| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
А листя опадає...
Сонце гріє вже слабіше.
Але ще більше майорить у водограї,
І кудрі смереки́ колише.
Мені б у поле...
Крикнути, що я життю радію.
Що я радію даній мені волі,
І хай мій крик воно в собі розвіє.
Мені б до річки.
Щоб глибока, дна не видно.
Щоб не́слись води її вічнотічні
У землі плідні.
Я скину плаття,
І назустріч водам витягну долоні.
І обіжге багаттям
Річки водянеє синє лоно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608132
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2015