| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Закохатись до нестями, хай не вперше, та востаннє,
І пройти разом босоніж сто незвіданих земель.
Поки я іду на пари, хтось купається в коханні,
В мене ж тоне у калюжі паперовий корабель.
Переткати сірі будні, заховатися у житі,
Чи світ за очі побігти, щоб і гугл не знайшов.
Я так хочу неймовірне в двадцять першому столітті:
Без контакта й аск ефема щира й віддана любов.
Щоб не міряти у байтах, не качати з інтернету,
Не вбивати в телефонах, бо на лайфу безліміт.
Заверніть мені, будь ласка, шмат кохання у газету,
Покладу його у клунок і підкорю цілий світ.
Під дощем блукати влітку, не з'являтись в Інстаграмі,
Голосно співати пісню і не знати її слів,
В п'ять з'явитися додому й пояснити якось мамі
Її сорок есемесок й сто пропущених дзвінків.
Прогуляти нудні пари, не ходити на роботу,
Потоптатись по хмаринах, поки грає юна кров.
Дві людини на планеті не зіграють все по нотах,
Поки їх чекає досі непідкорена любов.
М.Анна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2015
я хочу літати,
попасти на хмари.
життєвий екзамен -
жорстока забава.
моралі мішечок
в багажник поклали.
чи я його хочу,
мене не спитали.
побита посуда,
розхитані нерви.
система – отрута,
приносять всі жертву.
я хочу подалі,
життям тут не пахне.
це фальш в ідеалі,
душа людська чахне.
поламані руки,
ти не виділяйся.
життя така штука,
щоб ти прогинався.
і всі непохожі
душею вмирали.
подарок – життя,
його давши, забрали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
У січні, коли ти її розлюбив
або вирішив просто все заховати
мій список повідомлень поповнився чимось новим
і те, що болить, прикинулось підсліпуватим
аби тільки зиму цю не змерзати
доза ілюзій, доза брехні — ось тепер спи...
У січні, коли сильно мели сніги
і ноги втомились долю справжню шукати
ти тихо в закрите серце вступив
не зважаючи на колючі дроти і ґрати
а сніг тоді був на диво приємний й лапатий
такий ідеальний для щастя і див …
У січні, коли доля роздавала борги
за все, що раніше забула додати
мені мій тягар здавався мов вітер легкий
неначе його на частини порвали собаки
та саме з тобою нарешті розшифровані знаки
і все без ілюзій, і все без брехні — не спи...
ось бачиш, ми таки дочекались цієї весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015