Юрій Ноєвий

Річка Тня

Хвилі  потоку  гойдають  
Відблиск  зірок  і  світло  повні,  
Вітер  жовтневий  сум
Проганяє  вздовж  берегів.  
Спалах  небесної  люті  
Розкидав  каміння  назовні.  
В  тумані  узлісного  лугу
Шепотіння  снує  рогозів.  
 
Тишу  дірявить  
Крик  боротьби.  

Нести  потугу  у  Случ,
Зібравши  всю  силу  приток.  
Відкинути  неспокій
У  передчутті  злої  загрози.  
Слова  давніх  молитв
До  всіх  порозносить  заток.  
Берегти  все  життя  
Попри  днів  зажурних  морози.

Темінь  прорізують
Іскри  незнаного  бою.  

Тече  бурштинова  сльоза
Волинського  лісу  у  вишній  світ.  
Похмурі  мовчазні  дерева
Могли  б  засудити  гріх  нових  часів.  
Плин  вод  Тня  крізь  болота
Хижо  перетинав  ворожий  лихоліт.  
Сваволя  чужої  зневаги
Тонула  під  співи  руських  голосів.  
 
Знов  тиша  і  хвилі
відсвічують  повню.  
 
4-38/26.09.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690994
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.09.2016

Заколот

1.
Гірше  за  програш  війни  -  
Безжальної  сутички  з  ворогом  -
Лише  революцію  вбити.  
Програти  катам  навіки
І  долю  запилити  порохом  -  
Свободу  в  собі  задушити.  
 
Запал  вулиць  загас,  
Хитрість  багатих  слизька.
Ворог  стелить  фугас,  
Недруг  стріляє  зблизька.
   
Змову  плести,  
Схрони  наповнить.
Підступом  йти.
 
2.  
Ставленик  зрадників  -  ціль.
Огидна  їх  пиха,  зажерлива  хіть,
Грабіж,  міжнародні  кредити.  
Нам  урадість  стане  їх  біль.  
Пощади  не  буде,  розставлена  сіть.
Наказано  всіх  захопити.  
   
Вождь  знаком  руки
Скаже:  в  державі  немає  бунту.
То  праведні  козаки
Встановлюють  народну  хунту.  
 
Наступом  йти,  
Суворі  колони,  
Свободу  нести.  
 
24.09.2016/3:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690986
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2016

Натиск

клянусь,
       стремить  
                                 у  неба  синь
золотоверха  Русь:
сурми  війни,
воля  брини…
       гремить  
                               козак  і  ринь
осколків  нанизує  сни.


щоніч
       лоскоче  
                       небитий  спокій
розманіжена  поміч:
 цвілі  надії,  
   ржаві  мрії.
       охоче  
                       долі  широкій
стурбованість  склеює  вії.      


небосхил.
         здійняти  
                     грімний  буревій
заснулих  власносил:
                                                   грядує  битва,
   лине  молитва.
         бажати  
                     вдачі  неземній,
щоб  не  спинилася  гонитва.

24-26.08.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685848
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.08.2016

Ритми Євразії

Світоострів  сплів  
природу  і  людей
під  поглядом  богів,
від  остраху  тіней
           запалу
             й
                   гріхів.
 
Всесвіт  історій
зорями  народів
на  суші  неозорій
світив  у  поході
       ордам  
                                                         і  
                                                             вождям.  
 
Величний  степ  –
серпанок  світу  –
веде  вертеп
по  заповіту  
імперії
 і
     хана.
 
Майбутнє  у  Русі  –
у  розвалі  Сходу  –
в  озброєній  красі
нового  походу
         волі
                                                     і
                                                         відплати.
 
Невільні  народи
прагнуть  зриву,
шукають  нагоди
вогнепориву
                         слави
                                                           і
               свободи.
 
10.08.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683082
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.08.2016

Руська православна церква і християнська держава (Частина друга)

Світло  віри  крізь  темінь  віків
 
1.  Заснування  і  розбудова  Руської  церкви
 
Володимир  встановив
Хрест  над  своєю  державою.
І  збудував  Десятинну  церкву.  
І  почав  же  він,  а  син  Ярослав
Мудрий  завершив  побудову
Собору  святої  Софії.  Де  були  
Відриті  перша  бібліотека  
І  школа.  Там  же  митрополит  
Іларіон,  не  грек,  а  русин,  слово  
Проголосив  про  Русь  на  тисячі
Років  великодержавну.  Ярослав  
Тому  і  мудрий,  що  посилив  
Київську  Митрополію,
Ухвалив  Церковний  устав,  
Будував  монастирі  –  і  Києво-
Печерський  головне.  
Всеволод  Перший  Ярославич  –  
Церкву  Андрія  первозданного  
І  собор  Михайлівський  на  Видубичах.
А  Всеслав  Чародій  збудував  
Софійський  Собор  у  Полоцьку.
Мстислав,  син  Володимира  Мономаха,  
Що  був  останній  Великий  в  Києві,  
Заклав  Миколо-Дворищенський
Собор  на  Ярославовму  дворі
У  нашому  Великому  Новгороді.
Батько  і  син,  Ізяслав  Ярославович
І  Святополк  Другий  Ізяславович,
Збудували  Михайлівський  
Собор  Золотоверхий.  Віра  нова  
Була  основою  великокнязівської  
Ідеї  і  єдності  розділеної  Русі.
І  сьогодні  ми  живемо  у  добу
Володимира  Великого.
 
2.  Великі  книги  руські
 
Духовне  тіло  народу  –  церква  
Свята  і  її  місця  –  зберігання
Традицій  високого  духу,
В  якому  себе  можна  пізнати
Як  частину  свого  народу,
Здолавши  марність  цього  світу,
І  піднестися  вдосконаленням
До  висот  благості  Вишнього  світу.
І  тому  Великі  літописці  князівські  і
Козацькі  закликали  до  єдності
Через  оборону  віри  і  праведного  
Способу  життя.  Звідси  світський  
Уклад  виростає  і  грішне  заборонено.
Знай  же  ці  книги-джерела:
«Слово  про  Закон  і  Благодать»
Митрополита  Іларіона,  першого
Руського  митрополита,  про  рівність
З  усіма  народами  через  Благодать
І  про  славу  Києва  і  кагану  
Влодимеру,  «Послання  До  братії»  
Луки  Жиряти  про  справедливість  
І  благочесне  життя,  затворника  і
Подвижника  митрополита
Русина  Климента  Смолятича  
«Послання  до  смоленського  
Пресвітера  Фоми»  про
Трактування  біблійних  символів,
Якова  Мниха  «Пам’ять  і  похвала  
Князю  руському  Володимирові,  
Як  хрестився  Володимир,  і  діти  
Свої  крести,  і  всю  землю  Руську  
Від  кінця  і  до  кінця,  і  як  крестися  
Баба  Володимирова  Олга  преже  
Володимер»  з  похвалою  княгині
Ользі  та  «апостолу  князів»  
Володимиру,  Нестора  Літописця  
«Повість  временних  літ»  і  «Житіє  
Фоеодосія  Печерського»  про  
Історію  Русі  і  життя  преподобного  
Ігумена  першого  в  Києві  монастиря,
«Києво-Печерський  патерик»  з  
Описами  духовної  сили  віруючого  
Русина  і  монаха,  засновника  
Київської  академії  Петра  Могили  
«Православне  сповідання  віри  
Католицької  та  апостольської  
Церкви  східної»  була  книгою  
Світового  православ’я,  «Камінь  
Віри»  Стефана  Явороського,  
«Життя  святих»  Дмитра  Туптала  
Про  князя  Володимира,  козацького
Митрополита  Йова  Борецького,
Йосифа  Куревич-Каріятовича,
Ісайї  Копинського  «Протестація»
Про  оборону  прав  руських  на  
Землю  і  церкву  свою,  дану  
Батьками,  прихильника  
Державності,  противника  унії  з  
Москвою  Сильвестра  Косова  
«Дідаскалії,  альбо  науки  о  седми  
Сакраментах,  альбо  таїнах»,  
Інокентія  Гізеля  «Київський  
Синопсис»  та  «Правдива  віра»,  
Оборонця  Київської  митрополії  
Лазаря  Барановича  «Меч  духовний».  
Найвпливовіші  вони  писання
Найосвіченіших  і  видатних  
Церковників  і  патріотів  Русі.  
Бо  ці  творці  слова  себе
Співвіднесли  зі  Словом  і  своїм  
Народом,  а  не  з  грішними  
Образами  чужих  суспільств  –  
Грошима,  егоїзмом  і  культом  тіла.
 
3.  Гетьмани  і  козаки  в  обороні  Руської  церкви
 
Кожен  козак  за  віру  православну
Бився  і  жертвував  своїм  життям.
І  проти  мусульман,  і  проти  
Католиків  стояв  українець-вояк.
І  тому  благовірний  Гетьман  
Сагайдачний  злегка  вписав  
Все  своє  військо  козацьке
До  братства  Богоявленського.
Богдан  Хмельницький
Позолотив  верх  церкви  
Архистратига  Михаїла  
Михайлівського  монастиря.
А  Мазепа  якби  тільки  одні
Церкви  будував,  то  увійшов  би
В  нашу  історію  однаково,  як
Великий:  церкви
У  Києво-Печерській  лаврі,
Дзвіниця  і  мури  Софії,
Військовий  Микільський  собор,  
Богоявленський  собор,  церкви
У  Батурині,  Глухові,  Січі,
Лубнах,  Любечі,  Переяславі,
Чернігові,  Білій  Церкві…
Семен  Палій  в  обороні  віри
Православної  вів  війну
Проти  мусульман  і  поляків,
Убезпечував  монастирі,
За  свої  гроші  церкву  у  Фастові
Збудував,  був  благодійником
Міжгірського  монастиря.
Глянь  же  на  ці  будівлі  і  спитай  
Же  себе  для  чого  великі  будували.
 
4.  Провідники  народу  в  обороні  Руської  церкви
 
Дух  Святий  говорить  з  народом.  
Світ  не  знає  вільних  і  благосильних  
Без  власного  шляху  до  Бога.  
Тому  його  необхідно  
Убезпечити  єдністю  своєї  
Церкви.  Свідчить  минувшина  
Сучасникам  про  першочергове  
Завдання  Провідників  Русі:  
Для  підтримки  політичної  
Свободи  і  сили  держави  Церква  
Встановлювалася  або  
Відновлювалася  і  будувалася.  
Князь  Володимир  для  
Єдності  Русі  остаточно  
Ствердив  вірою  державною
Християнство  візантійське  
В  році  Божім  дев’ятсот  вісімдесят  
Восьмому  –  суцільно  
Хрестивши  киян.  Сила  навколо
Трону  Києва  і  віра  об’єднуюча  
Розрізнені  племена  стали  основою  
Могутності  Русі  Володимира.
Що  ж,  упадок  Києва  під  натиском  
Монголів  –  у  відмові  Північних  князів  
Разом  стати  на  річці  Калці  з  усіма  
Іншими  руськими  князями  проти  
Азійської  орди:  зрада  відрізала  їх  
від  долі  Русі  і  назвалися
Вони  рабами  Золотої  Орди.  
Як  і  Володимир,  Великий  Данило  
Галицький  засновує  Галицьку  
Митрополію  тисяча  двісті  сорок
Шостого  року  через  шість  років
По  спаленню  столиці  монголами.
Київські  ж  митрополити  тимчасово  
Поселилися  у  Північних  князів,  
Союзників  монгол,  
У  Володимирі-на-Клязмі.  Іван
Калита  з  використанням  Петра
Ратенського,  що  став  об’єднаним
Митрополитом  Київським  і  всієї
Русі,  заклав  основи  московської  
Церкви  у  тисяча  триста  двадцять  
П’ятому  році.  З  тих  таки  міркувань  
Галицька  митрополія  знову  
Відновилася  Юрієм  Другим
Для  піднесення  авторитету  
Галицько-Волинскького  князівства.
Митрополія  у  Вільно  була  
Закладена  литовськими  князями.
Тисяча  чотириста  п’ятдесят  
Восьмого  року  Київська  митрополія
З  піднесенням  Москви  і  під  тиском
Руського  духовенства
І  литовсько-руських  князів  
Поділяється  на  Київську  і  
Московську  митрополії.  До  
Київської  митрополії  входили  
сучасні  українські  та  білоруські  землі,  
до  Московської  –  власне  північні  землі.  
Політичний  натиск  поляків  спричинив  
До  часткового  переходу  православних  
В  унію  Берестейську  і  цим  розколов
Київську  митрополію  тисяча  
П’ятсот  дев’яносто  шостого  року.  
Однак  в  інтересах  відновлення  
Руської  сили  гетьман  Сагайдачний  
За  допомогою  Єрусалимського  
Патріарха  Теофана,  болгарського  
Митрополита  Неофіта  і  стагонського  
Єпископа  Авраама  ігумена  
Межигірського  монастиря  Ісайю  
Копинського,  який  був  «стовпом  
Древного  Благочестя»,  висвячено  
На  єпископа  Перемишлянського,  
Мелетія  Смотрицького  –  архієпископа  
Полоцького  і  єпископа  Турівського
І  Пінського,  а  Йов  Борецький,  
Настоятель  Михайлівського  монастиря,  
Став  Митрополитом  Київським  у  
Жовтні  тисяча  шістсот  двадцятого  року.
Її  великими  провідниками  стали  потім
Ісайя  Копинський,  Петро  Могила,
Сильвестр  Косів,  Дионісій  Балабан,
Йосип  Тукальський-Нелюбович.  
Великі  захисники  Її  –  руський  Одоацер
Гетьман  Богдан  Хмельницький,  
Гетьмани  Виговський,  Сомко,  Дорошенко,  
Мазепа,  ігумен  Миколопустинський  
Інокентій  Гізель.  Москва  інтригами  
І  тиском  висвятила  і  посадила  на  
Чолі  Київської  митрополії
Зрадника  Русі  і  Церкви  Максима  
Филимонович  під  лжеім’ям  Мифодій.
Його  було  оголошено  анафему  
Патріархом  Константинопольським.
Чому  після  смерті  Гізеля,  Печерського
Архімандрита,  Іван  Самойлович  
Звернувся  про  призначення  намісника  
На  Печерськ  до  Московського  царя  
Та  «патріарха»?  Чому  останній  
Титулований  Митрополитом
Київським,  Галицьким  і  всієї  Русі  
Варлаам  Ясинський,  а  потім  і  Гедеон
Святополк-Четвертинський  вчинили  
Так  само?  Чому  ці  троє  пішли  шляхом  
Зради  Мефодія?  Чому  Гедеон  
Присягнув  Московії?  Бо  занепад  духу  
І  сили  в  час  Руїни  став  найбільший  
І  найприкріший.  І  досі  та  давня  зневіра,
Безвольність,  половинчастість,
Шкідлива  стриманість  живуть  у  нас.
 
5.  Рух  за  автокефалію  у  першій  половині  XX  ст.
 
Кирило-Мефодієвське  товариство
Хотіло  відновлення  творчої,  живої
Церкви  руської.  Ця  оновлена  мета
Стала  однією  з  провідних  у  часи
Перших  визвольних  змагань.  Вже
Тоді  Василь  Липківський  сказав:
«Народна  воля  і  Христова  свобода  
–  це  два  світлих  голоси,  котрі  
Поведуть  нашу  рідну  Україну  по  
Дорозі  правди  і  світла».  У  березні
Сімнадцятого  створили  «Виконавчий
Комітет  духовенства  і  мирян»,  а  
Восени  –  «Братство  воскресіння  
Христа»  на  чолі  зі  сміливим  
Архієпископом  Олексієм  
Дородніциним,  який  потім  очолив  
Всеукраїнску  церковну  раду,  що
Осідала  у  Софіївському  соборі.
Вони  скликали  Всеукраїнський  
Помісний  собор.  Його  мета  –
Автокефалія  та  українізація  служби.
Перша  українська  служба  відбулася
В  Миколаївському  соборі  на  Печерську
Дев’ятого  травня  дев’ятнадцятого.  
А  десятого  липня  українською  
Служили  у  Софії  Київській.  
Директорія  щодо  віри  вирішила
Бути  справді  народною  і  українською
–  не  лише  проголосила  автокефалію,
А  й  –  справедливо  –  встановила:
Не  може  керівництво  держави  
Ісповідувати  іншої  віри,
Крім  православної.  Звичайно  
Російська  православна  церква,
Переіменована  так  Сталіним,
Противилася  свободі  Матері-Церкві.
Тому  тільки  у  жовтні  двадцять  
Першого  на  черговому  Соборі  
Українська  автокефальна  православна  
Церква,  проголошена  у  дев’ятнадцятому,
Стала  дійсністю.  Його  засадничі  ідеї  –  
Самоуправління,  соборноправність  
Та  українізація.  У  Вербну  неділю  
сорок  четвертого  після  знищення  
Московитськими  окупантами  ієрархів  
Церкви:  священномученика
Митрополита  Василя  Липківського,
Мучеників  за  віру  і  Україну
Митрополитів  Миколу  Борецького,
Івана  Павловського,  архієпископів  
Нестора  Шараївського,  Олександра  
Ярещенка,  Юрія  (Жéвченка)…
У  Варшаві  на  Соборі  церкви  Діонісія
Валединського  було  проголошено
Патріархом  всієї  України.  Йому  вже  
У  двадцять  третьому  Патріархом  
Константинопольським  дано
Титул  Митрополит  Варшавський  і  
Волинський  і  всієї  Православної  Церкви  
В  Польщі  і  священноархімандрит  
Почаєвської  Успенської  Лаври.
Його  наступником  в  Церкві  став  
Мстислав  (Скрипник),  доброволець
Полку  імені  Костя  Гордієнка  та  
Хорунжий  третьої  Залізної  дивізії
Армії  Української  народної  
Республіки.  З  відновленням  
Незалежності  Русі  наші  Церкви
Поновили  свою  діяльність,  як  
Автокефальна  церква  чи  
Греко-католицька,  або  були  створені  
–  православна  церква  Київського  
Патріархату.  Церква  окупанта  
Лишилася  діяти  під  лжеім’ям  
«Українська  Православна  церква».    
 
6.  Рух  за  Патріархат  на  рубежі  століть
 
Знавісніли  католики-поляки,
Що  вбивали  православних
Священників  і  палили  наші  церкви,
Імперські  напівдикі  попи  і  червоні  
Більшовицькі  орди  руйнували  
Святу  Руську  православну  церкву.
Окупанти  руйнували  храми
Від  Закерзоння  до  руських  
Воронежа  і  Кубані,  бо  були
Чи  комуністами-безбожниками,
Чи  руського  обряду  ненависниками.  
Двадцяте  століття  не  червоне,  
а  протируське,  протикиївське,  
протиісторичне.  Та  Андрія  
Первозданного  і  Володимирова  церква  
Відновлювалась.  Бо  голос  свободи  
Народу  Руського  кликав  своїх  
Синів  із  чужини,  геть  від  чужого.  
Вони  пома’ятали  скинутого  у  тисяча
Шістсот  вісімдесят  сьомому  році  
З  трону  Константинопольського  
Патріарха  Діонісія  за  корупцію  
В  інтересах  Московської  митрополії  
Стати  Патріархатом  і  приєднати  
До  нього  Київську  Митрополію.
І  томос  тисяча  дев’ятсот  двадцять
Четвертого  Константинопольського
Патріарха  про  неканонічність
Такого  приєднання.  Тому  вже  у  кінці  
Жовтня  дев’яностого  року  почали
Рух  до  автокефалії  і  проголосили
Київську  митрополію  патріархатом  –  
Стараннями  великого  Філарета.  
Та  в  дев’яносто  другому  окупанти  
Одумалися  і  «собором»  у  Харкові  
За  відсутності  владики  усунули  його  
з  керівництва  церквою  В  Україні.  
А  поставили  митрополита
Не  з  території  України  –  Ростовського  і  
Новочеркаського  Володимира  
(Сабодана).  Філарет  –  державний  муж  
Русі,  вирішив  піти  шляхом  київських  
Князів  у  справі  власновлади  Київської  
Церкви.  Він  відновив  Руську
Православну  церкву,  а  не  відкладав
На  роки  потім,  як  нинішні  слабкодухі
Політикани  чи  греко-католики  справу
Свого  патріархату.  Від’єднання  
Від  Москви  не  може  бути  не  правильним,
Адже  приєднання  було  не  законним.
Про  що  представники  Вселенського
Патріарха  нагадали  в  Києві  у  березні
Дві  тисячі  четвертого.  Шляхом  соборності
Ми  ще  йдемо,  наша  сила  перемагає.
Київський  патріархат  розв’яже  
Питання  про  канонічність  остаточно  
Рішенням  Вселенського  патріархату.
Автокефали  з  часом  будуть  змушені  
Народом  влитися  у  цю  церкву.  
Московський  патріархат  буде  
Витіснений  з  України  як  мережа  
Окупанта-ворога,  а  проукраїнська  
Частина  церкви  приєднається  до  
Руської  церкви.  Греко-католики  
з  часом  повернуться  в  єдність  з  Києвом  
І  подолають  Берестейський  розкол  і  
Зло  зради  «митрополита»  Михайла  Рогози.  
І  з  часом  Українська  Православна  
Автокефальна  церква  Польщі  
Як  частина  давньої  Київської  
Митрополії  також  повернеться  до  
Соборності  з  Києвом.  Нікуди  не  дінуться
І  протестанти-українці.  Адже  їхні
Діди  були  частиною  єдиної  церкви.
А  занесена  з  Заходу  католицька  
Проблема  –  річ  штучна  для  нас  і
Повинна  бути  виправлена  
Відновленням  попередньої  єдності
Всіх  руських  родин  у  своїй  одній
Церкві  Володимировій.  І  не  треба  
Тоді  буде  називатися  Київським  
Патріархатом,  бо  відновлена  буде  
Справжня  назва:  Руська  православна  
Церква.  А  її  Патріарх  буде  носити  титул
Київського  та  всієї  Русі.  Як  і  раніше.
 
7.  Проголошення  християнської  держави
 
Буря  окупації  завдала  значної
Шкоди  народу.  Та  попри  геноцид
Ми  вижили  й  успішно  відновлюємо
Наші  сили  впевненості  і  воля  до
Перемоги  горить  у  наших  серцях
І  у  маршах  колон.  Ми  залишилися  
Народом  віруючим,  народом  вірним  
Вибору  Великого  князя  Володимира.  
Ми  на  завершальній  сходинці  до
Відновлення  єдності  всього  народу  
В  одній  давній  Руській  церкві.
Український  націоналізм  як  рух
Виростає  з  єства  свого  народу,
А  не  з  уяви  про  повернення
У  доволодимирові  часи.  Бо  вся
Відома  писана  минувшина  наша  –
Православна.  Народ  зараз  ще
Віруючий  і  за  це  треба  боротися
З  огляду  на  наступ  безбожництва
Безглуздого  «Я».  Церква  була  і  єдина
Може  бути  опорою  для  свободи
І  сили  нашої  держави  у  світі.
Однак  держава  уникає  віри  і  
Націоналізму,  рішення  свої  видає  
Не  з  волі  Божої  і  з  огляду  на  
Культуру  Руську,  а  з  волі  закордонних  
Антиєвропейських  центрів
Заходу  з  огляду  на  гріховні
Погляди  на  людину  і  її  призначення.
Може  ця  держава  проти  більшості?
Демократія  –  вибір  правовірних,
А  не  зажерілих  скнар,  слуг  гріха.
Виходить,  віруючі  обирають
Заперечуючих  добру  новину,
Бо  досі  голос  подолання  світської
Держави  не  прозвучав?
Владоможці  не  вірять  у  свята,  
З  якими  нас  вітають.  Це  
Турбує  віруючих,  це  турбує  народ.  
Кажуть,  церква  відділена  від  
Держави!  Але  для  чого  це  віруючій  
Більшості?  Для  чого  їй  терпіти  насилля
Над  собою?  Ми  давали  на  це  
Згоду?  Якийсь  комуніст  чи  
Зневірник  записав  це  в  нашу  
Конституцію.  Цей  злочин  ідіоти
Вважають  прогресивним.
Людину  поставили  вище  за  
Громадянина,  українця,  християнина!
Абсурдне  становище,  яке  вбиває
Наше  майбутнє.Ця  ганьба  повинна  
бути  змита  перезаснуванням  цієї  
Гнилої  держави  креолів  і  зрадників,
Що  попри  перемогу  Революції  
Гідності  і  війну  з  Московією,
Живляться  своїм  брудом  і  
Злочинами.  Нова  держава  буде  
Християнська,  руська  й  справедлива.  
Бо  і  назва  її  буде  перша  –  Русь.  
Бо  Антонія  печерський  змусив  
Варварів  відступити.  
Бо  стоїть  Софія  над  століттями.
Нехай  стерта  буде  світська  республіка!
Нехай  держава  знову  буде  правовірна!        
 
20-31.07.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681533
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.08.2016

Руська православна церква і християнська держава (Частина перша)

Частина  перша.  Вогнеспів  віри.
 
1.  Руський  спадок  –  наший  життєсвіт
–  основа  заповіту.
Без  нього  Україні  –  тільки  гніт
Варварів  чужого  світу.

2.  Книги  руських  мислителів  –  джерело.
Напийся  з  них.
Зможеш  розрізнять  підступне  зло
держав  лихих.

3.  Козак  віри  руської  православної
–  незабутнє.
Заповіти  меча  і  віри  славної
–  майбутнє.
 
4.  Всі  Провідники  Русі  –  вірні.
Церква  –  це  перли.
На  її  молитви  вечірні
Свободу  оперли.

5.  Собор  народу  обрав  митрополита  –
Церкви  поновились  всюди.
І  Благом  Святого  духа  оповита
Сила  –  поразка  облуди.

6.  Руська  православна  церква  знову
Волею  в  Києві  єдина.
Шлях  заповіту  –  здійснити  обнову  –
Виправлена  провина.

7.  Встановити  християнську  державу
–  більшості  право.
Перемоги  духу  Русі  славу  
засвітити  золотаво.

01.08.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681148
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.08.2016

Вільна Саха

«[i]Коли  починається  битва  кривава,
І  серединного  світу  основа
Життя  здригнеться  уся,  
Чи  буде  серце  грати  моє
Вогненним  мечем,  заговореним
На  крові  та  руйнуваннях,
Не  зупинившись  ні  перед  чим,
У  захваті  жорстоких  битв?[/i]!»
 
Платон  Ойунский,  «[i]Червоний  шаман[/i]»

 
І.
 
Прийшли  з  Півдня  предки  сахалар*,    
Праворуч  їм  сонце  червоне  світило,
Олуоне*  дзеркалила  кучері  хмар,      
Айии*  Високим  стовпам*  говорило:                                        
 
«Спогляньте  на  цих  гідних  мисливців,
Вони  ідуть  за  людьми  Дирінг-Юрях*,
За  працю  Хоту*  нагородить  сміливців.
Їхні  олонхо*  оленя  присплять  в  чагарях».
 
ІІ.
 
Омогой  Баай*  з  пожитками,  родина  
Йшла  до  нового  життя  до  Туймаади*.
Тойон*  прийняв  Еллей  Боотура*  за  сина.    
Вони  встановили  початок  влади.
 
Елей  не  красу,  а  силу  Сислей-Сисиах*
Почав  любити.  Їхні  п’ять  синів  улуси*
В  Трьох  рівнинах*  викохали  в  колисках.
Чочур  Мираан*  їх  вчив  долати  спокуси.
 
ІІІ.
 
Теплий  вітер  алгис*  шамана  ніс  з  вершини,
Боотур  моливсь  Айии,  святу  Ихиах*  раділи.
Туймаада,  Еркеені,  Енсиелі  –  це  перлини,
Вільні  роди  в  бууктаах  сон*  ними  володіли.

Провести  вічну  межу  між  новим  і  старим,*
Стати  у  коло  улусу,  три  дні  вести  олоухай.*
Олонхосут*  співає  гімни  Айии,  іччі*  святим,
Після  танців  поливай  кумисом  вогнеграй.*

IV.
 
Юрюнг  Айии  тойон*  і  ходить  на  дев’ятому  небі*
По  білій  траві.*  Там  немає  зими.*  Всьому  творець.
Б’є  абахів*  Буурай  Дохсун*  сокирою  при  потребі.
Вільне  життя  під  Аал  Луук  Мас*  –  їхній  взірець.

Тойон  кангаласців  Тигин  Дархан*  всіх  саха
До  єднання    закликав    за  створення  держави.
Ворог  з-за  Єнісею  рабством  вбити  хоче  Орла,*
Військо  збирайте,  готуй  на  бандитів  облави.

V.
 
Війну  почав  Михееле  Артемьєв  у  Нелькані,*  
Народ  на  сторону  армії  Ксенофонтова  став.*
Землі  наших  рівнин  мають  бути  недоторкані,
Олуоне  ніколи  не  зміниться  на  льодостав.

Загарбником  багатств  знову  стала  Москва,
Все  розкрадається:  золото,  срібло,  алмаз.  
Часи  нової  війни  близькі.  Уот  Іччіте*  жива,
Її  кличе  удаган*:  за  волю  до  зброї  –  наказ!
 
 
Словник:
 
1.  Саха  -  Якутія.
 
2.  Сахалар  -  якути.
 
3.  Олуоне  -  Річка  Лєна.
 
4.  Айии  -  верховні  боги.
 
5.  Високі  стовпи  -  Лєнські  стовпи.
 
6.  Дирінг-Юрях  -  одна  з  найдавніших  стоянок  людей  на  території  Сахи.
 
7.  Хоту  -  Північ
 
8.  Олонхо  -  героїчний  епос  сахалар.
 
9.  Омогой  Баай  -  один  з  трьох  першобатьків  сахалар.
 
10.  Туймаади  -  історична  рівнина,  де  знаходиться  Якутськ.
 
11.  Тойон  -  князь,  провідник.
 
12.  Еллей  Боотур  -  зять  Омогой  Баая,  другий  прабатько  сахалар.Третій  -  Улуу-Хоро.
 
13.  Сислей-Сисиах  -  не  красива,  але  сильна  і  працелюбна  дочка  Омогой  Баая.  
 
14.  Улус  -  у  даному  випадку:  плем'я.
 
15.  Три  рівнини  -  Туймааді,  Еркеені,  Енсиелі  -  історичні  рівнини  розселення  сахалар.
 
16.  Чочур  Мираан  -  Священна  гора  біля  Якутська.
 
17.  Алгис  -  молитва.
 
18.  Ихиах  -  свято  літа.  Головне  релігійне  і  національне  свято  сахалар.  Початок  нового  року.
 
20.  Бууктаах  сон  -  національний  костюм  Саха.
 
21.  "Провести  вічну  межу  між  новим  і  старим"  -    Про  свято  Ихиах  (Ыhыах).
 
22.  Олоухай  -  Танок-хоровод
 
23.  Олонхосут  -  виконавець  олонхо,  під  час  виконання  Олоухаю  він  стоїть  в  центрі  і  керує  танцем.  
   
24.  Іччі  -  духи  природи  і  речей.
 
25.  "поливай  кумисом  вогнеграй"  -  кульмінація  свята  Ихиах,  обряд  окроплення  вогня,  травы  і  дерев  як  сивол  народження  Всесвіту  і  людини.
 
26.  Юрюнг  Айии  тойон  -  головний  бог,  творець  матеріального  і  духовного  світів.
 
27.  "на  дев’ятому  небі"  -  в  міфології  сахалар  світ  складається  з  дев'яти  рівнів.
 
28.  "По  білій  траві.  Там  немає  зими"  -  основні  риси  рівня  проживання  бога  Юрюнга.
 
29.  Абахи  -  злі  духи.

30.  Буурай  Дохсун  -  Бог  грому  і  блискавки,  має  коня  і  сокиру.
 
31.  Аал  Луук  Мас  –  Священне  дерево  на  святі  Ихиах.
 
32.  Тигин  Дархан  -  Князь  Дархан  воював  із  московитами,  об'єднав  якутів,  державник.
 
33.  Орел  -  одне  з  втілень  Юрюнг  Айии  тойона.
 
34.  "...Михееле  Артемьєв  у  Нелькані"  -  епізод  початку  Тунгуського  повстання  1924-25  рр.,  провідник  якого  був  саха  Михееле  Артемьєв.
 
35.  "...армії  Ксенофонтова  став"  -  Війна  конфедералістів-сахалар  проти  більшовицької  Московії  у  1927-28  р..,  провідник  спротиву  -  саха  Павел  Ксенофонтов.
 
36.  Уот  Іччіте  -  один  з  іччі,  дух  вогню,  війни.

37.  Удаган  -  жінка-шаман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679745
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2016

Військовий переворот

Прапор  руського  народу,
Володимира  тризуб
На  уламках  імперії  сходу
Славились  майданом  губ.
 
Збройні  сили  поки  совка
Змінили  свої  шеврони.  
Присягу  ціною  плювка
Склали  нову  оборони.
 
Не  може  знецінена  честь
Виховувати  вірність.
На  всі  сторони  перехресть
Замість  кодексу  підлість.
 
Тому  не  дивне  знищення,
Зрада,  занепалий  дух.
Армії  треба  очищення,
Влитись  у  визвольний  рух.
 
Наші  й  потворність  чужих:
Війна  –  доленосна  межа.
А  влада  блідо-черствих
На  своїх  же  занесла  ножа.
 
На  них  честі  й  смутку  воїн,
Що  захопив  десятки  висот,
Хоче  глянути  в  приціл  зброї,
Честі  прикрити  переворот.
 
Зачистити  країну  від  бруду,
Крутнути  кучері  вусів.
Замість  демократії  блуду  –
Влада  достойних  русів.
15-16.07.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678406
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2016

Волинська перемога

П’янить  чужа  земля  пиху
Підступного  поляка.  
Зажерливість  несе  лиху.
Спадає  з  неба  мряка.
 
Зайти  до  чужої  домівки,
Геть  кинути  дітей.
Страшно  стрічати  боївки
Із  руських  людей.
 
Та  засліплену  гординю
Сіє  ненависті  отрута:
Закерзоння  –  в  пустиню,
Галичину,  Волинь  –  у  пута.
 
Честі  помста  дорога  –    
Будуть  свинцеві  ліки.
Куди  ляха  ступила  нога  –
Там  зосталась  навіки.
 
Вигнали  геть  осадників,
А  вони  корчать  жертву.
Немає  Волині  зрадників,
УПА  шануймо  верству.
 
На  честь  твою,  Клим  Савур,
За  Волинську  перемогу
Гратимуть  тисячі  бандур,
Молитимуться  українці  Богу.
 
Одинадцятого  липня  щороку
Ідіть  маршем  перемоги.
Нехай  ворог  не  ступить  ні  кроку,
Не  ведіть  з  ним  діалоги.
 
13-14.7.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677937
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.07.2016

Профспілка

Бідність  заповзла  в  кишені  і  голови
більшості  слухняних  громадян.  Тільки  
деякі  злочинці  й  жваві  стали  багатими  
і  задоволеними.  Колись  совкова  номенклатура
запустила  приватизацію.  І  виростила  подібних  
собі  монстрів,  тільки  пристосованих  до  ринку  
вампірів.  Вони  цінами-цунамі  топлять  гідність  
в  океані  приреченості.  Маніпуляції  з  курсом  
гривні  допомогли  пронирам  Майдану  підзаробити  
пару  мільярдів.  Героїв  Майдану  вони  з  усією  
серйозністю  брехуна  відправили  на  війну;
тих,  хто  вижив  і  багато  питає,  садять.  Тарифи  
на  життя  стали  дорожчими  за  саме  безцінне  життя.  
Війна  і  окупація  –  це  причини  спаду,  кажуть  
ліберальні  вампіри,  і  мовчать  про  подальший  
дерибан  державного  і  комунального  майна.
Їхні  реформи  для  збагачення  багатих,  однак  їх  
вважають  «європейськими»,  а  це  автоматично  
значить  –  найкращими.  Так,  справді,  це  смішно,  
хоча  ідеться  не  про  анекдот,  а  про  наше  життя.
Реформи  треба  терпіти,  бо  реформи  завжди
болісні,  так  же  було  і  в  Євросоюзі,  –  говорять  вони.  
А  якщо  ви  будете  проти,  назвуть  прислужниками  
Москви,  прокаторами.  Не  треба  розгойдувати  човен  
їхньої  стабільності,  вони  ж  нас,  невдячних  варварів,
ведуть  в  «Європу»,  у  цілий  «Євросоюз»!..
Хоча  насправді  вони  хочуть  пити  з  нас  кров
і  далі,  тільки  вже  з  прикриттям  Брюсселя.
На  краще  життя  є  ресурси,  це  правда,  однак  їх  за  
кордон  продають  наші  вороги.  Це  також  правда.
Тому  з  вимоги  жити  краще  вони  глузують:
«хочете  взяти  і  поділити,  так  колись  вже  було».
А  вони,  суки,  не  взяли  і  не  поділили,  можна  
Подумати.  Улюблена  брехня  багатих  при  владі  –
соціальна  справедливість.  Так  вони  
зосереджують  увагу  на  собі  перед  черговими  
виборами.  А  глянеш  на  бабусю  біля  метро,  яка
торгує  за  безцінь  овочами,  а  вона  ж
пропрацювала  сорок  років,  чи  дитину,  яка  
продає  букети  квітів  у  час  навчання  в  школі,  
і  прозрієш:  навколо,  курва,  пекло  чорного  капіталізму,
розумієш,  що  скоро  голодні  бунти  стануть  
провідними  у  вечірніх  новинах.  Однак  бунтувати  
голодним  довго  не  буде.  Як  казав  один  старий  
УНСОвець:  «Я  за  будь-який  Кіпі,  окрім  голодовки».  
Старий  бандерівець  на  те  говорив,  що  треба  
витягнути  зброю  і  готуватися  до  революції.  
«Якщо  нема  кондиціонера,  треба  спалити
кабінет  директора»,  –  це  занадто  від  Лупиноса  
для  робітника.  Все  це  правдиві  слова,  що  бунт
має  рацію.  Однак  пересічна  більшість  
вірить  у  міфи  про  Провокаторів.  Вона  може  
і  підтримувала  Майдан,  але  там  не  була.  
І  мріє  не  про  перемогу,  а  про  мир.  Така  дійність.
Для  них  спочатку  згодиться  і  профспілка.
Хоча  з  часом  вони  таки  зрозуміють,  що  вона  –  
частина  доктрини  дестабілізації  і
єдина  чесна  альтернатива  облуді  реформ.
І  варто  пам’ятати:  в  країні,  яка  пережила  Голодомор  
і  більшовицький  терор,  комуніст  –  це  ціль  
для  полювання,  бо  комуніст  дорівнює  зрадник.
Профспілка  навчить  пересічних  культурі  спільної
роботи,  об’єднання  і  протесту,  хоча  б  проти  
того,  що  вони  найкраще  розуміють  і  найбільше
бояться,  –  бідності.  Вона  мотивує  діяти  на  захист
найбільш  для  них  реального  –  стабільної  зарплати.
Хоч  як  би  це  не  було  смішно  у  Межичас,
де  правлять  Партачі  життя,  а  козаки  не  всі
ще  кинули  плуга  і  картопляне  рабство.
Профспілка  захистить  робітника  від  нахабного  
скорочення,  бо  може  собі  дозволити  протест.  
Вона  може  собі  дозволити  і  захисника  в  суді.
Так,  бо  вона  фінансово  незалежна  внесками.  
Врешті  вона  переконує  прочитати  свій  трудовий  
договір  і  навіть  договір  колективний.  Більше  того  –  
навіть  галузеву  угоду.  Спілка  людей  праці  
якнайкраще  доведе,  що  солідарність  колективу  
доможеться  необхідних  умов  і  безпеки  праці.  
Працівник  теж  повинен  мати  можливість  бути  
учасником  переговорів,  а  не  мовчазним  віслюком,  
що  змовчує  образи  заради  виживання.  І  нехай  
Біблія,  декалог  націоналіста  і  профспілковий  
статут  допоможуть  українцеві,  члену  профспілки.  
Час  доведе  всім  необхідність  загального  блага.  
Інакше  для  чого  були  Визвольні  змагання  і  
за  для  чого  перемога  у  сучасній  війні  із  Москвою?
Доля  веде  нас  революцією  до  справедливості  і  Незалежності.
 
7.07.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676567
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2016

Сутінки Євросоюзу

Культури  зневажати  вікові
І  славити  блюзнірство.
Та  догори  стоять  на  голові
Лиш  може  лицемірство.

Цінності  Євросоюзу  –
Ні  людині,  ні  Європі.

Змушує  до  покори  Брюсель
Скованих  в  тенетах  облуди.
Свободу  поселили  в  бордель,
Батьківщина  –  привід  огуди.

Навіть  Ліга  арабських  держав
Більш  європейська,  ніж  Євросоюз.

Християнин  –  ще  один  ворог
Цього  пекла  прав  людини.
Хто  з  надією  б’є  на  сполох  –
Жертва  брехні  та  провини.

Іти  в  майбутнє  зі  своїм  народом  –  
Значить  бути  зацькованим  медіа.

Народи  –  це  спадок  планети,
Цінність  –  їх  спосіб  життя.
Стерті  кордони,  а  мінарети
В  Європі  –  як  гори  сміття.

Зміцніє  Європа,  народи  її  –
Окупація  зникне,  сконає  ЄС.  

Культ  тіла  –  зникнення  шлях,  
Не  тільки  індустрія  грошей.
Збочення  як  норма  не  жах  –
Все  шепоче  князь  смертей.

Говорити  правду  про  природу
Людини  –  карне  інакодумство.

Росте  запал  віри  в  Батьківщину,
Вдячна  повага  до  спадку  дідів.
У  сутінках  дивись  на  вершину
Балточорноморських  садів.

Врятуй  свою  країну  від  пастки,
Як  це  зробили  мудрі  британці.
 
6.07.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016

Археревфутпоема зневаги

І.  згаснесвіт

Словокамінне  кидання  безкарне,  
Навіть  зверхньої  повне  пихи́,  
Якщо  не  доступне  ворожому  слуху.
Тільки  поезоплювання  не  гарне
Неньці  в  обличчя.  Звіт  за  гріхи
Скласти  прийдеться  Божому  Духу.

він  нічий,  він  ніхто,  його  не  знає  історія.  
він  в  огні.  він  прийняв  отруєні  стріли.
хвилею  історію  виплеснений  на  узбіччя.

Своєму  народу  футурокомуну  
Чужепрапорно  звести
Не  вдалося  жодним  Іудам.  
Коли  синьожовті  зійшли  на  трибуну
Її  захотіли  ви  знести,
Як  це  вдається  облудам.

у  тінях  химерних  він  обезножився,  обеззвучився.  
він  –  Михайль.  вчора  смутний  і  курив  папіроси.  
йому  чужий  Дніпро.  він  упивався  сонцекров’ю.

ІІ.  руйнослово

Звабив  сміттєспів  більшовиків,
Продав  за  комунізм  країну,
А  долепоети  далі  провадили  бій.
Ворогам  підносив  сірників,
На  Київ  штовхав  руїну  –  
Нападникам  словопалив  на  розбій.

казав,  Шевченко  у  тебе  під  ногами.
чудове  гасло  покоління  комунозрадників.  
засудив  свій  футуризм,  гімн  співав  окупанту.

Волесліпно  прислужив  підлабузою,
Та  господарі  вибили  зуби  –  
Обірвалась  з  початку  твоя  увертюра.
Обезп’єдесталеною  музою
Краще  повіс  би  ти  на  тризубі,
Розстріляв  б  тебе  краще  симон  петлюра.

на  Хрещатику  для  них  ніччю  немає  зірок.  зате  б  сучасний  
мертвопетлюй  чи  жадан  хмарам  радів  в  ДНР  чи  в  Брюселі.
вся  їхня  зграя  плювала  в  святе.  Платили  життям  поетосеменки.

4-5.07.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676166
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2016

Бидло

[i]Чому  зоставсь  з  тобою,  хохле,
Безславно  тліти  на  межі
Та  чути  тільки  сморід  здохлий  
Твоєї  мертвої  душі?
"Пам’яті  Куліша",  Є.  Маланюк[/i]
   
Як  легкий  вітер  сполошить  траву,
Так  медіа  грає  твоїми  героями.
Чому  під  удар  підставляєш  брову?
 
Від  розпачу  матом  кидаєш  в  стіну.
Зневагою  ріжеш  спільне  народу.
За  спокій  диванний  платиш  ціну?
   
Живеш  дрібним  обманом,  намовою,
Звик  до  імперських  міфів.
Не  говориш  українською  мовою?

Совість  ховаєш  за  ґрати  зневіри.
Мовчання  розпинає  надію.
Страху  нагнали  на  тебе  банкіри?
 
Чистотою  сяє  помешкання  власне,
А  Землю  плюндруєш  сміттям.
Від  бруду  твого  Cонце  не  згасне?
 
І  ритми  звичайні  запилених  днів  
Обрамлюєш  попсою.
Піднесених  не  чув  співочих  слів?
 
У  п’яному  шалі  гуляв  до  знемоги,
Легковажив  втратою  Криму.
Нічого  не  зробив  для  перемоги?
 
Кров  безглуздо  ллється  праведників,
А  блазні  теревенять  про  честь.
Теж  як  людей  толеруєш  нападників?
 
Поділяєш  культ  жертви  й  терпіння,
Сам  вдавишся  за  ламаний  гріш.
Смієшся    зі    співчуття    і    сумління?
 
Зрада  –  це  кодекс  твоєї  честі,
Присяга  –  смішний  анекдот.
Злого  гукаєш  на  перехресті?
 
З  кріпацькою  заздрістю  скнарам
Щиро  крадеш  у  країни.
Й  радієш  тому  яничарам?
 
З  чужих  героїв  собі  звів  пантеон,
Скаржиш  на  власну  культуру.
Тому  вигід  шукати  втік  за  кордон?
 
Геть,  хто  ще  не  втік,  дикуни!
Скоро  прийдуть  звіролови.
Ми  розпалимо  багаття  Весни.
 
1:16/20-21.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2016

Русь

Соборна  стала  Русь  із  бурь  століть:
Із  темних  неспокійний  літ
Почав  йти  Руський  світ
Здобути  славу  в  землі  лихоліть.
 
Браві  чесноти  війни  Святослава,
Володимира  віра,
Роду  щира  офіра  –  
На  цих  щитах  є  Київська  держава.
 
На  землю  Русі  Святої  посягання:
Сходу  –  на  море  і  сушу,
Заходу  –  на  віру  і  душу,  –  
Їх  чекає  поразка  і  розчарування.

Дві  Русі  єдині  у  Святій  Матусі:
З’єднані  Київ  і  Мінськ
Проти  Московії  військ.
Треба  спілка  України  й  Білорусі.
 
Поновити  єдність  всіх  слов’ян
Проти  західної  омани.
Більше  Бога  і  пошани
В  спільному  просторі  християн.

У  Заходу  відвойована  Європа  народів  
З  Константинополем,  Єрусалимом
До  вдосконалення  духу  ітиме.
Життя  з  Богом  і  нових  благих  походів.
 
22-23.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673966
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.06.2016

Школи для бідних і багатих

розжарене  ненажерливістю,
заморожене  бездіяльністю
суспільство  розпадається,
наче  перепечене  обвуглене,  
наче  застуджене  льодяне,
на  отару  неспроможних  розлючених,
на  зграю  ненаситних  зверхніх.
 
народжені  втілювати  сонячне
не  обирали  собі  приземлене,
не  бажали  належати  отарі  і  зграї,
змушені  і  раді  з  бігом  часу
бути  прикутими  до  вже  досить  
неприйнятного,  щоб  бунтувати,  і  опорою
ароматного  занепадницького  розподілу.
 
руйнування  шкіл  –  пріоритет  верхів,
запопадливо  виконуваний  бюрократією,
для  виробництва  невибагливих  випускників,
які  мають  іти  у  профтехучилища  для  кадрового  
резерву  робітництва  приватних  заводів  –  
і  це  у  часи  економіки  знань  та  науки!  –
знищення  майбутнього  має  діловий  зиск.  
 
безкоштовні  загальноосвітні  школи
все  більше  занепадають  –  бідність  позбавлена
розуму.  приватні  –  стають  кращими  заради  
багатих.  багатство  розумно  контролює  бідність.  
залишенці-вчителі  –  об’єкт  зневаги  –  часто
покликані  учити  скоро  зникнуть  як  вид.
елітні  заклади  формують  закриті  кола  верхів.
 
бідних  стало  занадто  багато,  колись
освітні  заклади  стали  фабриками  тупоголових.
нове  кріпацтво  вітром  змови  напнуло  дійсність,
на  нього  солодко  згори  дивляться  
вже  дорослі  випускники  хороших  гімназій
із  забезпечених  і  тому  впливових  сімей.
колись  їх  татусі  приватизували  цю  країну.
 
серед  бідних  також  траплятимуться
розумні.  у  новому  режимі  євроосвіти
вони  стануть  слухняною  обслугою,
інколи  навіть  на  високих  посадах,
і  зневажатимуть  своє  походження,
улесливо  витискатимуть  сік  із  більшості.
не  помічатимуть  друзів  дитинства  і  вчителя.
     
Східна  війна  змушує  здатись  на  поталу  Заходу,
внутрішнім  окупантам  так  легше,  без  сили  народу.
західні  освітні  програми  –  начебто  шанс
здобути  наче  престижне  –  насправді  покликані  
набирати  розумних  для  великих  корпорацій
і  готувати  колоніальну  інтелігенцію.  вона  має
вчити  зневажати  свою  культуру  як  відсталу.
 
випалити  безжальністю  таку  контросвіту  –
вже  завтра  невідворотне  завдання,
якщо  ми  хочемо  справді  незалежності,
якщо  поважаємо  загиблих  за  неї  героїв,
якщо  хочемо  мати  Київ  златоверхою  столицею  
і  виховати  наших  білих  слов’янських  дітей
в  нашій  чистій  від  окупованого  культурі.  
 
2-52/6.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670536
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2016

День героїв

Присвячено  всім  борцям  за  силу  Русі  та  ОУНівцям,  які  загинули  13  березня  1951  р.:  
 
Бардюк  Володимир  Іванович  псевдо  (Владзьо,  Сагайдачний,  Кудлатий),  1922  р.н.,  с.  Пшеничники,  охоронець  Тлумацького  надрайонного  проводу  ОУН.),  Волощук  Григорій  Васильович  псевдо  (Грицько),  1929  р.н.,  м.  Тисмениця,  керівник  кущового  проводу  ОУН.),  Каратницький  Михайло  Юрійович  псевдо  (Маяк),  1923  р.н.,  с.  Лесівка  Богородчанського  району,  керівник  Тлумацького  надрайонного  проводу  ОУН.),  Рев’юк  Теодор  Михайлович  псевдо  (Дорошенко),  1931  р.н.,  м.  Тисмениця,  охоронець  кущового  проводу  ОУН.),  Самуляк  Євген  Петрович  псевдо  (Данко),  1931  р.н.,  м.  Тисмениця,  охоронець  районного  проводу  ОУН.),  Сисак  Василь  Дмитрович  псевдо  (Рідний),  1933  р.н.,  с.  Липівка,  стрілець  кущової  боївки  ОУН.),  Соколовський  Олексій  Якович  псевдо  (Недобийко),  1925  р.н.,  с.  Липівка,  керівник  кущової  ОУН.),  Шешурак  Йосип  Михайлович  псевдо  (Крук),  1931  р.н.,  с  .Хом’яківка,  охоронець  районного  проводу  ОУН.).
 

Дивився  вітрові  в  очі
Східної  війни  ветеран.
Згадував  бої  на  півночі,
Крики  ворожі  від  ран.
 
Дивився  на  синє  небо  –  
Бачив  загиблих  братів.
«Не  шуми  у  полі  вербо  –
Всіх  вполюєм  катів.

Пімщу  лицарів  великих
Смерть  пострілом  із  шанця.
Згадаю  їхні  імена  і  лики
В  темний  день  Коновальця».

Стояв  вояк  біля  криївки,
Поклав  квіти  до  хреста
Всім,  хто  мав  гвинтівки,
Звільняв  села  і  міста.

У  ній  8-ро  проти  СМЕРШу,
В  кінці  вдягли  вишиванки.
Бо  в  березні  51
Завжди  після  бою  –  співанки…

Святі  дні  визвольних  змагань,
Забуття  карається  кров’ю.
У  завтра  йдемо  без  вагань    
З  озброєною  любов’ю.
 
2-24/4.06.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670150
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2016

Вишивана сорочка

Вишиванка  –  голос  століть,
Русі  не  спідлений  знак.
Не  дає  віра  предків  зотліть
Волі,  що  б’є  як  кулак.

Заряджені  вірністю  крові
Міцно  стоять  на  землі:
Заповіти  карбують  у  слові,
Чесноти  готують  війні.

Їх  одяг  у  променях  сонця
Різнобарвить  знаками  сили.
Присягу  дали  оборонця,
Ножі  в  Холод’ярі  святили.

Одягай  сорочку  у  свято,  у  бій.
Чужакам  –  заборона  носити.
Стій  за  Русь  звеличених  мрій,
Козакам  –  майбутнє  творити!

26-28.05.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668794
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.05.2016

Інша Імперія

Правду  провістив  прадавній  пророк
Діамантовому  Дніпру  –  догму  дужості
Корона  Києва  кличе  керувати
Зірвалася  розбурхана  Русь  різунів
Нуртує  народ  налучатись  на  невірних

Величний  вождь  вестиме  війну  
Ніч  нуртує  на’кидним  наказом      
Колони  когорт  кров’ю  киплять
Хрест  характерника  химерам  –  хурделиця
Захід  знеможе,  Зірка  зброї  зійде

Обміть  обману,  огріху  осіння  обмара    
Гинутиме  Гоморра,  гидке  гендлярство  
Права  потім,  перше  –  привести  пророцтво    
Святині  Сходу  схиляться  суворим  
Інвазія  істини  –  Інша  Імперія
 
(У  розвиток  поезії  Андрія  Волошина  зі  збірки  "Інша  Імперія")  

18-20.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667271
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.05.2016

Телеграма зі штабу «АТО»

Генерал  Бессараб  віддав  наказ
По  всім  секторам  АТО:
Заборонити  вогонь  і,  без  образ,
Без  розвідки,  аби-то.
   
Йому  дзвонив  той  дикобраз
Зі  свого  авто.
Тобто  Муженко  чи  для  образ  –
Сука  в  пальто.
 
Звільнення  –  це  ляпас  образ
Ворогу,  Заходу  чи  то…  
Чи  зіллє  усе  в  унітаз
Порошенко  зі  свого  шато?
 
Вже  злив!  Для  Брюселя  –  екстаз.
Без  слів!  Зупиняй  євросказ!
 
18.05.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666870
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2016

Максими Вортекса

І.
Зручне  життя,  
             надмірне  споживання,
диванний  спокій  –    
Проживання  –  мереживо  пересічних  днів.
Життя  –  запал  ідеї,  воля  і  праведний  гнів:
Стремись  до  вершин  і
                                       подай  руку  
                                                     тужливим  за  летом.

ІІ.
Розбий  свій  телевізор,
залиш  дружину,  
                   купи  автомат  –
Розум  –  вміст  метафізичних,  партизанських  знань.
Тіло  –  перевантажений  в’ючний  кінь  без  бажань:
Гартуйся,
         бийся  з  дитинства,
     навчися  чекати  жертву.
 
ІІІ.
Перефарбовані  комуністи  і  гебня,
олігархи,  ліберали,  грантоїди,
помірковані  маси  і  боягузливі  інтелігенти  –  
Режим  внутрішніх  окупантів  –  ціль  тренування  перед  третьою  світовою.
Революція  –  спосіб  скинути  тягар  режиму,  вчасно  буть  готовими  до  бою:
Добровольці-ветерани,  патріотичні  офіцери,  
                                       вишколена  молодь,  священник,  сміливі  мислителі,
                                                       програма  дій  і  збоя.
 
ІV.
Населення  –  дрова  історії,
нація  –  спосіб  виплавити  майбутнє,
      Бог  нам  упоміч!  –
Україна  –  спільнота  з  маршових  колон  нових  Козаків.
Світ  –  чорний  перелік  спідлених  й  підступних  ворогів:
Не  вір  і  зневажай,
           обманюй  і  бери  підступом,
                                                                       здобудь  хоч  двох  рабів.

8.05.2016  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664962
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2016

Геть від Заходу!

[i]Питаю:
Хто  здатен
Плюнути
Европейцю
В  зарозумілу  пику
Сміливим  словом.
О.  Слісаренко,  «Поема  зневаги»[/i]
 
В  Україні  немає  бога,
На  Захід  молиться  народ.
Це  його  релігія  убога
Вклонятись  низько  до  заброд.
 
«Ненька  нижче  людини.
Євромайдан  понад  Майдани»!  
Замість  країни  перлини
Нас  закували  скнари  в  кайдани.
 
Захід  –  це  пекло  світу,
Ворог  європейських  народів!
Почуй  в  рідного  вітру:
Волю  добудь  у  власнім  поході.
 
Після  перемоги  
Зі  Сходу  на  Захід
Веде  великий  страж
Червоно-чорний  марш  –  
В  Європі  Реконкіста  оновлює  порядок.
Читаєм  отченаш,
Пильнує  погляд  наш
Златоверхий  Київ  і  прадідів  спадок.
   
5.05.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663962
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.05.2016

Іноземні добровольці

І.
 
Світ  повний  спраглих  пригоди
Нестримних  відчайдухів.
З  радістю  зустрінуть  незгоди,
Леза  зроблять  з  обухів.
 
Нудна  західна  манірність,  
Совково-хамська  територія.
Честі  відновлена  вірність  –
Старо-Європи  нова  історія.
 
Повоювати  Вікінги  приїхали  за  Русь,  
За  Густава  Вазу  і  Карла  XII  –  за  славу  королів.  –
Так  вони  тренувалися  перед  визволенням  Швеції.
 
Äran  att  Europa  är  framför  allt!
 
(  Вони  пройшли  Майдан  із  нами,  їм  Беркут  
Мстив  під  Чутово,  на  півдорозі  до  нападу
На  азіат  у  Харкові.  У  складі  англомовних
Друзів  «Азову»  Маріуполь  визволяли:
Майкл  Скільт,  друг  «Микола»,  Робін.
Декілька  поклали  голови  в  степах  Донбасу.
Андреаса  «Северина»  Карлсона  режим
Порошенка  здав  шведським  комуністам.  Уже  скоро
Расистам  і  мігрантам  протистоятимуть  вони).
 
ІІ.
 
За  тисячу  верств  від  дому
У  весняному  світі  війни
Доброволець  із-за  кордону
Прагне  жертви  і  данини.
 
Чужий  степ  індустріальний,  
Правий  постріл  на  часі.
Цілиться  погляд  безжальний
У  спідлених  сук  на  Донбасі.
 
Ствердити  свої  воїнські  чесноти  
Усташі  прийшли  у  війні  Русі  з  Москвою.
Знають  подібну  сусідську  гординю  Белграда.
 
Idemo  pobijediti  Moskvu  kao  Beogradu!
 
(Це  їхня  подяка  за  Українську  легію  на  їх  землі,
За  дружбу  Андія  Мельника  і  Анте  Павелича,
Коли  серб  Йован  Жуйович  відмовляв  і  їм,  і  нам,  до  речі,
У  свободі.  За  продаж  зброї  в  90-х  спраглому  помсти  
Заґребу,  коли  допомогти  хорватам  тільки  обіцяли.
Це  їх  бажання  діяти  проти  ворогів  Анте  Готовіни,
Проти  четників  на  службі  у  Кремля  в  війні  проти  України.
Тому  на  Добас  прийшли  Іво  Думанчіч  Денніс  Шелер  Денні  Вард
Та  інші  брати.  Усташі  полюбили  Маріуполь  як  своє  рідне  місто).
 
ІІІ.
 
За  братським  покликом  серця
В  окопах  нової  країни
Її  зрадникам  всипати  перцю,
В  розвагу  кидати  міни.
 
Іноземним  добровольцям  бути!
Ворогу  залити  окропу!
Україні  перемогу  здобути,
Далі  –  визволяти  Європу!
 
Лісовчики  помсти  жагу  вгамувати  прийшли  –  
Пагоню  той  самий  окупант  Білорусі  забороняє  піднімати.
Після  цієї  війни  дві  Русі  знову  разом  вестимуть  на  Сході  нову.
 
Жыве  Беларусь!  За  Балта-Чарнаморскі  саюз!    
 
(Сябри  хочуть  вільної  Білорусі,  знищення  совка.  
Тому  вони  з  нами  ще  з  часів  Майдану,  білорус
Жизневський  був  в  УНСО  –  герой  Майдану,  герой
Небесної  сотні,  пам’ятник  йому  на  Грушевського.  
Багато  їх  на  нашій  війні.  Славний  їх  загін  «Пагоня»,
Тактична  група  «Білорусь»  у  ДУК.  Окремі  з  них
В  ОУН,  Азові  воюють  проти  імперії  під  бєл-червони-бєлим  
Стягом:  «Якуб  Хмара»,  Васіль  Парфянков,  Едуард  Лобов,
Ян  Мельников,  Алєсь  Скобля.  Тараса  Аватарова  Лукашенко
Хоче  судити  за  брехливими  звинуваченнями.
Біля  двадцяти  їх  вже  загинуло  за  Україну:  Алєль  Черкашин,  
Віталій  Тіліженко...  Ми  разом  Пам’ятаємо  перемогу  над  
Оршею.  Після  перемоги  Вже  у  цій  війні  Русь  має  домогтися  
створення  Московії,  Де  московит  матиме  нарешті  вже  
домівку  власну.  А  поки  білоруси-добровольці  на  фронті.  
Хоч  громадянство  чужа  українцям  влада  так  і  не  дала,  
натомість  виганяє  геть).
 
ІV.
   
З  усіх  народів
Брати,  ви  точно  вилиті  із  броні-сталі,
Уже  ваш  чин  –  на  золотому  п’єдесталі.
 
З  усіх  походів
Руські  друзі  будуть  повертатись  з  вами,
З  перемогою  пліч-о-пліч,  з  прапорами.
 
30.04-4.05.16  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663846
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.05.2016

Прогулянка

Присвячується  всім  
політв’язням-націоналістам
ультраліберального  режиму  
Порошенка


І.  
Машина  повільно  їхала  по  вулиці  Сагайдачного  у  бік  станції  метро  Поштова  площа.  У  вікнах  пропливали  вивіски  магазинів  та  кав’ярень.  Світло  реклами  та  ліхтарів  прорізало  темряву  ночі.
–  Знаєш,  Іванович,  я  люблю  Поділ,  –  задумливо  зізнався  водій.  –  Скільки  історій  з  молодості.  Не  раз  були  у  мене  тут  махачі.  Тоді  весело  було,  а  щас  –  це  нудна  робота.
У  патрульному  авто  сиділо  четверо  кремезних  чоловіків  у  формі.  
–  Та  яка  разніца,  нормально  –  флегматично  відповів  Іванович.  
Він  сидів  поряд  із  водієм  і  крутив  у  руках  магазин  табельного  пістолета.  Робота  для  водія  була  улюбленою  справою,  за  яку  ще  і  платили.  Івановича  ніхто  не  любив.  Навіть  серед  своїх  він  був  за  жорстокий.  І  водій  не  був  винятком.
Розмова  не  зав’язувалася.  Мовчанку  розбавляла  тиха  музика  радіо.  Водій  глянув  на  небо.
–  Місяць  такий  здоровий,  –  знову  почав  розмову  водій.  Йому  подобалися  нічні  чергування  і  розмови  про  всяку  всячину.
–  Та,  бувають  і  більші.
Місяць  закривався  чорними  хмарами.  Лише  інколи  його  невеликі  шматки  блимали  яскравим  світлом.
–  А  хто  був  на  Осокорках  і  Позняках  на  стройкі?  –  жваво  спитав  сержант,  нервово  стискаючи  в  руці  еспандер.  
–  Нормально  там  увалили  борзим,  –  констатував  молодший  лейтенант  і  продовжив  жувати  гумку.  Він  сидів  позаду  водія.
–  Після  зими  14-го  ми  по  ходу  вперве  нормально  так  отработали  майданутих,  –  сказав  Іванович,  –  Бандерам  не  ймецця  –  напрягали  опять.
–  Чули  ж?  Недавно  ці  собаки  розстріляли  двох  беркутов,  –  злостиво  сказав  водій,  –  суки,    Айдар  цей.
–  Нічо,  одного  вальнули  при  задіржаніі.  З  «Азова»  був.  Щось  за  нього  не  кричать  свої.  Всіх  інших  посадять.  А  з  малолєтки  тої,  Заверухи,  нову  гєроіню  зробили.  Тринділи  уже,  що  її  конвоїри  хотіли  ізнасіловать.  Таку  суку  можна  і  насіловать.  
–  А  потом,  бл..,  ще  гранату  нах…  кинув  той  п..р  со  «Свободи»,  сука,  і  ти  уяви  –  тіп,  бл..,  служив  у  батальйоні  міліції!  –  вже  розлаявся  Іванович.  –  А  тепер  усім  їм  на  догоду  придумали  поліцію  цю,  люстрацію-кастрацію!  Виживають  нас!  І  вас  тут  не  буде,  дятли!  –  кричав  до  підлеглих.
– Та  толку  з  неї.  Не  уміють  нічого,  роблять  якесь  селфі  тупориле.  Бачили,  як  ці  ідіоти  прєслєдованіє  за  наркоманом  зробили,  шо  убили  тіпа,  пасажира  того?  Придурки  даже  стрілять  не  научились.  Я  діко  ржав  з  них.
–  Да,  не  понятно  воно  якось  усе.
–  Нє,  шоб  спокойно  собі,  нормально  все  розрулить.  А  то  начинають  снова  бухтєть.  Вже  революцій  було  скоко?  А  толку  от  них?  Сиди  собі,  роби  і  не  качай  галімі  права.
На  лобове  скло  почали  падати  краплі  дощу.  Водій  увімкнув  віники.  Музика  радіо,  краплі  і  гума  віників  наповнили  салон  своїми  звуками.
–  Ви  мені  друге  скажіть.  Кому  нада  був  парад  гомодрил?  І  це  ж  не  просто  пєтушки  собі  захотіли,  а  Порошенко  дав  добро  підарасам  марширувать  на  Оболоні.  Це  політика,  бл..,  чиста  політика,  –  знову  роздратовано  говорив  Іванович.  
–  Я  напишу  на  увольнєніє,  єслі  мене  ще  раз  заставлять  їх  охранять,  –  незадоволено  сказав  водій.
–  Ніч  глуха.  Ні  шпани,  ні  п’яних.  Робочий  день.  Нудота,  –  сказав  сержант  з  еспандером  у  руці.  
Патруль  не  квапливо  рухалася  повз  припарковані  машини,  зачинені  магазини  і  кав’ярні,  розтинаючи  колесами  брудні  калюжі.
–  О,  глянь,  алкаши  біля  фунікульора!  –  радісно  скрикнув  водій  і  збільшив  швидкість.
–  Льоня,  мигалки  давай,  мигалки.  Льоня!

 
ІІ.
–  Координати  всі  розшифрували  правильно  –  всі  у  зборі,  –  сухо  сказав  хлопець  у  чорному  плащі.
Неподалік  Кокорівської  альтанки  виднілися  три  постаті.  Крізь  дерева  парку  прорізалися  яскраві  вогні  Поштової  площі.  Дощ  гучно  стукотів  об  листя,  гілки  та  асфальтовані  доріжки.
–  Це  точка  зустрічі  –  базар  на  Борщагівці,  кінцева  трамвая.  Дата-час:  мінус  сім  днів,  плюс  сім  годин.  Все  було  у  листі.  
Подібні  листи  створювалися  програмами  на  операційній  системі  Linux  і  на  комп’ютерах  із  захисним  паролем  ТСnext,  колись  TrueCrypt,  розсилалися  на  новостворені  електронки  з  шифровкою  PGP.  Це  у  значній  мірі  гарантує  безпеку  переписки.  Єдине,  що  зможе  допомогти  поліції  проникнути  у  такий  ПК  –  слабкі  нерви  на  допиті.
–  Всі  читали  і  завчили  дані?  –  запитав  інший  у  сірій  флісовій  шапці-масці  Sva  Stone.
Знати  деталі  завдання  і  відпрацювати  їх  –  надважливо.  Адже  практика  революційних  груп  свідчила,  що  комар  може  підточити  носа:  невелика  непередбачувана  деталь  може  вплинути  на  результат  виходу  групи.  Звичайно  не  йдеться  про  випадковості  або  збіги  обставин.  Як,  наприклад,    Хоча  і  їх  можна  уникнути.  Вчасно  вийти  з  дому,  щоб  не  поспішати.  І  часом  не  показати  сусіду  зброю  за  поясом,  присівши  в  ліфті  зав’язувати  шнурки.  
–  Так,  підхід,  точку,  ролі,  –  перерахував  високий  кремезний  молодик,  –  легенду…  Все  норм.
Третій  стис  пальці  рук  у  кулаки  і  пританцьовував:  «Мене  рве!  Ги-ги!  Я  вже  хочу  йти  молотить!»
–  Спок,  Зиня,  коли  зробимо  –  загуляємо,  –  сказав  Беник.
–  Ніхто  не  передумав?  –  перепитав  Буря.
–  Ні,  норм.
–  Гаразд.
–  Всі  без  своїх  телефонів?  –  упевнювався  Буря,  –  У  всіх  тільки  резервні.  Маски,  рукавички?
–  Так,  –  майже  в  один  голос  відповіли  двоє  інших.
Була  одна  відома  історія  з  вибухівкою.  Тоді  група  культурологів  здійснила  вдалий  підрив  ворожого  об’єкта  в  Києві.  Однак  один  з  учасників  не  зауважив  свого  телефону.  СБУ  їх  швидко  знайшло.  Дали  по  15  років.
–  Речі  несе  Зиня.  Ми  виходимо  після  тебе.  Тепер  інструкція.
Вони  стали  ближче  один  до  одного.  Буря  пояснював.  Вітер  змішав  із  шелестом  дерев  шепіт  голосів.
–  Борщага!  Прийом.  Патрульна  у  вашу  сторону,  –  заговорила  рація.
–  Ясно.  Прийом.
Команда  спустилася  від  альтанки  вниз  і  вийшла  на  Володимирський  узвів.  Зиня  пішов  уперед.  Двоє  повільно  рушили  за  ним.  
–  Шевченкова  церква,  –  порівнючись  із  церквою,  сказав  Беник  і  перехрестився.  –  Тут  відспівували  Шеву  у  травні  1861-го,  царство  Небесне.  
Церква  Різдва  Христового,  що  в  центрі  Поштової  площі,  притягувала  погляд  своєю  гарною  будовою.  
–  Комуністи  зруйнували  її  в  у  тридцятих.  Падлюки,  –  відповів  Буря.
–  Вони  ж  і  приватизацію  запустили.  Колись  на  Лєніна  молилися,  потім  заводи  банкротили.  Кравчук  і  Кучма  виростили  олігархів.  А  потім  навели  сюди  і  чмошників  з  Амнесті  інтернешнл  і  фонду  Бьоля.  
–  Нардеп  цей  від  Пороха,  женщіна  з  бородою…  Як  його  там?  Що  підтримав  монстрацію  дірявих?  
–  Лєщенко.  Грантоїдна  тварюка,  –  Беник  похитав  головою.
Зиня  завернув  до  фунікулеру  і  зайшов  на  засаджену  кущами  і  деревами  ділянку.  Хлопці  підійшли  до  підземного  переходу  станції  метро.

 
ІІI.  
–  О!  Бидло  їде.  Передай.
–  Борщага!  Прийом.  Патрульна  у  вашу  сторону,  –  сказав  у  рацію  другий.
–  Ясно.  Прийом,  –  зарипіло  у  відповідь
Дві  чоловічі  постаті  стояли  біля  дерев  у  сквері  біля  пам’ятника  гетьману  Сагайдачному.
–  Дощ...  –  прошепотів  незадоволено  перший,  –  Гасить  сірник,  не  можу  підкурити.
–  Ти  ще  покури!  –  приглушено  кинув  докір  другий.
–  Та  нудно  стояти.
–  Мусорам  посигналь  ще.  Ми  тут,  блін,  на  шухері  стоїмо.
–  Та  що?  Ми  про  одних  попередили.
Стояти  на  огляді  –  нуднувата,  але  відповідальна  справа.  
Будинки  Контрактової  площі  накрила  ніч.  Світло  ліхтарів  та  реклами  ледь  пробивалися  крізь  стіну  осінньої  зливи.
–  Ти  придумав  псевдо?  –  продовжував  перший,  –  Дибілізм  якийсь.
–  Та  чо?  Норм.  Я  взяв  собі  Вівторок.  У  нас  же  пост  Тиждень  називається.
–  Як  діти,  чеслово.
–  У  нас  тренування  –  вівторок,  четвер.  От  я  і  взяв  так.  Як  мені  у  рацію  говорити:  Це  –  Петренко  Іван  Іванович,  рік  народження,  прописка,  їдуть  Беркута?
–  Давай  без  туфти,  шпіон,  блін.  Ти  зі  школи  –  Шпала.  От  і  називайся  нормально.
–  Хто  б  говорив,  Ґардзібон!  –  весело  відповів  Шпала.
–  Карбон!  –  перекривив  Ґардзібон.
–  Та  без  образ.
Через  дорогу  від  поста  стояв  будинок  Гостинного  двору.  Його  колись  білі  стіни  вже  декілька  років  стояли  обідрані.  Запланована  комерційна  реконструкція  була  зірвана  спільними  зусиллями  київських  бандерівців  та  небайдужих  жителів  міста.  Протистояння  було  довгим  і  славне  для  учасників  багатьма  героїчними  моментами.  Десятки  бійок  із  тітушками,  маневри  проти  «беркутів»,  затримання  народного  депутата  Андрія  Міщенка,  провальні  спроби  використати  протест  в  інтересах  ультралівих  грантоїдів.
–  Були  веселі  часи,  –  повернувшись  у  бік  Гостинного  двору,  сказав  Ґардзібон.
–  Ми  тоді  краще  воювали  меншими  силами,  ніж  Порошенко.
–  Америкоси  злили  нас.  Ми  їм  ядерку,  а  вони  нам  стурбованість  Конгресу.
–  Бойкотуємо  Макфак,  –  засміявся  Шпала.
–  До  речі  про  макак.  Ти  подивися,  як  все  цікаво  навколо  війни  з  азіатами.  Ми  воюємо  за  незалежність.  Олігархи  за  бабло,  а  ліберали  за  фемінізм,  гендер,  права  людини,  расизм,  педерастію.
–  Ага,  це  ж  головні  проблеми  у  цій  країні.
–  Жлоби  не  розкошелюються,  беруть  кредити,  ціни  на  все  підняли.  Але  віддавати  нам.  
–  Віддавати  прийдеться  довго.  Праця  тепер  коштує  у  нас  в  три  рази  дешевше.
–  Колективний  Порошенко  все  узгоджує  то  з  Венеціанською  комісією,  то  з  послом  США,  то  з  Меркелями.  Ми  втрачаємо  незалежність.
–  Міняємо  по  ходу  Москву  на  Вашингтон  і  Брюсель.    
Краплі  дощу  розбивалися  об  місто,  виграючи  тисячоголосу  шумну  симфонію.  Лише  світло  фар  таксі  декілька  разів  прорізало  густу  стіну  зливи.
–  Українцям  як  воювати,  так  зима.
–  Так,  –  погодився  Ґардзібон,  –  Як  тільки  намальовується,  одразу  лажа.
–  Шкода,  не  ми  працюємо.
–  Ага,  –  Ґардзібон  почухав  бороду.  –  На  посту  стоїш  і  не  ясно  що  там  буде.
–  Ми  тут  вже  дві  години.  Спитай  у  Борщаги  що  вони  там.
Ґардзібон  витягнув  з  кишені  куртки  рацію.  Швидко  підніс  до  губ.  І  весело  спитав:
–  Гов,  Зиня,  ви  там  є?
На  іншому  кінці  мовчали,  рація  дратівливо  шуміла.
–  Канал  той?
–  Той  наче.
Шпала  стиснув  губи:  «Або  жуть  якась,  або  щось  проколупали».
–  Чекаємо  п’ять  хвилин  і  дзвонимо  на  резервну  мобілу.
З  вулиці  Сагайдачного  вилетіла  патрульна  машина  і  промчала  у  сторону  Нижнього  валу.
–  Увалити  б  по  ним,  –  із  запалом  сказав  Шпала.
Почулося,  як  завібрував  мобільний.
–  Йомайо,  резерв!  –  стурбовано  кинув  Ґардзібон.
Шпала  взяв  зі  штанів  телефон.
–  Сука,  наших  мусара  взяли!  –  кричали  зі  слухавки.
–  Що  там?
–  Не  знаю,  я  відійшов,  бачу  дибіли  вибігли  з  машини  і  крутять  нашим  руки.  Благо  багаж  був  у  мене!
–  Беник,  Буря  де?
–  Де?  У  сраці  –  повезли  у  відділок.
–  Бл..,  –  Шпала  ударив  декілька  разів  кулаком  по  древу.  –  Стій,  нікуди  не  йди.  Я  наберу  щас.
Ґардзібон  схвильовано:
–  Давай  перенесемо.  Їх  відпустять.
–  Дай  подумати,  –  сказав  Шпала,  піднявши  руку  у  сторону  товариша.  
–  Не  перший  раз  же.  Тим  більше  вони  нічого  не  встигли  зробити.
–  Ми  накриємо!  Пацанам  зранку  подарунок.
Злива  стала  сильнішою.  Вітер  несамовито  літав  площею.  Здавалось,  будинки    злетять  геть.  Сагайдачний  стояв  непорушно.
Ґардзібон  потер  долоні:
–  Давай,  однаково  мокрі  і  ще  й  нудно.  А  тут  такий  поворот!
–  Ага,  драма  з  щасливим  кінцем,  українська  бл...
–  Цікаво,  яке  було  їх  завдання?  Ми  ж  план  ділимо  на  частини.
–  Так,  шоста  точка.  Набери  Зиню,  де  він,  підемо  до  нього.  Він  же  знає.
–  …і  багаж  же  у  нього.
Хлопці  вирушили  у  напрямку  Поштової  площі.  Повз  них  пробіг  чорний  кіт.
 

ІV.
Неподалік  переходу  станції  метро  столи  двоє  чоловіків.  Вони  ледь  стояли  на  ногах,  обійнялися  і  горлали:  «…як  тебе  не  любити,  Києве  мій!».  Буря  і  Беник  порівнялися  із  п’яними.  Почувся  звук  сирени.  До  площі  перед  фунікулером  під’їхала  машина  поліції.
–  Спокійно,  ідемо  далі,  –  сказав  Беник.
–  Всім  стояти!
Чотири  працівники  поліції  вийшли  з  авто.  У  двох  були  автомати.
–  Шо  не  спицця  по  ночам?  Пред’являєм  документи,  –  задоволено  сказав  той,  що  вийшов  із  переднього  пасажирського  місця.
–  Іванович,  алкаши  –  чотири  штуки.  Прям,  як  цей…  на  заказ,  –  сказав  другий  з  еспандером  у  руці.
Чоловіки  припинили  співати.
–  Були  мусара  –  стали  поліцаї,  –  сп’яну  кинув  один.
–  Вимкни  рацію,  –  прошепотів  Беник.
–  Ми  не  з  ними,  ідемо  далі,  –  спробував  уникнути  спілкування  з  поліцією  Буря.
–  Тю,  у  вас  все  попереду  –  ми  пригощаємо,  –  затягуючи  слова,  щиро  промовив  із  посмішкою  другий.
–  Ніхто  нікуди  не  іде,  пока  я  не  скажу,  –  нахмурився  Іванович.
У  чоловіків  не  було  документів.  Буря  і  Беник  показали  студентські.
–  Значить  так:  всі  сідають  –  їдем  в  отдєлєніє.
–  Ми  ж  нічого  не  зробили,  у  нас  є  документи,  –  обурено  сказав  Беник.
–  За  неповіновеніє  можу  тебе  на  двадцять  четирє  часа  в  обізяннік  посадить.  –  пригрозив  Іванович.  –  Я  ж  казав,  шо  от  новой  власті  буде  толк:  раньше  на  три  часа  задержували,  тепер,  як  в  старе  совєцьке  время  –  на  двацать  четирі.
–  Нікуди  ми  не  поїдемо.  Представляйтеся,  я  запишу  ім’я  і  посаду.
–  Пацан,  давай  умніка  не  включай.  Сідаєш  і  їдеш,  в  отділєніі  все  розкажуть.
–  Ми  тверезі,  громадського  порядку  не  порушували.
–  Покажи  кармани,  шо  там?
–  Ми  підозрюємося  у  вчиненні  злочину?  В  якому?
–  Диви  –  умнік  блін.
–  Значить  ні  в  чому.  Значить  і  показувати  нічого  не  будемо.  Я  закон  про  міліцію  знаю.
–  Іванович  не  збирався  нікого  відпускати.  Він  опустив  голову  і  злостиво  поглянув  на  Беника  і  Бурю  з-під  лоба:  «Визивай  подкріплєніє,  Льоня».  Водій  передав  по  рації.
–  Алкашам  отрєзвітєля,  цих  –  додому,  –  розпорядився  Іванович.
–  Свободни!  –  двоє  поліцейських  підійшли  до  сп’янілих  чоловіків  і  вдарили  їх  кийками.  Чоловіки  скрикнули  і  швидко  пішли  геть.  
На  відстані  один  розвернувся  і  сказав:  «Щоб  вам  Аваков  снився,  падли!»
Поки  увага  поліцейських  була  прикута  до  п’яних,  хлопці  скинули  телефони  і  рації.  Потім  їх  заштовхували  до  машини.  Затисли  з  боків  так,  щоб  вони  не  могли  вільно  рухатися.
–  Їжай,  Льоня,  їжай,  –  сказав  старший  лейтенант  і  продовжив  жувати  гумку.
Машина  повільно  поповзла  вулицею.


V.
Зиня  зайшов  за  кущі  біля  фунікулера  і  зняв  наплічник,  розкрив  і  вийняв  речі.  Біля  дерева  він  викопав  пакунок.  Зазвучала  сирена.  Він  повернуся  і  побачив  патрульну  машину.  
–  Ну  що  ж  це  таке!  
Зиня  швидко  почав  складати  деталі  з  наплічника  і  з  викопаного  пакунка.  Він  не  увімкнув  ліхтарик  на  голові,  щоб  не  привертати  увагу.  Його  руки  трусилися.
–  Помилитися  можна  один  раз,  один  раз,  один…  –  бурмотів  собі  під  ніс.  
Він  знову  подивився  на  площу.  Біля  дороги  стояли  поліцейські,  його  двоє  друзів  та  ще  двоє  чоловіків.  Зиня  зменшив  звук  рації  до  мінімуму.
–  Ще  не  вистачало,  щоб  їх  загребли.
Зиня  думав  про  те,  як  би  він  врятував  своїх.  Небо  було  чорним,  дощ  ставав  сильніший  –  краплі  відчутніше  падали  на  голову  і  плечі.  Зиня  підвів  голову  уверх  і  на  мить  зауважив  їхнє  мереживо.  Вони  починали  мерехтіти,  як  тільки  з’єднувалися  із  світлом  ліхтарів  та  реклами.    
–  Дощ!  Дощ!
Зиня  продовжував  –  обмотував  стрічкою  складені  деталі.
–  Зробив,  все  зробив!
 З-над  дороги  чулася  сварка.  Він  повернув  голову  у  бік  своїх.  
–  Забирають,  забирають!  Що  робити?
Патрульна  машина  поїхала  геть.  Зиня  нервував.  Він  хотів  закурити,  але  не  мав  що.  Натомість  почав  ламати  гілочки  кущів.  
–  Тиждень!  –  голосніше,  ніж  хотів,  промовив  Зиня,  –  Шпала,  Ґардзібон!
Він  витягнув  резервний  мобільний  телефон  і  натиснув  набір  вже  записаного  номеру.  Такі  телефони  куплялися  нові  із  новими  картками  тільки  для  одного-двох  дзвінків.
–  Сука,  наших  мусара  взяли!  –  крикнув  Зиня.  
Він  розповів  що  сталося.  
–  Стій,  нікуди  не  йди.  Я  наберу  щас,  –  завершив  Шпала.
Зателефонував  Шпала.  Вони  домовилися  про  зустріч.  Зиня  чекав  появи  товаришів,  не  виходячи  на  площу.  Поки  вони  ішли,  він  складав  речі  у  наплічник.  На  умовний  свист  Зиня  вийшов  із  схованки.  Усі  троє  мовчки  перейшли  дорогу,  оминули  Шеченкову  церкву  і  перейшли  до  набережної.  Зупинилися  біля  огорожі.  Позаду  стояла  стара  будівля  Річкового  порту.  Уздовж  набережної  хвилі  Дніпра  злегка  гойдали  кораблі.  Дощ  продовжував  падати  з  темного  нічного  неба.
–  Хто  б  подумав!  Так  тупо!  Плануй-придумуй,  а  мусора  взяли  просто  так,  –  почав  Зиня.
–  І  не  кажи.  Добиваємо  чи  на  хату?  –  запитав  Ґардзібон.
–  Так  а  що  там  складного?  Не  вперше  ж,  давайте  працювати,  –  заохочував  Шпала.
–  Об’єкт  серйозний.  Підпілля  готувалося  до  нього  довго.  Ви  просто  на  шухері  стояли.  А  пацани  погодилися  іти  потім  на  дно  на  довгий  час.  Варіантів  немає.
Шпала  і  Ґардзібон  здивувалися  і  мовчали.  Протягом  останнього  року  вони  пройшли  навчання  у  добровольчому  батальйоні,  воювали,  декілька  разів  їхні  життя  висіли  на  волоску.  З  поверненням  додому  вони  брали  участь  у  легких  заходах  прямої  дії.  В  екологічних  заходах,  як  дехто  говорив  із  середовища  активістів.  Однак  і  подумати  вони  не  могли,  що  їхня  легка  діяльність  була  частиною  чогось  більшого,  що  частина  їхніх  знайомих  працювала  набагато  серйозніше,  що  існує  підпілля.
–  Я  теж  погодився,  –  продовжував  Зиня,  –  Тому  вам  вирішувати.  Якщо  ми  ідемо,  значить  ви  додому  не  повертаєтеся,  мамі,  блін,  не  дзвоните,  у  соцмережі  не  пишете.  Інакше  світять  Порох-нари  і  то  надовго.
–  А  який  план?
–  Я  не  можу  сказати.  Якщо  згодні  на  перехід  у  підпілля,  тоді  говоримо  і  діємо.  Якщо  я  говорю  і  ви  відмовляєтеся,  ви  знаєте  –  покарання  буде  жорстоке.  Хоча,  з  іншого  боку,  для  чого  ви  вступали  у  рух?!
–  Куди  нам  їхати,  де  ми  житимемо  потім?
–  Організація  все  надає.  Я  даю  вам  10  секунд:  або  пан,  або  баран.
–  Це  ж  і  з  дівчиною  мені  теж  не  спілкуватися?  –  розчаровано  спитав  Ґардзібон.
–  Першою  кого  будуть  пробивати  –  буде  твоя  діваха.  Ні  соцмережі,  ні  листів  голубами,  аж  поки  не  буде  сигналу  із  Центру.
–  Еееее,  добре-добре,  я  за-за!  –  здолавши  сумніви,  промовив  Шпала.
–  Блііін,  що  ж  я  сам  залишусь?  –  вагаючись  кинув  Ґардзібон,  –  Я  кину  монету.
Він  витягнув  монету  і  кинув  вгору.  Вона  декілька  разів  виблиснула  відбитим  від  ліхтарів  світлом  і  впала  у  калюжу.
–  Азарт,  пацани.  Дивимося  що  там,  –  весело  промовив  Зиня,  –  О!  Випала  гербом.  Або  пан,  або  кабан.
Ґардзібон  стояв  над  калюжею  і  дивився  на  монету.
–  От  би  тільки  кіт  вдома  не  здох.  Я  з  вами!
–  Я  вже  сумнівався.  Думав  побіжиш  під  крильце  до  русалки,  –  сміявся  Шпала.
–  Оце  так  прогулянка  починається!
Всі  троє  сіли  на  заздалегідь  припарковану  машину  і  поїхали.
 
 
VI.
Патрульна  машина  не  кваплячись  їхала  по  вулиці  Сагайдачного  у  сторону  Контрактової  площі.  Світло  фар  пробивалося  через  густу  стіну  зливи  на  декілька  метрів.
–  Бл..!
Водій  різко  натиснув  на  гальма.
–  Що  ти  робиш,  Льоня?!  –  крикнув  Іванович.
–  Нам  чорний  кіт  перебігає  дорогу.
–  Який  кіт  у  такий  дощ,  ідіот?
Перед  машиною  стояв  чорний  кіт.  Стояв,  як  укопаний.  Його  очі  світилися.  Хутро  було  сухе.  Він  дивився  на  пасажирів.  Іванович  відкрив  вікно  і  махнув  рукою,  відганяючи  його  геть.  Кіт  протяжно  мявкнув  і  побіг  у  сторону  найближчого  будинку.  Водій  рушив  уперед,  вдавивши  у  підлогу  педаль  газу.
–  Ой,  не  добре  це,  не  добре!  –  пригнічено  завив  Льоня.
Колеги  водія,  Беник  і  Буря  гучно  засміялися.
–  Навіть  малолєтки  ржуть!  –  присоромив  водія  товариш  з  еспандером  у  руці.
Іванович  повернувся  до  хлопців.
–  Харе  скалицця,  пиз...ки!  Кришка  вам!  Нєповеновєніє,  бл..,  законній  вказівці,  нах..,  міліціонера,  бл..!
Машина  їхала  по  вулиці  Межигірській.  Головний  патрульної  говорив  підвищеним  тоном.  Погрожував  тримати  три  доби  у  відділку.  Інші  також  по  черзі  визвірялися  на  хлопців.  У  Беника  урвався  терпець.
–  Не  треба  нас  лякати,  надивилися  вже.
Ох,  ти,  сучонок!  –  Іванович  почав  бити  кулаками  обох.
–  Ну  і  що  далі,  мусор?!  –  закривався  руками  Буря.
–  Зродились  ми  великої  години  і  з  пожеж  війни  і  полум’я  вогнів,  –  Беник  почав  співати,  продовжуючи  закриватися  від  ударів,  Буря  теж  підхопив,  –  Плекав  нас  біль  по  втраті  України,  кормив  на  гніт  і  гнів  на  ворогів.  І  ось  ідемо  в  бою  життєвому,    тверді,  міцні,  незламні  мов  ґраніт,  –  бо  плач  не  дав  свободи  ще  нікому,  а  хто  борець  –  той  здобуває  світ.  Не  хочемо  ні  слави  ні  заплати  –  заплатою  нам  розкіш  боротьби:  солодше  нам  у  бою  умирати,  як  жити  в  путах,  мов  німі  раби.
Іванович  завмер  і  мовчки  дивився,  інші  здивовано  переглядалися  між  собою.
–  Молчать!  Молчать,  я  сказав!  –  Іванович  кричав  на  всю  горлянку.  Сусіди  хлопців  почали  їх  бити.  Вони  продовжували  співати:  Доволі  нам  руїни  і  незгоди  –  не  сміє  брат  на  брата  йти  у  бій.  Під  синьо-жовтим  прапором  свободи  з'єднаєм  весь  великий  нарід  свій.  
Машина  проскочила  на  швидкості  пам’ятник  Сагайдачному.  Іванович  кричав  так  голосно,  як  кричать  знавіснілі  люди.  Беник  і  Буря  співали  –  їх  били.  Вони  збивалися  від  ударів.  Рукава  були  в  крові.  Зігнувшись,  крізь  кулаки  рук  біля  обличчя  вони  по  черзі,  інколи  разом  продовжували:  «Велику  правду  для  усіх  єдину  наш  гордий  клич  народові  несе:  «Батьківщині  будь  вірний  до  загину  –  нам  Україна  вище  понад  все!».  Веде  нас  в  бій  борців  упавших  слава  –  для  нас  закон  найвищий  та  наказ:  Соборна  Українськая  Держава  –  вільна,  міцна,  від  Тиси  по  Кавказ».
Іванович  захрип,  поліцейські  припинили  бити.  Буря  і  Беник  повторили  пісню  знову.  
Шокований  криками  і  піснями  водій  крикнув:  «Та  відпустіть  вже  їх  нах..й!  Що  за  цирк?».  Він  загальмував  за  перехрестям  Межигірської  і  Нижнього  валу.  
–  Вони  кончені,  співають!  Нафіга  вони  нам?  Хай  валять!  –  кричав  сержант  і  бив  рукою  по  рулю.
Іванович  махнув  рукою.  Молодший  лейтенант  відчинив  двері  і  вийшов.  Хлопці  –  за  ним.
–  Перетнулися  ми  б  на  фронті,  козли!  –  обурено  крикнув  Буря.
–  Вони  в  Києві  сидять  і  бдять,  –  підколов  Беник.
–  А  шо,  воювали?  –  знітився  лейтенант.
–  Хулі  з  тебе  взяти,  –  вже  спокійно  промовив  Буря,  –  Ідем.
Лейтенант  сів  і  зачинив  за  собою  двері:  «Добровольці!  Я  то  думаю.  Шо  за  безстрашні».  
Машина  швидко  рушила  геть.
–  Суки!  Я  б  їм  насрав  у  бобік.  Пам’ятаєш  цю  пісню:  «…хто  насрав  у  бобік»?  –  тримаючись  рукою  за  голову,  сказав  Буря.
–  Помниш  Гелу,  царство  небесне?  –  спитав  Беник,  –  Його  затримали  за  щось,  він  цілу  ніч  піснями  так  задовбав  чергових,  що  вони  відпустили  його.  Я  згадав  цей  прикол  і  почав  співати.
Дощ  продовжував  лити,  як  з  відра.  Хмари  затягнули  небо  суцільною  чорною  площиною.
–  Це  шостий,  прийом,  їдем  назад,  прийом,  –  звідкись  зашипіла  рація.
–  Що  це?  –  спитав  Беник.
–  Я  в  лейтенанта  витягнув  рацію,  –  посміхнувся  Буря  і  з  куртки  дістав  рацію.
З  неї  почувся  крик:  –  Знову  кіт  на  дорозі,  бл..,  Льоня,  куди  ти  їдеш,  аааа!
На  вулиці  роздався  звук  сильного  удару  і  скрегіт  металу.  Хлопці  повернулися  у  сторону  патрульної.  Вона  в’їхала  у  стовп.  Сержант  виліз  із  машини.
–  Це  шостий,  прийом,  Льоня  –  дятел,  в’їхав  у  стовп,  прийом.  Дайте  машину,  Іванович  травмірувався,  прийом.  Ми  рядом,  за  поворотом  на  Межигірській.
–  Пристібатися  треба.
–  Льоня  забобонний,  не  витримав,  коли  знову  побачив  кота,  –  засміявся  Буря.
Він  вимкнув  рацію.  Хлопці  повернули  праворуч  на  Нижній  вал,  сіли  на  трамвайній  зупинці  відпочити.
–  Оце  прогулянка  вийшла!  –  підсумував  Беник.
–  Ти  розумієш,  що  накрилася  наша  операція?
–  Не  кажи.
–  Хоча  нам  і  пощастило.  Уяви,  якби  Зиню  прийняли?  У  нього  ж  все-все.  Жесть.
–  До  речі,  куди  після  справи  ми  мали  виїхати  з  Києва?
–  Взагалі-то  нікуди.  На  останній  контрольній  точці  ми  мали  отримати  зброю.  Так,  всьому  починається  кінець.
Беник  здивовано  глянув  на  Бурю.
–  Знаєш,  я  подумав,  якби  Небесна  сотня  була  жива,  Орест  Квач,  Козюбчик,  якби  всі  наші  добровольці  були  живі,  вони  сьогодні  були  б  з  нами,  у  справах,  у  великих  справах,  –  тихо  промовив  Буря,  схиливши  голову.
–  Всі  ми,  всі  вони,  всі  наші  діди:  повстанці  визвольних  змагань,  козаки,  вояки  за  велич  Русі,  –  всі  ми  одне  ціле.
–  Сильна  і  справедлива  Русь  –  ми  цього  хотіли  останні,  блін,  триста  років.  Зараз  те  саме.  А  війна  нарешті  розділила  нас  і  азіатів.  Захід  нас  хоче  контролювати  так  само.  
–  Революцію  зробити  можемо  тільки  ми,  без  ліберальних  партій  і  їх  власників-олігархів.  
Здалеку  почулися  гучні  звуки.
–  Грім,  ого.  Пропустив  блискавку,  –  сказав  Беник.
–  Це  салют,  друже.  Все  буде  скоро  добре,  –  Буря  посміхнувся  і  подивився  на  годинник.
Злива  гасила  пожежі.  Стовпи  вогню  освітили  київську  ніч.
 –  Послухаємо,  що  там  у  бидла.  
Буря  увімкнув  рацію,  покрутив  частоти  і  зупинився  на  одній  із  них.
–  Всім  постам,  всім  постам,  –  кричав  схвильований  голос,  –  напад  на  Подільське  РУВС.  Детонація!  Є  жертви!  Усі  додому!  
Буря  і  Беник  подивилися  один  на  одного  і  усміхнулися.
–  Ти  це  теж  подумав?  Зиня,  Шпала,  Ґардзібон?  Ойра!  –  Беник  встав  і  підніс  руки  догори.
Буря  вскочив  і  кричав:  Наші,  Наші!
Буря  перемкнув  канал.
–  Срочно!  Вооружонний  захват  часті  Нацгвардії.  Хаос,  хаос!
–  Кому  хаос,  кому  революція!

Червень  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661231
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016

Кредити МВФ

Звичайно  бідним  прохачам,  
Міжнародним  безхатькам
Дають  ощадливі  кредити,
Щоб  ті  хоча  б  не  здохли  з  голоду
Під  час  гібридної  війни  з  сусідом,
Щоб  у  Європі  не  було  власної  
Демократичної  республіки  Конго,
Щоб  не  виділяти  безповоротно
Ще  більше  грошей  як  міжнародну  допомогу,
Однак  натомість  втягнути  позичальника
У  кредитне  рабство  і  зруйнувати
Його  давню  слов'янську  культуру.
Адже  політика  Східного  партнерства
І  Мінські  домовленості  –  це  хоч  і
Облудна  брехня,  але  real  politic  Заходу,
Бо  хіба  є  сенс  у  відмові  від  грабунку
Цілого  народу  обабіч  берегів  Дніпра?
Тим  більше  цей  жар  можна  загрібати
Чужими  руками  жадних  і  пихатих  скнар  -  
тих  офшоризованих  жителів
Печерських  олімпів;  вони  налагодили
Систему  економічних  тортур
У  вдалий  прихований  спосіб,
Що  й  чорт  і  козак  ногу  зломить,
І  вони  тримають  свої  гроші
У  західних  банках  звичайно
В  іноземній  валюті,  що  безпечно
І  перспективно  для  їхніх  дітей.
Натомість  народ  звикає  до
Плаваючого  курсу  валют  по  25  чи  30
За  долар,  рефінансування  банків
і  споживчих  кредитів  під  40  %.
Принаймні  Голова  Нацбанку
Каже,  що  загалом  це  світова  практика
І  так  само  є  у  «Європі».  І  нічого,
Що  у  нас  більшість  за  межею  бідності,
Зате  у  нас  ідуть  реформи  повною  ходою.
Бути  цікавими  для  іноземців  –  це  добре
Для  кріпацької  чи  ліберальної  свідомості.  
Тому  приємно  бути  другим  після  Греції
Боржником  МВФ  і  часто  –  раз  чи  два  у  рік  –
Бачити  у  Києві  елегантну  пенсіонерку
Крістін  Лагард.  Наші  офшорники  позичили
Для  нас  більше,  ніж  Пакистан,  Йорданія,  Туніс,
Кот-д’Івуар,  Румунія,  Боснія  і  Герцеговина…
У  нас  не  ідуть  структурні  реформи  за  
Угодами  stand-by  з  розширеним  
Кредитним  механізмом,  щоб  з  часом
Знову  отримувати  новий  кредит.
І  це  такий  політичний  спорт:  який  уряд
Візьме  для  свого  народу  більше,
Ніж  протягом  2008-2010  рр.,  -  тоді
Ми  стали  цікавішими  кріпаками
Аж  на  12  мільярдів  доларів.  Саме  на  таку
Суму  поповнили  рахунок  МВФ  у
Федеральній  Резервній  системі  у
Нью-Йорку.  Так-так,  у  самому  Нью-Йорку,  
Холопи!  І  це  продовжуватиме  кожен  
Олігархічний  уряд,  який  проводить
Не  популярні  реформи.  Власне  вони,  
Городи  і  телевізор  поки  що  складають  
Горизонт  буття  народу  обабіч  Дніпра!  
Діти  якого  живуть  все  таки  краще  за  
дітей  в  Конго,  хоча  і  винні,  щойно  побачивши  світ,
Пару  тисяч  доларів  самому  Нью-Йорку!
Чи  є  серед  них  дитина,  яка  мріятиме
Про  честь,  революцію  і  суверенітет  
свого  спраглого  перемог  народу  обабіч  Дніпра?
 
20.04.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661018
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2016

Борець (Запаяний)

Життя  пересічним  побутом  марне,
Тому  сутності  позбавлене,  мети.
Поодинокі  безпорадні  намагання,
У  підсумку  –  всього  лиш  намагання,
Бо  тонуть  у  бездонній  прірві  суєти.

Не    оглядайся  .  .  .    Її    позбудься    зараз,
Тобі  ж-бо  не  потрібні  пристрасті  людські:
Палкі  до  сміху  і    прибажно    неймовірні,--
Що  забобонам  боязко  покірні...
Такі    вже    небезпечні    та    стійкі.

Мають  очі,  та  нічого  не  бачать,
Мають  вуха,  та  чути  не  чують.
За  свободу  бояться  слухняні  раби
Стати  до  бою,  до  боротьби—
Пристосуванці  за  сталість  ратують.

Темнόти  загадкова  непроглядність
Та  навколишнього  світу  німота
Цього  відірванця  підносять  над  юрбою,  
Він  кинув  виклик  всім  з  косою,
А  навколо  угодовства  чорнота...

Ти  є  народу  вічний  визволитель,
Що  з  боротьби  постав  і  гартування,  
Запаливши  бажання  пожегу  свободи,
Що  розкинеться  всюди  вітром  погоди,
Даючи  потребам  свідомі  змагання.

Вимкнено  світло  –  не  видно  навколо,
Дороговказом  є  голос  лукавий.
А  зрячі  все  бачать:  неправду  і  муки,  –
І  зброю  смертельну  візьмуть  у  руки,
Шар  розбрату  знищать  іржавий.

Як  крига  весною,  ворог  розтане,  –  
Зникне  загроза  нової  крамоли.
Неминуче  свободи  зорі  зійдуть,
Облуди  корисної  мури  впадуть  –
Війни  та  насилля  не  буде  ніколи.

Борець
Життя  пересічним  побутом  марне,
Тому  сутності  позбавлене,  мети.
Поодинокі  безпорадні  намагання,
У  підсумку  –  всього  лиш  намагання,
Бо  тонуть  у  бездонній  прірві  суєти.

Не    оглядайся  .  .  .    Її    позбудься    зараз,
Тобі  ж-бо  не  потрібні  пристрасті  людські:
Палкі  до  сміху  і    прибажно    неймовірні,--
Що  забобонам  боязко  покірні...
Такі    вже    небезпечні    та    стійкі.

Мають  очі,  та  нічого  не  бачать,
Мають  вуха,  та  чути  не  чують.
За  свободу  бояться  слухняні  раби
Стати  до  бою,  до  боротьби—
Пристосуванці  за  сталість  ратують.

Темнόти  загадкова  непроглядність
Та  навколишнього  світу  німота
Цього  відірванця  підносять  над  юрбою,  
Він  кинув  виклик  всім  з  косою,
А  навколо  угодовства  чорнота...

Ти  є  народу  вічний  визволитель,
Що  з  боротьби  постав  і  гартування,  
Запаливши  бажання  пожегу  свободи,
Що  розкинеться  всюди  вітром  погоди,
Даючи  потребам  свідомі  змагання.

Вимкнено  світло  –  не  видно  навколо,
Дороговказом  є  голос  лукавий.
А  зрячі  все  бачать:  неправду  і  муки,  –
І  зброю  смертельну  візьмуть  у  руки,
Шар  розбрату  знищать  іржавий.

Як  крига  весною,  ворог  розтане,  –  
Зникне  загроза  нової  крамоли.
Неминуче  свободи  зорі  зійдуть,
Облуди  корисної  мури  впадуть  –
Війни  та  насилля  не  буде  ніколи.
 
2002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016

Німецьке підпілля

І.
 
Минуле  славних  подвигів
Застигло  в  пам’ятках,
У  камінних  обличчях  міст.
Сини  Карлові  і  Людвигів
Чеснотами  й  мечем
Їх  величі  ствердили  зміст.
 
Віків  розпечених  тонни,
Гартовані  духом,
Залиті  у  вічні  зразки.
Порядок  чинили  Оттони,
В  заповітах  вказали
переможцям  стежки.
 
Німеччина  світлом
Полярної  зірки
Шляхом  Європу  вела.
Розніженим  вітром
Геть  відмайнула    
Від  сил  своїх  джерела.
 
ІІ.
 
І  гніт  позірної  свободи
Брудом  в  головах
Замережив  рабства  павутину.
Гріхом  бридкої  насолоди
Хитрий  гуманізм
Право  вкрав  на  Батьківщину.
 
Тож  під  приводом  рівності
Урядові  расисти
Ворога  пустили  в  міста.
Натомість  німецької  вірності  –
«Алах  акбар!»  –
Півмісяці  замість  хреста!
 
Облуда  «прав  людини»
стала  зброєю  війни
проти  корінних  народів.
Нею  здолані  родини
З  Африки  вітають
"Нетолерантних»  пішоходів.
 
ІІІ.
 
«Невже  той  скоро  час,  –
Уве  сумував,  –  коли
Тут  доба  чужих  нова?»
«Чин  і  без  наших  мас,  –
Твердила  Беата,  –
Лиш  «дії,  а  не  слова!»
 
Історія  любить  атентати  –
Невинних  нема.
Ми  зупинимо  ці  каравани.
Не  будуть  спокійно  спати!
Знають  окупанти:
Ми  –  німецькі  партизани!
 
До  унтергрунду!  Іди  у  вільне
Небезпечне  життя!
За  обрій  –  у  вічність  шосе.
Успіх  атак  –  щастя  підпільне:
Білим  майбутнє  –  
Німеччина  понад  усе!
 
18-22.02.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646085
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2016

Муха в СІЗО

Життя  як  бентежний  мате,
Кава  в  Купідоні  –  і  до  пригод.
Удар  по  системі  змете
Знавіснілих  зжирілих  заброд.

Не  забанюй,  бидло,  руху  –
Випускай  з  тюряги  Муху!
На  свободі  –  дій  щодуху,
Бандеруй,  пий  медовуху!

Чорком  –  веселий  шлях  освіти,
Час  руйнувань  настав  –  вставай!
Стіна  –  це  привід  ще  й  злетіти.
Бунтуй,  кохай,  права  не  віддавай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645083
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2016

Ігорю Славгородському

Заводи  і  шахти.  
Степовиться  обрієм  Донбас.
Сусіди,  вороги.
Стиснутий  в  напрузі  межичас.

Друзі,  далечінь.
Рушати  без  вагань  в  дорогу.
Кава-чай,  розмова.
Розвіяти  нічну  тривогу.

І  14-й
Весь  хвилюваннями  дощив.
Майдан,  а  ще  війна…
Любив,  курив,  згадку  залишив.

30.12.2014/1:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631939
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.12.2015

Бійцям на Грушевського

Слова  на  вітрі  не  літають,
пустошить  суховій.  
Дурного  чину  не  вітають,
Та  не  лишаються  надій
Герої,  що  стріляють.  
Не  мають  ще  вождів,
Та  ті,  що  вже  кохають,
Не  забояться  холодів.
В  атаку  закликають,
Хто  зводив  барикади,
Без  страху  підривають
Палаців  колонади.
Тирани  сльози  ллють
На  згарищі  сваволі,
Революцію  кують
Переможці  долі.

6-42/14.02.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613173
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2015

Рома Бірюков

Рома  ріс  простий  веселий  волиняка,  
надихався  шелестом  лісів,  
під  його  ногами  падав  комуняка,  
тремтіли  тисячі  чортів.

Гримнула  війна,  Русь  покликала  до  строю.  
Душевно  тиснув  на  гашетку.  
На  знак  знищення  паскуди  за  тією  висотою  
він  тричі  обертав  беретку.

У  тиші  час  і  злого  бою  
Рома  грався  із  лякливим  псом,  
вітався  з  ворогом  РГД  і  РПГ,  
варив  борщ,  знімав  себе  із  черпаком.  
сидів  поважно  за  ЗУ-23  і  пуляв,  
фоткав  ящірку,  готував  їжу,  
малював  на  БТРі  синьо-жовту  акулу,  
спав  на  брудному  матраці  у  норі,  
робив  комір  із  ленти  для  кулемета  ДШК,  
стріляв  одночасно  із  двох  АК,  
грав  на  гітарі  для  хлопців,  
а  ті  кидали  йому  у  каску  цигарки,  
рятував  голодних  пташенят,  
молився,  сидівши  на  БМП,  
в  руці  мав  пістолет,  
а  на  зап'ясті  білий  хрест-розарій.

Сьогодні  мирна  ніч  виблискує  зорею,  
увечері  горить  земля,  
нехай  свого  війна  досягне  апогею  
на  згарищі  Кремля.
 
Лине  всюди  світом  слава  українська:  
звільняв  людей  від  оков  
знаний  тепер  герой  із  Нововолинська  
боєць  веселий  Рома  Бірюков.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611542
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.10.2015

Аеропорт

І.  Місяць  і  зоря  мовчить,
Сльозами  янголів  пройшли  дощі.
Повітря  пекельно  горить.
Життя-металу  сплав  на  згарищі.
Чорне  сонце  сходить  з-під  землі…
 
Змахнув  мечем  Михайло  Архистратиг,
За  Русь  іде  війна,  не  за  комфорт.
А  під  Тризубом  віддав  наказ  комбриг
Зайняти,  захистить  аеропорт.
 
ІІ.  Чорні  думки  черствих  голів
Ворони  несуть  уздовж  кордону.
Когортою  в  тумані  тисячі  рабів  
Голови  кладуть  в  підніжжя  трону.
Червоне  Сонце  сповзає  в  крові…
 
Нові  Жовті  води  упертих  героїв.
Голодні  вовки  із  чубами  й  АК
Зневажили  спокій  і  вигоди  покоїв,
Щоб  із  Кремля  розчавить  слимака.
 
ІІІ.  Жахнулась  нахабної  сили
Марнотратна  розм’якла  манірність.
Мільйони  сердець  запалили
Війни  смолоскипи  на  вірність.
Біле  сонце  снігом  стелить  дорогу…
 
Благословенна  душа,  хрестик  розарій,
Живиться  страхом,  жагою  убивств.
Небесний  наказ  –  запалить  бестіарій,
Злощасну  причину  жалю  і  насильств.
 
ІV.  Величний  надлюдського  чин,
Складений  із  тіл  синів,
Наповнить  міф  для  гір-долин
І  жовто-блакитний  спів.
Безхмарне  небо  тяжіє  чистотою…
 
Прощатися  з  життям,  сплатити  ті  борги,
Жартуючи  в  обстріляному  терміналі,
Вже  зібрались  готові  до  пекла  кіборги
Відбивати  і  смерті  атаки,  й  печалі.
 
V.  Армія  честі  і  доброї  волі
Кабінетній  всупереч  зраді.
Воїни  світла  народної  долі
По  перемир’ю  ідуть  на  параді.
Місяць  повний  і  зоря  тремтить…
 
Молитва  між  боями  про  Небесну  сотню,
Зневага  й  гнів  на  спідлені  верхи  багатих.
За  генеральським  черевом  у  підворотню,
На  революцію  йдіть  проти  біснуватих.
 
27-28.10.2014/4-08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610511
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.10.2015

Лютий птах (на світлу пам'ять Ореста Квача)

Тиском  бунтівного  духу,
вихором  стрясався  світ.
Мертвим  ні  сорому,  ні  руху  -
Воюй,  живий!  -  Мій  заповіт.

Орест  Квач  -  
славою  осяйний  лютий  птах.

Ніколи  не  плач,
гідність  козацька  знецінює  страх.

Навпроти  мусарської  стіни
Стали  у  масках  бійці.
Ми  вже  давно  хотіли  війни,
Здіймаймо  у  гору  кийці.

Орест  Квач  -  
неспинний  вояка  Тризубу.

Життя  не  партач,
Ворога  веди  на  згубу.

Києвом  золотоверха  Русь,
Армія  іде  до  кордону.
Тепер  я  солдат,  мій  дідусь,
І  стою  від  Сяну  до  Дону.

Орест  Квач  
Стріляв  за  славу  проти  зміїв.

Тримай  пернач,
революцію  веди  на  Київ!

01.08-14.09

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609312
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.09.2015

Юркові Сиротюку

Історія  не  знає  снів,
Її  можна  проспати.
Наш  революційний  спів
Поки  лунає  за  ґрати  
тобі.

Досвід  спільнот  приходить  смалений.

Провал  того  щирого  бунту,
Їхня  підло  виграна  битва.
Не  бачити  майбутню  хунту,
Допоки  ще  буде  гонитва
                                                 щурів.

Погода  міняє  суть  балансу  сил.

Тепер  тільки  ми  і  паскуди,
Ще  наш  пересічний  народ.
А  вони  уже  були  не  люди,
Вже  час  до  смітника  заброд
гнилих.

Народ  радіє,  Захід  –  стурбований.

22.09.2015/6-46

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608507
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2015

Впертий словограй

Схиляла  до  співпраці  і  повчала
у  пагонах  тьотька
молодого  і  впертого
Василя  Голобородька.

Партзборами  лякали  і  ганьбою
з  ректором  до  пари
філолога  студента,  
обіцяли  нари.

Наливались  словом  карі  очі.
правдолюб,  не  цинік,
кидав  рядкові  бомби,
як  підпільний  хімік.

9.07.2014/4-43

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2015

Атака на Італію

Дали  чужинцям  рівність
Хитрі  агресивні  морди,
Занечистили  вірність  –
І  на  штурм  Європи  орди
пруть.
Італія  під  ударом
лівійських  галеонів  –  
Із  брюсельським  шалом
Зняли  замки  кордонів
своїх.

Спіткає  доля  вестготів
Зляканих  жителів  міста.
Проти  ЄС-ідіотів
Нова  бурлить  реконкіста
сил.

Чи  є  стіна  від  потопу,
Де  новий  Карл  Мартел?
Хто  захистить  Європу,
Де  знайти  істин  джерел
життя?

26.08.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2015

Бунт проти побуту

Щодень  на  роботу,
Маленька  зарплата,
Начальник  волає,
Кредит  –  недоплата.

Побори,  репресії,  
Брехливість  падлюк  ,
Сльозливе  терпіння,
Сум,  горілка  і  сук.

Дістало!

Терпець  вже  не  шліфує!  
Іди  до  автомагазину.  
На  дно  третину  масла,
 зверху  дві  треті  –  бензину.
Пляшку  протри  і  закрий
просяклим  ганчір’ям.
Досить  боятись,
Дай  бій  лицемір’ям!

Підпалюй!

Банки  олігархів,  їх  стоянки,  
редакції  газет,  радіо,  ТВ.
Поліцайні,  мажорні  п’янки.
Радійте,  товариство  вічеве:
Із  міської  партизанки,
спільного  повстання,
Зросте  революції
Аргумент    останній.

Нехай  під  сузір’ям
крила  вогненні  –
Гніву  народного  знак,  –
Змахнуть  остаточно
ненажерливий  запал
антинародних  скажених  собак.

Одягни  обладунки:
Щитки,  шолом,  жилет.
Візьми  міцною  рукою
Прицільний  пістолет.
Готуйся!  Скоро  вже  вихід  –
Нічний  холодний  атентат.
За  Русь  святу,  за  великий  Київ
Пристав  до  плеча  автомат!

Обрав  сторону  фронту,
Невинних  і  страху  немає,
Відвага  вітром  герою
Пісню  про  славу  співає.
Ворога  штурм  укриття,
Впаде  осоружна  стіна.
Революція  заради  життя,
За  справедливість  –  війна!

Січень  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2015

Медведьку і Поліщуку, політв'язням Порошенка-Яценюка

Чекав
             золотоверхий  Київ
             блискавки  і  штормового  зриву.
Шукав
             у  всіх  світах  трофеїв,
             сили  влади  для  Русі  припливу.

Нової  
             історії  відкриває  двері
             революції  натиск,  істерика.
Живої
             енергії  й  не  на  папері
             вимагає  війна,  езотерика.

Після  
             перемоги  запеклих
             в  лукавих  символи,  влада.
Вістря
             марнування  отерплих  –  
             сила  народна  і  правда.

Попіл
             під  ногою  добровольця,
             у  наступ  наказав  отаман.
Постріл
             за  революцію  сонця:
             переможець  чи  партизан.

Іуди
             лукаві  поки  сміються,
             Тризуб  ще  топчуть  ногою.
Люди
             доброї  волі  проллються
             завзяттям,  помсти  жагою.

15.09.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607287
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2015

Україна в огні

Україна  –  нічна  іскра  Європи,
А  та  стомилась  нести  прапор,
Але  готуймо  зброю  та  окопи,
В  атаку!  Зняти  страху  капор.

Монголиться  на  Русь  Москва,
Нарешті  ми  на  лінії  вогню.
Війна  –  частина  нашого  єства,
Гей,  давай!  Пали  чужу  броню!

Ворожа  міць  у  боягуза  сні,
А  перший  бій  розкриє  очі:
Чия  любов,  обійми  не  тісні,
Хто  житиме  таки  до  ночі.

Руський  прапор  перемоги
Лоскоче  запал  добровольця.
Взяти  блок-пости,  дороги,
Рукою  вітати  схід  сонця.

09.07.14/5-03

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606934
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.09.2015

Врадіївські пісняри

Ліхтар  дірявить  мряку  ночі,
Зрідка  тишу  сполохне  таксист.
Ціль  спостерігають  пильні  очі,
Інший  поряд  розминає  кисть.
 
Досвід  майора  шиє  нитками
Справу  чергових  репресій.
За  побитого  друга  битками,
За  проявлений  надмір  агресій.
 
Виклик-фальш  виганяє  патруль,
Камеру  сліпить  лазер  здалека.
На  під  страховці  –  декілька  куль.
Чекає  й  на  пса  небезпека.
 
Ясній  зорі  грає  стукіт  сердець,
Напій  любові  –  готово!
Ранок    буде,  зараз  лиш  герць  –
Вогнить  нехай  кольорово
 
Гніздо  корупції,  ще  із  совка  катівня.
По  сигналу  підходять  впритул.
Кидають  у  вікна…Освятиться  чортівня!
Запізно  горлать  «Караул»!
 
Слава  Україні!  Добрий  ранок,  гади.
Це  не  випадок  –  революційний  процес.
Сюжет  про  гайдамацькі  бригади
Для  прикладу  покаже  ГУ  МВС.
 
Гучної  пісні  врадіївський  гурток,
Геть  мчіть  швидко,  відчайдуху.
Засвічених  позбудьтеся  взуття,  курток,
Тримайтесь  правил  дорожнього  руху.

…лента  за  лентою,  набої  подавай!
Вкраїнський  повстане  в  бою  не  відступай!

19.12.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2015

Майдан та Ернст Юнгер

«Подвиги  здійснюються  тоді,  коли  здається  діє  не  сама  людина…»

Серед  розкиданої  цегли
Роззявлених  боягузів
Стали  стіною  підлеглі
Ідеї  лінії  друзів.

…а  кришталево  ясна  ідея,  подвиги,  рівні  досягненням  будь-якої  великої  минулої  епохи…

Від  Майдану  –  за  перемогу  –
Ішли  українці  в  атаку
В  обладунках,  нога  у  ногу.
Цілься!  Забити  собаку!

…  які  заносяться  в  історію  як  тверде  завоювання  для  майбутнього,  ще  здатного  цінити  відвагу  і  мужність.

Нехай  помста  не  знає  жалю  –
Катувати  зрадника  і  ката.    
Кара  сваволі  –  на  палю,  –
Здійсниться,  брат  за  брата.

лютий  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605622
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2015

Минулий Донбас

Небо  і  земля  дивних  міст  на  грані  двох  світів,
Пил  з  сірих  прострілених  стін  між  двох  світил,
Кути  териконів,  пастки  дорожніх  ям  і  бур’яни  ланів,
Обдерті  будинки  культури  та  величні  палаци  панів.

Копанки  долі  зачорнілих  облич,  гудки  Іліча,  ДМЗ,  ЄМЗ,
Слава  трудового  народу  в  кишеню  до  дяді  невпинно  повзе.
Шансон  СІЗОшних  голубів.  Кальміус  –  це  річка,  а  не  канал,  
Кров’ю  надряпав  час  на  стінах  Боссе:  не  наркотик  трамал.

Ненависть  неосвітлених  вулиць  всоталася  із  молоком,
Сп’янілий  туман  оповив  бійку  з  необережним  козлом.
Нічні  крики  лохів.  Робота  по  змінах,  часом  бувають  шабашки,  
На  районі  нормально.  На  голках,  ширці,  та  ще  живі  чебурашки.  

Бабло  взяли  мусора,  агенти,  стукачі.  Блатні  кидали  понти.
Бюлетеню  раділи  сиві  комсомолки,  відставні,  ідейні  кати.
Так  рушили  у  чужій  грі  на  свій  забій  обдурені  обурені  імена,
Зараз  стерті,  забуті,  давно  вже  скосила  всю  цю  падаль  війна.

Генерали  і  населення  перешкоджали  армії  без  імітації,
Добровольці  плювали  на  права  людини,  хотіли  окупації.  
Власне  твердої  руки  і  домагалися  захланні  мігранти,
Це  їм  принесли  геть  цинічні  бандери,  київські  окупанти.
 
23.08.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605344
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.09.2015

В'ячеслав Галва

Боєць  спецназу  Слава  Галва,
Доброволець.
В  «Азові»  –  шабля  не  зайва,
Оборонець.

Пройшов  Африку,  Близький  Схід,
Миротворець.
Учив  молодь,  як  внуків  дід,
Вишколець.

Хоч  не  молодий,  та  сильний  духом
Вояка.
Вороги  відрізняли  його  постріл  вухом,
Забіяка.

Лишив  по  собі  славу  і  статистику
Ворожу.
А  як  автоматив!  Вірив  у  містику
Божу.

"Позаду  розвівається  український  прапор.  Тому  давайте  будемо  всі  разом  допомагати  країні  вийти  з  того  стану,  в  якому  вона  є.  Всього  Вам  найкращого.  Бережіть  себе.  Повертайтеся  додому  з  перемогою".  В.  Галва

Травень  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604720
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.09.2015

Євразійський маніфест

(Євразійська  обробка  вірша  Ліни  Костенко)

Війна  іде  і  все  без  коректур.  
Тиск  атак  не  стишує  галопу.  
Ворожий  танк  горить  від  ПТУР,  
Жадаємо  нового  Конотопу.

Не  знаю  я,  що  буде  після  нас,  
Кого  наразі  ще  будемо  карати.  
Перейдемо  спустошений  Донбас.  
Нам  окуповані  народи  визволяти.

Зробити  щось,  лишити  по  собі,  –  
Республіки  нові  в  Євразії  житті,  
Щоб  тільки  неба  очі  голубі  
Їх  завжди  бачили  в  цвітінні.

Щоб  народи  не  вимерли,  як  тур,  
Щоб  мови  їх  не  вичахли,  як  руди.  
Війна  іде  і  все  без  коректур,  
І  як  стрілятимеш,  так  уже  і  буде.

Але  не  бійсь  імперського  катка.  
Не  бійся  волі,  бо  вона,  як  ліки.  
Не  бійся  партизанки,  хоч  яка  гірка,  
Не  бійся  атентатів,  хоч  вони  як  ріки.

Звільни  Євразію  від  окупанта  із  Кремля,  
Землям  твоїм  –  народної  опіки.

22.04.2015  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604318
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.09.2015

День тиші

Нічне  похмуре  небо
Ножем  порізане  багряним.  
Живе  та  ж  тліє  все-бо
Під  руїнни́м  дощем  вогняним.
 
Арти  чекаєш  снаряд  –
Години  здаються  днями,
Коли  вибухає  заряд  –
Секунди  мигтять  роками.
 
Агресія  тече  у  крові,
Ніхто  –  цивіл,  шанс  –  у  боях!
Нудно  стоять  вартові,
Мріють  про  жертв  у  полях!
 
Помсті  зв’язані  руки,
Погляд  тупить  на  сузір’я,
Сумно  стає  від  розлуки,
Смерть  від  куль  перемир’я.
 
Ударив  першим  –  розбив.
Немає  у  звітах  цього.
Так  ще  Бандера  робив,  
Давайте,  славімо  його.
 
5.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603838
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.09.2015

Нерівний бій біля Санжарівки 25 січня 2015 року

Стискали  Дебальцево  флангові  удари.
 
Морозне  колюче  повітря
Овівало  скам’яніле  поле.
Небесна  сіро-чорна  палітра
Вороже  спровістила  горе.  
 
Земля  й  вогонь  вже  дні  і  дні  ревли.
 
Гатити  під  вранішні  зорі
Почали  з  усього  арсеналу.
Як  підіймався  шквал  на  морі,
Так  обстріл  додавав  запалу.
 
Йшов  наступ  по  засмаженій  землі.
 
Рушила  триколірна  броня
На  вояків  Русі  передову.
Піхота,  танк  і  БМП  щодня
Свою  чекали  третю  світову.
 
Страх  перетворився  в  попіл.
 
–  «Минули  вже  дари  Різдва,
Генерале,  бий  в  координати».
–«  Не  можна,  у  нас  же  Мінські-2,
Викрутяться  і  самі  солдати».
 
В  біноклі  офіцера  –  спина  добровольця.
 
Вступили  у  нерівний  бій
З  19  ОМбр  з  Владикавказу
Прості  творці  високих  мрій:
Вперед!  На  звільнення  Кавказу!
 
На  Схід  за  славою  потрібно  йти.
 
З  горизонту  з  восьми  танків  
Прорвалися  чотири  до  окопів.
Екіпажі  їх  згоріли  до  останків,  –
Думали  давити  наших  хлопів.
 
Народжувались  герої  на  смерті  здивування.
 
Впали  зушка,  друга  БМП,
Працювали  зброєю  ручною.
Почату  вражою  атакою  НП
Закрили  перемогою  гучною.  
 
Посеред  зими  горіла  земля.
 
На  захищеному  рубежі
Всього  стояв  лише  один  солдат,
Припинити  воєн  грабежі,
У  наступ  перейти  на  азіат.
 
Голови  гарячі  захопила  помста.
 
Дотисли  відступ  ворогів
Три  танки,  БТРи  і  десант.
Упоміч  йти  до  острогів,
щоб  в  пеклі  плакав  окупант.
 
Бидла  убито  14,  ранено  38,  славних  –  сім  і  вісім.
 
Червень  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602894
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.08.2015

32 блок-пост

Між  Щастям  і  Смілим
У  степу  Дикого  поля
На  роздоріжжі  між  світами  –
32-й  блок-пост,  як  воля  
Козацька,  стоїть  між  штормами.
 
Є  війні  причина:
За  спиною  руська  земля,
Можна  тільки  наступати.
Попереду  –  обстріл  Кремля,
Києву  ще  буде  що  згадати.
 
У  долині  смерті
Зараз  бій  цілодобовий:
Наказ  кришить  кацапів
Давно  прийшов  службовий,  –
Один  із  визвольних  етапів.
 
У  вечірніх  новинах
Обіцянка  перемоги
Завершилась  перемир’ям  –  
щодень  відірвані  ноги,
смерті  солдат  під  сузір’ям.
 
Злочинний  наказ  –
Усім  загасити  вогонь,  
Мовчать  під  мінами,  Градом.
Чекати  дула  біля  скронь,
Почуватися  зневаженим  стадом.
 
Вояки  однак  не  зійдуть  -
Позаду  Київ,  честь  і  їх  народ:
«Я  до  тебе,  мамо,  повернусь,
У  снах,  без  пишних  нагород,
Головне  –  непереможна  Русь».
 
У  світі  новин
Чесних  чиновників  і  крамоли
Необхідне  іде  у  дорогу.
По  факту  тилові  балаболи
Не  надіслали  підмогу.
 
У  темну  ніч
Ворог  мінує.  Атака  –
Полонені,  десять  убиті,
Пару  живих  і  собака  –
Всі  герої  несамовиті.
 
Дії  слабких  –
Переговори,  мирний  план  –
Лиш  обернулись  смертями.
«Градів»  обстрілів  вулкан
Застеляє  землю  костями.
 
Сильним  людям
Одне  –  долати  пороги,
Не  відставляти  прикладу.
Комусь  після  перемоги
Та  й  помститись  за  зраду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602781
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.08.2015