!
Поглянь! Від несподіванки ти ахнеш!
А як укриє цвітом картоплі,
І огірочки на землі малі
Із бджолами ведуть тоді розмову –
Запрошують у квіточку їх знову –
Тоді я долі дякую за все
І Богу, що роблю я саме це!
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2016
А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.07.2016
Сипле час подіями сумними:
Кожноденні жертви шле нам Схід,
Спека і побиті градом ниви,
А в додачу ще і Хресний хід.
Скільки ж зразу горя навалилось,
І не видно зовсім ще кінця!
Україна хоч і притомилась,
Та ганьба їй теж не до лиця.
І хоча подій у нас багато,
Справимось! Себе захистимо,
І простору українську хату
Розвалить Росії не дамо.
22.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680405
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.07.2016
Зустріла якось я стареньку у суді,
Було їй років 70 тоді,
Глибокі зморшки, руки в мозолях,
Мабуть, жилось у багатьох ролях:
Доводилось сапати і рубати,
Косити, брати вила і лопату.
Із чоловіком збудували хату,
А головне – вона була… ще й мати.
Був син у неї, хлопець, ну, нівроку,
Ще, пам’ятає, не було і року,
Як став на ноги, на свої, кривенькі,
По хаті ковиляв, та так рівненько.
Літа пройшли – нема вже чоловіка,
Й вона вже доживає свого віку,
Та от біда: синок вигонить з хати,
То ж ніде їй тепер і ночувати.
Сусіди кличуть, та якось незручно.
- Спасибі, - каже, й так якось незвучно –
У мене все гаразд: і ситно, й тепло –
А у самої й руки, і язик отерпли.
Сховається, щоб не потрапить в очі
Та так і коротає довгі ночі:
То на вокзалі, то в садку, як літом,
Дощем її обмиє, сушить вітром.
Для неї слово «бомж» на бомбу схоже,
Її також обходять перехожі.
Вона ж колись була поважна, гарна,
Тепер їй не позаздрять і цигани.
І ось прийшла зима, ще й холод з нею
Ладу так і немає із ріднею.
Направив хтось звернутися до суду,
Прийшла, з вузлом, тут з нею і посуда.
Хотіла позов дать на свого сина,
Того, що народила і зростила,
Того, що пестила колись і цілувала,
Й від кого стільки грубощів зазнала.
Взяла папір… та й залилась сльозами:
- Якось же, дико це, що позов йде від мами…
Взяла вузлик тремтячими руками
Та й до дверей скоріш пошкандибала.
Що їй зима? Вона ж про сина дбала.
Поправила хустиночку недбало,
Сказала твердо «геть» своїм сльозам.
Ну, що тут можна ще про це сказать?..
О, сльози матері! Такі гіркі й солоні,
Збери їх у свої долоні
І випий всі до дна, щоб зрозуміти,
Які важкі й кохані рідні діти!!!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680227
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2016
Ранком батько проводжає
Сина на війну
І неначе відчуває
В тім свою вину,
Що не все зробив учасно –
Рашу не спинив…
Плачуть матері нещасні:
Гинуть же сини.
Сум закрався батьку в очі,
В скроні – сивина,
День йому чорніший ночі.
Адже йде війна.
І та батькова тривога
Зморшкою лягла –
Непроста ж бо жде дорога
Хлопця із села.
Та війна ж – то кров синівська,
А нерідко й смерть,
Діток доленька сирітська…
Бідоньки – ущерть…
Й потемніли очі сині,
Батьків лоб спітнів:
«Бережи ж себе там, сину, –
На очах… сивів…
Вузлик дав землі із саду, –
Це – твій оберіг.
Стій же там не за посаду –
За святий поріг,
За яким уся родина,
Там – твоя сім'я.
Збережи себе, дитино.
Й чеснеє ім'я.»
Син ніяково всміхнувся,
Рідного обняв:
«Не журися. Я вернуся…
Жди дзвінка щодня.»
Попрощались батько з сином…
Чи ж не назавжди?!..
І благали очі сині:
«Боже! Вбережи!»
12.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680214
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.07.2016
Тобі із неба сонечко сміялося,
Тепер воно закуталось в журбу.
Сини твої в один кулак зібралися,
Щоби за тебе вести боротьбу.
Ти ж, змучена недолею і болями,
У обіймах гібридної війни,
Стікаєш кров’ю, але, ні, не зборена,
Страждаєш від Росії без вини.
Пісні твої примовкли над просторами,
Частіше дзвін церковний став дзвеніть,
І очі матерів, безсонням стомлені,
Ридають за загиблими в війні.
Вогнем і димом весь Донбас закутаний,
Руїни в душах праведних людей…
Коли ж розберемось, нарешті, з Путіним
І перемоги день новий гряде?
24.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680087
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.07.2016
Україна сьогодні ховає синів,
І горює- плаче за ними.
Неба край раптом ніби аж пополотнів…
Ба, хмаринками вбрався сумними.
Душі вбитих солдат піднялись в небеса,
Оберегом щоб звідти стати,
І не раз іще будуть вони воскресать
В світлій пам’яті друзів і матір.
Із війною зустрівшись лице у лице,
Смак гіркий її теж пізнали,
Коли їх частували російським свинцем
І поранених добивали.
Україна тремтить… Україні болить…
Адже плем’я яке ховає,
Та настане той час – заясніє блакить…
А покищо війна триває…
11.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680078
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.07.2016
Не змушуйте мене пробачить гріх
Того, хто землю смертю нам засіяв,
Хто наплював на кожного і всіх, –
Це не диявол, навіть, це – Росія.
«Умом Россию, – кажуть, – не понять», –
Слова ці народились не сьогодні,
Сусіда й землі ніяк помінять,
Тож ллється кров, сльоза, гірка, народна.
Я хочу знати істину в лице:
Чому і ким це дійство розпочато?
Вже ж не кухаркою, студентом чи кравцем.
Навчіть мене, як ворогу прощати
За кров і смерть, і сльози матерів,
За катування у своєму домі,
За чорне сонце й небо угорі,
За спалені жита і наші долі!
5.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679888
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.07.2016
Вітри ще шепіт слухали колосся
І поле з неба жайворон стеріг…
– Моя ти земле, як тобі жилося,
Адже в війні уже ти третій рік?
– Горю і плавлюсь у вогні в Донбасі,
Молитва й плач злились в один потік.
Росія принесла мені заразу,
Тому в війні й згораю третій рік.
Завжди була я щедра і гостинна,
І шанувала всіх, хто ніс добро,
За Гонту і Сірка мені не стидно.
Їх пам’ятає і старий Дніпро.
І те я бачу, як в останні роки
Боронять землю, швидше цілий світ,
Мої герої. Й тут останні кроки
Жизневського і Шеремета слід.
Прибувши зі святої Білорусі,
Вони теж волі сіяли зерно.
Були мені захисники і друзі,
Але смертельне випили вино.
Невже таке живуче зло Росії,
Невже і досі світ не розпізнав,
Хто війни на планеті завжди сіє?
Коли нарешті прийде та весна
Оновлення, щоби душа зраділа
Траві і сонцю, і новим житам,
Щоб крильця жайвора у небі тріпотіли
Й пили усі лише вино життя.
22.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679886
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.07.2016
Тихі сни колисала ніч,
Зорі в небі порозсипала.
Відбувалась межа сторіч,
Як Росія на нас напала.
І жахнулися зірочки,
Коли Крим тоді відрубали,
Планувалося ж це роки
Й не для того, щоби рибалить –
В морі Чорному бази мать,
Світ тримати щоб під прицілом,
І Донбас під крило забрать,
Мов чекали, як це оцінять.
Закричав відчайдушно світ
Про кордони і меморандум,
Й жертви падали все нові,
У сльозах навіть Нідерланди.
І мільйони важких проклять
Стали падати на Росію.
В нас же кращі з кращих горять
У вогні – «Гради» смертю сіють.
Ніч давно розгубила сни:
Україна ще в небезпеці.
Нам би вистоять до весни
У нерівнім важкому герці.
А як бризне вона теплом
Й оживе навкруги природа,
То відбудеться перелом.
Не здолати мого народу!
13.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679703
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.07.2016
Він про війну дізнався не з книжок –
Її відчув і долею, і тілом.
Сьогодні ось додому вже прийшов,
Куди вернутися всі місяці кортіло,
Й відчув себе наразі… зайвим тут,
Здалось на мить, що всі чомусь без діла:
Хтось веселиться, інші курять, п’ють –
І розтавала з кожним днем надія.
Він зрозумів, що місце його – там,
Бо робить справу там свою, велику,
А тут – нічого в нього, крім стида:
Не до розваг, коли в державі лихо.
І дружби там відчув він дивний смак –
Заради неї, на усе готовий –
Навіть щасливий разом з усіма,
Як з бою вийдуть всі живі, здорові.
Тоді вони нагадують дітей:
Рукостискання, обійми, цілунки,
Обличчя кожного, хоч стомлене, цвіте,
Здається, раді навіть обладунки.
Ось так буває іноді в житті,
Коли одні сміються, багатіють,
Є і такі, як він: і горді, і прості,
Вони у душах інші риси сіють:
Любов до неньки, матері-землі –
І це у їх житті найголовніше,
На них тримаються держави, королі,
Їх роль в історії країни є найбільша.
Ні нагороди, ані похвали
Такі за службу також не чекають,
Вони солдати, ні, Боги війни,
Й на долю теж такі не нарікають. 20.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679702
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.07.2016
Лиш бризне ранок росами в траву,
Наділить сонце кольорами чакри,
Іду на луг, цілюще зілля рву
Й легкі зриваю павутинні шатра.
Петрів батіг синіє вже в руці,
Безсмертник жовті зонти підставляє,
І пахнуть дивовижно чебреці,
Перцева м’ята низ кругом встеляє.
Оранжево киває звіробій,
І ніжно мальви дикі розовіють,
Щавіль ось кінський, білий деревій,
І конюшини голови видніють.
А сонце радо небо підкоря,
Зібравши це, кажу собі: «Доволі,
Адже жарка стоїть уже пора».
Й повільно йду стежиною кривою.
17.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679457
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.07.2016
Щоразу, як заходжу в поетклуб,
Чекаю на конкретне щире слово,
Коли ж ти став для Музи раптом люб,
Для спілкування це жива основа.
Нас розділяють часто сотні миль,
Та по перу, по духу – ми є друзі,
Бо народилися усі людьми,
Тож не повинні повзати на пузі.
Пухлина зла усюди розповзлась –
Болить нам доля неньки України.
Еліта ж на Майдані як клялась!
Тепер п’є кров, а діти наші гинуть.
Єднаймося ж в один міцний кулак,
Щоб молотом по ворогу ударить,
Щоб Україна в світі відбулась,
І буде це народу кращим даром!
1.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2016
[u]Вірш-порада молодим поетам-початківцям[/u]
Пиши вірші лиш мовою тією,
Яку всотав з матусі молоком,
Тоді поезія засвітиться зорею –
Неписаний природи це закон,
Бо кожен вірш – то серця твого пісня,
А в ній – краплинки мудрості й душі,
І житимуть твої вірші і після
Твого відходу, адже не чужі.
Поезій розвелось у нас багато,
Та справжня та, що фальші не терпить,
Коли ж живеш у українській хаті,
То й українське слово краще пить.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679312
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2016
Моя Україна сьогодні в двобої
З Росією, та не втрачає лиця,
Я стисну уста від нестерпного болю
Й триматиму курс на поета-борця.
Нехай нахваляється, злиться Росія –
Не бачити їй України кінця…
Під ноги героям слова буду сіять,
Займу свою нішу поета-борця.
Я шлях той тернистий, колючий, мов гравій,
Словами встелю до Святого Отця,
Хай служать вони Перемозі і Правді
І гідними будуть поета-борця.
Слова, ніби перли, розсію навколо,
Щоби засліпити їх блиском серця,
Щоби не служили нікому й ніколи,
А гідні були за Вкраїну борця.
21.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679310
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2016
Алеї Слави розрослись
По всій великій Україні.
Там ті, хто в вірності клялись
І воювали до загину.
Там ті, хто честі не продав,
Життя поклавши за свободу,
І все що міг, своє віддав,
Щоб волю зберегти народу.
Там ті, кого послав сам Бог
Сім’ю і землю боронити,
Кого вела свята любов,
Ким має весь народ гордитись.
Над ними схилиться верба,
Росою вмиє, мов сльозою,
З каміння виступить журба.
Їх стерегтимуть з неба зорі…
І соловейки голосні
Співатимуть їм теж до рану
Свої заливчасті пісні,
Та матерям не зцілять рани.
11.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679069
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.07.2016
Лежить розстріляна земля,
В крові уся, лежить і… плаче
За тим, хто йшов її звільнять
І тут поклав життя юначе.
А поряд – мрія юнака,
Велика, світла і красива,
Вона Росію теж ляка,
І мрія патріотів сивих:
У вільній Україні жить,
Де б Правда правила й Закони,
І розвиватися, й дружить,
І не позбутись мови-коду.
Я знаю, прийде мрії час,
Врятують Правду й землю люди,
З руїн підніметься Донбас,
І Україна ціла буде!.
19.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679066
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.07.2016
У всіх на устах Донбас,
Гарячий, залитий кров’ю.
Кричить та земля до нас:
«Залишилися ж без крову
Ті, хто будував Донбас,
Зів’яли тепер їх плечі;
В очах – гіркота й журба,
І страх за свою малечу.»
Димить на весь світ Донбас
Стовпами із териконів,
Палає іконостас –
Не бачив давно такого.
У всіх на устах Донбас:
У пресі й телеканалах,
В вечірній і денний час –
Реально і досконало.
Й частіше працює пульс,
І довші безсонні ночі…
«Я вибухів теж боюсь,» –
Благають дитячі очі.
І в попелі плаче… хліб,
Господарем тут забутий,
Росія «мочить хохлів»…
Та все ж Україні – бути!
23.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678857
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.07.2016
Ховає земля безіменних синів,
Ридає сльозою-росою…
А може, то світ уже осатанів,
Що жертвує щедро красою?
І дихати важко землі, й зрозуміть,
Народ наш чому не єдиний,
Та, мабуть, найбільше боліла та мить,
Як смерть зустрічала людина.
Важливо: чи є кому очі закрить,
Чи слово останнє сказати…
І втупилось небо безмовне згори…
В молитві – згорьована мати…
Засіяли братські могили Донбас,
Як і у війну Вітчизняну,
Поставить над ними хрести колись Час,
Освятить уже з іменами.
23.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678855
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.07.2016
Летовища сумні руїни
Застигли-заніміли там,
Лиш гордий прапор України
Сміливим птахом ввись зліта…
Над пеклом… Зранений, у дірах,
Він не схилився – майорить,
А це на ворога теж діє –
Не може «кіборгів» скорить.
Бійців серця живуть в любові,
Вона їх привела сюди:
До бою повсякчас готові…
І кров’ю плакав чорний дим…
Стоять розстріляні будівлі –
Герої ж поміж них – живі!..
Й жовто-блакитний прапор, в дірах,
Рахує подвиги нові.
13.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678736
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.07.2016
Народе мій,
Ти всі тисячоліття
Орав і сіяв, край, себе беріг,
Не раз витримував злий почерк лихоліття,
Боровся і спокутував свій гріх.
Народе мій,
Весь – в історичних ранах:
Монголи, турки, шляхта і фашизм…
Земля твоя – безмежне й вічне поле брані –
Тепер смакує кров твою рашизм.
Народе мій,
Твій дух, святий і гордий,
Від давньої-прадавньої сохи
Піднявся до висот аж надто благородних,
Хоч пройдені і не прості шляхи.
Народе мій,
Тяжкі випробування
На долю випадали і не раз,
Та не втрачав ти віри- сподівання,
І це не звук високих вічних фраз.
Народе мій,
Борець за честь і волю,
Ти переможцем був завжди в бою,
Та знов нове ярмо вдягав тобі на долю
Той, хто підступність проявляв свою.
Народе мій,
Ти незборима сила –
Про це рече й історія повстань,
Тебе три голоди косили й не скосили,
Бо син, достойний батька, виростав.
Народе мій,
Я справді вірю в тебе,
Ти той, яких так мало на Землі,
Тобі ще посміхнеться мирне небо,
Й оцінять міць у світі і в… Кремлі!. 11.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678735
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.07.2016
«Я повернусь…» –
Слова ці, ніби гладить,
Матуся й ними сина береже.
« Я так боюсь,
Що їх у мене вкрадуть,
І не побачу сина я уже.»
«Я повернусь,» –
Сказав, коли виходив,
Й надію мамі він подарував.
«А я молюсь,
Щоб Бог його знаходив,
Й життя, й здоров’я сину врятував.»
«Я повернусь!» –
Звучало вперто й твердо –
Не вірити не можна цим словам.
«Я не стомлюсь,» –
Стогнало серце ствердно,
Й чомусь… сивіла в мами голова.
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678531
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.07.2016
Земля Донбасу, сіра і гаряча,
Вогнем війни обпалена земля…
Це Бог їй таку доленьку призначив?
Ні, кадебешник Путін із Кремля…
І день, і ніч снаряди, міни, кулі
Трясуть повітря, і у кожнім – смерть,
А проти них – красиві юні скули
І серце, сповнене любові вщерть
До матері-землі і до родини,
До сивого Дніпра й старих Карпат…
Він знає, в чім призначення людини,
І що стріляє в нього «старший брат».
Не стогне вже – кричить земля від болю,
Їй рану кожну чим залікувать?
Наповнить людям як серця любов’ю,
Які наважились Донбасом торгувать?
23.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678520
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.07.2016
Присіла Муза ранком на подушку
І приторкнулась трепетним крилом,
Шептати стала в сонне моє вушко,
Яким життя колись у нас було.
І попливли сумні, як біль, картини
Життя моїх далеких прадідів,
Як Русь в Дніпрі-ріці колись святили,
Як вірні й горді гинули тоді,
Як землю нашу рвали й шматували.
Згорілі хати… Стоптані поля…
Усе терпіла й ворогів навали
Й стогнала важко з попелу земля,
Бо долю мала, сіру, удовину.
І Борисфен від того посивів,
Як мучили дітей її безвинних,
Він теж тоді від розпачу ревів:
«О земле рідна, скільки мук і болю
Тобі приносив південь, захід, схід!
Готова не завжди була до бою,
Та вийшла незалежною у світ.
І хай будує ворог дикі плани,
Вже українців – не перемогти!
Не хочеш жити під російським паном,
На захист України стань і ти!»
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678370
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.07.2016
Дорогу в пекло Путін простелив
(Із Іловайська прямо в домовину),
Й пішли по ній довірливі сини.
І не один там батальйон загинув.
Радів-сміявся «карлик» у Кремлі:
«Парадом смерті» «укри» поплатились»...
Запричитали в горі матері,
Сльозами – не водою тоді вмились.
І зажурилась не одна вдова,
Чекаючи коханого ще й досі:
Їй хочеться так вірити в дива,
Хоч не одна уже минула осінь.
І дума думу сірий Іловайськ:
«Стомився жить під дулом автомата.
Чому і ким у серпні він зливавсь,
Адже й для нього Україна – мати?»
10.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678360
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.07.2016
Стоїть іще ніч за вікном,
Та будить мене знов Муза:
«Вже досить втішатися сном –
Боротися теж ти мусиш,
Якщо не вогнем, то мечем,
Чи словом за Україну,
А мо’ тебе біль не пече,
Що молодь щоденно гине,
Що стогне безмовна земля,
Як сина свого ховає,
Що воля на те Кремля,
Що й досі війна триває?»
Неначе оголений нерв,
Болить так душа, страждає:
Вчорашній міліціонер
В своїх же людей… стріляє…
І капає з серця сльоза
В рядки, що тепер лягають,
І ллються слова, щоб сказать,
Бояться деталь прогавить…
Розтала вже нічка давно,
Заплакав росою ранок…
Донбас буде наш, все одно,
Загояться наші рани!
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2016
Хто жив в війну в Донбасі,
У пам’яті привіз,
Як найнята зараза
Топила в морі сліз
Людей, що довіряли
Брехливим «братським» ЗМІ,
Слухняно козиряли,
Жили, мов у тюрмі.
Тепер там плач і стогін –
То голоси війни.
Чи чути їх в *Ростові? *Місце
перебування
Чи гірко від вини, біглого президента Януковича.
Що кров’ю Україна
Вмивається щодня,
Й Донбас – тепер руїна,
Велика й не одна?
Роздроблює каміння
Там смертоносний «Град»,
Осколки, кулі, міни
І звуки канонад…
Там чорні діри-вікна
Благають небеса:
«Краще б сади тут квітли
Й купала їх роса.»
Зима вже на порозі,
Та чи схолоне Схід?
Народ живе в тривозі:
Невже не вплине світ?!
22.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678118
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.07.2016
Він мав… вісімнадцять…
Лише вісімнадцять…
Не стане старим ніколи…
На Схід записався…
Й там друзям признався:
Народжений на Миколу…
«Ти будеш багатий,» –
Сміялись солдати,
Пророчачи щастя-долю…
Не знали ще друзі,
Що у лісосмузі
Зустрінеться він… з бідою…
Йому вісімнадцять…
Лише вісімнадцять…
Відміряно юнакові…
Та серце юнацьке
Спинилось зненацька,
І… випала з рук підкова…
І це… в вісімнадцять…
Лише в вісімнадцять…
Недавно закінчив школу…
Його ж дев’ятнадцять
Тепер відзначаться
У ангелів будуть колі…
Хустину ж чорненьку
Носитиме ненька
Ще довго… й після Миколи…
Внучаток маленьких,
Таких чепурненьких,
Його… не діжде… ніколи…
7.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678017
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.07.2016
Ми зустрілися в теплу осінь…
Золотий був і справді час…
Вішав ранок на трави роси,
Як любов полонила нас.
Простелилась життя дорога,
По якій ми удвох пішли,
Почуття наші – нам підмога,
Та якось їх… не вберегли.
Ми ішли і плили рікою,
Хвилі кидали часто нас…
Чом же доля була такою:
Піднесла гіркуватий квас?
Й попливли нам назустріч весни,
Й нові літечка без тепла,
Тож любов наша не воскресла,
Мабуть, мертвою вже була?...
Ми зустрілися в теплу осінь,
Та життєва прийшла зима,
На любов дихнула… морозом…
Жаль, другого життя нема…
20.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2016
День-у-день тривожні маєм вісті,
І сивіють в тузі матері,
Сиротіють внуки їхні, звісно…
Зачекався вояка й поріг…
Важко жити в вигаданім світі
І в журбі не хочеться вмирать,
Коли наші гинуть кращі діти,
Коли брата убиває… «брат».
І кричати хочеться: допоки
Сіяти збираєтеся смерть,
Адже вся земля цінує спокій –
Напилася горя вже ущерть?..
25.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Не знаю, сон чи Боже провидіння,
Та відбулося вчора це зі мною:
У матерів закінчилось терпіння
Чекати, поки вирішать з війною.
Від заходу й до східного кордону
Плили колони, щоб спинити бійню,
Й з Росії, від самісінького Дону,
Й із-за Уралу, де не є стабільно…
Й заворушилася уся планета –
То матері до них теж прямували,
І не знайшлись ніде такі тенета,
Щоби надійно вдома їх тримали.
Вони всі різні: білі, жовті, чорні,
Та очі всіх наповнені сльозами.
Тепер вони були в одному човні –
У тузі за убитими синами.
Й нема у світі ще такої сили,
Щоби мільйони матерів спинити…
Вони не плакали і не просили –
Ішли, любов'ю щоб війну спалити…
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677809
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.07.2016
[u]Часто зустрічала людей, котрі старалися відгородитися від подій на Майдані, у Донбасі, вимикаючи телевізор, щоб зайвий раз не хвилюватися. Не розумію таку громадянську позицію українців. [/u]
Хіба сховатись можна від війни,
Коли підступний ворог землю топче,
Коли дітей вбивають без вини,
Коли сльоза турбує серце й очі?
Хіба можливо спокій зберегти
Тоді, коли земля, умившись кров’ю,
Тебе питає: «А що робиш ти?
І чи ти знаєш почуття любові?»
А як спокійно спати уночі.
Коли сини вогонь грудьми стрічають,
Коли схрестились шпаги… і мечі
Твоє майбутнє гідно захищають?
Війна ж хвилює не лише Донбас –
Прицільно кожне серце вона ранить,
Й здається, ніби зупинився час…
Коли ж позбудемось російського тирана?..
31.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677587
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.07.2016
Горить Україна в багатті війни,
Найкращі у нім згорають –
Ніколи не стануть рабами вони –
Біда їхнє серце крає…
Підступно Росія загарбала Крим,
Донбас вогнем запалила…
Чи ж треба чекати, допоки згорить,
Чи брати у руки вила
Й колоть тих, хто виростив гідру війни,
Моральне ми маєм право,
Росія ж не бачить своєї вини,
Хоч перше її сопрано.
Горить Україна й не видно кінця,
Найкращі у ній згорають…
І вже не ховає Росія лиця,
Та небо її скарає…
28.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677586
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.07.2016
Вона зна, як живе народ, –
Саме звідти її начало…
Стан душі – вірний патріот…
Долю світ лиш таким вручає.
Саме ось на таких плечах
Ще тримається Україна,
Тому й дух її не зачах –
Вона вільна, хоча й в руїнах.
Не зламати її любов
До землі і дітей, і внуків,
Бо народжувалась, либонь,
У тяжких і тривалих муках.
Ту любов не убить ніяк
Ні снарядами, ані «градом».
Чуєш, Путіне, ти – маньяк,
Це навіки, її не вкрадеш.
Вона в душах тих пророста,
Хто народжений в Україні,
І важкого свого хреста
Не опустить вже до загину.
10.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677414
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2016
– Я не хочу війни, –
Простогнала земля стоголосо…
– Я не хочу війни, –
В унісон прогули небеса…
– Я не хочу війни, –
Вторять зимонька, літечко й осінь,
І весни, смарагдової, з росами, свіжа краса.
– Я не хочу війни, –
Голоси дітвори продзвеніли…
– Я не хочу війни, –
Просльозився старий ветеран…
– Я не хочу війни, –
На лиці, материнськім, змарнілім,
Напис цей і на тім, хто в бою у Донбасі вмирав.
– Я не хочу війни, –
У молитві уся Україна.
– Я не хочу війни
І синів передчасно ховать.
Я не хочу війни –
Хочу небо щоб миром зоріло –
Це народжені болем й святою любов’ю слова.
9.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677410
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.07.2016
Закотилось сонечко
тай за ліс,
Задрімало полечко
при зорі,
Засвітився місяцем
неба край.
Ой, чи все це вміститься
в ночі рай!?
Засвистить-затьохкає
соловей,
Він у сад закоханих
тай зове.
Слухає-милується
раєм сад,
Про красу піклується
в нім роса.
І пливе замріяний
угорі
Місяць, небо міряє
в цій порі,
З зорями вітається,
стереже,
Тільки не вертається
рай уже!
25.02.12
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677221
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2016
Дарую я землі свої думки,
Котра мене ізмалечку зростила,
Якими б не були мої роки,
Та саме з неї я черпаю сили,
Щоб жити і боротись, не мовчать,
Коли цього увесь народ чекає,
Коли горить іще моя свіча,
А землю мучить проросійський Каїн.
Мов зброєю, словами вишивать
Я Україні буду перемогу –
До Бога посилатиму слова
І вірю, прийде з неба нам підмога.
Відчує вільною тоді себе земля,
І заживуть в новій державі люди,
А служкам-підлабузникам Кремля
Ніколи місця серед нас не буде!..
25.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677220
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.07.2016
1.Доле моя, незрадлива,
Подруго вірна моя,
В світ повела, ніби в диво,
Стежку барвінок встеляв.
Там непорочна і мила
Рідна моя сторона
Піснею в серці зродилась,
Ніжно заграла струна.
[b]Приспів:[/b]
Там мої будні і свята,
Там мій початок путі,
Там стала я на крилята,
Вперше кохала в житті.
Стежкою слалася доля,
Зелень стрічалась густа,
Та найтепліше удома,
Там, де матусі уста.
2.Пісне моя, посивіла,
Ти найдорожча мені,
Спогади казкою віють,
Мріють, мов сон, вдалині.
І оживає там хата
Й рідне до болю село,
Синій барвінок і м’ята,
Все, що давно відбулось.
[b]Приспів. (Той же).[/b]
3.Доле моя, незрадлива,
В тиші розвій мені сум,
Спогади ніжно-вразливі
Вип’ю, мов чисту росу,
Й знову подякую долі,
Краю, де мала зростать.
Так, найтепліше удома,
Там де матусі уста.
[b]Приспів. (Той же).[/b]
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2016
1.Там російські пісні лунали
Небо "Мурки" московські рвали,
Снили люди російським «раєм»,
Тільки доля їх переграла:
Не музики тепер там – «гради»,
І «Лезгінку» танцюють «гади»,
Замість пісні – плачі і стогін.
Диму повно всюди густого.
[b]Приспів:[/b]
Добре ж нас ти частуєш, «брате»,
Землю й волю схотів забрати,
Та не та уже Україна,
Підіймає свої коліна.
2.Добре ж нас ти частуєш, брате,
Без покрівель, розбиті хати
Світять ребрами просто неба.
Розтрощив і тополі, й верби.
Небо змучене, аж багрове,
Упилося вогнем і кров’ю,
Мов розіп’яте, поглядає,
Як ті люди під ним страждають.
[b]Приспів.[/b]
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676931
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.07.2016
Вони – сивочолі й юні,
Своєї землі сини,
Слов’яни – не дикі гунни.*
Таких нічим не спинить:
Ні градом, ані бронею –
Їх зброя – любов і дух,
Що справляться із брехнею,
Без страху на смерть підуть.
Пароль їх – то Воля й Правда,
І проти вони війни,
Такі не прощають зради,
Бо з принципами вони.
Для них рідна Україна –
То велич, краса і честь,
Святим їх зелом поїла.
Приниження їх пече.
З них кожен здобуде право
Життя своє будувать
По Біблії чи Корану,
Тай двом смертям не бувать.
Вони – сивочолі й юні –
Батьки тут і їх сини:
Слов’яни – не дикі гунни –
Й нікому їх не спинить!
*Гунни – дикуни-варвари, що знищ. культ. цінності.
21.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676798
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.07.2016
О Боже, що це? Третя світова
Постукала зненацька в наші двері?
Горять будівлі, люди і трава,
Російські місять землю бетеери.
Невже це й справді третя світова?
Без оголошення, без ліній навіть фронту!
В сльозах матуся, діти і вдова,
А в синім небі – парашутів зонти.
Мороз і дощ – усе проти бійців:
Сухі пайки… напівзігріті плечі…
Війни страшні реалії оці:
Безсонна ніч в бою, тривожний вечір.
За що й чому ця третя світова
(На сто останніх років це багато),
Щоби юнак калікою ставав
Й сивіла у чеканні бідна мати?
Назвалась не дарма ти світова:
Окопи, вибухи, вогонь і смерті всюди,
І запах трупний небо діставав.
Спини це, Боже, жити ж мають люди! 20.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676794
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.07.2016
Плине в небесах
журавлиний клин,
А душа моя
п’є гіркий полин:
Журавлине «кру»
прокотилося,
Я і річечка
зажурилися:
– Ой вербиченько,
закосичена,
Що твоя краса
не позичена…
Що твоя коса –
густе листячко
Ще й жива роса,
мов намистечко.
Ой вербиченько,
тонкорукая,
Чом же ти живеш
із розлукою?
Підійди-заглянь
у водиченьку,
Помилуйся на
зелен-личенько.
Вітер гіллячко
стиха колиса,
Сіре пір’ячко
ловлять небеса…
Журавлі летять
понад річкою,
Я уже в літах
під вербичкою.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2016
Ой, на Івана тай на Купала
Вінок Мар’яна на воду клала,
А як поклала на чисту воду,
Замилувалась на свою вроду.
Що та водиця тихенько бігла,
А у дівчини личенько біле,
Личко біленьке, тернами очі
Долю щасливу зустріти хочуть.
Поплив віночок, хвилечка грає,
Нічка купальська молодь збирає.
Музики грають, всі у таночку,
Вогонь палає, пливуть віночки.
А у віночках свічечки з воску,
Білі ромашки й сині волошки,
Ромашки білі, ще й жита колос,
З берега піє дівочий голос:
«Пливи, віночку, в далеке море,
Минай розлуку, зраду і горе,
Пливи водою у море синє,
І мені долю знайди щасливу!»
Ой на Івана тай на Купала
Вінок Мар’яна на воду клала.
Пливе віночок, свічка сміється:
Доля щаслива не всім дається.»
7.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676650
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.07.2016
Він упав, коли серпневий ранок
Запросив новий на землю день,
Й заридала кров’ю його рана –
Ворог то розстрілював людей.
Він упав зі словом «Україна»
На напівдитячих ще устах…
Він не став і мертвий на коліна,
Коли снайпер кулею дістав…
Він упав, щоби спинить навалу,
І спокійно плив старий Дніпро,
Щоб свобода й правда панували
На землі, якої був герой.
Він упав, не народивши сина,
Вільні щоб зросли його брати,
Посміхалось їм щоб небо синє
І карались-мучились кати.
Він упав, щоб ангелом піднятись,
Рідну землю з висі боронить,
Щоби час наблизити розплати,
Щоб народ російський розбудить.
10.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676364
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.07.2016
Ой, на Івана, та ще й на Купала
Мати синочку та й долю шукала.
В полі збирала і трави, і квіти,
Тільки надвечір верталася звідти.
З них вона склала чарівний віночок
(Знайде нехай наречену синочок).
Варить напій вона з дикого зілля
(Чи ж доживе її син до весілля?)
З річки води принесла для дитини,
Адже не дійде він, навіть, до тину.
Скропить-помиє все синове тіло
(Щира молитва в небо летіла
Аж до Пророка Святого Івана.)
- Хай оздоровить ця купіль, так звана,
Тіло і дух мого рідного сина, -
Мати Купала ще й Бога просила,
Щоб врятував від страшної недуги
Сина її і найкращого друга.
Потім напій подала із меліси
Та й подалась через луки до лісу.
Йшла понад річкою – молодь гуляла,
Через високе багаття стрибала.
Дехто старавсь, очищався водою,
Щоб розминутись в цім році з бідою.
Звичаї ці в Україні прадавні,
Житимуть з молоддю, мабуть, і далі.
Сміх, гамір, пісня лунали навколо –
В серці у матері аж закололо:
- Он, на вінках, вже ворожать дівчата.
Їй теж невістку пора зустрічати,
Та не ходячий синочок, о, люди!
В парі ніколи він, мабуть, не буде.
Темно було, лиш віночки світились.
В матері ноги за день притомились,
Та не звертала уваги на втому,
Відпочивать вона буде удома.
Зараз їй папороть слід відшукати,
Сина на ноги повинна підняти.
Йшла вона лісом: ні страху, ні сили.
Перед очима майбутнє лиш сина.
Так, лиш сьогодні та ніч, на Купала,
Скільки на неї вона вже чекала!
Щоби зірвати чарівну ту квітку,
Мати прибігла сюди хтозна звідки.
Кажуть, що папороть оберігають
Сили нечисті.
- Мене не злякають,
Адже, я мати…
І раптом, як блисне!
- Квітка!..
Рука потяглась і обвисла…
Мати розкрила згорьовані очі –
Це ж вона спала, мабуть, до півночі…
Син повернувся з гуляння додому,
Світло включив.
Де й поділася втома!
Мати зраділа, підводиться з ліжка,
Сон розказала, ходила де пішки.
Син посміхався:
- Я з сном розберуся:
В жовтні вже сватати буду Марусю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676360
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.07.2016
Як тисячоголосо Гімн лунає,
У кожне серце спів той долина,
Душа, неначе крила розправляє,
Й здається, хоче вилетіть вона
І серце б’ється, ніби теж частіше,
Й очам дарує особливий блиск.
Ті звуки навіть сонце й небо тішать:
Нарешті «слава» й «воля» вже збулись.
І тулить до грудей маленьку жменьку
Дитя, й, немов молитву, вимовля:
«Нехай же згинуть наші воріженьки,
Щоб вільними були і ми, й земля!»
30.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676170
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2016
Краю мій, вільний, багатий,
Витканий з сонця і рос,
Тут і батьки мої, й хата,
Й діти, мов відгомін гроз.
Тут у цвіту веселковім
Весни в лугах і полях,
Кращу не стріти ніколи
Землю, де спів солов’я
Слух заколихує й душу,
Й тихі, мов рай, небеса,
В білому мареві грушу.
Де завмирає роса.
Тут мої свята і будні,
Тут моє літо й зима,
Й осені дні незабутні –
Кращого краю нема!
23.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676169
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2016
Ще пахла ніч дощем і дерезою
І спочивали в росах мокрі трави,
Геть злякані червневою грозою,
На сході перші зацвіли заграви.
Пробігла в тиші стежка споришева,
І свіжістю, мов дивом, упилася,
Краєчок неба посміхавсь рожево;
Пташина пісня з гаю полилася.
Ворожить ранок в кришталевих росах –
Селянську долю хоче розгадати,
Вусате пестить у полях колосся,
Нарешті ніч ту вирішив здолати.
2.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676051
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.07.2016
Літній день давно вже
притомився,
Ненароком вечір
опустився,
Приголубив верби
над водою,
М’ятою упився
молодою.
А як нічка витче
тихі зорі,
Ті впадуть у річку
непрозору,
Зацвіте вода тоді
зірками.
І ніхто красу ту
не злякає.
7.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676050
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.07.2016
Не посипаймо голову золою –
Не вихід це. Життя цим не змінить,
А тільки правдою, нехай і злою,
Хребет бюрократизму можемо зломить.
Ми є народ – не люди безпритульні.
З коріння тут ми виросли давно:
Тут воювали, затівали гульні –
І місця іншого в цім світі не дано.
Земля від праотця прийшла до внука,
Твоя й моя це праведна земля,
Тож не ділімо рідну після злуки.
Добро і хліб її хай рясно застеля.
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2016
Давно забута стежка до хатини,
Яка була гніздом міцній родині.
Стоїть, як пам’яті далекій данина,
Століття, мабуть, а чи більш вона.
І бачила тоді всього вона немало:
Німецькі, польські, інші ще навали,
Трагедії родинні, війни і свята.
Тепер до неї, бач, ніхто не заверта.
Якось під вечір зазирнуло сонце
В її мале і скошене віконце.
Воно ж зраділо гостю. Поруч зайнялись
Червоні мальви, тут посаджені колись.
Міцні й високі, вірні старожили,
Родині й хаті стільки літ служили,
Опоясав криницю темний зруб.
А далі – сад, вже дикий, і столітній дуб.
Мов сирота, стоїть ця давня хата…
Хіба від сонця можна це сховати?
А скільки сіл зникає в нас щодня?
Куди ж поділася ота міцна рідня?..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675863
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2016
На село шатро спустила нічка,
Зорі засвітила тут і там…
Заглядали в русло вони річки,
З ними й місяць – скибка золота.
Спокій зорям заводь зберігала…
Затряслася раптом водна гладь –
То русалки із човнів пірнали –
Кожна цноту водам берегла.
Всі вони у зорянім намисті,
А діставшись денця-глибини,
Випливали між латаття листям
У віночках зоряних вони.
Вабить місяць тих русалок врода…
Пестить він їм перса і тіла…
Липень бачить казку цю з городу –
Вчора він підкрався до села.
1.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2016
У білім мареві застиг акацій ряд,
Схилився вельоном розкішним до дороги,
Напій медовий прибули сюди збирать
Старанні бджоли – посланці Сварога.
Долоні білі підставляє бузина,
Щоб сонечко могло на них усістись,
І кличе вгору синьо-біла далина,
З якої в душу тихо ллється пісня.
Я теплу пору цю обожнюю завжди,
Коли у білих кучерях калина,
І власні квіти поспішає народить
З блідо-рожевих пуп’янків шипшина.
29.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675656
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.07.2016
Україна чекала весни,
Постмайданної вже, ясної,
Але чорне крило війни,
Заросило усіх сльозою.
Україна чекала змін:
Поміняти жадала статус,
Та сусід, мов Горинич-змій,
Поспішив в Крим ногою стати.
Україна чекала добра,
Жити краще, аніж в Європі,
Та оба береги Дніпра
Кров’ю землю Донбасу кроплять.
Україна вже не чека –
З «братом старшим» в нерівнім герці.
Доля в неї своя, така:
Дух свободи нести у серці!..
28.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675456
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.07.2016
В догоду Путіну спалити рідну хату –
Такого, мабуть, білий світ не знав,
А їх, таких, в Донбасі є багато,
Хто до землі любові не пізнав,
Що матір’ю була вже стільки років
І вірила, що у критичний час
Вони не віддадуть її й півкроку,
Й дітьми своїми стала величать.
Та гідності в таких нема й не буде –
Болючі, та правдиві ці слова –
Хто матір продає, хіба то люди?
Як тих назвать, хто матір забува?
Землі ж болить… О як вона страждає,
Як чує зойки від смертельних ран,
Або як тіло молоде стрічає!
Чи може відчувати це тиран?!
В догоду Путіну спалити власну хату –
Це не блюзнірство, навіть. Це – межа…
(Дітей таких землі не треба мати).
Це – аморально, грішно. Це вже жах!
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675454
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2016
Сьогодні в Вас важлива дуже дата –
Сьогодні Вам лише ВІСІМДЕСЯТ –
Я, як і всі, Вас хочу привітати
Із цим, одним з найкращих Ваших свят!
І хоч літа вже забрели у осінь,
У Вашім серці – осяйна весна,
Ніколи не засмучують хай сльози
Душі, котра теплом, добром рясна.
Біліють снігом Ваші русі коси,
Та мудрість струменить іще з очей,
Хай буде тепла й тиха Ваша осінь,
Ріка життя без бурь нехай тече.
Роса дасть сили, а вода здоров’я,
Зозуля ще хай стільки ж накує,
І хоч не рідні з Вами ми по крові,
Я вдячна долі, що Ви в мене є!
12.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675332
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.06.2016
[u](Пам’яті Василя Сліпака, відомого українського співака, члена ДУК «Правий сектор», котрий загинув у Донбасі на світанку 29.06.2016. від кулі снайпера).[/u]
Для Сліпака – для голосу святого
Убивцю-снайпера в Донбасі припасли…
Ні оцінити їм, ні зрозуміти того,
Бо нелюди вони – тупі осли.
За що й навіщо смертю покарали?
За те, що кров «укропа» в нім тече?
Як сина смерть матусі серце крає,
Не знаєте, як і поняття «честь»?
Молитва й пісня – подруги дві вірні –
Це з ними він Європу підкорив,
В Парижі, у Марселі і у Відні
Звучав чарівний голос до пори…
Аж ось Майдан озвався барабанно –
Гаряче серце кликало туди,
Він славу співака вогнем розбавив,
Не знав, що лиш два роки до біди…
Коли ж Донбас війною загорівся,
Душа сказала: "Теж туди лети!"
Пішов у бій, та з кулею зустрівся -
Ворожий снайпер на курок натис.
І обірвалась пісня на півслові,
Хоч серце ще качало теплу кров,
А в ньому стільки до землі любові,
Яку і ворог хижий не зборов…
І плаче знов за сином Україна,
Париж ридає, Львів геть почорнів…
Зустріло небо душу солов’їну,
Щоб голос людям звідти вже бринів…
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675327
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.06.2016
[u](Присвячую колезі по перу Валентині Бугрій (Геометрії). Сьогодні Ви в мене ЛГ. Пишу від Вашого імені на основі прочитаного. Може, й не всі факти відповідають дійсності, вибачайте.).[/u]
У світ я цей прийшла не для війни…
Чому ж тоді так доля повелася:
У Вітчизняну батька позбулася,
Бо мир не купиш, бач, за півціни.
Тепер, на схилі посивілих літ,
Коли дорослі діти і онуки,
Заснути не дають душевні муки:
Чому такий жорстокий, дикий світ?
Невже війна – це вихід із біди
Й життя людське нічого вже не варте?
Чи думав той, хто розпалив цю ватру,
Яку ненависть в душах наплодив?
Стрічає правнуків моїх сьогодні світ
Знайомою до болю новиною:
Донбас охоплено гібридною війною,
Тож батько їх прямує вже на Схід.
Щоби життю і діточкам радіти,
У світ я цей прийшла – не для війни,
Чому ж повинні гинути сини
І хліб сирітський їсти їхні діти?
Невже життя – то рокова спіраль,
Коли за мир платити треба кров’ю
Тому, хто сповнений надією й любов’ю?
Замислитись над цим чи не пора?..
25.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675094
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2016
[u](Патріоту України Левку Григоровичу Лук’яненку, моєму землякові присвячую).[/u]
Не міг він жити перекотиполем:
Де вітер спинить, там заночувать –
Він був борцем за України волю,
Не вмів ховатись, чи відпочивать,
Коли були потрібні руки й ноги,
І не по віку мудра голова,
Тож не пряма була його дорога,
Бо особливі розливав слова.
Будив він ними в людях непокору,
Нагадував частенько, хто є хто,
Дбав про повагу до людей, закону,
Життя пройшов під нелегким хрестом.
Давно сніги укрили його скроні,
Та не ослаб в нім патріота дух,
Плекає він країні пишну крону,
Де своє місце Правда й Мир знайдуть.
8.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675088
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2016