| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Залиши́лось чуть-чуть. Лише трiшки до перезагрузки,
Всього тиждень зими пережити - знову стану сама собою.
Ця зима завжди робить з мене приречену боягузку,
Наповняючи серце занадто страждальницькою любов'ю.
Тому я з нетерпінням чекаю приходу весни, як чуда...
Хоч вона і завжди з запізненням, до чого не звикну,
А буває приводить сестру, оту хворобливу застуду,
Що майстерно до кожного з нас у будинок проникне.
Але це не бентежить мене. Я всерівно її чекаю,
Навесні я стаю [s]нормальною[/s], не такою як більшість людей.
Проганяю подалі романтику, нікого віддано не кохаю,
Не страждаю безсонням від шалених авантюрних ідей.
Хай хто каже, що березень приносить стосунки і почуття,
Я не згідна. Весною я веду себе розмірено і стабільно.
Хоча, це також можна назвати початком нового життя,
Життя, в якому я почуваюсь безмежно легко і вільно.
І хоч інколи суму вдається заполонити мої думки,
І приємні емоції не зашкалюють в душі зливою.
Я нагадую собі миттю "Які там зараз мої роки",
Ще колись та встигну побути весняно-щасливою...
[i]©Л.Котяй, 22.02.15[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2015
Так мало слів, коли дійсно є що сказати.
Лиш погляд мій розказує все, що не можна.
І хоч буває нестерпно про це мовчати,
Я намагаюсь, бо правда буде гіркою й тривожною.
Так мало слів, коли всередині через край усе.
І дотик рук моїх передасть більше, ніж треба.
Цей дотик стільки зізнань у собі несе,
А разом з ними і мене підносить до сьомого неба.
Так мало слів, але й без них стає зрозуміло,
Тому стараюсь тримати тебе на відстані.
Коли ти поруч то все, що всередині наболіло,
Без зайвих слів знаходить у цій присутності пристані.
Якби я знала, і навіть хоча б повірила
У слово "ми" і в якесь, хай далеке, майбутнє,
Тоді б, напевне, не просто мовчала і мріяла,
А планувала б наші щасливі будні.
Так мало слів, коли дійсно є, що сказати.
Ховаю погляд, щоби не сипав правди.
Без слів могла би все, що думаю передати,
[b]Якби хоч вірила, що це для тебе щось варте[/b]...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2015
Всё, что в мире сегодня звучит таким "важным"
Это разные вещи, смею заметить однако.
Для кого то дожди - это очень печально и страшно,
А кому то печально болеть в 19 раком.
Кто-то терпит ночами жуткие боли
И не знает, наступит ли завтра утро,
А других до инфаркта пугает простое "уволен",
И безудержно плачут от злых судьбоносных шуток.
Для одной что не день - то любовные драмы
Да ещё и родители вечно запретами душат.
Ну а кто-то в 4 лишь - и уже без мамы,
А кому то приходится есть в одиночку ужин.
Понимаете, часто " важное" - это какая-то мелочь,
Ведь никто не горюет о том, что он злой или подлый.
Очень часто важно это всего лишь верить,
И стараться быть верным и очень добрым.
И, наверное, важно быть всегда честным,
Важно Бога принять в охладевшую душу.
Ведь посмотришь на горе других и находишь чудесным,
Что вся жизнь твоя - милость, и незаслуженная.
То, что нас окружает и сегодня зовётся важным
Для людей так по разному греет душу.
Если мир тебе кажется серым, минутами страшным,
Обязательно тех, кто в беде послушай.
И поймёшь, что не так уж и горечей много,
Ну а жизнь твоя яркая и богата на благословения.
И что важно сейчас это просто "спасибо" Богу,
За Его доброту и "железное" к нам терпение!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607257
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.09.2015
Так приємно: у місто прийшла весна...
Не скажу, що зненацька, ніби ніхто не ждав.
Цього року без жодних запізнень вона
Сколихнула серця, щоб кожен своє згадав.
Нагадала про те, що боліло десь там, в душі,
І від ніжного сну розбудила усі почуття.
Почуття, що неначе сталеві гострі ножі
Крають серце і змінюють наше буття.
Ми ховали всю осінь і зиму, неначе скарби,
Ті слова, що промо́вчали \"десь, колись і комусь\".
Але варто було цій весні, вкотрий раз, прийти,
Як словесні скарби так і лізуть наверх, чомусь.
Тони ніжностей навкруги, і, здається, сам
Починаєш кохати і розум здає правління.
Мимоволі віриш ніколи небаченим чудесам,
що не можна піддати логічному розумінню.
Лиш одним пояснити здатна цей переворот,
Що весною серця розквітають безстрашно і щиро.
За плечима сотні зимових холодних турбот,
Що здаються мізерними, в порівнянні з весняним дивом.
Безкінечне тепло і усмішки, що гріють серця —
Найприємніший знак про те, що в душі вона.
Й що не дивно, начхати на товщину гаманця,
Нас кохати по справжньому вчить чергова́ весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015