Lucia

Сторінки (1/7):  « 1»

програмістський вірш

вечір  п*ятниці  підкрався  непомітно
хтось  пішов  гуляти  з  друзями  у  паб
хтось  пішов  з  роботи  непримітно
хтось,  на  жаль,  в  цей  день  заслаб

хтось  тиняється  по  офісу  безцільно
хтось  уже  в  той  інстаграм  поліз
ну  а  моя  команда  вже  стабільно
по  п*ятницям  викладує  реліз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019


ти знаєш, зі мною важко

ти  знаєш,  зі  мною  важко.
зі  мною  майже  жахливо:
я  літаю  по  світу  як  пташка,
я  рвуся  до  сонця  щосили,


я  метаюсь,  збиваючи  крила,
і  ховаюсь  в  безглузді  маски.
та  знай,  що  мене  підкорила  
твоя  ніжність  безмежна  і  ласка.


біля  тебе  мені  спокійно,
біля  тебе  я  зупиняюсь.
і  хоча,  зазвичай,  постійно
я  в  дурних  словах  помиляюсь,


ти  не  будеш  образи  тримати...
я  надіюсь,  я  вірю,  я  знаю,
бо  ти  вмієш  просто  прощати.
бо  ти  знаєш,  що  значить  кохаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015


Зітхає ніч… Шепочуться каштани…

Зітхає  ніч…  Шепочуться  каштани…
В  таємних  снах  тополі  заніміли.
Мовчать  понурі  темно-сірі  хмари,
Лиш  місяць  сліпить  своїм  світлом  білим.
І  спить  метро…  Не  чути  шум  дороги,
Накрилось  місто  ковдрою  туману.
Пройшли  години  денної  тривоги,
Настала  тиша,  що  веде  в  оману.
Та  тільки  чути,  як  гудуть  дроти,
Що  заплелись  в  заплутану  мережу.
Гойдаються  будинки  та  мости,
Колише  вітер  високу  телевежу.
Заснуло  місто  й  дуже  міцно  спить.
Воно  втомилось,  тепер  відпочиває,
Зітхає  ніч,  і  листя  шелестить  –
І  лиш  каштани  досі  розмовляють.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630238
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.12.2015


уяви, що мене не стане

уяви,  що  мене  не  стане,  
що  я  зникну  з  твого  життя,
і  у  спогадах  тихо  розтану,
забираючи  всі  почуття.

уяви,  що  мене  не  буде,
не  почуєш  ти  голос  мій.
будуть  плакати  навколо  люди,
але  ти  не  сумуй,  не  смій!

збережи  усе,  що  в  нас  бУло,
до  краплини  усі  почуття.
і  нехай  це  спільне  минуле
буде  твОїм  міцним  укриттям.

і  нехай  усі  дні,  що  разом
ми  провели,  минаючи  світ,
і  спокійні  і  з  диким  екстазом,
будуть  в  пам*яті  вічно  горіть.

збережи  усі  ті  хвилини,
що  сміялись  ми  разом  собі,
а  всі  наші  спільні  світлини,
будуть  ворогом  злій  самоті.

бо  не  варте  коханння  нічого,
якщо  плачуть,сумують  за  ним...
ти  живи  з  розумінням  того,
що  ти  був  тим  самим  одним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015


якщо почуття мене надихає

якщо  почуття  мене  надихає,
чи  може  це  бути  погано?
можливо  погано,  що  я  утікаю
від  нього  дуже  зарано?

можливо  потрібно  просто  забути
усі  ці  умовні  стандарти,
і  просто  в  емоціях  вільно  тонути,
насолоджуватись  азартом?

проте,  якщо  зараз  точно  відомо,
що  це  не  взаїмне  кохання,
то  чи  варто  себе  віддавати  свідомо
їдким  і  болючим  стражданням?

і  чи  варто  весь  час  свою  і  увагу
витрачати  на  голубі  мрії,
якщо  ти  не  маєш  такої  відваги,
якщо  ти  не  маєш  надії?

напевно  це  варто  зробити  для  того,
щоб  зрозуміти  для  себе:
чи  є  це  бажання  шматочком  святого,
чи  це  є  фізична  потреба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015


я п*яна від вітру

я  п*яна  від  вітру,
від  запаху  трав,
від  яскравих  вогнів  на  деревах.

я  п*яна  від  того,
що  хтось  обійняв,
коли  в  цьому  була  потреба.

я  п*яна  й  щаслива,  
що  маю  до  кого
я  бігти  в  хвилини  вагання.

я  п*яна,  та  знайте,
що  в  радості  й  болі
між  нами  буде  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015


я плачу в душі сльозами із жалю

я  плачу  в  душі  сльозами  із  жалю.
я  знаю,  що  це  не  нормально  та  все  ж,
коли  ти  не  поруч  -  я  помираю,
і  коли  близько  страждаю  я  теж.

страждаю  тихенько,  ніхто  і  не  знає.
сказати  -  це  ж  було  б  жахливо  для  всіх.
послухай,  коли  тебе  обнімаю  -
у  мене  мурашки  від  шиї  до  ніг.

мені  це  так  дивно,  я  й  не  гадала,
що  може  це  статись  зі  мною  колись.
я  дуже  довго  такого  чекала...
та  трішки  не  так  мої  мрії  збулись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015