| Сторінки (3/300): | « | 1 2 3 | » |
Дивлюся знову на твою світлину,
Погода сльози за вікном злива.
Чому ж для тебе я не та людина?
Чому раніш нас доля не звела?
Удар надій і дика порожнеча.
Тебе я мушу в котрий раз забути!
І в котрий раз сердечна… холоднеча.
Кохання – знайте, справжняя отрута!
Зникатимеш, забравши все тепло.
Я гляну на тебе. Невже востаннє?
Забрав ключі, все знищив і пішов.
А я залишусь далі існувати.
Так, не жити! Дихать, мов рослина!
Погода знову сльози всі злива.
Чому ж для тебе я не та людина?
Чому раніш нас доля не звела?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015
Зима в собі заплутала провалля,
Життя втрачає свій орієнтир.
Була гроза. Тепер в мене безхмар’я
Нових, шалених, безнадійних сил.
Від інших я навряд чи відрізняюсь,
У натовпі дівчат як не своя.
Для нього мов до інших прирівнялась,
А скільки в нього ще таких як я!..
І бути чи не бути, є різниця?
Зими льоди тепло вже не шукають.
Застиг мороз. Над сонечком іскриться,
А зовсім я не та, кого кохають.
Птахи шукали літнього тепла…
Я знаю, що мене любити складно,
Характер мій такий, що я одна;
Завдячую йому, мов безпорадна.
Та все одно в мене тепер безхмар’я!
І хоч життя втрача орієнтир,
Зима в собі заплутала провалля
Нових, шалених, безнадійних сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Зима мовчала променем надії,
Нас розлучили тисячі доріг.
Так. Я маю нездійсненні мрії,
Він навіть не читав моїх віршів.
А скло все у льодових візерунках,
Лисиці цей створили марафет.
Та жодна з них ніколи на малюнках,
Як я, не зобразить його портрет.
Вистукують колеса ритм шалений,
Потрапила я не на той вокзал,
Чужий мені, не рідний і… скажений,
Такий, як ти! Як сам мені казав.
Вертаюся додому в безнадії,
Роздмухала зима осінній сніг.
Так. Я маю нездійсненні мрії.
Аби своє здоров’я лиш зберіг!..
Молитимусь, стискаючи долоні,
Хоч вітер, хоч мороз, хоч сипле сніг.
Ми з ним тепер порізно. Ми холодні.
Він навіть не читав моїх віршів.
То що ж, нехай. Я знову буду сильна,
Іти вперед, немов тебе не знаю.
Ось ця зима для мене не єдина,
Коли я вже нікого не кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Зимовий хрускіт снігу. Небо хмарне,
Мороз рожевий розпочне цей день.
Ці теплі почуття, можливо, марні.
Кому тепер ці тексти для пісень?
Ми часом забуваємо про рідних,
І думка залишається одна:
Чому постійно мислим про негідних?
Вірші – це більше ніж прості слова.
Я не дивилась на віршову форму,
Я знаю, що вона не досконала.
Я мовить хочу всупереч реформам:
Людина забуває, що сказала.
І іноді не думає, що каже,
І вже не пам’ятає через день!
Цей сніг на землю тихо-тихо ляже…
Кому тепер ці тексти для пісень?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Встречают, это правда, по одежке,
И точно провожают по уму.
Возможно, наша внешность безнадежна?
Все странно так. Никак я не пойму.
Ведь если смысл прячется в душе,
Тогда согласна, не родись красивым.
И тот, кто внешне спрятал все уже,
Судьбою обречен он, быть счастливым.
Сейчас порядки, знаем мы, не те.
Кто краше – тот успешней, с тем и дружим.
Но толку в этой вашей красоте,
Когда красивый никому не нужен?..
Все главное – оно вон там, внутри,
А внешность зову времени подвластна.
И что кому теперь не говори,
Кто с красотой – то тот, увы, без власти.
Ведь выберут того, кто по душе,
Неважно даже, очень ли красивый.
И тот, кто внешне спрятал все уже,
Судьбою обречен он, быть счастливым.
7.10.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613631
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2015
Як можна забути хорошу людину,
Як можна її проміняти?
Як можна забути щасливі години,
І з іншими вже розмовляти?
Як радісні можна хвилини забути,
Ніколи не згадувать більше?
Мабуть, я не скоро це зможу збагнути,
А зараз є кращими інші.
Отямся! Прокинсь! Подивися навколо,
Згадай ці прекрасні години.
Тепер же – ні звуку, ні жодного слова
Від рідної поруч людини!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Я знов пишу про осінь золотаву,
Це в котрий раз. Мені не буде гірше.
Інтриги, фальш. Сучасная забава.
А я не та, про кого пишуть вірші.
Людина звикла цінувать не тих,
На перше місце – зайвих, непотрібних.
Чого мовчиш? Чому тепер затих?
Сплітає жовтень павутиння срібне…
Самотність? Так. Свобода? Незалежність!
Чомусь від неї віє холодами.
Тримає звичка почуттів безмежність?
Шкідливо себе нищити роками.
Я закричала б ці чотири слова!
А сенс із цього? Буде тільки гірше.
Ніхто мою вже не почує мову,
Бо я не та, про кого пишуть вірші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Нове життя стелило сірі хмари,
Нова печаль мене розбила вщент.
Ніколи разом бути ми не мали,
Чи може, бути маємо… іще?
Цей легкокрилий вітер вже не літній,
Лютує осінь безміром дощів.
Мене любив, колись, мабуть, у квітні,
Ненавидиш тепер? Тікай мерщій!
Підбори, туш, прикраси – я готова,
У дзеркало вдивляюсь мимохідь.
Я безнадійно вірю знову, знову,
Можливо, вже сьогодні пощастить.
У натовпі людей шукаю сил,
Щоб витримати цей пекельний біль.
Тебе кохати, знаю, не просив.
До цукру звик, а я дарую сіль.
Та звідки стільки ненависті маєш?
Мабуть, від неосяжного добра,
Яке я дарувала, пам’ятаєш?
Чи може, не з тобою я була?
Казав, що хочеш бути лиш моїм,
А зараз ніби здихатися хочеш.
Цей постріл. Куля. Небо. Сірий дим.
Тепер мені не холодно. Спекотно!
Нова печаль мене розбила вщент,
Ніколи разом бути ми не мали.
Чи може, бути маємо… іще?
Нове життя стелило сірі хмари…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Осінь багата на безліч дарунків,
На гарний і стиглий такий урожай:
Морква, картопля, все як на малюнках,
Тільки трапляється часом печаль.
Школа – це дітям, вірші – для натхнення,
Дощ покриває собою міста,
Вітер розкидає листя шалено.
В цей листопад я і досі пуста.
У нього, напевно, вже зараз весілля,
Гроза розриває небесну блакить.
А він разом з печивом зварює зілля,
Мене, може, згадує тільки на мить.
Громом шаленим засяє багаття,
Безміром час промине за годину.
Скажіть же, яке мушу мати завзяття,
Щоби назавжди забути людину.
25.09.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Я творитиму світ для тебе
У найважчих суворих умовах.
Мене всесвіт тепер не знайде –
Я у диких, безжальних промовах.
Тільки зграї нестримних птахів
Розуміють, як я покохала.
Серед безлічі книжних рядів
Так шалено і дико… мовчала.
Вітер сипле із гілок дерев
І плоди, і насіння, і жолуді.
Це повітря осіннє… старе,
Хоч і зараз є сонячний полудень,
У душі як завжди буревій.
І у нього він також постійно.
Та ми дійсно однакові. Стій!
Я не вмію тут жить самостійно.
Я творитиму світ для тебе,
І нехай я вмираю душею,
Мене всесвіт тепер не знайде.
Бо назавжди я стала твоєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Коли нас не здолає цей вересень,
І всі сни мої дійсно є віщі,
Пригадаємо наш теплий березень,
Але мовчки. Шалено. У тиші.
Коли вітер не стане жовтневий,
І зупиниться безміром час,
Я скажу, що кохала… скажено,
Хоча нас не було повсякчас.
Я не вірю в кохання миттєве,
Тільки вірю у справжню любов.
Вона мовчки. У тиші. Шалено
Підігріє холодную кров.
Та невже усе знову є марно?
І до нього вже більш не прийду?
А для кого співатиму гарно?
Краще мовчки беззвучно піду.
Не вертатися більше ніколи!
І забути щасливі стежки!
І тебе не шукати довкола,
Але як це можливо, скажи?!
Якщо сни мої дійсно є віщі,
Коли нас не здолає цей вересень,
Тільки мовчки. Шалено. У тиші
Пригадаємо наш теплий березень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Коли настане час нам розійтися,
І осінь не ридатиме дощем,
Коли не зможем більше ми зійтися,
А може, знов зустрінемось… Іще.
Коли настане час нам не стрічатись,
Не буде грому. Блискавка мигне.
Можливо, вже не будемо вітатись,
І листя тільки жовте промине.
Воно пожовкне. Стане золотаве,
Таке, що всю розлуку видає.
Пекельну і болючу, ніби лава
Така ж гаряча – жару додає.
А сонце восени не менш яскраве.
Ховаю свої очі – знову мружаться.
А він моїм ніколи вже не стане.
А він цієї осені одружиться.
… І час настав. Ми маємо розбігтись,
Забути все, неначе не було.
Закреслити і впасти, не розбитись.
Хай дощ тепер лиш б’ється об вікно.
Цей жовтень не ридатиме дощем.
Кохання по життю своє нестиму.
А може, знов зустрінемось… Іще.
І осінь ми згадаємо. Нестримну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Мені би надягнути паранджу,
Бо кров у нього в жилах закипає.
Він бачить тільки зовнішню красу,
А внутрішньої досі ще не знає.
Мені би заховати своє тіло
Від погляду пекельного крізь одяг.
Усе, що видається зовні сміло,
Не видно тільки в Інтернет-спільнотах.
Мені би заховати свої очі –
В них суть його пекельної жаги;
Того бажання, зранку і до ночі,
І хоч би сон міцний свій збережи…
Мені свої вуста би заховати,
Бо він з-за них не думає про душу.
А я його хотіла би кохати!
Але натомість я мовчати мушу.
Волосся заховати я б хотіла,
Щоб серце він побачив вже нарешті!
Та він не бачить. Бачить він текілу,
Мій вигин спини – від усього решту…
Тому я надягнула б паранджу.
Без неї кров у жилах закипає.
Людина бачить зовнішню красу,
Та тільки душу ближнього не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Пробач мене, мій друже, я не ангел,
І німба не було над головою.
Мабуть, що я не знала певних правил,
Не знаю, що робить мені з собою.
Пробач мене, мій милий, я гріховна,
Бо втратила твою сліпу довіру.
Життя – неначе пастка беззмістовна,
Піймалася туди, а ти не вірив.
Пробач мене, коханий, за секрети,
Яких я не довірила тобі.
В житті я помиляюсь, не в сонетах,
І знов не розібралася в собі.
Пробач мене, мій милий, за наївність,
Кохання зводить з розуму дівчат.
І геть усе поставить під сумнівність:
Де рай, де пекло, де є справжній ад.
Пробач мене, не милу, за любов.
За всі шалені, дивні почуття.
За зайву, підігріту лихом, кров,
І, звісно, за зруйноване життя.
Пробач мене, не рідну, за кохання,
Яке тобі, напевно, не потрібне.
І за нестримне повсякчас зітхання,
За сніг, за дощ, за сонце і за вітер.
Пробач мене, мій друже, я не ангел,
І німба не було над головою.
Давай будьмо щасливими без правил,
Я хочу бути поруч знов з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Загадки світу слухаю несміло:
Чому, чому (питань силенна сила)
Він дивиться на ту, що носить біле?
А я у світло-синьому ходила.
Питання, наче повінь, підпливають,
І змушують питатися себе:
Чому одна? Я досі ще не знаю.
Лиш образ його миттю промине.
Можливо, я б дивилася роками,
Його спостерігаючи красу,
Слова свої залишу за вустами,
І просто більше ніби не живу.
Чому мовчати маю і для чого?
Не витримав би жоден із мірил.
Навіщо маю я любов до нього?
Сховаюся раптово між вітрил.
Нехай не бачить, краще хай не знає!
Але чому? Питань силенна сила...
Вона.
Вона лиш біле одягає.
А я у світло-синьому
ходила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Уже осінь безжальна надворі,
А душею я вічно застуджена.
В котрий раз я топилась у горі,
Бо для нього назавжди спаскуджена.
Я для нього вже не золотава,
Я для нього не теплая осінь.
Я, можливо, для нього забава,
Яка знов існуватиме й досі.
Вже не день, уже ніч я темнюща!
Вже не біла, а чорна для нього!
Несподівано я не прийду ще,
І мене більш не буде раптово.
Вже не ангел, а демон у тілі,
І, мабуть, вже давно без душі.
Але я римуватиму сміло,
Хоч і сльози в мене, і дощі!
Бо його почуття вже минули,
Такі швидкоплинні, як літо.
Але я його… Я. Не забула,
Я весну не забула, і квіти.
А, можливо, він справді кохав,
Та його почуття вже застуджені.
Я не ангел. Можливо, не знав.
І тому я для нього спаскуджена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Мої страхи таки ненормальні.
Я ніколи не боялась смерті,
Не боялась бути аморальною,
Висміяною людьми.
Я ніколи не боялась кинути,
Піти від непотрібної людини.
Завалити іспит, і втекти з дому.
У серпні не побоялась.
Та боюся одного - втратити дорогу людину,
Непотрібною йому стати
Гірше будь-якої смерті!
Кожен самотній вечір для мене пекло.
Цей біль сильніший за будь-який фізичний, -
Відчувати себе непотрібною,
Мов твою душу з'їдають зсередини.
А ти сидиш і чекаєш дзвінок,
Але телефон мовчить зрадливо,
Прикидається неробочим.
А біль сильнішає.
Кого допомоги просити?
Кого, коли дзвонити першою нема сенсу.
Абсолютно ніякого.
Часом "швидку" хочеться викликати.
Та що їм сказати?
Що я страждаю, бо обридла йому?
...
Та що далі? Психологи і психлікарні?
Ні, краще мовчатиму...
Люди! Ми маємо те, чого боїмося.
Нічого не бійтеся, чуєте?
І будете найщасливішими у цьому світі.
Найнещасніший той - над ким страх пануватиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Роздираючи всі спогади до крові,
Ці почуття поновлюючи скажені, –
Лікарі! Придумайте пігулку від любові,
Бо дуже часто так болить страшенно.
І скільки сліз не вилилось би марно,
Життів людських безмежно збереглося б.
І як тоді було би жити гарно!
Псувати нерви вже не довелося б.
25.08.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015
Поринути до іншого світу.
Прокинутись пізно ввечері.
Вдягти коротку легку сукню,
Схожу на нічне вбрання,
Втекти з дому,
Піти в бар… з тобою,
Гуляти всю ніч нашим містом,
Бо воно для нас, оскільки
Ми тут живемо.
Піти на аеродром, лягти на траву,
Дивитись у небо.
А там зорі, інші світи.
Інші люди, можливо, такі як ми.
Купити піцу, мабуть, із сиром,
Піти до тебе. Усю ніч
Сміятись, розказувати різні історії.
Оце мій рай, а не ваші нарощені нігті,
Купа грошей і айфони.
Мій рай – у свободі, а не в достатку.
25.08.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612106
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015
Знову тиша і холод вечірній.
"До побачення!" - крикне консьєрж.
Не останній цей день знов осінній
Уже більше не знатиме меж.
Завтра неділя і день воскресіння,
Тиша безмежна довкола.
Небо, повітря, природа осіння
Не повториться. Ніколи.
Десь за вікном у гаю між мостами
Лелеки летять, прорізаючи шлях.
Минали усе: і людей, і вокзали,
Бо важко їм жити в містах.
Хмари дощ принесуть достроково,
В них всі сльози людської душі.
Покохала цілком випадково,
І любила весняні дощі.
В нього донька і гарна дружина,
І минуле тепер не існує.
Залишилась береза й ожина,
І дощі. І лиш я їх чую.
Він щасливий сьогодні додому прийде.
Пізно чи рано? Не знаю.
Чоловік цей колись покохав... мене,
А я його й досі... кохаю.
22.08.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
Мовчиш. Мовчиш. Не зберігаєш.
Куди ти дівся? Де живеш?
Немов крізь землю провалився
І більше ніби не прийдеш.
Кудись ти дивишся в безмежжя,
Безбарвний простір, ти же знаєш.
Мене, мабуть, і не згадаєш,
Себе у волі сам обмежиш.
Мовчиш? Мовчи. Та домовчишся,
Вже скоро голос твій забуду.
Сидиш в проваллі? Скоро буду.
Я буду, а ти забаришся...
Та скільки можна вже чекати?
Нарешті виклик Натаскай,
А то заміну буду мати,
Якщо ти скажеш: "Залишай"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
Ця весна нас, напевно, забула,
Відцвіли вже давно абрикоси.
А природа сама вже не чула,
Як я їх уплітала у коси.
Ця весна нас вже не пам'ятає,
Забуває про запах дощу.
Абрикосовий цвіт опадає,
Я його уже не відпущу...
Затуманилось сонце у небі,
Похмурнішали вулиці міста.
Зустрічатися — звичка; потреба
Назбирать абрикосове листя.
Восени буде вкрай золотаве,
Відбиватиме смуток людей.
І нехай воно все опадає,
І шуршить під ногами дітей.
Ця весна нас не згадує досі.
Абрикосові липня плоди
Даруватиме літо. Не осінь.
Пануватиме у холоди.
Бо весна нас, напевно, забула,
Відцвіли вже давно абрикоси,
А природа сама вже не чула,
Як я їх уплітала у коси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Коли подивився на іншу людину,
Подумки лиш пригорнувши до себе, —
Це порівняння зі світу тварини,
Зрада — коли всі думки лиш про неї.
Коли ти цілуєш вуста неналежні,
Коли обіймаєш палаючий стан,
Зрада — коли у думках незалежно
Образ з'являється інший — обман.
Зрада — коли ти за руку з одною,
А іншу людину тримаєш в думках.
Не зрада — палаюче тіло весною,
Зрада — коли інший образ у снах.
Не зрада яскраве фізичне спасіння,
Не зрада — пекельні обійми чужі.
Зрада — в неділю (у день воскресіння)
Мислити інші безмежні мости.
Коли у думках і у серці людина
Не та, що з тобою твій путь поділяє —
Це справжняя зрада. Це зрада тварини,
Якщо рідна поруч нічого не знає.
Обійми, цілунки, пекельні тривоги, —
Все це примарно, усе нетривке.
Зрада — коли підриваєш здоров'я,
Бо інша людина у серці живе.
Фізичну жагу, біотичну природу
Можна ділити, таке вже єство.
Та неможливо ділити свободу:
Або лиш для серця, або вже ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
Повітря чорне літнього тепла
Вночі, як оксамит мені іскрилось.
Я знала точно, знала я сама,
Що вчора знову це усе наснилось.
Пташки співали вранішньому сонцю,
Рожевий обрій небо відкрива.
Я підійду спросоння до віконця:
Його нема тепер... Його нема.
Прозоре літо сяяло дощем,
І підвіконня сонячне вмивалось.
І певно, він ненавидить мене,
Бо вічний його спокій зруйнувала.
В калюжах майже висохла вода,
Не залишив ніякої печалі.
Хоч знову нині я тепер сама,
А жити хочу. Буду жити далі,
Бо маю не зливатися з дощем,
За сонце яскравішою встократ.
А певно, він ненавидить мене,
Нема його, нема й шляху назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2015
Хвалитиму людей із щирим серцем,
Відкритим світом, що без зла і фальші.
Таких, що в спеку подадуть відерце
Холодної води – ось ті найкращі.
Хвалитиму людей без двообличчя,
Без масок, що спектакль свій зіграли.
І тих, що знають лиш своє наріччя,
Ментальність, етнос, націю, казали
Всіх тих, що рвуться тільки за кордон
Вважати зрадниками для рідної неньки.
А я гадаю, певно, це не зло,
Коли все робиться на благо для рідненьких.
Хвалитиму людей стабільно сильних,
Які під натовп зла не прогинались.
Моя прихильність до таких єдина,
Вони мені єдино відзивались.
Хвалитиму людей із мужнім духом,
Які за злата ще не продались.
Ніколи не здадуться, слухай-слухай!
Вони життя своє розпочали.
Хвалитиму людей душею добрих,
Беззаздрісних, хоробрих, щиросердних,
Й ніколи не хвалитиму… холодних,
Злопам’ятних, жорстоких, безхребетних.
Хвалитиму завжди простих людей,
У них своє добро в очах іскриться:
Повага, щастя, радість, геть усе!..
Усе, що іншим більше не насниться.
15.07.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2015
В руках валіза. Певна небезпека,
Попереду на митниці контроль.
Довкола пальми, без повітря спека,
Не той в житті я вивела пароль.
Безкрайня мить. Пів третьої літак,
Летітиму у хмарну далечінь.
Мільйон людей. Усе не просто так,
А нерви вимагають “відпочинь”.
Я проїжджала сотні естакад,
У хмарний простір швидко перебралась.
То може рай? Та ні, то справжній ад,
Пекельне полум'я, яке згадала...
Мене пекло. Постійно припікало,
Несло повітря в безлічі стежок.
Я вмерти мала,
так,
померти мала!
Та я жива!
Мені жить років сто.
Вогонь пекти себе ж ніяк не може,
І скільки б жару ви не додавали.
Мені, напевно, жити вже не гоже?
Ось хто про це із вас що-небудь знає?..
Та зрі́вняна з безликими людьми,
Бо маю, як і в них, них подобу тіла.
Вогонь із-поміж сірої юрби
Життю на радість зберегти зуміла.
15.07.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Навчитися б не вірити дрібницям,
Думки всі фільтрувати, вимітать,
Лиш думати про світле, про столиці,
Людей, знайомих, рідних зустрічать.
Навчитися б не слухати неправду,
І дослухатись вірних побажань.
Бо ти щасливим точно бути мав би,
Без всіх оцих жорстких переживань.
Навчитись би себе оберігати
Від зла, неправди, хитрості і злості,
Бо геть усі ми маємо це знати,
Щоб не перемивати ближнім кості.
Навчитися би інших всіх любити,
Дрібненькі негаразди пробачать.
Навчитися б усе оце зробити,
І тільки назавжди запам’ятать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
У мене немає долі,
І душі в мене нема,
Як немає вітра в полі,
Так і я тепер одна.
У мене немає сили,
Тільки безмір без жаги.
Так, можливо, не просили,
Ось і вітер навкруги.
Де ж це місце є у світі?
Де знайти тепер себе?
Всесвіт різний, оповитий
Сяйвом, тільки де ж ти,
де?..
1.07.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
Три хвилини... закохалась,
І його набралась чар,
І тепла його дізналась
По пронизливим очам.
Зорі, північ, темні стіни,
Тільки тишу я тримаю.
Хвилі, море, сонце, піни —
Це усе, що я лиш маю.
Океан в його руках,
Ніч несміло опустилась.
Я хороша? Ні, я зла.
Все оце мені наснилось.
Лиш тепла його дізналась
По пронизливим очам,
Три хвилини... закохалась
І його набралась чар.
25.06.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2015
Попереду ще один іспит.
Остання моя монологія.
У когось любов є, і віскі.
В мене СУЛМ. Морфологія.
Це зовсім не та математика,
Тут все набагато складніше.
Певно, не стане вже гірше,
В мене — словотвір і граматика.
Є купа безкраїх проблем.
Наприклад, немає хлопця,
Або вже не світить сонце,
Зате є три типи морфем.
Це все для мене вже не ново,
Відразу щоб стільки проблем.
У слова хазяїн — основа,
У літературі — Рабле.
Я не піду на побачення,
Бо дещо мені заважає.
На щастя, ніхто не знає, —
Граматичне й лексичне значення.
Я ж покохати не встигла!
А він уже зникнути встиг.
Любовний мій фронт — затих.
Залишилася парадигма.
Для мене моя уніформа —
Блокноти, книжки і довідник.
Хто зробить більше, політик?
Ні, — дієслівна форма.
Його я кохатиму досі,
Любитиму я повсякчасно,
Це — категорію способу
Давньоминулого часу.
Твоя поведінка — моральна
За будь-яких тільки обставин.
А в мене прислівник. Модальний.
Ні, не додаток. Обставина!
Найкраще — усе позитивне,
І настрій, характер і гроші.
Хоч з ними не всі є хороші.
Не всі, що є предикативні.
А парубок він симпатичний,
Та тільки писати не вміє.
А схоче навчитись — зуміє,
Я більше люблю синтаксичних.
Аби тільки був він порядний.
Чи столяр, чи пекар, чи лучник,
Хай буде єдиний підрядний
Улюблений в світі сполучник.
Можливо, піймаюсь у пастку,
Якщо я тебе не любитиму.
Та як же його я хвалитиму,
Правопис не знаючи частки?
Я бачу всі сни кольорові,
І ти в них присутній постійно.
Частини є мови — службові,
Частини тут є самостійні.
Як бачите, ще один іспит,
Остання моя монологія.
У когось любов є, і віскі.
В мене — СУЛМ. Морфологія.
16.06.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
Моя печаль горіла. Догорала...
Як свічка запалала в темноті.
А я тільки одне, на жаль, не знала,
Як можна помогти самій собі.
Куди подіти лихо, сонце чорне?
Куди свої думки у даль покинуть?
Нехай сувій їх сам потроху згорне,
Нехай вони самі потроху зникнуть.
16.06.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
От що вам треба?
Напівшуба біла,
Оголені ніжки, в обтяжку
Сідниці великі.
От що вам треба?
Декольте глибоке,
У вухах сережки,
В животі гвіздок!
От що вам треба?
Великі форми,
А не шкіра да кості,
Але талія хай тОнка.
От що вам треба?
Великі очі, великі губи,
Великі запити.
Так, мені айфон,
Мабуть, п'ятий!
Таки питаю,
От що вам треба?
Мабуть, щоб палила,
Пила, курила,
Танцювала, була дорослою.
Трохи байдужою,
Не зривалася,
Щоб достойним її бути!
Щоб не накручувала,
Не чіплялася,
Була простішою.
Оце вам треба?
Не будь розумною,
Такою замкненою,
Прискіпливою,
Інакше я тебе не достоїн.
Не достоїн.
Від усіх чую.
Від геть усіх чую!
То що ж вам треба?!
Спідниця міні,
Колготки в клітку,
На підборах туфлі,
Засмагла шкіра,
І купа грошей.
То це вам треба?
І не важливо,
А ви самі думали,
Чи буде вона...
хороша?..
Щоб бути одне одному достойними,
Самі ж придумали.
Та точно про це... ви думали?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Моя ти частина безмежного горя,
Мій безмір печалі у дикій жазі,
Що в себе сховало безкраєє море,
Шукати, шукати, шукати мерщій!
Моя ти частина у серці світання,
І дощ не шумить для мене за вікном.
А я залишаюсь для тебе остання,
Хоч може тобі вже давно все одно.
Моя ти частина в душі безталанній,
У щирих віршах ти наскрізний мотив,
Прихована тиша в словах несказаних,
Яких ти почути, мабуть, не хотів.
Моя ти частина безмежного щастя,
У світі негод ніби промінь ясний.
Піймати б його, а він точно не дасться,
Мій настрій весінньо-осінній — сумний.
Мерщій же шукати, шукати, шукати!
Що в себе сховало безкраєє море,
Хотіла б ніколи тебе і не знати,
Моя ти частина... безмежного горя.
30.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Я нікому з вас більш не пишу.
І нікому не відповідаю.
Хоч без вас я тепер не дишу -
Нині інше повітря вдихаю.
З кожним запитом я відчуваю,
Як нав'язую думку свою.
Занадто прихильна? Я знаю.
Але більше тепер не дишу.
Я нікому тепер не писатиму,
І нікому не стану дзвонити.
Я нікому тепер не казатиму,
І не змушую вас говорити.
Лиш мовчатиму тільки безмежно,
Не проронивши ні слова.
Так, я від тебе залежна!
Залежна, тепер випадково.
На останньому схилі надії
Сподіватимуся до останнього,
Що я потрібна, я вірю.
Я вірю в це не спеціально.
Просто хочу лиш бути потрібною,
Йому необхідною бути,
До того повітря подібною,
Яким я дишу.
Як отрутою.
20.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015
Поете! В тебе невимовна слава,
Коли прийшла до тебе муза,
Вона пера свого поклала,
Позбавити тебе від грузу.
Думки полишити твої:
Усі страждання, біль і муки,
Що працею зникають, чудом,
А відчай в руки не бери!
Чи може, жінка твоя муза?
Чи просто в тебе є талант?
Та все одно лишишся грузу,
Минуле думати не варт.
Хоч ніч сумна, хоч ясний ранок,
Пиши пером свої вірші!
Пиши, пиши безперестанку,
Святую справу не лиши!
Якщо лишиш, все пилом вкриться,
І зникне з безміру очей.
Нехай талант же твій іскриться
Від ста недоспаних ночей!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Вже ростила печаль свої сніги.
А як же я сумую за тобою!
Бо ти мене, невірну, залишив,
Мабуть, уже не стану я собою.
Вечірнє сонце осідало в квітень,
І пахощі солодкої журби...
Сумую за майбутнім теплим літом,
З тобою (хоч на мить!) побути би...
А небо ніжне, золоте, рожеве,
І спогад твого погляду без краю...
Та де ж ти, де? Моє чуття — скажене.
А ти мені усе: «А я не знаю...»
Зірки з'являлись в небі, мерехтіли,
Плила печаль у темну далечінь.
Та розлюбить тебе... я не зуміла,
Хоч серце все і каже: «Відпочинь».
А як же відпочити, коли марно
Втрачаю я хвилини дрогоцінні.
Ти думаєш, без тебе бути гарно?
З тобою бути — знай, що це безцінно...
Вражало небо голосним мовчанням,
Відкрию очі, дивлячись увись,
Відчую на собі твоє зітхання.
А може, ще зустрінемся... Колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015
Когда-нибудь издам я книгу,
А будет книга про стихи.
Отправлю в Польшу, Талин, Ригу,
И пусть читают их боги.
Стихи про книгу может будут,
В ней точно там и сочиню.
Мои творенья не забудут,
И лень писать я прогоню.
Писать я буду днем и ночью
Свою же книгу про стихи,
Или стихи свои про книгу,
Про солнце, счастье и грехи.
19.04.15 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609211
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2015
Чогось не пишеться мені,
Хоч думки різні в голові,
Читати якось не іде,
Заняття цеє не просте.
Не думається щось мені,
І рима йде не до снаги,
Семінари не вклеюються,
Практичні не завершуються.
І не шукаютсья мені
Потрібні сайти в Інтернеті.
Усе зробить усім, собі,
Усі слова неначе черті...
Заплутуються якось самі,
Не ті у голову ідуть.
Допомагати треба мамі,
А потім тільки йти у путь.
Читати якось не іде,
Заняття цеє не просте,
Хоч думки різні в голові,
Чогось не пишеться мені.
13.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015
Зустрінемся завтра в шуршанні осіннім,
Так несподівано час промайнув.
Безмір ночей, тиха радість весіння,
Вітер легенько повітря дмухнув.
Зустрінемся завтра. Скоро, так скоро!
Час несподівано знов пролетів.
А я вже не сплю, і пишу, і я хвора, -
Це все, напевно, ти сам захотів.
Ти ніби поїхав від мене учора,
І я на вокзалі тебе провела.
А завтра побачимось. Скоро, так скоро!
Пів ночі я плакала і не спала.
Я знову сама, у брехливих надіях,
У тих, що ти сам мені подарував.
Це все примарно. Порожнії мрії!
Вони лише збудуться ніччю у снах.
Спати не хочу, я хочу писати,
До знемагання творити вірші.
Хочу, напевно, твоєю лиш стати,
Але ти мене саму знов залишив!..
Чи довго так жити, чи довго чекати?
Скільки ще бачитись раз на пів року?
Чи зможу колись я твоєю лиш стати,
Чи знову мені заподієш мороку?
Подруга? Може. Дівчина? Ні.
Вірно назавжди я буду з тобою?
Буде безмежжя, надії, пісні, -
Їх лиш візьму, заберу із собою.
Я тобі нащо? Для тіла, душі?
Чи просто так, аби сумно не стало?
Тоді мене зараз навік полиши.
Плакати ж буду, і не перестану.
З тобою хотіла би я посміхатись!
Море було щоби нам по коліно!
А хочеш ти сам цього, як же дізнатись?
Хочеш, я завтра тебе тут зустріну.
Я плакать не хочу. Сміятися буду!
Скільки б чого ти мені не сказав!
Хай дощ і сніги, і весіння простуда,
Хворая знову, а ти і не знав.
Хвора від тебе, безмежно сумная...
Годі мені причинять казна-що!
Чекатиму знову. Чекаю остання.
А відповідь чутиму знов ні про що.
Хоч завтра зустрінемся. Скоро, так скоро!
І несподівано час пролетів.
Ось! Подивися! Тепер я здорова!
Скільки б у квітні не лило дощів.
31.03.2015
(00:30)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015
В тобі зовсім немає краси,
І немає ніякого жалю.
Ти мені більше не до снаги,
Але я цього досі не знаю.
У тобі є примара думок,
Порожнеча і сірий туман.
Я себе зачиню на замок,
Щоби твій не побачить обман.
У тобі не існує нічого
Гарно-світлого, теплого миру.
Та чому так погано, від чого?
Може досі я є нещаслива.
Очі закрити й заснути,
Поринуть до іншого світу,
Тебе колись змусить збагнути,
Що ти не назавжди. До літа.
Хоча мені точно не кажеш.
Які всі однакові ви!
Мене вечорами згадаєш,
Немов всього-навсього сни.
Та немає ніякого жалю,
Ти мені більше не до снаги.
В тобі зовсім немає краси,
Але я цього досі не знаю.
17.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015
Я тебе почекаю удома,
Виглядаючи радо в вікно,
Коли навіть чекатиму довго,
Я тебе обійму все одно.
Сам Чернігів на тебе чекає,
І Десна, і дерева й гаї.
Хоча ти, вірогідно, не знаєш,
Що без тебе не тануть сніги.
Я тебе почекаю у місті,
Як сумує за вічністю Вал.
Опадатиме знов жовте листя.
...Ти нічого мені не сказав.
А найбільш за тобою сумує,
Як сумую за вічністю я,
Красний міст тебе більше не чує...
І не чую вже більш тебе я.
Красна площа тепер опустіла,
Не співає музичний фонтан.
Я без тебе любить не зуміла,
Може ти без мене зумів сам.
І сама Катерининська церква,
Опустілий весінній річпорт...
Я жива? Ні, я більше не мертва.
В мене фарби, папір і офорт.
Малюватиму, стану я довго,
Виглядаючи радо в вікно,
Я тебе почекаю удома,
Лиш тобі якщо не все одно.
13.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015
Мені би такого, як ти.
Вранці відкрити віконечко,
Радіти життю і цвісти,
Хоч я і не твоє сонечко.
Мені би такого, як ти,
З твоїми думками і світом.
З туманом жарким в холоди,
У спеку було щоб помітно.
Мені би такого, щоб сміло
Думки-почуття проявляв.
І там лиш, де я не уміла
Тримав мене, допомагав.
Мені би лиш доброго серцем!
Такого, мене щоб любив.
Хоч неможливо тепер це, —
Такого, щоб Бога молив.
Десь у глибокій душі,
В серці своєму я вірю,
Такий точно є. Мерщій
До свіжого літа, повітря!
Бо хочу такого, як ти.
...Вранці відкрити віконечко,
Радіти життю і цвісти,
Хоч я і не твоє сонечко.
8.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
Мене від туги роздирає,
У мене печальна душа.
Знову серце безмежно ридає,
Бо тебе все нема і нема...
Ось весна вже потроху приходить,
Зігріває безкраїм теплом.
Моє серце тебе все знаходить,
Бо вважає за рідне добро.
Нарешті позбулися снігу,
Приємний сухенький асфальт...
Тебе поруч мати - втіха -
Співати сопрано, не альт.
Написати неправильно вірш.
Моє серце тебе все шукає,
Та не знаходить. Лиш гірше
Мені стає з кожним часом...
Як погано без тебе сидіти!
Як без тебе тут гірко мені!
У кого допомоги просити?
Щоби зникнуть в самій же собі...
Бо мене від туги роздирає,
І у мене печальна душа.
Знову серце безмежно ридає,
Бо тебе все нема і нема...
2.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
Тримай його за руку, це любов,
І відчувай його постійно вдячно.
І коли навіть вечорами плачеш,
То в жилах точно не застигне кров.
Люби його, як землю любить сонце,
Втішай, коли сумний і не такий.
Ти посміхнись йому лишень, відкрий віконце
У світ ваших безмежних теплих мрій.
Цінуй його і вір йому безмежно,
Неначе слухаєш лише саму себе.
Цілуй цого вуста, як неналежно,
Бо він лише існує для тебе.
Тримай його за руку, слухай-слухай,
І дуже тепло зустрічай у снах.
Шепчи йому, шепчи слова до вуха,
І легко засинай в його руках.
Свої думки до нього тихо-тихо
Донось, кажи. Ніколи не кричи!
Аби не сталося тепер якогось лиха,
Чекай-чекай, і лиш зажди-зажди...
Ніколи не ревнуй, будь безтурботна,
З роботи завжди тепло зустрічай.
Гаряча будь чи тепла, не холодна,
А в морози подай гарячий чай.
Будь його затишком, розрадою у горі,
То в жилах точно не застигне кров,
І тільки ваші завжди сяятимуть зорі.
Тримай його за руку. Це любов.
1.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
А я тебе, таємного, вгадала,
Вгадала сонце, слово золоте.
Хоч я почуття твої не знала,
Але все розуміла: це не те...
Не та печаль, не та світліша мить.
Незрозуміла просто цей вогонь.
Хоча душа і досі ще болить,
Я ніби вже потрапила в полон.
2.02.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2015
Тобі... я колись напишу.
Напишу неодмінно, одразу.
У погані часи не лишу.
Бо залишити - тиха відраза.
Я тебе неодмінно згадаю.
Любов як із перцем вино.
Як забути його, я не знаю,
Володаря серця мого.
Я писатиму довго листа.
Ти читатимеш, знаю, уважно,
Бо душа моя більш не пуста.
Вже до тебе - без зауважень.
Мого серця безкрая частина,
Радість дивних вечірніх думок.
Не по крові рідна людина,
До якої шлю довгий листок.
Бо тобі я колись напишу.
Напишу неодмінно, одразу.
У погані часи не лишу,
Бо залишити - тиха відраза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
Я заздрю тому, хто не любить,
Людина така без страждань.
Здоров'я і нерви не губить,
Живе без тяжких почувань.
А тим, хто не вміє кохати,
Як легко живеться на світі!
На жаль, мені цього не знати.
Не знати і радостей миті...
Як гарно себе цінувати!
Прекрасно уміти таке!
І добре — взаємно кохати,
Аби не губити себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
А як же час? А як же ми?
Невже це все не є потрібно?
А в мене музика, листи,
І за вікном пориву вітер.
Чого хотів, кому співав?
Невже в житті моїм востаннє?
Хоча, мабуть, ти сам не знав,
Що ми безглузде існування.
Зимова тиша нині знову,
І так тепер із року в рік.
Забуду все. Забуду мову.
Забуду я тебе навік.
Та чи навіщо був потрібен?
Усе в житті не просто так!
Цей долі знак нараз помітен,
Лиш не помітен ти ніяк...
Робити що мені тепер?
Тебе шукати в холодах?
Коли зник Кай, він ще не вмер,
Але вже з льодом на вустах.
Забув він Герду. Що вона?
Шукала все його без тями.
Була весела, зла, сумна,
Щось марила собі місцями...
Та все ж знайшла! Крізь призму лід
Сльозами серце розтопила.
Мені зробить так само слід?
Так точно я б також вчинила.
Чи радий будеш ти мені?
Чи просто зовсім не впізнаєш?
Прийду я краще уві сні,
Тоді мене згадаєш,
може.
22.01.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015
Так безмежна осінь тиха
Поступається зимі,
Нібито якомусь лиху,
Тільки не самій мені.
Я лиш вдячна тихій весні,
Що без серденька свого
Волю втілила небесну, —
Слухать голосу твого.
Літо теплим сонцем гріло,
Завдаваючи жалю,
А кохання в серці зріло —
Ось я вже тебе люблю.
Злі вітри, тяжкі, холодні
Врізнобіч нас рознесли.
Я і ти тепер самотні...
Ніби вчора поруч шли!
Ніжнеє травневе світло
Нас звело докупи знов,
І тепер лише помітно,
Що володарка — любов!
Та чомусь темнющі хмари,
Сірі зимнії дощі, —
Ми же разом бути мали! —
Розігнали нас мерщій.
Стукаю крізь льоду стіну,
Збивши руки всі до крові.
Може, просто я загину
Ось від цього зла — любові.
А що далі? Так не можна
Без коханого свого.
Мені лиш хвилину б кожну
Чути голосу твого...
7.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Вас кохала неналежно,
І не можна аж ніяк,
Та тепер від вас залежна,
З вами лиш на світі я.
Як зима морозом вдарить,
Так і трісне гололід,
А душа тобою марить,
Хоч, напевно, їй не слід.
Як весна розталим снігом
Свіжу змочує траву,
Так і я із теплим сміхом
Поруч з вами лиш живу!
Тепле літо як засвітить
Жарким сонцем з-поза хмар,
Серце так твоє помітить
Лиш мене, а в нім пожар.
Осінь тепла золотава
Як віддасть свої плоди,
Так і я, твоя забава,
Не скажу тобі "зажди".
А хоча мені не можна,
Не годитсья вас кохать!
Ось назло хвилину кожну
Стану вас в думках стрічать.
Неналежно вас кохаю
І не можна аж ніяк...
Все одно я вас згадаю!
З вами лиш на світі я.
6.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
А ви... не звертайте уваги...
Я повністю, зовсім розгублена!
Ніби в холодній канаві,
Втомлена і... здушогублена.
Неправильно все я кажу,
І взагалі щось не те...
Просто за вами тужу,
Але ось мовчу зате.
Соромлюся глянуть у очі,
Стискаю в долонях перо,
І мрію про вас щоночі,
Хоч вам, певно, вже все одно...
Мені би лиш вас доторкнутись,
Торкнутись устами плечей,
Взяти собі ваші руки,
Забути про безліч речей.
Відкинути сотні проблем,
Нарешті поринуть у спокій.
І більш не ставатиме зле,
А буде на серці лиш добре.
Заснула б у ваших руках,
Ніби в холодній канаві.
Зустрінемся лиш уві снах,
А ви... не звертайте уваги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
Не вірю, що я непотрібна,
Серцем своїм відчуваю,
Як тихо гойдає вітер
Вогонь, що і досі палає.
Не вірю, що я непотрібна!
А вірю, що треба тобі,
Як треба людині повітря,
І пташечкам на гіллі...
Я вірю, моя ти частина,
Такий необхідний мені.
Січень. Годинник. Хвилина.
І я непотрібна собі.
А ти потребуєш частину,
Як зелень у літніх гаях,
Тобі необхідна людина,
Єдина у світі - це я.
1.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
Тримаю олівець в руках
І думаю, про що писати.
Одні і ті ж рядки в думках,
Що часто хочеться сказати.
Я тихо йшла і знала все,
Вважала, що вчиняю вірно,
Та серцю розум мій покірний,
І зрозуміла — це не те...
Ступила у провалля крок,
І зникла, миттю розколовшись.
Це був, напевно, мій урок,
Що вчити треба було довше.
Та ні. Втекла. І ця помилка
Коштує мені немало.
Було солодко. Нині — гірко.
І мені лиш гірше стало.
Тепер жалкую я, розбившись,
Але я мала все це знать,
Що буде для мене лиш гірше,
Не варто знову повертать.
Іти вперед, нехай і мертва,
Повзти, але потроху так,
Як сонце вранці сходить вгору,
Мабуть, я досі ще простак.
Але я доберусь вершини,
Нехай не швидко, та хоч як,
І вилізу: ліса, малини...
Усе знов бачитиму я.
Назад я, звісно, не вернуся,
Бо знову навпіл розіб'юсь.
Залишать сили. Не зберуся,
І чорної води нап'юсь.
Тепер я не ступлю той крок,
Не зникну, миттю розколовшись,
Та знов прийду на той урок,
Який довчити треба трошки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015
Для тебе прощення немає.
Ти скоїв чимало лиха.
А серце вогненно палає,
Хоч я і мовчу стиха.
Тебе я не можу пробачить,
Бо це вже, мабуть, неможливо.
Та все одно хочу побачить
Тебе тут навпроти, наживо.
Гріхи всі твої непрощенні!
Та, може, тобі пробачаю,
Бо серце дурне, напевно.
Тебе я і досі кохаю.
Диявол із тілом людським.
Без совісті, та з почуттями.
Хоч ти ніби знову ні з ким.
А я покохала без тями.
Холод у серці й надворі
В твоєму; відсутній душі...
Моє ти безжальнеє горе.
Похмурі прозорі дощі...
Довкола покрилося льодом
Усе: і дерева, сніги...
А ти все згадаєш. Згодом.
Колись же були я і ти.
Вже якось тепер врізнобіч.
Не вірю холодному миру!
А вірю в безхмарную ніч.
Колись, може стану щаслива.
Ти ворог. Друг не мені.
Бо справжнії друзі не кинуть!
Це сором — зізнатись собі, —
Тебе я не можу покинуть.
Ти рідний мій ворог. Як дивно!
Такий нині оксюморон.
Це різні поняття. Скажи-но,
Що все це страшний лише сон!
Мій любий, коханий мій милий!
Мій біль, моє сонце, мій грім!
Без тебе не буду щаслива,
Щаслива не буду ні з ким.
А в тебе і так усе гарно:
Розваги, напої, дівчата.
Цілком життя — безхмарне.
Бабуся, сестра, мама-тато.
Навіщо же я тобі?
Коли я для тебе не перша,
Зізнайся самому собі,
Без мене тобі буде легше.
Чому ти без мене не можеш?
Чому не даєш забути?
Любити когось — не зможеш.
Вечір, пустеля, отрута.
Для тебе прощення немає.
Ти скоїв чимало лиха.
А серце вогненно палає,
Хоч я і мовчу стиха.
9.12.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015
Мабуть, більше Бога немає.
Ця доля для мене безжальна.
Вогонь в мене в серці палає.
Щодня горить пісня прощальна.
Прощальна, бо тліє тіло,
Прославляючи вільну душу.
А ти... Та яке тобі діло?
Мене ти кохать не мусиш.
Хіба я повинна страждати?
Повинна, збираючи сум.
Тебе забувать, і не знати.
Сміятись і плести косу.
Радіти життю, щоб навколо
Ніхто не подумав нічого.
Ніхто щоб не знав, яке горе
Мене пожирає. Смачного!
Щодня горить пісня прощальна,
Вогонь в мене в серці палає.
Ця доля для мене безжальна,
Мабуть, більше Бога немає.
8.12.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2015
А можна... Вам глянуть у очі?
А можна відчути тепло?
Аби лиш в холодній ночі
В душі зігрівати добро.
Поклавши руки на душу,
Чи можна подумать про вас?
Чи думать про вас я не мушу?
Бо зараз — немає нас...
І не було ніколи.
Та, може, колись ще буде?
Сонце зійшло відколи,
Усі повставали люди,
Коли спалахнуло небо,
Впустило у мене іскру, —
Мені вже нічого не треба,
Крім вас, я правду кажу.
Дозвольте лиш глянуть у очі,
Відчути безмежне тепло,
Аби лиш холодної ночі
В душі зігрівати добро...
2.12.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2015
Ви безкрає моє спасіння!
Мені важко думки підібрать,
Хоч не мучає рідне сумління,
Я боюся це все вам сказать.
Ви безмежна розрада у горі,
У моїй найтемнішій печалі.
Або це лише витівка долі?
А я житиму далі і далі...
Не для того, щоб бути у горі,
А для того, щоб бачити вас!
Хоч навряд чи ви моя доля,
Але це щасливий мій час.
Щасливий, бо бачить вас можу!
І нічого вже більше не треба,
Ось тільки хвилину кожну
Бачить в очах ваших небо.
Хоча я насправді боюсь.
І іноді страшно буває.
Сама із собою борюсь.
Та чомусь все одно вас згадаю!
Мимоволі, коли читаю,
Малюю щось чи пишу, -
Все одно тільки вас згадаю,
І ніби уже не дишу...
Бо єдина розрада у горі,
Яка освітляє думки...
І в чорноті сяють зорі!
Єдина розрада - це Ви!
2.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015
Мої найкращії літа
Без Вас летітимуть безмежно...
Мені погано. Я пуста.
І пристрасть в серці без обмежень.
Це хибний крок, тяжкий тягар,
Безглузді в житті почуття.
А в серці тепер живе лиш пожар, —
Наступний урок від життя.
Це кара від Бога, чи від Сатани,
Уже я нічого не знаю.
І нудить комком щось, і нудно мені,
Бо Вас дуже сильно кохаю.
28.11.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Зайвий час, зайвий простір безмежний.
Я так хочу забути тебе,
Бо любити мені неналежно,
А належить не чути себе.
Ось методику треба зробити,
І на практику в школу піти.
А тобі — моє серце розбити,
Із життя мого знов відійти...
Це зробити десь раз двадцятий,
Щоб нарешті позбутись мене.
Та нехай хоч той раз тридцятий!
Я безсмертна! Послухай себе!
І лиш маю я тлінне тіло,
Та нетлінна у мене душа!
І усе, що мене колись гріло,
Знову і знов зігріва.
Нині можу і я зігрівати,
Не страшний той пекучий полон!
Не боюсь обпектися, зів'яти,
Бо тепер я і є той вогонь!
Я лиш хочу, щоб ти це знав!
І нічого тепер не боюсь.
Ну і нащо напроти став?
Відійди, бо я засміюсь.
Я сміятимусь з того кохання,
Що палило мене дотла.
Бережись же мого зітхання!
Випадково спалю. Не зі зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Пора вже мені зрозуміти
Доволі просту аксіому,
Ось це усвідомить зуміти, —
Що я не потрібна нікому.
Похмуреє білеє небо,
І вітру немає давно.
Мені вже нічого не треба,
Ні дощ, ні вогонь, ні вино...
Прозора холодная тиша,
Це просто такий листопад.
Мене він самотню залишив,
Тим самим відправивши в ад.
Земля і суха порожнеча,
Жовтавеньке листя, тепло,
І десь засміялась малеча,
Де вітру нема вже давно.
Пора і мені зрозуміти
Доволі просту аксіому,
Що я не потрібна нікому, —
Ось це усвідомить зуміти.
14.11.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Тепер я маю лиш мовчати,
З тобою більш не розмовляти,
Щоб довести самій собі,
Що все оце одній мені.
Мені даруєш ти страждання,
Свій вільний час і намагання,
Увагу і також усю.
Сюсю-мусю.
Тебе так само я дратую,
Як ти мене, і я дарую
Тобі цей біль, бери.
Ти-ри-ри.
Мабуть, поїхала свідомість,
Зате веселая натомість,
І більше зовсім не сумна.
На-на-на.
Бо нині маю я мовчати,
З тобою більш не розмовляти,
Щоб довести самй собі,
Що вся любов — лише мені.
Ні-ні-ні...
8.11.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Осіннє шуршання. Моя самовтеча,
І люди всі темні і злі.
Довкола все чорне, в душі порожнеча,
А в серці лиш думи сумні.
Цей біль невимовний, і в кожного маска,
За нею лиш сіре єство.
Життя, мов жахлива дитячая казка,
Де перемагатиме зло.
Я ніби відкинута з білого раю
І кинута в чорну смолу.
І відчуваю, як я догораю,
Душею я скоро помру.
Не все так прекрасно, як може здаватись,
І власна тінь кине тебе,
Коли тільки сонце за хмару сховалось.
Залишилось вбити себе.
У чому тут щастя? В розтрощених мріях?
В незбувшихся думах і снах?
У тому, що світ із людей неправдивих?
А це хіба щастя? Це страх!..
Осіннє шуршання. Моя самовтеча,
І люди всі темні і злі.
Довкола все чорне, в душі порожнеча,
А в серці лиш думи сумні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Я хотіла б тебе не любити,
І забути тебе, як сон.
Це не просто, я знаю, зробити,
Це ніби робитиму зло.
Я хотіла б тебе не кохати,
І не згадувать сяйва очей,
Із тобою вже не розмовляти,
Не проводити сотні ночей.
Може хочу тебе розлюбити,
Та не хочу забути тебе!
Це як доленьку рідну згубити,
Та не хочу згубити себе.
Я хотіла б тебе не любити,
Та палає вогонь у мені.
Чи усе необхідно розбити?
Може зникну сама у собі.
6.09.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
Мой милый друг, ведь я скучала,
Не видя дивных твоих глаз,
Ведь я тогда совсем не знала,
Что вижу их в последний раз.
Бросала листья с неба осень,
И по карнизу капал дождь.
Я выйду завтра где-то в восемь,
И ты, быть может, меня ждешь.
Холодный ветер, черный зонт,
И длинный шарф вокруг пальто.
Надену сверху капюшон
И станет так легко-легко...
Ты где-то смотришь в небеса,
О чем-то думая своем.
А я люблю. Люблю тебя,
И в сердце ты давно моем.
Как тучи небо затянули,
Тебя отняло расстоянье.
Нас судьбы наши обманули,
Забрали даже без прощанья...
Не видя дивных твоих глаз,
Мой милый друг, ведь я скучала,
И я тогда совсем не знала,
Что вижу их в последний раз.
27.08.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604426
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2015
Хіба можна тебе не любить?
Так повільно ідуть дня за днями.
А душа так вночі і болить,
Хоч тебе я не бачу роками.
Хіба можна тебе не кохати?
Ось і осінь підкралась під тин,
Де ми можем безкрай розмовляти —
Я не хочу, щоб ти був один.
Із тобою лиш хочу я бути,
Зігрівати руками тепло.
Лиш тебе неможливо забути,
Неможливо забути добро.
Хіба можна тебе не любити?
Такий різний,
та рідний,
свій.
А мені що без тебе робити,
Коли небо
згорнеться
в сувій?
Бо без тебе не можу я бути,
І не можу тебе не любить.
Чи тебе мені варто забути?
Але серце і досі горить.
17.07.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015
Хоча, навіщо це потрібно,
Коли надворі літній вітер
І я сама собі живу.
Така вже доля, певно, пане,
Що, розлучвшись ненадовго,
Обоє просто поруч станем
І бачитись ще будем довго...
Чому все так? Що за знущання?
Це плата за мої гріхи?
Всевишнього це намагання,
Що рима йде не до снаги?
Де муза? Де писать бажання?
Я тільки що сказать хотіла...
Ах так, було в мене прощання,
Якого я не захотіла.
Писати я пообіцяла
Вірші уже не про тебе.
Та що тут вдієш, я не знала
Такую дивную себе.
Згрішила, так. Чи є це злочин?
Хоча хіба перед собою.
Чому ж мені потрібен спочин?
Я просто хочу буть з тобою...
Самій собі незрозуміло
Про що я думаю й пишу,
Але пишу, мабуть, уміло,
Лише невміло я живу.
11.06.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Ти знаєш, тебе я люблю.
Ти знаєш про це, чи ні?
За тебе я Бога молю,
Хоч губи мої — німі.
Ти знаєш, тебе тут так мало.
Не вистачає тебе.
Як бути тепер, я не знаю.
Мабуть, я не знаю себе.
Тебе я люблю, ти знаєш?
Чи в тебе є інші думки?
Колись це, напевно, пізнаєш,
Згадаєш ці губи німі.
І тільки тебе я бажаю
Бачити вранці крізь сон.
Нині так впевнена. Знаю:
Кохання — це справжній полон.
А знаєш, тебе я люблю.
Ти знаєш про це, чи ні?
За тебе я Бога молю,
Хоч губи мої — німі.
31.05.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Мабуть, йому вже не потрібно...
Не треба світлий дивний шлях,
Не треба сонце. Дощ і вітер,
Який вже осінню пропах.
Так дивно, вчора ще не тліли
Кохання дивного вогні.
Було тепло. Багаття гріло.
Нові писалися вірші.
І де тепер? Куди зникає?
І в мене двадцять є хвилин.
А він живе. І він не знає,
Що він у мене лиш один.
Мабуть, усе. І більш не треба
Цей світлий дивний теплий шлях.
Він став холодний. Сірий вітер.
І так зимою вже запах...
22.05.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2015
У цю жорстоку злидню днину,
Коли війна і вибухи,
Так гарно поруч мать людину,
Людину, яка нині ти.
Коли навколо це безбарв'я
Порожніх сірих кольорів,
З тобою поруч - різнобарв'я,
Вогонь яких іще не тлів.
Навколо люди, як не люди.
Їй Богу, черті, чорнота!..
А із тобою світло всюди,
І я вже більше не пуста.
Війська! Гармати! Перемир'я.
Чи перед бурею цей штиль?..
І спокій. Небеса. Сузір'я.
І ми ідемо сотні миль...
І знов напруга. Тихий безлад.
Не знаєш, і чого чекать.
А в мене травень. Рідна Десна.
Спокій варто там шукать
У цю жорстоку злидню днину,
Коли війна і вибухи,
Це щастя - поруч мать людину,
Тебе лише, щоб поруч ти.
16.05.14 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2015
Брешу собі, що не сумую,
Брешу собі, що не сумна.
І так давно вже не малюю,
Бо я безмежна і пуста.
Я ніби добре так живу,
Не знаю горя, зла, біди.
Читаю, дихаю, пишу,
Хоча стривай. Зажди, зажди!..
Та ні. Іди. Без тебе класно;
Я знов малюю марафет.
В душі безхмарно. Тихо. Ясно.
Давно згорів вже наш намет.
Хоча чому роблю помилки?
Пишу я літери не ті.
Чи може, треба нам горілки?
Куди чуття подіти ці?
Здається, ніби нещодавно
Ми просто тихо поруч шли,
І щось казали так забавно,
Та всі думки ці відійшли.
Куди поділось це прокляття?
Зі снігом разом цим розтало?
Куди поділось це багаття,
Що серце часто припікало?
Мабуть, усе розвіяв вітер
Тих необхідних дивних змін.
Мені би треба інших літер,
Щоб не залишитись із ним.
Та десь іще горить вогонь,
Багаття пам'яті палає
Від недоторканих долонь,
Мабуть, тому і не згасає.
5.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
Тобі я б сум подарувала, —
Існує завдяки тобі.
Чи може, я просто не знала,
Що ти не прийдеш уві сні.
Тебе за іншого я мала,
І ледве тліє той вогонь
Тих почуттів, яких вже мало,
Нема і теплоти долонь.
Запам'ятаю я надовго
Тебе. Тебе. Тебе. Тебе.
Адже забуть треба так довго...
Гублю впродовж років себе.
Ти різний був. І став ти інший,
Змінивсь чи показав себе.
А я хоч стану розумніше,
Все забуваючи тебе.
Навколо стільки різнобарв'я
Думок, людей і різних справ.
Та скрізь стає тепер безбарв'я,
Бо ти перед очима став.
Вже досить, певно, прощавай,
Забудьмо врешті один-одно.
Перед очима не ставай,
Щоб не ставало прохолодно.
Тобі я б сум подарувала, —
Існує завдяки тобі.
Чи може, я просто не знала,
Що ти не прийдеш уві сні.
22.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
А час іде. І час минає,
Летить і сипле свій пісок.
А він живе, і він не знає,
Як тіло ріже до кісток.
І як забути цюю зраду?
Прощать як людям отаке?
Воно твою же душу краде,
А ти ще й віддаєш себе.
Примарна ніч. І дивотиша.
В надії марно все забуть.
Аби свої думки полишить,
Непотріб у сувій згорнуть.
Хай вкривається він пилом,
Пліснявою зароста.
Не прикриюся я тилом, —
Знову у душі пуста!
...Пустеля тиш і прохолода,
Темнюще небо до зірок.
Наступний вірш. Молитва. Ода.
А час свій сипле той пісок.
Надія є. Вона ще тліє,
І вічно гріє, не згаса.
Тож краще взяти іншу мрію:
Нехай збувається краса!
Бо час іде, і час минає,
Летить невпинно до зірок.
А він живе, і він не знає,
Що вже не ріже до кісток.
22.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Ночами мій почався день,
І день почався, певно, ніччю.
Десь ноти для моїх пісень
Всі загубилися навічно.
Сиджу сама на самотині,
Кімната сонечком іскриться.
Навколо тепло. Тільки нині
Мені той сон вже не насниться.
Візьму до рук свою я скрипку,
І в самотині все зіграю.
Як ти? Де ти? Зриваю нитку.
Цього всього, на жаль, не знаю.
Всі весело танцюють ніччю,
А я зриваю нитки струн.
Невже це все тепер навічно?
Мабуть, надовго цей мій сум.
Чому все так? Чи де згрішила?
Чому живу я без тебе?
Чи може це я заслужила?
Лиш бачу в дзеркалі себе...
І що тепер мені сказать?
Я у полоні дивних дум.
Чи зможу знову покохать?
Чи нині я — мов вічний сум?
Не хочу дихать. Жить не хочу.
Не хочу бачити себе.
І вже нічого не захочу...
Окрім побачити тебе.
16.03.14 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
А в голові туман весінній,
Безмежна прірва світлих мрій.
Та лиш в думках є ти, осінній;
Молю: лише не захворій.
В повітрі вже стоїть тривога,
Відсутність дивного тебе.
Чи знов молитися до Бога?
Чи зберегти лише себе?
Безмірним жалем серце вкрилось;
Молю: лише не захворій!
Чи може це мені наснилось?
А я у прірві світлих мрій...
6.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
Она, наверное, лучше будет,
И будет рисовать тебя,
Ведь все за нас решили судьбы,
Что жить мы будем не любя.
И будет тебе лучше петь,
Любить и ждать, больше чем я.
В ней лучшим будет все, поверь,
И для тебя ее душа.
Но коль достоин ты такого
Подарка дивного с небес,
Я не скажу тебе ни слова...
В тебя давно вселился бес!
Изгнать его мне не под силу.
Я сомневаюсь в этом так,
Как ты меня ведь не просил, и
Она изгонит! Только как?..
Не знаю, станешь ли ты светлым,
И как заслужишь ты ее?
В тебе ведь нету и рассвета,
А тьмы в тебе полным-полно!
Хоть ясно, она лучше будет,
И будет рисовать тебя,
Ведь все за нас решили судьбы...
А мне вот как забыть тебя?..
19.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602687
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2015
Нові писати стану вірші,
В них буде світло і тепло.
Більш досконалі, розумніші,
Вкладу в них душу і добро.
Хай віднині буде світлом
День наповнений понурий,
Хмари рознесуться вітром,
Зникнуть настрої понурі.
Я вірю в краще недарма,
Бо потім все воно збувалось.
Погане зникло. Вже нема.
І тільки світло залишалось.
15.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
Я знаю те, що ти десь поруч,
За склом холодна темнота.
Та що сказать я можу точно?
Зустрінемся? Чи пустота?
Я в безнадійній досі мрії,
І сподіваюсь — пощастить.
І в цей шалений день я вірю,
Коли зустрінемся... На мить...
Якщо життя мене загонить
Кудись у темний той куток —
Мене кохання лиш пригорнить,
Позбавить від дрібних чуток...
Поки жива, з тобою буду,
Я хочу бачить погляд твій...
І відведуть мене до суду, —
Я приховала злочин свій.
Та злочин лиш тебе любити?
Чи є кохання нині злом?
А серце є добром розбитим,
Хоч досі зігріва теплом.
Поки жива, я поруч буду,
Любить твої русяві вії.
І знаю те, що не забуду,
Хоча усе це тільки мрії...
Твоє тепло я пам'ятаю,
Безмежну глибину очей.
Але ж тебе, мабуть, не знаю,
Хоч знаєм стільки ми речей!..
Ти посміхнися, мій коханий,
Світи теплом своїм безмежним!
Світи яскраво, бездоганно!
Хай мить ця буде без обмежень...
Я знаю те, що ти десь поруч.
Зустрінемся? Чи пустота?
Та що сказать я можу точно —
За склом холодна темнота.
2.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015
Набридло вже писать те саме,
Все рівно зовсім змін нема.
Хоч всі навколо щось казали,
Та знов сиджу я тут сама.
Наступний день буде такий же,
Та тільки буде інша дата.
Не п'ю. Хоча мені налий же
Келих лиш за маму й тата.
Все важче йде до снаги рима,
Все гірша в серці гіркота.
Все ніби бачили незримо...
А я і зовсім вже не та.
Я не кладу надій на завтра, —
Те саме знову мене жде.
Люде мій! І де ж та правда?
Її, мабуть, уже хтось жре?
Чому все йде одноманітно?
Чому усі настільки різні?
Хтось голодає так помітно,
Хтось в золоті приходить пізно...
Втомилась добиватись правди,
Боротися за справедливість.
Мій дух і далі жити мав би,
Та нині править безнадійність.
Хоч сподіваюсь без надії,
І знов сиджу я тут сама, —
Це тільки вигадані мрії,
Все рівно зовсім змін нема.
30.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015
Я вірю в день цей незвичайний,
Яскраво сонце сяять буде.
Блакитне небо незвичайне.
Вода, повітря, простір, люди.
Я вірю — ще вогонь горить
Щасливим спалахом небес.
І більш нічого не болить,
Бо нині ти для мене все.
Мабуть, цей зміст незрозумілий,
І форма так не досконала.
Але це ж треба так уміло
Любить мене, щоб я не знала.
Я вірю в це, горить вогонь,
Палає і безмежно гріє.
Тепло твоїх міцних долонь
Я больше розуміть не вмію,
Бо все це складно так для мене —
Твої загадки відгадать
Я намагатимусь... Для тебе...
Хоч ти цього не будеш знать.
29.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Моя мала печаль велика,
Безмежна прірва світлих мрій.
Туди я впала, мов безлика,
Замість цукру скрізь там сіль.
Такий мій біль несамовитий,
Навколо чорна гіркота.
А ти також, мабуть, безликий,
І я зсередини пуста.
Обидва ми настільки різні,
Кудись тікаєм врізнобіч.
А час коли настане пізній,
Не станем навіть пліч-о-пліч.
Сумую, мабуть, безнадійно,
Не бачучи твоїх очей.
А я шукаю їх постійно...
Не знаєм стільки ми речей!..
Мені не треба купа грошей,
Хочу без їжі обійтись.
Любові, щастя навіть може й
Без них не можна домогтись!..
Мені тільки одне лиш треба:
Торкнутися твоїх лиш вій.
А з них злетіти. В небо, в небо.
Щоб позбутися цих мрій. (...)
21.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
Нахабність має він сказати,
Щоб я про нього не писала.
А я назло почну писати!
І всім скажу, що я не знала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015
Не знаю, як це пояснити.
Моєї пів душі в Шевченка,
Сказати, дійсно, досить легко,
Не так, аби когось убити.
Ти зник давно з моїх очей,
Життя мого ти став цуратись,
Цуратись навіть став речей,
Чи може, треба закохатись?
Не знаю, як це пояснити.
На завтра в мене все готово.
Та хочеться вже щось робити
Вночі. Удень. І знову, знову,
Ти навіть зник з моїх думок
І знову в мене зір погіршав.
Закрила серце на замок,
Нарешті стала розумніше!
В сусіда тихо гра музон,
А ти сидиш в моїх думках.
Надворі холод. Дощ. Озон.
І тільки сльози на руках.
Не знаю, як це пояснити.
Мабуть, комусь усе це треба.
Чи легко душеньку зарити?
А скільки душ збирає небо!..
Ти думаєш, що я кажу?
Чи розмірковуєш про себе?
І знову музика. Тужу.
І знову синє-синє небо.
Насправді все не так погано.
Мені вже набагато краще.
Авжеж, я не твоя кохана,
І взагалі, ти мені нащо?
Усе. Кінець. Мені набридло
Пояснювати все постійно.
Сліпому навіть гарно видно!
Живи без мене. Самостійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2015
Я знов з думками наодинці,
І вкотре я сиджу одна.
Хоч коси заплітай дитинці,
Хоч знов сиди собі сама...
Навколо завжди безліч шуму,
Безмежне полум'я думок.
А ти хоча б про мене думав?
І серце знову на замок.
Постійно поруч хтось балака,
І кроки чути за дверима.
Бери з собой голять собаку, —
Вона єдина не покине.
Жорстоко? Може. Я не знаю.
Ти знову зник в пітьмі думок.
З тобою я зустрітись маю,
Щоб серце знову на замок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2015
* * *
А небо стало темне-темне,
Не гріє навіть власна кров.
Невже це все було даремно?
Невже існує все ж любов?
Здіймались вгору сірі хмари,
Ключі птахів тепло шукають.
А ти, напевно, тільки марив,
Дощі та осінь... Розлучають.
Холодний вітер вже зимовий,
Ти залишишся сам-на-сам.
Конспекти, доповідь, промови...
Хоч щось стирає цей обман.
Кружляють зграї павутиння,
Хоч і давненько холоди.
І де ж це сонячне проміння?
А ти сиди. Сиди і жди.
Повільно цокає годинник,
На меблі осідає пил.
Ідуть роки, ідуть хвилини.
А з мене знов зникає тил.
І небо стало темне-темне,
Не гріє навіть власна кров.
Це все, мабуть, було даремно,
І я усе забула знов.
21.09.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
* * *
Коли яскраво сонце світить,
Коли чудова ясна днина,
Вітрець гілля додолу хилить,
А від тебе йде людина.
Повітря холодом пропахло.
На віях ніби сірий іній...
Тобою, начебто, запахло.
І тільки небо синє-синє...
Уже потроху йде сніжок,
Шарфа на губи натягну.
Ось тільки-тільки ти пішов?
Або не ти? Я не збагну.
Уже дванадцята минула.
Давно я не пишу пісні.
У мене є одна лиш дума,
Яку побачу уві сні.
Там де яскраво сонце світить,
Там де чудова ясна днина,
Вітрець гілля додолу хилить...
А від мене... Йде людина...
27.11.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
Іще один безглуздий день.
Іще сильніше серце стука.
Ніхто не буде мене слухать,
Бо зникли тексти для пісень.
В душі моїй сидить тривога,
У тілі розпачі і біль.
Чи знов молитися до Бога?
Чи вранці я розсипав сіль?
І все це марно. Вечоріє.
Навколо звичний падолист.
Осінній вітер. Холодніє.
А я пишу до тебе лист.
Тобі невже потрібен буде?
Ти знов читатимеш його.
Навколо безмір. Осінь. Люди.
А ти — немов сухе вино.
В душі моїй царює лютий,
І січень іноді буває.
Я бачу осінь: сім'ї, люди,
А я усе тебе шукаю.
І все це марно. Вечоріє.
Навколо звичний падолист.
Це ти?
Ти прочитав мій лист?
Осінній вітер.
Холодніє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
Це час, для того щоб писати.
Не знаю больше чим зайнятись.
Це хибний крок життя мого.
Для кого я живу? Чого?
Навіщо це все? Це життя?
Чому ми маємо страждати?
Чи варто нам усе це знати?
Знати сенс свого буття.
Невже життя — це лиш знущання,
Такий тихенький дивний біль.
Розсипала, напевно, сіль
Ще на початку існування.
Чому я маю так страждати,
Не бачучи твої вуста?
І я продовжую кричати,
Що ніч безмежна і пуста.
Це час, для того щоб співати,
Не знаю більше, чим зайнятись.
Це хибний крок життя мого.
Для кого я живу? Чого?
26.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
А щодня все холодніше,
Біле небо вкрило. Сніг.
Дмуть вітри усе сильніше,
Чути десь дитячий сміх.
Я іду крізь перешкоди,
Крізь ножі і крізь вогонь,
Крізь мости і переходи
В пошуках твоїх долонь.
З кожним кроком все складніше,
В тілі все сильнішй біль.
І в очах усе темніше,
Сипле щось на рану сіль...
Десь свідомість відділилась —
Ледве-ледве я крокую,
Хоч уже й немає сили,
Та все впевнено малюю.
А для чого все це треба?
Я ж усе тебе шукаю.
Може, краще вже до неба?
І нічого вже не знаю...
Все іду крізь перешкоди,
Крізь ножі і крізь вогонь,
Крізь мости і переходи
В пошуках твоїх долонь.
Це, мабуть, усе даремно...
Та повірить намагаюсь,
Що побачимся, напевно,
Без надії сподіваюсь.
21.12.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015
Мені нема чого сказати,
Та, чесно кажучи, брешу!
Насправді треба розказати,
Те що я зараз напишу.
От що сказать тепер про друзів?
Їм вірить нині дуже важко.
Свою їм душу відкриваєш —
Вони байдужі! Дуже тяжко...
Та чи не легко все одному?
Робити, жити, щось казати.
Мені це важко. Чую втому.
І все не знаю, що сказати.
14.11.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Я не лукавила з тобою,
Була я другом і сестрою
Тобі такому молодому,
Тобі єдиному, одному.
І вдень, вночі в туманах сірих
Лише чорнісінька печаль.
Навколо так багато хитрих
Людей. Та ось, такий ось жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Якби ти знав, що я пишу
Для тебе пісню цю сумну.
Її відразу я зімну
І більше ніби не дишу.
Якби ти знав, про що співаю
Постійно ввечері, вночі,
Як уві сні на скрипці граю,
І як душа моя кричить.
Якби ти знав, як я люблю
Твої сумні зелені очі,
Цього і сам, мабуть, не хочеш -
Залишити мене саму.
Якби ти знав, що я пишу
Ось ці сумні для тебе вірші.
Тобі від цього стане гірше?
Мабуть, я десь не тут живу.
Якби ти знав мене таку,
Якою іноді буваю, -
Втечеш? Я навіть і не знаю,
А, може, підеш на війну...
Я непомітно бережу
Тебе же від самого себе,
Хоча тобі це все не треба,
Як за тобою я тужу...
Чи може все це не потрібно?
Це пустий для тебе звук?
Та я твоїх торкнуся рук,
І сумніви розвіє вітер...
...А я почую серця стук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015
Що ж це коїться у світі?
Де тут справедливість?
Зрадить друг, і підуть діти
І неначе милість...
Світ новий. Нові порядки.
Нове слово грає.
Тільки травень ще той самий
Квіти старі має.
Нині всім потрібні гроші
На нашому краю,
І душа помалу просить:
“Відпусти до раю”...
Сонце знову гірше світить,
Вже не так яскраво.
Що ж це коїться у світі?
Чи маєте ви право?!
Люди, люди, схаменіться!
Вас ведуть до бою!
Прийде час, і бережіться
Власне свого гною!
Зрозумійте і прокиньтесь,
Будьте поміж нами,
Мужніми і сильними,
І прийдіть до тями.
Ви згуртуйтеся і вірте:
Ще народ підійде.
Більше вже не буде гірше -
Разом сил надійде.
Не здавайтеся: боріться!
З вами Усевишній.
Ну і я в вас також вірю.
Будуть мрії вище!
Пам'ятайте, не забудьте:
Я разом із вами.
Вчіть, читайте і працюйте,
Станьте козаками!
Глянь, що коїться у світі:
Де тут справедливість?
Зрадять друзі, підуть діти -
Така нині милість!
Гей! Згуртуйтеся. Що-небудь
Зробим разом, люди.
Якщо ні — то наше небо
Нас навік забуде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015
Тяжко дихати й думати тяжко,
Що в неволі вмирає душа.
Над землею літатиме пташка,
Яка їй уже нині чужа.
Та неволі цій я протестую,
За свободу бажаю боротись.
Я свободою все замалюю,
Мені волю ніхто не вкоротить.
Закликаю я всіх возз'єднатись!
Зрозуміти єдиную суть:
За свободою криється щастя,
Як мороз у зимовую лють.
Поважай те, що в тебе є нині,
Розумій це, люби і ціни.
Пам'ятай своїх рідних могили,
Що вкривали туманом тини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2015
Поля. Моря. Минають гори,
І як роки летять ці дні,
Послухай те, що я говорю,
Послухай пісні хоч мої.
Зверни увагу: я вже вкотре
Цей смуток знову зберігаю.
Поля. Моря. Минають гори.
Невже я знов тебе втрачаю?
Хоча навіщо ти потрібен...
Тобі-то нащо я здалась?
Для тебе я, мов легкий вітер,
Мов радість знову почалась...
І знову задаю питання: хто я тобі?
Адже була?
Усе це тільки намагання:
Я не твоя. Я не твоя.
Була я в тебе тільки влітку,
І то, лиш існувала поруч.
І тільки голос чути взимку -
Повтор кільця, що ніби обруч.
Але колись одного разу,
Весною теплої погоди
Зустріла я тебе — заразу,
Досить рідкісної вроди.
Всі кажуть:"Як же він змінився!..
Так виріс, звісно, погарнішав".
Та що ви кажете?! Та ні ще!
Він такий же, як раніше.
Його відразу я впізнала.
Здавалося, що все це сон.
...Та дійсно інший! Я не знала.
Вони же пили самогон.
На п'яную йому свідомість
Я враз гарненькою здалась.
Травневого цього, на томість,
Весь день щасливою була.
Та що сказать? Це тільки п'янка.
Йому ж так соромно було...
А ми, такі, співали Б'янку,
Співав також і самогон...
Та час іде. Невтомно лине,
Немов ці ливні із відра.
А він вже з іншою, не гине,
Кохає її, а-та-та!!!
В комп'ютері вони на фото
Такі щасливі, мов без дум, -
Це виклика в мене дрімоту,
І, мабуть, іще і сум.
Вона ж нічого ще не знає!
Наївне, милеє дитя...
Загадки часу всі пізнає:
Настане знову вороття!..
Та чи мені воно потрібно?
Пішов цей бевзь під три чорти!
Воно ж і так все гарно видно,
Що не потрібно це мені.
Поля. Моря. Минають гори.
І як роки летять ці дні,
Послухай те, що я говорю,
Послухай пісні хоч мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2015
Я летом, чистым, ярким, светлым,
Открою дверь и свой балкон.
Увижу солнце, тучи с ветром,
И как шагает только он.
Так томно вечер вспоминаю,
Так нежно слышен каждый шаг...
На память его голос знаю,
Но вот забыть — это мой страх.
Смотрю, как будто только в вечность,
И слышу каждый звонкий смех.
Смотреть могу я бесконечно,
Как он идет, а с ним и снег.
Он слишком сильный, безупречный,
Сравнению не подлежит.
Но я боюсь, что все навечно...
А вдруг не сложиться? Сбежит?
Хочу не думать я об этом,
Но знаю я давно себя,
Как чистым, ярким, светлым летом,
Ну как забыть теперь тебя?
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599831
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.08.2015
***
Сьогодні сонце якесь інше.
Ніжніє небо і блакить.
Ти не приходитимеш більше,
А я залишуся на мить.
Темніють поруч сірі хмари,
І вітру більше вже нема.
Навколо люди. Сім'ї, пари,
А вона сидить одна...
Так рідко дзвониш ти, між іншим,
І тиша знову навкруги.
Так хочу стати розумніше!
Але в думках один лиш ти...
Навіщо я це написала?
Мабуть, комусь так було треба.
Сьогодні сонце інше? - Знала.
Ніжніє і блакить, і небо.
Нема чим дихати. Спекотно.
Немає більше прохолоди.
Авжеж, щасливим бути модно,
А я одна сиджу без моди.
Казав колись, що прийдеш завжди,
Якщо я кликатиму раптом.
То ти приходь. Приходь назавжди.
Це, сподіваюсь, не занадто?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Я знову згадую те літо,
Де ти гуляв ще молодим.
Та нині ти — мов легкий вітер,
Що в співі чується моїм...
Я знову згадую ту осінь,
Що нас безжально розлучила,
Але я пам'ятаю досі,
Як доля нас усіх провчила.
Я знову згадую ту зиму,
Яка звела мене й тебе,
Та я залишила незриму
Свою же душу без себе...
Я знову згадую ту весну,
Коли зустрілися ми знов.
І суть я втямила небесну:
Керує світом лиш любов.
...Я знову згадую те літо,
Де ти гуляв ще молодим.
Та нині ти позбувся світу,
А я залишилася з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Він дивний. Не такий, як інші.
Занадто гострий, дикий, злий.
Але красивий, розумніший,
І десь разом ідемо ми.
- Який він гарний! - Кажуть поруч.
- Чудовий! Ось вона — краса!..
Але це все є тільки грою,
Вона ж не зовсім і складна.
Насправді він жорстокий, гострий.
Буває диким, гордим, злим.
Але, мабуть, кохання й досі
У серці чується моїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015
Я знаю, як їй пощастило,
І сонце грітиме тепліше.
Можливо, стану розумніше.
Спущу додолу я вітрила.
Порину в смуток. Вдень і вночі
Її я бачитиму сум.
Його нема. І де ж ті очі,
Які лишали її дум?
Де сон? Де місяць? Зорі де?
Невже вона знов у печалі?
А я дивитимуся далі.
Мабуть, він поруч десь іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015
Навіщо я тобі пишу?
Навіщо згадую постійно?
Не заважаю? Не дишу?
Чи написати самостійну?
Не знаю, що і відповісти.
Пишу, щоб знову закохатись,
Аби проблем нових дізнатись,
Минуле нині щоб не гризло.
Мабуть, тому тобі пишу.
Чи я і досі не набридла?
Тебе навряд чи полишу.
Напевно, ти мені потрібен.
Навіщо я тобі пишу?
Чому так рідко першим пишеш?
Та першим дзвониш, не залишиш
Мене отут одну саму.
Прийди до мене, поруч сядь.
Я заспіваю і про вишні,
Тебе, мене, колишній Стрижень,
Прийди хоча б хвилин на п'ять.
Не бійся, кріпко обійми.
Нехай сплетуться наші руки.
Ні звуку більше і не чути,
Коли отут самі лиш ми.
Своєю білою рукою,
І дотиком легким своїм,
Це все здаватиметься грою.
Торкнусь щоки чолом своїм...
На мене глянеш ніби вперше,
Торкнешся довгого волосся.
Давай скоріш усе завершим,
І розплетеш мені всі коси.
Таким пронизливим печалем
Наповнений тепер мій сум,
Тому що нині я без дум,
А ми удвох підемо далі...
Навіщо я тобі пишу?
Мабуть, щоб знову закохатись,
Проблем аби нови дізнатись,
І вже, напевно, не дишу...
...Аби у тебе закохатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015