| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Видається забагато стало брехні.
Як накипу того в душі моїй на дні,
Але всім відомо, що правда така...
Абсолютно вона буває не зручна.
Хоча якщо що казати не до кінця
То здавалось би, що це не брехня
Та і правдою це звісно не назвеш.
Такий то половинний це все треш.
Воно все якось стало так огидно
Я й сам у цьому не подобаюсь собі
Це все ніяке стає мені очевидно
Щось з себе хороше ховаю у труні.
Я копаю подумками землю чорну.
Злість і ненависть - лопата є моя.
Все біле в чорне я повільно горну.
Все божевілля стерпить ця земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752996
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2017
Тиша ночі зрозуміє краще чим всі
В любові очі дають чудесні крила
Уночі зійдуться в одну купу кінці,
І не кохане кохання все накрило.
Якось затуркано серед осені днів
Місто стало мені таким отруйним
Я так горів, так горів... Що згорів.
До мого попелу лиш вітер чуйний.
Мені все стало з зелені відтінком,
Це зовсім не в моду якось восени,
Всім одне, листком чи барвінком.
Все так дійде до зимової сторони.
Я все ще шукаю ті дурні відповіді
Чого шукати не варто, шукаю я те.
Чомусь у голові лиш марні сповіді
Хоча вже давно не потрібним є це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2017
Слово є між нами початок.
Спочине у минулого канві
Як безвартісний завдаток
Того, що знайдуть у кінці.
То є факт і те ж є причина.
Це як лінія між двох точок
По якій час повільно плине
У зарезервований куточок.
Словом куштуємо людей.
Слухаємо ці звуки натури.
Ось Іудей, а тут пару ідей.
Opus dei всі ваші фігури.
Ось спробуй смак турботи,
Спробуй ледь лицемірства.
Тут і сухоти і амінокислоти
І навіть трошечки звірства.
Смаків тих скільки брати
Так різних душ вже багато,
Що скільки б не кричати
Мій смак нікому не віддати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743583
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.07.2017
Розгубився за вітром видно
Кольорові колись, сірі пастелі.
Було добре, та не колоритно.
Чи тому не жовтогарячі марелі?
Прозорі думки, прозорі шалі,
Колись хотілось вирушити нам
У вже не потрібні нікому далі
Аби хоч там натворити бедлам.
Мабуть таке джерело віскі
Десь тут витікає сірий будень,
На кольорове немає мізків.
А я як і ти, звичайний мудень.
Поштурхаю пальці між струн
Чи то гітари, чи нервів чи душі
І зіграю так свій кращий сум
За кольором, за тобою. Тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743582
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.07.2017
Десь захований мій Самарканд.
Далеко варто шукати мої мрії,
Що сховані поміж високих Анд
Та переповнені почуттям надії.
Занадто невідомі плутані шляхи,
Надміру важкий історії є сюжет.
Пішла від мене совість за гріхи
Яких не витримала вісь планет.
Де-факто, думаю, наразі я один,
Проте, чи є це самотність як така?
Один. І бути цілий безліч годин,
Бо така карта випадково випала.
Нехай воно все є в такому виді,
Що шукаючи нічого не знайдеш,
Але лишаючись поміж Бескидів
Прийде бажане з негаданих мереж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669763
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2016
Люди, то бетонні споруди.
Споруди спотворені містом,
Яке не має жодної спокуси.
Де сльозам певно не місце.
Всі люди пусті у середині
ТІло, що з бетону, не горить
І їх думи не розмити нині.
Про почуття дарма говорить.
Міста творіння не живуть.
Існують, щоб робити більше
Бетону і міста, яке клянуть
Бо з пустотою жити то інше.
Розірвати коло те складно
Порочне коло - частина нас.
Інструмент міста владний
Мається у кожному водночас.
І хотілось би лишити бетон
Що тою масою не дає дихати.
Написати вже новий закон,
Аби здихатись, але відомо що
Люди, то бетонні споруди.
Споруди спотворені містом,
Які вже не мають причуди
Аби не міситись з цим тістом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669762
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.06.2016
Знову чую негатив десь в душі.
Пустота. Спектакль закінчився.
І що ж знову потрібно ще мені?
Чого знову тверезого напився?
Мабуть місяць цю ніч не зійшов,
А без нього не видно куди йти,
Тому блукав, нікого не знайшов,
От з душі й почало все повзти.
Добре, що хоч лише коли сам.
Ніхто не бачив свіжі, старі рани.
Невідомо нікому де є мій Сезам.
Де мої думки найбільше рвані...
Вам не варто знати, що ховаю.
Але я б хотів показати, колись.
Немає правда кому і ще не знаю
Чи зможе хтось тут віднайтись.
Тому, коли сонце повернеться,
Все в середину піде собі назад,
Поки ще місяць не знайдеться
І розіллюсь як листям листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2016
Я все надіюсь, що ти почуєш.
Годую надію, що може відчуєш,
Як мене бурею, бурею хвилюєш
Коли ти зі мною навіть не фліртуєш.
Хоча мотиви мої завжди прозорі,
І дечим схожі на неба нашого зорі,
Тобі не знати у якому це горі
Жити, коли твоє щастя у чужій коморі.
Для тебе я завжди вірний і добрий
Такий, ніби песик той лабладорний...
Ти нутром чуєш, що в душі це доберман
Педантично злісний, здатний на обман.
І кожен раз мовчиш багатослівно
Дивишся, як цікавлюся я цим.
Як це кричуще провокативно,
Ніби не прихований інтим.
Але все одно ж не кажеш.
Ніби ти так того бажаєш,
Щоб вчепився в твої плечі
Змушуючи жаліти про не сказані речі.
А не стане ще цього моменту
Поки не знайду в своїй душі
Необхідного останнього фрагменту
Яким насправді виявилась ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Роками минає час від знайомства,
Нашого, міняючи світ і нас самих,
Змінюються всі і все, кордони, відомства,
І у цих змінах ми бачимо нас не таких.
Так і ти стала трішки іншою, чим була.
Можливо то лише волосся, можливо вся ти
Але по суті не важлива нам в чому вина
Якщо ти і далі, як сад, будеш цвісти.
І з року в рік, міняючи барви й образи свої,
Граючи все нові мелодії на струнах душі,
Ти відкриєш нові горизонти й пориви в тобі,
Про які колись за чаєм ти повідаєш мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627368
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.12.2015
У всього, знаєш, дуже дурна вдача,
А ти візьми і просто скажи... "Так".
І життя побіжить то, як мале дівча,
Що ніби бачить зелений світла знак.
Коли все божевільно і всюди сумбур,
Ти просто, як бувало, от скажи "Так"
Словом цим закінчиш невгамовний Сюр,
Серед якого був немов зовсім дивак...
Коли більше ніж будь-чого шляхів,
Ти просто скажи, одне єдине "Так".
І знатиму, що серед лярдів чоловіків,
Я не такий вже звичайнісінький юнак.
Коли пори йдуть як аркуші паперу,
Просто скажи, просто слово "Так".
І пробачу любу твою дурну манеру,
Навіть якщо ображає це хтозна-як.
Невже я прошу так прям забагато?
Лише сказати одне маленьке "Так"...
Не прошу весь світ, це вже грубувато,
Не треба мені жодних, жодних відзнак.
Лише коли тебе єдиний раз спитаю,
Щоб ти сказала мені те єдине "Так"
Я все, що від життя хотів, все пізнаю,
Буду найщасливіший, хоч і простак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2015
Не відаючий заправляє щастям,
Заздрісно,трясця.
Що як знаєш забагато, то погано,
Вічно встаєш рано.
І лиш людини знаючої в тому ж вина,
Що ніяк не новина.
Але навіть так, що ж розбереш без вина?
І очевидно, ти ба...
Щоб побачити треба алкогольне зп'яніння.
Буде й провидіння.
Ось так і живе наша істина і слабка надія,
Ну і десь там мрія.
Десь між розумом і дурістю, де темне світло,
По своєму розквітло.
Де навіть таке розцвіло, а кохання не цвіте.
Так скажи мені, ти де?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2015
Я вас прошу блаженной молитвой,
Заберите мое тяжкое бремя,
Молю вас, забрать да с лихвой,
Тяжкое бремя, не лечит время,
И живу сам одиноко,
Со мной.
Всё так же прошу, заберите глупое сердце
Раненое сердце, бедное сердце к себе, домой.
Дайте ему, измученному,долгожданный покой.
Вдохните же жизнь в бездыханное уже. Собой.
И оно вас услышит, оно вам ответит,
Ритма бой.
Но сейчас оно так же ранено и бездыханно,
Услышьте, спасите его, ведь ждёт долгожданно.
Ведь и так почти поздно, и так уж не рано.
И может спросить так это и странно,
Но сердце другое, оно ведь такое,
Ранено, но живое.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620762
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2015
Час йде. Йде падлюка, відбираючи
Частину тебе. Чи себе, важко сказати,
Кожного разу по різному, лиш гадаючи
Коли знову втраті треба буде зазирати.
Біль і смуток. Невідомо як це переживати.
Невідома ця звичайна і чудернацька річ,
Коли доводиться волею, не волею втрачати,
Те, що робив сам, чи може й пліч-о-пліч.
Не варті ці всі речі по суті жодної уваги.
Немає вартості у того, чого й так сповна,
А лиш переповнені в ті миті ми зневаги,
Коли бачимо творіння темряви цього полотна.
Пустота. Невимовно порожньо й забуто,
Те, що називалось нами ніби то... життям?
Та боже, лиш дрібницею більше здобуто,
А скільки було для цього вирито тих ям?
Весь світ... не рівний від тих дурних ям,
Не дарма у нас є і гори і впадини й низини.
І ніби й класно, ніби гарно, а що ж нам...
Ще мальований пейзаж погожої днини.
Але все одно не те, що так шукалось.
Ображений, обурений, ніби підманули,
Не отримуєш те, чого ж так бажалось...
І прийнявши долю далі плентаючи... йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2015
Ні, ми не будемо одне одного кохати,
Ми як далекі й не схожі два світи,
Яким не дано щось разом створити,
І трішки окремими шляхами піти.
Ні, це жодного разу й не прикро
І навіть не сумно мені це розуміти
Просто подумавши скажу це щиро:
"Ми два далекі світи. Не ми,а я і ти".
І як не дивно, нема нічого сумного,
І прірва з нізвідки не знайшлась,
Просто звичайне розуміння простого,
Що спільність наша не зійшлась.
І знаєш, легше на душі так стало,
І думати просто і добре тепер,
Тепер світу стало мені трішки мало,
Просто в житті своєму завмер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2015
Люди, чудові жахливі створіння,
Кожен випадок, по своєму клінічний,
Егоїзм, підступність, суцільна брехня,
Ще й презирство і сміх істеричний...
Фігня. Пусті оболонки, макети, шаблони,
Пустодзвони, ніщо в ніяк, просто нічого,
Створені потворним суспільством клони,
Не здатні на логічне і повні псевдосвятого.
Що ви таке? Що в вас особливого такого?
Невже я така ж темна потвора як всі ви?
Представник цього тупого покоління нового,
Яких можна купити, і де завгодно знайти?
І цих тварин ще можна вважати людьми?
І це все на що здатне людство і самі ми?
Да ну його нафіг, да пішло воно все в***ду,
Зупиняйте цю грьобану землю, я тут зійду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616303
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2015
Что ж такое просветление?
Может это то, что рано с утра,
Когда выглядываешь из окна,
Чувствуешь каждое мгновенье...
И по телу легкая, приятная хандра,
Как будто резкое вдохновение,
Будто провидение и прозрение,
Что воздвигает необычно на обычные дела.
Однако, очень необычная пора.
Когда в ночи совсем на спал,
А утром и немного не устал,
Ты точно знаешь, мир ждёт, уже пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607932
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 19.09.2015
Щось повільно в мені вмирає,
А що, я зовсім навіть не знаю.
Чогось тепло в мені вичахає,
А чого саме,гадки не маю.
І серця ритм все той, що був.
І думки ніби не змінились,
Але... все ж я щось забув,
Чогось в душі не лишилось.
Я сам собі не можу сказати,
І мабуть не скаже ніхто,
Щось у всіх буде вмирати,
Щось, де буде наше "ніщо".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607269
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2015
Сонце своїм світлом засліплює мій зір
І я не бачу нічого по сторонам,
Як не видно вдень тисячі небесних зір,
І без сліпоти у душі лиш бедлам.
Як дивно, чи варто мені жаліти,
що не бачу яка у світі потворна краса?
Не побачу, як знову будуть жалити,
Від чого в душі буде ще одна "прикраса".
Хоча може бути, що я не правий,
І сліпота зовсім не врятує мене,
Але як мало знаєш - сон міцний,
То може сліпий щасливіше живе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2015
Письма на письменном столе,
милые слова,что писались человеком,
об котором думалось прекрасно мне,
и о будущем туманном,недалёком.
Письма,что напоминают времена,
когда все вокруг зелено и красно,
я был один,и ты была одна,
но от,момент,и пересечение судеб прекрасно.
И пусть листок с мыслями бумажный,
мне дороже золота это деревянное изделие.
Ведь время чтения мне чрезвычайно важно
Ведь оно принесет не один момент веселья.
И пусть,пройдут года, писем больше не будет.
Но тот маленький листок,где буквы писаны тобой,
Он все былые светлые чувства во мне пробудит,
И я вспомню как слова являлись под моей рукой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606958
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 15.09.2015
Опять мы с тобою пересеклись,
И столкнулись взглядом смущенным,
Все мои чувства в салат сошлись,
Но я всё же остался холодным.
Этот миг длился не вечность,
И момент абсолютно упущен…
Быстро я понял ситуации скверность,
Что всё,что я сделал, на хуже.
Благо,что жизнь бывает хорошей,
И момент повторится завтра опять.
Встреча будет снова,в денёк погожий,
И сама судьба вернёт время вспять.
И опять мы там же столкнулись,
Своим взглядом немного смутил,
И пальцы наши сомкнулись,
И тебя я уже полюбил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606957
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2015
Всі ми по своєму трішки надбиті.
Хто ділом, хто словом, хто дном,
І десь добром, позолотою вкриті,
А десь добряче облиті багном.
Як з фарфору вази древні ті,
у кожної історія лише своя.
Хтось пробачав чи жив в злі,
Бувала лише остання мелодія...
Історій багато, у кожного є,
Але чи є яке то іншим діло?
Краще додати своє і чуже,
Щоб надбите разом вціліло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.09.2015
Ночь чудесная, тёмная пора,
Порождает мысли чёрные,она одна.
Пусть скроет она мою млосную печаль,
Там где снег,мороз,северная даль.
Пусть ночь укроет наши души,
И языки словами в диалог сплетутся,
А весь мир не будет нас слушать,
Не раз бы в это время вернуться.
Но улетает в ночь белая снежинка,
Ведёт меня вперёд моя тропинка,
И к тебе, и от тебя, моя судьба,
Моя прекрасная любовь,моя милая семья.
Под утро,пусть луч надежды путь озарит
И буду я бежать, навстречу чуду,
Моя дорога,солнце тебя нежно осветит,
И помнить вечно конец я буду,
да. Не забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605239
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2015
Ти хочеш знайти Атлантиду,
Відбудувати той самий Вавилон,
Ти хочеш винайти часу машину,
Щоб ще тоді покінчити зі злом.
Винайти ліки від любої хвороби,
Спосіб, щоб всі вічно жили.
Щоб в житті не було турботи,
І сенс життя для всіх знайти...
Хочеш те, що не реально
На світі цьому нам зробити.
Так ще й щоб я тебе кохав,
а самій нікого не любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Темно. Так не звично темно,
Навіть коли ще світла доба,
І все так страшно, буремно,
Все нова приходить біда...
Раніш, в дуже темні віки,
Люди знаходили світло.
Не там де чужі гори і ріки,
А де тихо в душі заквітло...
Там, де ближче не знайдеш.
Там, де гаї, степи і ті ж лани.
Там, де луна давня колискова.́
Там, де жити лиш ми почали...
"Страшно." Ти мені скажеш,
А у очах твоїх побачу пітьму.
Але як страшно ти не знаєш,
Коли твої діти не почують колискову твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2015
Чому я плачу і сміюсь?
Чому душу розриває?
Хоча я ніби не журюсь
Так погано не буває.
Божевілля у дрібницях...
І пуста кімната цілий світ.
І нічого нового в зіницях
За всі миті й безлічі літ.
І моє життя пуста кімната.
Всі вийшли й винесли усе.
Дивно, не хочу знову сонату,
Що заново поверне старе нове.
От не хочу нічого такого, сенсу нема,
Не змінить нічого білий аркуш паперу,
Немає різниці, старі знайомі чи дія нова,
Нові історії все під ту ж стару фонеру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604678
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2015
Знаєте, от бувають невдалі дні
Коли все йде не так як треба
Коли хочеш лягти на самому дні
Бо що не зроби, та ще проблема.
І все як замкнуте, ніби то коло
А що не зроби, то ніби в клітці
І знову, і все гложить довкола
Хочеш просто з усим злиться.
І саме дурне що це неможливо
І дурниця те, що лікує лиш час.
Проте було б класно й красиво
Якби цей метод був і для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2015
Як дивно відчувати,що час не там де ти.
Ніби й знаєш, що секунда йде, й все далі,
Але неначе без не складної простоти...
Невідоміш стали нам наші невідомі далі.
І кожен з нас живе, пульсує кров у жилах,
Але і наче, ніхто з нас насправді не живе,
Наче забруднені в багнюці наші білі крила,
Наче думка світла, але тут вона гниє...
Я б хотів відчути щось по справжньому нове,
Щось таке, що нікому не відоме навіть досі!
Але життя моє проходить повз немов чуже...
Як тихо йде, там, де нас чекає осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604334
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2015
Лукаве полум'я холодне,
Пекучим жаром душу холодить,
Без шуму тону у безодні,
і до відчаю лиш мить.
Яка ж жахлива зброя,
Ті людські почуття,
Від них упала Троя,
Від них же гину й я...
Але не страшно мені вже,
Бо відчаю безодня не кінець,
Хто сили знайде,вічно проживе,
А хто зневірився, той мрець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
На вись вище ніж безмежне небо,
На прірву нижче бездонної безодні,
Лежить в ніде дивне древнє диво,
Яке шукають завтра, вчора та сьогодні.
Минуле втративши момент назад,
А майбутнє триматимеш через крок,
Не слухай не потрібних нікому порад,
Бо шляхом йдучи вже отримуєш урок.
Фрагменти життя розпались на очах,
Й клаптик правди загубили серед брехні,
Та мозаїку не складеш лише у снах,
А брехня колись обов'язково буде у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2015
Ми всі щось втрачаємо.
І ще більше буде пізніш.
Ми втрачаємо і знаємо,
Пізніше буде гірш.
Майже, трішки щоб втратити розум,
Трішки, щоб загубити самого себе.
І велично кричить кривавий лозунг,
Підтримуючи своє надвелике цабе.
І кожен навколо горить,
І жага спалює все тіло.
І кожна наступна мить...
Нового фенікса душа не ожила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604156
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2015
Кричи! Тебе ніхто не почує...
Бо хтось правдою жонглює,
Комусь весь світ в'язниця,
А комусь пустощі,дурниця.
І крути і навіть не крути,
Гострі й тупі навколо кути,
Тупих же звісно більше,
І це кому краще, гріше.
Люди в рОжевих "очках",
А що далі рожі? Страх.
І думаєш, "куля лиш схамене"
Але тоді тіло вона вже прош'є.
І розум раптово буде в голові,
Неймовірні думки, чисті й нові,
Але до чого тупим треба бути,
Все життя це прагнути забути.
А потім дивом,коли все пізно,
І останній дзвін задзвоне грізно,
Згадати накінець,"все брехня",
Що все навколо нас,це маячня.
Але,але,але,то вже запізнився,
Лиш тіло,весь ти,що залишився.
Кожен так покине дурнуватий світ
Як покидають вже сотні тисяч літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603991
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 03.09.2015
Ти знаєш, як болить?
Чи знаєш як мене розриває?
Як воно мені гнітить…
Цей дикий біль пожирає.
Мою душу і всього мене,
Ці сотні й безлічі питань
Почуття як лютий звір дере
А в купі руйнують без вагань.
О горе, як воно в мені болить,
А як згадаєш, що прийде вона,
І добиває кожна нова мить,
Коли прийде нова, жива весна.
Але чи варто себе питати,
Чому все так, а не інакше?
Не варто й сумніву мати,
Винен лиш я, а як же…
І все одно і так все ж крає,
Все питаю, «Хіба це все моє?»,
А серце то свою правду знає,
І кричить: «То все твоє! Твоє!»
І далі болем мене губить,
Кров’ю біль мою мені несе
Людяністю, багрянцем труїть,
Натяк, що людина ще в мені живе…
Знаєш, а продовжую з болем жити,
І все життя не те! Не те! Не те!
Я кричу і знаю, тобі не зрозуміти.
Чужим чуже життя нажаль чуже.
І знову кожна нова мить
Випробовує моє терпіння
Лють кипить, мене все бісить,
Купа поглядів без розуміння.
Це все зі спокою виводить,
Розум й руйнує й зносить,
А тим часом душа просить:
«ДОСИТЬ! Досить! Досить.»
Невже для вас так складно
Просто дати всьому спокій?
Щоб і вам, і серцю було ладно.
Дарма. Ви все одно жорстокі.
Що всі ці люди, дикі звірі,
Що те ж серце підступне,
Розум у обох в зневірі,
Обом правда не доступна.
А ти це знаєш? Чуєш? Відчуваєш?
Чи відчувалось щось в тобі таке,
Про що ти навіть гадки не маєш?
Щось не нормальне, страшне й нове…
Страшно чи ново, не важливо,
Більше питаєш, менш відповіси,
Жаху лишитись неможливо,
Адже в жаху стільки краси...
І я тебе знову питаю,
Чи ти знаєш, як болить?
О, ти знаєш, як розриває.
Моє божевілля в тобі вже горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015