| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Дівчата милі і шановні матері,
Вас Бог створив у образі Богинь.
Поети і художники вас прославляли
Впродовж пройдешніх поколінь.
Ви створені для щастя і любові,
Для гідного щасливого життя,
Та їх тепер нема, вони лише на слові,
Так і пішли у небуття.
Вам Бог дав ласку і чарівність,
І мудрістю він вас не обділив,
Він дав вам і красу і ніжність
Щоб чоловік безтями вас любив.
І він любитиме вас вічно,
Коли б ви стала ось яка:
Як вас Господь створив для нього -
Кохана, ніжна і стійка.
Та декому незайве озирнутись
На пройдений в епохах шлях,
Чи ви не збилися з дороги,
До мудрості йдучи в віках.
Ми часто помічаємо з докором,
Куди лиха вас доля привела.
Уже краса ваша зів’яла
І ви не та вже що була.
Хто вас туди привів?
Хіба не бачили куди ви йшли?
Як гультяї за рученьку вас брали
І сміючись над вами вас вели,
А потім вашу гордість і красу топтали
І після цього ви себе не впізнавали,
Бо дуже жалюгідні стали:
Розбите серце, втрачена надія,
Пропита і прокурена душа,
Бере зухвало вас хто хоче,
Що не вартує і гроша.
Чи можете гнівитися на кого,
Що долю дав вам ось таку.
Самі легку ви долю вибирали,
Бо думали не те, чого жадали,
Тому заложниками тої долі стали.
А логіка тут є проста:
Коли б ціну собі ви мали,
То б вас так дешево не брали,
Ви б твердо на ногах стояли,
І на приманку б не клювали.
Та вам не пізно повернутись,
До самого початку від кінця,
До величі духовної торкнутись,
Що в дар прийшла вам від Отця.
А Бог Отець є милосердний,
Лиш віру в нього ви найдіть,
Він втрачену надію верне,
Розбите серце звеселить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Я бачив дивний сон, чи то привиділось мені,
Коли ти промайнула повз у сірому вбранні,
Крізь нього прорізався промінь світла,
Він шлях осяяв у пітьмі.
І я подумав, це ж маяк, закутаний в тумані,
Коли б туман розсіяти,
Він шлях би освітив у творчім океані.
І я не помилився –
Туман розвіявся, а він світився.
Його промінчик то спалахував, то гас,
Але туман все насувався і остаточно він погас.
Я день і ніч його палив,
А він світив мені і вів.
Цей дивний маячок привів мене до храму творчості,
До самого його порогу,
І хоч для мене назавжди погас,
Він іншим буде освіщать дорогу.
А я лишився в темноті,
Та вже не розгубився,
Вперед іти волів,
Бо горизонт мені світився
Барвистою веселкою вогнів.
Нелегкою була моя дорога.
Здавалося інколи мені в цій загадковій далині,
Ледь-ледь світилися вогні.
Але я вірив їм, я йшов до них і днями і ночами,
Їх ніжні промені переплелись
З моїми світлими думками.
Я вдячний дуже маячку,
Що на шляху мені зустрівся,
Він мені радість і надію дав,
я ніби вдруге народився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
(жартівлива пісня)
Ірину чарівну я так покохав,
Тепер що робити не знаю.
По ній я сумую і пісеньку склав,
Її по всім світі шукаю.
Приспів:Іринко, ти зоре ясна,
І очі твої світло-карії,
Ти десь загубилась в горах Карпат,
А може в далекій Болгарії.
Її я шукатиму ціле життя,
бо щастя без неї немаю.
В ко ханні моєму нема вороття
Знайду її точно я знаю.
(приспів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2015
Пішла кохана назавжди
Котру я називав зорею.
Лишила на снігу сліди,
А моє серце вічно з нею.
О зоре ясная моя,
Зігрій мені і тіло й душу
Я став холодний мов зима
Та зберегти кохання мушу.
Пішла кохана назавжди
Лиш спомин ніжний залишила
Метіль вже замела сліди
І спогад холодом накрила.
Вернись кохана повернись
Зігрій мені і тіло й душу
Без тебе сохну й гину я
Та без кінця страждати мушу
Прощай кохана назавжди
Будь тою, що колись бувала
Я в серці збережу сліди,
Ті що метіль їх замітала.
Вернись кохана повернись,
Як ніжно я тебе кохаю,
Я вже обїхав цілий світ,
Та кращої ніж ти немає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2015
(жартівлива пісня)
Моя кохана повенулась
І щастя й радість принесла
У моїм серці поселилась,
Немовби вічно в нім була.
Приспів:Кохана, поглянь-поглянь сюди
Я легінь гоноровий і хлопець хоч куди
Кохана, поглянь-поглянь сюди,
Я так тебе кохаю і так кохав завжди.
Прийшла ти ранньою весною,
Над вишнями гули хрущі,
і свій порядок встановила
у моїм серці і душі.
(приспів)
І скільки я не упирався,
Щоб захистить свої права,
Вона сміливо заявляє:
Коханий мій, так не бува...
(приспів)
І що б вона не витворяла,
Страждаю я та все терплю,
Ніякої на це управи,
Бо я безмежно ї люблю.
(приспів)
Моя душа горить, вирує,
А тіло моє міцно спить,
Щоб радість ця не зупинялась,
Ні на хвилину ні на мить.
Приспів:Кохана, поглянь-поглянь сюди,
Я так тебе кохаю і так буде завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Ти створена для радості й любові,
Та в нашім часі їх нема,
Вони згубилися в епохах,
Там їх поглинула пітьма.
Тому живеш як всі у нашім світі
І там милується тобою всяк
Та ти належиш для нащадків
Задумано Всевишнім так.
Нелегкою буде твоя дорога,
Та до кінця ти нею мусиш йти.
Тобі я хочу стати у пригоді,
Щоб світлою дійшла ти до мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2015
Сіра осінь, сіре небо,
Сіре місто, стіни сірі,
Люди сірі однакові,
Всі понурі і похмурі,
Всі байдужі до безтями.
Тільки ти єдина світла,
Радісна і всім привітна,
Чиста, горда до безкраю,
Та котру я так кохаю.
І від того моє серце,
то радіє, то страждає,
то то стискається від болю,
або раптом завмирає,
а тебе моя кохана, все немає і немає...
Та нема в тім порятунку,
Бо така людська природа,
Щоб любити і страждати,
Все чекати і чекати...
Час тече, біжать хвилини,
Довгі мов в степу стежини,
Так тривожать мою душу
Та тебе діждатись мушу.
Раптом хмари посвітліли,
Розійшовся сірий іній,
Горизонт розцвів барвисто
І зявилась ти – Богиня.
Невгамовне моє серце
Ще сильніше запалало,
Сірість миттю засвітилась,
Все довкола засіяло.
Йшла ти впевнено і гордо,
Силу й мудрість відчувала,
Не звернула з того шляху,
Бо ціну велику мала.
Тож тримайся моя феє,
Не звертай з дороги тої,
Підносися вище й вище
До величності святої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015
Львів’яночка чарівна, я так тебе кохаю,
Ти смуток мій розвіяла, як мак я розцвітаю.
Милуюся тобою і хочу вічно жити,
Щоб лиха не пізнаи і вік тебе любити.
Я легінь гоноровий і сильний і завзятий,
І я лиш того вартий тебе причарувати.
За тебе моя мила я рад життя віддати,
Мою вітчизну неньку надійно захищати.
Ти гарна галичанка, і мила й працьовита,
З тобою я пішов би у синю даль край світла.
Без тебе я зівяну, мов зірваний листочок.
А разом із тобо, мов кленовий віночок.
За тебе моя мила я б міг життя віддати,
Мою вітчизну-неньку надійно захищати.
І не страшна тоді вже ворожа сила грізна,
Бо в світі найцінніше – кохана і вітчизна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015
Цей дивний маячок
Йому б світити і свіити,
Та він для себе вибрав тьму,
Не зміг його я більше запалити.
І так він тлів, димів...
Що й сам собі напевно надоїв,
Бо користі ніякої від нього,
Та й зла ніхто на нього не таїв.
І так минали дні і ночі,
Та він відкрив свої чарівні очі,
Вони так сильно в нього загорілись,
Ще так ніколи не світились.
Навколо де пітьма була,
Там ніби ясно зірка розцвіла.
Тепер він ясно світить знов,
І щастя й радість всім дарує.
Тай сам відверто торжествує,
Що в темноті себе знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015
Вже час настав проснись увесь
Епоха наша на закаті,
Іде спаситель із небес путівки роздавати.
Там кожному призначено свій пай,
Хто як прожив на цьому світі.
Тому в пекло, тому в рай,
А тому тут ще трішки жити.
Хто звик неправдою служити,
Пора задуматись йому.
До раю всі важкі дороги,
Одна легка – котра веде у тьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583250
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2015
У царстві мертвім всі погасли ліхтарі,
І лиш один світився від зорі і до зорі.
До нього простягали свої крильця
Нічні метелики і навіть комарі.
І я до нього брів,
Щоб душу він мені зігрів,
Та він від мене відвернувся
І не мені світив.
Це було марево моє,
Я вірив ще, що диво є.
Та це міраж окутав мою душу,
І я назад вертатись мушу.
Та ось я знову на шляху –
Дорозі правди і добра,
На ній земних скарбів немає
Та вірною була завжди.
ЇЇ лиш сильний обирає,
Не всім дозволено туди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015
Вже почорніли сині гори і потемніла синя даль
На її тілі чорні діри пускають з космосу печаль.
А для життя то чорний смуток на нашій голубій землі,
Що розривають її душу космічні сильні кораблі.
Дикунство це, але наука, її інакше не назвеш,
А озирнись на нашу – землю – від болю й смутку вмить завмреш.
Не тільки гори почорніли, вже почорніла вся земля,
Вода в річках вже стала чорна і стала мертвою вона.
Бо живемо здоровим глуздом, він ніби й шлях є до мети,
А загубили шлях великий, котрим до ісини іти.
Та істина свята єдина, котру нам заповів Христос,
Замінена зухвало й сліпо нас наш здоровий дикий глузд.
Нам істина розкриє очі і в темноті освітить нас,
А глузд фальшивий і зрадливий відразу в темряві погас.
Бо глузд людський духовно хворий, йому творити не дано,
Його мета добути кошти і накопичити майно.
Тому ми часто дорікаєм, є глузд або його нема,
Та це й не дивно, це властиво, його поглинула пітьма.
Він загубився у епохах давно минулих поколінь,
А ми його тепер шукаєм, знайти не можемо де він.
Тож зупиніться добродії, хто величає себе так,
Огляньтесь на свої руїни і вас охопить дивний жах,
І ви тоді замислитеся, чи варто так іти,
Чи краще глузд очистити від тої пустоти.
Що слід його наповнити любов”ю, співчуттям,
Та мудрістю прибарвити на радість для життя.
І вже тоді дізнаєтесь куди ви ідете,
Навіщо народились, для чого живете,
Крім того здогадаєтесь, що щастя не в багатстві,
А в доброзичливості, мудрості, злагоді і братстві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583105
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2015