| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
З найперших вас, що гаму осягали
Навчалися і так старанно грали.
Ви свою душу нотам віддали,
Майбутнє нам подарували.
Навчили праці, навчили доброти
І душу як зіграти у акордах,
Ви приклад показати нам змогли
І ось сьогодні ми - випускники.
Ми теж навчались не дарма,
Життя крізь музику мандрує,
А пам'ять збереже на довгі літа
Мелодію - яку ми всі відчули.
Етюди, гами, акомпанемент і хор,
Сольфеджіо і муз.література.
Ми ще малі, але вже від цих пір
До музики покладена натура.
Прийдешнім заповіт лишаєм:
Від нудів - збавляйтесь через труд,
Вершини досягайте, крізь старання.
Вже пів століття на крилах нота пронесла
Цю заповідь найпершу і останню.
[quote]Я прийшла навчатися на 50-річчя школи, а перед самим випускним дізналася, що ми 50-ий випуск. Акомпанемент у мене викладала Зінаїда Онуфріївна, це людина, яка бачила всі 50 випусків. Вражає! [/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016
Біле, чорне, біле, чорне
Життя - фортепіано.
Щоб залунала мелодія красива
Грати треба вчитися старанно.
У житті не буває
Поганого багато,
Але й хорошим
Не варто зловживати.
Ти сам щоранку обираєш,
Що натиснути тобі
Соль дієз чи соль бекар
І не дуйся сам обрав.
А ввечері ти так втомився,
Та вибір знов робити маєш
У мажорі чи мінорі
День ти завершаєш.
Та пам'ятай, життя - твоє
І вибір за тобою.
Ти сам вирішуєш що зле,
Бо добро завжди з тобою.
І так протягом життя
Мелодію ти твориш,
Коли на серці пустота
У такті паузу ти робиш.
Хто музикант, той знає
Щоб залунала мелодія твоя
Грати треба вчитися
Не десять років і не два.
Та все ж життя - фортепіано
І кожен день мелодія нова
Хто грати вміє - у того все нормально,
А інші всі лиш скаржаться на пусте життя.
[quote]Відео: https://www.youtube.com/watch?v=QvtBqiNXICs[/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016
Думки наші летять у небо...
І лиш те, що написано
На білому папері,
Можна проспівати у своїх піснях.
Все інше...
Наші мрії,
Те, що говорили,
Чи хотіли сказати,
Для когось
Просто слова.
Та для когось - це було життя.
Життя-
Яке ми витрачаємо на ці пусті слова.
Життя-
Коли ми ранимо
Людину словом, без ножа.
Все те, що ми говоримо
Ми забуваємо за мить.
А хтось запам'ятає,
А в когось серце заболить.
[quote]Цей твір я написала ще у 2012 році, коли навчалася в школі. На уроці англійської мови ми вивчали тему "професії". Кондратюк Наталія Олексіївна сказала такі слова: "музикант, це не професія, на фортепіано можна й мавпу навчити грати". Ці слова завжди тепер лунають у моїй голові, коли сідаю грати. Можливо така дитяча уразливість, але... Вчителі, будь ласка, ДУМАЙТЕ перед тим як щось говорити.
[/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Місто вже не таке, чи це вона так змінилась.
Година наступна не така вже сумна.
Час ближче до ранку, а їй ще не снились
Нічні сновидіння, тільки тиша глуха.
З фортепіано на пару сидіти-дивитись,
Стривожений подих і серця биття.
Вона стала іншою, вона непомітна,
Тиша, спокій, а на душі пустота.
Куди зникла посмішка її грайлива?
Де те життя, яке щасливе?
Десь було, та сталось так,
Вона все втратила не помітивши як.
День то був, чи лише мить,
Зникла та радість, в очах не блищить.
І всі хто маску друга носив,
Тепер просто знайомі, не повернеш тих днів.
Змінилась за мить, хіба ж так буває?
Вона чує кожного, та сама обирає.
Можливо стала собою, себе віднайшла,
А може померла її душа молода.
[quote]2013р.[/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Лише година до кінця,
Одна година до початку.
Заповнена думками голова,
Про ту осінню казку.
Світило сонце, зігрівало,
Та інколи ішли дощі.
То в серці музика лунала,
То сумно й тихо у ночі.
Багряне листя падало на землю,
А нот звучання піднімало душу до небес.
Скільки було написано віршів про кохання,
В осінній вечір, в час чудес.
Скільки нових друзів я зустріла,
А старих - у пам’яті лишила.
І наче довго час ішов,
Так непомітно він пройшов.
За мить скінчилася вона,
Остання година осіннього дня.
Тільки спогади життєвих подій,
Ця осінь здійснила багато моїх мрій.
Хоча сльози на очах,
Та вогник в серці не згасає.
Вечір, зорі, мрії,
Десь тихо музика лунає.
Лишилося декілька хвилин,
Вони перетворюються в секунди.
Ніхто не може час спинити,
Він постійно в русі.
Ось і все, вона пішла
І тільки спогади зостались.
Про ті осінні почуття,
Про ті вірші, які писались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016
Відбулося, мій перший академ концерт. Сцена, я, величезний чорний рояль, як гіганська акула. Дивне відчуття, ніби музика ллється з-під всіх клавіш. Кожна звучить по своєму унікально. Праворуч від мене викладачі та батьки. Мої маленькі пальчики ще трохи затинаються між клавіш. Подумки вираховую ноти в басовому ключі. А уява гуляє вулицями Італії. Хвилювання переплітається з радістю. Десь між нотами зароджується перша любов. Захоплюючись мелодією, кожен присутній відчуває легке запаморочення. Моя акула розсікає простори океану. Тут гарячий акорд переходить у відголосок хвилі. Ритм переливаючись відбиває сяйво у вікнах. Мелодична гама… Пауза. Мої руки зависли у повітрі, можливо, перервавши чиюсь історію. Права рука повільно опускається на клавіатуру. Поодинокі ноти другої октави постають перед слухачем ранковим серпанком. Легкість останніх акордів піднімає ранкове сонце. Чіткий акцент розсікає туманний альбіон уяви. Опускаю руки на коліна, підвожуся зі стільця та виходжу на середину сцени. Браво! — закричав хтось у залі, лунають оплески.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617748
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015
-Бабушка!
Кричить онук, до неї хутко підбіга і на ходу її пита:
- Скажи мне бабушка родная, что такое Украина?
Скажи мне бабушка любима, что за "мова солов'їна".
Скажи мне бабушка, скажи! Куда она пропала?!
Ответь, она существовала?
Бабуся помовчала, бо дихати так важко.
Сльози, очі, вона зітхнула тяжко:
- Внучок родной мой, когда то и она была родная.
Мы верили, что будет так всегда,
Да только вот, прошли года...
Тяжкие годы, которые не стрёшь из памяти,
Не вытрешь никогда.
Запомни! Ни за что не ври, та ложь тебя погубит.
Людьми всегда ты дорожи, те люди грубости не любят.
- Бабушка, так кто она, та самая родная?
- Внучок, она была страна, там родилась я и жила!
Но люди те дурные свою страну они убили.
Народ весь, природу и культуру продали за рубли.
- А что за "мова солов'їна"?
- А мова та така чудова...
Коли весною сонце зігріва і солов'ї в гаю співа.
Нас звали українцями, ми цим пишались,
Поки лихі люди брехнею умивались.
І в одну мить народ постав за правду,
Тоді так стало важко жить, лунала з відусіль брехня.
Як боляче було дивитись на картину,
Що була навколо нас...
Як сина мати проводжала,
Його так крепко обіймала, а він казав:
- Матусю рідна, я повернуся, як герой.
Не плач рідненька, не покину тебе старенькою одной.
Мати помовчала і відпустила на війну,
Вночі тихенько шепотіла "за сина рідного молю".
Вона не плакала, - ридала і захлиналась у сльозах.
І як молитва не звучала він прийшов до неї в снах.
Його давно нема в живих, померла і старенька.
І цих історій не злічить, ось так згубили рідну неньку.
- Бабушка, а как же я?
Я ведь украинец!
Течет по венах кровь твоя, но я живу в России.
Так где найти родную землю,
Где выросла когда-то ты,
Куда идти и что мне делать?
Скажи мне бабушка, скажи.
- А ты взглени на небо синее, на золотой посев полей.
Вон там она, душа невинная...
Такая чистая - простая, такая нежная - родная.
Она жива и будет жить, ведь серце еще бьется,
И песня та еще звучит, и музыка так нежно льётся.
- Бабушка, я найду родную Украину!
И всем тогда я расскажу как она красива.
И "мову солов'їну" я выучить спешу,
Пусь знают все, что я люблю Украину свою.
- Внучок, тебе я доверяю, вот только помни, не забуть:
"Брехнею ти добра не зробиш, погану славу не здобуть".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598922
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2015
Не всі ті люди, що говорять.
Не завжди люди всі живуть.
Поміж зірок немає горя,
А люди наші лихо ждуть.
Коли спокійно світять зорі
І сонце зранку зігріва,
Та ці створіння наче хворі,
Людської в вас душі нема.
Ви чуєте чужії думки,
Вас так легко надурить.
Чомусь так важко нині стало
Своє життя самим творить.
Мріяти ми перестали,
Через плівку дивимося як життя
З кожною хвилиною минає
І з часом досягне кінця.
Ми в цьому світі заблукали,
Серед людей живих нема.
Шукаєм щастя, хоч і знаєм,
Що щастя дано не дарма.
Музики краса затихла,
Скрізь лунає стогін й плач.
Тоді чи варто в світі жити,
Який клянете час од час?
Шепіт музики ніхто не чує,
Тієї пісні солов’я,
Який співає на долині
Про нелегке своє життя.
Ні! Ви не чули, всі поглухли
І очі в вас чомусь сліпі.
Як нині тяжко без науки,
Як нині тяжко без брехні.
А голова повна думок,
Тієї правди вже немає,
Бо тих потертих сторінок,
На жаль, так мало з нас читає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015
Там, де сходить сонце і починається літо,
У об'єктиві крізь відблиски сльози видно.
Ті очі прозорі, на небо поглянуть,
Життя моменти з часом зав'януть.
Ніщо не вічне, нам говорили:
- радійте, живіть! А ми все змінили.
На фото - посмішка фальшива,
Не сміялась вона, цього не хотіла.
Лише коли часу мало лишилось
Вона зрозуміла, життя закінчилось.
Фото повсюди, там радість чи горе,
Але ті фото для неї потвори.
Фальшиві емоції, шалене кохання,
Показує радість, в якому страждання.
Всі ці картинки з часом змарніють,
Пігменти життя - вони постаріють.
Зітреться із фото застигле буття,
Яке раніше у танці кружляло.
Даремно ми подарували життя,
Плівці, яка нас назавжди скувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015
Не все те золото блищить,
Не завжди зранку сонце світить,
Та коли дивишся в блакить
В душі гармонія бринить.
Краса панує там над головою,
А в нашій голові лиш метушня.
Вгамуй її, нам тільки спокій допоможе
Відчути нові почуття.
Вперше захотів дізнатись,
Тоді питання він задав:
- Чи є життя поза землею?
Джордано Бруно запитав,
Та відповідь на це питання
Ніхто йому тоді не дав.
Ти тільки вслухайся, почуй,
Не самі ми живем на світі.
У спокої себе відчуй,
Тоді зумієш інших зрозуміти.
Одне життя, одна реальність.
Ми звикли, нам сказали так.
Ти мріями поглянь на небо
Можливо там побачиш знак.
Поміж зірок там є планета,
На ній життя – легкий політ.
А он летить до нас комета,
Вона яскраво так блищить.
І від вечора до ночі
Чарує нас незнаний світ,
Крилаті мрії там пророчать
В очах містичний краєвид.
Чумацький шлях з’являється з туману,
З одного боку, з іншого зника.
Планета та не крутиться по колу,
Лиш здійснює нові дива.
Безмежний простір,
Уява наша теж немає меж.
І те, що здається найдорожчим
В один момент втрачає сенс.
Пройде лиш декілька годин,
І все те зникне, що було.
Планета, шлях і ті думки,
Десь в тому сні були вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598697
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.08.2015
Було це зимнім ранком,
На світ з'явилась я.
Любов'ю зігріла мене мати,
Життя мені дала.
Відкривши оченята,
Побачила я вперше світ,
Почула мамин ніжний голос
І першу пісню у житті.
Роки проходять швидко,
Як швидко іде час.
Перші кроки, перше слово,
Перші друзі, перший клас.
Планета крутиться
І час іде,
А наша пам'ять
Життя моменти береже.
Життя - яке подарувала ти
Зимовим днем,
Життя - яке прикрашала ти
Веселкою, а не дощем.
І де б я не була,
Для мене назавжди
Найдорожчою людиною життя
Була тільки ти.
А зараз...
Стоячи на цій землі.
Матусю! Рідна , дорога.
Дякую тобі я за життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.08.2015