| Сторінки (1/33): | « | 1 | » |
Прийми мій всесвіт і забудь ту тишу.
Забудь усе, що крилось так давно.
Я не підійду значно ближче.
Ближче поряд. Ближче думок.
Прийми обійми. Недоторканність душі,
Нестримний погляд і жагу до світу.
Я не сховаю полум'я в собі,
Не приховаю свіжості вітру.
Якщо не витримаєш - нехай.
Напевно це якась стіна між нами.
Фантом. Я витвір твоєї уяви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737476
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.06.2017
Расстояние- оно не вечно,
Я же умничка, я дождусь с тобой встречи.
Пусть даже порой и холодно очень.
Мне станет теплее- напиши пару строчек.
И даже пускай я духом упала,
От того, что лишь ночью к тебе в снах прилетала.
От того, что рукой не держу твою руку,
От того, что со временем твой запах забуду.
Не забуду, ведь расстояние, оно не вечно.
Пока рядом- держи меня крепче
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706226
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 12.12.2016
Забутись в тиші...
Замкнутись в чотирьох стінах.
Дивитися в небо, немов нічого не турбує.
Ти знаєш, ось так ходити навколо вічності-
І справді лікує.
Випити чаю із прянощами.
Закутатись в теплу шерстяну ковдру.
Ця хвиля ніжності, і в правду,
Як шепіт серед грохоту.
Прокинутись близько години першої.
Вмитись холодним струменем води.
І ніби не важко дихати, зовсім не важко,
А свіжо, як після грози.
Придумати всесвіт.
Описати безліч життєвих подій.
І де ж знайти спокій в цій метушні
В думці моїй!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704771
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.12.2016
У кожного із нас є таємниця.
Є замкнута прихована душа.
І ти не смієш пити воду з її глибокої криниці,
Як не відкрилась душенька сама.
А вгадувати й думати - все рівно що плювати.
І ти не знаєш, що насправді з джерела тече.
Там може бути як у тебе: прісно і не гарно,
А може гірко там, а може і пече.
Дарма ти заглядаєш у мої глибини,
А згодом лаєшся, бо щось не так пішло.
Я думкою своєю обпекла твої надії?
Пробач. Не я тут сподівалася на щось.
І ти не чистий переді мною,
Також закутаний у своє "НІ".
Ось і я не є відвертою з тобою.
Тому, будь-ласка, не звинувачуй мене у брехні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657256
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.04.2016
Десь там, далеко- далеко,
Де нога людська не ступала,
Я уві сні перечитувала Шекспірівські сонети.
Сторінку за сторінкою перегортала.
І та романтика, що пахне вечірньою втомою,
Пробуджувала вирій думок в голові.
Я бачу: ти поряд, і сон не закінчиться розмовою,
І я знову не прокинусь на самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656130
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.03.2016
Я хочу поринути в світ і залишитись там,
Світ темних, однак щирих очей.
Моя доле,
я близько,
я прийду тобі в снах.
Й на одинці залишимось... Серед теплих ночей й
в цій реальності- важко знайтись,
Ми- маленькі піщинки в океані надії.
Проте, бач як буває, лише доторкнись,
І у нашому світі.
Ми будемо.
Єдині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651169
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.03.2016
Я йду по узбіччю, кудись поспішаю,
І йду по прямій, повороти минаю.
Біжу, все біжу, і зась- зупинилась,
Поглянула вбік, придивилась.
Обабіч дороги безхатько лежить,
Йому чомусь боляче, він ледь не кричить :
"Дівчино, люба, рятуй, поможи,
Побили мене й , мов тварюку, кинули сюди.
Я лише заговорив до дівчини рудої,
Сказав, що мов сонечко ясне вона,
Що завжди мріяв мати дитину колись,
Але сталося так, що хоч до курей просись.
Вона посміхнулась, тоді й відійшла.
А там її мама підійшла,
І тато прийшов.
Та й почав мене бити, не знаю й за що?
Дівчино, люба, рятуй. Не йди.."
Я розвернулась: "Бач який!
Мені ж не до тебе. Лежиш, та й лежи!"
І далі продовжила собі йти.
Пройшов тиждень, чи, може, і три.
Знову спішу я кудись. Треба йти.
Знов повороти усі оминаю,
Йду по прямій, нічого не помічаю.
Беру телефон- подзвонити потрібно.
Я запізнююсь, треба добігти.
Вирішую трішечки час скоротити.
Із узбіччя на дорогу вибігаю,
Крок роблю, та мене хтось штовхає.
Я падаю. Боляче. Розвертаюсь, Пристала.
Безхатько лежить машиною збитий,
Якби не він, я могла б і не жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630598
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 22.12.2015
Цей колорит життя, що не вщухає,
Заманює в свої тенета всіх,
Хто стільки літ задарма проживає. Грає
Й не помічає навколо холодний сніг.
А сніг цей- душить й обпікає.
Тебе, наївного, бере з горло й псевдо обіймає,
Він манить, бреше, а ти свято віриш
Та не обдумуєш, а дієш.
Схаменись, людино, невже не бачиш?
В душі твоїй була весна, та ти її минаєш,
І дозволяєш проникати в світ твій,
Позбувшись в діях цих бажаність мрій.
**
Як маєш змогу, зрозумів ти ці слова:
Думки твої і мрії- це весна.
А все навколо, що б'є, плює й кидає на гріх-
На перший погляд пухкий, лапатий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630595
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.12.2015
Хтось живе у суцільній розкоші:
Бізнес, вечірки, Penthauses.
Та до кінця не усвідомлює тонкощів,
Що Paradisse life- дорівнює пеклу та хаосу.
Біле обличчя, гарні манери, постава струнка.
Ти в центрі уваги, для декого бог.
Та не встигнеш зробити вина ковтка,
Ти- ніхто. Й став соціально залежним рабом.
Ввесь світ маніпулює твоєю подачею,
Передбачаючи хід твоїх думок.
Всі знають, що ти з тих, хто розкидається здачею.
І з тих, хто не звик робити перший крок.
Щоразу тримаєш свої мізки в руках,
Щоб зайвого тільки не вимовити.
Жити для себе й не бачити ліку рокам.
Позбутися більшого, щоб рутину виробити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628205
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.12.2015
Я, мабуть, вічність не писала.
Я твердо знала що впаду, та все ж вставала.
Я йшла і знов на міну наступала
І серце на кусочки рвала.
І якби все це жалюгідно не звучало,
Та злість вночі, від злості зранку рятувала.
І хоч плювала та кидала,
Та загартовувала, сил збирала.
Я не хотіла, та сама себе у темний кут загнала..
Мабуть, я правді довго не писала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610471
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.09.2015
Я вже похована, десь там, внизу,
Бо вже не дихаю, я не живу.
Моя душа відплила десь туди з тобою,
З тобою, донечко, зійшла з росою.
У ту секунду як після УЗД сказали,
Що ти вже скам'яніла, не живеш.
А ще до того хороші прогнози надавали,
Що ти здоровою народишся й зростеш.
Я вісім місяців чекала,
Твого голосу дзвінкого, та мабуть,
Через тривогу на душі- недокохала
І через біль у серці тебе хотіла я забуть.
І як могла я тільки думати про вбивство,
Мене ж саму в безвиході лишили.
Кусали, гвалтували й били
Й таку роздерту залишили.
Якби ж тоді я в іншу сторону та й не звертала,
Якби ж, от власне, а якби.
Тоді на плечах цей тягар я не тримала,
І от, як зараз, щосекунди не вмирала б.
Та що тут зробиш? Я похована ось там, внизу,
Бо вже не дихаю, я не живу.
Моя душа відплила десь з тобою,
З тобою, донечко, зійшла з росою..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610468
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.09.2015
Я колись напишу вірш про очі кота,
Там буде балкон і його улюблена музика.
Там не буде годинних розмов до півночі
Там буде балкон, музика і кота очі.
Там не буде теплого чаю і ковдри
Там не буде нажатих гітарних акордів.
Там не буде теплого м'якого ліжка,
Там будуть очі кота і його усмішка.
Там не буде цукерок і не буде вина
Там будуть цигарки і так, очі кота..
Я очі відкрила, озирнулась довкола,
Я лежу, мені тепло, значить я вдома.
Тут є вино, і цукерки й гітара,
Тут є і ліжко, і ковдра, і чай.
Лише образ в моїй голові мов примара,
Повторює "прощай"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603384
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.09.2015
***
Нехай,немає діла вам до того,
Кричіть,ламайте,плюйте на невинне,
Розстріл зробіть,забийте з них любого,
Збирайте душі безупинно.
Малих синів й дочок ще менших,
На вулиці залиште,хай згнивають-
" ще не бувало проблем легших,
Щоб люди смерть на себе наганяли"
Забудьте правду,вже ніхто не скаже,
Захована вона в могилах безіменних,
Про тих,хто вільним на вік заляже,
Про душі чисті та безсмертні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601468
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.08.2015
Це літо не таке вже і хороше,
Бо йдуть, дощі на дворі і в душі.
Воно мовчить, та й я мовчу, проте так щось тривожить
Й не посилай сонце іскри золоті.
Я вже не йду за течією, як зазвичай,
Ляга на мої руки вибір не легкий,
І кожен раз я падаю у відчай,
Не показавши крик душі сумний.
Й не бачу вже я світ прозоро- чистий,
А бачу пекло у багряно- жовтих кольорах,
Я людям віддавала лиш любов та ніжність-
Тепер тримаю їхню злобу на руках.
І хоч вже літо чотирнадцяте пройшло,
Й на деякі дрібниці мені ще не все рівно,
Проте, щоб боляче так не було,
Не дивлюсь я на світ вже так наївно.
08.07. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601464
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.08.2015
Закуйте мене у залізні кайдани,
Думки мають крила- слова полетять,
Не кажи, що ти сила, коли бив на майдані,
Бо сила-це мама ,що має сльози пускати.
Не бреши собі у вічі,не шукай долю ліпшу,
Ти ніхто,ти ніхто,лише це пам'ятай.
Хто дав право тобі підіймати руку на жінку,
Хто сказав тобі слово байдуже-"стріляй"?
Не лижи собі руку,бо там рани не має,
Не кажи що ти любиш країну свою.
Закуйте мене у залізні кайдани,
Та я промовчу. Та я промовчу...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601278
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.08.2015
Я не знаю що казати у такі моменти.
Я й не знаю чи почуєш ти мене.
Мені б навік серед планет завмерти.
І коли боляче казати що мине.
Мені б лиш подих вітру в груди,
Мені б лиш ніч прозору та ясну.
Я хочу цвіт каштановий на руку.
І ковдру з трав, легку, просту.
Закритись нею й ніжно-ніжно,
плисти в обіймах сизих вечорів.
Я хочу в середньовічне місто.
Я б хотіла його сяйво факелів.
Я прагну тиші і простору.
Я прагну вічності серед планет.
Я маю лиш з нічим розмову.
І маю сотні раз прочитаний сонет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601263
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.08.2015
Я відчуваю надзвичайну силу в своїх руках.
Я ладна підняти ввесь світ, тільки б відчути підтримку.
Та для чого робити подвиги в цих безглуздих роках,
Де хтось розбивши тебе, лише робив розминку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601256
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.08.2015
В тяжку хвилину ти вже знаєш,
Що за слова свої себе ти покараєш.
За біль що в середині все зростає,
Впадеш на дно,хоч з часом,він тебе все залишає.
Придумай світ свій,та в ньому залишись,
До правди тихо та невтомно підкрадись.
І не кажи,що не під силу взяти небо,
Для посмішки,лише воно для тебе треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600932
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.08.2015
Лише на мить закрию очі я
Забуду біль нестерпну,яка тривожить душу,
Я вичеркну проблеми всі, бо мушу.
Щоби відчути смак свого життя!
Для щастя, і дерева добрі..
Почути б лиш їх спів тендітний,
Побачить вітер ледь помітний,
На страх і ризик перейти за обрій.
Свобода митті – це так просто!
Пройтись до неї лише крок.
Без спогадів і без думок
Відчути щастя те,що є малого зросту.
Не заглядаючи в минуле
Побудувати те майбутнє,яке важливе нам.
Думки погані вже давно заснули!
Живи! Поки душа співає дурним снам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600930
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.08.2015
Коли ти вмієш забувати правду,
Не оглядаючись назад,запобігти повтору,
Коли в майбутньому помилку зробиш не виправну,
Тоді живеш ти, і не вмреш без спору.
Коли життя насипле в рану солі,
І встанеш ти із криками,не спричинивши бою,
Коли страх немочі,перейде в страх любові,
Тоді живеш ти,і не вмреш без спору.
Коли впадеш ти й зумієш відлетіти вище,
Забравши на спині всіх дорогих людей собою,
Коли пожежа в серці,а ти біжиш все швидше,
Тоді живеш ти,і не вмреш без спору.
Якщо живеш ти і не вмреш без спору,
Тоді для чого ти нівечиш думки інших?
Ти не боїшся їх,мов вони не спричинять опору,
Але задумайся,вони одні із ліпших!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600772
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.08.2015
Найближче коло тих, кого ти любиш,
Рідне слово окриляє до безтями.
І завжди поруч,коли мовчанку ти порушиш,
Коли вбиває хтось,негострими краями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600768
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.08.2015
Для чого зайвий раз псувати нерви, для чого
Постійно кричати? Й лише
У відповідь чути брудне та холодне,
Лягати спати з думками, не зімкнувши очей.
Для чого ти душу відкрила? Щоб той,
хто морально сильніший зґвалтував твої мрії, і
Розмазав по стінці, забудь, це все сон,
Не гніти пам'яті силу.
Це лише чорно-білий папір,
Який легко скрутити й жбурнути в смітник що поблизу,
Та яким би не був смак правди терпкий,
Край солодкого, любий, не треба, не злизуй.
Ти озернешся назад, спогади візьмуть своє, і хоч знову
Ти повториш помилку, як з кінофільму сумного,
Але не продовжиш з собою дискусійну розмову,
Бо ж для чого псувати нерви, для чого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600493
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.08.2015
Закриваючи очі, я бачу світ різнобарвний,
І я не живу, я існую, на милість чиюсь.
Хтось, може, не логічний, однак тривалий,
Хтось, мабуть, здобуває, а я все ще крадусь.
Є речі, за які б я віддячила щиро.
Та я все мовчу, закриваючи очі.
Бо навколо не все так прекрасно, а сіро.
Й не білосніжні світанки, а чорні, мов смерть ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600490
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.08.2015
Б'ється хвиля неспокійно об човен мій,
Лається, плюється, розбиває.
Я хочу волі, волі від людей ось цих..
*
Залишилось не так багато часу,
І щоб не запізнитись я біжу.
Куди біжу? Ще зовсім я не знаю.
Для чого? Щоб не мовчати я кричу.
В бездонну синього мов небо море,
В крилаті постаті пустих людей
Я поринаю, бо там ще не бувало горе.
Поринаю не закриваючи очей.
Ще трішки, і наздожену простори,
Простори поля жовтого. В краї.
Де з кожним днем зникають зорі,
Де з місяцем вони лишаються самі.
Я забуваю слова неправди тих,
Хто вічністю мандрує лиш для себе,
Хто живе лише для радостей своїх.
І руку помочі мені від них не треба.
Мені не треба прозора їх душа,
Мені не треба почестей, омани.
Я закриваю двері, бо воля є така моя
Й пливу на власному човні морями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600243
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.08.2015
А чи ви бачили як зорі помирають,
В одвічній тиші, серед сизих вечорів?
Ні? Тоді віддайте подих небу й прислухайтесь-
Вони згасають в самоті.
Ми загадуєм на добру долю
тоді, коли вони летять в ніщо.
Не бачачачи країв простори,
Не помічаючи будь- що.
Як зорі гаснуть, так і згасаєм ми,
Закривши двері у прозору душу,
За браку сил ми не чекаємо семи,
А біля п'ятої скидаєм ношу.
Ми спотикаємось і думаєм що так і треба,
Ми вдарились і думаєм- пройде.
Як народились, вже маримо блакитним небом,
І не шукаєм щось, бо знаєм що прийде.
Хоч би хтось сказав вже годі досить,
Будь-хто нехай кричить і б'є в стіну.
Той, хто вже цілу вічність носить,
Мовчанку нашу. Твою й мою.
Той, хто із принципів не піде вправо
І вліво не зверне, піддавшись волі.
Той, на кого я подивлюся благанно,
На того, хто плюватиме на долю.
Бо я у свою чергу теж мовчу,
Бо десь, можливо, у підсвідомості заклали,
Що коли темно я не запалюю свічу,
І щоб не знала правди - прошу щоб мені збрехали.
Я гасну, гасну полум'ям кривавим,
Бо спокою не можу знайти я.
А чому ти гаснеш, я на жаль не хочу знати.
Така можливо доленька моя.
І я не бачила як помирають зорі
В одвічній тиші, серед сизих вечорів.
Я все ж загадую на добру долю.
І все ж мовчу, коли читаю ці рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600239
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.08.2015
Не роби боляче тим,хто знаходиться нижче за тебе.
Не роби,бо життя бумеранг,а зайвих проблем для тебе не треба.
Ти живи всім на зло,а батькам лиш на гордість.
Ти живи,поки весна на душі,а не осінь.
Ти кричи,коли люди погані навколо,
Ти кричи,коли в горлі давно вже засохло.
І не плач,як впадеш ти безсилий на землю,
Лиш не плач,є у темряві місце для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599937
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.08.2015
Від правди я завжди тікаю.
Лечу у дно,ще змах і я злітаю.
Куди думки мої пливуть,не знаю.
Як тільки крик,у темряві зникаю.
Я чую шепіт милозвучний,
Та біль душі,такий,ревучий.
Ще крок і постріл в спину влучний,
Писемний зойк, такий незручний.
Ще раз! Й терпіння-ворог мій.
Ще раз! Й на тебе пущу змій.
Закрий свій рот,та говорить не смій,
Не забувай-терпіння,ворог мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599935
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.08.2015
Коли я кричу- ріжу загостреним краєм.
Я, як богиня хаосу, щоразу пронизую болем.
І пізно зітхати, пізно порівнювати пекло із Раєм.
І кожне зусилля і щастя твоє, насправді є горем.
Я хочу на берег піти, де сонце поринуло в море,
Де хвилі морські б'ються в камінь-споруду, зведену віком.
Я хочу до тебе лиш, спокій-зоре,
Розпочавши всій шлях там, де сонце поринуло в море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599915
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.08.2015
Ти знаєш що словом, можна зробити рану не тільки болючу, а ще й смертельну,
Не зрозумівши причину гніву свого.
Рятує тебе лиш думка про душу нікчемну,
Яка пробачає, щоразу наступивши на скло.
Й не схаменутись тобі, бо вже пізно ставати хорошим.
Вже давно пройшов час, коли все на долонях розкрито.
Не обертайся назад. Світ був моторошний.
Все що ти не помітив- це скло, однак вже розбите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599913
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.08.2015
Скажи, чому твоє серце перестало битись
У той момент, коли й без того так сіро?
Коли тобі ще не стукнуло й вісімнадцяти і ще так жити хотілось,
Чому все так зруйнувалось, згоріло?
Почалось все так тихо вранці,
Лише й чути спів солов'я,
В легкій одежині, пішов ти до танцю,
Пішов по стежині буття.
Так було світло й спокійно на мить,
Як в лісі гуляти самотньо,
Ті двері, що поряд, на ключик закрити,
Й піти у світ безтурботно.
Знайти в собі сили і йти все вперед,
Прагнути здійснення мрії,
Все було так рівно як новий паркет,
Все солодко було́ без надії.
Зустріти кохання, що як ліра звучить,
Добитися успіху свого,
Руки, хоч важко, не опускати й на мить,
Й забирати сльози з обличчя сумного.
Ти знаєш, можливо так є,
Так мало би бути у тебе,
Однак доля завжди забирає своє,
Й думати, мабуть, не варто, не треба.
Щоразу курити міцніші цигарки,
Запивати дешевим вином,
А чи ти знаєш, що в життя не поставиш закладку,
Щоб в минуле вернутися знов?
Ти покладеш голівку на випрану постіль,
І не скажеш: " спасибі" за це.
Ти знаєш що з часом, до всіх прийде осінь,
Але віриш що тебе омине.
Та не тут це все було..
Ти прокинешся зранку, біль в грудях нестерпна, забере,
Всі ці плани, ці мріЇ. Й чекати світанку,
Жалюгідно, неправда? А лікар, однак, не дурню несе.
Це не кара Господня, не небесний це знак,
Тут не будеш ти силою битись.
Хоч змирись, хоч змирись що це- рак.
Який так швидно зумів вжитись.
І в мене питання узріло одне:
"Чи стали цигарки міцніші,
Чи візьмеш до рук, щоб запити, " Львівське міцне",
Чи хоч став ти від цього сильнішим?"
Чому твоє серце перестало битись,
О пів на четверту, чому?
І як все ж батькам, здавалось би вічність миритись,
З тим що поховали дитину свою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599622
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.08.2015
Всі помирають на світі,
Чоловік, якого ти ще недавно бачив в трамваї.
Жінка, що із поштовхів долі згасає у тьмяному світлі,
Все колись, може згодом, завмирає.
І знаєш що найтяжче для душі
Жити з важким тягарем? Однак не матеріальним.
Коли ти тримаєш чиєсь життя у руці,
Ненавмисно так, раз, а його вже немає.
Помирає родина твоя, і батьки теж не є вічні.
І чим довше живеш тим ти більше втрачаєш когось.
Однак, тяжко для душі коли помирає дитина,
Яка мала ще жити, проте, так вже сталось.
І хочеться інколи час зупинити, щоб насолодитись вином,
Та споконвіку так не було́. Ми всі, з часом, поляжемо сном..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599617
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.08.2015
Забракло слів мені.
Лягла я тихо в ліжко,
Безмовно голосно відкрила знову книжку.
Так легко полетіла я.
Думки на сторінках,
І кожна репліка,мов птах у небесах.
Пухка сторінка.
Терпкий й солодкий запах,
Цей крик душі- короткочасний спалах.
Покинула реальність.
На серці вже не крига,
Ось що робить з нами книга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599434
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.08.2015
Тихим ранком сонце ніби жартувало,
То виринало, то ховалось за потемнілим небом.
Туманом сизим ніби землю обіймало,
В передчутті незнаного, проте правдивого.
В пустелі сизого й страшного,
Ти віднайшла для себе ключик щастя.
І коли голос вітру навівав мотив сумного,
Ти чекала, хоч він нашіптував "прощайся".
Знак вічності на дереві- бринить душа,
Він повернеться, точно, неодмінно!
Він не дарма пішов в яри пусті,
Він не дарма тримає в серці Батьківщину!
Ти ж пам'ятаєш ту розмову напружену і незручну,
Ти пам'ятаєш його погляд розчарований, тужливий,
В них було видно долю непросту,
Він був ніякий. Був розбитий.
Зібрала в руки всі думки
Й пішла додому робити хатні справи,
Щоб в цій буденності швидше проходили роки,
Щоб з кожним днем знов милого чекати.
А він пропав. Його немає.
Ні звісточки від нього, ні дзвінка.
І в телевізорі втішають " жертв немає",
Однак не видно, хоч краєм ока, рідного лиця.
*
Пройшло вже може місяців чотири,
І щось незвичне відбулось у животі.
Можливо, це є знак, що їде дорога людина,
А може й навпаки...
Ця метушня всередині не припинилась.
Й однаково про милого ні звісточки, не чути.
Можливо ти хоч трішки помилилась?
І ці думки тобі ще довго не дадуть заснути.
Всю ніч сиділа, виглядала,
В чарівність тихої ночі.
Як на зло прощальний погляд нагадала.
І чи так темно було, чи затуманились ті сірі очі..
Бо біль не дав випрямити спину,
Так упала на коліна і довго ще б сиділа,
Та в руки взяла телефон й швидку набрала: "гину,
Рятуйте, боляче, не маю більше сили!"
Як в сні проходили подальші дії,
Через хвилин 15 приїхала швидка.
Там лікар щось казав про мрію,
І посміхаючись, сказав: "вагітна, дівчино, у вас ще й двійня".
Серйозного нічого не знайшов,
Просто сказав якнайменше нервуватись.
Якісь вітаміни прописав й пішов
До іншого виклику готуватись.
І знову не зімкнувши очі,
Так просиділа чекаючи на ранок,
Ну як ти там, ти хоч живий, мій любий, мій хороший?
Як би ж ти знав, що я не сама зустріла цей світанок…
**
Минали дні, і ось вже час прийшов,
Коли маленькі донечки повинні народитись.
Зібравши речі, до молодої мами хтось зайшов-
Це був друг, який поїхав разом з рідним, тут вже не можна помилитись.
Вже радість була на лиці,
Що ось-ось і слідом зайде любий неодмінно.
Проте, той друг, тривожно щось тримав в руці,
Дав в руки дівчині те "щось" і зник безслідно.
То була записка на картонній пачці,
На ній був підпис "твій коханий".
Про себе прочитала й затрималась в мовчанці,
Дивлячись у пустоту благально.
"Кохана, якщо ти читаєш це зараз,
Я радію- бо друг мій лишився живим.
Можливо мене ти вже не побачиш,
Та знай, ти завжди будеш в серці моїм.
Я знаю, ти довго чекала,
Пробач, що не зміг простояти ще день.
Та ніч така довга й холодна стояла...
Я плачу, бо більше не побачу твоїх очей.
Я зараз лежу застелений снігом.
Навряд чи мене хтось зараз шукає.
Та я поки що не втрачаю надії,
Навпаки з кожним словом вона все зростає.
Недавно мені снився сон хороший, повір,
Ніби скоро у нас будуть дітки маленькі.
Донечка Віка і донечка Віра,
І будуть вони в маму: такі ж веселі й гарненькі.
Пробач, що цьому не збутись ніколи.
Пробач. І я прошу- ридати не смій.
Знайди в собі сили і рухайся далі, доле.
Я покидаю тебе на цій ноті сумній.
Всім серцем тебе обіймаю, кохана,
Я слова не стримав свого, я поганий,
Щасливою будь, хоч без мене, благаю.
Твій коханий"
***
Тримала картонку в руці й біля серця.
- Ще трішки, ще трішки, -кричав акушер,- тужтесь, дівчино.
І ось плач дитини.
- Як зветься?
- Вікторія, пан акушер.
Через долю секунди, з'явилася друга.
- Як зветься?
- Хай Вірою буде вона.
Хоч тримають малят лише материнські руки,
Проте у теплі і кохані, така їхня доля.
****
Дівчатка здорові, і ось виписки день,
Та щось неспокійно, тривожно в душі.
Вийшла на двір, і як в голову "дзень":
Та ні, це лише у моїй голові!
Перед нею на лавці сидить чолов’яга,
Ввесь сивий і, на жаль, без ноги.
Та чомусь до нього відчувається тяга.
Підходить все ближче: о Боже, це він!
Це милий мій, любий! Пристала до нього,
На коліна присіла, крізь сльози сміялась.
Я знала, ти вистоїш, ти отримаєш своє.
Цілувала його, в обійми поринала.
Чоловік, взявши в руки дівоче лице,
Все ж змовчав і ще дужче пристав обіймати.
Як не дивно буває , до життя повертає лиш серце,яке вміє щиро, кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599431
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 13.08.2015