| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Пташина клітка, розбита вщент, висить, наче привид.
Вибиті дверці з погнутими гратами у вітальні.
Залізні уламки повсюди: на ліжку, підлозі… дивані.
Посеред дому старий, такий же розбитий на вигляд.
Щойно з похмілля дрімучого, невідомо що сталося з домом.
Наче вчора все було гаразд, хоча він плював на бардак.
Важливі не меблі, а зовсім інша деталь- де птах?
Чоловік стояв зі слізьми на очах, упиваючись горем.
Спомин вдарив важче, ніж кулак, і гостріше, ніж спис.
В руках зжатий згорток паперу- білет до теплих країв.
Він поїхав на довго до іншого світу, до інших птахів.
У старій клітці вже не було почуттів і пір’я втратило блиск.
Душа залишилася там, алкоголь став телепортом назад.
Ось одного темного дня, взявши страх і сумнів в кулак.
Плацебо торкнулося губ, руки самі піднялися враз.
Він випустив клітку із рук і звідти вилетів птах.
Голос довго не замовкав, децибели рвали нерви на шмаття.
Кричав, щось про колір, про розмах золотого крила.
Горлав що все марно, що спустив даремно життя.
Вдивлявся в даль із вікна, як розчинялось там щастя.
Та пізно…
Божевільний вже спалює пір’я;
Ранок ретельно ховає останні сліди
І розуміння приходить повільно.
Він любив те, що не мав, а що мав - не любив.
Свідомість так боляче вертає назад
Шкода, що в казках із попелу родиться птах,
А в реальності, ти вже свого відпустив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630398
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.12.2015
В тебе старі фотографії в пазлах,
в мене зім'яті, заховані вдома.
Cпогад...тиша... втома.
У них в голові все прозоро і ясно.
Чому мені все здається незрозумілим?
Сумнів... подих... віра
Вітер давно не приносить новини.
Сонце просто постійно нас палить.
Коло... вчинок... карма
Всі хочуть кудись подалі втекти,
не розумію куди втечеш ти від себе.
Сон...помилка...ребра
Кожен боїться кари чи болю,
я боюсь отримати їх надто мало.
Реальність... совість... рани
Вона забула минуле, обіцяючи спомин.
Він згадує все, після клятв забуття.
Цей світ, до болю, тупий, невідомий.
Розум...щастя...життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629048
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2015
Забери мене від світу машин.
Забери мені від хижих людей.
Давай бігти до нових вершин,
Там де зустрінемо кращий день
Давай створимо новий світ.
Забудемо те, що залишили.
І в наш рай ми впустимо всіх
Щоб вони там знову все знищили
Давай слухати співи води.
Розтопимо серце від льоду.
Давай вдихнемо побільше краси,
Наберемо повні груди свободи.
Я допоможу покинути клітку.
Навчу любити щось вище.
Принесу в долонях квітку,
Щоб ти, як завжди, все знищив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2015
Ми – люди статуї, вибиті з каменю.
Нашим творцям вочевидь забракло умінь.
Чи спеціально залишили нас не ідеальними,
Аби ми до кінця обрамлялись самі.
Щоби впали униз, і тріснуло тіло нам.
Залишилась хіба що одна тонюсінька нить.
Аби, що б з нами не сталось, ми вірили,
Ми живі доти, доки в нас є ця мить.
Колись руки, витесані криво і косо,
Доторкнуться до серця забитого в клітці.
Нехай непомітно в них руху й емоцій,
Та для тебе вони будуть найкрасивіші.
Нехай ми лякаємо очі й ріжемо руки,
Погляд в нас завжди напрямлений в небо.
Ця нить швидше від світла і звуку.
Від мого серця… до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015
Ніч під зірками, темрява, заметіль.
Куди бігти не знаю, не утихає біль.
Серед пустих домів, серед чорних вогнів
Я втратив свічу, я просто біжу.
Лапам так слизько, душі так мокро.
Невже я вже близько, я відчуваю тепло там.
Пройшло стільки ударів, тіло забуло обійми.
Те, що називав своїм раєм, вбивало повільно.
Ті, кого любив я без тями, вгризалися в шию.
Все брехня, я це знаю, та вірив. Я завжди їм вірив.
На іклах крові нема, на лапах хіба що бруд.
Стільки пролетіло повз, залишаючи струп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2015
Життя стає спогадом, нехай.
Аби спогади не стали життям.
Перетни рубікон, і за край
Закінчи це. Мертвим ніколи не жаль.
Це болото сипуче й глибоке.
Розслабитись значить поринути.
Тож хапайся за віття і спокій,
Хтось має ходити десь по периметру.
Хтось повинен почути, впізнати.
Відкинувши будні, прорватися в джунглі.
І піти по невидимим знакам
Туди, де так важливо бути присутнім.
Без потреби молити спасіння.
До тебе вже схиляється сильна лоза.
Потрібно лиш трохи сили й терпіння
І не дати спогадам перетворитись в життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Я шукаю спасіння в тобі,
Ти шукаєш спасіння від мене.
Я б просто беріг і любив,
Та моя любов для тебе -проблема.
Ці недосказані фрази
Прозорим кінцем б'ють по грудях.
Я вимагав усе і одразу,
А в відповідь статус Іуди.
Не вистачить листів і чорнила:
Усе одно там залишиться пусто.
Ти кожний мій атом змінила,
І Серце вимагає відпустки.
Колись вважав все відомо,
Що в очах твоїх радість і блиск.
Ти змусила жить по-новому,
Жить, боячись впасти вниз.
Краще померти свідомо,
Ніж жити на двох берегах.
Я не друг тобі і не ворог,
Не спаситель тобі і не кат
Хоча до чого це, ти ж поряд?
І нарешті я хоч щось зрозумів.
Не варто називати любов'ю,
Коли вимагаєш щось в замін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Чому вічність така коротка
Ти прокидаєшся, її поряд немає
Померла, потопає в пороках
Отрута замість чорного чаю
Вчора все було за правду
Здавалось реальним і щирим
Сьогодні тримаюсь за зраду
Щоб не жити тими очима
Серед чистого моря острів
Дивиться прямо у душу
Так радісно жити наосліп
Лиш пекло, прокидатись мушу
Серед нерівних ліній на стелі
Некоханих людей спавших поруч
Так я помер, ось моя кінцева
Я вбив свою вічність власноруч
Не прив’яжу канатом до пристані
Вона вся хитка і кишить тарганами
Моя участь - жити на відстані
Малювати в душі пентаграми
Тобі у відкритому морі вільніше
Серед сотень фрегатів і чайок
Високі хвилі обнімуть, зроблять тепліше
Мене ж вони тільки вбивають
Усі ми- зоряний пил, уламки комет
Всесвіт лиш стане чуть ширшим
Усе розійдеться і зійдеться в момент
Як вічність, яку я вже знищив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605863
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.09.2015
Мамо, я бачу мертвих людей
У вічно сірих, м'ятих костюмах
Вони тікають від світла у день
А вночі ночують у трунах
Мамо, не бачу веселих лиць
Вони убивці усіх емоцій
Їх руки горять від вічних молитви
шлунок від диявольських порцій
Мамо, втомився жити поруч
Для них я завжди буду ворожим
Не приймуть, та й не хотів ніколи
Ставати простим перехожим
В них згнилі руки, та мають силу
забери, залишилось пару хвилин
Вони уже тягнуться до шиї
Забери мене в сад мертвих рослин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
На іншій сторінці давно уже пусто
Лиш пляма від чорного чаю
Така свіжа що і чорнила не впустить
Та я нових віршів й не знаю
Пісні розбігаються в мить,наче хвилі
На кардіограмі каменя
Є море емоцій, не вистачить сили
Навколо стільки поранених
Я Вбивав без жалю, шукаючи втечі
Що кимось захована вміло
Однак не загасив цю кляту пожежу
Від чаю, що спалює тіло
Через сліпоту розлив вічність, даремно
Шукаючи щастя в цій миті
Все закінчилося, накрилось папером
Зали́шило плями, як рани відкриті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015
Я лише ніж, ніж й не більше
Лезо моє викуване з болю
Б'ю словом, ріжу віршем
Глибоко встромлений у долю
Без промаху, завжди у ціль
лиш творець численних фобій
Я лише ніж в твоїй руці
Що ржавіє від твоєї крові
Чи я хотів цього, чи я лиш нитка
Між зараз і минулим жахом
Кров зжерла лезо це була лиш клітка
В якій лежала мертва птаха
Хто б знав, крила вже вросли в метал
І чисте серце кинулося в бруд
Ти подивися ким я врешті став
Хоча, для тебе завши я таким і був
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602962
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2015
Я забув відчуття землі під ногами
Цю впевненість, подаровану нею
Вже лиш давно невагома нірвана
Сяюче дно я уявляю мішенню
Ще зовсім трохи, декілька подихів
І те, що зву тілом миттю розчиниться
Не вчинене зло, не зроблені подвиги
Розкришиться і знищиться…
Я не боюся плавати в Стіксі у млі
Харон став мені другом і тінню
Боюся вижити, залишившись на дні
Серед сотень калік, жити повільно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2015
Я бачив рай
Він ствоя, сяючи сміхом
Він кричав
Водночас голосно й тихо
Він ламав
ці стіни з твердого граніту
Він любив
І хотів нас навчити любити
Ти бачив його
Можливо це було не так як хотілось
Ви їли за одним столом
По черзі давали один одному милість
Казав прощавай
Хоч він не хотів іти з твого дому
Потім знову шукав
Обдер руки й коліна до крові
Не розумів
Як він міг стільки болі на тебе звалити
Та він просто любив
І тебе хотів навчити любити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594920
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2015
Ти так хотіла втамувати мій голод
Найсмачнішу страву подати па стіл
Та між борошно цукор і солод
Потрапив біль стурбованих днів
Ти так сатаралася подати цю страву
В якій вже були і біль і сльози криваві
Вклала в неї душу хотіла загоїти рани
Та зависть не додала смаку приправі
Ти сіла розвіяти пустоту цього столу
І щоб розіграти трагічний спектакль
Додавши гору ненависті в свою промову
Убила мене цією останньою каплею
Ти прийшла сказати останнє прощання
Вилити море сліз, показати свій жаль
І Твоє горе, повне болю й страждань
Зробило смерть навіть гіршою, ніж смак твоїх страв
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2015
Проведи хвостом своїм вовчим
Його шаленим кінчиком білим
Може зараз би краще помовчав
Ніж кричав про любов сірим стінам
Вони мовчать, наче мене не існує
Та не тому що нема у них уст
Просто я й сам себе ніколи не чую
Лиш потопаю в морі безумств
То може навчиш мріять про інших
Чи любити їх ненависть щиру
Все пройде, але трохи пізніше
Та мені зараз й чекати не в силу
Я просіяв сотні піщин через сито
Та вони усі були просто камінням
Більш за все мірю знову любити
Або краще розтану у твоїх обіймах
Якою б не була ціна цієї секунди
Що вкине мене в очей твої світ
Найдоржче бери, жаліти точно не буду
Я ж для тебе це завжди беріг
І завтра пройде це все, втече як вода
Нагадає лиш чорна веселка на білому
Я не зміг зловитись за край твого хвоста
Адже для цього потрібно було б народитися вільному!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2015
Моя темниця- зрячим здалася би раєм
Вчений втупився б в обдертії стіни
Поет написав би, як ці грати кохає
Інші просто любувались невпинно
В ній не видно пасток чи примар по ночам
Не морить голодом, не давить на сум
Тут немає печалі, далеко від нервів і чвар
Тут спокій і тиша, просто зіграй у цю гру
Віддай найменше, що завжди було в тобі
Його цінність така відносна й по суті мала
Постав на ваги те, що ти отримав в замін
А з іншого боку, проста почерствіла душа
Вона охопить тебе з головою і тут же ковтне
Ти забудеш минуле, майбутнє спалить до тла
Вона не врятує тебе , а вб’є, як убивала мене
Вона- це моє спасіння, моя одвічна тюрма
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594154
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2015