Злата Біневич

Сторінки (1/3):  « 1»

Знакове

Вже  не  світло,

а  самі  спалахи,  спалахи

в  цій  безвиході...

Засліплюють,

гріють,

бавлять

та  тішать  скупо  досить

в  цій  журбі.

Всі  мої  останні

спроби-замахи

на  оригінальність,

на  унікальність,

дотепність,

ба  навіть  на  власне  життя    -

так  собі.

Мої  недолугі  бажання

злитися  з  недосяжним  

безглузді,

без  рамок,

практично,

небажані  зовсім  і  зайві  -

без  меж.

Продовжую  дихати,

сумуючи  нерозважно,

за  містом  надій,

натхнення,

розпачу,

фортифікації  -  

читай:  кам'яного    мовчання

прадавніх  веж.

 

 

03.09.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015


Ще один погляд на велике місто

Я  дуже  люблю  це  місто.

Хоч  часом  здається  –  не  дуже.

Машин  тут  скрізь  –  як  намиста.

А  після  дощу  –  калюжі.

Узимку  тут  вогко  й  брудно,

а  навесні  –  красиво.

І  в  будь-яку  пору  –  людно

хоч  в  центрі,  хоч  на  масивах.

Тут  є  де  гуляти  з  коханим

і  де  побродити  самотньо.

В  кав’ярнях  тепер  до  кави

Wi-Fi  інтернет  –  так  модно.  

І  байдуже,  що  нерухомість

дорожча  ніж  десь  в  Амстердамі.

Тут  обирають,  натомість,

щороку  новий  парламент.

Буває,  що  смішно  й  грішно,

нестерпно  важко  буває.

На  завтра  прогноз  невтішний  –

знов  холодно…  Долар  зростає.

Тут  вир,  де  життя  вирує.

Щоранку  –  сміливі  плани.

Постійно  вперед  –  прогресуєш…

Так  легше  забути  погане.

29.10.2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015


Вона

Вона  -  любов,

історія  прадавня,

як  полум’я  гаряча,

бурхлива,  як  життя.

Вона  -  одна,

давно  уже  не  плаче,

п’янка  і  грішна  фея,

і  чиста,  мов  дитя.

Вона  -  твоє  усе,

усе,  на  що  чекаєш,

твоє  усе,  для  чого

на  світі  ти  живеш.

Але  вона  -  це  й  те,

чого  ти  ще  не  маєш,

і  те,  чого  ніколи

ти  вже  не  досягнеш.

Вона  -  любов,

приваблива,  як  мрія,

сумна,  немовби  осінь,

що  погаса  в  зимі.

Вона  -  це  біль,

і  розпач,  і  надія,

твої  солодкі  ночі

й  безмежно  довгі  дні.

Вона  -  як  смерть.

Вона  -  як  воскресіння.

Вона  -  свята  молитва

на  твоїх  вустах.

Вона  -  богиня,

віра,  поклоніння...

І  все  твоя  життя

горить  в  її  очах.

Вона  іде

нікуди  і  нізвідки.

В  руках  своїх  нікому

нічого  не  несе.

Її  душа  -

як  в  польової  квітки.

Їй  сонце  та  свобода

дорожчі  над  усе.

Вона!Вона!Вона....


(Мій  старенький  дитячий  віршик)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015