| Сторінки (3/210): | « | 1 2 3 | » |
Створено під враженням вірша
"Синички на снігу"
Автор Ліна Костенко
Летять перелітні птАшки
До вирію щоб зігрітись
Та від злодійки -- рашки,
Від її ракет, укритись.
Летять ці пташкИ і вірять,
що весна неодмінно буде,
А сили добра зупинять
Польоти ракетного бруду.
Тоді і настане нагода
ПтахАм у політ швиденько
Вертатись до свого роду
Під небо своє рідненьке.
Але є птахи, що в вирій
не летять по значній причині:
Вони Батьківщині вірні,
А вирій --- не їх Батьківщина.
Синичкам, наприклад, в силі
Стерпіти будь--які муки,
Але жити в Вітчизні милій
Й не мати з нею розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Моїм літам вже фініш близько --
Низка ж літ моїх не вічна.
З часів війни ця в"ється низка.
Я зву війну ту "гітлерична".
Багато бід війна створила.
Й не слід це з пам"яті згубити.
Війна та безліч породила
Дітей на ймення "війни діти".
Я знаю не із розповідок
про тих дітей із давнини.
Про них кажу як живий свідок,
Бо сам я був "Дитя війни".
Були жахи ті в давнині.
А що ж ми бачим нині?
Ми бачим, що "Дітей війни"
Війна рождає в Україні.
Невже так буде і надалі?
Невже й надалі все так буде?!
Не будьмо ж, людоньки, недбалі --
Згуртуймось знищить війни, ЛЮДИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Не сім"я то, а каліка.
Та, де курка кукуріка
Й півень, наче курка, сокотить.
Бо, як півень засокоче,
Курка робить все, що схоче,
І купує все, що їй кортить.
Гроші тратить на дурниці --
Зайві плаття і спідниці,
Хоч вже й не клює того добра.
Вона півника не слуха --
Все лапшу чіпля на вуха
І об нього шпори витира.
Але прийде час розплати,
Все на місце мусить стати,
Коли півень півнем заспіва.
Тоді курка зрозуміє,
Що "кукуріку" не вміє
І "ко-ко" -- то курячі слова.
Тож бо півні хай співають
А їм курки підспівають,
Хай співають разом доладу.
Хай "ко-ко" і "кукуріки"
Потечуть в сімейні ріки,
Що звучать під правильну дуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Прочитавши чудовий вірш
"Бабусині вареники",
Авт. Білоозерянська Чайка,
пропоную "скуштувати свій сорт
"Бабусиних вареничків"
Було колись, коли варила
для внуків варенички,
тоді бабуся говорила
До Тьомочки і Дєнічки:
"Досить вам вже пустувати,
Тьомочка і Дєнічка!
Йдіть - но швидше смакувати
свіженькі варенички,,,"
Згадка ця в журбі трима
Тьомочку і Дєнічку.
Шкода, бабусі вже нема,
не зварить вареничків...
ПРИМІТКА. Тьомочка і Дєнічка,
так бабуся ласкаво називала
своїх внуків Артемку і Дениску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
На подвір"ї на вірьовці
Сохнуть випрані штани.
Чути голос із віконця
З хати, десь із глибини:
"Синку, піди скажи тату
Зніме хай свої штани
Й принесе до мене в хату
Прасувати їх мені".
Вискочив хлопчина з хати,
Швидко тата відшукав.
Той тримав в руках лопату,
Мабуть щось він там копав
Й син до тата: "Мама, тату,
Просить працю припини,
Відклади свою лопату
І знімай свої штани.
Та й неси їх швидше в хату,
Бо їх мама там чека.
Штани треба прасувати --
В мами праця там така".
Брови зхмуривши мохнаті,
Тато з серцем пробубнів:
"Штани зніму я мабуть в хаті.
Чом я йтиму без штанів?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Мужик питає продавчиню:
-- Яка вартість черевиків*?
Почувши пари туфлів ціну,
він сказав, скрививши пику:
-- Мені не треба туфлів пару,
а треба лише туфлю праву.
Ліву я давно вже маю.
Де ж ділась права, я не знаю.
Якщо куплю я туфлів пару,
то буду мати туфлю праву
й, з моєю лівою, -- дві ліві.
Навіщо ж мені зайву мати?
Піду загублену шукати.
*Черевики і Туфлі
у даному випадку -- синоніми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Тарасик із Васьком по новій моді
Придумали вдягать штани.
Ефект при цьому при народі
Схотіли бачити вони.
Щоб модно вдягненими бути,
Вони дуг другу помогли,
Бо самостійно застебнути
Штани вони б і не змогли.
Причина в тому ординарна,
В якій і криється секрет:
Вдягати слід оригінально
Штани -- лиш задом наперед.
Отож, вдягнувшись дуже модно,
Петрусь і його друг Тарас,
Помилувавшись один одним,
Вийшли людям напокАз.
Аж ось іде якийся дядько
і біля хлопців зупинивсь.
Всміхнувсь й повчально.
наче батько.
Своїм повчанням поділивсь.
Я хочу, хлопці, вам надати
Таку пораду для вас двох:
Під час цього вашого жарту
Обов"язково будьте вдвох.
Для чОго? Можу натякнути.
Я в тім не маю таїни --
Щоб помогли ви розстебнути
Комусь із вас його штани.
В який момент? Ну, ось, приміром,
(Це теж не є якийсь секрет)
Вам захотілося не в міру
Терміново ... в туалет.
. . . . . . . . . .
На цьому дядькова скінчилася промова,
І він прощально їм рукою покивав.
Через останнє ж дядька того слово
Хлоп"ят веселий сміх спіткав.
ПРИМІТКА ВІД АВТОРА
Прошу пробачення, якщо цей мій твір
сприймається як неприпустимо вульгарним.
Не заперечую проти його видалення.
З повагою -- М. Холодов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Будь завжди в житті сміливим
І спортивно - фізкультурним.
А до друзів будь примхливим,
Щоб не зв"язуватись з дурнем.
ПРИМІТКА . "Зв"язка" (альпінізм) -- декілька людей,
пов"язаних альпіністською мотузкою з метою
безпечного подолання складного гірського рельєфу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
-- Про що це ти там, Гнате, книжечку читаєш?
-- Хочу дещо знати про квантові дрібниці.
-- А чому ж ти книжку шкереберть тримаєш?
-- Та я поки що в цьому не бачу різниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
На кшталт
"У лісі лісі темному"
Авт. Іван Нехода
Ой, снігу, снігу білого
Насипала зима.
До школи йти школярику,
А стежечки нема.
Іде дідусь з лопатою,
Зі стежки сніг скида.
Школярику доріженьку
Безсніжну проклада.
Схотілось оглянутися
Враз дідусю назад,
Поглянути на стежечку,
Чи все з нею гаразд.
Побачив він школярика,
Який до школи йде,
Та йде чомусь не стежкою --
Сугробами бреде.
Дідусь пита здивовано
В малого школяра:
"Невже сугробом легше йти?
Чи стежка не така?"
"Та ні, -- сказав хлопчина той, --
По стежці йти гарніш.
А от іти сугробами
Все ж значно веселіш".
Таку змістовну відповідь
Промовив школярець,
Та і пішов сугробами
До школи навпростець.
Дідусь дивився вслід йому
Й згадав (бач, не забув),
Що літ вісімдесят тому
Він сам таким же був.
07. 01. 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Без тебе другий рік минув,
Любов моя єдина.
Я в свою пам"ять зазирнув
Згадати наші днини.
Хоч я їх і не забував,
Не те, що дні -- хвилини.
Я щосекунди Щастя мав
У нами створеній родині.
З тих пір родина наша є,
Життя у ній триває.
В моїй душі все ж біль снує --
Тебе поруч немає.
11. 02. 2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005800
рубрика: П'єса, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
Скоротвір
Рік Новий двадцять четвертий,
Прийми наказ людський відвертий:
Даруй в війні нам Перемогу
І в вічну пам"ять май дорогу,
Щоб переможним роком став
Й за це тебе світ пам"ятав.
Та треба швидше щось робить,
Бо ворог Харків знов бомбить.
02. 01. 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Вже не стало в руках твоїх, осене,
Над погодою влади й керма.
Керувать сніговими заносами
Календарна прийшла вже зима.
Будуть з нею мороз і хурделиця.
Буде сонце світить, та не гріть.
Білим снігом довкілля застелиться
І Різдво буде свято творить.
Та хотілось би щоб у цю зимоньку
Прийшов мир і війні був кінець.
Отоді б в ту знаменну годиноньку
Ця зима вже була б за взірець.
01. 12. 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Добро і зло зовсім не прОсті
Бувають у людей як гості.
Добра до себе в гості кличуть,
А зла собі люди не зичуть.
Не хочуть люди щоби зло
В гостях у них колись було.
Та зло нахабне і пихате
Саме без дозволу йде в хату.
Воно з добром поміж собою --
Поняття різного покрою.
Покрій їх навіть протилежний.
Й місця їм слід мати належні.
Хай кожен місце своє знає:
Добро прямує хай до раю,
А зло, яке завжди запекле,
Нехай прямує тільки в пекло.
Це мабуть так і бути має.
Але ж до пекла чи до раю,
Коли настане та година,
Шлях призначає... не людина.
Та вірмо в краще, добрі люди,
Що лиш добро в нас гостем буде.
Одначе, людоньки, важливо
Знати нам таке ще диво,
Що зло бува в якійсь порі
Приховане в самім добрі.
І тут згадать буде до речі
ВОвка в шкурі... у овечій.
Тож на своїм життєвім крузі
Остерігаймось таких "друзів"!
Створено під враженням вірша
"Людина і зло".
Автор Ніна Незламна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Прозивають мене бузковим,
бо родивсь коли цвів бузок.
Я відчув аромат казковий
як дихнув в житті перший разок.
Стало ймення моє Микола,
бо родивсь у травневий розмай.
як все буйно цвіло навколо
й шанувався Святий Миколай.
Тож я мушу прожити гідно,
щоб мій вік був добром густий.
Для добра мушу жити плідно,
так, як жив мій ТезкО Святий.
23. о5. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
Не зна людина що буде з нею завтра.
Не тільки завтра, а навіть і за мить.
А долю свою знати було б варто,
Чи щоб була можливість щось у ній змінить.
Та знати, жаль, можливості немає
Того, що в людські долі вклав Творець.
Лиш Він Один все неодмінно знає
Який кому й коли прийде кінець.
Під час життя людині вкрай доцільно
Дякувать Творцю за добрий стан в житті.
Коли ж її життя -- огріх суцільний,
ПрощЕння просить хай гріхів...
при каятті.
Створено під враженням від вірша
"Людина на долю впливає?"
Авт. Ганна Верес - Демиденко.
Прошу пробачення у авторки згаданого твору
коли... щось не так.
З повагою М.Холодов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Нас б"ють.
Сусіди ж все здебільшого мовчать.
З них кожен думає:
"Ой тільки б не мене".
А варто ж взяти зброю й розпочать
гуртом громити ворога.
бо він же не мине,
жодного сусіда не мине,
щоб там не скоїть лиха --
така ворожа пиха.
Повір, сусіде мій, повір.
Війну затіяв лютий звір.
Якщо його не зупинити,
він з тебе теж вірьовки вити
буде завтра ж,
не пізніш.
Гуртом же краще звіра бити,
і слід негайно це зробити.
Згуртуймось! І тоді ми разом
зариєм в яму ту заразу.
Цей вірш створено під враженням
віршів "Дно" і "Недобрий ранок".
Автор Шостацька Л́юдмила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Я бачив малу рослинку
В одній із щілин бетону.
Протисла свою стеблинку
І вже викида бутони.
То -- приклад того як жити,
Долаючи перешкоди.
Розкрились бутони, й квіти
Сліпучої були вроди...
Я знаю одну людину
Душевну й талановиту.
Та якось в лиху годину
Вона була горем вбита.
Образив якийсь бездушний
Довірливу ту особу.
Казав, що він є той слушний
Друг їй до скону й гробу.
Сказав і дав швидко дьору
У напрямку невідомім,
Лишивши морально хвору
Людину одну у домі.
Здолали людину муки,
Бо серце ущент розбито.
Вона опустила руки --
Не знала як далі жити...
Схотілось мені надати
Приємне щось тій людині.
Я вирішив їй зірвати
Ту квітку, що у щілині.
Зірвати й подарувати
Її як природній символ
Мужності, щоб виживати
Тоді, коли й жить несила.
Зробив я усе ж одначе
Інакше, кажу правдиво.
Подумав, нехай побаче
Ту квітку сама, наживо.
Людину я взяв за руку,
Що в розпачі опинилась,,
Й пішли ми по стежці-бруку
До квітки, що в світ пробилась.
Йшла вона мовчки й тихо.
Рухи були в неї кволі,
Бо мучило її лихо
Та примхи тяжкої долі.
Прийшли ми, і я безслівно
Вказав їй на квітку-диво.
Вона придивилась пильно
Та й усміхнулась щасливо...
Я бачив як та людина
Від тих подій унедовзі,
Забувши про злу годину,
Бадьоро йшла по дорозі.
Стало мені якось мило
Від думки, що є й рослини
Такі, які мають сили
Підтримати дух людини.
Серпень 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Є важливі в світі числа,
та є й важливі лиш напів.
Ще сьогодні чільне крісло
має в світі число Пі*.
Число Пі звучить навколо
знань стосовно круга й кола.
Гряде вже й час моменту тОго,
як світ обійме Число Бога**.
3.14 *
1,61 **
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Є твори, які створені мов набігці,
та все ж імпровізовані чудово.
"Експромт" їх називають фахівці.
Ось тільки жаль, що це ---
латинське слово.
Хотілося було б щоб українське.
Та цим керує все ж такий відбір:
комусь миліш своє, комусь ---
чужинське,
а хтось "Експромт" назвав би
"Скоротвір".
Здається "Скоротвір" звучить тут
більш прицільно.
На думку ж фахівців це слово
недоцільне.
Ти ж українська, рідна моя мово,
цінуй - но кожне українське слово!
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Наше дитинство -- це воєнні рОки.
Багато з нас утратили батьків.
Тепер, вже в старості,
ми ледь долаєм кроки,
знов у війні під захистом синів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
В стосунках лебедів ціна
особлива є одна
найцінніша цінність ---
це у любові вірність.
Згадаймо оповідку
про лебедя й лебідку...
Хтось скаже: "Та це ж казка!"
Ой, не кажіть, будь ласка.
Бо з казок складено життя.
На казках вчиться і дитя...
Все ж може слід ввести й реформи
у лебедині норми?
Наприклад, лебідь втратив ниньки
свою кохану половинку.
Хай же не зліта повище
щоб впасти йому якнайнижче.
Хай горе ділить на обох
й живе тепер один за двох.
І це для нього не поразка ---
така його життєва казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Комусь це свято, а комусь і ні.
Воно ж чомусь не бАйдуже мені.
Люблю я слово, сказане не звично,
а якось особливо, поетично...
Поет говорить: "Я сказати мушу
красиве слово, щоб лягло у душу!"
У цьому й є поезії основа.
Тому й люблю я поетичне слово.
Шановні друзі!
Прийміть, будь ласка, моє вітання з нашим з вами Святом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Вже рік як коханая десь там існує
далеко, в захмарному світі.
В цей час моє серце за нею сумує
й слізьми мої очі залиті.
Щасливим, кохана, я був із тобою ---
сплели ми дві долі до пари.
Без тебе ж знаходжусь я в парі з журбою,
в думках я з тобою в захмар"ї.
Як гарно було усвідомлення мати
що ти була в світі реальна.
Бо ж може така ліпота існувати
лиш в мріях, чи пак віртуально!
А ти бач була тоді поруч зі мною.
Я дякую Богові в цьому.
Пора будь-яка нам була як весною
і Щастя було нам в усьому.
Тому то і сум мене не покидає.
Сьогодні вже виповнивсь рік
як серце моє у жалю калатає ---
ти в нім оселилась навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Вельмишановні Друзі! Сердечно вітаю вас з Новим 2023-тім Роком. Бажаю Нашій Україні, а разом з нею усім нам, якнайшвидшого миру, ЩАСТЯ І ДОБРА. Я дуже щасливий, що ви у мене є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Улетала птичья стая
в теплые края.
Пела песню, улетая ---
песня та печальная.
В этот миг у человека
сердцу нет покоя.
С глаз от грусти из-под века
слезы льют рекою.
Птицы, коль из поднебесья
видно вам страну мою,
от меня ей спойте песню
мной весьма желанную.
Чтобы в песне прозвучали
нежные мелодии,
ноты грусти и печали,
и тоска по родине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964784
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2022
Куди не глянь, куди не глянь
навколо скрізь краса.
Природа шле осінню дань ---
дарує чудеса.
Дерева в жовтізнІ стоять,
неначе б то у злОтості.
КленИ ж, як факелИ горять ---
красуються в червоності...
Хоч би на мить, хоч би на мить
сягнути в Україну,
та там глибокий вдих зробить,
вдихнувши ту ПЕРЛИНУ.
Там теж краса, своя краса ---
моя то Батьківщина.
Про неї пам"ять не згаса!
Вдихнув би ... й там спочинув.
17. 10. 2022 р.
Лонгйой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Коханій дружині присвячую...
посмертно
Вже сьомий місяць промайнув
як ми уже не поруч.
Я маю думку лиш сумну ---
потрібна твоя поміч.
Оце б сиділи ми удвох,
як ти казала, "в парі".
Сум би злякався нас обох ---
ми вдвох були в ударі.
Ми міцно притулилися б
в одне єдине тіло,
то й бІди всі розбіглися б,
а ми б тільки раділи...
Однак все сталося не так ---
біду цю не минеш ніяк.
Бог мені кохану дав,
і Бог, на жаль, її забрав.
11. 09. 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Жил когда-то я в своей квартире.
(Теперь в ней никогда не смогу быть.)
Жил в ней словно в расписной картине ---
Любил я раньше с красками дружить.
Стены я разрисовал цветами.
Я в большинстве тюльпаны рисовал.
Сейчас тюльпаны просто пылью стали ---
Снаряд сразил квартиру "наповал".
Никого я в жизни не обидел ---
Козла даже козлом не называл.
С детства в этом слове брань я видел
И бранным словом козлика не звал.
Сам я претерпел обид немало.
Обидчиков своих я всех прощал.
В обидах надо чтоб всем ясно стало
За что кого-то кто-то обижал.
Вот и обращаюсь я к тому снаряду,
Который мне квартиру разорвал:
За что я получил его в "награду"
И чье он указанье выполнял.
Молчит снаряд. Погиб он "смертью храбрых",
Жилье мое стерев с лица земли,
Так и не назвав тех самых главных,
Которые меня к бездомью привели.
В победу верю я добра над злом.
Обидчик мой конечно будет назван
И вскорости предстанет пред судом
И тем судом всеръез будет наказан.
Уместно будет мне сказать словами
Поэта родом с той самой страны,
Снаряд которой мчал ко мне с программой:
"В жилье чтоб не оставить ни стены!"
"Но есть и божий суд, наперстники разврата!
Есть грозный суд: он ждет;
Он не доступен звону злата,
И мысли, и дела он знает наперед..."
Куплет стиха я Лермонтова Миши
Здесь процытировал. Пусть он простит.
Эти слова и ныне правдой дышат.
А тот, о ком здесь речь,
пусть в ад
ко всем чертям летит!
В своем стихе я повторяю строчку:
"В победу верю я добра над злом..."
Кончаю стих. Еще строка --- и точка.
Отныне я врага зову козлом!!!
P. S. Прошу пробачення у своїх друзів по перу за те,
що я у цей скрутний для моєї улюбленої України час, написав
цей твір мовою ворога мого народу. Зробив я це цілком свідомо,
маючи надію на те, що хоч хтось із ворожого середовища нава-
житься прочитати цей твір, в результаті чого, можливо, що в цьо-
му середовищі з"явиться краплина якогось розуміння для покра-
щення стану, в якому опинився мій народ.
Слава Україні! Героям слава!
Місце для коментарів знаходиться значно нижче від звичайного
місця його розташування. Пробачте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Життя колись було ---
Навколо все цвіло!
А потім замело
Той буйний цвіт.
Бо почалась війна ---
В бандюгу путінА
Вселився сатана
Й став хмурим світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
Створено під враженням
від вірша Т. Г. Шевченка
"І широкую долину"
Я в приємну згадку лину
у ту давнюю годину;
і того, що так хотілось
й без проблеми нам здійснилось,
Не забуду я.
А сталось те, що ми побрались ---
в одне серце воз*єднались.
З того ж часу дорогії
літа тії молодії
В ЩАСТІ пронеслись
По життю ми йшли обоє ---
ти зі мною, я з тобою.
Жаль, що вдвох ми вже не ходим,
лиш я згадую ті годи,
Як жили колись.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
Ремейк до вірша
"Сумна світлина"
Ти дивишся на мене зі світлини,
даруючи мені свою красу.
Краса ж твоя до мене в згадці лине,
бо в згадці я її в собі несу.
Бажання бачити тебе наживо
ятрить серденько й душеньку мою.
Однак бажанню збутись неможливо --
лиш фото береже красу твою.
Тому й стоїть це фото преді мною,
мов ми з тобою разом за столом.
Щоденно я милуюся тобою.
Без тебе ж птах я лиш з одним крилом.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945795
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Так сталось, що тебе нема
зі мною, моя мила.
Нам нашу доленьку змогла
зламати чорна сила.
О, як же гарно так було
йти по житті з тобою!
Тепер життя те відцвіло,
я мушу жить в двобої.
Я мушу жити вже за двох,
за себе і за тебе
до тих пір, коли нас обох
вже буде мати небо.
Отож нехай Господь дає
мені здоров"я й сили.
Жити ж за двох стремління є
у мене, моя мила.
Так сталось, що тебе нема.
Але ж це лиш фізично.
Моя ж душа тебе трима
в моєму серці вічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2022
Новопрествленій
коханій дружині
Ти дивишся на мене зі світлини,
даруючи мені свою красу
Світлина ця до мене сумом лине,
зливаючи з моїх очей сльозу.
На тій світлині є сумна прикмета --
це стрічка чорна знизу навскоси,
яка того, хто дивиться з портрета,
вкрива туманом слізної роси.
Любив тебе я, мила, довгі роки,
й любитиму до скону своїх літ.
Я став предметом зайвої мороки.
Всеж мрію, щоб відбувсь мій заповіт...
Як умру, то поховайте
мене у могилі
біля тої могили,
де спить моя мила.
Коли ж будете писати
похорнні дати,
напишіть таку ще фразу:
"Ми навіки разом!"
11. 02. 2022 --- 16. 02. 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
Шукає син, аж збився з ніг,
собі в дорогу оберіг...
Шукання ті цілком доречні,
бо ждуть важкі і небезпечні
дороги в синовім житті,
тяжкі доріженьки-путі.
Тому й шукає син в дорогу
оберіг як допомогу,
щоб він його оберігав
й долати путь допомагав.
Про клопіт сина каже мати:
"Ти, синку, мусиш добре знати,
що помогти найкраще зможе
тобі всеможна сила Божа.
Тож перед виходом в дорогу
ти помолися спершу Богу,
щоб Він в дорозі допоміг,
бо Бог --- найкращий оберіг."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Якщо подушка від сльози волога,
це хтось від горя у подушку плаче.
Але ж подушка в гОрі не підмога ---
друг допоможе в горі значно краще.
Як хтось все ж має до плачу потугу,
бо горе його, як батіг, січе,
нехай обійме він за плечі друга
та й хай поплаче другові в плече.
Проте і друга слід такого мати,
хто б співчував чужій болючій долі.
А він про біль найкраще мусить знати,
бо й сам стогнав колись в душевнім болі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
Стрічать літечко зАвжди пристойно
люди мають собі на меті.
Цьогоріч же його з парасоллю
стрічать треба було і в пальті.
Дещо згодом ті теплії пальта
люди всеж-таки з себе зняли.
Парасольки ж ховати не варто,
бо дощі наче хлющі були.
Принесли людям зливи ті горе:
справжню повінь створили вони.
На полях утворилося море,
міським транспортом стали човни.
До дощів додались урагани,
що зривали з будинків дахи ...
Може все це за вчинки негарні
Бог шле людям, за їхні гріхи?
Урагани затихли і спека
приплелася на зміну дощам ---
для здоров"я людей небезпека
перегріву мізків до нестям.
Невже й далі так будемо жити,
зазнаючи страхи все життя?
Ні, вже мабуть нам досить грішити.
Станьмо, люди, на шлях КАЯТТЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
Традиція така була, колишня:
в період олімпійських спортзмагань
у війнах відбувалося затишшя
без тіні заперечень і вагань.
Це так було. А як тепер, панове?
Сьогодні* бачим інше наяву.
Спортсмен стріля в мішені паперові,
в той час агресор б"є в мішень живу.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Забулися традиції гуманні,
в сучасності ніхто їх не згада.
Вернути ж їх --- то мрії надто марні.
Ніхто їх не поверне.
А шкода!
* Серпень 2021 - го року.
Олімпійські ігри в Токіо.
В Україні ж агресор ні на мить
не припиняє свої бойові дії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
"... де заздрість та сварка,
там безлад та всяка зла річ!"
Як 3 : 16
Не дай місця в собі чорній заздрості,
її геть прожени за межу.
Бо не буде в житті твоїм радості --
створить заздрість із неї іржу.
Не будь також об"єктом для заздрості
за яскравість життя твого й лад.
Бо яскравість твоя стухне в хмарності
й твої успіхи підуть на спад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
Створено під враженням
від вірша "Не ріж косу"
авт. НАДЕЖДА М.
Дякую авторці.
Жіночі коси стали вже не в моді --
в глибокім забутті вже та краса.
Та в пам"яті спливає при нагоді
матусина до пояса коса.
В дитинстві визнавав беззаперечно
я образ мами тільки при косі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назвУ що їй належне:
Краса у косах, В Серці і в Душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
ДівчИні-юнці пАспорта вручили
немов путівку у дорослу путь.
Для дідуся й бабусі та дівчИна
дитиною ще довго мусить буть.
В їх пам*яті вона йшла по стежині,
призначеній лиш для дитячих ніг.
Донині це було, але віднині
під її ноги інший шлях проліг.
Крокуй, онуцю, шляхом тим потужно,
сміливіше прямуй до своїх мрій.
Крокується тобі хай не сутужно.
Дорослішай. та тільки не старій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Краса стояла в вазі на столі.
Це був дарунок пречудовій діві.
Юнак вродливий, що кохав її,
подарував їй квіточки красиві.
Стояла довго свіжою краса.
Було всім любо, хто на квіти гляне.
Та з часом, бач, приваба пригаса,
і квітка все чимдалі дужче в"яне.
І ось настав сумний момент в житті
аж майже неживого вже букета:
його хтось бачив кинутим в смітті,
як вік свій відслужилого предмета.
О, як же прикро зріти ліпоту,
яка сягнула до межі старіння!
Вже не красу в ній видно -- пустоту,
бо цвіт краси вже на порозі тління.
Ніщо у світі тління не мине.
Та люди вчаться керувати тлінням.
Вже й позитивні результати є,
звичайно, завдяки людському вмінню.
Коли вже квітка відцвіте свій вік
і втратить всі свої приваби звичні,
її не слід жбурляти на смітник,
бо ж їй рідня -- відходи органічні.
Настане час, коли відходи ці
вже попадуть до рук висококласних,
і вмілими руками фахівці
з них створять добриво рослинам красним.
Й цим добривом умілий квітникар
так професійно має скористатись,
щоб виростить такий природи дар,
який за дивовижу може здатись.
Тоді краса знов стане на столі
яка й була, а може й краща значно.
Для буйноцвіту слід плекать її.
Прощатися ж з красою треба вдячно!
Примітка. Місце для коментарів
розташоване дещо нижче звичайного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Пам"яті друга дитинства і юності
"Уж кружится последний желтый листик..."
Осінній вітер той листок зірвав.
Про лист опалий, що зими провісник,
в житті востаннє друг мій віршував.
Дружок мій вірний бути б міг поетом.
Він в юні рОки вірші вже складав.
Та... надмогильним траурним портретом
миттєво й несподівано він став.
Автомобіль, як ошалілий вітер,
мов з дерева життя його зірвав.
Друг був зеленим, а не жовтим цвітом,
весняний вік ще в ньому вирував.
Про нього пам"ять в мені часто лине
і в добрую годину, і в лиху.
Тому й природньо, друже Валентине,
"твой желтый листик" впав мені в строфу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Я славлю маму, що мене зродила
в законнім шлюбі в переддень війни.
Я славлю й маму, що мене зростила.
В тім рідної з цих мам нема вини.
Виходить, що я створений дуетом
у виконанні двох окремих мам.
Про вас, матусі, якби був поетом,
я б вірш красивий присвятив би вам.
Поети славлять почуття високі.
В таких висотах я не верхолаз.
Хоча й віршую я вже довгі роки,
та не поет я -- тільки віршомаз.
Це все подібне з тим, як рицар дамі
дарує купу квітів дорогих,
а в той же час простак приносить мамі
пучечок лиш ромашок польових.
Та все ж ромашки --- то окраса в полі.
Отож бо й віршомазові вірші́
спроможні скрашувати людям долі
простеньким словом щирої душі...
Я славлю маму, що мене зродила
у переддень, як почалась війна.
Я славлю й маму, що мене зростила.
Всі ж негаразди --- то війни вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Жіночу вроду Бог створив не марно --
то був немовби дар чоловікам.
Дивитися на вроду любо й гарно,
торкати ж її зась брудним рукам.
Нечистих рук немало є у світі,
бруднить яких слизька душі мораль.
Рукам, що амораллю оповиті,
цур геть! не наближатися до краль.
. . . . . . . . . . . . . . .
Красу дівочу маючи безмежну,
завжди, дівчата, будьте обережні.
Через красу буває і скорбота --
полює бо на ту красу й сволота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Вельмишановні вчителі!
Вітаю вас з вашим професійним святом!
Хай Господа нашого Йсуса Христа,
Його благодать, Його ласка свята
будуть із вами постійно, завжди,
щоб ви не зазнали ні в чому нужди.
З повагою М. Холодов
04. 10. 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Не будьте винні нікому нічого,
крім того, щоб любити один одного.
Бо хто іншого любить, той виконав Закона.
Послання св. апостола Павла до Римлян
Рим. 8:13
Не можна буть винним нікому нічого
опроче, звичайно що лише того,
що є як вимо́га Писання Святого ---
любити нам ближнього щиро свого.
Отож бо не хочу провини я мати
своєї без вибачень перед людьми.
Вибачте, люди! Не треба тримати
на мене обра́з, я прошу́ зо слізьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Нехай жодне слово гниле
не виходить із уст ваших ...
Євангеліє. Еф. 4 : 29
Бува в розмовах тільки й чути
приблудне слово - паразит.
Для зв*язки слів бач має бути
цей "неодмінний реквізит".
Словечки різні свого часу
були у моді. Й кожен раз
вживали їх немов "прикрасу"
під час пустопорожніх ляс.
Сьогодні ж просто ріжуть вуха
слівця з дитячих навіть уст
такі як "блін", чи "бляха - муха".
Таж хай би їх познищив дуст!
З них будь - яке --- то звичне слово.
В його ж корінні лайки стук ---
слух пізнаЄ безпомилково
в нім зашифрований матюк.
Уважні ж будьмо, добрі люди,
в своїй розмові! Завдяки
отій увазі зАвжди, всюди
хай з мови зникнуть матюки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Мій батько був трудягою завзятим,
в його руках робота аж гула.
Такою ж трудолюбною і мати --
під стать йому вона також була.
Останнім часом, дивлячись на сина,
не так на нього, як на його труд,
боюсь наврочить, син мій, як пружина,
стиснута на сущий добробуд.
Бо дійсно, син добро немов будує,
виконуючи будь-яку з робіт.
Від рук його робота аж нуртує,
душа зліта у творчий мов політ.
Сьогодні пЕрголу мій син майструє,
альтанку завтра буде майструвать.
В роботі ним завжди душа керує --
він звик завжди з душею працювать.
Отож альтанка буде, як та цяця --
зручна й красива. У погідні дні
приємно буде часом в ній збираться
в сімейнім колі, друзів, чи рідні.
Такий то стиль роботи мого сина.
А ще відзначить неодмінно слід,
що він працює начебто ... машина,
як працював мій батько -- його дід.
Отож дивлюсь на сина й гени бачу,
якими дід онука наділив.
Чудові гени бачу, та одначе
в спадковості не все я зрозумів.
У синові від діда генів стільки,
що нІкуди вміщать в нього й моїх.
Лишається радіть мені та й тільки,
що синові надать життя я зміг.
Звичайно, що не сам я мав цю змогу,
а в парі із найкращою з жінок.
Отож бо й народивсь нам, слава Богу,
такий трудолюбивець, наш синок...
Сказав я те чарівне "Слава Богу"
не просто, щоб надать слівцю красу.
Я всю свою життєвую дорогу
за щастя вдячний Господові Йсу!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Древо зі святим корінням
навіть через многоліття
родить світу покоління,
у якого святе й віття.
Коли корінь святий,
то і віття святе.
Див. Рим 11:16
Примітка. Місце для коментарів розташоване
значно нижче, ніж звичайно. Пробачте.
..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Вподобав і маму, й тата
лелека-пташина
та й приніс у їхню хату
вже п"ятого сина.
Не спинитись би й на шостім
лелечому хисту,
та непрохано "у гості"
вдерлися фашисти.
Довелось надіти тату
й старшому синочку
кликом серця й військомату
військову сорочку.
На війну пішли обоє.
І невдовзі тата
не минула в полі бою
куля супостата.
За таку нестерпну втрату,
за вдОвую маму
гнав Іванко німця-ката
до його Потсдаму.
Та добити не судилось
катюги Івану --
юне серце зупинилось
від тяжкої рани.
І все ж ката свою зброю
примусили скласти
справжні лицарі, герої --
месники-солдати.
"Хенде хохнув" клятий німець
у покорі стягу,
що підняв герой-армієць
на даху рейхстагу.
Так скінчилась епопея,
де за сльози мами
пав Берлін, немов Помпеї
захльоснула магма.
А що ж мати? Неміч Дусі
по війні в нестатках
виплекати у розрусі
діточок без татка.
Втерши сльози бідна мати
кінчиком хустини,
віддала своєму брату
найменшого сина.
За таку її "відвагу" --
сУди-пересУди.
Не зверта ж вона уваги
що там кажуть люди.
Знала: плакати й тужити --
така її доля.
Хай же краще буде жити
синок її Коля.
Ото й став маленький Коля
дядькові за сина,
а для Колі мама Оля --
дядькова дружина.
ТАК І Є, ЩО ВІЙНИ В ШМАТТЯ
РВУТЬ ЛЮДСЬКІ РОДИНИ!
ТОЖ БО, ДРУЗІ, СЕСТРИ, БРАТТЯ,
СТАНЬМО ВОЄДИНО
ПРОТИ ЗЛА, ВІЙНИ, НАСИЛЛЯ,
ПРОТИ ДУШОГУБСТВА
ЗА ЛЮБОВ, ДОБРО, ВЕСІЛЛЯ
І ЗА МИР ДЛЯ ЛЮДСТВА!
9 травня 2005р.
ПРИМІТКА. Рамка для коментарів
розмістилась чомусь нижче
звичайного місця розташування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
На згадку і в подяку моєму улюбленому
онукові Данечці, який 30. 04. 2015р. залучив
мене до Клубу Поезії, де я знайшов собі багато
чудових друзів, спільників в улюбленому захоп-
ленні поезією.
Сьогодні півдесятка літ,
шановні друзі, як я з вами.
Для мене ви -- жаданий світ,
наповнений ущерть віршами.
За всі ці роки я вже став
вашим прибічником завзятим.
Майже всі вірші прочитав,
що з ваших сторінок узяті.
Буває й сам я щось пишу
і думаю, що це є вірші.
Десятки слів я ворушу,
щоб скласти рими з них найліпші.
А після того, як складу
і потім їх читати стану,
тоді до висновку дійду,
що влазю не в свої я сани.
Ні, не поет я, не мастак
дива творити на папері!
Тут я сіресенький простак,
мій поклик в зовсім іншій сфері.
Такий ось вирок я здійснив
урешті решт своїй особі:
щоб віршувати більш не смів,
хіба що сам собі... для хобі.
Але все ж вірші я люблю
з давніх давен ще, майже з роду,
і на дозвіллі те й роблю --
читаю ваші... в насолоду.
Я маю щастя кожен раз
як ваші вірші є на сайті.
Свої ж не ставлю на показ --
мої того не завжди варті.
30. 04. 2020р.
Бажаю вам, шановні друзі, здоров"я,
добра, мирного, чистого неба, помірних,
при необхідності, дощів, наснаги у вашій
творчості.
Спасибі вам і слава Богу, що ви у мене є!
З повагою М. Х.
Примітка. з не зрозумілої для мене причини
рамка для можливих коментарів
опустилась доволі нижче звичай-
ного місця її розташування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
"Циві- циві", -- співа синичка.
В погідний день ясний
гарненька пташка невеличка
віта прихід весни.
"Фюі-фюі", -- аж раптом чути
на спів той схожий свист.
Що за свистун то має бути,
який там ще артист?
На мить зніміла пташка мила
після свого "циві".
В той час, коли вона німіла,
знов чулося: "Фюі".
Отак і йшло в поперемінні:
"циві", затим "фюі".
Синичка ноти ллє пташині,
свистун свистить свої.
Аж раптом пташка в своїм співі
створила викрутас --
фортель в пісенному мотиві,
і свист умить погас.
Натомість голос враз почувся:
"Свистіти вже дарма!
Я поки так свистіть навчуся,
співай, пташко, сама".
Це садівник весні радіє
й з птахАми розмовля --
в піснІ пташині мелодійні
ще й свисту добавля...
В весінню пору так і є:
навколо все живе,
немов піднесеним стає,
парить, мов птах,.. сливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2020
Шановні ЖІНОЧКИ!
Пробачте за запізніле вітання з вашим
прекрасним святом 8-ме Березня.
Прийміть мій експромт-побажання.
Щодень хай в вашому житті
хоч крохи щастя розмістяться,
щоб якнайшвидше в майбутті
з них склалось величезне
Щ А С Т Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867394
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2020
Коханій дружині
до Дня Св. Валентина
Для своєї Антонінки
крім цілунка й валентинки
якомога поскоріш
склав я невеличкий вірш,
смисл якого залюбки
вклавши у такі рядки:
Я в житті лиш те й роблю
що тебе чимдуж люблю!
14. 02. 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864933
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.02.2020
Синові Володимиру
і невістонці Оленці
Літ вам ... вже двадцять! А це вже й немало
для спільного в парі життя.
Двадцять минуло як вас поєднало
найкраще в житті почуття.
Це почуття було поруч із вами,
вас не лишало й на мить.
В серце одне ви з*єднались серцями,
яке здатне палко любить.
Нині на вашій з фарфору* тарелі
є в спільнім житті набуття.
Із всіх набуттів на найвищим щабелі
для вас було завжди дитя.
Вам дарував свого часу лелека
дітей не одного, а двох.
Це -- подарунок, а вам ще далеко
іти, щоб зростити обох.
І ви оцей шлях свій долаєте плідно,
вкладаючи кошти і час.
Так має й бути: колись принагідно
цей вклад запрацює й на вас.
Час швидкоплинно сягне до причалу,
де вам необхідно зійти.
Буде заважко вже бігати чвалом --
дай, Бог, хоч би йти, не повзти.
Пора ця, як правило, близиться стрімко
до вже посивілих людей.
Як ваш час настане, вам буде підтримка
від ваших дорослих дітей.
Ви ж таки гідні підтримки отої,
та й діти у вас золоті.
То й ви йдіть до дати і теж золотої,
й хай ЩАСТЯ йде з вами в путі!
09. 10. 2019р.
ПРИМІТКА. *20-річчя шлюбного життя
вважається фарфоровим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863303
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.02.2020
З трояндою стосунки хочеш мати?
Тоді запам"ятай на все життя,
що слід тобі напОхваті тримати
бинти та йод ... від кровопролиття.
НАПОХВАТІ --- під рукою, напоготові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2019
І сміх, і горе...
Систематично Мінздоров
нагадує все знов та знов
зауваження важливе,
що куріння вкрай шкідливе.
Курії ж, на зауваги
не звертаючи уваги,
себе не хочуть усмирять
і цигарками все димлять.
Ба, в сьогоднішньому часі
навіть у жіночій масі
важко вже знайти жінок,
які не курять цигарок.
Тож може варто розпочать
(спочатку хоч би для дівчат)
у школах вводити урок
"Декуризація жінок"?
Чув, що ніби баба Нюрка
на курійку каже: "Курка".
Отож, курійко, схаменись
та з курки в жінку обернись.
Обернись в розумну даму,
дітям -- у дбайливу маму,
щоб із тебе у дитину
не всмокталось нікотину.
Смердючі цигарки облиш
й декуризуйся поскоріш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2019
Цей вірш є додатком до вірша "Червона поляна"
автор Микола Холодов
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837262
Стоїть у селі скам"янілий військовий,
схиливши в журбі непокрите чоло.
Це пам"ятник тим, хто в роки сорокові
поліг, боронивши це мирне село.
Рясні іменами загиблих військових
пам"ятні плити-надгробки, а я
сумними очима в сльозах присмуткових
шукаю загиблого батька ім"я.
ІздАвна шукав я, шукаю й понині.
Вже й роки мої скоро можуть спливти.
Я батька свого бачив лиш на світлині,
могилу ж з ім"ям його мушу знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2019
Помагайбі! надзвичайним
чином найдобріших слів
з Новим роком суть навчальним
вас вітаю, вчителі!
Бажаю вам ЗДОРОВ"Я, ДОБРА,
УСПІХІВ у вашій БЛАГОРОДНІЙ роботі!
З повагою М. Х.
2019 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846864
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.09.2019
Село має назву "Червона Поляна".
Така офіційна є назва його.
Та дещо інакше його звуть селяни,
Що знають історію краю свого.
Близько села розляглася долина.
Те місце в війну полем бою було.
В бою полягла не одна там людина
Й не сотня -- десь тисяча їх полягло.
До бою долина була сніжно-біла --
Зима надала тої білості їй.
Від крові ж із кожного вбитого тіла
Долину в червоне зафарбив той бій.
З тих пір те село називають селяни
Не тим офіційним найменням його,
А давнім реальним -- Кривава Поляна,
Бо знають сторію краю свого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019
П"ятдесятий квітень наш
Слізьми захмареного неба
Нас покидає. Це -- демарш?
Чи розуміть інако треба?
Такі питання не для нас!
Ми бути мусимо обачні --
За весь прожитий в парі час
Ми маєм Богу бути вдячні.
Ми дякуєм Йому за те,
Що Він весь час нас вів за руки.
Було й сутужно, а проте
Ми з Ним й тоді пройшли повз муки.
Усі оті півсотні літ,
Де б не були ми, з нами всюди,
Чи по сухому, а чи вбрід,
Ішли здебільшу добрі люди.
Чому ж то квітень - ювіляр
В сльозах прощань чека загрози?
Ми ж Бога просимо нам в дар
Щоб то були на Щастя сльози.
Прости нам, Господи, гріхи
Та не відмов нам у проханні,
Щоб нас минали дні лихі
І квітень був нам не останній.
30 квітня 2019 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834078
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.05.2019
Ти --- Ангел мій!
Я своє Щастя бачу у тобі.
Коли ж між нами щось не так,
шукать не смій
в собі лиш демона ознак.
Він у мені --
отой непроханий "будяк".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2019
У часи злиденні давні
Хлопчаки, немов старці,
Мали (інколи кустарні)
В дрАнтя зношені штанці.
У часи ж немовби й гарні
Навіть пані та пани
На колінах модно - рвані
Носять джинсові штани.
За цю моду просто дику
Тої моди авторам
Чи ж не слід набити пику
За штани -- суцільний страм?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019
Існують в природі закони сезонні.
Приміром закон є такий навесні:
Сніг спершу завжди розтає на осонні
Лиш потім він вже розтає у тіні.
Існують поправки у тім же законі
Особам поважного віку чий лик:
Коли сніг поляже людині на скроні,
То там він уже не розтане повік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829375
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2019
Лийся, щастя, через край
Та знай свою дорогу:
Ту з доріг лиш обирай,
Яка угодна Богу.
Тобто ти свідоме будь,
Що Богу вельми любі
Ті путі, якими йдуть
Лиш праведнії люди.
Та буває все ж і так:
Шляхи ти топчеш хибні --
Йдеш з людьми, які ніяк
З тобою йти не гідні.
Тож виходить, що людці
Достойні мати щастя,
З лона ж честі виходці
Не можуть з ним брататься.
Отоді-то й настає
Різних домислів пора,
Мовляв щастя мабуть є
У людців... за хабара.
. . . . . . . . . . . . .
Щастя, не впадай у гріх,
Покинь гріха дорогу
Та ступай на ту з доріг,
Яка угодна Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2019
10 лютого 2019 року.
Щедро засніжене довкілля.
Несподівано прилетіла зграйка шпаків
і розмістилась у садку на гілках яблуні.
Чому так рано, любесенькі?
Ще снігу багатесенько,
Бо за вікном зима.
Шпак прилетів ранесенько,
А їстоньки нема.
Він до тепла, що в вирії,
Долав політний шлях.
Та до Вкраїни милої
Вернувся знов цей птах.
Його, в польотах схудлого,
Нагодувать би вщерть,
Бо цього "сина блудного"
Здола голодна смерть.
Господарю, ретельненько
По закутках поглянь,
Чи не зостались зерненька
Від щедрих посівань.
Неси ті зерна миттячком
І сип до годівниць
Та з превеликим хіттячком
Годуй голодних птиць...
. . , . . . . . . . . .
Людино, повні грудоньки
Вдихни життя й радій
За те, що в світі людоньки
Живуть для добрих дій!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825676
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2019
Даня та його дідусь Микола заснували сімейний Клуб Справжніх Любителів України (скорочено КСЛУ) і на установчих зборах цього клубу затвердили його статут. Метою заснування клубу було сумісне досконале вивчення історії та географії України, її культури, її державної української мови .Вважалось, що члени Клубу Справжніх Любителів України повинні бути справжніми патріотами цієї держави. Засновники КСЛУ домовились про можливість прийняття до клубу усіх бажаючих, але за умови обов"язкового виконання статуту КСЛУ.
Дідусь запропонував залучити до клубу Даніну маму. Даня загалом був не проти, щоб прийняти маму до своєї організації, але він засумнівався у тому, чи погодиться мама щоранку виконувати ранкову гімнастику. Адже цього вимагає статут клубу.
-- А ще,.. -- почав було висловлювати Даня якесь інше заперечення, але запнувся і замовкнув, сором"язливо опустивши очі.
-- Говори, говори, Данечко, -- підбадьорив онука дідусь. -- Ми ж з тобою члени одного товариства і тому усі питання, які стосуються нашої організації, ми повинні обговорювати разом без усякої сором"язливості. Отож, що ти хотів сказати про маму?
-- Дідусю! У статуті нашого клубу записана така вимога до члена клубу: "Член КСЛУ постійно слідкує за своїми речами і він їх утримує у належних їм місцях. Він слідкує за охайним станом свого одягу і взуття."
-- Правильно, Данечко. Дійсно, так і записано, -- погодився з ним дідусь. Він вкотре вже відзначив про себе чіпку дитячу пам"ять свого внука. Ось і зараз Даня слово в слово точно процитував пункт статуту їхнього клубу. -- Ну і які ж проблеми можуть бути у твоєї мами стосовно цієї вимоги статуту? -- запитав дідусь.
-- Мама одного разу безладно залишила свої чобітки у передній кімнаті, -- потупившись у підлогу і щось малюючи на ній носком черевика, відповів Даня.
-- Ану, розкажи докладніше, як це було, -- попрохав дідусь.
-- Мама зі мною і з маленькою Дашею, з моєю улюбленою сестричкою, повертались додому з магазину. Дорогою Даша захотіла їсти. Тоді мама взяла Дашу на руки і ми пішли додому жвавіше. Вдома мама швидко роздягла Дашу, роздяглася сама і, роззувшись та кинувши свої чобітки абияк, хутко побігла на кухню готувати нам з Дашею попоїжку.
-- А ти що робив у той час? -- спитав дідусь.
-- Я роздягнувся, розмістив свій одяг і взуття на належних їм місцях і пішов дивитись телепередачу, -- відповів Даня.
-- Зрозуміло, -- сказав дідусь і запропонував Дані удвох подумати над маминою сумнівною поведінкою.
-- Данюсю, -- через деякий час звернувся дідусь до онука. -- А чи не звертав ти увагу на те, як мама роззувається, як вона знімає з ніг свої чобітки?
-- Ну, як?.. -- ніби запитуючи самого себе, почав свою відповідь Даня. Він примружив очі і поглянув на стелю, наче хотів там побачити картину як мама роззувається. Ось вона спочатку розстібає застіжки-блискавки. Потім наступає носком однієї ноги на закаблук чобітка другої ноги і знімає цей чобіток. Затим вона таким же чином знімає і другий чобіток. Про це Даня і розказав дідусеві.
-- Бабуся теж так роззувається, -- сказав на те дідусь. -- А чи не звернув ти увагу ще й на те, який чобіток мама знімає першим, лівий , чи правий? -- поставив дідусь онукові нове запитання.
-- До цього я не придивлявся, -- відповів Даня, усміхнувшись від такого дріб"язкового запитання.
-- Я теж не придивлявся. Я просто здогадався, що бабуся знімає першим лівий чобіток, -- відповів дідусь.
-- Як це здогадався? -- здивовано запитав Даня.
-- А ось послухай як це було.
І дідусь розповів Дані, як одного разу він з бабусею повертався додому зі своєї заміської городньої ділянки. Погода була прохолодною, моросив надокучливий дрібний дощ. Довго стояли на автобусній зупинці, чекаючи автобуса потрібного маршруту. Втомлені і зголоднілі додому повернулись пізно.
-- Того пізнього вечора бабуся, як і твоя мама, про що ти мені щойно розповів, теж кинула у безладі свої одяг та взуття. Вона хотіла якомога швидше приготувати вечерю і тому, не гаючи часу на прибирання своїх вдяганок, хутко побігла до кухні. Невдовзі я і здогадався, що бабуся знімає першим свій лівий чобіток, -- хитрувато усміхаючись, сказав дідусь і зробив невеличку паузу у своїй розповіді.
-- Ну кажи вже швидше, дідусю, як ти здогадався? -- підстрибуючи від нетерпіння, поквапив його Даня.
-- Я звернув увагу на те, що закаблук бабусиного лівого чобітка був забруднений таким чином, ніби на нього хтось наступив ногою, -- продовжив свою розповідь дідусь. -- Можна було, звичайно, припустити, що на закаблук дійсно хтось міг наступити. Це могло трапитись чи то в автобусі, чи то в дорозі. Але я відкинув це припущення, бо я до цього ще й раніше примічав, що бабусин лівий чобіток ставав забрудненим на закаблуці щоразу після того, як бабуся роззувалась. Правий же чобіток ніколи таким чином забрудненим не був.
-- Ура, дідусю! Я теж уже здогадався, -- радісно підстрибнувши та переможно потрясаючи руками, вигукнув Даня. Потім він утихомирився і уже спокійно та все ще з радісними очима пояснив дідусеві свою здогадку: -- Роззуваючись, бабуся наступила на закаблук лівого чобітка взутою правою ногою. Тому вона його й забруднила. На закаблук же правого чобітка вона наступила роззутою ногою і тому його не забруднила. Усе так просто, дідусю, -- знову, переможно піднявши руку, підвів підсумок свого здогадування Даня.
-- Правильно, Данечко. Я завжди знав, що ти у нас кмітливий хлопчик, -- похвалив онука дідусь. -- А от чи спостережливий ти? Чому, наприклад, ти до цього часу не звернув уваги на такі ознаки маминого взуття, про які ми з тобою говорили?
Даня задумався. Потім із серйозним обличчям він поставив дідусеві зустрічне запитання:
-- Дідусю, а ти що, спеціально для цього розглядав бабусині чобітки?
-- Ні, онучку! -- усміхнувшись відповів дідусь. -- Я звернув увагу на ці ознаки бабусиного взуття тоді, коли я це взуття чистив. Отож, Данечко, не важко здогадатись, що того вечора,про який я тобі розповідав, у той час, як бабуся готувала вечерю, я чистив взуття як своє, так і бабусине. А мені дуже хотілось відпочити і подивитись футбол, який того вечора транслювався по телебаченню. Але мені було соромно відпочивати і розважатись у той час, як бабуся була зайнята приготуванням вечері. Адже їй мабуть теж хотілось відпочити. Отож я і почистив її взуття, щоб хоч у цій роботі допомогти бабусі.
Минуло декілька днів. Побачивши свого дідуся, Даня підбіг до нього зі своєю радісною звісткою.
-- Дідусю, моя мама теж, як і бабуся, знімає першим лівий чобіток.
-- Підглянув? -- з хитруватою посмішкою спитав дідусь.
-- Ні, здогадався коли чистив її вуття, -- також посміхнувшись, задоволено відповів Даня.
На тлі спогадів дідуся Миколи
2009 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823846
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.02.2019
Антон, учень другого класу, стояв на узбіччі стежки і чекав свого однокласника Даню. Напередодні він домовився з ним зустрітись, щоб поговорити про їхні хлопчачі справи. Стежкою бігла маленька дівчинка. Вона дзвінко та радісно вигукувала набігці якісь веселі віршики. Раптом дівчинка зупинилась, замовкла і заплакала. Бігти далі їй заважала гілка, яка упала з дерева і лежала поперек стежки.
-- Треба допомогти дівчинці, -- подумав Антон. Він підійшов до дівчинки, взяв її під пахви і, переступивши через гілку, переніс малятко через цю перешкоду. Миттю переставши плакати, дівча продовжило тюпати своєю дорогою.
Невдовзі на стежці з"явився Даня зі своєю дворічною сестричкою Дашею. Даша бігла попереду Дані і співала якусь кумедну пісеньку про соняшникове насіння. Добігши до тієї самої гілки, через яку щойно не змогла переступити її ровесниця, Даша теж почала плакати.
-- Не плач, Дашенько, -- озвався до сестрички Даня, -- я тобі зараз допоможу.
Він підбіг до Даші і стягнув гілку на узбіччя стежки. Обличчя дівчинки знову стало радісним.
-- Що треба сказати? -- хотів було запитати у сестрички Даня. Але йому не довелось цього робити, бо Даша вже й сама встигла подякувати братику за допомогу. Дані було приємно, що таку поведінку сестрички спостерігав його однокласник.
Антон, звичайно, звернув увагу на подяку маленької Дашеньки. Він навіть намірився було розказати Дані про те, що хвилиною раніше він також допоміг незнайомій дівчинці, коли вона теж заплакала перед тією самою гілкою. Але та дівчинка, на відміну від Даші, не здогадалась подякувати йому за допомогу. Однак Антон не наважився розповідати про цей випадок. Він збагнув, що у такому разі йому треба було б розказати і про те, у який спосіб він допоміг дівчинці. А, порівнюючи свою допомогу з Даніною, він зрозумів, що Даніна допомога була кращою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816739
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.12.2018
Светлой памяти
свата Николая
Родился, жил, ушел из жизни.
Таким есть путь для человека
Со дня рождения до тризны
В конце отпущенного века.
Век отпускается Всевышним
Строжайше, ни минуты лишней!
Менять срок жизни невозможно --
Противоправно и безбожно.
Прожить же век свой честно надо,
Чтоб избежать мученья ада.
А честно жить -- есть то лекарство,
Чтобы войти у Божье Царство.
Сват честно жизнь прожил свою,
Возможно должен быть в раю.
А вот куда ему дорога
зависит от решенья Бога.
Хочу помочь свату порукой.
Но Соломонова наука
Гласит: нельзя мне поручиться!
Ну что ж, тогда буду молиться
Я пресвятой молитвой Богу,
Дабы познал сват в рай дорогу,
Чтоб там навечно поселиться
И жить под пенье райской птицы.
Июль - август 2018 г.
Примечание. Человек малоумный
дает руку и ручается
за ближнего своего.
См. Притчи Соломоновы 17 : 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809875
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2018
Хто нас навчає писати, читати,
Світ пізнавати, і зорі лічити,
Й загалом навчає письменними стати?
Дивне питання! Звичайно -- це ВЧИТЕЛЬ!
Шановних учителів Клубу Поезії
вітаю з ДНЕМ УЧИТЕЛЯ!
З повагою М. Х.
05. 10. 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809060
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.10.2018
Ми любимо весну і тепле літо
Й не любимо сльоту і холоди.
Одначе не завжди земля зігріта
І також не завжди цвітуть сади.
Весна трива не більше як чвертьроку,
А решта -- літо, осінь та зима.
Все ж маймо задоволення нівроку
Від тОго, що в нас є й чого нема!
Примітка. ... навчився я бути задоволеним із того,
що маю.
Див. Фил 4 : 11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
Ранок першовересневий
Нум, до школи, дітвора,
До гімназій, чи ліцеїв --
До навчання вже пора!
Вам чудово відпочилось
В пору літнього тепла.
Вдосталь в річці ви змочились --
Річка мов для вас текла.
Тож тепер, коли за парти
Вам сідать, чи за столи,
Знадобляться вам ті гарти,
Що ви влітку набули.
Бо навчання -- то не жарти,
То -- енерготратний труд.
Тож і гарту слід надбати
Досхочу та може й в спуд.
Вчитись треба вам відмінно
Як синам, так і дочкам,
Щоб зросла з вас гідна зміна
В майбутті своїм батькам.
Батьки ж мають передати
Вам в труді мету свою:
Україну так владнати,
Щоб жилось в ній,.. як в раю.
1 вересня 2018р.
Примітка. Спуд -- сховище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2018
Шкільні дзвінки в порі весінній
Останні щемні випускні --
То мов курликання осінні
Прощальні й трішечки сумні.
Роки шкільні вже промайнули,
Пішли в доросле майбуття.
На жаль, дитинство теж минуло
Без прав йому на вороття.
Легенький щем воложить очі
Сльозливих мам випускників --
Дітей пускать душа не хоче
В дорослий плин життя - ріки.
Весна пройшла, настало літо.
А школа -- то весна - краснА.
Хоч літо й сонцем вщерть зігріто,
Та матерям тепліш весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
Вас вже нема зі мною сорок літ --
У тОй світ відійшли Ви, любий татку,
А цей, на жаль, покинули Ви світ.
На щастя ж
є про Вас хоч добрі згадки.
10. 06. 2018 р.
Цей невеличкий твір є відгуком
на чудовий вірш "Батькова дата",
Автор Шостацька Людмила.
ПРОХАННЯ до колег КП: У моїй родині до
батьків звертались на "Ви". А як у вас, у вашому
регіоні України? Щиро дякую за відповідь.
З пошаною М. Холодов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797578
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.06.2018
Відвідавши свого часу дружину, яка знаходилась у лікарні на стаціонарному лікуванні, я почув уривок із розмови двох хворих жінок, сусідок дружини по лікарняній палаті.
--- Гарна у Вас, Михайлівно, дочка. Так піклується про Вас. Молодчинка!
--- А как же иначе. Ведь это дочь, а не какая-нибудь невестка. Невестка --- не дочь!
Прикро мені стало за таку думку тієї Михайлівни про невісток. Під враженням почутого я й склав притчу, спрямовану Михайлівні і таким, як вона, зрозумілою для них мовою.
Притча о дочери и невестке
------------------------------------
Аист принес человеку сына.
--- Распишитесь в получении, -- сказал аист и протянул человеку Книгу выдачи детей младенческого возраста.
--- С удовольствием,-- сказал человек и поставил свою подпись в нужной графе Книги. --- Теперь желаю получить от тебя дочь, -- весело добавил он.
--- На получение дочери Вас нет в списках, -- отпарировал аист и, взмахнув крыльями, начал набирать высоту. Сделав круг над человеком, он с высоты птичьего полета направил ему следущее SMS - сообщенме: "Вместо дочери Вы в свое время получите невестку..."
Свидетелями этих событий были две сороки.
---Невестка -- не дочь! Невестка -- не дочь! -- стрекотали сороки, внося тем самым в сознание человека определенную частицу недоверия к невестке...
Прошли долгие годы. Вырос и возмужал сын. Пришло время обзаводиться ему семьей. Тогда - то и сбылось пророческое SMS - собщение аиста --- человек получил невестку. Вместе с тем всплыло в памяти человека назойливое стрекотание сорок: "Невестка -- не дочь! Невестка -- не дочь!" Напрягся человек от ожидания равнодушного, а возможно и неприветливого отношения к себе со стороны невестки. Но жизнь человека протекала спокойно, без каких-- либо эксцессов. Напротив, невестка оказалась довольно милым созданием. В ее поведении не было и намека на негативное отношение к родителям ее мужа. Более того, ее к ним отношение можно было назвать дочерним. Особенно это ощущалось в трудные моменты в жизни мужниных родителей, когда они нуждались в заботе, в помощи, в теплоте и поддержке. И все это они получали со стороны их сына и невестки.
В один из таких моментов, когда свекровь находилась на излечении в больнице, принесла невестка своему свекру кастрюлю свежесваренного супа.
--- Спасибо, доченька! -- дрожащим голосом промолвил человек и на его ресницах заблестели капельки слез.
Провожая уходящую домой невестку, человек вышел на крыльцо своего дома и увидел сороку, которая собирала какой - то материал для постройки своего гнезда.
---Эй ты, белобокая! -- окликнул человек сороку.
--- Кре - ке - ке? -- вопросительно отозвалась сорока, что означало: "Чего тебе надобно, старче?"
--- Ты что мне когда-то стрекотала о невестке и дочери? -- спросил человек белобокую стрекотунью.
--- Невестка -- не дочь! Невестка -- не дочь! --- заладила сорока знакомую трескотню.
--- Пустое! -- приостановил человек усердствующую птицу. --- Эта твоя песня давно устарела. Вот послушай, длиннохвостая. что я тебе скажу. Послушай и заруби себе на клюве, разнеси на своем длинном хвосте по всему миру: Моя невестка --- моя дочь!
--- Невестка -- дочь! Невестка -- дочь! --- застрекотала сорока. Она взлетела высоко в небо и полетела над землей, возвещая людям обновленную песню: "НЕВЕСТКА --- ДОЧЬ!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018
В житті частенько так буває,
Що хтось про щось когось питає,
А той плечима лиш стенає
Та й каже: "Хрін же його знає." *
Тож мабуть варто нам до скону
Побільше уживати хрону,
В собі щоб мати за придбайки
Ще й гени хрону - усезнайки.
------------------------------------------
* Хрін його знає -- Тобто невідомо хто знає.
Див. Новий тлумачний словник
української мови у трьох томах.
Укладачі: Василь Яременко,
Оксана Сліпушко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2018
Хочу милу привітати,
А з чим і не знаю.
Став історію читати.
Читаю... читаю...
Й побував таки у правді
Слів інформаційних.
Це і стало на заваді
Вітань традиційних.
Восьме березня. Чи свідчить
Дата ця про свято?
З"ясувалось, що не личить
Жінок з ним вітати.
Що ж робити? Не вітати?
Ні, вітати, звісно!
Та при цьому треба мати
Слово компромісне.
Тож від нині з Днем Жіночим
Вітать милу хочу
Просто так -- із Днем Жіночим.
Про дату ж промовчу.
Адже дата, що існує
Як Жіноче Свято,
Святом стало марно, всує,
Бо з неслави взято.
І тому мені щоночі
Сняться сни нівроку
Про відзнаку Днів Жіночих
ЩОДЕННО ЩОРОКУ.
Хай здійсняться сни ці гарні
Про те, щоб ЩОДЕННО
БУЛИ в ШАНІ ДІВИ й ПАНІ --
ШАНУВАЛИСЬ РЕВНО !!!
07. 03. 2018р.
Вірш розміщено автором у КП дещо пізніше
дати святкувань Жіночого Дня свідомо, щоб
уникнути можливих прикрощів у випадку не-
правильного розуміння шановними жіночками
ідеї цього вірша. Шановні Жіночки, пробачте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782742
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2018
У той час як на Планеті
Олімпійський факел сяє,
В землю встромлених багнетів
Неодмінно люд чекає.
Бо з давен, схоже, трипільських
Для військових і цивільних
Під час Ігор Олімпійських
Заборонені всі війни.
Та дарма чекає миру
Краса світу -- Україна,
Бо схотілось в люті звіру
Полонити цю країну.
Ігнорує звір жорстокий
АнтивІйнові закони
І не робить ані кроку
У покору забороні.
Чи ж не знає та звірина,
Чи не хоче знати,
що настане та година
За зло кару мати?!
Коли хто до полону веде --
сам піде в полон.
Коли хто мечем убиває, --
такий мусить сам бути вбитий мечем!
Об"явлення св. Івана Богослова 13 : 10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781607
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2018
50-річчю
першого побачення
присвячується
Півсотий раз уже Земля
Здійснила коло по орбіті
З тих пір, як вперше ти і я
Зустріли сяйво у зеніті.
То наша сяяла зоря --
Від Бога нам благословення.
То Сам Гоподь нас наставля
На путь любові і натхнення.
Ті настанови сприйняли
Ми, як слухняні Божі діти:
Як пара лебедів жили
Й надалі мусим лебедіти.
Надай нам, Боже, лиш снаги
Здолати заздрощів навалу
Й здоров"я повні береги
Пошли до нашого причалу.
А ще нам, Господи, пошли
Щоб нас минали грізні хмари
Та щоб земну ми путь пройшли
В любові й злагоді у парі.
29 січня 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2018
Моєму першому побаченню з коханою
присвячую
Пойте, синицы, пойте, дрозды
И громче, фанфары, звените
Во имя еще неизвестной звезды,
В то время стоявшей в зените.
Не может звезда безымянною быть
И я ей присвоил имя.
Во имя его я прошу вас трубить,
Звените, фанфары, во имя!
Сегодня счастливее нет на Земле --
Я счАстлив предельно отныне.
Так будь же всегда в своей звездной семье
В зените,
Звезда Антонина!
29 січня 1968р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2018
Хизувалася кислиця,
Що нікого не боїться:
Навіть дубу будь-якому
Вона вмить наб*є оскому.
Як почули від кислиці
Це боксерські рукавиці,
Без вагань ударом знизу
Вмить набили їй мармизу!
Знай, хвалько, що проти прута
Завжди є антиотрута!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Зібравшись в дружній гурт,
Стояли
Обіч дороги парубки,
Про щось веселе розмовляли
І реготали залюбки.
Неподалік старенька жінка,
Ступивши хибно, впала ниць.
Вона не втримала й корзинку,
Де було дещо із дрібниць.
І вмить, немов з рушниці куля,
До неї парубок підбіг.
Він допоміг звестись бабулі
Й підняти речі допоміг.
Цієї щемної картини
Я випадковим свідком став.
Прємно тенькнуло в груднині,
Бо... то мій син в добрі постав.
Сьогодні він поміг бабусі.
Поможе й завтра ще комусь.
Хай син живе в такім же дусі,
Як заповів Христос Ісус.
Нехай постійно в ньому грає
До свого ближнього любов,
Як у Святого Миколая
На цю любов багата кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017
Свічка Пам"яті у нас
У віконці сяє,
А малесенький Тарас
У діда питає:
"Чом, дідусю, свічка та
Має назву дивну?
Про що свічка пам"ята?
Вона ж не людина".
Призадумався дідусь --
Щемне запитання.
Внук до діда пригорнувсь,
Застиг у чеканні.
А чекати довелось
Відповіді довго.
Діду враз не спромоглось
Втішити малого.
Похмурнішало лице,
Затрусились руки.
Не прийшло на ум слівце,
Зрозуміле внуку.
Треба швидше дідусЮ
Слова добирати
Як Украйну майже всю
Змусив хтось вмирати.
Хай розкаже про це дід
Чесно й справедливо,
Бо якийся "брат"-сусід
Розкаже брехливо.
Він за правду виставля
Брехливу гидоту,
Щоб зростало в нас маля
Антипатріотом.
Тож бо, діду, не мовчи,
Скажи мудре слово
Й відсівати внука вчи
Від зерна полову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763602
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2017
Колега у КП є в нас,
Що ставить підпис: Райка.
Настав сьогодні слушний час
В честь Райки "привітайки".
Шановна пані Райко!
Прийміть моє щире вітання з Днем Вашого народження
з побажанням ЗДОРОВ"Я, ЩАСТЯ, УСПІХІВ у Вашій поетичній
творчості та всіляких гараздів у особистому житті.
З повагою М. Холодов
22. 09. 2017р.
P. S. Пробачте за мій особистий неологізм "привітайка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751747
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.09.2017
За мотивами байки у прозі
"Ґудзик без штанів"
Автор Микола Возіянов
По дорозі йшли штани.
Ґудзик від них стиха
Одірвавсь і в бр"яни
Скотивсь. Ледве диха.
В бур"яні сидів ховрах,
Та й спитав заблуку:
-- Чи загнав якийся страх
Тебе в бур"янюку?
-- Ні, не страх загнав, а страм,--
Ґудзик одізвався.
-- У штанах я йшов. Десь там
Раптом одірвався.
Шастнув було за штаньми.
Глядь, навпроти мене
Гурт жінок іде з дітьми.
Нене ж, моя нене!
Отоді то я й чкурнув
У бур"ян до тебе,
Бо я вмить тоді збагнув,
Що ховатись треба.
Як би, друже, я посмів
При отім народі
Появитись без штанів?
Страмота, та й годі!
. . . . . . . . . . .
Тож бо ґудзика сховали
Від огуди бур"яни.
Зате глуму вщерть зазнали
Незастебнуті штани!
Вщерть зазнали глуму злого.
Але час минув якийсь,
Замість ґудзика старого
Інший ґудзик появивсь.
І штани пішли бадьоро
Та сміливо між людьми.
Показні були і скоро
Стали модними штаньми.
Ґудзик же, що відірвався
Самостійно від штанів,
Лежав там, де і сховався,
В бур"янах, аж поки згнив.
Де ж мораль оцього твору?
Вона є між таких слів:
Не вистрибуй, друже, вгору
З тих, що на тобі, штанів!
Якщо ж ти не зрозумієш
Суть моралі в тих словах,
Може трапитись, що згинеш,
Як той ґудзик, в бур"янах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
"...Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь..."
Т.Г. Шевченко
Менше сонця стало вранці,
ніч і вечір пішли в ріст.
Вже кружля в осіннім танці
пожовтілий перший лист.
Фініш літа. Це до старту
ранній осені пора.
Це й пора сідать за парту.
Нум до школи, дітвора!
Добре, дітоньки, навчайтесь
і чужому, й не цурайтесь
і свого, що гарне в нас,
як поет казав, Тарас.
31. 08. 2017р.
Вітаю усіх освітян КП з ДНЕМ ЗНАНЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2017
Я приїхала в Карпати
З братом повідпочивати.
Гори там такі красиві,
Небеса блакитно-сиві.
Он в горах журкоче річка,
Вдалині росте смерічка.
Справжнім скарбом України
Люди звуть карпатский край.
Зелен-серденько країни
Буйно квітне,як розмай.
Хто не був ще у тім краї,
Дуже раджу--побувай!
Прогуляйся гірським плаєм,
В полонину завітай.
Різнотрав"я там буяє
Та приваблює отар.
На трембіті хтось десь грає,
Певно--то гуцул-вівчар.
Люди там неначе світлі,
Дуже чемні та привітні.
Діалект у них є власний
І,до речі,дуже класний.
Отож,милий,любий друже,
Їдь в Карпати,та мерщій.
Вір мені,там гарно дуже.
Їдь же, а не тільки мрій.
Холодова Дар"я
Учениця 3-В класу
ХСШ №114,м.Харків
30.08.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017
Кажімо лиш правду, й не треба брехать,
Як правда гірка, чи солона.
На те в Бога мудрості слід попрохать,
Йдучи по стопах Соломона*.
*Йдеться про біблійний персонаж -- царя Соломона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017
Я Вас обязан известить, Вы тем горды и мне бы Вас
Что я встревожился когда-то, Как будто бы поздравить можно.
Когда узнал -- Ваш сын носить Вот только лишь один нюанс
Стал форму русского солдата. Зажег во мне сигнал тревожный.
Все дело в том то, что война
Нависла над моим народом.
Горит в огне моя страна,
С которой Вы ведь тоже родом.
Пришел в мою страну солдат А дальше -- больше: спору нет,
Без визы и без разрешенья. Что сердце от тревоги стынет --
Глава его страны мандат Солдат-агрессор тот одет
Вручил ему для разрушенья. В одежду, как на Вашем сыне.
А это значит, горький час
Наступит рано или поздно,
И сын Ваш выполнит приказ
Войти в мой дом с оружьем грозным.
И Вы спокойно в этот путь Нельзя поверить, чтобы мать
Благословите разве сына? Благословить могла когда-то
А я не верю в эту жуть, С оружьем руку поднимать
И вряд ли верит Украина. Своего сына против брата.
"При чем здесь брат?" -- такой вопрос
Возможно Вы задать хотите.
Ведь сына аист Вам принес
Лишь одного. Но погодите.
Напомнить Вам имею честь: Ведь сын ее вот-вот готов
В многострадальной Украине Войти в ту возрастную норму,
Сестра родная у Вас есть. Чтоб для защиты от врагов
Она волнуется о сыне. Примерить воинскую форму.
Финал не сложно представлять.
Жесток финал, не буду врать я.
Друг в друга целиться, стрелять
Пойдут двоюродные братья.
Один из них -- Ваш сын родной, И кто-то с этих сыновей
Солдат страны самовлюбленной. Нажмет курок -- и быть печали:
Другой -- племянник Ваш, а мой Кому-то с ихних матерей
Вашей сестрой мне внук рожденный. Идти по жизни в черной шали.
Я всем желаю светлых дней,
Своей снохе и Вам. Из жизни
Долой печаль! Для сыновей
Справляйте свадьбы, а не тризны.
Так пусть же в том поможет Бог, Вы потрудитесь осознать
Чтоб моему желанью сбыться. Свою на выборах промашку,
Но, чтобы в этом Бог помог, Когда Вы шли голосовать,
Нужна от Вас труда частица. Поставить в нужном месте "пташку".
И Вы поставили ее.
Не знали Вы, что превратится
Она в жестокое зверье,
Под стать двуглавой хищной птице.
Тот зверь талантлив, признаЮ. Мне трудно переубеждать
В самоуверенном апломбе Того, кто мыслит зомбиально.
Он правду подчинил вранью От Вас же, верю, можно ждать
И превратил народ свой в зомби. Оценки жизненно-реальной.
Что ж, оценяйте побыстрей
И меры принимайте смело!
Своих навязывать идей
Я Вам не буду -- Ваше дело.
На этом все, конец письма,
Его исписаны страницы.
Вас уважающий весьма
Свекрови муж Вашей сестрицы.
P.S. Я верю, Вы понять смогли
Суть моего к Вам обращенья.
Мои слова Вас напрягли.
За это я прошу прощенья.
Но я хочу, чтобы и мать Пред ними буду я в долгу,
Буквально каждая в России Коль не скажу и им об этом.
Так, как и Вы, смогла понять Но так, как Вы, я не смогу
Абсурд войны, убийств, насилий. Сказать. Здесь мало быть поэтом.
Нужна здесь матери душа
И сердце в материнском теле.
Лишь мать понятьем хороша
В таком весьма серьезном деле.
Я с просьбой обращаюсь к Вам: Они поймут Вас, Вы ведь мать,
Не умолчите этой темы, Язык Ваш с ними материнский.
А объясните матерям По силам Вам с ними создать
Суть мною поднятой проблемы. Антивоенный блок российский.
Спешите требовать от тех,
Кто прочно сел во власти "тузом",
Пресечь жестокий, тяжкий грех --
Войну, с ее "Двухсотым грузом".
Спешите, чтоб предотвратить В моем письме о том и речь,
С войны печальны ее вести. Чтобы сберечь детей от смерти.
Война ведь может превратить Игра, как видно, стоит свеч!
Вам сына в груз под шифром "200" Хотите верьте, иль не верьте.
ПРИМЕЧАНИЕ. " ГРУЗ 200" -- Под этим шифром с АТО вывозятся тела погибших воинов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2017
Загинув батько -- в бій мій брат пішов
Й поліг біля Берліна, у Потсдамі.
В Європі -- слід його від підошов,
А вдома -- сльози ще й за сина в мами...
. . . . . . . . . . . . . . . . .
Пройшли роки. В промові із кремля
Про Другу Світову супроти німців
"Хтось" надто вже зухвало заявля:
"Ми виграли б війну й без українців".
О, Боже, Святе, ну навіщо ж так?
Навіщо має "хтось" язик із жалом?
Його заяви -- то ворожий знак,
То в спину Україні вдар кинджалом.
Жахливо чути все оте! Проте
Заяв тих не почують брат і татко.
Все ж пам"ять про полеглих -- то святе,
А глум над ними -- сатанинська хватка.
ПРИМІТКА. Вірш створено як додаток до вірша
"Мій батько до Берліна не дійшов" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673268
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Не ображайсь, дорослий сину,
На свого батька -- то пусте.
Помовч, подумай хоч хвилину.
У тебе ж також син росте.
О, як ти любиш ту дитину!
Про це лиш знає Бог і ти.
Його любитимеш ти, сину,
Поки є сил по віку йти.
Ото і в тебе, любий друже,
Такий же також батько є,
Що тебе любить дуже - дуже,
Сильніш за своє житіє.
Якщо й промовить якось тато
Слівце кривеньке, чисто в жарт,
Всерйоз оте сприймать не варто
І ображатися не варт.
Згадай - но краще в ту хвилину
Життєве правило просте,
ЩО НЕ ТРИМАТЬ ОБРАЗИ СИНУ
НА СВОГО БАТЬКА -- ТО СВЯТЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2017
50 - річчю
мого кохання
з першого погляду
Я дякую тобі, мій Боже, Свят,
За те, що дав можливість бути диву,
Яке початком стало моїх свят --
Той день, як закохавсь я в юну діву.
Півсотні літ минуло, коли мій
Погляд, як проникливим промінцем,
Раптово зосередився на ній.
В ту мить я ястав закоханим по вінця.
Цей день -- мій правомірний ювілей,
А діва -- то суцільні й нині чари.
Цей ювілей -- то мій лиш привілей,
Всі ж інші свята ми святкуєм в парі.
Попереду ще кілька круглих дат.
До них нам, звісно, варто би дожити.
А, щоб дожить до славних отих свят,
Нам треба ще у Бога заслужити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017
Мабуть ми з тобою стрілись
Все-таки по Божій волі,
Бо в коханні сумістились,
Моя мила, наші долі.
Тож бо дружать хай твій Овен
І мої з ним Близнюки.
Й хай нас мчить Любові човен
В руслі Шлюбної ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017
"Греблю, синку,
греблю треба розірвати!
Ти бачив об"яви гнилизни і застою
( що сприяють росту погані ), а не добачив
причини, яку треба усунути."
І. Франко "Будяки"
Вітер буйний заподіяв
Україні збиток:
По усіх світах розвіяв
Кращих її діток.
Літні люди зажурились.
І батько, і мати
З буйним вітром посварились
Та й стали питати:
-- Що ж ти робиш, хулігане?
В чому їх провина?
Нащо здув за океани
Невістку і сина?
То ж таки -- наша надія,
Опертя на старість.
А ти геть їх позавіяв
Шукать щастя й радість.
Чи ж не знайдуть наші діти
Щастя в Україні?
Хай ростуть вони, мов квіти,
Тут, на Батьківщині.
Адже в нас земля родюча --
Ґрунти чорноземні.
Квіти виростуть пахучі
І не іноземні.
-- Ґрунти ваші кращі в світі, --
Вітрюган промовив, --
Та не створені для квітів
Належні умови.
На ґрунтах ваших родючих
Розрослось будяччя.
Та таке воно могуче,
Яких світ не бачив.
А цьому кінець настане
(Варто про це знати),
Як будяччя перестане
В політті зростати.
Україно, для будяччя
Не створюй поліття!
А натомість дбай добряче
Про корисне квіття!
ПРИМІТКА. Поліття -- сприятливі умови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721720
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2017
На межі зими з весною
ПОкрив снігу осіда,
А з-під пОкрива сльозою
тече талая вода.
Засльозилася старенька
В смутку Зимонька-Зима:
-- Я колись була біленька;
Сніг, як пух -- краса сама.
А тепер невдячні люди
Мене гудять і клянуть.
У містах, і в селах, всюди
В шию геть мене женуть.
Дійсно, я була сувора.
Завірюхи й віхоли
Намітали снігу гори,
Ще й морозом дихали.
Проти мене гнів росте.
Й це мене збентежило.
Люди, я робила те,
Що тоді й належало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2017
Квіти, море добрих слів,
Збільшення зарплати --
Хай таким для вчителів
Буде їхнє свято!
Найщиріші побажання всього найдобрішого
вам, поети і поетеси сайту -- вчителі за професією!
ЗІ СВЯТОМ ВАС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691972
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.10.2016
Бачу Сейм, над ним місточок.
Вкину в воду я листочок.
Хай пливе він в Україну,
В мою рідну Батьківщину.
Бо була я у тім краї,
Де водицю Сейм збирає
І несе у ті краї,
Про які думки мої.
Передай привіт, листочок,
У вишневий мій садочок,
Де хрущі гудуть у вишні,
Квіточки мої розкішні
Там залишили свій слід.
Передай і їм привіт.
Холодова Дар"я
Учениця 3 - В класу 114 школи
м. Харків
Лютий, 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016
Для мене завжди є свято,
Чи в холоди, чи в спеку,
Тоді, коли йду міняти
Книжку в бібліотеку.
Мене там стрічають мило
Й радо, як друзі вірні,
Яких там силенна сила --
Книги у книгозбірні.
У тій атмосфері книжній
Книжку я здам, по то́му
Візьму в руки іншу ніжно
Й радісно йду додому.
Я буду читать для то́го,
Щоб досягти звитяги
В пізна́нні чогось нового,
Часом і для розваги.
Затим буде знову свято,
Чи в холоди, чи в спеку,
Коли я піду міняти
Книжку в бібліотеку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690553
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.09.2016
Не показуй мені, синку,
Татуйоване плече,
Бо воно мене, дитинко,
Як сокирою січе.
Пофортунило, синочку,
Тебе звабить сатані.
При мені надінь сорочку,
Прикрий плечі при мені.
Розписав ти себе, сину,
Як отую статую,
Вкарбувавши фарбу синю
У фігуру статную.
Люблять втіху цю дурную
Кримінальні особ́́́́́́́́́́́́́и́,
"Не забуду мать родную"
Часто пишуть на собі.
З них ніхто не хоче й знати,
Що чистесенькі тільця
Порождає на світ мати,
І чистесенькі серця.
І що є нечиста сила --
Сила хитра і лиха,
Яка робить грішним тіло
Й серце вабить до гріха.
Тож така вам осторога,
Любі дочки і сини:
Тіло -- то створіння Бога,
Татуївка ж -- сатани.
--------------------------------
Хіба ви не знаєте, що ваше тіло --
то храм Духа Святого, що живе Він у вас,
якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
Перше послання св. Павла до коринтян 6:19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687540
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2016
Бабі сумно, баба плаче,
Що минає літо.
Сльози в баби дід побачив
Й каже не сердито:
"Не плач, бабо, як дитинка,
Очі свої витри.
Незабаром павутинка
Полетить в повітрі.
Отоді вже, хоч не довго,
Ти ще будеш гріться.
Тіштесь, баби, вам для того
Літо повториться.
Приємної вам осені, шановні друзі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016