| Сторінки (1/57): | « | 1 | » |
Стрілка хитається п'яно,
північ - як півнячий крик.
Тіні зникають над ранок,
тільки чому ти не зник?
Все це таке наче літо
виплескалось аж за край.
вдарити боляче лікоть -
щоби ти не забував
страх, що на відстані тиші,
в нас проросте, наче мох.
Той, хто мовчить - не Всевишній
той, хто говорить - не Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
***
Щойно хтось цю тишу прогарчить,
ти побачиш: тут навколо стіни.
Ти й не звір, то що між нами спільне?
Дихай це повітря, що гірчить.
Простору розламані замки,
відстані на витягнуту руку,
будь мені чи голубом, чи круком.
Я тепер не плачу, бо за ким?
Краще вже осліпнути й брести
світ за очі, наче невидимка.
Хто тобі що винен, Катеринко?
Тут навколо хрестики й хрести.
***
Де навколо хрестики й хрести,
тіні залишаються по суті
входити у себе, мов у сутінь,
щоб себе попереду нести.
Хто за мною? Люди чи птахи?
Два крила, а наче - два обличчя.
Ця гроза звучатиме, як притча,
просто називай все навпаки.
Кілька слів - і стихне вся вода.
Ось мій шлях - ці кола, кола, кола...
Так іще не плакала ікона.
Так ще не дивилася вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
В цьому домі нічого незвичного:
скрип підлоги, тонкі дзеркала.
Я своє відображення вивчила:
темні кола, пошерхла кора.
Підвіконня поховані пристані,
за вікном достига заметіль.
Обіцяю тобі, що я вистою,
чи з тобою, чи на самоті.
Викорчовую з пам’яті спогади,
біло-біло застигли сади.
Коли тиша обірветься стогоном,
не судимий – мене не суди.
Коли північ пройде циферблатами,
і завмруть на подвір’ї сліди.
Ти пробач, я тебе не чекатиму.
Я піду за тобою в сніги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Сон цей не вічний, а віщий:
двійко слідів на воді.
Але навіщо, навіщо
ти повернутись хотів?
Я не забуду обличчя,
ти не опустиш повік.
Вимов ім’я моє тричі,
привид, а не чоловік.
Що нам лишилось по суті?
Снитися Богу або
падати, падати в сутінь.
Та не любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2018
Половина дороги, а майже своїх не зосталось.
І надходить туман, накриває нас білий туман.
Я боюся тебе, це вже точно, без сумніву, стало.
І цей страх – найміцніше, що може рости між двома.
Течіє, я пливу за тобою, пливу проти тебе.
Все таке, як тоді, – монотонні відбитки речей.
Розірвуться вузли – і впаде між покошених стебел
Одинока сльоза, що не вибухне справжнім плачем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2018
Грози наливаються у грона.
Червень набухає і болить.
Сумніви - остання заборона,
літо починається коли.
Серце вибивається із ритму,
кроки викарбовують сліди.
Боже, але як, скажи, любити?
Нам же ліпше світ за очі йти.
Поки цим закрученим маршрутом
виведеш нас, душу відведеш.
Це ж так просто – дихати і бути.
Це ж так легко, це ж так легко, це ж…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2018
Березень мене не береже,
Березню такі поперек горла.
Я іще не стала міражем,
але вже тихенька і не горда.
Ти веди мене глибоко вниз.
Ти навчи мене умить зникати.
Має вийти – просто не дивись
і не клич: «Ну, Катю! Катю! Катю!»
Це не важко – збутися комусь,
це так легко – виростити ікла.
Я тепер нічого не боюсь –
Я тепер невидима для світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2018
Бачив ріку, що міня своє русло,
води її які?
Берег як пастка чи берег як пустка,
риби її в’юнкі?
Перепливи ти усі переливи,
вийди сухим з води.
Ти ще прозорий, тому особливий.
Отже, тепер веди
вверх по воді, де немає нічого,
вниз – де лише імла.
Бачиш, ріка розливається чорно,
Бачиш – ріки нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2018
Я гора, я іду до тебе,
Магомете, молись і жди.
Доки стихне у серці трепет,
говорити нема нужди.
Бо загублене мерехтіння
приведе мене по слідах,
що зостались по наших тінях,
коли я ще була сліпа,
коли я не була висока
і боялася висоти,
тут блукали чужі пророки
та ніхто не просив прийти,
а скорились моїм вершинам –
і застигли, мов кам’яні.
Я нічого не залишила
тим, хто жертву приніс мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2018
Падати не страшно, якщо мовчки.
Падати не боляче, а тихо.
Колихай мене, колюче лихо,
а як вже заплющу міцно очка,
калатай в усі довкола дзвони.
Най тоді несуть нам добрі вісті,
най скарби шукають по обійстю,
а знайдуть заплакані ікони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2018
Чорна глибока ніч. Важчають небеса.
Тільки не вір мені, краще молися сам.
Свисне – тоді рушай. Зойкне – і ані руш!
Вклякне твоя душа серед опалих груш.
Та не достигне плач, не переллє за край.
Білим мене познач, болем мене скарай.
Доки зійде роса, доки не чути дзвін,
білим мене осяй, хай це побачить він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2018
Сни твої – змії гримучі, не спи, не спи,
треба терпіти, триматись, щоб жах цей стих.
В темряві не розрізнити облич і спин,
Я не впізнаю себе, ну і дідько з тим.
Десь, де не день, де не ніч, а болючий крик,
янголи тихі, печальні, а я без них.
Це не зима, і під нами найтонша з криг
(смійся, бо поки смієшся ти ще не зник).
Хочеш, забудемо все, тільки голоси
нас поведуть по воді у туман густий.
Тіні по той бік видіння, немов мости.
В мене розплющені очі, а ти не встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2018
Застрягаєш у горлі іменем першим тихим.
І не ймуть мені віри грішні, відтак блаженні.
Ти в мені не вогнем, а сяйвом прозорим жеврій,
що із нього почнуться інші – болючим вдихом.
Є така порожнеча, наче глибока прірва.
І коли я впаду, насправді ніхто не зловить…
Ти ніколи не зникнеш, бо не зникає слово
(хто не йме тому віри, хай буде світло й мир вам).
Є самотність така – тонути б у ній тонути.
І діставши до дна, не мати для себе дому.
Обіцяю мовчанку – темну, тягучу, довгу,
доки ім’я твоє не вимовлю як спокуту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2018
Попросись до мене на нічліг,
мій самотній хижий-хижий звіре.
Доки я тобі насправді вірю,
тут слідів не буде нічиїх.
Приблуди до мене серед тьми
сторожити цей зимовий шепіт.
Доки порожнеча нас не зчепить,
доти ми не станемо людьми.
Хтось когось поставить на приціл,
але чи наважиться на постріл?
Це гарчання – стогони крізь простір.
Це любов – як рана на руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018
Тиша незбагненна неминуча
витерла відлуння голосів.
Час іще не цілився, а влучив
(серце на розхитаній осі).
Відстані, подібніші до лещат,
ці твої хвалені береги.
Я колись не відала про те, що
втримати – не значить вберегти.
Тіні не залишили відбитків.
Світло не торкнулося води.
Ти, що тишу з паволоки виткав.
Ти мене у неї відведи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Чорна магія чи мана,
а не світла остання крапля.
Говорили: усе мина,
а воно не мина – і крапка.
Кілька кроків – а там ріка.
Я не крикну – зірветься голос.
Хочеш дихати – утікай,
хочеш знати – ставай у коло.
Тут такий у нас хоровод:
я мовчала, і всі мовчали,
а із темних глибоких вод
брало небо своє начало.
Але десь є усьому край,
там напевне не знають, хто я.
Хочеш дихати – утікай.
Хочеш бути – виходь із кола…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2017
Це не боляче, це – незвідано,
говори мені, говори,
поки небо нас манить віддаллю,
поки видно усе з гори,
поки хтось не почнеться вереском
чи закінчиться ним, ачей.
Це не спогад про смерть і вересень,
і про сон, що втікав з очей.
Витікав і губивсь у видиві
не про те, не про те, проте
а якщо це останній з видихів,
що зірветься з моїх грудей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2017
Грудень розставить крапки над і.
Далі вже - справа січня.
Хто скаже першим, що ми слабкі
(надто, якщо не вічні)?
Надто, якщо комусь завтра йти
в довгу далеку безвість.
Хай би цей страх у мені притих,
поки ми з Богом чесні.
Надто, якщо за межею - тьма.
Або і геть нічого...
Поки мій ангел - твоє ім’я,
в світі не так і чорно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Ігоре, є в цій зимі щось таке провинне.
Щось таке, що змушує нас мовчати,
аби чути, як помира годинник
(ніби час, підкорений циферблату).
Ігоре, є в цій зимі щось таке болюче,
що куди не глянеш - бракує сяйва.
Цей глибокий сірий не те, щоб мучив,
але він між нами, погодься, зайвий.
Зрештою, є в цій зимі щось таки нестерпне,
щоб кусати лікті - в чеканні травня.
Зимо, ось тут я. І мене не стерти.
Як не стерти пам`ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2016
Це така ніжність без імені.
Січень стирає кордони.
Все, що завгодно, кажи мені.
Зрештою, вигадай, хто ми.
Ті, що з зірками високими,
попри тумани і терни.
Світла нам, сонця і спокою
(тут таки страшно і темно).
Завтра не стане розплатою,
і не обірветься слово.
Ігоре, я, коли падаю,
вірю, що ти мене зловиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016
Темінь глибока, неначе старість,
ще принесе нам і сум, і сумнів.
Плачеш, а значить, ти не зі сталі.
І зостається тепер у сумі
тихі розмови про неминуче,
стогін раптовий, листи про втечу.
Те, що насправді найбільше мучить,
вголос промовлене недоречно.
Криком обернеться той твій шепіт.
Кроки поділять надвоє простір.
Нам би повітря і, знаєш, ще би
хай би між нами все стало просто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016
Ще нічого не сталося, навіть не листопад,
ще ковтають слова мої рідні високі стіни.
Я б ішла за тобою, хоч сліпо, хоч наздогад,
але тіло твоє не виходить тепер із тіні.
І нічого такого – ще сняться хороші сни,
ще ховають під ковдрами люди останню віру.
Я напевне вгадаю тебе поміж тим, що зник,
і між тим, що приходить до мене з обличчям звіра.
Я напевне вигадую темні твої сліди.
Голос тане і тихо лягає на душу гладдю:
«Ще нічого не сталося. Ще не було біди,
та не треба боятись, не можна боятись, Катю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016
Чуєш, у мене з-під ребер втікає віра?
Жовтень втискає під шкіру мені голки.
Той, хто назвався коханим, подібний звіру.
Той, хто назвався тобою, уже не ти.
Дай мені крикнути, бо як мовчати ні з ким,
навколо горла мого виростає змій.
Глухо на небі, і марно чекати звістки.
Той, хто приходить уперше, приносить біль.
Скоро між нами горітиме тільки осінь.
Ближче до неба, а значить, – далеко ти.
Той, хто приходить останнім, не прийде зовсім.
Той, хто приходить останнім, – завжди один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2016
Це усе, що сьогодні мені відомо:
дозріває жовтень, а за ним – ні вірша,
бо у мене ні імені, бач, ні дому,
а тому не краще, тому не гірше.
Це усе, що учора між нами стало.
І пощо тепер нам колихати лихо?
І хоча нікудишня з любові стала,
а без тебе мертво, без тебе тихо.
Це усе, що назавжди вросте у пам'ять,
та не буде суму, і не буде злості.
Ти вернешся по півночі, а не там я.
І нікого зовсім. Нікого зовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2016
Іноді краще мовчки, хай як не боляче,
вітер задмухає рани – і стане легше.
В мене уже не думки – голлівудський екшн.
Хочеш – лишайся близько, лишайся поруч і
будуть тобі високі зірки і дотики,
довго тамована ніжність за край проллється.
Камінь під ребрами, бачиш, – тепер, як серце.
Поглядом замотай мене в ляльку-мотанку.
Я берегтиму тишу (як добре, знати, що
часом слова, як монголо-татарське іго).
Все ще попереду. Спи, мій хороший Ігор.
Хай тобі буде тепло, хай буде затишно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Бачив, малі янголята вивели нас на цю путь?
Той, хто ніколи не платить, грає по суті всліпу
(знаю, ти теж таким був).
Хтось розіслав мерехтіння і розписав небеса.
Снишся загубленим тіням важелем на терезах
(тільки тепер ти не сам).
Бийся, бо завтра настане вимерлим, висохлим дном.
Я притулюся вустами там, де боліло давно
(ніч нам згодиться на тло).
Виросте, вислизне вітер і переллється за край.
Як би мені скам’яніти, поки усе це не гра?
Так ти мене покарай.
Ми перейдемо всі межі. Стисни до болю кулак.
Все, що від тебе залежить, вгору іти, а відтак
просто подай мені знак.
…чи ти мене також – так.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016
Втопитися між хвилями неспокою.
Втомитись і вдихнути на півкроці.
І свій відхід прийняти без емоцій,
діждавшися твого німого докору.
Не мати сил, щоб вимовити рішення.
І вимолити слово як причастя.
Я так і не збагнула, в чому щастя
(а ти казав, що я вночі мудрішаю).
Якщо не обіцяти – хоч прикинутись:
по той бік вітру маряться обійми.
Та наостанок видихнути: вільна.
Спинити мить. Сп’яніти. І прокинутись.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016
Нерви розхитані, й лезом нагострений слух.
Відчай засвідчує: ти іще хворий на зиму.
Але живий, тож бери себе в руки й веслуй,
Скоро для хижого ока ти станеш незримим.
Рибі затісно пливти у потоках легень.
Дихай же глибше, вдихай це повітря дощенту.
Хто це із моря виходить, немов із легенд?
Хто із небес витікає, неначе дощем тут?
Страху медуза впивається й тягне до дна.
Хто не завмер, коли море хитнулося тричі?
Рибі просторо, бо замість повітря – вода.
Берег так близько, і хтось тебе кличе і кличе…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016
Ти казав пам’ятати - я все забула, тільки
на відтинках шляху завиднілись відтінки снів.
І відлуння хапало нас і ковтало стрілки,
і наводило стріли на наші серця тісні.
Ти казав повертатись після прощань і прощень.
розгортати обійми для ближніх і не близьких.
Розгоратись вогнем, доки у світі зло ще
перемелює всі наші дні на дрібні друзки.
Ти казав пам’ятати, щоби не помилитись,
промінявши свій спокій на шепіт чужих доріг.
Я приходжу до тебе. Каятись і молитись.
Хоча досі напевне не знаю, у чому гріх.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2016
Слово стане посеред горла (ми так близько у цій мовчанці).
Обіцяю: не буду горда. Хай у Бога забракне шансів
розлучити нас, роз’єднати, перелити за край свободу.
Я з тобою щаслива надто, тож тепер і в вогонь, і в воду.
І хай що там усі говорять, хай які там у них прикмети,
та ділити утіху й горе – найважливіша з арифметик.
І коли мене тінь огорне, я увірую в те, що вічне.
Обіцяй, що не будеш гордим.
Я люблю тебе, чоловіче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Коні не винні, що принци спізнюються
Я не чекаю коня і принца (здався мені той герой із казки).
Це все дурний застарілий принцип: має прийти, на коліно впасти…
Я не чекаю погоди з моря. В мене стабільно – думки на вітер.
В мене нікого-нікого поряд. Я не повинна нікого гріти.
Я не складаю на завтра планів. Як уже вийде, а там побачу.
Кажете, я загадкова пані? Може, спочатку… А так - навряд чи.
Я б не хотіла усе й одразу. В мене бажання – прості і скромні.
Я не міняю життя на казку. Принци спізнились. А винні коні?
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2016
Справа не в тому, що я не твоя мала,
і нам не світить нічого, ніде, ніколи.
Бути так довго самотньою – теж талант.
Вже не болить, не щемить, не пече й не коле.
Справа не в тому, що літо – мій ескулап –
те, що саме не загоїться, – залікує.
Хочеться волю зібрати усю в кулак,
надто якщо по життю демонструють дулю.
Справа у тому, що зліва у мене страх
бути для когось банальним вбиванням часу,
бути щоденно, мов знятою із хреста,
бути руїною серед чужого щастя.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
Травень розбудив у мені добру дівчинку. І нагадав, що поряд зі мною є такі люди...
Я не вигадую, просто чомусь так відчула
(може, звучатиме смішно, а то і безглуздо):
є такі люди, з якими чекатимеш чуда,
навіть якщо усередині глибоко-пусто.
Є такі люди, з якими не мерзнеш ніколи,
серце закутавши в їхній задумливий щебет.
Їхня присутність тепліша за вовняні ковдри.
З ними би грітися довго. І ще би, і ще би…
Є такі люди, що краще за будь-які ліки
вміють загоїти те, що в тобі кровоточить.
З ними душі не захочеться довго боліти,
з ними твоє дольче віта без сумніву дольче.
Є такі люди, що ходять на пальцях ледь чутно,
щоб не сполохати сонне замріяне щастя.
Є такі люди, з якими чекатимеш чуда.
Є, тільки шкода, що зовсім і зовсім не часто.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2016
Сонце, зійди в мені лагідним теплим світлом.
я заблукала, а значить – зовусь пітьма.
Той, хто мене не хотів, – той пішов, ти свідок.
Той, хто ніколи не бачив мене, – піймав.
Сонце, зрости в мені тихим-претихим словом,
ніжність моя ще не вийшла із берегів.
Там, де нікого немає, – нам буде сховок.
Поворожи мені, сонце, на ворогів,
бо як обірветься тиша, це стане зайвим.
Виболи, випали, випечи – всю мене.
Сонце, зійди в мені лагідним теплим сяйвом.
І хай у світі минає все, а ми не…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2016
Коли тінь твою сонце випече,
і загасне останній дотик,
це не правда, що треба вибачень,
я іще пам`ятаю, хто ти.
Ким завгодно, лише не квитами
(є слова, що усе загоять).
То нічого, що ти невидимий,
я ж тепер не згадаю, хто я.
Залікуй мої сни обіймами,
перейди всі мої кордони.
Це не пастка. Ніхто не впійманий.
Тільки хто ми, коханий, хто ми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016
[i]С. М.[/i]
Січень і, друже, така невимовна туга,
хоч вигризай собі нерви, хоч вовком вий,
хоч зав’яжи себе вузликом туго-туго.
Пізно іти на Ви.
Що нам лишилося – довге чекання снігу,
спогад колючий, холодна німа стіна.
І як не вийде зцілитись вином і сміхом,
тихо мені співай.
Пальцями змерзлими вичави ніч у склянку.
Темрява тоншає, нам її перейти.
Січень і, друже, так глухо, немов у танку.
Добре, що поряд ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2016
І був мій світ, розірваний на клапті.
І я була – і грішна, й неземна.
Тулилась ніч у складочці на платті.
Ти імені мого не називай.
А вітер гнав назад самотні стрілки
і клянчив то на сніг, то на слова.
Читай мені Малковича і Рільке.
Лиш імені мого не називай.
Бо голос ще не впійманий на тишу,
а значить не зима ще, не зима.
Я мовчки тут між тінями принишкну.
Ти імені мого не називай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2015
Що ж це за гра така – вперто іти за грань?
Чим я так сильно тобі завинила, любий?
Темрява ніжно обличчя твоє голубить.
Ось тобі нерви. Намотуй клубки чи грай.
Грій мене мовчки, допоки немає слів.
Доки у скронях відлунює тихе «мир Вам».
Там, де межу заступила глибока вирва,
ти розпізнаєш мій шепіт між голосів.
Поглядом крий мене, край мене тонко, бо
рани пектимуть, хай як ти на них не дмухай.
В ім’я Отця, в ім’я Сина й Святого Духа,
Ти говори, говори мені про любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2015
Бо двадцять чотири – ніякий тобі не термін.
Ще можна писати листи й чудотворцю слати.
Просити прощення за те, що сумна і зла ти
(а надто, як зорі невидимі через терни).
Бо двадцять чотири – пора для серйозних рішень:
розплющити очі і вимкнути клятий телик,
ділити із кимось дорогу, книжки, нутеллу;
і день зустрічати новим кострубатим віршем.
У двадцять чотири я вірю, що жити – просто,
що сльози лікують, а слово буває зайвим.
Що Бог мене любить, не тільки якщо навзаєм.
А щастя – як свято. Приходить опісля посту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
Вечір, як завжди, – ні спокою, ні спокути
(добре тримати в серці минулий жаль).
Чортове колесо вкотре мене закрутить.
Там, де зупиниш, буде моя межа.
Осінь минеться, і зникнуть останні знаки.
Що мені шепіт – прямо в лице кричи.
Слово тверде і солодке, мов козинаки
(отже, для щастя в мене вагон причин).
Плакати – наче плекати у серці кригу
чи полонити гіршу із половин.
Спину тримаю рівно, душею – скривлю:
світе, я знов піддамся, а ти лови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2015
Але речі прості, і нічого тут не вигадуй.
Місто спить, а у місті – ні міфів тобі, ні мафії.
Він приходив як лицар, а йшов неодмінно гадом
(і сонети тоді зазвучали, як епітафії).
Що не день – як не день, а суцільне глибоке днище.
Не стираються лиця, хай як не старайся вбити їх.
Я лечу, я лечу, я лечу усе нижче й нижче,
і мене помічають і видимі, і невидимі.
А любов – не любов, а остання у світі пристань.
Я лічу половинки, збираю докупи зламане,
відділяю зерно від полови і гублю числа,
коли він
не шукав,
не тримав,
не чекав.
Не знав мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
[i]Втома. Тотальна втома.
А по ночах сниться Сінгапур.
Леся Демська[/i]
А якщо не лікуєш – хоча б не лякай
(але справа таки не в тому).
То свобода моя і крихка, і ламка,
а ще втома. Тотальна втома.
Мої сни утікають, ба навіть, – течуть
десь у напрямку Сінгапуру.
Бо життя - наче регіт посеред плачу.
І не варто вмикати дуру.
Я не вірю словам, що тримають мене,
що тривають, неначе травми.
Дехто каже чекати, коли все мине.
А я просто чекаю травень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2015
Бо крайня точка – ще не межа, як світ до краплі тебе не випив.
І світло входить у тінь вужа: поворухнувся – і з неї випав.
А той, хто прагне твого плеча, тобі ніколи про це не плаче.
І хто з нас першим усе почав? І хто з нас виграв тепер, юначе?
Я кожне слово зірву на крик (бо тиша точно тебе погубить).
Ти в пух і порох мене зітри. У тебе добре виходить, любий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
Сергій Жадан
Декому краще вдаються суцільні вигуки.
В мене всередині порожньо, значить – німо.
Ти залишаєшся десь за межею вигадки,
хлопчик із дивним ім’ям і фальшивим німбом.
Сльози мої витікають – ніяк не витечуть
(отже, в мені забагато дурного щему).
Дай мені трішечки ніжності, я не витрачу.
Хлопчику, я обіцяю, що буду чемна.
Голос тремкий перейде мені душу викриком.
Погляд вужем проповзе по мені на берег.
Хлопчику, ким би не був ти, тебе не викрито
(я бережу твою честь, твої сни й папери).
Кров моя гусне, і гаснуть на шкірі дотики.
Пальці твої невагомі і теплі губи.
Хлопчику, що мені з того, щоб знати, хто такий
той, що сьогодні (нарешті!) мене погубить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Ця історія не стане запереченням.
Листопаду буде солодко і сумно.
Хто із нас зробився іншому предтечею,
і що мало залишитися у сумі?
Розділи надвоє відчай і відчуження,
полони мою погану половину.
Я твій теплий сміх ненавидіти здужаю,
коли серце із грудей візьму і вийму.
Хай слова в мені танцюють довго колами.
Я зберу докупи правильні – і баста.
А дерева за вікном здаються кволими.
І мені так само. Тільки б не упасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
Узимку завжди страшенно старієш.
Туве Янссон
Ти приходиш, а я стара. І печалі в мені по вінця.
Хочеш стерти мене – стирай (інша доля не личить жінці).
Ти приходиш, а вже зима. Де не глянь – крижана пустеля.
Якщо треба – мене зламай. І лягай у мою постелю.
Не інакше – усе обман. Чорний смуток і чорна смуга.
Ти приходиш, а я одна. Чуєш біль у мені? По-слу-хай…
Та обірване не зшивай. Я не хочу, щоб стало легко.
Ти приходиш, а я жива.
До весни далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Коли виросту, стану доросла, буду точно, як баба-яга,
всюди пхати свого я носа і лякати, хто не лягав.
Коли виросту, стану терпляча, оминатиму гострі кути,
наче справжня красуня спляча. Будуть принци до мене йти.
Коли виросту, стану хороша, замість тисячі ввічливих слів
намалюю я купу грошей і роздам їх усім-усім!
Коли виросту, буду собою, і цей світ мені стане тісний,
я наплачусь нарешті вволю...
Ні, не треба мені рости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2015
Катка сьогодні ночує саменька в ліжку,
бачить хороші сни, обіймає ковдру.
В Катки іще нескоро ростимуть ріжки
(навіть якщо не вірить вона нікому).
Вранці сховає всю втому під макіяжем,
вдягне усмішку, гарне якесь ганчір’я.
Піде шукати музи собі і вражень.
Знайде якогось дурня (ну, чудо в пір’ї!).
Буде його берегти як зіницю ока.
Буде його, як скарб, у собі носити.
В янгола з тою Каткою лиш морока:
серце її не серце – діряве сито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2015
А щастя було нечутним і невагомим.
Звивалось на серці маленьким сліпим котятком.
Його сторожили велети, ельфи, гноми.
І все було добре. І все було гладко-гладко!
І малося те, що треба: картата ковдра,
гарячі чаї від застуди і сонце в чашках.
І будь-яка туга точно вже виліковна,
коли вони поряд. Коли навіть важко-важко...
А компаса стрілка вперто вела на дотик.
Упасти в обійми не страшно, ти падай, падай!
На серці тихенько муркав маленький котик.
І все це не казка. І все було, правда-правда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2015
Так гарно мені вже не буде ні з ким ніколи,
як вгору ітиму, здолавши себе саму.
Хай чортове колесо замкне останнє коло.
А ти, якщо хочеш, сумуй там собі, сумуй.
До неба - рукою (а може, ми також вічні?!),
лиш пам'ять хай начисто зітруть нам ці хребти.
... і боляче давить у спину старий наплічник,
якого нести допоможеш мені не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2015
Віра вмирає першою, ти не чув?
Боляче б’є по скронях відлуння кроків.
В тиші ти не впізнаєш мого плачу.
Я заплачу за спокій.
Сонце дбайливо випалить ці слова.
Нікуди далі. Можна хіба в нікуди.
Хто ти такий, і що ти в мені сховав?
Кляті свої Бермуди.
Небо мовчить, і в ньому я потону,
тільки б ніколи серця свого не чути.
Віра вмирає першою, а тому
більше не бути чуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
І не було прощання довгим, сльозоточивим.
Тиша не розірвала. Слово не обпекло.
Той, хто тримав за руку, завжди мені відчинить.
Просто така потреба: знати моє тепло.
І не плелись мотузки, і не в’язались пута.
Пальці ховали ніжність і відпускали сни.
Я відчувала дотик і обирала: бути.
Просто така потреба: дихати поруч з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
Ні, не треба тут зайве думати.
Ніч сьогодні, на диво, тиха.
Хтось так близько, а значить, - вдома ти.
Д и х а й.
Вікна вгледіли щось за темінню.
Я тримаю тебе, не бійся.
Засинайте на плечах, демони
й біси.
Ми з тобою прийшли останніми
продавати за безцінь душі.
Та любити відтоді стали ми
дужче.
Блякне місяць, і сипле зорями.
Нам не буде надовго світла.
Ми з тобою прийшли прозорими
звідтам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
Обпектися об власне пекло. Зачинитись на всі замки.
І до себе – немов до Мекки. Й т и.
Бо від спогадів тепло й терпко. Краде тишу совина ніч.
− Що ти бачиш у тім люстерку? − Н и ч.
Поміж кроків моїх і криків загубились усі слова.
Світ сьогоднішній завеликий в а м.
І вовтузяться по куточках не приручені ним вітри.
− Хто приречений вити, вовче? − Т и.
А як місяць сьогодні згасне, німуватиму, як колись.
Як не зможеш прийти причастям – с н и с ь.
Я молитимусь довго нині, бо в небесному колесі
всі однаково вільні й винні. В с і.
… і на відстані очі в очі ми незрячі і ми німі.
Я твоя, і ти досі, вовче, м і й.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Як дійдеш до краю – ступай за край.
Іздрик
Було так темно – зникали тіні.
Ти йшов до краю. Ступив за край.
А на обличчі вже сходив іній.
І хтось твій спокій украв, украв.
Крива дорога. Зима кривава.
Міцніє крига, а ми крихкі.
На озирнутись немає права,
Коли торкнеться рука ріки.
І не вернутись, бо все позаду,
І не зостатись – ніхто не ждав.
Кого покинув – ти згадуй, згадуй,
діставши в серце свого ножа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Ти придбаєш квиток у минуле, і все, – ми квити.
Буде квітень, і сльози вийдуть із берегів.
Я здалася так легко, що далі і нічим крити.
Бо ж любов – нікудишня плата тобі за гнів.
Серце решетом, та до обіймів не треба решти.
Впаде решка – і біль залишить в очах печать.
І на цім роздоріжжі свій шлях тоді обереш ти –
увійти, як у річку, вдруге в мою печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
І, мабуть, найважче – прикинутись чесним,
Себе зав’язавши у вузол тугий.
А гуща ворожить на денчику джезви:
То все вороги, вороги, вороги.
Позаду – удруге змарновані ріки.
Попереду – гори, що марять плічми.
О, Господи, дай мені сил не здуріти,
Як я не здолаю такої лічби.
Най зорі нависнуть мечами Дамокла,
Я більше не буду, не хочу, не мрій!
Допоки ця тиша в мені не замовкла.
Допоки за мене не скажуть німі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015