| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Прощаються з народами епохи,
заглушується тиша з мікрофонів,
в землі, яку давно збороли мохи,
зростають наші тіні з ембріонів.
Майбутня мода, надлишок експресій
диктують нам сучасні атрибути.
Та ми нащадки тих, хто від репресій
давно уже не тут. А міг би бути.
Й дарма, що цілі наслідки терорів
чи плями інквізицій, давніх лих
не збили нам всередині моторів,
зоставили "по-дружньому" в живих.
Ми все одно лиш залишок історій,
котрі ще з сивини гори Парнас,
дотримуючись правил траєкторій,
тягли за руку вперто час й до нас,
в папірусі котрі писали дрібно:
"Ми мали сотні воєн - й вам ще тонну
нещасних жертв. Тож буде непотрібно
гасити в пам’ять свічку підвіконну".
Пройдемо ми. Ґрунти, розкривши груди,
покриють прах. Й птахи старих фасонів
злетять над вічністю, і будуть
зростати чиїсь тіні з ембріонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2018
В дні над нами розбитих чашок
по підлозі думок земних
є моменти палкі до мурашок
і не до них.
Є жагучі слова незнайомця,
що тримають весь біль угорі,
і в тобі швидше сходить сонце,
ніж надворі.
Є часи божевілля чи люті
(перемірявши маски - не спиш,
Запаливши себе і по суті
мовчиш).
А, буває, як щастя рабові,
так приходить навшпиньки, й скраю
щось сідає на кшталт любові
і тікає.
Ще буває, дібравши слів двісті,
мучиш світ несказа́нним об'ємом.
Є самотність в чужому місті -
є в своєму.
Є найкращих друзів адреси
і не друзів адреси теж.
Щоб сховатись від тисяч депресій,
їх шукаєш, авжеж.
Щось померло, пішло, відродилось.
Та повір, що тобі ще нерідко
не одній лише втраті судилось
бути свідком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2018
[quote]Виходу немає тільки з труни, так що не нийте.
© Джонні Депп[/quote]
Коли захлинатимешся від потворних бутафорних істин,
коли задихатимешся від надлишку кисню, а житимеш вуглекислим газом,
коли не зможеш ані багато пити, ані трошечки їсти,
бо все матеріальне викликатиме в тебе дику відра́зу.
Коли закинеш на зане́дбану полицю свої думки чи фантазію,
коли виходитимеш з власного дому, як з чужого кладовища, -
вихід є. Щоб жити далі не обов'язково обирати страшну евтана́зію -
варто пошукати способи, аби вийти з такого становища.
Виборюй власну свободу будь чим - головою, колінами.
Кажу ще раз - де б не був : під дощем чи в петлі.
Виходу немає тільки тоді, коли оточений чотирма дерев'яними стінами,
а над тобою - непрони́кний шар сирої землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2015