| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Сидять політи в палатах,
Черкають плани на листках.
Тут гуркотітимуть гармати,
А тут, ось, я поставлю гради.
Ох, буде гарна в нас війна!
Росія з нами теж погра.
Ми ж немов в шахмати пограєм,
Сепаратистів нібито караєм.
А люд у пішки ми поставим.
Самі ж із боку поспостерігаєм.
І це усе назвем АТО,
Щоб нам нічого не було!...
Отак сидять і досі грають,
Життя людське на карту виставляють.
Із того щось таки та й мають...
Але ж усе вони ховають!
Собі в кишеню загрібають,
Життя народові ламають!...
І не задумуються Гади!
Що їх колись дістануть лапи зради!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587540
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.06.2015
Присвячується всім героям які загинули, захищаючи свою країну. Вічна слава ВАМ, та світла пам'ять!
Олеся Квітка була звичайною студенткою медичного університету.Родом вона з Дніпропетровська. Їй було всього 20 років, але вона багато чого досягла. У неї не було великої родини, батьки померли рано. Менша сестра Катря та коханий Олег - це і була її сім'я. Ці дві людини були для неї сенсом життя, та доля все вирішила інакше...
У жовтні 2015 року в Катрусі виявили рак легенів. Це було ударом для Лесі. Грошей було мало, на навчання не вистачало, тому довелось кинути університет. Всі кошти йшли на лікування сестрички. Ліки коштували дуже дорого, а пухлина росла. Лікарі дали зрозуміти, що Катрі залишилось недовго. Але горе не приходить одне..
У лютому 2016 Олега забрали до армії, він потрапив в гарячу точку АТО. Хлопець розумів що Лесі дуже важко. І навіть будучи в тому пеклі, він підтримував кохану. Казав що скоро повернеться, щоб його "мала" не хвилювалась, але прекрасно розумів, що Лесю це не заспокоїть.
Тим часов в країні валонула криза: ціни на все зросли, зросла і смертність. Ціни на ліки для Катрі стали не підйомними та й хвороба прогресувала. Сестрички не стало в березні 2016, це дуже зломило Лесю. Кожен день вона приходила до могилки сестри і там проводила багато часу. Квітка розуміла, що не можна впадати у відчай. Їй довелось навалити себе справами, щоб горе не з'їло з середини. Леся стала волонтером.
Тепер вона жила надією, що Олег скоро повернеться з війни. Вона сумувала за ним і хотіла скоріш його побачити. Але розуміла що це буде не скоро. Волонтерство допомогло їй зустрітися з ним.
Ця зустріч додала їй сил. Дуже довго вони сиділи й говорили, розлука було довгою. Палкі поцілунки, міцні обійми...Та Лесі треба було їхати назад, допомогати іншим, а Олегові йти далі воювати...Такі зустрічі були рідко, але це були найкращі години для них обох.
Так тривали до грудня 2016 року...Олега потрапив в полон, там його закатували до смерті. Йому було тільки 23... Лесі сказали через місяць. Горе її вбавало зсередини, а ненависть до ворога пекла груди. Сил не було боротися із втратами.Все що було для неї дороге - зникло.
Врешті вона вирішила взяти зброю до рук, піти воювати до АТО. Її довго не хотіли брати до війська, але нестача солдат в полках сказала протилежне. Леся потрапила під Донецьк. Вона знала що буде важко, але бажання помститися було сильнішим. Їй не було вже чого втрачати.
Вона була на рівні із хлопцями, хоч і була маленька та тендітна. Лесю солдати прозвали "нескорена". Так вона себе показала в боях, і намагалась допомогти хлопцям у всьому, завжди була добра і привітна до них. Всіх дивувала її воля та міць.
Її останній бій відбувся 22 травня 2017 року. Ніхто не чекав такого запалу. Леся дуже вправно стріляла, та патрони закінчились швидко. Все що в неї залишилось - граната. Леся зрозуміла, що це її останній бій. За короткий час вона стала для ворога занадто небезпечною: багато знала, багато вміла і просто становила величезну загрозу. Лесю хотіли взяти в полон, та не вийшло...Коли російські солдати були вже близько, вона зірвала себе разом з кількома десятками федератів.
Так скінчилось коротке життя Нескореної. Про неї загула вся Україна, кожен знав про її подвиг. Ніхто не думав, ща така ніжна та тендітна дівчина здатна на такі подвиги. Але життя показало який стержень мала у собі ця дівчина, ця ніким не скорена українка.
Хоч ця історія і придумана, але в ній є доля правди. Кожен солдат, який воює в АТО, є НЕСКОРЕНИМ. Він так само воюватиме до загину за свою Батьківщину, так само вірно боронитиме її, кожен з них помститься за порушений спокій на своїй землі!
Слава Україні!
Героям Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580739
рубрика: Проза, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2015
Мне одиноко без тебя,
Без глаз твоих, и без улыбки.
Так не хватает мне тебя...
Всё это время - пытки!
Хочу обнять тебя скорей,
Поцеловать при встрече.
И станет мир ко мне добрей,
Ты - мой ЛЮБИМЫЙ человечек.
Ведь счастье есть,
И это - ТЫ.
Но расстояние - тяжесть.
Мне надоело время суеты.
Дни долгих расставаний
В неведении тебя,
Дни мыслей и печалей
Что я люблю тебя.
Но знаю, всё взаимно:
Что вместе мы грустим,
Что вместе мы безумно,
Всех этих встреч хотим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580479
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.05.2015
Загинув молодим,
Не бачачи нічого.
Згадав про рідний дім,
Й полинув він до нього...
Побачив неньку любу,
Заплакав в стороні...
Й полинув у забуту
Могилу на війні.
Сказали матері про сина.
Погасло серце у жалі.
Поховала матір сина,
І зникла в небутті...
Не треба воювати!
Навіщо воно нам?
Замовкніть навіки гармати!
І дайте спокій всім синам!
Хай не горює більше мати!
Хай не воює її син!
Хай не ятрять криваві рани!
Хай буде спокій у родин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578876
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.05.2015
Все почалося в червні 41-го...
То був звичайний для всіх день.
Ніхто не ждав облави безсердечного,
Та жереб кинула вже смерть...!
Вона хапала кожного в безтямі,
Жадала більше крові і боїв!
Їй так хотілось правити в обмані,
І воїнів не бачить вже слідів.
Та мороку життя не підкорилось!
Боролось, билось і Богу так молилось...
Віддало кожну капельку життя...
Щоб далі було майбуття!
Кінець війні настав у травні.
Затих навік гарматів крик.
І перемоги дні настали славні,
І люд прославив 45-й рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574848
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2015
Ти не питай, чому буває гірко...
Ти не питай, чому я не засну...
Ти не питай, чому буває сумно...
Ти не питай, чому я зараз це пишу...
Пишу бо хочеться сказати,
Несказані слова вже розказати.
Не хочу більше я мовчати!
Не хочу більше я в собі тримати!
Всі почуття й переживання,
Все щастя і наше те кохання.
Скажу як є. Не буду більш мовчати!
Скажу ж бо зараз, щоб потім не кричати....
Люблю тебе я, запам'ятай навіки.
Щоб як закриєш ти повіки,
Побачив посмішку мою,
Й розкрив ти таїну свою.
Що любиш ти мене так вірно,
Так щиро й злотоцінно,
Що захистиш від безвістей життя.
Що й в нас бо буде майбуття.
І не розійдуться дороги,
Що ми не дійдем до розлуки!
А будеш ти, і буду я,
І так триватиме усе наше життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574603
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.04.2015
Україна – моя країна!
Незламна, красива і вільна.
Безмежні гори, полонини,
Велика сила кожної людини.
Моя нескорена країна,
Ніколи не пада на коліна!
За правду бореться, страждає,
І зрадників завжди карає!
А час іде, роки минають,
Але бої все не вщухають!
За що ж ми боремся, страждаєм?
За що ми завжди так конаєм?
Війна без смерті не минає,
І серце наше завжди крає.
Розлука, біль і самогубства,
Так буває у безумства…
Але бійців сталева сила,
Народові дає великі крила,
Щоб далі жити і боротись,
І до безумства не добутись!
В важкі часи отак буває,
Що все з стражданнями минає…
Але здаватись нам негоже!
Народна сила переможе!
І кожен скаже це собі,
Добро настане на Землі.
Й поборе ворога в війні!
Й не буде більше в нас бійні!
А буде мир і майбуття,
І завжди буде в нас життя!
Красиве, вільне і щасливе,
Багате, сильне та правдиве!
Бо Україна – це не я,
Це дружна вся наша сім’я.
Це весь народ, всі покоління,
Його жага до живоття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574337
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2015