Роксолана Хомин

Сторінки (1/18):  « 1»

Прощай минуле- цінний мій урок!

Прощай  минуле-цінний  мій  урок!
Мені  було  тебе  так  важко  пережити.
Хоч  знаю  я  нелегкий  буде  крок
Та  мушу  я  тебе  вже  відпустити  .

Прощай  минуле-  повне  море  почуттів!
Таких  різноманітних  і  болючих..
Не  буде  в  мене  ще  нових  життів,
Щоб  визбирати  тих  голок  колючих.

Прощай  минуле-радісне  моє  
життя!
Таке  дитяче  й  ще  таке  наївне.
Ти  збагатило  досвідом  моє  буття  -
Зробило  його  ще  й    безслівним.

Прощай  минуле-  просто  прощавай!
Не  залишай  про  себе  спогадів  сумних!
Усе  що  можеш  просто  забувай!
І  не  приходь  до  мене  більше  уві  сні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2018


Есе про біль

Боже,  як  болить!!!Як  важко  !Ледве  стримую  сльози-  так  пече  душа.  Все  рветься  із  середини.  Так  хочетьс  кричати,  щоб  голос  зірвати,  щоб  звук  поглинув  тебе...  Хоч  на  день,  хоч  на  мить  загубити  себе  :  поміж  всіх  ,  поміж  мороків,  поміж  хмар,розчинитися  в  повітрі  ,  бігти  з  вітром  і  проти  нього,  луснути  як  бульбашка  ...зробити  все,  щоб  тебе  не  стало...  Щоб  комусь  від  цього  стало  легше.  (  Якщо,  звісно,  стане  легше)...
Від  цих  роздумів  мені  стає  легше  .  Якось  спокійніше  на  душі...
Я  ніби  в  передчутті  чогось:  ніби  одночас  початок  і  кінець  -  шляху,  гри,  дороги-  сплелися  в  одне.  Хочеться  текти  нестримним  потопом  річки  крізь  час,  просто  текти...Так  ніби  стоїш  над  пропастю.  Здається,  що  прожив  життя  ...
Ось  ніби  друге  дихання  ,  як  після  бігу,  після  змагань:  виграв  золото,  але  хочеться  ще,  ніби  не  наситився...  Ніби  перед  смертю  ще  не  нажився  ,  не  надихався...
Але  починає  ставати  спокійно  на  душі,  ніби  тобі  дали  укол  від  всіх  тривог.  Здається,  що  тебе  несе  корабель  крізь  всі  хвилі,  моря,  крізь  сам  Час  і  крізь  життя...  І  тобі  здається,  зо  так  можеш  пливти  вічно...
Спокій...  Байдужість.До  всіх  і  всього  без  винятку.  Ти  -  і  зміна  часу,  зміна  світів...
Хочеться  сісти  і  їхати,  аж  поки  не  набридне  чи  поки  не  стане  тебе.  Ніби  подорожувати  машоною  часу  ,  лише  вічно...
Ти  ніби  під  кайфом.  Життя-  наркотик.  Але  ти  не  колишся.
Це  ніби  вбирати  в  себе  запах,  якогось  парфуму,  якого  ти  не  відчуваєш  .  Це  ніби  бути  пасивним  курцям..
Але  вернемось  в  початок  причини.  Він  такий  глибокий,  такий  тривожний  і  такий  сумний  -  БІЛЬ.  Що  це  таке  ?Скільки  жалю  в  одному    слові?  Скільки  пережитих  моментів?..  Чотири  літери  ,  а  глибокий  прихований  підтекст

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777852
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2018


Можливо, я-соціофоб

Можливо,  я  -  соціофоб
Чи  просто  такі  люди,  
Що  брешуть  просто  в  лоб
Й  ножа  впихають  в  груди.  

Можливо,  я  занадто  щира
Що  просто  вірю  всюди
Давно  нема  у  світі  мира
І  більше  вже  не  буде!

Можливо,  я  занадто  юна
І  ще  така  наївна...
Навіяна  думками  дюна
Давно  уже  нерівна.

Можливо,  я  ще  не  готова
До  цього  світу  зараз,
Та  як  про  те  і  мова-
Було  це  вже  не  раз!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2018


Система

Я  відчуваю  себе  замкненою  в  системі...  
Ці  відчуття  не  опишеш  на  папері,  
Це  навіть  не  скажеш  всіма  словами...  
Як  це  все  так  сталося  із  нами?!  

Ми  перетворилися  на  роботів  в  житті!  
Важко  уявити  навіть  в  страшному  сні!  
Ми  міняємо  час  і  з  ним  стареотипи,  
Але  що  нас  штовхає  на  всі  ці  мотиви?  

Що  призводить  людей  до  втрати  себе  ?  
Що  заставляє  міняти  їх  своє  лице?  
Може  це  вже  майбутнє  настало  таке  ,  
Де  всім  все  одно  хто,  звідки  і  де  є?  

Може  просто  люди  стали  "черстві  "?  
Чи  може  це  просто  наснилось  мені  ?  
Може  цей  світ  і  справді  прогнив  ?  
А  хтось  пройшов  і  слід  свій  залишив?  

Я  відчуваю  себе  замкненою  в  системі  ...  
І  відповідь  на  це  питання  невідоме  для  мене.  
Може  я  ще  просто  для  цього  мала.  
Або  це  просто  не  моя  боротьба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717605
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2017


Розчарування

Її  погляд  був  чистий,  як  зоря
Але  настільки  сповнений  жалю-
Здається,ніби  виступить  сльоза  
Яка  і  так  рветься  на  волю.

Її  усмішка  приховувала  сум
Настільки  майстерно,  так  щиро
Й  проймала,  наче  тіло  струм;
В  повітрі,  ніби  пахло  миром.

Здається,  що  усі  ще  десь  живі,
Що  втрат  не  було-  все  брехня.
А  спогади  ще  зовсім  молоді...
І  світ  цей  -  не  розчарування.

Що  все  прожите  і  набуте-  сон
І  скоро  все  почнеться  знов.
Нове  життя  і  зовсім  новий  тон
Давно  перерозказаних  розмов.

Її  постава  така,як  прагне  її  світ:
Горда,  сильна  і...  така  боязка.
Світ  цей  дивний,  світ-навиворіт,
І  жити  в  ньому-це  доля  важка...

Її  погляд  був  чистий  як  зоря
Але  настільки  сповнений  жалю...
Сама  ж  вона-розквітла,молода
І  пахне  цвітом  мигдалю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2016


Роздум про Життя

Кажуть,що  Життя  швидке,
мізерне  в  часі,у  бутті.
Воно  величне,  бо  живе,
воно  щось  більше,  аніж  миті.

Життя  величне,  як  роки
і  незбагненне,  як  душа;
Робить  малі  й  тривожні  кроки
і  в  неї-  молода  краса.

Життя  не  можна  оцінити
за  поступки  чиїсь  чи  вчинки.
Його  лиш  треба  пережити
до  кожної  її  хвилинки.

Життя  не  є  чиєюсь  грою
й  не  є  чиїмсь  творінням,
воно  не  може  стати  болем,
воно  лиш  є  богомолінням.

Життя  не  можна  описати
набором  слів  чи  почуттів.
Його  не  вдасться  порівняти
з  набором  прожитих  життів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2016


Краса душі

Багатство  внутрішнього  світу,
Наче  краса  божественного  цвіту
Чарує  прямо  в  серце,  а  розум
Переповняє  хвилею  бентежних  дум  .

Краса  та  не  підкупна,  не  гнила
Рукою  чиєюсь  ненаписана
Вона  сама,  вона  жива
Вона  ще  зовсім  молода.

Чарівність  думки  і  душі
Ховається  собі  у  комиші.
І  не  красується  набором  слів,
Вигадок  різних  й  домислів.

Вона  прекрасна  і  сама,  
Неначе  щойно  розцвіла
І  ніби  їй  вже  і  не  «сто»,
Хоч  на  губах  ще  молоко…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016


Кохай

Кохай,  як  вмієш  лиш  кохати!  
Кохай  ,  неначе  вперше!
не  треба  квітів  дарувати,  
якщо  буде  так  легше.  

Кохай,  хоч  і  буває  різно!  
З  останніх  сил  кохай!
Спіши,  бо  буде  пізно  
й  помилки  пробачай!

Кохай  її,  неначе  завтра,  
ніколи  так  і  не  настане!  
Хай  розгориться,  ніби  ватра,  
те  серце,  що  кохане.  

Кохай  його,  всім  щирим  серцем!  
Готова  будь  до  всього,  
і  напиши  ти  олівцем  
про  почуття  святого...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016


Клітка

Ми  раби  власної  неволі,
ми  полонені  власних  же  думок.
до  рабста  привикаємо  поволі,
не  хочемо  вирватись  з  кліток.

Ми  прикрашаємо  їх  квітками,  
обмотуємо  намистом  дріт,
дорогу  свою  стелимо  гілками,
ховаючи  в  собі  болючий  гніт.

Ми  створюємо  ілюзію  життя
прекрасного,  веселого  для  всіх.
Викидуємо  у  чорний  ящик  каяття
і  на  обличчя  одянаємо  сміх.

Ми  забуваємо,  що  воля  несвята,
і  молимось  до  неї,як  до  ікони,
та,  згадавши,  що  вона  проста,
скадаємо  біля  неї  квіток  бутони.

Ми  не  пам'ятаємо  запах  волі,
як  вільно  дихають  квітки,
а  почувши  пророчі  слова  долі,
тікаємо  у  прекрашені  клітки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2016


Патріот

Я  не  хочу  бути  вигнанцем
На  своїй  рідній  землі
Я  хочу  стати  повстанцем
Бодай  на  тамтій  стороні.

Я  не  хочу  за  гроші  мовчати,  
Гнути  спину  під  вражим  ярмом.
Я  хочу  за  волю  кричати
До  неї  летіть  стрім  голов.

Я  не  хочу  зрадить  Батьківщину,
Бо  в  мене  є  вона  одна.
І  як  положать  в  домовину
Для  неї  лиш  воскресну  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641175
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.02.2016


Рояль

Я  не  заспіваю  для  тебе  вже  так,
як  ніжно  співала  колись,
може  дивний  цей  знак,
але  ріки  давно  не  лились.
Я  для  тебе  уже  не  заграю,  
на  старому  роялі  вночі,  
але  я  ще  тепер  пам'ятаю,
твої  очі  і  губи  п'янкі.
Я  до  тебе  уже  не  прийду,
як  покличеш  на  вухо  тихенько,  
і  від  тебе  уже  не  піду,
не  поцілувавши  у  щічку  легенько.
Я  для  тебе  уже  не  напишу,  
ні  вірша,  ні  листа  у  конверті,  
я  для  себе  все  залишу,  
щоб  пам'ятати  моменти  відверті.
А  тепер  я  тихо  зітхаю,
бо  не  такі  ми  як  були  колись,
і  тебе  я  давно  не  кохаю,  
як  я  перше  кохала  колись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016


Мені чомусь болить душа

Мені  чомусь  болить  душа,  

Щось  защемило  в  грудях  

Здалось,  неначе  я  одна  

З  розчаруванням  в  людях.  



Здавалось  ,  ніби  всі  чужі  

Довкола  мене  стали  .  

Лиш  сльози  на  моїй  щоці  

Мене  не  полишали.  



Мені  хотілося  кричати  

Щоб,  може,  легше  стало.  

Чи  трохи  біль  утамувати  

Що  моє  серце  взнало  .  



Мені  хотілось  утекти  

Подальше,світ  за  очі  ,  

Щоб  вірність  віднайти  

Чи  загубитися  в  ночі.  



Чи  просто  у  собі  закритись  

І  думати  про  щось  своє,  

Чи  просто  помолитися,  

Про  те,  що  вже  є  не  моє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2015


Душа

Душа  над  обрієм  провалля  стоїть
Згадала  про  кохання  і  в  безодню  летить.
Летить.  Вдарилась  об  скелю  і  тихо  лежить,
Дивиться  спокійно  вверх,  мовчить.
Лежить  душа,  піднятися  не  хоче,
Завмерла  від  болю  і  тихо  шепоче:
«Піднятись?  Так  для  чого?  Летіти  куди?
Облетіла  я  море,  гори  і  різні  світи!»
Куди  летіти  вже  й  не  знає,
А  серце  біль  тужливий  обіймає.
Сльози  його  ніжно  огорнули
Й  холодні  північніі  вітри  подули.
Уста  мовчать,  нічого  не  говорять,
Бо  історію  вони  уже  не  творять.
Розум  поволі  уже  помирає
І  холодний  ,  гострий  біль  проймає.
Серце  в  тузі  навіки  завмерло  –
Все  навкруги  посивіло  й  померло….
Душа  лежить,  ще  ніби  дише.
А  гострий  розум  тиша  колише.
Серце  ще  б’ється  та  сили  немає,
Душа  лежить  і  тихо  зітхає:
«Сон.  Це  лише  сон…  не  реальність…»
А  серце  пече,  не  може  забути  примарність.
Не  може  забути  ті  глибокі  почуття,
А  розум  шепоче  собі  щось  про  каяття.
Кругом  лиш  темна  безодня  мовчить
І  сильно,  без  жалю  тиша  кричить.
Доповнює  жахливий  сон  серця  одинокого.
Зникло  бажання  повернутися  до  світу  жорстокого
Все  пропало  за  одну  єдину  мить.
Душа  лежить  і  не  хоче  більше  жить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608248
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.09.2015


Україна

Україно!  Рідна  мати!
Чи  як  тебе  там  величати?!
Що  кров’ю  вмила  ти  лице
І  з  рук  твоїх  уже  тече.

Україно!  Рідна  Нене!
Як  боляче  мені  за  тебе
Й  дивитися,  як  гине  твій  син,
Хоча  він  в  тебе  ще  не  один!

Україно!  Моя  кохана!
В  тебе  тепер  глибока  рана
І  заживе  не  через  рік  чи  два
Та  знай,  що  ти  є  не  одна!

Україно!  Мій  рідний  край!
Тепер  в  крові  той  коровай,
Шо  ним  гостинно  ти  приймала...
Боюсь,  щоб  оббезсилена  не  впала.

Україно!  Моя  Батьківщино!
За  тебе  йде  війна  невпинно!
За  тебе  хтось  життя  віддає,
А  хтось  -  на  захист  не  стає.

Україно!  Край  скорботи!
Знай,  що  в  тебе  є  патріоти,
Що  можемо  за  тебе  постояти,
А  треба  буде  –  то  життя  віддати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2015


Сон

Вона  приходила  до  нього  уві  сні
І  ночі  поволі  замінили  їм  дні.
Він  молився,  щоб  вона  прийшла
І  слідом  за  собою  його  повела.

Вона  приходила  до  нього  щоночі.
Йому  подобалися  її  голубі  очі,
Які  часто  зникали  у  темноті,
А  він  залишався  на  самоті.

Вона  приходила  до  нього  і  мовчала  ,
Що  сказати  йому  вона  не  знала
Була  для  нього  дивним  божеством,
Він  для  неї  –  особистим  рабом.

Вона  була  для  нього,  ніби  русалка;
У  волоссі  завжди  заплетена  фіалка.
Вона  була  далека  й  водночас  близька,
А  пісня  її  –  дуже  ніжна  і  дзвінка.

Він  намагався  шукати  її  у  житті,
Щоб  продовжити  щасливі  миті,
Але  вранці  образ  її  ішов  з  голови
І  він  продовжував  свої  молитви.

Він  хотів,  щоб  сон  його  ожив,
Щоб  разом  з  нею  щасливо  жив,  
Йому  хотілося,  щоб  вона  прийшла
І  пісню  свою  йому  заспівала.

У  нього  лишалася  одна  мрія,
Далека  й  нездійсненна  надія,
Що  він  колися  її  знайде
І  сон  нарешті  оживе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607305
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2015


Лист з війни

Він  не  писав  до  неї  вже  півроку,
Життя  її  перетворилося  на  муку.
Вона  чекає  на  того  листа,
А  дитя  плаче:«  Я  хочу  до  тата!».
Бере  дитя  на  руки,  до  себе  пригортає
Й  по  мало  обличчя  слізьми  омиває:
«  Не  знаю,  де  тато  й  коли  він  прийде,
А  може,  й  смерть  його  омине…
Він  там  ,на  війні,  нас  всіх  захищає…
Його  товаришів  уже  в  живих  немає…
А  може,  і  його  самого  вже  нема…
Дитино  моя,  що  ж  бо  я  тобі  кажу?!
Для  тебе  й  батька  твого  я  живу
Тебе  одного  я  люблю…  і  тато  любить
І  він  прийде…  якщо  доля  не  згубить.
Ні,  прийде!  Я  обіцяю  тобі,  сину
До  нього  я  думками  лину
І  знаю  важко  на  війні  йому
Та  він  пішов  за  нашу  Батьківщину!
Їх  там  багато,  він  не  один…
Лиш  час  лякає  й  його  плин…»
Вона  кладе  дитину  в  ліжко
І  йде  читати  знову  нишком
Листа  останнього  від  нього
З  думкою,  що  отримає  нового.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607028
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.09.2015


Небесний воїн

І  знову  постріл,  і  удар.
Здалось  -  ножем  у  спину.
Небесний  воїн  вже  упав
У  цю  негожу  днину.

Небесний  воїн  у  пітьмі,
Його  сховали  в  домовину,  
Навколо  мороки  німі;
Вітер  гойдає  калину.

Земля  давно  не  плаче,
Вона  вже  своє  відболіла;
Крук  той  безжалісно  кряче,
Воїна  ж  бо  доля  підкорила.

Навколо  тихо,  наче  всіх  нема.
Трава  у  крові  зеленіє
Здається,що  кров-то  роса;
Земля  вже  від  жаху  мліє!

Воїн  давно  вже  не  тут,
Його  забрали  в  небеса,
На  нього  чекає  там  Брут
І  знову  -  нові  чудеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606771
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2015


Сповідь

«Як  поживаєш,  мій  друже?
А  в  мене  життя  недуже
Склалось  та    й  дарма,
А  як  там  сестра?
Пишу  до  тебе  і  не  знаю,
Куди  життя  закинуло,  гадаю,
Що  все  скоро  мине
І  через  рік  вже  випустять  мене.
Тебе  тоді  ж  бач    захистив,
А  життя  своє  сам  занапастив.
Надіюся,  що    як  тебе  побачу
Не  скажеш:  «  Бачити  не  хочу!»
До  тебе  я  не  побіжу,
Я  просто  братові  пишу.
Не  хочу  тривожити  маму
Її  я  ввів  давно  в  оману.
Я  їй  сказав,  що  живу
Десь  далеко  в  Перу,
Що  постійно  працюю,  робота…
Тому  додому  вертатись  неохота.
Писати  більше  нема  кому.
До  речі,  я  вже  не  курю  траву
І  навіть,  давно  не  палю
І  більше  року  не  п’ю.
Я  не  чекаю  від  тебе  довіри,
Бо  повернувся  до  старої  віри.
Може,  для  тебе  це  лише  розповідь
Для  мене  -  це  ціла  сповідь  .
Може,  для  тебе  пусті  слова
Для  мене  –  це  усе  життя.»                                                                                                                                                                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606769
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.09.2015