Ганна Верес (Демиденко)

Казку цю спинить ніхто не сміє

Знову    нічка    в    небі    зорі    сіє,
Вітер    деревця    заколисав…
Казку    цю    спинить    ніхто    не    сміє.
Бо    лиш    Бог    –    господар    в    небесах.

Посивілі    верби    у    долині,
Косами    торкаються    води,
Грає    скрипка,    дивна,    комарина,
Місяць    молоденький    народивсь…

В    річку,    мов    у    дзеркало,    заглянув,
Там    себе    побачивши,    застиг,
Згодом    мандрував    понад    полями    –
Шлях    долав    у    небі    непростий.

А    під    ним    –    розкішні    диво-шати    –
Молоді    гаї    й    густі    ліси.
Скоро    їх    він    буде    пригощати    –
Роси    срібноокі    запросив…
15.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2016

Прочинило сонечко вікно

Прочинило    сонечко    вікно
І    краєчок    неба    обагрився    –
Ранок    то    розлив    своє    вино,
І    мов    долі,    тихо    підкорився.

Посміхнулась    росами    трава,
До    квіток    уперто    залицялась,
Ранок    птахам    очі    промивав,
Як    «ку-ку»    зозулине    озвалось.

Ще    вітрець    дерев    не    зачіпав,
Мов    боявся    потривожить    сон    їх,
Тиху    радість    в    груди    наливав.
Зустрічаю    сонечко    босоніж.
21.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674886
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2016

Уже й третя весна настала

[u]Присвячую    матері    героя-майданівця      Назарія    Войтовича,
загиблого    у    неповних    18  років.[/u]

Уже    третя    весна    настала,
Як,    синочку,    тебе    не    стало,
Ще    не    висохли    мої    сльози,
Й    мою    душу    іще    морозить
Та    війна,    що    прийшла    зі    сходу.
Біль    і    смуток    чую    народу.  
Вже    не    сотня    злетіла    в    небо    –
Тисячі    уже    поряд    тебе.

І    кричать    матері    і    вдови,
Проклинаючи    війни    й    долі,
Бо    ж    сиріток    число    зростає,
А    їх    доля,    ой,    непроста    є…
Схід    країни    іще    в    загравах,
Не    дороги    –    суцільний    гравій,
Де    Донбас,    сірі    там    руїни,
Перекраяна    Україна…

За    що    ж,    Боже,    ти    так    зі    мною:
Мою    душу    укрив    золою?
І    народ    мій    за    що    караєш,
Адже    кращі    в    війні    згорають?!
19.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674754
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.06.2016

Я вас люблю, але… прости…

Їх    місце    зустрічі    –    Майдан,
Вогненний,    історичний…
Це    там    Він    руку    їй    подав…
Вона    ж…    свою…    незвично…
І    їхні    в    унісон    серця
Забилися    обоє…
Чи    послана    їм    зустріч    ця
З    небес    Великим    Богом?..
Святий    вінчання    ритуал
Здійснили,    як    годиться,
Та    Путін    на    шляху    ставав,
З    війною    заходився.

Не    міг    дивитись    чоловік,
Як    кровію    стікає
Країна,    де    прожив    Він    вік.
Тепер    все    нищить    Каїн.
Безсонні    ночі,    сірі    дні
Терзали-рвали    душу,  
Думки    у    голові    одні:
На    схід    я    їхать    мушу…
Так    недалеко    й    до    біди    –
Вже    ворог    не    відстане…
Кохану    в    клініку    зводив:
Матусею    та    стане…
Нехитрі    речі    в    торбу    склав,
Поцілував    дружину,
В    словах      тепла    батькам    послав…
Вела    в    Донбас    стежина…

В    бою    Він    був,  мов    дикий    лев,
Як    вояку    й    належить,
Не    знав    тоді,    що    око,    зле,
За    ним    давно    вже    стежить.
Жорстокий    бій…    І    раптом…    біль…
Пронизане    все    тіло.
Аж    тут…    дзвінок…    Його    мобіл…
Слова,    мов    струм,    летіли:
–  Вітаю,    любий!..      Батько    ти!..
Ми    ж    донечку    вже    маєм…
–  Я    вас    люблю,    але…    прости…
Війна    мене    тримає…
А    тіло    повнилось    свинцем…
Чужими    стали    руки…
Бліде,    усміхнене    лице
Долало    болю    муки…
І    повз    мобільний    з    рук    униз,
У    нім    –    жіночий    голос…
Сторінка    ще    одна    війни:
Скосила    куля    колос…
1.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.06.2016

Молитимусь за маму

Хай    шаленіють    і    гудуть    вітри,
Я    знаю:    сонце    бурю    переможе.
Неквапом        витру    всі        брудні    сліди,
Щоб    зайвий    раз    і    пам’ять    не    тривожить.
Вітрам    життєвим    виставлю    лице,
Не    можу    знову    маму    не    згадати.
Любисток    клала    в    купіль      з    чебрецем,
І    зілля    череди,    і    горстку    м’яти    
Матуся,    щоби    долю    задобрить.
Казала,    й    пуп    відрізали    до    книги.
Молила:    «О    Всевишній,    борони
Від    лиха,    бо    така    вже    дзиґа!»

Котились    роки…      і    не    догори,
І    люди,    і    вітри    своє    робили…
А    в    серці    й    досі    той    вогонь    горить,
Який    людину    випалив    з    рабині.
Його    я,    як    святиню,    бережу,
Щоб    кіптява    і    дим      мене    не    вбили,
І    поки    ряст    на    цій    землі    топчу,
Молитимусь    за    маму,    бо    любила.
25.04.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2016

Святе і ніжне слово «мама»

Святе    і    ніжне    слово    «мама»
Людина    першим    вимовля.
Її    тепло,    мов    криголами,
Від    льоду    душі    визволя.

В    її    очах    –    добра    проміння,
Що    зігріває    і    веде.
Нема    кінця    її    терпінню
Й    міцнішого    нема    ніде.

І    рук    її    легенький    дотик
Творив    із    нами    чудеса.
Їх  пам’ятає    кожен    доти,
Допоки    зійде    в    небеса.

Не    вип’є    мама    всі    тривоги,
Бо    їй    не    вистачить    життя.
Й    душа    її    летить    до    Бога
Просити    за    своє    дитя…

Колишуть    діти    вже    онуків,
Свою    дарують    їм    любов.
Вона    ж    печаль,    і    біль    розлуки
Переживає    звідти    знов.

Вона    назвалась    ніжно    –    «мама»  –
Це    першим    кожен    вимовля.
Ікона    все    життя    йде    з    нами,
Де    мати      на    руках    з    малям.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674625
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2016

Горить Донбас (2)

Горить    Донбас    війни    страшним    багаттям,
Горить    гарячим    вогнищем    щодня…
А    ще  ж    недавно    називались    «браття»,
Вважали,    й    батьківщина    в    нас    одна.

Горить    Донбас…    Москва    то    запалила…
Вогонь    не    гасне    той    уже    роки…
Коли    ж    заллє    його    Вкраїнська    злива
І    мир    на    землю    спуститься    таки?

Горить    Донбас.    Він    плавить    землю    й    душі,
Й    вогню    того    водою    не    залить,
А    тільки    кров’ю    чесних,    небайдужих,
Героями    що    встануть    із    золи.  

Горить    Донбас…    Дим    виїдає    очі
Бійцям    зі    Львова,  Луцька    –    звідусіль.
Вони    стоять,    щоб    зупинити    злочин,
На    них    полює…    снайперський    приціл.

Горить    Донбас…    Те    полум’я    до    неба
Дістало    вже    і    сколихнуло    світ…
О    Боже,    я    звертаюся    до    Тебе:
–  Врятуй    дітей    –    наш    український    цвіт!
14.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674411
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.06.2016

Не спи, Україно, рідненька…

Не    спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи    –
Росія    ж    іде    війною.
Знайди    в    собі    сили
І    Юду    спини…
Народе,    вставай    стіною!

Не    спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи    –
По    дітях    твоїх    стріляють…
Життям    заплатили    за    тебе    сини,
Їх    душі    тепер    благають:

–  Не      спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи,
Забудь    про    свята    і    чвари,
Не    дай    обдурить    себе
Чи    підкупить    –
Продажних    саджай    на    нари.  

Не    спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи,
Бач,    танки    повзуть    ворожі    –
Їм    Київ    потрібен
І    рештки    казни…
Спини    їх,    Великий    Боже?
22.01.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674410
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.06.2016

Переплелися наші долі

Переплелися    наші    долі,
Але    з’єднатись    не    змогли…
Не    наші    винні    в    тім    долоні,
А    перші    вибухи    війни.

Ти    з    перших    днів    на    фронт    поїхав,
Моя    ж    дорога      –    в    інший    бік…
А    через    кілька    літ    зустрілись    –
Вогонь    війни    обох    обпік.

Ти    був    поранений,    жонатий.
Моя    ж    –    поранена    душа.
Той    час,    хоч    поряд    наші    хати,
Нам    вибору    не    залишав.

І    хоч    летіли    долі    поряд,
Але    ж    людей    не    проведеш:
Дивились    іноді    на    зорі,
Та    до    своєї    пари    йдеш.

Вже    красти    щастя    нам    несила    –
Воно    ж,    солодке    і    гірке,    
Манило    душі    наші,    сиві…
Бува    ж    з    людьми    в    житті    таке!..

Переплелися    наші    долі    –
З’єднатись…    так    ми    й    не    змогли,
Бо    не    змінити    нам    долоні,
Бо    не    змогли    спинить    війни.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016

Коли душа заповнена ущерть

Коли    душа    заповнена    ущерть
І    серце    вже    не    тліє,    а    палає,
Його    ще    не    торкнувся    зради    щем,
І    віти    ніжно    дерево    схиляє,

Коли    струмок    не    плаче,    а    дзвенить,
І    дощ    веселий,    хоч    навколо    сіро,
Немає    в    цім    закоханих    вини
Ні    в    юнім    віці,    ані    в    віці    зрілім.

Засуджувати    зраду    теж    не    слід,
Хоч    Бог    теж    проти    перелюбу-зради,
Та    вже    такий    він    є    –    наш    дивний    світ  –
Шукає    в    протилежностях    розраду.        
01.02.2012.  

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016

А життя

А    життя    майоріло    веснами
І    осінньою    позолотою,
І    дорогами,    перехресними,
І    зимовою    прохолодою.

І    хоч    зорі    невпинно    падали,
І    торкались    душі    тривогами,
Боячись    розминутись    з    правдою,
Нелегкими    я    йшла    дорогами.
17.06.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).
17.06.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673833
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2016

Ми живемо лише один раз

Я    кожен    день    для    себе    вириваю
Із    пазурів    буденності    й    примар,
І    зовсім    не    гучними    ці    слова    є:
Бажання    жить,    мабуть,    мене    трима.

Минають    дні.    В    них    радощі    й    печалі
Переплелись    в    один    складний    ланцюг,
Я    кожен    день,    як    свято,    зустрічаю.
Давно    відкрила    істину    вже    цю.

Ми    живемо    лише    один    раз    в    світі,
Можливості    і    долі      різні    в    нас;    
Перед    дітьми    триматимемо    звіти,
Тож    не    марнуймо    виділений    час.

Добро    творімо,    щоб    раділи    діти,
І    сам    радів    кожнісінькому    дню,
А    час    прийде    у    вирій    відлетіти,
Згадай    відому    істину    одну:
Ми    живемо    лише    один    раз    в    світі…
25.05.2013.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2016

Озвалася Вічність

Задимлене    поле,
Золою    укрите,
Людей,    мов      живе,    благає:
«Впиваюся    болем,
Бо    правда    зарита,
Занесений    меч    над    краєм.»
Задимлене    небо
Не    дні    –    уже    роки
Крізь    сльози    людей    питає:
«Скількох    іще    треба?
Які    ще    уроки?
Цвіт    нації    ж    опадає!..»

І    глухо    луною
Озвалася    Вічність:
«За    все    у    одвіті    люди…
Не    можна    війною
Коверкати    дійсність    –    
Нікому    добра    не    буде!..»
10.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673668
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2016

Правда – з нами

Сторінку    Час    гортає    за    сторінкою,
Та    раптом    погляд    у    війні    загруз,
Нав’язаній    російською    нам    клікою,
Що    тисячі    намалювала    уз:
То    мова,    то    конфліктна    територія,
То    несподіваний    у    Києві    Майдан,
Тасує,  ніби    карти,    і    історію
Й    свободу    теж    не    хоче    нам    віддать.

І    хоч    нерівні    в    нас    сьогодні    силоньки,
Та    Правда    –    з    нами    і    Великий    Бог,
Й    історія    зі    сторінками    сивими,
І    до    землі    не    випита    любов!
10.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2016

Лист-трикутник (До річниці нападу фашистської Германії на Радянський Союз) .

Стояла    осінь    в    злоті,    затуманена,
Коли    душа    у    жінки    раптом    зранена
Була    листом-трикутником.    То    –    звістка…
Вона    тепер    –    вдова,    і    мама,    і    невістка.

Мовчала    вічність,      лиш    дивилась    злякано
На    молоду    вдову,    що    гірко    плакала,
Тряслися    в    частих    судорогах    плечі,
А    біля    неї    –    двійня,    ще    зовсім    малеча.

В    руках    –    трикутник,    роковий    і…    мокрий,
Здалось    на    мить,    що    все    навкруг    замовкло,
Лиш    плач    її    і    крик    дрібних    маляток,
Що    на    ногах    своїх    навчились    ледь    стояти.

Той    крик    і    плач    –    страшна    то    долі    пісня:
Трикутник    всіх    життя    ділив    на  «до»  і  «після.»
І    осінь,    затуманена,    теж    плакала…
Й    мовчала    вічність,    лиш    дивилась    злякано…
19.10.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673451
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.06.2016

Не всі дожили ветерани

Не    всі    дожили    ветерани
До    дати    у    сімдесят    літ,
Болять    у    живих    іще    рани,
Це    їм    аплодує    весь    світ.
Вони    на    плечах    Перемогу
У    рідну    домівку    внесли,
Дожити    ж    не    мали    всі    змоги    –
Стежки    споришем    заросли.

Заплачено    їхньою    кров’ю
Сповна    за    кожнісінький    метр,
Губили    не    тільки    здоров’я    –
Дивилася    в    очі    їм    смерть.
Давно    відгриміли    гармати,
Ті    звуки    розтали    в    імлі…
І    сплять    у    могилах    Солдати
У    різних    куточках    Землі!..
13.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673445
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.06.2016

Помолюсь, мов матері, землі я

Сіли    дикі    гусоньки    на    став,
Опустили    крила    в    чисту    воду,
Вітерець    весну    вже    колисав,
Соловейко    пісеньку    заводив.
Заблукали    в    воду    небеса,
Заясніло    сонце    кришталями.
Райська    неповторна    та    краса
Силоньки    пташині    позціляє.

Забреду    у    свіжі    спориші,
Буду    з    ними    весну      зустрічати,
Порадію    щиро,    від    душі,
Птахом    весняним    почну    кричати.
Мов    вином,    красою    я    уп’юсь,
Й    ніби    вперше,    раптом    захмелію,
Чистим    водам    ставу    поклонюсь,
Помолюсь,    мов    матері,    землі    я.
21.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2016

Чебреці

Заглядало    сонечко
В    чебреці.
Не    ростуть    високими  
Трави    ці.
Квітами    стелилися    –
Розлились,
Озером    світилися,
Як    колись.
[b]Приспів:  [/b]
Чебреці,    чебреці,    чебреці,  
Незвичайними    квіти    є    ці.
Чебреці    –    чарівна    то    трава,
Що    любов’ю    серця    зігріва.
Встану    я    із    сонечком  
Тай    піду,
В    чебрецеве    озеро
Забреду.
Рвати    буду    зіллячко
У    росі,
Покладу    під    гіллячко
Чебреці.

[b]Приспів.[/b]      (Той    же)

Прийде    як    неділенька
Трьох    святих,
Настелю    під    ніженьки
Квітів    тих.
Гіллям    уквітчаю    я
Хату    й    двір,
Стануть    незвичайними  
В    це    повір.

[b]Приспів.[/b] (Той    же)

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2016

Він ніс на руках… матусю

Прощалися…    Він,    матуся…
Ковтала    сльозу    солону.
–  Не    плач…    я    живим    вернуся,    –
Сказав    і    пішов    від    столу.
Він    їхав    на    Схід,    у    пекло    –
Обов’язок    чоловіка    ж…
А    в    матері    серце…    терпло
Від    туги,    а    чи    від    віку.

Вона,    ніби    свічка,    тліла…
Чекала.    (Адже    єдиний…)
Душа    ще    не    відболіла,
Бо    ж    мала    іще    дитину.
Позаторік    поховала.
(Не    пахло    тоді    війною).
Від    горя    ледь    не    сконала…
–  Ще    ж    син    є.    Це    що    зі    мною?!..

А    згодом    ворожа    зграя
Зайшла,    щоби    Крим    забрати…
–  За    що    нас    «брати»    карають?    –
Подумала.    –    Чорна    дата…*
Коли    ж    Донбас    загорівся,
Холодним    укрилась    потом…
І    сон    її    десь    подівся…
Змарніла    матусі    врода…

Чекала    щодня    дзвіночка
Й    молитви    до    Бога    слала:
–  За    Костика,    за    синочка…
І    хрест,    мов    святиню,    клала.
А    він    служив    Україні.
Дзвонив.    Й    жартома    до    мами:
–  Ми    дійдемо    й    до    Берліна    –
Кубані    й    Москви    нам    мало.

Та    якось    з    «Новин»    дізналась:
В    нерівнім    солдати    герці.
Здалося,    й    синка    впізнала…
Забилось    частіше    серце…
Упала    на    землю    мати
Й    молитви    не    закінчила…
В    в/ч**    уже    з    військкомату
Депешу    про    це    строчили.

Летів    син,    немов    на    крилах,
Щоб    матір    живу    застати,
І    сонце    сльоза    закрила…
Нарешті    вже    рідна    хата…
На    руки    узяв    він    неньку
Й    привіз    до    людей    в    халатах:
–  Полагодьте    їй    серденько,
Моя    ж    це    найкраща    мати…

І    сам    поніс    до    палати,
Мов    не    довіряв    нікому…
Розплющила    очі    мати:
–  Синок,    ти    прибув    додому?!..
Він    ніс    на    руках…    уперше…
Не    знав,    що    може,    й    востаннє…
Невже    йому    доля    збреше
Й    матуся    уже    не    встане?!..
11.06.2016.
*23  лютого    2014року    у    Крим    зайшли    російські    солдати    під    виглядом    так    званих    «зелених    чоловічків».
**військова    частина.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673075
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2016

За кого воюєте з нами?

Високу    ціну    ми    за    крок    до    Європи
Уже    заплатили    так    званій    «сестрі».
Були    ми    «хохли»,    а    тепер    ще    й    «укропи»,
І    смерть    тисячам    довелося    зустріть.

І    стогне    земля,    українська,    багата,
Їй    дихати    важко:    жура    всюди,    кров,
Свинцем    напоїли    її    «колоради»,
Бо    їм    почуття    невідоме    «любов».

І    волі    смаку    вони    теж    не    пізнали,
Свобода    для    них    –    недосяжна    зоря…
«За    кого    й    за    що    ви    воюєте    з    нами?
А    може,    почати    вам    варто    з    Кремля?!»
23.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673073
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2016

Я часто думала

Я    часто    думала,    що    зло    живе    не    тут,
А    десь    далеко,      у    казках,    геть    сивих,
В    краю,    де    навіть    квіти    не    цвітуть,
Де      ані    дій,    ні    почуттів    красивих.
Та    помилялась    я    –    тепер    це    визнаю:
Воно    є    там,    ізвідки    не    чекаєш;
І    зло    тоді    так    схоже    на    змію,
Під    власними    грудьми    що      зігріваєш.

І    переконуюсь    я    в    цьому    знов    і    знов,
Ковтаючи    і    зраду,    і    зневагу.
Скільки    життів    заплачено    за    зло,
Бо    ж    у    Росії    зараз    перевага!
Та      переможцем    зло    не    стане,    ні!
В    цім    переконує    багатий    досвід    людства,
Кінець    настане    і    війні,    й    брехні,
Поки    що    ж    лиш    надією    зцілюся.
28.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672869
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2016

Невже то страшна розплата?

Там    землю    трясуть    бетеери,
І    танки,    й    «Урали»,    і…
Солдати    чужі    й    «денеерів»*    –
Пропиті    мужі    і    злі.
Там    дике    страшне    «цунамі»,
Де    падає    все,    двигтить,
І    платить    земля    синами,
Де    міг    полягти    і    ти.
Там    дихають    смертю    «Гради»      –
Змітають    все    на      шляху,
Там      біль      від    гіркої    зради,
Що    стрілась    в    годину    лиху.
Там    сліз    уже    ціле    море,
Солоних,    людських,    гірких,
Й    велике    Донбасу    горе,
Що    виросло    за    роки.

І    падають    там    найкращі,
Які    прийшли    боронить,
В    війни    ненаситну    пащу
Потрапили    там    вони.
Там    Голод    уже    заглядає    –
Він    жертви    свої    шука,
Й    від    того    земля    страждає,
Що    доля    в    людей    тяжка.

Невже    то    страшна    розплата
За    бал    на    чужих    кістках,
В    голодні      коли,    тридцяті,
Селились    в    чужих    хатках,
Господарів    де    звалила
Голодна    тоді    чума?
І    дзвони    по    них    не    дзвонили,
Немов    би    й    біди    нема.
А    небо    все    пам’ятає
Й    назвало      свою    ціну…
Прости    їх,    Боже,    благаю,
І    голод    спини,    й    війну…
19.11.2014.
*  «Денеерів»    –    Донецька    і    Луганська    так      звані    нар.    республіки.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672865
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.06.2016

Життя нове я зможу розпочать

Удвох    везем    давно    сімейний    віз,
І    не    одна    вдягала    осінь    ризи,
А    коли    шлях    до    прірви    нас    привів,
Ми    зрозуміли:    то    не    є    капризи.

Літа,    мов    птахи,    поруч    нас    летять,
На    них    малює    доля    візерунки,
Відомі    нам    картини    каяття,  
Фальшиві    ласки    і    гіркі    цілунки.

Змією    думка    знову    заповза:
А    далі    що?    Зима    і    вічний    холод?
Або    ще    гірш    –    розбурхана    гроза?
Вона    також    озветься    в    серці    болем.

Я    ж    пересилю    власне    «я»    і    біль,
Щоб    узи    наші    врешті    розрубати,
Щоб    вимовить    своє    «прощай»    тобі,
І    закінчились    ні    про    що    дебати.

Нехай    чоло    вбереться    у    печаль,
І    борозну    нову    добавить    доля,
Життя    нове    я    зможу    розпочать
На    тих    стежках,    що    зараз    невідомі.
4.11.2015.
Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2016

Надія

Відкрасувалися    у    полі    вже    жита,
Вітри    і    зливи    дружно    відшуміли,  
Ще    голос      перепела    звідти    доліта,
Туманом    річка    в    сіре    небо    задиміла.

Здається,    виконала    місію    земля:
Водою    й    соком    колос    напоїла;
І    це    блаженство    душу    звеселя,
Надію    народити      нам    зуміло

На    кращий    день,    і    рік,    подальший    вік,
Аби    життям    сміливо    крокували,
Щоб    душі    мали    світлі    і    живі,
Перед    бідою    щоб    не    задкували.
14.10.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672674
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2016

За сільськими городами

За    сільськими    городами,
Де    верба  пишна    вродою,
Й    зорі    часто    купаються,
Там    дзеркалиться    став.
В  тихій    берега    зелені    –
Мурашині    поселення,
Від    людини    ховаються,
Де    травиця    густа.

Пахнуть    рутою-м’ятою
Береги,    мов    засватані,
Цноту,    соком    напоєну,
До    зими    бережуть.
Раптом    щось    забілілося
І    дізнатись    хотілося,
Що    і    ким    там    накоєно…
Я    у    берег    біжу.

Серед    порослі    дикої
Мої    груди…    ледь    дихають,
Серце    вискочить    ладиться    –
Райська    всюди    краса…
А    над    зеленню,    тихою,
Білобокою    втіхою
Встиг    лелека    піднятися,
Щоб    дістать    небеса.

А    як    вечір    опуститься,
Став    ажурно    затруситься,
Заколишуться    стебла    і
Очерету    листки:
Звідти    випливуть    панночки    –
Лиски,    ніби    русалочки,
Й    там,    де    ряскою    встелено,
Затанцюють    стежки.

Землю    вкутає    зморену
Нічка,    тиха    і    зоряна,
Місяць,    сріблом    підкований,
Поведе    її    в    сни,
Й    зазвучить    дивна    музика,
Про    тепло,    літнє,    в    трусиках,
Котра    всіх    переконує,
Що    фінал    то    весни.
26.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2016

Колисала нічка річку

Колисала    нічка    річку,
Захід    –    ледь    ясний,
Потім    і    його    закрила,
Колисала    сни.

Нічка    річку    чарувала
Зорями    й    зелом,
Трави    в    роси    пеленала
В    лузі    за    селом.

У    сльозах    вербиці    гілка,
Шепче    осока,
Комарів    нудна    сопілка
До    води    склика

Колисала    нічка    річку,
Місяць    задрімав…
Світ    казковий,    світ    цей    вічний    –
Кращого    нема.
22.06.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672450
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2016

Згубити пам’ять ми не маєм права

І    знову…    смерть    –
Одна    чи    дві,    чи    три…
А    завтра    скільки    буде?    Невідомо…
В    Росії    «Буратіно»,
«Гради»,    «Смерч»,
Ми    ж    –    з    «Калашем»,    та    ворога    судомить.

Життя    усім
Нам    випадає    раз.
Як    звикнуть    можна      до    людської    жертви,
Коли    навколо
Тоне    все    в    красі,
Комусь    від    ран    судитиметься    вмерти…

Змінити    світ    –
То    справа    нелегка,
Та    і    невдячна,    люди    кажуть,    справа.
Сьогодні    наш
Народ    складає    звіт:
Згубити    пам’ять    ми    не    маєм    права.
                                                    15.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672139
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.06.2016

Де «кадебе», там правди не питай

Колише    світ
Важким    війни    крилом
Імперія    під    назвою    «Росія».
Ба,    «кадебіст»
Царює    у    Москві,
Тримає    Україну    під    прицілом.

Де    «кадебе»,*
Там    правди    не    питай,
Не    я    –    про    це    історія    доводить:
Невинного
Спаплюжить,    загребе,
Про    неї    й    досі    ще    легенди    ходять.

На    все,    на    все
У    службі    цій    є    план:
Скількох    убить,    а    скільки    посадити.
Поглянеш    у
Вождя    того    лице    –
І    до    ворожки    нічого    ходити…

Чи    ж    чує    світ
Замучених    слова,
Й    в    Союзі    теж    ніхто    не    був    «на    рівних»,
Фашизм    в    Москві
Сьогодні      дозріва.
Не    дай,    Господь,    таких    іще    царів    нам.

Шкода    народ,
Що    в    рот    набрав    води,
Котрий    царя    свого    обожествляє,
Й    тоді,    коли
Убитий    патріот,**
Росія:    «Слава    Путіну!»    –    волає.
                                                            15.04.2015.
*"кадебе"  -  комітет  державної  безпеки.

**Убитий    Борис    Нємцов.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672138
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.06.2016

Щоб українську возз’єднать родину

Крізь    сиві    будні    плинуть    вже    літа

Теж    сивого,    як    голуб,    ветерана,

З    війни    у    пам’ять    вибух    доліта

Той,    від    якого    й    досі    носить    рани.


У    нього    майже    не    буває    свят    –

Таке    життя    лишилось    наостанок,

Десь    побратими    вічним    сном    вже    сплять,

А    він…    живе,    стрічає    сивий    ранок.


Погано    бачить    і    давно    глухий,

В    сучасні    не    вступає    він    дебати,

Не    ділить    і    Дніпрові    береги,

Як    іноді    це    роблять    депутати.


Зате    він    зна      ціну    життя    людей

Не    в  доларах,    не    в    гривнях  –  тільки    в    крові,

І    власними    руками    б    тих    роздер,

Хто    Україну    ділить    по    Дніпрові.


І    сивий    погляд    вицвілих    очей

Розкаже    більше,    ніж    сухий    оратор:

Скільки    ж    він    днів    потратив    і    ночей,

Щоб    можна    було    сіяти,    орати


Під    мирним    небом,    на    своїй    землі,

Щоби    цвіла    держава    і    людина.

Може    тому    й    в    бою    тім    не    поліг,

Щоб    українську    возз’єднать    родину!
                                                                                             4.09.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2016

Все плаче й журиться калина

Все    плаче    й    журиться    калина,

Гірку    росу    щодня    п’ючи,    

Колись    в    війну,    у    цій    долині

Солдат    в    бою    навік    спочив…

Калина    віти    простягає  -

Герою    шану    віддає,

"Ку-ку»    зозулі    лине    з    гаю

І    в    душу    смутку    додає.


Калину    старість    вже    тривожить,

Та    пам’ять    ще    така    жива  -

Забути    подвиг    той    не    може,

Картина    бою    ожива,

Як    він    без    страху    підповзає,

Ворожий    танк    щоби    дістать.

Не    знав    фашист  -    гроза    чекає,

В    особі    ось    таких    солдат.


Дружина    вдома,    рідна    ненька,

Під    ним    –    свята    його    земля,

Чекають    діточки    маленькі.

Та    злоба    очі    застеля

До    тих,    хто    мир    його    порушив,

Хто    щастя    у    близьких    украв.

За    всю    сім’ю,    за    землю-сушу

Солдат    всі    силоньки    зібрав…


І    зупинив    той    танк,    ворожий,

(Враз    дим    поповз    понад    жита),

Не    знав,    що    славу    він    примножить,

Але    поплатиться…    життям…

Ридає    й    журиться    калина,

Гірку    росу    щодня    п’ючи…

Праправнучата    у    долину

Прямують,    дзвінко    сміючись.    
                                                                                   4.09.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671971
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.06.2016

Син і абрикоса

Давно    відцвіла    абрикоса  ,    
Цілуються    з    сонцем    плоди…
З    мережкою    білою    в    косах
Приходить    матуся    сюди,

Щоби    доторкнутись    рукою
До    стовбура,    темних    гілок:
«Колись    же    була    не    такою,
Садив    ще    школярик    –    синок…

Удвох    росли    разом,    на    славу,
Синок      вже    й    столиці    дістав.
Приїхав    –    його    не    впізнала,
Хоч    очі    ті    ж    самі    й    вуста.»

Тепер    абрикоса    сумує:
Синочка    забрала    війна,
А    в    матінки    в    серці    зимує
Важка    непомірна    вина,

Що    сина    туди    відпустила,
Тепер    і    вона    –    сирота…
Щоку    й    абрикосу  зросила
Сльоза    материнська,    свята…
3.09.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671713
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.06.2016

Розтерзана історія

 
Знов    душі    наші,    землю    і    історію
Петра    Великого    взялись    топтать    сини:
І    різали    живцем,    і    навпіл    кроїли…
Чому    так    сталось,    що    не    вбереглись?

Може,    тому,    що    надто    демократи    ми,
А    може    не    збагнули    до    кінця
Ту    небезпеку,    й    будучи    крилатими,
Не    розпізнали    справжнього    лиця
Сусіда,    що    давно    на    нас    замірився
І    лиш    чекав    нагоди    ці    роки,
Коли    народ    притомиться,    зневіриться,
Щоби    загарбать    знову    на    віки?

Розтерзана    лежить    тепер    історія,
І    хоч    слабі    в    нас    руки    –    підняли,
А    може,    зрозуміли,    що    вже    скоєно,
Що    хижаками    є    завжди    «орли»!
4.07.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671712
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.06.2016

О рідна земле!

О    рідна    земле!    Я    до    тебе    лину
Хмаринкою    легкою,    мов    пташа,
Через    поля    і    води,    і    долини,
Бо    так    велить    мені    моя    душа.

Люблю    тебе    у    обіймах    туману
І    у    полоні    сонця    і    тепла,
Не    раз    була    ти    жертвою    обману,
Та    з    духом    волі    ти    завжди    жила.

Люблю    тебе    у    спалахах    ранкових
Голубо-срібно-щедрої    роси
І    у    високих    дугах    веселкових,
Що    небо    веселять    після    грози.

О    земле    рідна,    горда    і    чарівна,
Я    величаю    матір’ю    тебе,
Ти    ясночола    зоряна    царівна,
Без    тебе    я    не    мислю    і    себе.
30.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671518
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.06.2016

України сива доля

Над    Дніпровою    водою    
України    сива    доля
Пропливає.
Про    пожежі    і  погроми,    
Про    синів    своїх    неволю
Пам’ятає.

І    Дніпра    високі    кручі    
Чули,    як    татарин    мучив
Україну,
А    вода    біжить-тікає.  
Знов    війна    гримить    над    краєм…
Люди    гинуть…

Зорі    губить    темне    небо.    
«Людям    війноньки    не    треба,  –
Просять    Бога,    –
Накажи    ті    чорні    сили,    
Щоб    діждала    мати    сина,
Тай    живого.

То    не    сонячні    забави    –    
Заморгають    роси    в    травах,
Жовто-сині,
Зашумлять    гірські    потоки,    
І    хлібів    поля    широкі
Стрінуть    сина.

Й    зацвіте    барвінок    пишно,    
Квіт,    мов    сніг,    укриє    вишню,
Спів    поллється.
Блиснуть    очі    в    чорнобрових  
І    вода    жива,    Дніпрова
Засміється.»
29.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671517
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.06.2016

Міна

Здалось    на    мить,    що      небо    заніміло…
Дим    допивала    після    бою    синь…
Вдивлялись    очі,    молоді,    у    міну.
Що    не    зірвалась…      Це    –    солдат    і…син.

А    тут,    щоб    мир    запанував    у    краї,
Щоб    Україна    цілою    була,
Щоби    Росія    нас    не    переграла,
Щоб    знову    стати    гордістю    села,
Щоб    вільно    жити,    працювать,    кохати,
Дітей    ростить    на      праведній    землі,
Щоб    турбуватися    про    батька,    матір…
Чи    розуміють    це    ті,    хто    в    Кремлі?

Відповз    тихенько    хлопець    до    бар’єра,
Що    місцем    став    для    нього    рятівним,
Не    дбав    про    нагороду    чи    кар’єру    –
Солдатом    був,    що    не    бажав    війни,
І…    вистрілив.    Знешкодив    ту    загрозу,
А    значить,    врятував    комусь    життя.
Його    не    спинять    ворога    погрози,
Такі,    як    він,    не    втраплять    в    забуття.    

А    коли    дим    розвіявся    довкола
І    побратими    прибули    на    звук,
Героя    обступили    вони      колом,
Подякували…    потисками    рук.
14.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671387
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.06.2016

Хай війни зникнуть

У    білім    шумовинні    потонув
Той    сад,    що    посадили    ми    із    татом.
Тепер    солдат    він    –    їде    на    війну
З    Росією    в    Донбасі    воювати.

І    плаче    сад    краплинками    роси:
«Не    для    війни    народжуються    люди,
А    втіленням    є    вічної    краси,
Не    слід    святу    цю    істину    забути.

Хай    війни    зникнуть  ,    підуть    в    небуття,
Цим  зробить    людство    крок    свій    у  безсмертя,
Бо    ж    найцінніший    скарб    –    то    є    життя.
Чому    ж    за    нього    іншим    треба    вмерти?»
22.06.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671382
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.06.2016

Шлях на Голгофу Василя Стуса

[u](Пам’яті    поета,    перекладача,    прозаїка,    правозахисника,    котрий    помер    4.09.1985.    від    голоду    як    протесту      в    таборі      ВС-389/36-1    біля    с.Кучино    (Чусовський    р-н,    Пермський    край    РРФСР).    Перепоховання    дозволили    тільки    через    4  роки    (1989р.),    коли    закінчився    термін    ув’язнення.    Могила    поета    на    Байковому    цвинтарі    у    Києві).[/u]

Зростав    поміж    тих    роботяг-шахтарів,
Що    славили    край    Донецький,
Пізнав    за    життя    «дикий    рай»    таборів,
Тавро    політв’язня    здобув    і…    згорів…
Законно?    
 –  Ні!      «По-совєцкі»  .

У    пам’яті    Сталіно    завжди    беріг:
Зростав    на    землі    ж    Донецькій,
Де    дух    українства    вже    перегорів…
І    стислось    юначе    серце,
А    в    ньому    –    одна    доброта    і    любов,
І    пісня…    Всього    –    по    вінця.
Вони    шліфували    з    дитинства,    либонь,
Поета,    борця,    вкраїнця.

Дорогою    правди    пішов    він    у    світ
І    мудрість,    мов    жито,    сіяв,
Донеччини    це    той    нев’янучий    квіт,
Що    знав,    чим    живе    Росія.
Свій    хрест,    надважкий,    він    поклав    на    плече
Й    народ    став    будити    словом,
Не    схожим    з    гірким    удовиним    плачем    –
Ламало    воно    основи
Системи,    де    правила    бал    КДБ,
Й    міліція    –    на    підхваті,
Коли    без    вини    забирали    тебе
Нікчеми    у    рідній    хаті.

Свою    Україну,    як    неньку,    любив,
Як    міг,    наближав    свободу,
І    з    пермського    табору    словом    будив
Позбутись    ярма.    
З    народу
Він    вийшов      і    в    таборі    в    сорок    сім    літ,
Вступивши    у    бій    нерівний,
Не    впав,    а    піднявся,    почув    аби    світ,
Що    був    Україні    вірний.
Комфорту    не    мав    він    і    мертвий    в    землі,
Де    долі    людські    ламались,
І    дух    його    звідти    народу    звелів,
Щоби    в    Україні    сховали.

Важким    і    тривалим    поета    був    шлях
У    рідні    місця    –    додому,
Й    стотисячний    мітинг    в    столиці    закляк,
Як    хрест    підняли    святому.*
Душа    його    й    зараз    на    передовій    –
І    слово    його    –    у    битві.
І    перш,    ніж    війни    зупинить    буревій,
Вчить    землю    свою    любити!
4.06.2016.
*тут    мається    на    увазі    Василь    Стус.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671187
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.06.2016

Батькові (Присвячую батькові Петру Григоровичу Ходаку) . (Посмертно)

[u]Сьогодні    якраз    18  років,    як    ми    поховали    його.
[/u]

Стою  біля  портрета  і  дивлюсь  –
Який  близький  і  рідний  нам  татусь!
Це  був,  мабуть,  від  Бога  трудівник:
Хворіть,  відпочивати  він  не  звик.

Так,  все  життя  невтомно  працював,
У  різних  ситуаціях  бував,
Та  не  згубив  в  дорозі  доброти
І  нам  допомагав  її  знайти.

Пригадую,  як  будували  дім,
Мов  чародійна  сила  була  в  нім:
Він  цеглу  клав,  пиляв,  рубав,  тесав  –
І  все  робив  з  охотою  і  сам.

Хоч  родом  він  з  маленького  села
Робота  вся  відомою  була:
В  сараї,  в  хаті,  в  будівництві  вмів  –
Він  це  своїм  життям  довів.

Любив  наш  тато  й  поважав  дітей,
І  всі,  кому  допомагав  з  людей,
Його  і  цінували,  й  поважали,
Здоров'я,  радості,  добра  бажали.

Вже  тата  нашого  немає,  ні!
Зустрів  він  смерть  з  хворобою  в  борні,
Та  залишились  ми,  і  речі,  й  справи.
Забути  батька  ми  не  маєм  права!

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671183
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.06.2016

Куди летиш? Чому?

Обнявся,    Світе,    знову    ти    із    бідами,
І    ллється    знов    людська    невинна    кров.
З    терактами,    хворобами    і    війнами,
Живеш,    забувши    про    святу    любов.

Летиш    куди,    о    Світе,    неприкаяний,
Над    прірвою,    над    чорною    стоїш…
Чому    віддав    себе    у    руки    Каїнам
На    рубежі    розбурханих    сторіч?

А    час    не    жде…    Бентежить    людство    дозами
Нових    заяв,    щоб    Землю    сколихнуть
Зізнаннями    чи    свіжими    погрозами.
Чи    ж    можеш,    Світе,    правду    цю    збагнуть?..
20.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2016

Крізь товщу літ і часу заметілі

Крізь    товщу    літ    і    часу    заметілі
Ішло    й    долало    людство    перешкоди,
Служило    віддано    одній    великій    цілі,
Щоб    вижити…    Й    створило    власні    коди.*    

Усе    було:    Потопи,    Вавилони,
Життя    давало    непрості    уроки:
Хвороби,    втрати,    війни    і    полони,
Та    люди    зберегли    і    долі,    й    коди.*
10.11.2015.
*Тут  [b]  код[/b]  -  мова  народу.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671043
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2016

Ранкова ідилія

У    росах    ще    звечора    спала    трава,
Під    ковдрою    з    марева    річка    дрімає,
Промінчик    на    сході    ледь    темінь    прорвав
Нам    ранок    тихенько    на    землю    спускає.

І    стомлені    в    гніздах    ще    спали    пташки,
Щоб    свіжої    сили    за    нічку    напитись,
Лисак    чимчикує    один    навпрошки,
У    травах    і    темряві    щоб    розчинитись.

Мовчать    і    листочки    на    сивій    вербі
(У    снах,    у    нічних,    вони    не    розмовляють),
Їжак    недалечко    десь    спав,    аж    хропів    –
Це    й    тишу    ранкову,    й    мене    забавляє.

А    вже    коли    ранок    на    землю    упав,
Збудив    і    людей,    і    пташок,    і    худобу,
Проснулись    дерева,    трава    і    хліба    –
Усе    буде    мати    вже    іншу    подобу.
8.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670824
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.06.2016

Річка в березі коріння мила

Річка    в    березі    коріння    мила
Вербам,    що    тулились    при    воді,
Нічка    воду    зорями    сріблила,
Позбавляла    місяця    надій.

То    зірки    на    ніс    йому    саджала,
То    Чумацький    вистеляла    шлях,
Не    давала    спать    йому,    безжальна,
Поки    рання    зірочка    зійшла.

Хто    не    спав    цю    ніч,    напевне,    знає,
То    яка    божественна    краса    –
Можна    порівняти    тільки    з    раєм
Землю    цю    й    казкові    небеса.
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670822
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.06.2016

Є одна на всіх – страшна війна

Ще    ранок    сонний    за    віконцем    не    сірів,
Коли    у    сни    війна    ввірвалась    тихі,
Краєчок    серця    в    матері    згорів:
Молилась    Богу    й    проклинала      лихо.

Прийшла    сюди    чужа,    важка    нога,
Щоб    розтоптати    спокій    їй    і    сину,
І    смута    чорна    землю    обняла,
Й    сльоза    щоку    матусину    зросила.

Й    здригається    від    вибухів    земля,
І    ллється    кров    невинного    народу
Із-за    поплічників    з    далекого    Кремля,
Й    нема    в    нас    бід    чи    Заходу,    чи    Сходу,

А    є    одна    на    всіх    –    страшна    війна,
Вона    життя    ковтає    дні    і    ночі,
Й    велика    в    цім    Росії    є    вина…
Й    невтішні    в    горі    материнські    очі…
1.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670607
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.06.2016

Волі не здамо

Не    царя    ми    захищаєм    –
Боронимо    волю,
А    ця    битва    значно    важча,
Бо    на    кону    –    доля.
І    не    просто    воріженьки
Нашу    землю      давлять    –
Ті,    що    братом    ми    рідненьким
Мали    донедавна.

Матері    заголосили,
Заплакали    діти:
Убивають    батька,    сина…
Ніде    правди    діти,
Що    не    просто    це    Росія    –
Кочові    народи:
Ні    копать    вони,    ні    сіять    –
Такі    від    природи.

Але    волі    не    здамо    ми
І    землі,    й    аршина,
Заявляєм    отим    гномам,
Кремлівським,    паршивим.
28.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670602
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.06.2016

Десь загубилась наша Правда

Десь    загубилась    наша    Правда,

Її    так    важко    віднайти.

Це    не    лише    для    всіх    принада    –

Це    те,    що    треба    зберегти.


Цей    скарб    не    купиться    за    гроші    –

Дорожчий    злата    й    кришталю.

–  Не    розминіться    з    нею,  –    прошу,

Бажанням    душі    запалю.


І    віку    в    Правди    теж    немає:

Вона    –    безсмертна,    добре    знай.

Не    вірю,    що    вона    німа    є    –

Буває    просто    мовчазна.


А    ще,    я    вірю,    час    настане    –

І    заговорить,    заспіва

Та    Правда    й    вільним    птахом    стане.

Й    держава      буде    в    нас    нова.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670339
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2016

Схотіла правду цінувати

Я    хочу    знов    своє    життя

Все    по    зернинці    перебрати

І    зрозуміти    до    пуття,

Чому    потрапила    «за    грати».

Чому    не    вибрала    політ,

Щоб    сіру    залишить      буденність?

А    може,    винен    в    цьому    світ,

В    якім    жила,    чи    зайва    чемність?

А    може,    батько    не    навчив

Чини    високі    шанувати,

І    поміж    ними    живучи,

Схотіла    правду    цінувати?


Давно    вже    давить    тіснота    –

Не    ті    роки,    вже    мліють    крила,

З    народу    я,    тож    біднота,

Тому    ж    і    горло    перекрили?

І    все    ж,    не    зможу    я    мовчать,

Навіть    із    клітки    обізвуся:

Чому    усі    терплять,    мовчать,

Солідні,    сиві    і    безвусі?.

Допоки    житимемо    так:

Глухі    й    німі?    Ми    ж    –    не    ікони…

Чи    запанує    в    нас    свята

Народна    правда    і    закони?

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670337
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2016

Їх поховали поряд

Ще    дим    стояв    рідкий    понад    Майданом,
За    вбитими    ще    сумно    дзвін    ридав,
Як    України    південь    загойдало,  –  
То    Кремль    кордони    сумніву    піддав.
«Чому    це    Крим    належить    Україні,
Адже    колись    російським    ніби    був,
Та    й    бази    в    морі    стали    вже    своїми,
І    маяки,    –    волали    із    трибун,  –
І    мова    руська    панівною    стала,
Та    й    дармовий    у    Чорнім    морі    газ,
Нахімов    –    на    високім    п’єдесталі,
І      берег    топче    руська    теж    нога.»
Потрапив    і    Донбас    в    ворожі    плани,
Бо    ж    апетит    прийшов    під    їжі    час,
Ще    й    підпряглися    олігархів    клани    –
І…    запалав    війною    наш    Донбас.
Я    друга    мав,    країни    патріота,
Якого      шлях,    мов    нитка,    обірвавсь:
Залишивши    сім’ю    свою,    роботу,
В    котлі    згорів    під    містом    Іловайськ.
А    інший    друг    був    юний,    луганчанин,
Теж    край    свій    самовіддано    любив,
Як    нацгвардійців    кулями    стрічали,
Його,    як    ворога,    хтось    у    бою    убив.

Їх    поховали…    поряд        (двох    героїв)  
В    ту    землю,    за    яку    з    них    кожен    воював…
Хто    бачення    цим    людям    перекроїв?
Чи    зрозумів    з    них    хто,    за    що    життя    віддав?!..
29.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670167
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2016

Стрічало літечко осінь

Стрічало    літечко    осінь,
Молилось    її    красі
І    вересню    ноги    босі
Купало    в    святій    росі.
Метелики    ще    літали,
Слід    сонечка    –    на    воді,
Вони    чомусь    не    сідали,
Хоч    їм    очерет    радів.
І    дивно    верба    тремтіла    –
Сама    була    не    своя,
Мов    виплакатись    хотіла    –
Обставини    не    велять.
Тут    річечка    із    журбою
Повінчана    бігла    в    даль.
Стогнав    солдат    під    вербою,
Той    звук    понесла    вода.
А    вечір    коли    розправив
Плечища    свої    вгорі,
На    коренях,    на    корявих
Бійця    він    тоді    стеріг.
Лиш    ніч    привела    до    нього
Людей    двох,    немолодих,
Що    перев’язали    ногу,
Напитись    дали    води.
Й    зрадів    Донець    недвозначно,
Бо    ж    люди    були    людьми;
Й    вербі    вже    тепер    не    лячно:
В    тих    душах    нема    зими.
19.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670165
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2016

Голосом людським земля волає

Скінчився    бій…    Земля    іще    палає…

Навкруг        тіла:    і    мертві,    і    живі  –

І    голосом    людським    земля    волає:

«Моя    краса    утоплена    в    крові.

Я    більше    сліз,    гірких,    не    хочу    пити,

Ридань    не    можу    чути    матерів,

Війни    я    проклинаю    дикі    миті.

Як    син    живим    у    танкові    згорів?»


Минуть    літа,    поки    загоїть    рани

Розтерзана    Донеччини    земля.

Історія    назве    її    тиранів,

Хай    час    від    покарання    не    звільня.
1.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670027
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.06.2016

Такий він, український визволитель

Давно    на    скронях    сивина    розквітла…

Суворий    зовні    –    доброта    в    очах.

І    день,    і    ніч      на    свіжому    повітрі.

Десяток    шостий    вік    його    почав.

Він    тут      не    сам.    З    двома    він    тут    синами

(Десантникам    якраз    і    місце    тут),

І    хоч    війна    ця    схожа    із    цунамі,

Та    ворога    таки    вони    зметуть.

Герої    ці    із-під    Дніпропетровська,

Але    Донбас    –    то    їхня    теж    земля,

І    рідна    є    для    них    вода    Дніпровська,

І    Крим,    що    зараз    стогне    від    Кремля.

Весь    батальйон    їх    –    незвичайні    хлопці,

Сміливі,    чесні,    мов    одна    сім’я,

Їх    називають    скромно:      добровольці.

Ні    «Град»    їх    не    лякає,    ні    зима.


Такий    він,  український    визволитель,

Від    діда-прадіда    й    такий    у    наші    дні,

Готовий    за    країну    кров    пролити

І    перемогу    принести    рідні.
3.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670025
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.06.2016

Пестив вечір зорі

Пестив    вечір    зорі    в    високості…
Місяць    –    срібним    човником    вгорі    –
Плив    він    до    закоханих    у    гості,
Ледь    вершин    торкався    яворів.

Засміялись    зорі,    вечорові,
Брату    свому    –    місяцю    вгорі,
Срібну    одягли    йому    корону,
Щастя    щоб    закоханим    беріг.

Ті    ж    пили    те    щастя,    ніжне,    чисте,
Те    єдине,    що    одне    на    двох…
В    тиші,    вечоровій,    урочистій,
Місяць    поглядав    на    них    обох.
27.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016

Лебедина пара (Балада)

Там,    де    річка    бігла-вигиналась,
Лебедина    пара    там    купалась,
І    біліли    крила    й    довгі    шиї…
Лебідь    мав    лебідку…    за    дружину.
Та,    мов    грім    з    ясного    вдарив    неба,
Новина:    ізник    коханий    лебідь…
Голову    лебідка    опустила,
Пару    відшукати    всіх    просила.

Плакала    вона    –    губила    сльози:
Жити    ж    як    їй,    скоро    вже    й    морози?
І    мовчали    води,    срібно-сині,
Що    нема…    живого    птаха-сина…
Плавала    лебідка    й    голосила,
Сили    жити    в    Господа    просила,
В    небеса    знялася    й    там…    тужила,
Адже    нічия    вона    дружина…

Склала    раптом    птаха    крила,    білі,
Сльози    із    очей    уже    не    бігли,
Каменем    упала…    в    чисту    воду,
Долю    поховала    й    пишну    вроду.
Там,    де    річка    бігла-вигиналась,
Пара    лебедина…    не    купалась…
В    пам’яті    води    –    щасливі    очі
І    сліди    кохання    тут    щоночі.

В    даль,    у    сиву,      бігла    річка    синя,
Шепотіла    про    кохання    сильне…
У    бентезі    берег    і    водиця…
Так    кохає    тільки    лебедиця...
21.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016

Малює доля на чолі…

Малює    доля    на    чолі
Шляхи    життєві    –
Глибокі    зморшки,    чималі.
Сліди    суттєві.
І    зарясніє    сивина,
Уже    не    перша,
Життєвий    свідок    є    вона
Утрат    і    звершень.

Вже    діти    виткали,    либонь,
Свої    дороги,
Дарують    іноді    любов,
А    ще    підмогу;
По-іншому    сприймають    світ,
Адже    все    –    інше,
І    твій    теж    батьківський    совіт
Сприймають    рідше.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2016

Не порожніє хай душа

Злітали    з    вуст    страшні    слова,
Важкі    й    колючі;
Від    них    тріщала    голова    –
Такі    болючі,
Бо    кожне    слово,    як    кинджал,
Вражало    серце,
Й      одягши    вицвілий    піджак,
Сказав:    «Не    сердься»…

Здалося,    світ    цей    потемнів,
Ослабли    руки,
І    очі,    дивні    і    сумні
Свідки    розлуки,
Дивились    довго    ще    туди,    
Де    зникла    постать.
Невже    про    крок    назад    трудний
Більш    не    попросять?..

Тремтіла    змучена    душа
Від    горя    й    болю,
Опорожніла    й    не    лиша
В    мені    любові…
Стою,    неначе    кам’яна,
Мов    час    спинився,
Та    постать    поряд      вирина    –
Хтось…    притулився.

Я    погляд      кинула    униз    –
Моє    дитятко…
«Нема    моєї    в    тім    вини,  
 Що    кинув    татко?»      –
Дитячі    очі,    мов    рентген,
Дивились    вгору.
Невже    у    ньому    теж    є    ген,
Що    здавить    горем?

Взяла    маля    на    руки    я    –
Ні,    не    дозволю,
Щоб    рушилась    моя    сім’я,  
Верну    я    долю…
А    теплі    руки    малюка
Лягли    на    плечі,
Хоч    ноша    ця    і    нелегка    –
Рада    малечі.

І    не    порожня    вже    душа      –
Любові    зерна
В    ній    знову    прорости    спішать.
Життя    не    стерло
Тих    материнських    почуттів
До    свого    сина,
Вони,    невичерпні    в    житті,
Дарують    силу.
Це    доля    ЛГ.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669568
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.06.2016

Війна – то справа… не жіноча

Війна    –    то    справа,    кажуть,    не    жіноча…
Мовляв,    для    того    є    чоловіки,
Але    ж    хіба    то    не    жіночі    очі
Щоночі    небо    молять    і    зірки
Про    те,    щоби    війна    скінчилась    миром
І    повернувся    кожен    син    чи    брат,
Щоб    обійняв    дружину    її    милий,
Щоб    землю    ворог    рідну    не    забрав.

Хіба    не    жінка    зшиє    теплий    одяг,
Рушник    в    дорогу    шитий    покладе,
А    чи    дитя    для    вояка    народить,
Поки    з    війни    додому    він    прийде?
Хіба    не    жінка    поряд    нього    стане,
Коли    її    туди    покличе    час?
Вона    від    чоловіка    не    відстане.
А    волонтером    ти    кого    стрічав?

Війна    –    то    справа,    кажуть,    не    жіноча,
Що    стать    жіноча    –    ніжна    і    слабка.
Але    ж    вона    й    сльозою    рану    змочить
І    з    поля    бою    винесе    стрілка.
Хіба    не    жінка    є    ота    опора,
Яка    тримає    той    високий    дух,
Коли    скалічені    чи    надто    хворі
Встають    на    ноги    й    знов    у    бій    ідуть?

Ні!    Жінка    наша    справді    особлива:
Вона    є    прадочкою    козака    –
Така    ж    уміла,    горда    і    смілива    –
Хіба    у    світі    ще    є    де    така?
14.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669421
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.05.2016

Невже сам Бог дозволив?. .

Невже    то    пекла    чорний    час    настав,
Коли    людей    карають    кримінали,
Захоплюючи    владу    у    містах,
Жінок-заложниць    для    утіх    тримають?

Невже    сам    Бог    дозволив    їм    зробить
З    Донбасу    чорне    напівдике      пекло,
Де    люди    –    вже    не    люди,    а    раби,
І    де    витає    всюди    небезпека?

Невже    благословив    на    те    Господь,
Щоб    Україну    рвали,    руйнували,
Невже    не    чує    він    людських    хрипот,
Що    просять    зупинити    ту    навалу,

Яку    щодня    Росія    посила,
Назвавши    благородно    «гумконвоєм»,
Коли    по    жителях…    накурений    стріля
І    коли    гине    молодий    ще    воїн?

Молитву    де    знайти    нам    всім    таку,
Щоби    почув,    побачив    те    Великий,
І    з    материнських    сліз    в    святу    ріку,
Втопити    людям    допоміг    щоб      лихо?!.. 2.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669416
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.05.2016

Чи не початок це руїни?

[u](В    ніч    на    29    травня    2016р.    у    Полтаві,    на    Алеї    Героїв,    було    зруйновано    пам’ятник    воїну,    загиблому    в    АТО,    а    також    розтрощено    3    меморіальних    дошки,    прикріплені    на    стінах    учбових    закладів,    де    навчалися    загиблі    у    2014    і    2015р.р.    воїни).[/u]

Такого    варварства    не    знало
Давно    слов’янство    –    вже    віки…
Все    ж    руку    ворога    впізнали…
У    чому    ж    винні    вояки?
Життя    ж    за    нас    вони    поклали…
Чи    не    здригнулася    рука,
Коли    мораль    свою    вбивала,
Тай    чи    була    вона,    така?

Воюють    з    мертвими    в    Полтаві…
Яка    ганьба!    Не    просто    жах!..
Не    встигли    пам’ятник    поставить,
Як    він,    розламаний,    лежав.
Із    ким    воюєте,    блюзніри?
Ба,    ворога    знайшли?    Не    там!..
В    порожнім    серці    вмерла    віра…    
З    чим    несете    свого    хреста?

І    дошки    три,    меморіальних
Комусь    завадили    поспать:
Трощили    їх,    із    стін    знімали…
І    це    у    місті    –    не    в    степах!
У    самім    серці    України
Не    тільки    страм    –    це    гріх    тяжкий…
Чи    не    початок    це    руїни?
В    Донбасі    теж    він    був    такий!..
29.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669233
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2016

І знов над Україною туман

І    знов    над    Україною    туман:
Корупція,    свавілля    і    обман    –
Закрили    вони    все    уже  собою,
Тож    кулаки    вже    просяться    до    бою…
І    проростає    думка    у    серцях:
«Чого    чекати,    власного    кінця?
За    що    злетіли    в    небо    тисячі,
І    ми    в    молитвах    вдень    і    уночі?»
І    тягнеться    рука    вже    до    шаблюки,
Щоб    швидше    закінчились    наші    муки,
Щоб    на    своїй    землі    пізнати    волю,
Щоб    ситі    були    діти    і    не    голі…

Та    хоч    туман    густішає    щодня,
Мета    одна    в    одну    сім’ю    єдна:
Позбутися    корупції    й    панів,
Народу    голос    всюди    щоб    дзвенів,
Бо    тільки    він    основою    є    влади,
Його    є    води    і    підземні    клади,
Тому    пора    розсіяти    туман:
На    чисту    воду    вивести    обман,
Сказать    рішуче    слово    у    війні,
Бо    не    АТО    давно    у    нас    це,    ні,
І    не    чекати    з    Заходу    підмоги    –
Самим    кувати    власну    перемогу!
22.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669228
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2016

Земля Чернігівська – земля мого дитинства

Земля    Чернігівська    –    земля    мого    дитинства,

Я    все    життя    несу    твоє    тепло,

Моя    любове    і    моя    колиско    –

Серед    полів    загублене    село!..

Завжди    була    ти    щедра    врожаями,

І    джерелом    просвітницьких    ідей,

Боротись    як    з    панами-глитаями,

Щоби    настало    краще    для    людей.




Земля    Чернігівська    –      моя    земля,    праотча,

Це    тут    відкрила    очі    я    на    світ,

Пила    слова,    Шевченкові,    пророчі,

Що    дарував    дитинству    «Заповіт».

Ти    край    великого    Тичини    і    Довженка,

Це    ним    Десни    оспівана    краса,

В    піснях    тут    колисала    його    ненька,

Котрі    складав    безсмертний    Вересай.



Ти    для    усіх    була    і    є,    як    мати,

Котра    дітей    чекає    із    доріг,

Ридала,    коли    йшов    хтось    воювати,

Спокутувать    немов    хотіла    гріх.

Тоді    ти    плакала    разом    із    матерями,

Й    губила    сльози-роси    в    тиху    рань,

І    сонце    навіть    сліз    тих    не    збирало,

Коли    синок    від    ран    твій    умирав…




Земля    Чернігівська    –    земля    мого    дитинства...

Для    мене    ти    і    дорога,    й      свята,

Всотала    дух    від    тебе    українства,

Котрий    любов’ю    в    серці    пророста!

Твоя    душа    безсмертно-калинова,

Нагадує    мені,    що    я    жива,

А    українська    рідна    наша    мова

Творити    здатна    світові    дива.  
27.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668981
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2016

Збираю всі до купи сторінки

Збираю    всі    до    купи    сторінки

Життя    мого    і    неньки    України    –

Той    шлях    не    був    ніколи    в    нас    легкий,

Та    ми    ішли,    підводились    з    руїни.


На    тім    шляху    –    тавро    біди    й    звитяг,

Війни    вогонь,    згорали    де    найкращі,

Жалю    були    хвилини    й    каяття,

Та    повернутися    назад    –    нізащо.


А    час    летить    і    будить    знов    думки:

Хай    завтра    буде    краще,    ніж    сьогодні,

З    тобою,    Україно,    ми,  таки,

Збудуємо    нове    життя    народне.  
22.02.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668977
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.05.2016

О мій розіп'ятий народе!

Народе    мій,
великий,    славний,

Крізь    товщу      воєн    і    століть

Проніс    ти,    
мов    святиню,    славу

І    дивував    геройством    світ!



Князі    твої
й    твої    гетьмани    –

Відважні,    віддані    сини,

І    честь    вони,
й    сумління    мали,

Таких    лиш    смерть    могла    спинить.



Татарські    тут
і    польські    коні

Топтали    землю    і    людей,

Литовці,    угри    –  
всіх    підкови

Нам    дарували    чорний    день.



Фашисти    нас
  пекли,    вбивали,

Вивозили    в    "німецький    рай",

Тепер    російська    
ось    навала

Гвалтує      Крим,    Донецький    край.



О    мій    розіп'ятий    
народе,

Знамено    високо    тримай,

Здобудеш        мир    
у    нагороду,

Коли    не    будеш    ти    дрімать!
18.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668801
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.05.2016

Два вірші про дві різні війни з однаковою назво "Я прийду!. . ".

[b]Я    прийду…[/b]    1

1
Перехрестила    мати    сина,
Щоб    жити    праведно    він    міг,
Щоб    помагала    Божа    сила,
З    найдальших    щоб    вертавсь    доріг…
Перев’язала,    як    годиться,
Двома    стрічками    –  хрест-на-хрест.
Вклонився    хаті    він,    криниці.
Благословив    дідусь    Орест:
–  Служи    ж,    онучок,    не    лінися,
Мій    сивий    чуб    не    острами…
Вклонивсь    онук    і    діду    низько.
Не    справився    старий    з    слізьми...
І    мати    личко    теж    сховала
На    грудях    сина.    Перший    раз!..
Такого    вже    орла    діждала!
Тепер    служить    прийшов    ось    час…
Тут    серце    матері    замліло
Від    гордості    і    від    жалю.
Воно    раділо    і    щеміло:
–  О    Боже,    збережи,    молю!
Й    пішов    селом    солдат    майбутній,
Від    хати    к    хаті    прямував.
Прощався.    І    слова    напутні
На    серця    дні    усі    ховав.
А    люди    з    кожної    хатини  
Всі    приєднатися    спішать,
Йшли    провести    села    дитину,
Й    трепече    в    кожного    душа.
Аж    ось    і    крайні    бачать    хати
Тривожну    гамірну    ходу,
Ще    довго    вслід    будуть    махати…
Доносить    вітер:
           –  Я    прийду!!!

2
І    він    прийшов…    Через    сім    років,
Страшних,    буремних,    довгих    літ.
Контужений.    Утратив    спокій,
Та    не    спинивсь    його    політ!
І    знов    його    стрічали    люди,
Хоч    їх    порідшали    ряди…
Хіба    він    міг    село    забути?
Як    марив    знов    прийти    сюди!
Малеча    вже    попідростала  –
Їх    не    впізнати.    Хтось    –    помер.
Ще    багатьох    в    війну    не    стало.
Голодний    в    полі    брат…    замерз…
Був    сорок    сьомий    на    подвір’ї,
Холодний    і    голодний    рік,
А    в    нього    –    рани,    малокрів’я…
Ступив    на    батьківський    поріг.
І    знову    мати    сина    хрестить,
І    Богу    дякує    за    те,
Що    син    вернувсь,    волосся    пестить
         (Вже    не    таке    воно    густе).
           –  Тепер    і    діда    в    нас    немає,    –
Сплакнула,    –    бач,    не    дочекавсь…–
І    сина    ніжно    обіймає,    –
Як    же    ти    в    пеклі    врятувавсь?
А    він…    мовчить,    очима    водить,
Шука,    де    дід,    не    вірить    їй,
Хоч    весняні    вже    сьомі    води
Зійшли,    та    в    хаті    вже    своїй.
Наперекір    вернувся    долі,
Назло    катюгам-ворогам.
В    колгоспній    працював    стодолі,
Хоч    і    підводила    нога.
Сім’ю    він    згодом    свою    створить
І    побудує    кілька    хат,
А    мову    про    війну    заводять    –
То    скаже    тихо:
–  Я      солдат…
27.09.2012.
[b]Я    прийду!..    2
[/b]
Давно    тікають    сни    вночі    від    мами    –

Вона    чекає    сина    із    війни    –

Журба    її,    мов    гілочку,    ламає,

Всі    сльози    вона    вилила    за    ним:


«О,    як    же    ти    там,    сину,    мій    рідненький?

Чи    береже    тебе    ще    оберіг?»

Думки    постійно    обсідали    неньку

У    хаті,    на    городі,    у    дворі…

Й    нову    молитву    шле    вона    до    неба

(О,    скільки    тепер    знала    вона    їх!),

Й    журились    за    двором    старенькі    верби,

Й    чекав    на    хлопця    молодий    горіх.


А    той    служив    на    Сході,    під    Донецьком,

І    долю    випробовував    не    раз

В    війні,    яка    й    війною    не    назветься,

Яку    давно    закінчити    пора.

І    хоч    вона    усе    іще    триває    –

Збирає    чорне    жниво    день-у-день    –

Окремим    це    АТО    якраз    лахва    є,

Та    Україну    в    прірву    це    веде.

Стікає    кров’ю    і    народ    на    Сході,

Від    цього    лиш    міцніє    його    дух…

Сапає    мати    соняхи    в    городі

І    чує    голос    сина:    «Я    прийду!..»
27.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668799
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.05.2016

Всім тепло, любов потрібні

Коли    бідніє    пам’ять    і    слабіють    крила,
Життя    не    так    тоді    твоє    тече,
Здається,    ніби    хмара    сонечко    прикрила
Й    павук    на    очі    павутину      сиву    тче.

Мудрує    світ,    як    роки    людям    зупинити,
Як    сенс    життя    під    старість    повернуть,
Здоров’я    й    душі      людям    як      зцілити
І    таїнство    буття    людського    осягнуть.

Усе    іде    в    природі    по    спіралі,
Помітить    важко    це    в    житті    людей,
Хоча    і    досвіду    багато    назбирали,
Це    –    інше.    Знань    таких    немає    ще    ніде!

Одне    відомо:    всім    тепло,    любов    потрібні,
Не    постаріє    з    ними    і    душа.
Як    доживеш,    чекатиме    й    тебе    подібне,
Тож    розум    тебе    хай    не    залиша.
16.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016

Ми є люди

І    дні,    й    літа    в    історію    тікали,
Земля    ростила    все    нові    жита:
З’являлись    Прометеї    і    Ікари,
Яким    важливі    люди,    висота.

Відколи    світ    стоїть,    мабуть,    так    буде:
Дорогою    йдемо,    по    манівцях    –
Запам’ятаймо    всі,    що    ми    є    люди,
І    Богом    дана    назва    нам    оця.

А    висоту    хай    кожен    вибирає,
Найважливіш    –    людське    не    розгубить,
В    житті,    що    не    завжди    буває    раєм,
Своє    ім’я    пронести    й    не    зганьбить.
16.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668719
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016

Сьогодні в Україні світлий день

[u](Присвячую    поверненню    Наді    Савченко    з    російського    полону).[/u]

Сьогодні    в    нас    чудова    новина:
Летить    в    Бориспіль    славна    героїня,
І    хоч    в    Донбасі    ще    гримить    війна,
Це    перша    перемога    України.

Сьогодні    в    Україні    світлий    день:
Надія    Савченко    вернулася    додому,
Якраз    калина    запашна    цвіте,
Мов    розділити    бранки    хоче    втому.

Не    день,  не    два,    а    сотні    уже    днів
Чекала    Надя    зустрічі    з    землею,
І    дякуючи    Богові    й    весні,
Таки    пройшлася    боса    вона    нею.

Сьогодні    в    Україні    свято    з    свят:
Народ    скандує:    «Надя!    Перемога!»
І    особливо    очі    всіх    горять
У    зрячого,    сліпого    і    німого.

Сьогодні    Україна    має    шанс
В    міцну    сім’ю    народ    весь    об’єднати,
Щоб    кожна    щира,    праведна    душа
Пізнала    радість,    особливо    мати…

О,    скільки    ж    ненька    виплакала    сліз,
Поки    дочка    трималася    в    полоні!
Торкнулися    сьогодні    доньки    кіс
Її    тремтячі    і    шорсткі    долоні.

Сьогодні    справді    історичний    день,
Коли    від    щастя    плачуть    і    радіють,
А    значить,    воля    наша    не    впаде    –
Мільйони    маємо    таких,    як    і    Надія!
25.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668417
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.05.2016

Раїсі Кириченко

[u](До    відкриття    пам’ятника    у    Полтаві)[/u]

Її    пісня      іще      недоспівана,
Ніби    в    полі    жита    недосіяні.
Не    всміхнеться    їх    колос    до    сонечка–
Україна    утратила    донечку…

Вона    співала    в    хаті    і    у    полі,
Співала    людям    і    швидким    вітрам.
–  Переспіваєш,    дочко,    й    свою    долю,    –
Казала    мати.    А    з    очей    –    сльота.

Її    давно    «артистка»    називали,
Пророчили    столицю    гомінку,
А    інші    заздрили    й    позаочі    кивали,
Коли    на    сцені    бачили    в    вінку.
А    в    її    пісні    виростали    крила
І    понесли    в    великий    дивний    світ:
То,    може,    доля    в    ній    талант    відкрила,
Що    раптом    світлим    сонечком    розквіт.

Тепер    співає    вже    не    в    хаті    й    полі    –
Душа    і    голос    –    вже    на    небесах…
Крило    зламалось,    хоч    було    на    волі,
Тепер    Господь    ту    пісню    слуха    сам.
23.10.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668413
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.05.2016

Сіла якось пара лебедина

Сіла    якось    пара    лебедина
В    річечку,    що    бігла    край    села,
Та    вода    у    сонячну    годину
Дуже    вже    прозорою    була.
Плавали    вони    й    пили    водицю,
А    вона    дзеркалила    тіла,
Вперше    тут    кохались    білі    птиці,
І  щаслива    річечка    текла.

Та    недовго    пара    лебедина
Чарувала    водяний    цей    світ,
Небезпека    в    березі    ходила…
Затремтів    калини    білий    цвіт…
Постріл,    ніби    грім,    порушив    небо,
Затряслася    з    ляку    синя    вись…
Лебеді    згадали    враз    про    себе    –
Стрімко    в    небеса    вони    знялись.

Сльози    забриніли    у    лебідки,
Лебідь    їй    крилечко    підставляв,
Лиш    верба    була    у    них    за    свідка    –
Бачила,    хто    з    берега    стріляв.
І    побігла    далі    рада    річка,
Засміявся    вслід    калини    цвіт,
Й    хоч    лежала    стоптана    травичка,
Не    збіднів    на    білих    птахів    світ.
21.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668247
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.05.2016

Плине час життєвою рікою

Плине    час    життєвою    рікою,
Усього    трапляється    в    путі,
Адже    доля    не    бува    легкою,
А    без    неї    важко    у    житті.
Зв'язані    подружнім    перевеслом
Ідемо,    за    руки    взявшись,    вдвох,
Зустрічаєм    осені    і    весни,
І    міцніє    серед    нас    любов.

Коли    сива    стукає    вже    старість,
Заперечить    хтось:    яка    любов?
Як    без    пари    у    житті    зостатись,
Скажуть    ті,    хто    все    життя    удвох.
Не    такі    й    швидкі    ми    уже    стали,
Снігом    притрусила    нас    зима,
Та    ще    книгу    житія    гортаєм
З    сином    і    онуками    двома.
20.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668243
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.05.2016

Він дві війни пройшов

Він    дві    війни    пройшов    лише    за    рік
І    повернувсь    живий,    здоровий,    цілий.
Він    син    і    батько,    внук    і    чоловік,
Що    під    ворожим    був    не    раз    прицілом.
Він    бачив    ворога    в    самісіньке    лице
Й    дивився    сміло    навіть    смерті    в    очі,
Не    просто    був    солдатом  –  був    борцем,
Що    рятував    країну    дні    і    ночі.

Спочатку    Київський    зустрів    його    Майдан,
Де    воював    за    право,    волю,    гідність.
Три    місяці    життя    свого    віддав,
Щоби    тирана    вигнати    і    бідність.
А    потім    доля    повела    в    Донбас    –
Затриматись    там    довше    довелося    –
Вважати    треба    рік    за    два    той    час:
Сивіло    навіть    в    молодих    волосся,
Коли    по    них    пройшовся    руський    «Град»,
Змішавши    землю    із    вогнем    і    кров’ю.
Була    у    цій    війні    така    пора.
Вони    ж    озброєні    лише      любов’ю…

Безсилий    перед    нею    чорний    «Смерч»,
Тож    вийшов    із    війни    солдат    героєм.
Він    бачив    пекло,    друга    наглу    смерть  –
Це    теж    його    трагедія    і    зброя.
Він    вистояв    у    війнах    цих    обох,
І    хоч    у    снах    ще      буде    воювати,
Життя    йому    урятував    сам    Бог,
Щоб    Україну    зміг    відбудувати!
25.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668025
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.05.2016

Героєм він вийшов з битви

Під    прапор,    під    жовто-блакитний,
Востаннє    потрапив    боєць,
Що    був    у    бою    непохитний,
План    ворога    звів    нанівець.

Та    куля    ворожа,    остання,
Спинила    життєвий    політ    –
Зненацька    героя    застала,
Й    померк    у    очах    його    світ.

Ні,    жертва    його    недаремна
За    землю,    дітей,    матерів:
У    час    надзвичайно    буремний
Для    нас    Україну    зберіг.

Під    прапором    жовто-блакитним
У    вічному    спить    тепер    сні…
Героєм    він    вийшов    із    битви,  
Потрапити    щоб    у    пісні.
31.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668021
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.05.2016

Де ж у правди кінці?

Сподівалася    ненька,
Коли    син    був    маленьким,
Як    гордитися    буде,
Коли    виросте    син:
«Зараз    –    добрий,    уважний…
А    як    стане    поважний?
А    як    вийде    у    люди
І    добавить    краси?!..»

Швидко    роки    летіли,
Набирався    він    тіла.
Розумінням    світились
Його    очі    ясні.
Згодом    і    одружився
(з    нею    разом    учився),
І    від    щастя    котились
В    неньки    сльози    рясні.

А    життя    –    безупинне,
Ніби    річечка,    плине,
І    пороги,    і    доли    –
Все    їй    треба    здолать.
Син    з    сім’єю    –    далеко,
Не    навідують    неньку.
Вже    й    не    пише    додому    –
Інші    в    нього    діла.

Ненька    дума    про    сина:
Де    ж    вона    пропустила
Той    момент,    ті    хвилини
Між    собою    і    ним,
Що    єднали    б    назавжди,
Щоб    жили,    як    і    завше?
Чом    же    доля    сварлива
В    сім’ях    тих,    де    сини?

Блиском    повняться    очі
В    тихій    темряві    ночі,
І    малюється    зморшка
Знов    нова    на    лиці.
Важко    їй    зрозуміти,
Що    дорослі    вже    діти,
І    їй    жити    вже…        трошки…
Де    ж    у    правди    кінці???
26.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016

Чому зозуля не співа?

Чому    зозуля    не    співа,
Шукає    все    когось    роками?
І    не    назвуть    її    вдова,
І    не    покличуть    діти:    «Мамо..»  

Мені    так    шкода    пташку    цю,
І    безнадійне    «ку»    хвилює.
«  В    гнізді,    з    любові    й    чебрецю,
Своїх    дітей    рости»,    –    молю    я.

А    пташка    знову    мені:    «Ку!»  
Й    сховалась    у    густому    листі.
Почувся    голос    у    ліску:
«Без    неї    діти    піднялися.»
10.06.2012.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016

Повернуся в далекий світ

Я    крізь    бархатні    осені
І    крізь    літечка    росяні,
І    крізь    зими    морозяні,
І    крізь    весни,    що    з    грозами,
Повернуся    в    далекий
Світ,    де    щедрий    лелека
Прилітав    до    хатини
І    приносив…      дитину.

Про    дітей    під    капустою,
Не    знайомі    з    розпустою,
Забавлянки    нам    мовили
Отією    ще    мовою:
І    пісенною,    й    сивою,
І    до    болю    красивою,
Що    ми    навіть    не    думали,
Як    казки    ті    придумано
Про    лелеку..    й    зимового,
Й    чом    в    капусту    заховано…

Сміхом    повнились    хати    ті,
Де    ходили    шукать    тоді
Собі    брата    з    сестричкою,
За    прадавньою    звичкою.
Повертались…    розгублені,
Бо    лелека    ж...    загублений…
Світ    дитинства    далекий
Не    бува    без    лелеки…
24.04.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667614
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2016

Надія, віра і любов

Надія,    віра    і    любов    –
Це    нероздільні    поняття.
До    них    звертаюсь    знов    і    знов,
На    протязі    всього    життя.

Без    них    сьогодні      день    –    не    день,
Немає    й    завтра    без    надій.
А    зникне    віра    у    людей      –
Страшніш    нема    в    житті    подій.

Тож    не    міліє    хай    любов,
Надія    й    віра    –    поряд    йдуть,
Хай    посилає    нам    їх    Бог,    
І    переможемо    біду.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667613
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2016

Земля і мова

Земля    і    мова    –    два    одвічні    коди    –
Це    не    високі    пафосні    слова:
Без    них    нема    майбутнього    в    народу
І    нація    без    них    не    є    жива!

Земля    і    мова    –    не    слова    красиві    –
Це    вільні    є    підвалини    ідей:
Саме    вони    тебе    таким    зростили
І    стануть    кодом    для    твоїх    дітей!
2.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667358
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2016

Простелю рушниками літа

Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала:
Як    росла    я    в    поліськім    краю,
Там,    де    хвилі    гуляли    житами,
Де    пташки    почувались    в    раю,
Де    росу    смакувала    устами.

Там    цнотлива    барвінку    краса,
Посміхалась    весні    і    хмаринці,
Там    безкраї    вгорі    небеса,
Й    вітерець    задрімав    на    травинці.
В    лузі    пісню    співала    коса,
І    лягала    покірно    травиця,
А    волошок    нетлінна    краса
Чарувала      собою    пшеницю.

Там    у    мареві    білім    сади
Вечір    слухали    й    спів    солов’їний…
Кличе    мрія    мене    знов    сюди,
Хоча    скроні    прибралися    в    іній.
Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала.

Простелю    рушниками    літа,
Їх    життєвим    зв’яжу    перевеслом,
Кажуть,    пам’ять    під    осінь    не    та,
Та    живі    в    ній    закохані    весни,
Й    тепла    сонячна    літа    пора,
Коли    я    на    землі    утверждалась,
Галаслива    росла    дітвора,
І    літа    в    білий    іній    прибрались.

15.02.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2016

Душі наші любов пили

В    теплім    спомині    –    літній    вечір…

Зорі    дивляться-мерехтять…

І    рука,    що    лягла    на    плечі…

Ті    ж    від    дотику    ледь    тремтять…


Зазоріли    кохані    очі

І    жадане    у    них    «люблю».

Місяць    виплив    назустріч    ночі…

Думка    блиснула:    «Чи    не  сплю?»


Гарячів    твій    нерівний    подих,

Раптом    губи    вогнем    обпік…

І    цілунки,    цілунки    потім…

І    належу    я    вже    тобі…


Зорі    все    іще    мерехтіли.

Вечір,    тихий,    у    ніч    поплив,

А    під    ними    –    два    пружних    тіла

Й    душі,    котрі    любов    пили.  
24.12.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016

Ми ішли, щоб зустрітися…

Через    поле    розлук    
на    дорогу    нових    сподівань

Ми    ішли    навпрошки,    
щоб    зустрітися    знову    з    тобою.

І    шукав    для    нас    час
ті    одвічні,    магічні    слова,

Щоби    наші    серця    
щедро    знов    напоїти    любов’ю.



Дивувався    нам    світ    
і    такі    недосяжні    зірки,

Й    розтривожена    і    
ще    ніким    не    розгадана    вічність…

Малювала    вона    
й    дарувала    нам    дні    і    роки.

Щоби    в    кожному    з    нас    
відродилася    приспана    ніжність.



А    як    стрілися    знов,    
світ    для    нас    знов    зацвів    для    обох,

І    над    нами    лишень    
тихі,    вишиті    зорями    ночі,

І    раділа    згори    
тиха    вічність,    а    може,    сам    Бог,

Як    в    любові    ріці    
потонули    твої    й    мої    очі.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016

Таке обличчя мав Союз в 30-х

[u](Запитання        і    відповідь    –    одним    реченням).
[/u]

Чи    де    було    таке    ще    на    Землі,

Щоб    жити    вдома,    як    у    чужині,

Де    проти    тебе    йде    чиясь    війна,

А    згодом    –    північ,    де    спішить    Двіна,

І    роба    арештантська,    і    барак,

І    ти,    здається,    ніби    не    дурак,

Та    ти    –    внизу,    а    над    тобою    –    той,

У    кого    є    Компартії    квиток,

Навколо    ж    –    вишки    і    колючий    дріт,

І    щі    вонючі,    маєш    на    обід,

І    дихає    морозом    кожна    ніч,

Ти    ж,    хоч    не    раб,    зате    системи    річ,

А    коли    так,    тобі    немає    слова,

Бо    лиш    покірність    є    її    основа    –

Таке    обличчя    мав    Союз    в    30-х,

Яке    боронить    Путін    так    завзято.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666953
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.05.2016

Сьогодні свічку… запали

[u](15.05.  –  День    пам’яті    жертв    сталінських    репресій)  .[/u]

Сьогодні    в    тиші…    свічку    запали…
Нехай    горить,    як    пам’ять    про    минуле,
Яке    народу    й    досі    ще    болить…
Тоді    репресій    хвиля    всіх    нагнула.

Й    життя    людське,    не    варте    й    мідяка,
Іще    дешевшим    стало    в    час    доносів…
Чом    доля    людям    випала    така
Й    не    знайдені    могили      всіх    і    досі?

Стече    сльозою    свічки    теплий    віск,
Серця    наповнить    людям        сивим    болем,
І    спуститься    із    неба    благовіст    –
То    Бог    пошле    для    нас    світлішу    долю.  
16.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666951
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.05.2016

Маленьке й славне місто Конотоп

[u](Учора    в    фейсбуці    мелькнуло    повідомлення      про    похорон    у    Конотопі    молодого    атовця,    було    й    фото.    Це    Олександр    Півень.    Скільки    ж    їх,    молодих,    гарних,    освічених,    полягло    за    Україну    і    в    цій    війні!    Ця    новина    заставила    взятися    за    перо).[/u]

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп,
Та    в    грізний    час    героїв    мало    й    має,
Ті    ж    оборону    впевнено    тримають
І    в    бій    таких    не    посила    ніхто.

Він    мав    іще    такий    короткий    вік,
Не    знав    раніше,    що    героєм    стане,
Що    шлях    веде    його    до    п’єдесталу,
Бо    українець    він    і    справжній    чоловік.

Він    знав:    за    ним    –    не    тільки    Конотоп,
За    ним    –    народ    і    вільна    Україна,
Такий    не    стане    жити    на    колінах,
І    не    злякають    спека    чи    потоп.

Та    хтось    послав    солдатові    біду,
Упевненому      в    власній    перемозі,
Хоч    не    стомився    крок    його    в    дорозі,
Спинила    куля    хлопця    на    ходу.

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп
Із    молодим    атовцем    попрощалось:
Герою    –    слава,    пам’ять    вічна    й    шана    –
Пройшов    він    гідно    під    важким    хрестом!
17.05  2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666760
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.05.2016

Зустріч знов поділимо на двох

Пливуть    хмаринки    високо    у    небі,
Пливуть    туди,    де    гуркотить    війна,
І    я    пливу    думками    теж    до    тебе,
Й    прощальний    вечір    в    пам’яті    зрина,

Як    ніжно    ти    горнув    мене    до    себе,
Здавалось,    ніби    в    душу    заглядав,
Проснулась    і    в    моїх    очах      потреба
Тебе    кохати    німо    і    ридать…

Здавалось,    нас    на    світі    тільки    двоє,
Й    вуста,    й    міцне    сплетіння    наших    рук,
І    хоч    мороз    потріскував    надворі,
Не    чули    ми,    як    тряс    повітря    крук.

Сьогодні    ти,    де    гаряче    і    димно,
Де    смерть    в    окопи    сірі    загляда,
Я    ж    сподіваюся    на    Бога    і    на    диво,
Що    обмине    в    бою    тебе    біда.

Війні    прийде    кінець    таки,    я    знаю,
І    зустріч    знов    поділимо    на    двох,
Від    щастя    очі    німо    заридають,
А    свідком    цього    стануть    світ    і    Бог.
15.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016

Матусю, пробач

Матусю,      пробач,    що    не    встигла    сказати
Слова,    котрі    ждуть    все    життя    матері,
Я    їх    готувала    для    тебе    на    свято,
Та    тільки    Всевишній    тебе    не    вберіг.

Матусю,    голубко    моя    сизокрила,
Ти    вчила    й    буденне    життя    цінувать,
В    тобі    сиву    мудрість    давно    я    відкрила,
І    це    не    красиві    дочірні    слова.

Матусю,    пробач,    що    кажу    тобі    пізно,
Раніш    не    встигала:    робота,    сім’я…
Ти    шити,    в’язати,      пекти    вміла,    звісно,
Усе    переймала    у    тебе    і    я.

Матусю,    я    знаю,    ти    добра    й    терпляча,
Шкода,    що    так    швидко    пробігло    життя…
Пробач    за    мої    забаганки,    юначі,
Й    за    те,    що    була    нерадивим    дитям.

Матусю,    пробач    за    недоспані    ночі,
За    всі    негаразди    й    густу    сивину,
За    зморшки,    що    впали    узором    під    очі,
За    те,    що    мою    пробачала    вину.

Матусю,    пробач    за    ту    довгу    розлуку*,
Котра    завітала    так    рано    до    нас,
Я    теж    материнські    смакую    вже    муки,
Та    тільки    назад    не    вертається    час.

Матусю,    я    знаю,    що    ти    милосердна,
Що    чуєш      дочірні    слова    каяття    –
Картина    у    нашім    краю    невесела:
Онуки    твої    ризикують    життям.

І    влада    загралася    в    гру    небезпечну,
Де    віра    жила,    поросли    будяки,  
Добром    не    закінчиться    це,    безперечно,
Бо    внуки    і    діти,    і    ми    бідняки.

Матусю,    ти    ближче    у    небі    до    Бога,
Йому    нашу    Правду    у    вуха    внеси,
За    долю    країни    б’ємо    ми    тривогу,
Здійснити    суд    Божий    Його    попроси.

Спасибі    тобі    за    окрилену    мрію,
Мені    подароване    в    муках    життя,
Завдячую    тим    я    тобі,    що    умію
Добірне    зерно    відділить    від    сміття.
Матусю,    пробач…    і    спасибі,    рідненька…
16.05.2016.

*Я    поїхала    з    дому    вчитися    у    15років.


16.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666455
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2016

Тобі сьогодні всі шістдесят п’ять

[u]Присвячую    чоловікові    до    Дня    народження.[/u]

Тобі    сьогодні    всі    шістдесят    п’ять,
Збудовані    сім’я,    родина,    хата…
І    руки,    й    ноги,    й    серденько    болять,
Та    на    добро    душа    твоя    багата.

Тобі    сьогодні    лиш    шістдесят    п’ять,
Чекають    ще    нові    тебе    висоти,
Ще    будеш    правнуків    маленьких  забавлять,
Й    для    них    з    берізок    назбираєш    соку.

Сьогодні    в    тебе    світлий    ювілей,
Тож    ми    родиною    усі    тебе    вітаєм,
Й    бажання    в    нас    для    тебе    немале:
Про    сік    з    берізок    і    в    сто    літ    спитаєм.
З    роси    й    води    тобі,    мій    любий    чоловіче!
28.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666453
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2016

Лиш пам’ять хай слово має

[u](До    дня    пам’яті    жертв    сталінських    репресій,    що    відзначається    щороку    15.05.)[/u]
П’ятнадцяте    п’яте    –
Це    день,    щоб    згадати
Той    час,    як    земля    стогнала,
Як    кращих    із    кращих,
Не    знаючи    й    нащо,
Етапом    в    кайданках    гнали
В    Сибір,    Соловки,
Де    сніги    і    вовки…
На    власній    землі    –    в    полоні?!..
Репресії    дикі
Затіяв    «владика»
Й    не    сотні    скосив    –    мільйони…

Свічки    запалімо,
Постіймо    всі    німо…
Лиш    пам’ять    хай    слово    має
Про    те,    як    в    тридцяті
Забули    про    святість
Й    свободі    хребет    ламали…
Та    вже    не    здолати
Ніякій    владі
Бажання    людське    жить    вільно,
І    пам’ять    не    вбити,
І    не    повторитись
Репресіям    і    свавіллю.
16.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666219
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.05.2016

Прости, Україно, мій гріх

[u](Борцям    за    незалежність    України    в    20-30-х    р.р.,  дідусеві    Лободі    Івану    Васильовичу,    репресованому    в    часи    колективізації    присвячую)                                                                                                                                                                                                                                                  
[/u]
Прости,    Україно,    мій    гріх,

Що    волю    тоді    не    вберіг,

Що    рано    я    впав    у    борні.

Прости,    Україно,    мені.

За    муки    твої    теж    прости,

За    спалені    рано    мости,

За    мор,    що    народ    покосив,

Повір,    я    був    відданий    син.


Прости,    Україно,    за    глум,

За    те,    що    хребта    нам    зігнув

Фашист,    але    не    переміг,

Тебе    боронить    я    не    міг,

Бо    мав    закоротке    життя,

А    ти,    юний    друже,    затям,

Що    в    нас    Україна    –    одна,

В    народ    нас    великий    єдна,

Якому    і    жить,    і    творить,

Зоря    хай    яскрава    горить,

Неначе    святий    оберіг.

Прости,    Україно,    мій    гріх!
                                                         15.08.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666214
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.05.2016

Осідає вечір понад ставом

Осідає    вечір    понад    ставом,
Вітер    притомився,    не    стриба,
Густо    береги    позаростали,
Тишу    п'є    замріяна    верба.

А    як    зорі    нічка    намалює.
На    небеснім    темнім    полотні,
Кілька    з    них    вода    собі    вполює,
Заховає    глибоко    на    дні.

Скоро    ранок    бризне    променисто
На    узори    з    посивілих    віт,
Заблищить    калинове    намисто
На    кущі    у    срібній    синяві.

І    запахнуть    м'ятою    п'янкою
Трави,    краплі    гублячи    роси…
Не    зустрінеш    більше    ти    такої
Неземної    на    землі    краси.
13.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2016

У білому мереживі сади

У    білому    мереживі    сади,
Зозулею    озвався    свіжий    ранок,
У    роси    він    стежину    нарядив,
І    заясніли-зацвіли    корали.

У    білих    квітах    нишпорить    бджола,
Цілющий    трунок    старанно    збирає,
Свою    весняну    пісню    завела
Про    сад,    що    став    для    неї    білим    раєм.

Барвінок    синьоокий    запишавсь    –
Краси    позичив    у    самого    неба,
Кульбабка    заблукала    в    споришах…
Цей    рай    бджола    залишила    для    тебе. 6.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665811
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2016

Сьогодні в Наді ювілейна дата (Наді Савченко - 35)

(До    дня    народження    Надії    Савченко,    що    незаконно    засуджена    у    Росії).    


Сьогодні    в    неї    свято    на    лиці…

Сьогодні    в    Наді    ювілейна    дата…

Навколо    –    варта,    ні,    скоріш,    мерці,

Їм    почуття    свободи    не    пізнати.


А    їй    сьогодні    тільки    тридцять    п’ять,

Хоча    життя    велике    вже    прожите,

Бо    чула,    кулі    як    в    бою    свистять,

І    як    росою    пахне    ранком    жито.


Для    неї    травень    –    вихор    пелюсток,

Рожевих,      білих,    що    встеляють    землю,

Й    калини    свіжо    вимитий    листок,

Й    пшениці    колос,    де    воскові    зерна.


Для    неї    Україна    –    то    святе…

Вона    дочка    великого    народу.

Просити    Бога    буду    я    про    те,

Щоб    волю    дав    їй    –    кращу    нагороду.
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665410
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2016

Мій Гоголь

Мій    Гоголь    такий,

Яким    бачу    лиш    я,

Й    дорога    до    нього

У    мене    своя.


В    «Шинель»    одяглася

«У    ніч    під    Різдво»,

І    мрія    збулася:

З    Солохою    вдвох


Стрічали    ми    Голову

І    Пацюка,

І    Чуба    старого,

Й    смішного    Дяка.


У    «Ніч,    у    травневу»

В    русалок    танку

Я    все  ж,    хоч    як-небудь,  

Знайшла    не    таку.


У    місті,    де    чиниться

Суд      непрозорий,

Була    разом    з    Чичиковим  –

Ревізором


В    комічній    виставі.

Зустріла    ще    й    Вія,

Героя    Остапа

І    брата    Андрія.


З    Тарасом    горіла

На    дубі    в    вогні,

Як    відьма,    летіла

І    я    на    мітлі.


Шукала    учора,

Де    місяць,    зірки,

З    Вакулою    й    Чортом

Плила    залюбки


В    небесному    морі

У    Пітер-столицю,

А    там    Катерину

Зустріла    –    царицю.


Заглянула    в    дзеркало  

 І    до    Оксани,

А    потім    із    Гоголем

Всілася    в    сани.


І    мчала    нас    Тройка

По    сніжній    Русі…

Читай,    хоч    потрошку,

І    ти    твори    всі.


Й    побачиш    зсередини

Матінку    Русь,

Та    краще    письменника

Я    не    берусь


Сказать    про    суворе    

Міщанство    й    бридке,

Кріпацтво-неволю,

Життя    нетривке.


Все    Гоголь    побачив:

Поміщицький    рай,

Митарства    собачі,

Картини    Дніпра.


Сміятися    будеш  

Ти    і    сумувать…

Заставив    він    душі    

Людські    оживать.


Такий    він,      мій    Гоголь,  –

Полтавщини    син.

З    ним    поряд    –    нікого!

Такий    він    один!!!
8.04.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665409
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2016

Батькова молитва (Слова для пісні)

Де    барвінок    синій  
Килими    стелив,
Тато    свого    сина
До    грудей    тулив…  
Батькові    долоні
Теплі    і    тверді,
Вогкі,    ледь    солоні,
Все    життя    в    труді.
[b]Приспів:[/b]
«Не    буває    в    світі
Більшої    біди,
Коли    гинуть    діти
Й    як    нема    води,
Як    земля    палає
Й    плачуть    матері,
Як    вогонь    над    плаєм
Й    чорний    диск    вгорі.
Найскупіша    в    світі
Батькова    сльоза
Й    стогін-плач    трембіти,    –
Синові    сказав,    –
Хай    земля    квітує
В    обіймах    весни,
Небо    сторожує
Лиш    спокійні    сни.»

Батькові    в    волосся
Впала    сивина    –
В    пізню    його    осінь
Забрела    війна.
Не    були    убиті
Батько    й    син    в    борні,
Чулася    молитва
Їм    обом    з    землі:
[b]Приспів.[/b]    (Той    же).

Де    барвінок    синій
Килими    стелив,
Внука    вже    –    не    сина
Дід    тепер    тулив,
І    з    грудей    молитва
Лине    мовчазна,
Та    її    Всевишній,
Вірю,    розпізнав:
[b]Приспів.  [/b]  (Той    же).
10.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665218
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.05.2016

На побачення з душами йду (Роздуми після поминального дня) .

На    побачення    з      душами    йду
Праотців,    що    в    цей    день    прилетіли,
Розкажу    їм    про    нашу    біду,
Як    Донецька    земля    задвигтіла.
Як    ту    землю    обняв    наш    солдат,
З    Іловайська    у    світ    засигналив    –
То    була    найчорніша    із    дат,
Коли    всі    матері    застогнали.

Як    Майдан    боронив    патріот,
Як    москаль    без    жалю    четвертує,    
Розкажу,    як    змінився    народ,
Про    усе    це    я    їм    прозвітую.
Та    журитись    не    слід    і    не    час    –
Зло    московське    гуртом    переможем    –
Відвоюємо    Крим    і    Донбас.
Нам    Всевишній    у    цім    допоможе.
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665216
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2016

Коли слова в мені розбудить ліра

Коли    слова    в    мені    розбудить    ліра

І    заспіває    серденько    й    душа,

Просити    стану    в    Бога    щастя    й    миру.

Хай    ця    молитва    птахом    вируша:

«Нехай    живі    й    здорові    будуть    діти,

Сміються    рідні    очі    матерів,

Земля    щоб    хліб    для    всіх    могла    родити,

Небесна    вись    світилами      зоріть!»

А    як    зітче    для    діток    вона    казку,

Добро    де    царюватиме    над    злом,

Навчатиме    трудитись,    а    не    красти,

Слова    ті    стануть    до    сердець    послом.

15.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665035
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2016

Він слугою є й драконом

Біль    чужий    сприймати    треба

Так,    як    власний    чуєш    біль.

Для    митця    є    в    тім    потреба    –

Чути    голос    і    рабів.


Музикант,    поет,    художник

На    узбіччі    не    стоять,

Бо    події    не    підождуть    –

Правда    є    у    цім    своя.


Є    неписані    закони

Для    народного    митця:

Він    слугою    є    й    драконом

З    головою    мудреця.


Для    народу    він,    для    краю

В    грізні    й    праведні    часи

Не    шукає    шлях    до    раю      –

В    нього    свій    на    все    посил.
16.12.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665033
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2016

У дня поминального дати немає

У    дня    поминального    дати    немає    –

Завжди    він    приходить    з    весняним    розмаєм.

Несем    свої    душі,    святково    покірні,

Туди,    де    лежать-почивають    покійні.


І    так    урочисто,    і    світло    навколо,

Здається,    що    так    не    було    ще    ніколи:

Всі    чисті    і    прибрані,    щедрі    на    слово,

Підходять    сюди    люди    знову    і    знову.


З    далеких    країв    і    з    близьких    вони    їдуть,

Припасти    щоб    тут    до    останнього    сліду,

«Пробачте»,    сказать,    чи    признатися    в    горі,

І    аж    потеплішає    раптом    надворі.


Збираються    всі    тут    –    не    тільки    родини,

Згадають    про    ту,    чи    про    іншу    людину.

І    стільки    в    словах    тих    тепла    весняного!

Шкода,    що    не    знаєм    життя    неземного,


Та    день    цей    ще,    дійсно,    і    тим    особливий,

Що    кожен    вертає    додому    щасливий.
23.04.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2016

Людиною прожить мені так хочеться

Роки    летять    в    безмежжі    павутиною,

Вітри    життєві    рвуть    їх    –      все    ж    несуть,

Я    в    цім    житті    народжена    людиною

Й    по-людськи    хочу    теж    розкрити    суть.


Нехай    вітри    несуть    мене,    морочаться    –

Вітрило    власне    й    напрям    свій    знайду,

Людиною    прожить    мені    так    хочеться,

Щоб    зберегти    народний    вільний    дух.


Ну,    а    якщо    життя    цього    не    вистачить,

В    наступний    раз    перетворюсь    в    вербу

І    стану    для    людей    тією    пристанню,

Куди    вони    нестимуть    сум-журбу.


А    може,    краще    стать    мені    тополею,

Собою    сонце    й    землю    поєднать,

Щоб    жив    народ    мій    з    мовою    і    волею,

Міг    радість    праці    вільної    пізнать!?

13.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2016

Летіла доля

Летіла    доля    тай    понад    полями,
І    мала    птаха    вірних    два    крила,
Але    війна    під    нею    запалала
І    доленьку    вона    підстерегла.

З    дороги    раптом      збилася    пташина,
Бо    зранене    зламалося    крило    –
Вдовою    стала    воїна    дружина,
І    плакало    за    ним    усе    село.

Ридає    доля…    Ой,    тяжка    година!..
Їй,    однокрилій,    більше    не    літать…
Осиротіло    і    село,    й    родина,
Хоч    воїн    мав    ще    молоді    літа.

Сумує    доля,    слізоньки    ковтає,
У    небі    загубився    її    слід,
Та    крилоньки    ніхто    їй    не    вертає,
Бо    ж    непросте    людське    життя    і  світ.
24.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2016

Дивлюсь на мами рідної портрет (До дня матері. )

Дивлюсь    на    мами    рідної    портрет,
У    рамочці,    простенькій,    дерев’яній,
Відзнятий    де    з    життя    її    момент,
Що    в    пам’яті    ніколи    не    зів’яне.

Матуся    там    ще    зовсім    молода,
У    сукні,    у    клітиночку,    шовковій,
Красунею,    рідненька,    вигляда…
Сміються    очі,    темноволошкові.

Ген    роки,    ніби    коні    вороні,
У    небуття    давно    її    помчали,
І    дзвін    по    ній    востаннє    віддзвенів,
І    я    немолода    уже,    звичайно.

В    клітинку    сукня    мамина    ще    є,
Й    волошки    із    портрета    поглядають:
«Усе    я    знаю    про    життя    твоє:
Незгоди    і    хвороби    розпинають,

Та    головне    –    лишатися    в    строю
І    дух    не    втратити,    високий,    гідний,
Знай:    матері    молитви    дістають
І    з    того    світу,    зберегти    щоб    рідних.»
18.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2016

Вони по різні боки барикад

Вони    по    різні    боки    барикад
У    січні-лютому    у    Києві    стояли.
Мент    мав    майданівця,    беззбройного,    лякать…
І    влада    їх    обох    тоді    боялась…
Ба,    ситуація    була    тоді    така…

Ті    хлопці,    із    самісіньких    низів,
Один    одного    змушені    карати,
Та    вже    весною    час    такий    назрів,
Коли    за    край    свій    мусили    вмирати,
Накриті    «градами»    по    декілька    разів.

І    бачив    разом    цих    бійців    Донбас,
Коли    ділили    навпіл    між    собою
Цигарку,    хліба    кусень…    І    не    раз
Стрічались    очі    їх.    Ділилися    й    набої
У    найскладніший,    у    критичний    час.

Та    зрадила    їх    доля    восени:
Оба    зі    смертю    стрілися    в    окопі  –
Землі    своєї    віддані    сини,
Що    рятували    Україні    спокій.
(Він    не    купляється    в    війні    за    півціни).

Обов’язок    свій    виконали    вдвох,
Отой,    святий,    і    для    усіх    –    єдиний,
Коли    людьми    керує    лиш    любов.
Не    дочекаються    живими    їх    родини    –
Навіки    хлопців    поєднав    тих    Бог!
21.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664396
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.05.2016

Чи бачив ти, як плавиться земля?

Чи    бачив    ти,    як    плавиться    земля
Й    травинка    кожна    тіло    вигинає?
А    чув,    тривожно    дзвони    як    дзвенять,
Коли    героїв    наш    народ    ховає?
А    бачив    очі    наших    матерів,
Що    передчасно    вдома    посивіли,
Чекаючи    дзвіночків    від    синів,
І,    як    святиню,    зберігали    віру?
А    в    очі    заглядав    тим    воякам,
Коли    ті    в    бій    ідуть    за    Україну,
Вогонь    очей    тих    спалить,    заляка
І    ворога    поставить    на    коліна.
Це    не    екзотика    –    реалії    війни,
Яку    Росія    з    Криму    нав’язала
В    Донбас,    що    центром    був    сировини,
Мости,    дороги    знищила,    вокзали.
Й    летовище,      мов    другий    Сталінград,
Мірилом    став    і    подвигу,    і    слави,
Витримує    і    гаубицю,    й    «Град»  –
Тут    брату    брат    плече    своє    підставить.
Та    витримає    Україна    все,
Бо    захищає    найцінніше    –    волю,
Достойно    збереже    своє    лице,
І    вимолить    у    Бога      кращу    долю!
10.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664391
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.05.2016